ерсток? Б р а г i н с ь к а (палко). Нi. Мiй рицар вiддав би цей наперсток тiльки разом iз життям. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, обмiрковуйте вашi слова. Багато золотих мрiй ро©ться в дiвочому серцi, але грубе й жорстоке життя, i не так, як у мрiях, складаються його шляхи. Пам'ятайте, що вашi слова кидають смертну тiнь на iншу людину. Б р а г i н с ь к а (гордо). Я знаю, що кажу. Д у б р о в с ь к и й (суворо). Графиня Брагiнська, чому ви такi певнi, що тiльки рицарем мiг бути ваш збавитель? Темно© ночi, смертельно злякана, майже непритомна, бачили ви цього чоловiка. Хiба не мiг це бути один з гайдамакiв? Знов нагадую вам - не змiшуйте дiвочих мрiй з грубим, але правдивим життям. Б р а г i н с ь к а (обурена, гордо). Я не хочу навiть вiдповiдати на цю образу. Д у б р о в с ь к и й (усмiхнувшись). Це ваше право. Пане возний, введiть злочинця. V Брагiнська залиша╨ться стояти бiля стола, трохи вiдступивши, поклавши руки на спинку крiсла. Знов вiдчиняються середнi дверi, увiходить Iлько. Брагiнська скрику╨ i робить невiльний рух до Iлька. I л ь к о. Гельця! На обличчi графинi тяжка, болiсна боротьба. Радiсть змiню╨ться жахом, розчаруванням i нарештi огидою. Не витримавши, вона закрива╨ лице руками. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, зна╨те ви цього чоловiка? Б р а г i н с ь к а (ступа╨ крок до Iлька, очi ©© широко розкритi, руки стискують серце. Вона шепче, мов непритомна). Хлоп... Гайдамака... (Голосно, рiшуче). Нi! Нi! Я не знаю цього чоловiка! Вона сто©ть скам'янiла, вхопившись за спинку крiсла. Д у б р о в с ь к и й (до Iлька). Лук'ян Iлько, чим вiддячила тобi панночка, крiм цього наперстка? Р у ж и н с ь к и й (пiдводиться, обурений). Я протестую проти цього запитання! Це глум з шляхетно© панни! Д у б р о в с ь к и й (суворо). Граф Ружинський, ви не ма╨те тут нiякого голосу! Я примушу вас шанувати суд. Лук'ян Iлько, вiдповiдай. I л ь к о. Вона... вона... (Вага╨ться). Вона поцiлувала мене. Загальний рух. Б р а г i н с ь к а (вiдразу почервонiла, кричить iстерично). Хлопа! Нi... Нi... Не його, не його, нi! (Пада╨ в крiсло i здрига╨ться вiд iстеричних ридань). Який глум... який сором, роздягли, намучили... перед всiма. Р у ж и н с ь к и й пiдходить до не©, да╨ ©й склянку води, заспокою╨ i щось шепче. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, ще останн╨ питання. Ще раз обдумайте вашi слова, чи зна╨те ви цього чоловiка? Я не можу примусити вас присягнути, але не забувайте, що коли вiн дiйсно врятував вас у ту нiч, то це ╨дине, що може дарувати йому горло, бо, вказуючи на вас, вiн бере на себе вину за всi ексцеси i злочинства тi╨© ночi. Л а б е н ц ь к и й. Я протестую проти цього запитання. Це натиск на сумлiння свiдка. Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, рiшуче). Нi. Я не знаю цього чоловiка. (Пада╨ в крiсло). I л ь к о. Спасибi вам, пане суддя, ви бажали менi добра. Але тричi зреклася хлопа вельможна панна, бо нiколи не простить панянка, що хлоповi завдячу╨ життям, що забив вошивий гайдамака золотого рицаря, якого берегла вона в сво©й шляхетськiй душi. Брагiнська пiдводиться, схвильована, i знову сiда╨. Д у б р о в с ь к и й (бере вiд Лабенцького заготовлений аркуш i тихо кiлька хвилин радиться з Виверським). Пане возний, введiть перших двох злочинцiв. VI Вартовi вводять Скрягу i Шенчика, якi становляться рядом з Iльком. Напружене мовчання. Дубровський надiва╨ шапку, обидва пiдсудки роблять те саме. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Пане возний! Одчинiть дверi, щоб усi вислухали смертний декрет. Брагiнська скрику╨. Загальний рух. В о з н и й (пiдходить до середнiх дверей i тричi вiдчиня╨ i зачиня╨ ©х з гуркотом, залишивши востанн╨ одчиненими). Silentium* (* Мовчання (лат.).), панове! Втихомиртесь для вислухання декрету смертного. (Гучно повторю╨ тричi цi слова). Д у б р о в с ь к и й (чита╨). "Iменем його королiвсько© милостi i найяснiшо© республiки, я, Дубровський, суддя Житомирський, з пiдсудками Виверським i Лабенцьким, обмiркувавши фортельнi вчинки i гайдамацькi ексцеси нижчеменованих лотрiв i людей свавiльних перед судом нинiшнiм очевисто ставших: музик Прокопа Скряги, Мусiя Шенчика i Лук'яна Iлька, вирозумiвши i зауваживши вини кожного, а меновите* (* Поiменно (лат.).): Прокопа Скрягу, яко бунтiвника i бродягу, що наводив донських козакiв на пана Спендовського i сам його бив i грабував, i, яко сам признався, iнших шляхетних панiв окрутне забив i грабував; Лук'яна Iлька, як бродягу i лотра, що вкупi з iншими гайдамаками замок пана Калиновича в Яблунцях розграбив, великi╨ шкоди, гвалт i душогубство вчинив, не дбаючи нiчого на боязнь божую i на право посполите, - суд нинiшнiй за такови╨ ©х виступи i вини горлови╨ вищеменованих Прокопа Скрягу i Лук'яна Iлька на стинання ши© декрету╨ i на екзекуцiю до регiментаря Стемпковського в Кодню надсила╨. Мусiя Шенчика, що його участь в гайдамацьких ексцесах не доказано, залишити аd resolutionem* (* До вирiшення (лат.).). Пане возний, виведiть злочинцiв. Брагiнська скрику╨ i пiдводиться. С к р я г а (Iльковi). Не помiг тобi панянський поцiлунок, Iлько. I л ь к о (до Брагiнсько© з презирством). Прощавай, ясновельможна графине. (Зараз же нiжно). Прощай i ти, Гельцю, дiвчино з золотим наперстком, що пригорнулася в однiй льолi в мене на грудях в ту чудову нiч... Вартовi виводять усiх трьох. Б р а г i н с ь к а ревно плаче. Ружинський ©© виводить. Пан Мишка виходить за ними. VII Сутенi╨. Гайдук запалю╨ канделябри на столi. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, введiть Василя Хмарного. Возний вiддав розпорядження. Ружинський поверта╨ться в залу i сiда╨ на перше сво╨ мiсце. Д у б р о в с ь к и й (дивиться на свiй годинник.) Пане Лабенцький, чи повiдомили ви княгиню Вiлькомiрську про скiнчення вiдстрочки? Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Р у ж и н с ь к и й (пiдходить i кида╨ на стiл папiр). Ось лист вiд княгинi Вiлькомiрсько©, що уповноважу╨ мене зректися викупу з огляду на скiнчення строку. Д у б р о в с ь к й й. Занадто вже зрiкаються сьогоднi шляхетнi панi. За яким дияволом було заводити цю собачу комедiю? (Кида╨ папiр). Р у ж и н с ь к и й (спалахнувши i хапаючись за шаблю). Занадто ви дозволя╨те собi, пане Дубровський! Д у б р о в с ь к и й (у страшнiм гнiвi). Графе Ружинський! Я звелю зняти вам голову за те, що ви осмiлю╨тесь хапатись за шаблю перед судом! Не досить того, що ви клопочетесь, мов стара баба, щоб не випустили звiра, якого ви роздратували! (Ружинський вiдходить на сво╨ мiсце, зiгнувшись i злiсно стискуючи кулаки). Але ви допнетесь лише того, що я помилую його власним мо©м правом. Л а б е н ц ь к и й. Але цього не можна зробити, пане суддя. Декрет уже пiдписано всi╨ю колегi╨ю. Ж о в н i р (увiходить i пода╨ листа Дубровському). Вельможному пану Дубровському вiд регiментаря Стемпковського. (Поверта╨ться i виходить). Д у б р о в с ь к и й (розпечату╨ листа, чита╨). Загнано звiра з усiх бокiв. Зда╨тся, що не втекти вже йому. Чути, як дзвенять залiза за дверима. Вартовi вводять Хмарного. Д у б р о в с ь к и й (ставить перед собою пiсочний годинник). Василь Хмарний! Строк мо╨© лiцензi©* (* Тут: дозвiл.) кiнча╨ться. Викуп за тебе нiхто не внiс, алмазного жорна не знайдено. Пiсок пересипа╨ться, i тiльки десять хвилин залиша╨ться в склянцi. За тобою вже прислано варту з Коднi. Тобi належить останн╨ слово. Х м а р н и й. Не просив я у вас цього викупу, пане суддя, i не ждав милостi вiд панського суду. Жаль тiльки Стесi, що витерпiла даремно стiльки мук за брехливу панську принаду. Нiколи не буде спiльного мiж паном i хлопом. Ви заморду╨те тисячi нас, але сотнi тисяч виростуть нам на змiну, i знову повстануть цi тисячi, щоб довершити ту справу, що нам не вдалася сьогоднi. I не вряту╨ вас тодi й цариця, бо й на царицю прийде козацький мороз. Бо недаремно пролили ми кров, а щоб скинути ваше ярмо, щоб визволити з панського гнiту вiльний народ укра©нський. I хоч не швидко мелють нашi млини, та завзято. I прийде день, коли жорна, твердi, як алмаз, розтрощать i царськi корони, i вашу могутнiсть, i силу, i живi будуть хлопи на власнiй укра©нськiй землi. А ти (до Ружинського), ти ще згада╨ш мене, тхорева душеI Не я, так iнший козак вiдплатить тобi i за мене, i за Стесю, якути загубив, проклятий. Бо була б вона жива, то з залiз, з неволi, з постелi смертельно© доповзла б, добiгла сюди, щоб бути бiля мене в смертну мою годину! Д у б р о в с ь к и й (пiдпису╨ папiр i пiдiйма╨ пiсочний годинник). Пересипався твiй пiсок, Василь Хмарний, i тепер я повинен вiдiслати тебе до регiментаря Стемпков-ського. Пане возний... Х м а р н и й. Прощавайте, пане суддя. Прошу вас" узнайте про Стесю. Д у б р о в с ь к и й (не дивлячись на нього). Я зроблю все, що можна. Хмарного виводять в середнi дверi. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Прощавайте, панове! (Швидко виходить у дверi праворуч). VIII Зараз же обидва пiдсудки пiдводяться з сво©х мiсць. Ружинський пiдходить до них, i почина╨ться шумна розмова. Р у ж и н с ь к и й. Це нечувана образа, наруга над шляхетством! Вiн збожеволiв! Я завтра ж писатиму до короля. Л а б е н ц ь к и й. Вiн одверто захища╨ бунтiвникiв. Якби не ми i не Стемпковський, вiн би його помилував. Р у ж и н с ь к и й. Образа, наруга, глум! В цю хвилину з правих дверей з криком вбiга╨ Стеся i кида╨ться до стола. С т е с я (в страшному зворушеннi). Стривайте, спинiться, вельможнi суддi! Ради бога, вернiть, вернiть його, скорiше! Я знайшла камiнь, я знайшла камiнь княгинi! Де суддя Дубровський? (До Лабенцького). Ви ж чули, ви ж бачили, як я приносила його. (Бачить Ружинського). А, й ти тут, проклятий злодiю! То слухайте ж усi, тут, перед судом, перед цим розп'яттям! Вiн, граф Ружинський, схопив мене сво©ми гайдуками, коли я везла алмаз до княгинi... одняли алмаз, кинули в льох i заперли; я поранила всi руки, поки зламала грати. Я присягаюсь у цьому, я вимагаю правди, я обволаю на нього перед судом! Р у ж и н с ь к и й. Вона божевiльна! Накажiть, щоб ©© забрали. Л а б е н ц ь к и й (з усмiшкою). Ти трохи спiзнилася, дiвчино. Суд закiнчився, i твого нареченого вiдведено в Кодню на страту. Р у ж и н с ь к и й. I коли б ти мала навiть десять алмазiв, то не приставиш уже голови тво╨му Василевi. Регiт. Стеся з жахом хапа╨ться за голову, потiм бiжить до дверей, але зараз же пада╨ непритомна на помiст. В ту ж хвилину з середнiх дверей входить Дубровський. Побачивши Стесю, вiн окидае оком присутнiх i, одразу зрозумiвши, що тут ско©лося, пiдходить рiшуче до стола. Наста╨ глибоке мовчання. Лабенцький мимоволi пiдводиться. Д у б р о в с ь к и й. Що тут ско©лося? Чого хотiла ця дiвчина i що ви ©й сказали? Л а б е н ц ь к и й. Я не знаю... вона... вона... Д у б р о в с ь к и й (гнiвно). Пане Лабенцький! Л а б е н ц ь к и й (озираючись i побачивши, що були свiдки). Вона казала, що знайшла алмаз... але нiбито в не© його одняли... нiбито заперли в льох... якiсь байки... Д у б р о в с ь к и й (швидко пiдходить до Стесi, становиться бiля не© i бере ©© руки). А, байки, ©© руки в кровi... одежа розiрвана. (Швидко пiдводиться. До гайдука). Зараз же привезти лiкаря. (Знов пiдходить до стола). Вона вирвалася з гвалту, з неволi, вона прибiгла сюди, вона запитала вас, а ви пiдняли ©© на глум! Я чув регiт, коли йшов сюди. (В страшному гнiвi). Як! Вам, суддям його королiвсько© милостi, об'являють перед цим розп'яттям i за цим столом, що ско©лося злочинство, а ви регочете i глузу╨те, як лаке© на кухнi! Ганьба! Я завтра ж напишу королю, щоб менi дали других пiдсудкiв. Пане возний! Зараз же вчинiть очевисте сознання про гвалт, що зроблено цiй дiвчинi, як тiльки вона прийде до пам'ятi. Ви вiдповiда╨те менi за ©© життя. (До гайдукiв). Негайно осiдлати менi коня, - я ©ду в Кодню до регiментаря Стемпковського. Дубровський швидко виходить у правi дверi, гайдуки кидаються з усi╨© сили перед нього. Возний схилився над Стесею, Ружинський i обидва пiдсудки стоять остовпiвши. Завiса. ДIЯ П'ЯТА Досить широке мiсце перед брамою, що веде на Кафедральний плац у Житомирi. За широкою брамою з архiтектурними оздобами i статуями над просвiтом видно плац, католицький собор i народ, що сновигав по плацу. Обiк просвiту брами двi лучковi нiшi, що правлять за примiщення для варти. Там на порозi на табуретках сидить кiлька жовнiрiв у мундирах i бiлих гамашах з люльками в зубах. Лiворуч бiля само© брами - шинок пiд вивiскою "Золотий млин" з 2- З столиками коло входу. Трохи далi одкрива╨ться широкий кра╨вид на поля i далекi га©. Праворуч - ряд крамниць, зараз зачинених. Коло крайньо© крамницi на землi навалено кiлька чималих млинових жорен, одно на одному, а найбiльше сто©ть притуленим до стiни. I Весь час проходять купки святочно одягнених городян i городянок. Травневий ранок. Раз у раз чути музику. П е р ш а к у п к а. Казали, що при©хав сам великий гетьман Бранiцький, у костьолi буде врочисте набоженство. I не тiльки в костьолi, а навiть у синагозi. Хiба ж пан не чув, що ╨вре© пiднесли Бранiцькому алмазну шаблю? - Ще б пак не пiднести! Знали б вони, коли б не Бранiцький! - Коли б не Дубровський. Ось хто оборонив Житомир вiд гайдамакiв. Проходять. Д р у г а к у п к а. При©хало три бiскупи* (* Бiскуп - вищий духовний сан у католикiв.), двадцять ксьондзiв. - Що бiскупи! З Варшави при©хав якийсь славетний капуцин, буде казання говорити на плацу перед костьолом. Проходять. Чути музику. П е р ш а к у п к а. Ходiмо скорiше. Чу╨те музику? Певно, це вiтають великого гетьмана. Боже мiй, яка юрба! Нi, це, мабуть, казання. Кажуть, що при©хав капуцин з Варшави, ходiм скорiше. П а у ш а. Е, що там казання! А ви чули, що в Бернардинському кляшторi влаштовано дарове частування для шляхти i мiщан? Пан не чув? Це вам краще за капуцина. (Сiда╨ на купу жорен бiля крамницi, кiлька чоловiк зупиняються i слухають). Самого пива сто двадцять бочок, сорок бочок венгжини* (* Венгжина - сорт вина.), вiсiмдесят волiв, дванадцять возiв кракiвсько© ковбаси, двадцять чотири вози бiлого хлiба - кожну булку несли тро╨ кухарчат, чотири бочки риби, дванадцять кругiв швейцарського сиру, кожний по три пуди вагою, - ось точнiсiнько як цi жорна. (Ляска╨ рукою по жорнах, на яких сидить). Кожне жорно просто котили по вулицi, неначе колеса. Самих кухарiв чотирнадцять, а кухарчат - так нiхто й не лiчив. Щоб тiльки зробити лавки для обiду, сорок столярiв працювали цiлу нiч. А коли розвели вогнища, щоб смажити тих волiв, то дим пiшов аж до неба i зупинився на хмарi. А як почали кришити цибулю та товкти перець, то на всiй Чуднiвськiй вулицi од Бернардина до рибного ринку всi панянки плакали, а всi добродi© чхали пiвтори години! Так ось яке частування, це вам не голомозий капуцин! Ш л я х т и ч (до другого). Чи пан чув? А нум, пане, найкоротшою дорогою через стару круподерню. (Регiт). Б а б у с я - м i щ а н к а (що слухала весь час, притуливши руку до вуха; до старенького дiда). Чи пан чув! Бернардинський кляштор згорiв. ╙зус, Марiя! (Хреститься). Сорок чоловiк гасило цiлу нiч, дим iшов аж до неба... всi плакали. Мабуть, знов гайдамаки. Боже мiй, боже! Дiдок кива╨ головою, обо╨ виходять. Регiт. Увiходить пак Пшепюрковський, як i завжди в доброму настро©. Жовнiри вiддають йому шану. Вiн зараз же сво©м звича╨м розкида╨ться за столиком коло шинку. П ш е п ю р к о в с ь к и й, Гей, кубок венгжини! Тiльки справжнiй кубок, а не наперсток. Дехто й собi сiда╨. П а у ш а (пiдводиться). Га! Кого я бачу! Пане коменданте! П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, пане чеснику... Прошу, сiдайте, будь ласка. (Шинкар пода╨ кубок). Ще кубок для пана чесника. Ну, то як ся ма╨те, пане чеснику? П а у ш а. Та нiчого, хвалити пана бога. Адже ж у мене нема╨ тако© важко© служби, як у пана товариша. Проходить суддя Дубровський у пишному вбраннi чорного оксамиту, з золотим ланцюжком на грудях i з цiпком з золотою головкою. Гайдук несе за ним шаблю. Д е х т о з ю р б и. Вiват, суддя Дубровський! Вiн навiть не оберта╨ться. П ш е п ю р к о в с ь к и й (ухвально). О, цей зна╨, як завдати гарту, нiкого без прочуханки не випустить. (Чеше потилицю). Жоден гайдамака не вийшов вiд нього цiлий. Що й казати - натоптана голова. П а у ш а. А отже ж i вийшов. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Хто ж це такий? П а у ш а. А той гайдамака, як його... що княгиня Вiлькомiрська обiцяла викуп за його життя. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, так то ж, пане, iнша рiч. Тут цiла iсторiя. Хiба ж пан не зна╨? (Стишуючи голос). Коли минув термiн вiдстрочки, що просила княгиня, i нiхто не принiс алмаза, Дубровський удекретував козака на смерть i вiдрядив у Кодню. Аж ось через якусь хвилину прибiга╨ та дiвчина i каже, що знайшла алмаз, але в не© цей алмаз нiбито гвалтовно вiдiбрав граф Ружинський. Розумi╨те, який скандал, пане. Дубровський, що давно вже ненавидiв графа, зараз же помчав у Кодню, припинив страту i домiгся того, що гайдамаку помилували i заслали у Величку, коло Кракова, копати сiль. Тiльки дiвчина, як почула, що осавула вiдряджено в Кодню, так i бебехнулась на землю без пам'ятi та й пролежала так цiлий мiсяць. А як вона отямилась i хотiли допитати ©©, хто ж це вiдiбрав у не© алмаз, то виявилося, що в не© щось там зiскочило у головi, i вона збожеволiла. П а у ш а. От так оказiя! Ну, а алмаз - так i пропав? П ш е п ю р к о в с ь к и й (вихиля╨ кубок). Це вже ви спитайте у графа. Кажуть, що вiн продав його княгинi за майорат графинi Брагiнсько©, з якою тепер одружився, - цiлий Овруцький ключ, пане, десять мiльйонiв злотих. Тiльки й княгинi не дав щастя цей алмаз - син ©©, князь Вiлькомiрський, дiстав кулю в лоб десь у Парижi, побившись з якимось пройдисвiтом у кав'ярнi, - нема для кого, значить, i берегти цей славетний алмаз. П а у ш а. То, може, його i не було нiколи? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Розумiйте як хочете, тiльки Дубровський цього дiла не кинув i, побачите, таки докопа╨ться до графа. О, то голова натоптана! Вiн кожного наскрiзь бачить. Гей, шинкарю, ще два кубки вина! Пан чесник пам'ята╨, як я ловив тих музик-гайдамакiв бiля кордону. Не жалiючи живота для блага короля i Речi Посполито©. То що ж пан дума╨? Як тiльки побачив Дубровський на судi мою зав'язану голову i взнав, вiдкiля в мене тi рани, вiн пiдвiвся з свого мiсця, пiдiйшов до мене, зняв iз себе оцей золотий ланцюжок (показу╨ ланцюжок на собi) i надiв менi при всiх на шию... За такi, каже, шляхетнi рани мушу, каже, вiддячити пановi чим можу. Так-то, пане чеснику. (Вихиля╨ кубок). Чути музику. Д е х т о з н а р о д у. При©хав! При©хав гетьман Бранiцький! Юрба порива╨ться на плац. Пшепюрковський i Пауша теж пiдводяться. Пшепюрковський платить грошi корчмаревi. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, пiдемо i ми, пане чеснику? (Виходять за браму). Злiва увiходять Хмарний i Шенчик. Хмарний одягнений у чорний шляхетський жупан, але без шаблi. Шенчик - у мiщанському вбраннi. Ш е н ч и к (затриму╨ Хмарного за руку). Як собi хочеш, а далi йти небезпечно. Бачиш, яка юрба? Якраз хто-небудь пiзна╨. Х м а р н и й. А то менi однаково. Тiльки б Стесю побачити, а там хоч i вмерти... Ш е н ч и к. Ну, то сядьмо, хоч i тут, на цих жорнах. Звiдси ми все побачимо. (Сiдають). Ну й шалена ж у тебе голова, Василю! Ледве з-пiд сокири втiк - i знову лiзеш. Х м а р н и й. Ну, то скажи ж мерщiй про Стесю, ти ©© бачив? Невже ж це правда, що вона збожеволiла? Та й що тут дивного? - хiба можна було витерпiти все, що дiсталося ©й на долю! Все сво╨ життя, всю любов, весь запал сво╨© душi вiддала вона справi, яку вважала святою, - визволенню рiдно© людини... О, якби ми мали стiльки сили, скiльки жило в цiй бiднiй дiвчинi, не загинула б наша справа! I подумати, що вона божевiльна... День у день блука╨ вона по полях i по мiсту... сама, нещасна, недужа, убога... I невже ж нiхто не догляда╨ ©©? Нiхто не дасть ©й напитися, нiхто не зогрi╨ бiдних ©© нiжок? Господи, то де ж твоя правда... де? Ш е н ч и к. Вона сама не хоче. Старий Цвiкловiц кiлька разiв брав ©© до себе, суддя Дубровський купував ©й сукнi i черевики, а вона знов порозда╨ все убогим, а сама ходить по полях i по мiсту... все шука╨ дороги в Кодню... Х м а р н и й (стиску╨ голову). I подумати, що той, хто довiв ©© до цього, - живий i не покараний! Нi! Не для того ж я визволився з-пiд сокири Стемпковського, не для того втiк iз Велички, щоб тiшився та розкошував мiй лютий ворог, мiй проклятий кривдник! Недарма ж вiн так тремтiв, боячись, щоб не вирвався з клiтки шалений звiр. Нехай же тепер побачить! Ш е н ч и к (хапа╨ його за руку). Та що ти надумав, безумний! Та ну тебе в болото, а з мене вже буде i однi╨© лезоруцi©, добре, що хоч як-небудь голову до плiч пришили, i вона поки що держиться. (Хоче йти). Х м а р н и й (теж пiдводиться). Не бiйся, тебе в це дiло не вплутаю. Та й чим я його вб'ю? Ти ж сам забрав у мене шаблю i нiж. Ходiм краще шукати Стесю... Тiльки б знайти ©© живою, тiльки б пригорнути до себе ©© бiдне, смутне личко, зогрiти ©© худенькi ручки, заглянути в ©© бiднi, нерозумнi, наляканi очi... Потерпи ще трошки, моя бiдна дитино, я верну тобi розум, я вiдплачу тим, хто скривдив тебе так люто. (Iде за браму. Шенчик за ним). II З лiвого боку ввiходить Цвiкловiц i Лiя, вилiкувана Цвiкловiцем вiд ©© слiпоти i пишно одягнена в оксамитну сукню, в золотих оздобах i самоцвiтах: Лiя, немов дитина, порива╨ться до всього, що бачить сво©ми прозрiлими очима. Вони зупиняються коло брами, дивлячись на далекий простiр, що одкрива╨ться злiва. Л i я (притулившись до руки Цвiкловiца). О мiй тату! Яке велике щастя бачити сво©ми очима цей прекрасний свiт... Що за розкiш цi зеленi поля, i темний гай, що синi╨ далеко-далеко... i цей плац, весь залитий сонцем... i ошатна юрба, що сновига╨ навкруги... i цi самоцвiти, яких я нiколи не бачила... i найкраще тво╨ чудове обличчя, срiбна борода i прекраснi очi, що в них стiльки мудростi i ласки. I це все щастя дав менi ти, великий, мудрий, коханий! (Вона палко цiлу╨ його руку). Чи ╨ ж бiльше чудо на свiтi, як розкрити слiпi очi людинi! Ц в i к л о в i ц (усмiха╨ться). О, якби я справдi мiг розкривати слiпi очi людям, - це б було дiйсно чудом. Нема╨ чуда, що я вилiкував тво© очi, якi не бачили тiльки тому, що був замутився твiй розум. А скiльки людей залиша╨ться слiпими, хоч i бачать ©хнi очi, i горе тому, хто розкрива╨ ©хню слiпоту. Хiба ж можу я сказати цим жовнiрам, що не гайдамаки ©хнi вороги, а пани, якi навмисно тримають ©х самих у темрявi, крiпацтвi та злиднях. Але слiпi й самi пани, що змагаються в конфедерацiях з королем та промiж себе i не бачать, що хижi сусiди давно вже полiчили днi ©хньо© вiльно© i безладно© республiки, тiльки чекаючи часу, щоб подiлити ©© мiж собою... I гайдамаки слiпi, бо повiрили в ласку царицi, що продасть весь народ укра©нський, щоб тiльки держався ©© трон i не луснули стародавнi ланцюги, якими посковуванi хлопи по всiй землi - од Москви i до Мадрiда... Бо добре зна╨ цариця, що кожний удар по цих ланцюгах буде чути скрiзь, де тiльки працю╨ на панiв безправний пригноблений народ... Але бiльш за всiх слiпi ╨вре©, що цiлують панську руку, яка ще вчора ©х била... Ось поглянь, це ж нашi ╨вре©... Вони несуть алмазну шаблю, щоб якшанобливiше пiднести ©© великому гетьмановi Бранiцькому (з глибоким сарказмом) за те, що вiн врятував народ ╨врейський вiд нового Амана* (* Аман - наближений перського царя Артаксеркса, що домiгся в царя указу про винищення iуде©в (бiблшн.).) i персiв... З правого боку виходить депутацiя ╨вре©в, що несе на червоних оксамитних подушках золоту, всипану алмазами шаблю i сувiй тори. Попереду два раввi, за ними кiлька заможних, пишно вдягнутих ╨вре©в. Вони сваряться i сперечаються промiж себе, кому йти першому, кому держати промову тощо. Ц в i к л о в i ц. О, я б хотiв послухати, як вони будуть рiвняти ясновельможного гетьмана з Мордоха╨м, Самсоном i Давидом... Iдiть, слiпi безумцi, шануйте тих, хто зiпсував вашу совiсть, хто ма╨ право кинути завтра в свинячий хлiв вас i ваших дiтей за невиплату оренди, рiзати пейси або цькувати собаками за першою сво╨ю примхою... Депутацiя проходить за браму. З правого боку виходить молодий ╨врей, убогий, по-жебрацькому вдягнений у лахмання, кульгавий, iз милицею пiд рукою. Л i я (пригорнувшись до Цвiкловiца). О мiй тату... я знов спом'янула те, що твоя ласка примусила мене забути... Ц в i к л о в i ц (дивиться на не© допитливим оком). О, нi, не примушував я тебе зрiкатись старих спогадiв, старого горя, моя доню... Слухай, Лi╨, чи хотiла б ти побачити кого-небудь з тво©х рiдних... з тих, кого так кохало тво╨ серце? Л i я (стенувшись). Нащо... нащо ти жарту╨ш так жорстоко! Вони ж загинули... загинули всi... i тато, i мама... i Лейзер... Ц в i к л о в i ц. Я не жартую, Лi╨... Хотiла б ти побачити свого нареченого? Л i я (схвильовано). Лейзера? Нi... нi! Нащо ти мучиш мене! Ц в i к л о в i ц (пiдзива╨ рукою убогого ╨врея). Пiдiйди сюди, юначе. (Убогий наближа╨ться). Чи пiзна╨ш ти цю дiвчину? У б о г и й. Нi, шановний пане, я не знаю цi╨© вельможно© панi. Л i я (що придивля╨ться iз страхом i надi╨ю до убогого, притуливши, руку до серця, скрику╨). Лейзер! Лейзер! Мiй коханий! У б о г и й (випуска╨ свою милицю й пада╨ на одне колiно, притуливши руки до вискiв, дивиться на Лiю, як на привид). Нi... нi! Цього не може... цього не може бути... Л i я (кида╨ться до нього, обiйма╨ його голову руками й хоче пiдняти, смi╨ться i плаче разом). Лейзер, Лейзер, мiй любий, коханий, рiдний! Бiдний, убогий, нещасний. Як ти намучився, який ти блiдий, худий! Ходiм же, ходiм скорiше до тво╨© Лi©, я змию тобi голiвоньку, я вимию тво© бiднi пораненi нiжки, я поцiлую тебе так нiжно, моя любов, моя радiсть безмiрна! Ц в i к л о в i ц (пiднiма╨ разом iз Лi╨ю убогого й веде його праворуч). Тепер я бачу, що недаремно розкрив тобi очi, моя Лi╨. Бо i в щастi не зреклася ти любовi, бо не зрадили тво© очi того, кого кохала твоя душа. Виходять усi тро╨. Раптом чути музику, що наближа╨ться. III Д е х т о з г о р о д я н. Цехи! Цеховики йдуть! З музиками, з корогвами! З лiвого боку виходить провiд цехiв з корогвами i музикою. На кожнiй корогвi - герб iз символом ремесла - черевиком, човником (ткацьким), жорном, ножицями, бджолою i т. iн. Спереду кожного цеху - цехмiстри з довгими цiпками iз срiбними головками. Всi цехи проходять пiд музику за браму на плац. Останнiм iде кравецький цех, який зупиня╨ться. В цьому цеху, крiм цехмiстра i лавника - статечних гладких мiщан - шiсть кравцiв, худорлявих, довгоногих, в однаковому рудуватому вбраннi з ножицями на поясi замiсть кинджалiв, i шiсть кравчих, гарненьких i дженджуристих, в оздобленому мiщанському вбраннi, в лiфах i коротеньких спiдничках (балет). Цех доповнюють ще двi особи: пiдскарбiй - надзвичайно худорлява постать iз довгим носом i великим шкiряним капшуком на поясi, i "новак" - новий член цеху - молодий, гладкий i незграбний хлопець з довгим жовтим волоссям. Цехмiстер i лавники сiдають за столик коло шинку, решта стоять мальовничим пiвколом; "новак" i пiдскарбiй-посерединi спереду. Ц е х м i с т е р (сiдаючи за столик). А що, панове лавники, чи не пора б нам запити вхiдчини новака, пана Круп'янки, на честь, гм, шановних цехових персон (погладжу╨ себе по череву) i во славу славетного нашого цеху? Л а в н и к и. Такi Так! Давно пора! Ц е х м i с т е р. Пане пiдскарбiй, що належить з пана Круп'янки в братерську карбону* (* Карбона - посудина для збирання пожертвувань у костьолi. Тут - цехова складчина, скарбниця.) за вхiдчини в славетний кравецький цех доброго мiста Житомира? П i д с к а р б i й (з поклоном). Три кварти горiлки, п'ять кварт вина, кошик пирогiв, чотири ковбаси, один марципан i два фунти свентоянського бобу, кхе, кхе, кхе, кхе, пане цехмiстре. (Кашля╨). Ц е х м i с т е р (поважно). Чу╨ш, пане Круп'янко? Н о в а к. Залюбки, вельможний пане. (Да╨ пiдскарбiю грошi). Ц е х м i с т е р. О, зда╨ться, ти добрий новак, будеш добрим братом. Пане пiдскарбiю, влаштуйте частування. Пам'ятай же, брате Круп'янко (пiдiйма╨ пальця), мудрi регули славетного кравецького цеху: поважай старших, навощуй нитку перш нiж шити, не гуляй з непутящими жiнками, не крой камiзельку попереду штанiв, не позичай грошей i не сунь голови, куди не влiзе. Коли будеш це все робити, то будеш сам добрим кравцем, навiть цехмiстром. Подають вино i страву, всi п'ють. Кравчихи гризуть "свентоянськi" стручки. Ц е х м i с т е р. За нового брата нашого славетного цеху, пана Круп'янку, щоб був вiн добрим кравцем i товаришем! Л а в н и к и. Аксiос, аксiос, аксiос!.. * (* Достойний.) Ц е х м i с т е р. А що ж, панове кравчикове, давно вже ми танцювали обертаса, щось i в мене ноги сверблять! К р а в ч и х и (плещучи в долонi). Обертаса! Обертаса! Балет. б кравчих, 6 кравцiв, пан пiдскарбiй i пан Круп'янка танцюють польку i обертаса, пориваючи при кiнцi танка товстенного пана цехмiстра. Х о р (спiва╨). Замовляла раз в Краковi Гречна панна кравчиковi: Сукню зший менi й кошулю, Щоб нiде корсет не мулив. Кравчик хлопець був охочий, Примiряв корсет щоночi, Так i сяк панянку тулив, Щоб нiде корсет не мулив. А панянцi все не досить. Ще кравця до себе просить, Ах, попала, мабуть, голка В серце панни вiд пахолка. Зшив кравець нарештi вбрання, Та не вийшло без догани, Бо не сходиться на станi Нi корсет, нi сукня панни. Пiсля закiнчення танка кравчихи з реготом поривають пана Круп'янку i товстого цехмiстра на плац. Цех виходить туди ж таким самим порядком. IV З лiвого боку ввiходить граф Ружинський i Гельця - тепер його дружина. Ружинська змарнiла, на лицi сум i мука. Ружинська зупиня╨ться. Р у ж и н с ь к и й (грубо). Ходiм же! Чого це ти знов стала? I так спiзнилась. Р у ж и н с ь к а (береться за голову). Я не можу йти на плац, де натовп... менi там робиться страшно... Благаю тебе, йди сам... я по©ду додому. Р у ж и н с ь к и й (гнiвно). Цього ще не ставало! З того часу, як я одружився з тобою, нема кiнця безглуздому вередуванню. День у день сльози, зiтхання, охкання, хвороби. Дай менi хоч на вулицi здихатись тво©х дурувань. Р у ж и н с ь к а (лагiдно). Я знаю, що я заслужила сво╨ лихо i мушу терпiти... Благаю тебе, йди сам, я не можу йти в юрбу, я не можу йти туди, де всi дивитимуться на мою муку... Що я робитиму там iз сво╨ю журбою... серед весело© гомiнко© юрби... Самотня, темно© ночi, крадькома можу я плакати та молити прощення за тяжкий мiй грiх, за те, що зреклася свого збавителя, за те, що оддала катам того, хто врятував життя мо╨ i честь. Р у ж и н с ь к и й (хапа╨ ©© за руку i шипить розлючений). Ходiм! Ти ганьбиш мiй рiд... Хлопська графиня! Р у ж и н с ь к а (з гордiстю, що прокинулась в нiй пiд впливом образи). Геть! (Вирива╨ться й одступа╨). Не тобi б казати про ганьбу... злодiй... Ще на початку цi╨© сцени з лiвого боку ввiйшла Стеся, блiда, змучена, в розiрванiй сiрiй сукнi-сорочцi, з яко© видно голi плечi i босi ноги. Вона робить кiлька крокiв, озираючись безумними очима, потiм пiдходить до жовнiрiв. Вигляд ©© лагiдний i сумний, в рухах нема╨ колишньо© енергi©. С т е с я (до жовнiрiв). Скажiть, будь ласка, добрi люди, де дорога в Кодню? 1-й ж о в н i р (регоче). Спитай, дiвчино, в суддi Дубровського. 2-й ж о в н i р. У Кодню ╨ дорога, тiльки назад нема╨. С т е с я (стенувшись). Так... я знаю... назад нема╨, назад нема╨... Р у ж и н с ь к а (з жахом i жалем дивиться на Стесю, пригорнувшись мимоволi до чоловiка). Дивись... це та сама дiвчина, що просила тодi за свого нареченого в той самий вечiр, коли... (Вона стена╨ться). Вона збожеволiла... бiдна дiвчина... Р у ж и н с ь к и й. Та ходiм же нарештi! (Грубо хапа╨ ©© за руку, боязко озираючись на Стесю i пориваючись до брами). С т е с я (пiдходить до Ружинсько© i бере ©© за руку). Бiдна, як поколотi голкою тво© нiжнi пальчики... бачиш, вони всi в кровi... Чому ж ти шила без наперстка... (Ружинська стена╨ться). Де твiй наперсток? Чому ж ти шила без наперстка... саван для свого чоловiка... Стривай, я подарую тобi наперсток. Гельця з жахом вирива╨ свою руку i закрива╨ обличчя руками. Р у ж и н с ь к и й (грубо сiпа╨ ©©). Ось тво© безглуздi вередування! Кiнчилось тим, що зiбрала юрбу коло себе. I дiйсно, кiлька прохожих зупинилось, дивлячись на цю сцену. V Iз-за брами виходить суддя Дубровський з сво©м гайдуком i секретарем i теж зупиня╨ться, хмуро дивлячись на те, що чиниться. С т е с я (що пiзнала Ружинського). А, це ти! Це ти вкрав мiй алмаз, мо╨ алмазне жорно! (На якусь мить розум ©© неначе прояснився). Ти! Ти! Схопив мене i кинув у льох i вiдiбрав алмаз, що я купила цiною кровi, цiною кровi мо╨©! Я обволаю на тебе! Я обволаю на тебе, як на злодiя i гвалтiвника! Рух i гомiн серед народу. Р у ж и н с ь к и й. Проклята божевiльна! (Злiсно, зiгнувшись, порива╨ться до брами, але вiдступа╨ перед Дубровським, що робить крок уперед i навмисно заступа╨ йому дорогу). А, проклятий диявол... Д у б р о в с ь к и й (грiзно й поважно). Стiйте, графе Ружинський! Нарештi-таки прояснився розум цi╨© бiдно© дiвчини, i вона прямо й очевисто назвала, хто ©© кривдник i гвалтiвник. Iменем найяснiшо© республiки викликаю вас завтра на суд, графе Ружинський! А всiх, хто чув, що казала ця дiвчина, викликаю, яко свiдкiв перед судом. Пане секретарю, запишiть зараз же всiх, хто був тут присутнiй. Р у ж и н с ь к и й (злiсно смi╨ться). Ви помилились, пане Дубровський! Ви не суддя бiльше в Житомирi. Вас вже знято з посади - щоб не захищали бунтiвникiв i хлопiв! Д у б р о в с ь к и й (вражений). Ви брешете! Р у ж и н с ь к и й (вийма╨ з кишенi пергамент з печаткою). Ось декрет його королiвсько© милостi - завтра я пришлю його до вас. (Хапа╨ за руку дружину i виходить за браму. Дубровський сто©ть якусь мить приголомшений, тодi пiдiйма╨ гордо голову i так само спокiйно й поважно iде лiворуч. Юрба шанобливо розступа╨ться перед ним). VI Народ хвилю╨ться. В и г у к и з ю р б и. Так ось якi цi графи! А Дубровського - чули - таки з'©ли! Злодi©, гвалтiвники! - Добра панська правда! - А що вiн зробив? - Хiба ж ти не чув? - А хто ця дiвчина? - Та це ж Стеся Бражнюк... Геть з панами! - Тихше, дурний, жовнiри! - Ходiм на плац.- Бити всiх панiв! - Що ти сказав, хаме? Ану, пане, покличте того жовнiра! С т е с я. Що казав той великий пан?.. Зда╨ться, щось добре... Де я його бачила? Чи не зна╨те ви, добрi люди, де я бачила цього пана з золотим ланцюжком на ши©... (Тре чоло). То хiба ж ланцюжки бувають золотi?.. залiзнi... тiльки... залiзнi... Але чого це менi здалося, що й в нього руки в кровi? Хiба вiн теж був у Коднi? (Озира╨ться навколо себе). Я питала диких гусей, чи не бачили вони, що дi╨ться зараз у Коднi... вони довго не хотiли сказати менi правди. (Спiва╨). Ой дикi© гуси, вам вiльно лiтать Високо в небеснiй безоднi, Скажiть менi правду, чи бачили ви, Що дi╨ться зараз у Коднi. "Ми бачили зверху, як гай шелестить, Зеленi© сосни кивають, А десь у долинi сокира дзвенить - То, мабуть, хтось дрова руба╨". О, нi, не руба╨ сокира дубiв, I сосни стоять непохитнi... Скажiть менi правду, що бачили ви, О гуси, мандрiвцi всесвiтнi. "Ми бачили зверху, як рiчка гурчить По темних ярах та долинах..." О, нi, то неправда, там рiчки нема, О гуси, не мучте дiвчини. "Так ось тобi правда, кати гайдамак Сокирою люто стинають, Кривавая рiчка тече крiзь байрак, А голови в яму кидають. А пан регiментар при ямi сидить I голови лiчить козачi. - Стинайте, - вiн каже, - ще мало голiв - Не вся Укра©на ще плаче". Юрба вдивля╨ться на Стесю, глухо хвилюючись С т е с я (побачивши жорна коло крамницi, пiдбiга╨ до них). Жорна... Жорна... Боже мiй... Як защемiло враз мо╨ серце... (Вона хита╨ться, схопившись за серце, i сiда╨, зблiднувши, на жорна). Боже мiй, що це зi мною... (Схоплю╨ться i пiдходить до людей). Ради бога... ради бога... пiднiмiть, пiднiмiть ©х скорiше. (Хапа╨ когось за руку i тягне до жорен). Пiднiмiть цi жорна, бо вони придавили мо╨ серце... воно там сочиться кров'ю... Ви подумайте тiльки, як боляче серцю, коли на ньому лежить такий камiнь. (Вона засову╨ пальцi пiд жорно i хоче його пiдняти. На лицi ©© передсмертна мука). Ю р б а (смi╨ться). От нерозумна! Три чоловiки не пiднiмуть його. От дурна! С т е с я (плаче, сидячи бiля жорен i схопившись за серце). Я не можу... давить, гнiтить... серце болить... Знiмiть. (Кричить). Знiмiть жорно з мого серця! (Зрива╨ться на ноги). Знiмiть, а то воно... (Враз пада╨ навзнак, схопившись за серце). Юрба кида╨ться вбiк. Хтось iз народу нахиля╨ться над Стесею. Умерла... Народ хреститься, знявши шапки. Глухий гомiн. В цю хвилину з-за брами виходить Хмарний i ззаду через юрбу протовплю╨ться наперед. Х м а р н и й (ще здаля, через голови побачивши Стесю, кричить). Стесю! Стесю!.. (Народ розступа╨ться, вiн кида╨ться до не© з риданням). Стесю, Стесю, голубко! (Пiдводить ©© плечi, цiлу╨, але вона нерухома). Мовчить... Замовкла навiки... Пiзно ж ми зустрiлися з тобою, моя ластiвко бiдна, бiдна дiвчинко... Скiльки блукала ти, вбога, нещасна, заплакана, по гострому камiнню сво©ми босими нiжками, шукаючи правди, шукаючи твого милого. Не дiждалась, не дiждалась ти його... Цiлу╨ ©© руки й гiрко плаче, похиливши голову. Народ глухо хвилю╨ться. В цю хвилину ввiходить граф Ружинський. Юрба мовчки розступа╨ться. Ружинський пiдходить, здивований. Р у ж и н с ь к и й (побачивши Стесю i не впiзнавши Хмарного, що схилився на руки Стесi). А, це та божевiльна дiвчина. (Глузливо). Ну, що ж, зда╨ться, вона таки знайшла сво╨ жорно. Х м а р н и й (що при перших словах графа пiдвiв голову, зрива╨ться). А, це ти! Так i ти знайшов сво╨ жорно! (З цими словами вiн хапа╨ з нелюдською силою верхн╨ жорно i, високо пiднявши над головою, кида╨ його на голову Ружинського, який даремно кинувся був тiкати, - юрба не пустила його, i вiн пада╨ з розбитим черепом). Крик, рух. Хмарний ще раз нiжно цiлу╨ Стесю i зника╨. Завiса. 1930