го втямити.
   - Ти не розумi╨ш? - сказала Аглая. - Шкода! А справа дуже проста. Милий
мiй, невже ти не розумi╨ш?
   Невже ти не розумi╨ш, що я маю бажання покинути гру в темну?
   - Тепер не розумiю, що ти хочеш сказати цi╨ю "грою в темну"? - промовив
Карамазов i вiдчув, як  йому  знову  поверта╨ться  колишнiй  настрiй.  Вiн
бадьоро подивився на не© i навiть спитав ©©, чи не зна╨ вона, що це з ним.
Що це трапилось iз ним за якусь секунду?
   - Я знаю, мiй милий, - сказала Аглая, помiтивши змiну настрою  у  свого
спiвбесiдника. - Але  давай  все-таки  повернемось  до  тво©х  фамiльярних
справ. Скажемо, так: коли ти зiйшовся з Ганною? Ну, коротенько.
   - Коли я зiйшовся з Ганною?
   Аглая не помилилась. Карамазов постановив  зробити  екскурс  у  минуле.
Настрiй зробив сво╨ дiло, й вiн несподiвано навiть для самого себе  почав.
Вiн почав iз того, що зустрiвся вiн iз сво╨ю дружиною в  обложенiм  мiстi,
коли воно з тоскою  дивилось  на  пiвнiч.  Тодi  стояв  глибокий  холодний
вересень. Червона гвардiя  вiдступала  й,  вiдступаючи,  ледве  стримувала
полки переможця. Снились далекi днi минулого: й городовий на розi, й голий
осiннiй парк, i якась музика в кiно - нудна  й  невесела.  Вiн  прийшов  у
чека. В той час там  готувались  до  побiгу.  На  пiдлозi  валялись  стоси
папiрцiв, ганчiрок i бiлизни. Вiн  зупинився  бiля  дверей  i  дивився  на
баришень, що рились у барахлi, напихаючи ним сво© саквояжi. Саме  тодi  до
нього й пiдiйшла Ганна (вiн потiм узнав,  що  це  Ганна).  Вона  з  тоскою
здавила свою голову й притиснулась до дверей. Тодi вiн  вийняв  iз  кобури
браунiнга й пiдiйшов до однi╨© скринi, де  вовтузились  барахольщики.  Вiн
вистрелив однiй баришнi в карк. Того ж дня  чека  розстрiляла  ще  кiлькох
мародерiв, i того ж дня Ганна зiйшлася з Дмитрi╨м.
   - Це i все? - сказала Аглая, коли Карамазов  зупинився.  -  Ти  скiнчив
свою iсторiю?
   - Мабуть, усе! - кинув Дмитрiй, знову вiдчувша ? якусь  нiяковiсть  ("i
справдi, навiщо ця зайва одверiтiсть?").
   - Коли все, то менi й цього досить...  Я  вiд  тебе  бiльше  нiчого  не
потребую.
   - Ну, так як же: люблю я свою дружину  чи  нi?  -  вимушено  усмiхнувся
Карамазов.
   - Про це ти почу╨ш за якiсь два-три тижнi, -  цiлком  серйозно  сказала
Аглая. - А поки що давай i справдi перейдемо на iншу тему.
   Вона взяла  його  голову  й  положила  ©©  на  сво©  колiна.  Карамазов
здригнув: при©сний запах духiв i троянд  туманив  йому  мозок.  Бiла  лапа
пiвденного сонця рiзала очi,  й  денна  кiмнатна  тиша  викликала  млость.
Дмитрiй майже несподiвано для себе почав обережно гладити Агла©не  колiно,
й, можливо, тому, що вона нiяк не реагувала на це, вiн  за  кiлька  хвилин
схопив в обiйми ©© ноги й, тихо скрикнувши,  вп'явся  зубами  в  ©©  м'яке
тiло.
   - Що з тобою? - суворо сказала Аглая i з силою  вiдштовхнула  його  вiд
себе. - Що з тобою, Дiмi?
   Карамазов  пiдвiвся.  Вiн  блукав  розгубленими  очима  по   стелi,   й
здавалось, що вiн  от-от  кинеться  на  пiдлогу  й  заб'╨ться  в  припадку
епiлепсi©.
   - Що з тобою, Дмитрiй? - промовила Аглая вже ласкавим голосом. - Як  ти
зважився на такий вчинок?.. I до того з жiнкою, що  з  нею  порiвняно  так
недавно познайомився? Зна╨ш, я не чекала вiд тебе тако© хоробростi!..  Чи,
може, ти мене прийняв за баришню легко© поведiнки? Ну?.. Чого ж ти мовчиш?
   - Пробач менi! - ледве промовив Карамазов. - Я  це  зовсiм  несподiвано
зробив.
   Аглая поправила сво╨ рожеве плаття, пiдвелася з канапи й сказала:
   - А що буде, як я розповiм про це Ганнi?  Ну?  Дмитрiй  не  вiдповiдав.
Тодi Аглая пiдiйшла до нього i взяла його обличчя в сво© руки.
   - Ну, нiчого, - сказала вона. - Я на тебе не ображаюсь. Бiльше  того  -
скажу одверто, -  менi  навiть  при╨мно  було,  коли  ти  вкусив  мене.  Я
переконалась, що ти е такий палкий, яким намалювала тебе моя уява. Чу╨ш?..
Я не ображаюсь!
   Карамазову прийшла мисль, що дiвчина просто жарту╨ з ним. Вона, мабуть,
i справдi не проти того, щоб вiн узяв ©©, але  вiн,  Карамазов,  страшенно
мамулуватий мужчина й не зна╨, як поводитись iз такими  цiкавими  жiнками.
Треба бути бiльш рiшучим, впертим, i все буде гарно. Вiн узяв  ©©  руку  й
спитав:
   - Ти дозволя╨ш менi говорити з тобою так, як я того хочу?
   - Будь ласка! - кинула Аглая, не одриваючви очей вiд його обличчя. - Що
ти дума╨ш менi сказати?
   Дмитрiй пiдiйшов до вiкна. За вiкном в абрикосовому саду  щось  кричала
хазяйка подвiр'я й над одною з ваз дзижчала муха. На  лiву  вiконницю  сiв
╨гипетський голуб i протуркотiв сво╨ ласкаве "супруг".
   - Ну, я тебе слухаю, - сказала Аглая. - Як ти  там  хочеш  говорити  зi
мною?
   - Бачиш, - почав мамулувате Карамазов i почервонiв. - Я страшенно хотiв
би мати... тебе...
   Аглая засвистiла. Боже мiй, як ©й не свистiти, коли Дмитрiй  такий  без
кiпця на©вний. Що значить "мати"? Чи не дума╨ вiн, що вона так i  кинеться
йому в обiйми? Нi, цe зовсiм несерйозно! I коли б хтось iнший сказав  так,
вона б зумiла  реагувати.  Але  йому  вона  радить  тiльки  покинути  свою
"карамазовщину" й поважати себе i ©©.
   - Ти зрозумiв мене? - сказала вона, кiнчаючи. - Ну, говори ж, Дiмi.
   Вiн нiчого не вiдповiдав i мовчки дивився кудись у простiр. Вiн почував
себе дуже нiяково. Так пройшло .кiлька секунд. Але от раптом вiн зареготав
сильним i цiлком природним реготом.
   - Зна╨ш що, - промовив вiн. - Дозволь менi поцiлувати твою голову.
   Аглая з зацiкавленням подивилась на нього. Вона знову  взяла  в  долонi
його обличчя й промовила ласкавим, майже матернiм голосом:
   - Поцiлувати менi голову?.. I цього не треба робити.
   - Клянусь тобi, - раптом скрикнув Карамазов. - Клянусь тобi, що в  мене
й тiнi не залишилось поганого почуття до тебе.
   - Я дуже рада, - сказала Аглая. - Я вiрю. Dante avait  bien  raison  de
dire que L'Enfer est pave de bonnes resolutions[15]. Але я дозволю тобi це
зробити тiльки тодi, коли трапиться те, про що я зараз думаю.
   - А про що ти зараз дума╨ш?
   - Дiмi, не треба бути таким на©вним, а то я зовсiм розчаруюсь  у  тобi.
Ти зараз дуже подiбний до свого друга Вовчика.
   Аглая пiдiйшла до глечика з абрикосовою водою i зробила з нього  кiлька
ковткiв. Якось химерно вона виглядала зараз, i Карамазов вiдчув у нiй щось
надзвичайно рiдне. Йому здалось, що саме ©© вiн  загубив  колись,  i  вона
тепер прийшла до нього, така бажана, як нiхто i як нiщо. Карамазов дивився
в ©© очi, стежив за ©© рухами, i йому ввижалось, що цi очi й цi  рухи  вiн
бачив чи то увi снi не то наяву. Але коли це було наяву, то це було тисячу
рокiв тому. Йому навiть прийшла мисль, що вiн,  Карамазов,  жив  в  якiйсь
iншiй плотi ще далеко до Данте, що його допiру згадала Аглая.
   - Чого це так довго нема наших вiд лiкаря? - раптом сказала дiвчина.  -
Як ти дума╨ш, Дiмi?
   - Очевидно, зуб виривають.
   Карамазов вийняв портсигар i  запалив  нову  папiросу.  Повз  вiкон  iз
криком пробiгла дiтвора й зникла за рогом.  Знову  затуркотiв  ╨гипетський
голуб.
   З дальнього дому  вiдпочинку  вдарили  в  дзвiн:  мабуть,  скликали  до
другого снiданку. Бiла лапа пiвденного сонця полiзла вище й поширилась.
   У кiмнатi стало ще душнiш.
   - Ну, Дмитрiй, - сказала Аглая, - ти йшов  би  додому:  я  зараз  думаю
надягати купальний костюм.  Карамазов  узяв  капелюх  i  мовчки  пiшов  до
дверей.
   - Я гадаю, що ми зустрiнемось увечерi? - сказала йому вслiд Аглая.
   Дмитрiй повернувся. Вона стояла, заложивши руки за голову, й  загадково
дивилась на нього.
   - Обов'язково! - сказав вiн i вийшов iз кiмнати.
   "Щось почалось", - раптом прийшло йому в голову. Не той  роман,  що  до
нього вiн хотiв утекти од нудоти буднiв  нудно©  Ганни,  -  почалось  щось
тривожне i - тепер вiн певний - трагiчне. Але не жах викликало воно в нiм,
а почуття яко©сь безумно© радостi, нiби вiн мусив на днях  одкрити  цiлком
нову й надзвичайно цiкаву сторiнку в сво╨му одноманiтному життi.
   Карамазов пiшов до рiки. Йому хотiлось зараз кинутись у воду й попливти
проти течi© чорт зна╨ куди - такими сильними й рiшучими рухами  розсiкаючи
дзеркальну поверхню.

   IX

   Вiн так нiколи не чекав вечiрньо© години, як того душного дня. I цiлком
нормальна людина не може уявити, як вiн мучився, коли Аглая  не  вийшла  з
дому.
   Але вона не виходила й на другий та на третiй  день  -  у  п'ятницю.  В
суботу  товариш  Вовчик,  зустрiвшись  iз  тьотею  Клавою  бiля   квартири
флоберiвських дам, поставив таке рiшуче запитання:
   - Скажи  менi  от  що:  чому  це  не  видно  тво╨©  племiнницi?  Чи  не
посварилась вона з Дмитрi╨м?
   - Не думаю, - сказала тьотя Клава. - Моя племiнниця дуже розумна людина
i з пустячка не буде робити трагедi©.
   - Ну так чому ж вона сидить дома?.. Чи, може, й вона захворiла?
   Тьотя Клава посмiхнулась  i  нiчого  не  вiдповiла.  Вона  пiдiйшла  до
акацi©, зiрвала плiд i, зробивши з нього дитячого  пищика,  взяла  його  в
сво© ярко-червонi губи. Товариш  Вовчик  пiдвiв  бiлi  брови  й  сказав  з
обуренням:
   - По-перше, я не розумiю, чого ти мовчиш, а по-друге  -  та╨мнiсть  тут
зовсiм не до дiла. Чому не сказати прямо?
   - По-перше, - обурилась, у свою чергу, тьотя Клава, -  я  не  знаю,  що
менi сказати прямо, а по-друге - я тобi не жiнка, i ти  так  не  кричи  на
мене! Чи, може, ти хочеш, щоб я покликала ╙вгенiя Валентиновича?
   Лiнгвiст  раптом  зблiд.  Вiн  зовсiм  не  чекав  такого  несподiваного
повороту в розмовi i, як i треба було припускати, перелякався.
   - Я прошу пробачення, - сказав вiн. - Ти... ви не зрозумiли мене.
   Але тьотя Клава вже заспоко©лась.  Вона  не  може  довго  гнiватись  на
"свого чудачка", ©© тiльки дивують цi мужчини: не встигне поцiлуватись два
чи то три рази з тою чи iншою жiнкою, як уже  ту  чи  iншу  жiнку  почина╨
вважати за свою власнiсть i почина╨ на не© страшенно кричати.  Ну,  добре,
вона дещо дозволила товаришу Вовчику... але хiба йому  цього  вже  досить?
Тьотя Клава нiяк не чекала, щоб лiнгвiст мiг так скоро розчарувати ©©.
   - Подякуй мо╨му характеровi! - сказала вона  й  подала  свою  руку  для
поцiлунку.
   Обличчя лiнгвiстовi взялося червоною фарбою. Вiн мiльйон разiв дяку╨  i
запевня╨, що бiльш нiколи  й  не  подума╨  кричати  на  тьотю  Клаву.  Вiн
крикнув, ©й-богу, не  навмисне,  i  його  спровокував  не  хто  iнший,  як
Карамазов. За якiсь три днi цього чудака й пiзнати  не  можна.  Вiн  якось
змарнiв, i очi йому заблищали, безперечно, хоробливим блиском. Коли Вовчик
спитав приятеля, що з ним, той одверто заявив йому, що закохався в Аглаю i
закохався якось там надзвичайно. Словом, "щось почалось".  Вовчик  як  мiг
заспокоював його, але хiба божевiльного заспоко©ш?..
   Вiн приблизно так заспокоював:
   "Ну як це легенький флiрт  iз  випадковою  жiнкою  та  ще  й  за  такий
короткий термiн може перетворитись несподiвано в серйозну драму? Звичайно,
Аглая - цiкава дiвчина, звичайно,  Карамазов  неврiвноважена  натура,  але
все-таки це ж  занадто.  Тiльки  винятковий  процес  у  безперечно  хворiй
психiцi може так пiдкузьмити людиьу."
   - Саме це ти й говорив йому? - спитала iьотя Клава.
   - А що ж я мiг говорити йому? Я взагалi не  маю  здiбностей  для  тако©
невдячно© ролi.
   - А коли не ма╨ш, - з обуренням промовила женщина,  -  то  не  треба  й
брати ©© на себе. Хто  тобi  намолов,  що  це  легенький  флiрт?  Чого  ти
розпису╨шся за Дмитрiя?.. Чи, може, ти найнявся до Ганни за адвоката? Коли
так, то можеш iти од мене.
   Ах, Боже мiй! Вовчику все-таки рiшуче не везе. Все вiн якось не до речi
говорить. Особливо йому не везе з женщинами. Лiнгвiст схоплю╨  руку  тьотi
Клави й, оглядаючись (щоб не побачив ╙вгенiй Валентинович), цiлу╨ цю  руку
п'ять, десять, двадцять разiв. Тодi тьотя Клава  викида╨  з  рота  зелений
пищик i пропону╨ пiти до Агла© i поговорити ще з  нею.  По  сутi  -  це  ж
справа не ©©, а ©© племiнницi, i, значить, розмовляти треба з племiнницею.
Тьотя Клава зараз пiде в кiмнату й покличе Аглаю, а товариш Вовчик  мусить
прямувати до абрикосового саду й там полежати в гамаку. Коли вiн  не  хоче
зустрiчатись з ©© чоловiком, йому слiд перелiзти через паркан, бо  ╙вгенiй
Валентинович працю╨ бiля вiкна i, значить, пройти непомiченим не можна.
   - Тодi я краще перелiзу через паркан,  -  враз  погодився  лiнгвiст  i,
покликавши свого ловерака, пiшов вiд хвiртки.
   Стояв прекрасний пiвденний вечiр. I сьогоднi перегукувались тi ж  самi,
що й кожного дня, занесенi з Росi© невгамовнi  гармошки.  По  всiх  кiнцях
городка дiвчата спiвали зовсiм не аранжированих  i  все-таки  надзвичайних
народних пiсень.
   У голубому небi прорiзались срiбнi  зорi.  i  з  рiки  зайчиком  плигав
тендiтний i легкий вiтерець. Коли товариш Вовчик,  перекинувши  через  тин
свого сетера, пiшов до гамака, там уже сидiла Аглая.
   - Ну, так що ти хотiв менi сказати? - зустрiла вона його запитанням.
   - Я, власне, нiчого не думав  говорити,  -  несмiливо  почав  лiнгвiст,
сiдаючи на траву. - Менi  наказала  тьотя  Клава  порадитись  iз  тобою  з
приводу Дмитрiя.
   - Я тебе слухаю.
   Товариш Вовчик зам'явся. I справдi: що вiн скаже Агла©? Може, i ©й  вiн
скаже не до речi - i тодi нова непри╨мнiсть. Але не можна й мовчати:  коли
й далi Дмитрiй буде викидати таких коникiв, то полювання - пиши пропало! I
лiнгвiст, плутаючись, почина╨ говорити. I кiнча╨ вiн тим, що Аглая  мусить
побачитись iз Карамазовим.
   - Ти так гада╨ш? - спитала дiвчина й серйозним поглядом  подивилась  на
свого спiвбесiдника.
   - Коли правду говорити, я  нiчого  не  гадаю.  Але  менi  зда╨ться,  що
Дмитрiй захворiв i ти  можеш  допомогти  йому...  хоч  би  тим,  що  будеш
зустрiчатись iз ним.
   - На твiй погляд, вiн не закохався в мене, а просто захворiв?
   - Нiчого я в цих справах не розумiю, - занервувався товариш  Вовчик.  -
Але думаю - так.
   - А я от думаю iнакше, - самовпевнено сказала Аглая. - Я думаю, що  вiн
i захворiв, i закохався. Але захворiв саме тому, що закохався в мене. Коли
хочеш, я докажу це тобi хоч завтра. Завтра зустрiнусь - i  нiяко©  хвороби
не буде. Ти вiриш?
   - Нiчого менi доказувати, - нервово кинув лiнгвiст, -  бо  я  тобi  все
одно не повiрю.
   Аглая  знаком  запитання  застигла  в  гамаку:  вона  йе  чекала  тако©
смiливостi вiд товариша Вовчика.
   - Чому ж ти не повiриш? - спитала вона.
   - А тому, що я не перший рiк знаю Карамазова. Ти можеш його заспоко©ти,
але це все-таки палiатив.
   - Хiба з ним уже були такi приступи?
   - Звичайно, були, i незалежно вiд того, чи закохався вiн у  когось,  чи
нi.
   - Значить, це приступи божевiлля, i я для нього тiльки зачiпка?
   - Не знаю, якi це приступи. Але я знаю, що ти зовсiм випадково попала в
поле його зору й саме в момент рецидиву його iдiотсько© хвороби.
   Аглая  замислилась.  Декiлька  секунд  тiльки  цвiркун  порушував  тишу
вечiрнього абрикосового саду.
   Все-таки  це  не  вияснення,  -  нарештi  сказала  вода.  Треба  спершу
дошукатись причин його хвороби, i тiльки тодi можна говорити, чим  я  можу
бути для нього: палiативом чи справжнiми лiками.
   - Тут про причини  не  доводиться  говорити,  -  незадоволено  промовив
товариш Вовчик. - Причини яснi: психiчна спадщина батькiв.
   - Звичайно, тут не без психiчно© спадщини батькiв, але мати  тiльки  ©©
на увазi - це значить нiчого не розумiти... А я от усе розумiю.
   Лiнгвiст здвигнув плечима. Хоч вiн  i  чув  вiд  Карамазова,  що  Аглая
розумна дiвчина, але тепер вiн почина╨ сумнiватись у цьому. Як це вона все
розумi╨? Вiдкiля вона так зна╨ Карамазова за  якiсь  маленькi  тижнi?  Чи,
може, ©й розповiли про нього провiнцiальнi кумушки? Чи, може, сам  Дмитрiй
говорив про себе? Так це ж несерйозно.
   - Що ж ти розумi╨ш? - iронiчно спитав вiн.  -  Я  от,  наприклад,  далi
одмовляюсь переливати з пустого в порожн╨.
   - По-перше, - спокiйно почала Аглая, - я беру вiд тебе  слово,  що  про
нашу розмову Дмитрiй нiчого не буде знати. По-друге, я  одразу  ж  заявляю
тобi, що я Карамазова краще тебе знаю. Знаю тому, що Карамазових  сьогоднi
тисячi. Дмитрiй Карамазов, хай буде тобi вiдомо, - тип. Це я пiдмiтила вже
з першо© нашо© з ним зустрiчi, коли менi довелось розмовляти з ним. Що  це
за тип, я вже говорила самому Дмитрiю, i  тепер  менi  залиша╨ться  тiльки
дещо додати. Ти мене хочеш слухати?
   -  Прошу!  -  поспiшно  промовив  товариш  Вовчик:   спокiйна   Агла©на
самовпевненiсть уже примушувала його ставитись до не© з деякою повагою.
   - Ну от. Будемо по черзi. Скiльки, скажемо, рокiв  Карамазову?  Мабуть,
тридцять три - тридцять п'ять? Так?.. Я це знала. Це саме та  людина,  що,
вискочивши з сiреньких гiмназiальних штанцiв, одразу ж  ускочила  в  епоху
вiйни  й  революцi©.  Отже,  по-перше,  Карамазов  недоучка.   Далi:   вiн
опозицiонер?  Так?..  Я  й  це  знала.  Карамазови  не  можуть   бути   не
опозицiонерами, бо подi© вони прийняли крiзь призму сво╨© романтично© уяви
про свiт. Вони не можуть заспоко©тись, бо ©м на  роду  написано  тривожити
громадську думку.
   - Ну, це вже ти чула вiд  самого  Дмитрiя,  -  сказав  товариш  Вовчик,
згадуючи характеристику новiтньо© карамазовщини як перманентного руху,  що
©© дав сам Карамазов.
   - Нiчого я вiд нього не чула, - сухо промовила Аглая i продовжувала:  -
Отже, ма╨мо безперечно здiбного недоучку  з  романтичним  складом  натури.
Значить, ма╨мо те, що прийнято називати щирою людиною i що можна пiдкупити
щирiстю й використати на всi сто вiдсоткiв. Карамазова захопила  соцiальна
революцiя  сво©м  розмахом,  сво©ми  соцiальними  iдеалами,  що  ©х   вона
поставила на сво╨му прапорi. В iм'я цих iдеалiв вiн iшов на смерть i пiшов
би, висловлюючись його стилем, ще на тисячу смертей.  Але  як  мусив  себе
почувати Дмитрiй Карамазов, коли вiн, попавши в так зване  "соцiалiстичне"
оточення, побачив, що з розмаху нiчого не вийшло й  що  його  Комунiстична
партiя потихесеньку та  полегесеньку  перетворю╨ться  на  звичайного  собi
"собiрателя землi русько©" i спуска╨ться, так би мовити,  на  тормозах  до
iнтересiв хитренького мiщанина-середнячка. Це вже занадто, бо,  на  погляд
Карамазова, цей середнячок завжди сто©ть i стояв грiзною примарою на путях
до  свiтового  .прогресу  i,  значить,  на  його  погляд,  до  справжнього
соцiалiзму.
   - Але це до нашо©  справи,  зда╨ться,  не  ма╨  нiякого  вiдношення?  -
обережно вставив товариш Вовчик.
   - Чи не бо©шся ти, що нас хтось пiдслуха╨? - з'язвила Аглая. -  Тодi  я
буду мовчати.
   - Будь ласка, - здвигнув плечима лiнгвiст. - Чого менi бояться, коли  я
цiлком радянська людина i всi це добре знають. Що я не люблю полiтики, так
це зовсiм iнша справа.
   - Ти, зда╨ться, не любиш i фiлософi©?
   - Це все одно.
   - Ну так тодi я продовжую, бо це якраз i йде до справи. Словом, Дмитрiй
Карамазов i Дмитрi© Карамазови прийшли до жахливо© для  них  думки:  нема╨
виходу. Зi сво╨ю партi╨ю рвати не можна, бо це, мовляв,  зрада  не  тiльки
партi©, але й тим соцiальним iдеалам, що за них вони так  романтично  йшли
на смерть, це буде, нарештi, зрада самим собi.  Але  й  не  рвати  теж  не
можна. Словом, вони зупинились на якомусь  iдiотському  роздорiжжi.  I  от
Карамазови почали фiлософствувати й шукати виходу з зачарованого кола. Але
й тут ©м не пощастило, бо вони  шукали  парикмахерськi  перпетуум  мобiле:
шукали такого  становища,  коли  й  вiвцi  залишаються  цiлi  й  вовки  не
почувають голоду. Коротко кажучи  нi  недоучки  остаточно  заплутались  i,
таким чином, прийшли до душевно©  кризи.  Цi  Карамазови  забули  що  вони
Карамазенки,  що  ©м  браку╨  доброго  пастиря.  Вони  (часто  розумнi   й
талановитi) не здiбнi бути оформителями й творцями нових iдеологiй, бо  ©м
браку╨ широко© iндивiдуально© iнiцiативи й  навiть  вiдповiдних  термiнiв,
щоб утворити програму свого нового свiтогляду. Це запальнi Дiцгени, що  ©х
використовують Маркси та Енгельси але це не Маркси й Енгельси.  Карамазов,
завдяки романтичному складу сво╨© натури  й  завдяки,  мабуть,  революцi©,
хоче таки  розв'язувати  проблеми  унiверсального  значення,  але  вiн  ©х
розв'язу╨ в хаосi сво╨© iдеологiчно©  кризи,  в  хаосi  сво©х  недоношених
уявлень про картину свiту i тому послiдовно  мусить  прийти  до  розбитого
корита.
   - I все-таки я не розумiю, до чого  ти  це  говориш,  -  знову  вставив
товариш Вовчик.
   - Зараз буде ясно, - сказала Аглая й запалила нову папiроску.
   - Отже, я говорила про  Карамазова  як  про  певний  тип  нашого  часу.
Дмитрiй теж належить до цього типу.  Але,  як  вiдомо,  правил  нема╨  без
виняткiв, i не всi Карамазови прийдуть до жовтого дому. Дмитрiй  випадково
найшов собi оддушину в другоряднiй, на його погляд, iде© вiдродження  його
молодо© нацi©, i ця оддушина  може  спасти  його.  йому  тiльки  потрiбний
добрий пастир, i такого пастиря вiн уже вiдчув у менi. Я  ще  з  ним  мало
розмовляла на цю тему, але вже один той  факт,  що  я  з  першо©  зустрiчi
почала активно й цiлком щиро пiдтримувати його захоплення новими iдеями, -
один цей факт не мiг не положити глибокого вiдбитку на його вразливу душу,
i вiн закохався в мене. Закохався як у нового пастиря. Вiн так  закохався,
як може закохатись тiльки нестриманий романтик.  Я  це  вже  провiрила  на
трьох днях розлуки. Отже, старо© хвороби нема, ╨ нова хвороба, але це  вже
хвороба остаточного видужання.
   - Ти вже скiнчила? - зiтхнув iз полегшенням товариш Вовчик.
   - Скiнчила.
   - I все-таки я скажу, що й ти багато мудру╨ш i трохи подiбна до того  ж
Дмитрiя.
   - Вiдкiля ж це видно? - всмiхнулась Аглая.
   - А хоч би вiдтiля, що ти надто вже просто говориш  про  кохання,  нiби
справа йде про якусь купiвлю чи то продаж. Якось чи  то  надумано,  чи  то
навiть меркантильно все це...
   - А ти ж думав, що ма╨ш справу з кисейною баришнею? Нi,  друже,  в  наш
вiк  можна  кохати  справжнiм  коханням  тiльки  тодi,  коли  це   кохання
пiдiгрiва╨ться полум'ям соцiально© iде©.
   - Тодi менi буквально незрозумiле, як  ти,  московка,  можеш  зробитись
якимось там пастирем.
   - А чому не припустити, що менi душно на сво©й  вiтчизнi?  -  загадково
посмiхнулась Аглая. - В таких випадках  можна  зробитись  навiть  киргизом
тощо... коли в Киргизi© ╨ оддушина.
   Товариш Вовчик раптом позiхнув i, розкинувши руки, лiг на траву.
   - А все-таки, коли правду  говорити,  -  сказав  вiн,  -  нiчого  я  не
зрозумiв iз тво©х балачок. Якось дуже плутано, майже так,  як  у  Дмитрiя.
Полiтика, полiтика й полiтика, i вiдсутнiсть усяко© ясностi... Ти часом не
комунiстка?
   Аглая засмiялась. ╞й все-таки Вовчик, ©й-богу,  подоба╨ться:  поруч  iз
безпримiрною на©внiстю такий тонкий  сарказм.  Коли  б  вона  належала  до
компартi©, ©й би вiд тако© реплiки, безперечно,  не  поздоровилось.  Тепер
вона розумi╨ Карамазова й розумi╨, чому вiн  не  хоче  покiнчити  з  сво╨ю
КП(б)У.
   - Ти, будь ласка, не приписуй менi того, що я й не  думав  говорити,  -
стривоженим голосом сказав лiнгвiст.
   - Ти одмовля╨шся? - усмiхнулась Аглая. - Тодi я прошу пробачення:  менi
здалося чомусь, що ти багато вiдважнiш самого себе.
   Товариш Вовчик широко позiхнув.  Вiн  пiдсвиснув  сво╨му  ловераковi  й
сказав:
   - Ну, добре. Постановимо, що  розмову  скiнчено.  Тепер  запитання:  ти
сьогоднi вийдеш до Дмитрiя?
   - А ти дуже хочеш, щоб я вийшла?
   - Звичайно.
   - А чому тобi так хочеться, щоб я вийшла?
   - Тому, що коли й далi Дмитрiй буде з таким же настро╨м,  то  з  нашого
полювання нiчого не вийде... I потiм, менi дуже обридли цi фокуси.
   - Словом, ти хочеш, щоб я обов'язково вийшла?
   - Звичайно.
   - Hv тодi я обов'язково не вийду.
   - А я тодi з тобою й говорити не схочу, - обурився товариш Вовчик. -  I
взагалi я страшенно шкодую, Що прогаяв стiльки часу.
   Аглая зареготала. Ах,  який  вiн  смiшний,  цей  Вовчик!  Вiн  "прогаяв
стiльки часу"! Хiба все його життя не е порожн╨ мiсце в свiтовому  руховi?
Вiдкiля це вiн узяв, що йому дано якось там "гаяти чи не гаяти час"?
   - Проте ти на мене не гнiвайся, друже. Це я жартую, - сказала вона.
   Але Вовчик i без  пробачення  не  обража╨ться;  вiн  немало  чув  таких
комплiментiв хоч би вiд того ж Дмитрiя. Вони його зовсiм не обходять. Його
тiльки диву╨, чому це "пастир" (вiн таки зiронiзував) не хоче йти до сво╨©
вiвцi... Словом, до побачення!
   Вовчик пiдвiвся вже i йде до паркану. Тодi з-за повiтки вискаку╨  тьотя
Клава й бере його пiд руку.  Вона  запевня╨  лiнгвiста,  що  й  не  думала
пiдслухати його розмову, але вона ставить такi двi вимоги: перша -  Вовчик
да╨ чесне слово, що Дмитрiй нiчого не зна╨ про  те,  як  дума╨  про  нього
Аглая ("моя племiнниця, бачиш, з одного боку, висококультурна людина, а  з
другого - якась дуже необережна i одверта до безумства").
   - Таке слово я вже дав Агла©, - незадоволено сказав лiнгвiст.
   - А друга, - продовжувала тьотя Клава, - я тебе прошу  поцiлувати  мене
по секрету в оце праве вушко й пiти  зi  мною  до  ╙вгенiя  Валентиновича.
Тепер тобi нiчого турбуватись: Женя вже зна╨, що ти сидиш з Агла╨ю, i хоче
зiграти з тобою в шахи.
   Вовчик зараз не ма╨ бажання грати в шахи: йому треба пiти  до  Дмитрiя.
Але вiн не може вiдмовитись, бо тьотя Клава все одно постановить на сво╨му
i все одно йому доведеться грати в шахи.  Вiн  поверта╨ться  до  гамака  й
раптом бачить у ньому Аглаю. Вона зараз маячить там неясним силуетом.  "Що
дума╨ ця чудна дiвчина?" - приходить йому в голову. Але питання цього  вiн
i не дума╨ розв'язувати,.. та й прийшло воно зовсiм випадково.
   Тьотя Клава, як i треба було чекати, спершу влаштувала з ним подорож  у
глибину абрикосового саду й там, пiд пишною бузиною,  притиснула  його  до
сво©х грудей. I тiльки коли все було зроблено, вона взяла його пiд руку й,
трохи похитуючись вiд задоволення, пiшла з дим до ╙вгенiя Валентиновича.
   - О баядерка!.. - наспiвувала вона, наближаючись до дверей.
   На порозi ©х зустрiв мужчина в золотому пенсне i  простягнув  Вовчиковi
обидвi руки:
   - А... я дуже радий! - сказав  вiн  i  дав  дорогу  трохи  збентеженому
лiнгвiстовi.


   [1] Порода мисливських собак.
   [2] Спирт амiачний каустичний для бiдних (латин; iронiчне).
   [3] Давайте змiряю ваш пульс? (Фр.)
   [4] Мiй друже (фр.).
   [5] Як зле бути погано вихованим (фр.).
   [6] Нiчого... Не завжди побачиш такого хворого, як ви (фр.).
   [7] Тут у розумiннi "невiглас".
   [8] О Боже! Що таке ви говорите (фр.).
   [9] Ви такi люб'язнi, що сво©м вiзитом принесли при╨мний сюрприз.
   [10] Сподiваюсь, ви повечеря╨те зi мною (фр.).
   [11] Над цi╨ю проблемою варто помiзкувати (фр.).
   [12] Трiшки наблизьтесь (фр.).
   [13] Перепрошую... панове, дозвольте хоч присiсти (фр.).
   [14] О Господи, я задихаюсь. Вiдчинiть, будь ласка, вiкно,  хай  трiшки
провiтриться (фр.).
   [15] Данте був правий, що дорога до пекла вистелена  благими  намiрами.
(Фр.)