аль.
   Тихо. Тiльки одвiчнi цвiркуни плетуть легенду iз далi первiсних  вiкiв,
i нема ©й нi кiнця нi краю. Тодi зникають i  дороги  в  диких  половецьких
краях.
   Лiто тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року. - Головний лiкар  читав
сьогоднi лекцiю про душу. Це характерно: про  душу.  Народу  було  досить,
майже всi халатники.
   Цiкавились усi й особливо комунари. Справдi, що може сказати  спец  про
душу?
   I от, коли головний лiкар скiнчив, один несмiливий голос запитав:
   - А дозвольте, товаришу професоре, спитати  вас,  що  появилось  ранiш:
мисль чи слово?
   Лiкар, що мусiв сказати не те, що хотiв сказати, крутнувся:
   - А ви як дума╨те?
   - Скажiть, як ви дума╨те,- уперто сказав комунар.
   - Я думаю,- головний лiкар проковтнув слово й кинув: - Я думаю - мисль.
   - Тодi дозвольте й менi слово,- i комунар полiз на трибуну.
   Вiн говорив довго,  уперто.  Вiн  говорив  так  весело,  що  майже  всi
поснули. Комунар був добрим книжником, бо вчився вiн у партшколi й не  мiг
не знати, як на це питання дивиться товариш Богданов.
   I, коли б спец не прийшов у  себе  пiсля  першо©  й  не  зовсiм  вдало©
вилазки i, набравшись нахабства, не зупинив промовця, промовець, мабуть, i
досi розмахував би руками.
   Спец:
   - Зупинiться, будь ласка. Ми з  вами  нiколи  не  договоримося,  бо  це
аналогiчно цьому: що ранiш появилось - курка чи яйце.
   - Звичайно, курка,- вирвалось з мовчазно© авдиторi© (жiночий голос), бо
курка...
   - Ну, ну, що ж таке курка,- ╨хидно запитав спец,- слово чи мисль?
   - Ви, товаришу професоре, застали нас зовсiм не пiдготовленими,скрикнув
жiночий голос.- Треба було попередити комгурток.
   Тодi головний лiкар зняв окуляри й сказав,  що  лекцiю  скiнчено  i  що
халатники можуть розходитись. Що ж до того, що ранiш появилось - мисль  чи
слово, даному зiбранню нема нiякого дiла, бо хорим заборонено хвилюватись,
i потiм останнi науковi данi недвозначно натякають: ранiш появилась мисль.
   Отже, мораль: ранiш появилось не слово i не мисль,  а  гнила  риба,  бо
лекцiю про душу було розраховано спецiально  на  заспоко╨ння  нервiв,  якi
розтривожено було вищезазначеною морською твариною.
   Повз одиноко© оселi, що бiля моря, iде залiзниця - тупик. I на  тупику,
коли вийдеш увечерi слухати, як прилива╨ море,  бачиш  зруйнованi  вагони,
розiрванi снаряди, бачиш ру©ну.
   То пройшла махновщина i зникла в степовiй тирсi,  як  згадка  про  дику
татарву. Увечерi, коли на малому лиманi кричать чайки й десь важко сiдають
баклани, над морем  сто©ть  чiткий  мiсяць  i  гра╨  срiбними  веслами  на
поверхнi синьо© води. На  березi,  як  хрусталь,  медуза.  Кажуть;  медуза
горить, коли йде зграями. I це - як древн╨ сказання.  Тодi  в  пустельному
кутку приморсько© полоси рибалки пiдводять чайму над кайорою, беруть невiд
i йдуть у море.
   Мiцнiша╨ вiтер. Вiтер iз моря. У  порту  проревiв  пароплав,  але  враз
змовк: вiн сьогоднi не вийде за хвилерiз, бо збира╨ться  на  нiч  неабияка
буря.  Кайора  метнулася  на  обрi©  й  раптом  зникла.  Тодi  з  одиноко©
рибальсько© хати вийшла мати й дивилася на море.  I  пiдiйшла  до  не©  ще
молода жiнка, i вони довго стояли на березi.
   I  сьогоднi  море  казиться,  i  казяться  пiщанi  береги  в  хуртовинi
камiнцiв, але це останнiй шквал. Даль жене  табуни:  вал,  вали  i  гребнi
хвиль розкидають бiсер.  Сходить  сонце.  I  одинокий  рибацький  посьолок
зустрiча╨ його золотих вершникiв тишею.
   На якорi кайора. Вона плавко колиса╨ться. Але вже скоро  вщухне  вiтер,
над морем стане мертвий зиб. Тодi вщухнуть  i  береги.  На  камiнцях  буде
муркотiти море. Чайки полинуть на болота, i стане велика морська пустеля.


   I от вранцi Бригiта була на узлiссi й там рвала пролiски. Бригiтi  було
щось бiля шiстнадцятьох. Вона рвала пролiски й дивилась на них. Потiм вона
пiшла до батька. Це було в тому лiсi, де ©© батько був лiсником.
   У цей час бiля хати з шумом зупинилась кавалькада. То  при©хав  молодий
граф. Вiн був як казковий лицар, i одяг йому було всипано  дiамантами.  На
кашкетi, збоку, бiля фазанового пера, стояв великий  рубiн.  Молодий  граф
грав тростинкою. Кiнь його раз у раз хропiв i переступав з ноги  на  ногу.
Це був породистий англiйський жеребець з агатом на лобi.  Бригiта  винесла
кухоль кринично© води й подала молодому графовi.  Той  подивився  на  не©,
сильно вдарив коня, так що кiнь знявся на диби, i сказав,  що  Бригiта  як
мавка. Всi зареготали, Бригiта почервонiла. Кавалькада поскакала далi.
   Був весняний вечiр; за лiсом, в оселi,  скликали  до  вечiрнi.  Бригiта
вийшла з хати, взяла пойнтера Мiлорда й пiшла в глуш.
   Там вона знову зустрiла графа. Вiн злiз iз коня,  погладив  пойнтера  й
пiдiйшов до Бригiти.
   Вiн притиснув ©© до сво©х грудей i скрикнув. Бригiта не перелякалась  i
тiльки зiдхнула глибоко. Молодий граф схопив ©© й положив на  свого  коня.
Потiм вони поскакали по лiсових дорiжках.
   За годину граф був у сво╨му ма╨тку. Вiн узяв Бригiту за руку й повiв ©©
до себе. Там вiн сказав ©й, що вона вiдци вже нiколи не пiде.
   Бригiта вирвала руку й стала серед кiмнати.
   - Графе,- сказала вона,- я виросла в лiсi. Пустiть мене.
   Граф став ©© умовляти, але вона його не слухала. Тодi вiн пообiцяв  ©й,
що примусить ©© силою. Бригiта пiдскочила до вiкна й вискочила на веранду.
Граф свиснув; зграя борзякiв кинулась за Бригiтою, але ©© вже не було.
   Вона прибiгла до сво╨© лiсово© хатки й нiчого не сказала батьковi. Цiлу
нiч вона думала про графа. А вранцi по слiдах копит  вона  сама  пiшла  до
графського ма╨тку.- От!
   I от мо©м арабескам несподiваний finis.  Навколо  тиша.  Тiльки  зрiдка
пострiли вартових, тiльки зрiдка прошелестять  пiдошви  незнайомих  людей.
Люди йдуть i  зникають,  мов  безшумнi  шуми  мо©х  строкатих  аналогiй  i
асоцiяцiй. Город спить. Над  ратушею  даль  божевiльне  далекого  неба.  I
нерозгаданий  зоряний  Вiфлi╨м  сто©ть  у  квадрильйонах   вiкiв   та╨мною
загадкою. Мовчки бавляться люкси сво©м свiтлом - бiлим до рiзi в  очах;  i
ховаються по темних кутках луни трамвайних ударiв. Мовчазно сто©ть  нiчний
город, стоять заулки, пiд'©зди, й усе, що тут на землi, загубилося в хаосi
планетарного руху i тiльки ледве-ледве блищить у свiдомостi.  I  зда╨ться:
це химерний Сатурн бiжить у телескопi,  i  бiжать  його  кiльця  й  десять
дальнiх супутникiв.
   Мо©м арабескам - finis. I геро©, i подi©, i пригоди, що  ©х  зовсiм  не
було, зда╨ться, iдуть i вже нiколи-нiколи  не  прийдуть.  I  нiколи  я  не
повернусь до сво©х арабесок, щоб мучити себе над  кожною  крапкою.  I  вже
нiколи не промчать фой╨рверки гiперболiзму крiзь темряву буденщини,  i  не
спалахне огнецвiт мо╨© фантазi©: на рiк бува╨ тiльки одна нiч -  на  Iвана
Купала - коли в зачарованому колi жеврi╨ жемчуг химерно© папоротi.
   Мо©м арабескам -  finis.  Але  я  не  тоскую.  Я  ще  раз  пiзнав  силу
безсмертного слова, i воно перетворилось у менi. I  з  океану  варiацiй  я
випливаю, м'ятежний i радiсний, до нових невiдомих берегiв.
   - О Марiям! Хiба не коштовнi крупинки золотих камчатських розсипин хочу
я вихопити з бурi емоцiональних вибухiв.
   Мо©м арабескам - finis. Тодi  Стерн,  Гоголь,  Дiккенс,  Гофман,  Свiфт
iдуть теж вiд мене, i вже  маячать  ©хнi  романтичнi  постатi,  як  голубi
дилiжанси на шляхах мо╨© безумно© подорожi.
   Так сказав Теодор: це радiсть бунту проти логiки. Я такий же  химерний,
як Сатурн у телескопi в хаосi планетарного руху. Я - щасливий,  о  Марiям!
Який орган так божественно звучить у кожному нервi мо╨© iстоти? Кому  так.
спiвають славу?
   Це тобi, мо╨ син╨, вечiрн╨ мiсто з легенд Шехерезади. Це ж  з  тобою  я
розмовляв по заходi сонця, коли треба було найти слово.
   - О Марiям! Ти - жiнка, й ти  пiзна╨ш  радiсть  мо╨©  пiснi  про  синiй
вечiрнiй город.
   ...Тихий вечiр. Синiй вечiрнiй город. Азiя. I я цього тут не  бачу:  нi
проституток, нi чорно© бiржi, нi старцiв, нi бруду, Я бачу: iдуть  квакери
- не тi, XVII вiку, а цi, сповiдники свiтла, горожани щасливо© кра©ни. I я
вiрю, я безумно вiрю: це - не квадратура кола, це -  iстина,  що  буде  на
мо╨му сентиментальному серцi. I тодi в молитовнiй екстазi  я  дивлюся,  як
мiльйони разiв дивився, в далекий димок на курган, де склика╨  муедзин  до
загiрно© Мекки.
   Синiй вечiрнiй город. Азiя. I менi, Сатурновi, не божеству, що бiжить у
телескопi, коли темна зоряна нiч нависла над обсерваторi╨ю,  менi  радiсно
сказати, що тут увесь я: iз сво╨ю мукою, iз сво©м "знаю", iз сво©ми трьома
кiльцями: вiра, надiя, любов. Синiй вечiр. Синiй вечiрнiй город. Азiя.
   - Але на сучаснiсть я дивлюсь крiзь призму легенд  Шехерезади.  Liberum
arbitrum. Для епохи великого ренесансу характерним буде  тихий  азiятський
город  -  без  проституток,  без  чорно©  бiржi,  без  бруду.  I   душевна
дисгармонiя буде тодi легенький вир пiд водяними лiлiями, коли  човен  без
весел  несе  не  несе,  а  комишi  стоять  на  кордонi  зелених  лукiв   i
прислухаються.
   Для епохи великого ренесансу буде характерним строката весна й  плебе©в
Великдень. Тодi пiдуть тисячi горожан на площу м'ятежно© комуни,  а  потiм
пiдуть карнавалом на аеродром. I цей строкатий колiр б'╨ менi в вiчi,  мов
чiтка червона пляма, що вiд слова "ярмарок".
   - О Марiям,  я  безмежно  щасливий.  Тiльки  тепер  не  забрудню  тво╨©
родинки, що впала на тво╨ слонове рамено.
   Так сказав Теодор.
   Тодi прийшла слава про синiй вечiрнiй город. Азiя. Тодi пiшли  горожани
не в академiчнi колiзе©, де йшла нудота  декадансу,  де  тисячi  анемiчних
надломлених людей дивилися на бутафорiю минуло© епохи, а пiшли  до  цирку,
на футбольне поле, в спортивнi клуби. I були ще  клуби  дiлового  будня  i
клуби наук.
   - ...Мат королю! Я вам готовий дати форою й ферзя, але й тодi  я  вийду
переможцем. Бо й великий маестро Капабланка не  мiг  перемогти  модернiста
Ретi.
   ...Мо©м арабескам - finis. I тобi, син╨ вечiрн╨ мiсто, надхненно спiваю
славу. I йдуть, i пливуть квартали, а за ними трамва© й густий присмерк.
   Сторожкий дзвiн. Бiгають огники - такi  химернi,  мов  фiолетово-рожевi
лiхтарики в ресторанi японських куртизанок. Над  площею  м'ятежно©  комуни
сто©ть прожектор i уперто розгляда╨ строкатi вiтрини  державних  крамниць.
Iду. Раптом пада╨ пiд ноги рiзнокольорова реклама,  i  я  згадую  чарiвний
лiхтар, що в забутiй школi мого дитинства демонстрував на  стiнi  картини.
Це - не кiно, це - примiтив, але я його нiколи не зрiвняю з кiно, бо  тодi
була надзвичайна вразливiсть i таке миле й симпатичне дитинство.
   Iду. Синiй вечiрнiй город. Азiя. Б'╨ годинник. Iду.
   ...А за мною прожектор, трамвайнi лiхтарики, тротуарнi свiтловi плакати
й мiльйон iнших дрiбниць. I все це мчиться в химерному  колi  асоцiацiй  i
пливе,  мов  Сатурн  у  телескопi,  коли  темна  зоряна  нiч  нависла  над
обсерваторi╨ю i все, що тут, на землi,  загубилось  у  хаосi  планетарного
руху i тiльки ледве-ледве блищить у свiдомостi.
   ...Iду. Синiй вечiрнiй город. Азiя. Б'╨ годинник. Iду.



   Я (РОМАНТИКА)

   I

   "Цвiтовi яблунi"
   З далекого туману, з тихих озер загiрно© комуни  шелестить  шелест:  то
йде Марiя. Я виходжу на  безграннi  поля,  проходжу  перевали  i  там,  де
жеврiють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль.-
Тодi дума за думою, як  амазонянки,  джигiтують  навколо  мене.  Тодi  все
пропада╨... Та╨мнi вершники летять, ритмiчно похитуючись,  до  отрогiв,  i
гасне день; бiжить у могилах дорога,  а  за  нею  -  мовчазний  степ...  Я
одкидаю вi© i  згадую...  воiстину  моя  мати  -  втiлений  прообраз  тi╨©
надзвичайно© Марi©, що сто©ть  на  гранях  невiдомих  вiкiв.  Моя  мати  -
на©внiсть, тиха жура i добрiсть безмежна. (Це я добре  пам'ятаю!).  I  мiй
неможливий бiль, i моя незносна мука теплiють у  лампадi  фанатизму  перед
цим прекрасним печальним образом.
   Мати каже, що я (©© м'ятежний син) зовсiм замучив себе... Тодi  я  беру
©© милу голову з нальотом срiблясто© сивини i тихо кладу на сво©  груди...
За вiкном iшли росянi ранки i падали перламутри. Проходили неможливi  днi.
В далi з  темного  лiсу  брели  подорожники  й  бiля  синьо©  криницi,  де
розлетiлись дороги, де розбiйний хрест, зупинялись. То - молоде загiр'я.
   - Але минають ночi, шелестять вечори бiля тополь,  тополi  вiдходять  у
шосейну безвiсть, а за ними - лiта, роки i  моя  буйна  юнiсть.  Тодi  днi
перед грозою. Там,  за  отрогами  сизого  боку,  спалахують  блискавицi  i
накипають, i пiняться гори. Важкий душний грiм нiяк не прорветься з Iндi©,
зi сходу. I томиться природа в передгроззi. А  втiм,  за  хмарним  накипом
чути й iнший гул - ...глуха канонада. Насуваються двi грози.
   - Тривога! - Мати каже, що вона поливала сьогоднi м'яту, м'ята вмира╨ в
тузi. Мати каже: "Надходить гроза!"  I  я  бачу:  в  ©©  очах  стоять  двi
хрустальнi росинки. I
   Атака за атакою. Шалено напирають ворожi полки. Тодi наша  кавалерiя  з
флангу, i йдуть фаланги iнсургентiв у контратаку, а  гроза  росте,  i  мо©
мислi - до неможливости натягнутий дрiт.
   День i нiч я пропадаю в "чека".
   Помешкання  наше  -  фантастичний  палац:  це   будинок   розстрiляного
шляхтича. Химернi порть╨ри, древнi вiзерунки, портрети княжо© фамiлi©. Все
це дивиться на мене з усiх кiнцiв мойого випадкового кабiнету.
   Десь апарат вiйськового телефону тягне свою печальну тривожну  мелодiю,
що нагаду╨ дальнiй вокзальний рiжок.
   На розкiшнiй канапi сидить, пiдклавши пiд себе ноги, озбро╨ний  татарин
i монотонне наспiву╨ азiятське: "ала-ла-ла".
   Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня - надменна зневага,
княжата - в темрявi столiтнiх дубiв.
   I в цiй надзвичайнiй  суворостi  я  вiдчуваю  весь  древнiй  свiт,  всю
безсилу грандiознiсть i красу третьо© молодости минулих шляхетних лiт.
   Це чiткий перламутр на бенкетi дико© голодно© кра©ни.
   I я, зовсiм чужа людина, бандит - за одною термiнологi╨ю,  iнсургент  -
за другою, я просто i ясно дивлюсь на цi портрети i в мо©й душi нема й  не
буде гнiву. I це зрозумiло:
   - я - чекiст, але i людина.
   Темно© ночi, коли за вiкном проходять мiськi вечори (ма╨ток  злетiв  на
гору й царить над мiстом), коли синi димки  здiймаються  над  цегельнею  й
обивателi, як мишi,- за пiдворiття, у канаре╨чний  замок,  темно©  ночi  в
мойому надзвичайному кабiнетi збираються мо© товаришi. Це новий синедрiон,
це чорний трибунал комуни.
   Тодi з кожного закутка  дивиться  справжня  й  воiстину  жахна  смерть.
Обиватель:
   - Тут засiда╨ садизм!
   Я:
   - ...(мовчу).
   На мiськiй баштi за перевалом тривожно дзвенить мiдь. То б'╨  годинник.
З темного степу доноситься глуха канонада.
   Мо© товаришi сидять за широким  столом,  що  з  чорного  дерева.  Тиша.
Тiльки дальнiй  вокзальний  рiжок  телефонного  апарату  знов  тягне  свою
печальну, тривожну мелодiю. Зрiдка за вiкном проходять iнсургенти.
   Мо©х товаришiв легко пiзнати:
   доктор Тагабат,
   Андрюша,
   третiй - дегенерат (вiрний вартовий на чатах).
   Чорний трибунал у повному складi.
   Я:
   - Увага! На порядку денному дiло крамаря iкс!
   З  давнiх  поко©в  виходять  льока©  i  також,  як  i  перед   князями,
схиляються, чiтко дивляться на новий синедрiон i  ставлять  на  стiл  чай.
Потiм нечутно зникають по оксамиту килимiв у лабiринтах високих кiмнат.
   Канделябр на двi свiчi тускло горить. Свiтлу  не  сила  досягти  навiть
чверти кабiнету. У височинi ледве манячить жирандоля. В городi -  тьма.  I
тут - тьма: електричну  станцiю  зiрвано.  Доктор  Тагабат  розвалився  на
широкiй канапi вдалi вiд канделябра, i я бачу тiльки бiлу лисину  й  надто
високий лоб. За ним iще далi в тьму - вiрний  вартовий  iз  дегенеративною
будiвлею черепа. Менi видно лише його трохи безумнi очi, але я знаю:
   - у дегенерата - низенький лоб, чорна копа  розкуйовдженого  волосся  й
приплюснутий нiс. Менi вiн завжди нагаду╨ каторжника, i я думаю, що вiн не
раз мусiв стояти у вiддiлi кримiнально© хронiки.
   Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям i  зрiдка  тривожно
погляда╨ на доктора. Я знаю, в чому справа.
   Андрюшу, мого бiдного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди,  в
"чека", проти його кволо© волi. I Андрюша,  цей  невеселий  комунар,  коли
треба енергiйно розписатись пiд темною постановою -
   - "розстрiлять",
   завше мнеться, завше розпису╨ться так:
   не iм'я i прiзвище на суворому життьовому документi ставить,  а  зовсiм
незрозумiлий, зовсiм химерний, як хетейський i╨роглiф, хвостик.
   Я:
   - Дiло все. Докторе Тагабате, як ви гада╨те?
   Доктор (динамiчно):
   - Розстрiлять!
   Андрюша трохи перелякано  дивиться  на  Тагабата  й  мнеться.  Нарештi,
тремтячи i непевним голосом, каже:
   - Я з вами, докторе, не згодний.
   - Ви зi мною не згоднi? - i грохот хриплого реготу  покотився  в  темнi
княжi поко©.
   Я цього реготу чекав. Так завше було. Але й на цей раз здригаюсь i менi
зда╨ться, що я йду в холодну  трясовину.  Прудкiсть  мо╨©  мислi  доходить
кульмiнацiй.
   I в той же момент раптом передi мною пiдводиться образ мо╨© матерi...
   - ..."Розстрiлять"???
   I мати тихо, зажурено дивиться на мене.
   ...Знову на далекiй мiськiй баштi за перевалом дзвенить  мiдь:  то  б'╨
годинник. Пiвнiчна тьма. В шляхетний дiм ледве доноситься глуха  канонада.
Передають у телефон: нашi пiшли  в  контратаку.  За  порть╨рою  в  скляних
дверях сто©ть заграва: то за дальнiми кучугурами горять села, горять степи
й виють на пожар собаки по закутках мiських пiдворiть.  В  городi  тиша  й
мовчазний передзвiн серць.
   ....Доктор Тагабат нажав кнопку.
   Тодi льокай приносить на пiдносi старi вина. Потiм льокай iде, i тануть
його кроки, вiддаляються по леопардових мiхах.
   Я дивлюсь на канделябр, але мiй погляд мимоволi  скрада╨ться  туди,  де
сидить доктор Тагабат i вартовий. В ©хнiх руках пляшки  з  вином,  i  вони
його п'ють пожадливо, хижо.
   Я думаю "так треба".
   Але Андрюша нервово переходить iз мiсця на мiсце i все порива╨ться щось
сказати. Я знаю, що вiн дума╨: вiн хоче сказати, що так  нечесно,  що  так
комунари не роблять, що це - бакханалiя i.т. д. i т. п.
   Ах, який вiн чудний, цей комунар Андрюша!
   Але, коли доктор Тагабат кинув на оксамитовий килим  порожню  пляшку  й
чiтко написав сво╨ прiзвище пiд постановою -
   - "розстрiлять",-
   мене раптово взяла  розпука.  Цей  доктор  iз  широким  лобом  i  бiлою
лисиною, з холодним розумом i з каменем замiсть серця,- це  ж  вiн  i  мiй
безвихiдний хазя©н, мiй .звiрячий iнстинкт.  I  я,  главковерх  ,  чорного
трибуналу комуни,- нiкчема в його  руках,  яка  вiддалася  на  волю  хижо©
стихi©.
   "Але який вихiд?"
   - Який вихiд?? - I я не бачив виходу.
   Тодi проноситься передi  мною  темна  iсторiя  цивiлiзацi©,  i  бредуть
народи, i вiки, i сам час...
   - Але я не бачив виходуi
   Воiстину правда була за доктором Тагабатом.
   ...Андрюша поспiшно робив свiй хвостик  пiд  постановою,  а  дегенерат,
смакуючи, вдивлявся в лiтери.
   Я подумав: "коли доктор - злий генiй, зла моя воля,  тодi  дегенерат  ╨
палач iз гiльйотини".
   Але я подумав:
   - Ах, яка нiсенiтниця! Хiба вiн  палач?  Це  ж  йому,  цьому  вартовому
чорного трибуналу комуни, в моменти великого напруження я складав гiмни.
   I тодi вiдходила, удалялась од мене моя мати - прообраз загiрно© Марi©,
i застигала, у тьмi чекаючи.
   ...Свiчi танули.
   Суворi постатi князя й княгинi пропадали  в  синiм  туманi  цигаркового
диму.
   ...До розстрiлу присуджено,
   - шiсть!
   Досить! На цю нiч досить!
   Татарин знову тягне сво╨ азiятське: "ала-ла-ла". Я дивлюся на порть╨ру,
на заграву в скляних дверях.- Андрюша вже зник. Тагабат i  вартовий  п'ють
старi вина. Я перекидаю через плече мавзер i виходжу з княжого дому. Я йду
по пустельних мовчазних вулицях обложеного мiста.
   Город мертвий. Обивателi знають, що нас за три-чотири днi не  буде,  що
даремнi нашi контратаки: скоро зариплять нашi тачанки в  далекий  сiверкий
край. Город прича©вся. Тьма.
   Темним волохатим силуетом сто©ть на сходi княжий ма╨ток, тепер - чорний
трибунал комуни.
   Я повертаюсь i дивлюсь туди, i тодi раптом згадую,  що  шiсть  на  мо©й
совiстi.
   ...Шiсть на мо©й совiстi?
   Нi, це неправда. Шiсть сотень,
   шiсть тисяч, шiсть мiльйонiв -
   тьма на мо©й совiстi!!!
   - Тьма?
   I я здавлюю голову.
   ...Але знову передi  мною  проноситься  темна  iсторiя  цивiлiзацi©,  i
бредуть народи, i вiки, i сам час...
   Тодi я, знеможений, похиляюсь на паркан, становлюся на колiна й  жагуче
благословляю той момент, коли я зустрiвся з доктором Тагабатом i  вартовим
iз дегенеративною будiвлею черепа. Потiм повертаюсь i молитовне дивлюся на
схiдний волохатий силует.
   ...Я гублюсь у переулках. I нарештi виходжу до  самотнього  домика,  де
живе моя мати. У дворi пахне м'ятою. За сара╨м  палахкотять  блискавицi  й
чути гуркiт задушеного грому.
   Тьма!
   Я йду в кiмнату, знiмаю мавзера й запалюю свiчу.
   ...Ти спиш?
   Але мати не спала.
   Вона пiдходить до мене, бере мо╨ стомлене обличчя в сво©  сухi  старечi
долонi й схиля╨ свою голову на мо©  груди.  Вона  знову  каже,  що  я,  ©©
м'ятежний син, зовсiм замучив себе.
   I я чую на сво©х руках ©© хрустальнi росинки.
   Я:
   - Ах, як я втомився, мамо!
   Вона пiдводить мене до свiчi й дивиться на мо╨ зморене  обличчя.  Потiм
становиться бiля тускло© лампади й зажурено дивиться на  образ  Марi©.-  Я
знаю: моя мати i завтра пiде в манастир: ©й незноснi нашi тривоги  й  хиже
навколо.
   Але тут же, дiйшовши до лiжка, здригнув:
   -  Хиже  навколо?  Хiба  мати  смi╨  думати  так?  Так  думають  тiльки
версальцi!
   I тодi, збентежений, запевняю себе, що це неправда,  що  нiяко©  матерi
нема передi мною, що це не бiльше, як фантом.
   - Фантом? - знову здригнув я.
   Нi, саме це - неправда! Тут, у тихiй кiмнатi, моя  мати  не  фантом,  а
частина мого власного злочинного "я", якому я даю  волю.  Тут,  у  глухому
закутку, на краю города, я ховаю вiд гiльйотини один кiнець сво╨© душi.
   I тодi в твариннiй екстазi я заплющую  очi  i,  як  самець  напровеснi,
захлинаюсь i шепочу.
   - Кому потрiбно знати деталi мо©х переживань? Я справжнiй комунар.  Хто
посмi╨ сказати iнакше? Невже я не маю права вiдпочити одну хвилину?
   Тускло  горить  лампада  перед  образом  Марi©.  Перед   лампадою,   як
рiзьблення, сто©ть моя зажурна мати. Але я вже нiчого не думаю. Мою голову
гладить тихий голубий сон.

   II

   ...Нашi назад: з позицi© на позицiю: на  фронтi  -  панiка,  в  тилу  -
панiка. Мiй батальйон напоготовi. За два днi я й сам  кинусь  у  гарматний
гул. Мiй батальон на пiдбiр: це юнi фанатики комуни.
   Але зараз я не менше потрiбний тут. Я знаю, що таке тил, коли ворог пiд
стiнами города. Цi  мутнi  чутки  ширяться  з  кожним  днем  i,  як  змi©,
розповзлись по вулицях. Цi чутки мутять уже гарнiзоннi роти.
   Менi доносять:
   - Iдуть глухi нарiкання.
   - Може спалахнути бунт.
   Так! Так! Я знаю: може спалахнути бунт, i мо© вiрнi агенти  ширяють  по
заулках, i вже нiкуди вмiщати цей винний i майже  невинний  обивательський
хлам.
   ...А канонада все ближче й  ближче.  Частiш  гонцi  з  фронту.  Хмарами
збира╨ться пил i сто©ть  над  городом,  покриваючи  мутне  вогняне  сонце.
Зрiдка палахкотять блискавицi. Тягнуться обози, кричать тривожно паровики,
проносяться кавалеристи.
   Тiльки бiля чорного трибуналу комуни сто©ть гнiтюча мовчазнiсть.
   Так:
   будуть сотнi розстрiлiв, i я остаточно збиваюся з нiг!
   Так:
   вже чують версальцi, як у гулкiй i  мертвiй  тишi  княжого  ма╨тку  над
городом спалахують чiткi й короткi пострiли; версальцi знають:
   -_ Штаб Духонiна!
   ...А  ранки  цвiтуть  перламутром  i  падають  вранiшнi  зорi  в  туман
дальнього бору.
   ...А глуха канонада росте.
   Росте передгроззя: скоро буде гроза.
   ...Я входжу в княжий ма╨ток.
   Доктор Тагабат i вартовий п'ють вино. Андрюша похмурий сидить у  кутку.
Потiм Андрюша пiдходить до мене й на©вно печально каже:
   - Слухай, друже! Одпусти мене!
   Я:
   - Куди?
   Андрюша:
   - На фронт. Я бiльше не можу тут.
   Ага! Вiн бiльше не може! I в менi  раптом  спалахнула  злiсть.  Нарештi
прорвалось. Я довго стримував себе.- Вiн хоче на фронт?  Вiн  хоче  подалi
вiд цього чорного брудного дiла? Вiн хоче витерти руки й бути невинним, як
голуб? Вiн менi вiдда╨ "сво╨ право" купатися в калюжах крови?
   Тодi я кричу:
   - Ви забува╨тесь! Чу╨те?.. Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно
розстрiляю.
   Доктор Тагабат динамiчно:
   - Так його! так його! - i покотив регiт по пустельних лабiринтах княжих
кiмнат.- Так його! так його!
   Андрюша знiтився, зблiд i вийшов iз кабiнету.
   Доктор сказав:
   - Точка! Я вiдпочину! Працюй ще ти!
   Я:
   - Хто на черзi?
   - Дiло N 282.
   Я:
   - Ведiть.
   Вартовий мовчки, мов автомат, вийшов iз кiмнати.
   (Так, це був незамiнимий вартовий: не тiльки Андрюша - i ми грiшили:  я
й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстрiли. Але вiн, цей  дегенерат,
завше був солдатом революцi©, i тiльки тодi йшов з поля, коли танули димки
й закопували розстрiляних).
   ...Порть╨ра роздвинулась, i в  мiй  кабiнет  увiйшло  дво╨:  женщина  в
траурi й мужчина в  пенсне.  Вони  були  остаточно  наляканi  обстановкою:
аристократична розкiш, княжi  портрети  й  розгардiяш  -  порожнi  пляшки,
револьвери й синiй цигарковий дим.
   Я:
   - Ваша фамiлiя?
   Зет!
   - Ваша фамiлiя?
   - Iгрек!
   Мужчина зiбрав тонкi зблiдлi губи i впав у  безпардонно-плаксивий  тон:
вiн просив милости. Женщина втирала платком очi.
   Я:
   - Де вас забрали?
   - Там-то!
   - За що вас забрали?
   - За те-то!
   Ага, у вас було зiбрання! Якi можуть бути зiбрання  в  такий  тривожний
час уночi на приватнiй квартирi?
   Ага, ви теософи! Шука╨те правди!..  Ново©?  Так!  Так!..  Хто  ж  це?..
Христос?.. Нi?.. Iнший спаситель  свiту?..  Так!  Вас  не  задовольня╨  нi
Конфуцiй, нi Лаотсе, нi Будда, нi Магомет, нi сам  чорт!..  Ага,  розумiю:
треба заповнити порожн╨ мiсце...
   Я:
   - Так по-вашому, значить, назрiв час приходу Месi©?
   Мужчина й женщина:
   - Так!
   Я:
   - Ви гада╨те, що  цей  психологiчний  кризис  треба  спостерiгати  i  в
╙вропi, i в Азi©, i по всiх частинах свiту?
   Мужчина й женщина:
   - Так!
   Я:
   - Так якого ж ви чорта, мать вашу перетак, не  зробите  цього  Месiю  з
"чека"?
   Женщина заплакала. Мужчина ще бiльше зблiд.  Суворi  портрети  князя  й
княгинi похмуро дивились iз стiн. Доносилась канонада й тривожнi  гудки  з
вокзалу. Ворожий панцерник насiда╨ на нашi станцi© - передають у  телефон.
З города долiта╨ гамiр: грохотали по мостовiй тачанки.
   ...Мужчина впав на колiна й просив милости. Я  з  силою  штовхнув  його
ногою - i вiн розкинувся горiлиць.
   Женщина приложила траур до скронi i в розпуцi похилилася на стiл.
   Женщина сказала глухо й мертво:
   - Слухайте, я мати трьох дiтей!..
   Я:
   - Розстрiлять!
   Вмить пiдскочив вартовий, i через пiвхвилини в кабiнетi нiкого не було.
   Тодi я пiдiйшов до столу, налив iз графина вина й залпом  випив.  Потiм
положив на холодне чоло руку й сказав:
   - Далi!
   Увiйшов  дегенерат.  Вiн  радить  менi  одложити   дiла   й   розiбрати
позачергову справу:
   - Тiльки-но привели з  города  нову  групу  версальцiв,  зда╨ться,  всi
черницi, вони на ринку вели одверту агiтацiю проти комуни.
   Я входив у роль. Туман стояв перед очима, i я був  у  тiм  станi,  який
можна квалiфiкувати, як надзвичайний екстаз.
   Я гадаю, що в такiм станi фанатики йшли на священну вiйну.
   Я пiдiйшов до вiкна й сказав:
   - Ведiть!
   ...В кабiнет увалився цiлий натовп черниць. Я цього не бачив, але я  це
вiдчував. Я дивився  на  город.  Вечорiло  -  Я  довго  не  повертався,  я
смакував: всiх  ©х  через  двi  години  не  буде!  -  Вечорiло.-  I  знову
передгрозовi блискавицi рiзали кра╨вид. На  дальному  обрi©  за  цегельнею
пiдводились димки. Версальцi насiдали люто й яро - це передають у телефон.
На пустельних трактах зрiдка виростають обози й  поспiшно  вiдступають  на
пiвнiч. В  степу  стоять,  як  дальнi  богатирi,  кавалерiйськi  сторожовi
загони.
   Тривога.
   В городi крамницi забитi. Город мертвий  i  йде  в  дику  середньовiчну
даль. На небi виростають зорi й поливають на землю зелене болотяне свiтло.
Потiм гаснуть, пропадають.
   Але менi треба спiшити! За мо╨ю спиною група черниць! Ну да, менi треба
спiшити: в пiдвалi битком набито.  Я  рiшуче  повертаюсь  i  хочу  сказати
безвихiдне:
   - Роз-стрi-лять!
   але я повертаюсь i бачу -  прямо  передi  мною  сто©ть  моя  мати,  моя
печальна мати з очима Марi©.
   Я в тривозi метнувся вбiк: що це - галюцинацiя? Я  в  тривозi  метнувся
вбiк i скрикнув:
   - Ти?
   I чую з натовпу женщин зажурне:
   - Сину! мiй м'ятежний сину!
   Я почуваю, що от-от упаду. Менi дурно, я схопився  рукою  за  крiсло  й
похилився.
   Але в той же момент регiт  грохотом  покотився,  бухнувся  об  стелю  й
пропав. То доктор Тагабат:
   - "Мамо"?! Ах ти,  чортова  кукло!  Сiсi  захотiв?  "Мамо"?!!  Я  вмить
опам'ятався й схопився рукою за мавзер. '
   - Чорт! - i кинувся на доктора.
   Але той холодно подивився на мене й сказав:
   - Ну, ну, тихше, зраднику комуни! Зумiй розправитись i з  "мамою"  (вiн
пiдкреслив "з мамою"), як умiв розправлятися з iншими.
   I мовчки одiйшов.
   ...Я остовпiв. Блiдий, майже мертвий, стояв  перед  мовчазним  натовпом
черниць iз  розгубленими  очима,  як  зацькований  вовк  (Це  ,я  бачив  у
гiгантське трюмо, що висiло напроти).
   Так! - схопили нарештi й другий кiнець мо╨© душi! Вже не пiду я на край
города злочинне ховати себе. I тепер я маю одно тiльки право:
   - нiкому, нiколи й нiчого не говорити, як розкололось мо╨ власне "я".
   I я голови не загубив.
   Мислi рiзали мiй мозок. Що я мушу робити? Невже  я,  солдат  революцi©,
схиблю в цей вiдповiдальний момент? Невже я покину чати й  ганебно  зраджу
комуну?
   ...Я здавив щелепи, похмуро подивився на матiр i сказав рiзко:
   - Всiх у пiдвал. Я зараз буду тут.
   Але не встиг я цього промовити, як знову кабiнет задрижав од реготу.
   Тодi я повернувся до доктора й кинув чiтко:
   - Докторе Тагабат! Ви, очевидно, забули, з ким ма╨те дiло? Чи не хочете
й ви в штаб Духонiна... з цi╨ю сволоччю! - я махнув рукою в бiк, де стояла
моя мати, i мовчки вийшов iз кабiнету.
   ...Я за собою нiчого не почув.
   ...Вiд ма╨тку я пiшов, мов п'яний, в нiкуди по сутiнках  передгрозового
душного вечора. Канонада  росла.  Знову  спалахували  димки  над  дальньою
цегельнею. За курганом грохотали  панцерники:  то  йшла  мiж  ними  рiшуча
дуель. Ворожi полки яро насiдали на iнсургентiв. Пахло розстрiлами.
   Я йшов у нiкуди. Повз  мене  проходили  обози,  пролiтали  кавалеристи,
грохотали по мостовi тачанки. Город стояв у  пилу,  i  вечiр  не  розрядив
заряду передгроззя. i
   Я йшов у нiкуди. Без мислi, з тупою пустотою, з важкою вагою  на  сво©х
погорблених плечах.
   Я йшов у нiкуди.

   III

   ...Так, це були неможливi хвилини. Це була мука.- Але я вже знав, як  я
зроблю.
   Я знав i тодi, коли покинув ма╨ток. Iнакше я не вийшов би так швидко  з
кабiнету.
   ...Ну да, я мушу бути послiдовним!
   ...I цiлу нiч я розбирав дiла.
   Тодi на протязi кiлькох темних годин перiодично спалахували  короткi  й
чiткi пострiли:
   - я, главковерх чорного  трибуналу  комуни,  виконував  сво©  обов'язки
перед революцi╨ю.
   ...I хiба то моя вина, що образ мо╨© матерi не покидав мене в цю нiч нi
на хвилину?
   Хiба то моя вина?
   ...В обiд прийшов Андрюша й кинув похмуро:
   - Слухай! Дозволь ©© випустити!
   Я:
   - Кого?
   - Твою матiр!
   Я:
   (мовчу).
   Потiм почуваю, що менi до болю  хочеться  смiятись.  Я  не  витримую  й
регочу на всi кiмнати.
   Андрюша суворо дивиться на мене.
   Його рiшуче не можна пiзнати.
   - Слухай. Навiщо ця мелодрама?
   Мiй на©вний  Андрюша  хотiв  бути  на  цей  раз  проникливим.  Але  вiн
помилився.
   Я (грубо):
   - Провалiвай!
   Андрюша й на цей раз зблiд.
   Ах, цей на©вний комунар остаточно нiчого не розумi╨. Вiн  буквально  не
зна╨, навiщо ця безглузда звiряча жорстокiсть. Вiн  нiчого  не  бачить  за
мо©м холодним дерев'яним обличчям.
   Я:
   - Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
   Андрюша:
   - Слухай!..
   Я:
   -_ Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
   В цей  момент  над  ма╨тком  пронiсся  з  шипiнням  снаряд  i  недалеко
розiрвався. Забряжчали вiкна, i  луна  пiшла  по  гулких  порожнiх  княжих
кiмнатах.
   В трубку передають: версальцi насiдають, вже близько: за  три  верстви.
Козачi роз'©зди показались бiля станцi©: iнсургенти вiдступають.-  Кричить
дальнiй вокзальний рiжок.
   ...Андрюша вискочив. За ним я.
   ...Курiли далi. Знову  спалахували  димки  на  горизонтi.  Над  городом
хмарою стояв пил. Сонце-мiдь, i неба не видно. Тiльки горова мутна  курява
мчала над далеким небосхилом. Здiймалися з дороги  фантастичнi  хуртовини,
бiгли у височiнь, розрiзали простори, перелiтали оселi  й  знову  мчали  i
мчали. Стояло, мов зачароване, передгроззя.
   ...А тут бухкали  гармати.  Летiли  кавалеристи.  Вiдходили  на  пiвнiч
тачанки, обози.
   ...Я забув про все. Я нiчого не чув i - сам не пам'ятаю, як я попав  до
пiдвалу.
   Iз дзвоном розiрвався бiля мене шрапнель, i надворi стало  порожньо.  Я
пiдiйшов до дверей i тiльки-но хотiв  зиркнути  в  невеличке  вiконце,  де
сидiла моя мати, як хтось узяв мене за руку. Я повернувся -
   - дегенерат.
   - От так стража! Всi повтiкали!.. хi... хi...
   Я:
   - Ви?
   Вiн:
   - Я? О, я! - i постукав пальцем по дверях.
   Так, це був вiрний пес революцi©. Вiн стоятиме на чатах i не пiд  таким
огнем! Пам'ятаю, я подумав тодi:
   - "це сторож мо╨© душi" - i без мислi побрiв на мiськi пустирi.
   ...А надвечiр пiвденну частину околицi було захоплено.  Мусiли  йти  на
пiвнiч, залишили город. Проте iнсургентам дано наказа задержатись до ночi,
i вони стiйко вмирали на валах, на пiдступах, на роздорiжжях i в мовчазних
закутках пiдворiть.
   ...Але що ж я?
   ...Iшла спiшна евакуацiя, iшла чiтка перестрiлка,
   i я остаточно збився з нiг!
   Палили   документи.   Одправляли   партi©   заложникiв.   Брали   решту
контрибуцiй...
   ...Я остаточно збився з нiг!
   ...Але раптом виринало обличчя мо╨© матерi, i я знову  чув  зажурний  i
впертий голос.
   Я одкидав волосся й поширеними очима дивився на мiську башту.  I  знову
вечорiло, i знову на пiвднi горiли оселi.
   ...Чорний трибунал комуни збира╨ться до побiгу.  Навантажують  пiдводи,
бредуть обози, поспiшають натовпи на пiвнiч. Тiльки наш самотнiй панцерник
завмира╨ в глибинi бору й затриму╨ з правого флангу ворожi полки.
   ...Андрюша десь iзник. Доктор Тагабат спокiйно сидить на канапi  й  п'╨
вино. Вiн мовчки стежить за мо©ми наказами й зрiдка iронiчно  погляда╨  на
портрет князя. Але цей погляд я вiдчуваю саме на собi, i вiн мене нерву╨ й
непоко©ть.
   ...Сонце  зайшло.  Кона╨  вечiр.  Надходить   нiч.   На   валах   iдуть
перебiжники, i  одноманiтно  вiдбива╨  кулемет.  Пустельнi  княжi  кiмнати
завмерли в чеканнi.
   Я дивлюся на доктора й не виношу цього погляду в древнiй портрет.
   Я рiзко кажу:
   - Докторе Тагабат! через  годину  я  мушу  лiквiдувати  останню  партiю
засуджених. Я мушу прийняти отряд.
   Тодi вiн iронiчно й байдуже:
   - Ну, i що ж? Добре!
   Я хвилююсь, але доктор ╨хидно дивиться на мене й усмiха╨ться.- О,  вiн,
безперечно, розумi╨, в чому справа! Це ж у цiй партi© засуджених моя мати.
   Я:
   - Будь ласка, покиньте кiмнату!
   Доктор:
   - Ну, i що ж? Добре!
   Тодi я не. витримую й шаленiю.
   - Докторе Тагабат! Останнiй раз попереджаю: не жартуйте зi мною!
   Але голос мiй зрива╨ться, i менi булька╨ в горлi. Я  пориваюся  схопити
мавзера й тут же прикiнчити з доктором, але я раптом почуваю себе  жалким,
нiкчемним i пiзнаю, що вiд мене вiдходять рештки волi. Я сiдаю на канапу й
жалiбно, як побитий безсилий пес, дивлюся на Тагабата.
   ...Але йдуть хвилини. Треба вирушати.
   Я знову беру себе в руки i в останнiй раз дивлюся на надменний  портрет
княгинi.
   Тьма.
   ...Конвой!
   Вартовий увiйшов i доложив:
   - Партiю вивели. Розстрiл призначено за мiстом: початок бору.
   ...Iз-за дальнiх отрогiв виринав мiсяць. Потiм плив  по  тихих  голубих
потоках, одкидаючи лимоннi бризки. Опiвночi пронизав зенiт i зупинився над
безоднею.
   ....В городi стояла енергiйна перестрiлка.
   ...Ми йшли по пiвнiчнiй дорозi.
   Я нiколи не  забуду  цi╨©  мовчазно©  процесi©  -  темного  натовпу  на
розстрiл.
   Позаду рипiли тачанки.
   Авангардом - конвойнi комунари, далi - натовп черниць, в авангардi - я,
ще конвойнi комунари й доктор Тагабат.
   ...Але ми напали на справжнiх версальцiв: за всю дорогу  жодна  черниця
не промовила жодного слова. Це були щирi фанатички.
   Я йшов по дорозi, як тодi - в нiкуди, а збоку мене брели  сторожi  мо╨©
душi: доктор i дегенерат. Я дивився в натовп, але я там нiчого не бачив.
   Зате я вiдчував:
   - там iшла моя мати
   з похиленою головою. Я вiдчував: пахне м'ятою.
   Я гладив ©© милу голову з нальотом срiблясто© сивини.
   Але раптом передi мною виростала загiрна даль. Тодi менi знову до  болю
хотiлося впасти на колiна й молитовне дивитися на волохатий силует чорного
трибуналу комуни.
   ...Я здавив голову й пiшов по мертвiй  дорозi,  а  позаду  мене  рипiли
тачанки.
   Я раптом вiдкинувсь: що це? галюцинацiя? Невже це голос мо╨© матерi?
   I знову я пiзнаю себе нiкчемною  людиною  й  пiзнаю:  десь  пiд  серцем
нудить. I не ридати, а плакати дрiбненькими сльозами хотiлось менi -  так,
як у дитинствi, на теплих грудях.
   I спалахнуло:
   -_ невже я веду ©© на розстрiл?
   Що це: дiйснiсть чи галюцинацiя?
   Але це була дiйснiсть: справжня життьова дiйснiсть - хижа  й  жорстока,
як зграя голодних вовкiв. Це була дiйснiсть безвихiдна, неминуча, як  сама
смерть.
   ...Але, може, це помилка? '
   Може, треба iнакше зробити?
   -Ах, це ж боюнство,  легкодухiсть.  ╙сть  же  певне  життьове  правило:
еrrаrе humanum est. Чого ж тобi? Помиляйся! i помиляйся  саме  так,  а  не
так!.. I якi можуть бути помилки?
   Воiстину: це була дiйснiсть, як зграя голодних вовкiв. Але  це  була  й
╨дина дорога до загiрних озер невiдомо© прекрасно© комуни.
   ...I тодi я горiв у вогнi фанатизму й чiтко вiдбивав кроки по пiвнiчнiй
дорозi.
   ...Мовчазна процесiя пiдходила до бору. Я не пам'ятаю,  як  розставляли
черниць, я пам'ятаю:
   до мене пiдiйшов доктор i положив менi руку на плече:
   - Ваша мати там! Робiть, що хочете!
   Я подивився:
   - з натовпу видiлилася постать i тихо самотньо пiшла на узлiсся.
   ...Мiсяць стояв у  зенiтi  й  висiв  над  безоднею.  Далi  вiдходила  в
зелено-лимонну безвiсть мертва дорога. Праворуч  маячiв  сторожовий  загiн
мойого батальону. I в цей  момент  над  городом  знявся  рясний  вогонь  -
перестрiлка знову била  тривогу.  То  вiдходили  iнсургенти,-  то  помiтив
ворог.- Збоку розiрвався снаряд.
   ...Я вийняв iз кобури мавзера й поспiшно пiшов до самотньо© постатi.  I
тодi ж, пам'ятаю, спалахнули короткi вогнi: так кiнчали з черницями.
   I тодi ж, пам'ятаю -
   з бору вдарив у тривогу наш панцерник.- Загудiв лiс.
   Метнувся вогонь - раз,
   два-
   i ще - удар! удар!
   ...Напирають ворожi полки. Треба спiшити. Ах, треба спiшити!
   Але я йду i йду, а одинока постать мо╨© матерi все там же. Вона сто©ть,
звiвши руки, i зажурно дивиться на  мене.  Я  поспiшаю  на  це  зачароване
неможливе узлiсся, а одинока постать усе там же, все там же.
   Навкруги - пусто. Тiльки мiсяць лл╨ зелений свiт з пронизаного  зенiту.
Я  держу  в  руцi  мавзера,  але  моя  рука  слабi╨,  i  я  от-от  заплачу
дрiбненькими сльозами, як  у  дитинствi  на  теплих  грудях.  Я  пориваюся
крикнути:
   - Мати! Кажу тобi: iди до мене! Я мушу вбити тебе.  I  рiже  мiй  мозок
невеселий голос. Я знову чую, як мати говорить, що я  (©©  м'ятежний  син)
зовсiм замучив себе.
   ...Що це? невже знову галюцинацiя?
   Я вiдкидаю голову.
   Так, це була галюцинацiя: я давно вже стояв на порожнiм узлiссi напроти
сво╨© матерi й дивився на не©.
   Вона мовчала.
   ...Панцерник заревiв у бору.
   Здiймались огнi. Iшла гроза. Ворог пiшов у атаку. Iнсургенти вiдходять.
   ...Тодi я  у  млостi,  охоплений  пожаром  яко©сь  неможливо©  радости,
закинув руку за шию сво╨© матерi й притиснув ©© голову  до  сво©х  грудей.
Потiм пiдвiв мавзера й нажав спуск на скроню.
   Як зрiзаний колос, похилилася вона на мене.
   Я положив ©© на землю  й  дико  озирнувся.--  Навкруги  було  порожньо.
Тiльки збоку темнiли теплi трупи черниць.- Недалеко грохотiли орудiя.
   ...Я заложив руку в кишеню й тут же згадав, що в княжих покоях  я  щось
забув.
   "От дурень!" - подумав я.
   ...Потiм скинувся:
   - Де ж люди?
   Ну да, менi треба спiшити до свойого  батальйону!  -  I  я  кинувся  на
дорогу.
   Але не зробив я й трьох крокiв, як мене щось зупинило.
   Я здригнув i побiг до трупа матерi.
   Я став перед ним на колiна й пильно вдивлявся в обличчя. Але воно  було
мертве. По щоцi, пам'ятаю, текла темним струменем кров.
   Тодi я звiв цю безвихiдну голову й  пожадливо  впився  устами  в  бiлий
лоб.Тьма.
   I раптом чую:
   - Ну, комунаре, пiдводься!
   Пора до батальйону!
   Я зиркнув i побачив:
   - передi мною знову стояв дегенерат.
   Ага, я зараз. Я зараз. Так, менi давно пора! - Тодi я  поправив  ремiнь
свого мавзера й знову кинувся на дорогу.
   ...В степу, як дальнi богатирi, стояли кiннi iнсургенти.  Я  бiг  туди,
здавивши голову.
   ...Iшла гроза. Десь пробивалися досвiтнi плями. Тихо  вмирав  мiсяць  у
пронизаному  зенiтi.  З  заходу  насувалися  хмари.  Iшла   чiтка,   рясна
перестрiлка.
   ...Я зупинився серед мертвого степу:
   - там, в дальнiй безвiстi, невiдомо горiли тихi, озера загiрно© комуни.



   СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ

   I

   ...Вiкно було чорне, як атрамент, але по темних садках уже  брiв  тихий
провiнцiальний свiтанок.
   "Ну, пора",- подумала я й вийшла з кiмнати.
   Бiля ганку стояла пiдвода, i ледве чутно iржав  кiнь.  Мама  плакала  й
казала, що я зовсiм неможливо поводжуся з нею. Ну, навiщо,  мовляв,  ©хати
кудись у невiдомий край? Ну, навiщо? Мама  прожила  свiй  вiк  у  чотирьох
стiнах нашого бiленького домика, i для  не©  все,  що  простяга╨ться  далi
Загадайського мосту, все було темною й  страшною  загадкою.  Я  поцiлувала
маму й сказала ©й, що я все-таки не можу зостатися  дома.  Невже  вона  не
уявля╨ собi, як мене тягне в даль?  Невже  вона  бачить  тут  самодурство.
Пам'ятаю, я схопила ©© в обiйми й майже простогнала:
   - Моя ти милуська! Милу-усько!
   Мама перелякано подивилася на мене i ахнула. Тодi я зареготала й ще раз
поцiлувала ©©. Потiм узяла букет квiтiв iз  нашо©  маленько©  оранжере©  й
сiла на пiдводу. Золотий пiвник злетiв на флюгер  i  голосно  закукурiкав.
Провiнцiальний домик, ганок i мама з тоскою подивилися на мене. Я  сказала
©хати. Потiм упала на свiже пахуче сiно i вже сказала сама собi: "Навiки".
Я прикусила губу й так боляче, що аж сльози покотилися менi по  щоцi.  Але
хiба можна було вiдмовитися вiд цi╨© по©здки?
   Пам'ятаю дитинство, його передчуття й неясну тривогу.  Коли  менi  було
щось бiля шести рокiв, я сама тягла маму  до  церкви,  щоб  стати  десь  у
темному закутку й прислухатися до та╨много шамотiння.
   Бабуся розповiдала менi  про  катакомби,  i  здавалось,  що  я  стою  в
катакомбах. Я любила ходити й на луки, любила запах осоки й це зелене море
трав, що хлюпотiло  за  рiкою,  я  безумно  любила  вечоровi  кучугури,  i
червiнькову шелюгу, i димки над  нашою  оселею.  Але  я  ненавидiла  наших
провiнцiальних людей, таких темних i диких, як дичавина тамерланiвщини,  i
завжди тоскувала за тим незнайомим, що загубилося десь  у  далеких  краях.
Колись небiжчик-брат  (вiн  був  страшенний  мрiйник,  i  вiн  загинув  на
барикадах), колись вiн патетично декламував менi.
   - Б'янко, я вже, мабуть, не повернусь додому, i багато  нас,  очевидно,
не повернуться. Але йдемо ми з такою радiстю, нiби чека╨ нас не смерть,  а
якесь надзвичайне безсмертя.
   Потiм вiн говорив менi про свiтовi пожари, про  невiдомий  фантастичний
край. Я довго слухала його, i перед мо©ми очима виростало химерне коло,  i
я вже бачила  внутрiшнiми  очима  нових  людей  яко©сь  iдеально©  кра©ни.
Пам'ятаю, я випрямилась на ввесь свiй дитячий зрiст (я й справдi тодi була
ще дитиною) i сказала надхненно:
   - Клянусь тобi, брате!
   Бiльше нiчого не сказала, бо знала, що далi не треба  говорити,  i  вiн
зрозумiв мене.
   Але потiм раптом побачила (тодi вже брата давно не  було),  що  прийшла
якась нова дичавина, i над нашою провiнцi╨ю зашумiла  модернiзована  тайга
азiятщини, i тiльки зрiдка проривалися молодi вiтерцi. Тодi почала вiрити,
що десь живуть iншi люди, i мене неможливо тягнуло до них.
   Очевидно, i це змiцнювало мо╨ бажання полетiти  кудись,  до  того  ж  i
журавлi принесли менi сiмнадцяту весну. Я виходила вночi в садок i вже  не
могла спокiйно слухати ©хнього крику. Ця весна так затривожила мене,  нiби
я була перелiтною птицею й мусiла летiти кудись за море.
   Я не оглядалася назад i вже не бачила (це  вiзниця  менi  говорив),  як
мама випроводжала мене бiлою хустиною, i не бачила (це теж вiзниця говорив
менi), як повз нас пройшов наш маленький дячок i  здивовано  подивився  на
мене.
   - Кукурiку,- стояло менi в ушах, але коник бiг жваво,  i  жваво  курiла
дорога.
   Ми вже давно проминули провiнцiальний виконком, потiм  ми  залишили  за
собою й комсомольський клуб.  "Ах  ти,  клуб,  ти  мiй  клуб,  зелененький
клубе",- подумала я й зiдхнула. Це мiсце нашо© оселi я обминала  з  якоюсь
полегкiстю. Менi було вiдкрито дорогу до комолу, але я рiшуче  вiдмовилася
вступити туди. Мене ненавидiли за це, бо знали, чому я стою осторонь. А  я
стояла осторонь от чому. Я пам'ятала, скiльки вiдважних комольцiв загинуло
в часи горожансько© вiйни, i частенько  десь  у  закутку  прославляла  цих
незнаних геро©в. Але тут, у нашому комолi, була якась дика розгнузданiсть,
i дiвчата, що  йшли  туди,  вже  з  п'ятнадцяти  рокiв  робились  "чесними
давалками"- так у нас називали ©х. Я прилюдно  говорила  про  це,  i  мене
називали реакцiонеркою. Пам'ятаю, тiльки один комунар, що раптово  при©хав
у наше мiстечко, тiльки вiн обурився колись:
   - В чому справа, хлоп'ята,- сказав вiн,- хiба вона неправду говорить?
   ...На нас почала наступати синя  полоска  далекого  лiсу.  З  боку  вже
розправляло сво© малиновi крила золоте, як i завжди,  невiдоме  сонце.  Ми
раптом по©хали поволi: попереду нас iшла отара  овець,  i  йшов  пастушок.
Пастушок заграв на сопiлку. Вiн був маленький, але вiн заграв щось  сумне,
i менi стало ще сумнiше. Я свиснула, сказала ©хати скорiш - i коник  знову
побiг. За ним побiг i ранковий вiтрець.
   - Гоп! Гоп! Гоп! - кричала я.
   Потiм пiдставляла вiтровi сво© молодi груди, i  вiтер  ©х  лоскотав.  Я
реготала й реготала всю дорогу до само© станцi©.  Але  вiзницi  так  i  не
сказала причини. Справа в тому, що я вже тодi хотiла бути матiр'ю, а вiтер
мене збентежив: менi (хоч це й смiшно!) захотiлось завагiтнiти вiд  нього.
Менi хотiлось так чисто завагiтнiти, як завагiтнiло голубе  небо,  що  вже
мiльйони вiкiв хоронить у собi та╨мницю  найпрекраснiшого  й  найчистiшого
зачаття. Моя дика фантазiя не давала менi спокою й цiлу  дорогу  тривожила
мене. Бiгли поля, i суворо обминали нас шведськi кургани. Я згадала  Марiю
Кочубей.
   На станцiю ми при©хали, коли вже  зовсiм  стемнiло.  Я  купила  квиток,
поцiлувала вiзницю (вiн  страшенно  здивувався)  i  взяла  з  возика  свiй
маленький пакунок.
   "Саме тепер навiки" - прийшла менi  мисль,  бо  вiзниця  був  останньою
близькою людиною.
   Тодi, як нiколи до того, я вiдчула великий бiль розлуки й саме тому, що
цей бiль був сильний  i  справжнiй,  саме  тому  пiзнала  себе  найщирiшою
людиною.
   "Очевидно, теличка нездiбна пережити цього" - промайнуло менi в головi,
i я почала фiлософствувати.
   Це, звичайно, була страшенно на©вна фiлософiя, бо я тодi  знайома  була
(i то поверхово) тiльки з Платоном. Але вона  менi  зовсiм  не  шкодила  i
навiть бiльше того: тiльки через не© я дiставала собi заспоко╨ння.
   ...Вiзниця давно вже зник зi сво©м  возиком  за  кучугурами,  а  я  все
стояла й дивилась йому вслiд. I тiльки за  пiвгодини  опам'яталась.  Треба
було кiнчати, i я скiнчила: махнула рукою й  пiшла  на  темний  станцiйний
силует.
   Станцiя була глуха, як сотнi степових станцiй, i там лежали якiсь  чужi
люди. Трохи пахло  прiсним  запахом,  бо  вiдцiля,  зда╨ться,  за  дев'ять
верстов була цукроварня. Я подумала, що, коли прийде осiнь,  нашi  дiвчата
пiдуть на буряки. Тодi будуть сумувати полтавськi кургани, i побредуть мо©
спогади крiзь мариво вiкiв за виконкомом, за  комольську  леваду.  I  менi
здавалось, що такi мислi приходять усiм, хто зна╨ вишневооку Укра©ну - цей
химерний край диких i темних дорiг до романтично© комуни. Я знову  згадала
Марiю Кочубей.
   Потiм пiшла на пустельний перон i дивилась на рейки, на зеленi вогнi  й
вiдчула присмерк. Хтось пройшов повз мене (очевидно, начальник станцi©)  i
уважно подивився менi в очi.  Потiм  iз  степу  прилетiв  потяг,  заревiв,
зашумiв, загоготав. Я ще раз подивилася в  степ  -  туди,  де  сто©ть  наш
бiленький домик i сидить пiвник на флюгерi, де невеличка оранжерея й темнi
провiнцiальнi садки. Але вже нiчого не хотiла згадувати й рiшуче полiзла у
вагон. Те, що було, зникло навiки. Ще раз побачити? Нi! Нi! Нi! I  тiльки,
коли потяг заревiв i  рушив,  я  в  останнiй  раз  уклонилась  напiвтемнiй
степовiй станцi©. Силуети будiвель промайнули перед мо©ми очима й  зникли.
Я вже не думала повертатись сюди. Життя було таке широке й безмежне, а вiк
мiй такий коротенький, як носик горобчика.
   - Тра-та-та! - одбивали колеса.
   Уночi блимала свiча, десь гомонiли пасажири, потяг похитувався,  але  я
не могла заснути. Вдень бiгли поля, летiти кургани, але вони мене  вже  не
цiкавили. Пам'ятаю, я  всю  дорогу  безумствувала:  мислi  шалено  летiли,
наздоганяючи одна одну. Такi переживання не могли  не  вiдбитися  на  мо©м
обличчi, i тому пасажири раз у раз здивовано поглядали на мене.
   На третiй день я була в Z.

   II

   Коли йшла з вокзалу, менi було страшенно весело.  Я  оглядала  вiтрини,
автобуси, трамва©, а менi казали збоку:
   - Подивiться, яка пейзаночка!
   Iшла по великiй вулицi й раптом  попала  на  ринок.  Стояли  селянки  з
клубникою. Клубника так пахла, що я тут же купила два фунти.  Потiм  довго
блукала по городу й зовсiм незчулась,  як  прийшов  синiй  мiський  вечiр.
Пам'ятаю, вийняла з пакунка одну соковиту клубнику (одну ягоду) i взяла ©©
на губи. Я взяла ©© необережно, бо рожевий сiк  потiк  i  зробив  менi  на
блузцi рожеву пляму. Це було непри╨мно, i я посiпала себе за вухо.
   Коли вечiр заглибився, тодi по вулицi пiшли проститутки. Вони страшенно
лаялися, так що менi кiлька разiв почервонiли ушi. I я нiколи б не знайшла
в цьому городi свою Лiзбет, коли б не випадок.
   Стояв лiтнiй сад, а бiля нього рекламний плакат. Тодi вискочив  хлопчик
i  закричав  менi  в  обличчя:  "Бути-тути!   трап-трап!"   Потiм   почали
пiд'©жджати фаетони,  спалахнув  люкс,  i  вечiрн╨  небо  зробилось  таким
синiм-синiм, я пiшла в лiтнiй сад, з'©ла там на п'ять копiйок  морозива  й
звернула на алею "Синього кабачка". Там я й  зустрiла  Лiзбет.  По  дорозi
товаришка потрiпала мене по тазовi й сказала:
   - Як гарно, як гарно, що ти при©хала!
   З Лiзбет я товаришувала ще з шкiльного часу й нiколи не  губила  з  нею
зв'язкiв.  Вона  мене  страшенно  любила.  Лiзбет  працювала  в   установi
машинiсткою й обiцяла в ту ж установу й на ту ж посаду пристро©ти й мене.
   Але як вона зробить це, коли я  в  цьому  нiчого  не.  розумiю?  Лiзбет
зареготала й запевнила, що за мiсяць або за пiвтора з мене буде  робiтниця
"на ять". I дiйсно: за 'мiсяць я вже була машинiсткою "на ять".  Я  навiть
сама здивувалась, як скоро це вийшло, i  ми  з'ясували  такий  успiх  мо©м
неабияким хистом. Потiм Лiзбет хитренько примружила око й  сказала,  що  я
мушу тепер пiти з нею в установу й там трохи посидiти.
   - Для чого це? - спитала я.
   Вона ще раз зареготала й назвала  мене  на©вною.  Невже  я  й  досi  не
домiркувалась,  що  мо©м  обличчям  i  мо╨ю  фiгурою  можна   цiлий   свiт
перевернути? Лiзбет пiднесла менi дзеркало й запропонувала  подивитися  на
себе. Тодi я запротестувала: невже вона радить  менi  продати  сво╨  тiло?
Лiзбет почала запевняти, що нiякого  тут  продажу  нема:  на  мене  будуть
дивитись i тiльки! Я погодилась i одержала посаду. За кiлька тижнiв Лiзбет
по©хала до тьотi й залишила менi свою квартиру.
   - Ну, прощай,- сказала вона.- Може, ще колись  побачимось.  Вiкно  мо╨©
кiмнати виходило з пiдвалу в невеличкий дворик,  де  стояла  стара  зелена
альтанка. Я любила сидiти бiля нього й дивитися на клаптик голубого  неба:
воно  було  тут  таке  надзвичайне,  нiби   всю   його   радiсть   природа
сконцентрувала в цьому закутку.  Тут,  бiля  цього  вiкна,  я  так  багато
передумала, скiльки, очевидно, менi вже не прийдеться думати. Я думала про
химерну даль, що потягла мене з рiдного краю, i думала, що до не© - ах, як
далеко! Власне, в Z я не сподiвалась найти  ©©,  але  вiрила,  що  в  Z  я
зустрiнусь з якимсь великим чоловiком, i тодi станеться чудо.
   Iнодi пiсля роботи я не йшла додому, я йшла куди  очi  дивляться.  Тодi
городяни здивовано оглядали мене. Iшла в пiвденно-схiдну частину города на
край, де тулились по ярках убогi хатки. В степу блимали вогнища, надходила
нiч. Я зупинялась на якомусь курганi  й  згадувала  "Пiсню  Нiбелунгiв"  i
юнака Зiгфрiда й думала, що для  нашо©  кра©ни  примiтивний  "Кобзар",  як
Нiбелунги. Потiм споглядала. Я довго  споглядала,  i  менi  здавалось,  що
якась невiдома сила насува╨ться на мене. За кiлька годин  я  йшла  додому,
лягала на лiжко й довго лежала з заплющеними очима. На мiськiй  баштi  бив
годинник:
   - Бов! Бов!
   ...Отже, в сво©й установi  я,  очевидно,  була  одинокою.  Коли  правду
говорити, то тiльки в машинцi я находила  свого  друга.  Один  час  я  так
полюбила ©©, що вона навiть снилася менi. I снилось менi  так,  нiби  вона
зовсiм живе створiння i нiби вона на всi мо©  запитання  вiдповiда╨  таким
теплим, хорошим голосом. Тодi я схиляла свою голову на ©© лiтери, i  валок
щось менi муркотiв i тихо наспiвував. Пiдводились i лiтери  й  вистукували
так зажурено, начеб потяг  летiв  у  невiдомий  край.  Тодi  знову  бачила
дорогу, степ i рудi пахучi обнiжки.
   - Ах ти,  дружечок  мiй,-  говорила  я  iнодi,  виймаючи  з  не©  якусь
iнструкцiю для дiловода Кука.
   Я маю на увазi того дiловода, що взяв мене  на  посаду.  Вiн  був  дуже
спокiйною  людиною,  носив  чистенький  костюм  i  завжди  мав  на  головi
прилизаний продiл. Вiн  мало  чим  вiдрiзнявся  вiд  гоголiвських  геро©в.
Пiдписував папiрцi чiтко, i вiд другого  "к"  (Кук)  робив  униз  розчерк,
подiбний до маленького бутончика. Перед тим, як поставити печатку  на  той
чи iнший папiрець, вiн страсно потирав руки й  робив  язиком  незрозумiлий
звук задоволення. Нiс його був надзвичайно великий i  в  усякому  разi  не
вiдповiдав дрiбному обличчю.
   Менi було вiдомо, що вiн пристаркуватий i аморальний холостяк,  i  саме
цим я й хочу  з'ясувати  його  шалену  любов  до  молоденьких  машинiсток.
Особливо часто вiн пiдходив до мене й грав  сво©ми  маленькими  олив'яними
очима. Ця "гра" робила з нього майже мавпу,  але  вiн  цього  не  помiчав.
Дiловод був страшенно мало розвинена людина й говорив  такою  мовою,  нiби
шаржував когось.
   - Яка краса,- говорив вiн менi,- iти з красунею в парку, припустiм (Кук
натякував на себе й на мене), i почувати, що вона гiдна тебе.
   Менi було дуже непри╨мно вислухувати цю парикмахерську пошлятину,  i  я
поспiшала вiд нього вiдiйти.
   Але  тодi  в  коридорi   я   обов'язково   зустрiчалась   iз   сiроокою
журналiсткою. Це була досить-таки при╨мна жiнка, але вона нiколи не давала
спокою мо©м рукам. Проходячи повз мене,  сiроока  журналiстка  обов'язково
зупинялась бiля мого столика й запитувала мене на вухо: "Чи не  дозволю  я
©й iще раз "ущипнути" Б'яночку". Я ©й, звичайно не дозволяла,  i  все-таки
на мо©й руцi було кiлька синцiв, i  навiть  був  один  синець  на  правому
грудному яблуку. Вона безперечно була садисткою, i я за кiлька  мiсяцiв  у
цьому остаточно переконалась.
   - Я примушена буду,- говорила я ©й колись,- звернутися до мiсцевкому.
   Сiроока журналiстка реготала: звертайсь, мовляв, звертайся, я вже давно
знаю, що ти "ябеда" (вона так i сказала - "ябеда")... Але що я могла ©й на
це вiдповiсти?
   Отже, залишалась тiльки ╨дина жiнка, що з нею я  почувала  себе  досить
спокiйною. Я говорю про  товаришку  Уляну,  комунiстку,  жiнку  колишнього
комунiста, товариша Бе. Вона жила зi мною в  одному  будинку,  i,  коли  я
приходила додому, товаришка Уляна стукала менi в дверi й  прохала  дозволу
зайти. Я казала "прошу" - i вона заходила. Вона вiдразу починала запевняти
мене, що в не© страшенно некрасиве обличчя. Я розумiла свою сусiдку й тому
завжди заспокоювала ©©: мовляв, нiчого подiбного нема, вона  не  така  вже
некрасива, як це ©й зда╨ться. Я говорила, що в не©, наприклад,  i  волосся
прекрасне, i очi добрi. Товаришка Уляна не погоджувалась зi  мною  й  дуже
сперечалась. Вона приводила убивчi аргументи й нещадно била ними мене.
   Так що утворювалось таке вражiння, нiби я захищаю не ©©, а себе, i нiби
некрасива не вона, а я.
   Товаришка Уляна чекала чуда, а чуда не було й не могло бути. Вона  була
досить-таки розвинена людина й прекрасно знала цiну сво╨му обличчю й сво©й
фiгурi (моя сусiдка була високою й тонкою щукою  й  до  того  з  перебитим
носом). Але вона зi мною вiдводила душу, i я  ©й  з  охотою  допомагала  в
цьому. Менi було вiдомо, що товаришка Уляна  дуже  погано  живе  iз  сво©м
чоловiком, але про товариша Бе вона нiколи зi мною не говорила.
   - Бiдний, бiдний товариш Бе,- тiльки зрiдка проривалось ©й, i тодi вона
глибоко зiдхала.
   Товаришкою Уляною, власне, i замикалось коло мо©х знайомих. Всi цi люди
були, на мiй погляд, маленькими людьми, так чи iнакше подiбними  до  мене,
i, очевидно, не могли допомогти  менi  вийти  з  того  зачарованого  круга
дичавини, що загородив менi якусь та╨мну даль.
   Колись пiсля роботи до мене пiдiйшов дiловод i почав умовляти мене, щоб
я пiшла з ним  обiдати.  Вiн  говорив:  "Позаяк"  (вiн  так  i  говорив  -
"позаяк") йому видавали аванс й "позаяк" сьогоднi  день  його  народження,
вiн хоче трохи пошпацiрувати зi мною на бульварi й випити зi мною ж пляшку
пива. Я погодилась - i ми пiшли. Ми пiшли в б'╨ргалку, сiли  за  столик  i
замовили десяток ракiв. В пивнiй стояв гомiн i  стояв  дим.  Пахло  п'яним
запахом. Запах був рiзкий, перегорiлий i одразу ж п'янив голову.  Оркестра
грала щось похабне з яко©сь похабно© оперетки. Ми випили двi пляшки, i Кук
почав тулитись до мене. Потiм ми випили ще  чотири  пляшки.  Тодi  дiловод
почав цiлувати менi лiкоть i розповiдати менi про сво╨ нещасне життя. Його
нещастя було в тому, що на нього  мало  уваги  звертало  начальство  й  не
давало йому вищо© посади, а "позаяк" вiн хотiв бути управдiлом,  то  "така
затримка кар'╨ри" не могла не тривожити його. Вiн навiть трошки  заплакав,
i менi його стало шкода.
   - Ах, Б'янко! - говорив вiн менi.- Яке чудове життя,  коли,  наприклад,
перед тобою сто©ть широка кар'╨ра i ти можеш бути управдiлом Раднаркому.
   Дiловод вимовляв це з красномовними й патетичними наголосами,  i  я  ще
бiльше пожалiла його. Вiн менi знов цiлував лiкоть i запевняв,  що  тiльки
одну мене коха╨. Кук менi цiлком серйозно говорив про кохання,  наче  я  й
справдi була зацiкавлена в цьому.
   Ми вже випили добре, дiловод попрохав мене, щоб я його провела  додому.
При всiй сво©й малорозвиненостi вiн завжди жив задньою, захованою думкою й
знав, що пиво його добре сп'янило й сам вiн буде похитуватись. Пiд руку  ж
зi мною вiн не боявся себе скомпрометувати. Я погодилась - i ми пiшли.
   По дорозi ми зайшли в театральний садок i там сiли на стiлець.
   Збоку нас сидiв якийсь мужчина. Я зиркнула на нього. Йому були зажуренi
i (менi так здалося) прекраснi очi. Вiн сидiв, як  рiзьблення,  i  дивився
кудись у небо.
   Раптом Кук пiдвiвся,  посiпав  iз  бокiв  свiй  пiджак,  наче  збирався
вiдрекомендуватись  якомусь  начальниковi,  i  звернувся  до   незнайомого
мужчини:
   - Так що, дозвольте вас запитати: ви, зда╨ться, художник Чаргар?
   - Так, я - художник Чаргар,- сказав мужчина, i таким м'яким i  при╨мним
баритоном, який я чула тiльки в любовних романах.- Чим маю  честь  служити
вам?
   Я здригнула. Хiба я могла не здригнути? Менi довелося сидiти  поруч  iз
славетним малярем нашо© кра©ни. Присутнiсть художника так схвилювала мене,
що я вiдразу спалахнула й вiдчула, як менi загорiлись ушi.
   Чаргар повернув  голову  й  уважно  подивився  на  мене.  Можливо,  вiн
подивився звичайними очима, але я тодi не могла витримати цього погляду  й
знизила вi©.
   Кук говорив, що  вiн  давно  вже  зна╨  художника  й  давно  вже  хотiв
познайомитись iз суб'╨ктом (вiн так  i  сказав  "суб'╨ктом")  незрiвнянних
чоргарiвських картин. Тодi художник його поправив: "Ви,  очевидно,  хотiли
сказати творцем?" Дiловод розв'язне сказав, що пiд суб'╨ктом вiн саме це й
мав на увазi.
   Потiм сидiли мовчки й дивилися, як горять дроти синiм блиском  (трамвай
летiв пiсля дощику). Десь кричала сирена. Кук похилився й почав  засинати.
Тодi художник сказав:
   - Я маю честь говорити з дружиною дiловода?
   - Ви ма╨те честь говорити зовсiм не з дружиною дiловода,- сказала  я  й
зареготала.
   Кiлька  хвилин  надзвичайного  внутрiшнього  напруження  розiрвались  у
напiвiстеричному реготi. Я реготала якось зовсiм  не  до  речi  (очевидно,
хмiль заохочував), але Чаргар i натяку не подав, що вiн може мене  вважати
за дурочку. Потiм художник iще раз уважно подивився на мене й сказав:
   - Я, зна╨те, i не припускаю, щоб у нашому городi  були  такi  прекраснi
женщини.
   - Хiба? - спитала я i знову спалахнула,  бо  це  була  найвища  похвала
мо╨му тiлу.
   Потiм я нiчого iншого не придумала, як  сказати  той  же  комплiмент  i
Чаргаровi. Вiн усмiхнувся й говорив, що  йому  страшенно  подоба╨ться  моя
простота й непримушенiсть. Мовляв, у наш брехливий вiк це велика  рiдкiсть
i, коли хочете, навiть моветон.  Був  вiн  стрункий,  iз  добре  виголеним
смуглявим обличчям, у простiй толстовцi й без усяких  претензiй  на  якусь
оригiнальнiсть. Але вiн увесь час якось розгублено дивився.
   Тодi почало вечорiти, i, коли звечорiло, на вуличному екранi застрочила
вечiрня газета.  Небо  посинiло.  Дiловод  хропiв.  Я  покликала  вiзницю,
записала його номер,  номер  квартири  Кука,-  i  вiзниця  повiз  дiловода
додому. Все це я робила не оглядаючись. Але серце менi так  хутко  билось,
що я певна була - художник сто©ть десь iззаду й чека╨ мене.
   Я не помилилась: вiн стояв. Тодi пiдiйшла до  нього  (так  пiдiйшла  до
нього, нiби ми були давно знайомi), i вiн менi запропонував руку. Я взяла,
i ми пiшли по але©. Чаргар поцiкавився, хто я. Сказала. Потiм ми вийшли  з
садка й пiшли по вулицi Повстання.  Дiйшли  Раднаркому  й  зупинились.  На
чатах  бiля  дверей  стояв  червоноармi╨ць  у  буденiвцi.  Вiн  стояв,  як
рiзьблення, i Чаргар сказав:
   - Вам вiн нiчого не нагаду╨?
   Я сказала, що нагаду╨. Тодi Чаргар чомусь усмiхнувся. Я спитала "чому",
вiн нiчого не вiдповiв i раптом подав менi руку. Ми попрощались. Я пiшла в
одну сторону, вiн - у протилежну.
   Додому я прийшла з таким почуттям, що  з  ним  я  йшла  в  дитинствi  з
великодньо© "заутренi". Свiт менi став таким милим i рожевим, що я  готова
була вибiгти на вулицю i обiймати й цiлувати першого зустрiчного.
   - Мiй милий, хороший! - кричала вся моя iстота.- Саме тебе й  бракувало
менi.
   Заснула я тодi тiльки перед свiтанком: цiлу нiч думала про те, де знову
зустрiну Чаргара.

   III

   Зустрiч i знайомство наше було зовсiм випадковим, i менi вже  спало  на
думку, що бiльше такого випадку не трапиться. Не трапиться саме  тому,  що
художник уже, мабуть, i забув про мене. Хiба  мало,  думала  я,  зустрiчав
Чаргар на сво╨му шляху подiбних менi жiнок?
   Колись я вийшла з установи й кiлька годин блукала  по  городу.  Блукала
якось без цiлi, а пiдiйшла все ж таки до того мiсця, де ми розлучились  iз
Чаргаром. Я зупинилась. Праворуч мене стояла темна будiвля синагоги, i над
нею прорiзав  розiрванi  хмари  рiжок  молодика.  Пiд  ногами  менi  грали
фiолетовi тротуарнi реклами. Раптом мене  хтось  узяв  ззаду  за  руку.  Я
повернулась i побачила сiрооку журналiстку.
   - Добрий вечiр,- сказала вона.- Нарештi я побачила тебе  на  вулицi.  Я
гадала, що ти взагалi нiкуди не ходиш.
   - Даремно,- сказала я.- Я майже кожного вечора буваю в мiських садах.
   - Скажiть, будь ласка! А я й не знала!
   Потiм вона говорила менi, що "в тихому болотi чорти водяться", що...  i
т. д.
   Я сказала, що "чорти" тут зовсiм нi при чому, бо ходжу сама й навiть не
маю знайомих  мужчин.  Сiроока  журналiстка  поправила  свiй  капелюшок  i
кинула:
   -  Що  ж  це  -  свiтова  скорбота  з'©да╨  тво╨  серце?..   Чи,   може
iнтелiгентська самотнiсть спокою не да╨?
   Вона раптом сплюнула. Був це жест чи був прояв справжнього обурення - я
й досi не знаю. У всякому разi це цвiркання крiзь зуби нiяк не йшло до  ©©
худенько© фiгури. Я ©й, звичайно, про це нiчого не сказала й тiльки  трохи
покривила обличчя.
   Але вона не вгомонялась i фанфаронствувала далi. Вона розказувала  менi
про бiлi петербурзькi ночi, про страсть, яка кипить у цi  ночi,  i  т.  д.
Особливо ©© iнтригують цi ночi, коли на Невському проспектi блукають юнаки
з задуманими очима й продають сво╨ тiло.
   Я здивувалась: невже й юнаки продають сво╨  тiло?  Сiроока  журналiстка
зареготала й зацiпила зуби. Потiм вона казала менi, що це звичайна рiч,  i
©© дуже диву╨, що ©х нема в нашому городi. Вони б  добре  заробляли:  хiба
вона, припустiм, не купувала б ©х?
   -_ Але до такого розпутства,-  сказала  я,-  може  дiйти  тiльки  гнила
людина.
   - Покинь наливати (вона  так  i  сказала  -  "наливати"),  зна╨мо  вас,
тихонь: на словах одно, а на дiлi - зовсiм iнше: все одно в  комячейку  не
вiзьмуть!
   - При чому тут ком'ячейка? - усмiхнулась я.
   Вона вiдповiла якось неясно. Потiм повернулась до колишньо©  розмови  й
знову настирливо запевняла мене, що юнаки мають рацiю продавати сво╨ тiло.
Коли б ©© фортуна зробила панянкою, вона б обов'язково  держала  при  собi
козачкiв для розпутства.
   Журналiстка з таким цинiзмом розмовляла зi мною, що мене  взяв  сумнiв:
чи не з божевiльною я маю справу. На  цю  тему  вона  говорила  менi  дуже
багато, але, коли я рiшуче хотiла вклонитись ©й i  сказала,  що  поспiшаю,
вона раптом зiдхнула й вже зовсiм iншим тоном кинула менi:
   - Яка ти, Б'янко, на©вна! ╞й-бо! Невже ти не бачиш, що земля давно  вже
летить у безодню й що ми напередоднi свiтово© катастрофи. Ну?
   Я подивилась на не©. Вона мрiйливо дивилась у небо  й  нiби  розмовляла
сама з собою.
   - Ах, як мало нам жити залишилось! Хiба ти не вiдчува╨ш,  що  на  землi
холоднiш становиться?
   Вона здригнула, наче й справдi  ©й  зимно  було.  Я  не  знала,  що  ©й
сказати, i мовчала.
   - Можливо, iде льодовиковий перiод. Можливо, щось iнше... От  якби  нам
богами зробитись?.. Правда?..
   Потiм раптом запропонувала менi пiти  з  нею  в  бардачок,  i,  коли  я
вiдмовилась, журналiстка не попрощавшись, пiшла вiд мене.
   Повз мене пролетiв трамвай, далi пролетiв автобус,  i  я  почула  крик:
автобус роздавив дитину. Iшла мати, перелякалась i випустила дитину.  Тодi
наскочила машина - i  вiд  дитини  залишилось  одно  м'ясо.  Мати  тут  же
збожеволiла, i ©© повезли в лiкарню. Далi над  ратушею  заблимала  вечiрня
зоря, i побiгли квадрати  будинкiв  у  присмеркову  даль.  Стояла  струнка
вулиця, починалась вiд клубу товариства радянських асенiзаторiв.
   Я пiшла  далi  й  чомусь  зупинилась  бiля  японського  кабачка:  висiв
химерний лiхтар, i закликала автоматична японочка.
   Раптом я здригнула: мене знову хтось узяв за лiкоть.  Я  повернулась  i
побачила Чаргара. Я, очевидно, сильно зблiдла, бо вiн  подивився  на  мене
сво©ми прекрасними очима й промовив:
   - Що з вами? Чого вам таке блiде обличчя?
   Я сказала, що це йому просто зда╨ться, бо почуваю  себе  цiлком  добре.
Вiн говорив, що вiн давно вже хоче бачити мене, але не знав мо╨© адреси.
   - Хiба? - спитала я.
   Вiн  почав  гаряче  наступати  на  мене:  мовляв,  я  не  маю  пiдстави
сумнiватись. Вiн запевня╨ мене, що в останнi днi вiн тiльки  й  думав  про
те, як би зустрiтися зi мною. Хiба це не його так зворушила  "свята"  (вiн
так i казав - "свята") простота?
   Чаргар iще щось говорив менi, але й цього було досить.  Я  з  безмежною
вдячнiстю подивилась на художника.
   Ми пiшли в пiдвал. Коли йшли по схiдцях, Чаргар узяв мене за руку.  Нас
зустрiв вiрмен. Я зареготала  й  спитала,  чому  ж  назива╨ться  японський
кабачок? Вiрмен нiчого не вiдповiв i запросив нас до окремого кабiнету.
   Поки нам готували вечерю, ми  стояли  в  загальнiй  залi,  де  грав  на
скрипку циган  i  танцювала  проститутка.  Чаргар  кинув  цигановi  кiлька
срiбних монет, i той заграв щось iз "Корсара".
   Я тодi цiлий вечiр смiялась i пила коньяк. В кабiнетi ми сидiли  години
двi. Чаргар гладив мо© пальцi й говорив, що йому подоба╨ться моя  рука,  i
особливо йому подоба╨ться те, що мо© нiгтi обрiзанi й вони зовсiм не такi,
як у сучасних жiнок.
   - Щось хижацьке й розпусне,- говорив вiн,- символiзують цi довгi нiгтi.
   Потiм умочив хустку в склянку вина  i,  усмiхаючись,  попрохав  дозволу
"провiрити мо╨ обличчя". Я  дозволила,  i  вiн  переконався,  що  я  й  не
пiдмальовуюсь. Вiн розповiдав щось про полову невиннiсть i нарештi звернув
на мою.
   - Я не помиляюсь? - спитав вiн.
   - Ви не помиля╨тесь,- сказала я, одразу зрозумiвши, про  що  йде  мова.
Тодi вiн говорив, як його хвилю╨ невиннiсть i зовсiм не в тому сенсi, що в
нiм прокида╨ться самець, а в тому, що в нiм прокида╨ться художник.
   Ми випили на брудершафт. Вiн замовив iще пляшку шампанського,  i,  коли
ми виходили з кабачка, я похитувалась.  Чаргар  держав  однi╨ю  рукою  мою
талiю, а я уважно дивилась йому в очi. Очi йому блищали, i я бачила в  них
таку безмежну даль, що можна було збожеволiти.
   - Чаргаре,- сказала  я.-  Ми  зовсiм  випадково  зiйшлися.  Але  чи  не
почува╨ш ти в цьому...
   Я не пiдiбрала слова й замовкла. Тодi вiн сказав: "Судьба",- i  я  його
зрозумiла.
   - Тебе нiколи не мучила даль? - раптом спитала я. Вiн помовчав. Я  його
знову спитала. Вiн забрав свою руку з мо╨© талi© й сказав якось неохоче:
   - Я тебе не розумiю!
   - Ти мене не розумi╨ш? - здивовано спитала я, бо менi  i  в  голову  не
могло прийти, що Чаргар мiг мене не зрозумiти.
   Тодi плутано почала виясняти свою мисль.
   Вiд абстракцi© раптом перебiгла до конкретних засад. З одного боку, мою
даль було обумовлено певними соцiальними вза╨мовiдносинами,  з  другого  -
вона менi стояла якось самiтно, одiрвано  вiд  життя,  вiд  його  буденних
iнтересiв. Менi перший раз довелося  вiдповiдати  на  пряме  запитання,  i
тiльки тодi я зрозумiла, яка без  кiнця  складна  проблема  сто©ть  передi
мною. Це трохи збентежило мене, але зате ще з бiльшою силою  спалахнуло  в
менi бажання пiзнати цю та╨мну даль.
   - Я, очевидно, плутано говорю,- сказала я.- Але ти не можеш не розумiти
мене. От що: вiддайся, будь ласка, на волю iнту©цi©  -  i  тобi  все  буде
ясно.
   - Менi вже ясно! - раптом сказав Чаргар.
   - Значить, i тебе мучила?
   Вiн щось хотiв вiдповiсти,  але  потiм  якось  нервово  вiдкинув  назад
волосся й перевiв розмову на iншу тему.  Вiд  нього  повiяло  холодком.  Я
спитала, чому вiн ухиля╨ться вiд вiдповiдi. Чаргар став  iще  суворiший  i
вже всю дорогу мовчав. Менi прийшла мисль, що я дуже некоректно поводилась
iз Чаргаром. Це ж була тiльки друга наша зустрiч, i я, по  сутi,  не  мала
.права бути такою в'©дливою. Я хотiла попрохати пробачення, але так  i  не
попрохала й  тiльки  щiльно  притиснулась  до  художника.  Вiн,  очевидно,
зрозумiв мене i взяв мою руку. Вiн мовчки гладив ©© цiлу дорогу.
   Коли ми пiдходили до мо╨© вулицi, в авiацiйному городку забiгали  вогнi
й раптово пiднялись до неба. То були люкси, i небо  стало  агатовим.  Десь
кричав перепел. В саду Паризьких Комунарiв  пускали  ракети.  Вони  рiзали
небо червоними хвостами й розсипались на мiльйони зiр.
   Нарештi ми стояли бiля мого будинку. Чаргар стиснув менi руку й  сказав
трохи холоднувато:
   - До побачення!
   Ну, що ж, "до побачення". Тодi я на цей холодок не звернула уваги. Але,
коли залишилась сама, я довго думала, чому вiн  сказав  холоднувато.  Менi
прийшла мисль, що Чаргар хотiв у менi бачити тiльки на©вну дiвчину, i тому
його знервували мо© запитання. Потiм прийшла  мисль,  що  художник  чомусь
ревниво береже пiдступи до свого внутрiшнього свiту. Це припущення здалося
цiлком правдивим, коли я пригадала нашу розмову.
   "Ну, i добре,- подумала я,- бережи! Але ти ©х не вбережеш,  бо  ти  вже
дав менi право фамiльярничати з тобою".
   Колись до мене зайшла товаришка Уляна. Вона була страшенно схвильована,
i пiд очима  ©й  були  темно-синi  синцi.  Ми  сiли  на  канапi  й  почали
розмовляти. Спершу ми говорили щось про театр (не пам'ятаю  добре),  потiм
товаришка Уляна раптом сказала менi:
   - Я вам, Б'янко, страшенно заздрю й зовсiм не тому, що ви  красуня.  От
догадайтесь, чому?
   Про театр я говорила якось механiчно, ввесь час пiдтакувала  (я  думала
про нову зустрiч iз художником) i тому сказала коротко:
   - Не знаю.
   Товаришка Уляна пiдiйшла до дзеркала й почала поправляти  волосся.  Був
сiрий день, i над городом iшли сiрi хмари, так що  в  мо©й  кiмнатi  майже
стемнiло. Навпроти в кравця-╨врея спалахнув навiть каганець.
   Я подивилася на товаришку Уляну: ©й було блiде чоло, i вона всмiхалась.
Вона так непри╨мно всмiхалась, що на мо╨му  обличчi  вiдбилось,  очевидно,
почуття страху. Вона спитала, чого я перелякалась.
   - Менi здалось,- сказала я,- що ви дивитесь на  мене  надзвичайно  злим
обличчям.
   - Нiчого подiбного! - рiзко сказала товаришка Уляна, нервово  хапаючись
за перебитий нiс.- Я на вас дивилася звичайнiсiнькими очима.  Але  скажiть
менi, чому ви не хочете мене слухати?
   Я згадала, що товаришка Уляна  подала  якесь  запитання,  i  я  справдi
неуважно поставилась до нього. Тодi я попрохала пробачення й сказала, що в
останнi днi почуваю себе якось розгублено.
   - Я вам заздрю от чому,- сказала вона.- Я вам заздрю тому, що ви людина
нового поколiння, i для вас нашi терзання - порожнiй звук.
   - Ви зовсiм даремно так дума╨те! - сказала я.
   - Не говорiть! - замахала вона руками.- Справа в тому, що ви нiколи  не
були в ролi ╙ви i ви нiколи не можете затоскувати за ра╨м, як я  й  тисячi
нас, надломлених людей громадянсько© вiйни.
   - Ви зовсiм даремно так дума╨те! - уперто повторила я.
   - Не говорiть! Ви нiколи не були на тому березi, i ви нiчого не зна╨те.
Тiльки ми, i тiльки нас вигнали вiдтiля. I .от ми ходимо  з  тоскою.  Боже
мiй, ви й не уявля╨те, яка це прекрасна кра©на. Пiд ©©  сонцем  не  тiльки
внутрiшнiй свiт кожного з нас перетворювався й робив нас iдеальними,  мало
того, ми фiзично перероджувались. Клянусь  вам!  Навiть  фiзично  це  були
зразковi люди.
   Товаришка Уляна глибоко зiдхнула. В кiмнатi вже зовсiм посiрiло, але  я
бачила, що ©© обличчя свiтилося в сяйвi яко©сь надзвичайно© радости.
   - Ви, звичайно, не вiрите менi, що я кiлька рокiв тому була красунею  -
це я знаю! Але повiрте менi, що товариш Бе любив мене.  Клянусь  вам!  Вiн
так любив мене... так любив мене...
   Товаришка Уляна раптом похилилася на спинку канапи й тихо  заридала.  В
квартирах було  тихо  (тiльки  в  зубного  лiкаря  якось  жалiбно  тявкала
болонка), i ридання товаришки Уляни так глухо розривалися в повiтрi,  нiби
вона лежала в домовинi.
   Я почала ©© заспокоювати. Вона довго не могла заспоко©тись, i тiльки за
пiвгодини я почула,  як  товаришка  Уляна  крiзь  сльози  проха╨  мене  не
звертати на не© уваги, бо пiсля плачу ©й завжди легше бува╨.  Вона  навiть
усмiхнулась, i ця усмiшка була такою дитячою, що  я  стала  перед  нею  на
колiна й цiлком серйозно сказала:
   - Товаришко Уляно, клянусь вам, що я вас нiколи  не  бачила  такою!  Ви
свiтитесь сьогоднi неземною красою й нагаду╨те менi Рафаелеву мадонну.
   Але вона мовчала. Тодi я схилила свою голову до ©© подертих черевикiв i
завмерла. Потiм обняла ©© ноги й жагуче ©х поцiлувала. Мене обхопило майже
релiгiйне почуття любови до цього маленького людського страждання. I  коли
б товаришка Уляна в цей момент захотiла мене повести на смерть, я б  пiшла
не здригнувши.
   Тодi почав виступати цвiркун, i десь довго й протяжно кричала  зарiзана
сирена. За вiкном плакав кравцiв  хлопчик,  i  щось  глухо  кричав  ╨врей.
Товаришка Уляна пiдвелась. Вона взяла в сво© руки мою голову й  поцiлувала
©©. Вона так поцiлувала, що менi й зараз ходить дрiж по спинi. Потiм  вона
пiшла вiд мене.
   Я раптом заплакала. Це були мо© першi сльози в цьому великому городi.

   IV

   З Чаргаром я зустрiчалася дуже часто, але на квартиру до  нього  попала
через три мiсяцi пiсля нашого знайомства. Я зовсiм  не  уявляла  собi,  як
бiдно живе наш славетний художник. Кiмната його, як i моя, була в пiдвалi.
Iз стiн завжди несло льохом, а iз  стелi  нiколи  не  сходила  вогка  руда
пляма. Над його кiмнатою був клуб радслужбовцiв, i тому його стеля  завжди
дрижала вiд тупотiння й крику. Чаргар менi сказав, що вiн уже кiлька разiв
звертався до комхозу, але... словом, вiн, очевидно, нiколи  не  вибереться
вiдцiля.  Я  сказала,  що  треба  поговорити  з  головою  виконкому,  але,
сказавши, махнула рукою. Вiн теж махнув рукою. Ми зареготали.
   Пам'ятаю, я скинула жакетку,  поправила  волосся  й  стала  переглядати
важкi томи, що ©х у безпорядку розкидано було по кiмнатi. У вiкно  зазирав
промiнь сонця й зайчиком грав на стiнi. Чаргар сидiв напроти  мольберта  й
уважно дивився на полотно. Я спитала, чи не хоче вiн намалювати мо╨ тiло -
я з охотою буду йому позувати. Вiн сказав, що не ма╨ в цьому  потреби,  бо
це не його фах.
   - Я жiнок iще нiколи не  малював  i,  очевидно,  не  буду  малювати.  Я
спитала чому. Вiн не вiдповiв. I тодi ж мене зацiкавила  важка  книга:  це
була розвiдка про шведськi кургани. Художник це помiтив i сказав,  що  вiн
уже кiлька рокiв мучиться над iде╨ю  дати  широке  полотно,  що  по  ньому
будуть мчати Карло XII i Мазепа пiсля поразки. Вiн дума╨ написати  картину
унiверсального значення.
   Чаргар взагалi мало говорив. Фрази йому виривались  якось  несподiвано,
нiби вiн i справдi ненормальний був. Але на цей раз вiн виступив iз  цiлим
оповiданням. Говорив вiн, правда, страшенно  плутано  й  незрозумiле,  але
менi й цього  було  досить:  я  могла  вже  доводити  нашу  iнтимнiсть  до
останньо© межi, i я рiшила взяти його нахабством. Вiн держав  мою  руку  в
сво©й руцi й цiлував мо© пальцi. Але  поцiлунки  цi  були  якiсь  холоднi,
нiмi.
   - От ти  менi  цiлу╨ш  руки,-  сказала  я,-  але  скажи  менi:  якi  це
поцiлунки?
   - Що ти хочеш сказати? - спитав Чаргар.
   - Я питаю: це тi поцiлунки, що ти ©х можеш уживати (я нарочито  сказала
"уживати") при зустрiчi з любою жiнкою?
   Вiн знизав плечима й подивився на мене здивовано:  мовляв,  вiн  рiшуче
вiдмовля╨ться розумiти мене.
   - Раrdon!.. Але менi зда╨ться, що я говорю  ясно,-  i  я  посунула  вiд
нього мольберт.
   Чаргар  нервово  здригнув  i  якось  жалкенько  вiдповiв  менi  дрiбним
смiшком:
   - Зна╨ш... давай покиньмо цi розмови!
   Мене це раптом зiрвало - i я сказала досить-таки рiзко:
   - Ну, а коли б це справа йшла про кохання, то й тодi б  ти  те  ж  саме
сказав менi?
   Вiн прибито подивився на мене й ледве чутно промовив:
   - Я не вмiю кохати.
   Його м'який при╨мний баритон  якось  загубився,  i  говорив  вiн  майже
дитячим дискантом. Тодi перший раз менi прокинулось до нього щось  подiбне
до огиди.
   - Ну, добре,- сказала я.- Я й не хочу, щоб ти мене кохав,  я  й  мрiяти
про це не смiю. Але дозволь менi кохати тебе.
   Вiн знову дрiбно засмiявся i, враз перетворившись, суворо промовив:
   - Чи не час нам покинути цю розмову?
   - Ти так гада╨ш? - кинула я.-  Ну,  а  коли  б...  я  хотiла  вiддатись
тобi... ти взяв би мене?
   Ця остання фраза вирвалась менi якось  зовсiм  несподiвано.  До  такого
цинiзму я ще нiколи не доходила, але тодi передчуття чогось надзвичайного,
що  раптом  iз  страшною  силою  затривожило  мене,  це  передчуття  могло
штовхнути й далi.
   - Може, про це сьогоднi не будемо говорити? - холодно сказав Чаргар.
   Вiн, як менi здалося, зробив наголос на "сьогоднi", i тому я спитала:
   - Тодi ти, може, дозволиш менi зайти до тебе завтра?
   Чаргар нiчого не вiдповiв i  заплющив  очi.  Обличчя  йому  було  майже
мертве - i я перелякалась. Якось одразу я усвiдомила собi  весь  жах  мого
становища. Я ж  таки  випадкова  постать  на  житт╨вiй  дорозi  славетного
художника. Варто йому сказати "досить" - i я вже його  нiколи  не  побачу.
"Ах, Боже мiй,- думала про себе,- яке нахабство. Хто менi  дав  право  так
поводитись iз ним? Хiба вiн не розумi╨, що мо© цинiчнi пропозицi© -  це  ╨
тiльки один iз прийомiв, що ними я намагаюсь вивести його на свiтло".
   Але "ахи" ("Ах! Ах!") якось тихо прозвучали в мо©й душi.  Другий  голос
диявольськи нашiптував уже зовсiм iнше. Вiн говорив, що на житт╨вiй дорозi
художника я зовсiм  не  випадкова  постать.  Хiба  в  мене  не  всi  данi?
Iнтелектуально я досить розвинена людина, фiзично мене вважають  красунею,
на мо©м боцi i  молодiсть,  i  полова  невиннiсть.  I  потiм,  що  значить
"випадкова"? Мене вже це слово почало нервувати, бо я якось раптом  узнала
собi цiну.
   - Словом, ти менi рекоменду╨ш не чiпати  цього  питання  i  мовчати?  Я
мовчу.
   - Це краще! - сказав вiн i раптом спитав: - Ти зi мною пiдеш обiдати?
   - Обiдати? Який рiзкий перехiд!..- Але  я  все-таки  погодилась,  i  ми
вийшли на вулицю.
   За пiвгодини ми вже були в ©дальнi Каракадзе. Там ми зустрiли  молодого
композитора. Я познайомилась  (прiзвище  зараз  не  пам'ятаю).  Композитор
запропонував нам пiти пiсля обiду в зоологiчний сад. Вiн запевняв,  що  ми
не пошкоду╨мо; туди нещодавно привезено прекраснi екземпляри.
   - Мене трохи диву╨,- сказала я,- що композитор цiкавиться зоологi╨ю.
   - Це й справдi трохи химерно, але в  наш  вiк  без  природознавства  не
обiйдешся.
   Вiн це сказав iз iронi╨ю. Але я ©© не зрозумiла.
   - От тiльки погано, що наш шановний Чаргар не цiкавиться цi╨ю наукою.
   -  Правда?  -  спитала  я,  звертаючись  до  художника.  Чаргар  суворо
подивився на мене.  Композитор,  що,  мабуть,  вважав  мене  за  Чаргарову
любовницю, раптом пiдвiвся й  уклонився  нам:  мовляв,  вiн  забира╨  свою
пропозицiю назад, бо зовсiм не хоче бути виновником сiмейно© драми.
   Коли композитор пiшов, я звернулася до Чаргара:
   - Чу╨ш,- сказала  я,-  вiн  зовсiм  не  сумнiва╨ться,  що  я  вже  твоя
любовниця.
   - А хiба тебе це дуже цiкавить? - тим  же  рiвним  i  холодним  голосом
сказав Чаргар.
   - Коли б не цiкавило, я б не говорила,- сказала я й зрозумiла,  що  мiж
нами вже почалась якась внутрiшня боротьба.
   Я пiдвелась i пiдiйшла до  дзеркала.  Я  знала  собi  цiну,  але  такою
прекрасною я ще себе не бачила. Тодi  менi  ще  яснiше  стало,  що  Чаргар
сьогоднi свiдомо й проти бажання вiдштовху╨ мене вiд себе. Для  мене  ясно
стало, що вiн запобiга╨ бiльш iнтимних стосункiв мiж нами. Вiн чомусь  (це
вже для мене ясно було) боявся ©х.
   Але менi вони були потрiбнi, як  повiтря,  бо  тiльки  такi  вiдношення
приводили мене до останнього, невiдомого менi закутка людсько© душi, що  в
ньому найкраще мусiли вiддзеркалитись химернi озера загадково© далi.
   Я  сказала,  що  йду  додому;  вiн  запропонував   провести   мене.   Я
вiдмовилась. Тодi мiж нами виник iще такий дiалог:
   - Так от, не турбуйся, я сама пiду,- сказала я.- Але дозволь  нагадати,
що я подобалась тобi за одвертiсть... правда, за одвертiсть?
   - Ну, да! - сказав Чаргар.
   - Так от, одвертiсть. Мiщанська  умовнiсть  не  дозволя╨  жiнцi  першiй
заговорити про кохання. Я вiд цi╨© умовности далеко стою й тому кажу тобi:
я безумно кохаю тебе.
   - Я це знаю,- холодно сказав Чаргар.
   - I ти, очевидно, зна╨ш, що я досi не знала мужчини?
   - I це знаю.
   - Так от, я хочу, щоб ти був мо©м першим  мужчиною.  Я  хочу  вiддатись
тобi.
   - I це знаю,- знову холодно сказав Чаргар.
   - Значить, фiзично я противна тобi?
   - Нiчого подiбного,- кинув вiн i зцiпив зуби.
   Це була  страшенно  зворушлива  картина.  Серед  шумно©  вулицi  стояла
красива жiнка й пропонувала сво╨  тiло.  Повз  нас  пробiгали  городяни  i
здивовано оглядали i мене, i  Чаргара.  В  менi  палало  те  почуття,  яке
переживають спортсмени в часи  гри.  Я  сказала,  що  менi  треба  пiти  в
книгозбiрню. Чаргар запропонував провести мене.  Я  не  вiдмовилась.  Але,
коли ми пiдiйшли до дверей, ©х було замкнуто. Я згадала, що сьогоднi  день
вiдпочинку бiблiотекарiв.
   - Ти менi дозволиш прийти до тебе завтра? - сказала я й  подивилась  на
Чаргара.
   - Я тобi вже казав!
   - Ти менi сказав, що цього не хочеш?
   - Так!
   Тодi я  стиснула  йому  руку  й  пiшла  додому.  Я  йшла  i  ввесь  час
здригалась, нiби менi була зимниця. Я й не могла не здригатись:  в  перший
раз менi  довелося  так  одверто  й  так  цинiчно  говорити.  "Як  сiроока
журналiстка",- подумала я.
   Пам'ятаю, тодi в перший раз я розгорнула  бiблiю  й  почала  ©©  уважно
читати. Читала мало не всю нiч. Коли я  одривалась  од  не©,  передi  мною
поставав наш бiленький домик, золотий пiвник на флюгерi й дорога до  нашо©
глухо© степово© провiнцi©. "Боже мiй, до чого я дiйшла! Що це таке? Навiщо
мучити себе й другого?" Але тодi якийсь голос диявольськи шепотiв менi:
   - Вiн зна╨ все, ти мусиш його побороти й взяти в  нього  те,  без  чого
тебе нема, без чого ти не iсну╨ш!
   Це був, звичайно, страшенний iдеалiзм, але  я  його  й  зараз  поважаю.
Поважаю за непохитну волю,  за  прояви  справжнього  людського  безумства.
Справа  в  тому,  що  я,  як  це  потiм  вияснилось,  вiдважно  намагалася
протиставити себе сво╨му вiковi, а вiн, вiк, глузував iз  мене.  Я  хотiла
прилучити чистий, я сказала б, святий романтизм сво╨© натури до  заголено©
й брудно© правди життя але це  мо╨  бажання  розбивалось  об  глуху  стiну
наманiкюреного вiку. Уже з останньо© зустрiчi з Чаргаром щось  ворухнулось
менi, що з цього, мабуть, нiчого не вийде, в цiй  нерiвнiй  боротьбi  мене
буде деморалiзовано - i тiльки. Проте все це я, мабуть, лише вiдчула,  але
не пiзнала, бо iнакше Чаргар не маячiв би менi  так  довго  серед  бурного
моря сiро©, нудно© й частiш за все паскудно© буденщини.
   - Ах, ти, мiй нещасненький  дон-Квiзадо!  -  думала  я  про  себе.  Вся
трагедiя була в тому, що я народилася все-таки людиною  свого  часу.  Були
такi хвилини, коли я й сама глузувала  з  себе.  Тодi  всесильний  скепсис
з'©дав мою гарячу вiру - i вiд мого романтизму залишалося розбите  корито.
Вiсiмнадцяти рокiв я вже знала: знала i глуху провiнцiю, i столичний рух i
навiть знала, чим живе цей прекрасний цвинтар - так  звана  гнила  ╙вропа.
Iнших дорiг я вже не бачила. Повертатися на провiнцiю я не могла, i нiякий
Руссо не змiг би привабити мене сiльськими пейзажами.
   - Ах, ти, мiй нещасненький дон-Квiзадо! - знову думала я про себе.
   Повз мо╨ вiкно йшла  синя  мiська  нiч,  i  десь  торохтiли  традицiйнi
пiдводи. Тодi я нарештi покинула  бiблiю  й  пiдiйшла  до  вмивальника.  Я
почистила зуби, витерла холодною водою сво© тугi  груднi  яблука  й  лягла
спати. Але i в лiжку я довго не могла заснути.
   Уночi  пiшов  дощик.  Була  гроза,  i  блискавицi  рiзали   скло   мого
пiдвального вiкна. Я пiдвелась i довго  дивилася  на  зелену  альтанку.  Я
згадувала княжий теремок i Ярославну, i згадувала турген╨вських  женщин  -
таких чистих i хороших - i подумала, що вже таких женщин нiколи не буде  й
що навiть я, що не знала ще жодного мужчини, навiть я давно  вже  загубила
свою чистоту й свою невиннiсть.
   Блискавицi рiзали скло. Я вiдчинила вiкно. Цвiла десь липа,  i  запахло
чимсь прекрасним далеким. Город спав, але я тi╨© ночi не спала.

   V

   Коли  я  тепер  мисленно  перегортаю  сторiнку  того  часу,  тодi  менi
зда╨ться, що з мо╨© iсторi© вийшов би не зовсiм поганий людський документ.
I як я  шкодую,  що  менi  браку╨  тi╨©  елементарно©  майстерностi,  якою
обточують слова.
   Отже, пройшло лiто, прийшла осiнь, а я з Чаргаром  бачилась,  зда╨ться,
тiльки два чи три рази. Але й цi зустрiчi були страшенно коротенькi.
   Чаргар пiсля тi╨© розмови, коли я  пропонувала  йому  вiддатись,  якось
замкнувся i, безперечно, запобiгав мене. До нього я, звичайно жодного разу
не ходила, бо тут уже голосно говорило мо╨ самолюбство. Але  я  ввесь  час
чекала чогось i тому завжди була в станi якогось неясного передчуття.
   Колись до мене пiдiйшов дiловод i, як завжди, почав зi мною  загравати.
Вiн питав мене, чому я не ходжу в мiський парк.
   - Так що,- сказав вiн,- менi дуже хотiлося б пройтись iз такою красунею
по парку... бiля бюсту Карла Маркса, припустiм.
   Я сказала, що взагалi рiдко виходжу  з  дому,  i,  щоб  якомога  швидше
вiдв'язатися вiд нього, подала йому для  пiдпису  папiрець.  Але  дiловод,
очевидно, на цей раз не хотiв кiнчати розмови.
   - А що ж ви робите пiсля  роботи?  -  спитав  вiн.-  Книжечки  чита╨те?
Просвiщенське дiло! Я теж люблю рiзнi романси (вiн так i сказав "романси")
читати.  Зна╨те,чомусь  захоплено  продовжував  вiн,-  ляжеш   на   лiжко,
розгорнеш книжечку й чита╨ш! Про любов та про всякi пригоди.
   Я рiшуче не мала охоти його слухати й сказала йому, що поспiшаю,  бо  в
мене лежить строчна праця.  Тодi  вiн  знову  почав  запрошувати  мене  до
парку...
   - Н╨,- говорив вiн.- ©й-богу,  прийдiть!  Там,  наприклад,  увесь  цвiт
нашого города збира╨ться. Це ╨ прямо таки Бульйонський  лiс!  (вiн  так  i
сказав "Бульйонський"). З одного боку, дивишся, прийдуть народний комiсар,
з другого - iдуть  сливки  художества.  Недавно  бачив,  наприклад,  отого
художника... Пам'ята╨те?
   Менi раптом забилося серце. Кiлька останнiх днiв  я  навiть  спецiально
блукала по городу з надi╨ю зустрiти Чаргара. I тому, коли  дiловод  сказав
менi, що бачив його в мiському саду, одразу ж рiшила по©хати туди.
   Як тiльки смерклось, я негайно пiшла до автобусно© стоянки. Там сiла на
шостий номер i за пiвгодини була вже бiля входу в мiський парк.
   Стояла тепла й прозора осiнь. По алеях шелестiли  парочки.  В  глибинах
га©в падало листя. Коли я зупинилась на дальньому горбику,  менi  здалося,
що йде частий дощ. Я тодi подивилась на небо - воно було криштально чисте,
i його тиха бiрюза ласкала мо© очi. За парком,  десь  на  польових  гонах,
спiвали дiвчата. Я згадала нашу провiнцiальну дичавину й шведськi  могили.
З-за дерев сходив мiсяць. Мене затривожило. Передчуття зустрiчi з Чаргаром
пiсля довго© розлуки примушувало мо╨ серце то  стискатись,  то  прискорено
битись. Хвилинами менi здавалось навiть, що цей  вечiр  буде  судним  днем
мого неспокiйного життя. Коли я  тепер  оглядаю  пройдену  путь,  то  менi
цiлком ясно, що в менi менше всього говорила самичка. Але в той вечiр менi
навiть приходила мисль, що хочу я одного: хочу  вiддатись  художниковi.  Я
хочу взяти його голову на сво© колiна й ласкати ©©.
   - Яка безумна радiсть,- навiть раз  прошепотiла  я,-  бути  рабою  цi╨ю
людини. Яке щастя лежати бiля його нiг i почувати себе такою  маленькою  й
нiкчемною.
   Менi тодi i в голову не приходило чогось вимагати вiд нього.  Менi  вже
не потрiбнi були його тайники - так принаймнi здалося менi того вечора.  Я
просто чекала Чаргара.
   Тодi, як завжди було зi мною в такi хвилини, менi захотiлося реготати й
свистiти. Я свиснула. Потiм вивернула свiй капелюшок i  вивернутим  надiла
його. Я пiшла й сiла на стiлець.  До  мене  летiла  тоска  вiолончелi:  на
обсерваторi© стояв радiорупор, i це почалися вечоровi концерти. Вiолончель
тоскувала над парком. Потiм я зiрвалась до виходу: мiй  терпець  луснув  -
так я хотiла бачити Чаргара.
   Але в цей момент iз-за дерева виринула дiловодова постать i  зупинилась
бiля мене.
   - Добрий вечiр! - сказав вiн.
   Я незадоволено вiдповiла. Кук сказав менi, що вiн уже давно шпацiру╨ по
алеях i зовсiм не припускав, що й  я  тут.  Потiм  вiн  зробив  менi  руку
калачиком i запропонував трохи поблукати з ним. Я хотiла вiдмовитись,  але
згадала нашу вранiшню  розмову  й  пiшла:  я  боялась,  щоб  вiн  мене  не
запiдозрив що до Чаргара.
   - Ви, наприклад, не дума╨те виходити замiж? - раптом спитав  дiловод  i
подивився менi в очi.
   - Це менi подоба╨ться,- iронiчно сказала я.
   - Що вам подоба╨ться? - не зрозумiв мене Кук.
   - А от те, що ви з мiсця в кар'╨р приступили до дiла.
   - З мiсця в кар'╨р? Гм... Цю справу, як той казав, треба розжувати.
   Кук грав олив'яними очима й так пiжонськи  помахував  хлистиком,  що  я
ледве втрималась, щоб не зареготати. Це було в буквальному сенсi  втiлення
шаржу. Я дивилась на нього й думала, як могла затриматись до  нашого  часу
така архiвна фiгура, та ще й у великому городi.
   Але довго тiшитись iз  дiловодом  я,  звичайно,  не  мала  охоти,  i  в
слiдуючий момент вiн почав уже  нервувати  мене.  Щохвилини  озиралась  по
сторонах, приглядалась до городян i шукала  серед  них  художника.  Я  вже
проклинала дiловода й шукала зачiпки якось одiйти вiд нього.
   - Ервика! - раптом крикнув Кук.
   - Еврика! - поправила я його.
   Вiн, мабуть, почервонiв, бо йому заблищали очi. Кук одвернувся i змовк.
Вiн був страшенно самолюбивий, i всякий казус, подiбний до "ервики",  його
страшенно хвилював. Тодi я, щоб зам'яти неловкий момент, спитала його:
   - Ви, зда╨ться, хотiли менi щось сказати?
   - Так, я вам хотiв щось сказати,- ледве чутно промовив Кук.
   - От скажiть менi, чому ви на мене розгнiвались?
   - Коли це я на вас розгнiвалась? - здивовано спитала я.
   - Тодi ж ото, як з "мiсця в кар'╨р". Ви, може, подумали, що я вас  хочу
по компрометувати (вiн так i сказав  "покомпреметувати")?  Так  це  зовсiм
напрасно: Боже спаси,- i в думках не було!
   - В чому справа? - занервувалась я.
   - Ви, може, подумали,- сказав Кук,- що я насмiшки строю над  вами  (вiн
так i сказав "насмiшки строю"): мовляв, не беруть ©© - от  i  не  виходить
замiж!
   Я зареготала. I справдi: як було не реготати? Ця мавпа не  тiльки  була
високого розумiння про себе, бiльше того: вiн хотiв якось  там  спiвчувати
менi!
   - А може, ви мене вiзьмете за дружину? - iронiчно запитала  я.  Дiловод
зам'явся: виходить, i ця мавпа не хотiла брати мене. Власне,  цей  уже  не
хотiв мене брати за дружину.
   - Не турбуйтеся, товаришу Кук,- сказала я.- То просто жарт, я не  думаю
виходити замiж.
   Дiловод одразу ж пояснiв. Тодi я сказала Куковi, що я хочу просто  бути
його любовницею, я хочу вiддатись йому, бо менi скучно жити. Я  хочу,  щоб
вiн заходив до мене на квартиру, i ми вдвох будемо вбивати час. Я, мовляв,
завжди була проти мiщансько© сiм'© з геранню на етажерцi. Навiщо,  мовляв,
це? Можна й так прожити.
   Ми виходили в мiсячну полосу. Це було далеко вiд  головного  виходу,  i
городяни тут майже не зустрiчались. Зрiдка пройде боковою але╨ю парочка  й
раптом зникне за деревами. На вокзалi кричав традицiйний паровик голосно i
протяжне. Падало листя, як тихий дощ.
   Я подивилась на Кука: вiн тулився до мене i був  блiдий.  З  рота  йому
(можливо, це менi здалося) текла слина.
   - Так що ви це правду говорите? - сказав вiн тремтячим голосом i змовк.
   - Iстинну правду! - сказала я.
   Тодi вiн спитав, чи дозволю я йому переночувати в себе. Я  спитала  для
чого - вiн мовчав. Я сказала, що хочу в нього переночувати. Кук зiдхнув: в
нього, мовляв, не можна, бо до нього на цi днi при©хала  мати.  Тодi  ж  я
спитала, що ж робити? Дiловод знову мовчав. Менi прийшла мисль i я кинула:
   - А може, зараз пiдемо в кущi?
   Вiн здригнув i погодився пiти в кущi. Вiн iще щiльнiше  притиснувся  до
мене й взявся правою рукою за мо╨ лiве грудне яблуко. Я обережно вiдхилила
йому руку. Потiм дiловод зупинився.
   - От тiльки я думаю,- сказав вiн,- скiльки тепер аборт кошту╨?
   - А вам це для чого? - спитала я.
   Кук знову зам'явся... Тодi я зрозумiла його й кинула:
   - Я з вас на аборт нiчого не буду вимагати.
   Дiловод знову  прояснiв.  Вiн  iз  вдячнiстю  подивився  й  ще  щiльнiш
притулився до мене. Тодi ми прискореним кроком пiшли до кущiв.  Небо  було
таке прекрасне, а на душi  менi  лежав  камiнь.  Я  тодi  вже  забула  про
Чаргара, нiби й справдi мене цiкавив тiльки Кук - цей дiловод iз  мавпячою
фiзiономi╨ю.
   Над парком тоскувала вiолончель. Мiсяць стояв над гiгантським  дубом  i
байдуже продовжував свою гiгантську путь. Я спокiйно йшла поруч  дiловода,
але тепер я не найду епiтета тiй бурi,  що  кипiла  тодi  в  мо©х  грудях.
Раптом я зупинилась:
   - А зна╨те що,- сказала я.- Аборта я не думаю робити!
   - Як так? - зупинився й Кук.
   - Дуже просто: я хочу народити дитину.
   Дiловод зам'явся. Я зрозумiла його й сказала, що  перед  coitusom  йому
прийдеться трохи подумати. Вiн не вiсiмнадцятилiтнiй юнак i повинен знати,
чим це пахне.
   - Ви, мабуть, говорите про алiменти? - хутко зрозумiв вiн.
   - Так, я говорю про алiменти.
   Тодi Кук свиснув i сказав розв'язне, що на таке дiло вiн не  хоче  йти,
бо це йому не по кишенi, i вiн краще буде користуватись проститутками.  Та
не встиг вiн договорити останньо© фрази, як я  з  усього  розмаху  вдарила
його по фiзiономi©. Кук зблiд i стояв з опущеними очима.
   Але я вже погасла. "За вiщо я його вдарила?" - метнулося менi в головi,
i мо╨ серце занило. Справа в тому, що по сутi на землi я не бачила винних,
i справа в тому, що й себе я завжди вважала  за  добру  наволоч.  Кук  був
такою маленькою й нiкчемною крапкою, що менi до  болю  шкода  його  стало.
Тодi ледве чутно промовила:
   - Пробачте менi, товаришу  Кук.  Що  хочете  робiть  зi  мною,  але  не
гнiвайтесь на мене!
   - Нiчого! Нiчого! - говорив вiн.- Це залишиться мiж нами... Я не  думаю
вiднiмати у вас посади.
   Вiн так i сказав "я не думаю вiднiмати  у  вас  посади".  Я  тiльки  це
почула. Ця фраза, як ножем рiзонула  менi  в  грудях,  бо  Кук  так  i  не
зрозумiв мене.
   ...Дiловод давно вже  зник  за  деревами,  а  я  стояла  бiля  дуба  на
пустельнiй але© й тупо дивилась у голубе небо.

   VI

   З Чаргаром менi так i не вдалося  побачитись,  аж  поки  прийшла  зима.
Зимою я бачилась iз ним кiлька разiв. Цi зустрiчi були холоднi - i  тiльки
нервували мене. Я вже й сама стала запобiгати його.  Але  менi  ввесь  час
було таке почуття, яке бува╨ людинi, коли  вона  ще  щось  не  скiнчила  й
мусить скiнчити. I те, що вона мусить  скiнчити,  прийде  обов'язково,  бо
воно таке ж неминуче, як i природна смерть.
   Я ходила з порожнечею в  душi,  але  розглядала  такий  свiй  стан,  як
тимчасове явище, як необхiдний i цiлком природний етап  на  темнiй  дорозi
мого неспокiйного життя. Вранцi я йшла до установи,  працювала  там  вiсiм
годин, потiм брала якусь роботу додому й дома працювала ще кiлька годин.
   Зима була вогка, брудна. На  вулицях  завжди  тонули  в  туманi  мiськi
лiхтарi, i менi зовсiм не хотiлось iти на бульвари.
   Iнодi до мене заходила товаришка Уляна, але я рiдко розмовляла  з  нею.
Iнодi я писала листи до мами  -  i  тодi  менi  знову  прокидалися  далекi
спогади: бiленький домик, пiвник на флюгерi й темнi  провiнцiальнi  садки.
Але додому мене тепер зовсiм не тягнуло - я вже знала, що туди  менi  нема
повороту.
   Розбуркала мене, як i треба було чекати, весна. Ця нова весна  й  була,
коли так можна висловитись, початком  мого  кiнця.  Вже  в  перших  числах
березня я знову затривожилась, i мiй зимовий сон якось хутко  вiдлетiв.  Я
знову затоскувала за даллю. Але ця тоска була така неможлива,  що  мене  й
справдi взяв сумнiв, чи не захорiла я. З  тоскою  знову  прийшло  буйство,
веселий смiх i безтурботнiсть. Iнодi пiдходила я до дзеркала й дивилась на
себе, тодi я бачила двi гарячi й вогкi темно-кривавi вишнi:  то  були  мо©
очi.
   Очевидно, i Чаргар захвилювався. Колись вiн прислав менi листа й прохав
мене по©хати з ним у пригородний молодняк. "Моя хороша Б'янко (писав вiн),
сьогоднi так пахне весною, i сьогоднi мене так тягне в  даль  (вiн  так  i
написав "в даль"), сьогоднi летiли з вирiю  гуси,  i  ми  мусимо  побачити
захiд сонця. Ти згодна?"
   Ще б пак: хiба я могла не погодитись? По дорозi  до  мiсця  зустрiчi  я
купила плитку шоколаду i ввесь час облизувала губи.
   Я iнодi працювала по п'ятнадцять годин на добу, я жила так, як  хотiла,
i за це, до речi, мене в установi називали князiвною.  Я  любила  шоколад,
голубе небо й прекраснi очi художника.
   Чаргара я застала на призначеному  мiсцi  зустрiчi,  бiля  площi  Трьох
комунарiв. Я мiцно стиснула йому руку, вiн вiдповiв менi тим  же.  Коли  я
сiдала в  фаетон,  Чаргар  невзначай  зачепив  менi  груди.  Це  так  мене
схвилювало, що я всю дорогу почувала, як поширюються менi нiздрi.
   Коли ми ви©хали з останнього мiського кварталу й перед  нами  спалахнув
безмежнiстю степ, я подивилася на Чаргара й сказала:
   - Чому ти на протязi цiло© зими був такий холодний до мене?
   - Чому я був холодний, ти мусиш догадатись,- усмiхнувся вiн.
   - Цю зиму так почували себе всi хмурi люди города.
   - Рiшуче всi? - спитала я.- I комунiсти, i  радслужбовцi,  словом,  усi
тi, хто не може помиритись iз сво©м оточенням?
   - Рiшуче всi! - знову усмiхнувся вiн.
   - Значить, i ти належиш до категорi© хмурих людей? Менi раптом  прийшла
мисль, що Чаргар в тяжкому ж становищi, як i я, i болi╨ мо©ми дрiбненькими
болями. Це припущення було таким несподiваним, що я зареготала. Зареготала
не то вiд радости, що я зовсiм не самотня в сво©х терзаннях:  ©х,  мовляв,
не запобiг навiть великий художник, чи тому, що менi гiрко стало на  душi,
бо ж мiй кумир мусiв при  такому  припущеннi  негайно  полетiти  iз  свого
п'╨десталу.
   - А що значить хмурi люди? - спитала я.- Як менi розумiти тебе?
   - Я думаю, цей термiн такий же старий, як i сам свiт,- ухилився вiн  од
вiдповiдi.
   - А от я й не пам'ятаю, де я чула його.
   Я збрехала, i Чаргар це помiтив. Тодi  вiн  прикусив  нижню  губу.  Так
завжди було з ним, коли вiн починав нервуватись. Я рiшила не чiпати  його,
i далi ми по©хали мовчки.
   З фаетона ми вийшли верстов за десять вiд города. Ми наказали вiзниковi
чекати нас  i  пiшли  на  услiсся.  Якраз  заходило  коротке  сонце.  Була
хрустальна тиша. Дерева стояли ще голi, але рання молода весна вже побiдно
ступала з пiвдня. То  там,  то  тут  проривалась  зелена  трава,  i  всюди
гомонiло птаство.
   Ми пiшли по якомусь лiсовому  кварталi.  Iшли  довго  й  мовчки.  Потiм
перекидались фразами (я  зараз  забула  ©х).  Раптом  Чаргар  зупинився  й
сказав:
   - Я хочу тебе залишити на якiсь п'ять хвилин. Ти нiчого не ма╨ш проти?
   - Прошу,- спокiйно сказала я, припускаючи, що йому треба... Ну, словом,
ясно.
   Чаргар пiшов, i я залишилась серед лiсу сама. Тодi я  знову  подивилась
на небо. Воно було надзвичайно чисте й молоде. Тiльки з  пiвдня  наступала
якась хмарина, але й вона скоро розтанула в просторах. Я глибоко  зiдхнула
й подумала про незнанi свiти, про мiльйони соняшних систем. Цi мислi якось
придавили мене. Я вiдчула себе страшенно нiкчемною й  маленькою.  Всi  мо©
болi й радостi були такими смiшними на фонi цього грандiозного космосу, як
смiшний менi бiль комахи. Я подумала, що такi мислi приходять  уже  тисячi
рокiв мiльйонам