....Чиркнув сiрник. Нестiр запалив свiчку:
   - Отож учора був на базарi, так оратор казав: такий iз наших...  Треба,
каже (чита╨ по записцi)... двадцять п'ять архiво╨нських комунiзмiв... Щоб,
значить, була правда... Що ви на це скажете?
   ...Пф! - свiчка погасла.
   - Бог його зна╨, Несторе!
   . ...Перший осадчий прийшов з Правобережжя  через  Сагайдак  -  великий
чумацький шлях. Перша хата була на березi.  Але  рiку  випивало  сонце,  а
троскiв пiдрiзували роки, i вiдходила вода в долину. Тодi  будiвлi  стояли
на горбах, а вулицею летiли бенгальськими огнями пiски.
   ...Спiвала:
   - А я дiвчина Наталка, а зовуть мене Полтавка...
   -...Наталочко! Мо╨ миле котятко!
   ...Вiн при©хав до бунту, коли в глибинах осель рiс  бунт.  Говорив  про
бунт - такий гострий, як бритва  на  горлi,  такий  грiзний,  як  смерч  в
океанi... шумують, шумують води: вал  за  валом.  На  сходi  -  маяк.  Рев
сирени.
   ...А друга молодiсть i в Нестора була: Наталя Микола©вна - це недосяжнi
кургани зiр.
   ...З Нестором Олекса й посадив цю сосну. Тодi, двадцять лiт тому.
   ...А бунт вирiс i положив бритву на горло.
   Вiн:
   - Наталочко! Я йду туди, до них!
   - Iди, милий.
   Вiн пiшов i не вернувся: не вертаються - хто  в  бунт.  ...У  Сибiр  на
золотi розсипини по Володимирськiй пройшов каторжник. I не прийшов.
   ...I знову сни... а може, та╨мна яв?.. Хiба знала, що в  не©  закоханий
цей незграбний бородатий Нестiр?
   ...Плоть не розцвiла в закладний час. Вiд нього, вiд Олекси.  I  нiколи
не було. Школа осунулась. Сосна росла й ховала дорогу, що на Сагайдак.
   У п'ятому двадцятого столiття проходив останнiй шквал друго© молодостi.
I пiсля заняття з сумом дивилась (з сумом врiзано© стеблини)  на  Нестора.
Як вона хотiла, щоб вiн зрозумiв ©©.
   Але не зрозумiв,  ©  одiйшла  друга  молодiсть...  А  третя  нiколи  не
приходить.
   ...Брели роки. Пролiтали  журавлi,  горiли  свiтанки,  горiли  зорi.  А
вранцi в садках шумiла дiямантова паморозь.
   -...Чи  скоро  земля  воскресне?  I  бiжить  глибокий   чатинник   мо╨©
несибiрсько© тайги назустрiч свiжому вiтровi...
   День за днем, рiк за роком - у вiчнiсть... (- Гей, ти, Днiпре! Гей, ти,
сивий! Чи довго ще до навiгацi©?)
   ...Нестiр ходив у суботу по пошту за десять верстов i приносив  вiдтiля
пошту й тютюн "Бурас" за  дев'ятнадцять  копiйок,  у  синiй  обгортцi.  До
глибоко© ночi вони курили й грали у хвильки.
   ...Азiя - не Азiя. Провiнцiя - далi, провiнцiя - глибше.
   Далекий орiй димиться.  Темний  вiтер,  сiверко.  Бiлий  вiтер.  Замело
дорiжки, вовчi стежки, заячi слiди.  Повстали  замети,  набi©.  За  сара╨м
iржала, вила i рожала замети нiч.
   ...А сосни гудуть - гудуть...
   -Чого так сосни гудуть.
   - Хуртовина. Вiтри.
   Ох, ви, сосни мо© - азiятський край!
   ...Уранцi пiдвiвся багряний диск холодного сонця. I стояв чатинник,  як
бабусина казка. Стояв по груди в  снiгу.  На  вiтах  горiли  червiнцi.  Це
остання згадка друго© молодости.
   ...Але скоро вiтер знову пiдняв хмари. Вдарив в диск  холодного  сонця.
Розбив диск холодного сонця.
   I знову фуга.
   ...А в школу таки зiбрались. У лахмiттях федеративного добра.
   У школi бiженець Стасик.
   Наталя Микола©вна чита╨ iсторiю: - Поляки гнiтили укра©нський народ.
   Дiтвора до хлопчиська:
   - Стасику! А ти ж полячок!
   - Бережись, Стасику, задавимо тебе вночi.
   I скаржилась Наталя Микола©вна. А Наталi Микола©внi кажуть:
   - Навiщо ж ви так говорите?
   - Боже мiй, нас так учили в прогiмназi©.
   А то ще бува╨ з Богом. Дiти:
   - Ми в класi в Бога не вiримо, а вдома вiримо, бо й  Наталя  Микола©вна
вдома вiрить: ми самi бачили.
   I ще:
   - Наталю Микола©вно! А навiщо ви iкону зняли?
   - Ах, дiти, iкон уже в класi не можна вiшати: наробраз не дозволя╨.
   ...Давно це: до Наталi Микола©вни з'©жджались iз сусiднiх сiл  учителi,
учительки, фельшери й грали у фанта. Це теж спогади.
   А село темне й гни╨ в пранцях. Медикаменти за горами, за морями. В селi
умiють лiкувати бешиху.
   Вечiр. У кiмнатi самогонний апарат. Нестiр:
   - Ну, вже завтра об'язательно  продамо  двi  пляшки,  а  тодi  й  хлiба
купимо.
   - Купiть, Несторе!
   ...Налили по рюмцi. Випили... Темнi╨... I знову надворi фуга.
   ...А сосни гудуть - гудуть...
   - Чого так сосни гудуть?
   ...Хуртовина. Вiтри.
   Ох, ви, сосни мо© - азiятський край!



   СОЛОНСЬКИЙ ЯР

   I

   До слобожанських Млинкiв пiдiйшли могутнi  лiси  Полтавщини  i  за  три
верстви зупинилися.
   Стоять стiною, хмуряться.
   В гущавину дорiжка по папоротi, повз сизi кущi, до Солонського Яру.
   Солонський Яр: як i село.
   В селi пахтить дубовим молодняком, сто©ть над яром - селом, а  нижче  в
провалля поплентались стрункi й темнi явори, i тiльки  за  десять  верстов
виринають, щоб мовчазно вiдiйти на захiд, на пiвдень.
   Удень над селом сковза╨ться клапоть перламутрових хмар, а  вночi  хмари
зникають за проваллям, тодi Солонський Яр горить огняницями  -  i  лiс,  i
село, i небо.
   Тодi горить, чару╨ папороть.
   Солонський Яр - природна фортеця.
   -Солонськi острожники казали:
   - ╙ Холодний Яр, це - Солонський Яр... Атож...
   А в Млинкiвськiй волостi скаржилися:
   - I сукинi ж сини! Прохвости! Чортового батька видереш ©х вiдтiля.
   Чухали потилицi. Збирались на сходку. Мiркували. Iще чухали потилицi.
   - Яку тут прахтiку зробити? Га? Запетлювали, як той казав...
   ...Коли приходить  нiч,  Млинки  напружено  дивляться  на  темну  стiну
полтавського  лiсу  й  чекають.  Але  невiдомо,  в  яку  кошару  забредуть
солонськi вовки. Тiльки вранцi шумить село.
   Вранцi дiзнаються, кого обiбрано "до цурки".
   ...Сто©ть могутнiй дуб. на пiвдорозi до лiсу, а до нього сiрi╨ ранковий
шлях, од вiтрякiвперехиля╨ться на дiлянку молодняку.
   ...У немите вiкно волосно© Ради дороги майже не видно.
   Савко Гордi╨нко, безусий голова з гострим обличчям, подивився у вiкно й
пiдiйшов до натовпу.
   - Ну, що? I сьогоднi обiбрано кого?
   - Аякже: Матвiя Юхименка.
   Пiдiйшов ще один селянин i безпорадно розвiв руками:
   - Не iнакше, як дивiзiю треба сюди. Притакують.
   У кiмнатi смердить архiвним папером, а писарчуки перами риплять.
   Савко вдарив себе по чолi:
   - От напасть... Прийдеться воювати.
   Згодились.
   - Дивiться, вам виднiше... А що напасть - то правда.
   Але Савчин сусiда попередив:
   - Ти гляди, Савко, п'ять предсiдателiв  ухекали,  то...  може,  й  тебе
отправлять на той свiт. Це, брате, тобi не австрiяка.
   ...А в село iз Солонського Яру вилазили постатi й  зникали  за  тинами.
Iще чути було там про Савка:
   - Така йому фортуна: плохий буде -  хай  голову╨,  а  зачепить  -  лихо
буде...
   Над Солонським Яром розтанув останнiй промiнь, у лiсi  почало  темнiти.
Iз пiвночi попливла хмара, теж iшла на захiд.
   ...Пахло дубовим молодняком.

   II

   "...Наказую негайно  виловити  банду,  що  в  Солонському  Яру.  Отряда
прислати не можу, бо майже всi люди в роз'©здах".
   Такий папiрець вiд повiтового вiйськового комiсара.
   Савко подумав: "Дiйсно пора".
   Зiбрав мiлiцiонерiв:
   - Гайда!
   Мiлiцiонери - старi партизани, дух партизанщини глибоко сидить.
   Рудий мiлiцiонер, старшина, каже:
   - А що, того... можна буде в Солонiвцi самогону... Чу╨ш, Савко?
   Голова не чу╨, задумався.  Дума╨  вiн,  що  йому  робити:  острожникiв,
звичайно, на селi не застанеш, а солончани сво©х не видадуть.
   ...Скоро в'©хали в лiс.
   Конi наставили вуха й прислухаються до луни, що глухо  йде  в  гущавину
вiд ударiв копит.
   Глухi столiтнi лiси Полтавщини, i  чогось  тут  журливо.  Насторожились
кущi, трiщать гiлки. Iнодi конi збочують, i тодi шелестить листя на  ввесь
лiс.
   Рудий мiлiцiонер полiз за кисетом, а другою рукою порiвняв свого коня з
Савчиним.
   - Слухай, друже, може, не будемо тривожити ©х, уладна╨мо?
   - Це кого? Солончан?
   - Авжеж!
   Савко сказав:
   - Наказ ╨сть з у©зду. Нiззя.
   - Ага... Ну, то iнше дiло.
   А потiм погладив корявою рукою коростяву шию свого коня.
   - Слиш, Савко! Кажуть по газетах - румунський  король  селянам  слабоду
проголосив?
   - А тобi що з того?
   - Та як же: все таки слабода...
   Савко скрушно похитав головою:
   - Мало тобi слабоди!.. Пiд ким ти сидиш: пiд королем чи нi? Ну?
   - Звiсно, що нi.
   - Отож-бо й ╨. Бандити ви гарнi, як на вас подивишся.
   Останнi  четверо  мiлiцiонерiв  пахтiли  цигарками  i  мовчки  оглядали
гущавину. Сизий дим махорки хмаркою стояв над отрядом, а  потiм  струмками
розходився за вiтами, за зеленню.
   ...Пiд'©жджали до Солонського Яру.
   Дорiжка веде прямо в село, а треба за©хати з iншого боку.
   Пустили конi в гущавину, й зашумiв, затрiщав лiс.
   Загiнчани потикали обличчя в арчики,  а  конi  легко  хропли  й  уперто
продирались до рiжi.
   Сонце давно вже гримало над лiсом, але тут його не було.
   Ту© нiколи не було сонця й завжди стояла тiнь.
   ...Порiшили: коли ви©дуть на рiжу,  гайда  на  Голохватський  край  (це
квартал у Солонськiм Яру).
   Гвинтiвки приготовили, але без наказу голови не стрiляти.
   Iще продирались, i нарештi крiзь гущавину прорiзалися стьожки свiтла.
   Нарештi загiн вискочив на рiжу.
   ...Загавкали собаки. По ярку забiгали постатi.
   - Стiй! Куди бiжиш? Стiй!
   Голоси запнчан метушились у зеленi, i з усiх кiнцiв одкликались луни.
   Савко скрикнув:
   - Стрiляй у повiтря!
   Бухнувся випал над Солонським Яром, i раптом село стало мертве.
   Пiд'©хали до голохватських будiвель.
   - Дома хазя©?
   Виходили  баби,  перелякано  дивились  на  загiнчан,   але,   впiзнавши
млинкiвських хлопцiв, сплескували руками.
   - А щоб вам нi дна, нi покришки. Як же ви налякали. А  ми  подумали  -i
справдi комунiя наскочила.
   Савко суворо подивився i спитав:
   - Де ваш предсiдатель?
   - Та староста ж!
   - Так би ви й казали... Марфо! Ану-бо поклич голову.
   Незабаром прийшов голова. До нього:
   - Де тво© голохвастiвцi? З у©зду прийшов наказ заарештувати ©х.
   Усмiха╨ться:
   - Де ж я ©х  вiзьму...  Господи!  Лiси  ж  такi,  слава  тобi,  Микола╨
угоднику, не маленькi - ╨ де сховатися.
   А потiм заморгав пiдслiпуватим оком:
   - Пожди, Савко, я, мабуть,  пiду  дiстану  чогось.  Як  же  так:  гостi
при©хали, треба ж таки пiдправитись.
   Савко рiшуче одрiзав:
   - Нiкоторого гвоздя! Спольняй, що требують.
   Рудий мiлiцiонер досадливе почухав потилицю:
   - Слиш, Савко, а могорич i не помiшав би, ©й-богу!
   Але  млинкiвський  голова  нiчого  не  слухав.  Наказав  сво©м  хлопцям
вибирати з голохвастiвських скринь шмаття, а  "старостi"  наказав  негайно
подати пiдводу.
   Зарепетували, заскиглили баби; заметушився "староста".
   Зашумiв Солонський Яр.
   У кожнiй хатi розчинено скриню й повибирано з не© одiж  на  пiдводу.  А
вiд'©жджаючи, Савко пообiцяв ще й спалити все голохвас-тiвське кубло, коли
острожники не з'являться доброхiтно в Млинки.
   Скоро загiн iз пiдводою зник у лiсi, i  до  хатiв  посунулись  чоловiчi
постатi. I довго чути було грiзний гомiн у Солонськiм Яру.

   III

   У Млинках гомонiв базар. Декiлька осiлих тутешнiх циганчат сiпали коней
за хвости й вигукували, як двiстi лiт тому.
   Бiгали, лопотiли перекупки.
   А бiля блискучих гiр горшкiв стояли поважнi гончарi Полтавщини.
   Савко й  рудий  мiлiцiонер  носили  по  базару  шмаття,  що  забрали  в
Солонськiм Яру, i викрикували:
   - Люди добрi, пiзнавайте сво╨ добро!
   Пiдходили, лапали одiж, хитали головами, але нiхто не ризикував пiзнати
сво╨.
   В натовп падало бiле сонце,  й  пахло  сливами  й  яблуками.  Пахло  ще
кiнським потом, i мукали покiрнi корови.
   ...До Савка пiдiйшов низенький чоловiк  в  обiдранiй  свитинi.  Обличчя
йому стягнуло зморшками, i здавалося, що вiн плаче.
   Полапав зелену хустку, погладив ©© нiжно й ледве чутно промовив:
   - Конешно, Дуньчина... Дуньки мо╨©... Але раптом зник кудись: впiрнув у
натовп. Тiльки бiля "потребiлки" вiн пiдiйшов знову до Савка  й  тоненько,
нiби горох розсипав, запитав:
   - А що, Савко, чи не чути, довго ще вiйна буде?
   А потiм ще полапав зелену хустку й зiдхнув про себе:
   - Конешно, Дуньчина...
   ...Мекають вiвцi. Через базар пройшла отара, i пил сховав  сонце.  Десь
викрикують щiтники й  бiжить  гул  за  вигiн,  де  стоять  забитi  панськi
будiвлi.
   - Люди добрi, пiзнавайте сво╨ добро.
   ...Але не бачите Савко, що за ним стежать солончани;  злосливо,  лукаво
дивляться на нього. А коли поверта╨ться до них, вони показують йому спину,
а по спинi бiсового батька пiзна╨ш.
   Рудий мiлiцiонер виблиску╨ червоним носом, i вiд нього далеко  несеться
дух самогону.
   Iще з годину походили - нiхто не призна╨...
   - Що за напасть!
   Пiшли у волосну Раду, зложили солончанське шмаття бiля шафи.
   ...В Радi повно народу.
   Зайшло декiлька чоловiка в кiмнату голови:
   - Не так ви робите, Савка, не слiд його виносити на базар.
   - Чому це?
   Пiдiйшов до Савка Онищенко, з комнезаму, на вухо каже:
   - Тут вони.
   - Хто це?
   - Та солончани ж, голохвастiвцi.
   Вдарив себе Савко по потилицi:
   - Так он воно чого нiхто не визна╨!
   Покликав рудого мiлiцiонера:
   - Зараз збери хлопцiв, треба оточити, голохвастiвцi тут.
   Похитав головою рудий:
   - Де там ©х тепер найдеш... Давайте, мабуть, удвох.
   Нiколи  Савковi  базiкати,  схопив  гвинтiвку  й  побiг.  Ходить   повз
гончарiв, нiби горщики уважно розгляда╨, а сам оком уп'явся в натовп.
   Гра╨ сонце в горщиках, i весело виблискують тори гончарського добра.
   А голохвастiвцi, мабуть, запримiтили щось недобре - до коней пiшли.
   Нарештi Савко побачив ©х. Кинувся у натовп.
   Але вже було пiзно: тiльки пил закурив до вiтрякiв, що  на  полтавський
лiс.
   - Гай, держи!
   Савко нацiлився й вистрiлив.
   Галас! Галас! Галас!
   Але голохвастiвськi конi зникли вже за вiтряками.
   Кинувся Савко до волости, скочив на кобилу, покликав рудого мiлiцiонера
- й гайда за солончанами.
   ...Затривожився базар, гончарi заходились  складати  горщики  на  вози,
циганчата потягли за хвости коней, посунули люди до дворiв.
   Тiльки щiтники уважно розглядали свiй крам у скриньках i  ще  закликали
до себе наляканий нарiд.
   Десь кричала перекупка:
   - Куди ти потягнув, харцизяко! Людоньки добрi, держiть злодiя!

   IV

   ...Темна наша батькiвщина. Розбiглась по жовтих кварталах  чорнозему  й
зойка╨ росою на обнiжках сво©х золотих ланiв. Блука╨ вона за  вiтряками  й
нiяк не найде веселого шляху.
   ...Болить наше мiльйонове серце,  i  хочемо  запалити  ©й  груди  сво©м
комунiстичним сяйвом... Темна наша батькiвщина...
   ...Змиленi конi зупинилися на узлiссi. Сказав Савко:
   - Втекли!
   В рудого мiлiцiонера од скаженого бiгу нiс був. мов та цибуля.
   Втирав хусткою пiт.
   - Повернемо, мабуть, додому, чи що?
   - Нi! Гайда на Солонський Яр.
   - Та чого ж ми по©демо?
   - А того, що треба видивитись, осточортiли вже.
   Рудий казав, що небезпечно удвох в таке кубло телiпатися. Але Савко був
упертий.
   По©хали. За пiвверстви зупинились,  позлазили  з  коней  i  з  гущавини
оглядали Солонський Яр. Савко сподiвався, що бiля дворiв буде метушня, але
по вуличках нiкого не видно було: i яр, i лiс, i село  -  усе  ховалося  в
зеленiй тишi.
   Так перебули, мабуть, з  пiвгодини.  Потiм  Савко  казав  пере©хати  на
другий край, що поринув у дубняку, куди не добиралося око.
   Коли посiдали на конi, в лiс зайшов уже вечiр,  i  знову  гостро  пахло
молодняком. Зiрвався за╨ць i залопотiв по листях.
   (...Темна наша батькiвщина, i темнi  в  нiй  лiси.  Тягнуться  вони  на
Полтавщинi мовчазно на захiд, на пiвдень).
   ...Казав мiлiцiонер:
   - А може б, помирилися... Слиш, Савко?
   - Нiззя...
   - А то, ©й-богу, могорич запили б...
   Савко гостро дивився в гущавину.
   Сонце, мабуть, упливло за обрiй, i в лiсi ходив уже важкий присмерк.
   Коли знову з'©хали на стежку, що веде на Млинки,  Савко  раптом  схопив
рукою гвинтiвку. Але в цей момент гримнув випал,  i  далеко  пiшла  грiзна
луна.
   Конi рвонулись i кинулися з лiсу.
   Засвистiв вiтер.
   Гримнув ще один випал, i зашумiв лiс вiд цокоту  копит:  за  млинчанами
летiла погоня з голохвастiвцiв.
   Рудий мiлiцiонер зупинив коня:
   - Братцi, не бийте!
   Але Савко розумiв, що йому милостй не буде. Як  божевiльний,  гнав  вiн
свою кобилу на Млинки.
   - Цок! Цок! Цок!
   Iще далеко позаду солончани, але Савковi треба бiгти до вiтрякiв,  поки
острожники не вискочать iз лiсу.
   - Цок! Цок! Цок!
   Свистить вiтер у  вухах.  Гнiда  кобила  запiзнилась,  важко  диха╨  на
дерева... (Невже навздоженуть?)
   ...Свистить вiтер.
   ...Нарештi Савко вискочив у поле.
   На  заходi  жеврiло  (конало)  небо.  Десь  горiли  бур'яни  пiд  огнем
польового повiтря. Поле горiло бур'янами.
   Знову гримнув випал - то вискочила на узлiсся ватага солончан.
   Савчина кобила пролетiла ще декiлька крокiв i гепнулась на землю.
   Захропла.
   Савко залiг за кiнський тулуб i почав одстрiлюватись.
   Ватага зупинилася.
   Але то був один момент: одразу ж солончани пiшли в обхiд.
   Тодi Савко рачки полiз до Млинкiв.
   Бiля вiтрякiв вiн випустив останню кулю й кинувся до першо© хати.
   Ускочивши у двiр, вiн залiз пiд комору...
   ...Скоро в дворi були й солончани.
   ...Млинки наче  вимерли,  тiльки  собаки  завзято  гавкали  по  дворах.
Зачувши пострiли, млинчани поховались по хатах, не виходили.
   Голохвастiвцi витягли з хати хазя©на:
   - Кажи, де вiн? Ти ж бачив, куди вiн сховався? '
   - Та я ж... ©й-богу... Свиснув чмiлем у повiтря нагай.
   Хазя©н заплакав i вказав на комору.
   Заревли солончани, оточили будiвлю.
   Гей, ти! Чого перелякався - вилазь!
   I наставили пiд комору одрiзи.
   ...Савко мовчки вилiз, подивився навкруги себе й похилив голову.
   Зловтiшними огняницями горiли в голохвастiвцiв очi.
   Пiдiйшли до Савка, мовчки роздягли його й голого повели в поле.
   Iшов по дорозi Савко й тупо дивився на полтавський лiс.
   ...Млинки мовчали.
   ...За вiтряками голохвастiвцi зупинились;
   - Хлопцi! В кого гострiший нiж? Виймай!
   ...А потiм дво╨ одiйшли вбiк, пiдiйшли до хати й  пустили  два  червонi
пiвнi.
   ...На далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур'яни.
   Пiднявся вiтер. Зашумiли Млинки. Забили в розбитi дзвони.  Загаласували
вулицi.
   - Рятуйте! Рятуйте!
   ...А глибоко© ночi iз злизаного пожаром краю посунулись  натовпи  людей
до голохвастiвцiв.
   ...Тi╨© ж ночi величезна заграва пожежi стояла над Солонським Яром.
   I знову на далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур'яни, i
гостро пахло дубовим молодняком.



   СИЛУЕТИ

   Дядя Варфоломiй прийшов на далеку закутну станцiю в ортечека  (там  був
знайомий, теж далекий, але вiн робив  посадку  поза  чергою)  й  чекав  на
потяг. На станцi© було порожньо, майже нiкого: двi-три фiгури в  постолах,
i було прокисло.  В  залi  першо©-друго©  класи  буфет:  двi-три  сосиски,
три-чотири булки. Ще в кiмнатi ортечека  шипiв  блiдо-зелений  самовар,  з
нього й подавали чай випадковим подорожникам,  що  випадково  застряли  на
закинутiй станцi©. I от станцiю так далеко закинуло, що  тiльки  скажеш  -
"дивно!".  Навiть   повiтовий   город   (маячить   вiдци).   прокида╨ться,
насторожився, а тут i досi в "мужськiй уборнiй" лежить огризок  сосиски  й
ручка вiд кулемета "Махim".  Але  саме  ця-то  станцiя  й  ворушила  сво╨ю
приступнiстю почуття рiшучого задоволення. Тому: тут було  тихо,  радiсно,
лише зрiдка сторож Матвiй збентежить спокiй  перону  рiзкими  дзвонами  на
повiстку. Потiм удари одлунають - i знову тихо. Дядя Варфоломiй  вийняв  з
кишенi телеграму й перечитав ©© ще раз. Стефан писав так: "╞ д ь т е. З  г
о д н и й". Це значить, Стефан поведе наступ на Веронiку. I  слiд:  на  то
вiн i брат. Не можна ж ©© залишити  в  такiм  становищi.  I  тут  же  дядя
Варфоломiй подумав: "Чудово! Божественно! При©де  -  курочок  розведе!"  А
потiм ще подумав (по традицi©: "хто не був молодий, той не  був  дурень"):
"А лiта вгамують, навчать. Ох-о-хо! Су╨та житт╨йська".
   Нарештi потяг подали. Тодi Варфоломiй забрав клунок i вийшов з  далеким
знайомим з ортечека. Звичайно, на дорогу  (вшиву,  коли  вiтер  рветься  в
щiлини, а пiчки ще нема;  коли  придавлять  так,  що  тiльки  охнеш;  коли
одноманiтний стук  колiс  заколиса╨  й  присниться  все,  що  пройшло,  що
вiдходить - i жах, i грюк, i чорт  зна╨  що),  за  таку  дорогу  остаточно
розболиться  тiло.  Потяг  летить  за  гори,  за  лiси,  на  пiвнiч.  Дядя
Варфоломiй дрiма╨. I сниться йому це:
   ...Стефан. Дема. Веронiка. Веронiка кричить. Веронiка в  кучеряшках  (в
каштанових, як каштан) i так нагаду╨ строкатий плакат, нiби вiн висить  на
перших громах повстання.
   "...Ну добре! Коли тобi так плакатне, що  ти  забула,  не  хочеш  знати
родину, то..."
   ...Дядя Варфоломiй хвилю╨ться:
   -...Добре. Добре. Так. Так. I кiнчай, будь ласка, скорiш.  Дай  i  менi
сказати.
   Замовкла.
   -...А тепер я тобi скажу. При©жджа╨ в наш  город,  провiнцiальний,  так
сказать... Ми ж  люди  темнi,  провiнцiальнi,  так  сказать  (iронiя)  ...
При©жджа╨, скажемо, ваш ячейкiвський губернiяльний секретар i  кричить  на
всю горлянку:
   "Што тут розв╨шалi разних Мазепов да Коцюбiнскiх!" I що ти йому  на  це
скажеш? Ну?
   Тодi Веронiка кричить, що Коцюбинський - син Михайла - живе у  Вiднi  й
бiльшовик, i, як резонно замiча╨ Стефан, Веронiка нiчого не доказу╨.
   Дядя Варфоломiй трiумфу╨.
   I розказу╨ ще про другого, "онi, так сказать" -
   - Про╨хал дв╨стi вьорст по Укра©н╨ i не нашол мови,  но  зато,  правда,
нашол укра©нскi╨ настро╨нiя.
   - Ага! Ага!
   Дядя Варфоломiй ще трiумфу╨. А на мольберт прорвалось анемiчне промiння
й тускло пiшло до дверей. З вулицi запахло бензолом. Стефан збира╨  книги:
чверть  години  на  лекцiю.  Дема  надхненно  дивиться  на  небо,  вiдкiля
прорвалось сонце.
   Стефан сказав:
   - I все-таки я за Веронiку.
   Дядя Варфоломiй розмаху╨ руками. Пода╨ться корпусом:
   - О, безумовно! Як же: рука руку ми╨. Тодi Стефан ще каже:
   - Ви, дядю, вчитель гiмназi©, i я уявляю, що  ╨  вашi  учнi  -  мабуть,
безпросвiтна тупiсть. Ви не ображайтесь, бо я звик агiтувати  в  фабричнiй
авдиторi©. Невже й вам казати, що треба дивитись глибше на  речi?  Хоч  би
посоромились цього ж Коцюбинського. Як ви зна╨те:  який  обсяг  мiж  вашим
полiтиканством i автором "Вiн iде"?
   Дядя Варфоломiй хвилю╨ться:
   - Софiстика! Софiстика!
   А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:
   - А ти б чого хотiв?
   - Як чого?
   - Якого хвiстика?
   Христина сива бабуся й мудрих слiв не розумi╨.
   Тодi, звичайно, трiумфу╨ Веронiка. Дядя Варфоломiй розмаху╨ руками i -
   - бац!
   - побiг на вокзал, не попрощавшись,  на  дачний  потяг,  щоб  знову  на
закинуту станцiю, в ортечека й випити там з далеким знайомим чаю, а  потiм
уже додому, на заняття.
   ...I знову кiмната. Десь проходять вiтри, десь стоять пругкi  снiги.  I
от раптом за вiкном димить туман. На сивiм фонi в iмлi маячить постать. Це
Дема. Дема сто©ть бiля мольберта i з мукою дивиться на  лiнi©.  Вiн  каже:
"Коли я нарештi напишу картину?.." А далi йде мiська  нiч,  десь  тривожно
б'╨ться калатушка нiчного сторожа. Потiм калатушка змовкла.  Iде  свiтанок
анемiчний, матовий, зажурний. Дема сто©ть бiля вiкна, здавивши голову, пiд
очима лежать  синицi,  i  погляд  його  блука╨.  Дядя  Варфоломiй  спитав:
"Стефане, чи не збожеволiв вiн?" А Дема пiдiйшов i написав:
   "Мане, факел, фарес..."
   Десь закричала Веронiка.
   Дядя Варфоломiй прокинувся.
   Чорт зна╨ що лiзе в голову! Це ж було так давно! Хiба Веронiка та? Дядя
Варфоломiй каже тихо, ледве чути: "I слава Богу!.. Потяг  мчить".  У  дядi
Варфоломiя одна радiсть: сестричi, i вiн давно вже хова╨ теплу  надiю,  що
змовкне нарештi дзвiн шабель: тодi засвiтить  хтось  сво©м  смiхом  у  цiм
домi, що на  Тарасовiй  вулицi,  вище  вiд  гiмназi©,  в  тихiм  повiтовiм
мiстi... Чудово! Божественно: в кiмнатi музика - це спiва╨ тиша сво©  тихi
мелодi©,  за  дверима  садок  i  пищить  птичка   "чик-чирик!   чик-чирик!
чик-чирик!". А хтось каже: - Дя-адя! - нарозпiв, i тьохка╨ солов'╨м серце.
Дядя Варфоломiй ще раз згадав  телеграму.  Ще  раз  вийняв  ©©  з  кишенi,
полапав пальцями в темрявi вагона й зiдхнув з полегкiстю.
   ...Потяг мчав на пiвнiч. Стукали одноманiтно колеса.  Знову  дрiмалось.
Тра-та-та-та... Тра-та-та-та... I тут смердiло прокисло, а вiтер рвався  в
щiлини.
   ...I сниться все, що пройшло, вiдходить - i жах, i грюк,  i  чорт  зна╨
що.
   ...Потяг мчав на пiвнiч.
   Дядя Варфоломiй при©хав. На порозi стрiча╨ Стефан. Дема спить, хропить.
Посерединi мольберт i розкиданi пензлi. Дядя Варфоломiй каже:
   - Нарештi. От дорiжка!
   Стефан дивиться крiзь синi окуляри тихими, розумними, як воленя,  очима
й мовчки розв'язу╨ клунок. Дядя Варфоломiй спитав:
   - Ну, як дiла?
   - Нiчого.
   - Добре. I ми нiчого, живемо - хлiб жу╨мо. "Красную Ниву" виписую. ╙сть
i вiршики, i "технiка" - все  як  полага╨ться.  А  то  iнодi  пiсля  обiду
полiтичний огляд прослуха╨ш, i недорого, i гарно, i промовцi приличнi.
   ...Вузлик  розв'язаний.  Пахне  свiжим  хлiбом,  ще   чимось   смачним,
солодким. Стефан каже, що це дуже до речi, бо якраз вийшли продукти й живе
з Демою на сухарях.
   -...Як же Веронiка? Часто бува╨ в тебе?
   - Два тижнi не бачились.
   - Два тижнi?
   - Так, i не знаю де, бо жила  ранiш  за  раднаргоспом,  а  тепер  треба
шукати...
   Дядя Варфоломiй перебива╨:
   - Так ти з нею досi не говорив???
   - Нi.
   - Нехороше. А виклика╨ш телеграмою.
   - Я написав тiльки про згоду...
   - Нехорошо.
   Дядя Варфоломiй  ма╨  вигляд  остаточно  ображеного,  i  це  для  того:
завоювати Стефана. А в душi вiн зовсiм не ображений. В його душi  спiвають
зараз олесiвськi  солов'©,  i  пахнуть  там  укра©нськi  троянди,  зна╨те,
пелюстки, що в альбом провiнцiальнi баришнi.
   ...В холостяцькiй кiмнатi поетичний розгардiяш.  Наприклад,  на  столi:
"Капiтал", тараня, калоша, повидло, фарби, Мiкель-Анджело  i  -  чого  тут
тiльки нема!
   В кутку блiдi плями шумного мiського дня. В коридорах крики  мешканцiв,
чути - кричить, грима╨ брук. Город пiдвiвся, i  летять  мотори,  i  бiжать
тротуари. Дзвiн, грюк рев заполонили кожний заулок.  Над  городом  нависли
велетнi пiвденно-захiдних хмар.
   Дядя Варфоломiй при©хав, скинув пальто й капелюх, поговорив iз Стефаном
i сiв на кровать. Тодi вiдхиля╨ ковдру й лоскоче п'ятку Демово© ноги. Дема
мука╨. Дядя регоче. До Стефана:
   - В драмi був?
   - Нi, на концертi молодо© фiлгармонi©. Дядя Варфоломiй ще лоскоче:
   - Ах ти, ячейко!
   -...i от Республiка УСРР. Коли подивитись на пiвдень крiзь сивi  масиви
весняних хмар туди далi - звичайно його не  видно,  а  вiн  ╨  на  пiвднi:
маленький городок i бiля нього закинута станцiя. Колись Веронiка казала:
   "Це мiй милий степовий край, i по ньому тiкають дороги на Донеччину". А
Дема казав з патосом - "Ой ти, краю мiй тривожний - виконкоми й сум!.."
   ...I, значить, у цьому  городку  жила-була  сiм'я:  папа,  мама,  брат,
сестра й т. д. Це Стефанова родина. I от вийшло так  (iз  драми  батьки  й
дiти): папа прокляв дiтей - Стефана й  Веронiку,  тому  що  вони  пiшли...
Потiм папа й мама сiли на корабель i не пiшли, а по©хали в Болгарiю.  Дядя
Варфоломiй, очевидно, не прокляв. Мiж iншим: Дема  iншо©  фамiлi©,  просто
товариш... I от городок (крiзь  сивi  масиви  весняних  хмар  на  пiвднi),
закинута станцiя, спогади,  революцiя.  I  кричить  революцiя  над  вухом:
Бундзз! Бундзз! I лежить в просторах цiле провалля вiкiв, i  Досто╨вський,
i Рафаель, i глибина глибин.
   А в домi за раднаргосом жила з Веронiкою Христина (робiтниця,  бабуся).
Веронiка перейшла на другу квартиру - i бабуся  перейшла.  Тепер  Христина
каже:
   - Що з мо╨ю Веронiкою зробили? Не зна╨ш, Стефане?
   Стефан мовчить...
   ...Дядя Варфоломiй ще полоскотав:
   - Ах ти, ячейко!
   Потiм дядя Варфоломiй сказав до Стефана:
   - Гляди: я чоловiк не столичний, не звик до вашого грюку. Чу╨ш?
   Тодi йшла весна.
   Зачалась дико, божевiльне, надзвичайно - пожарами. З  далеких  курганiв
республiки на лонi сизо© безвiсти палахтiли заграви, а потiм небо тануло i
по вулицях проходив сторожкий, запашний  шум.  Ночi  клекотiли,  кипiли  й
зачаровано блукали по кварталах. Iнодi приходили неяснi сни. На  прозорiй,
чистiй блакитi зорi творили нечувану загiрну симфонiю.
   ...I от сидить  Веронiка  й  робiтниця  Христина.  А  от  з  книги  дум
народнiх:
   прийде,  гряде  час:  забармашать  посьолки,  машини,  заводи,   оселi.
Забармашить земля. I як музика польових просторiв, лл╨ться ця  надзвичайна
агiтацiя. Ходять бояни невiдомих комун i спiвають  вечiрню  молитву,  коли
жеврi╨ свiча загiрного сонця.
   -...Слава в верхiв'ях революцi© i на землi радiсть.
   ...Отже, сидить Веронiка, а Христина пiдбира╨ сво╨ сиве волосся. I каже
Христина:
   -...Так, прийшла я в призидум. Що ж ти, кажу, за призидум,  що  в  тебе
нема нiкоторо© правди? Буржуй ти - i больш нiчого. А що я безпарт╨йна,  то
я на тебе плюю, потому как ресефесер не призидум, а делегацько╨  собрання.
Должон за правду стоять.
   ...Веронiка сидить, нахиливши голову.
   На каланчi горить огонь, вiдтiля чути неясний клекiт  iз  слобожанських
степiв, що оточили город. Весна.
   I лише сторожкий клекiт по  туманних  шляхах.  I  спiва╨  боян  вечiрню
молитву, i каже слово "о  полку"  людяности:  за  морями,  за  лiсами,  за
широкими тривожними ланами лежать  золотi  пiски,  i  блукають  там  отари
здiйснених бажань, i чути вже шум - то зграями линуть на захiд. I кажуть з
тоскою:
   - Чи скоро, горлице? I розбiгаються мислi по древу, по степах,  далеко,
за невiдомiсть. Боян змовк. ...Веронiка сказала:
   - Бабусю, менi хочеться ласкати ваше сиве волосся,
   Христина сказала:
   - Товаришочок! Чого ти така сумна  стала,  змарнiла  зовсiм?  Парубчину
тобi треба. Ой, бачу, парубчину! Недарма весна пливе. Веронiка  сiла  бiля
Христини й перебирала ©© сиве волосся.
   -...Зна╨те, колись у дитинствi в мо╨© мами були обмороки. I от я бiгала
за доктором. Так бiгала, що аж вiтер свистiв. Я, зна╨те, дуже кохала маму.
I менi хотiлось ©© закохати, зовсiм, щоб мене не було.  Ляжеш  бiля  мами,
притулишся до не©, i так щiльно, що хочеться влiзти в ©© тiло, злитись  як
одно тiло... I от приходив доктор, мама була мертва, блiда, як  смерть,  i
©© одкачували. А я тодi йшла терпiти. Пiдходила до дверей, закладала  свою
лапку в щiлину й потiм давила дверима дуже, аж сльози капали, щоб  болiло.
I тодi, зна╨те, менi було легше. Це радiсть терпiння, бабусю!
   Змовкла й ще сказала:
   - Це радiсть терпiння, бабусю.
   ...На Полярних Посьолках темрява. Зрiдка виють пси, зрiдка  прокинеться
брук. В кiмнатi вогко, жеврi╨ каганець.
   ...I в цей час на другому  кiнцi  города  за  рiкою  Дема  сто©ть  бiля
мольберта, потiм пiдходить до вiкна i з мукою  дивиться  в  глуху  весняну
iмлу. Гори важких мовчазних хмар стоять мовчазно над покрiвлями.  Навпроти
в кабачку "Дайош" раз у раз одчиняються дверi i випускають,  i  випускають
(як це в Горького?) "безпокойних i iних".
   Дема знову пiдходить до мольберта i з мукою дивиться  в  глуху  весняну
iмлу. Дядя Варфоломiй спитав: "Де тут у вас полiтичний огляд кажуть? Думаю
завтра пiти". Стефан сказав: "Не знаю. Я,  дядю,  в  полiтичних  дiлах  не
фахiвець".- "А хто ж ти?" Стефан мовчав. Дядя Варфоломiй розгнiвався й лiг
спати. Спить.
   ...Стефан, як i завжди пiсля  роботи,  спокiйно  чита╨  газети  й  щось
заносить у щоденник. Повернувся. Тихi розумнi  очi,  як  в  оленя,  уважно
дивляться крiзь окуляри.
   -...Демо, покинь! Лягай спати.
   - Нi, Стефане, ти надто просто дивишся на життя. Я так не можу. I от  -
мо© пензлi лежать.
   Стефан усмiхнувся:
   - Знову за сво╨. Чудний ти, Демо.
   Тодi Дема кида╨ться до столу й жагуче говорить:
   - Образливо оце; от ти такий собi Стефан, ма╨ш такий же свiтогляд, як i
я. I чого ж тво╨ життя так тихо, лагiдно йде? Чому мо╨ не так? Ти не  хам,
ти не дурень, ти не iдiот, ти не вiл...
   - Дякую за комплiмент!
   - Дякуй - не дякуй, а це  правда.  I  от  виходиш  ранком  спокiйно  на
роботу, потiм спокiйно йдеш читати лекцiю, потiм чита╨ш газети. Що це?
   Стефан ще усмiха╨ться, пiдводиться й дивиться на гори важких  хмар,  що
мовчазно стоять над покрiвлями.
   -...Я,  Демо,  бувший  математик,  фiзик,  i  я  знаю,  скажемо,   цiну
Декартовiй системi координатiв... Лягай спати. Я теж утомився.
   ...Проходили шумно по вулицi натовпи  з  опери  й  зникали  поодинцi  у
вогких масивах весняно© ночi.
   -...Слава в верхiв'ях революцi© i
   на землi радiсть.
   ...Гряде  весна.  I  повiнь  так  шумить,  що  на  серцi   надзвичайний
божевiльний пожар.
   Дядя Варфоломiй пiшов у город.
   ...Було свято. Були  вдвох:  грали  в  шахи.  Дема  розказував  щось  з
iндiйського, що занесено в епоху хрестових походiв, про шахи: королю  мат!
про смерть! Iще розказував з Кiплiнга, з iндiйського життя  чудову  казку:
"Рiкi-Тiкi-Тавi".  Дема  пiшов.  За   стiною   хтось   у©дливо-одноманiтно
повторював:
   - Суб'╨кт в об'╨ктi.
   Стефан подумав, чогось згадав старого  ╨врея-ортодокса  з  Полiсся.  Аd
litteram.
   ...А вчора прийшов з Полярних Посьолкiв, був на заводi Стругаль  i  Ко.
Тодi тихо конав синiй мiський вечiр. Але гули трамва©, собор, брук.
   -...Веронiка не приходила?
   - Нi! - це Дема.
   - Варфоломiй казав, що бачив ©©.
   ...Дема  сто©ть  бiля  мольберта,  й  знову  пада╨  тоскний  погляд  на
мольберт. "Тiльки лiнi©". Бiльш нiчого. "Тiльки лiнi©".
   ...Трамвай, собор, брук.
   А дядя Варфоломiй  дiйсно  бачив  Веронiку.  Бачив,  як  вигляда╨,  але
Стефановi про  це  не  сказав.  Обiцяла  завтра  зайти.  Веронiка  йшла  з
парткому. По вулицi мчали автомобiлi. Небо спiвало блакитну весняну пiсню.
Радiсть так лоскотала, що прямо - чорт! Веронiка розказала, що живе  тепер
на Поярних Посьолках. Перебралася з  квартири,  що  за  раднаргосом.  Дядя
Варфоломiй легенько натякнув. Не сказала...
   "Ну, не кажи". I  тут  же  згадав  телеграму.  Дядя  Варфоломiй  навiть
ужалив: "Чого ж ти така неплакатна?" Веронiка сказала:  "Не  вiк  дивитись
плакатне; треба, Стефан каже, подивитись глибше.  Виросла  досить  з  того
часу. Не мала дiвчина".
   Дядя Варфоломiй глянув на не© й раптом зрозумiв:
   "Веронiка жона". I згадав якийсь портрет з Третьяковсько© галере©...
   ...Це було вчора...
   ...А зараз пахло свiжим хлiбом,  а  з  вулицi  пахло  бензолом.  Стефан
подивився у вiкно.
   - Йшла в калошах на босу ногу, без хустки, в якiмсь  арха©чного  покрою
пальтi. Йшла, похиливши голову, бiля бюста Артема  по  пустельнiй  дорiжцi
саду. Покликав:
   - Веронiко!
   - Я.
   Коли увiйшла, обняв, довго держав  в  обiймах,  i  довго  не  говорили.
Гладив ©© каштанове волосся, матове обличчя й сувору скидку на чолi.
   Синiй весняний вечiр танув.
   -...Чого не ходиш, Веронiко? Що за фокуси?
   Сказала, хоробливо усмiхнувшись:
   - По тво©й проповiдi живу, брате: треба дивитись глибше на життя.
   Стефан спитав про по©здку:
   - Ну, як, говорила з ним?
   - Знаю.
   - Що ж ти?
   - Нiчого!
   Стефан сказав:
   - Ну, ми ще з тобою поговоримо.
   Потiм нахилився пiд кровать i дiстав чоботи.
   - Надягай.
   Вона одхилила його руку.
   Стефан незадоволено подивився:
   - В ролi страдницi?
   - Так.
   Хотiв переконати, говорив, переконуючи, агiтацiйне:
   - Глупо. Ти хочеш ближче до маси, але цим ти тiльки одрива╨шся вiд не©.
До кого в робiтникiв антагонiзм - до iнтелiгенцi©?  Помилка.  До  тих,  що
ходять у чоботях? Помилка. От до кого: до тих, що хочуть  пiдробитися  пiд
них. Скажи щиро: "Я - iнтелiгент", працюй щиро, i маса буде поважати тебе.
   Веронiка зiтхнула i сказала:
   - Стефане! Це риторика, фразерство.- I тут же скинулась: - Проте я кажу
неправду. Не так. У нас, брате, одна путь, але рiзнi  дорiжки.  Я  йду  по
цiй, ти по тiй - десь зiйдуться.
   - Веронiко...
   - Нi, Стефане, ти мене не перекона╨ш... У тебе ╨сть чай?
   ...Стефан вийшов. Веронiка сiла й дивилась на  портрет  Мiкель-Анджело.
Прийшов Дема. I чути було, як ростуть днi, i хотiлось слухати вiтру.
   ...А вiтер на арфi грав, як у книзi "Золотий гомiн". За городом  шумiли
слобожанськi степи. Степи творили буйну весну, i  щастя  ©м,  як  вагiтнiй
матерi, що рожа╨ в перший раз.
   Дема сказав:
   - Коли я намалюю цю велику рiч, у якiй вiдчуваю  "сьогоднi"?  Як  легко
було писати картину на тему "повстання".
   Стефан сказав:
   - Ясно. Геро©чнi буднi важче написати, нiж геро©чне свято.
   Веронiка сказала:
   - Демо! Ти митець революцi©, а от "сьогоднi" ти й не напишеш,  тому  що
"сьогоднi" ╨ зовсiм не те, що каже Стефан. Не геро©чнi буднi,  а  геро©чне
терпiння. Зрозумi╨ш - напишеш.
   Стефан сказав:
   - Це патетика. Це тво© босi ноги в калошах, Веронiко!
   - Може.
   ...Розмову кинули - увiйшов дядя Варфоломiй. Вiн прийшов  з  Донецького
вокзалу, з синього шуму. Вiн остаточно був радий, що  нарештi  й  Веронiка
тут, бо завтра якраз iде потяг на закинуту станцiю.  Дядя  Варфоломiй  був
певний, що Стефан умовить Веронiку, i вiн жартував.
   ...Дядя Варфоломiй говорив:
   -  Послухайте  старого.  Треба  ©хати.  Боятись  нiчого:  у   нас   все
"благонадьожно". Бiльше. Скажу по щиростi - матерiялiзм.  Як  у  свiй  час
носили винниченкiвськi сорочки, так тепер  наше  глухе  мiсто  поринуло  в
матерiялiзмi. Якась пошесть. Пiдеш  у  гiмназiю  -  матерiялiзм.  Пiдеш  у
просвiту - матерiялiзм. Навiть в автокефалi© про матерiялiзм чу╨ш, словом,
цiлком "благонадьожно"... А наша, так сказать, генерацiя старих зубрiв, що
ведуть свою родословну вiд Грушевських, Петлюр та  iнших  -  цих,  зна╨те,
елегантних панiв та паничок з орi╨нтацi╨ю  на  першу  паризьку  моду,  цих
скоро не буде. Де дiнуться - Бог його зна╨. Напевне тiльки  це:  незабаром
станем iхтiозаврами, матерiялом для археологiв... ╞демо, Веронiко - цiлком
"благонадьожно".
   I тут же дядя Варфоломiй подумав про курочок: "Гарно б завести!.. I вся
ця су╨та житейська... Охо-хо! Позiхнув i ретельно перехрестив уста.
   Тодi Веронiка сказала:
   - Демо, сюди не заходила Христина?
   - Нi.
   - Ну, так менi треба йти. Сьогоднi на Поярних Посьолках спектакль.
   Дядя Варфоломiй скинувся; щось закричав, заверещав.
   Веронiка мовчала. Дядя Варфоломiй покликав у сiни Стефана. Як  же  так?
Завтра ж потяг! I рiшили йти з нею.
   ...Вийшли всi на ганок. Небо вiдходило в даль.  Зорi  творили  нечувану
загiрну симфонiю. Пiшли до  рiки.  Дядя  Варфоломiй  проводив  до  берега,
останнi  -  з  Веронiкою  на  спектакль.  Коли  виходили  за  город,  дядя
Варфоломiй, що йшов позаду  всiх,  покликав  Стефана.  Розмахував  руками,
хвилювався.
   ...З города сунулись вози. Перекликались у  вогкiй  веснянiй  iмлi.  На
сходi стояла чiтка зоря. Пахло (Дема казав)  цедрою  з  лимона.  В  далинi
густо розкиданi були заводськi огнi. Дема творив сентименти:
   - Це не вiд Луки, а вiд повстання. З нього одна глава на  мотив:  "гей,
долиною, гей, широкою козаки йдуть". I це тому, що  я  чую  далекий  тупiт
фантастичних коней. Тому, що положила  на  мо╨  серце  головку  малюсенька
дiвчинка, i. я бачу народження нового життя.
   ...Веронiка мовчала.
   Тодi промовив Стефан:
   - Веронiко, тобi холодно в калошах. Ти хоч би чулки надiла.
   Близько пiдiйшла, подивилась в очi й тихо, але чiтко й суворо сказала:
   - Брате, не глузуй. Я з тобою не буду стрiчатись.
   Стефан подумав i кинув:
   - Добре. Але скажи менi: ти чула що-небудь про аристократизм духа?
   Веронiка сказала:
   - Чула.
   ...Пiдiйшов Дема.
   - Про що ви говорите?
   Стефан:
   - Про цiнностi: Евклiдову  на  площинi  i  Лобачевського  на  сферичнiй
поверхнi.
   - Ну, це не про мене писано.
   ...Нарештi й рiка. Пiдiйшов i дядя Варфоломiй. Десь чиркнув сiрник -  у
веснянiй ночi стояли два цигарковi огники.  Далеко  на  Поярних  Посьолках
спiвали дiвчата.
   По©дуть туди, до Христини.  Це  з  книги  дум  народнiх:  ходять  бояни
невiдомих комун i спiвають вечiрню молитву, коли  жеврi╨  свiча  загiрного
сонця:
   - Слава в верхiв'ях революцi© i на землi радiсть!  I  чути  ще  боянову
молитву пiд тихий акомпаньямент земного  хору  -  весняного  шуму.  Сто©ть
чiтка вiфле╨мська зоря. Боян дивиться в даль i тихо каже: "... тво╨ життя,
ти, тво© руки, твiй кожний день - це агiтацiя невiдомих комун. Чого ж вони
хочуть вiд мене? Невже  я  вирву  сво╨  чингальне  серце,  невже  я  зможу
погасити цей надзвичайний ранковий пожар?" I пише дiва -
   жiночий ватажок - наказ. I, звичайно, вона добре зна╨,  що  Христина  й
без не© це зна╨, i, мабуть, у не© теж горить серце, коли бачить  Христину,
i вона не може погасити пожар сво╨© творчости.
   - Слава в верхiв'ях революцi© i на землi радiсть! Боян  сказав:  "Можна
згорiти, як свiчка перед образом мо╨© мадонни Христини".  Але  не  втихала
боянова молитва пiд тихий акомпаньямент земного хору - весняного шуму.
   ...Сказав дядя Варфоломiй:
   - Стефане, йди сюди.
   Пiдiйшов.
   - Ну, говори по правдi: вламав?
   Стефан нiчого не вiдповiв, одiйшов i сiв на кайору.
   ...Сплеснули весла.
   ...Стояла тиха вогка темрява, i вабили полярськi огнi, i  брiв  зелений
запах iз слобожанських безкра©х степiв.
   ...Сплеснули весла.
   Дядя Варфоломiй подумав не то з iронi╨ю, не то так:
   - Ячейка!
   Потiм подумав про потяг, про закинуту станцiю, ортечека i про  далекого
знайомого з ортечека.
   Потiм дядя Варфоломiй уважно дивився в синяву запашно© ночi.  Туди,  де
стояли полярськi огнi, де маячiла кайора й силуети цих  чудних,  невiдомих
людей.



   ШЛЯХЕТНЕ ГНIЗДО

   I

   Найзвичайнiсiнька баба, але ©© звуть бабушкою, дiда - д╨душкою. Бабушцi
- шiстдесят шiсть, вона жлукто з жаром, вiд не© вогка бiлизна  з  попелом.
Батько д╨душчин чумакував у Крим по сiль, тому й у д╨душки  широкi  суворi
брови нависли, чорнi - йому сiмдесят,  а  волосся  на  головi,  як  пух  з
трусика для касторового капелюшка - сивий-сивий.
   Д╨душка - патрiярх i тепер: правнучата,  внучата,  дiти  -  всi  вкупi,
шiстдесят десятин не подiленi, тридцять одiбрав ревко - це так  ревком,  а
потiм прийшов виконком, а землi все-таки не повернули...
   У д╨душки був i син - його Бубирець-незаможник "згрiб", а потiм Бубирця
"зiребли", i загинули обидва.
   Д╨душка - патрiярх, i син був би патрiярх, коли б не чотирнадцятий рiк:
втягли в споживче товариство за скарбника i ходив уже в збiрню.  А  синовi
сини вже не те: викинули хату на степ - бiля шведських могил, i вже хотiли
не шiстдесят, а двiстi шiстдесят. У Харкiв до банку ©здили, щоб д╨душка не
знав.
   От-от щось у Папуцячiм ма╨тку - Папуцi прiзвище - от-от...
   Кожного тижня правили службу в недiлю  -  у  недiлю  вмирав  тиждень  i
народжувався другий. Тижнi вмирали, i тижнi йшли. Комусь ближче до смерти,
а комусь - до народження. I так вiки, коли ще й  Слобожанщини  не  було  -
довго-довго.
   Тижнi були галасливi, кривавi, буйнi.
   Андрiя - синового сина - звабив вовчий Шкуровський загiн,  а  Василь  i
досi живе вдома. ╙сть такi в нас, i досi нiкому не служили: нi  вашим,  нi
нашим. I не хитрi - фортуна, кажуть. От i Василь.
   Уночi  розсипаються  зорi  i  зникають  у  Папуцячiм   лiсi   -   тепер
громадський. Д╨душка нiяк не мiг звикнути: як громадський? А йому наказали
ще й хмизу не збирати без дозволу. Тодi вiн зовсiм не розумiв:  як  це?  з
мого лiсу?
   Потiм узнав, що це - закон такий, а коли закон, то це ╨ закон.
   Ранком д╨душка каже бабушцi:
   - Доглянь-бо за хлопцями, а я, мабуть, пiду.
   I йде в свiй не свiй лiс. Вiн теж доглядати.  Проте  д╨душка  -  мiцний
дiд: i тепер як вiзьме косу,  то  чорта  з  два  вженешся  за  ним.  Старе
поколiння, iз тих, що до двадцятьох лiт без штанiв у цурки грали.
   Догляда╨ д╨душка добре: колись застав члена виконкому - лiс рубав не по
закону - було дiло!
   Бiля  Велико©  Шведсько©  Могили  -  д╨душчин  хутiр  (хутори,  одруби,
Столипiн). Бiля хутора Горбанькове Озеро.  Добра  земля.  Ввечерi  д╨душка
запряга╨ воли i - через лiс - невеличкий, кострубатий, недотепний, i сосни
на пiвнiч хиляться. Рипить вiз до Велико© Шведсько© Могили. Пiсок,  пiсок,
а далi степи, чорноземля важка, плодюча, мiцна, оранжерiйна: культура...
   (...I ввижа╨ться iнодi, що вся Укра©на оранжерея -  там  десь,  близько
моря тулиться. I пiдпливають до не© кораблi - багато кораблiв пiд червоний
стяг...)
   Рипить вiз: ри-ип!
   Тягнуться воли до Велико© Шведсько© Могили.
   Д╨душка при©де на хутiр i дивиться на ярину. I тут ярина, i далi ярина.
Друга ярина - своя не своя. I серце радi╨ - тiльки з сумом - i за свою,  i
за свою не свою... Пишно дметься вгору ярина...
   (...I Укра©на дметься вгору... I люблю я ©© -  бiльшовицьку  Укра©ну  -
ясно i буйно...)
   ...Ходить д╨душка по кварталах, сторожу╨ д╨душка, а  сонце  лл╨ться  на
його патрiяршу голову, i смi╨ться сонце: скоро-скоро  вмреш  ти,  д╨душко,
одiйдеш у вiчнiсть  i  на  землi  тебе,  д╨душко,  не  буде.  Тепер  земля
бiльшовицька.
   Увечерi правнучка Манька приганя╨ корови з д╨душчиного свого  не  свого
вигону. Бабушка становиться проти iкони й молиться:
   - Отче наш, iже ╨си на небесi...
   I дивиться у вiкно: правнучка Манька  заганя╨  не  в  ту  кошару  дiйну
Маньку. Бабушка кричить у вiкно:
   - Ах ти, капосна дiвчино! Куди ж ти дивишся? I знову до iкони:
   - Отче наш, iже ╨си на небесi...
   Але Манька не слуха╨, i бабушка кричить i знову до iкони.
   У бабушки всi ключi вiд усiх скринь. Бабушка - хазяйка, а  молодицям  i
жiнцi синовiй - слухнянiсть i робота. Робота довга, вiчна, до само© смерти
- як конi, як воли, як завжди осiнь. Це те, що виспiвують у сумних  пiснях
дiвчата на буряках. Простяглася ця пiсня на великi степовi гони. Не  можна
не слухати цi╨© пiснi: ©© нашi матерi спiвають, нашi сестри, нашi жiнки. I
темно в цiй пiснi, бо сумно в нiй, це народна пiсня, це  жiноча  пiсня,  i
всюди i завжди треба казати про не©. Слухав i я цих пiсень бiля  шведських
могил, i нагорнули вони в мо©х грудях велику могилу народного горя...
   ...У недiлю при©здить до д╨душки батюшка. Д╨душка - церковний староста,
двi медалi на грудях.  Палажка  приносить  самогон  вiд  Онуфрiя,  i  вони
сiдають за стiл. Батюшка каже:
   - Ох, времена, времена, i ти, смутне╨ врем'я.
   А д╨душка каже:
   - Не розумiю, отче Полiкарпе, в чiм тут рiч. Одiбрали  в  мене  лiс,  i
луки, i землю. А хiба це ╨ закон?
   Батюшка випива╨ стаканчик i голосно, щоб за вiкном чули, щоб усi чули:
   - Закон, д╨душко. Бiльшовицький закон.
   А потiм нахиля╨ться до д╨душчиного вуха i, оглядаючись, шепоче:
   - Столпотворенi╨ вавiлонське. Смутне╨  врем'я  на  Русi.  Он  воно  що!
Розумi╨те? От воно що!
   Але  д╨душка  не  розумi╨:  столипiнськi  одруби,   вiйна,   революцiя,
бiльшовики,  повстанцi,  бiлi,  червонi,   комунiсти,   зеленi,   бандити,
партизани - д╨душка не розумi╨. Д╨душка патрiярх.
   Якийсь чад, якийсь сумбур ходить по селах, i виють собаки  по  селах  -
д╨душка не розумi╨.
   У недiлю приходить i вчитель. Вiн хитрий, вiн шкандальник  -  так  каже
д╨душка.
   Випива╨ i вчитель iз стаканчика.
   - За ваше здоров'я! А все-таки ви, д╨душка, пожертвуйте щось на книжки,
©й-богу, нiчим учити дiтей.
   Д╨душка колись був попечителем, а тепер - нi. Каже:
   - Ага, знову до мене! Як доглядав школи, то й усе було.
   Учитель:
   - Тодi й без вас було... Бувайте здоровенькi (п'╨)... Ви й тодi  нiчого
не давали.
   Старий хвилю╨ться:
   - Ах ти, шкандальнику! Як же нiчого не давав? Зате доглядав. Га?
   - Батюшка зна╨, що вчитель у Червонiй Армi© був, i вiн обережний.
   - Буде, Митре Юхимовичу, буде, голубчику...  Бувайте  здоровенькi  (теж
п'╨).
   Свiй не свiй лiс, щасливий-нещасливий  Василь.  Щасливий  -  не  вбили,
нещасливий - живий.
   За повiткою сто©ть кузня: було велике  господарство,  i  була  потрiбна
кузня. Вона й тепер потрiбна.
   Василь бiля ковадла.
   З лукiв iде дух свiжого сiна,  iде  дух  свiжого  вугiлля  -  з  кузнi,
сплiтаються i йдуть до кошари, до загону, до волiв. Воли ремигають  похилi
й думають про ранки, коли ©х виженуть на роботу, коли за  ©хнiми  ратицями
зарипить вiз, а вони будуть тягти на захiд сонця, а вони будуть  тягти  до
Велико© Шведсько© Могили.
   Василь каже про себе:
   - За що вбито батька? За що вбито брата?
   А потiм знову мовчить i одбива╨ молотком по ковадлi. Вiн  дума╨:  старе
не  вернеться.  I  шкода  йому:  не  батька  й  брата,  не  д╨душчиного  й
бабушчиного добра, а шкода йому газети "Ново© ради", що  виписував  колись
батько, шкода йому  харкiвського  банку  й  думок  непокiйних  про  двiстi
шiстдесят.
   Василь зна╨, що старе не вернеться. Смi╨ться  життя:  заходили  люди  в
Сибiр шукати золота i щастя, думав викупити в них надiли.  А  люди  думали
про та╨мну тайгу, про "священний" Байкал, про невiдомий Сибiр - золотий  i
арештантський. I прийшли знову люди - голi й голоднi, i  одiбрали  проданi
надiли.
   А в розправi той же ╙пифан, той же Кирилович,  а  в  розправi  Василевi
все-таки мiсце,- одрiзаний шматок, одрiзанi шматки, i сила  ©х,  силенська
сила. Вiн уже не ╨ вiн. Треба життя перевернути - i сво╨, сiм'©, i  всього
Папуцячого гнiзда.
   ...Бiля кузнi пролетiв кажан, завив Сiрко на  цепу.  I  було  в  головi
далеке, i село було не село.
   ...Так пiсля вибухiв. А в  маленькiй  хатi  -  ╨  ще  й  мала  -  жiнки
незадоволенi.
   - Глядiть, i завтра щось сполкомщики загадають везти.
   Друга:
   - На заможних завжди вiдбутки бiльш було.
   Третя:
   - I чорт з цим заможництвом. Не хочу жити тут. Покину - i бiльш нiчого.
Пiду краще наймусь десь.
   I каже Параска, жiнка д╨душчиного сина, того, що загинув:
   - Господи, що ти кажеш, Дунько!
   I йде Параска в кошару, утира╨ запаскою сльози й почува╨, що  вже  щось
не вернеться - не тiльки чоловiк; що вже  чогось  нема╨,  хоч  i  ╨  ще  в
бабушки ключi, а в скринях пiд замком солодощi, цукерки для гостей. Та  не
буде вже тепер гостей тих.
   Над селом мiсяць, над селом голубi голуби. Не свiтло  на  душi  -  щось
мина╨, щось не вернеться.
   Бабушка прокида╨ться, ледве засiрi╨. В ©©  кiмнатi  горить  бiля  iкони
лампадка - Божа Матiр iз Сином. В  другiй  кiмнатi  хтось  важко  кахика╨.
Бабушка молиться:
   - Божа Мати! Та коли ж ти одженеш цю нечисту бiльшовицьку силу?
   Та нема злоби в ©© словах, ©© злоба в минулому i  крихкотiла,  як  сама
бабушка.
   В кiмнатi розвидня╨ться. Бабушка молиться:
   - Богородице Дiво, радуйся.
   Але згаду╨, що вже пора корови виганяти, i кличе:
   - Ану-бо, хлопцi, вставайте! Вже нерано.
   I знову:
   - Богородице Дiво, радуйся...
   ...Д╨душка вчора не по©хав на хутiр, вiн сьогоднi ©де. Василь  запряга╨
воли. Василь завжди з невеселою думою.
   ...Рипить вiз: ри-ип!  Тягнуться  воли  до  Велико©  Шведсько©  Могили.
Свiжий вiтрець дмуха╨ на д╨душчине  сиве  волосся.  Його  широкi  чумацькi
брови похмуро нависли, його брови задумались.
   Д╨душка мовчить. Василь мовчить. Тягнеться вiз,  обiймають  його  сосни
кострубатi, на пiвнiч похилились. Ходить по соснах ранковий вiтер, вибiга╨
iз сосен ранковий вiтер i летить на поле до гречки.
   ...Мовчить д╨душка...
   Скоро-скоро одiйде у вiчнiсть i не буде д╨душки на землi.
   Тепер земля бiльшовицька...
   ...Про©хали лiс, ви©хали в степ.
   У степу манячить Велика Шведська Могила. СИНIЙ ЛИСТОПАД I
   З моря джигiтували солонi вiтри. Мчались степом i зникали в Закаспi©.
   ...Пiвнiчний Кавказ...
   Над  станицею  мовчали  недосяжнi  голубi  верхiв'я.  Дрижали  зорi   й
сполохано перебiгали до небокраю, до гiрського масиву.
   Iще проходив невiдомий синiй листопад. Плентався по садках, по городах,
заходив пiд стрiхи й вiдходив за вiтрами, такий же невiдомий, невiдгаданий
i мовчазний.
   Ще огнище не погасло - догоряло, i обличчя Вадимовi ходило в перельотах
тiней.
   Будинок вилюднявся, розходились: дво╨-тро╨ залишилось.
   В стiну глухо входили цвяхи.
   Прибивали, мабуть, гiрлянди.
   Скоро пiдуть i цi.
   Пiзно.
   Нiч.
   Коли Зиммель пiшов, оддзвенiв шпорами, Марiя лукаво спитала:
   - А все-таки й тобi журно?
   Вадим сказав:
   - Звичайно, журно. Але... ти мене розумi╨ш...
   Вадим сухо й гостро дивився на  вугiль.  Зрiдка  налiтав  вiтер,  з-пiд
папахи виривалось волосся й падало йому на тьмяний лоб.
   Марiя здавила руками голову й глухо говорила:
   - Так, Вадиме, тоска. Буднi приймаю i серцем, i розумом. Але все-таки -
тоска. Це те, коли покида╨ш позицi© й непевний, що скоро повернешся.
   Мовчав.
   Марiя знiтилась на колодцi - крапка. Зелений вугiль i в огнищi, i в  ©©
зiницях. Теж у шинелi.
   Кажуть: "останнiй з могiкан". Правда: женщини революцi©  пiшли  плодити
дiтей. Тiльки Марiя й небагато не пiшли.
   Будемо слухати солонi вiтри, коли мовчазно йде на схiд синiй листопад.
   Говорили ще про Зиммеля, про нрави сучасности й говорили про комуну.
   Вадим - комiсар бригади, Марiя - крапка, вночi: вона надто знiтилась, i
полiтком.
   Марiя ще говорила глухо:
   - Ну да - певний, i ну да - непевний, бо iнакше шукала б iншо©  правди.
Тут тоска.
   Вадим:
   - Ти нагаду╨ш менi жабу з  геологiчно©  революцi©,  що  мала  голову  з
аршин.
   ...По станичних заулках бродили червоноармiйцi. I  знову  по  станичних
заулках джигiтував солоний вiтер.
   Прямо - широка церква проколола хрестом мовчазне небо.
   Бiля Марi© лежав стос запашно© сосни (гiрлянди робити) i гiрськi трави:
Зиммель привiз.
   Невiдомо, чий  запах  -  сосни,  гiрських  трав  чи  то  пахтить  синiй
листопад.
   Проте, може, то Кавказ, може, гiрськi аули, а може, солонi вiтри.
   ...Боляче вдарило: "жаба"!
   Але Марiя раптом згадала -  полковий  лiкар  казав,  що  Вадим  дожива╨
останнi днi. Вона подивилась на Вадимове обличчя. Жарина лягла бiля  серця
- запекло.
   ...Кашель сухий, як степовий пожар. Це Вадим. I сказав ласкаво:
   - Сiдай-но, ближче, моя неспокiйна Марi╨.
   Здригнула.
   - Твоя?
   - А чому ж не моя? Моя товаришка... так: я буду говорити тихо,  щоб  не
почули. Це моя найбiльша тайна... от...
   (...Бува╨, в синю  нiч  зарипить  далеко  журавель  -  витягають  воду.
Зарипiв.)
   -...Я теж романтик. Але романтика така: я закоханий у комуну. Про це не
можна казати нiкому, як  про  перше  кохання.  Тiльки  тобi.  Це  ж  роки,
мiльйони рокiв! Це незабутня вiчнiсть. Так, Марi╨,  все  треба,  як  ╨.  I
всефедеративне  мiщанство,  i  трагедi©  в  душах   окремих   одиниць,   i
бюрократизм. Нарештi  потрiбно  зупинитися...  Так.  Але  подумай:  сто©ть
непоетизований пролетарiат, що гiгантським бичем пiдiгнав iсторiю, а поруч
нього сто©мо ми з сво╨ю нудьгою, з сво©м незадоволенням. Хiба це природно?
   Знову бiля серця запекло:
   - Ти теж менi нагаду╨ш жабу з геологiчного руху.
   Вадим:
   - Не хвилюйся, Марi╨...
   Марiя грубо й чiтко:
   - Те, чого я хочу, зветься: рух уперед, а не назад. Це не романтика.
   ...Марiя - крапка. Збiглась у грудку, й не  видно.  А  зiницi  й  бiлки
зеленiють. Сама говорила: песик революцi© - тяв, тяв! Але не приблудились:
знала Фiгнер i ще багато.
   Вугiль розтанув. Дивилась крадькома на туберкульозного Вадима й  думала
з тоскою й про кохання: вона хотiла кохати. Знала - i Вадим хоче кохати.
   Вадим догоряв. Лiкар казав: на курорт пiзно.
   Ще глухо входили в стiну цвяхи.
   Гiрськi  трави  й  сосну  привезли  на  гiрлянди,  для  свята   сьомого
листопада. Через три днi в забутiй станицi Передкавказзя  згадають  буйний
день.   Червоноармiйцi   заквiтчають,   причепурять    штаб,    де    буде
мiтинг-концерт, де жив колись генерал-отаман з шляхетною сiм'╨ю.
   ...На  заходi  було  море.  Звичайно,  його  сюди  не  чути,  але  воно
почувалось. Почували це Марiя й Вадим. Море завжди нагаду╨ мiльйони рокiв.
   Так, це було на Кавказi, на Пiвнiчнiм, недалеко узгiр'©в.
   А вдень бачили сивi верхiв'я Ельбрусу. Iнодi верхiв'я бiгли в тумани.
   Огнище вмирало. Мовчали.
   Заговорив Вадим, прокидаючись, тихо:
   - Так, Марi╨, i я люблю твою любов. Але я дивлюсь на нашу сучаснiсть  з
ХХV вiку, коли наша сучаснiсть сива. Тому-то я в не© й надто закоханий. Ти
он не чу╨ш, а я чую,  як  по  нашiй  республiцi  ходить  комуна.  Урочисто
переходить вона з оселi в оселю, i тiльки слiпi цього не бачать. А нащадки
запишуть, я вiрю. I що нашi трагедi© в цiй величнiй симфонi© в майбутн╨?
   Вадим ледве договорив i схопився за груди: кашель  сухий,  як  степовий
пожар.
   Марiя пiдвелась i похмуро кинула:
   - Ходiм!
   Марiя погасила останню головню - i огнище вмерло.
   Коли проходили бiля вiкна, постукали.
   - Товаришу Гофмане, годi вже, лягайте спати.
   Гiрськi трави й сосну забрали з  собою  в  кiмнату.  Знову  важко  було
розiбрати, що пахтить: чи сосна, чи трави.
   ...А може, то Кавказ, може, гiрськi аули, а може, солонi вiтри.
   Проте солонi вiтри джигiтували в Закаспi© й зникли в невiдомих пiсках.
   ...Мабуть, сосна, бо тiльки сосна ма╨ забутий запах.
   Марiя прийшла до себе й думала про Вадима. А сказати йому  про  кохання
вона не думала: ©© дратувала Вадимова впертiсть.
   Потiм вона читала брошуру Ленiна, але, лягаючи, знову згадала Вадима...
   ╞й було боляче.
   ...Ще думала, що кохання таке зелене, як  травневий  цвiт.  Але  раптом
вдарило: "Вадим дожива╨ останнi днi".
   В штабi стояла нiч.

   II

   По республiцi також урочисто, як i комуна, iшла ру©на вiкових  пiдвалин
темряви. Це було так вiдважно, так широко й  безмежно,  неначе  океан,  бо
горiло бажання на тисячi гiн.
   З пiвночi по глухих нетрях республiки продирався рожевий лосунь.
   Марiя пiшла в школу.
   ...Сотня. Напруженiсть.
   ...А може, то пiдводилось мудре сонце в Закаспi©?
   - Ми не ра-би!
   Клас гудiв грубо, незграбно.
   Пахло рiллею, грунтом.
   Це було найвище та©нство, бо люди темнi, неяснi,  як  туман,  вiдходили
вiдцiля з радiстю кринично© прозоро© води.
   В цiм була правда тисячолiть, яку пiзнали тiльки ми, сучасники.
   ...В обiд прийшов до  Марi©  Гофман  -  гладкий,  ласкавий,  суворий  -
паровик на парах, тиха мудрiсть.
   Обiдав з Марi╨ю, ©в, як i завжди, мало.
   Марiя вдень була струнка, пружиста, гiрсько© породи, а в бiлках  стояла
зелена вода.
   Вона (Марiя) дочка пiвденно© Кубанi.
   Сказав Гофман:
   - А Зиммель знову накапостив. Марiя:
   - Що там таке?
   - Як же: послав червоноармiйця по  карти  (зна╨те,  женщини,  карти  та
iнше), а ©х бiля Шкурiвсько©  станцi©  в  колодязь  укинуто.  Сьогоднi  на
пiдводах привезено.
   - Ну й радiйте. Ви ж самi кажете - не можна без  цього.  Гофман  уперто
одрубав:
   - Безумовно, не можна. Але треба довбати: крапля довба╨ камiнь.
   Ще говорив.
   Тодi Марiя спитала:
   -  Скажiть   менi:   де   кiнча╨ться   ваша   дурiсть   i   почина╨ться
контрреволюцiйнiсть? I Вадим теж спiва╨: урочисто ходить по оселях комуна.
Де ви ©© бачите? Просто - тоска. Просто - харя непереможеного хама.
   - Ви так дума╨те?
   - Я цього певна.
   Гофман пiдiйшов до вiкна й сказав:
   - Тодi виходьте з партi©.
   - А чому вам не вийти?
   Марiя пiдвелась.
   Гофман сказав спокiйно:
   - Тому, що нам все ясно.
   - Гм... логiка!
   ...А потiм говорила про тоску, про сумнiви, про Вадима.
   Прийшов Зиммель, дзвенiв шпорами, виблискував нашивками.
   Марiя усмiхнулась:
   - Коли погони носили на плечах, тодi вирiзували плечi, а  тепер  будуть
викручувати руки.
   Зиммель:
   - Почекайте, товаришко.
   Ще усмiхнулась:
   - Ну, що ви... то я так... жартую...
   З вiкна бачили гори й сивi верхiв'я Ельбрусу. Верхiв'я  знову  бiгли  в
тумани.
   Десь спiвали червоноармiйцi  кавказьких  пiсень  i  радянських  пiсень.
Думалось, що й пiснi теж зникають у Закаспi©, бо й  пiснi  були  солонi  й
забутi, мов мiльйони лiт.
   Пiснi були веселi й сумнi - радянськi.
   Сосна, що привiз ©й Зиммель, лежала  на  книгах,  а  одну  вiтку  Марiя
держала в руцi.
   Зиммель говорив про сво©х козакiв,  що  ©х  знайдено  бiля  Шкурiвсько©
станцi© в колодязi.
   Гофман суворо вiдрубав:
   - Ви б мовчали краще.
   Знизав плечима Зиммель:
   - Я думаю, що я можу розпоряджатися сво©ми людьми?
   Вмiшалася  Марiя  й  лукаво  наводила  балачку  на  питання  про  норми
комунiстично© етики.
   Зиммель розiйшовся й уперто доводив:
   1) не можна зрiвняти матерiальне становище всiх комунiстiв;
   2) норми полово© моралi й Коллонтай не найти;
   3) поняття про мораль дуже "односительне".
   Нарештi вiн сказав:
   - Кожний комунiст мусить бути купцем. Це слова Ленiна. А скажiть,  будь
ласка, яка в купця мораль? Не одуриш - не продаси, от його мораль i етика.
Дурнем буде той комунiст,  що  ма╨,  припустiм,  грошi  й  не  да╨  ©х  на
проценти.
   Марiя:
   - Вiдци?
   - Що ж вiдци? Мабуть, прийдеться плюнути на мораль.
   Гофман почервонiв:
   - Е... ви за©хали дуже далеко. Так можна й того... з партi©.
   I раптом закричав на Зиммелля:
   - Геть вiдци... мальчишка!..
   Зиммель зблiд i вiдступив на два кроки.
   - Чого це ви... Бог з вами! Хiба не моя  думка?  Я  в  центрi  чув.  Це
вiдповiдальний робiтник висловився. На партзiбраннi.
   Гофман одразу ж одiйшов:
   - Ну, от... вiдповiдальна  балда  сказала,  а  ви  повторю╨те.  Мабуть,
бувший комiвояжер говорив, комерсантик.
   I сiв на лiжко.
   Марiя усмiхалась.
   Зиммель свиснув демонстративно.
   - Робоча опозицiя.
   Ще раз звякнув шпорами й вийшов.
   Марiя дивилась у вiкно  й  думала  про  всефедеративне  мiщанство,  про
Вадима i м'яла в  руках  вiтку  сосни.  Вона  думала,  що  мiщанство  йде,
проходить, коли засiрiло, але ще  не  зiйшов  схiдний  огонь.  Було  надто
боляче, бо за спиною стояли каларнi, але яснi днi, коли  з  кожного  нерва
било джерело непохитно©  завзятости  й  певности  в  казковiсть  майбутнiх
годин.
   У вестибюлi чiтко й агiтацiйне кричав хтось:
   - Ми не раби!
   А другий голос дзвiнко одкликався:
   - Рабами не будемо!
   Ще думала Марiя про дитячу на©внiсть мiльйоново© маси,  що  на  протязi
довгих рокiв умирала стiйко, мов фанатики  середньовiччя,  що  пiд  стягом
вiчности пройшла з гарячими очима вздовж i впоперек рiвнини республiки.
   Гофман заспоко©вся й дивився на сосну:
   - От куди б нашому Вадимовi. В бiр.
   Марiя раптом згадала й сказала з сумом:
   - Це ж жорстоко...
   - Ви про Вадима?
   - Ну да... Вiчний iдiотський трафарет: mеmеntо mоri.

   За вiкном знову посувався синiй листопад.
   Iшов вечiр, як i завжди, невiдомий i глибокий.
   Iшов сiрий i та╨мний i вiдходив за вiтрами в Закаспi©.
   Iнодi з моря пролiтала самотня хмара i, сполохано озираючись,  бiгла  й
зникала за обрi╨м.

   III

   Марiя пiшла в свою роту.
   Три зводи були в караулi, тому й у помешканнi майже нiкого.
   Пiдiйшла до лампи:
   - Що пишете?
   Червоноармi╨ць старанно виводив лiтеру й сказав незадоволено:
   - Клята буква. Нiяк не пишеться. "Чи". Буква  -  "чи".  Виходить  буква
"ги", бо схожа... Хочу оце письмо додому.
   Марiя сiла допомагати.
   Взяла в руку корявi пальцi червоноармiйця й виводила букву "чи".
   Писали довго вдвох.
   ...А в сво©й  кiмнатi  згадувала  червоне  обличчя  бородатого  солдата
республiки i його лiтеру "чи".
   Лiтера "чи" довго стояла за вiкном знаком запитання, i це мучило.
   Потiм Марiя пiшла до Вадима.
   Було пiзно, але вiн працював.
   Голубом положила руку йому на плече:
   - Слухай, Вадиме!
   Вiн пiдвiвся i сiв з нею на лiжко.
   Знову був сухий кашель, як степовий пожар. Вона приложила ухо  до  його
грудей.
   - Слухай, Вадиме.
   - Так... слухаю...
   Марiя схилила голову на Вадимову скроню i вбирала чаймою  нiздер  запах
мужського тiла. Потiм ледве чутно сказала:
   - Вадиме! Кохаю тебе так, як гiрськi аули.
   Вадим уважно подивився на Марiю:
   - I... я тебе теж кохаю!
   Вона:
   - Але...
   Потiм сiла з ногами на лiжко, знiтилась у крапку й дивилась  запаленими
очима у вiкно. Хтось невiдомий стояв бiля  ясена  й  тихо,  ледве  помiтно
перебирав похиле листя.
   Вадим сказав напiвсерйозно:
   - Я тебе розумiю: ворогам не до кохання.
   Марiя:
   - Так, ти мiй ворог.
   I тихо розсипала хорий смiх.

   IV

   На свiтанку шостого листопада вдарив мороз.
   Затривожились дерева, пiшла листяна фуга.
   Дерева порожнiли - голо. А листя спiшили, падали.
   Падали. Падали.
   Стоси.
   Земля думала глибоку думу. Мовчали вiтри.
   По станицi пройшла мiдна тиша.
   Тiльки зрiдка рипiв далекий журавель - витягали воду.
   Гофман з червоноармiйцями вже  заквiтчав  зал.  Завтра  мiтинг-концерт.
Незграбний Гофман:
   - Паф! Паф!
   А червоноармiйцi хвилювались:
   - Товаришу Гофмане! Чого командири не допомагають? Що це, старий режим?
   Гофман летючий мiтинг:
   - Паф! Паф!
   Заспоко©лись.
   Увесь двiр штабу у лiхтарях. Завтра буде iлюмiнацiя. На пiвнiч урочисто
пiдуть мiднi спогади. Завтра розгорнемо голубину  книгу  вiчно©  поезi©  -
свiтово©, синьо©.
   Це - революцiя.
   Хiба комунари забудуть цей день? Хiба це не велична поезiя? Порина╨мо в
синiх тривожних ночах, нашi мислi вiдходять -
   на пiвнiч,
   на пiвдень,
   на захiд,
   на схiд.
   I ширя╨мо над землею замрiянi, далекi.
   ...Хiба це не поезiя?
   Завтра розгорнемо голубину книгу вiчно© поезi© - свiтово©, синьо©.
   ...Марiя читала ╨вропейськi новинки, про радiо-плуг.
   Сказала лукаво Гофмановi:
   - От пишуть про радiо-плуг, i ще знайте: в Америцi  ╨  вже  орудiя,  що
б'ють на п'ятсот верстов. Хiба нам угнатися за ними?
   Гофман:
   - Нiчого... От прочитайте в "Правдi"  про  наш  винахiд  у  виробництвi
фарб. Теж свiтова справа.
   ...Марiя на  свiтанку  слухала,  як  кашляв  Вадим  за  стiною.  Це  ©©
турбувало, i вона пiшла до нього. Сказала:
   - Слухай, Вадиме, тобi треба на повiтря.
   Вадим виглядав чорно. Проте говорив iще жваво:
   - Що ти так часто до мене?
   - А як же: я ж тебе кохаю.
   - Так?
   ...Марiя порадила про©хатись на пошту.
   Згодився.
   Зиммель сказав, щоб запрягли тачанку.
   ...Ви©хали в степ пiсля обiду.
   На тачанцi Марiя й Вадим. За ними верхи Зиммель.
   Стояв голий чорнозем, i без кiнця степ.  Праворуч  летiли  гори.  Марiя
задумалась. I Вадим задумався.  Збоку  гарцював  у  бурцi  Зиммель.  Марiя
дивилась на гори.
   А потiм сказала:
   - Ах, Вадиме, як я не люблю Зиммеля.
   - I я не люблю.
   Вона:
   - Це символ всефедеративного мiщанства.
   - Так.
   Вадим часто кашляв. Марiя з болем дивилась на нього.
   Бiгли дороги - чорнi, степовi. Маячiло кволе сонце.
   ...Пiд'©хав Зиммель i несподiвано заговорив:
   - Ех, товаришi! Все-таки люблю  вiльну  волю.  Я,  зна╨те,  родився  на
Кавказi - може, тому люблю. Мiй батько кубанець, а мати грузинка. А в  нас
тут усе вiльне. От слухайте:  лезгiн,  грузин,  калмик,  туркмен,  осетин.
Чу╨те, як гостро, як вiльно звучить усе це? Це мешканцi буйно© Колхiди.  А
Шамiль? Яке буйство в цiм словi!
   Вадим сухо сказав:
   - Кажiть далi: чеченцi, кабардинцi. А про Шамiля можна сказати, що  вiн
царський пайок одержував. А взагалi  -  скучно.  Ви  трiшки  вiдстали  вiд
життя.
   Зиммель, ображений, вiд'©хав.
   Марiя - iронiя. Кинула:
   - Ну от тобi.  Теж  жертва  романтики.  Вiн  же  комерсант,  п'яниця  й
картьожник.
   Вадим:
   - Просто - не та романтика.
   Гiрський чингал упав лезом на серце. Грубо кинула:
   - А що ж оспiвувати? Всяку  сволоч...  тiльки  тому,  що  вона  зветься
комунiстами?
   - Не знаю, а на це хворi╨ш i ти - на романтику.
   - Не думаю!
   ...А потiм знову мислi про роки - такi довгi гони.  I  нило  серце,  як
хорий зуб.
   Вадим був надто чорний.
   I дороги бiгли - чорнi, степовi.
   Туманiв Ельбрус.
   Було холодно й прозоро.
   На сходi летiла  фортеця.  Колись  завоювали  древню  буйну  Колхiду  -
поставили фортецю.
   Про©хали ще двi верстви.
   ...I було так:
   ...Вадим раптом кинув вiжки й схопився за груди.
   Марiя тривожно:
   - Що тобi?
   Потiм побачила: Вадим вихаркував шматки крови.
   Марiя зупинила конi. Пiд'©хав Зиммель.
   Положила Вадимову голову до себе на колiна й запитувала:
   - Що з тобою, Вадиме?
   Серед степу стояли конi й куделили вухами.
   Зиммель злiз iз свого жеребця й прив'язав його до тачанки.
   Схвильовано сказала Зиммелевi:
   - Повертайте додому... скорiше.
   Тепер побiгли дороги на схiд.
   Чорнi, степовi.
   Марiя згадала: "дожива╨ останнi днi". Гiрський  чингал  знову  впав  на
серце лезом.
   Вадим заплющив очi й важко дихав. Блiде лице зовсiм йому почорнiло.
   В зелених бiлках Марi© промайнув жах. Вона стиснула Вадимовi  голову  й
тривожно дивилась на захiд, де була станиця.
   Тачанка вiдходила на захiд.
   - Вадиме, що з тобою?
   Вадим сказав ледве чутно:
   - Нiчого... менi легше...
   Марiя приложила уста до Вадимового волосся:
   - Милий мiй...
   Зиммель не повертався й гнав конi туди, де вирине станиця, де  стрiнуть
голi дерева й стоси листя.
   Мiцнiшав вiтер.
   ...Марiя тривожно дивилась на захiд.

   V

   Коли Вадима внесли в кiмнату, з моря знову полетiли солонi вiтри.
   Вiтри джигiтували й зникали в Закаспi©.
   Приходив лiкар - широколобий, в окулярах. Вадимовi нiчого не сказав,  а
Марi©, коли вийшли, говорив:
   - Сьогоднi вночi....
   Марiя подивилась йому в холоднi очi, але нiчого не промовила.
   А потiм на душi було порожньо.
   Був Гофман.
   Надходив вечiр.
   У стiну глухо входили цвяхи.
   Це - останнi цвяхи: завтра свято.
   Вадим лежав на койцi. Марiя стояла бiля етажерки.
   За вiкном брiв синiй листопад.
   На Вадимовiй головi лежав компрес.
   Упали вi©. Дихати важко.
   Машинально перебирала книжки, дивилась  пильно  на  чорнi  лiтери,  але
мислi ©© були далеко i вiд книжок, i вiд кiмнати.
   Згадувала перше знайомство з Вадимом i постiйну майже мовчазну боротьбу
з ним.
   I думала: вiра чи певнiсть? Потiм уявила - мчаться  кудись  дороги.  Це
нашi федеративнi. Не зупиняються... А то дороги б'ються в  муках  i  знову
мчаться. Вадим каже - "поезiя". Припустiм... Але, може, дороги не мчаться?
Марiя думала про глухi завулки нашо© республiки, де увечерi молодь  спiва╨
"Iнтернацiонал",  а  вранцi  йде  робити  на  глитая.  Розбiглись  дороги,
розбiглись стовпи.
   На однiм стовпi написано:
   Пiдеш направо - загризе вовк.
   Пiдеш налiво - уб'╨шся в ярку.
   Це правда. Це дiйснiсть. Принаймнi для не©.
   ...А от знову глухi заулки нашо© республiки. I сто©ть Вадим. I Вадимове
небо, безумовно, захмарене. Тодi вiдкiля ця певнiсть? А може, це вiра?
   Але мчаться дороги. По дорогах  мчаться  невгамовнi,  а  з  боку  дорiг
плентаються навантаженi. I ясно дивляться навантаженi. Вiдкiля ця яснiсть.
   I туманiють глухi заулки нашо© республiки.
   ...Раптом вiтер стих...
   На вулицi стояла порожнеча. На  баню  церкви  злiтались  галки,  тисячi
галок. Кричали, падали, злiтались.
   Здавалось, що тут недавно про©хав Чичиков.
   - Чи-чи!
   - Кра! Кра!
   У станицю заглядали хмари.
   З Зара©вського хутора йшли.
   Раптом Вадим розплющив очi й покликав Марiю. Говорив розiрвано, давився
словами:
   -...Це - перед смертю... Останн╨ мо╨© мелодрами.  Круг  пройшов...  Але
дивись,  Марi╨,  на  нашу   сучаснiсть...   з   ХХV   вiку...   Пам'ята╨ш:
Домбровський, Россел, Делеклюз...
   ...Пауза.
   Потiм додав ще:
   - Християни мають сво╨ ╨вангелi╨. I ми... Так, Марi╨...  Я  знаю...чого
ти не була... моя.
   I знову впали вi©.
   Марiя мовчала. Схилилась на колiна бiля кроватi й теж була чорна.
   ...А за вiкном стояла порожнеча, i на баню церкви злiтались галки:
   - Чи-чи!
   - Кра! Кра!
   Бiля етажерки лежала сосна - порудiла, а гiрськi трави зiв'яли. Все так
пахло сосною.
   Коли стемнiло, запалила свiчку.
   Розтаборилась пiвтемрява.
   Теж зiв'яла.
   Марiя пiшла до етажерки й знову машинально перебирала книги.
   Постукав тихенько Гофман.
   Спитав пошепки:
   - Ну що, як?
   Марiя безглуздо подивилась на нього i, не вiдповiвши, зачинила дверi.
   А за вiкном по станцi© урочисто брiв на схiд синiй листопад i зникав  у
невiдомих пiсках у Закаспi©.
   Вадим лежав, розкинувши руки, волосся  йому  спадало  на  тьмяний  лоб.
Iнодi кашляв i вихаркував шматки крови, якi безсило падали йому на  груди.
Вся сорочка в напiвтемнiй кiмнатi оддавала багрянцем.
   Стiни дивились сiро  й  похмуро.  Вадим  догоряв.  Кiмнату  наповнювали
хрипи.
   Здавалось, десь булька╨ вода.
   Було болотно.
   Марiя дивилась на Вадима, заложивши руки за голову.
   ...Уночi Вадим почав ловити руками повiтря.
   Марiя пiдiйшла до лiжка.
   I побачила раптом у Вадимових очах гарячий день. Взяла його руку. Вадим
на хвилину завмер, але несподiвано рвонувся й одкинув голову.
   Ловив ротом повiтря, видно було, що хоче щось сказати - i не може.
   Далеке, замрiяне промайнуло  в  головi.  Марiя  голосно  й  схвильовано
сказала:
   - По оселях урочисто ходить комуна.
   На момент обличчя Вадимовi покривилось посмiшкою.
   Тодi Марiя в нестямi похилила голову i з жагою промовила...
   ...Те, що вона промовила, здавила тиша.
   ...I тиша запахла сосною.
   Марiя подивилась на чорне обличчя й зрозумiла.
   Пiдiйшла до свiчки,  погасила  ©©  й  вийшла  на  повiтря.  Побрела  по
станицi, в степ на схiд.
   Скоро заметушилось повiтря, з моря джигiтували солонi вiтри.
   В синiй ночi не було видно, як летiли гори.
   Тiльки сивий Ельбрус велетнем маячiв праворуч.
   Марiя йшла на схiд.
   Кавказ мовчав у гiрськiй задумi.
   На далекiй цегельнi скликали нiчну змiну:
   - Гу-у!



   ЧУМАКIВСЬКА КОМУНА

   I

   Повiтове мiсто, де пахне Гоголем, у перелiг перекинулось.
   Осiло.
   Коли летять буйнi, арештантськi весни, повiтове мiсто живе  нутром:  не
вилазить з будинкiв, плодить дiти, ходить до церкви, а ввечерi п'╨  чай  з
блискучого самовара.
   Увечерi в тихому затишку мiщанського добробуту шипить самовар:
   - Ш-ш!
   I зимою: - Ш-ш!
   I лiтом: - Ш-ш!
   I восени: - Ш-ш!
   Це  тиха  надмрiйна  пiсня  обивательського  щастя.  А  апогей  його  -
канарейка в клiтцi.
   ...Над повiтовим мiстом промчалась революцiя. Зламала  декiлька  вiкон,
зруйнувала чимало будинкiв, розбила гурт сердець i помчалась далi.
   ...Все йде, все мина╨ й вiдходить, не  верта╨ться,  а  обиватель  знову
намага╨ться  впiрнути  в  бакалiйний  сон  старосвiтського  галантерейного
життя.
   Але сон неспокiйний буде, сон тривожний буде: чу╨  обиватель  -  блука╨
мiстом хтось невiдомий, хтось арештантський.
   I каже вiн, зiдхаючи:
   - Да, шерочко.
   ...Коли злiзти на гору, там манастир. Покрiвський зветься, а не долiзти
до манастиря - Чумакiвська  комуна.  Таки  справжня  комуна  iменi  Василя
Чумака.
   Мрiйник загинув в iмлисту ки©вську нiч, а маленька комуна й досi живе в
повiтовiм мiстi, де пахне Гоголем.

   II

   Бiля ворiт написано: "В с╨м дом╨ прожiва╨т дворянiн Гара╨м".
   ...А коли на бруку дiтвора здiйма╨ гамiр, молодий поет  Андрiй  (Андре)
декляму╨ з Чумака:
   Безнадiйно. ╙ надiя: ось, на цьому бруку.
   Переможцi. Пiонери. Тисну вашу руку.
   Бiля комуни проходять i тiнi минулого -  черницi  чорнi  (тепер  живуть
невiдомо де, а в манастирi церква й дитячий будинок).
   Недалеко й калюжа, а в калюжi вовтузиться сонце, як порося.
   Iнодi  сонце  заверещить  золотом,  тодi  на  мозок  спада╨  гаптований
серпанок.
   ...До Андрiя пiдходить Варвара й оповiда╨ про яму - недалеко яма,  куди
черницi  скидали  колись  "незаконних"  немовлят:  опороситься  черниця  й
запричаститься тайни вбивства.
   Пiдходить товаришка Валентина  -  високолоба  (чудовий  високий  лоб...
люблю високолобих. М. X.).
   Валентина за©ка╨ться до Варвари:
   - Ви пппрро це вже ка-а-зали.
   А Варвара буркотить:
   - Ну й казала, i ще скажу. Забула, значить.
   Андрiй наставля╨ вухо й уважно слуха╨. Варвара почина╨ знову.
   Отже, в комунi живуть ще такi особи: I/ Iван Iванов,  2/  Же,  З/  Мура
(останнi двi - Бобчинський i Добчинський: зрiст),  4/  Йосип  Гордi╨нко  -
безпартiйний (i Андрiй безпартiйний). Зда╨ться, всi.
   Проте забув: коли теплiнь, а в  манастирськiм  саду  пахтить  медом,  у
комунi завжди гнiздиться стороннiй люд. Словом, так:  бувають  товаришi  з
сiл i губернiяльного мiста. Зимою стороннiх мало.
   А сьогоднi весна.  Розумi╨те?  Буйна,  арештантська  весна.  У-ух,  щоб
тобi...  Сьогоднi  весна,  мов  голуба  тягучка:  ©в  би  й  дивився   без
кiнця...Д'ех, моя коханко. Дай, вiзьму тебе в сво©  залiзнi  обiйми:  тво╨
волосся пахне, мов виноградне вино.
   ...Прилетiв традицiйний соловей, порозчиняв вiкна - правильно!
   ...А в ©дальнi двi дошки, чорна й червона. На чорнiй написано:
   "Товаришка Же за буйство".
   На червонiй написано:
   "Товариш Андре за"... (далi розвезено пальцем).
   ...Же - надто неспокiйна. Же - циганочка, а Iванову спiва╨:
   - Мiй симпампончик i вкра©нофiльчик.
   Тодi Мура каже:
   - Ах, моншерамi, це ж моветон.
   Розшифровую:
   Iванов - пiтерський слюсар, а укра©нську мову зна╨ краще за  укра©нцiв.
(Бува╨). Так мiрку╨: нацсправа, мов уюн (це, зда╨ться, в Кавтського), а на
мову - плювать. "За якою наказу╨те? За китайською? - Будь ласка!"
   Але Iванов каже:
   - У нас, у Пiтерi, так. Ми, пiтерськi, так.- Словом,  авторитет  Пiтера
непорушний. А Пiтер - це Iванов. Це, звичайно, щодо публiцистики.
   ...Ну-с.
   Же - циганочка. Очi iнституткою i гадючкою до Iванова:
   - Будь ласка, понюхайте оцей оселедець. Чи не почува╨те тут буржуазного
духу? А то хочемо ще купити.
   Iванов зна╨ жарти, але досить серйозно наказу╨:
   - Щоб оселедцiв бiльш не купувати. Досить. Можна жити скромнiш.
   ... У манастирськiм саду гримнув  традицiйний  соловей.  За  манастирем
заграло сонце в рожевi сурми.
   Мура каже (промова в нiс):
   - Ан-дре.
   Це так поважно, нiби в сальонi графинi X.  Але  -  це  не  так:  тiльки
погляд маман, а взагалi - йолки зеленi. I все.
   ...Нарештi комуна розiйшлась на роботу. Залишились: Варвара i Андрiй.
   Тут i кiнець другому роздiловi.

   III

   Варвара варить борщ на  примусi,  а  Андрiй  чистить  картоплю.  Рожевi
ранковi сурми бiлiють. Iде день i бiла  музика  дня.  Традицiйний  соловей
замовк. Над манастирем сонце.
   Звичайно, Варвара буркотить:
   - Ну от: була у панiв - робила. Тепер у комунi© - i знову роби.
   Андрiй каже:
   - Так ви не робiть, Варварушко. Ми й самi справимось.
   - Не робiть! А хто ж обiд зварить?! Га?!
   - Ну, то робiть, Варварушко.
   Хвилю╨ться:
   - Варварушко... Варварушко... Нi в якiм разi й баста. Ну-с...
   Андрiй раптом зрива╨ться з мiсця й мчиться до столу.
   Навздогiн йому смiх:
   - Ага. Приспiчило!
   Андрiй хапа╨ папiрець i олiвець i нервово накида╨ нерiвнi лiтери. Це  -
поезiя. Вiн увiйшов  у  творчу  екстазу.  Су╨титься  по  кiмнатi,  спiшить
полетiти й бурмоче незрозумiлi фрази.
   А Варвара? О, Варвара спокiйна, як курка на сiдалi. Картоплю покинув? I
бiс iз нею, з картоплею. Приспiчило - значить будуть грошi. О, Варвара  це
вже зна╨.
   Коли до Варвари заходить сусiдка. Варвара зводить хмуро брови й пошепки
каже ©й, вказуючи на Андрiя:
   - Ви не думайте, що вiн абищо. Вiн не абищо, а ось...
   I вийма╨ з кишенi Шевченкiв портрет.
   - Зна╨те хто?  Це  Кобзар,  значить.  Товариш  Шевченко,  отой,  що  на
сполкомi висить. А вiн (жест на Андрiя), значить, пiд Шевченка пише  рiзнi
пiснi, скажемо, та iншi прозвiд╨нiя.
   ...Андрiй по кiмнатi  носиться.  Варвара  картоплю  чистить.  Борщ  над
примусом булька╨.  А  за  вiкном  повiтове  мiсто,  де  пахне  Гоголем,  i
вiдходить за обрiй слобожанська степова далечiнь.
   ..Да, ще про Гордi╨нка не казав.
   Добре, скажу.

   IV

   Йосип Гордi╨нко - хороший хлопець. Але -  "педантична  пунктуальнiсть":
слова Бобчинського чи Добчинського - не пам'ятаю. Йосип, спец з Упродкому,
завжди виголений i свiжий, мов хлоп'яча ковзалка.
   ...Це з його записно© книжки:
   ..."Пiдвiддiл голiння" (пiдсумок за п'ять рокiв) 113 р.  голився  сво╨ю
бритвою, з них: 14 -  на  дворi  (кiмнату  зайняли  бiльшовики),  99  -  у
кiмнатi; з цих 993 - порiзався: 1 раз сам не знаю чому,  а  2  рази  забув
помантачити бритву. 118р. голився в мiсцевого цилюрника, що  квартиру╨  за
Паланкою; з них 5 - в отрядi: цилюрник одступав з Червоною Армi╨ю. I т. д.
А це з вiддiлу самоосвiти:  18  вересня  прочитав  З  сторiнки  (тако©-то)
книги, звичайно, з  марксизму,  тодi  ж  одна  година  пiшла  на  вивчення
англiйсько© мови для ознайомлення з тред-юнiонами в оригiналах,  звичайно,
з марксистського погляду" й т. д.
   ...З друго© кiмнати чути:
   - Товаришу Гордi╨нко.
   Вiн пiдводиться й резонно пiдкреслю╨:
   - У нас прiзвище одкида╨ться. Кажiть просто: товаришу Йосипе.
   А Варвара пiдслухала:
   - Варваро. Йдiть-но сюди.
   Варвара незадоволено:
   - Можете виражаться: товариш Варвара.
   ...Комуна гигоче, пес у сiнях (перелякався) гавка╨, а  Варвара  сердито
спльову╨:
   - А ще комунiя... Тьху!
   А  над  мiстом  мчиться,  як  революцiя,  молода   весна.   Зазира╨   в
обивательськi вiкна, показу╨ язика й летить далi.
   ...Д'ех, моя коханко. Дай, вiзьму тебе  в  сво©  залiзнi  обiйми.  Тво╨
волосся пахне, мов виноградне вино.

   V

   П'ятий роздiл пишу, заплющивши очi:
   ...Жила-була велика iмперiя - дроти, лiси,  тракти.  Сходились  тракти,
були станцi©, були допотопнi наглядачi: гужевих трактiв, гужевих  станцiй.
Iдуть лiси, а там, десь у гущавинi, дзвоники - це дрижула,  поштовi  конi.
Раптом дзвоники стихають -  це  злодi©...  А  потiм  посунули  стовпи,  за
стовпами - шинки... А от iде до  царя  хохол  iз  скаргою  (це,  зда╨ться,
анекдот); узяв квач, уквачив... А далi ще станцiя, а за нею  корчма...  за
лiсами оселi, за оселями туман... I знову чути дзвоники...
   ...Це ж до чого? - Так собi.
   ...А з повiтового мiста,  де  пахне  Гоголем,  передають,  що  дехто  з
комунiстiв хазяйствечком обзавiвся й будиночок збудував.
   ..."Е-е-ех, мамочко, замiж хочеться".
   ...Поле, поле й оберемки з сонця.
   Пролiта╨ весна, iде лiто.
   Комуна живе так: о 4 годинi вдень, як курчата пiд квочку, в будинок, до
себе.
   А втiм, високолоба Валентина рiдко бува╨ вдома:  на  коростивих  клячах
через бандитськi лiси тягнеться вона по волоснiй  периферi©  -  агiтувати,
органiзовувати, iнспектувати, iнструктувати й ще "вати" й "вати".
   Високолоба Валентина - завжiнвiддiлом повпаркому.
   Iванов каже:
   - I в Пiтерi б згодилась.
   А Мура каже з апломбом:
   - Пiтер - цитаделя революцi©, й форт його - Кронштадт.
   ...А Же ще  не  прийшла,  замiсть  чорно©  дошки  (за  буйство)  комуна
ухвалила: два рази зверх норми прати комунальне шмаття.
   Мура зазнача╨:
   - Так i треба. Буде знати, сволочишка. В комунi  "сволочишка"  -  слово
ласкательне, i буржуа тепер  сволочами  не  називають,  а  називають  так:
"челов╨цi в благовол╨нi©".
   ...Коли всi сходяться - гармидер.
   Мура кричить:
   - Ан-дре!
   ...А от про телефон так i забув сказати: в комунi ╨  телефонний  апарат
без дроту.
   Андрiй пiдскаку╨ до телефону, бере трубку i -
   - Агов!
   Мура з апломбом:
   - Не агов, а альо!
   Всi:
   - Ша!
   - Ша!
   ...Тиша.
   Андрiй голосно:
   - Агов!
   Комуна:
   - Агов!
   Потiм вiд телефону урочисто-надхненна промова:
   -  Ша.  Перекличка  йде  по  соцiалiстичнiй   федеративнiй   радянськiй
республiцi... Вiдкiля? Ага, чую. Передавайте далi  по  лiнi©.  Чумакiвська
комуна в бурю непiвського  лихолiття  почува╨  себе  твердо  й  непохитно.
Комуна певна, що вона ╨ шматок мудрого серця республiки.  Капiтан  комуни,
Iванов, салюту╨ в усi кiнцi, в гнiзда братерських комун федерацi©. Румпель
в наших руках.  Ганьба  нудьгуючим.  Смерть  неврастенi©.  Комуна  ще  раз
салюту╨ сво©м буйним переконанням: шлях важкий,  але  шлях  до  комунiзму.
Гряде час свiтово© революцi©. Слава комунам федерацi©! Слава  Чумакiвськiй
комунi!
   В комунi крик:
   - Слава!
   - Слава!
   Екзальтований Андрiй скочив на стiл, прийма╨ позу диригента й заводить:
   - Чу╨ш, сурми заграли.
   - Слава! Слава!
   ...А потiм сiдають пити чай.
   ...Манастирський годинник.
   - Бов! Бов!
   Iз сходу надходить синя гроза. Пiвнеба обхопила важка  хмара.  Завмерли
дерева. Нi шелесне. Далеко грима╨, а блискавицi рiжуть безкра© степи.
   Ой буде горобина нiч! Буде!
   ...Мура похилила голову на Андрi╨ве плече, а Андрiй  у  задумi.  Бiдний
хлопчисько: гiгантськi образи рiжуть його мозок - вiн поет. Завтра почу╨мо
вiд нього чудову поезiю "громовиця".
   ...Iз сходу надходить синя гроза. Iванов сидить  за  ломберним  столом,
але  там  не  карти,  а  звичайнiсiнькi  iнструкцi©:  треба  переробити  й
розiслати завтра по волостях.
   Же:
   - Iване! Подивись - гроза.
   - Не мiшай, Же.
   Мура надхненно:
   - Нещасна гроза. Коли б вона знала Iвана, не  одну  б  молонню  послала
сюди.
   ...А Варвара хреститься в куточку, щоб не бачили. За столом  усi,  крiм
Валентини: Валентина в Дубiвськiй волостi на роботi.
   Же язвить:
   -  Товаришу  Йосипе.  Вiдкiля   це:   "гонителi   земства   й   анiбали
лiбералiзму"?
   Гордi╨нко спокiйно вiдповiда╨:
   - Зда╨ться, записано... (вийма╨ записну книжку)... Це з  книги  "за  12
лет" Вл. Iль©на (Н. Ленiна), видання Петроградсько©  ради  депутатiв  1919
року, сторiнка 157.
   Iще говорить спокiйно:
   - Можна взнати й це, наприклад: "Ернст Геккель i Ернст Мах" - ╨  роздiл
теж iз книги Ленiна "Матерiялiзм i емпiрiокритицизм", Держ. видав. 1920 р.
Або, скажiмо, передмова  до  третього  видання  "Анти-Дюрiнг"  написано...
зараз скажу... Лондон, 23 травня 1894 року,  цебто  за  три  роки,  три  з
половиною мiсяцi й один день пiзнiш мого народження.
   Кiмната не витримала - регiт.
   Гордi╨нко спокiйно п'╨ чай.
   ...Гроза йде.

   VI

   Валентина... ах, який у не© високий лоб, як  башта  (люблю  високолобих
М.Х.). Валентина несе обов'язки й начальника города, що одвели  комунi  за
Зубiвською левадою. А Iванов-начальник кампанiй. Мiсяць ма╨ чотири  тижнi,
а  два  з  них  признача╨ться  для  кампанiй.  Наприклад,  тиждень  уборки
червоноармiйських казарм (iде вся комуна), тиждень марксистського знання й
т. д.
   Бiгли днi (в комунi завжди  бiжать  днi).  Вибивалась  городина.  Пiсля
обiду всi виходили на роботу до Зубiвсько© левади. Андрiй декламував  сво©
експромти, Iванов пiдганяв комуну, а комуна кричала:
   - Нещасний прикажчику... Геть комбурiв!
   А коли сонце розсипалось  на  далеких  зелених  гонах,  а  в  манастирi
звонили до Вечiрнi, комуна становилась у два ряди й з пiснями йшла  мiстом
додому.
   Iванов iшов попереду й командував зводом, вiн же  починав  пiсню.  Одна
рука в Iванова (забув сказати) висить: його ранило калединським  снарядом,
а другою рукою вiн розмаху╨ в такт:
   - Ать! Тва! Ать! Тва!
   Iнодi Же каже:
   - А може, пiсень не треба?
   Комуна в регiт:
   - Браво! Же соромиться обивателiв.
   Тодi Же почина╨ перша, i так дзвiнко, що на тротуарах зупиняються.
   Але от при©здить iз волости Валентина. До Iванова:
   - Iди сю-юди. Треббба по-о-орадитись.
   Iванов:
   - Кажи тут.
   Валентина мнеться.
   Звичайно, Андрiй схоплю╨ться й кричить несамовито:
   - Це свинство. Чого тут не кажеш? Хова╨ш од мене? Я цього не допущу!  Я
вимагаю, щоб од мене  не  було  партiйних  тайн.  Я  все  мушу  знати.  Це
свинство.
   (...Андрiй безпартiйний).
   Потiм вiн ще кричить i доказу╨, що йому треба все знати, iнакше вiн  не
може орi╨нтуватися.
   Пiдхоплю╨ться Же:
   - Як це орi╨нтуватися? Ану?
   Вмiшу╨ться й Мура.
   - Ан-дре!
   Же:
   - Ага, знаю як: шпигуни теж орi╨нтуються.
   - Що?
   Крик! Крик! Крик!
   ...А увечерi на чорнiй дошцi сто©ть:
   "Тов. Же за буйство".
   ... А Варвара нiяк не добере, з ким живе Андрiй: чи з Же, чи з Мурою.
   - Мама ©х розбере.
   ...I знову бiжать днi.  Яснi  днi  вiдходять,  приходять  дощi.  Комуна
забива╨ чотири кiмнати, а в двох ставить пiчки-комбiдки.
   ...Повiтове мiсто погрузло в болото й iз злiстю дивиться на комуну.
   Один  раз  на  мiсяць  пiдводяться  пiдсумки  роботи.  Виникають  жвавi
дискусi©. Теоретичнi  висновки  робить  безпартiйний  Гордi╨нко,  спец  за
Марксом, а практичнi дiагнози  ставить  Iванов.  Хороби  партi©  -  коники
вечорiв.  У  комунi  розв'язують  питання,  а  потiм  у  повiтi  проводять
кампанi©.
   В дебатах прийма╨ участь i Варвара. Вона сiда╨ бiля Iванова:  авторитет
безсумнiвний - i да╨ такi поради:
   - А я так скажу оце: недостойнi мужики, щоб  над  ними  голови  стiльки
ламали. Не розумi╨ свого iнтересу - цур йому пек. А то можна  ще  й  панiв
присогласити: хай ще провчать.
   Мура становиться в позу артиста:
   - О Цiцероне. Тво©ми устами тiльки мед пити.
   Буркотить Варвара:
   - Ну, дзиго, хоч на хвилинку замовкни.
   Тодi Мура до Андрiя:
   - О мiй Андрi╨! Який пасаж!
   I хилить свою пухку голiвку на обiдране плече поетове.
   ...В манастирi знову дзвонять:
   - Бов! Бов!

   VII

   Ну-с. I живе, значить, комуна бiля манастиря, а в манастирi:
   - Бов! Бов!
   Бiля вiкон проходять черницi чорнi - тiнi минулого.
   ...Пройшла буйна, арештантська весна  -  арештантська  юнiсть.  Пройшло
мiцне лiто - мiцна мужнiсть.
   Прийшла старiсть - болото.
   В  тихих  затишках  мiського  добробуту  шипить  самовар,   i   сняться
обивателевi бакалейнi сни старосвiтського галантерiйного життя.
   ...Восени в повiтовiм мiстi, як нiколи, пахне Гоголем.
   Пiсля службових годин Гордi╨нко зудить  Маркса,  а  Iванов  носиться  з
новими планами.
   ...А навкруги комуни сiро, тiльки зрiдка апельсиновою шкуркою  промайне
сонце.
   Коли обиватель проходить бiля комуни й чу╨ вiдтiля бадьорий  смiх,  вiн
на момент зупиня╨ться, ╨хидно усмiха╨ться й раптом зника╨ в темнiм заулку.
   А в комунi чути:
   -  Ей,  ви,  ребятоньки!  Не  забувайте,  завтра  почина╨ться   тиждень
заготовки палива!
   Саме тодi Iванов прийшов додому надто пiзно i зараз же лiг на кровать i
одвернувся до стiнки.
   Пiдiйшла Валентина:
   - Що з тобою?
   Пiдлетiла й Же:
   - Товаришу капiтане, що це ви так довгенько?
   Iванов мовчав, потiм повернув лице. I почула комуна загробний голос:
   - Друзi мо©... винний... ©й-богу, винний...  Погода  проклята...  осiнь
проклята...
   Же закричала:
   - Хлопцi, сюди! Скорiш! От так капiтан!
   Бiжить комуна:
   - Що там таке?
   А вийшло, бачите, так (Iванов сам розповiв): прийшов до одного спеца, а
той випива╨  самий  справжнiй  спирт.  Така  взяла  досада,  а  тут  ще  в
"Комунiстi" оголосили кампанiю боротьби "з п'янством". Хотiв  був  розбити
пляшку на головi спецовiй, а потiм подумав...  а  тут,  як  нарочито,  дощ
дрiбний... та нудний.
   ...На другий день, перший раз за все iснування комуни, на чорнiй  дошцi
стояло: "Тов. Iванов, капiтан комуни, за..." (далi розвезено пальцем).
   А втiм, комуна цiлком була задоволена з такого випадку, бо з цього часу
всi вже зазнали солодкiсть чорно© дошки.
   На другий день Андрiй стояв бiля телефону й викрикував:
   - Агов!
   Звичайно, Мура виправляла:
   - Не агов, а альо.
   - ...Агов! Слухайте, комуни всея  федерацi©:  капiтан  Iванов  потерпiв
аварiю...
   Же перебива╨:
   - Ах, який ти! Хiба людина може потерпiти аварiю?
   За вiкном дощ, а в манастирi:
   - Бов! Бов!

   VIII

   Комуна пережила й осiнь.
   Прийшла зима.
   ...Мороз бадьорий, мов молода кропива, крiпкий, як спирт.
   ...Уночi пiшов перший снiг - посивiли вулицi.
   ...Здрастуйте, мо© веселi снiжинки!
   ...Здрастуй, моя юнiсть-метелице!
   Пружисте тiло, пружиста думка.
   Мороз.
   Хо-ро-ше.
   А в кiмнатi холоднувато. Комбiдками не напалиш, та й палива мало.
   Вiкна злегка помережало лiдяшками.
   За  вiкном  летять  снiжинки,  i  ковзять  першi  сани.  Весело  бiжить
селянський коник по пухкiй снiговiй дорозi.
   - Ей, братва, гайда розчищати снiг.
   Шум. Гам. Крик.
   I дзвенить мороз весiллям молодих голосiв.
   ...Але -
   - другий снiг принiс iз собою й сум. Узнали, що Валентина  завагiтнiла,
а Валентину вiдкликають у центр на дуже  вiдповiдальну  роботу.  Валентина
телеграфувала: "при©ду через тиждень".
   I рiшила робити операцiю.
   Але це так  противно.  Валентина  згадувала  яму,  що  бiля  комуни,  i
черниць. Iще було так противно.
   Пiдходила Варвара й питала:
   - Вiд кого ж ти, голубонько? Невже вiд Iвана? А може, вiд Андрiя?
   Валентина:
   - Ах, як вам не со-о-оромно!
   А Же прийшла й сказала:
   - Нiчого,  Валько,  то  не  вбивство,  коли  цього  вимагають  iнтереси
суспiльства.
   Валентина:
   - Не те, Же, ннне те. Ммменi ннне того...
   ...Ну-с... Iще два тижнi:
   Туп! Туп!
   ...Стояв мороз бадьорий, мов молода кропива, крiпкий, як спирт.
   ...На сани сiли  всi,  вся  комуна.  Сiв  i  Гордi╨нко  -  "пунктуальна
педантичнiсть".
   Мороз кричав:
   - Ан-дре.
   I хилила Мура свою пухку голiвку на обiдране плече поетове.
   А Андрiй розсипав у степ:
   - Передавайте по лiнi©: Чумакiвська комуна салюту╨ в  мороз:  хай  живе
свiтова революцiя.
   I одкликався мороз:
   - Слава. Слава. Слава.
   ...А втiм, Варвара так i не по©хала (одвозили Валентину). Одяг усi мали
дуже легкий, а Варвара до того була ще й стара. До  саней  ©©  не  пустила
сама Валентина.
   ...Селянський коник весело бiжить по пухкiй снiговiй дорозi.
   Одступа╨ манастир усе далi й далi - назад, ©демо в снiгову даль.
   Ця комуна й зараз iсну╨ - вона на Слобожанщинi. НА ОЗЕРА
   ...Коли твiй човен покинув осоння й захлюпотiв  пiд  парасолями  старо©
лапасто© верби (верба самотньо маячить  серед  глухо©  дичавини  комишiв),
тодi ти помiча╨ш раптом, що небо нiколи не бува╨  таке  хрустально-голубе,
як у серпнi. I саме в цей момент життя  запахне  вранiшнiм  запахом  i  ти
дума╨ш: чи не поверта╨ться буря тво╨© молодости?
   Колись, мiльйони рокiв тому (чи то був сон?), тебе тривожили очi яко©сь
романтизовано© дiвчини, i ти йшов  у  бiлий  сад,  iшов  похитуючись,  мов
п'яний,- така  солодка  путь  була  перед  тобою.  Ти  падав  на  землю  й
безумствував, бо ти згоряв у пожарi першого неповторного кохання.
   Але хiба ти думав, що все це нiколи не  повернеться,  i  тiльки  раптом
(пiд парасолями  лапасто©  верби)  перед  очима  тво©ми  вiтром  помчаться
спогади? Хiба ти думав?
   Так уклонись же цьому хрустально-голубому небу, що зробило бурю в тво©й
душi i хоч на мить вивело на загубленi дорiжки тво╨© юности.
   А втiм, життя таке барвисте,  що  кожному  своя  путь.  Один  сидить  у
б'╨ргальцi й нюха╨ тютюновий дим за чашкою пива,  другий  флiрту╨  десь  з
радянськими "мадам", третiй млi╨ бiля самовара  й  радiо-рупора  останньо©
конструкцi©.
   Я вiдпочиваю на полюваннi, i тому покраса незнаних  свiтiв  менi  також
вiдома, як i всякому флямарiону.
   В суботу я одягаю ботфорти, перекидаю через  плече  ремнi,  патронташi,
ягдташi й рушницi i кличу свою  суку  Нелi.  Собака  добре  зна╨,  в  чому
справа, i почина╨ хвилюватись: лiзе до мого обличчя, з вдячнiстю лиже менi
руки й верещить. Тодi я одчиняю дверi  й  дивлюсь  на  свого  iрландського
сетера. Але Нелi не пiде без мене. Вона скалить зуби й  кокету╨  тоненьким
вереском.
   - Що з вами? - запитую я.- На якiй мовi ви говорите? На мовi  паризьких
кокоток? Дуже при╨мно! Ви пита╨те, чи я розумiю вас? О,  безперечно!  Сеlа
vа sаns dirе!
   Нелi робить кiлька плижкiв по кiмнатi. Тодi  я  рiшуче  кiнчаю  з  цi╨ю
церемонi╨ю i йду з дому.
   На вулицi ми беремо вiзника, i  за  пiвгодини  я  вже  за  городом,  на
товарнiй станцi©. Сюди подадуть дачний потяг на степовi  пiвстанки,  i  за
кiлька хвилин ми розпроща╨мось iз шумом мiських вулиць.
   I вже тут, на дальньому перонi, я починаю  перероджуватись.  Я  забуваю
сiреньке життя сiреньких болiв i турбот i пiзнаю iнший солодкий свiт. Менi
так легко на душi, нiбито я нiколи не знав  тоски  й  терзанiй.  Дух  мо©х
прадiдiв ожива╨ в менi, i я,  безтурботний,  дивлюся  на  землю  з  висоти
птичого польоту. Я ©ду туди, де мене чека╨ вiльний  степ,  тихi  задумливi
озера, пiснi на чумацьких дорогах i смiх безтурботних селянок.
   Коли ми з Нелi при©жджа╨мо на станцiю, там  уже  давно  бродять  ватаги
мисливцiв, i давно вже  верещать  родичi  мого  сетера.  Iз  степу  летить
бадьорий надвечiрнiй вiтерець i хвилю╨ менi нiздрi. Нарештi подають потяг,
i я лiзу в мисливський вагон.  Нелi  маха╨  хвостом  i  дивиться  на  мене
ласкавими очима. Я розумiю, в  чому  справа:  вона  просить  допомогти  ©й
зiбратись на верхню полку.
   - Добре! - кажу я й пiдiймаю ©©.
   У вагонi сто©ть неймовiрний шум. В одному закутку спiвають. старовинних
козацьких пiсень, в другому - якийсь мисливець розповiда╨  анекдоти.  Тодi
менi прокида╨ться вовчий апетит, i я розгортаю пакунок.
   - Ей, держи! Держи ©© - кричать мисливцi:  то  пробiгла  вагоном  якась
дiвчина.
   Нарештi потяг рушив. Перед очима промайнули кiоски, баби з яблуками  (у
вагонi страшенно пахне яблуками), промайнув семафор. Потяг вилiта╨ в степ.
   Коли мiсця бiля вiкон зайнято, я виймаю з ягдташу Горацiя й  перегортаю
сторiнки. Мiй епiкурейський настрiй  цiлком  вiдповiда╨  вiршам  римського
поета. Iнодi я беру з собою турген╨вськi "Нотатки мисливця", але перечитую
в них тiльки тi абзаци, де  автор  малю╨  природу.  Дiалоги  я  обминаю  й
обминаю все те, що не вiдповiда╨ мо╨му настро╨вi. Навiть на полюваннi я не
прислухаюсь до так званих "серйозних" розмов, i все, що я спостерiгаю там,
все воно свiтиться крiзь рожевий  димок  мо╨©  безтурботно©  епiкурейсько©
уяви. Сьогоднi субота, завтра день вiдпочинку, i я тiкаю вiд людей.
   - Пробачте менi, дорогi друзi,- думаю я.- Але дозвольте забути про вас.
   Потяг розрива╨ простори й летить. Нарештi я бачу, що бiля правого вiкна
звiльнилось мiсце, i я поспiшаю туди. Я притиснув чоло до скла й дивлюся в
степ. Сонце пливе кудись за ярки,  i  спокiйнi  кургани  стережуть  спокiй
безмежности.
   Тодi  надходить  задума,  i  передi   мною   вироста╨   наш   посьолок,
батько-мисливець i той прекрасний вечiр, коли я в перший раз по©хав з  ним
на полювання. Пам'ятаю, ми при©хали на луки вночi. Я думав, що  це  "Б╨жин
луг". Десь хропли, конi. Наша пiдвода зупинилась в комишах. Кобилу пустили
на пашу, а самi лягли на вiз. Я довго не спав. Були мiрiяди зiр, i я довго
мрiяв i дивився в небо. Потiм я заснув. Сон був короткий  i  тривожний.  А
розбудив мене пострiл. Батько вже стояв в комишах  i  зустрiчав  вранiшнiй
перелiт. Парувала рiка, й десь загорявся свiтанок. Пам'ятаю, я хотiв  тодi
умерти - так прекрасно було й так билось мо╨ молоде серце.
   Але все це так давно було! Батько давно вже лежить у  могилi,  посьолок
навiки зник з мого горизонту, i менi залиша╨ться тiльки згадувати ©х. Та й
згадувати менi треба обережно, щоб хтось не  помiтив.  Моя  путь  уже  теж
заламу╨ться до могили.
   Нарештi потяг затриму╨ ходу: попереду нас перша вiлла  й  пiвстанок.  Я
одриваюсь од скла й сiдаю на сво╨ мiсце. Нелi положила лапу на свою голову
й уважно дивиться на мене. Метушаться мисливцi й бiжать до  дверей.  Потяг
зупинився.
   - Вiлла Стаховського! - кричить кондуктор.
   Вилiтають постатi - люди, собаки, вилiтають клунки,  i  знову  свисток.
Потяг рушив, i знову бiжать поля, луки й обрi©.
   На кожному пiвстанку лиша╨ться кiлька мисливцiв.  Що  далi,  то  бiльше
порожнi╨ вагон. Я ©ду на дальнiй пiвстанок, на лиманськi озера.
   Напроти мене мовчки сидять селяни (в наш вагон уже заходять i  стороннi
люди). Тодi я звертаюсь до них, i ми перекида╨мось словами. Вони дивляться
суворо й похмуро, i я почуваю себе нiяково, бо менi вже зда╨ться, що  я  в
©хнiх очах зайва людина, яка зовсiм непотрiбна суспiльству i т.  д.  i  т.
iнш. Але я поспiшаю одiгнати вiд себе цi думки й  переконую  себе,  що  це
зовсiм не так.
   I от наближа╨ться лиман. Нелi хвилю╨ться, i я  здiймаю  ©©  з  верхньо©
полки. Сонце ще сто©ть на два метри вiд горизонту, i на  вечiрнiй  перелiт
ми, очевидно, встигнемо. Ми зустрiнемо його десь  у  дорозi,  на  степових
озерах.
   - Ви де будете? - пита╨ мене якийсь мисливець.
   - На Троватому! - вiдповiдаю я.
   Дiалоги коротенькi,  бо  тепер  уже  не  до  розмов.  Тiльки  маленький
робiтник iз старенькою шомполкою ще регоче на ввесь вагон i з  захопленням
розповiда╨, як  вiн  сварився  iз  жiнкою  перед  ви©здом.  Вона,  мовляв,
страшенно репету╨ й завжди не пуска╨  його.  Бiля  робiтника  сто©ть  його
синок i усмiха╨ться. Ця парочка мене  завжди  зворушу╨.  Але,  коли  потяг
прогримить залiзничним мостом, я вже збираюсь i спiшу на ганок.
   Нарештi замаячив i наш пiвстанок. Потяг пiшов поволi  й  зупинився.  Ми
висипа╨мо на перон. За станцiйними будiвлями вже стоять  пiдводи,  i  тихо
iржуть конi. Частина мисливцiв почвалала пiшки, частина сiда╨  на  вози  й
©де на лиман.
   Мене завжди зустрiча╨ бабуся iз мисливсько© хати.
   - Ах ти, мо╨ соколятко! - говорить вона й влаштову╨ на возi сiно.
   Я тисну бабусi руку, розпитую, що, як i сiдаю на воза. Туди ж плига╨  й
Нелi. Ми руша╨мо в степ. Рушають i  iншi  пiдводи  -  з  криком,  гамом  i
пiснями. Потяг заревiв в останнiй раз. Потiм майнув чорним хвостом i  зник
за поворотом. Станцiя осиротiла. Але я ще поглядаю на не©. Iншi  мисливцi,
очевидно, не цiкавляться цим  забутим  степовим  пiвстанком.  Мене  ж  вiн
завжди тривожить i виклика╨ багато спогадiв. Я взагалi  не  можу  спокiйно
дивитись на станцiю, бо по станцiях пройшла вся буря  горожансько©  вiйни.
На станцiях так недавно люди вмiли вмирати, i вони вмiли  так  надзвичайно
жити.
   - Ну, розказуй, синку, що там у вас у городi,- каже бабуся й тут же, не
дочекавшись мого  оповiдання,  почина╨  виливати  сво©  селянськi  болi  й
радостi.
   - Ну, а як же дiд Зiдул? - питаю я про ©© чоловiка.
   Що ж  Зiдул?  Зiдул,  мовляв,  шкандиба╨  потроху.  Вчора  був  там-то,
сьогоднi ©здив по сiно. Приходила сваха, трохи випили.  I  бабуся  регоче.
Вона теж любить випити, i особливо в компанi©.
   Тодi передi мною виростають милi й далекi постатi Пульхерi© Iванiвни  й
Афанасiя Iвановича, що так тривожили колись Гоголя. Я думаю, що цi постатi
безсмертнi й що Зiдул i бабуся - це тiльки варiацi© одного i того ж  типу.
Навколо нас фантастичний степ.  Гостро  пахнуть  бур'яни.  Бабуся  поганя╨
коника.
   Тодi я бачу мертвi  кра©,  "старосвiтських  помiщикiв"  i  гоголiвських
старичкiв. Я бачу Пульхерiю Iванiвну, Афанасiя Iвановича  i  ©хнiй  домик.
Вiн сто©ть тепер (чомусь) над кручею. Внизу духмяна рiка, далi  пiски,  як
нова Сахара. Збоку стоять Сорочинцi - тi кра©, де блукала колись  "червона
свитка".  Лiворуч  -  сам  славетний  Миргород.  Коли  ясна   погода,   за
кучугурами, крiзь марево, гоголiвський край як на долонi.
   Менi зда╨ться, що я теж бував у Афанасiя Iвановича. Тут живе тепер його
якась троюрiдна правнучка. Вона глуха, столiтня  й  тихо  дожива╨  вiк,  i
домик теж похилився пiд вагою  вiкiв  -  от-от  завалиться.  Правнучку  не
зачепили нашi осiннi мятежi. Тiльки  там,  у  старiй  халупцi  з  химерною
вивiскою "Сiльська Рада" та в бур'янах на майданi метушиться чуже життя  -
то пiонери i якiсь ще комсомольцi тривожать старосвiтську мертвоту. I чути
- ще повелись комiсари. Але не з тих часiв, коли в  нiч  пiд  Рiздво  чорт
сховав мiсяць у кишеню, а зовсiм iншi,  незнанi.  До  Афанасiя  Iвановича,
власне до його глухо©  праправнучки  (старичка  давно-давно  нема,  тiльки
чебрець на могилi пахне), приходить зрiдка десятник. Проте й  вiн  зветься
тепер сiльським виконавцем. Бiжить коник. Бабуся  раптом  заспiвала.  Вона
заспiвала сво©м старечим голосом:

   Ой на горi та женцi жнуть,
   А попiд горою, попiд зеленою козаки йдуть...

   Тодi передi мною знову виростають  забутi  постатi  й  деталi.  Я  бачу
древнi етажерки, що на них пiд густим  серпанком  пилу  лежать  старовиннi
пожовклi книги, чую, як хрипить годинник сво╨ю старовинною зозулею. Чи  не
Пульхерiя Iванiвна так тепло глянула на  мене?  Чи  не  Афанасiй  Iванович
кива╨ менi з вогкого кутка?..
   - Чи© це динi так запахли менi? - думаю я.
   Ми ©хали повз баштан. Загавкав собака, i я прокинувся вiд  задуми.  Моя
бабуся аж залива╨ться сво╨ю пiснею. Попереду нас маячать пiдводи.
   Ми вже про©хали верстви три, i  я  прошу  бабусю  зупинити  коня.  Вона
зупиня╨, i ми з Нелi йдемо вбiк. Ми  наказали  нашiй  бабусi  зробити  нам
вечерю й зустрiти нас на порозi сво╨© хатки. Вiдци до лиману двi  верстви,
i ми з Нелi дiйдемо пiшки. Зараз ми йдемо на степове озерце, що  праворуч,
i там