- по очах бачу. I за мене переживав. А як не переживати?.. Мене, молоду, красиву, уб'ють. I планета стане бiднiшою. Зникне гарна людина - i земля бiднiша╨. Хто так станцю╨, як я? Нiхто. Може, краще, може, гiрше, але не так, як я. Хто заспiва╨ так? Нiхто. (вiдiйшла до Кравцова)._ Посунься... Кравцов пiдвiвся, вiдiйшов, примостився на вiкнi. _ (Шпурнула хустку на сiно, прилягла. Вже iншим тоном). _До села можна пробратися яром, а там городами. Село невеличке, а фашистiв - як пацюкiв у коморi. Бiгають, ситi - аж вилискують, а люди принишкли, по хатах сидять. Пауза. На вигонi тро╨ повiшених гойдаються. Пауза. К р а в ц о в. З сiльськими нi з ким не говорила? А з а. Я ж циганка - ворожила, розпитувала... (Посмiхнулась)._ Ворожити зараз так легко, у всiх важке горе на серцi та надiя в душi - отак, горе i надiя тiльки i ╨ в людей зараз. Пауза. У першу хату, що за селом бiля тополi, можна зайти. Коли що - перечекати. Там жiнка самотня живе. К р а в ц о в. ╞й вiрити можна? А з а. Сина убито на фронтi. К р а в ц о в. Де комендатура? А з а. Бiля церкви. К р а в ц о в. Дорога до складiв? А з а. Я домовилася з господинею. Завтра корову поведу пасти i роздивлюся. К р а в ц о в. На свiтанку пiдеш? А з а. А зна╨ш, що таке свiтанок? Це коли нiч проща╨ться з землею. Глянеш на небо, свiта╨... а нiч до землi припада, мов бо©ться, що бiльше не побачить ©©. К р а в ц о в. Поспи. А з а. (розстеля╨ фуфайку, ляга╨. Пауза)._ А що, коли останнi два метри життя проспиш? Шкода буде. К р а в ц о в. Як це? А з а. А так. На свiтанку пiду i не повернуся... i пошкоду╨ш, що примусив мене спати! Довга пауза. Ти хотiв знати, чи я циганка? (Схопилася)._ Затанцюю тобi, Кравцов... (Почина╨ танцювати пiд музику безслiвно© пiснi, зупинилась, заспiвала)._ Iди до мене, iди до мене, Iди до мене... Смаглi нiжки - стежку вкажуть, Груди бiлi - нiч засвiтять, Губи нiжнi - втому вип'ють, Руки теплi заколишуть. Iди до мене, iди до мене! Iди до мене... Знов танок - незвичайний, дедалi стрiмкiший, вона наче лiта╨. Розстебнулася блуза - забiлiли груди, коса розплелася. Аза то зупиня╨ться, не зводячи очей з Кравцова, то знову кида╨ться у вихор танцю. Кравцов сто©ть чи то вражений, чи то розгублений. Тьмянi╨ свiтло, i вже в темрявi повторю╨ться пiсня. Довга пауза. Сцена освiтлю╨ться. Аза вдяга╨ фуфайку, запина╨ться. Кравцов сто©ть бiля вiкна, нiби теж зiбрався в дорогу. А з а. Нас було чотири сестри: двi бiлi, як ранок, а двi - чорнi, як вечiр... Я в драмгуртку циганку Азу грала, Кармен розучувала. (Ступила кiлька крокiв до Кравцова, нiби хотiла побачити, що в його очах)._ Вiдпочинь, Кравцов, роботи завтра багато. (Виходить, у дверях повернулась). _Кравцов, коли б ти сю нiч... прийшов до мене, убила б... Ось i нiж приготувала. (Вiдвернула полу фуфайки. Пауза. Знову вiдiйшла до дверей, зупинилася)._ Менi тепер легше жити. Вiрю - ╨ велике кохання! Думала, це казка, а воно насправдi. А так убила б, як зрадника, i рука б не здригнулася! Спасибi, Кравцов, що ти ╨, що я зустрiла такого! (Хоче йти)._ К р а в ц о в. Зачекай... За звича╨м нашого загону я хотiв Iлонку поховати i вiнок зробив. (Виходить i поверта╨ться з вiнком, сплетеним з калини, жита i дубового листя). _Вона, Iлонка, Роксолана... загинула мужньо, як бо╨ць... Я вибрав мiсце, затишно ©й буде. А то не повернусь - хто ©© похова╨? Аза сто©ть, вражена болем i жалем... Сцена темнi╨. Три залпи з двох пiстолетiв, голоси вже в темрявi. К р а в ц о в. Нiби живу поховав... Пауза. А що, коли вона жива? Пауза. З вогню живим не вийдеш... А з а. Менi вже треба йти, Кравцов. Перемiна свiтла. На авансценi сто©ть Тамара. Задумалась. Входить Дiд з погаслою люлькою в руках... Д i д. Що з тобою, Тамаро, не прихворiла? Т а м а р а (прокинулась вiд думок)._ Пробачте, не помiтила... Д i д. I я бiля тебе постою, воно хоч трошки сонце глянуло, а теплить. Чи не простудилась? Погода ж нiкудишня... Т а м а р а. Я тепло вдягнена. Д i д. Он пiдошва в чоботi вiдiрвалась, треба пiдбити. Т а м а р а. Як там нашi? Д i д. Поки не чутно. Т а м а р а. Товаришу командир!.. Д i д. Хочеш пiти дiзнатись? Т а м а р а. Так. Д i д. Не треба йти в той бiк. Не треба привертати увагу. Може, нiмцi мають у лiсi сво© очi, сво© вуха. Т а м а р а. Я кружним шляхом. Д i д. Почека╨мо. Т а м а р а. Кравцов... Д i д. Не певна за нього? Т а м а р а. Ще рани не позагоювалися як слiд. Д i д. Тихо. На перемiну погоди. Пауза. Т а м а р а. Дозвольте, я розвiдаю. Д i д. Я вже сказав. Т а м а р а. А коли без дозволу пiду?.. Д i д (розпалю╨ люльку, наче нехотя. З нотками вибачення)._ Такий час! Берегти дисциплiну треба!.. Без дозволу пiдеш - розстрiляю! Перемiна свiтла. Хата лiсника. Кравцов сто©ть бiля вiкна. Задумався. Входить Аза. В нiй нiби щось змiнилося, нiби кроки стали чiткiшi, зразу й не помiтив, що триматись ©й на ногах i навiть говорити надзвичайно важко, а вона нiби ще й усмiха╨ться. К р а в ц о в. (з полегшенням)._ Ледве дочекався. А з а. Слухай! Повторювати не буду... До сховища треба пробиратися повз церкву вузенькою вуличкою, порослою резедою. А далi - чисте поле, затемна повзтимеш. А там - огорожа дротом. Вартовi проходять уздовж дроту кожнi двадцять хвилин. Ось план. (Да╨ папiр). _ Кравцов пiдiйшов, узяв папiр. Iди зараз, тепер вечiр у нiч переходить. Очi найгiрше бачать у такiй темрявi. Бо вона схожа на величезну тiнь. Ти теж, як тiнь, будеш, i вартовi ще не настороженi... Iди, Кравцов. (Хитнулась)._ К р а в ц о в. Що таке? А з а. Поранена. (Вона б упала, якби Кравиов не пiдхопив ©©, пiдвiв до сiна, обережно поклав)._ К р а в ц о в. Як же я тебе залишу? А з а. Тебе послали пiдривати сховище, а не оберiгати поранену циганку. К р а в ц о в. Азо! А з а. Iди, Кравцов, я дочекаюсь тебе. Сцена темнi╨. В темрявi спалахують рiзнокольоровим свiтлом шматки дороги, якою, очевидно, проходила Аза... Лiс, кущi, дерева, колючий дрiт, химернi переплетiння гiлок. Сцена висвiтлю╨ться. Кравцов сто©ть бiля вiкна. Аза пiдвелася, сiла. ©й неймовiрно важко робити кожен рух, але бiль хоче приховати усмiшкою... а воно й усмiшка болюча. К р а в ц о в. Як себе почува╨ш? А з а. А ти - справжнiй, ти... живий? К р а в ц о в. Який же я ще можу бути? А з а. Сон, марення менi напоказували всього... Скажи ще раз... Ти - Кравцов?! К р а в ц о в. Я, Азо! Все зробив. Тiльки, коли з села виходив, чиркнула куля - дрiбницi... А з а. I я не почула вибуху? К р а в ц о в. Ще почу╨ш через десять хвилин. А з а. Десять хвилин це багато... К р а в ц о в. Вже дев'ять залишилося. А з а. А коли мiна не спрацю╨? К р а в ц о в. Вiдлежуся, як недобитий пес, i знову повзтиму туди. А з а. А зна╨ш, жито - то вiчна пам'ять про тих, хто пiшов, пам'ять серед живих... Калина - то краса, яка пiсля них житиме. Дубове листя - то труд тих, що пiшли, труд, що лишили живим... Кравцов! Хороша традицiя в нашому загонi! Пауза. А вiнок з Флонки прийми i могилу розрiвняй... Для людей ©© нема╨, а для тебе вона лишилась жити... ©© кохають, вона жива... К р а в ц о в. Ти вгадала, циганко. Я й вiнок прийняв, i могилу розрiвняв... Живе Iлонка... В менi живе. Вiддалений вибух, як удар грому, ввiрвався у хату. А з а. (спочатку тихо, а потiм все голоснiше смi╨ться). _Ми ©х... Ми сильнiшi! К р а в ц о в. (тепер уже помiтно, що вiн поранений. Йому вже важко стояти. Вiн трима╨ться за пiдвiконня)._ Сильнiшi... Довга пауза. Аза. Кравцов! (Пода╨ папiр)._ Читай! Кравцов пiдiйшов, йому важко, але стара╨ться не показувати, взяв папiр. Читай голосно! К р а в ц о в. (чита╨ повiльно, чiтко)._ "Я, Кононенко Марiя Дмитрiвна, в загонi прозвана Азою, знаю Миколу Кравцова сорок вiсiм годин. Були разом на завданнi. Микола Кравцов - чесний, мужнiй, вiдданий Вiтчизнi. Ще я знаю: вiн, Кравцов, умi╨ кохати i вмi╨ бути вiрним у коханнi. Пауза. Вищезазначене да╨ йому право бути комунiстом. Приймiть його в партiю. Безпартiйна Марiя Кононенко". Пауза. Кравцов таму╨ бiль, а може, й сльози. А з а. (©й дуже важко говорити)._ Кравцов, добуду╨ш хату пiсля вiйни... коли час буде... К р а в ц о в. Добудую. Для тебе добудую. А з а. Кравцов, у тебе залишилась ще крапелька сили? Пiдведи мене... Кравцов тiльки неймовiрним зусиллям волi трима╨ться на ногах. Пiдiйшов, обережно пiдвiв Азу. Подай хустку. Кравцов пода╨ хустку, розгорта╨ ©© й кладе на плечi дiвчинi. _ (Взяла хустку за кiнцi, розкинула над собою, як крила). _Хтось казав, що найкраще (голос усе тихiша╨)_ прощатися з цим свiтом у танцi... Хочу востанн╨ станцювати... А сама ледве трима╨ться, голову схилила на плече Кравцову. Чути стукiт каблукiв пiд безсловесну пiсню Ази. Стукiт переходить у дрiб. Трохи погасло свiтло. Вони обо╨ ледве стоять у великому колi танцюючих тiней. Як легко танцювати, i землi не чую пiд собою... (Опустилась на колiна, потiм упала, розкинула хустку, як крила). _ Кравцов захитався, вiн теж не може втриматися на ногах. Стукiт каблукiв затиха╨ - коло з тiнями зупиня╨ться... Темрява. Коли освiтлю╨ться сцена, ми бачимо: Аза лежить уже накрита циганською хусткою. Кравцов розпластаний серед хати. Тамара сто©ть бiля них, вражена побаченим. Т а м а р а. (пiдiйшла, трохи пiдняла край хустки рукою, наче закрила очi Азi. Пiдiйшла до Кравцова, опустилась на колiно, прихилилась, слуха╨ серце i тихо)._ Виживи, Кравцов! А вiдповiда╨ луна голосом не Тамари, а Оленки: "Виживи, Кравцевi Виживи, Кравцовi Виживи, Кравцовi" ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ТРЕТЯ Нiч. Закуток товарно© станцi©. В колi свiтла, що пада╨ вiд лiхтаря, дво╨ вантажникiв. Навiть ©хнi пози свiдчать про крайню перевтому. Чутно то вiддаленi, то близькi гудки паровозiв. Долинають голоси станцiйно© обслуги. Довга пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Глянувши на нас збоку - хто б догадався, що мiнiстр i академiк розвантажують вагони з вугiллям? Нiкому б i в голову не прийшла така божевiльна думка! Вугiлля, та ще вночi, та ще на голодний шлунок! Пауза. Я так зголоднiв, що хотiв сунути в рот шматок антрациту, але зуби пожалiв. К р а в ц о в. Чи вправимося до ранку? Пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Чому ти завжди набусурманений? Тебе за це й дiвчата не люблять. А до Коноплiцького (жест, мовляв, до мене)_ липнуть, як оси до варення. Вони липнуть, а менi байдуже! У них завжди усмiшечка напоготовi. Оченята нiби хотять повистрибувати - всi вони на один копил. Пауза. Не мовчи, розмовляй, бо засну, i вже не розбудиш. Розкажи щось. К р а в ц о в. Що розказати? К о н о п л i ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрi©. Або, наприклад, як ти бачиш свою дорiжку в життi? К р а в ц о в. Закiнчу iнститут, одержу призначення i працюватиму. К о н о п л i ц ь к и й. Куди пошлють, туди й пiдеш, - теля... К р а в ц о в. А як же ще? К о н о п л i ц ь к и й. Постав мету i йди до не©, як ось я. Я обов'язково стану мiнiстром! Мiнiстр Коноплiцький! Звучить? Отож-то! Стою в трамва©, а за спиною - "мiнiстр!", "мiнiстр!". При©ду додому - буду матерi покрiвлю перекривати - люди питатимуть: хто то. А потiм дiзнаються та аж роти пороззявляють... Мiнiстр на хату вилiз! Пауза. Так ©сти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловiка, убив би iз заздрощiв. Пауза. Взагалi передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти? К р а в ц о в. Давай! К о н о п л i ц ь к и й. На фронт я пiшов рядовим... Вiд Чорного до Бiлого моря рядовiшого, нiж я, не можна було знайти. А ким закiнчив вiйну? ╙фрейтором! Вiд рядового до ╨фрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс iнституту - рядовий студент! Четвертий курс - староста кiмнати! Стрибок? Стрибок. Дiйду i до мiнiстра... А ти - до академiка. Не витрача╨ш часу на балачки, цiннi думки запису╨ш у вахтжурнал. Пауза. Коли голодний - таке вiдчуття, наче у ротi хто кропивою пожалив. К р а в ц о в. Не думай про ©жу. К о н о п л i ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощi думають та ще вголос. К р а в ц о в. Досить вiдпочивати. К о н о п л i ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений)._ А можна збожеволiти вiд голоду? К р а в ц о в. Мабуть... К о н о п л i ц ь к и й. (прислуха╨ться, принюху╨ться). _Я вже божеволiю! Вчува╨ться запах ковбаси, та не яко©сь там лiверно© (з натхненням),_ а домашньо©! К р а в ц о в. На, з'©ж, а то справдi збожеволi╨ш. (Пода╨ йому окрайчик)._ К о н о п л i ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хлiб з'©даю протягом трьох секунд. К р а в ц о в. Ти свiй пайок вiддав технiчцi i добре зробив. В не© - дiти... К о н о п л i ц ь к и й. (вже з'©в хлiб)._ А ковбаса пахне... Це або новий вид галюцинацiй, або... К р а в ц о в. Або... К о н о п л i ц ь к и й. Почина╨ться. (Жест, мовляв, божеволiю, потiм знову принюху╨ться)._ Далi терпiти не можу - пiду на запах... (Вста╨, виходить)._ К р а в ц о в. Дивак! (Розмовля╨ про себе)._ Розвантажувати вугiлля - тяжка робота, але менi чомусь зда╨ться, чим тяжча робота, тим бiльший перепочинок душi. Пауза. Коноплiцький хоче стати мiнiстром, а я? Через рiк призначення. Куди?.. Пауза. Однаково... Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. Пiймав! По запаху вислiдив. За вагоном знайшов - до нас, видно, приглядалась. К р а в ц о в. Ковбаса? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, чого бо©шся, ми не урки... К р а в ц о в. Нiчого не розумiю... К о н о п л i ц ь к и й. (тихiше)._ Пiшов по запаху, як по стежцi, глядь - за вагоном тiнь... Я ж колись "язика" брав - знаю. Пiдкрався i за руку - хап! А вона - "вiдпусти"! I так глянула... В темрявi побачив ©© очi, а вони в не© злi, як у пуми, i рука моя сама опустилась. К р а в ц о в. Де ж та пума? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, мара, - ми чеснi люди, вантажники. Iди ближче, на свiтло. Тамара виходить на свiтло. Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугiлля розвантажують? К о н о п л i ц ь к и й. О другiй годинi ночi, на колiях товарно© станцi© шукати студентiв? Тамара пiдiйшла на кiлька крокiв, вдивля╨ться в Кравцова. Той уже пiзнав Тамару, але ще не вiрить сво©м очам. Т а м а р а. Кравцов? К р а в ц о в. Тамара? Коли при©хала? Т а м а р а. Сьогоднi пiзно ввечерi. Знайшла ваш гуртожиток, а там сказали, що вугiлля вантажите. Хотiла до свiтанку на вокзалi перебути, але не спиться. Я i пiшла навмання... Бач, i знайшла. Пауза. Який ти замурзаний - ледве впiзнала. К р а в ц о в. Хоч би написала, що при©деш. Т а м а р а. Не збиралася ©хати... К о н о п л i ц ь к и й (кида╨ пiдкреслено зацiкавлений_ погляд то на Кравцова, то на Тамару)._ Якщо давно не бачилися - розцiлуйтеся. К р а в ц о в. (пiдiйшов до Тамари)._ Здрастуй! (Поцiлував)._ Т а м а р а. (вiдвела погляд вiд Кравцова)._ Не збиралася ©хати, а воно якось в один день найшло на мене i... Пауза. Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде - i в iнститут на той рiк. Допоможеш, порадиш? К р а в ц о в. Подума╨мо. К о н о п л i ц ь к и й. Дрiбницi, i роботу, й iнститут я беру на себе. Роботи - хоч греблю гати, а в iнститут? Декана десь у темному куточку попрошу, вiн фронтовикiв любить i бо©ться. Та ще для користi справи пiдкинеш, що й ти була на фронтi. Т а м а р а. Я серйозно. К о н о п л i ц ь к и й. А хто ж серед ночi жарту╨? К р а в ц о в. (жест у бiк Коноплiцького)._ Мiй товариш, однокурсник. К о н о п л i ц ь к и й. (з поклоном)._ Друг i соратник Кравцова - Петро Коноплiцький. Мiнiстр. Без портфеля поки що... Т а м а р а. (пода╨ руку). Тамара._ К о н о п л i ц ь к и й. "Прекрасна, как ангел небесный, как демон, коварна и зла". К р а в ц о в. Ми через пару годин вже закiнчимо роботу. Т а м а р а. Може, по©сте? Я з дому взяла дещо - ковбаса домашня i хлiб... К о н о п л i ц ь к и й. Нi! Нi! Коли я працюю - ©сти не хочеться. Примушували б - i шматочка не взяв... Поговорiть, а я пiду. Вiдпочивати для мене теж шкiдливо. (Виходить). _ Кравцов i Тамара стоять у напруженiй мовчанцi. Розмова мiж ними або навiть кiлька слiв, якими вони можуть обмiнятись, i визначать ©хнi стосунки зараз, а може, i на все життя. Пауза. Т а м а р а. Могла б i ближче вiд дому влаштуватися, а я... (Не пiдiбрала слiв)._ Ти тут, i я теж сюди... К р а в ц о в. З роботою i в iнститут влаштуватися, думаю, можна. Пауза. Т а м а р а. А не думав, що аж сюди при©ду? К р а в ц о в. (теж наче хотiв знайти iншi слова, але не змiг)._ Нi. Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Оце розсудив: не можна вам iти самiй - ковбаса бандитiв приманить. Вона ж пахне на три кiлометри, i пограбують. Т а м а р а. (посмiхнулася)._ Не вiддам, для вас прибережу. Чекатиму на вокзалi. (Виходить)._ К о н о п л i ц ь к и й. Гарненьке, нiжненьке дiвча. Влашту╨мо ©© на роботу. Що вона вмi╨? К р а в ц о в. Стрiля╨ без промаху. К о н о п л i ц ь к и й. (здивовано)._ Що?! К р а в ц о в. Розвiдницею була в нашому загонi. К о н о п л i ц ь к и й. В не© в очах ╨ щось вiд зарядженого револьвера. К р а в ц о в. Безстрашна. К о н о п л i ц ь к и й. Ти закоханий в не©? Нi? То я почну облогу, а потiм штурм цi╨© фортецi. Що за лихо? Глянув - сподобалася! Глянув-втоми як не було! Глянув - ©сти перехотiлося! З такою можна одружитися. Помiтив, яка вона горда? А в загонi в не© не було об'╨кта, як би сказати, спостереження? К р а в ц о в. Не було. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, цей нiчний метелик залетiв менi в душу. Я вiдчиню вiконечко i скажу йому: лети звiдси. Коноплiцький - людина, яка не любить кайданiв, навiть золотих. КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Лавочка десь у саду. На лавочцi сидить Кравцов, бiля нього розкладенi книжки, конспекти. Вiн чита╨, занотову╨. К р а в ц о в. (видно, давно вже працю╨. Встав, зробив кiлька фiзичних вправ, як людина, що засидiлась. Говорить, наче вмовля╨ себе)._ А чого, власне, я тут, наче мене хто прив'язав? Бiжи, Кравцов. Куди? В кiно. Не хочу. Просто пройдись... Як це - просто пройтись? А так, по вулицi. Теж не хочу. Ну, тодi сиди, гризи гранiт науки... Ну й що, буду гризти. (Сiда╨, продовжу╨ працювати). _ Заходить Коноплiцький, зодягнений, як на свято. Все на ньому випрасуване, хоч, видно, ношене-переношене, та ще й з чужого плеча. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, ти ма╨ш нагоду лицезрiти найелегантнiшого мужчину. (Поволi поверта╨ться на всi боки)._ Ну?! Зацiпило... Це все Тамара. Якось вона сказала, що хоче бачити мене в цивiльному. Я намотав собi на вус i оце... Галстук - з четверто© кiмнати, сорочка - з восьмо©, пiджак - з двадцято©, штани - з першо©, черевики - з дев'ятнадцято©. Всi кiмнати гуртожитку перетрусив. (Жест). _Красень! К р а в ц о в. Нiчого! К о н о п л i ц ь к и й. Але пiсля вiйськово© форми, зда╨ться, нiби голий, i потiм все ледве трима╨ться. Боюся крок широкий зробити, боюся рукою махнути, але раз Тамара хоче, я можу для не© i кольчугу вдягти. К р а в ц о в. Куди зiбрався? К о н о п л i ц ь к и й. Хiба я знаю? Тамара зна╨: куди менi йти; що я буду робити; чи треба менi дихати, чи не треба; як Тамара скаже - так i роблю. Рiк минув з того часу, як на товарнiй станцi© я ©© побачив. Рiк, а вже нема╨ Коноплiцького - ╨ раб! Ох i Тамарочка! К р а в ц о в. Чого в тебе одна щока червонiша? К о н о п л i ц ь к и й. Це теж ©© робота. Вона вихову╨ в менi високi моральнi якостi... Взагалi нема в свiтi нiчого прекраснiшого, нiж жiнки, i загадковiшого нема╨. Як швидко вони переходять вiд гнiву до ласки. Заходить Тамара, вдягнена в гарненьку сукню, проста, але до лиця, зачiска. Т а м а р а. Ходiмо, запiзню╨мося. Коноплiцький. Встигнемо. Кравцов. Куди? К о н о п л i ц ь к и й. В кiно. К р а в ц о в. А чого Тамара не вiта╨ться? Т а м а р а. Ми ж ранком вiталися. Забув? К р а в ц о в. Пам'ять щось пiдводить. Т а м а р а. Вона в тебе й була слабенька. К о н о п л i ц ь к и й. Ходiмо, Тамаро. Тiльки за мене братись не можна - все, як павутинка, розлiзеться. Т а м а р а. (оглянула)._ "Как денди лондонский одет". К о н о п л i ц ь к и й. Красивий чоловiк! Як тобi пофортунило, Тамаро! Зустрiти мене, покохати... Чого так дивишся?.. Пожартувати не можна? Т а м а р а. Ходiмо з нами, Кравцов. К р а в ц о в. Попрацюю. К о н о п л i ц ь к и й. Ох, який я гарний! Хоч на виставку. КАРТИНА П'ЯТА Кабiнет директора заводу. За столом сидить Васильков, йому за тридцять, впевнений у собi. Ця впевненiсть вiдчутна i в голосi, i в манерi розмовляти, i в жестах. Вiн вiдкинувся на спинку крiсла, нiби задумався. Заходить Кравцов, пiдходить до столу, сiда╨. В а с и л ь к о в. Ось тепер поговоримо. Почитав анкету, характеристики, хоч вони часто й необ'╨ктивнi, але знати ©х треба. (Посмiхнувся)._ Ми з тобою з одного гнiзда... Один iнститут закiнчували. Я - до вiйни, а ти - пiсля. Хороший iнститут. Мiж iншим, я просив мiнiстерство, щоб саме з цього iнституту прислали менi iнженера. Рвався в Сибiр чи за призначенням? К р а в ц о в. За призначенням. В а с и л ь к о в. (посмiхувся)._ А мiг би сказати - рвався. Про завод наш ма╨ш уявлення? К р а в ц о в. Можна сказати - нi. В а с и л ь к о в. Яку б ти роботу хотiв? К р а в ц о в. Не знаю. В а с и л ь к о в. I я не знаю. (Пройшовся кабiнетом, усмiхнувся)._ Менi хорошi iнженери дуже потрiбнi i навiть посереднi, на жаль, теж потрiбнi. Де тебе притулити? К р а в ц о в. Ви мене не тулiть, а призначте, i я буду працювати. В а с и л ь к о в. (наче вивча╨ поглядом)._ Ти сердитий чи така вдача? К р а в ц о в. Вдача. В а с и л ь к о в. Одружений? В анкетi щось не запам'ятав цю графу. Пауза. К р а в ц о в. Це стосу╨ться роботи? В а с и л ь к о в. Так. К р а в ц о в. ...Одружений. В а с и л ь к о в. Ваш характер ма╨ значення для дружини, а менi потрiбна лише ваша робота. До речi, дружина з вами при©хала? К р а в ц о в. Нi... Я не знаю, де вона зараз. В а с и л ь к о в. Заре╨строванi, чи подруга? К р а в ц о в. Давайте про дiло. В а с и л ь к о в. Це теж дiло. Я зобов'язаний знати все про керiвний склад заводу. К р а в ц о в. Про керiвний, а я при чому? В а с и л ь к о в. Тобi б попрацювати помiчником майстра, майстром кiльканадцять рокiв, а потiм уже до цеху, а так людей нема╨, i я змушений призначити тебе виконуючим обов'язки начальника цеху... Збагнув? В. о. начальника цеху. К р а в ц о в. Збагнув. В а с и л ь к о в. Ну й що? К р а в ц о в. Нiчого. В а с и л ь к о в. Чому не вiдмовля╨шся? З студентсько© лави - до начальника цеху? К р а в ц о в. Ви ж кажете, людей нема╨. В а с и л ь к о в. (розсмiявся)._ Чогось менi зда╨ться, що ти або простий i хороший хлопець, або кар'╨рист чисто© води. Не гнiвайся - це думки вголос. Хочу тобi сказати ще одне: у вiйну я не покидав заводу нi вдень нi вночi. В мирний час чотирнадцять-п'ятнадцять годин на роботi. (Пiдвiвся)._ Пауза. Звикай, Кравцов, до заводу, до свого заводу, вивчай його пульс, вiдчувай подих. Щоб вiн став тво©м життям. К р а в ц о в. А бiльш конкретно? В а с и л ь к о в. (його почина╨ трохи дратувати манера розмови Кравцова)._ Три днi походи вiльним екскурсантом, а потiм - у дев'ятий цех. I запам'ятай: тво© знання, вмiння, характер, здiбностi - все визнача╨ться тiльки двома показниками: план i якiсть. К р а в ц о в. Можна йти? В а с и л ь к о в. Зачекай, я ще на тебе подивлюся, може, помилився... Щось ти "чувств никаких не изведал", одержавши призначення. Чи не забагато я тобi даю... К р а в ц о в. Давайте менше. В а с и л ь к о в. Гаразд, iди. Моя iнту©цiя мене ще не пiдводила. Заглянь до заступника по госпчастинi. Кравцов виходить. _ (Бере трубку)._ До тебе зайде iнженер Кравцов, з випускникiв. Ти звик, щоб тебе просили, а цей не буде, тому сам запропонуй. Талони на черевики, пальто, шапку, подумай, де йому жити... (Про себе)._ Кравцов! Я чув це прiзвище чи здалося?.. КАРТИНА ШОСТА Квартира Кравцова. Простора кiмната, тро╨ дверей. Тi, що ведуть до кабiнету, - прямо на глядача. Меблi в кiмнатi не новi i не комплектнi. На стiнi - жито, калина, дубове листя. Кравцов сидить у крiслi, видно, не вiдпочива╨, про щось дума╨. Блiдий. Погустiшала сивина. Пiсля паузи пiдвiвся, пройшовся по кiмнатi, опустився в крiсло. Дiстав вахтжурнал, щось записав. Телефонний дзвiнок. К р а в ц о в. (бере трубку)._ Слухаю, так пiзно? Вже перша година... Будь ласка, буду радий. (Кладе трубку). _Чим же вгостити?.. А нiчим - хай подише свiжим повiтрям. (Пiдiйшов, вiдчинив вiкно, прислуха╨ться)._ Диха╨ завод. Пауза. диха╨, але не на повнi груди... Заходить Васильков. В а с и л ь к о в. ©ду додому, - глядь, у тебе свiтло горить, от i завiтав. К р а в ц о в. Дякую, сiдайте. В а с и л ь к о в. (окинув поглядом кiмнату)._ Так i живеш. Я ж тобi казав - купи хорошi меблi, а то заходиш, як у пустку. Ввiмкни свiтло, не люблю темряви. Кравцов вмика╨ свiтло. Що ти зараз робиш? К р а в ц о в. Збирався лягати спати. В а с и л ь к о в. I тобi спиться? К р а в ц о в. Снотворного не вживаю. В а с и л ь к о в. А я вживаю, i все одно не спиться. К р а в ц о в. Лiкуватися треба. В а с и л ь к о в. Кравцов, ти прийшов на наш завод прямо з студентсько© лави, я поставив тебе в. о., а потiм начальником цеху. Щорiчно премi©, орденом нагороджений... Не тому, звичайно, що я до тебе добре ставлюсь, а тому, що цех твiй один з кращих. Я рiдко в людях помиляюсь, як i не помилився в тобi. Пиво ╨? К р а в ц о в. Нема╨. Коньяк ╨! В а с и л ь к о в. Навiть не знав, що ти вжива╨ш спиртне... К р а в ц о в. Зрiдка. В а с и л ь к о в. По п'ятдесят грамiв коньяку до розмови... К р а в ц о в. (дiстав чарки, розлива╨ коньяк)._ Досить лимона чи ковбаси нарiзати? В а с и л ь к о в. Обiйдемось. (Бере чарку, випива╨)._ Ти, Кравцов, прекрасний працiвник. Менi стало легше, як ти з'явився на заводi... К р а в ц о в. (випив чарку)._ Ви мене так розхвалю╨те, товаришу Васильков, нiби збира╨теся звiльнити з роботи. В а с и л ь к о в. (трохи розгубився). Я_ просто висловлюю сво© думки. На чому ми зупинились? К р а в ц о в. Коли я з'явився на заводi - вам стало легше працювати. В а с и л ь к о в. Так, стало легше працювати. Незамiнний ти iнженер, серйозний, роботящий. Ось тiльки я став помiчати - подався ти трохи, змарнiв. Здоров'я, видно, почало здавати. Ти скiльки рокiв не був у вiдпустцi? К р а в ц о в. Сiм. В а с и л ь к о в. Сiм рокiв вiдмовлявся, а зараз я наполягаю - ©дь вiдпочинь. Навiть наш лiкар жалiвся, що ти не слуха╨ш його, не хочеш пiдремонтуватись. I потiм, як бачиш, завод наш почав потроху вiдступати на лiвий фланг. Нам доведеться попрацювати до ломоти в кiстках. Тож набирайся сил. К р а в ц о в. Це так несподiвано. В а с и л ь к о в. ╙ путiвка в Ялту. К р а в ц о в. Не хочу в Ялту. В а с и л ь к о в. Тодi просто на море, але щоб завтра я тебе на заводi не бачив. Повернешся - продовжимо розмову про заводськi справи. Пауза. Ти якийсь завжди захмарений, Кравцов. К р а в ц о в. Коли ж менi ©хати у вiдпустку? В а с и л ь к о в. Iз завтрашнього дня. К р а в ц о в. Подумаю. В а с и л ь к о в. Виконуй розпорядження. Спасибi за частування, бувай. До зустрiчi пiсля вiдпустки. (Виходить). _ Кравцов залиша╨ться сам, мiря╨ кiмнату з кутка в куток. К р а в ц о в. (про себе)._ Завтра - так завтра! Але куди? (Зупиня╨ться посеред кiмнати, задумався)._ Довга пауза. Потiм йому почулися далекi три залпи з пiстолетiв. КАРТИНА СЬОМА Хата лiсника. Зда╨ться, в нiй нiчого не змiнилося, навiть облинялий пiджак висить на стiнi. На чемоданi сидить Кравцов, обхопивши голову руками. По довгiй паузi чути вiддаленi три пострiли з двох пiстолетiв, як у попереднiй картинi. Вони нiби повертають його до дiйсностi. Пiдвiв голову, оглянув кiмнату, пiдiйшов, торкнувся пiджака. З пiдвiконня змахнув порохняву. К р а в ц о в. Зупинився час! У цiй хатi час сто©ть на мiсцi! Навiть тривога вiйни мов прита©лась, диха╨ десь у кутку... (Посмiхнувся)._ Може, я вiдвик вiд лiсу, i менi страшно? (Пiдiйшов, взяв, потримав фуганок в руках, потiм сокиру, попробував, чи гостре лезо)._ Мабуть, з того часу тут нiхто й не був. Не диво - глушина. Аза мрiяла пiсля вiйни тут вiдпочивати i слухати, як iде час. Мрiяла, просила добудувати хату, а я забув? Нi! Не забув! Того й при©хав. При©хав добудувати хату!.. Затемнення. Якась дивна музика. В нiй i тишина лiсу, i вiдгомiн вiйни, i радiсть, i туга. Сцена освiтлю╨ться. Та ж хата, впадають в очi новi вiкна, дверi, свiже сiно в кутку... I калина, жито, дубове листя на стiнi. К р а в ц о в. Два днi сиджу у цiй хатi, слухаю, а час не йде, вiн поверта╨ться, пливе назад у вiйну. Пауза. Стук у вiкно. Що це? Почулося? Знову стук. (Вiдчиня╨ дверi). _ Заходить Дiд. Зда╨ться, вiн i не змiнився, хiба що зсутулився та бiлi пасма в бородi... I для нього, i для Кравцова ця зустрiч несподiвана. Стоять на вiддалi, уже й упiзнали один одного, але ще мовчать. Це ви, товаришу командир?.. Д i д. Я, Кравцов. (Пiдходить, пода╨ руку. Оглянув хату)._ Прочув, що хтось у лiсi хату добудову╨. Хто б це, думаю? (Оглянув)._ Сам? К р а в ц о в. Сам. Роботи небагато, а митарств чимало: дошки, скло, цвяхи... Д i д. Сказав собi: пiду погляну хто. Господар повернувся чи так хто? К р а в ц о в. А чому серед ночi? Д i д (засмiявся, не розтуляючи вуст)._ Вдень у лiсi боюся... Вдень i заблудитись у ньому можу. А вночi лiс для мене - як сво╨ дворище. Вночi вiн менi звичайний. К р а в ц о в. Як ви? Д i д. Нiчого. А ти? К р а в ц о в. Теж нiчого. Д i д (обiйшов, подивився на дверi, вiкна попробував руками)._ Добряче зробив. А чого це надумав? К р а в ц о в. Колись тодi... Аза просила мене, коли господар не повернеться, то щоб добудували. Збиралась тут жити. Д i д. Довго думав. К р а в ц о в. Ранiше не випадало. Д i д. З наших кого зустрiчав? К р а в ц о в. Тамару. Пауза. Д i д. Вона тебе двiчi вiд смертi врятувала. Прямо-таки врукопашну зi смертю билась за тебе... В цiй хатi тодi вона знайшла Азу вже... а ти ще дихав. Сама принесла в загiн. Вона в землянку для тебе яко©сь трави м яко© наносила. А лiкiв треба було, так нiмецьку санiтарну машину пiдiрвала... Згорiло все: i машина, i нiмцi, i таблетки. Пауза. Повз землянку, де ти лежав, ходили навшпиньки, бо Тамара, як тигриця, берегла тебе. Вона ладна була вiтер зупинити, аби тобi було тихо. Тепер ви побралися, мабуть. К р а в ц о в. Нi. Пауза. Д i д. I таке бува╨. А ти ж як? Столяру╨ш? К р а в ц о в. Нi, на заводi. Д i д. Нiчого живеш? К р а в ц о в. Нiчого. Д i д. А я один. Ось бачиш, i лiтом, i зимою в Мишковiй шапцi. (Обережно зняв з голови, погладив)._ Сам. I хата хороша, i пенсiя персональна, i шана, а в душi - протяг, холод... I дружина, i Мишко пiшли... Пiшли i не зачинили дверей у мо©й душi - так холод i находить. Думав, час затаму╨, а воно - нi. Якiсь звуки музики, наче спогади. Довга пауза. Тi, що пiшли, вимагають, аби ми по совiстi жили. По чистiй совiстi. Наче його хто запиту╨. Це так! Совiстi нема╨ сiро©, рябо©, в крапочку. Совiсть або чиста, або не чиста. Пауза. Дивись, Кравцов, щоб i ти (по паузi)..._ по совiстi. К р а в ц о в. Нiч яка темна. Д i д. Гроза буде - хмара аж на землю ляга╨. Довга пауза. Затемнення. Лишилося тiльки свiтлове коло на Дiдовi, на Кравцевi. З'являються ще свiтло-голубi кола, а в них - Мишко, Аза, Оленка. Нiма сцена. Спалахнула блискавка, вдарив грiм, погасив голубi кола. К р а в ц о в. Завтра по©ду. Д i д. А я, мабуть, сюди переберусь, ближче до... Лiсником уже пропонували. Погоджусь. Довга пауза. Знову випливають у свiтлi Дiд i Кравцов. А в голубих колах - Мишко без шапки. Аза, Оленка. I здалеку ледве чутнi три залпи. КАРТИНА ВОСЬМА Кабiнет Василькова. Обстановка та ж, але впада╨ в око крiсло, на якому сидить директор. Оббите шкiрою, просторе: в ньому, зда╨ться, i спати можна. Васильков щось пише, коли заходить Кравцов, вiн на мить вiдiрвався вiд роботи, жестом запросив сiсти. В а с и л ь к о в. (дописав аркуш, переглянув, узяв телефонну трубку)._ Я в себе. Чекаю Москву. (Поклав трубку, пiдвiвся, подав руку Кравцову)._ Привiт вiдпускникам! Засмаг, схуд - це непогано, але чому не добув, при©хав ранiше? За заводом скучив? К р а в ц о в. Скучив. В а с и л ь к о в. Отак я за останнi роки жодно© вiдпустки не добув до кiнця. Тягне на завод. Усе зда╨ться, нiби там щось трапилось. Повiриш, заходжу на завод, наче в свою хату, - огорта╨ якимсь теплом. Пауза Що нового? К р а в ц о в. У мене нiчого, а у вас? В а с и л ь к о в. По-старому. Остання декада - штурму╨мо. Нового? (Посмiхнувся)._ Ось крiсло поставили менi нове. Люблю зручнiсть. Та й проводжу я в ньому пiвжиття. До пенсi© п'ятнадцять рокiв, якраз його й вистачить. Шкiра добряча, не протреться. (Спохватився)._ Кравцов, чому ти так пiзно зайшов? (Глянув на годинника)._ Зараз же дванадцята ночi. Мiг би i завтра. К р а в ц о в. Справи... В а с и л ь к о в. По очах бачу - iнiцiативу принiс. Викладай! Економiя буде? План буде? Основнi показники iнiцiативи? К р а в ц о в. Важко сказати. " В а с и л ь к о в. Про що ж говорити, коли не продумав? К р а в ц о в. Продумав. В а с и л ь к о в. Слухаю. Люблю новi думки. Чаю хочеш? К р а в ц о в. Дякую. В а с и л ь к о в. Людина може придумати таке, що потiм слуха╨ш i диву╨шся. (Вiдкинувся на спинку крiсла)._ Цiкаво, що ти за вiдпустку надумав? К р а в ц о в. Ви, товаришу Васильков... В а с и л ь к о в. (жест)._ Зна╨ш, Кравцов, я не так уже й набагато старший за тебе, а на вигляд, пробач, нiби ровесник. Давай на "ти", зручнiше. К р а в ц о в. Давай на "ти". Пауза. Вислухай мене уважно, Васильков. В а с и л ь к о в. В неуважностi мене ще нiхто нiколи не звинувачував, тим паче, коли йдеться про iнiцiативу, подавай ©© коротше. К р а в ц о в. Можу коротко! (В голосi повна переконанiсть)._ Тобi треба вiдмовитись вiд посади директора заводу, товаришу Васильков! Пауза. Васильков аж вiдкинувся на спинку крiсла, на обличчi якась непевна посмiшка. Такими безглуздими здалися слова Кравцова. В а с и л ь к о в. Ти... (Не знайшов слiв, але йому ще зда╨ться, що це жарт)._ К р а в ц о в. Ми з тобою комунiсти... А комунiст, якщо перекласти на просту, звичайнiсiньку мову, це той, хто добровiльно взяв на себе клятву служити людям! Робити добро людям! ©хнi iнтереси ставити вище сво©х власних iнтересiв. Пауза. Обидва мовчать. Васильков уже збагнув, що Кравцов не жарту╨. Вiн якось глибше втиснувся в крiсло. (Кравцов пройшовся кабiнетом i знову зупинився перед Васильковим)._ А недавно одна у вищiй мiрi шановна людина нагадала менi вiдому iстину, що совiсть не може бути сiрою, чи рябою, чи в крапочку - совiсть може бути або чистою, або не чистою. Отже, поговоримо з позицiй чисто© совiстi - з позицiй комунiстiв! В а с и л ь к о в. Хто тебе уповноважив на цю розмову? К р а в ц о в. Я ж тiльки-но пояснив! Пауза. Не тобi розповiдати про значення нашого пiдпри╨мства. В а с и л ь к о в (уже з нотками злостi)._ Скорочуйся. Кравцов. Коли завод був меншим, продукцiя простiшою, ти, Васильков, справлявся з роботою. В а с и л ь к о в. А тепер розлiнився, зазнався... К р а в ц о в. Залишився чесним, вiдданим роботi, але... В а с и л ь к о в. Коли почав, то не заникуйся! К р а в ц о в. Але тепер завод вирiс, i керувати ним тобi просто не пiд силу. Ти це сам вiдчува╨ш. Вiдчува╨ш свою, пробач на словi, безпомiчнiсть... Вiд цього на заводi i зайва су╨та, штурмiвщина, безлiч летючок, нарад... Пауза. В а с и л ь к о в. (з нотками зла)._ Став балакучим! (Вийшов з-за столу, ходить по кабiнету. Видно, намага╨ться заспоко©тись, i це йому нiби вда╨ться. Нараз вiн пiдходить дiста╨ телеграму, пода╨ Кравцову)._ Мiнiстр дяку╨, а ти знiма╨ш з роботи! К р а в ц о в. Мiнiстр менше зна╨ тебе, нiж я. I потiм, це подяка заводу. В а с и л ь к о в. Може, вже й кандидатуру пiдiбрав на директора заводу? (Зупинився, чека╨ вiдповiдi)._ Пауза. К р а в ц о в. Товаришу Васильков, те, що я сказав, ти сам десь розумi╨ш i вiдчува╨ш, але бо©шся собi признатися. Для цього треба бути мужнiм. Пауза. (Знову пройшовся по кабiнету)._ А щодо призначення... Це справа мiнiстерства. Пауза. В а с и л ь к о в. Може, тебе рекомендувати директором? К р а в ц о в. Рекомендуй. Я, певен, справу повiв би краще. В а с и л ь к о в. (на його обличчi розгубленiсть, здивованiсть, врештi вiн щиро смi╨ться)._ Я всього чекав, тiльки не цього... До того неприкритий кар'╨ризм, безсоромнiсть, нескромнiсть! Кравцов, вас треба лiкувати довго й серйозно. К р а в ц о в. (залиша╨ться спокiйним)._ Повторюю, для справ заводу це було б краще! В а с и л ь к о в. (сiда╨ в сво╨ крiсло i вже з якоюсь цiкавiстю в голосi)._ Я можу припустити, хоч це для мене несподiвано боляче, але я можу припустити, що у вас, так би мовити, у перебiльшенiй формi кар'╨ризм, але щоб не приховувати, а так напоказ... Це вперше. К р а в ц о в. Того, хто на фронтi пропонував себе, щоб його послали на смертельно небезпечнi завдання, нiхто не звинувачував у кар'╨ризмi, безсоромностi, нескромностi. Коли вибував зi строю комбат, - пiдводився комроти i вiв батальйон в атаку, його не звинувачували в кар'╨ризмi, безсоромностi. В а с и л ь к о в. Закони вiйни перенести хочеш... К р а в ц о в. Закони найвищо© мужностi, чесностi, вiдданостi Вiтчизнi, народу - цi закони iснували у вiйну, i ©х не треба забувати i сьогоднi. Васильков вийшов з-за столу, став навпроти Кравцова. В нього згаса╨ неприязнь. Нiма сцена. Чу╨ться голос Кравцова, наче чита╨ запис: "Вахту прийняв Кравцов!" Темнi╨ свiтло. Знову музика, як спогади вiйни, як роздуми, як пiсня мужностi. Поступово свiтло розгора╨ться. Кабiнет директора заводу. Впадають в очi на однiй iз стiн жито, калина i дубове листя. Заходить Кравцов, знiма╨ плащ, сiда╨ за стiл. Дiста╨ якiсь папери. Потiм знiма╨ трубку. К р а в ц о в. До дев'ято© мене по можливостi не турбуйте. В цей час заходить Скирда, у вiйськовiй вицвiлiй одежi, без погон. С к и р д а. А я потурбую... Кравцов здивований: хто так рано мiг зайти. Скористався, що секретарка ще не прийшла, робота почина╨ться о дев'ятiй, а зараз вiсiм. К р а в ц о в. (виходить з-за столу, наблизився до Скирди. Ще деякий час дивиться мовчки, нiби хоче переконатись, Що не помилився)._ Товариш капiтан?! Скирда? Здрастуйте! (Потиснув руку)._ Яким вiтром? С к и р д а. А я вже й без вiтру, як перекотиполе. I тихо, а воно котиться. К р а в ц о в. Сiдай. Аж не вiриться! С к и р д а. Не вiриться... I менi не вiриться. Кравцов - директор такого заводу! Виходить, хлопець ти не дурний. Правда, рiзне говорять люди. К р а в ц о в. Звiдки начувся? С к и р д а. Я на тво╨му заводi служу. К р а в цо в (здивовано)._ Ти служиш? С к и р д а. На прохiднiй, охоронником. К р а в ц о в. А я i не знав. С к и р д а. Комкор солдатiв усiх не зна╨ i не бачить. Так, кажу, говорять рiзне. Бiльше хвалять: дiловий, штурмiвщини менше. Видно, ╨ в тебе струнка. К р а в ц о в. На завод до нас випадково? С к и р д а. Обличчя тво╨ в газетi побачив - те, дев'ятнадцятирiчне згадалося, впiзнав тебе - i при©хав... К р а в ц о в. Спасибi. С к и р д а. Обiрвала мене вiйна, обкарнала, обпалила. Один - нi родича, нi пiвродича, нi чвертi родича на всiй землi. Мiльярди людей, а в мене нiкого - тiльки ти один, Кравцов. Пауза. Колись хотiв розстрiляти тебе, а тепер у родичi набиваюся. Ось так. Люблю чи не люблю я тебе, Кравцов, а житиму поруч... I хочу попросити - iнколи, як дозволиш, до тебе додому зайду, ти ж один. Вечорами заходитиму - вони для мене такi довгi, а ночi ще довшi... К р а в ц о в. А ми родичi з тобою - кров порiднила нас. Пауза. I самотнiсть... С к и р д а. Кравцов, ти плакав коли-небудь пiсля вiйни?.. Нi!.. I я теж. Слiз нема╨, а так iнколи хочеться заплакати, коли тяжко, щоб легше стало... Подумав якось гнiздо собi злiпити. Нi. Те, перше, зруйноване, з очей не сходить... i гнiздо, i пташенята. Так дозволь заходити до тебе... Ти ж один. (Iде, потiм зупинився)._ Те, що мiж нами було... (Потоптався на мiсцi, слова потрiбного не знайшов. Виходить). _ Кравцов сiв за стiл. Схилив голову на руки. Довга пауза. I в кабiнетi з'явля╨ться Оленка. Боса. В довгiй бiлiй сорочцi, по якiй розкиданi квiти. Квiти на широких спадаючих рукавах. Сорочка розстебнута, волосся розсипалося по плечах. Оленка дивиться на Кравцова i голосом тихим i чутним: "Ти нi в чому не винуватий, i я - у нас кохання велике, велике..." Пiдняла, розкинула руки, наче хотiла показати, яке велике, безмежне кохання. Розстебнутi рукава сорочки опали. Сцена темнi╨. Лиша╨ться свiтло тiльки на закритому руками обличчi Кравцова та на розкинутих руках Оленки. Перемiна свiтла. Кабiнет у квартирi Кравцова. Вся стiна, що перед глядачем, розмальована - точне повторення малюнкiв Оленки на коминi в ©© "палацi". Навiть яскравiше. Саморобний столик-трикутник, табуретки. Бiля столика сто©ть Кравцов у важкiй задумi. Одягнутий по-святковому. На столi лежить калина, два наповненi червоним вином келихи. Пауза. В абсолютнiй тишi голос Оленки: "Справдi, сьогоднi твiй день народження?" К р а в ц о в. (мовби вiдповiда╨ ©й)._ Летять роки! Довга пауза. Телефонний дзвiнок (Виходить з кабiнету, пiднiма╨ трубку)._ Слухаю!.. Проведете без мене! Нi-нi, я зайнятий! (I вже iншим голосом)._ Сьогоднi мiй день народження! В мене повно гостей, як же я ©х залишу? (Кладе трубку. Нiби про себе)._ Раз у рiк я маю право на святий вечiр? На зустрiч з Iлонкою. (Пiдiйшов, сiв бiля столика. Взяв келих, не випив - трима╨ в руках). _Летять роки... I ти вже не дiвча. Не дiвча, Iлонко... Мiня╨ться колiр освiтлення. Заходить Оленка. Не дiвча - красива молода жiнка в чорнiй оксамитовiй сукнi. Ступила кiлька крокiв до Кравцова, зупинилася. Пауза. О л е н к а. Тобi нелегко, Кравцов, чекати мене? Чекати, знаючи, що я не прийду? К р а в ц о в. Дуже важко. Наче хто увiгнав у груди нiж i не вийняв... Ось так усi роки! О л е н к а. А ти ж зна╨ш - не прийду. I не чекай... Чого самотнiм жити? На роботi ще нiчого, а вдома - як у камерi. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Багато гарних жiнок. К р а в ц о в. Багато... О л е н к а. Одружуйся i живи, як усi... Життя ╨ життя... Не його пристосовуй до себе, а себе до нього. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Ще не пiзно i сiм'ю мати. К р а в ц о в. Не пiзно... О л е н к а. Iя швидко забудусь. К р а в ц о в. (наче прокинувся)._ Що? I це говориш менi ти, Iлонка? Пауза. О л е н к а. Нi, це я проказала тво© думки. К р а в ц о в. Так, вони iнодi прокрадаються до мене... Прокрадаються i тiкають, нашого кохання вони бояться. Iлонко, як давно ти запалила свiчку в мо╨му серцi... А той вогонь i досi - i теплить, i грi╨, i палить мене!.. Люди мене не зрозумiють?!! Пауза. Хай тут передi мною буде сто, тисяча чоловiк, я скажу ©м: прислухайтесь до себе! В кожного з вас або жеврi╨ вогник того першого, чистого, справжнього кохання, або ви чека╨те, коли вiн спалахне... Пауза. А може, хто сам погасив його, той кара╨ться все життя. Пауза. Кравцов! А коли з то© тисячi вийдуть кiльканадцять i скажуть тобi: кохання справжнього нема╨! Кохання - то рожеве марево! Пауза. Я ©х запитаю: як же ви живете серед людей? Забирайтесь на iншi планети! На Землi вам мiсця нема╨!!! (Пiдiйшов, опустився на табуретку. Дивиться на голубi оленi)._ Ви не видуманi! Ви ╨! Мо© голубi оленi! Повiльно темнi╨. Народжу╨ться музика. Сцена в смугах свiтла i темряви. Кравцов i Оленка танцюють вальс. Перемiна свiтла. Кравцов сидить у крiслi - заснув. Чути дзвiнок. Кравцов прокинувся. Швидко зачинив дверi до кабiнету, впуска╨ гостей. Заходять Коноплiцький i Тамара, ©х змiнили роки, але вони обо╨ ще молодi на вигляд. К р а в ц о в. Ви?.. К о н о п л i ц ь к и й. Ми... (Вiта╨ться з Кравцовим)._ К р а в ц о в. (цiлу╨ руку Тамарi)._ Молодцi, що згадали. Правда, щороку телеграми поздоровчi одержую, а щоб просто - то нi. К о н о п л i ц ь к и й. На весiлля запрошували листом. Пам'ятаю, я ще i план нашо© квартири намалював. К р а в ц о в. Це було давно. Т а м а р а. Раннiй ранок, а ти вже наче зiбрався кудись iти. На роботу? Сьогоднi ж вихiдний... К р а в ц о в. У нас менше вихiдних. (До Коноплiцького). _Ростеш, Коноплiцький! Чув, уже член-кореспондент! К о н о п л i ц ь к и й. Не думав, не гадав - само прийшло! К р а в ц о в. Зада╨шся. Я читав тво© роботи. Вартi уваги. Т а м а р а. Як здоров'я? К р а в ц о в. Вiдмiнно. Т а м а р а. Змарнiв. К р а в ц о в. Роки. Сiдайте в мо©й хатi - я пригощу шампанським, коньяком, консервами i ковбасою, Т а м а р а. Холостяку╨ш? К р а в ц о в. А чим погано? К о н о п л i ц ь к и й. Ми так i думали... К р а в ц о в. Будемо снiдати? К о н о п л i ц ь к и й. Я людина долi, та спершу про справи. К р а в ц о в. Будь ласка. Якщо так термiново. К о н о п л i ц ь к и й. Чим почати розмову, давайте сядемо. Щоб було чинно, благородно. Пауза. А ти трохи подався, мiй дорогий Миколко. Видно, працю╨ш як каторжний. I товариш хороший, i люблю я тебе... К р а в ц о в. Оце та дiлова розмова? К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Почнемо, Тамарочко? Т а м а р а. (по нiй видно - чимось занепоко©лась)._ Може, Кравцов кудись поспiша╨? К р а в ц о в. Я до ваших послуг. К о н о п л i ц ь к и й. Починаю! (Схопився. Ходить по кiмнатi)._ Дуже важко, майже неможливо жити з жiнкою, яка говорить правду! К р а в ц о в. Сумнiвна iстина. К о н о п л i ц ь к и й. А ти ©© постарайся засво©ти. Я вже збиваюся з послiдовностi. Пауза. (Зупинився)._ Я привiз свою дружину тобi. Знак оклику, пауза. Повторюю - свою дружину - тобi! Все почалося з правди, яка мала такий вигляд: "Дорогий мiй друже Коноплiцький, ти найпрекраснiший чоловiк. Я була певна, що жити будемо добре i навiть покохаю тебе, але з цього нiчого не вийшло. Я кохаю iншого. Пауза. Кохаю Кравцова... Бiльше критися перед тобою не можу". Ось основний змiст промов, якi вона почала все частiше проголошувати. Пауза. I по©хала до тебе... Я теж при©хав, аби ти не подумав, що вона втекла. Ми - по-доброму. За бравадою слiв вiдчутно гiркоту i жаль, що так сталось. Запала напружена мовчанка. Кожний по-сво╨му пережива╨ почуте. I ще додам: знай, Кравцов, як там ви домовитесь - не знаю, але для Тамари в мене завжди серце (посмiхнувся) _вiдкрите. Пауза. Я пройдусь, мiсто ваше подивлюся. (Швидко виходить). _ Кравцов устав, ходить по хатi, видно, не зна╨, як почати розмову з Та марою. Та й про що? Мовчанка затягнулась. Т а м а р а. Кравцов, не сердься. Може, не так треба було сказати, як це зробив Коноплiцький, але суть вiрна. Я роками готувалась до цi╨© розмови. До розмови з тобою, а тепер не стало слiв. Пауза. (Вiдiйшла в протилежний бiк кiмнати)._ Так, мабуть, з того, певно, з того почалося... коли я тебе винесла... Коли ти напiвживий марив нею, Iлонкою, марив, i шукав, i вiрив, i побивався за нею... Я ще тодi наче напилася чужого кохання, напилася i сп'янiла... Гадала - пройде, а воно нi. Пауза. Кравцов, тобi важко жити самому? Все думаю, якi в тебе рани! Болять i досi? Я ж кожну твою... Я не хочу, не думай, наче прошу вдячностi, нi, Кравцов! Довга пауза. К р а в ц о в. Ти врятувала менi життя. I я не забув - забути грiх. Т а м а р а. Але я не для цього кажу. Згадаю тво© рани - в само© бiль народжу╨ться. Вiдчула: без тебе, Кравцов, життя мо╨ пощерблене. Пауза. Iлонку не забув? Нi! Я знала, ти не з тих, хто забува╨. Дозволь десь бiля тебе жити! Хоч на заводi у вас працюватиму. Вечорами буду заходити, чай готувати... Ми ж друзi, Кравцов! Так менi легше буде. Пауза. (Зовсiм тихо про себе)._ А може, з часом... _ Довга мовчанка. Заходить Скирда, вже в цивiльному. С к и р д а. Чого це в тебе, Кравцов, дверi розпанаханi? (Пабачив Тамару, здивований погляд). _ К р а в ц о в. Знайомтесь, друзi мо©... Тамара й Скирда, перш нiж подати руку, обмiнялись вивчаючим поглядом. Перемiна свiтла. Мiський скверик. На лавочцi сидить зiщулившись Оленка. В руках, опущених на колiна, газета. Поруч сто©ть невеличка валiзка. Оленка заслухалась, задивилась у сво© скаламученi думки. Пауза. О л е н к а (знов погляд на газету, на портрет)._ Посивiлий, немовби змарнiв. Пауза. Все про тебе написали, Кравцов: i дiловий, i органiзатор, i план викону╨... А взяли б та й написали: "...Iлонку шука╨". Пауза. Не ти, я тебе знайшла, Кравцов! Випадково? Нi! Мабуть, пiвсвiту знало, що я тебе шукаю. (Ледь торкнулась уст гiрка посмiшка)._ I газету, бач, з тво©м портретом прислали. А ти не знайшов мене - бо не шукав! Пауза. А може, шукав, але як знайти? Вiйна начисто слiди замела... Хоч би й побував у мо©х краях - села нема╨. В одну нiч фашисти i село спалили, i людей до одного вигубили!.. Нiхто ж не вiдав, що я напередоднi то© ночi втекла на фронт... Пауза. У сотий раз я звинувачую себе, i в сотий раз виправдовую... Днi, мiсяцi, роки - для мене були не плином часу, а бiлим полотном чекання... I ось тепер ти так близько вiд мене, он у тому будинку. Всього кiлька хвилин, щоб до тебе дiйти... Роками iшла до цих хвилин i зупинилась... Боюся... Я жила коханням, дихала ним... А коли ти, Кравцов, забув мене, а коли... Тодi все... все в прiрву!.. (╞© наче пронизав гострий бiль, аж серце притисла рукою)._ Виходить Тамара. Пройшла мимо, потiм повернулась, зупинилась. Т а м а р а. (до Оленки)._ Пробачте, вам зле? О л е н к а (тiльки тепер помiтила Тамару)._ Нi, це так... Зустрiлись поглядом. Пауза. Т а м а р а. Може, зайдемо до мене, перепочинете. Я тут поруч живу. О л е н к а. Дуже вдячна, але я почуваю себе добре. Т а м а р а. Видно, при©хали у вiдрядження? На наш завод? О л е н к а. У приватних справах. Чекаю автобуса на станцiю. Через годину мiй по©зд. Т а м а р а. Ви з Укра©ни? О л е н к а. Так. Т а м а р а. По вимовi вiдчула. З яких мiсць? О л е н к а. З Полiсся. Т а м а р а. Та ми земляки, навiть близькi. I я з Полiсся. Це ж треба - в такiй далечинi зустрiтися. Там у вас iще купаються, а тут уже холодом диха╨. Як наше мiсто, сподобалось? О л е н к а. Недовго була. Як слiд не роздивилася. Зовсiм нове, нiби трохи суворе, черстве... Пауза. Т а м а р а. Хочете, я дам вам свою адресу! Iншим разом при©дете - гостею будете. (Шука╨, на чому б написати адресу)._ О л е н к а. Дякую. Сюди я бiльше не при©ду. А он автобус мiй ©де. Т а м а р а. Щасливо© дороги. Привiт Полiссю. Скучила за ним. О л е н к а. Повертайтеся на Полiсся. Т а м а р а. Не можу! (Посмiхнулась: i гiркота, i щастя в тiй посмiшцi)._ Тут моя доля. Коротка пауза. (Обмiнялись поглядом)._ Щасливо© дороги. (Виходить, ще раз озирнулась)._ О л е н к а. (дивиться ©й вслiд)._ Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пiдняла газету, знову вдивля╨ться в портрет)._ Не треба нам зустрiчатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого щастя. (Пiдвелася, взяла валiзку)._ Роками iшла, а на останнi кiлька хвилин не вистачило мужностi... (Поглянула на його будинок)._ Прощай, Кравцов! Пауза. Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з грудей плач. Повiльно виходить). _ Квартира Кравцова. Кравцов сидить на сво╨му улюбленому мiсцi, у крiслi. Тамара - на канапi, горта╨ iлюстрований журнал. Скирда сто©ть посеред кiмнати, наче роздуму╨, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Тамара кра╨м ока спостерiга╨ за ним. С к и р д а. Кравцов, не зда╨ться тобi, що ти директор так нiби (жест)_ i нiчого, але з плямочками? К р а в ц о в. Менi зда╨ться iнше - що ти, Скирда, захоплю╨шся вишукуванням плямочок. С к и р д а. Не подоба╨ться? К р а в ц о в. Як бачиш - терплю. С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, i дню╨ш, i ночу╨ш на заводi. Для тебе на заводi свiт почина╨ться i кiнча╨ться. А люди? Людям потрiбен вiдпочинок. А куди вони пiдуть? Клуб малий, кiнотеатр один-однiсiнький, розваги в парку - нi гу-гу. I стадiончик би теж... К р а в ц о в. Якiсь у тебе побажання, я б сказав, цiлеспрямованi. С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я)._ Фабзавком, культ-сектор - вiдпочинок трудящих. К р а в ц о в. Пробач, забув. Т а м а р а. Скирда ма╨ рацiю. Сьогоднi одна жiнка в розмовi назвала наше мiсто навiть трохи суворим. С к и р д а. (жест)._ Дякую за пiдтримку. Т а м а р а. (до Кравцова)._ А коли ти береш вiдпустку, Кравцов? К р а в ц о в. (не вiдриваючись вiд газет)._ Попросив дозволу. С к и р д а. План не пустить i командарм... К р а в ц о в. подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм? На тво╨му заводi людей до корпусу, виходить, - ти комкор, а над тобою - командарм... Пауза. К р а в ц о в. (тiльки посмiхнувся)._ А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою. Дзвiнок. Скирда i Тамара перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ©© на стiл. К р а в ц о в. (посмiхнувся)._ Вiдпочив!.. Скирда пiдiйшов, взяв телеграму, прочитав. С к и р д а. У Москву викликають? Це - перед наступом, Кравцов. Т а м а р а. Можна i я з тобою? На роботi мене вiдпустять. С к и р д а. (про себе)._ Ад'ютант. Знову дзвiнок. (Виходить). _ Т а м а р а. поправля╨ зачiску. Поверта╨ться Скирда, за ним - Оленка з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ©©. Глянула на Тамару, на Скирду i зупинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивля╨ться в Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку, ©хнi погляди зустрiлися. Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд не© погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного... Завiса ** ФАРАОНИ ** ДIЙОВI ОСОБИ: Т а р а н - завiдуючий механiзацi╨ю. О д а р к а - його дружина. О н и с ь к о - бригадир. У л я н а - його дружина. А р и с т а р х - бухгалтер. Г а н н а - його дружина. О в е р к о - завiдуючий птахофермою. К о р н i й - колгоспний сторож. Г р и ц ь к о - облiковець. К а т е р и н а - доярка. О л е н а У с т и м i в н а - дружина голови колгоспу. П а в л и к - виконавець. ДIЯ ПЕРША КАРТИНА ПЕРША Нiч. На сценi напiвтемне. Подвiр'я Т а р а н а. Мiж двома деревами прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пiсню - спiвають чоловiки рiзними голосами, невлад: Гей, наливайте повнi© чари, Щоб через вiнця лилося, Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в свiтi жилося. На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к о. Всi напiдпитку. Зупиняються бiля подвiр'я Т а р а н а. Т а р а н - огрядний чоловiк у хорошому костюмi, вишитiй сорочцi. Кашкет зсунувся набiк. Рухи повiльнi, лiнивi. О н и с ь к о вдягнений простiше, але теж добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Пiд час розмови жестикулю╨, нiби ловить долонями власнi слова. А р и с т а р х - товстелезний, з великим животом, у солом'яному капелюсi. Комiр сорочки розстебнутий, пiджак трима╨ на руцi. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжу╨ вiдповiдним жестом. А р и с т а р х. Що не кажiть, а нас таки доля, хлопцi, не цура╨ться. О н и с ь к о. Не цура╨ться, прямо пiд ручки з нами ходить. Живемо в достатку! А р и с т а р х. Живемо в достатку! О н и с ь к о. В достатку! О в е р к о. Як отi вареники - iз сметани та в масло... А р и с т а р х. В керiвництвi ходимо! О н и с ь к о. Ходимо. О в е р к о. На велоролерах ©здимо. Т а р а н. На моторолерах! А р и с т а р х. Люди нас шанують! В с i. Шанують. О в е р к о. I начальство поважа╨! А р и с т а р х. А тут - тр-р-р! Т а р а н. Чого ж тр-р-р? А р и с т а р х. Кажуть, "собiвартiсть" у нас наче "висока", з механiзацi╨ю "слабкувато"... Вчора нашому головi дуже рiзко сказали в районi: "Якщо так i надалi буде, то..." (жест), мовляв, усiх нас чека╨ колiно... (Жест). Т а р а н. Що ж, по-©хньому, нашi трактори за горобцями ганяються? О н и с ь к о. Працюють же! О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять - i знову... Др-р-р... (Уявля╨ себе за кермом). Т а р а н. Не все ж i на технiку покладати. А живi люди нащо? Ентузiазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жiнок пiднажмемо. О н и с ь к о. Жiнки будь-яку механiку замiнять. Смiх. Т а р а н. Ще й як замiнять! Жiнки - така технiка, що нi тобi амортизацi©, нi запасних частин, нi капiтального ремонту... О в е р к о. Добiрне товариство! Я так розумiю: переключимо жiнок на пiдвищенi швидкостi! I собiвартiсть знизимо. Всi зайшлися смiхом. А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусiде! О н и с ь к о. Давайте, хлопцi, на радощах "Рушника" втнемо. (Затягу╨). "Рiдна мати моя..." (Фальшивить). Затягуй, Аристарше! А р и с т а р х. Не можу. В сон кида╨. Покотимо, Оверку, додому! О в е р к о. Покотимо! На добранiч! Дасть бог день... А р и с т а р х. Дасть бог i чарку... Пiшли. О н и с ь к о. I ми по хатах, чи що? Т а р а н. Добре тобi, Ониську! Прийдеш додому, вицiдиш глечик квасу для прохолоди, простягнешся пiд яблунею, жiнка мовчки чоботи з тебе знiме, подушку пiдiб'╨ - i спи собi на здоров'я! А тут... (Безнадiйно махнув рукою). О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жiнку треба!.. Моя теж така була, а тепер хоч до рани прикладай. А ти - лiберал! Т а р а н. Я лiберал! (Б'╨ себе в груди). Я лiберал?! Нi, брат! Я вже твердо вирiшив - досить!.. (Та╨мниче). Кину я свою Одарку! Кину - i край!.. Не до пари вона менi. Дiвкою ще наче личила, а тепер занехаялась, постарiла, теплого слова не почу╨ш вiд не©. Тiльки гир та гир. I по господарству порядку нема╨, i на роботу нiколи не вийде. Р-р-розведусь!.. О н и с ь к о. Розiйтись - не штука. Тiльки ж мороки до дiдька, та й витрати неабиякi... Т а р а н. Яка морока? Ти газети чита╨ш? О н и с ь к о. Само собою... Т а р а н. Чита╨ш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожнiй же газетi пишеться, що хтось "порушу╨ справу про...". (Жест). Та це ж по району... А в областi? А в республiцi? А в Союзi?.. А на планетi?.. Мiльйон мiльйонiв - i нiчого... Да... О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тiльки чужого собака куса╨ - тобi не боляче, а на самого комар сяде - вже i руками маха╨ш. Т а р а н. Нi-чо-го!.. Треба, так i я помахаю. О н и с ь к о (подумавши). Я чув, i голова наш не мириться з жiнкою i теж помишля╨ про... (Жест). Т а р а н (радiсно). От бачиш! Хто ранiше, хто пiзнiше - всi, брат, до цього дiйдемо! Це тобi не старий режим!.. О н и с ь к о. Мо', й таке буде... Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собi на здоров'я. А то ж нi. Хату поставив, як дзвiн, - три кiмнати. Хлiб - ще позаторiшнiй лежить. I сало, i до сала... Електрика цiлу нiч свiтить. (Махнув у бiк стовпа). Iз областi по знайомству цiлого радiокомбайна припер, хоч так грай, хоч пластинки став. Живи пiд музику та чоловiка голуб, так нi... (Голосно гикнув). Хвилька нiчого не пiдсипа╨ в горiлку? Щось менi той... (Жест). О н и с ь к о. Грiх наговорювати! Дванадцятий рiк беру в не© - i кращого самогону для здоров'я не пам ятаю... Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотiв тобi сказати? Ага, згадав. Добре жилось ╨гипетським фараонам... Я десь чув, що жiнки кожного ранку ноги ©м цiлували... О н и с ь к о. Ще й як цiлували! Фараони, брат, умiли сво©х жiнок у руках тримати. Т а р а н. Молодцi фараони! О н и с ь к о. Щось i менi, той, цинком вiдганя╨... Мабуть, Хвилька новi труби поставила... Цс-с!.. Наче хтось iде... Захова╨мось? Т а р а н. Хiба хочеш - треба... Вiдходять, присiдають за тином. По дорозi йде сумна Катерина, з протилежного боку - Гриць. К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?! Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти ©© за руки). К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти! Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогоднi такий день, найбiльше свято на землi!.. К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять. Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогоднi мина╨ рiвно два роки, три мiсяцi й одинадцять днiв, як ми почали стрiчатись... К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрiчатись!.. Та я тебе бачу кожного дня ось уже вiсiмнадцять рокiв. Г р и ц ь к о. Я маю на увазi той день, коли вперше вiдчув, що... (Раптом). Загину без тебе! Пам'ята╨ш, пiсля випуску ми всiм класом пiшли на берег Вербички, i там я дiстав тобi лiлi©? Ти ще кричала: "Грицю! Не пливи - там прiрва, глибоко! Вернись, рудий бiсе, потонеш!" А я таки дiстав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дiвчатам говорила, що любиш лiлi© над усi квiти. Не пам'ята╨ш? К а т е р и н а (зiтха╨). Пам'ятаю. Але де тебе сьогоднi носило? Я так чекала.. Може, прийдеш... Г р и ц ь к о. Я принiс тобi... Ось!.. (Пода╨ Катеринi пучок бiлих лiлiй). К а т е р и н а (вражена, бере лiлi©. Не вiрячи очам). Звiдки? Г р и ц ь к о. На Вербичцi нарвав. К а т е р и н а. На Вербичцi? Так далеко? (Пригорта╨ лiлi© до грудей, поривчасто цiлу╨ Грицька). Спасибi. Г р и ц ь к о (йому перехопило подих). Катю! Хiба дванадцять кiлометрiв так далеко? Катю! Поцiлуй ще раз - i я до свiтанку позбираю лiлi© вздовж усi╨© рiчки!.. К а т е р и н а (схиля╨ голову до квiтiв). Помовч! (Пауза). Гриць цiлу╨ ©©. (Хилиться йому на груди). Бiлi лiлi©... Я так давно не милувалася ними при мiсяцi! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж посмiхаються до нас... Гриць ствердно хита╨ головою. Вони завмерли в довгому поцiлунку. За тином почувся Таранiв стогiн. Ходiмо!.. Пора! Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти поспiша╨ш! Ходiмо в поле... В полi тихо так та гарно: пахнуть хлiба, спiва╨ перепел, а небо... Ходiмо!.. К а т е р и н а. Руда моя бухгалтерiя, вже другi пiвнi давно вiдспiвали... Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до Заячого лiсу. Люди ранком побачать стежки i скажуть: "Тут ходили закоханi©" Навiть у старих залоскоче серце згадкою про юнiсть. К а т е р и н а. I чого ти пiшов у конторники?! Г р и ц ь к о. Кепку╨! А може, пiд оцi╨ю рудою чуприною така фантазiя палахкотить, що й письменникам не снилася... К а т е р и н а. Милий мiй Грицю! Добре тобi пiсля конторсько© задухи та в поле ринути, а менi в п'ять годин треба на фермi бути. За день так накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай бухгалтерiю та йди до нас, тодi не тако© заспiва╨ш. Кинеш? Г р и ц ь к о. I кину. К а т е р и н а. I перейдеш? Г р и ц ь к о. I перейду. К а т е р и н а. Слово? Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механiзу╨мо, електродо©лки встановимо. К а т е р и н а. В людей давно вже ╨, а в нас, може, тiльки при комунiзмi встановлять. Он твiй дядько Таран третiй рiк обiця╨. Я б такого i дня не тримала завiдуючим механiзацi╨ю... Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж бiля його хати! К а т е р и н а. Не почу╨. Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а може, десь швендя╨ - чарку шука╨. Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Пiдемо в поле... К а т е р и н а. Нi, я - додому. Вiдпочити треба, та й мати сердяться, коли я пiзно приходжу. Повiльно пiшли вулицею. Таран i Онисько вилазять iз схованки, дивляться ©м услiд. Т а р а н. Ти не впiзнав, чия то мудра така? О н и с ь к о. Катерина Чипчина. Т а р а н. Я ©й покажу - "барило". Бач, переробилася - електродо©лку ©й подавай! Грамотна! "При комунiзмi встановлять..." Ониську, я так вважаю. Оце кажуть, поступово переходимо до комунiзму. Поступово - значить, не всi разом? Спочатку чоловiки, а потiм жiнки. I то не всi, а поодинцi пускати будемо. О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через якi в комунiзм проходитимуть, ми б маху не дали - не пустили б жодно©. Т а р а н. Не зна╨ш ти мо╨© Одарки. Попiд носом, а проскочить!.. О н и с ь к о. Клята вона в тебе. Т а р а н. Клята, проклятющаi По©дом ©сть, навiть якщо вип'╨ш iнколи. А ми ж без причини не п'╨мо? Нi! От сьогоднi випили. Чому? О н и с ь к о. А чому? Т а р а н. А чому? Трактора вiдремонтували! То не працював, а тепер працюватиме. На радощах i випили. Не сво© шкурнi iнтереси нас хвилюють, а державнi! А жiнки цього не розумiють! О н и с ь к о. Вiдсталий елемент - що з них вiзьмеш? Ще якусь бенерю несе. Може, знову той... (Жест). Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сiв, коли отi цiлувались... Бач, яка жiнка в мене, нема того, щоб пiд тином прибрати. Входить Корнiй, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний дрючок, пiд пахвою згорнутий лантух. Говорить крiзь зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось пiдстерiга╨. Корнiй! О н и с ь к о. Заховаймось! К о р н i й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?! О н и с ь к о. Ти що? К о р н i й. Добро© ночi... Т а р а н. Здоров! На варту йдеш? К о р н i й. А куди ж - на вечорницi?! О н и с ь к о. Може, там вiд комори тiльки дух лишився, а ти сунеш так пiзно. К о р н i й. Чужi не прийдуть, а сво© багато не вiзьмуть! Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мiшечка прихватив? К о р н i й (спiдлоба блимнув очима). Тво© трактори в мiшок не повкидаю, не бiйся! Бувайте!.. (Пiшов нагнувшись). О н и с ь к о. Корнiй - страшенно© сили чоловiк. Позаминулого року спав пiд скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це пiдiйшов бичок-бузiвок i наступив йому на спину. Корнiй як схопиться, як свисне бузiвка у вухо, так бiдолашна скотина i впала з усiх чотирьох. Т а р а н. Ото сила! О н и с ь к о. Ледве вiдходили. I досi в бика контузiя. То нi з того нi з сього почне головою мотати, нiби його гедзi кусають, то стане серед дороги i реве мов навiжений. А побаче Корнiя - в лiс тiка╨, сердега. Т а р а н. I не дивно, що в Корнiя здоров'я, - шостий рiк сторожу╨. Вночi на роботi спить, а вдень - дома. Правда, й заробiтки такi... О н и с ь к о. В нього жiнка ланкова. Щороку трудоднiв по шiстсот виганя. Т а р а н. Коли жiнка хороша - можна бути при здоров'©! (Позiха╨). Бувай!.. В сон кида╨... О н и с ь к о. А мо', заспiва╨мо? На пiсню тягне. Т а р а н. Менi ще дома доведеться спiвати, бодай не дiждати вороговi тако© пiснi. О н и с ь к о. Бувай. Жаль менi тебе, до слiз жаль! Але сам винуватий - лiберал!.. (Виходить). Т а р а н. Тьху! I видере ж таке противне слово - "лiберал"! Чортзна-що! (Вiдчиня╨ хвiртку). В цей час чути голосне: "Ку-ку-рi-куi" А здох би ти, проклятющий, розкричався!.. З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече. О д а р к а. Знову лементу╨ш серед ночi? Т а р а н (обурено). I коли ти того пiвня зарiжеш? Скiльки разiв треба наказувать?! О д а р к а. Причепився до пiвня! Поперек горла вiн тобi став?! Т а р а н. Це не пiвень, а диявол з кнопкою. Тiльки вiдчиниш хвiртку, вже й горланить. О д а р к а. Пiвнiч, то й горланить. Т а р а н. Чого ж сусiдський мовчить? О д а р к а. У сусiдiв нема╨ пiвня. Т а р а н. I нам вiн нi до чого! Далеко на селi чути пiвнячий переспiв. О д а р к а. Чу╨ш, скрiзь спiвають. Т а р а н. Менi до чужих пiвнiв дiла нема╨, а сво╨му я господар! Сказав зарiж - i крапка! О д а р к а. Вгамуйся, люди почують. Т а р а н. Хай чують, яка в мене жiнка. На роботi не була? О д а р к а. Нi. Т а р а н. Соромиш мене перед людьми! О д а р к а. Дома тi╨© роботи зiбралось - на трьох стане. Хлiб пекла, бiлизну попрала, Наталочцi плаття пошила, хату пiдмазала, поприбирала... Т а р а н (перебива╨). Та-та-та! Заторохтiла! Переробилася! Знаю - в холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би причепурилася... О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б був на мо╨му мiсцi. Т а р а н (смi╨ться). На тво╨му мiсцi? Оце налякала! Та якби я був на тво╨му мiсцi, у мене б усе (жест)... кипiло, а я лежав би та посвистував. (Смi╨ться). Придумала, що сказати. (Iде до гамака, знiма╨ пiджак, кида╨ його на гiлку дерева, ляга╨). Оце так втнула - "на мо╨му мiсцi". (Смi╨ться). Одарка виносить з хати ковдру, кида╨ в гамак. О д а р к а. Вкрийся, пiд ранок холодно буде. Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крiзь сон). На... тво...╨му... мiс...цi... Гм-м-м!.. Затемнення КАРТИНА ДРУГА Пiзнiй ранок. Таран сидить на ослiнчику бiля столика. Ще не проспався, нiяк не второпа╨, що йому каже Онисько. О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова - два вуха. (Трясе його за плечi). Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обiйшов технiку - все в ажурi... О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очi i вислухати мою трагiчну звiстку? Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в головi - трибки крутяться нахолосту, свiчки замокли, зажиганi╨ не працю╨ - потрiбен капiтальний ремонт. (Хапа╨ пляшку зi столу). Онисько (вирива╨ пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього... (Понюхав). I потiм - це олiя! Т а р а н. Так що сталося? О н и с ь к о. Повний переворот!.. Т а р а н. Який переворот? О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом - бiда. Скликають сьогоднi чуть свiт правлiння, представник з району при©хав, i почалось... Т а р а н. Переворот, бiда, представник... Нiчого не второпаю. Кажи толком. О н и с ь к о. Сказали так: чоловiки стають тепер жiнками, а жiнки - чоловiками. От! Т а р а н (очманiло дивиться на Ониська, трохи вiдсову╨ться вiд нього, потiм вста╨, знiма╨ рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочу╨ у вiдро, кладе Ониськовi на голову). Бiла гарячка, брат, дiло погане. Та не журись, пройде! О н и с ь к о (намага╨ться зiрвати рушника). На бiса менi тво© компреси? Дiло говори, що робити ма╨мо? Т а р а н (трима╨ його за руки). Заспокойся! Менi теж таке було пiсля звiтно-виборних, пам'ята╨ш? Ми тодi критику замочили добренько. Прийшов я додому, лiг, дивлюсь - в усiх закапелках сидять чортенята i лущать насiння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо - повинно пройти. О н и с ь к о. Та не здурiв я, хочеш - перевiр; у мене в бригадi сiмсот п'ятдесят гектарiв землi, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в двох поплавились пiдшипники... Т а р а н (здивовано). Говориш нiби нормально. Але як же це, що ми будемо жiнками? О н и с ь к о. Та не жiнками, а просто: де були ми - там стають вони, де були вони - там ста╨мо ми. Т а р а н. Хто "вони"? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Жiнки? Як? О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою. Т а р а н. А вiн? О н и с ь к о. Дома сидiтиме. Т а р а н. Чим же йому погано? О н и с ь к о. Йому - нi. А iншим? Корнiй, примiром, буде ланковим, а Корнi©ха - сторожем. Т а р а н (зайшовся смiхом). Здорово! Давно б так! О н и с ь к о. Зачекай смiятися, я не про всiх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жiнка, а його - на свиноферму. Т а р а н (ще бiльше смi╨ться). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бiсовому батьковi - вiн же не зможе нагнутися! З його фiгурою вiн усiх свиней попереляку╨. О н и с ь к о. Свирид-облiковець пiшов на iнкубатор. Т а р а н. Чекай, чекай! Облiковцi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Сторожi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Актив? Керiвний склад? Командування колгоспу? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н (смi╨ться). Жарту╨ш. О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а менi не до жартiв. Дума╨ш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать? Т а р а н. Замiсть Уляни? О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром тепер. Т а р а н. От смiхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько розповiда╨. Одарко!! О н и с ь к о. Кричи дужче! Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жiнка, мабуть, спить?! О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як - завмеханiзацi╨ю! Т а р а н. Моя Одарка? О н и с ь к о. Та твоя ж... Т а р а н. А я?.. О н и с ь к о. Ти будеш на рiзних роботах - старшим куди пошлють. Бери, чоловiче, сапу - i в поле! Т а р а н. Я? О н и с ь к о. Ти! Т а р а н. Сапу? О н и с ь к о. Сапу! Т а р а н (зрива╨ з Ониськово© голови рушника, обмоту╨ собi голову). Хи-хи-хиI А ти часом не той... Не з похмiлля? Поклянись! Онисько робить виразний жест клятви. (Схоплю╨ться, бiжить до хати, виносить у тремтячiй руцi папiрець). Читай-но, що вона пише. О н и с ь к о (бере папiрця, чита╨). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Чита╨ далi). "На снiданок звари кулiш, на обiд - борщ. Зарiж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузi. Курям намни кукурудзи, каченятам змiшай сир з вареною картоплею. Вранiшн╨ молоко не забудь поставити в погрiб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кiсники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запiзнився..." Т а р а н (поки Онисько чита╨, загина╨ пальцi, перерахову╨, що треба зробити, потiм сердито). Та що вона?.. О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далi пише: "Збiгай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до пiвдня спатиме i на ферму запiзниться". Т а р а н. А скiльки воно зараз? О н и с ь к о. Пiв на десяту. Т а р а н ( хапа╨ться за голову). Що ж його робить? Реве корова. О н и с ь к о. Корову до©ти пора. Т а р а н Кажеш, до©ти треба? (На хвилинку замислю╨ться, потiм рiшуче). Добре, Одарочко, подивимось, яко© ти ввечерi заспiва╨ш! Побачимо, чия зверху буде!.. А менi... До©ти так до©ти! ( Хапа╨ вiдро, хоче бiгти). О н и с ь к о (бере його пiд руку). Стривай! Т а р а н. Чого? О н и с ь к о. Дихни! Т а р а н (диха╨). Ну? О н и с ь к о (морщиться, вiдверта╨ голову). I не думай отак до корови йти. (Нахиля╨ голову). Помацай! Т а р а н (маца╨). Гуля! Звiдки? О н и с ь к о. Теж пробував до©ти. Пiшов на ферму замiсть жiнки. Думаю - не святi горшки лiплять. Пiдходжу до рябо©. Може, зна╨ш, рекордистка наша? Т а р а н. Ну? О н и с ь к о. Тiльки присiв бiля не©, а вона поверта╨ свою мордяку, дивиться... Я ©й по-свiйському: "Чого витрiщилась?" А вона як дригне та ратицею по головi! Вiриш, аж каганцi в очах засвiтилися. Очуняв трохи - до друго©. I та мене почастувала, до третьо© - те ж саме. "Чого вони показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумiв? Тобi, голубе, i близько до корови пiдходити не можна, вiд тебе... Т а р а н (затуля╨ долонею рота, диха╨). Справдi. Що ж робити? Ага! (Бiжить до хати, поверта╨ться з пляшечкою одеколону). Зараз заб'╨мо вражий дух! (Надпива╨). Пахне погано, а на смак нiчого. О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'╨). Гу-у-у! Неважне! Т а р а н (плямка╨ губами). Ще трохи вип'ю, у корови нiздрi великi - почу╨. (П'╨, кривиться менше). О н и с ь к о. При╨мно, коли вiд чоловiка пахне! (П'╨). Т а р а н. Годi! (Вiдбира╨ пляшку). Його тут лишилося на днi! (Подумав). Однак висохне! (Допива╨). О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна i всередину приймать?! Т а р а н. Тiльки дугйе маленькi пляшечки роблять. Воно-то... О н и с ь к о. Що? Т а р а н. На спирту. (Повеселiшав). До©ть так до©ть. Вбiга╨ Павлик. П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бiгом на ферму, бо вас там уже лають. Кажуть: i штраф буде, i в газетi пропечатають! О н и с ь к о. Лечу!.. П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигонi бiля калюжi, очей не видно - пирiжки з мулу робить. Т а р а н. Горе менi! П а в л и к. Сьогоднi всi чоловiки сердитi i всi кричать: "Горе нам!" Я побiг! Швидше, дядьку, запiзнитесь!.. (Вибiга╨). Входить Корнiй з сапою в руках. К о р н i й. Дай боже здоров'я i два коропи в ятiр. Т а р а н i О н и с ь к о. Здоров, Корнiю! К о р н i й (до Тарана). В тебе терпуга нема╨?! Т а р а н (знайшов терпуг, пода╨ Корнi╨вi). Вiзьми! К о р н i й. Пiдгострити треба, бо тупа, як валянок. Т а р а н. Що воно буде? К о р н i й. Нiчого! Подума╨ш, злякали. Я вiсiм пудiв на плечi скину, а з сапою не вправлюсь? Дурницi! (Люто гострить сапу). Ми ще ©м покажемо! О н и с ь к о (приклада╨ козирком долоню до лоба). Хто то пiшов, чи не Аристарх? К о р н i й. I пузатому черга прийшла? Т а р а н. Пузатi, по-тво╨му, не люди? Входить Аристарх - у халатi, з вилами. А р и с т а р х (вiддиху╨ться). Ну й жарище... Мо╨ вам! Т а р а н. Хай живе! К о р н i й (хихикнув, крiзь зуби). Хвiстiваль! Здоров! Т а р а н. Куди зiбрався? А р и с т а р х (люто). На свиноферму! О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обiйшов Аристарха). Т а р а н. Просили ж колись дiвчата з свиноферми, щоб ©м по другому халату справили, а ти кричав: "Витрати!" А р и с т а р х. Якби ж то знаття... К о р н i й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали. Входить Оверко. О в е р к о (весело). Добiрному товариству мо╨ шануваннячко! А р и с т а р х. Чого ся╨ш, як великодн╨ яйце? О в е р к о. З магазину бiжу. На плаття дiвчаткам набрав! Жiнка догосподарювалась до того, що дiти старченятами ходять. О н и с ь к о. Поши╨ хто? О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре дiло. Т а р а н. I то правда. А р и с т а р х. Важкувато нам буде!.. Т а р а н. Нiчого, хлопцi! Через три днi на колiнах проситимуть, щоб знову помiнятись... А дзуськи!.. О н и с ь к о. А проситимуть? Т а р а н. Побачиш. Але провчити ©х треба. Договiр, товариство, такий: не згоджуватись нi на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно? О в е р к о. Щоб не кортiло на наше мiсце! О н и с ь к о. А якщо не попросяться? Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видо©ть, а бригадиром тепер з головою треба бути. А р и с т а р х. Так-то воно так, тiльки ж... (Крутить головою). Там дух дуже далекий вiд конторського... (Жест). К о р н i й. Вiд цього духу габарити меншають. А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти вiдвикатимеш спати по двадцять годин на добу. Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися - допомагати один одному. А р и с т а р х. Спробу╨мо... О в е р к о. I кожну роботу починати з пiснi! Щоб у жiнок вiд заздростi в носi перчило! А р и с т а р х. А яко© ж пiснi спiвати? О н и с ь к о. "Рiдна мати..." О в е р к о. Нi! Нi! Найбадьорiшо©! Щоб радiсть було видно! (Спiва╨). Т а р а н. Корнiю, давай ти! К о р н i й. "Если бы парни всей земли..." Всi пiдтягують. Т а р а н. Коли вони почують пiсню i попросяться на сво© мiсця, прикинемось, що не чу╨мо... О в е р к о. Поглухли. Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голоснiше. О в е р к о. I коли вже втрет╨ умовлятимуть... Т а р а н. Навколiшках! О в е р к о. Тодi згодимось. К о р н i й. Але скажемо: сидiть i не рипайтесь бiльше! О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах? Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо, чий козир буде старший! За мною! Виходять. Затемнення КАРТИНА ТРЕТЯ Подвiр'я Тарана. У всьому помiтна невмiла чоловiча рука: сушиться дитяча бiлизна, простирадло, посеред двору - вiник, порожн╨ вiдро, перевернутi ночви. Таран у фартусi, рукава сорочки закоченi, голова пов'язана рушником. Вiн оскаженiло мiсить тiсто в дiжi, яка сто©ть на ослiнчику. По радiо чути бадьорий марш. Т а р а н (не виймаючи рук з дiжi, важко дихаючи). Господи, за якi грiхи отака мука?! (Вiддиху╨ться). Чи воно борошно погане, чи вчинив не так?.. Входить Онисько. На головi у нього хустка. О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинцi пекла, бо ворота в тiстi. Т а р а н. Невже в тiстi? Будь другом - витри! О н и с ь к о. Навiщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замiсив. Таке було, i не кажи: i на воротях, i на порозi, i на перелазi. А сьогоднi вже й слiду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували. Т а р а н. Вiриш, двi години оце мучусь, а толку нiякого. То було рiдке, пiдсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку нап'яв?.. О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна. Т а р а н. Он воно що! Тодi вiзьми он Одарчину та й мене запни. О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи пiд бороду? Т а р а н. Давай пiд бороду: мухи кусають, а одганяти нiяк. О н и с ь к о (зав'язу╨ Тара новi хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в тiстi! Т а р а н. От морока! Вiдрiж ©х! На бiса вони менi! Онисько. Здурiв, чи що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах! Т а р а н. А на дiдька вона менi тепер - ота краса? Свiт не милий. Рiж - i крапка! О н и с ь к о (важко зiтхнувши, одрiзу╨ вуса). Чи думав я коли, що доведеться тобi таку операцiю робить?! Т а р а н (глибоко зiтхнувши). Поганi нашi справи... О н и с ь к о. Води пiдлий! Т а р а н. Нiкуди. О н и с ь к о. То мiси жвавiше! Т а р а н. Руки потерпли. (Насилу вирива╨ руки з дiжi, витира╨ об фартух). Будь другом, скрути менi цигарку, бо вже вуха попухли. О н и с ь к о. Сам би радий закурить, та не можу. Т а р а н. Чому? О н и с ь к о. Пальцiв не зведу докупи. П'ятнадцять корiв по чотири дiйки - це шiстдесят?! I кожну треба видо©ти. Повiриш, вночi снилося вим'я таке, як клуня, а дiйки, - як голоблi, а я маленький, наче комар, причепився на дiйцi та й гойдаюсь. Прокинувся вiд жiнчиних стусанiв. Кричить на мене: "Не щипайся, дурню!" Я змовчав. Що скажеш? Т а р а н. Поганi нашi справи! О н и с ь к о. Ой не кажи. Прийшов до тебе просити, чи не позичиш менi хоч паляничку, коли спечеш? Т а р а н. Ти ж учора пiк! О н и с ь к о (махнув безнадiйно рукою). Пiк, та не допiк... Взяв муки... Словом, нiякого хлiба не вийшло. Т а р а н (показу╨ на дiжу). Думаю пирогiв спекти. Забажалося Одарцi гостей привести. А хлiб у мене в печi, зараз виймати буду. О н и с ь к о. То виймай, мо', якраз вдався? Т а р а н. Постiй тут, щоб, бува, горобцi не пожартували над тiстом, а я зараз... (Iде в хату). О н и с ь к о (загляда╨ в дiжу, вийма╨ звiдти щось, розгляда╨). Збрехав, iдол! Курив же, ось i недокурок. (Придивля╨ться уважнiше). "Прима". Отак i довiряй людинi! (Дивиться в каструлю, що сто©ть на столi). Манку варив. Треба й собi таку страву практикувати. Проста рiч: насипав крупи в молоко, i хай кипить. Входить Таран. В руках трима╨ не то паляницю, не то корж. Т а р а н. Що воно таке? (Простяга╨ Ониськовi паляницю). О н и с ь к о (бере, роздивля╨ться). Паляниця не паляниця, i корж не корж... А що ти хотiв пекти? Т а р а н. Кажу тобi - хлiб! О н и с ь к о (нюхае). Наче хлiбом пахтить... (Подумавши). Не журись! Подаватимеш на стiл, нарiж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка в нього була форма. Т а р а н. Спасибi, друже, виручив! О н и с ь к о. Винахiдливiсть у нашому положеннi - перше дiло. Зварив я вчора борщ. Подивився на нього, а вiн якийсь пришелепуватий: бiлий, кислий i горiлим тхне. А тут жiнка на обiд ма╨ прийти. Що його робити? Недовго думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемiшав - подаю на стiл. Жiнка пита╨: "Це що?" - "Борщ", - кажу. "Який же це борщ?" - "Загряничний". Я, мовляв, усяку страву готувати вмiю. Т а р а н (заздрiсна хита╨ головою). I що ж - ©ла? О н и с ь к о. Аж за вухами лящало. Т а р а н. I нiчого? О н и с ь к о. Обiйшлося. Правда, не без... Чути шалений рев корiв. Це за мною!.. (Наче вiдповiдаючи). Бiжу-у! Т а р а н. Чортiв син, вiн скрiзь викрутиться. А тут що скажеш, по-турецькому хлiб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту рiзати, що не несеться. А як ти ©© взна╨ш, коли вони всi зозулястi. (Виходить). Спочатку тихо, а потiм несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В руках метр, пiд пахвою жмут ситцю. Огляда╨ подвiр'я. О в е р к о (до себе впiвголоса). I хата навстiж, i господаря нема╨... (Гука╨). Миколо! Агов! Т а р а н (виходить, весь у пiр'©). Чого репету╨ш?! О в е р к о. Люди на лiто овець стрижуть, а ти курей скубеш? Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я ©х скуб! Слухай, Оверку, порадь менi, як узнати, яка курка з яйцем, яка нi? О в е р к о. Пустяк дiло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без яйця, i навпаки... Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, проклятi, всi в одне гнiздо несуться. О в е р к о. М-гу! Тодi залиша╨ться пощупать. Т а р а н. Три днi щупаю, а толку нiякого. Будь другом, пощупай! Все ж - завптахофермою був! О в е р к о. Дума╨ш, я там курей щупав? Здiйснював загальне керiвництво. А ти не роздумуй - рiж, яку впiймав! Т а р а н. Одарка велiла, щоб тiльки ту, яка не несеться. О в е р к о. А квочка у вас ╨? Т а р а н. Нема╨. О в е р к о. Тодi рiж пiвня! Вiн точно не несеться. Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене пiвень учений. Як пiзно Одарка прийде, тiльки вiдчинить хвiртку - вiн одразу менi сигнал пода╨. Потiм подума╨, що я не почув, i ще... Краще корову зарiжу, нiж пiвня. О в е р к о. Ну, як зна╨ш, - ти хазя©н. Я за порадою до тебе. Покро©в дiвчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать? Т а р а н (змучено). ╙ вихiд! Зараз лiто, тепло... Поший ©м сарафани - i модно, i зручно. О в е р к о. Золота голова! (Згорта╨ ситець). Бiжу!.. Т а р а н. Що тобi ще? О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той... Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною. О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як ©х вiдучити вiд цього питва? Т а р а н. Вiдучиш... О в е р к о. Чув я вiд людей, нiби настiй полину помага╨. Напо©ти тричi - i як рукою знiма╨. Т а р а н. Вони таке п'ють, що тiльки полином i закусювати. О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на сво╨ мiсце? Т а р а н. Куди там. Неначе споконвiку в начальствi ходить. О в е р к о. Моя теж. Вбiга╨ Павлик. Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тiтка голова востанн╨ сказали, щоб ви йшли цеглу робити. Т а р а н. Та що вона, божевiльна? Менi треба один день дома побути - роботи набралось до бiса. П а в л и к. Iдiть, бо дуже круто сказали... Т а р а н. А що саме? П а в л и к. Звелiли передать так: "Якщо цей ледацюга..." Т а р а н. Хто ледацюга? Я? П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далi. "Якщо цей..." Т а р а н. Ну?.. П а в л и к. Перебива╨те, от i забув! (Дума╨). Не згадаю, що далi, але щось дуже категоричне. Т а р а н. Що? П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далi забув. Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звiдси! П а в л и к. Пiду узнаю, що пiсля "ледацюги", i повернусь! (Швидко вибiга╨). О в е р к о. А мене не чiпають. Довiдку вiд лiкаря взяв, що "не в здоров'©"... Т а р а н. Як ти ухитрився? О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собi чиренятко. Я до лiкаря. Так, мовляв, i так - чиряк у мене. Вiн придивився i каже: "У вас хурункул". А я йому: "Чиряк". Вiн довго гортав якусь книжку й знову до мене: "Хурункул". А я йому: "Нi, чиряк". Думав вiн, думав i написав менi бюлетеня на три днi, поки вияснить, що воно за хвороба - чиряк. Т а р а н. Видно, дуже молодого лiкаря до нас прислали? О в е р к о. Не в тому рiч. Хлоп'я воно непогане. Але виросло в мiстi, зразу пiсля школи в iнститут - так живого чиряка i не бачило. Т а р а н. А в мене i знаку нiде на прищик нема╨. О в е р к о. Посидь на чомусь холодному. Т а р а н. Де ти знайдеш холодне мiсце в таку спеку? О в е р к о. Бiля колодязя - на цямринi, там же цемент. Посидь з годину!.. Т а р а н. Годину? Тут хвилини вiльно© нема╨. От життя - чиряка i то нiколи нажить! Будь здоров! Менi ще роботи по вуха! О в е р к о. Менi теж треба сарафани шити. Бувай здоров! А чому ти не спiва╨ш, як домовились? Жiнки ще подумають, що нам тяжко, i почнуть смiятись... Т а р а н. Куди там спiвати! Ридма ридати хочеться! О в е р к о. А як же з маркою? Т а р а н. Не дражни мене, Оверку, бо розсерджусь i скажу, як... О в е р к о. Ясно. (Навшпиньках виходить). Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставля╨ ноги. А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи! Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цiлiсiнький день наче мужеська консультацiя: не той, то iнший вешта╨ться - працювати нiколи. А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздорiжжi - от нiхто й не мина╨, хоч би й хотiв. Перепочити можна? Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловiк пироги збира╨ться пекти? А р и с т а р х (хоче пiдiйти до дiжi). Пироги... Т а р а н. Не пiдходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний... А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну - скоро хрюкати почну. А сiсти можна? Т а р а н. Сiдай, тiльки подалi... А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навiки! А на бiса вiн такий потрiбний, коли в ньому нi дихати, нi повернутись нiде? Т а р а н. А хто будував? А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кiношники, кореспонденти при©здили... Всiм було добре, а свиням, виявилось, погано. Т а р а н. Сам же на правлiннi виступав. "Треба, - кричав, - так будувати, щоб по всiх газетах луна пiшла!" А р и с т а р х. Каюсь, виступав... Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батькiв книш. Проси технiку, щоб конвей╨ром все подавалось... А р и с т а р х. Куди там технiку, тачкою насилу про©деш... Ось... За тиждень спересердя кiлограмiв двадцять скинув. А це прийшов просити: чи нема╨ в тебе якихось стареньких пiдтяжок, бо ще день - i штани в зубах носитиму. Т а р а н. Я сам шосту дiрку в поясi проколюю, не допомага╨. Застiбаю петлю штанiв на гудзик сорочки. (Показу╨). Ось так... Помага╨... А р и с т а р х. Спасибi на добрiм словi! Так, кажеш, пироги... Т а р а н. Давай, давай! Проходь! А р и с т а р х. Гiрка наша доля чоловiча, така гiрка, що... (Повiльно пiшов похнюпившись). Т а р а н (продовжу╨ мiсити тiсто. Глянувши на вулицю). Знову когось чорт несе! Ну, не дадуть спокiйно дiла зробити - хоч гвалт кричи! От напасть! Чи хату перенести, чи вовкодава злющого придбати. Заховаюсь! Подивиться, що нема╨ нiкого, i пiде. (Витира╨ руки об фартух i хова╨ться). Входить Катерина, рум'яна вiд роботи i сонця, чимось схвильована. К а т е р и н а. Нема╨ нiкого, чи що? Агов, дядьку!.. Чи, може, тепер треба називати дядиною? Дядьку-дядино, де ви там?.. (Загляда╨ в дiжу). Ой помру, тiсто замiсив, значить дома. Треба зачекати, а то покинув дiжу напризволяще i пiшов... (Накрива╨ дiжу рушником). На ганок виходить Таран. Т а р а н. Ти що ж дума╨ш - у мене прохiдний двiр? К а т е р и н а. Здрастуйте, я до вас у справi. Т а р а н. Яка тепер до мене може бути справа! Кажи, чого прийшла, часу нема╨! К а т е р и н а. На вашого племiнника скаржитись. Т а р а н. Нако©в щось? К а т е р и н а. Та нi. Отож перейшла я працювати в контору замiсть нього, а його на свиноферму послали... Т а р а н (гiрко). Не на нього одного така напасть... К а т е р и н а. Не в тому рiч! Менi обридло в конторi сидiти, над рахiвницею куняти. Хочу до дiла, а Грицько вперся i слухати не хоче про бухгалтерiю. Т а р а н. Не хоче? К а т е р и н а. Не хоче. Каже, сподобалось йому на фермi. Вирiшив викликати на змагання дядька Аристарха i показати йому, як треба працювати. I в контору, мовляв, нi за якi грошi не повернеться! Т а р а н. Здурiв парубок. К а т е р и н а. Умовте його, дядечку, повернутись назад! А то крутиться так з ранку до ночi, свiту бiлого не бачить за тими свиньми. Т а р а н. Я з нього дурощi вижену! К а т е р и н а. Спасибi вам! Повiк не забуду! Т а р а н. Нема╨ за що. На весiллi першу чарку пiднесеш. Чи, може, не буде весiлля? К а т е р и н а (засоромившись). Та... Я не знаю... Т а р а н. Так я знаю. Грицькова мати вже хату до заручин прибира╨... А там, дивись, i... К а т е р и н а. Дядечку, рiдний мiй, якби ви знали, що ви менi... Спасибi вам. (Гаряче цiлу╨ Тарана в щоку i вибiга╨). Т а р а н. Що то воно - молодiсть... (Торкнувшись пальцями щоки). Як то при╨мно, коли молода дiвчина цiлу╨... Таке почуття, нiби з келиха пахучого меду пригубиш... Та й ми ще козаки (Виструнчу╨ться i раптом скрику╨). Ой! Поперек! Наче качалкою хто оперезав... Вбiга╨ Павлик. П а в л и к. Дядьку Таран! Вас кличуть в контору на збори ледацюг! (Вибiга╨). Т а р а н. Пропали мо© пирiжки! Та що пирiжки - гордiсть чоловiча гине! "На збори ледацюг!" Дожився. Завiса ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Вечiр. Таранове подвiр'я. Святково одягнена Одарка лежить у гамаку, наспiву╨. На нiй барвиста сукня, туфлi на високих каблуках, на головi вiнком викладена коса. Таран, довго примiряючись, накрива╨ на стiл: ставить оселедець, редиску, голландський сир, домашню ковбасу. Т а р а н. Багато вас буде? На скiльки накривать? О д а р к а. Прийдуть - пораху╨ш! Дiстав? Т а р а н. Чого? О д а р к а. "Чого, чого". Т а р а н. "Три гички"? Та дiстав. У Хвильки... З яко© це нагоди, хотiв би я знати, п'янку затiва╨те?! О д а р к а. Не твого чоловiчого розуму дiло! (Пiдходить до Тарана, зневажливо дивиться на нього). Ходиш, як опудало: згорбився, неодягнений - дивитись гидко! Т а р а н (благальна). Хiба ти не бачиш, я за цiлий день i не присiв: встав до схiд сонця, ©сти наварив, город прополов, а потiм цiлiсiнький день цеглу робив. Кручусь, як муха в окропi. Ти прийшла з роботи - та в гамак, а в мене в поперецi аж гуде! Думав, увечерi вiдпочину, так ти знову затiяла... О д а р к а. "Так ти, так ти..." Вже заторохтiв! Переробився! Iди переодягнись!.. Осточортiв сво©ми розмовами! Таран, зiтхаючи, iде в хату. (Оглядаючи стiл). Огiрки малосольнi де?.. Зроби вже одне дiло, потiм за друге берись! Т а р а н (виносить миску з малосольними огiрками, пляшку, ставить на стiл). Сама ж наказала менi переодягтись. О д а р к а. Цибулi покриши до оселедця! Т а р а н. Зараз покришу! (Кришить цибулю, витираючи сльози). О д а р к а. Коли ти вже навчишся на стiл накривати?.. Принеси сметани! Т а р а н. Пiди вiзьми в погребi! О д а р к а. Не вистачало, щоб я в погрiб лазила. Ти скоро й борщ заставиш мене варити? Чого зiгнувся, як дiд столiтнiй? Т а р а н. Поперек болить. О д а р к а. Киснеш завжди, все в тебе щось болить! Придурки - ось твоя хвороба! Он люди скоро прийдуть! Таран iде в хату. З'явля╨ться Уляна, одягнена, як i Одарка, по-святковому. У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашiм щасливiм подвiр'©. О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш? У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха чистила... О д а р к а. ╞м тiльки попусти... Розгнуздались, розледачiли, далi нiкуди. У л я н а. Строгостi з нашого боку не вiдчувають. О д а р к а. Роботи багато. Нiколи ©м гайки позакручувать! У л я н а. А слiд би вже закрутить, а то ми потура╨мо, а вони скоро на голову нам сядуть. (П'╨ квас). От спасибi. О д а р к а. Пий на здоров'я. У л я н а. Треба пiдскочити за Ганною, бо буде до пiвночi з Аристархом дискусiю розводити. О д а р к а. Ходiмо разом! Виходять. З погреба вилазить Таран, ставить на стiл сметану, квашенi помiдори, великий глек квасу, пляшку. Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало! Входить Оверко, весело наспiвуючи. О в е р к о. Добрий вечiр! Гостей чека╨ш? Т а р а н. Якi там гостi, - обнаковенна п'янка! Приходь через годину - побачиш. О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати? Т а р а н. ╞й хоч дьогтю дай - однак питиме! Бачиш - "Три гички"?! О в е р к о. Така наша доля: жiнкам пить, чоловiкам сльози лить! Прийшов я знову до тебе за порадою... Т а р а н. Щось задумав шити? О в е р к о. Та отож кро©в на дво╨ платтiв - не вийшло... Перекро©в на сарафани - виходять короткi... Що порадиш? Т а р а н. Оборочку пусти внизу. I не помiтять, що доточив. О в е р к о. От пень! Чого ж я ранiше... Спасибi, друже. (Мнеться, щось хоче сказати). Не хотiв я тобi говорити, а совiсть мучить... Т а р а н. Що там ще? О в е р к о. А не скажеш нiкому, що вiд мене пiшло? Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м! О в е р к о (та╨мниче). Люди говорять, що твоя Одарка... бiля Свирида. (Пройшовся пiвнем навколо Тарана). Т а р а н (вражений). Невже це правда?! О в е р к о. Чоловiки дарма не говоритимуть нiкогда! Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибi, друже. О в е р к о (крiзь зуби). Ти пiди йому вiкна побий!.. Хай зна╨, як чужих жiнок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що вiд мене почув, бо за©дять! (Швидко виходить). Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?.. (Витира╨ фартухом очi). Входять Одарка й Уляна. За ними - Ганна, одягнена помiському, з гiтарою через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закрива╨ долонями йому очi. Таран сердито вирива╨ться. Г а н н а. Здоров, кавалер! Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобi пустощi в головi!.. (Пiшов). Г а н н а (до Одарки). Чого вiн, як з цепу зiрвався? О д а р к а. Хiба ©х розбереш, чоловiкiв. Не iнакше, як якийсь гедзь укусив. Прошу сiдати до столу - за чаркою розберемо, що й до чого. Сiдають до столу. (Налива╨ чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловiкам на заздрiсть, вип'╨мо та заспiва╨мо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили! У л я н а (крiзь смiх). Хай полюбуються! Ти ж тiльки не передай кутi меду, щоб не зняли гвалту... Входить Таран. Г а н н а. Налл╨мо i хазя©ну? Таран стрепенувся, ожив. О д а р к а (з натяками. Тарану). Вiн у мене не-пи-ту-щий! Таран одразу знидiв, облизав губи, пiщов до хати. Г а н н а. Мiй теж i в рот не бере. У л я н а. Так за що ж вип'╨мо, подруженьки, роси оцi╨© перчено©? (Пiдморгнула Ганнi та Одарцi). О д а р к а. За вiчне благополуччя на роботi i дома! Г а н н а. Iменно! За вiчне i безповоротне! В с i. Будьмо! У л я н а. Будьмо! Всi п'ють. (Навмисне смаку╨). Ну й прекрасна рiдина, скажу я вам! О д а р к а. Iсторична! Запорожцi перед походом iншо© не вживали. У л я н а. Для здоров'я кращого нектару i не придумати. Г а н н а. Кажуть, молодiсть дiвочу поверта╨. Входить Онисько. О н и с ь к о (лагiдно). Вечiр добрий! Г а н н а. Здоров, здоров, парубче! О н и с ь к о. Смачного вам! Г а н н а. Дяку╨мо! Онисько криво посмiха╨ться, але, помiтивши суворий погляд Уляни, одразу принишк. У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?.. О н и с ь к о (солодко). Соди позичити. У л я н а. Зна╨мо, яка сода! За мною стежиш?! О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив? (Миттю шмигнув до хати). О д а р к а. Вiн у тебе смирний. У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади. Г а н н а. Кажуть, вiн на фермi непогано працю╨? У л я н а. Призвича©вся. Тiльки вночi тiпа╨ться i мене всякими коров'ячими iменами назива╨. О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть. На подвiр'я, ввiбравши голову в плечi, навшпиньки заходить Аристарх. Дивись-но, Ганно, i твоя любов навшпиньках пробира╨ться... Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристарховi, який, махаючи руками, обходить стiл стороною). Чого? А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового листочка - i додому... (Шмигнув до хати). У л я н а. Ну, тепер, коли нареченi в зборi, грянемо пiсню. Хай ©м у носi поперчить. Спiвають. Вбiга╨ Павлик. З хат