Юрiй Логвин. Та?мниця одного дiаманта
---------------------------------------------------------------
Юрiй Логвин, "Та?мниця одного дiаманта", 1989
Yuri Logvyn "The Secret of One Diamond"
© Copyright видавництво "Радянський письменник", Юрий Логвин
E-mail: marta_argat@yahoo.co.uk
Date: 17 февраля 2006
Spelling/correction Nata&mamka Luo
По вопросам коммерческого использования данного произведения обращайтесь
непосредственно к автору по адресу:
Internet: marta_argat@yahoo.co.uk Тел. (380 44) 235-2595
Юрий Логвин (Yuri Logvyn)
---------------------------------------------------------------
Цю книгу присвячую
пам'ятi славетного арабiста
Агатангела Юхимовича Кримського
та ки?вського лiкаря
Олексiя ?вановича Вилегжанiна,
який був свiдком та спiвучасником
останньо? подорожi
А. Ю. Кримського на Схiд
i розповiв менi про це.
Автор
Роман
Ки?в
"Радянський письменник" 1989
ББК 84Ук7-44
Л69
"Та?мниця одного дiаманта" - роман про часи, коли арабськi во?ни почали
очищати свою землю вiд лицарiв-хрестоносцiв. Але ?м заважали мiжусобицi
феодалiв та дiяльнiсть секти вбивць-асасiнiв. Ця глибоко законспiрована
секта, заснована на рабськiй, фанатичнiй покорi рядових бiйцiв, наводила жах
на весь Близький Схiд. Вождi-шейхи з наполегливiстю одержимих прагнули до
релiгiйного панування та накопичення незлiченних скарбiв. Для цього вони
використовували убивство й грабунок, отруту й наркотики, торгiвлю живим
товаром. Свiдком усього цього й став юний мандрiвник Алi...
Редактор О. М. Григор'?в
4702640201-035
М223(б4)-89 " `
I8ВN 5-333-00239-8 © Видавництво "Радянський письменник", 1989
Перед першою свiтовою вiйною у Вiденськiй бiблiотецi зберiгався
стародавнiй рукопис Джаубарi "Аль-Китаб аль-мухтар фi'кафш аль-асрар"... Не
зна?мо, чи був Джаубарi персом чи арабом, але книга написана арабським
письмом.
Ми ж з вами, любий читачу, певно що не зна?мо жодного з арабських
дiалектiв i не зна?мо арабсько? лiтературно? мови.
Тому повiримо давно померлому швейцарцевi Адаму Мецу, який цей
манускрипт читав ще десь на початку нинiшнього столiття. Адаму Мецу вiн
сподобався. ? вчений навiть переповiв одну iсторiйку з книги Джаубарi. Ця
iсторiя про бувалого чоловiка, що ходив по мечетях iз товаришем -
надзвичайно розумною мавпою - i розповiдав найнеймовiрнiшi iсторi?.
Стародавнiй автор чи не знав, чи не назвав у сво?му рукописi ймення
перехожого та звiдкiля вiн був. Мабуть, тому не згаду? його iменi також i
Адам Мец.
Але ми гада?мо, нi, просто впевненi, любий читачу, що цей мандрiвець iз
мавпою був колишнiй моряк Алi, син убогого й нужденного смiттяра iз славного
мiста
Багдада. А Джаубарi опису? нам часи десь початку XIII столiття.
Значить, i Алi жив у той час.
? Багдад у той час був ще славний i знаменитий, та найкращi часи для
Багдада давно минули. Правда, найгiршi часи ще не настали - монголи пiд
рукою Хулагу-хана зарiзали останнього халiфа Аль-Мустасiма i сплюндрували
Багдад, Мiсто Миру, в 1258 роцi вiд Рiздва Христового, що рiвнозначно 656
року хiджри.
Найславетнi часи минули так давно, що вже оповiдачi в ханах-за?здах, на
базарах-суках, в мечетях, харчевнях та лазнях розповiдали про доброго халiфа
Гаруна ар-Рашида i його вiрного вiзира, що перевдягались у звичайних
обивателiв столичного мiста i тинялись у такiй машкарi ночами по сумнiвних
закапелках. ?, звичайно, попадали у рiзнi неймовiрнi пригоди.
Про iншi звички Гаруна ар-Рашида нiхто вже й не пам'ятав. Ну,
наприклад, про таке: при пiдозрi на когось Гарун ар-Рашид покивом голови
кликав ката - той завжди був серед челядi. ? кат зразу ж уривав нитку життя
невдахи-посiпаки. ? вiдомостi, нiби для того, щоб краще рубалося, кат носив
iз собою шкiряну подушку i пiдставляв ?? пiд шию приреченому. Отаку,
наприклад, мав звичку Гарун ар-Рашид, якого нам казки "Тисячi i однi?? ночi"
розмалювали, як лагiдного дивакуватого батька сво?х пiдданих...
Але суща правда в казках "Тисячi i однi?? ночi" те, що пригоди
вiдбувалися в розкiшнiм i багатiм мiстi Багдадi. Хоча столиця халiфату так
нiколи не писалася анi в грамотах, анi в книгах, анi карбувалася на монетах.
Називали Багдад iншим iменем - Мадiнат-ас-Салям - Мiсто Миру, Мiсто Безпеки,
так, як його назвав дiд Гаруна ар-Рашида - славнозвiсний Аль-Мансур. Його
iмення було Абу-Джафар, але вiн вирiшив прийняти почесний титул "Аль-Мансур"
- тобто "Переможний", з яким i лишився у людськiй пам'ятi.
Цей "Переможний" настiльки боявся власних пiдданих, що завiв звичай,
якого потiм дотримувались усi халiфи без винятку, незалежно вiд ?хнiх
розумових здiбностей чи ступеня "переможностi". Це звичай "фарас-ан-науба".
Тобто в халiфськiй стайнi завжди - i вдень i вночi - стояв добрий кiнь пiд
сiдлом, щоб на ньому, в разi небезпеки, мiг втекти халiф - "повелитель
правовiрних".
Невiдомо, чи знали про цей звичай царi, королi та iмператори ?вропи.
Але вiдомо, що через тисячу рокiв з розпечено? серпневим сонцем Москви,
охляп на скакунi тiкав Петро ? до Тро?цького монастиря. Щоправда, потiм що
пригоду iсторики або замовчували, або подавали не як вияв нестримно? панiки,
що охопила майбутнього "Переможного", а як вияв бурхливого темпераменту та
нестримностi!..
Цiкаво було б iще знати, чи тодi, коли Катерина II виламувала з
царських регалiй дорогоцiнне камiння i зашивала в одяг, бо чекала чорних
звiсток про бунт Омеляна Пугачова - цiкаво було б знати, чи тримала вона
напоготовi коней? Чи дотримувалась вона звичаю "фарас-ан-науба"?! Шкода, але
поки що про це не доводилось чути, а от про зашитi в одяг дiаманти iсторики
згадують. Взагалi щось воно так вже випадало, що в "Переможних" схильнiсть
до завоювань i перемог завжди по?днувалась iз схильнiстю до втечi вiд
справжньо? чи уявно? небезпеки.
?ван Васильович, котрий Грозний, наприклад, плекав мрiю про втечу на
далекi туманнi береги Альбiону до скупих та пихатих британцiв. ? собi це за
вину не ставив анi перед богом, анi перед сво?ми пiдданими, рабами та
холопами. А водночас дуже, дуже лютував на втiкача - князя Курбського.
Не любили, ой не любили "Переможнi" помазаники божi втiкачiв, особливо
як вони раби, холопи! Петро Великий так не любив втiкачiв, що наказав
рекрутiв позначати тату?ровкою на руцi. А щоб тату?ровка наймiцнiшою була,
робили ?? по живому тiлу пiдпаленим порохом. Бо раптом втече новобранець,
зляка?ться шведських куль i турецьких ятаганiв, не схоче накласти головою за
царя-батюшку...
Та не збиваймося на манiвцi, а повернiмося до головного - до заснування
Мiста Миру знаменитим, славетним Аль-Мансуром. Вiн, як свiдчать хронiсти,
довго ?здив до ?раку. Бо ?рак пiдтримав його чорне знамено роду Аббасидiв *
у боротьбi проти бiлого стягу халiфського роду Омейядiв. Врештi-решт
Аль-Мансуру сподобалась мiсцина поруч iз сiльцем Багдад, де нiби збирались
кiнськi ярмарки. Отут вiн i наказав будувати. Але й тодi, як i тепер, робили
попереднi плани. Тiльки тодi було менше керiвникiв i ще менше проектантiв. ?
це, слава Аллаху милосердному й милостивому, щасливо позначилося на будовi
мiст. Хоча, як ми бачимо, проблеми, якi зараз часом виникають з вини
славетних зодчих, виникали й тодi.
План Мiста Миру насипали на землю попелом. Походив, поблукав Аль-Мансур
майбутнiми вулицями та майданами свого майбутнього круглого мiста, бо в
планi мiсто було як колесо вiд гарби: ступиця - резиденцiя халiфа, спицi
колеса - вулицi, обiд - зовнiшнi мури з незлiченними вежами. З вулиць до
резиденцi? прямого ходу не було. Тiльки по галереях мурiв через незлiченнi
варти й залоги...
Аль-Мансур дбав про те, щоб у мiстi жили тiльки його придворнi.
М'ясний ринок вiн взагалi випхав за стiни мiста, бо в рiзникiв
повсякчас у руках довгi гострi ножi.
Палац же приголомшував усiх, хто його бачив. ? не лише золотом i
смарагдовою полив'яною банею височиною аж на 80 лiктiв. ? на банi вершник
мiдний золочений. Переповiдають, що вершник показував списом туди, звiдкiля
загрожував ворог чи "навiть, ще страшнiше, власнi пiдданi - бунтiвники".
Ми здогаду?мось, що розповiдь про списоносного стража разом з арабами
перенеслася до ?спанi? в Гранаду. У переповiстках ?хнiх сусiдiв-християн
Аль-Мансур перетворився на легендарного Альманзора.
Про чарiвного вершника на початку минулого столiття написав
американський романтик Вашiнгтон ?рвiнг. Як довела славнозвiсна поетеса Анна
Ахматова (а без псевдонiму - Ганна Горенко), ця розповiдь ?рвiнга так
вплинула на Олександра Сергiйовича Пушкiна, що вiн скомпонував незабутню
казку про золотого пiвника. ? завершив ?? генiальним гаслом для всiх
казкарiв, як членiв Лiтфонду, так i початкiвцiв: "Сказка ложь, да в ней
намек - добрым молодцам урок!"
Отож мiсто збудували. Але тi, хто в ньому мешкав, потребували i ?жi, i
питва, i рiзних послуг всяких фахiвцiв.
? незабаром Кругле Мiсто обросло з усiх бокiв людськими житлами всiх
ступенiв достатку та вбогостi.
Ну а при такому оточеннi вже нi того страху, нi то? поваги до мурiв i
башт Круглого Мiста, Мiста Спокою, Мiста Миру.
Халiф Аль-Мансур, як достеменно вiдомо, нiяких вузiв не закiнчував,
теорi? та практики мiстобудiвництва навiть екстерном не складав. Тому його
на?вну футурологiю i вiру в безпеку власно? персони вибачимо.
Але навряд подiбнi речi можна вибачити так галасливо розрекламованому
будiвництву мiста майбутнього, столицi Бразiлi?. Той же Аль-Мансурiвський
палац, тiльки оточений не мечетями, лавками, лазнями та ханами, а
звичайнiсiнькими бiдонвiлями. Ось як! ? не коли-небудь, а в 70-тi роки
останньо? ери...
Коли маленький Алi, якого, як ми вже вирiшили, потiм називатимуть Алi
аль-Багдадi (Алi iз Багдада), народився на базарi i почав сво? нужденне
трудове життя на тому ж базарi, то давно вже не було i "Аль-Кубба аз-захаб"
- "Золото? банi" з вершником на верхiвцi - завалилося склепiння ще в 941
роцi пiд час страшно? повенi. А мури палацу стирчали до середини XII
столiття. Тобто ?х розтягли на цеглу ще десь за пiвстолiття до народження
малого Алi.
Батько Алi, Хасан, жив без жiнки i служив смiттярем на базарi.
Отож доводилося йому все робити власними руками. ? смiття прибирати, i
кiзяки, якi назбирав на базарi, продавати дрiбним торговцям, якi скуповували
й перепродавали не лише кiнськi та волячi кiзяки, а й людськi фекалi?.
Доводилося самому дiставати поживу, самому готувати страви i доглядати за
малим.
Жив смiттяр з малим в щiлинi мiж двома будинками. З одного боку був
ма?ток знаменитого ювелiра, а з другого боку був будинок лiкаря-християнина.
Ювелiру батько платив за те, що вiн зайняв простiнок мiж двома
будинками. Платив i лiкарю-християнину теж за те, що спить в затишку товстих
глиняних мурiв.
Будинки стояли недалеко вiд легендарно? повноводно? рiчки Тигр.
Неподалiк вiд ?хньо? схованки було припнуто старезний водяний млин на плаву.
Вiд раннього ранку до пiзнього вечора вiн гуркотiв жорнами, безупинно
плескав лопатями колеса по каламутнiй водi i рипiв, рипiв старими сво?ми
болонками та дошками. Коли повiвав вiтер до сховища малого Алi вiд рiчки -
вiн приносив найкращий у свiтi, житт?дайний теплий дух розмолото? пшеницi.
Повсякчас над рiчкою чулися крики човнярiв, вiд зорi до зорi, а то й
глибоко? синьо? ночi. Бо не одна тисяча човнiв була у славному Багдадi.
Човнярi чого тiльки не перевозили, кого тiльки не переправляли з берега на
берег: i людей, i тварин, i коштовностi, i кiзяки, сушенi на паливо, хмиз i
глеки з бiтумом, рабiв i во?нiв, поетiв i повiй...
Спробував Хасан одружитися вдруге, щоб у домiвцi була господарка i
помiчниця. Та якось старий Хасан прийшов додому ранiше, нiж звичайно, i
побачив - мачуха до?да? гарячi оладки, а малого вiдштовху? вiд дерев'яно?
тацi з вареними бобами.
Вiн тодi сказав, за мусульманським звича?м i правом, три рази, що вона
йому не жiнка. ? вигнав геть.
У Хасана було багато роботи, бо вiн прибирав якраз весь бруд, що був в
тому кутку базару, де торгували дрiбною птицею, м'ясом i дрiбною худобою.
Але водночас це була ?дина можливiсть жити, бо хтось десь давав йому кiстку
мозкову, чи шмат потрiбку, чи клапоть шкiри з мiздрею. Та ще й те, що йому
вдавалося продавати зiбранi за день корзини кiзякiв, приносило йому якийсь
прибуток.
Та всього цього ледь-ледь вистачало на життя, i зовсiм не вдавалося
батьковi заощадити монет, щоб винайняти собi справжн? помешкання, а не
щiлину мiж будинками. Бо вiн ту щiлину перекрив згори очеретом i вербовими
гiлками, а передню та задню стiни зробив з очерету та шматкiв старо? повстi.
Ту повсть Хасан знайшов на смiтнику. Багатi люди повсть чiпляли на вiкнах i
на човнах в спекоту i поливали згори водою. Вода тонким шаром розпливалася
по повстi, а протяг насичував кiмнату чи каюту вогкою прохолодою в жахливi
спекотнi днi багдадського лiта... Тодi люди могли жити або в пiдвальних
помешканнях, через якi протiкали вiдведенi струмочки вiд каналiв i
водосховищ, . або в кiмнатах, де на вiкнах висiла мокра повсть.
Те, що поруч базару вони мешкали, було велике щастя.
Але лiворуч, неподалiк, зразу за кривусiнькими вуличками, за мурами
старими, напiврозваленими, був невiльничий ринок. То була непереборна
спокуса для смiттяра Хасана. Вона завжди вiдволiкала його вiд нормального
плину життя. Бо коли прибувала нова валка рабiв, вiн полишав малого Алi
збирати кiзяки, а сам дрiботiв з корзиною кривими вуличками до невiльничого
ринку.
Страждаючи i вдаючи, що вiн гарливо працю?, крутився бiля тих мiсць, де
мали показувати знатним покупцям оголених невiльниць i можна буде хоч кра?м
ока зиркнути на жiночу голизну.
Коли батько i син, вкрай висотанi денною працею, поверталися ввечерi
додому i з рiчки вiяв вiтерець, то вони не могли навiть вогню розпалити в
жаровнi, щоб зiгрiти свою юшку. Бо зразу ж в один голос i ювелiр-iудей i
лiкар-християнин кричали, що вони виженуть ?х геть, бо вони смородом сво??
страви псують ?м рiчкову вечiрню прохолоду.
Тодi вони забирали свiй горщик i йшли в найубогiший шинок, що утримував
один християнин - такий же араб, як i батько Алi, смiттяр Хасан, тiльки
молився у церквi i вживав вино не потайки, а вiдверто i в яку захотiв годину
дня.
У шинку збиралося багато мусульман, бо там можна було випити вина. ?
виходило, що в шинку завжди було бiльше мусульман, нiж християн, бо ?х сюди
гнала заборона випивки в мусульманських за?здах.
Отут, а ще в християнських монастирях могли впитися до того стану, коли
?м ввижалися i дiви райськi, i зеленi кущi Едему, i сам тверезий, як
скельця, пророк Магомет.
В шинку з дозволу господаря Хасан розiгрiвав свiй горщик на жаровнi, а
за те мав принести завтра сушених кiзякiв - вони дають найкращий жар.
В закопченiй довгiй кiмнатi було затишно, краще нiж вдома, i малий
сьорбав з насолодою сочевичну юшку, вмочуючи в не? пiдгорiлий i пiдсохлий
окра?ць хлiба. Батько ж ?в похапцем, пожадливо, сьорбаючи та плямкаючи,
бризкаючи слиною, i все говорив i говорив. Розповiдав сво?м сусiдам, таким
же злидарям, як i вiн, за скiльки сот динарiв 2 продали сьогоднi
танцiвницю Фатiму, скiльки правили за повiю-грекиню, скiльки коштували
служницi та якi були груди у молодо? вiрменки. Що продавали сьогоднi бiлявих
слов'янських жiнок, вивезених аж з-за Каспiю, з кра?ни, що лежить за
останнiм мусульманським кра?м - земляки волзьких булгар.
А далi тiльки й було балачки, що про фалси 3, дирхеми
4 та динари, про те, хто скiльки й чого дiстав або випив чи з'?в.
Скiльки хто з них, з цих смiттярiв, водоносiв, вантажникiв, носi?в, заробив
чи втратив часток битого срiбного дирхема.
Бо найбiльший заробiток кожного iз них був не бiльше пiвтора динара
щомiсяця.
Тiльки й патякалося тут, у цiй компанi? нежонатих, нужденних злиднiв,
про цi динари, яких ?хнi руки нiколи й не торкалися, а лише пестили сво?ми
заскорузлими репаними пальцями "чорнi" дирхеми та затертi тьмянi лусочки
фалсiв. А про золотi зливки чи самородки говорили з бiльшим захватом, нiж би
про справжн? пришестя бога на землю! ?м аж наморочилися голови, коли вони
вже з третiх чи четвертих рук переповiдали, якi зробив сережки господар
Хасаново? хижi - знаменитий золотар-iудей Бен Закарiя.
Потiм вони пили дешеве християнське вино. Воно било ?м у тiм'я i вони
наче дурiли.
Певно, щось туди пiдмiшував господар - чи курячий сушений послiд, чи
весняну гiрку кору верболозу...
З того часу, десь рокiв вiд трьох, Алi навчився вiдрiзняти запах
чистого вина вiд дурманного всякого зiлля. Це була найбридкiша потрава, яку
вiн коли-небудь нюхав потiм у сво?му життi. А нюх мав пречудовий. Вiн
принюхувався здаля до того вина, яке подавали в глинянiй пляшцi тим людям,
що сидiли пiд стiною,
подалi вiд вогнища, вiд диму. Вiд них пахло iншим та й по-iншому тхнуло
?хн? вбрання, нiж у того збiговиська, серед якого сидiли Хасан i його малий
син Алi.
Та це не були жебраки, вони нiколи не канючили милостиню. А жили сво?м
нужденним життям, мрiяли про всякi пригоди. Вони завжди говорили про монети
та про жiнок. Вони були такi ж самотнi, як i батько Алi. Такi ж самi одинаки
з невитраченою хiттю, як i батько Алi. Тiльки нi в кого з них не було дiтей.
Тому Хасан був нiби вищий вiд них на голову. Особливо його уважно слухали,
коли вiн розповiдав про рабинь.
Проте балачки нестримних любителiв усiляких непристойностей не вплинули
на Алi. Не були йому цi теревенi анi цiкавi, анi бридкi. Бо з трьох рокiв
вiн навчився плавати. В тi години, коли нiхто не працював, не гендлював, а
ловив кейф 5 у тiнистих закутках спекотного Багдада, малий Алi
бiг до каламутних хвиль Тiгру. Пiд таку пору з живих iстот на водi
погойдувалися лише млявi чайки.
Коли малий кидався у воду, птахи голосно скрикували, вдаряли гострими
крилами, висмикували з каламутно? води жовтi лапи i вiдлiтали трохи
осторонь, i знов ?х несли каламутнi струменi.
З трьох рокiв малий навчився плавати, а в сiм уже краще за всiх плавав
i пiрнав. У вiсiм рокiв мiг проплисти вiд одного мосту до другого, тримаючи
в руцi палаючий свiтильник.
Вiн навчився пiрнати без жодного плюскоту. Обмацував урвистi слизькi
береги, а в норах там стояли туготiлi усачi iз срiбною лускою.
Малий видирав рибин iз ?х схованок i перекушував ?м хребет бiля голови
- тодi здоровеннi рибини мертво повисали в його руках.
Разом з хлопчиками смажив на березi рибу, остерiгаючись лише отруйно?
iкри та чорно? плiвки в черевинi.
Часом вiн стiльки риби наловлював, що i батька пригощав нею, i приносив
до шинкаря-християнина. Вимiнював на глиняну пляшку каламутного вина, щоб
тато не витрачав сво? битi фалси, а збирав ?х одне до одного i спромiгся,
зрештою, купити собi рабиню i мати ?? за жiнку.
Алi вболiвав за свого старого. Йому було за нього i соромно, i прикро.
Особливо коли привозили нових рабинь. Траплялося, що в такi днi торговцi для
заохочення покупцiв наказували оголеним рабиням танцювати пiд калатання
бубону та свист сопiлки. По таких днях смiттяр впивався у християнському
шинку i повертався, тримаючись за мури. Потiм у темрявi малий чув, як його
батько сопе, скрегоче зубами i корчиться на сво?му ложi.
Наслухавшись вiдвертих i непристойних балачок базарно? голоти, малий
добре розумiв, що якби батько його одружився, то не мордувався б отак. А
пiти до повiй у старого Хасана чи то хоробростi не було, чи то сина
стидався. Цього малий не мiг збагнути нiяк, та й нiколи цього б не збагнув.
Отож став малий заробляти батьковi на жiнку. Та одного разу батько до
вина, що малий йому купив, узяв ще глек вина i впився до повного хитання.
Алi не стримався i сказав батьковi, що через те кляте вино нiколи не
купить жiнку.
Сп'яну Хасан замахнувся, щоб вжучити малого. Неповага, бунт -
хлопчисько насмiлився виговорювати батьковi!
Та раптом закрив руками лице, наче протверезiв умить, i швидко, зовсiм
не хитаючись, вийшов iз шинку.
Нi до шинку, анi на базар невольничий не зазирав аж до наступно?
молiльно? п'ятницi6.
? малий Алi навiть дуже й дуже шкодував, що вiн сказав батьковi про
вино. Бо тепер батько вигадав собi, що вiн вигра? багато грошей у костi i
зможе купити жiнку. Ну й, звичайно, програвся до останнього фалса. Так. що
якби не риба, вловлена Алi, то вони б вiд голоду загнулись.
Хасан зовсiм збожеволiв i, як хворий чека? чудодiйного лiкаря, чекав,
коли заспiвають на мiнаретах слiпi муедзини вечiрню молитву i можна буде
поспiшати до шинку...
Плавання та риболовля були для Алi i розвагою, i втiхою, i справжнiм
дiлом. Та ще бiльше, нiж вода, розрадою, справжнiм святом були розповiдi
бувалих людей - купцiв, прочан, подорожнiх, мандрiвникiв, лицедi?в, матросiв
та погоничiв верблюдiв.
Часом Алi зазирав, з корзиною для смiття на спинi, на базар
коштовностей. Не дуже часто, бо базарнi наглядачi та купецькi слуги
пильнували, щоб голота тут не тинялася.
То був базар, де продавалися рiзнi дорогоцiннi речi, всiлякi коштовнi
фарби, спецi?. На той сук приходили каравани верблюдiв з далекого Й?мену.
Одногорбi високi верблюди. Справжня ?хня шерсть була майже бiла, та пiд
пекельним сонцем вони сяяли наче позолоченi, бо в ?хню шкiру в'?дався жовтий
пилок знаменитого арабського шафрану "варсу", що виростав лише в заобрiйному
пiвденному Й?менi.
На майже чорних верблюдах привозили iз Куфи гвоздичну олiю, а також
фiалкову олiю. А з пiвдня, з Аль-Джанубу 8, з мiста Джура
прибувала у фаянсових глеках вода з троянд, iз квiтiв пальми, i запашна
вода.
Через Багдад всi пахощi розходилися по всьому свiту на захiд -
"Магрiб", до ?спанi? й Алжiру, у ?гипет - тобто "Мiср" ("Середина"
по-арабському}; в ?ндiю i навiть в Китай, до "Машрiку" (Сходу).
Тут торгували найбагатшi купцi з усiх базарiв. Цi ряди i лавки були
вiдомi ще з часiв Аль-Фарабi , який ствердив думку всiх торгуючих людей, що
? двi речi найбiльш благороднi i двi найбiльш ганебнi. Першi - продаж
прянощiв i торгiвля батистом, другi - ткацьке ремесло та робота
пiдмiтальника вулиць.
Хлопчик зазирав лише на самiсiнький край цього привiлейованого торжища.
Тут скупчилися, стулилися найменшi лавки, може, трохи бiльшi за собачу
буду в добрiм ма?тку. В затiнку лавок, пiдiбгавши ноги по-шевськи, сидiли
продавцi дрiбних порцiй перцю, гвоздики, шафрану, ладану, гумiарабiку, смоли
камфорного дерева. ? вiдмiряли наперстками свiй дорогоцiнний крам, бо
приймали за нього плату в ясних золотих динарах та повномiрних старих
дирхемах. "Чорнi" дирхеми новiтнiх часiв та фалси тут не ходили!
До заможнiших крамниць треба було йти вглиб вулицi. Крiм базарних
наглядачiв, слуги й прикажчики пильнували, щоб не тiльки обiдранi дорослi,
але й бiдна малеча не проникала в глибину славетного базару.
Так i Алi нi разу не побував там i зблизька не бачив найбагатших
крамниць.
На самiм початку кварталу збиралися люди бувалi.
Там стояла знаменита харчевня Омара Кривого. Тут завжди товклася
сила-силенна подорожнiх.
Якось малий Алi почув вiд приявних, що Кривий Омар любить живу
рибку-маринку. Тому малий ловив маринок в заплавi бiля млина i не вбивав ?х,
а кидав до старого глека з холодною водою. Приносив глек до харчевнi Кривого
Омара i стояв десь пiд стiною за стовпом. Тихо стояв, слухаючи розповiдi
бувальцiв. Стояв так довго, поки його не помiчав одноокий господар Омар.
Тодi доводилось, спродавши рибу, зразу ж iти геть.
Отут, саме в цьому мiсцi, хлопчик почув усi тi iсторi?, якi назавжди
вкарбувалися в його душу. Тут вiн почув, що на предалекому островi Сулавесi,
а вiн аж за казковою ?ндi?ю та чарiвним островом Цейлоном, де в кожнiй
калюжi можна знайти червоний лал `° або небесно-синiй сапфiр, так там у
великiй кiлькостi водиться мерзенне i жахливе сотворiння - рогата свиня
завбiльшки з добру телицю! Щетина в рогато? свинi завтовшки з голку
дикобраза! Розповiдали ще купцi та ?хнi слуги й прикажчики, що зi сво?ми
хазяями мандрували до Басри, а то навiть i далi, розповiдали, нiби водяться
на островах за Сулавесi летючi крокодили-дракони. ? також птах Рух на
пiвденнiм островi Мадагаскарi, неймовiрно? величини, що може пiдняти i слона
в повiтря i на кожний свiй пазур настромити по буйволу! Тими буйволами й
году? сво?х пташенят. Бувальцi моряки, присягаючись Аллахом, розповiдали -
нiби велетенська риба-кашалот вночi пiдстерiга? кораблi бiля острова Сокотри
i бiля Занзiбару та ковта? ?х. Тому мореплавцi в морi-океанi не пливуть
вночi, а лише вдень i весь час намагаються триматись бiля берега, щоб було
де командi заночувати. Розповiдали про водянi острови на схiд вiд Сулавесi -
нiби за межею можливого ? водянi гори, що складаються з солодко? води.
Прозорi, мов скло, гори височать, аж до хмар, . а навколо солона-пресолона i
темна вода моря-океану. На водяних островах ростуть водянi пальми, дозрiва?,
водяний рис i мешкають водянi люди, що проходять з одного боку острова на
другий, пiрнаючи крiзь солодку воду. Тому ще нiколи не вдавалося ?х нi
вловити, нi завоювати!
Не переказати, скiльки iсторiй вiн, малий син смiттяра, почув, продаючи
рибу Кривому Омару. А ще скiльки почув вiд оповiдачiв на березi Тiгру, бiля
старого водяного млина, в подвiр'? ?хньо? вулично? мечетi. Особливо ж багато
розмов точилося тут, на торжищi, про небезпечний шлях до островiв, де
виростала i дозрiвала найдорожча, найулюбленiша приправа - чорний перець.
Минав час, i пiдростав Алi, вбивався в силу. Тiльки лишався страшенно
худющий. Але головою його, як iз самого малечку, володiли дивнi i,
безперечно, правдивi оповiдi про кра?ни далекi.
Та й сво? рiдне мiсто його цiкавило все бiльше й бiльше. Не гiрше
знаменитих багдадських злодi?в i пройдисвiтiв вiн знав, як проникнути з
одного кварталу в закапелки iншого, де продають найдешевшi оладки, i в якого
купця найкрасивiшi жiнки та рабинi, з якого кварталу найшвидше можна
потрапити на той чи iнший мiст. ? хто з християн торгу? найкращим, а хто
найгiршим вином. Де збираються запеклi гравцi в костi, а де гравцi в нарди,
де втiшаються шахами. А де пота?мнi мiсця зустрiчей любителiв дiвчат i чужих
жiнок. Де можна купити найкраще пальмове вино i кому можна добре продати
сушенi кiнськi кiзяки.
Знав, що рибу найкраще ловити бiля величезних плавучих млинiв. Йому
були вiдомi в обличчя найвправнiшi мiрошники i найчеснiшi торговцi
басрiйськими фiнiками. Дорослi, однi жартома, а другi дуже поважно,
свiдчили, що цi фiнiки посилюють чоловiчу силу.
Знав, у якому за?здi-ханi збираються досвiдченi мандрiвцi, а де
перехожi оповiдачi казок та чудесних iсторiй. Або прочани, що намагалися
обiйти якомога бiльше мусульманських святинь i славетних мiст. То були
прочани з далекого-предалекого Кандагара, iз славного Герата, iз снiжних гiр
Ельбурсу, де жахливi вбивцi-асасiни 12 побудували сво?
неприступнi фортецi.
Алi такого наслухався i стiльки запам'ятав рiзних iсторiй про дива
рiзних кра?н, що напам'ять мiг переповiсти бiльше цiкавого, нiж було
записано в багатьох арабських збiрниках казок та подорожнiх iсторiй. Але вiн
нiкому й нiчого не розповiдав, а лише запам'ятовував i запам'ятовував.
? чим далi, тим бiльше якийсь неспокiй почав охоплювати його душу.
Наповнював його прехудюще, але мiцне тiло. Поки вiн не зрозумiв раптом - той
неспокiй, та тривога - то поклик до великих мандрiв i чудесних пригод!
Отож одного разу вiн прийшов з рiчки i, подавши батьковi багатий полов,
сказав:
- Завтра вранцi руша? велика сафiна 13 з мосульськими
товарами. На нiй також пливуть до Басри купцi, що мають сво? лавки та
кораблi у славному мiстi. Я хочу пiти з ними у плавання i побачити всi дива
свiту.
- Бiдний мiй хлопчику! ?ди! Я тебе не тримаю - може, хоч тобi
посмiхнеться доля! Досить з мене мiтли та кiзякiв! Я все життя дивлюся лише
пiд ноги! Може, ти побачиш бiльше, нiж смiття на базарах!
Старий сiв, заплакав, а малому Алi було дуже шкода свого батька, такого
старого, як тодi йому здавалось, i геть невезучого.
Щоб якось втiшити i розважити батька, сказав:
- Тату, якщо я стану знаменитим мандрiвником, я тобi привезу в дарунок
роботящу й слухняну рабиню. Нехай вона тобi буде за добру жiнку!
Але цi слова ще бiльше роз'ятрили душу смiттяра, i вiн проплакав усю
нiч.
Алi ж досить швидко заснув, так i не вирiшивши, чи сказати про одне
темне дiло, чи змовчати. Та все ж вранцi, коли побачив, що в батька сльози
висохли, лише навколо очей чорнi кола, сказав:
- Тату, присягаюсь Аллахом, я не вигадав, а це менi сказав
Юсуф-Дiвчинка, що служить в шинку бiля Зелено? брами...
- Той, що став на путь грiха i ганьби?! - розсердився батько. Зневажав
вiн i боявся содомiтiв.
- Так! Вiн сказав менi, що всi отi гравцi в костi, i Верблюд, i Тариф,
i Куввас, вони з тобою грають фальшивими кiстками. Бо ти недобача?ш. Як
п'явки, вони з тебе всi монети виточують!!!
- Менi часом здавалося, що мене дурять...- похнюпився Хасан i ледь
чутно говорив. - Та як же я мiг повiрити, що це роблять мо? друзi, такi ж
бiднi, як i я? А як же тепер?.. ,
Хасан розгублено i розпачливо розвiв руками,
Алi лагiдно посмiхнувся i сказав:
- Тату! А лише один раз ходи в якесь iнше мiсце грати! Вигра?ш - добре!
Один раз програ?ш - бiда!
- Але ж i в iнших шинках взнають, що я недобачаю...
- Тату! В Багдадi шинкiв, як зiрок на небi. Не взнають...
- ? то правда! - зрадiв на хвилю смiттяр i витяг звiдкiлясь iз глибини
сво?х подертих лахiв дирхем старого карбування, тих часiв, коли халiфи дбали
про славу i вартiсть сво?х монет.
- Вiзьми, синку! Це ?дине, що я не програв i не пропив! Вiзьми! Грошi,
чим вони важчi - тим з ними легше!
Останньо? суботи мiсяця шуббата 1, останнього мiсяця зими,
коли суворi вiтри Машрiку мiняються на вiтри зi сторони Магрiбу, прощалися
вранцi смiттяр Хасан i його син Алi. Холодний вiтер забирався пiд лахи i
старого i малого, але вони стояли та й стояли, все нiяк не могли вiдiйти
один вiд одного.
Аж тут з корми сафiни почувся грубий голос кухаря. Алi видерся з
обiймiв свого безталанного тата й побiг на корабель до жаровнi. Треба було
допомогти кухаревi. Бо той дуже старався: по-перше, на суднi пливли купцi, а
як усiм вiдомо, вони i люблять, i вмiють попо?сти; по-друге, якщо перший
снiданок нового кухаря смакуватиме мандрiвцям, то ?хнi калитки ширше
вiдкриються для плати...
Нарештi, пiсля гарячого снiданку, матроси вiдв'язали линви вiд паль i
перескочили з берега на подiю.
Спочатку поволi, а далi все швидше почали вiдпливати за корму палаци
можновладцiв, мечетi, обороннi мури та сторожовi башти.
Злегка напружилось сiре вiтрило, а течiя пiдхопила дерев'яне тiло
лодi?.
Повноводна рiка випиналася каламутними плесами швидко? течi?. Бо в
далеких горах починали танути снiги, а в долинах уже гримiли грози.
Проривалося крiзь хмари сонце i рожевiло i золотило гострi шпилi
мiнаретiв 2, спалахувало на мiдних банях палацiв i сяяло золотими
iскрами на смарагдових i блакитних банях мечетей.
Неслися над водою голоси i звуки вранiшнього Багдада.
Злiтали в тьмяно-блакитне небо, золотими крилами б'ючи, згра? голубiв.
А за ними ще пiдiймалися височеннi бiлi голуб'ятнi, i новi й новi згра?
зависали в блакитi рожево-золотими пелюстками.
Скреготали ланцюгами припнутi до берега дерев'янi млини. Стомлено
вдаряли вони по жовтiй водi ослизлими лопатями колiс, а в ?хнiй глибинi
невблаганнi жорна гуркотiли, розмелюючи добiрну ?вфратську пшеницю на
запашне борошно. З того теплого борошна через кiлька годин вправнi
багдадськi пекарi випечуть в глиняних печах балабушки, хлiби та коржi.
?ржали конi на водопо?.
Проходила сафiна межи розведених наплавних мостiв.
Пропливала пiд стрiмкими багдадськими мостами, що високо пiдносились
сво?ми цегляними стовпами над правiчним Тiгром.
Малий, хоч i пiддував мiхами вогонь у глинянiй великiй жаровнi, все ж
оглядайся на всi боки. З човна було так цiкаво побачити те, що ранiше
споглядав лише з берега, або виткнувши голову з води.
Ось позаду сафiни дозорцi з'?днали човни напливного мосту.
Тим мостом рушили на лiвий берег верблюди, вантаженi корзинами з
яблуками i гранатами.
?х спустили по ?вфрату на плотах аж iз гiрсько? Сiрi?.
По iншому мосту поволi сунув караван. Серед високих одногорбих
верблюдiв були й двогорбi. То, певно, валка аж iз далекого Мерва.
Бувалi люди казали, що тiльки там виростали найсмачнiшi динi. Динi
привозили до Багдада у свинцевих ящиках на льоду. Якщо вдавалося динi
привезти цiлими, то за одну диню платили аж сiм сотень дирхемiв! Ось якi
цiни платили за лакiтки вельможi та грошовитi багдадцi тих часiв!
Всi звуки, весь галас перебивали завивання, крики та лайки
човнярiв-перевiзникiв, званих куфаджi. ? неслися вони, крики, вiдбитi
стократ луною вiд води, вiд занедбаних мурiв, вiд склепiнь старовинних веж.
Та ще бiльше посилювались цегляними мостами.
?хню сафiну переганяли часом трохи меншi судна, вантаженi величезними
корчагами з оливковою олi?ю.
А вони обганяли ще бiльшi, нiж ?хня сафiна, вантаженi болонками i
дошками доброго дуба, зда?ться, чи не з Вiрменських узгiр'?в.
На лiвому i правому берегах, на схилах, попiд оборонними мурами та
багатими подвiр'ями вельможних, лiпилися шинки.
В найубогiших пили погане вино, грали в костi, та жерли сочевичну юшку
i давилися черствими балабушками.
У добрих шинках, крiм запашного вина, холодно? води i пахучого хлiба,
вiдвiдувач мiг на нiч взяти до комiрчини дiвчину чи хлопчика. А коштувало
все два дирхеми за нiч.
Коли згадували спiвтрапезники про цю плату, батько Алi зводив руки до
неба i вигукував з розпачем:
- Де ж дiстати такi грошi?!!
Був у Алi приятель-рибалочка, з гарненьким обличчям i зовсiм дiвочими
пухкими вустами. Носили разом з ним рибу до шинкiв. ? того хлопчика привабив
один торговець i взяв за прислугу до сво?? корчми.
Господар не стiльки ганяв його по роботi, як вiдгодовував, i приставив
до нього старого музику. Той навчив його грати на аль-утi3 i
спiвати дiвочих пiсень.
Коли Алi через пiвроку зустрiвся з приятелем на березi Тiгру, той у
воду не полiз, а лишився сидiти на каменi, товстий i чисто вбраний, з
пiдведеними сурмою очима.
Алi стало моторошно, що хлопець нiби зробився дiвчиною. Алi не став з
ним розмовляти, а схопив свою рибу i мерщiй подався геть.
Пiсля цi?? зустрiчi вiн на вузьких вуличках намагався непомiтно
прослизнути повз колишнього друга.
Аж поки цей Юсуф не прихопив його зненацька i не виказав Алi, що вiн
знав про старого Хасана та його друзiв-шахра?в...
Отож малий допомагав кухаревi чистити часник, цибулю, патрати рибу.
Хоча, як писав у той час один китайський мандрiвник, в Багдадi всi
?дять хлiб та м'ясо, п'ють кисле молоко, але дуже зрiдка ?дять рибу, овочi
та рис. Але на сафiнi було по-iншому: купцi ?ли свiжу рибу i курятину. Кухар
рибу витягав iз садка, що волочився збоку на линвi за судном. А кури
товклися у плетенiй вербовiй клiтцi на кормi. Годувати ?х i дивитись, щоб
вони не побили яйця, що знесли, було одним iз обов'язкiв Алi. Кухар
дивувався, що хлопець так швидко i старанно викону? всi його накази,
особливо ретельно прибира? всяке смiття i непотрiб.
Звiдки було знати кухаревi-товстуну, що все це було хлопцевi забавкою у
порiвняннi з базарними вулицями чи готуванням кiзякових колобкiв для палива.
А яка насолода швидко обiрвати золотi покривала цибулин, або почистити
головку часнику вiд бiло? шкаралупи так, щоб жоден зубок не вiдпав! Обрiзай
корiнцi та бадилля чорно? редьки, переливай кунжутну олiю 4, один
запах яко? вже насолода i радiсть душi! ? вся городина i всi спецi?
найкращi, найчистiшi!
Пасажири трималися двома гуртами - купцi та збирачi податкiв. Ненависно
зиркали один на одного. Бо не було у купцiв гiрших ворогiв, нiж збирачi
податкiв.
А серед купцiв вирiзнявся один товстун на iм'я Джафар. За очi його
звали Покiйником. Хоча на покiйника вiн аж нiяк не скидався - цiла гора
жиру! Прiзвисько "Покiйник" йому дали, бо сталася з ним одна предивна
iсторiя, у якiй Всевишнiй явив свою волю i покарав того, хто зневажа? його
iм'я.
Ось що довiдався хлопчина вiд кухаря про товстенного купця.
Ще змолоду був Джафар багатим купцем, а коли вбився у силу, то взагалi
загрiбав гори золота. Та якось вiн поручився у великих грошах за свого
доброго приятеля. А той обдурив його i лишився жити в ?гиптi. Довелося
платити Джафаровi величезний борг. Та вiн не був дурнем - пiдкупив судових
чиновникiв i сплатив лише частину боргу зразу. Бо iнакше пiшов би жебрати
пiд фортечнi мури. ? так i далi пiшло - Джафар давав гостинцi чиновникам i
по малих частках сплачував борг. Про що зрештою довiдався секретар вiзира.
Сказав вiн одного ранку, коли в його кiмнату понабивалися всi його попихачi:
- Друзi мо?! Вiльнi i раби! Правовiрнi та люди письма! Менi потрiбна
людина, яка б не боялася анi Аллаха, нi Страшного суду. ? щоб людина та
служила лише менi - не гiрше, нiж вiрний пес...
Усi мовчали. Звичайно, всi вони посiпаки та блюдолизи, одним словом,
гi?ни та шакали. Чистих там не бува?! Але й вони замовкли, бо сво?м пiдлим
нутром вiдчули, що йдеться про пiдлоту, яку треба вчинити вiдверто, не
ховаючись.
- Що - нема? у мене вiрного пса?
Тодi виповз наперед брат цирульника самого халiфа.
- Я зроблю для тебе все, що забажа?ш! ? навiть бiльше того!
Ляснув у долонi секретар вiзира:
- Якщо так, то говорю тобi - iди в податкову управу! Покажеш ?м мого
листа, але не вiддавай i не дай переписати. ? нехай вони складуть ре?стр
усiх боргiв Джафара... А потiм витискай з Джафара усi грошi, як тiльки
зможеш. Що буде зверх боргу купця i боргу казнi, то все тво?!!!
Ледь не захлинувся брат цирульника вiд щастя та пожадливостi.
Здоровенний був чоловiк, красень, та мiлкий душею.
- Але я не подужаю його мордувати!..
- То бери башибузукiв iз двiрцево? варти. Бо вони геть розледачiли!
Схопився брат цирульника i чимдуж кинувся до сторожiв.
Прихопив iз собою з пiвтора десятка здоровенних тюркiв. При повнiй
збро? поперлися всi гуртом до податкового вiдомства.
Там брат цирульника вчинив неймовiрний ?валт, i чиновники поспiшили
видати записи всiх боргiв Джафара.
Звiдтiля брат цирульника помчав до оселi Джафара, а за ним поспiшили
тюрки-башибузуки. Схопили товстого Джафара i потягли спочатку до казарми у
фортецю. Там з нього зiдрали всi його шати. Лишили тiльки чалму. Нею вiн,
мов пiд час хаджа, обгорнув свою срамоту. Вiн стояв перед ними навколiшки й
просився у сво?х мучителiв, щоб вони його помилували i не позбавляли нi
життя, нi достатку...
Проте брат цирульника спокiйно, без гнiву, повторював:
- Давай грошi, давай грошi, давай грошi...
Тюрки ж били його бамбуковими палицями по голому тiлу.
Потiм його потягли в прохолодний льох казарми - тюрки стомилися
мордувати його на спекотi.
Тюркам набридло це дiло, i вони, розподiливши шати купця, посiдали
попiд стiнами й кейфували. Тодi брат цирульника пообiцяв кожному, хто
мордуватиме його клi?нта, по два дирхеми...
Кухар перегортав над жаровнею на решiтцi рибу, поливаючи на не?
кунжутну олiю, заправлену тертим шафраном, посипав скибочками цибулi.
А його новий помiчник намагався розгледiти в глибинi каюти крiзь велику
щiлину купця Джафара. Джафар не вiдмовляв собi в зручностi не лише вдома, а
й у дорозi. Алi знав, що Джафар платить за окрему каюту бiльше, нiж усi
пасажири сафiни, разом узятi, за про?зд до самiсiнько? Басри.
Зрештою Алi добре розгледiв повне, бiле, наче набрякле лице з
вишнево-червоною бородою.
Кухар пiдливав з глечика, такого маленького, що вмiщувався на його
долонi, якийсь одному йому вiдомий соус. Хлопчик спитав у дебелого кухаря, з
чого склада?ться сумiш. Та кухар на нього визвiрився, нiби Алi спробував
його при всiх пограбувати. Бiльше Алi нi про що не питав. Тiльки уважнiше до
всього придивлявся, прислухався.
Кухар вiв далi.
- От пiдтягли Пузаня линвою аж пiд самiсiньку стелю. Заходилися то
попускати вниз, то пiдтягувати вгору, що вiн ледь головою об склепiння не
товкся. Як спускали його до землi, то дво? тюркiв лупили його по п'ятах
очеретяними тростинами. Товстун дри?ав ногами, скавулiв як сотня собак.
Навiть, кажуть, було чутно на вулицю!
А цей пройдисвiт спокiйно собi стояв i торочив нудним голосом: "Грошi,
грошi, грошi..." Тюрки почали стомлюватись. Тим пак що ?м не вдавалося з ним
встругнути свою улюблену штуку - шарпонути зненацька вгору, коли всi кiстки
наче вилiтають назовнi вiд болю. Вiн був занадто важкий. Стомився i брат
цирульника. Та й час уже було до писаря вiзира поспiшати та доповiсти про
всю справу. Отож вiн махнув рукою i крикнув: "Кидайте цей мiшок з лайном!"
Ну а тюрки - вони ж хiба люди? Бидло, невiгласи! Якби таке сказати арабовi,
то вiн би потиху опустив людину. А цим скажи: "Кидай!"-воно й кине! Линву
вони кинули. Джафар сво?му мучителю сiв на голову з усього маху! Звичайно -
впусти на когось такого кабана - всi кiстки трiснуть! У брата цирульника
зламалася шия. ? Джафаровi дiсталось - об дурну голову свого ката потовк усi
сво? досто?нства. Вiд болю вiн втратив свiдомiсть аж на три днi. Всi
дивувались, що вiн не сконав... Мiй знайомий, слуга того лiкаря, що лiкував
Джафара, казав, що в нього все понапухало, мов торба з огiрками. Ну а брата
цирульника забрали з казарми i вiднесли додому, де вiн того ж вечора i
сконав - дихання припинилося. А товстун так-сяк оклигав, чортова калита з
динарами! Коли ж вiн оклигав, довелося писаревi вiзира за нього самому
братись, хоч як цей хитрун не хотiв, щоб про нього пiшла слава, що вiн кат i
здирник! Писар вчинив згiдно зi сво?м розумом i освiтою - наказав привести
жiнку i доньку Джафара. Щоб були вони приявнi при допитi свого повелителя i
господаря. Його жiнка була з поважно? родини i не витримала такого видовища,
коли мордують голу людину. Вона знепритомнiла. Побачила це донька - i собi
гепнулася додолу. За наказом писаря ?х почали заголювати, щоб лiкар мiг
дiзнатись, чи мертвi вони, чи живi? Тут Джафар здався i розповiв, у кого
його розписки - сакки i в кого його дорогоцiннi каменi схованi... Ось так
вичавили з жирного бурдюка золото... Та вiн швидко надолужив сво? - в когось
позичив грошi, винайняв кораблi i перевiз - цiлу сотню! - скакунiв до ?ндi?.
Там якраз почалася вiйна!.. Вiн стiльки заробив на конях, що змiг собi все
повернути... i ще зверх того! Вiн з ?ндi? привiз таке камiння - i лали, i
агати, i бiрюзу, i гранати, й сердолiк, i яспис...
Риба дiйшла, i малий Алi поспiшив iз стравою на фаянсовiй тарелi до
каюти купця. Хлопчина привiтався в низькiм поклонi i поставив тацю на
низенький розкладний столик. Не звичайний столик, а кипарисовий. Товстий
Джафар заворушив варгами, i в глибинi його горлянки забулькали слова.
- Пiднеси менi рибу до носа! Хiба не бачиш, що черево менi заважа?
нахилитись i понюхати ?жу?
Коли ж хлопчина на витягнутих руках пiднiс до блiдого лиця смажену
рибу, Джафар швидко обмацав гарячими пальцями малого. Потяг повiтря носом,
важко видихнув ротом i забелькотiв:
- О Аллах! Це ж не хлопчик, а риб'ячi кiстки! Однi ребра й хребцi!..
Скажу капiтановi - нехай винайме товстунчика. Тодi я не пошкодую i трьох
дирхемiв за смажену рибу i слугу!.. ?ди геть i не метеляйся перед очима!
Вiн тицьнув малому в долоню стерту половину дирхема.
Як тiльки Алi повернувся до жаровнi, кухар видер в нього з кулака
тонесеньку срiбну лусочку.
- Тьху! - сплюнув обурено - Такий багатир, а смiттям платить! Це тому,
що ти кiстлявий! Я пам'ятаю його колишнiх прислужникiв - всi були мов
вiрменськi пампушки на сметанi!
Алi почорнiло в очах, задзвенiло у вухах вiд лютi. Все стислося
всерединi у важку грудку, запекло вогнем у грудях! Вiн найкращий плавець i
рибалка! А його мають за смiття, за хлопчика-повiю?! Що вiн - нi на що не
здатний, як тiльки гидотою собi на прожиток заробляти?!
Кухар же вiв далi, мов козолуп на базарi в скотському ряду:
- Ось вiдгодую тебе до Басри, i тодi матимеш iншу цiну... Бо хоч ти
добрий помiчник, але з тебе нi хорошого прибутку та й для себе нiяко? втiхи!
- ? кухар голосно зареготав власному жартовi.
А хлопчика аж знудило i вiн вiдiйшов до борту, нiби викинути лушпиння
вiд цибулi...
?хня сафiна плинула вниз по Тiгру за течi?ю, а навстрiч ?й посували
знизу щедро вантаженi судна.
Купцi, що тримались окремо вiд Джафара i вiд збирачiв податкiв, уважно
розглядалися на стрiчнi судна i пояснювали один одному:
- Он та, з чорними корчагами... То, певно, для мосульцiв везе земляну
смолу 5 i рiдку нафту.
- А та вся завалена тиковими6 дописами. А оно й в'язка
сандала 7... Ну, це хтось собi в Багдадi доброго човна хоче
зшити...
- Тодi сандал для чого?
- Як для чого? Продасть ремiсникам - вони з нього всякi витребеньки для
жiноцтва вирiжуть i змайструють.
- Дивiться, дивiться! Аж носом воду черпа?! От скiльки фiнiкiв хтось
замовив басрiйцям... В кого такий гарем?
Всi зареготали.
Вiтру не було, i тому бурлаки пiдтягували судна канатами, якi припинали
на березi чи до стовбурiв пальм, чи до каменiв. Вони горлали високими
жiночими голосами бойову пiсню i перебiгали по черзi з корми на носа,
перебираючи товстий канат i складаючи його кiльцями на кормi.
Пливли також по рiчцi на круглих очеретяних, вимащених бiтумом,
корзинах-човнах люди з рiчкового племенi.
Попереду ?хньо? величезно? подi? i позаду пливли ще двi великi лодi? з
озбро?ними охоронцями. Тюрки мали захищати сафiну i ?? пасажирiв у нижнiй
течi? рiчки, де почнуться очеретянi заростi з тисячами проток та озерець мiж
ними. Бо, як вiдомо, в тих безкра?х болотах жили племена, що розводили
буйволiв та ловили рибу i полювали на птахiв. А коли траплялася нагода, то,
не зважаючи на всi каральнi походи халiфiв, наскакували на купецькi судна.
Уже був мiсяць азар8 i напружились води у Тiгрi, пiднялись
високо. Здавалось, вода прорве захиснi греблi та вали, залл? собою увесь
простiр, не лишиться навiть високих пiр'?стих голiвок пальм.
Малий, тiльки випадала вiльна мить, видряпувався на вершок щогли, щоб
згори побачити далекi селища, залитi водою, оглянути тонкi смужечки
водозахисних валiв, далекi греблi i помилуватись, як вiдбиваються у
блакитно-каламутнiм дзеркалi води розкiшнi вiяла фiнiкових пальм.
Коли сафiна з пасажирами та крамом приставала увечерi на ночiвлю, то
лодi? з тюрками теж прив'язували до берега i виставляли на сушi i на човнах
сторожу. Але грабiжники чомусь не з'являлись.
Тодi Алi не витримав i спитав - та не в пожадливого базiки-кухаря, а в
одного чорнобородого купця, що мандрував аж iз самого Дамаска:
- Господине мiй, ласкавий i добрий! - Алi чув, як базарнi писарчуки та
рiзнi фiгляри улесливо звертались до купцiв та ?хнiх прикажчикiв - Дозвольте
менi, нiкчемному, порушити твiй спокiй i... - Далi хлопчина не знав, як йому
вести мову з цим чорнобородим здорованем.
- Що тобi?
- Господине мiй! Всi тiльки й базiкають про розбiйникiв, а ?х все
нема?...
- Ось що тебе цiкавить?! Тепер розбiйники не нападають на який завгодно
корабель - купцi при собi намагаються не тягти багато динарiв. Вони вiддають
мiняйлi в Багдадi сво? золото. А мiняйло при свiдках пише на паперi, скiльки
динарiв дав йому купець. А в Басрi з тим папером-сакком прийде купець до
iншого мiняйла, який у долi з багдадським мiняйлом, вiддасть сакк мiняйлi i
одержить сво? золото... Ну, звичайно, лишить якусь частку золота цим
мiняйлам.
- За що? Вiн же одержу? сво? золото?
- Те золото, що лиша?ться в мiняйл - то ?м плата за клопоти з грошима
купця. Адже вони тим папiрцем оберiгають грошi купця вiд розбiйникiв i
злодi?в. Адже одержу? свою платню нiчний сторож за охорону будинку. Тебе
оберiгають - плати! За все в життi треба платити! За все треба! За золото -
плати! За хлiб - плати! За охорону-плати!.. Життя - накритi столи серед
базару! Той, хто стара?ться, той бере з цих столiв для свого прожитку! За
все треба платити. А от як платити найменшу цiну за найкраще - то найбiльша
наука в життi!..
Хлопчик був вражений, що чорнобородий, який з iншими говорив нiби iз
зневагою, по-простому роз'ясню? йому, служцi кухаря на рiчковiй сафiнi, сину
нужденного смiттяра.
Алi подумав: "Це перше диво, яке зi мною сталося в подорожi! Правду
кажуть бувалi люди, що найбiльше з чудес трапля?ться в мандрах!.."
Але його при?мнi роздуми перебив горластий кухар, i довелося чимдуж
поспiшити до жаровнi...
На третiй день з'явилися розбiйники.
Судна мандрiвцiв були вже недалеко вiд Шатт-ель-Арабу - злиття великих
рiк ?вфрату й Тiгру.
Вода пiднялася високо i геть залила все навколо. Греблi, дороги та вали
зводились над водою не вище нiж на лiкоть-два. Каламутнi води розбiгалися
сотнями звивистих проток межи заростей велетенського очерету-касабу. Коли на
сходi зблякло небо i згасла вранiшня зiрка Сiрiус, з молочного туману
виринули чорнобокi човни.
Один з розбiйникiв звiвся на повен зрiст i закричав, що вiн вимага?
плату за ?хню охорону. Зовсiм мала плата - по сотнi динарiв з купця, по
десять дадуть подорожнi, по дирхему з кожно? голови команди!
Його слова гримiли над склистою водою протоки i над рисовими полями, та
зразу ж потопали в густiй запорi височенних стеблин очерету.
? тут, як на бiду, чи на щастя, бо капiтан сафiни не встиг ще
придумати, як вiдповiсти, iз сво?? каюти протиснув черево Джафар i заревiв,
як верблюд пiд час тiчки:
- Ти, ганьба сво?? мами! Затичка в курячiм гузнi, пожиратель свиней i
тухло? риби! Не потребу?мо тво?? охорони! Мо? знаменитi сiдницi, сiдницi
Джафара Покiйника, запорука мо?м словам! Подивися на них - ?х споглядання й
буде тобi платою за турботи!
? Джафар повернув свiй могутнiй зад до рiчкових розбiйникiв.
Напасники заклякли на сво?х човнах вiд подиву та обурення.
А тюрки вже попадали за борти лодiй iз самострiлами та луками.
Малий Алi, щоб усе добре розгледiти, наче наполоханий кiт, видерся на
щоглу. Тiльки вiн обхопив вершечок щогли, як заверещали розбiйники, заревли
тюрки-стражники. В повiтрi засвистiли короткi арбалетнi стрiли, глинянi кулi
з арбалетiв i пронизливо заспiвали довгi очеретянi стрiли рiчкових людей.
Згори хлопчиковi було добре видно, що всi купцi, кухар, - капiтан i
матроси впали на самiсiньке дно сафiни, сховалися за паками бавовни та
?гипетського льону.
Купець Джафар теж гепнувся за паками i плазом-плазом рачкував до сво??
повстяно? каюти. Голова його притискалася до дошки, а от сiдницi пiднiмались
горою над палубою. Кiлька разiв стрiли чиркнули по його неймовiрному заду.
Стрiли дзижчали i навколо Алi. Проте вiн не встиг перелякатись i думав.
Лиш про те, щоб втриматися на щоглi i краще роздивитись розбiйникiв.
Вiн не трусився вiд страху - був упевнений, що розбiйники грабують i
позбавляють життя лише багатi?в. Про випадковi стрiли чомусь не подумав. Але
рiчковi розбiйники нiкого, крiм нього, не бачили. З усiх подорожнiх лише вiн
був на виднотi - сидiв на вершечку щогли, мов пташка, припнута до жердини.
Це розлютило напасникiв. Стрiли одна за одною впивалися в щоглу бiля його
нiг, свистiли над головою, лоскотали пiр'?нами по руках i по ногах, порвали
сорочку, порiзали вiстрями холошi штанiв.
Зрештою стрiли прошили б хлопця, та трапилася халепа - товстун Джафар
рвонувся до сво?? каюти, зачепив паку з бавовною, перекинув корчагу з олi?ю,
i все те гепнулося на розпечену жаровню!
Мить - i густий чорний дим заклубочився вгору, закрив вiд стрiльцiв
хлопчика. Жовтий вогонь масними язиками обхопив паку з бавовною.
- Пожежа,! - заволав капiтан i, не зважаючи на стрiли, вискочив iз
схованки i скинув у воду палаючу бавовну. За ним, ледь не плазуючи, прибiг
кухар i, голосно лаючись, обпiкаючи собi руки i лице, пiдхопив напiврозбиту
корчагу з олi?ю. i перекинув за борт. Хтось iз матросiв теж отямився, зiрвав
повсть iз Джафарово? каюти i кинув ?? на палаючу олiю.
Рiчковi грабiжники, побачивши переполох на сафiнi, щосили завеслували
до мандрiвникiв. Але вони не розрахували - олiя розпливлася по водi,
наздогнала тлiючу паку. ? пiдхопилося вгору над водою жовтими й червоними
крилами полум'я. Швидка течiя на зворотi витягла серпом палаючу олiю. А
вiстря серпа за якусь мить торкнулося заростей касабу.
Мить - тогорiчнi сухi стеблини очерету засвiтились жовтими свiчками,
затрiскотiли, зачадiли тонкими смужками бiлого диму.
Малому текли сльози, вiн чхав i кашляв, але не злiзав зi щогли -
хотiлося побачити, що ж буде далi?! Що вчинять рiчковi розбiйники, як
дiятимуть тюрки? На крик свого шейха напасники вдарили лопатями просмолених
весел i миттю зникли за пеленою бiлого диму. Той дим густо, мов сметана, що
виливалася iз глека, слався над темною водою. Дим прикривав втечу
розбiйникiв краще, нiж вранiшнiй туман ?х напад.
Сходило сонце десь за очеретяними стiнами i рожевiло хмари ?дкого диму.
А полум'я проривалося все далi й далi у нескiнченнi зарослi
очерету-касабу, вибухало клубами густого диму.
Алi сидiв на щоглi i споглядав, як пожежа розповза?ться, вибуха? у
правiчних болотяних нетрях. З вiдчайдушним криком вгору злiтали згра?
птахiв. ?х розпачливий крик заглушував навiть трiск очерету та гоготiння
вогню. Маленькi пташки спалахували оранжевими квiтками i падали вниз у
густий дим.
Алi вчепився за щоглу, що аж нiгтi побiлiли, i все дивився, дивився.
Вiн отямився лише тодi, коли внизу смикнули линву i боляче вдарили нею
по п'ятах.
- Гей ти, мавпо! Ану злазь! Хто прибиратиме?! - волав унизу кухар,
задерши червоне обличчя iз залишками смалено? бороди.
Хлопчик напружився i, висмикнувши кiлька стрiл, узяв ?х у зуби. ?ншi
стрiли глибоко вп'ялися, i вiн не змiг ?х навiть розхитати. ? ставив на них
п'яти, як на щаблi драбини...
Малий прибирав черепки вiд корчаги, витирав, вискоблював вiд олi? i
посипав пiском дошки, пiдмiтав попiл та вугiлля.
На сафiнi тим часом знявся ?валт - всi лiзли з претензiями до Джафара!
Сотник тюркiв вимагав, щоб Джафар Покiйник сплатив за всi стрiли та
кулi, що вони випустили по розбiйниках. Мовляв, якби вiн стримав свiй язик,
нiхто б у бiйку не полiз - араби бачили, якi могутнi бiйцi сидять у лодiях.
Крiм того, вiн, сотник, вимагав десять динарiв i глек вина для поранених.
Капiтан вимагав грошi за попсовану повсть.
- Вона зовсiм цiла! Трошки забруднилася по краях! - репетував,
обурювався Джафар.
- Мiй господине! - вiв сво? капiтан. - Повсть була бiла, тепер вона
чорна! Подерлась i обгорiла на цiлий лiкоть! Заплати - i можеш собi забрати!
Пiсля капiтана напосiв на Джафара збирач податкiв. Той, що перший залiз
пiд паки з пряжею. Вiн вимагав неймовiрнi грошi за свою втрачену паку
бавовни.
Молодий прикажчик купецький, що з Мосулу, став над малим i дивився, як
той грайливо, ретельно вишкрябував дошки вiд бруду - сумiшi олi? та золи.
Великi, з пухнастими вiями, очi молодика звузились, i вiн зневажливо
процiдив:
- Однi полохливi шакали, другi пожадливi пси! - Вiн, не клiпаючи,
подивився на малого. - А ти не боягуз.
Алi здвигнув плечима.
- ?м потрiбнi грошi. А я найбiднiший на сафiнi. Для чого ?м мене
чiпати?..
Тут звiдкiлясь наче виринув кухар i спитав прикажчика;
- Мiй господине! Чому га?ш час i не вимага?ш вiд Джафара плати за
корчагу олi?? Дивна олiя. Не олiя - мед! А як горiла! Ще б трохи - i вона б
спалила смоленi човни цих байстрюкiв. Не гай часу - вимагай сво? - Джафар не
збiднi?!
Молодик, не повертаючи голови, скоса зиркнув на кухаря i мовчки
вiдiйшов.
Кухар забурмотiв собi пiд носа в рештки обсмалених вусiв:
- Дивний цей мосулець. Так себе трима?, немов вiн тут най родовитiший i
найбагатший на всiй сафiнi... А всього лиш прикажчик!.. Багатьох я бачив
подорожнiх... а цей щось собi ма? на умi...
Спочатку Джафар репетував, що всi його грабують, хочуть пустити
жебраком по майданах. Та зрештою вiн викричався, заспоко?вся, а тодi вже
розплатився з усiма, виторгувавши собi кiлька дирхемiв.
Тюркам вiн купив у капiтана корчагу вина, а грошi для лiкування
пообiцяв дати, коли припливуть до Басри. Спочатку тюрки обурилися, але,
впившись солодкого вина, знов прийшли до Джафара i сказали, що найкращi лiки
для ран - добре вино. ? нема чого ?м чекати до Басри. Нехай для пiдправки
здоров'я виставить ще одну корчагу.
Про людське око Джафар почав сперечатись. Але всiм було зрозумiло, що
друга корчага обiйдеться йому дешевше у разiв десять, нiж платня охоронцям
за ?хнi подряпини та гулi.
Коли судна пливли по широкiй чистiй водi, Джафар покликав кухаря.
Замовив собi смажену по багдадськи курку.
- Дивись, зроби все так, як я кажу! Щоб була справжня курка. Щоб я
вiдчув насолоду душi й тiла! Та скажи менi, ти добре зна?ш, як пiдготувати
курку для смаження?!
Кухар почав говорити, що i як треба, проте Джафар перебив його:
- Слухай, ти, син грiха й нещастя, слухай уважно! Вiзьми найкращу
курку... Я плачу за не? три дирхеми.
- Але, шановний мiй володарю, зiрка багдадського базару, тут не
базар-сук, а корабель. Тут кожна курка кошту? п'ять дирхемiв.
- Ти, син грiха i нещастя, я куплю найкращу курку за дирхем битий,
чорний, в найближчому селищi! Тобi це вiдомо?!! -волав Джафар.
- Мiй господине! Наше судно стане на стоянку лише ввечерi. До того часу
капiтан не спинить.
- Грабiжник... вбивця... розбiйник... i злодюга! - прохрипiв товстун. -
Ти хочеш з мене здерти шкiру i вицiдити кров!.. До речi - добре зцiди кров
iз курки! До краплi!
Кухар скривив i так кривого рота в недобрiй посмiшцi.
- Хiба я божевiльний, щоб, купивши по три дирхеми курку на багдадськiм
базарi, знову ж ?? продати на сафiнi за три дирхеми?! А добiрна пшениця i
просо для курей, щоб вони неслися? А плетена клiтка з парено? лози?
- Добре, чотири дирхеми!
- Нi. Або п'ять дирхемiв, або будемо ?сти рибу!
- Добре, син блудницi i смiттяра, п'ять дирхемiв. Але за них найкращу,
найкращу курку!!!
Джафар витягав по черзi усiх курей з клiтки, важив у руках, роздував
пiр'я на гузнi, щоб краще бачити, яка з них жирнiша.
Коди ж товстун вибрав найжирнiшу, кухар сказав, що всi курки коштують
по п'ять дирхемiв, а саме оця кошту? шiсть дирхемiв.
На Джафара просто стiй напав, i вiн кiлька хвилин лише ворушив губами.
Але все ж заплатив за курку шiсть дирхемiв.
- Вiдвари ?? ,- товстун загинав пальцi,- по-друге - роздiли на частини
i залий часниковим розчином. Потiм залий яйцем i засмаж на сковородi. Засип
шматки вареним рисом та залий другим яйцем i доброю олi?ю, та трохи пiдсмаж!
Та дивися, син грiха i розпусти, щоб олiя була найкраща, iз сiрiйських
оливок! Та починай швидше готувати!.. А поки треба чимось перебити голод.
- ? корзина добрих басрiйських фiнiкiв ,- вiдповiв кухар йому. -
Найкращих. Для себе купував.
- Неси! - видихнув Джафар нетерпляче. Коли ж малий з корзиною прибiг,
то Джафар, вiдкривши кришку, уважно оглянув, чи всi фiнiки, i подивився
пiдозрiло на малого.
- Ти не вкрав хоча б одного, га? Ти, син жебрака i повi?.
- Хiба ви знали мою маму? - вiдповiв йому хлопчик. - Бо я про не?
нiчого не знаю... А от тато мiй людина поважна - вiн уже двадцять п'ять
рокiв працю? смiттярем на базарi бiля Зелено? Брами. Це там, де торгують
живою i битою птицею ти рiзним м'ясом...
Джафар на слова Алi ледь не вдавився кiсточкою вiд фiнiка, з шумом
виплюнув ?? i гаркнув:
- Пiшов геть звiдсiля, скелетина чортова!
Джафар, сопучи та гикаючи, жер фiнiки. А хлопчина поспiшив чистити
цибулю, часник, кришити рiзну зелень до соусу i глядiти за тим, щоб вогонь
на жаровнi був рiвний i курка рiвно виварювалась у бронзовiм казанi.
Коли кухар рiзав курку, то вiн вицiджував з не? кров на дно розбитого
горщика, довго струшував, щоб усi краплини кровi впали на денце, не
забруднивши дощок палуби. ? наказав малому викинути черепок з кров'ю у
рiчку. Тiльки обережно, щоб не забруднив корабель кров'ю, бо це погана
прикмета!
Та хлопець не виконав його наказ. Вiн згадав слова одного вченого суфiя
на базарi, де той тлумачив слова хадисiв i Корану, що всi закони добрi, якщо
вони йдуть на користь людинi, якщо ж вони проти людини, то ?х можна полишити
без уваги!
Алi зробив вигляд, що кинув черепок у воду, а сам запхав його в щiлину
мiж паками.
Коли кухаря покликав Джафар i знов почав йому торочити про курку,
хлопець поставив черепок на жарини. - i вмить кров була готова. Видер ?? з
черепка i заковтнув просто з пiр'ям. Бо всерединi його рвало на шматки вiд
голоду. Подумав, що дивна рiч, але йому, як i Джафаровi пiсля тако? веремi?,
захотiлося не просто на?стися, а нажертися вiд пуза.
Алi i кухар порпалися з куркою.
Джафар запихався фiнiками i крадькома зиркав на молодого мосульця.
Вiдчувалося, що вiн таки не втерпить i спита? в молодика, чого той не
править грошi за розбиту корчагу олi?? Та молодик сидiв з усiм гуртом
купцiв. ? Джафаровi довелося би йти до них. А цього товстун не мiг собi
дозволити - вiн був найбагатшим i не до лиця йому мiшатися з гуртом!
Та й покликати його теж було не з руки Джафаровi. Для чого показувати
всiм, що ти стурбований, чи доведеться тобi платити за корчагу олi?, чи нi?
А тим часом обварена курка була подiлена на частини i кухар занурив ??
настоюватись у часниковий соус.
Алi за той же час почистив луску з великих вусачiв, випотрошив,
попластав навпiл та й склав на решiтку.
? пiд доглядом кухаря почав потроху смажити рибу для купцiв.
Вони ж усi зiбралися на носi й сидiли там щiльним гуртом.
Джафар же сидiв на порозi сво?? каюти i нетерпляче й гучно втягував
носом повiтря, принюхуючись до таких спокусливих запахiв курячого бульйону,
часника i кислого вина, кунжутно? олi? та смажено? риби, шафрану, солодко?
цибулi та духмяно? кiндзи.
? от малий на великiй тацi понiс до купцiв гору смажено? риби. ? ще
принiс ?м корзину вчорашнiх пампушок. Кухар вправно випiкав ?х на глинянiй
сковородi.
Купцi по черзi пiдходили до борту судна, а хлопчина поливав ?м на руки
з довгогорлого мiдного глечика, щоб усi вони змили руки й обличчя перед
трапезою.
?ли правою рукою лише, як ?дять вихованi й шляхетнi араби. Вони чудово
вправлялись однi?ю правицею iз шматками риби i з пампушками.
Спочатку купцi мовчали, а далi знов загомонiли. Хлопець, коли кухар не
кликав його, пiдходив до гурту i сидiв з рушником i глеком, чекав, поки
купцi скiнчать трапезу i захочуть змити руки. Слухав, про що говорили купцi.
Звичайно, балачки точилися про розбiйникiв. Один купець середнiх рокiв, з
пасмами сивини в густiй бородi, говорив, що рiчковi розбiйники вбивають
людей зрiдка, хоча грабують догола. Вони, як i пiрати з Персидського моря,
обберуть купцiв i кажуть: "Ми з вас трохи вовни настригли. ?дiть собi
вiльно, обростайте, тодi ми вас знову обстрижемо!"
Один пiдстаркуватий в засмальцьованiм дорогiм персидськiм каптанi,
обсмоктуючи кiсточку, прохрипiв:
- Часом та вовна дорожча вiд нашо? кровi. Часом так пострижуть нашого
брата купця, що вже вiн нiколи й не зведеться на рiвнi. А жебрацтво - не
життя для колишнього купця. То смерть живцем!
Тодi той ставний, чорнобородий, в зеленiй чалмi (знак прощi в Мекку)
проводив сво? далi.
- Озернi розбiйники - грубi дикуни, пожадливi й темнi, ?х можна
задобрити, якось улестити. Зна?ш, зрештою, де ?х можна сподiватись, коли
вони можуть наскочити! А тi, отруйнi змi?, отi клятi iсма?лiти2,
невiдомо коли, невiдомо де, невiдомо як з'являються на погибель людей! ?
нiхто не може вiд них уберегтись: нi шах, нi султан, нi iмам, нi купець, нi
во?начальник чи вчений богослов! Отруйнi змi?, скаженi, заюшенi пси, обпо?нi
гашишем, розбещенi повiями в пота?мних замках, розбещенi i обдуренi сво?ми
пiрами 3 та пота?мним iмамом - ото страшнi злочинцi! Навiть
славнiй Садах ад-Дiн 4 через пiдступнi зазiхання асасiнiв мусив
стерегтися щодня i щогодини. Звитяжець не спав на одному мiсцi двiчi! Ви це
зна?те, чи нi?!! А вiн же не боявся жодного найстрашнiшого
франка-хрестоносця. ? вiн тремтiв, бо не знав, чи побачить вiн уранцi сонце!
Купець у дорогому халатi криво всмiхнувся i вiдповiв:
- Ми подорожнi, купцi. Що нам тi хашашини? Вони вбивають можновладцiв,
суддiв, емiрiв, тих, хто переслiду? ?х. Вони рiжуть вельможних, владцiв, а
ми хто, а ми що?..
- Вони всiх рiжуть! - чорнобородий перебив його навiть непоштиво. -
Вони хочуть, щоб усi ?м корилися, вони хочуть собою заполонити свiт! Щоб усi
були слухнянi й безмозкi - бо ?хнiй "Гiрський Дiд" 5 за них
дума?! Темна голота й ученi дурнi вiрять, що вони принесуть людям рiвнiсть!
Не може бути в оцьому свiтi рiвностi мiж багатими й бiдними, розумними й
дурними, щасливими i невдахами. Шейхи хашашiнiв спокушають голоту тим, що
нiби всi рiвнi, i всi потраплять до раю! ? змушують голодранцiв виконувати
кожен наказ свого пота?много iмама. Я знаю - це рiвнiсть рабiв, слухняних
рабiв свого кривавого господаря!.. Тi ж, хто навколо "Гiрського Дiда",
нагромадили в сво?х руках скарби незлiченнi, а голоту обдурюють рiвнiстю!
- Звiдки ти про них зна?ш, що так можеш ?х ганити? - пiдозрiло i
зловiсно нiби запитав пiдстаркуватий купець у коштовнiм, засмальцьованiм
каптанi.
- Знаю! Мiй дядько, син ?бн Лятiфа, знаменитого дамаського купця, що
постача? вiйськам преславного Салах ад-Дiна зброю для вiйни з хрестоносцями,
не захотiв ?м вiддати караван збро? нiзащо. Так просто, за одне слово
"подаруй" ?хнього "Старця"! Вони вимагають вiд людини не тiльки всього
достатку ??, але й покори собаки, яку перiщать нага?м, а вона плазу? перед
господарем i облизу? його бруднi капцi. Вони оголосили джихад6 не
лише невiрним, гяурам, вони оголосили джихад всiм тим, хто не дума? так, як
вони! А Аллах, нехай славиться його iм'я, створив усяку людину, щоб вона
вiдрiзнялась, одна вiд одно?. Нема людей схожих мiж собою розумом, як битi
дирхеми одним карбом! Я купець - i менi джихад в iм'я загробного раю не
такий солодкий, як добування засобiв життя! Адже сказано в хадисi, що
добування засобiв життя ? основою свiту. ? як казав один мудрець:
"Менi лiпше вмерти на верблюдi в караванi, що везе дорогоцiнностi, нiж
впасти з коня в розпалi битви проти невiрних!"
- Ну, це ти говориш погане! - спохмурнiшав пiдстаркуватий у замизканiм
каптанi .- Адже сказано, що тих, хто не пiдкорю?ться, треба знищувати. Хтось
же повинен винищувати тих, хто не визна? Аллаха?!!
- Може, й повинен, - вiдказав чорнобородий. - Це справа долi й Аллаха.
Я ж знаю сво? - купець викону? волю Аллаха, добуваючи собi засоби життя...
Поки цi дво? чи то сперечалися, чи то кожен хотiв сказати лише сво? i
йому було зрештою байдуже, що говорить iнший, Алi зовсiм було незрозумiле,
про яких iмамiв, про яке рабство йде мова... Малий нiчого не мiг зрозумiти,
тiльки вiдчував з тону, з постави, що цей чоловiк у замизканiм дорогiм
каптанi - вiн за вiйну й жорстокостi. А чорнобородий здоровань, схожий
швидше на во?на, нiж на купця, зовсiм не хоче колотнечi i кровопускання, а
хоче торгувати i нiкого не боятись. ? те вiдчув Алi - чорнобородий
страшенно, до лютi, до розпачу бо?ться пота?мних убивць-хашашинiв, вiрних
рабiв "Гiрського Дiда". Алi пригадав, як вiн кiлька разiв чув, що хашашiни,
якi живуть у неприступних фортецях Ельбурсу, вживають аль-хашиш. Вiд того
вони стають лютi-прелютi i вбивають сильних цього свiту - шахiв, султанiв,
емiрiв. Запам'ятати Алi запам'ятав, та розповiдi про холоднi гори, про
неприступнi твердинi, про очманiлих вiд дурману вбивць його не цiкавили. Бо
про вбивства й розбiй вiн чув з самiсiнького малечку i нiякого в цьому дива
не було. Хiба диво - голод i спрага, спека i холод, крадiжка i бiйка?!!
Алi помiтив, що мосулець напружився увесь. Обличчя ж його байдуже, нiби
зовсiм це його не стосу?ться i вiн над пустими теревенями не збира?ться й
замислюватись.
Вiн мав великi чорнi очi з довгими пухнастими вiями, як у дiвчини, а
маленька борiдка кучерявилася дрiбними кiлечками. Син смiттяра, що завжди
хотiв ?сти, по руху щелеп, по вигину вуст мосульця зрозумiв - зовсiм йому не
смаку? смажений на решiтцi вусач, приправлений шафраном, червоною цибулею i
кiндзою.
Та знов, як завжди, пролунав крик кухаря, i малому довелося бiгти до
жаровнi. Кухар витяг iз часничного соусу шматки курки, обмочував у розбитi
яйця i вправно кидав на розпечену сковороду. Сковорода вибухала бризками
жиру та соку на всi боки, а шмат курки прихоплювався з усiх бокiв золотою
шкiркою. ? тут треба не гаяти - швидко перевертати, бо зразу перегорить яйце
i почорнi?.
Кухар наклав на тацю шматки смажено? курятини, потiм проваренi в
курячому жиру та шафранi пупочок, печiнку, серце, накрив свiжими
оладками-загребами i полив соусом з вина, лимона, часнику та борошна, ще й
обсипав листками запашно? кiндзи.
Алi попер тацю до Джафарово? каюти i хотiв поставити тацю перед
товстуном на спорожнiлу корзину фiнiкiв.
- Неси в каюти, йолопе! - заволав Джафар, аж посинiв. - Мухи налетять,
я не збираюсь ?х годувати за шiсть дирхемiв!!!
З великим зусиллям, ледь не впустивши дорогоцiнну тацю, пролiз малий
повз купця до каюти i поставив курку на кипарисовий столик. Самому Алi вiд
запаху смажено? курки аж наморочилося в головi i такий голод стис шлунок, що
вiн був ладен з'?сти рiчковий намул з берегiв, що пропливали повз ?хню
сафiну.
Вiн вислизнув з каюти. Поки Джафар засовував сво? тiло в каюту, Алi не
втримався i з денця корзини прихопив чотири фiнiки. ? одного зразу ж забгав
у рота. Не встиг малий насолодитись смаком знаменитого басрiйського фiнiка,
як з каюти захрипiв Джафар:
- Неси сюди фiнiки, син повi?!
Малий прихопив корзину i випустив з долонi три фiнiки назад, на денце.
Джафар у пiвтемрявi каюти нахилився над тацею i дер зубами куряче
стегенце, лiвою рукою показав, де поставити корзину.
Вiн скосив очi до корзини i уважно оглянув фiнiки.
Потiм догриз нiжку, обтер губи, викинув кiстку i тiльки тодi роздер
пельку i не сво?м голосом заволав:
- Злодiй! Злодюжка! Де капiтан!? Мене грабують тво? слуги!
Алi задубiв вiд жаху i не мiг нi виплюнути кiсточку фiнiка, нi
проковтнути ?? - вiн тiльки жував i жував ??, тверду як камiнчик.
На диво, першим в дверях каюти з'явився не капiтан, не кухар чи хтось з
матросiв. Першим став у дверях прикажчик мосульського купця.
- А ти чого?! Хiба я тебе кликав?!! - захрипiв Джафар.
Мосулець витяг з рукава старий повновiсний дирхем i поклав на тацю з
куркою.
- О перлина багдадських торговцiв смарагдами i прянощами! Славний
знавець коней i цiн на них по всiх портах моря-океану! Окраса цього дивного
корабля! Вiн просто дурний ще хлопчик, вiн забув тобi сказати, що я в тебе
купив тi фiнiки, що на денцi корзини. Вiн не встиг, бо я довго шукав динара,
найкращого для тебе, о Джафаре!
Джафар покрився потом, мов росою, вирячив очi i зрештою спромiгся
вичавити хрипко:
- Та яке камiння?! Я камiнням не займаюсь! Конi часом бували, але вже
давно... Дурницi якiсь!.. Фарби мiй фах, i дерево для будов... Але прощу
тебе, краще сiдай до трапези i поснiдай зi мною...
Джафар знов порожевiшав i став улесливим i усмiхненим.
Алi продовжував смоктати фiнiкову кiсточку.
Волоокий молодик обернувся до хлопчика:
- Принеси глек i тазик...
Хлопчик, наче прокинувся, поволi рушив до велико? корчаги. Наповнив
черепком по вiнця глечик i поспiшив до каюти.
Молодик облив руки, втерся рушником Джафара i сiв навпроти Джафара.
- Ти, син грiха, геть! Коди буде потреба, покличуть! - забулькотiв
Джафар.
Малий вклонився i обережно порачкував з каюти, прихопивши легеньку
корзинку з фiнiками на денцi.
Бiля жаровнi кухар по?дав смажену рибу, редьку, пiдсохлi пампушки,
запивав прохолодною водою. Бризкаючи слиною i крихтами, пробелькотiв ледь
зрозумiло:
- Чого там Покiйник галасу?? Ти що - украв його фiнiки?! Вiн завжди
бо?ться, що в нього щось вкрадуть...
Малий повернув корзину боком, вiдкинув кришку i показав кухаревi штук
вiсiм фiнiкiв.
- Це менi...
- Оце все тобi? - здивувався кухар, але потiм прогунявив, покрутивши
бiля скронi: - Точно, що вiн повередився розумом, як сiдницями забив свого
мучителя... Але на торговi справи у нього якесь боже благословення...
? кухар простягнув руку в корзину i взяв собi половину фiнiкiв.
Алi було байдуже - вiн увесь горiв вiд сорому, що отак не стримався i
поцупив цього чортового фiнiка. Його аж нудило вiд сорому. ? вiн не мiг
з'?сти решти фiнiкiв...
? спати голодний вклався, тiльки води випив цiлий глек.
Вiн лежав голiчерева, слухав цвiркунiв i споглядав обсипану iскристими
зiрками чорну небесну безодню.
Десь кричали гидкими голосами шакали i схлипувала болотяна птаха.
Потроху сором спадав, але на його мiсце напливала злiсть. Злiсть на
себе, що не втримався й спокусився. Вiн аж заплакав, аж вкусив себе щосили
за руку. А за злiстю пiднялася зненависть на багатих сильникiв. Ревна образа
на ?хню зневагу i зажерливiсть. Ось цей Джафар Покiйник - як його мучили, то
вiн страждав! А як ти мучишся вiд голоду, так тобi це, виходить, не мука?
Одного фiнiка пожалкував?.. Бач, i камiнням торгу?!.. А торговцi камiнням -
то мiхи iз золотом... Чого б вiн отак спiтнiв з переляку, якби цей мосулець
не виказав якусь небезпечну та?мницю?.. Чи, може, цей ненажера бо?ться, щоб
хтось не довiдався, що вiн торгу? камiнням?.. Ось вони якi, багатi? - злi,
пiдозрiлi, ненажери i боягузи! Полохливi, як гi?ни!..
Бiльше про багатi?в Алi думати не захотiв. Вiн почав думати про чудеса
- про летючих драконiв - летючих крокодилiв з крилами, як у кажана.
Невеликого крокодила вiн бачив. ? тепер намагався уявити, як же той крокодил
летить - чи хвiст у нього пiд час лету висить чи нi?..
Сон i невиплаканi сльози зморили сина смiттяра, i вiн поволi занурився
у теплий морок.
Крiзь дрiмоту ще чув чийсь зойк увi снi i щось нiби закапало з корабля
у воду, наче хтось вилив воду iз чашi.
Прокинувся Алi, бо його штовхали п'ятою пiд ребра. Вiн розклепив повiки
i побачив над собою перелякане й розлючене водночас лице кухаря.
- Прокидайся, байстрюченя! Бiда! Ангел смертi, Азра?л, завiтав до
нас...
Алi сперся на витягнутi руки i люто видихнув у посмалену пику кухаревi:
- Якщо ти, мiй господине, ще раз скажеш, що я байстрюк, я тобi вночi
горлянку розчикрижу! Вiд вуха до вуха! - Малий чув такi похвальби на
М'ясному базарi.
- А! - заволав кухар. - Тримайте мене, бо я заколю цього поганця!
Проте байстрюком вiн Алi вдруге не назвав.
До кухаря легко пiдскочив огрядний капiтан i шарпонув за плече.
- Цить, дурню!.. Тут та?мна смерть! - сичав вiн на свого пiдлеглого. -
Стражники усiх нас замордують сво?ми допитами. ?ншi тим часом прибудуть до
Басри i дорого всi спродадуть...
Кухар безтямно подивився, на капiтана, на малого i щось собi замурмотiв
пiд носа.
А син смiттяра, сотворивши молитву (як вчив його батько, ревнивий
мусульманин - крiм вина, звичайно), заходився чистити посуд. Коли вiн все
приготував, що вiд нього вимагалося, то витяг задубiлi шмати пампушки, взяв
з корзини солодку цибулину.
Поки всi камешилися бiля мерця, тихо сварилися про щось, про щось
домовлялися, малий з насолодою з'?в таку смачну цибулину i сухi окрушини.
Навiть сльози не виступили.
Мертвяк його зовсiм не цiкавив, бiльше того, вiн його дуже лякав, як i
всякi мертвяки. Хоч i не прислухався навмисне син смiттяра i навмисне не
дивився на бак сафiни, вiн знав уже напевно, що нагла смерть наздогнала
чорнобородого здорованя.
? раптом до хлопця прийшов переляк вiд власного бунту проти старшого.
Переляк i водночас лють почали його просто трусити. Навiть зуби стукотiли.
Та вiн зразу ж вирiшив, що нехай його заб'ють, але вiд сво?х слiв не
вiдречеться. Його судомило з такою силою, що вiн не мiг всидiти на мiсцi.
Тому вирiшив, поки дорослi влаштують все з покiйником, вловити риби.
За каютою Джафара, за паками льняно? пряжi скинув Алi сорочку i штани.
А поясом, довгою замизканою ганчiркою, обгорнувся - негоже було бiгати
голяка - волосся починало щедро сходити на його худющому тiлi.
Без жодного плюскоту хлопець скочив у воду. Вiдразу вiдчув, як його
потягло течi?ю вздовж борта сафiни. ? що вiн зразу ж побачив - бризки кровi
на промащених бiтумом дошках.
? зразу ж в його головi виникла картина - чорнобородий купець не завжди
лягав з усiма покотом пiд напнутим повстяним покривалом. Бувало, що серед
ночi вiн вилазив iз загального гурту i вмощувався бiля самiсiнького борту,
загорнувшись у теплий вовняний плащ.
Малий уже проплив сафiну i зачепився руками за греблю, за очеретянi
в'язанки, що скрiплювали землю. Вибухла нараз думка: "Невже отой старий -
хашашiн, i вiн зарiзав уночi чорнобородого?!" Далi думка та не полинула, бо
пальцi намацали в заглибинi мiж двома в'язанками очерету хвiст добро?
рибини.
Алi щосили хапонув повiтря - i занурився пiд воду. Риба була
здоровенна, i коли вiн просунув обидвi руки ?й у зябра i потяг на себе, вона
вся туго зiпнулась, потiм пружно розправилась, боляче зачепила колючкою
спинного плавця по грудях. Вiн все ж прихопив зубами мiсце з'?днання
риб'ячо? голови зi спиною i щосили стиснув щелепи. Риба забилася з
неймовiрною силою, та зразу ж i обм'якла. Алi ледь вiддихався, коли виринув
на поверхню.
На сафiнi ж нiяк не могли дiйти до повно? згоди, що ж дiяти?
Тому хлопчина встиг зловити ще трьох вусачiв i назбирати на схилi
греблi сухих буйволячих кiзякiв.
З рибою вiн перелiз на сафiну по кормовiй линвi, вдягся i таким самим
робом повернувся на берег по кiзяки з великою торбою.
Крiм кiзякiв вiй ще пiдiбрав, де тiльки мiг, сухi тростини, луску вiд
пальмових стовбурiв.
Хлопець роздмухав жар, що зберiгався у глибинi жаровнi, i на власному
паливi засмажив власну рибу.
Зрештою мерця з судна вiднесли на другий човен стражникiв. ? зразу ж
три судна вiдчалили, розпустили повнi вiтрила i хутко попливли вниз за
течi?ю.
Кухар заходився готувати рибу i мiсити тiсто на оладки. Вiн аж сичав
вiд злостi, коли звертався до хлопчика. Малий мордувався страхом перед
кухарем i злiстю на себе, що вiн так необачно пригрозив старшому. Та вирiшив
- що б там не було, а страху свого не являти людям i вiд слiв сво?х не
вiдмовлятися!..
Тим, часом на сафiнi вiдбувалися дивнi речi.
Купцi, не такi грошовитi, як Джафар Покiйник, всю мандрiвку ?ли разом.
Тепер кожен купував у кухаря собi окремо. ? це виходило кожному набагато
дорожче. Джафар не вилазив iз сво?? каюти. Тiльки звiдтiля час вiд часу
з'являвся вирлоокий мосулець. Та двiчi влазив туди капiтан.
Синовi смiттяра випав су?тний день.
Вогонь у жаровнi горiв вiд ранку. Його треба було увесь час
вирiвнювати, щоб не чадiв сизим димом. Треба було чистити й патрати рибу.
А курей скубти й смалити.
За кожним криком купця чи збирача податкiв доводилося бiгти й подавати
воду й рушника.
Вiднести ?жу ? забрати посуд назад.
Мити посуд.
А мiдний посуд ще й пiском вiдтирати.
День прогаласував над головою малого мов у сивому дурманi. ? до
самiсiнького вечора вiн не з'?в анi крихти.
Лише пив i пив холодну воду з великого глека.
Тому не дуже добре запам'ятав, як зникли заростi очерету i над
тонесенькою смужкою берега постали га? фiнiкових пальм.
За пальмами, наче величезнi плетенi корзини, на клаптиках пiдвищено?
сушi лiпилися одна до одно? очеретянi домiвки рiчкових арабiв.
По залитих водою полях, якi були за греблями, на нижчому рiвнi, нiж
сама рiчка, ходили чорнi, товсторогi буйволи. Така була вода нерухома, що в
нiй, мов у найкращiм срiбнiм дзеркалi, все вiдбивалося без жодного порушення
лiнiй, лише догори ногами.
Сафiна й перша лодiя стражникiв трохи приспустили вiтрила, i судна
зразу стишили хiд,
А трет? судно приткнулося носом до греблi, якраз навпроти пiдвищено?
дороги до селища.
Швидко зiбралися до сафiни озернi араби. ? один збирач податкiв, що
чомусь виявився на тюркськiй лодi?, повiв з поселянами розмову. Вiн пiдiймав
руки до неба, розводив широко на боки, хапався за голову, бив себе кулаками
в груди. Певно, то був добрий знавець цих людей з озерного краю, бо швидко
скiнчив сво? казання, щось вийняв з-за пазухи i передав у руки шейховi.
Хлопчина кра?м ока побачив - шейх змахнув рукою, i добрi хлопцi
пiдхопили мари з лодi? та перенесли на тонку смужку греблi.
Матроси з лодi? вiдштовхнулись вiд землi жердинами, i течiя та бадьорий
вiтерець дозволили лодi? наздогнати iнших мандрiвцiв.
Тiльки тонесенька смужечка землi пiднiмалась над плесом рiки - i зразу
ж над водою виростали сотнi, тисячi, сотнi тисяч пальмових стовбурiв. Вони
пiдносили в склисте й розпечене бiрюзове небо темно-зеленi вiяла пальмового
листя.
Русло зробило зворот, i лодi? винесло в широченнi, безкра? струменi
Шатт-ель-Арабу - злитих вод правiчних рiк Тiгру та ?вфрату.
? з хлопчикових очей назавжди зникли поселяни, що з марами над головами
бiгцем просувались по тонесенькiй, мов волосинка, смужцi греблi. ?
здавалось, що то ожили учнi пророка ?си, i вiльно собi ходять по водах.
Безмежна ширина Шатт-ель-Арабу в цi веснянi днi наповнилася безлiччю
вiтрильникiв. Хоча всi вони були добре впакованi вантажем i осiли в
каламутнiй водi, рухались вони швидко й поспiшали наввипередки i вниз за
течi?ю, i вгору проти течi?. А вiтер весь час був низовий, з пiвдня. Надимав
сво?ю вогкiстю вiтрила вiд право? руки.
Та вправнi капiтани так ставили сво? навкiснi вiтрила, що вони
напружувались мов велетенськi сiрi воли i тягли сво? лодi? i вгору, i вниз.
Алi вже на другий день призвича?вся до шаленого поспiху в роботi i
встигав споглядати й безкраю рiчку, й далекi пальмовi береги, i
запам'ятовувати що було цiкавого на тих вiтрильниках, якi вони зустрiчали на
сво?му шляху.
За день ходу до Басри, мiста на водi, мiста-брами до свiту чужого, не
арабського - мiста, вимрiяного для купцiв i мандрiвцiв не менше, нiж для
всiх правовiрних Мекка та Медiна, капiтан винайняв у прибережному селищi
лоцмана. Цей пiдстаркуватий, але мiцний широкоплечий чоловiк став поруч iз
стерновим на деменi i почав керувати рухом.
Капiтан пiдняв на ноги всiх матросiв i порозставляв на потрiбнi мiсця.
А лоцман-поводир усе приглядався до берегiв, до острiвцiв, порослих
пальмами, i наказував стерновому:
- Праворуч, праворуч! Тепер лiворуч. Прямо, прямо! Тримай он на ту
поодиноку зламану пальму! - Задирав пiдборiддя i кричав капiтановi: - Хiд
тихiше!
А капiтан верещав на матросiв, що вчепились у линви снастей:
- Пiдтягай, пiдтягай вiтрило! Рею, рею розгортай на три кроки
лiворуч!!!
Матроси напружувались до набрякання жил на руках i шиях, щосили тягли
линви й канати. ? всi блоки та дерев'янi частини - щогли i ре? - вiдповiдали
на ?хнi зусилля рипiнням, скрипiнням, глухим потрiскуванням.
Тепер двi лодi? зi стражниками-тюрками слiдували за сафiною, точно
повторюючи всi змiни ?? курсу.
Часом на широченному плесi, де, здавалося, й берегiв не було видно,
повз сафiну вгору пропливали одне за одним судна.
Так близько, що здавалось - вони зараз зачепляться реями, заплутаються
снастями.
Малий Алi мав на якийсь час перепочинок вiд жаровнi i приступив до
лоцмана.
Вiн вклонився i спитав, не стримавшись, як справжнiй ?речний багдадець:
- О шейх! Чому, поясни менi, темному, чому рiчка така широка, як море,
а судна ось-ось зiткнуться i потоплять одне одного? Невже тiльки тут ?
достатня глибина?
Старий мов тiльки й чекав цього питання, наче кiнь на ристалищi знаку
сурми в день перегонiв.
Вiй задер ще вище сво? гостре, горбоносе обличчя, втягнув широкими
нiздрями повiтря i виголосив на одному диханнi:
- Це тому, допитлива дитино, що вже не одну сотню лiт в нашому халiфатi
не було порядку!.. Розпускай, розпускай вiтрило! Тримай он на ту третю
могилу! Як прибрала руйнiвниця щастя i розлучниця людей нашого доброго i
славного халiфа Гаруна ар-Рашида, вiдтодi нашi халiфи занедбали дiла вiри й
людського буття. Занедбали, вiдповiдно, й устро?телi та будiвничi
спорудження нових гребель i каналiв. Забули звiздарi споглядати небо i
обчислювати по зiрках, яка й коли буде повiнь. Мандейцiв-знавцiв
2 не питали про зiрки, а часом ?м, як чаклунам, вкорочували
життя... Розвертай вiтрило на крок праворуч! Тримай кермо на поодиноку
пальму!.. А вiд повенi та швидкостi ?? настання залежить кiлькiсть намулу,
що створить обмiлини, запори та пота?мнi груди... Розвертай, розвертай
вiтрило праворуч на чотири крокуй Стiй! Пiдтягай вiтрило! Ти багдадець,
цiкава дитино, у вас там течiя стрiмкiша i русло сталiше. А нам тут, менi та
iншим рiчковим поводирям, доводиться кожного разу обстежувати русло...
Розгортай, розгортай на повну силу вiтрило! Убога тепер ми кра?на, хоча
халiф, надiя правовiрних, почав збирати все докупи. Ах, якi колись були
часи! Ти зна?ш, адже я iз старовинного басрiйського роду. Ми жили тут ще до
вас, до арабiв...
- О шейх! А хто ж ти - ти наче не перс i не iудей?! - здивувався
хлопець.
- Я мусульманин. Але кров'ю iз старовинного роду мандейцiв. Я знаю ?хню
мову i книги, старi ?хнi мудрецi навчили мене знанням зоряного неба, сонця,
мiсяця. Та знання мо? нiкому не потрiбнi - люди стали лiнивi розумом. ? коли
я щось ?м сповiщав заздалегiдь, вони це вважали чародiйством. А чародi?м
бути небезпечно. Гей, капiтане! Дай перепочинок тво?м хлопцям! До тих трьох
могил дно рiвне i глибоке!.. Добрi часи минули... Люди стали дрiбнi i
безчеснi. Нема? великих людей! От за часiв Гаруна ар-Рашида був справжнiй
флот, справжн? вiйсько! Тодi була справжня торгiвля, справжн? будiвництво!
Треба було халiфу впорядкувати землi навколо Басри - купили, полонили,
привезли i пригнали до Басри тисячi тисяч невiльникiв. Звичайно, чорних,
негрiв, iз кра?ни зiнджiв 3. Що тут тодi було?! Солончаки, ропа i
сiль на поверхнi ?рунту! Тодi устро?телi та будiвничi поставили
рабiв-зiнджiв до працi. Вони колупали лопатами солонцi, знiмали шар за
шаром, поки не з'являлась солодка земля. А мертву солону землю вони згрiбали
i насипали над сво?ми мертвими товаришами! Он бачиш - одна за одною три
великi наче гори над водою - то все могили зiнджiв! Нiхто не зна?, скiльки
?х сконало. От були часи - всi солончаки на фiнiковi га? перетворили! Де ?
кращi фiнiки, нiж басрiйськi?! Капiтане, став хлопцiв до вiтрила! Ото я й
кажу - був порядок. А тепер що? Капiтане, вiтрило на два кроки лiворуч.
Керманичу! - Вперше широкоплечий чоловiк пiдвищив голос на керманича. -
Тримай стерно ледь-ледь праворуч! Тут лежить затонулий басрiйський
вiтрильник. Капiтане! Двох хлопцiв постав на носi - нехай жердинами мацають
дно! Я, нащадок халдейських магiв, учень знаменитих граматикiв басрiйських,
я став поводирем оцих ночов з чужими лахами? Нiкого тепер не цiкавлять нi
зорянi науки, нi чиста, досконала арабська мова. Всiх лише раду? тепла
балабушка в ротi та оманливий блиск динарiв!
- Скажи, о шейх! Отi всi сугорби межи фiнiковими гаями, то все могили
зiнджiв?!!'
- То все могили зiнджiв-рабiв!.. Керманичу8! Тримай стерно
на той острiвець, що лiворуч!.. Тут що пагорб - то могила зiнджiв...
- О Аллах! - Вражений Алi звiв вгору руки. - Скiльки ж ?х тут було?! Не
менш, нiж пальм у гаях!
- Бiльше! - сказав нащадок халде?в, жителiв прадавнього Вавiлона.- Он
яка була сила в державi - якщо вона могла виморити працею на свою потребу
таку кiлькiсть рабiв. Чим бiльше рабiв - тим бiльша сила!
- Де ж вони потiм подiлись, о преславний шейх? Куди вони подiлись, як
вивершили канали i греблi? Сконали всi до одного?
- Якби! Це було б найкраще! З'явився в наших мiсцях мерзенний перс,
справжнiй шайтан-спокусник, i намовив ?х, сам же бiлий, повстати проти
бiлих!
- ? вони повстали? ? ?х не повбивали?
- Перш нiж ?х повбивали, вони такого натворили... Вони похапали бiлих
людей i зробили рабами. Отодi всi побачили, що правду казали великi
книжники: "Не чекай добра вiд людини, голови яко? торкнулася рука
работоргiвця!" ? тодi всi побачили, що ?хн? нутро гидке й рабське, яке може
бути лише в чорного раба. Спочатку до цих злодi?в поназбiгались бiлi
голодранцi, вся ворохобна наволоч. Вони тут воювали з вiйськом халiфа, поки
зрештою ?хньому призвiдцю не вiдiрвали голову i не вiдправили до Багдада! А
iнших зiнджiв половину винищили, а половину загнали в пустелю за солончаковi
болота, далеко на захiд.
- ? вони там померли вiд спраги?
- В пустелi вони вiднайшли та?мний оазис i збудували там фортецю. ?
зараз там, кажуть люди, живуть. Тiльки хто туди потрапля?, той уже не
верта?ться. Всiх бiлих вони вбивають або холостять i перетворюють на рабiв.
А сво?х, чорних, нiкого звiдтiля не випускають... Капiтане! Небезпечне мiсце
пройшли. Дай вiдпочинок хлопцям! Стерновий, тримай он на ту палю, що
стирчить над острiвцем!.. А iмамом у них якийсь бiлий ворохобник. Помiчник
того клятого перса. Йому бiльше трьохсот рокiв. ? до всього вiн одноокий...
- Триста рокiв! - проговорив Алi, i вiд здивування йому очi полiзли на
лоба, а вуста лишились вiдкритими. Манде?ць поглянув на враженого хлопчика,
посмiхнувся i проказав далi:
- Хоча один святий чоловiк, родом iз Бахрейну, оповiдав менi, що ?хнi
пота?мнi вивiдувачi час вiд часу вистежують рудобородих, блакитнооких i дуже
високих чоловiкiв. Крадуть ?х, привозять i пропонують ?м добровiльно вийняти
одне око. Якщо полонений згоджу?ться, то його калiчать, посвячують у
та?мницi ?хньо? вiри i вiн ста? ?хнiм та?мним iмамом. Якщо ж не згоджу?ться,
його вбивають. ? виходить, що одноокий iмам живе четверту сотню рокiв i не
вмира?.
- О славний шейх! "А скажи менi, як же дiстатись у ту фортецю, i щоб
вони не вбили i не звалашили?!
- Для чого тобi туди дiставатись?
- Я хочу дiзнатись, чи справдi ?хнiй iмам такий старий, чи все
пiдроблене?
- Хлопчику! Ти хiба для того полишив Багдад, щоб розгадувати та?мницi
та шахрайства людськi? По тво?му обличчю я бачу, що тебе покликала в дорогу
iнша зоря - зоря мандрiв. А де мандри, там завжди чудеса... i пригоди...
Малий Алi затремтiв вiд несподiванки i страху - тiльки став цей
манде?ць на сафiну, а вже зна? все i про його задуми? А вiн же нiкому слова
не вимовив про сво? мрi?. ? капiтан, i кухар думають, що вiн з ними попливе
назад до Багдада й буде весь час прислужувати бiля жаровнi.
? всi iншi так думають.
- О шейх! Невже ти бачиш мо? думки i мрi?? - тремтячим голосом проказав
хлопчина.
- Бачу! Я багато чого бачу i знаю наперед...
- Тодi скажи менi, о славний шейх, хто винен в смертi купця-сiрiйця?
Кiлька днiв тому вiн сперечався iз старим купцем i лаяв хашашiнiв. А вранцi,
коли всi прокинулись, вiн був...
Стерновий схопив за вухо Алi i притяг до себе.
- Що ти патяка?ш, щеня?! - засичав вiн на хлопчика.
- Кров була? - спитав манде?ць хлопчика, наче його й не мучив
стерновий.
- Засохлi бризки на дошках борта... над водою...
- Стерновий! Обома руками тримай стерно i прав он-о на тi поодинокi
тополi, що визирають з-за пальм.
Стерновий зразу ж вiдпустив вухо хлопця.
- Принеси стрiли, що лежать межи паками льону.
- То мо? стрiли! Тими стрiлами озернi розбiйники мене хотiли вбити. Я
на щоглу залiз, щоб краще ?х бачити, а вони по менi почали стрiляти...
- Принеси стрiли... Стерновий! На пiвлiктя лiворуч! - Алi побiг по
стрiли, але його прихопив кухар i посадовив чистити зубки часнику. Захрипiв,
наблизивши обсмалену бороду до самого лиця хлопчика:
- Що ти там, собако, патяка?ш цьому чаклуну?! Кажи!
- Нiчого, я...- перелякався Алi, та згадав слово самому собi - i задер
пiдборiддя, як лоцман - манде?ць: - Я питав, чи зна? вiн дорогу до оазису
зiнджiв-ворохобникiв?
-- Гляди менi! Ти, син...- кухар озирнувся на мандейця - i спокiйнiше
скiнчив: - ти, син грiха...
Манде?ць тим часом щось пояснив стерновому, а тодi вiдiйшов вiд нього
i, легко перестрибнувши двi корчаги i паку пряжi, схилився над схованкою зi
стрiлами.
Ось вiн вже стояв над жаровнею i уважно обдивлявся тонке i довге вiстря
кожно? стрiли. Потiм спитав у хлопчика:
- Скiльки було стрiл? Ти пам'ята?ш?
- Сiм! Тут лишилось шiсть...
- Таким вiстрям дуже легко вбити людину у вухо. Один тiльки удар - i
лише сiпне ногами. Кровi ж... кiлька крапель... А ти, - широкоплечий зиркнув
на кухаря - син тiтки капiтана! Хлопця не упослiджуй! Я над ним бачу певну
зiрку. У нього незвична доля, а вам горе, якщо його скривдите. Так його
зiрка свiдчить... Ти ж, малий, сам взна?ш, хто взяв твою стрiлу. А взна?ш -
тiкай мерщiй! З ними тобi твоя зоря не свiтить... Стрiли вiзьми i нiкому не
вiддавай. Мене знайдеш на каналi, де живе купець Бен Сахл. У нього найкращi
троянди в Басрi... Я тебе чекаю, коли б ти не прийшов...
? манде?ць поклав стрiли бiля малого, а сам знов перескочив через
корчаги i паку з льоном та й став бiля стернового.
Алi побачив, що в кухаря вiд слiв мандейця тремтить пiдборiддя.
До Басри, славно? i багато?, галасливо? i дивно?, що здiймалася на
берегах звивистих каналiв високими стiнами ханiв i палацiв, сторожовими
вежами та маяками, багдадська сафiна прибула в той час, коли далеко за
мiстом у морi починався вiдплив. Тодi багато каналiв обсихало i
перетворювалось на багнистi рови. Тому з корабля кинули у воду важкi кiтвицi
i зупинились у безпечному й глибокому мiсцi русла.
Зразу ж до сафiни пiдпливли два човни з митниками. Неподалiк же
спинилася цiла зграя човнiв для перевозу людей i краму.
Алi подивився, як митники, мов шакали, кинулись все обмацувати й до
всього чiплятись на кораблi, i тихцем, тихцем порачкував за каюти Джафара,
за паки з льоном. Роздягся, а корзинка й стрiли давно були зготованi, i без
жодного плюскоту спустився по линвi кормово? кiтвицi у воду. Каламутна вода
в Басрi була бридка на смак - i гiрка, i солона, i смердюча, та тiло тримала
добре. Перевернувшись голiчерева, добро Алi тримав над водою i тiльки
пiдправляв сво? стрiмке плавання до мiста - вода сама несла його. На суднi
вiн уважно прислухався до всiх балачок про Басру i знав, куди йому плисти,
щоб зразу ж дiстатися до корабельних причалiв.
Алi плив за виром води по опадаючих каналах Басри, i смiття коливалось
навколо нього на поверхнi справжнiм килимом.
Та Алi вся ця гидота зовсiм не хвилювала, бо вiн поспiшав до причалiв,
де гойдалися на глибинi бiлобокi басрiйськi дхау 1, де прихились
iндiйськi гостроносi кораблi, куди припливали навiть широкi плоскодоннi
джонки 2 iз найдальшо? кра?ни свiту - Китаю.
Хлопець поспiшав на свiй корабель, той, що повезе його в ?ндiю.
Та не все так сталося, як уявляв собi Адi. До ?ндi? зараз нiхто не
вирушав - ще не почалися лiтнi мусони 3. Лише ?х постiйна сила
може напнути гострокутнi вiтрила крутобоких дхау i перенести сапфiровою
синню океану пiд стiни казкового малабарського мiста Калiкута . А там i
слони, i дикi павичi, i тигри в джунглях, i самоцвiти в рiках!..
Та найгiрше було те, що його й брати не хотiли на жоден корабель. Всiм
зразу впадало у вiчi те, який вiн худий. Вiн доводив, що вiн мiцний i
витривалий, та нiхто й слухати його не хотiв.
От i випадало, що треба йому знайти той канал, де купець Сахл плека? в
Басрi найкращi троянди.
Та спочатку треба було попо?сти, бо вiд рання вiн нiчого не брав у
рота. Вiн купив у водоношi кухоль вiдразливо? солонувато? води, про яку один
книжник сказав, що вона схожа бiльше на рiдке холерне лайно, анiж на
справжню воду. Вiд цi?? води хлопцевi аж закрутило в кишках. Та сушенi
фiнiки були наче медовi коржi! Хоча кожного разу потiм, все сво? життя, коли
клав до рота басрiйського фiнiка, вiн завжди бачив перед собою масну пику
Джафара з викривленими злiстю слинявими варгами.
Коли вiн до?дав останнiй фiнiк, внизу в каналi з-за рогу з'явився
човен.
Човняр стояв на кормi i довгою жердиною гнав човен по мiлкiй
скаламученiй водi. На носi сидiв той самий мосульський прикажчик, тiльки вже
вдягнений у дороге святкове вбрання.
- Агов, малий! - Мосулець спинив рухом човняра. - Що поробля?ш?
- Нiчого.
- Пiдеш до мене слугою?
Алi лише мить подумав i згодився. "Поки усталиться лiтнiй мусон, треба
ж десь перебути i щось ?сти! Не буду ж бiля мечетi просити!"
Юний багдадець спустився в човен, а човняр зразу ж погнав свою посудину
до базару.
? там мосулець купив хлопцевi нову сорочку i штани, а також маленьку
шапочку з хусткою. Потiм вони ходили по ?стiвних рядах i купували iндiйськi
оливки, зерна фiсташковi, шпичаки цукрово? тростини, сiрiйськi зимовi яблука
(по динару кожне!), лущений мигдаль, сушенi динi з Шубаркана, Й?менський
цукор у дерев'янiй трубцi. ? ще всякi iншi добрi на?дки - i смажену рибу, i
волов'ячу печеню, i курячi смаженi потрiбки, i якiсь морськi дива. А на
закiнчення купили ще й глек рожево? води.
Вони довго крутили в ровах басрiйських каналiв, поки зрештою човняр
висадив ?х бiля дерев'яних складiв. Вони пiшли вперед, потiм, коли мосулець
озирнувся i побачив, що човняр вiдплив у сусiднiй канал, вони повернули
назад i довго петляли вузькими хiдниками, поки врештi-решт постали перед
грубезними дверима. Старий будинок нависав гранчастим еркером6
над самiсiньким хiдником. Аж здавалось, що поодинокi перехожi зачепляться об
нього сво?ми високими тюрбанами.
Мiсце було якесь дивне - кiлька крутих зворотiв каналу, на протилежному
боцi глухi стiни складiв iз сандаловим та тиковим деревом. Павiтер переносив
через гнилий канал пасма запаху найтонших вiдтiнкiв. А малому багдадцю аж
серце завмирало вiд таких пахощiв.
Мосулець постукав якимсь секретним стуком у потрiсканi й забрудненi
дошки дверей.
У вiдповiдь не було чутно анi крокiв, анi якогось руху. Та враз дверi
нечутно нiби запали всередину будинку. ? вони вступили в прохолодну темряву.
Тiльки тодi хлопчина помiтив у мороцi жiнку в глухому запиналi.
- Господиня моя матiнко... Нехай хлопець перевдягнеться.
Жiнка допомогла хлопцевi зняти важку корзину з голови i завела його в
таку ж темну кiмнату, як i цi сiни.
Крiзь ледь вiдхилене вiконне запинало в кiмнату вливалось свiтло. ?
його було досить, щоб малий побачив гору мiдних глечикiв i тазикiв для
омивання рук. У кутку мiднi посудини пiднiмались аж до стелi. Малий вiд
здивування зупинився, розглядаючи мiднi скарби.
- Роздягайся! - глухо промовила з-пiд запинала жiнка.
Та Алi наче зацiпило - перевдягатись при жiнцi?! Ще з ним такого не
було!
- Давай швидше! Що ти там камешишся? - нетерпляче казав у сiнях
мосулець. Хлопець тремтячими руками стяг сорочку i штани, але коли нахилився
до нового одягу на тахтi, то побачив, що жiнка сто?ть впритул бiля нього i
уважно розгляда?ться на його наготу. Аж запинало в не? вiдхилилось. Тiльки
яке в не? обличчя, вiн не второпав, бо йому вiд всього аж в очах пливло. Вiн
зцiпив зуби, як вдягав шапочку i закручував хустку: на сафiнi його мацав,
мов скотину, жирний Джафар, а тепер ця стара жаба його обдивля?ться, як
жеребчика на торжищi!
Жiнка допомогла поставити корзину на голову хлопцевi, i вони рипучими
сходами пiднялись на третiй поверх.
Жiнка на останнiх сходинках прохопилася вперед i вiдкрила важкi
рiзьбленi дверi. ? зразу ж в очi вдарило золоте свiтло, що випливало крiзь
решiтки вiкон сонячними променями. А весь об'?м кiмнати заполонив радiсний
стукiт барабана, тонкий голос очеретяно? флейти i скиглення ребаба.
В одному кутку сидiли тро? музик, а пiд стiною, спершись на подушки,
вiдпочивали дво? чоловiкiв у бiлих широких сорочках i темних плащах.
Поки вони довго i пишно вiталися з мосульцем, Алi розклав на скатертинi
пахучi смаженi на?дки. Водночас вiн зауважив бiля дверей начищений тазик i
карбований глечик. Миттю подав тазик молодшому чоловiковi i плюснув водою на
його випещенi, неробочi пальцi.
Хлопець вiдчув на собi погляд мосульця i озирнувся. Мосулець йому
схвально пiдморгнув: "Правильно, що першому ти змива?ш руки оцьому
молодому..."
Поки сiдали до трапези, поки смакували всякими на?дками, все грала
музика.
Алi ж сидiв бiля дверей напоготовi з глеком та рушником. Вiн
прислухався до кожного слова приявних. Хоча йому заважала музика, та вiн все
ж уловлював змiст розмови - мосулець торгував на великi грошi прянощi у цих
двох просто вбраних людей. Хлопець згадав розповiдi бувалих багдадцiв про
басрiйських мiняйл-скупердя?в, що десятками рокiв носять один плащ та
сандалi?, змайстрованi з одних латок, бо вже все вiд перших сандалiв
стерлося на порох.
Ще помiтив Алi пожадливiсть, з якою гостi зжирали все, що було на
скатертинi.
Нараз Алi почув скрип за дверима. Вiн кинувся до шпарки, але нiкого там
не побачив. Натис на дверi, вислизнув на сходи - нiкого! Вiн нечутно
повернувся на сво? мiсце. ? зразу ж почув наче глухий скрип за стiною
лiворуч, високо аж десь пiд стелею. Хлопець нахилився вперед, нiби
розправляючи рушник, i глянув угору з-пiд руки - пiд самою стелею стiна
осiла i утворилась трiщина. Крiзь ту трiщину до кiмнати зазирали блискучi
чорнi очi.
Малий подумав, що то господиня пiдгляда? за трапезою. Вирiшив спiймати
?? на гарячому. Але спочатку треба було перевiрити нижню кiмнату.
Малий знов нечутно спинився за дверима i, ступаючи навшпиньках, потиху
спустився на перший, поверх. Музика перекривала легке рипiння сходiв.
Тому, певно, жiнка й не почула крокiв хлопця. Вона стояла бiля
вiдхилено? вiконно? завiси i розглядала стрiли - корзинка зi старим дертим
одягом стояла поруч. Алi пiдступив до хазяйки упритул.
- Господине моя матiнко! А хто сусiди цього чудового палацу?
Жiнка здригнулась i впустила стрiлу. Обернулась, не закривши лиця. Воно
було обличчям не зморщено? баби, а обличчям жiнки рокiв тридцяти п'яти.
Стрiла вп'ялась у долiвку, i лишень ?? оперений хвiст дрiбно затремтiв.
Алi ж вiд усього нiби в окрiп опустили - виходить, вiн голий стояв не
перед старою бабою, а перед жiнкою?!
- А ти давно служиш купцевi Абу Амару?
- Господине моя матiнко! Хто сусiди цього старого будинку?
- Високий дiм мiняйла Рустема. Багач iз багачiв, але скупий, як усякий
перс! Та Аллах його покарав - всi його жiнки народжують одних дiвчат! ?
рабинi теж! - Вона ще бiльше вiдхилила запинало, i стало видно ?? воласту
шию з товстими складками i набухлостi повних грудей.
Алi якось стало нiяково вiд голизни жiночого лиця й тiла, та вiн виду
не подав, а проказав досить твердо:
- Господине моя матiнко! Згорни мiй одяг i зав'яжи стрiли, щоб не
розсипались! - Алi крутнувся на п'ятах i за мить був бiля дверей кiмнати, де
мосулець Амар пригощав басрiйських купцiв.
Алi ж сiв пiд стiну i невтiшно всмiхнувся: "Певно, що не тiльки перс
Рустем скупердяй! А й чистокровнi нащадки беду?нiв - кожний битий фальс
щелепами затискають!" Тепер вiн сiв так, щоб було йому видно шпарину пiд
стелею. ? зразу ж помiтив, що до перших очей ще при?днались очi. Двi пари
очей уважно дивились на Амара.
Алi напружив з усих сил зiр, намагаючись краще розгледiти тi пота?мнi
цiкавi очi.
Тепер вiн роздивився, що це були таки жiночi очi, бо он в однi?? видно,
що вони пiдведенi сурмою.
Тут молодий купець похвалив Аллаха i пiдвiвся з-за трапези.
Та не встиг вiн розправити всi сво? суглоби, як вже Алi з водою був
бiля нього i поливав йому на руки.
Коли всi змили руки, Абу Амар повiв купцiв униз, до виходу. Музики ж
усе грали й грали, бо Абу Амар дав ?м такий знак.
Алi чекав, коли Абу Амар випровадить гостей.
Тiльки гостi зникли за зворотом складiв, мосулець обернувся i приклав
палець до рота, малому показуючи, щоб вiн мовчав. Хлопець пiдняв очi вгору
на еркер. Мосулець ствердно опустив повiки - жiнка в еркерi крiзь решiтку
пiдслухову? розмову.
Мосулець та Алi пiднялися вгору, а музики ще грали.
Абу Амар спинив рукою гру i показав на скатертину iз залишками
пригощення. Також кивнув головою на скатертину, обернувшись до Алi:
- Я пiду до нашо? господинi. По?ж, проведи музик i зайдеш до ??
помешкання.
Абу Амар вийшов з кiмнати, музики пiдхопились i, мов голоднi пси,
кинулись до залишкiв ?жi.
Хлопець знав, що в шпарину ще дивляться, спокiйно пiдсiв до скатертини
i з-пiд дерев'яно? порожньо? обгортки Й?менського цукру витяг смужку сушено?
шубаркансько? динi. А музики хапали недо?дки обома руками, запихували в
рота, чавкали i плямкали, давилися, намагаючись проковтнути лакiтки один
поперед другого i бiльше другого! Алi багато чув про сушенi динi, та й запах
?хнiй вдихав на багдадськiм Зеленiм базарi. А зараз мiг i покуштувати. Вiн
смакував кожним шматочком динi, намагався запам'ятати смак - хто зна?, коли
доведеться ще раз скуштувати? А щоб не бути голодним, Алi взяв товсту
пампушку. Взяв тихо i непомiтно, щоб нi музики не уздрiли, нi тi, та?мнi
глядачi...
Колiт зачинилися дверi за пожадливими музиками, хлопець зайшов до
кiмнати зi складом мiдного посуду.
Дверi були, певно, пiдмащенi гусячим жиром, бо пiд рукою юного багдадця
нечутно повернулись.
Абу Амар сидiв на циновцi, перед ним були розкладенi окремо рядком
золотi динари. Мосулець тицькав пальцем у монету, а потiм пiдiймав пальця
вгору.
- Приведи трьох дiвчат! Це шiсть динарiв. Бо ти ?х винаймеш ще вдень.
Три динари для спiвачки. Два динари для музики на аль-утi. Це динари на
вино. Динар на квiти. П'ять динарiв на солодощi. Це тобi динар за клопоти.
Дiвчат приведеш по однiй. Одних через двiр, других через дверi, останнiх з
тi?? вулицi. Ось тобi на човняра... Де ключ вiд велико? кiмнати?
- Я не пам'ятаю... Кудись подiла... Вже зовсiм стара... голова погано
працю?...- замурмотiла жiнка, мацаючи себе по боках.
- Ще раз забудеш щось потрiбне менi - пiду геть!
- Мiй господине, ласкавий i милостивий! Не гнiвайся!.. Стара я,
забуваю... Ось вiн - ключ...- ? вона спiтнiлими пальцями подала мосульцю
великий кований ключ.
- Замок змащений? А тепер збирайся та йди! Ти вже тут? Молодець, що
тихо ходиш. Та iншим разом сповiщай про свiй прихiд... Пiшли нагору -
постелиш менi - хочу трохи вiдпочити. А ти берись допомагати нашiй
господинi.
Коли вони пiднялись на другий поверх, Алi знову збiг униз, подивився,
чи не вийшла з комори господиня, i пострибав навшпиньках нагору. Спинив
мосульця i показав йому, щоб нахилився.
Пошепки, збиваючись, розповiв про шпарку пiд стелею, i про господиню, i
про мiняйла Рустема.
- Молодець! - прошепотiв Абу Амар, прикладаючи пальця до вуст,
розтягнутих у посмiшцi, а зуби в нього стислись, аж жовна на щелепах
заграли. - Бува?, що й гора приходить до Магомета... Пiдемо зараз у кiмнату,
то ти все роби так, нiби ми не зна?мо про щiлину. Все виконуй...
Абу Амар замкнув дверi важким ключем, а потiм вiдкрив запинала з вiкон
i вiдхилив дерев'янi решiтки. Сонце сповнило всю кiмнату, заграло на
штукових7 i гiпсових оздобах, заблищало на рiзьбленiй деревинi
довгих скринь-тахтiв попiд стiнами.
Молодик вiдкрив вiко одного тахта, i там виявилось рiзне вбрання.
Вiн скинув iз себе плащ, сорочку, штани i лишився геть нагим. Тiльки на
ши? важкий срiбний ланцюг утримував маленький трикутний оберiг.
Поворушив плечима - i м'язи заграли пiд шкiрою, нiби напруженi линви.
- Подай менi оте мастило в малесенькiм горщечку! - показав пальцем, i
на мiзинцi запалав краплею кровi перстень з лалом-самоцвiтом.
Хлопчик подав хазя?ну мастило, i той почав поволi вмащувати себе
пахучою мастю.
Мiцне, м'язисте тiло засвiтилося, заблищало пiд променями
пiсляобiднього золотавого сонця, наче вiдлите iз свiтло? мiдi.
Абу Амар повернув горщечок хлопцевi i наказав добре натерти спину.
Тонкий запах жасминового цвiту лоскотав нiздрi хлопцевi, а пiд пальцями вiн
вiдчував пружнi, гарячi м'язи Абу Амара.
Як вдягся Абу Амар, то на кришечку вiд горщечка вiддiлив трохи мастi i
нiби запропонував, але хлопець вiдчув, що вiн наказу?:
- Натрись, якщо хочеш, i ти цим мастилом. Допомага? вiд водяних випарiв
i нiчних комах.
Алi здер iз себе одiж, але вiдвернувся спиною до стiни, в якiй була
щiлина.
- Негоже повертатись спиною до старшого, тим пак якщо вiн того не
просить...- з ?хидною усмiшкою зауважив Абу Амар.
Алi просто спiкся i вiд слiв Абу Амара, i вiд того, що треба себе
виставити перед невiдомими соглядатаями.
Алi тер в шкiру запашне мастило, та вже аромат його не радував, а думав
вiн: "Для чого цей мосулець i мене голяка перед тими двома виставля??! Для
чого це йому потрiбно?!!"
Не знав, що через шпарку в дверях на нього ще й господиня будинку
пiдгляда?.
Взагалi йому майже все було незрозумiле тут. "Чому такий величезний i
добрий будинок порожнiй i потроху руйну?ться? Чому в тiй кiмнатi внизу цiла
гора глечикiв i тазiв? Хто ця господиня? Вдова? Чи ? в не? дiти i родичi? Чи
ще хтось живе в будинку?"
- Постели менi отут на пiдлозi! - наказав Абу Амар i, коли малий все
зробив, випустив його з кiмнати i закрився на ключ. Малий, тiльки коли
клацнув замок, подумав, що це ж, певно, був будинок для пожильцiв, а не для
родини. Бо хто в сво?й хатi на кожнi дверi ставить замок? А замки були i в
нижнiй схованцi-кiмнатi з мiддю!
Малий спустився вниз i виявив, що господиня ще нiкуди не пiшла. Тому
довелося брати Алi корзину i йти за нею на базар.
А що базар вже сьогоднi кiнчався, то вони за пiвцiни накупили: фiнiкiв,
мигдалю, халви, iзюму, левантiйських 8 горiхiв, солодких
iндiйських стручкiв, й?менських сушених фiг, ?стiвно? землi i ще всiляких
пундикiв з iндiйсько? та й?менсько? цукрово? тростини, солодких медових
коржикiв та ще всього й всякого солодкого на?дку. Корзину малий не мiг сам
пiдняти, то вони вдвох iз господинею тягли. З базару вони винайняли човна i
через кiлька каналiв за хвилю дiстались до веселого кварталу -
Дар-ель-Кихабу9.
Тут розпутницi гуляли по вузенькiй вуличцi цiлими гуртами. ? навiть
були з вiдкритими лицями. Але у всiх обличчя буди наче личини - очi
пiдведенi, губи пiдмальованi, пальцi рук вимазанi хною, на щоках червонiли
яблука рум'янiв. Вони верещали, хихотiли, деякi навiть чiплялися до
поодиноких матросiв, що ще задовго до ночi залiзли в це кубло грiха й
розпусти, не витерпiли до темряви.
Алi стало страшно вiд тако? кiлькостi вiдкритих облич, вiд жiночого
лементу, якогось дикого, зовсiм невеселого смiху, вiд споглядання жiночо?
голизни. Бо деякi повi? стояли напiвоголенi на порогах сво?х комiрчин, iншi
визирали крiзь вiкна еркерiв, пiдперши руками оголенi груди, i закликали до
себе соромiцькими словами чоловiкiв.
Алi не раз i не два бачив жiноче голе тiло на рабському торжищi. ? ще
коли християнки часом купались погожого вечора в Тiгрi. Однi були нещаснi,
бо над ними була неволя. Другi тримались гуртом i до них нiхто з чоловiкiв i
не подумав би наблизитись.
Цi ж кричали про себе найпота?мнiше i торгували собою.
Деякi розмальованi вiтались з господинею будинку, хоча вона йшла в
глухому покривалi. Видно, ?? тут добре знали.
Одна з цих продажних гурiй ° навiть переступила шлях.
- Що, хазяйко всiх глечикiв, привела свого синочка, щоб ми тут його
позбавили недоторканостi?! Ще й вирядила як на свято! ? тобi, стара гi?но,
скупердяга ти чортова, не шкода на нього такi грошi витрачати?
- ?ди геть, лушпайко часнична, донька шакала! - огризнулась жiнка.
Худюща висока повiя плюнула, та промахнулася, а господиня пiшла швидше
вперед. Виявилось, що вона здорова як мул. - Алi тiльки тримався за ручку
корзини, бо господиня будинку тягла ?? сама.
Хтось iз дiвок дiйшов до такого нахабства, що висмикнув iз корзини
кiлька троянд. Та господиня не стала здiймати галасу - вона поспiшала.
Спинилася перед охайним триповерховим будиночком, завширшки на два вiкна.
Господиня вiдхилила запинало i постукала бронзовим фiгурним кiльцем у
рiзьбленi дверi. ?, не чекаючи, коди спитають, хто стука?, назвалася.
- Це я, моя прекрасна господине! Стара Айша! Прийшла до тебе в
нагальнiй справi. Вiдчини менi!
З-за дверей почувся хрипкий дiвочий голос:
- Заходь, стара лисице! Дверi вiдчиненi.
Господиня Айша втягла за собою в будинок i важку корзину, i хлопця, бо
вiн вчепився обома руками в ручку, щоб корзина не впала. Всi стiни
невеличко? кiмнати прикрашали червонi вiрменськi килими, на пiдлозi
прослалися золотавi хорасанськi лiжники.
Пiд стiною напiвлежала, обпершись на шовковi подушки, маленька дiвчина
в яскравiй сукнi. Вона повернула широке, бiле, все в ластовиннi обличчя до
гостей.
- О квiтка Басри найзапашнiша! Я б нiколи не потурбувала тебе, якби не
надзвичайна справа! Один чарiвний красень, мiй гiсть, а до всього великий
любитель витончено? гри на аль-утi, влаштову? вечiрку для знаменитих
купцiв...
Айша назвала старшого i молодшого.
- Знаю ?х, знаю! Два скупердя?! Старий ще й содомiт, а молодий вiд
кожно? спiдницi шаленi?. Теж менi любителi музики! Твiй теж такий?
- Мiй гiсть сказав: якщо ти не схочеш, то щоб ми вибачились i вiддали
тобi оцi троянди! - Айша вийняла з корзини букет троянд i поклала на
кипарисовий низенький столик.
Маленька бiлолиця закрила очi i потягла повiтря гостро вирiзьбленими
нiздрями невеличкого носика.
Кiлька разiв вдихала з насолодою повiтря. Потiм мовчки пiдвелася i
почала одягати на шию золоте намисто, на руки i на ноги - браслети. Зняла зi
стiни аль-ут, накинула на голову покривало, але обличчя не закрила.
Айша та Алi витягли корзину на вулицю.
? тодi Айша спитала музику:
- Кого б ти хотiла з дiвчат - Фатiму чи персiянку Нiссо?
- Бери Нiссо, якщо ?? ще нiхто не запросив!
Айша покликала човняра, щоб вiн пiдiгнав свою посудину до причалу i
допомiг спустити вниз музику та корзину. Далi вона пiшла до будинку, що
еркерами нависав над вулицею i ледь не падав на протилежну будiвлю.
Звiдти Айша вивела в зеленiм покривалi струнку й високу дiвчину. Вона
так обпеленала себе покривалом по осинiй талi?, що здавалось, переломиться
навпiл.
Спiвачку Нiссо човняр узяв на руки i перенiс з причалу в човен. Поки
вiн ?? опускав, вона боляче вщипнула його за шию.
Човняр наморщив лоба, стис щелепи.
- Це тобi за те, що лапав мене! - ?хидно посмiхаючись, промовила
персiянка i повела довжелезними вiями сво?х мигдалевих очей.
Здоровань потер шию i, криво посмiхнувшись, протяг руки до господинi
Айшi, що поспiшала до човна.
- Ой боюсь, ой-ой! - гаряче шепотiла хазяйка будинку i аж затискала
стегнами човняра.
- Господине Айша! Не чiпляйся за мене, бо впадемо у воду!
Але господиня наче заклякла. Зрештою куфаджi вiдiрвав ?? вiд себе i
посадив на дно човна.
Дiвчата вмостились на днi, малий скоцюрбився бiля корзини.
Десь за обрi?м, за незлiченними каналами й пальмовими гаями наставав
приплив у морi, i вода в каналах Басри починала вирувати, розкриватись
дзеркальними плесами, хлюпотiти каламутними хвилями об зеленi ослизлi палi
гребель та причалiв. Вода каналiв вiдбивала позолоченi сонцем стiни
будинкiв, гострi шпилi мiнаретiв, зеленi й блакитнi верхи мечетей,
порожевiле, почервонiле вбрання незлiченних юрмищ людей, що поспiшали чи в
домiвку, чи до мечетi на вечiрню молитву салят-аль-магрiб.
Чутно, як шелестять стрункi пальми сво?м величезним листям, як
плюскотить хвиля об дно човна, як булька? й лопотить вода межи палями
причалу.
Поки куфаджi притримував човен бiля причалу, ?х хитало з боку на бiк, i
жiнки полохливо вчепилися в борти. Та ось човняр вперся щосили жердиною у
дно i попхав човна.
Зрушились зеленi ослизлi палi причалу, попливло у лискучо-смолянiй водi
вiдбиття квiтчастого одягу людсько? юрби, химерно зламались у струменях води
перегорнутi вiстря мiнаретiв i смарагдовi верхи мечетей.
Вiд руху човен перестав хитатись, йшов рiвно, i тодi музика торкнулася
худенькими пальцями струн. ? вони зараз же вiдповiли голосним передзвоном.
Дiвчина пiдвела голову i кивнула пiдборiддям до струнко? персiянки. Та
зволожила язиком пухлi вуста, повела плечима i почала спiвати з високо? i
протяжно? ноти.
О повен мiсяцю, повен мiсяцю!
Не свiти без потреби,
Не витрачай свого свiтла дарма!
Менi свiтять дукачi мо?? любо?!
Музика перебирала маленькою рукою дзвiнкi струни, схиливши кругловиде
бiле обличчя до коричневого опуклого боку аль-ута.
Пiдвела очi, скинула брови, i зразу ж спiвачка струсила плечима,
заляскала в долонi i в такт ляскоту повела приспiв.
О Фатiмо, Фатiмо, Фатiмо,
Зiрка яскрава моя!..
Вони пропливали вузьким каналом пiд гомiнкою вулицею з безлiччю
харчевень i шинкiв. На другiй строфi пiснi лемент натовпу якось порушився,
стало чути лише окремi рiзкi голоси. Та коли спiвачка на мить замовкла, на
хiднику вже було тихо i всi повернули голови до човна.
Коли ж двi дiвчини затягли приспiв, хтось у юрбi не витримав i затяг з
ними, плескаючи з усiх сил:
О Фатiмо, Фатiмо, Фатiмо,
Зiрка яскрава моя!..
Знов запала тиша, i над водою лунко неслися слова спiвачки та дзвiн
спiвучих струн аль-ута. Нiссо спiвала, що нехай виллють все вино в
басрiйськi канали, бо закоханий хмiлi? вiд солонувато? басрiйсько? води,
якщо цю воду подала йому кохана. ? коли спiвачка i музика затягли приспiв,
уся вулиця пританцьовувала, плескала в долонi i тягла приспiв.
Алi вiд переборiв дзвiнких струн, вiд переливiв гучного й соковитого
голосу Нiссо наче перехопило горло, наче солодкi сльози пiдкотили пiд горло.
Тiльки на мить майнула в головi хлопчика ляклива думка: "Чи не захворiв я
вiд цих випарiв солоно? води?" Але ще мить - i пiсня, ?? мелодiя та
несамовитий приспiв стерли всi страхи й думки i понесли його голосом
спiвачки в далеке син? море разом з коханим красунi Фатiми.
Кружляла пташка над вiтрильником i сiла стомлено на вершок ре?
перепочити. Чи ? ще сили у кохано? не складати крил чекання i чи не
спустилася вона на чужий корабель?! Чи ? ще сили у кохано? не скласти крил,
чекати його повернення з далеких кра?в, чи не зморила ще втома крил ??
терпеливо? любовi?..
Матроси, вантажники i рибалки кричали з греблi, деякi навiть плакали,
деякi, пiднявши над головою руки, ляскали в долонi i пританцьовували... ?
човняр так пiдпав пiд чари пiснi, що господинi Айшi довелося його смикнути
добре за одяг. Тiльки тодi вiн схаменувся i швидко направив човна в бiчний
канал.
Музика повела iншу мелодiю на аль-утi, а розпалена спiвачка, розкривши
вуста, важко дихала, прихилила повiки, i ?? пальцi, вмащенi хною, рухались,
нiби це вона торсала голосистi струни.
До малого багдадця повернулась здатнiсть щось думати, i вiн з жахом
спитав себе, чи не хворий вiн? Адже його тiло схопила незвична млость i в
головi був наче легкий туман. Човен спинився пiд вузьким пiдходом бiля
високо? стiни. Човняр допомiг вилiзти жiнкам, потiм виставив на палi важку
корзину з пригощенням.
Господиня Айша довго перераховувала дрiбнi монети в жменi, доки,
зрештою, не вiддала перевiзнику. Вiн теж не поспiшав розпрощатись, а
перерахував дрiбнi, майже стертi монети i сплюнув.
- Бодай на тобi не було благословення Аллаха i на тво?х дiтях!
Скупердяйка чортова! Дякуй дiвчатам - вони ублажили пiснею душу мою - не
хочу нi з ким зараз сваритись...
Айша тим часом поспiшила вхопити ручку важко? корзини, Алi за другу, i
потягли до невеличко? хвiртки в цеглянiй стiнi. Айша швиденько видобула з
глибини свого одягу ключа i вiдiмкнула грубi дверi. Поки вони корзину
затягували, поки заходили дiвчата, а господиня Айша замикала дверi хвiртки,
що скорiше скидалась на стулки фортечно? брами, Алi встиг роздивитись
подвiр'я. ? йому стало страшно - посеред двору пiд засохлою пальмою лежав на
боцi здоровенний морський човен - справжнiй корабель. Линви - зав'язки
обшивки поперетлiвали - гнутi дошки де-де повiдпадали жовтою шкаралущею на
землю i човен свiтив крутими шпангоутами крiзь дiрки, немов загниваюча риба
на прибережнiй рiнi. Купою валялись коров'ячi та кiнськi черепи, буйволячi
роги, верблюжi кiстки, старi сiдла й корзини, з яких визирали шматки рiзного
дрантя. Пiд стiною зачинено?, нежило? будiвлi здоровенна гора шматкiв
деревини рiзно? породи та якостi. Були там також купи битого череп'я i
великi корзини, заповненi фiнiковими кiсточками.
Звивистою стежкою через велике, геть захаращене подвiр'я Айша повела
всiх до триповерхового старого будинку.
? тiльки коли пiдiйшли до важких рiзьблених дверей червоного дерева,
Алi второпав, що це ж той самий будинок, до якого вiн сьогоднi с iншо?
вулицi вперше вступив.
У кiмнатi з одними глеками Айша витягла з корзини квiтки i загадала
дiвчатам сплести з них вiнки.
Корзину з на?дками заперла в комiрчину i вискочила зустрiчати повiй.
Алi не побачив, як вона ?х привела i через якi дверi, бо вiн добiг
нагору до Абу Амара.
Дверi були вже вiдчиненi, а сам Абу Амар сидiв пiд стiною, вбраний у
тонкий перський каптан, бiлу льняну сорочку, перепоясаний дорогоцiнним
срiблотканим поясом.
Мосулець сидiв непорушно, стулив повiки i перебирав чорнi зернини
пацьорок.
Алi, не чекаючи наказiв, заходився прибирати постiль, пiдмiтати
пiдлогу, протирати пил з рiзьблених тахтiв.
Потiм вiн попiдмiтав сходи.
Внизу почулися верескливi дiвочi голоси.
Айша покликала малого вниз, i вiн при свiтлi тьмяно? лампи побачив
трьох дiвчат - розмальованих наче глечики. Вони щось шепотiли одна однiй,
хихотiли, кривлялися, наче мавпи в клiтцi, i з неприязню поглядали на
спiвачку та музику.
Айша сказала однiй повi?, перевдягненiй на хлопчика, так званiй
гуламiйят 2":
- Понесiть нагору з хлопцем корзину. Але та вiдкопилила червонi пухлi
вуста, як двi вишнi, з тонким чорним пушком на верхнiй губi:
- Я не служниця-наймичка, щоб тягати корзини.
Довелось Айшi з Алi перти нагору корзину з пригощанням.
Запалив вогонь Алi у чотирьох свiтильниках, розстелив скатертину,
розклав на нiй всякi ласощi.
Мосулець пiдвiв очi на хлопця - i малий Алi злякався: погляд був у
нього зовсiм чорний i холодний, а лице таке, як у рiзника, коли зготувався
вдарити вола ножем. Мосулець пiдвiв непомiтним рухом лiвицю i приклав пальця
до сво?х стиснених вуст. ? Алi добре його зрозумiв: "Мовчи i не подавай
виду, що б не сталося!" ? малий теж мовчки i швидко опустив повiки: "Розумiю
i пiдкоряюсь".
Знизу почувся передзвiн аль-ута, почав наближатись, пiдiйматися до
кiмнати. Ось розчинились дверi, i бiля порога стала Айша, загорнена в
покривала. А попри не? вступили в кiмнату малесенька музика та, вихляючи
крутими стегнами, спiвачка. ? далi вже, на певнiй вiдстанi, хихикаючи та
штовхаючи одна одну, вступили розмальованi повi?.
Музика бадьоро перебрала струни, i персiянка проспiвала привiтання
мосульцю i благословення всьому дому.
Мосулець же лагiдно поздоровив усiх прибулих i показав рукою пiд бокову
стiну - де вже Алi розклав подушки i розгорнув квiтчастий килим.
? ось всi розсiлися, i сам Алi притулився навпочiпки до дверей, готовий
щомитi схопитись i виконати наказ Абу Амара.
Абу Амар пiдняв руку - i зразу ж Алi був поруч.
- Пригости дiвчат солодощами!
Алi нахапав на тацю всього потроху i з такою мiшаниною пiдiйшов до
спiвачки, як до найстаршо?.
Вона ж узяла тацю з його рук i подала музицi.
Та вибрала собi якийсь медовий коржик i обережненько вiдхилила
пригощання. А спiвачка без поспiху вибрала найсмачнiшi i найдорожчi
солодощi. ?, не озираючись, передала трьом дiвкам решту. А тi вже заходились
над пундиками, аж плямкання було чути.
Музика тим часом пiдтягла струни, пiдправила лади аль-ута i тонесеньким
голоском заспiвала:
Щедрий господар -
Взiрець для купця-багача,
Щедро подав його слуга
Щедрi дари землi -
Все гостям запрошеним
Для весело? втiхи,
Слуга твiй хлопець меткий,
Добрий буде iз нього
Товариш в кривавiм бою.
Алi вперше чув, як складаються вiршi, отак зразу, як ото птах щебече?
На багдадських базарах спiвцi часом складали пiснi в присутностi захоплених
болiльникiв-слухачiв. Але то були пiснi про вiйськовi подвиги предкiв чи про
нещасне кохання, а малого Алi те зовсiм не цiкавило. Знов дивне вiдчуття
якогось чи то туману, чи то млостi напливло на хлопця, хоча в цi??
плосколицьо? невеличко? дiвчини не було нi сили голосу, як у персiянки, нi
п'янкого звучання.
Здивувався собi Алi i навiть вщипнув себе, бо подумав, що вiн сьогоднi
цiлий день крутиться, а ?в лише в полудень. ? чи млость у нього не вiд
голоду раптом? Але й голоду особливого вiн не вiдчував - ?сти хотiлося як
завжди.
Хлопець перевiв очi на свого тимчасового господаря. Бо вiн знав, що
настане час, коли Аллах поверне до нього обличчя удачi. ? вiн, Алi
аль-Багдадi, попливе за обрiй на бiлобокому, крутобокому басрiйському
вiтрильнику.
Побачив, що нiздрi його хазя?на роздулися, немов нiздрi ошалiлого коня.
Подумав вiн: „Чом я не манде?ць?! Що вона, ця музика, проспiвала
образливого, поганого? Коли такi обличчя у вантажникiв на багдадськiм
базарi-суку, вони вже не сперечаються - в ?хнiх руках блищать ножi!"
Абу Амар же клацнув пальцями, i Алi, немов стрибунець, пiдскочив до
нього.
Мосулець стяг з мiзинця важкий перстень з червоним лалом, поклав на
порожню тацю i прошепотiв:
- Вiднеси музицi Кадарi? i скажи ?й, щоб вoна згадала слiди старого
бабiя Омара i пройшлася по тих слiдах сво?ми маленькими нiжками.
Хлопець виконав побажання хазя?на.
Запала дивна тиша, коли музика Кадарiя крутила в тонких пальчиках
iскристий червоний лал. ?? подруга Нiссо збiлiла лицем пiд товстим шаром
рум'ян, а нiгтями вп'ялася у власнi долонi.
Тро? повiй виструнчились, витягли ши?, як базарнi голоднi суки бiля
брами бойнi. Музика вдягла перстень, i тепер лал спалахував за кожним злетом
руки над золотавою декою аль-ута.
Кинули мене друзi i серце стражда?,
Прагну стрiти кохану, зiтхаю весь час,
? для чого поради, i для чого люб'язнi пiдказки,
? на що сподiватись, як невiрна кохана?
Хто потiшить мене? Нащо в серцi надiю плекати?
Так i буду я жити, лише смерть менi душу розрадить.
На очi красунi-персiянки Нiссо напливли сльози, вона до кровi прикусила
нижню губу.
От ?? Алi зрозумiв зразу - вона не знала цi?? пiснi i не могла ??
проспiвати сво?м чародiйським голосом, вiд якого наморочиться в головi i
млость розлива?ться в грудях.
Зате наступну пiсню - тiльки почала Кадарiя, як Нiссо пiдхопила
ридаючим солодким голосом i вже вела всю до кiнця.
В цей час стали в дверях тро? - два купцi, що вже трапезували сьогоднi
вдень з мосульцем; третiй був у шкiрянiй куртцi-панцирi i при збро?, одязi
стражникiв. За поясом Й?менська джамбiя 21 в
дорогоцiнних пiхвах, при боцi дорога дамаська шабля2.
Нiхто з трьох не порушив спiву пишногрудо? персiянки. Абу Амар теж не
ворухнувся, не повiв i пальцем, поки лилася пiсня i дзвенiли струни пiд
тонкими пальчиками Кадарi?. Лише коли вiдбринiла остання струна, Абу Амар
пiдвiвся i. пiшов до дверей вiтати гостей.
? що здивувало Алi: коли мосулець вiтав озбро?ного чоловiка - очi його
свiтилися щирою радiстю, а усмiхнене лице було сповнене велико? поваги.
Далi пiшла робота для Алi - вiн допомагав змити руки гостям, подавав ?м
солодощi, бiгав униз до господинi Айшi за глеками вина. Обносив усiх вином,
всiм пiдливав у чашi, дозирав за свiтильниками - щоб ?ноти не чадiли i
полум'я не блимало.
Лише озбро?ний робив вигляд, що перед ним не вино, а запечатаний глечик
яблучного соку з лавки торгiвця Сахла, того самого, в якого росли
бiло-червонi троянди.
- Це правда яблучний сiк? Так? На вино зовсiм не схоже.
Йому всi хором вiдповiдали;
- Це чистий яблучний -сiк! А яблука найкращi - сiрiйськi!
Якраз Алi пiдливав у чашу однiй повi? пахуче солодке вино, i вона не
втрималась, прошепотiла:
- П'яниця i бабiй! Ще й уда? з себе, шакал, чистого мухтасiба
3.
Озбро?ний гiсть чи не найбiльше випив повних чаш "соку" i покликав
пiсля цього Алi.
- Принеси менi ще соку яблучного! Тiльки дивись, щоб не було в ньому й
краплi вина! Пророк заборонив нам уживати вино, а його заповiти - святi! -
Вiн пiдняв товстого пальця вгору i похитнувся усiм тiлом, ледь не
завалившись на скатертину з пригощанням.
Гостi-купцi були добре пiдпилi, тiльки мосулець не виявляв ознак
сп'янiння, хiба що легкий пiт виступав на його засмаглому обличчi.
Повi? та спiвачка теж добре сп'янiли, певно, що й музика Кадарiя трохи
пiдпила, бо вона, це добре Алi помiтив, час вiд часу крутила на пальцi
перстень i милувалася спалахами кривавого лала.
Мосулець попрохав проспiвати вiрша Омара про газелей, i Кадарi?
довелось i спiвати, й грати самiй - Нiссо лише весело хихотiла i розпустила
поли свого халату так, що у вирiзi сорочки були добре виднi великi бiлi
опуклостi грудей.
Та стражник чомусь не зацiкавився ?? щедротами, а тодi, коли стомлена
Кадарiя попросила перепочинку, покликав до себе дiвчину, перевдягнену на
хлопця.
- Я стражник i всi це знають! А тому я повинен пересвiдчитися - чи ти
дiвчина, чи ти хлопець? Якщо ти хлопець, то ти бiглий раб Сахла. ? я маю
тебе йому повернути. Я давно вже йду по цьому слiду.
Мосулець напружився, це зразу помiтив Алi, та крiм нього нiхто на
мосульця не звернув уваги.
Обидва купцi почали переморгуватись мiж собою i тихенько похихикувати в
бороди.
Тим часом стражник посадовив повiю поруч себе на килим i почав
розв'язувати ?? пояс, здирати з не? каптанчик, знiмати з голови шапку i
залазити в пазуху.
- Ану знiмай сорочку! Щось я нiяк не намацаю в тебе грудей, певно, ти
хлопець!
?, не чекаючи, поки дiвчина знiме сорочку, сам здер з не? одежину. ?
перед всiма бризнули ?? маленькi тугi груди, всi в червоних плямах вiд
безжальних лабет стражника.
- Дiйсно - ти дiвчина... Хоча дуже схожа на раба цього клятого мiняйла
Сахла. Слухай, а ти танцювати вмi?ш?
?, не чекаючи, що вона вiдповiсть, вiн покликав двох ?? подруг.
- Кастань?ти взяли з собою? Добре! А бубона нема? ?? Чудово! А ну йди i
танцюй! Та дивись менi, щоб з Й?менськими придиханнями, з негритянськими
вихиляннями, з магрiбiнськими зойканнями. Дiвчина потяглася до сорочки, та
стражник боляче вдарив ?? по руцi.
- Танцюй так, щоб усi бачили, що ти дiвчина!
Ляснула долонею одна блудниця в невеличкий бубончик, а друга -
застрекотiла кастань?тами.
Напiвоголена схопила з пiдлоги пояс i пiд стукiт бубонця вийшла на
середину помешкання, обгортаючи довгий червоний пояс навколо тонкого стану.
Дiвчина танцювала добре, i навiть спiвачка i гостi почали ляскати в
такт танцю.
- Тихо! - нараз закричав стражник i, не чекаючи, звернувся до
басрiйських купцiв: - А раптом той бiглий раб ?внух або гермафродит? Як ви,
шановнi, вважа?те? Може так бути?!
Обидва купцi весело й п'яно закричали:
- Може, може бути!
Мосулець з усмiшкою схилив голову, але слова не подав.
Стражник пiдкликав до себе танцiвницю i почав сам на нiй розкручувати
пояс.
Без пояса шовковi шаровари зiслизнули з ?? худих нiг i впали на
пiдлогу.
- Слава Аллаху! Дiвчина! А то вже думав - доведеться полишити шляхетну
компанiю i вiдвести втiкача до мiняйла... Танцюй, дiвко, i звеселяй нас!
Крутилася в шаленiм танцi блудниця - вуста розкритi, очi безтямнi. Але
тiло вiдгукувалось на кожен удар бубонця i трiскотiння кастань?т.
На здивування всiх, музика Кадарiя пiдстро?ла аль-ут i дрiбними
краплями задзвенiли його струни. Всi аж пiдстрибували на мiсцi, шарпались
тiлом, трусили плечима. А Нiссо сп'янiлим солодким голосом завела соромiцьку
пiсню.
Стражник раптом пiдхопився i, згарбавши танцiвницю здоровенними
лабетами, понiс ?? пiд стiну на м'якi подушки...
Музики замовкли, приголомшенi дiями стражника, але мосулець в тишi
промовив:
- Музики! Продовжуйте гру!
Тонесеньким голоском засмiялася Кадарiя на зауваження Абу Амара i
задзвенiла струнами. Загуркотiла бубоном блудниця, заклацала кастань?тами
друга. Старий i молодий купцi плескали в долонi...
Гармидер настав неймовiрний! Всi просто оскаженiли, споглядаючи
стражника i блудницю.
Алi не витримав i пiдвiв голову, щоб подивитись на шпарку пiд стелю.
Вiн просто вже не мiг побороти заборону - його цiлий вечiр тягло подивитися
на ту щiлину, та?мницю яко? вiн перший узнав. В щiлинi блищали чи?сь чотири
ока.
Алi зразу ж нахилився до глечикiв з водою, щоб нiхто не перехопив його
погляду. Та було пiзно - Абу Амар вже кликав його до себе i зашепотiв
хлопцевi на вухо:
- Важиш головою! На перший раз - вибачаю, вдруге повториш - годуватимеш
крабiв у каналi! - ? голоснiше, щоб усi чули: - Вiдчини дверi в сусiдню
кiмнату, вони зразу за килимом! Запали в кiмнатi свiтильник, постав воду!
В напiвтемрявi Алi нечутно вiдхилив край килима, зразу за ним намацав
дверi, i вони без звуку вiдвернулись усередину невеличко? кiмнатки. Крiзь
високе вiконце пробивався промiнь мiсяця i клав дивний вiзерунок на долiвку.
Хлопець, полишивши мiдного глека i тазик, поспiшив до хазя?на.
- Там видно й без свiтильника - мiсяць через вiконечко пада?.
- Я бачу, ти стомився й тому верзеш дурницi, - зашепотiв йому мосулець.
А всi навколо дiйшли до сказу, спiвали дурними голосами похабну базарну
пiсеньку.
- Вiзьми халви та родзинок i поспи.
- Де?
- В кiмнатi Айшi. Скажи ?й, що я наказав.
Алi в темрявi загрiб зi скатертини в шапку добрi куски халви та жменi
родзинок. Ще йому межи пальцi попали фiсташки, фiнiки, медовi колобки,
сушенi смокви, але з цього вiн не прихопив нiчого. Джафаровi фiнiки
вкарбувалися йому назавжди.
Коли вiн штовхнув дверi, то вдарив по лобi господиню Айшу - вона
пiдглядала в дiрочку вiд сучка, але раптово? появи хлопця не помiтила i не
встигла вiдхилитись.
Вона не втрималась i гепнулася на сiдницi, ледь не загуркотiвши по
сходах.
- Це ти, дурнику? Ледь не вбив мене, бiдолашну... Я тво?му хазя?ну несу
вино, а ти...
Вона не вигадала що далi сказати i сидiла так на краю сходiв.
Алi стояв i дивився на ?? заголенi ноги, а ступити не мiг - вона йому
перегородила шлях.
- Куди ти йдеш? - зрештою здогадалася спитати.
- Хазя?н наказав менi перепочити в тво?му помешканнi, хазяйко.
- Ну добре, iди спи, тiльки не базiкай там багато...
- Добре! - погодився Алi, хоча так i не второпав, чому "не базiкати". ?
де не базiкати - "там" унизу, в помешканнi Айшi, чи "там" нагорi, з хазя?ном
сво?м? Га?!
Вiн пiшов униз, i коли вже завертав, то пiдняв голову - господиня Айша,
зiгнувшись, заглядала в дiрочку.
У кiмнатi Айшi тонкий вогник лампи вiдсвiчували стократ глеки, казани,
тази i чашi.
Бiля жаровнi клопоталася маленька, чорна дiвчина з прекоротким крученим
в кiлечка волоссям. Дiвчина обернулась i прикрила розтуленого рота пальцями
правицi.
- Ти хто? - спитав Алi.
- Рабиня Айшi.
Вона помiшувала ложкою якесь вариво в мiднiм казанку. Казанок був не
закiптюжений, зовсiм свiтлий. Тому Алi вiдразу второпав - тут рiдко готують
- бо купують ?жу в якiйсь харчевнi.
- А тво? як iм'я?..
- Джарiя. Я з кра?ни зiнджiв.
- Не слiпий, бачу, хто ти така! Але все ж, як тебе мати звала?
- Те iм'я тiльки мо?... А я чую, хто ти такий!
- Як так?
- Слухом чую - мова твоя багдадська. Базарна мова. ? йдеш ти стомленими
ногами. Сова?ш, човга?ш ногами - спати хочеш.
- Пригости мене юшкою, а я тебе халвою та родзинками...
- Халви нiколи не куштувала...- i голос негритяночки затремтiв.
Вона швидко насипала хлопцевi в чашку гарячо? сочевично? юшки i дала
шмат черствого коржа. Сама ж вихопила з шапки грудку халви, вiдщипувала вiд
не? по крихтi i кидала в червонi, наче обдертi до кровi вуста.
Вона сидiла, так розставивши ноги, щоб полотняна сорочка натяглася i
жодна крихта не впала на долiвку. Вирячила на Алi величезнi чорнi очi з
такими iскристими бiлками, що - здавалося, нiби вони свiтились у мороцi
кiмнати.
Поки Алi висьорбав половину сочевично? юшки, вона злизала з тонких
пальцiв найдрiбнiшi крихточки халви. Тодi хлопець видiлив ?й щедру жменю
родзинок.
Вiд погляду - такого вдячного вiн нiколи не бачив у жодно? людини -
хлопець вiдвернувся. Йому соромно стало, що себе вважав часом бiдним i
нещасним. Ось де бiдна iстота - за грудочку халви i жменю родзинок вважа?
тебе сво?м найбiльшим благодiйником!
Водночас Алi дуже хотiлося спитати в негритяночки про багато речей, а
те, що вона зна? про цi речi, вiн не сумнiвався.
- Скажи менi, Джарi?, чому в цьому домi не живуть пожильцi? Адже вони б
вiддавали Айшi багато грошей! ? куди виходить мур цього будинку з тi??
кiмнати, де зараз бенкетують?
- Тому тут не живуть люди, що ранiше багато людей жило! А потiм ?? один
пожилець пограбував i втiк. Вiн ?? полюбовником був i втiк невiдомо куди з
усiм ?? золотом i срiблом. Тодi мiняйло-перс, звуть його Рустем, порадив ?й
прогнати всiх пожильцiв, а вiн платитиме ?й, як би в будинку жили люди...
Ну, як би вiн платив за всiх пожильцiв, тiльки щоб ?х не було... Зрозумiв?
Вiн боявся, щоб хтось iз пожильцiв не зробив до нього пiдкоп. Тому вiн i
?внухiв трьох трима?, сторожiв значить, i кiлькох собак... Собаки прелютi,
?х привезли з Хорасану2 ще цуценятами. А ще Айша грошi заробля?
тим, що вiдда? в найми глеки, казани й тазики рiзним людям. Всiх вона
пам'ята?, нiкого нiколи не переплута? i не забуде!.. Ще вона ходить i
скупову? пряжу в замiжнiх жiнок, бо це не брудний заробiток у них, у бiлих,
вважа?ться... Ти, правда, теж бiлий, але ти не злий. ? не вважа?ш мене
пiдлою...
- А чому я повинен тебе вважати пiдлою?
- Тому, що всi бiлi люди вважають себе найкращими, найчеснiшими, а
темних людей найбрехливiшими!
- Ну добре, нехай воно так... Але хто така Айша? Чому це ?? будинок?
- Вона сестра одного багатющого купця. Вiн тепер живе в Магрiбi. А
будинком управляти лишив ??.
- Слухай, Джарi?! А куди виходить стiна iз кiмнати, де зараз
бенкетують?
- Упритул до старих Рустемових голуб'ятень. Рустем страшенно бо?ться,
щоб злодi? не проколупали дiрку в його мурах, чи щоб не прорили нори до його
скарбiв! А тiльки я знаю - його старша донька удвох iз одною наложницею самi
зробили дiрку в будинку Айшi та й пiдглядають потихеньку, що тут робиться...
- А що ж тут можна побачити? Тепер же у вас нема? пожильцiв...
- Е-е-е,- протягла негритяночка,- коли Рустем вiд'?здить до моря на
два-три днi, тодi Айша зда? на нiч чи на двi знайомим для утiх якусь iз
кiмнат. Або всього на кiлька годин - якщо це сiмейнi люди i нi вiн, нi вона
не можуть полишити домiвку на нiч... А тi пiдглядають i мовчать. Певно, Айша
зна? щось про них, то вони й мовчать... Ех, якби знати ?хнi секрети! Тихо!
Спуска?ться Айша!.. Давай сюди мерщiй миску, нiби це я з'?ла!
Зайшла в кiмнату Айша. На ходу вихопила грудку халви у хлопця i заразом
сподобилась прихопити ще й з десяток родзинок.
- Смачнi родзинки... Лягай спати отам! - вона кивнула на купу мотлоху.
- Ти, мавпо, дивись не блудствуй з ним! Всi ви чорнi розпусницi! - ? вона
солодко потяглась, аж пальцями хруснула. - А ти менi, гляди, не пригощай ??
солодощами, бо хазя?ну скажу! Адже правильно кажуть - не годуй досхочу
собаку, бо вона тебе зжере!
Як Айша знов пiшла нагору, Джарiя почала гладити себе по череву i
радiсно посмiхатись.
- От смачно, от смачно! Як вино п'янить... Айша ще грошi заробля? тим,
що зводить молодих гультя?в з жiнками купцiв i мореплавцiв, коли тi десь у
далеких мандрiвках. А пожадлива! На вулицi пiднiме фiнiкову кiсточку i
притягне в садибу! А в само? найкращого сорту пальма засохла, бо не вмi? за
нею доглядати. Чоловiкiв бо?ться найняти - дума?, ще пограбують ??! Та й
платити треба не менше, нiж iншi платять... У дворi i жасмин рiс, i кущi
троянд були! Все пропало!
- А ти? Хiба ти не любиш квiтiв?
- Квiти - то забавка для вiльних... Якби ?х можна було з'?сти... отодi
б я...
- Слухай! Ось тобi шапка. Тут ще трохи родзинок i крихти халви. Як усе
вибереш, надягнеш менi на голову!.. - ? впав на мотлох, уже стятий глибоким
сном.
Прокинувся Алi одразу, iз неспокiйним вiдчуттям, що почалося щось
дивне.
Дiйсно, на сходах почулися розлюченi жiночi, п'янi чоловiчi голоси, якi
нiби намагалися заспоко?ти жiнок, втишити. Та чоловiчi голоси таки здорово
були п'янi - варнякали з великим зусиллям. Навiть голос Абу Амара i той був
уже п'яний.
Всi пройшли повз кiмнату, i хтось вiдпер дверi на хiдник до каналу.
Нi хвилю не вагаючись, Алi побiг на другий поверх i вiдкрив дверi до
кiмнати з еркером. Чомусь у цiй кiмнатi не було запори, а сама ця кiмната не
мала нi жодного тахта, нi циновки, нi килимка на стiнi, та й нiяких
вiзерункiв чи прикрас.
За Алi поспiшила i чорношкiра Джарiя. Вони вдвох притисли обличчя до
товсто? решiтки вiкна. Внизу стояли всi принаявнi в цьому будинку, навiть
напiвроздягнений стражник i напiвгола танцiвниця.
Двi повi? благали музику Кадарiю:
- Не кидай!!! Подумай, що ти робиш?!!
- Та кидай вже швидше - пiдбурювала персiянка Нiссо напарницю. - Вона
здохне, як таке побачить! Клянусь Аллахом!
- Можеш кидати - рубав стражник хрипливим басом. - Але тодi я накажу
мо?м людям витягти перстень з багна... ? подарую його мо?й любiй Зуламi.
Вiн при всiх торсав ?? за оголенi груди. Кадарiя пiдступила до Айшi:
- Протанцю?ш стiльки, скiльки танцювала Зулама - перстень твiй!
Присягаюсь Аллахом!
Господиня Айша трохи похитнулась (видно, i ?? добре напо?ли), але
нiчого не говорила, тiльки водила головою за перснем, що ним перед ??
обличчям розмахувала Кадарiя.
Зрештою Кадарi? те все набридло. Вона пiдiйшла швидкими кроками до краю
хiдника, невдало розмахнулась i жбурнула перстень - щедрий дарунок Абу
Амара.
Зойкнули розпачливо двi повi?.
Радiсно скрикнула Нiссо.
Алi та Джарiя, не змовляючись, поспiшили вниз, на вулицю, щоб затягти
непритомну жiнку до будинку.
Хлопець разом iз рабинею перетягли зомлiлу господиню в помешкання.
Тепер Алi пересвiдчився, яка важка i незручна для ношi непритомна людина.
Всi ж iншi з п'яними спiвами та смiхом i кепкуванням над пожадливою
хазяйкою пiднялися на третiй поверх.
Чорна рабиня, вкрай перелякана, сидiла бiля сво?? володарки i нiчого не
робила.
А хлопець то хапався терти скронi зомлiлiй жiнцi (десь таке чув), то
класти мокру ганчiрку на чоло.
Заскрипiли, дверi. Негритяночка наче й не чула, злякано дивилась на
потемнiле лице хворо?. Вступили мосулець i стражник.
- Що б не сталося - спочатку знайди мене! Я все уладнаю - слово
во?на... Спасибi тобi - вже кiлька рокiв я так не веселився, як цi?? ночi!
- О шейх! - Мосулець приклав руку до серця.- Тако? дотепно? витiвки,
яку ти втнув з отим "рабом", я ще нi вiд кого не чув! ? скажу тобi,
вельмишановний та вельмидостойний, не чув навiть про подiбний жарт, ба
навiть не читав! - i мосулець захихикав.
А стражник зареготав на все горло i ляснув здоровенною правицею по
плечу Абу Амара.
- Поклич пiсля молитви лiкаря ?бн Юсуфа. Вправний християнин. Якщо
хочеш взнати про грошовi справи цi?? гi?ни - пiдмаж мiняйла Бен Закарiю.
?удей бере у не? грошi й пуска? ?х в обiг... А ти, хлопче, знайди, де в не?
оцет i м'ятна настойка, та й зроби ?й ганчiрки мокрi на чоло i скронi... У
нас при допитах i дужим чоловiкам оцет допомага?, а м'ята поверта? до
тями...
- Лишайся бiля Айшi, поки я не покличу, i дивись, щоб чорна робила все,
що потрiбно! - наказав мосулець, i чоловiки пiшли на сходи. Дерев'янi щаблi
спiвали пiд ?хнiми ногами якусь рипучу мелодiю.
Щоб дiстати оцет та м'ятний настiй, довелося заголювати Айшу i знiмати
з не? тонкий пояс з цiлою силкою рiзних ключiв. Нiяково було й страшно
торкатись хлопцевi жiночо? голизни...
Негритяиочка швидко вiднайшла ключ вiд комiрчини з припасами.
В комiрчинi тхнуло гiрким баранячим ло?м, цвiлими сухарями, прокислими
фiнiками та смердiло сушеним акулячим м'ясом.
Поки Алi шукав лiки, Джарiя з радiсним криком вихопила горщик, засунула
туди руку i напхала собi повен рот проса. Далi вона потягла з полицi глиняну
баклажку i вибiгла геть.
Алi опiкувався господинею i чув, як у сусiднiй кiмнатi рабиня гуркотить
товкачем - трощить пшоно на грубе борошно.
Потiм з-за дверей крiзь темний коридор поплив гiркий чад деревного
вугiлля, просто як iз кузнi. Алi зрозумiв - негритяночка заправила жаровню
паленими фiнiковими кiсточками.
Чи то вiд турбот Алi, чи вiд ?дкого диму, але господиня Айша розплющила
очi, пiдвела голову, втягнула з шумом повiтря, сперлася на лiктi.
- Хто без мого дозволу готу? млинцi? - Тремтячою рукою помацала в себе
на животi. - Де ключi?!! Погра-бували-и! - з розпачем закричала Айша i впала
навзнак.
Голова в не? повернулася набiк, i з носа тонкою цiвкою текла темна
кров.
Алi пiдставив пiд лице глибоку мiдну тацю i сам метнувся до сусiдньо?
кiмнати. При слабому свiтлi вiд жаровнi Алi побачив, як негритяночка полива?
пригорiлий оладок кунжутною олi?ю, посипа? грубою сiллю i пха? до свого
широченного рота.
- Пiшли швидше! Айша кона? - в не? кров носом чурить! - закричав Алi. -
А ти тут оладки жереш!
- Пусте! Не здохне,- спокiйно вiдповiла рабиня, облизуючи, чорнi пальцi
з рожевими нiгтями. - Як пiшла кров, то небавом ?й стане легше. Таке вже
бувало - як iде носом кров, то за день-два оклига?. Сiдай, скуштуй оладка...
Зна?ш, вiдколи мене схопили людолови, не ?ла я наших пшоняних оладкiв!
Алi завагався лише на хвилю, бо враз вiдчув, що ?сти йому хочеться, аж
у черевi смокче.
А потiм i собi, обпiкаючи пальцi, згорнув трубочкою вогненного оладка,
змастив запашною олi?ю i посипав темною сiллю.
А Джарiя тим часом вже плюскала на розпечену сковороду нову порцiю
рiдкого пшоняного розчину.
Алi впорався з другим оладком i поспiшив назад до Айшi.
Йому стало бридко i страшно - таця переповнилась кров'ю, та з носа вже
не лилося.
Алi повернувся до дiвчини.
- ?ди, винеси i вимий кров! Обмий ?й лице!
- А ти? - здивовано спитала негритяночка.
- Я мусульманин. Менi пiсля кровi треба очищатись!
- Скiльки ви вбива?те людей, а кровi бо?тесь! - ледь не кричала
негритяночка, а сама все струшувала сковороду з млинцем, щоб вiн не
пригорiв.- Ну почекай трохи - ось цей оладок лишень з'?м i все зроблю... Ну
почекай! - Вона заплакала.
Тодi Алi махнув рукою i пiшов чекати ?? бiля хворо? Айшi...
Перед самiсiньким сходом сонця, перед молитвою, весела компанiя
вивалилася iз занедбаного будинку-палацу.
Алi виглядав у еркер i бачив, як на свист стражника з-за рогу каналу
випливли два великi човни, а в них люди нiчно? стражi. До одного сiв
начальник стражi, до другого - купцi з дiвками.
Була повна вода, i хвилi плюскали пiнистими бризками аж до верха паль.
Мосулець стояв на самiсiнькiм кра?чку греблi i махав рукою вiдпливаючим
гостям.
Алi був бiля господинi, коли всередину зайшов мосулець.
- Слухай уважно - неси нагору жаровню, сковороду, мiдний кухоль, ступку
i глек води. Та швидко!
Без жодно? похибки i зупинки виконав Алi наказ господаря.
Мосулець кинув з трiскотом жменю якихось зелено-оливкових зернин у
ступку i зачав розбивати ?х товкачем.
- Мiй господине! Давай я все добре зроблю! - вихопився Алi.
- Не заважай! ?ди вниз - доглянь, чи все гаразд, потiм прийдеш.
Та хлопець не спустився зразу до Айшi й рабинi, а завернув у кiмнату з
еркером. Притисся до мiцних ?рат, зроблених з дубових брускiв.
Просто пiд баштою еркера коливався на припливнiй хвилi човен. У човнi
було дво?: якийсь рибалочка i чоловiк з пов'язкою на обличчi, загорнутий у
широкий плащ.
Десь з-за обрiю пробилися променi сонця, заспiвали на мiнаретах темнi
муедзини.
А чоловiк у плащi й не чув заклику до молитви, а показував, як музика
жбурнула перстень i де вiн нiбито занурився у воду.
? тодi Алi впiзнав у ньому стражника.
Спостерiг - стражник помиля?ться - нiкчемнi сили дiвчини ввели його в
оману - показував рибалцi набагато ближче до берега, нiж вона кинула той
царський дарунок.
Рибалка роздягся i пiрнув у вируючу воду.
Пiд водою вiн так затримався, що тюрок (а стражниками, як i скрiзь по
халiфату, буди або тюрки, або курди) почав непоко?тись i все заглядати у
воду.
Алi подумки засмiявся - такi всi скаженi, тiльки б i лили людську кров,
а вода ?х ляка?!
Випiрнув рибалка без персня.
? вдруге так само.
? втрет? без нiчого.
? ще багато разiв.
Алi бачив, що рибалка не там шука?, але вiн був не такий дурний, щоб
пояснити цьому рiзниковi про його помилку. Пiсля срамно? п'яно? ночi в Алi
не лишилось i крихти поваги до стражника. Шкода тiльки зусиль рибалки. Та й
рибалка хлопцевi не сподобався - пiрна? незграбно, вiддихувавсь якось
безладно, невмiло.
Зрештою хлопець згадав, що хазя?н Абу Амар наказав йому все оглянути
внизу i пiднятись до поко?в. Внизу нiчого не змiнилось - Айша лежала без
пам'ятi, а негритяночка все ще пекла тоненькi пшонянi млинцi.
Коди Алi пiднявся до помешкання мосульця, то його чутливi нiздрi вразив
дивний i та?мничий запах смаженого зерня. Пахло наче i жирним, i гiрким,
чимось таким, що водночас заспокою? i бадьорить, що одним тiльки запахом
пiдiйма? пiдупалi сиди, вiдганя? втому...
Коли Адi вiдхилив дверi, то мосулець стояв навколiшки перед жаровнею i
сипав якесь терте листя в кухоль. А кухоль повнився варивом, бризкав на
вугiлля, i тодi дзвiнкий i солодкуватий, приторний запах вибухав iз повною
силою.
Мосулець зняв кухоль i дав вiдстоятись, а потiм налив собi невеличку
чашу. Обпiкаючись i кривлячись, ковтав пахучу, темну рiдину. Нiздрi його
роздувались, очi заплющенi, а на обличчi з'явилось очiкування чи то
насолоди, чи то радостi.
- Розповiдай, що взнав! - наказав мосулець не вiдкриваючи очей.
Алi все виклав - крiм одного, що стражник не зна? точного мiсця, де
впав перстень, а вiн, Алi, добре запам'ятав точку падiння.
Алi сам хотiв дiстати перстень. Хлопцевi праглося знайти перстень, щоб
його винагородили - дали трохи грошей. Тодi вiн не до?дав би окрушини, а мiг
би купити добрий на?док. Та наперед хвалитись Алi боявся. Вiн добре
пам'ятав, як уся вулиця над ним кепкувала, коли вiн похвалявся, що витягне
з-пiд млина великого вусача. ? цей вусач вирвався з його пальцiв. Пiсля того
наперед вiн нiколи не хвалився i не зарiкався.
- Молодець! - похвалив мосулець. - Ось тобi грошi на лiкаря й лiки.
Айшу треба добре лiкувати, бо ще помре. А зараз поспiши на кiнець кварталу -
там вже човнярi пропливають - i поклич менi човен. Та не гайся! Потiм на
базар. Зелень, хлiб, смажена риба, акуляче м'ясо в'ялене. Запам'ятав?!
Добре! - Мосулець на очах порожевiв, очi в нього бадьоро заблищали. -
Нагодуй з нашого на?дку Айшу та негритянку - помiчникiв треба прикормлювати,
щоб були слухнянiшi... Хочеш моккансько? та?мницi скуштувати?.. Бо?шся?! Це
не вино i не хашиш - не дурманять людину цi зерна, а дають бадьорiсть i силу
до дi?...
Вiн простяг чашу iз залишками темно-зеленого питва.
Алi зробив кiлька ковткiв гарячого варива, а далi була темно-зелена
гуща товчених зерен. З незвички обпекло стравохiд i гаряче розлилося в
шлунку. На язику терпко гiрчило i було навiть бридко...
Та коли пiд мурами складiв поспiшав до початку кварталу, вiдчув - до
нього поверта?ться бадьорiсть i веселий настрiй. Наче й не було божевiльно?
ночi! У головi не крутилось, як вiд вина, i рухи були зграбнi й упевненi.
Спiвали, тягли молитви муедзини на гостроверхих мiнаретах.
Господар вiдплив, ще раз наказавши покликати лiкаря для Айшi.
Тiльки-но човен завернув за рiг кварталу, як Алi швидко спустився з
хiдника i примостився на палi. Миттю розiбрався i склав сво? одежини на
другу палю.
Примiрявся i кинув шматочок свинцю туди, куди ще в сутiнках Кадарiя
жбурнула перстень з лалом.
Приплив наче скiнчився, i вода в каналi заспоко?лась. Бруд i каламуть
опадали на дно.
Хлопчина ще з вiкна еркера добре примiрився, де йому пiрнати. Вибрав
собi i добре запам'ятав вказiвники - на каналi з того боку три свiжi палi, а
на цьому боцi - дверi будинку Айшi.
Без жодного плюскоту слизнув у воду та швидко й тихо поплив на потрiбне
мiсце.
Зупинився наче в потрiбнiм мiсцi, перекрутився у водi, обдивився
будинки Айшi та мiняйла Рустема - чи не пiдгляда? за ним хто? ? йому
здалось, наче за густою решiткою еркера блиснули очi. Може, це Джарiя
пiдгляда??.. Проте як вiн не вдивлявся пильно, бiльше нiяких ознак людини за
решiткою не примiтив.
Ще трохи почекавши i все розглядаючись на всi боки - чи нема де кого? -
швидко занурився пiд воду.
Коли хлопець наблизився до дна, вiдчув - його зносить придонна течiя.
На всяк випадок пошарудiв пальцями по купах смiття, що скупчилося на днi
каналу. Нi шматка свинцю, анi персня не знайшов. Випiрнув i побачив, що його
знесло лiворуч. Вiдплив праворуч i пiрнув з надi?ю, що течiя пронесе його
над потрiбним мiсцем.
Хоч намул i спав, проте у водi ще були сутiнки. ? коли його почало
зносити втрет? лiворуч, раптом у густiй зелено-жовтiй каламутi спалахнув
жовтий - промiнь i зразу ж загас. Алi випiрнув, добре вiддихався i спустився
якомога обережнiше i швидше. Вiн дуже поспiшав, бо повiтря тягло його
нагору, у скронях коливався тонкий дзвiн i ось-ось хотiлося хапонути
повiтря.
Вiн затримався над купкою череп'я i почав швидко-швидко перебирати
уламки, скалки. Ось i винагорода - в денцi глечика пальцi намацали шматочок
свинцю. Значить, перстень десь зовсiм поруч.
Хотiлося хапонути на повнi груди повiтря. Дзвiн у вухах став
нестримний. Та хлопець знав - зараз i тiльки цi?? митi вiн повинен шукати i
знайти перстень з лалом! Доказ цьому - шматочок свинцю! Золото десь поруч,
зовсiм поряд! При другому зануреннi хто зна, чи пощастить потрапити
точнiсiнько в це мiсце! Вiн поволi почав вести рукою по колу, все ширше й
ширше роблячи круги... ? ось пальцi слизнули по твердiй опуклостi лала. Наче
вишенька, опуклiсть багряного лалу. Алi затис здобич правицею i з усiх сил
поспiшив на поверхню. У хлопця вистачило тями, щоб не роздивлятися перстень
i не милуватись ним при яскравому свiтлi.
Вилiзши на палю, швидко зав'язав перстень у кiнчик хустки, якою
обгортав шапочку.
Вiн, вiн, Алi, син багдадського смiттяра, витяг, видобув скарб iз
брудного каналу!
А коли вiддасть його Амару? Це вже потiм... Поки що треба не думати про
перстень, а швидко виконувати накази хазя?на - знайти лiкаря i купити
на?дки...
Алi вiдiмкнув важкi заплiснявiлi дверi i тихо прослизнув до примiщення.
Господиня Айша щось бурмотiла i стогнала, та не було зрозумiло, чи це
сон в не?, чи марення.
Негритяночка спала на пiдлозi в сусiднiй кiмнатi, ледь не торкаючись
сiро-рожевими п'ятами розпечено? жаровнi.
Алi не розбудив ??, а сам винiс жаровню на подвiр'я, а потiм позамикав
усi дверi, сховав ключi, як i Айша, на голому тiлi. Вислизнув тихо й
непомiтно через запасну хвiртку до бiчного каналу.
Тiльки пробiг пiд стiнами складiв до перехрестя каналiв, як зразу ж
здибав човняра. ? винайняв його до полуденно? молитви за дирхем. Човняр був
радий, що знайшов такого дурника, а хлопець зрадiв, що не треба тепер знову
кожного разу шукати човняра - вiн буде напохватi.
З лiкарем було гiрше.
Коли огрядний, сивобородий християнин взнав, що його викликають до
Айшi, вiн замахав пухкими руками.
- Нiкуди не рушу й кроку! Ця гi?на буде кричати, що вона вдячна менi на
динар, а заплатить битий фалс! З мiсця для не? не рушу! Це справжня
басрiйська скупердяйка!
- Ось тобi, господине, два дирхеми, як задаток. Справжнi, не "чорнi"!
Це мiй хазя?н, Абу Амар, мосулець, кличе тебе до господинi Айшi. Вiн
платить. Бачиш оце - тобi монети! Якщо ?й допоможеш...
Лiкар узяв монету, довго крутив межи пальцями. Зрештою прикусив мiцними
бiлими зубами шматочок карбованого срiбла.
- ?ду! Срiбло - не золото, проте рiч переконлива!
Коли Алi завiв лiкаря у цей пота?мний будинок, з-за дверей почувся
стукiт у дошки та плач.
Алi не вiдiмкнув негритяночку, поки лiкар не оглянув хворо? та не
призначив рiзних лiкiв i не пояснив, де й у кого ?х купити, i як ?х давати
хворiй.
Тодi тiльки Алi вiдiмкнув дверi. Негритянка вискочила стрiлою,
перечепилась i розтовкла собi носа.
Лiкар весело i вдоволено розсмiявся.
- Тепер i в рабинi кровотеча, i в хазяйки! Недарма ж кажуть, що собака
й рабиня схожi на господаря!
Негритяночка витерла кров кулаком i кинулась iз обуреним вереском до
хлопця.
- Зачинив мене, мов собаку?!! Куди ти йдеш?! Вiзьми мене iз собою!
- Цить, чорна мавпо! - Лiкар обурився. - Ти рабиня, а вiн мусульманин!
Ти що - збожеволiла?8 Якщо хочеш на вулицю пiти, то поклонись
йому низько i попроси та й одягни на шию свою рабську кулю. ? - А тодi до
Алi i теж обуреним голосом: - Чого на мене дивишся? З рабами треба тiльки
суворо! Добра i ласки вони не розумiють. Сядуть тобi на шию, як Дiд на
Сiндбада-Морехода. ? не скинеш, i не знiмеш.
З такими напучуваннями вони й сiли до човна. Алi думав вiдвезти лiкаря
до його дому, проте лiкар попрохав, щоб його вiдвезли до садиби купця Сахла.
- Правда, господине, що в того Сахла ? чудо з чудес - серед квiтiв -
троянда з пелюстками наполовину червоними, наполовину бiлими? Я так хочу
побачити чудову троянду!
- ?. А чого тобi, хлопче, дивитись? Ти ж простолюдин, слуга... А щоб
зрозумiти красу чи квiтiв, чи ще чого iншого, треба бути i освiченою, i
вихованою людиною. А ти ж, певно, до всього i не вчився нiколи i не зна?ш
навiть грамоти?
Алi нiчого не вiдповiв i сумно опустив голову - все була чиста правда.
Звiдкiль синовi Хасана-смiттяра знати грамоту?
? хлопчина вiдчув себе таким малим i ницим вiд зневажливих слiв лiкаря,
що ладен був упасти каменем на дно каналу i бiльше не виринати.
Тiльки щодо краси - то тут Алi обурився, та не посмiв перечити лiкарю.
Хiба вони, цi багатi й письменнi, помiчають красу цього свiту i рiзних
людських витворiв? От хоча б Джафар - хiба його цiкавить просто краса?! Йому
треба, щоб вона дорого коштувала, а вiн за не? щоб мало заплатив! Тодi краса
для нього справдi краса... А сам лiкар?! Говорить про освiту i вихованiсть,
а жодного разу не зиркнув на дивну штукову стелю, що в кiмнатi Айшi зависла
над головою, нiби золотi пришпиленi соти...
Човняр спинив свою посудину бiля кварталу, де жили рiзнi iновiрцi. Алi
добре запам'ятав, що до садиби купця Сахла можна потрапити i по водi, i з
ремiсничого кварталу, перейшовши по чотирьох мостах.
Потiм човен помчав до Зеленого базару.
Ранок коливався блакитним маревом, а марево протинали золотi променi.
? Басра, з усiма сво?ми палацами, будинками, мечетями й шпилями
мiнаретiв, здавалася велетенською флотилi?ю, що стала на припонi в каналi
Шатт-ель-Арабу.
А коли глибокими каналами пропливали бiлобокi морськi кораблi - дхау,
могло примаритись, що то зрушив з мiсця бiлостiнний будинок.
Найбiльшi кораблi не допливали до басрiйських базарiв - глибина безлiчi
проток i каналiв була недостатня. Вони зупинялись в Убуллi - там була
найглибша гавань. А звiдтiль товари до Басря перевозили меншi кораблi...
Небавом вони прибули на Зелений базар, i тут негритяночка себе
показала. Поки Алi питав цiну редьки та огiркiв, вона вже заглядала в
корзини, перегортала бадилля, пiдiймала круглi, блискучо бiлi головки
редьки, стискала ?х пальцями, нюхала огiрки, для чогось пiдносила ?х до
вуха. Алi здавалось, що всi люди придивляються до них, озираються. А вiн
цього страх не любив! Алi прикрикнув на не?, щоб вона тихо стояла. Дiвчина
полишила зелень, та крутила головою на всi боки, на все заглядалась, клацала
язиком, ще й до всього притупувала ногою, немов хотiла затанцювати.
Хлопця те ?? тупотiння вкрай роздратувало, вiн облишив розмову з
торговцем i суворо крикнув:
- Ти що - збожеволiла?! Чого танцю?ш?
- А ти хiба не чу?ш? Он там, на тому березi, за складами в шинку грають
на бубонi й ребабi. Певно, хтось iз бахрейнцiв.
- ? ти це чу?ш, мавпо? - спитав здивований торговець зеленню.
- Я все чую! Ось зараз iще хтось iз ними заграв. На вашiй дудцi,
отакiй, що бiля пищика гарбузик приладнаний...
- Гаджа! - закричав торговець зеленню. - Ану поспiшай до шинку за
перехрестя i подивись, якi музики там грають!
Вибiг iз комори-сховища молодий, кругловидий тюрок i поспiшив у човнi
до шинку.
Алi повибирав редьки, огiркiв, в'язку молодих пагонiв цукрово? тростини
i хотiв розплатитись iз торговцем, але той вiдтрутив його монети.
- Якщо твоя негритяночка збрехала про музику, присягаюсь Аллахом, ти
менi сплатиш удвiчi за товар, щоб не влаштовував отут веремi? i не лазив по
всiх корзинах i коробах.
- Але ж, господине! Я нiчого не влаштовував i нiчого не чiпав! -
обурився юний багдадець.
- А негритянка?!! Вона носить корзину, i в не? рабська куля на ши?.
Значить, ти вiдповiда?ш за не?!
Алi тодi мовчки вiдрахував подвiйну цiну за зелень i поклав на
перегорнуту корзину.
Потiм сказав Джарi?, показавши на корзину iз зеленню:
- Неси, чортова душо!
- Не понесу! Нехай його тюрок повернеться! Ось побачиш - я не збрехала!
- Неси! - розлютився Алi.
- Не понесу, i все! Не понесу, бо я не збрехала!.. А ти вiддаси менi
грошi, якщо вiн поверне тобi?
- Вiн не поверне...- Алi хотiв сам понести корзину,
Але негритяночка вчепилася в не?, а хлопець не мiг ?? подужати.
- Ти дума?ш, що вiн пожадливiший Рустема? - жваво поцiкавилася
негритяночка.
Цi слова пiдкинули на рiвнi ноги торговця зеленню.
- Ах ти смердюча собако! Ти мене, чистокровного араба, порiвню?ш iз
жалюгiдним персом?!! Та я зараз покличу сторожу! Та я вам, чортовi шахра?,
покажу! Обiкрасти мене хотiли та ще й насмiхаються?!! - репетував торговець
зеленню.
?х почали обступати люди, цiкавитись, що сталося. Здiймався галас. ?
Алi вiдчув себе в пастцi. Звичайно, якби не рабиня, то вiн би зразу
викрутився...
Галас i сварка розпалювались...
Якраз тодi проштовхався крiзь натовп тюрок-слуга.
- Там грають дво? бахрейнцiв - один на ребабi, другий на бубонi, а ще
там й?менець з дудкою... Кажуть, що вiн гра? краще за всiх на дудцi. ? ще
кажуть, що вiн був колись пiратом на Сокотрi...
- Вiддавай половину грошей! - сердито мовив Алi.
- Як ти, шмаркачу, розмовля?ш iз старшим? Та я зараз покличу базарного
стража!
- Присягаюсь Аллахом, ти хочеш здерти з мене подвiйну цiну, але не
вийде! До того ж ти пiдступний, як мiняйло, i пожадливий, як Рустем! Бо ти
посилав свого хлопця, щоб спiймати нас на брехнi i злупити з нас грошi!
Тепер ти продав сво? слово правовiрного за шiсть фалсiв. Я пiду до мухтасiба
- нехай вiн розсудить нашу суперечку - чи присягання Аллахом вимiрю?ться за
шiсть фалсiв?!
З лавочника почали смiятись.
- ?-ii, чортове сiм'я! - захрипiв зеленяр i посунув по дну перекинуто?
корзини монети. Алi розв'язав капшук i запхав ?х туди. ? тут знов почала
негритяночка:
- Дай менi два фалси! Дай менi, дай!
- Не мо? грошi, а господаревi!
- Дай менi два фалси - я собi куплю на один фалс бiло? квасолi, а на
другий - червоно?. ? зроблю намисто. ? буду тодi така гарна! - Вона
заклацала, закотила очi до лоба, засвiтивши бiлками.
- Дурна! Хiба намисто тобi вид замiнить! Кому яке лице Аллах дав, таке
й буде!
Вони вiдiйшли вiд злого торговця зеленню i проштовхувалися серед
натовпу уздовж корзин, коробiв, глечикiв та циновок з усiма рослинними
дивами пiвденного краю.
Джарiя захлипала i втерла носа сiрою, наче злинялою долонею.
- Як менi, так ти два фалси шкоду?ш на прикраси! А сам он який перстень
видобув!
- Тихо, - шарпонув Алi за руку негритяночку, а самому все аж похололо
всерединi, зацiпило просто. - Розкричалася! Ось тобi три фалси, i купи собi
яку хочеш квасолю! Тiльки не в цього змiя!
- Та хiба я кричу ! - заверещала негритяночка. - Я про той чортiв
перстень бiльше нiкому й слова не скажу!
? вона поспiшила до рядiв iз зерням.
А хлопець зупинився i подумав: "Треба вiддати пошвидше той перстень
Амаровi. Бо ще хтось його в мене забере!"
Та якийсь нiби iнший голос сказав йому: "Може, краще вiддати Кадарi??
Це ж ?й подарував Абу Амар"...
Негритяночка купила собi квасолi, а потiм вони без галасу й суперечок
докупили iншi на?дки, замовленi Абу Амаром.
? повернулись у твердиню Айшi.
Джарiя кинулася робити намисто з яскравих зернин, але хлопець схопив ??
за комiр сорочки.
- Попорай Айшу! Напiй ?? холодною водою, обмий лице i руки. Дай лiки з
чорно? пляшки!
Дiвчина вiдкрила товстогубого рота, щоб заперечити, та, зустрiвшись з
лютим поглядом хлопця, плямкнула губами i на згоду закивала головою.
Алi розклав у посуд рiзнi на?дки i заходився готувати для себе та iнших
трапезу.
Вiн швидко почистив та попатрав морських окунiв i кинув на розпечену
сковороду. Запах кунжутно? олi?, обсмажено? риби та кислуватий чад жару с
фiнiкових кiсточок заспоко?в його.
Ось тепер вiн втаму? i голод i якусь бридку напругу, що наче аж трусила
його пiсля базарно? сутички i дуростi Джарi?.
Вона ж, попоравши напiвживу господиню, пiдскочила до базаринок,
висмикнула пагiн цукрово? тростини i наполовину запхала до свого широченного
рота.
- Сiдай ?сти! Риба найкраща! Свiжа, свiжесенька!
Та Джарiя щось замукала напханим ротом i кинулась до сво?? квасолi.
Звичайно, був лише полудень i годилося тiльки помолитись та, випивши
води, з'?сти якусь ягоду чи плiд, а обiдати можна десь пiд захiд сонця, коли
почне вщухати спека.
Та з таким госдодином, як Абу Амар, асе змiнилось - не було i
справжнього снiданку, i ?сти хотiлося, аж рiзало в животi.
Поки Алi небавом розкошував смаженими морськими окунями та пшеничними
оладками, чорношкiра рабиня насиляла яскравi квасолини на товсту нитку.
По рибi, на закуску, хлопець щедро собi насипав на мiдну тарiль
кавунового насiння, шматочкiв сушено? динi та лущеного горiхового зерня...
Алi так смакувала ?жа, що в тiлi розпливлося солодке тепло i на сон хилило.
Тому, коли перед ним постала оголена Джарiя, вiн аж головою струсив i
очима заклiпав, щоб пересвiдчитись, чи вiн не спить.
Вона була геть гола, тiльки вузенька стрiчка, обмотана навколо пояса,
спадала вниз i прикривала лоно.
- Бачиш, яка я гарна? А ти не вiрив? Якщо прикраси ? - зразу дiвчина
ста? красивiша!
Тут тiльки Алi збагнув, що вона показу? йому сво? намисто з квасолi i
обручки з тi?? ж квасолi на зап'ястях рук i на литках.
Хлопець здивувався - i як вона могла так швидко проколоти i насилити
насiнини?
- Ну скажи, - вимагала Джарiя в хлопця, - правда ж, я тепер дуже
гарна?!
Алi хвилю повагався, хотiв сказати ?й, що вона як була мавпою, так i
лишилась, та вiн ще раз уважно поглянув на не? i з великим здивуванням
пересвiдчився, що вона зовсiм не така бридка, як у подертiй i замизканiй
довгополiй сорочцi.
- Тепер гарна...- видавив хлопець. - Тiльки ти без встиду - голяка
крутишся перед мужчиною!.. Треба сорочку одягти!..
- "Сорочку, сорочку"!..- перекривила Джарiя.- У ваших сорочках усi ви
мов опудала! От матуся моя - зна?ш, яка була красуня?! Куди менi до не?! А
лишень вдягали на не? вашi чортовi лахи, так i вона ставала, мов опудало!
Слухай, вiзьми он тазик.
- Принеси сама, - Алi здвигнув плечима i кинув у рота шматочок сушено?
динi.
Дiвчина миттю принесла тазик. Алi перевернув його, обтер ганчiркою вiд
сажi i вдарив злегка кiстками пальцiв. Мiдь вiдгукнулася чистим дзвоном.
Замахала Джарiя руками, закрутила стегнами, заколивалась спиною. Вона
крутилась, пiдстрибувала, ляскала собi сама в долонi i схиляла голову, нiби
прислухаючись, чи правильно вона дрiботить худими тонкокiстними стопами.
Обернула сяюче обличчя з виряченими бiлками очей.
- Давай швидше! Швидше!
Хлопець забарабанив з такою швидкiстю, на яку тiльки спроможнi його
руки.
- Швидше, швидше! - прохала Джарiя, не перестаючи крутити стегнами,
дрiботячи стопами i обертаючись навколо себе.
?? чорна шкiра зволожилась вiд рясного поту, заблищала наче воронове
крило.
Алi трiскотiв пальцями обох рук по дну тазика. Споглядаючи, як пружно
пiдскакують перса Джарi? з набряклими сосцями вiдчув, що наче в нього
почина? швидше битися серце, наче його почина? опановувати неспокiй, чекання
чогось невiдомого, тiло наповню? нiби млость.
Вiн здивувався сво?му вiдчуттю i перевiв погляд на невтомнi ноги
Джарi?. Хвилювання пропало.
Та коли дiвчина, крутячись по колу, наблизилась майже впритул до
хлопчини, повернулася до нього лицем i просто вгорi над ним застрибали тугi
перса, Алi вiдчув, що йому аж горло перехопило.
Спочатку вiн спробував не дивитися на танцiвницю. Та якась сила
повернула його голову. ? вiн бiльше й не намагався вiдвертатись. У головi в
нього наче злегка наморочилось, а серце починало калатати все швидше й
швидше. Вiн той бiг серця намагався випередити швидкими ударами пальцiв.
Нараз iз кiмнати Айшi хлопець почув сильний стогiн, потiм тихе волання.
Алi урвав стукiт по тазику. Та Джарiя ще хвилини двi, не менше,
дрiботiла ногами, крутила лискучими сiдницями.
Нарештi вона рiзко спинилась. Кинула вниз руки, стулила тремтячi
колiна, розкрила величезнi очi, засвiтила бiлками, провела яскраво-червоним
язиком по сiро-синiх товстенних губах.
- Що?! - впiрилась невидющими очима в лице Алi.
- Ти що - глуха?! Айша он як стогне i вола?! Пiди допоможи ?й!
Джарiя ступила з мiсця так як була - гола i в сво?х квасоляних
прикрасах. ? ноги в не? ще не йшли, вони все ще пританцьовували.
- Куди гола полiзла? - Алi прикрикнув на не? .- Сорочку вдягни!..
? Джарiя, пританцьовуючи, повернула назад, схопила з тахта свою
благеньку одiж i, так само пiдстрибуючи, пiшла до хворо?. Тiльки-но Джарiя
зникла в другiй кiмнатi, як Алi захотiлося спати. Вiдчув, що зараз впаде на
пiдлогу. Тому вiн пiдвiвся i перейшов пiд стiну. Тiльки пiдклав пiд спину
стару, замизкану подушку, як нестримний сон пов'язав солодкою вагою все його
тiло...
Часом на якiсь митт?востi пелена важкого сну вiдпливала кудись, i вiн
тодi усвiдомлював, що поруч нього сидить Джарiя i запиха?ться оладками,
рибою, чавить зубами соковитi пагони цукрово? тростини. Що вона товче просо
в ступi, i вiд ударiв товкача аж весь будинок двигтить i плюскотять великi
хвилi в каналi за стiною.
Часом наче пахло смаженою кунжутною олi?ю, п'янкими родзинками,
розсипчастими фiнiками. Потiм знов важкою глиною навалився сон. ? невiдомо,
скiльки часу та хвиля сну покривала хлопця. Вiн не прокинувся, вiн не мiг нi
крикнути, нi поворухнути нi рукою, нi ногою. Та вiдчував усе, що з ним
роблять.
Його вiдiрвали вiд стiни i поклали на м'якi подушки. Чи?сь руки
закасали його сорочку до грудей. Далi гарячi тонкi пальцi заходились
розв'язувати мотузок на штанях.
Крiзь пута сну хотiв крикнути, що вiн не дозволить, щоб у нього
поцупили з пояса ключi.
Та крику не вийшло, а рухатись вiн i зовсiм був неспроможний. Та й не
треба було кричати, бо тi настороженi пальцi, розв'язавши вузол, вiдтрутили
ключi кудись набiк.
Наче тi пальцi обмацували його одiж, торкалися тiла...
Потiм сiрий туман сну геть залляв по вiнця його вiдчуття i руки кудись
зникли.
Потiм йому снилося, вiн напевно знав, що сниться, як повiя-танцiвниця,
геть нага, танцю? перед ним.
Притуля?ться до нього сво?ми округлими й холодними, мов чашi iз
шербетом, грудьми...
З жахом Алi прокинувся.. В сутiнках кiмнати вiн оглянув себе i побачив,
що одяг його зiм'ято, пошарпано, зав'язки розв'язано... Червоний, мов буряк,
вiд сорому, трусячись вiд страху, щоб нiхто його отак не побачив, вiн
пiдскочив, так-сак оправив одiж, схопив кумган2 i поспiшив, щоб
очиститись, обмитись...
Коли вiн повернувся до будинку, щоб узяти свою корзинку та й побiгти до
лазнi, його згори покликав Абу Амар.
Алi тицьнув у закуток кумган i побiг нагору.
- Добре виспався? Тепер поспiши по вино та сiк до Сахла. Ось монети! ?
зразу ж готувати обiд! Щоб пiсля заходу сонця все було на скатертинi.
- ? вино?
- Що?! Хiба ти християнин чи iудей, що не зна?ш - обiдають люди окремо,
а вино п'ють окремо?! Хоча простолюдини розпустилися i геть стали схожi на
невiрних!..
Коли сонце впало за незлiченнi канали, коли згубились гаркавi й гунявi
волання муедзинiв у безкра?х пальмових гаях, тодi сам Абу Амар вiдкрив
вуличнi дверi i запросив увiйти трьох статечних мужiв i одного молодика з
дорогою, поцяцькованою лютнею.
Падала густа синя нiч мiсяця азара. Абу Амар наказав запалити чотири
свiтильники. Кiмната сповнилась золотими зблисками, якi розлилася золотим,
наче шафрановим пилком.
Пiсля довгих вiтань1 i найщирiших, найшляхетнiших побажань
господаревi вiд гостей, а гостям вiд господаря почали обiд з кавуна. (Потiм
Алi скуштував одну скибку, яка лишилася. Власне, подiлив iз Джарi?ю). Кавун
був так собi. Але гостi хвалили його без мiри. Адi здогадався чому - кавун
бахрейнський, з першого завозу. Бо тут пiд Басрою кавуни ще й не думали
дозрiвати.
Пiсля кавуна Алi подав ?м бургуль - пшеничну густу кашу на тацi,
поливши ?? топленим коров'ячим маслом.
Смажених окунiв, витриманих перед готуванням у солонiм соусi, гостi
просто захвалили, обсмоктали кожну кiсточку. ? Алi зрадiв i подякував
подумки Аллаховi, що вiн зразу по базарюванню здогадався засмажити собi й
дiвчинi по окунцевi.
Алi задивився на цих трьох сивих довгобородих мужiв. Рухи розмiренi,
спини рiвнi, обличчя приязнi.
Повага один до одного велика.
А самоповага ще бiльша.
Говорили кожний по черзi. ? нiхто нiкого не перебивав! Усi вихваляли
господаря, один одного, а потiм спiвака.
До того дня малий мандрiвник i не чув нiколи за один раз стiльки
хвалебних слiв i вiншувань.
Словами старi вправлялися не гiрше, нiж багдадськi циркачi жонглювали
яблуками.
А на ?хнiх тацях пiсля кожного блюда не лишалось нi крихточки, нi
зернини, нi краплi олi?, нi краплi соусу.
Джарiя весь час була напохватi за дверима i, звичайно ж, пiдглядала та
пiдслуховувала. Коди Алi винiс посуд для миття, вона спитала, вирячивши в
сутiнках сво? вирлатi, здоровеннi очиська:
- Слухай, Алi ? А що вони таке говорять, один до одного? Мова наче
ваша, а що за слова - я не знаю...
- Вченi люди! Шейхи, одним словом. Книжники й мудрецi!
- От цiкаво! -Джарiя приклацнула язиком. - Скiльки живу, а таких
цiкавих людей не чула й не бачила, як гостi твого Амара. Така спiвачка вчора
була! У мене сукня змокла вiд слiз, коли я слухала ?? пiснi! А цей, з
аль-утом, теж спiватиме?.. Га?
- Хiба я можу спитати? Я слуга!
На закуску-мазза всi приявнi брали iндiйськi маслини, потiм лущене
горiхове зерня, сушене насiння кавунiв. ? тут Абу Амар завiв розмову про те,
що йому сняться щоночi двi красунi. У них чарiвнi очi, як у
перi2, величини небувало?, осяйностi слiпучо?, доброти i любовi
незрiвнянно?. Що серце його розрива?ться, бо кохання його до обох красунь
однакове i прагнення побачити ?х втiлення пiд сонцем серед людей висушу?
його душу. Його пота?мне кохання таке, що вiн ось-ось збожеволi?! Бо де ж це
чувано, щоб вiн запросив до себе трьох повiй, молодих i красивих, чудову
спiвачку на додаток до всього i незрiвнянну музику-лютнистку, але не було в
нього нiякого бажання з жодною iз них злягтись. Бо його та?мне кохання не
дозволя? йому зрадити сво?м сновидим красуням!
- Що зi мною дi?ться?! О шейхи, пояснiть менi! - заволав Абу Амар iз
сльозами на очах i тремтiнням у голосi.
Перший сивий муж погладив свою пухнасту бороду i прорiк:
- Це вiддзеркалення потреби тво?? шляхетно? душi.
Другий теж погладив свою розкiшну бороду, пiдняв палець i виголосив:
- Отверзаючий Браму3 явив тобi лик краси. А краса ? часткою
вищо? правди. А правда ? часткою Всевишнього.
Третiй мовчав довше, нiж першi два, але й вiн погладив бороду i мовив:
- Свiт - це дзеркало Аллаха. ?. в дзеркалi свiту Аллах бачить сво?
вiддзеркалення. А свiт бачить у Всевишньому сво? вiддзеркалення. ? таким
чином до безкiнця, до безкраю! ? тво?х нiчних красунь Отверзаючий Браму явив
тобi, як вiддзеркалення вищо? правди у виглядi неземно? краси!..
Абу Амар восславив Аллаха за те, що вiн напоумив його, простого i
неосвiченого, вiдкрити свою пекучу та?мницю найславетнiшим шейхам ?раку!
Всi восславили Аллаха i по одному пiшли змивати руки до сусiдньо?
кiмнати.
- Алi! - покликав Абу Амар. - Ще два свiтильники в маленьку кiмнату.
Пiдготуй все для винопиття. Та не заходь, поки не покличу!
Хлопчина сполiскував чашi, обтирав глеки з вином i соками та розкладав
на тарелях ?стiвну землю з Хорасану, фiсташки, шпичаки цукрово? тростини,
вимоченi в трояндовiй водi, помаранчi-наранджi та айву з Балху.
- Слухай, Алi! Дай менi покуштувати хорасансько? землi! Кажуть, вона
така, така смачна! - просто лице в лице пiдступала Джарiя.
- Не така смачна, як дорога, - буркнув Алi i вiдтрутив негритяночку.
Вона таки вiдщипнула крихiтку i запхала за товстеннi варги, а очима
крутила, аж бiлки блискали i смiялись.
- А я все геть чула! Тiльки про яке люстерко вони говорили?.. Нiчого не
зрозумi?ш у цих вчених шейхiв!.. Слухай, а те, що твiй Абу Амар розповiв про
цих двох красунь, то це точнiсiнько вiн про його наймолодшу жiнку... Я ?х
бачила рiк тому. У жiнки чорнi очi, а в доньки карi. ? отакеннi, завбiльшки
як у наших чорних антилоп. А самi бiлi-бiлi! ? все тiло нiби з й?менського
цукру злiплене! На тiлi в них жодно? волосинки - нi пiд пахвами, нi на лонi,
нi на ногах, нi на руках. Аж блищить!.. Ти уяви собi, Рустем ?х просто
голодом морить - от скупий! А ревнивий! До ?хнього свята навруз-байраму
3 готувались, i вiн наказав сво?м ?внухам лазню витопити для
свого жiноцтва. Але не дозволив навiть ?внухам у лазнi ?м прислужувати. Лише
менi дозволив з ними бути, щоб прислужувала. Вiн за чотири фалси винайняв
мене в Айшi. ? ?й не дозволив iз сво?ми бабами пiти в лазню. Бо вона ще,
мовляв, з кимось зведе його самиць. Менi ж дозволив дивитися на свiй
курятник. Всiх роздивилась! Всiх геть запам'ятала! Тiльки я зовсiм дурна -
все про кожну розповiла Айшi. А вона зна?ш як менi за це подякувала?! Цiлий
рiк, нi, вже бiльше року, не випускала мене з дому, навiть смiття в канал
висипати!.. У старшо? Рустемово? жiнки, матерi тi?? карооко? красунi, у не?
очi недобрi, урочливi - геть блакитнi! ? волосся таке бiле, як нiби сиве. Ти
зна?ш, а вони всi завжди голоднi! У мене були у вузлику фiнiки-падалки,
битi. Вони менi за тi фiнiки дали довгу стрiчку червону й тонесеньку хустку.
Не нову, але тiльки в одному мiсцi латану... Ця гi?на все собi забрала...
Слухай, а про що там говорять? Пiду послухаю...
- Тiльки спробуй! - Алi пiдвiвся i став проти Джарi?. - Коли менi
сказали, щоб я йшов геть, то й нiхто iнший не може бiля дверей товктись. Я
правдою служу!
- Ну й дурень! Всi слуги обдурюють сво?х хазя?в. А якщо трапляються
такi навiженi як ти, то ?х хазя? обдурюють! ?накше не бува?!
- А я не обдурюю i не дозволю себе обдурювати.
- Побачиш, що тебе обдурять! - iз спiвчуттям i жалем вигукнула i зразу
ж додала; - Твiй iде до дверей. Вiдчиня?... Зараз покличе!
Згори почувся голос Абу Амара, а хлопець уже схопив дзбан червоного
вина i понiс по сходах. Дзбан Алi поставив на голову, а лiвою рукою тримав
тацю з чашами i хорасанською землею (якби лишив при Джарi?, хто зна, скiльки
б вона собi прихопила?).
Свiже повiтря впливало крiзь розчинене вiкно, син? небо висвiтлював на
обрi? здоровенний мiсяць i чiтко-чiтко вирiзьблював чорнi стрiли мiнаретiв
та вiзерунчастi вершки-опахала високих пальм.
Алi розлив у чашi густе червоне вино i не став чекати, поки гостi
почнуть пити, а побiг униз по цукрову тростину, горiхи, помаранчi та айву.
Стрибнув униз сходами i подумав, що застане Джарiю за шкодою. Але
Джарiя кудись зникла, щоправда лишивши вiдкритою тацю iз шпичаками тростини.
Вiн покликав ??.
Та на його слова вiдгукнулась стогоном господиня Айша. Алi поспiшив до
не? в закуток.
Мiсячнi променi кинули чорну тiнь вiконно? решiтки на потрiскану,
колись визолочену стiну. Айша пiдвелась на лiктi i попросила пити. Алi не
став кликати негритяночку, а сам нацiдив у чашу холодно? води з
неполив'яного вогкого глека. Це був тут, у Басрi, ?диний спосiб дiстати
холодну воду - налити в обпалений та неполив'яний глиняний глек. Коли
почина? вода просочуватися крiзь пористу глину, всерединi вона, хоч
зменшу?ться в об'?мi, почина? охолоджуватись.
Айша вiддихалась i попросила дати ?й лiки вiд болю. Хлопчина й це
виконав швидко i хотiв йти, та вона вхопила його за руку.
- Посидь зо м-мною... .Менi однiй страшно... Я боюсь вмерти...
- Господине моя матiнко! Зараз вiднесу захуску-маззу мо?му хазя?ну i
прийду до тебе.
Хлопець знову побiг нагору.
Джарi? не було i на сходах, i в кiмнатi з глеками вона не з'являлась.
Поставив тихо тацю з горiхами й тростиною i малесеньку корзинку з
помаранчами.
Спiвак пробував дзвiнкi струни свого поцяцькованого аль-ута. Дво?
шейхiв смакували з чаш маленькими ковтками вино. Третiй жував хорасанську
землю. Абу Амар, заплющивши очi, малесенькими ковточками надпивав вино i
довго-довго його розсмаковував.
Перед спiваком стояла вже порожня чаша.
Абу Амар пiдкликав Алi.
- Поспiшай до Сахла. Попрохай у нього квiтiв: жасмину, гвоздик i
ромашок.
- Але ж пiзно, мiй господине! - вихопився Алi.
- Тихше, - шарпнув його за сорочку Абу Амар. - Сахл пiзно ляга?.
Скiльки вiн скаже - стiльки й плати.
Алi спустився вниз по корзину - Айша вже мiцно спала.
Коли хлопець поспiшав двором, згори в нього жбурнули фiнiковою
кiсточкою.
Алi пiдняв голову: на краю даху сидiла навкарачки Джарiя.
- Пiдiймись нагору - я тобi щось покажу! - зашепотiла, наставивши
долоню трубою до вуст.
- Як я пiдiймусь? - запитав пошепки Алi, бо знав - Джарiя його одначе
почу?.
- Вiдiмкни он тi дверi кривим товстим ключем i давай нагору. Тiльки
обережно, бо там схiдцi крутi й поламанi...
Так хлопець i зробив. Щоправда, добре забруднився порохом i кiлька
разiв навiть чхнув, але за хвилю вже був на даху.
- Я сюди залiзла, - шепотiла Джарiя, - щоб краще чути спiвака. Тут таке
мiсце, що крiзь вiкно звуки краще чутнi, нiж пiд дверима слухати! - А тодi
тихiше зашепотiла: - Вони обидвi прийшли - i донька, i жiнка! Хочеш на них
подивитись?!
Алi аж в ротi пересохло вiд хвилювання - вiн ще нiколи не бачив жiнок
багатi?в. Кивнув негритяночцi головою.
- Тодi тихо повзи за мною, - шепотiла на вухо йому Джарiя. - Вони
вилiзли через стелю до покинуто? голуб'ятнi. ? тепер схованi з усiх бокiв.
Сидять собi i слухають крiзь стiну, що в нас дi?ться. От зараз побачиш, як
вони голову в щiлину мiж стовпами встромили...
Негритяночка i хлопець проповзли весь дах i зазирнули вниз через
невисокий парапет.
? все було так, як сказала рабиня. Злам стiни сараю i велико?
голуб'ятнi створювали затишний закапелок. От у цьому закапелку й
примостилися двi простоволосi жiночi постатi i зазирали кудись межи двох
грубих тикових болонкiв.
Почулися голоснi, дзвiнкi акорди аль-ута, i голос спiвака заволав на
найвищiй нотi пiсню славетного Абу Рабiя.
? сам я не гадав, а все ж згадав
Я про жiнок, на диво схожих!
? ?хнiх нiг струнких, i бiлих пишних стегон
Я до останньо? життя хвилини не забуду...
Ой скiльки ж насолоди
Торсати пружкi перса молодi?!
Я присягаюсь i Машрiком i Магрiбом -
Грiха нема? в тому, люди!
Голос спiвака був високий, майже жiночий, чистий-пречистий. Але чомусь
то? млостi, що вiд голосу Нiссо, хлопчина не вiдчув.
Вiн поповз назад до ляди в даху, а Джарiя поспiшила до сво?? схованки
над вiкном...
По головному каналу пливли човни, переповненi людьми, освiтленi
лiхтарями i свiтильниками. Та порожнього човна довелося все ж почекати.
А в садибi Бен Сахла дiйсно не спали. Ворота були наполовину розчиненi.
Чорнi мiсячнi тiнi на першому подвiр'? розривало червоне свiтло нафтового
лiхтаря. Пiд лiхтарем, за довгим столом сидiв Бен Сахл i продавав якимсь
багато вбраним молодикам запечатанi глеки та трояндовi пагони з
блiдорожевими, дуже запашними квiтами.
Коли молодики пiшли з двору, Алi пiдступив до торговця i, не знаючи як
вiтати iудея в його садибi, побажав миру цьому дому i його господаревi.
Мiцний пишнобородий чоловiк схилив голову до лiвого плеча, примружив
праве око i спитав:
- Вiд кого ти, хлопчику? Я тебе вперше бачу.
- Я слуга мосульського купця Абу Амара.
- А сам ти не мосулець?
- Я зi славно? оселi халiфiв, з Мiста Миру i Спокою, - кланяючись i
притискаючи руку до грудей, вiдповiв Алi.
- ? чого ж бажа? твiй мосулець? - Хазя?н посмiхнувся такою посмiшкою, в
якiй була i повага до Абу Амара, i сумнiв наче в тому, що вiн, Абу Амар -
"мосулець", i готовнiсть задовольнити всi побажання цього "мосульця".
Алi виклав усi побажання Абу Амара. Хазя?н ляснув у долонi. З дверей
вийшла висока дiвчина з вiдкритим лицем i розпущеним, пухнастим, як пiна,
волоссям.
- Збери з дiвчатами квiти. Та зачекай, не йди! - А тодi знову схилив
голову до Алi, тiльки до правого плеча, але око примружив лiве. - А хто
прийшов до твого хазя?на? Це не та?мниця?
Алi розповiв i про мужiв, i про спiвака. Тiльки ж, звичайно, не сказав
жодного слова про сни Абу Амара i про люстро Аллаха. ?новiрцю негоже про це
знати. Та й багато злого розповiдали базарнi люди про iуде?в.
Тодi Бен Сахл, вислухавши, повернувся до дiвчини.
- З ромашок сплетiть п'ять вiнкiв! Жасмин i гвоздики зв'яжiть пучками.
?ди!
Бен Сахл, випитуючи в Алi про закуски на учтi в Абу Амара, посунув по
дошках три запечатанi глеки.
- Вино. Ось бачиш - на печатцi мо? iм'я та позначка, що це вино з мо??
крамницi. А ось тобi, - вiн пiдсунув до хлопця найбiльший глек, - глек з
вином. Але я ставлю на ньому свою печатку i пишу на восковi, що це пальмовий
сiк. Його поставиш перед тим шейхом, в якого родимка на щоцi. ? скажи
голосно, що це пальмовий сiк. Побачиш, той шейх нагородить тебе за цей глек.
- Але для чого обдурювати?.. -Хлопець не встиг договорити, бо його
перебив Бен Сахл:
- Знаю як облуплених тих мудрецiв-шейхiв! ? вподобання кожного з них
добре знаю. Побачиш - вони вп'ються i захочуть одягти вiнки. А вiнки в тебе
вже будуть готовi. ? знов же-тебе нагородять... А тепер давай грошi!
Алi припечатав на липкi вiд вина дошки столу ваговитi динари.
- Якщо тебе винагородять за вино i вiнки, то прийдеш i подiлишся
прибутком зi мною, згода?
Алi хотiв сказати, що Абу Амар йому особисто не давав нi фалса i нiчого
не обiцяв навiть.
Побачивши, що хлопець завагався, Бен Сахл посмiхнувся.
- Що, шкода подiлитися з iншим сво?м прибутком?
- Клянусь Аллахом, нi! - заприсягся Алi.
- Дивись, ти поклявся iм'ям Отверзаючого Браму...- задоволено засмiявся
торговець.
Пишноволоса все щось не приносила квiтiв, i Алi спостерiгав, як над
глеком з трояндами зависли зразу три нiчних метелики-бражники... А Бен Сахл
з любов'ю роздивлявся на кожну монету, що вторгував за сьогоднiшнiй вечiр. ?
хлопцевi зовсiм не хотiлося покидати подвiр'я з таким яскравим нафтовим
лiхтарем. ? ще - так хотiлося побачити бiло-рожеву троянду! Аж калатало
серце i пересохло в ротi.
- Господине! Я чув, що ти володар надзвичайного дива... Червоно-бiло?
троянди...
- Де ти про це чув?
- У Багдадi, в кварталi золотарiв. Казали на тому базарi, що один
торговець вином у Басрi ма? таку троянду...- збрехав Алi.
- А ти хiба бував у тому кварталi?
- Я по всiх кварталах, по всiх ханах i суках бував.
- А ти, часом, не багдадський базарний злодюжка?
- Аллах менi свiдок - нi! Я носив ?м рибу.
- Яка ж риба найкраща? Яка найгiрша?
- Сазан - окраса святково? трапези, вусач да? мiць i вбива?
недосвiдчених, сом - аль-кармут - ?жа бiдняка.
- Зна?ш...
- Господине мiй! благаю тебе - дай поглянути лише раз на червоно-бiлу
троянду!..
Торговець випростався за столом i зразу став наче бiльший удвiчi.
Голос його забринiв холодно й неприязно:
- Для чого тобi зазирати на диво? Ти слуга, i знай сво? мiсце!
- Я слуга випадком. Дочекаюсь щастя i попливу до ?ндi?. Я ж полишив
домiвку, щоб побачити дива свiту, про якi чув у Багдадi. Твоя троянда -
перше диво.
- Нi, це неможливо! Ми рiзно? вiри, а в мо?м саду жоден чужий чоловiк
не бував.
? Алi зрозумiв, що прохати i молити про ласку - зайве.
Пишноволоса принесла квiти, й Алi поскладав ?х до корзини, поверх
глечикiв.
Човняр лаявся, що Алi змусив його стiльки чекати.
Та зайва монета заткнула йому пельку, i вiн в одну мить пригнав човна
до садиби Айшi.
Коли Алi вiдчинив пота?мну хвiртку i зайшов на подвiр'я, то почув, як з
розчиненого вiкна неслися пiсня i ляскання в долонi.
Джарiя покликала його згори, але хлопець не спинився i не пiднявся до
не? на дах, а поспiшив до бенкетуючих.
У кiмнатi чадiли свiтильники, пахло розлитим вином i розкритими,
розлущеними помаранчами...
Всi були пiдпилi i то добре - i спiвак, i Абу Амар, i обидва шейхи.
Третiй же, похмурий, мов хворий крук, сидiв i жував стеблину цукрово?
тростини.
Алi полiз до корзини i доставив перед ним великий глек.
- Що ти менi ставиш? Я виконую всi заповiти Магомета i вина не вживаю!
- О достославний i найшановнiший! Тут ось печаткою вiдтиснуто на
восковi, що ще сiк, пальмовий сiк.
- Ну наливай, побачимо, чи не шахра? нашi торговцi!
Алi стало страшно - раптом Бен Сахл жорстоко над ним посмiявся? Що тодi
буде?!
Шейх понюхав, зробив кiлька великих ковткiв золотавого прозорого вина.
Вiддихнув, заплющив очi, облизав губи.
Всi принишкли.
Шейх поколупався в поясi i витяг звiдтiля тонесеньку половину дирхема.
- Ти вгадав мо? побажання, хлопчику! Це найкращий сiк, який я будь-коли
пив! А ?м подай вино! - наказав старий, наче вiн, а не Абу Амар тут був
господарем...
- Молодець! - шепнув Абу Амар i стис лiкоть малому, коли Алi наливав
йому у чашу багряне вино.
- Грошi лишились, - зашепотiв Алi господаревi.
- Грошi потiм, - також пошепки до Алi, а тодi голосно до всiх: - Пиймо
i славимо життя! Спiваймо, поки спiва?ться!
Спiвак вдарив по струнах i аль-ут голосно вiдповiв йому, наповнивши
дзвоном усю кiмнату i вилившись у зоряне син? вiкно.
- Ех, якби ще й квiти буди на нашiй шляхетнiй учтi! - виголосив
наймовчазнiший шейх.
Абу Амар ляснув у долонi. Алi миттю принiс корзину iз запашним жасмином
та пряно-терпкими гвоздиками.
Додатковi глеки зовсiм неймовiрно подiяли на шейхiв.
Дво? пiдвелися i почали танцювати, намагаючись наслiдувати виверти
танцiвниць.
А той, що пив "пальмовий сiк", не мiг пiдвестися i тiльки прохав:
- Менi для повного кейфу не вистача? вiнка на головi.
- Стiйте! - закричав добре-таки пiдпилий Абу Амар. - Скажiть, о шейхи
преславнi, чи дiйсно не вистача? вiнкiв?
- Не вистача?...- проспiвали два шейхи, вихляючи стегнами i потрясаючи
руками.
А третiй закивав головою по-кiнському.
- Алi! - звернувся вперше до нього по iменi мосулець. - Можеш сплести
вiнки?
- Можу! - збрехав Алi (хоча в життi нiколи не рвав квiтiв i не бачив,
як то дiвчата плетуть вiнки) й вискочив з кiмнати.
В поко? знов зчинилась веремiя i заголосила п'яна пiсня.
Хлопець пiдкрiпився оладками, з'?в рештки сушених смоков, а тодi,
надiвши на руки, понiс нагору ромашковi вiнки.
Його появу зустрiли оплесками i радiсними вигуками.
Старi, огряднi шейхи скакали, наче обiсiлi цапи, бризкали один на
одного вином, вмочали бороди у вино i спiвали непристойних пiсеньок, що ?х
спiвають козолупи та золотарi у шинках.
Алi крадькома поглянув на щiлину пiд стелею. Двi пари очей уважно
стежили за тим, що вiдбува?ться у помешканнi.
Тут шейх, який пив "пальмовий сiк", покликав Алi.
- Слухай, малий!.. ? ти слухай, музико!.. Ти заграй нам танцювально?, а
ти потанцюй нам, як маленька циганочка!.. Тобто голяка, - пояснив вiн п'яним
i хитрим усмiхом.
Алi аж млосно стало вiд несподiванки й страху - ось яко? ганьби вiд
нього вимагають! Мало ?м того, що вони, мов рiзники, повпивалися, так ще
його хочуть у лайно закаляти?!! ? лють шибонула йому в голову гарячим
струмом.
Але тут не сафiна, а Абу Амар не лоцман-манде?ць - не заступиться! Он
вiн як смi?ться на всi зуби! Тому Алi вгамував себе вмить i вiдповiв:
- Не можна менi! Бо, по-перше, я мужчина, а по-друге, я рибалка, а не
танцiвник.
- А чим ти доведеш, що ти мужчина? - спитав, п'яно похитуючи головою,
Абу Амар, зневажливо посмiхаючись. - Хоча... ось тобi нiж, - Абу Амар
звiдкiлясь висмикнув ножа з чорним держаком i недбало кинув хлопцевi.
Алi перехопив його на льоту, i всi схвально загукали.
- Попадеш в отой одвiрок - i нiж твiй!
Алi розмотав хустку з шапочки, той кiнець, що з перснем, обкрутив на
зап'ястi, склав удво? i вiльний кiнець прихопив двома пальцями. Натягнув
хустку i вставив у складку колодку ножа, а лезо повернув до себе.
Крутонув щосили, щоб нiж не випав.
Десь на десятiм обертi розiгнав отаку пращу до повно? сили i вiдпустив
кiнчик хустки. Нiж зблиснув гостренним лезом i майже на третину зайшов у
кедровий рiзьблений одвiрок.
Дерево аж задзвенiло вiд сили удару, мов хто по ньому сокирою рубонув.
- Я можу йти? - спитав змучено Алi, втираючи пiт з чола.
- Вiзьми ножа, вiн твiй.
- Бог iз ним, у мене рука болить, - викрутився Алi. Тут пiдпилий музика
вхопився за колодку i почав шарпати з дерева лезо. Та марно - нiж не
пiддавався.
- Зачекай, злама?ш пiдвiвся Абу Амар, якимось невловимим рухом шарпнув
ножа i витяг з дерева.
Але вiд того порушився трохи одвiрок, зi стiни вiдпав великий шмат
тиньку - i перед очима присутнiх вiдкрились яскравi малюнки.
Як вiдкрилась стiна, i на старому тиньку побачили яскравi малюнки, то й
пiдпилi шейхи, i спiвак поспiшили до стiни.
Абу Амар зупинив рукою Алi, що разом з усiма кинувся, щоб роздивитись
та?мницю.
Та мосулець узяв хлопця за плечi i повернув до дверей.
- ?ди вниз i вiдпочивай! А коли треба - я тебе покличу!
Алi вiдкрив рота, щоб сказати, що вiн хоче теж подивитись. Абу Амар
опустив повiки на сво? блискучi чорнi очi, нiби говорячи, що розмову
закiнчено i слiд миттю виконувати його побажання.
Засмучений Алi повернув до дверей, Абу Амар пiшов за ним i зачинив
дверi на засув.
Хлопчина опустився вниз, де Джарiя знову пекла собi тонесенькi, як лист
самаркандського паперу1, пшонянi оладки.
Негритяночка, побачивши, що вiн сильно засмучений, пiдскочила до нього
i подала йому гарячих оладкiв. Зазирала хлопчиковi в лице, гладила по
кучерях масними пальцями.
- З'?ж оладкiв, з'?ж! Як по?си, зразу стане на душi легше! Без ?жi
нема? нiяких радощiв! Як ото сидиш голодна i заперта, то не дума?ш, чи щоб
подивитись у вiкно, чи щоб вирватись на вулицю. От коли по?си, тодi вже
кортить i на вулицю дiстатись, i до сусiдiв зазирнути. А якби ще й на базарi
побувати, то справжн? свято!.. Вже рiк вiд минулого рамадану 2
оця гi?на, - Джарiя тицьнула пальцями в той покiй, де лежала Айша, - тримала
мене в будинку i нiкуди не випускала! Поки твiй Абу Амар не з'явився! З ним
стало справжн? свято!.. Ось вони зараз танцюють i спiвають про пекаря i про
його коханця пухленького. Хе-Хе!.. Пiду подивлюся, що вони там роблять.
? Джарiя пiдвелася в нерiшучостi, чи Алi не заборонить ?й пiднятись до
кiмнати.
Та Алi стало геть усе байдуже. Вiн думав про сво?. ? поки там вгорi
Джарiя споглядала пиятику найзнаменитiших законникiв Басри, вiн поволi
пережовував родзинки. Без усякого смаку по?дав смачнiшi дольки помаранчi i
пiдсохлу пшеничну пампушку.
Алi найприкрiше стало вiд випробування Абу Амара. Невже не видно i не
зрозумiло - вiн, Алi, стара?ться з усiх сил, пнеться, щоб бути корисним!
Зовсiм не так, як iншi хлопцi, з якими вiн виростав на багдадських вулицях.
Тi завжди намагались обдурити одне одного i старших, десь щось поцупити. Вiн
же хотiв усе зробити сам, сво?ю, вправнiстю. Адже коли приносив у шинки
свiжу рибу, нiхто до нього не ставився iз зневагою, що вiн нiчого не вартий,
нiчого не вмi?!
А вiдтодi, як почалася подорож на сафiнi, i кухар, i Джафар, а тепер i
Абу Амар та й усi iншi думають, що вiн якесь ледащо.
Гарячi сльози пiдкотили пiд горло хлопцевi, але вiд цього, коли вiн
вiдчув, що ось-ось заплаче, його охопила гостра лють. ? вiн враз вирiшив, що
аж нiяк перстень з лалом не ма? належати Абу Амару. Зрештою, не Абу Амар
жбурнув перстень у канал. ? сам Абу Амар нi словом, анi рухом не виявив тодi
сво?? злостi, що i вiн у такому збитку опинився, подарувавши перстень цiй
навiженiй музицi. А вона звела все на пси!.. Алi вирiшив вiддати
променисто-кривавий лал музицi. Без сумнiву, в не? ма? бути i срiбло, i
золото, дирхеми i динари. Вiн назавжди запам'ятав ?? житло з дорогими
вiрменськими килимами, рiзьбленими тахтами з червоного дерева, вишитi шовком
подушки, i поцяцькованi два аль-ута на стiнi, i чорного дерева ребаб, суво?
рукописiв на полицi, дорогоцiнний каламар, зроблений з гiрського кришталю...
В не? мають бути монети. Вона живе в малесенькому примiщеннi, але в ньому
бiльше затишку й краси, нiж у всьому цьому старовинному занедбаному будинку
Айшi.
Коли вiв остаточно упевнився, що вiддасть перстень музицi, йому
захотiлось ?сти. ? вiн з'?в половину того на?дку, що був призначений на всiх
них - Айшу, Джарiю та Алi. Вiн упер недо?дки без жодного вагання. Бо весь
час Джарiя, немов божевiльна, смажила собi просянi млинцi, Айша вiд ?жi
вiдмовлялась. Лише пила й пила воду. Та й до всього, пiсля чарочки лiкiв
вона мiцно засинала на кiлька годин.
Вiн умостився на вузькому тахтi, загорнувшись у стару попону, i довго
крутився, все намагався уявити собi, скiльки ж дасть йому срiбла музика. Бо
що перстень - справжнiй скарб, вiн одразу зрозумiв, як почув, що сп'янiлi
повi? прохали, благали Кадарiю не викидати його, не топити в каналi. А
спiвачка Нiссо, аж заходячись вiд люто? заздростi, намагалась пiдштовхнути
?? на цей безглуздий вчинок.
А тодi, зi срiблом Кадарi?, полишить вiн Абу Амара i зразу ж пiде в
порт i взна?, коли перший вiтрильник-дхау виходить в Арабське море, щоб
досягти за тим моря-океану, а за морем-океаном славного мiста Калiкута. ?
вiн тодi, нiчого не сказавши Абу Амару, попливе назустрiч сво?й долi, щоб
здiйснити сво? мрi? i побачити чудеса далеких обрi?в.
Адже виходило з Абу Амаром погано. Алi не спитав на самiм початку про
платню за службу. А тепер вiн уже не мiг про це спитати. Язик не повертався,
та й було страшно. Бо в Абу Амара хоч скаженi ночi, i бiганина, i треба все
встигнути, та все ж Алi постiйно ма? на?док. ? якби не Абу Амар, то не
знати, що б i робив вiн у Басрi. Здихав би з голоду. Бо як зiбрались тут
кораблi з усiх усюд, то цiни на ?жу пiдскочили у кiлька разiв. ? вода,
смердюча й брудна, ну чисто з калюжi, та ще iз солонiстю морською, кошту? не
дешевше багдадського шербету!
? отак-от, з невеселими думками про свою службу в Абу Амара та мрiями
про дирхеми Кадарi?, Алi зрештою заснув. ? зовсiм не чув п'яного галасу,
коли вночi вийшли гостi вiд Абу Амара.
Сам Абу Амар iз п'яним музикою проводжали човна, стоячи на краю греблi,
i довго розмовляли зi стражником, що мав охороняти богословiв, кожного до
його оселi.
А потiм пiднялись удвох до покою Абу Амара, i Джарiя знов пiдглядала за
ними. Та юний багдадець всього цього не чув i не знав...
Алi прокинувся ще до вранiшньо? молитви. Зазирнув до Айшi. Вона
стогнала увi снi. Тому розбудив ?? i дав води й дурманного лiкарського
зiлля. Джарiю не став будити, а поспiшив нагору до кiмнати Абу Амара.
Дверi були зачиненi на ключ, i йому нiхто не вiдповiв.
Тодi хлопець зазирнув крiзь дiрку вiд сучка. .
У сутiнках, бо завiси зовсiм були спущенi на решiтки, побачив - у
кiмнатi нiкого нема?. Подушки розкиданi, скатертина з перевернутими чашами,
баклажками i глечиками з-пiд вина, лушпинням i недо?дками не прибрана. Алi
зняв ключi з пояса, та жоден з ключiв не пiдiйшов до замка кiмнати Абу
Амара.
Тодi вирiшив не витрачати марно часу, а поспiшати до кварталу повiй.
Прихопив у дорогу жменi двi родзинок та трохи сушених смужок динi.
За фалс перебрався до кварталу, де жили християни, а тодi вже по мостах
високих та по низьких плавучих мостах дiстався до широкого каналу, на
другому березi якого були веселi кварталi повiй з шинками, харчевнями,
крамницями, де торгували вином та закусками.
Знову за фалс вiн був на другому березi. О славна Басра! За все, за все
тут треба заплатити хоч би фалс!
Якщо всi квартали пiсля вранiшньо? молитви вибухали всiма можливими
звуками - галасували човнярi, продавцi, дзвенiли ?? стукотiли молотками й
молоточками ковалi, мiдники та золотарi; вихваляли сво? страви базарнi
кухарi; закликали подивитися всякi штучки й витребеньки базарнi фiглярi - то
в кварталi повiй панувала тиша. Геть усi вiкна завiшенi, а дверi замкненi.
Лише дво? смiттярiв затертими пальмовими мiтлами змiтали бруд з
хiдникiв. Та ще дво? зiгнутих водонош з величезними бурдюками на плечах
стукали у дверi шинкiв - пропонували наповнити за нiч спорожнiлi глеки.
Ще один водовоз куняв на деменi пузатого човна, наповненого
здоровенними корчагами та бурдюками, i час вiд часу торкався сво?м
зморшкуватим чолом зiгнутих колiн.
Лише на кiнцi кварталу, бiля рогу, де iнша вуличка перетинала головну,
були вiдчиненi дверi знайомого будиночку, i вiдтiля чувся легенький
передзвiн струн.
Алi вмить упiзнав мелодiю "Фатiми", з яко? й почалося його знайомство з
цi?ю малесенькою жiнкою з кварталу повiй. Аж у грудях млосно зробилося вiд
срiбного дзвону акордiв... Усiм вона вiдрiзнялася вiд повiй, але жила тут.
Та спитати, чому вона тут, Алi не насмiлювався. Адже мужчина не ма? права
задавати чужiй жiнцi питання. Вiн не пам'ятав такого, щоб хтось iз чоловiкiв
розмовляв з чужою жiнкою. Хоча от довелось таки йти до не?, бо зовсiм iнша
справа, якщо в людинi тiй ? якась потреба.
Алi, дiйшовши до дверей, зупинився, невидимий за дверима, але й не
пiдступав упритул до дверей, щоб не вийшло, що вiн пiдгляда? та пiдслухову?.
? чекав, поки Кадарiя скiнчить грати.
Слухаючи срiбний дзвiн аль-ута, вiн забув про перстень, про сво?
невдалi розмови з капiтаном, навiть про мандри. ? про те, що служба в Абу
Амара ста? для нього образливою. Вiн поплив у тих прозорих звуках музики
нiби та чайка, про яку два днi тому спiвала Нiссо. Вiн стояв, опустивши
голову, i схаменувся тiльки тодi, коли перед ним постала Кадарiя без плаща,
i очi не були в не? пiдфарбованi сурмою. Блiдi щоки тепер вiдкрились у
сво?му справжньому виглядi - геть обсипанi ластовинням, мов усе обличчя
облiпили просяною лускою. Вуста не були яскраво-червонi, а здавались якогось
темно-фiалкового кольору. А очi були стомленi, iз припухлими повiками, як у
хворо? людини. Алi здригнувся вiд ?? голосу.
- Ти прийшов вiд Абу Амара?
Алi похитав головою.
- А вiд кого? Чи та?мниця?
Алi озирнувся на всi боки, приклав пальця до вуст.
- Тодi заходь до мо?? оселi.
Вiн переступив, через порiг. Присiв пiд стiною, мовчки розмотав свою
згустку, розв'язав вузлик на кiнцi хустки i видобув звiдтiля
iскристо-кривавий лал.
Кадарiя скрикнула.
- Той самий?!!
- Так, моя господине!
- Як ти його видобув?!!
Алi почув в ?? словах захват, i йому закортiло похвалитись. Бо питання
було без жодного вiдтiнку зневаги, геть не схоже на Абу Амаровi слова й
питання: "Так ти себе вважа?ш мужчиною?! Вважа?ш себе чоловiком?" ? Алi
розповiв ?й про смужку свинцю, знайдену в купi смiття на подвiр'? Айшi, як
раз на те мiсце, де вона, Кадарiя, стояла. Як сам пiрнув за свинцем та
знайшов i свинець, i золотий перстень.
- Правда? - просто проспiвала зачудована Кадарiя, i ?? щоки порожевiли.
Алi видлубав з пояса нерiвний свинцевий бублик.
- Дай я тебе поцiлую! - ? воза обхопила його голову, притисла до себе i
гучно поцiлувала в обидвi щоки. Обняла, притисла, i Алi вiдчув, якi в не?
пiд одягом маленькi i гострi груди.
Враз рвучко Кадарiя вiдтрутила вiд себе хлопчину i, лишивши його в
хмарi тонкого дорогоцiнного запаху камфори, схилилась до тахта, застеленого
червоним вiрменським килимом, найдорожчим на тi часи. Видобула з глибини
невеличку черепахову коробочку. З самого закутка витягла перстень, зроблений
iз товсто? смужки золота. А посерединi смуги сидiв темно-синiй гранчастий
камiнь. Такого каменя хлопцевi не доводилось бачити. Хоча часом добрi
сазанчики були йому нiби живою перепусткою до найдорожчого базару в Багдадi
- там торгували дорогоцiнним камiнням, фарбами та благовонними. Здалеку
бачив блакитний цейлонський сапфiр, бачив бiрюзу афганську та лазурит, яспис
i онiкс, агат i халцедон, двiчi свiтили йому променi марiйських 3
смарагдiв, бачив, як променiла, наче золотий мед, купка бурштину з далеких
кра?в русiв. ? не були для нього дивом купки густо-зеленого сiнайського
малахiту.
О багдадськi базари-суки! Чого там тiльки не побачиш! Про що не
довiда?шся! Про що тiльки не придба?ш знання й розумiння!
А синiй камiнь у перснi свiтився незвично - несхоже на жоден з бачених
там. Здавалося, що вiй випромiню? назовнi свiтло стократ сильнiше за те
свiтло, що пада? на нього iз зовнi. До всього камiнь було вiдшлiфовано не
круглим горбочком, а його гострi природнi гранi пiдсилено ретельною i
вправною шлiфовкою.
Кадарiя взяла стиснену правицю Алi, розтисла його пальцi i поклала на
долоню перстень - не дуже великий, та ваговитий.
Хлопчина нахилився до персня, i густе ?мне промiння просто рiзало йому
очi. ? закрiплено було камiнь дивовижно - з трьох бокiв його тримали
малесенькi золотi руки. Робота велико? вправностi - на кожному пальчику
викарбуванi всi суглоби i нiгтики!
Пройшла перша мить здивування й радостi, i гiрко стислося серце -
згинула враз уся надiя на дирхеми. А зi срiблом i спокiйна, певна подорож до
Калiкута.
Та попрохати срiбло не посмiв. Тут сталося ще гiрше - вiн нараз вiдчув,
що хоче володiти цим перснем i що зовсiм не бажа? повернути перстень
Кадарi?.
Перстень сво?ю коштовнiстю лягав тягарем на його плечi,
пов'язував його путами - було шкода вiддати дивний скарб i попрохати замiсть
нього жменьку дирхемiв.
? подорож до ?ндi? вiддалилася кудись за туманний гарячий обрiй Басри
на непевний час...
Затис перстень-скарб, аж нiгтi побiлiли, i порачкував до дверей. Все
мовчки, тiльки сопiв вiд напруги.
Вже стоячи на порозi, лицем до Кадарi?, видобув iз сво?? пам'ятi слова
оповiдачiв-фiглярiв на багдадських базарах. Такими словами у ?хнiх оповiдках
нiби говорили люди вельможнi, багатi та освiченi.
- Хай на тебе впаде благословення Аллаха, моя господине... за цей
царський дарунок!.. Бо мо? здивування тво?ю щедрiстю дiйшло межi можливого!
Дякую i припадаю до тво?х нiг!!! ? хай твоя царська щедрота буде тобi
воздаватись тисячу тисяч разiв добром i радiстю!!! Хай на тебе впаде
благословення Аллаха i захист його!!!
Малий порачкував, а тодi повернувся i просто побiг по вулицi, ледь не
штовхнувши двох смiттярiв. Вони зчепилися над купою смiття i намагалися
видерти один в одного уламок дирхема. Певно, його вночi загубив якийсь
пiдпилий моряк...
Взагалi, з кожним днем у Басрi життя ставало бiльш гучне, неспокiйне.
Бо прибували новi й новi кораблi по Шатт-аль-Арабу зi сво?ми товарами аж iз
верхiв'?в Тiгру та ?вфрату.
Всi за?зди-хани були забитi купцями, ?хнiми домочадцями та слугами
матросами i корабельниками, торговцями та шейхами iз сусiднiх озерних та
степових племен.
Всi чекали й не могли дочекатись, коли ж почнеться лiтнiй вiтер. Але
щось не було чути нiяко? звiстки нi вiд рибалок, що виходили в море за
рибою, нi вiд ловцiв перлин i збирачiв коралiв. Весь час вiтри зненацька
зривалися з рiзних частин свiту, крутили над морем, рвались на рiзнi боки,
проносились шквалами та закручувались у небо чорними стовпами смерчiв.
Постiйний же вiтер, що в лiтнi мiсяцi дме в одному напрямку i несе
крутобокi арабськi вiтрильники до берегiв ?ндi?, нiяк не починався.
А басрiйськi завжди можна було пiзнати серед iнших кораблiв по ?хнiх
бiлих боках, бо тiльки в Басрi вживали таке чисте бiле вапно в сумiшi з
акулячим жиром для обмазки дощок дхау.
? от Алi прибiг до кiнця кварталу.
А Кадарiя тим часом гралася перснем, крутила на всi боки, милуючись
багряним промiнням, що вогненними пучками виривалося iз глибини кристалу.
Музика визирнула з дверей, озирнулася на всi боки - чи не йде хто до ??
помешкання - i швидко зачинила дверi. Тодi пiдскочила до вiкна. З-пiд вiкна,
пiд рамою витягла невеличкого дерев'яного чiпа, встромила в дiрочку
перстень. Закрила згори чiпом i, послинивши пальця, замазала крейдою iз
стiни, щоб не було знаку.
Алi спинився в кiнцi кварталу i сiв на палi над водою. Алi махав рукою,
та човнярi пропливали мимо - у всiх у них були пасажири. Хлопець озирнувся.
Осторонь, де в дамбi вирубанi сходинки й укладено акацi?вi дошки,
припала вже знайома йому широкобока лодiя, вся заставлена корчагами з водою
i обложена попiд бортами величезними бурдюками з водою. На деменi сидiв
могутнiй мулат, розпустивши товстеннi червонi губи i сопучи увi снi. А руки
сторожко тримав на довгому шестовi, яким вiн гальмував рух, щоб течi?ю не
вiдвело човен вiд причалу.
Дво? його помiчникiв, один, мабуть, молодший брат, такий же могутнiй
мулат, i другий, певно курд, високий та стрункий, тягали корчаги з водою.
Алi вiдвернувся вiд них i розкрив пальцi. За ту мить, що перстень лежав
вiдкритим, сонце впало на камiнь. Сонячний промiнь наче кудись
глибоко-глибоко занурився, а тодi вибухнув назовнi рiзким, яскравим свiтлом.
. Синiй промiнь вдарив йому в очi. Хлопчик аж здригнувся вiд нестерпного
блиску. ? тодi вдiяв так само, як i з перснем-лалом - зав'язав у хустку.
Сидiв Алi i розмiрковував, що ж далi робити. З грошей, що дав Абу Амар,
у нього лишився якийсь мiзер. А частку дирхема вiд законника i батькiвський
дирхем вiн волiв нiзащо не чiпати.
Синiй камiнь не можна вiддати Абу Амаровi. Бо якщо Кадарiя не
винагородила хлопця грошима за таку безцiнну послугу, то хто зна?, як
мосулець вчинить?!! Що скаже? А продати синiй камiнь неможливо!
Хто повiрить хлопцевi, що вiн цей перстень не вкрав, а йому
подарували?! Таке трапля?ться лише в казках! У життi, тут, ось зараз,
подiбного не бува?! Чудеса трапляються десь там, далеко за обрi?м i не
сьогоднi! Траплялися давно, вчора. Або трапляться в далекому завтра. Це вже
Алi зрозумiв, бо всi чудеса, про якi говорилося й кричалося в Багдадi, потiм
виявились або брехнею, або помилкою... А десь далеко чудеса таки
трапляються! Це всi стверджували i нiхто не сумнiвався, i всi вiрили, i
разом з усiма вiрив Алi. Чудеса бiльше бувають страшнi, а бувають i веселi.
А чудо з перснем не ма? нiяко? назви. ? з ним зовсiм не весело - воно лягло
на хлопця мов камiнна брила.
Думав, але нiчого не мiг придумати.
Може б, ця пожадлива Айша купила перстень пота?мно? А може, i забрала б
собi, нiчого не давши? А що ?й зробиш? Та головне - вона зараз хвора i нi до
чого не здатна. Якби Рустем був удома, може, вiн купив би синiй камiнь?!
Дати камiнь комусь iз капiтанiв, щоб вони його вiдвезли до ?ндi?? А якщо
вона перстень вiзьмуть, а самого продадуть пiратам, щоб нiхто й не знав, хто
?м цей камiнь дав? Подiбне чув на базарi, де збиралися торговцi кiньми... Та
й до капiтанiв у нього була велика пересторога - вiн добре запам'ятав ?х
зневагу, коли хотiв найнятись на корабель. Вови всi кепкували з його
худорлявостi, наче це були не вiдважнi мореплавцi, а бруднi кухарi з
рiчково? сафiни.
? раптом вiн вирiшив - пiти до Бен Сахла i в обмiн на синiй камiнь
подивитись на чудесну бiло-червону троянду - справжн? диво Басри.
За мiдяки вiн купив собi найгiрших, найсухiших фiнiкiв, i це була для
нього добра ?жа. В Багдадi вiн i такi рiдко куштував. А пундики зi стола в
Амара ще його не розбестили. Те, що вiддасть синiй камiнь, його вже не
бентежило. Лише б не взнав Абу Амар про лал. Та, певно, вже Абу Амар не
цiкавиться тими Нiссо i Кадарi?ю. Можливо, коли мосудець знову з ними
здиба?ться, якщо таки здиба?ться, то кораблi попливуть у море. ? хтось iз
капiтанiв або купцiв вiзьме Алi в ?ндiю. Вiн так сподiвався цього, що був
просто переконаний - його вiзьмуть! Йому усмiхнеться доля!
Хлопець проговорив до мулата:
- Ви у той бiк пливете?
- Га? Що? Що таке? - стрепенувся спросоння мулат. Звiв угору голову i,
побачивши над собою хлопця, спитав: - Тобi води? Ми кухлями не прода?мо!
Лише мiхами!
- Я не про воду! Ви пливете он туди?
- А тобi що?
- А менi туди треба! - i показав рукою до Зеленого базару.
- Пливемо туди! Але людей ми не возимо.
- Я плачу фалс! Менi дуже треба!
Мулат довго чухав потилицю, зрештою вирiшив:
-- Прийдуть мо? хлопцi - й тодi попливемо.
Алi перебрався в широкий, товстопузий човен i примостивсь у щiлину мiж
бурдюками.
Йому все ще хотiлося ?сти i вiн не змiг втриматись, щоб не витягти
смужку сушено? динi. Але ?сти одному в присутностi iншо? людини вiн не мiг -
Алi знав, яка то мука i образа, коди хтось ?сть, а тебе не пригоща?! Вiн
витяг ще смужечку динi i подав мулатовi.
- Пригощайся, дядечку!
- А ти щедрий! - ? той простягнув коричневу вузлувату руку, наче
вирiзьблену iз старого горiхового корiння, на яку наклали рибальську сiтку,
так випирались з-пiд шкiри судини.
Алi ще витяг залишки родзинок, може, з пiвтори дюжини дрiбних зморщених
ягiд. Роздiлив на долонi порiвну. Одну частку схопив у пучку та в рота, а
другу переклав у мозолясту долоню мулата.
Повернулися носi?-здорованi i поставили на мiсце порожнi корчаги.
Був час повного припливу, i тому молодий мулат з курдом схопилися за
весла й вдарили ними по каламутно-зеленiй водi. ? човен бадьоро поспiшив
уперед, б'ючись iз плюскотом крутими боками об дрiбну хвилю.
Ось i Зелений базар.
Веслярi пiдiгнали човна до насипу, а малий полiз у пояс, щоб вiддати ?м
фалс.
- Нi, нi, хлопче! - мулат закрутив сивою головою. - Спасибi тобi за
пригощення. Ти хлопець добрий i без гонору!
- А який гонор? - спитав Алi здивовано, вже тримаючись рукою за палю,
щоб вилiзти на греблю.
- Хе! - виставив уперед пiдборiддя старший мулат. - Тут у Басрi люди
жорстокi - кожен себе вважа? вищим i кращим за iншого! Араб за перса; перс
вважа? себе вищим за iндiйця.... i таке iнше... i взагалi... Тут кожен перед
кожним пнеться. А нас, темношкiрих, весь час упослiджують... Хоча були, були
колись часи... Отож я й кажу - у Басрi люди злi й пихатi.
- А ти, дядечку, хiба ти не з Басри?
- Ми оманцi зi славного мiста Маската.
- А чого ж ви опинилися в Басрi?
- Так сталося. Колись зустрiнемось - розповiм. Ну, бувай здоров, бо нам
час далi рушати. Треба цю воду продати та й поспiшати по свiжу. Ти хiба не
зна?ш, що коли вода з вiдпливом у каналах спада?, тодi там, у
Шатт-ель-Арабi, вода не така солона. ? нам треба нею наповнити всi корчаги й
бурдюки! - Вiн чомусь засмiявся, повiв мозолистою рукою над зморщеними,
обпалими шкiрами бурдюкiв. - У Басрi хлiба нiхто не подару?! Може, тiльки з
радiстю подадуть хлiбець-закурi 4, коли потрапиш до в'язницi.
Амiнь!
Алi, призвавши на водовозiв усi можливi щедроти Аллаха, вiдштовхнув
носа човна i видряпався на верх греблi.
Алi поспiшив через Зелений базар.
А на базарi вирував людський натовп.
З усiх бокiв до кварталу пiдпливали по трьох каналах усе новi й новi
човни. Привозили всяку зелень, яку тiльки можна зростити на острiвних
городах та в садах. Цибулю червону й бiлу, круглу й довгу, мов корiнь
солодко? тростини, капусту, часник зовсiм молодий - i часник дозрiлий,
кожною головкою завбiльшки з добрий кулак м'ясника, цiлi снопи петрушки,
кропу, оберемки темного бадилля духмяно? кiндзи, невеличкi корзинки
соковитих пахучих каперсiв1, редьку й моркву у великих корзинах,
огiрки та ще всяку-всяку всячину. Ну й лакiтки з пустелi - корзини бiлих
круглих грибiв. Беду?ни привезли ?х до Шатт-ель-Арабу, а там у них гриби
перекупили спритнi зеленярi.
Алi не мiг затримуватись i доклав усiх сил i спритностi, щоб пробитись
через вируючий людський тлум. Коли виходив з базару, угледiв - бiля першого
мосту сидить дервiш iз каландарiв2. Голова непокрита, виголена,
вусiв i бороди нема?, брови вищипанi. Шия у зморшках, мов черепахова. Перед
ним стояла на дерев'яних плахах хiдника чаша iз шкаралущi кокосового горiха.
? в нiй кiлька стертих фалсiв.
Алi проминув каландаря, але потiм повернув i поклав йому в чашу останню
смужку динi.
Чоловiк з голим видом уважно подивився на хлопця.
? по цьому погляду Алi наче вiдчув - каландар зна? його, пiзнав його.
Та сам хлопець не мiг пригадати нiяк, чи вiн його вже бачив у Басрi, десь у
юрмi, чи не бачив.
Каландар розкрив сухi вуста. ? безлiч зморшок по куточках рота
розправились i склались у якийсь дивовижний вiзерунок.
- Благословення тобi Аллаха, хлопчику, за щедре подання!
- ? тобi благословення i щедрiсть Отверзаючого Браму!
Та й побiг далi по мосту.
Коли бiг по горбатому мостовi, що зводився над каналом наче дуга
напнутого арбалета, вiдчув на собi погляд безбрового дервiша. ? коли вже
спускався вниз iз мосту, обернувся й побачив, що каландар пильно дивиться
йому услiд. Вiд того Алi стало наче аж моторошно. Тiльки, правда, на хвилю.
Бо далi вiн уже бiг вулицею кварталу, де торгували кiзяками, вугiллям,
деревом, хмизом, очеретом, сухим пальмовим листям - усяким паливом, одним
словом. Наче повернувся в рiдний Багдад.
Далi продавали канати, линви, грубу пряжу, полотно для вiтрил та
всiляке моряцьке начиння.
По другому мостовi перебiг до кварталу, де жили перси-ши?ти.
А вiд кварталу персiв через мiст дiстався до дiльницi, де селилися не
мусульмани.
Вiн знав, що в самому кiнцi цього кварталу розташована садиба Бен
Сахла. Трохи було дивно для Алi, чому цей iудей не поселився в сво?му
кварталi. Та хiба ж його спита?ш? Не личить та й не за звича?м, щоб питати
сину смiттяра про такi речi в торговця. Звичай не закон - його не можна
обходити. Звичай визнача? життя людини, i це обов'язок - слiдувати звичаю.
Лавка Бен Сахла теж була вiдчинена - тiльки з вулицi. Розкритi i дверi,
i вузеньке вiкно. А на пiдвiконнi лише невеличкi глечички iз соками.
Зате всерединi вся пiдлога лавки була заставлена запечатаними глечиками
з вином. Господар сидiв пiд стiною на широкому тахтi i, низько схилившись
над суво?м, читав.
Алi привiтався i став перед порогом крамницi.
- А, це ти?! Кмiтливий слуга славного господина! Прийшов подiлитися зо
мною сво?м прибутком? Бачу, ти хлопець чесний!
- Мiй господине, - сказав Алi i замовк, бо не доводилося йому мати
справу з iудеями i не знав вiн, чи. належить йому iновiрця величати
господином? Чи не належить? Та й до всього вiн не пам'ятав, щоб при ньому
хтось iз дорослих розмовляв iз багатими iудеями. А батько, коли ходив,
платити за "житло", то нiколи не брав iз собою сина... Тим пак, що багато на
базарi всякого розповiдали про iуде?в. Та й самому Алi багато хто з базарних
iуде?в не подобався сво?м виглядом i одягом.
- Нi, мiй господине!.. Прибуток у мене нiякий. Нема чим дiлитись, - i
Алi показав уламочок срiбного дирхема.
- Ай-ай-ай! - похитав головою Бей Сахл. - Ну скiльки раз говорено й
загадано законом - не псуйте, монету! Адже при рубаннi монети якась крихта
срiбла впаде ва землю, i на зубилi лишиться! Величезнi втрати, якщо
подумати, скiльки монет рубають i скiльки губиться крихiток срiбла! А якщо
?х скласти докупи - яка втрата! Ти уявля?ш? Срiбло ж усе дорожча? i
дорожча?... ?, до речi, гiрша?. ? правителi, i простi люди псують монету...
- ? до тебе, мiй господине, велика та?мниця!
- О, це вже цiкаво! - зразу ж стрепенувся огрядний бородань,
примруживши лiве око i схиливши горбоносу голову до лiвого плеча. - Ну-ну,
розповiдай, яка там у тебе та?мниця!
- Нi, мiй господине! Я не розповiдатиму, я тобi ?? покажу. Тiльки не
тут! 3 вулицi хтось може побачити...
- Ну, заходь, до лавки, щоб нiхто не побачив з вулицi.
- Але в лавцi в тебе темно, мiй господине!
- То може, ти хочеш ще й до мого помешкання зайти? - з насмiшкою спитав
Бен Сахл.
- Нi. До помешкання менi негоже вступати, - вiдповiв йому щиро Алi. - А
на подвiр'я я можу зайти. Де вчора стiл стояв.
- Ну добре! Побачимо, що в тебе за та?мниця. ? вiн провiв хлопця межи
глечиками з вином i поставив пiд стiною. Сам же швидко замкнув дверi i
закрив вiкно. Стало в лавцi зовсiм чорно. Бен Сахл прошелестiв шовковим
халатом повз Алi i десь у глибинi коридору вiдкрив завiшанi циновками дверi.
- Проходь! Тiльки не нароби шкоди.
Вони ступили на подвiр'я, те саме, де вчора Бей Сахл продавав заможним
гультяям вино i квiти. Стiл стояв трохи далi пiд муром, але якраз туди вже
дiставало сонце.
Обернувся на всi боки, чи хтось не зирить на них з яко?сь шпаринки?
Потiм став так, щоб де було видно, якби хто пiдглядав у шпарку брами.
Розв'язав хустку на кiнчику i поклав на долоню Бен Сахла густо-синiй
iскристий камiнь у золотiй оправi. На камiнь впало сонячне промiння, камiнь
зразу ж поглинув його i викинув через бокову грань, мов блискавку, густий
синiй промiнь.
Промiнь вдарив ?м обом в очi - i хлопцевi, i Бен Сах-ловi. ? Бен Сахл,
досвiдчений, битий i тертий торговець, не стримався - вiн був захоплений
зненацька появою такого чуда! Розчепiрив пальцi правицi i заволав:
- Ай-ай! Ай-ай! Це той камiнь!
Вiн почав крутити перстень на долонi, не забуваючи тепер, як i Алi,
стати спиною до ворiт. При кожному поруховi камiнь зсередини просто бив
спалахами густих синiх променiв.
- Де ти його дiстав? Чи може ти скажеш, що ти його знайшов у купi золи
на хазяйському подвiр'?, чи мiж палями в щiлинi на причалi? Га?
- Нi мiй господине. Менi його подарувала Кадарiя за те, що я витяг з
каналу ?? перстень з лалом.
- Присягаюсь здоров'ям, це все не так! Вода у нас брудна. Гидота, а не
вода, справжн? холерне лайно! В морi - повiрю! Тут ти не мiг знайти!
Тодi Алi видобув з пояса смужку крученого свинцю.
- Я кинув у канал ось цей свинцевий перстень. ? пiрнув зразу в те
мiсне. Намацав пiд водою i золотий, i свинцевий перстеньки. Ну й витяг ?х!
Знову Бен Сахл звiв розчепiренi пальцi правицi над головою i вигукнув:
- Ай-ай! Який кмiтливий хлопець!
Далi Алi розповiв, як вiднiс лал музицi Кадарi?, а вона в дарунок йому
вiддала синiй камiнь. Знов, утрет?, Бен Сахл звiв правицю i наче аж
заголосив, таким сумним голосом вiн проговорив:
- Ай-ай! - Що то значить - жiнка! Покласти на хлопця те, що сама не в
силах...- але урвав на .пiвсловi сво? причитання i почав знов милуватися
грою каменя, перевертаючи його на долонi.
- На, потримай! - вiддав перстень Алi та, пiдхопивши поли халату, мов
жiнка подiл сукнi, поспiшив, до крамницi.
З крамницi вiн прибiг, несучи тонкого скла чашу дамасько? роботи.
Чаша була по вiнця налита водою.
Бен Сахл обережно опустив у чашу перстень. ? крiзь воду, i крiзь скло
синiй камiнь свiтив, коли на нього падало сонце, все таким же ясним i
пронизуючим синiм променем.
Бен Сахл порожевiв, очi його блищали, на високому шишкуватому чолi
виступили росою краплини поту. Вiн прицмокував, схиляв голову то на одне
плече, то на друге, примружував то лiве око, то праве.
- Скiльки я чув про цей камiнь, але вперше ним милуюся, тримаю в сво?х
руках! - виголосив зрештою.
Обережно випив воду iз склянки, вiддихнувся i сказав:
- Така чиста вода фалс кошту?!
? волохатими пальцями витяг з чашi перстень.
- На! Забирай!
- Але ж я вам його принiс!
- Я його не можу купити... У мене у всьому домi! - Та тут, як Алi в
Кадарi?, цей досвiдчений купець знiтився на пiвсловi. - Нi, я його не можу
купити!..
- Тодi я хочу з тобою на нього замiнятись.
- На що? - вирячив очi Бен Сахл, i густi брови його полiзли до чорно?
високо? шапки. - На що?!
-Я тобi вiддам перстень. А ти, мiй господине, дозволиш менi подивитись
на бiло-червону троянду!..
Бен Сахл стояв, кусав собi губи, i тодi ?жачилась на пiдборiддi густа
борода iз сивиною. Зiбрав пучками пальцiв шкiру на лобi i отак довго мовчки
стояв.
- Ну добре. Пiшли! - вицiдив нарештi з себе торговець. - Троянду я тобi
покажу, але перстень лишай при собi!
- У мене нема? бiльше нiчого, чим би я мiг заплатити.
- Яка з тебе плата? На тебе скинули таку ношу... Пiшли! Не можу гаяти
часу - а раптом покупець прийде - збитки!
Вiн пройшов назад з хлопчиною у темну лавку. А з лавки були дверi в
заднiй стiнi у довгий коридор. Вони йшли, i Бен Сахл говорив:
- Я йду з гостем, я йду з гостем!
Алi знав, що в iуде?в жiнки не закривають лиця i наче не ховаються при
стороннiх мужчинах. Адже ввечерi пишнокоса дiвчина подавала ?м квiти. Певно,
донька його.
Так вони пройшли довгим проходом i стали перед цегляною стiною. Тут уже
було свiтло, бо згори в отвiр стелi падало сонячне промiння.
Бен Сахл покликав когось незрозумiлою мовою. ? була вона не схожа нi на
iудейську, нi на перську мови, якi вiн вряди-годи чув на базарах у Багдадi i
тим пак у Басрi.
З-за товсто? цегляно? стiни йому вiдповiв старечий рипучий голос такою
ж самою мовою.
Тiльки тодi Бен Сахл дiстав ключа i вiдчинив вузесеньку хвiртку. ? вони
з напiвтемряви переходу ступили пiд рiзке промiння сонця у чарiвний
смарагдовий садок.
Стояли пiд самим муром двi низенькi пальми. У невеличкому басейнi-хаузi
був острiвець, а з середини острiвця стирчала мiдна чапля i з ?? розкритого
дзьоба тонкою цiвкою плюскотiла на камiнцi вода. У самому хаузi порозпускали
пелюстки фiолетовi водянi лiлi? з темно-червоними серцевинами. На кущах
квiтучого жасмину у клiтках стрибали чорнi, з червоними дзьобами й ногами
птахи i несамовито кричали арабською та перською мовами.
Просто перед хлопцем, на другому боцi пiщано? стежки виростав
трояндовий кущ. Невисокий, може, до грудей Алi.
Троянда виростала з розпушено? чорно? землi, що була навколо викладена
блакитними полив'яними цеглинами.
На кущi було, Алi вмить порахував, п'ять нерозпущених бутонiв, а чотири
квiтки вже розгорнули сво? пелюстки.
Де пелюстки розгорнулися, то верх пелюсток був бiлого, майже до
половини, кольору, а далi йшов багряно-кривавий колiр.
? таке було враження, що на багряну квiтку згори накле?ли бiлу квiтку.
Алi затамував подих.
Почув над собою голос Бен Сахла:
- Можеш пiдступити ближче. Тiльки не торкайся руками!
Алi пiдступив до куща троянди. Справдi - наче одна квiтка, червона,
зрiзана бритвою, а на зрiз накле?ли бiлу квiтку! Та що найдивнiше - не було
нi рисочки, нi слiду мiж червоним i бiлим. Просто обривалося червоне, i
зразу ж починалося бiле.
Хлопець злегка потяг носом повiтря. Запах був слабенький i аж нiтрохи
не кращий за аромат придорожньо? шипшини.
- О мiй щедрий господине i Хай нiколи не полиша? тебе благословення
Аллаха! Хай завжди в тво?му домi будуть здоров'я та грошi!11 Але,
скажи менi, найдостославнiший володарю квiтки, чому у не? нема?... майже
нема? запаху?!
Бен Сахл здiймався над хлопцем, випнувши черево i склавши руки на
ньому. Великими пальцями крутив один навколо одного. Вiн посмiхався
поблажливою, зверхньою посмiшкою.
- О нерозумний хлопчику! Слiд тобi знати, що ? речi, якi радують
людський нiс, а ? речi, що радують людське око. Нiс можна швидко втомити
радiстю. А око нiколи не насичу?ться тим, що бачить! ? нiколи не насичу?ться
улесливими словами людське вухо. Як сказано в Писаннi - "Та не насититься
око баченим, та не насититься вухо слуханим". Амiнь!
? вже зовсiм по-iншому, суворо:
- Пiшли! Не гаймо бiльше часу! Я не збираюсь втрачати покупцiв.
Алi обернувся, поклонився двоколiрнiй трояндi i поспiшив поперед Бен
Сахла в ту малесеньку хвiртку. Кра?м ока схопив, як уже вступав у отвiр, що
за пальмою в затiнку сто?ть дiдусь-iндi?ць, в чалмi i в бiлiй спiдницi. У
руцi тримав довгу бамбукову палицю з кривим ножичком на кiнцi,., `
Тi?ю ж самою дорогою вони поверталися до лавки.
Бен Сахл вiдчинив дверi та вiкно i визирнув на вулицю. Нiкого нiде.
Алi стояв посеред лавки i не рушав з мiсця.
- ?ди вже! Все! Досить!
- Мiй господине! Поясни менi, чому ти не бажа?ш володiти цим перснем?
Вiн дуже коштовний! Я це напевно знаю! У Багдадi я бував на базарi
золотарiв. ? там бачив блакитнi сапфiри з Цейлону. Покупцi дивились крiзь
них на сонце. У них не така блакить i не такий гострий блиск. Це не сапфiр.
Це щось надзвичайне! Це чарiвний камiнь...
- Ти майже вгадав, - повагом i без дратливостi проговорив Бен Сахл,
хоча за мить перед тим намагався швидше спекатись хлопчика. - Я тобi
розповiм!
Тiльки домовились - про те, що ти був у мене з ним, нiколи й нiкому не
говорити! Ти можеш присягтися? Так? Присягнись!
- Присягаюсь iменем Аллаха милостивого, милосердного! Присягаюсь
мовчати, хто б мене про тебе i про камiнь не випитував!
- Добре! - одказав Бен Сахл. - Бачу, що ти хлопець поважний. Отож
слухай цю страшну iсторiю. У одного купця була жiнка. Вона й зараз нiби
жива. ? купець нiби десь ще прожива?. Жiнка ж, про яку мова, походила iз
султанського роду. Казали, що ?? бабка народилася вiд наложницi султана
Му'iзз ад-дiна Санд-жара3... Купцевi продали ?? десь у
Кашгарi4.
- А чому вона була продана купцевi?..
- Не знаю... Чи, може, вона втекла... Чи, може, як, не знаю... Та?мниця
для мене, i нiхто не зна?. Потiм цей купець повернувся до Басри. Накупив
собi кiлька добрих будинкiв, вiдкрив лавки, збудував кораблi i посилав сво?х
капiтанiв у рiзнi кра?. Було в нього багато наложниць i рабинь. Пройшов
якийсь час - i ця, султансько? кровi, дружина народила йому доньку. Донька
вiд самого початку, тiльки стала говорити, зразу й заспiвала. Вона могла з
одного разу запам'ятати всю мелодiю й проспiвати ?? вiд початку до кiнця!
Навiть досвiдченi гравцi на аль-утi не могли так точно повторити мелодiю, як
вона. Для дiвчинки батько замовляв у найкращих майстрiв малесенькi
iнструменти, а найкращi вчителi музики приходили ?? навчати. А собою вона
була мiзерна ? зовсiм непоказна. ? от коли вона вже пiдросла i вибилась на
дiвчину, до ?? батька в гостi прибув сам намiсник Басри. Кажуть, що його так
трактували в домi купця, нiби вiн був не намiсником, а батьком халiфа! Щоб
задобрити нашого намiсника, щоб ублажити його, купець велiв сво?м наложницям
i невiльницям танцювати перед гостем з вiдкритими лицями!!! Та намiсника це
зовсiм не задовольнило, i вiн побажав, щоб донька купця грала для нього на
аль-утi. Почав тодi благати його купець: "О найдостойнiший з найдостойних!
Ти зна?ш, як я тебе люблю i поважаю i впадаю перед тобою в порох, але - в
iм'я Аллаха! - не побажай, щоб моя донька стала перед тобою з вiдкритим
обличчям!" ? вона грала за завiсою на аль-утi i спiвала.
Намiсник заплакав, як почув ?? гру. А коли вона скiнчила грати, то вiн
сказав, що кращо? гри вiн не чув i що за ним дарунок, достойний подiбно?
музики... А потiм вiн дiйсно прислав дарунок... Оцей перстень, що ти його
трима?ш!.. ? як же хитро прислав - у футлярi три флейти зi слоново? кiстки,
оздобленi золотими обручками. ?, як обручка, на одну був цей перстень iз
синiм каменем вдягнений, i коли вона роздивилась, що перстень iз каменем, а
не золотий обручик, посланець вже вiдбув... А через кiлька днiв прибув брат
намiсника до купця домовитись про весiлля дiвчини i намiсника Басри. Вона б
мала стати його четвертою дружиною. Купець плакав i дуже побивався з цього,
бо не хотiв вiддавати свою доньку за намiсника Басри. Намiсник не лише рокiв
на двадцять п'ять старший за дiвчину. Вiн брутальний i нестримний. У нього
безлiч наложниць i рабинь. Та ще й до всього у нього були завжди коханки -
жiнки тих купцiв та капiтанiв, що надовго забарились у сво?х дiлових
мандрах. Отож плакала i жiнка купця, в жилах яко? текла султанська кров. Та,
видно, шалу султансько? кровi ?й не передали нi баба, нi мати, бо вона лише
плакала. А от дiвчина перейняла кров вiд предкiв. Коли ?й сказали про
посланця намiсника, вона захотiла через завiсу поговорити з братом емiра.
Батько ?й дозволив. Тiльки вона попрохала, щоб нi батько, нi мати не були
приявнi при тiй розмовi. Дiвчина вийшла до брата намiсника i, стоячи за
завiсою, вiдмовилась вiд замiжжя. ? ще щось додала ядуче та образливе про
намiсника. Про якусь його ваду, про яку знали лише близькi родичi. А вона ж
лише один раз бачила його крiзь шпарочку в завiсi! Посланець вибiг iз дому
купця мов ошпарений i поскакав зi сво?м почтом назад до палацу намiсника. ?
ще до вечора того дня привiз гонець лист-наказ - переселитися доньцi купця
до кварталу повiй. Може бути блудницею, може не бути, це ?? приватна справа,
але жити повинна в кварталi повiй! За одну нiч купець винайшов дуже гарне
помешкання в кварталi повiй i поселив туди свою непокiрну доньку, правнучку
султансько? наложницi, з двома служницями-охороницями темношкiрими. Тi двi з
кра?ни зiнджiв були з племенi, де й жiнки разом iз чоловiками виступають на
вiйну... Сам же купець намагався ви?хати з Басри до Багдада. Тiльки для
цього йому потрiбнi грошi готiвкою i паперовi сакки на золото в Багдадi. А
вiн же був компаньйоном скупердяги Рустема. Вони вдвох робили величезнi,
неймовiрнi грошi. ? без того, щоб вилучити грошi iз справи спiльно? або
одержати сакк без пiдпису Рустема, не мiг вiн i ворухнутись.
Не вдалося йому сво?часно прибути до Багдада, пiдкупити вiзира i через
нього добитися скасування жорстокого наказу проти дiвчини. А спритний Рустем
зрозумiв, що свого приятеля можна обдерти до кiсток!.. Довго розповiдати,
але кiнець ось який: Рустем за безцiнь придбав собi i його будинки, i палац.
Потiм найкращий будинок пограбованого друга продав новому сво?му приятелевi.
Той був великий знавець на фiнiках, але поганий купець. То Рустем його
вiдправив як прикажчика чи молодшого компаньйона до Сiрi? налагоджувати
склади для басрiйських фiнiкiв. Щоб, значить, не вiддавати басрiйських
фiнiкiв перекупцям, а самим з цього прибуток мати. Вiн по?хав, а в будинку
поселив старшу сестру, вдову - Айшу. Ось тепер розумi?ш, чому Кадарiя кинула
перстень у канал?.. Тiльки скажи менi - що вона хотiла вiд Айшi за перстень?
? на що Айша не згодилась?
Тодi Алi оповiв, що нiби Кадарiя сказала Айшi, що коли вона, Айша,
протанцю? голяка перед гостями, тодi одержить перстень.
Бен Сахл пробурмотiв собi щось у бороду i звiв руки вгору, виголосивши:
"Амiнь!"
- Вельмиласкавий мiй господине, скажи менi i витлумач, що означають
слова тво? тво?? мови?
- Я проказав слова нашо? молитви. В молитвi кожного ранку чоловiк дяку?
боговi перш за все, що вiн не створив його жiнкою. Це Величезна мудрiсть,
але ти ще цього не можеш зрозумiти. Слухай: ти чув про мудрого царя нашого
Соломона?
- А! Я чув про нього на базарi мiдникiв! Вiн мав чарiвний перстень i
завдяки йому знав усi мови всiх тварин i птахiв.
- Перстень Соломона - дрiбничка з усiх його чудес! Головним чудом була
його неймовiрна мудрiсть! Вiн сказав одну рiч - i запам'ятай ?? на все
життя: "Хто стереже сво? вуста, той зберiга? свою душу, хто ж свого рота
невгамовно роззявля?, тому погибель!" Зрозумiв? А тепер iди собi i не
заважай мо?й працi!
Алi хотiв вiддати йому уламок дирхема, який вручив учора вчений муж, та
Бен Сахл вiдтрутив його руку.
- Не поспiшай! Може, ця лусочка срiбла вряту? тобi життя!
- А мо?му життю нiщо не загрожу? - ось вiддам Кадарi? перстень, i все
буде в повному порядку, - впевнено проказав Алi.
- Ти ще справдi малий i недосвiдчений! Нашому життю повсякчас щось
загрожу?! Наприклад, мо?му життю сьогоднi загрожував твiй синiй камiнь. Вiн
спокушав мене, але я його не взяв. Але я щасливий, що врештi-решт на нього
подивився! Багато про нього чув. Вiн привезений одним капiтаном iз ?ндi?.
Його купив у капiтана за всi сво? гаразди один купець-ши?т. Хотiв вiдвезти в
Кербелу на могилу Аль-Хусейна 5. Та його закололи i заволодiли
перснем. Злочинцiв через якийсь час схопили стражники. Вони всi належали до
рiзних родiв i не змогли домовитись i привласнити перстень. Тому вiддали
його намiсниковi. Через якийсь час загинули всi стражники по-дурному. Один
впився i захлинувся власною блювотиною. Другий потонув у багнi пiд час
вiдпливу. Третiй сонний упав з даху. А четвертого забив у конюшнi його
власний кiнь! Пiсля цього, певно, намiсник шукав випадку, щоб комусь
подарувати перстень. Купцям не мiг, бо тiльки вони йому дарували. Послати
комусь iз старшини ж Багдад боявся - а раптом у Мiстi Миру вже знають про
нещасливий перстень? А рантом це трактуватимуть як чаклування, замах на ?хн?
життя? ? вiн вирiшив, щонайкраще вiддати перстень за султанську правнучку. ?
знов, бачиш, синiй камiнь наробив лиха! Певно, Кадарiя й вирiшила iншим
перснем, тим, що з лалом, перебити долю. Перша спроба - i Айша напiвжива. А
тут ти поверта?ш лал. ? тодi вона мiня? лал на синiй камiнь. Це вже чари. ?
тепер вже ти в халепi.
- Але це неправда! Я вiддам ?й дiамант, i вона його забере. Вона нiчого
не хотiла менi заподiяти. Вона така, вона така...
- Свята? - засмiявся Бен Сахл.
- Так! Вона як свята! Вона склада? такi пiснi, вiд яких плачеш, вiд
яких серце тво? десь летить над водою. Он вона яка!
- Хлопче! Ти ще не зна?ш, який то страх - глибина жiночо? душi! Глибша
за всякий океан! До речi. Як ти назвав камiнь - дiамант? Чому ти вирiшив, що
це дiамант? Вiн же синiй!
- Бо й перлини бувають чорнi. А завжди вони рожевi! Значить, i дiамант
може бути синiм.
- Ай-ай! А ти метикуватий хлопець. Слухай, менi ось що на думку
спало... Ти довго роздивлявся перстень з лалом?
- Добре роздивився. Можу навiть намалювати! Дай менi каламар i папiр -
я вмить вималюю.
- Слухай, ти ж мусульманин - хiба можна порушувати заповiти вiри?
- Не можна малювати живих iстот. Сам чув суперечки про це у мечетi.
Перстень з каменя й золота -- без дихання - зовсiм iнша рiч!
Бен Сахд подав клаптик тоненького паперу, каламар i калам 6.
- Це знаменитий самаркандський папiр....
- Це в тiм краю, де Бухара i Мерв? Динi там знаменитi.... Я сам чув
запах динi, що коштувала сто динарiв...
- Що динi?! Там мо? родичi живуть, у Бухарi i в Мервi. Правда, вони
бiднi люди - шкiри виробляють, тканини фарбують... А от у Мiсрi мiй
двоюрiдний брат - то великий умiлець! Вiн оправля? в золото найвибагливiший
камiнь - смарагд! ?з крихким смарагдом треба вмiти поводитись.
Хлопчик став навколiшки, поклав на вiко тахта папiр i обережно
вималював перстень з лалом. Особливо ретельно вiзерунок навколо гнiзда, куди
було вставлено лал. Бен Сахл аж здригнувся, коли пiднiс ще мокрий малюнок до
очей.
- Тихо! Мовчання! За цим перснем напевно смерть. Мiй брат його робив у
Ка?рi, для одного вiдчайдушного мандрiвця i дуже вдалого купця. Вiн десь
родом iз Дамаска... Багатий i в дружбi з багатьма сильними свiту цього. Якщо
цей лал Абу Амар подарував Кадарi?, то його володар загинув. Або з ним
сталося страшне нещастя, що вiн мав позбутися свого улюбленого персня!
Ай-ай! Тепер слухай - ти присягся Аллахом мовчати! Швидше йди та .вiддай ?й
перстень! Краще втратити цей скарб i лишитися цiлому, нiж володiти мить
скарбом, для того, щоб втратити i тiло, i душу!
- Менi так хотiлося пошвидше потрапити в кра?ну чудес ?ндiю.
- Потерпи трохи, i мрiя твоя здiйсниться. Як сказав премудрий цар
Соломон: "Вiдсунута надiя - мука серця, а здiйснення бажання - дерево
життя", ?ди i поспiшай позбутися небезпеки! Поспiшай же!
Алi, призвавши мир i благословення на Бен Сахла та його дiм, пiдiйшов
до дверей. Визирнув iз крамницi на всi боки. Пересвiдчився - нiкого нема.
Вискочив назовнi.
Попiд стiнами пробiг пiвкварталу, а тодi перейшов на самий край вулицi
просто над каналом. Пострибав по палях, нiби випробовуючи i долю, i свою
вправнiсть - чи прискаче по верхах паль до кiнця кварталу.
Не зiрвався, навiть не похитнувся i не перечепився. Коли повертав за
рiг, зирнув назад. Бен Сахл стояв у дверях крамницi. Вiн пiднiс руку до
обличчя - чи то пейси собi закручу?, чи то напучу? Алi, мовляв: "Поспiшай,
поспiшай! Все буде гаразд..."
Коли хлопчик зник за рогом, Бен Сахл вiдчув велику втому i тремтiння в
колiнах. Прочвалав у куток лавки i витяг iз схованки невеликий глечик,
запечатаний зеленим воском. Тихо покликав:
- Мадхi! Заходь!
Вiдчинилися дверi, i зайшов той самий садiвник у бiлому тюрбанi i
бiлому запиналi на стегнах.
- Ти все чув? - спитав Бен Сахл виснаженим голосом.
- Все.
- Як мiрку?ш - пощастить малому виплутатись? - Бен Сахл налив у
малесенькi чашi бурштинову запашну рiдину.
?ндус встромив палець у чашу, бризнув напо?м на пiдлогу.
- Не пий анi краплi вина! Бо в нiй усе зло, як сказав колись пророк
Всевишнього й милосердного! Хай буде славне його iм'я i хай буде з ним
Аллах! - ? малесенькими ковтками почав смакувати вино. Десь на половинi чашi
проговорив: - Хотiлося б, щоб бiда i смерть цього разу схибили... Але все
буде, як хоче Аллах! Все в його руцi!
- Ти, Мадхi, кажеш, що все в руцi Аллаха. ? я вважаю, що все вiд Бога.
Але для чого ж тодi людинi ?? бажання, ?? воля?
Бен Сахл заплющив очi, понюхав вино, кiнчиком язика покуштував, а
потiм, цiдячи крiзь зуби, висмоктав чашечку, вiддихнув i виголосив:
- Ай-ай!
Тодi старий iндус чемно спитав:
- Ти покликав мене, щоб про щось запитати?
- Я й сам знаю, але в мене ? сумнiви. Не може бути, щоб усе було так
просто! Тому я хотiв би знати твою думку.
- Бен Сахл! Ти правильно подумав. Я добре роздивився камiнь, коли його
пiд сонцем ти крутив на всi боки. Той камiнь. Один iз трьох. Ти зна?ш - на
мо?й батькiвщинi ще й сьогоднi ходять казки про три синi дiаманти. Занадто
велика цiна йому, щоб люди не спокушались ним! Тому навколо нього стiльки
жаху розвели люди базiканням i сво?ю пожадливiстю.
- Ти правильно дума?ш, мiй старий друже. Тiльки i маю тобi сказати, що
я вiрю в каббалу 7. Вiрю в силу цифр i лiтер. Треба буде
вирахувати найближчим часом, чи ? справдi в цьому каменi воля сатани?
- Не вважаю цю спокусу дi?ю сатани. Спокуса дорогоцiнностi в тому, що
через ?? тiлесну малiсть нею легко заволодiти. Навiть дитина може ?? взяти й
сховати. Та як же неймовiрно важко ?? втримати! Менi зда?ться, що понад сили
пересiчно? людини зберегти подiбний скарб. Я геть вражений, що камiнь
опинився в руках хлопчиська!
- Чого ти хочеш? Кадарiя ображена i обпльована навiки-вiкiв. Вона краща
музика та й, думаю, поетеса в сьогоднiшнiй Басрi. А ??, султансько? кровi
особу, он як упослiджують! ? раптом ?й вдалося майже вбити володарку
батькiвського будинку! Лал поверта?ться до не? - i вона з легкiстю
позбува?ться фатального дарунка! Можливо, вона дума?, що, вiддаючи в руки
безвинного хлопця перстень, вона знешкодить чорнi сили i таким чином змiнить
свою долю i сво?? родини. Можливо, що вона, проживаючи вже не один рiк серед
повiй, ворожок, звiдниць i всяко? портово? нечистi, навчилася чаклувати.
Закляла хлопця, щоб його душею та тiлом викупити не тiльки себе i батька, а
й знищити намiсника?!
- ? таке може бути, - ствердив сумнiви Бен Сахла старий садiвник-iндус.
- Починаю думати, як i ти, що все ж у цьому перснi ? злi духи. Перший камiнь
розбили майже сто рокiв тому. А бачиш, один з його уламкiв явив нам сво?
лице. Та ми, слава Всевишньому, утримались вiд спокуси...
- Дiйсно, сьогоднi ми виявилися сильнiшi за диявола! Давай з цього
випадку вип'?мо ще по однiй нашого найкращого вина! Нехай нашiй головi буде
радiсть i тiлу втiха, а нашiй калитi збиток!
- О мiй хазя?не! Збитку сьогоднi не буде. Вiтер усе ще крутить. Кораблi
стоять не тiльки бiля причалiв, а й у головному каналi. Комори ханiв
заваленi паками попiд самi стелi. Нiхто не хоче ризикувати сво?ми кораблями
й товарами... Зовсiм не схоже на минулий рiк!
- Ну що ж - чим гiрша погода для мореплавства, тям краще для нашого
старого вина.
- ? час хороший для молодого невистояного - додав iндус i усмiхнувся: -
Й для пальмового дурманного теж.
Вони випили втрете. Зразу ж iндус зник, безшумно ступаючи в плетених з
пальмового волокна сандалях.
А в ту ж мить на порозi лавки стали дво? покупцiв - майже чорнi й?менцi
в довгих строкатих спiдницях....
У Бен Сахла почалася хороша торгiвля.
З дрiбних грошей у малого було iде кiлька фалсiв та половина дирхема. ?
вiн стрибнув у човен, щоб поспiшити на Зелений ринок.
А там спинився перед лавкою з фiнiками i подав прикажчиковi половину
дирхема. Попрохав дати йому фiнiкiв два ратлi. Зневажливо кривлячи соковитi
вуста, стрункий прикажчик iз рухами скорiше дiвки, нiж юнака, недбало
вiдрахував хлопцевi мiдяки i накидав у шапку в'ялених фiнiкiв.
Алi присiв тут просто пiд стiною давки i з'?в половину фiнiкiв, а решту
сховав у рукав.
Отож iз дрiбною монетою в поясi, iз на?дком у рукавi пiшов вiн
роздивлятися по базару, все думаючи, як би його швидше добутись до кварталу
повiй.
Йому пощастило -- кiлька пiдпилих морякiв купували у християнина вино i
голосно гомонiли проте, що краще на базарi вино купувати, нiж у лупанарiю -
там i дорожче воно, i з усякими домiшками.
Коли вони спустилися до човнярiв i винайняли одного, щоб вiн ?х вiдвiз
до дiвчат. Алi теж пiдскочив до човна ? попрохав перевiзника, щоб i його
взяв.
Моряки пiдняли Алi на кпини з усякими соромiцькими примовками. А
човняревi жартома почали погрожувати, що вони донесуть на нього мухтасiбу -
вiн-бо возить маленьких хлопчикiв для втiхи старих шльондр.
Та човняр не вiдгукнувся на ?хнi п'янi жарти, а суворо спитав Алi:
- Ти чого туди ?деш? Чого тобi там треба?
- Мене послали до Нiссо.
- Аж он воно як! - з повабою виголосив човняр, а тодi до матросiв, уже
добре пiдпилих серед бiлого дня: - Вiн, зна?те, до кого? ?де до Нiссо - наша
славна спiвачка, хоча й персiянка. Якщо не слухали -послухайте. День чи два
тому такi спiви влаштувала на каналi... Сторожа навiть розганяла людей, ??,
Нiссо, хотiли схопити i кинути до в'язницi. Та люди захистили вiд чортових
тюркiв-стражникiв. Так що ви не дуже насмiхайтеся над хлопцем...
Бiльше вiн нiчого не питав i нiчого не пояснював пiдпилим оманцям. Всi
вони були темнiшi шкiрою за басрiйцiв, товстогубiшi. Носили короткi чорнi
шаровари i пiдперезували ?х яскравими широкими поясами, з-за яких стирчали
роговi колодки широченних гнутих ножiв. На головах у них були якiсь хустки,
а в декого лише маленька шапочка...
Отож вiн iз цими моряками прибув до кварталу повiй. Вiд ранку в
кварталi все змiнилося. На вулицi виходили дiвчата iз закутаними обличчями.
Та в розрiзах ?хнiх сорочок i суконь свiтилися голi груди. Деякi - навпаки,
це, певно, були християнки чи ще яко?сь iншо? вiри, простоволосi, без
усякого покривала на головi. Зате тонкi сорочки й халати-мали туго
пiдв'язанi пiд самим горлом, за звича?м далеких хiн, i туго пiдперезанi
поясами, так ще шовк облипав тiло, мов намочений водою. ? вiд того повi?
були не менш привабливi, нiж тi, хто безсоромно висунув у розрiз сво??
сорочки бiлi, незасмаглi груди з пiдфарбованими сосцями.
Алi проскакував повз повiй, напахчених i розфарбованих наче дешевi
християнськi ляльки, збурених одна проти одно?, прослизав мiж ними, як
дрiбна рибка крiзь сiтки.
Оббитi величезними мiдними цвяхами дверi були зачиненi. Вони вiдповiли
на удари литого мiдного кiльця дзвiнким вiдлунням. Всерединi нiщо не
порушилось.
Нiхто не вiдповiв iз помешкання. Тiльки вгорi в еркерi вiдвернулася
вiконна решiтка, i звiдтiля висунулась бiлолиця, наче фарбована в гiпс,
дiвка.
- Твiй хазя?н ще один перстень навiженiй приготував?! Скажи йому, що
незайманицю купили капiтани. Вони ?й такого перстеника зроблять...- Дiвка
засмiялася хрипким високим смiхом, i ?? великi оголенi груди заметелялись з
боку на бiк.
Алi задер голову, а очi скосив кудись на раму, не бажаючи оглядати ??
зло? голизни.
- Жiнко! Скажи, а спiвачка Нiссо вдома?
- Жiнка?! Ти пес дурний, а сука - тобi мама! Яка я тобi жiнка?! Я
дiвчина!
- Господине моя ласкава! Не гнiвайся на слова. Вибач менi, малому й
недосвiдченому...- заговорив Алi мовою базарних багдадських лицедi?в. -
Аллах потьмарив мiй слабкий розум, i я мовив дурницю. Вибач менi дурiсть i
слабiсть голови. Але де зараз, моя господине ласкава, спiвачка Нiссо?
Хлопець враз вирiшив продати Нiссо синiй дiамант. За безцiнь, звичайно,
бо хiба ж у не? знайдеться бiльше пiвсотнi прихованих десь у стiнi чи в
одвiрку динарiв? Хоча повi? дуже добре заробляють - по два динари за
вiдвiдини. А Нiссо ще й спiвачка. Вiн продасть ?й перстень i з першим же
кораблем вийде в Арабське море.
Повiя зовсiм роз'ятрилась.
- Ах ти ж дурень! Яка ж вона спiвачка?! Вона вересклива папуга i
п'яниця, а не спiвачка... Подалася кудись у сади скиглити сво? дурнi
пiсеньки для при?жджих дурнiв... Слухай! У тебе господар - хворий чи з тобою
спить, що йому не потрiбнi добрi дiвчата?! Скажи йому, якщо твiй повелитель
на щось здатний, ми з подругою йому задарма покажемо наше мистецтво. Тiльки
нехай вiн згодиться. Передаси йому?! Скажи: найкращi дiвчата задарма хочуть
його втiшити
Вона зареготала на все горло, i з-за ?? спини визирнули ще двi оголенi
повi?, реготали вони i кривили, наче мавпи, сво? розмальованi лиця-маски, а
безлiч дешевих прикрас на них брязкотiли, нiби збруя на базарному мулi.
Алi опам'ятався i прослизнув помiж тих повiй, що зразу з'юрмились, як
тiльки почули, що заколочу?ться якась пригода. За якусь хвилину хлопець був
бiля сходень пристанi. I битий мiдний фалс перенiс його до iншо? пристанi,
вiд яко? вже Алi бiг через чужi квартали й мости без зупинки до самого
занедбаного палацу хворо? Айшi. Вiн вiдкрив бокову хвiртку, що навпроти
кварталу пересiв, i тiльки ступив на захаращене подвiр'я, як почув з будинку
стукiт молоткiв i дзвiнкi удари тесла й сокири. Алi зупинився пiд засохлого
пальмою, мiркуючи, чи видертися на стовбур i подивитись, що там роблять у
кiмнатах Абу Амара, чи пiти в будинок i все побачити там. "Невже Абу Амар
найняв майстрiв, щоб вони забили щiлини i тi красунi Рустемовi бiльше не
заглядали до покою? Що ж тодi страшного i пота?много вiн, Абу Амар, замислив
зробити, щоб треба було й дiрки забити?! Адже вiн тим багачкам показав усе,
що тiльки можна показувати. Хiба що який злочин готу?ться i не можна, щоб тi
його побачили... Але який злочин, який грiх?!" Цi думки так збентежили
хлопця, що вiн навiть уголос повторив; "Який злочин? Який грiх?" Потiм
подумав, що на пальму дертися марна справа -- сонце зараз шалене i високо
сто?ть -- у кiмнату не проникають похилi променi i не освiтлюють середину.
Поки вiн так думав, вискочила з дому Джарiя, зазирала йому в очi, гладила
його по плечу i трiскотiла.
Тiльки ти пiшов, повернувся Абу Амар i привiв ?х,-- вона розмахувала
руками, витрiпувала сво? здоровеннi очi, плямкала варгами i клацала язиком,
вишкiряла рiвненькi бiлi, блискучi зуби.-- Вони зразу заходилися дверi
лагодити, тi, до його покою. Такi вправнi
майстри. Тiльки грюк-цюк-цюк! -- i вже готовi дверi. Клинцi позабивали
в щiлини, замок змастили, завiси пiдтягли, одвiрки скобами скрiпили. I
зсередини дверi укрiпили залiзними штабами.
Ти що -- пiдглядала i бачила все?
Нiчого я не бачила! Я все чула. Потiм вони перестукали всi стiни. I
один iз них казав Абу Амаровi через кожних два-три лiктi простукано? стiни:
"Тут нiчого не вийде... Нiчого не може бути..." I так поки вони не дiсталися
до кута кiмнати. Тодi ?хнiй ра?с3 сказав ?м: "Тут щось, може, й
вийде" I почали вони обережно довбати дерево теслами... А потiм, а потiм! --
Джарiя наблизила до Алi спiтнiле лице i гаряче дихала у вухо хлопцевi: --
Вони нiчого не говорили бiльше, тiльки все довбали й довбали, Потiм щось
впало. Загуркотiло. I ?хнiй ра?с скрикнув: "О Аллах! " А Абу Амар затулив
йому рота, i вiн далi нi слова не говорив. Тiльки всi вони повзали по
пiдлозi i щось шкрябали... Потiм вони довбали стiну в кутку, забивали
гвiздки в дерево, обшкрябували i збивали тиньк...
Абу Амар з ними? -- перебив Алi. Йому вже хотiлося пошвидше вiддати
свiй синiй камiнь, хоч би й Абу Амаровi! Тiльки щоб по швидше позбутись
його. Бо йому вiд митi, коли вiн вислизнув iз лавки Бен Сахала, здавалось,
що за ним увесь час хтось стежить i намага?ться його схопити й вiдiбрати
дорогоцiнну прикрасу. Те, що камiнь над дорогий, надкоштовний, Алi зрозумiв
хоча б з того, як Бен Сахал ним милувався i як тремтячими руками вiддавав
назад. Що навколо цього каменя бродить бiда та небезпека, i дуже велика,
свiдчило найбiльше те, що Бен Сахал не схотiв, а по правдi -- побоявся його
взяти. Ще й видобув з хлопця клятву Аллахом, щоб той мовчав про свою розмову
з ним, з Бен Сахалом. Заклятий, виходить, цей синiй дiамант! Треба його
продати чи вiддати навiть, поки перстень не видерли в нього, а його самого
не вдавили та не кинули в болото.
Абу Амар, як трохи минуло часу, спустився вниз, спитав мене, чи не
казав ти менi, куди пiшов... Потiм сам розбудив цю,-- Джарiя показала
великим пальцем через плече на будинок,-- говорив ?й якiсь слова, тiльки я
?х недобрала -- жодного слова не второпала. Вiн сам напо?в ?? лiками. Тепер
ця спить... Ти ?сти хочеш?
Я натовкла проса цiлу чашку! -- Джарiя закотила очi пiд лоба.-- Пiшли,
посмаку?мо млинцями.-- Вона вивернула голову до плеча, заглядала в очi Алi.
Тобi вiн що-небудь говорив?
Нi, тiльки щоб я доглядала цю... Давай по?мо млинцiв i потiм ти менi
загра?ш, а я потанцюю. Я знайшла маленький барабан серед мотлоху, що ця
брала в заставу... От яка радiсть! Пiшли. Побенкету?мо уволю. Показимося
досхочу!
Не базiкай. Абу Амар повернеться -- душу видере.
Вiн що -- тебе бив?
Нi. Але зна?ш, який у нього погляд!..
Пусте! Абу Амара три днi не буде.
Ти звiдки зна?ш?
Вiн ?м,-- вона розчепiрила всi пальцi i показала великим пальцем за
плече на будинок,-- сказав, щоб вправились iз роботою за три днi, бо вiн на
три днi вiдправля?ться на полювання... Я думаю, що його туди запросили або
шейхи беду?нiв, або кадiб " емiра Басри.
Це правда?!
Присягаюсь усiма могилами предкiв та ?хнiми духами-- вiн сказав: "Три
днi! Повернусь i зразу ж бенкет. Зробiть усе, закликаю вас iм'ям
Отверзаючого Браму". Ось якi слова вiн сказав. Джарiя схопила хлопця за руку
i потягла в темний отвiр дверей.
Слухай, Алi! Давай побенкету?мо. Я тобi танець такий потанцюю, який
нашi жiнки для сво?х коханцiв танцюють. Мене старi жiнки вчили в лiсi. Це
вже потiм мене спотворили вашi м'ясники, Тепер я покалiчена...
Нiякого я калiцтва в тобi не бачу,-- здивувався Алi.
Мо? ?ство покалiчили5. Так пiдло й недбало втяли ножем, що я
вже вмирала... Якби не моя матiнка, викинули б мене на смiтник... Тепер я
всього позбавлена! - Алi вiдчув переляк i водночас наче вiдразу до дiвчини.
Добре! -- збрехав вiн.-- Пiду до купця-нiсранi 6 й куплю
солодкого вина. А ти зготуй оладки i добре розiгрiй барабан, щоб шкiра
напнулась. Та гляди не перегрiй, бо шкiра трiсне.
Ти дуриш мене...-- засмутилася Джарiя.-- Ти не хочеш зо мною
бенкетувати... Звичайно, я рабиня... А ти вiльно бiга?ш по мiсту, там i
знайшов собi якусь бiлу сучку.,,
Я хiба щось таке?! То дорослi всяке таке роблять... То старшi весь час
тiльки про всяке таке товкмачать i пiснi спiвають, i вiршi складають...
А ти хiба не дорослий? -- сплеснула руками Джарiя.-- Я тебе оглянула --
i ти такий, як i всi дорослi чоловiки...
Так то ти мене шарпала, коли я спав?
Авжеж...
Для чого?
Хотiла подивитись, чи з тобою можна любитись. Бо ти дуже гарний i
добрий. Полюбимося? Згода? - Вона обхопила Алi за шию притислася до нього
всiм тiлом. Вiд гарячого подиху на сво?й ши?, вiд пружного тiла, вiд
обiймiв, мiцних обiймiв, у Алi аж голова запаморочилась, i вiн сказав
Джарi?:
Я тобi збрехав, ти правду вiдчула -- зараз я не хочу з тобою
бенкетувати... Я повернусь увечерi, i тодi ми влашту?мо танцi... А зараз
менi треба на Корабельний острiв... Винеси менi ?жi. ?ду аж до вечiрньо?
молитви. Тiльки ти не кажи, де я. Добре, не викажеш?
Клянусь духами предкiв -- не викажу! А для чого ти туди ?деш? --
зашепотiла Джарiя.
Потiм розповiм. А зараз швидше збери менi ?жi з собою. Я пiшов до
хвiртки. Та поспiши!
Алi став у запасному виходi. Озирнувся, нiби обдивляючись облуплену
стiну. А насправдi стежив, чи не визира? хтось iз робiтникiв. Нi, нiкого.
Тодi вiн вiдiмкнув запори i тихо вiдхилив вузькi, але товстеннi дверi.
Присiв навкарачки i обережно-обережно визирнув назовнi. Бiля складiв
робiтники займалися сво?ми вантажами, човнярi, здасться, так поринули в свою
гру па костi, що нiчого не чули й не бачили. Дiтей не було видно. Жiнок теж
нiде жодно?.
Алi примiтив ще вчора внизу одвiрка, майже на рiвнi хiдника,
припорошений брудом i пилом сучок. Вiн ледь виступав над деревною. Алi
вхопив його за вершечок, похитав з боку на бiк i висмикнув iз гнiзда.
Хлопець ще раз визирнув назовнi, обернувся до подвiр'я i тiльки тодi всунув
палець до отвору, що утворився на мiсцi сучка. Глибина якраз по довжинi
пальця. Алi миттю вивiльнив перстень iз хустки i занурив його у дiрочку вiд
сучка. Та коли закрив сучком-затичкою, то сучок вилазив над болонком i
свiтив незабрудненою смужкою деревини. Хлопчина знову витяг сучок i, ледь не
викришуючи собi зуби, почав гризти. От коли Алi пошкодував за тим ножем, що
йому i подарував, i вiдiбрав Абу Амар. Та зрештою, спльовуючи дерев'яну
труху, вiн заткнув дiрку, i сучок точно пiдрiвнявся до болонка. Алi вмить
пiдвiвся, i не руками, а ногами засипав брудом свiй тайник. Тут i Джарiя
з'явилась, несучи хлопцевi маленьку й?менську торбинку, туго напхану ?жею.
Заглядала хлопцевi в очi, але вiн робив вигляд, що не помiча? цього, i все
визирав нiби вiльного човняра. Джарiя хотiла вийти назовнi, та хлопець
вiдтрутив ?? i, не зиркнувши навiть па не?, запер прохiд iз зовнi i поспiшив
до пристанi.
13. АЛ?-БАРАБАНЩИК
Де кiнчалося мiсто, де чатували вiд пiвдня -- Аль-Джанубу
вежi-охоронцi, де зводились просто в небо стрiли сторожових маякiв, де на
маленьких островах починались пальмовi га?, там був Корабельний острiв.
Там були тепер i суднобудiвна верф, i доки. Бiльшi i кращi, нiж в
Убуллi.
Човен з робiтниками стрiмко плив повз нескiнченнi штаби дерев'яних
дощок, бочонкiв i просто стовбурiв, неочищених, нерозроблених.
У зеленкувато-жовтуватих струменях вiдбивалися бiлi колоди тикового
дерева, в'язки тонких сандалових стовбурiв, золотистi болонки левантiйського
кедра.
Рядами стояли довгi сара? на палях з тикового дерева -- найкращого для
всiх корабельних споруд: у водi не гни?, добре вигина?ться. ?з сара?в
робiтники тягли паки кокосового волокна, джутовi линви, несли на головах
корзини з дерев'яними кiлочками, вживаними замiсть гвiздкiв. Пiд навiсами
стояли ряди корчаг iз акулячим жиром.
Коли робiтники переливали в казани i вiдра жир, павiтер розносив
гострий дух по всьому острову. Той запах перекривав i аромат живицi
левантiйського кедра, i благовоння сандалових гiлок, i бальзамний дух
тополино? кори, i гiркоту вербово? кори, i терпкi пахощi акацi?...
Човен пропливав повз довжелезний сарай.
Алi побачив, як з-за даха сарая рядами зводяться в син? небо дерев'янi
бруси, наче бiлi гнутi iкла. Невже ребра-шпангоути майбутнього корабля?! Але
ж який величезний буде корабель, якщо його остов пiдiйма?ться над сара?м?!
Та будiвля скiнчилася, вiдпливла кудись назад.
Перед очима Алi постав нiби скелет невiдомого звiра. Товстенний хребет
з могутнього стовбура втисся в пiсок. А бiлi гнутi ребра стрiмко зводились у
син? небо. Щоб той остов-скелет вiд сво?? неймовiрно? величини не
перекинувся, його ребра-шпангоути попiдпирали товстими окоренками.
Навколо майбутнього корабля клопоталися майстри. Вони дзвiнко вдаряли
гострими, не гiрш бритви, теслами, довбали долотами, стукотiли дерев'яними
молотками, щось свердлили бронзовими свердлами. ?ншi примiряли дошки до
ребер-шпангоутiв, вiдмiряли, скiльки линви треба для укрiплення, заклякли
навпочiпки над дошками i кiлочками iз залiзного дерева проколупували
дiрочки.
Високий скулений старий поволi ступав уздовж цього дерев'яного скелета
i оглядав, обмацував, обстукував кожне з'?днання. Зосереджене обличчя
старого було якогось жовто-оливкового кольору. Тiльки на нижнiй щелепi
лишилася смужка сиво? бороди.
За велетенським каркасом майбутнього вiтрильника виднiвся наполовину
вже обшитий корабель. Аж слiпив очi бiлими, рiвненько витесаними дошками.
Коло друго? корабельно? будови було багато метушнi, галасу, i найбiльше
метушнi там створював мiцно? будови чолов'яга. Кирпатий i банькатий. Риси
його лиця здавалися негритянськими, а от шкiру мав набагато свiтлiшу, нiж у
худого будiвничого першого корабля.
Човен наближався до причалу, та Алi повернувся назад i не мiг нiяк
вiдiрвати погляду вiд слiпучо? деревини майбутнiх вiтрильникiв.
Бiля самiсiнького причалу робiтники розпускали товстенний стовбур
тикового дерева на грубi болонки. У товстiшому кiнцi, на торцi вони
вiднайшли невеличку трiщину i, вставивши туди клин почали заганяти його в
деревину двома молотами. Клин занурювався все глибше, а трiщина поволi
повзла все далi й далi по стовбуру.
Крiзь гупання i дзвiн молотiв було чути, як репа?ться, трiщить i
розрива?ться, розколю?ться уздовж волокна бiле тикове дерево.
Алi зачудувався роботою персiв, бо на базарi, де торгували будiвельним
деревом, i на будовах у Багдадi Алi не бував, i якщо здаля бачив теслярiв чи
столярiв, то до ?хньо? роботи не приглядався. А тут могутнiй стовбур,
привезений аж iз далеко? ?ндi? через море-океан, i всього лишень два
чоловiки розривають кiлками наче яку трiску.
Прибулi вилiзли iз човна на дерев'яний причал i поспiшали кожен у сво?х
справах.
Виявилось, що навпростець до каркаса першого корабля не пройдеш. Тому
Алi разом з iншими прибулими поспiшив помiж велетенськими штабами деревини,
як по тiнистому коридору. А той коридор виявився справжнiм лабiринтом. Вiн
петляв то праворуч, то лiворуч, то повертав назад.
Коли ж прохiд урвався, Алi побачив -- просто попереду, на схилу берега
стоять два коловороти. А вiд них тягнуться товстеннi линви з дерев'яними
блоками до пошарпаного корабля, що притулився попiд самiсiньким берегом. Тi
линви закрiплюють на щоглах i на задерикувато вигнутому форштевнi. I матроси
геть усi темнi - негри й мулати. Та всi велетенського зросту. Корабель же
увесь геть подертий, дошки борту побитi, яскравi вiзерунки наполовину здертi
i облупленi.
Осторонь вiд коловоротiв маленький чоловiчок щось втокмачував двом
здоровенним чорношкiрим. Сивi пасма волосся вилазили в нього з-пiд високо?
шапки, обгорнуто? тюрбаном, спадали аж на плечi. Широченна полотняна сорочка
метелялася по пiску. Вдягнений був не багатше жебрака-каландаря з
багдадського базару. А проте лiве вухо його майже до плеча вiдтягувала
ваговита золота серга з дiамантом i двома лалами. Цей чоловiчок задер голову
до двох негрiв, що мов казковi джини2 височiли над ним.
I ще поруч стояв старий негр невеличкого зросту, сухорлявий. Борода i
кучерi мов бiлий смушок, прикле?ний до обгорiло? деревини. Через плече в
нього висiв довгий й?менський барабан, а в руках тримав два била до барабана
i довгу очеретяну флейту.
Маленький чоловiчок тикав однi?ю рукою в груди негра, а другу здiймав
угору i лаявся. Тут прилетiла i почала над ним кружляти чи то оса, чи який
?едзь. Вiн вiдмахнувся вiд комахи, озирнувся i побачив зачудованого Алi.
Подивився уважно на його й?менську торбу пiд рукою i крикнув хлопцевi щось
незрозумiле ?менською говiркою. Та Алi i половини слiв не добрав. Тодi
сивокосий спитав його звичайною мовою:
Хлопче! Ти що робиш?
Прийшов просто! -- I призвав на помiч цим людям Аллаха, зрозумiвши, що
цi люди зараз почнуть працю з тим пошарпаним кораблем.
Слухай, а ти на сопiлцi гра?ш? -- спитав невеличкий чоловiчок.
Нi, на сопiлцi не вмiю.
А в барабан можеш бити?
Ну, барабан -- це звичнiше!
Ану спробуй.
Пiдкликав до себе старого негра i хлопця.
Негр перекинув шлею барабана хлопцевi через плече, дав замашнi калатала
з круглими виполiруваними кулями на кiнцях. Барабан був iз добро? вироблено?
коричнево-чорно? шкiри. А посерединi вона вiд постiйного вибивання
вибiлилася.
Цей маленький чоловiчок звернувся до Алi.
-- От уважно прислухайся -- потiм повториш менi, як вибивав.-- I почав
ляскати в долонi з рiзною силою та рiзними iнтервалами.
Алi зразу повторив за ним усе, вибиваючи дерев'яними кульками палиць по
барабану.
Так кожен може,-- зауважив маленький чоловiчок.-- А тепер от так
спробуй.
Алi за ним повторив -- вибив бiльш складний ритм. Тодi чоловiчок дав ще
складнiший ритм, i Алi без усяко? напруги вiдтворив його на барабанi.
Тепер ти! -- тицьнув пальцем у груди старому
негровi.-- Дай йому ритм.
I негр почав. Пiдняв пальцi, розчепiрив, набрав повiтря в груди,
виплеснув стрибаючу, перепадаючу мелодiю. I тон то пiдвищувався, то
знизився, ритм же то сповiльнювався, то стрiмко нiсся кудись.
Алi спробував за ним повторити, але при самiм кiнцi збився.
Негр захитав головою i замукав, як нiмий, що, мовляв, так не годиться.
Алi був просто вражений -- що це за нiмий негр, який так добре чу? i
бездоганно веде ритм.
I тодi Алi сказав, бо тут вiн уже був не слуга чийсь i мiг собi
дозволити вiльнiсть:
Пiдожди, старий. Я тобi зараз дам ритм.
Швидко застукотiв тонкими кiнцями барабанних паличок той танець, який
добре пам'ятав з самого малечку, коли повзав по пiдлозi в шинках на березi
Тiгру бiля Мiдного млина. Пiд цей ритм танцювали циганки. I негр вилупив на
нього сво? вирлатi баньки, коли почув цей танцювальний ритм лiсових циганiв.
Але потiм його товстi губи розсунулись просто до вух, вiн хапонув повнi
легенi повiтря, закотив очi пiд лоба. Приставив довжелезну сопiлку до
товстих сво?х африканських варг i щосили задув, повторюючи ритм циганського
танцю, що вибив Алi на барабанi.
Алi вдарив паличками в барабан -- i понеслася весела мелодiя, пiд яку
непристойно танцювали лiсовi циганки. Тi два негри, яким давав пояснення
чоловiк у тюрбанi, не змогли встояти на мiсцi, пританцьовували, клацали
пальцями. Алi побачив, що невеличкий чоловiк пiднiс руку до вуст i щосили
дмуха? у срiбний сюрчок у виглядi ящiрки. Зразу ж перестав грати на сопiлцi
негр. Алi перепинив рiзкi стрибки дерев'яних калатал.
Негри вiдiйшли вiд чоловiка iз сюрчком i стали до коловоротiв. Тi, що
перед цим обплутували корабель линвами, спустилися з корабля в човен i
пiдпливли до причалу, Невеличкий чоловiчок пiдiйшов до Алi i пояснив:
Битимеш щосили от на такий рахунок: "Раз! Два! Три! Р-раз!! Раз! Два!
Три! Рраз!!!" Три рази сильно, а один раз зовсiм з усi?? сили. Зрозумiв
мене? I так лупитимеш, поки я не свисну спинитись. А зараз приготувались!
Вiн вилiз на купу окоренкiв i був на кiлька голiв тепер вищий за
найвищого негра. Надув щоки, аж очi сховались у глибоких зморшках, приклав
до вуст-п'явок сюрчка.
Пронизливий срiбний свист заляскотiв у вухах.
Алi вдарив билами в барабан.
I зразу ж сивий негр почав дмухати у довжелезну очеретяну сопiлку. I
пронизливий писк, просто нестерпне дзижчання рознеслося над усiм берегом.
Моряки бiля коловороту, важко видихнувши, ступили по колу,
Почали накручуватись на товстенну пальмову вiсь линви, якими був
пригнутий корабель. Пошарпаний, подертий корабель зрушив з мiсця, збурюючи
звивистi хвилi, i посунувся до берега, до похилих дерев'яних сходень.
Ось на хвильку корабель нiби спiткнувся, наче сiв на мiлину дном, i
почав хилитись лiвим боком, боком i поволi, потроху пiдлазячи до дерев'яного
схилу, добре змащеного акулячим жиром. Робiтники тягли з усiх сил,
напружуючи могутнi м'язи, занурюючи ноги аж по литки в пiсок. Корабель
зовсiм завалився набiк, залилася вода на палубу, заструмiла в усi отвори. Та
вже через хвилю якусь корабель поповз по слизьких дошках нагору на берег.
Алi весь час себе стримував, щоб не вдарити швидше, щоб не збити ритм
на прискорення. Весь час вiн бив i споглядав, як напружуються м'язи, як
надимаються жили на руках робiтникiв, як набрякають на скронях i шиях
судини. Просто, зда?ться, лопнуть. Пiт зросив робiтникам лоби, чурiв з ши?,
з-пiд пахов, по грудях, бризкав на брудний пiсок.
Алi почав вiдчувати, що вiн наче трохи прискорю? ритм. I тому, щоб не
збитися вiд цього захоплення дi?ю, заплющив очi i почав рахувати подумки,
гальмуючи все в сво?й головi... "Раз, два, три! Раз! Раз, два, три! Раз!"
Зносилася поруч нього мелодiя, висока й скiмлива. Здавалося, лiворуч вiд Алi
вона вироста? блискучим лезом.
Хлопець, так i не розплющуючи очi, проказував подумки: "Раз! Два! Три!
Р-раз!!!", притопував ногою i з усiх сил калатав билами по туго напнутiй
шкiрi барабана. Поки мiцна рука не вхопила його за плече.
Алi повернув обличчя, розклепив повiки i побачив -- бiля його лиця
пiдстрибу? цапина борiдка...
Плюскотiла й шумувала вода, виливаючись iз перевернутого, покладеного
на лiвий борт корабля. Моряки камешились бiля днища, оброслого пасмами
зелених i бурих водоростей, бiлими скойками ракушок i морських жолудiв.
Метушилися бiля днища негри-велетнi, заганяючи в пази слипу
здоровеннi бруси акацiйового дерева, якi мали утримувати корабель на
слизькому схилi. А iншi негри ставили в колеса коловоротiв бруси для
гальмування. Коли було вiдпущено кiлька кiлець линви, а корабель лише
заскрипiв i зовсiм не порушився з мiсця, тодi чоловiчок щосили засюрчав у
срiбну ящiрку. I негри похапали тесла, долота, дерев'янi молоти i чимдуж
кинулись вискоблювати, оббивати, обтесувати заросле днище корабля.
Тi ж моряки, що були свiтлiшi шкiрою, мовби коричневi, з голеними
головами i всi геть високi й дуже худорлявi, тi вiдiйшли подалi й сiли
колом.
I нiхто на них не звертав нiяко? уваги. Тiльки негр-музика потяг до
?хнього гурту Алi.
I ось вони вж? сидiли мовчки пiд навiсом у затiнку, а поруч
потрiскувало вогнище з двома казанами на ньому. В одному починала закипати
вода, а в другому булькала й важко схлипувала густа пшенична каша.
Вiд гурту вiддiлилися дво? чоловiкiв i в одну мить забили двох здорових
кiз. Один повицiджував з обох кiз у здоровенну дерев'яну чашу кров. Обмочив
у кров правицю i, бризнувши на пiсок навхрест, щось промовив i вивернув чашу
я казан з кашею. Швидко i щосили заходився кописткою перелопачувати кашу.
А другий тим часом лупив кiз i тельбушив ?х, подаючи шматки третьому, i
той опускав ?х у вируючий окрiп.
Тiльки-но кров добре розiйшлась у кашi, як казан пiдхопили i поставили
на пiсок.
Пiд казан з козлятиною все пiдсипали й пiдсипали сухi фiнiковi кiсточки
та стружки. Плавали пасма ядучого диму над казаном. Вода вирувала, бризкала,
i разом з парою навколо розпливався гострий запах козлятини.
Один з коричневошкiрих, той, що, напевно, був за кухаря, почав
залишками кровi з чашi малювати якiсь знаки на великiй тацi. А затим разом
iз одним молодиком вiн пiдхопив казан i вони вивернули казан кашi на тацю.
Солодкуватий запах варено? кровi оповив усiх проявних.
Алi сидiв, як i всi вони. А лице старого негра-музики посiпувалося вiд
нетерпiння, вiд бажання посмакувати на?дком.
Кухар кописткою вирiвняв густу кашу i вiддiлив кожному його частку.
Хапали жменями те вариво i з великою втiхою вiдправляли собi в рота.
Алi зрозумiв, що вiн про?авив мить, коли можна було пiти вiд ?хнього
гурту i уникнути ?хньо? нечисто? ?жi4. Якщо ж вiн зараз устане,
коли i йому видiлили частку, то образить ?хню трапезу, а значить, i ?хнiх
богiв. Вiн i злякався нечисто? ?жi, i водночас ?сти хотiлося. Тодi набрав
повну жменю прегусто? кашi, заплющив очi i обережно взяв губами кiлька
розварених зернин. На?док виявився не таким уже й бридким, як вiн думав.
Потiм вiн розсмакував i ?в уже з насолодою, та очi не розплющував.
Раптом навколо настала тиша -- не чулося плямкання його
спiвтрапезникiв, i Алi вiдчув, що на нього хтось пильно дивиться. Розклепив
повiки -- над ним стояв маленький чоловiчок i впирався здивованими й злими
очима на Алi. Вiн спитав хлопця:
Ти хiба не мусульманин? Ти що, перс чи вiрменин? Чи, може, ти тюрок?
Може, ти необрiзаний?
Мусульманин,-- вiдповiв Алi, облизуючи вуста.
Ну, тодi ти менi сво?м байдацтвом подоба?шся! Чий ти? Звiдкiля ти? Що
ти тут робиш? Барабанщик ти милiстю божою. Це в тебе в кровi. Якщо цього
нема?,
то нема?, i нiхто не навчить, ? нiяка вправа не допоможе. Розкажи менi,
хто ти?
Я Алi з мiста славного Багдада, обителi халiфiв. Син Хасана. Вiн працю?
на М'ясному базарi.
А що вмi?ш?
Я вмiю ловити рибу. Вмiю нiж кидати з пращi. Вмiю добре плавати й
пiрнати. Я плив вiд Зеленого базару до Золотого млина з жаровнею в руках. А
на жаровнi смажилась риба. Купець Омар програв шинкаревi Бурдусу три динари.
А тобi що дали?
А менi дали жаровню.
А рибу?!
Риба була моя.
А ким ти хочеш бути?
Мандрiвником.
То ти вже мандрiвник!
Так, але я хочу побачити чудеса свiту. Я хочу побачити рибу кашалота. Я
хочу побачити птаха Рух, Я хочу побачити водянi гори...
Досить, досить,-- сказав бородатий чоловiчок. - Беру тебе на свiй
корабель. Мене тут звуть Малюк. Такi, як ти менi потрiбнi. Призначаю тобi
плату один динар.
Господине мiй ласкавий! Щедрiсть твоя велика, але мiй батько Хасан
заробля? два динари, а вiн робить просту роботу на базарi. Чоловiчок
засмiявся i показав хлопцевi два пальцi на однiй руцi i один палець на
другiй.
Твiй батько заробля? двi монети на мiсяць, а я тобi плачу монету за
добу. На кораблi мiряють час не днем i нiччю, а добою.
Алi клiпав очима i мовчав, а володар корабля спитав:
Ти десь мешка?ш чи мечеть тобi пристанищем?
Нi, я в одно? хазяйки живу. Вона зараз хвора.
Ти ?й не заборгував?
Я нiчого не заборгував, але мо? речi в не? зберiгаються. Треба ?х
забрати.
Дурниця! Якi в тебе можуть бути речi? Я тобi дам грошi, i ти собi купиш
усе потрiбне... В отому куренi будеш жити.
Господине мiй ласкавий i щедрий! Я повинен забрати сво? одежi i зброю.
Там у мене добрi стрiли... Зброю я не можу нiкому полишити.
Ти нiкого не бо?шся в мiстi?
Алi здвигнув плечима.
Мiй господин тiльки може бути страшним. Але вiн на полюваннi. I вiн не
казав менi про днi роботи на нього. Я з ним не укладав угоду про час i строк
служби. Сказав вiн: "Хочеш пiти до мене?" Я й пiшов до нього, але вiн не
сказав, на скiльки вiн бере мене до себе.
Ну, добре.-- Малюк показав гострим, наче гвiздок, пальцем на високого
коричневошкiрого, з голеною головою чоловiка: -- Ти,-- i заговорив до нього
якоюсь дивною мовою з приклацуванням, висвистуванням. Нiби спiвала й
трiскотiла дзьобом якась птаха. Алi здивувався, аж очi в нього округлились.
Тодi бритоголовий пiдвiвся, взяв жовтого плаща, накинув на лiве плече, а
праве лишив голим. I взяв списа з дуже довгим вiстрям, направленим як
бритва. I попростував за Алi до причалу.
14. БАШТА ТОРТУР
Коли вони вже майже наблизились до причалу, хлопцевi переступив шлях
чоловiк. Вiн виринув невiдомо звiдки. Голос його був рiзкий i наче водночас
застуджений. Сказав вiн таке:
Малий! Не водись iз безбожними iдолопоклонниками! Ти ?в з ними нечисту
кров! Тобi слiд пройти очищення. Якщо ти не викона?ш очищення, тебе
вiдведуть до кадi! Не спiлкуйся з тими, якi не шанують Аллаха i його
пророка!
Алi здивувався i лише змiг виправдатись у такий спосiб:
Я сам нiчого... Мене потягли до гурту, бо я ?м барабанив... I потiм, ?м
же дозволили тут бути, то я й подумав, що нiчого такого не буде, якщо я з
ними посиджу...
Це не твоя справа, кому дозволили, а кому нi! Ти ж повинен
дотримуватися закону i звичаю! ?ди швидше геть! Полиш Корабельний острiв i
поспiши очиститись вiд скверни! Ти согрiшив! Якщо сам цього не зробиш, тебе
знайдуть люди кадi, i покарання буде жорстоке!
Чоловiк говорив таким злим голосом, водночас так впевнено i
переконливо, що Алi затремтiв вiд страху. Але тут коричневошкiрий виступив
уперед Алi i спис нахилив вiстрям до лиця незнайомого. I той аж вiдсахнувся.
I вони пiшли далi. Алi обернувся i покивом голови подякував
бритоголовому, що той вiдiгнав цього скаженого незнайомця, який пророчив
малому всякi лиха. Коли вони спустились до причалу, там якраз стояла лодiя,
готова щохвилини вiдплисти до мiста. В нiй сидiли робiтники, дво? якихось
здоровенних наче вантажникiв валялися просто на днi, нiби впилися дешевим
пальмовим вином.
Ще сидiли якiсь вантажники, два торговцi хлiбом.
Старший човняр на лодi? побачив Алi та його темношкiрого супутника i
закричав:
Давай стрибай швидше!
Алi розiгнався i стрибнув до човна, ледь-ледь не промахнувшись. Та все
ж зачепився колiном бо в той момент лодiя хитнулась на хвилi. Хлопець
нахилився, почав розтирати забиту ногу й зовсiм не звергнув увагу, чи
стрибнув за ним у лодiю його супутник. Вiн отямився тiльки тодi, коли вже
веслярi дружно скаламучували зелену воду гостроконечними лопотями весел.
Вони дружно й вмiло загрiбали, аж здавалось, ?хнi м'язи прорвуть засмаглу
шкiру. Вже був не один десяток метрiв вiд причалу. А там виросли нiби з-пiд
землi стражi у персидських бойових коротких куртках i вiдтручували
коричневошкiрого супутника Алi подалi вiд води.
Алi звiвся на повен зрiст, замахав йому рукою i закричав:
Нiчого, нiчого! Я небавом повернусь! Почекай мене!
На нього цитьнув один з тих, хто нiби спав, i подивився на нього зовсiм
не п'яним i не сонним поглядом.
Ану заткни хавку! I сядь тихо!
Алi вiдчув, як у нього все скипiло всерединi, а проте вiн спокiйно
вiдповiв:
Я нiчого не роблю... Того чоловiка послали зi мною...
Цить! -- гаркнув вантажник i махнув рукою. Алi вiдчув, як його схопили
ззаду за плечi, заломили руки i перегнули навпiл, вдаривши пiд колiна
долонею.
Хлопець гепнувся на колiна, а головою вдарився об мокру дерев'яну
решiтку на днi човна.
Йому було страшно до безтями i таки добре болiло. Та швидка думка
врятувала його: "Не рипайся, бо гiрше буде!" I вiн закляк, не ворушився, щоб
не викликати ще бiльшу жорстокiсть у цих душогубiв.
Дихати було важко, серце калатало, а в ротi пересохло, та ще й каша при
кожному поштовху лодi? пiдкочувалась хлопцевi пiд горло. Кров стугонiла в
скронях, i вiн подумки питав себе: "Що робити? Що робити? Що тепер робити?"
Усвiдомлював, що це лише початок всяких бiд i тортур, якi отак раптом
впали на його голову. На пiратiв i викрадачiв дiтей вони не скидались. Та й
Алi вже не дитина! Просто вiн дуже малий i страшенно худий. А крали зовсiм
iнших хлопчикiв -- тим потрiбнi були гарненькi i пухкенькi. "Хто ж цi
душогуби?! -- волав подумки Алi.-- I наче вони тут на човнi всi схожi...
Ой!.. Та тi дво?, що нiби торговцi хлiбом на деменi,-- то ж стражi емiра..."
I Алi до кожно? риси згадав ?х, коли побачив того незабутнього вечора пiсень
i знайомства з Кадарi?ю та Нiссо, коли вiн ходив з Айшою квартал повiй
Дар-ель-Кихаб винаймати дiвок для Абу Амара та купцiв. Це, напевне, вони.
Тi, якi йшли хiдником над каналом i були готовi схопити дiвчат, що спiвали.
Та й того човняра, що взявся вiдвезти цих порушниць мусульманського
благочестя!
Зараз вони сидiли на деменi непорушно, люди з круглими тюркськими
личинами та рiдкою рослiстю на бородах. I хоча на них були пов'язанi
звичайнi тюрбани, хлопець добре ?х запам'ятав у високих шапках стражникiв,
охоронцiв емiра.
Алi зрозумiв -- його везуть у фортецю. Тому що скрiзь у фортецях були
в'язницi -- i в Багдадi, i в Васiтi, i в невеликiй Убуллi, i тут, у квiтучiй
Басрi.
Алi охопив жах, нiби його вже прирекли на смерть. Серце калатало, i вiн
не знав, що з ним робитимуть. Враз усi його думки кинулись до синього
дiаманта. Подумав, що будуть в нього випитувати, куди вiн подiв синiй
дiамант? Щоб вiн вiддав ?м синього дiаманта! Бо за ним он скiльки людей
полю?! А спочатку Алi, тручись лобом об ослизле смердюче дерево, вирiшив,
що, як тiльки його приведуть до старшого, вiн зразу скаже, де перстень. I
нехай вони його собi забирають. Вiн бiльше не хоче тримати в себе цю
прокляту коштовнiсть. Потiм подумав: "Але якщо я отак зразу вiддам, може,
ефiопи мене прирiжуть?" I вiд страху, що прирiжуть, його почало дрiбно
лихоманити. Тут Алi схопили, перевернули на бiк. Один iз стражникiв прикрив
йому здоровенною долонею рота, линвами його зiгнутi пiд пiдборiддям ноги ще
раз сплутав i пов'язав з руками. Запхали його в здоровенну корзину, в якiй з
Корабельного острова привозять у мiсто на паливо кору, стружку й тирсу.
Закрили згори циновкою.
Що лодiя пристала до берега, Алi взнав по тому, як судно ударилось об
щось, струснулось i завмерло.
Корзину взяли дво? стражникiв, просунули жердину в ручки i поклали собi
на плечi. Заколисало поборканого Алi вiд ?хнiх швидких крокiв. I рота йому
було зав'язали хусткою, тiльки носа лишили вiдкритим, щоб мiг дихати. Бачив
лише мерехтiння свiтла й тiнi крiзь лозини. Чув, як тупають ногами люди,
шваркають сандалями об дерев'янi палi хiдника.
Як зупинились носi? i почали перемовлятись ?х чи?мось, Алi зрозумiв --
його принесли до фортецi, де були i митниця, i казна, i склад збро? i диван
2 пошти i порту в Басрi. Тут, Алi чув розмови, правив головний
пiсля емiра чоловiк Басри -- начальник порту i митницi.
Зарипiли, загуркотiли стулки брами i знов корзина загойдалась i
попливла вперед.
Потiм хлопця наче потягли вгору. Корзина весь час билася правим боком
об мур, лозини чиркали об цеглу. Зарипiли дерев'янi стулки i, проказавши
привiтання, носi? опустили корзину i почали призивати благословення Аллаха
на голову тих, хто був у тiй кiмнатi.
Зрештою голоси носi?в почали вiддалятись i зовсiм затихли. Зарипiли
стулки дверей. Наче знайомий голос звернувся до когось на ймення i наказав
вiдкрити корзину.
Тепер уже Алi не сумнiвався -- то говорив страж, той, що влаштував
веремiю у помешканнi Айшi в ту глупу п'яну нiч. Чи?сь могутнi, здоровеннi
руки схопили хлопця за лiктi, висмикнули з вербово? в'язницi i поклали на
пiдлогу.
Алi лобом вперся в дерев'яну бiлу й вишкрябану дошку.
А тепер розв'яжи йому рота! -- знов наказав голос стража.
Коли чорнi пальцi розмотали хустку з його голови, вiн змiг трохи
вiддихатись. Хлопчина обережно-обережно ледь пiдвiв голову i зиркнув уперед.
Побачив просто над собою на червоних подушках рожевi, майже бiлi, шаровари,
поли зеленого тонкого каптана, капцi iз золотими великими намистинами.
Руки, мiцнi, засмаглi, лежали поверх пiл халата на колiнах. На пальцях
поблискували й iскрились перснi з каменями -- смарагдом малюсiньким, чималим
гранатом i великою кулькою -- бiрюзою. Як ще вище позирнув, то побачив Алi
мiцне, випнуте вперед, а водночас i широке пiдборiддя з глибокою ямочкою.
Мiцно стуленi вузькi вуста. Навколо вуст кучерява руда борода та вуса.
Роздутi нiздрi прямого носа. Ще вище темнi, уважнi i водночас лютi очi. Над
очима нависали темно-рудi кутцi брiв. Над усiм бiлий головний плат з чорним
крученим обручем -- так, як носять беду?ни. I той рудий сказав:
Ти Алi з Багдада?
Алi привiтався з усi?ю повагою, як ма? вiтати малий великого, i призвав
благословення Аллаха на голову рудого.
На що рудий скривився, потягнув у посмiшцi лише правий кут вузьких губ.
Я Алi з Багдада, син Хасана.
--- Що робиш у Басрi?
Я служив сво?му пану Абу Амару з Мосула.
Чого ти з'явився на Корабельному островi? Хто тебе туди надiслав?
Тому що хочу найнятись на корабель i поплисти в ?ндiю.
Ти не брешеш?
Я не брешу, присягаюсь Аллахом!
А ти зна?ш Бен Сахла?
Алi помовчав, подумав, зрештою озвався:
Я в нього купував виноградний i яблучний сiк для гостей мого
господина...
Хто тебе надiслав продати йому перстень з лалом?!
Кому?
Ти що, придурю?шся?! Б?н Сахлу! Вiдповiдай!
I сво? пальцi з колiн зняв, стис у кулаки i струснув ними в повiтрi.
Алi, лежачи перед ним, нiби поборканий пiвник на м'ясному базарi,
вивернув голову набiк i дивлячись iз тремтiнням в лютi очi сильника, сказав
тихо, але виразно:
Я перстень з лалом нiкому нiколи не продавав!
Брешеш! Ти продав перстень з лалом цьому паскудному iуде?вi, цьому
падлу на золотiм мiшку!!!
Мiй ласкавий пане, найсвiтлiший, найрозумнiший! Я не знаю, хто ти, але
по тво?му одягу я бачу, що ти вельможний i достойний чоловiк, в очах тво?х
незрiвнянна мудрiсть i над тобою повсякчас благословення Аллаха! Я тобi
присягаюсь хлiбом щоденним i водою житт?дайною, що я не продавав Бен Сахлу
персня з лалом. I не носив йому нiякого персня з лалом. Я правду кажу! Щиру!
На слова Алi чоловiк розчепiрив пальцi i лiву руку опустив на лiве
колiно, а пальцями правицi клацнув.
I зразу ж злiва виступили чорнi ноги з бiлими товстими нiгтями, нiби
зробленими з коров'ячого рогу. Алi почув над собою свист, який блискавкою
впав на нього. Оперiщив спину й обидва боки i зачепив нижню губу, так що
вона трiснула i бризнула на пiдлогу кров'ю. Бiль був гострий, нiби сотнi ос
вдарили жалами по спинi, по руках i по губi.
Рудий гидливо зморщив перенiсся,
Обережно! Пiдлогу не брудни! Без кровi, але так, щоб вiн всю правду
виклав!
I на Алi посипались удари довгого гранчастого канчука. Алi чув, що в
далекiй Ефiопi? такими батогами з бегемотовi шкiри б'ються за дiвчат юнаки.
I, згадавши це, засмiявся. I вже нiби не вiдчував так гостро болю.
Досить! А ти чого смi?шся, шакаленя? -- засичав рудий.
Найяснiший i найдостойнiший мiй пане, накажи мене розв'язати, тодi
скажу.
Он як? Ти ще вiд мене чогось вимага?ш? Син повi? i золотаря! Та я
тебе!!! Ану пiддай йому трохи, щоб знав цей шакал, як просити i кого
просити!
Чорнi ноги вiдступили вiд Алi, та водночас удари почали падати з
особливою точнiстю. По ши?, по плечах, по головi, по руках, по спинi.
Особливо пронизував бiль у п'ятах, так що Алi аж забило дух i вiн уже не
тiльки не мiг нi смiятись, нi говорити, а навiть вiльно дихнути. Поки вiд
одного сильного удару по п'ятах вiн шарпонувся i впав набiк.
Досить! -- ляснув у долонi рудий.-- Значить, ти кажеш, що ти не
продавав перстень з лалом Бен Сахловi?! I нiхто тебе не посилав продавати
цей перстень? I нiхто тобi не наказував спитати в Бен Сахла цiну того
персня?
Я й без Б?н Сахла знаю, що перстень коштовний! Там одного золота не
менше, як на двадцять каратiв 3 буде.
Ага! Так ти, значить, тримав перстень у руках, як ти його вагу зна?ш?!!
Алi замовк, проклинаючи себе за необачнiсть. Страж, що влаштував
веремiю в Абу Амара, виступив уперед.
Господине мiй! Дозволь, я його поспитаю?
Питай,-- мляво ворухнув правицею рудобородий,
Скажи, де ти дiстав перстень? Чи тобi дав його хто, чи ти пiрнав за
ним? Бо ? люди, якi свiдчать, нiби ти пiрнав за ним i знайшов його на днi
каналу. Яким же чином ти його знайшов?
I тут Алi вирiшив: щоб не наговорити проти себе дурниць, за всяку цiну
мовчати.
Коли не вiдповiв, страж звiдкiлясь висмикнув пучок тамарисково? лози i
вперiщив хлопця по п'ятах.
Нiби безлiч гвiздкiв вп'ялися йому в пiдошви. Вiн шарпонувся i впав на
другий бiк. Здоровенний же страж перiщив i перiщив його, поки рудий не
припинив мордування.
Досить! Це нiчого не да?. Розв'яжи його зовсiм!
Страж смикнув за кiнець линви i зразу ж пута спали.
Звестися на рiвнi ноги побоявся. Тому перевернувся з боку i, спершись
руками в пiдлогу, став навколiшки...
От що! ? свiдоцтво того, що ти i пiрнав за перснем у каналi, i витяг
його. Потiм ти з цим перснем пiшов до повi? Кадарi?...
Вона не повiя!..-- не втримався Алi, хоч i дав собi слово перед тим
мовчати й не говорити нiчого зайвого.
Наказав наш емiр ?й жити в кварталi повiй i платити податок з ремесла
повiй -- значить, повiя!.. Отож ти пiшов до Кадарi? з лалом, а вона послала
тебе до Бен Сахла продати лал...
Алi мовчав.
Ти пробув у Бен Сахла досить довго. I пiсля того пiшов вiд нього в
протилежний бiк вiд кварталу ель Кихаб, i золото було в тебе i за пазухою, i
в поясi. Потiм ти прийшов на Зелений базар i купив фiнiкiв. Розмiняв срiбну
частку дирхема. На?вся фiнiкiв i рештки фiнiкiв кинув за пазуху. Потiм ти
сiв у човен з п'яними матросами i повернувся в Дар-ель-Кихаб. Казав, що ти
?деш до спiвачки Нiссо. Отже, ти заплутував слiди, щоб нiхто не знав, що ти
?деш владнати грошову справу Кадарi?. Скiльки тобi Кадарiя заплатила за
послугу? Скiльки тобi сказала вона просити в купця-iудея за перстень?
Скiльки вiн дав за цей перстень?
Алi мовчав.
Знiми з нього всi його лахи! -- клацнув пальцями рудий.
Негр здер з хлопця одяг. Лишалася тiльки на поясi в нього здоровенна
в'язка ключiв. Уперше рудий посмiхнувся.
Я бачу, що тi дурнi мали його ключi за золото! Кажуть менi: "Бряжчало
золото пiд сорочкою!" Йолопи! Певно, нiколи не чули, як бряжчить золото!
Невiгласи! Але вони добре прослiдкували його шлях... Я можу тобi, сину
золотаря й базарно? повi?, сказати, де й коли ти був. Чу?ш мене?!! Гнила ти
лушпайка! - I ледь вимовив лайку рудий, як бегемотiв батiг рiзонув у п'яти
вогнем. Вперше Алi не стримався i заверещав.
Шугони його так, щоб дихання забрало.
Негр врiзав Алi по п'ятах. I свiтло вибнухло в очах Алi червоними й
зеленими колами. Потiм свiтло розкололося на безлiч зелених скалок. I зразу
очi залило зеленим мороком i все попливло нiби в туманi. Вiдчув, що пада? в
молочно-зелений морок. Його занудило, i вiн втратив розумiння всього...
Коли хлопець почав приходити до тями, то вiн не мiг ще розплющити очi й
тiльки вуха ловили слова, що промовлялись над його головою.
Хлопець або сам дiстав, або Кадарiя його напоумила i показала мiсце, з
якого перстень кинула...
Ви всi були пiдпилi, i Кадарiя могла кинути iнший перстень. А справжнiй
перстень сховала в рукав, або за пазуху, або за щоку...
Я бачив -- це був той перстень з лалом!
Я знаю -- ти п'?ш, як християнська свиня! Ти впива?шся, як
монах-несторiанин! Знаю я тво? звички! I якби не ласка правителя, ти зна?ш,
що я покарав би тебе доброю карою за тво? гидоти... Та зараз справа не в
тобi!.. Ось лежить передi мною малюнок персня. Ти призна?ш, що це малинок
того персня?.. Цю пожадливу сучку я добре знаю!... Вона не могла кинути лал.
Вона кинула iнший перстень. Але побоялась вийти iз свого кварталу i пiти до
Бен Сахла. Вона зна?, що Бен Сахл пiд добрим мо?м наглядом! I вона пiд мо?м
пильним оком!
Але ж ?й треба було за цей перстень одержати грошi.
Для чого ?й потрiбнi такi грошi? Просто так ця прожерлива сучка нiчого
не робить... Щось вона задумала!.. Ти зна?ш, хоча б приблизно, скiльки
кошту? такий перстень?! Та цiна, що ти ?? зна?ш, то лише частка його
справжньо? цiни... Ось у мене в руках малюнок персня... Дивись!.. Бачиш,
який дорогий i тонкий папiр?!
Сотнi джмелiв гудiли в головi Алi. Вiн лежав, притиснутий до пiдлоги
безсиллям, i млость накочувалася на нього хвиляста. Якiсь слова пливли,
гудiли, перекривали одне одного, то нiби розтягуючись у пiсню, то скачучи,
як удари калатала в бубон.
Минув якийсь час, i знов Алi почав розрiзняти слова.
Письмена арабськi, але якщо читати, то виходить щось незрозумiле. Якась
iнша мова. Я покликав iндуса-капiтана. Вчений чоловiк, зна? граматику й мови
кiлькох народiв. Вiн послухав i сказав, що нiчого не розумi?... Перську мову
знаю не гiрше, нiж ти. Нiчого подiбного в листi! Тюркську мову знаю! Жодне
слово не звучить схожим на твою мову. Я закликав вiрменина i прочитав йому
оцей та?мний лист. I вiн стояв навшпиньки i ловив кожен звук. Але так i не
впiзнав жодного слова. Я покликав тих, хто iз Кра?ни Хiнд, хто зна? мову
тамiлiв4. З'явився один тамiл, поважний моряк, зна? граматику i складання
вiршiв. Вiн сказав, що мова не тамiльська... Яка це мова? Це не iудейська! Я
iудейську трохи розумiю!.. Цi слова, що написанi арабським письмом, звучання
?х не пiдходить до жодно? з мов, якi можна почути в Басрi, чи й Маскатi, чи
в Хормузi. Якби цих кiлька слiв означали арабською або iудейською мовою, ми
б точно знали, що це писав Бен Сахл. Але як я доведу, що це писав вiн?! Коли
це писано нi iудейською, нi арабською, нi iндiйською, яку вiн теж зна?! I
кому, кому нiс голуб малюнок i слова?!! Дивись, який тонкий папiрець! Це
самаркандський папiр з кори тутового дерева! Хоча, може, й з бавовняних
ганчiрок. Мо? молодцi, мо? соколики-шахiни5 взяли його голуба за кiлька миль
вiд Басри, за болотами...
Мiй шановний повелителю, але звiдки ти зна?ш, що це його
голуб?!--плавав у вухах Алi улесливо медовий голос.-- В Басрi багато
голуб'ятникiв! Вважай, всi рух-бани6 тримають голубiв... Он у
Рустама аж двi голуб'ятнi... Одна, правда, занедбана. Та все ж два ?внухи
опiковуються голубами... Його гiнцi, я певно знаю, вiд'?здять вiд нього з
його голубами i прибувають до нього з чужими голубами...
Все так, все так!.. А давай повторимо знов -- бачили хлопця в Кадарi?
вранцi? Бачили! Щось вона йому передавала? Передавала! Нiс вiн щось iудею?
Був у нього чимало часу? Був! I потiм я спитав, коли це все було. Менi точно
вказали висоту сонця! Бен Сахл мiг дати цей папiрець?.. I потiм, подивись,
якою твердою, вправною рукою намальовано перстень i слова!
Бен Сахл не вмi? малювати... Крiм того, вiн, як клiщ, трима?ться сво??
вiри...
Що ти верзеш йолопе! Коли йдеться про такi грошi i про таке дiло, хто
тут трима?ться яких заповiтiв i заборон?! Яку завгодно покуту можна потiм
прийняти, аби лишень у сво?х руках тримати... Та й не тiльки про цей скарб
мова! Якщо я вiд пацюка матиму достеменну вiдомiсть про те, що вiн продав
цей перстень iудею, то iудей цього разу буде в мо?х пазурах i не вислизне
нiкуди! Я б йому за все заплатив... Але менi потрiбне справжн? свiдоцтво, а
не вимушене свiдчення!..
Шейх, о найславнiший шейх, я знаю, що ти на нього ма?ш найбiльшу лють у
свiтi! I вiн це зна? також! Хiба ти сумнiва?шся? Вiн хитрий i обережний... I
знов тебе обведе навколо пальця... Вiн мене майже обiграв... Та не зовсiм...
У цього хлопця треба взнати, чи носив вiн перстень продавати цьому
лихваревi? Чи продав?
Ну, нiчого, нехай вiн отямиться. Я з ним порозмовляю, може, вiн бачив,
як Бен Сахл цей перстень малював?
Мiцнi пальцi вiдiрвали Алi вiд пiдлоги, i хтось тицьнув йому пiд носа
чи якийсь розчин гостропахнучий, чи якусь сiль, i вiн швидко почав приходити
до тями. Його тримали за лiктi, i вiн стояв на колiнах перед рудобородим.
Ти, худющий глистюк! Син байстрюка i сам байстрюк! Ти скажи -- це
малюнок Бен Сахла?!
Бен Сахл не бачив персня з лалом! Перстень з лалом бачив я, бачила
Айша, бачили тi, хто були на пиятицi.
Вони брали в Кадарi? подивитися перстень?!!
Не знаю. Я на пиятицi не був...
А як же ти бачив цей перстень?
Алi замовк i похнюпив голову.
Тодi цей сильник i вельможа покликав когось, хто стояв у сусiднiй
кiмнатцi за завiскою.
Чжан! Спробуй взнати в цього базарного глистюка, чи бачив вiн, як Бен
Сахл малював персня?
Алi тодi заговорив, тремтячи вiд жаху -- яка ж нова тортурна його
чека?:
Присягалось Аллахом! Я не брешу! Бен Сахл цього персня не бачив.
Тодi скажи -- де ти бачив перстень? I чи правильно намальовано перстень
з лалом на паперi? I взагалi, це той перстень, що його кинула у воду
Кадарiя? - Чоловiк у зеленому простяг перед очi Алi його ж власний малюнок.
Папiр було обрiзано до самого креслення, а з другого боку
розмальовано прегусто лiтерами арабсько? в'язi. Папiр був добре зiм'ятий i
наче навощений.
Ти письменний, шакале ти мерзенний?
Нi, я не знаю грамоти. Я не мав часу, щоб учитись, а батько не мав
грошей, щоб мене вчити...
Скажи -- це малював iудей?
Нi, не Бен Сахл.
А звiдки ти зна?ш, що малював не Бен Сахл? Значить, ти його малював?
Я неписьменний, присягаюсь Аллахом!
Ну добре , зараз ти нам скажеш тодi всю правду -- хто ж таки малював
цей малюнок?
Ззаду негр схопив Алi за руки, голову затис сво?ми лiктями, а пальцi
хлопцевi простягнув уперед.
Перед ними з'явився чоловiк у синьому дешевому халатi i чорнiй шапочцi
на круглiй голенiй головi. З верхньо? губи спускались чорнi, тонкi, як
пацючi хвости, вуса, i з пiдборiддя теж обвисали довгi чорнi волосини. Лице
зовсiм жовте, i на ньому чорнi щiлини очей.
У лiвицi жовтошкiрий тримав пучок тоненьких, загострених каламiв.
Такими очеретяними каламами ой як вправно пишуть листи i всякi прохання
багдадсько? базарнi писарчуки.
Тримав! Добре тримав! -- проговорив люб'язно жовтий негровi. Вiн
висмикнув iз пучка каламiв один i гострим кiнцем потонув пiд нiготь великого
пальця лiво? руки Алi.
Алi навiть не мiг скрикнути чи застогнати -- вiд дикого болю перехопило
горло, притисло шлунок. I вiн лише засопiв носом, мовби з нього, як iз
старенького мiха, видавлювали повiтря. Жовтолиций всадив пiд нiготь
вказiвного пальця другий калам. Потiм третю очеретину загнав пiд нiготь,
потiм четверту. Коли вiн загнав очеретину пiд нiготь мiзинця, тог зрештою,
легенi вiдпустило. Алi набрав повнi груди повiтря i заверещав несамовито, як
собака вищить, з якого живцем луплять шкiру на бубон. В очах знову то
плавали, то кружляли зеленi й червонi плями i нудота пiдступила до горла.
Обливало тiло холодним потом. Вiн став геть мокрий, нiби його витягли iз
води. Пiт чурiв у нього попiд пахвами, зливався вниз по черву, по грудях,
поза вухами по ши?.
Нудота сплелася з болем, пiдкотилася до горла. I вiн смердючим струмися
виблював кашу, що з'?в на Корабельному островi. Гидота полилась на його
пласковидого мучителя i бризнула на подушки i на капцi рудобородого. Той
пiдскочив, заревiв, як вiслюк пiд час злучки.
Геть цього байстрюка!!! Геть смердючого шакала!!! Розправляйся з ним як
хочеш! Тiльки без мене!
Яка гидота!!! -- Обличчя його виражало таку муку, просто бiль.-- О
паскудство! Тепер я маю пройти очищення, а в мене стiльки справ! О Аллах! За
що такi випробування!!! Витягни з нього хоч клiщами правду про цей лал!!!
Як Алi виблював, дихання в нього вирiвнялося i пiт перестав чурiти.
Лише ноги його не тримали, як i ранiше. I вiн завис у руках могутнього
негра, для якого важив не бiльше, нiж кошеня в руках хлопчика. Отак жовтий
наробив сво?ми очеретинами веремi?. Рудий пiдвiвся i пiшов геть, посилаючи
прокляття на голови всiх iуде?в, Бен Сахла, усiх каббалiстiв, магiв,
ворожбитiв i чорнокнижникiв, усiх вiдунiв Басри i всього халiфату.
Негр не зрушив з мiсця. Лишився i жовтовидий кат, оббльований з нiг до
голови. I спокiйно почав всаджувати Алi пiд нiгтi правицi загостренi
очеретини.
Коли вiн всадив пiд нiготь останню очеретинку, Алi знову стало млосно.
I вiн обвис у руках негра. Наче й бiль пiд самими нiгтями зменшився, пригас,
але дуже болiло пiд пахвами, болiло пiд лопатками, той бiль проймав
тремтiнням усе ?ство, i знов пiт зросив його худе тiло.
I тут знову перед ним, власне, над ним став стражник з рiдкою
кучерявого борiдкою.
А тепер скажи ти менi щиро i по правдi -- чому ти був у Бен Сахла?
Я пiшов... йому... вiддати... борг...
Який борг?
Сказав вiн менi, коли шейх нагородять мене грошима за вiнки квiтiв, то
щоб я прийшов до нього подiлитись монетами.
I ти прийшов?!
I я... прийшов! Як обiцяв... я тримаю слово...
Добре! Нехай буде так! Але чого ти так довго сидiв у Бен Сахла?
А вiн розпитував мене про хвору Айшу.
Ну й що ти йому сказав?
Я сказав йому, що вона лежить, i викликали Юсуфа лiкаря, i вiн таке й
таке ?й призначив.
А ще що?
Бiльше вiн мене нi про що не питав...
А ти йому що розповiдав?
Я не пам'ятаю...
Може, згада?ш?
Не пам'ятаю...-- хрипко вiдповiв Алi, i все всерединi у нього тремтiло.
Пити хотiлося неймовiрно. Сморiд вiд власно? блювотини паморочив
голову, душив сво?ю гидотою. Алi хотiлося сплюнути. Та вiн боявся, щоб цi
кати не почали його мордувати. А бiль поштовхами розходився по тiлу,
наростав пiд нiгтями. Алi намагався, щоб пальцi не тремтiли i щоб очеретини
вiд тремтiння не розривали сильнiше рани.
А про якi справи ти з ним iще говорив?
Не можу... згадати...
Зможеш!!!
Тодi стражник мигнув жовтошкiрому плосколицему. I той натиснув на
калами долонями тонких рук. Палички вп'ялися глибше пiд нiгтi.
Алi вiдчув такий бiль, що пронизав його руки, передався в хребет, в
лопатки, в промежину. I вiн був зараз на межi того, щоб обмочитися,
обкалятися.
Та жовтолиций зразу ж вiдпустив долонi, i бiль спав. (Певно, по
зрошеному потом обличчю малого зрозумiв, що зараз буде).
Пити...-- ледь прошепотiв Алi.
Скажеш, про що говорив -- дамо пити! Скiльки захочеш! Згаду?ш, про що
говорив?!
Я говорив про бiло-червону троянду...
О! -- вигукнув страж-- Диви, яка в цього смiттяра витончена натура!
Йому закортiло побазiкати з цi?ю падлюкою про одне з чудес Басри? Ти не дуже
думай про його щедрiсть та його чудеса... Це вiн вiд величезних грошей собi
завiв цяцьку, щоб похитуватися перед iншими купцями! Вiн нiчого, крiм
грошей, не любить!
Дайте води.. ви обiцяли...-- прошемрав Алi западаючи голосом.
Жовтолиций подав йому кухоль води. Хлопець сьорбнув кiлька разiв i ще
хотiв, але страж забрав кухоль i проговорив до хлопця:
Говори! Не будеш говорити -- вiн тобi нiгтi буде колупати...
Я просив Бен Сахла показати менi бiло-червону троянду.
Це дурницi. Може, воно так i було... Тепер скажи -- чого ти ходив до
Кадарi?? Вона тебе посилала з перснем до Бен Сахла?
Не посилала...
А де вона подiла перстень?
Перстень вона збиралась покласти у шкатулочку з черепахового рогу, а
потiм певно, в тахт.
Ти бачив, як вона поклала його туди?!
Нi, не бачив... Я пiшов...
Ти йшов вiд не? на переговори з iуде?м про перстень?!
Нi, нiяких переговорiв не вiв!..
Значить, ти не посланець Кадарi? до мiняйла?
Нi я нiколи не був ?? посланцем...
А чого ти вiд мiняйла знов прийшов до не??
Я хотiв у не? попросити грошей!
Для чого тобi грошi?
Грошi всiм потрiбнi...
Добре. Значить, перстень з лалом був у Кадарi??
-- Був у Кадарi?!
А зараз вiн у не??
I зараз вiн у не?.
А чого ж Бен Сахл малюнок персня з лалом комусь надiслав iз сво?м
поштовим голубом?! I голуб летiв до Машрiку?
Я голубiв у Бен Сахла не бачив. Бен Сахл нiяких листiв при менi не
писав. I нiякого персня вiн не малював...
Значить, це не його малюнок?
Не його малюнок...-- вiдвiював Алi.
А чий тодi?
Не знаю.
А звiдки ж ти можеш знати, що це не малюнок мiняйла?!
Я знаю.
Ти нам, зрештою, скажеш, звiдкiль тобi вiдомо, що цей малюнок не
мiняйло вималював?!!
Алi зрозумiв, що вiн знов загнаний в кут, i замовк.
Турок злегка вдарив по очеретинах. Вiд цього болю Алi хотiв крикнути,
але крику не вийшло. Вiн тiльки засвистiв горлом. У нього потемнiло в очах i
дихання йому перебилось. Голова впала на груди, i вiн уже бiльше нiчого не
тямив. Знов повернувся до тями тодi, коли вiдчув, що його тягнуть за руки, а
ноги його волочаться. I бачив вiн над собою в зеленiм мороцi височезного,
мов чорний джин, негра. Бачив його здоровенну, мов корабельна щогла, руку,
що вхопила його i волочить за собою, як вiхтик. Ще вiн побачив перевернутим
догори ногами, що попереду спуска?ться вниз страж. I тонка чалма вiльним
кiнцем важко облягла його засмаглу волячу шию.
"Куди це вони мене тягнуть вниз?! Певно, задушити чи зарiзати й
викинути кудись у болото..." I Алi й шкода себе не було, i страшно не було.
Лише пекло диким болем все пошматоване тiло. Вiд кожного поштовху бiль
спалахував з новою силою. Особливо коли його пальцi, вже без очеретин,
чiплялись за спiдницю негра. Тодi бiль проколював, проймав усе його тiло. В
очах розпускались зеленi й червонi кола. I вiн знов на якусь мить втрачав
свiдомiсть.
Вони зупинились перед братами. Звiдкись виринув ще один чоловiк у
коротких червоних шароварах. При поясi в нього висiв триглавий канчук iз
свинцевими намистинами на кiнцях. Вiдсунулися з страшним скреготом грати.
Всi вступили до темного, похмурого примiщення, дуже смердючого. Чулось, як
неподалiк плюскотiла вода.
Забрязкотiли, задзеленчали ланцюги.
Зарухались купи якогось дрантя. I виявилось, що то почали пiдводитись
в'язнi. Стражник виступив на середину i сказав:
Ану! Вас сьогоднi годували вранцi? Хочете, щоб вечерю дали?! Я питаю ще
раз -- хочете?!
Хочемо, хочемо,-- прохрипiло кiлька горлянок.
Ну тодi отак! Бачите ось цi лахи -- штани i сорочку, пояс, хустку?
В'язнi мовчали.
Малу нужду справте на них, тодi одержите на вечерю i ?жу, i питво... Не
справите нужду -- i завтра без страви перебудете! Це я вам обiцяю.
Кинув на середину ослизло? кам'яно? пiдлоги вбрання хлопця.
Алi обвис ганчiркою в руках негра. I лише чув, що робиться, а очi
заплющив, щоб не бачити всi?? ганьби.
Ану Селiме, вiзьми його i постав, хай вiн дивиться. А то i очi закотив!
Ач, яка чутливiсть!!!
Коли негр поставив Алi й вiдпустив сво? руки, хлопець не втримався i з
розмаху впав на пiдлогу. Тодi сталося змiшання серед в'язнiв, i вони
перепинили свою мерзотну дiю.
Я вас на два днi лишу не тiльки ?жi, а й води! -- обiсiло загорлав
страж.-- I подивлюсь тодi -- може, хто здохне? Щоб менi було менше клопоту з
вами!
I в'язнi пiдходили до одягу Алi i поганили його.
А тепер вдягнiть його!
В'язнi пiдняли голого хлопця i натягли на нього мокрий, невимовно
смердючий одяг. Обкрутили на голову хустку, просичену гиддю. ?ще й шапочку
згори настовбурчили.
Тепер зв'яжiть йому руки за спину i посадовiть пiд стiну. Якщо хто
пiдiйде й допоможе, тому зроблю те ж саме! Тiльки замiсть сечi вимочу одяг у
нафтi! А в кого одягу нема -- я не пошкодую витратитись на новi сорочки й
штани! I побачимо тодi -- що при?мнiше для тiла -- нафта чи сеча? Га?!
Страж засмiявся, i склепiння розбили на стократ його голос.
Знайте! Вже кiлька днiв я - найдотепнiший жартiвник у Басрi! Це i його
господар визнав! Вiн перший таке про мене сказав! I при вiдомих шейхах.
Отак!
Лишив хлопця з в'язнями та й пiшов. Кита?ць i негр вийшли за грати i
про щось тихо говорили з наглядачем.
Хоч наче у цьому узилищi було вогко, однак Алi вiдчув -- мокрий одяг
почина? на ньому висихати, стягуватись. Одяг в'?дався в мiсцях суглобiв i
складок, чим далi, тим сильнiше пекло, i свербiла шкiра. Вiд гидкого смороду
нудило. Вiд нудоти розривало його нутрощi, а блювати не було чим. I вiн
вiдригував слизом i гiркою жовчю. Здавалось, уже лопнули всi кишки.
Вiдчув, як рiзонуло болем по нутрощах. Вiн звалився на камiння. I
вкотре за сьогоднi втратив свiдомiсть.
Алi швидко повернувся до тями, та нi говорити, нi рухатись не мiг. Вiн
чув, що в узилищi захвилювались люди. Та нiхто не пiдступив до нього i не
допомiг йому, не зняв з нього обгиджений одяг. Почали в'язнi, хто арабською,
хто фарсi, хто ще якоюсь, кричати. Бряжчали ланцюгами, тупотiли, ляскали в
долонi. Горлали з усiх сил:
- Ганьба! Ганьба! Вбивцi дiтей! Гi?ни! Шакали!
?валт здiйнявся неймовiрний, кричали вони, аж бризкали слиною. Очi ?м
вилазили iз зiниць. Цей гармидер рознiсся по всiй баштi, пiдсилений луною.
Та й назовнi якимось гомоном долинув.
Десь нагорi вiдчинилися дверi, в темний завиток сходiв проникло
розпорошене свiтло. По сходах важко погупав турок-страж. Вiн пiдскочив до
грат, перед якими спинились негр, жовтовидий i наглядач.
Страж притис обличчя до грат i зi свiтла спочатку не мiг нiчого
розгледiти.
Потiм роздивився лежачого на пiдлозi, при вiдкритих очах i з пiною на
вустах, Алi.
Ану швидше витягнiть цього шакала на свiже повiтря! Вiдмочiть його у
водi, щоб отямився!!!
Алi схопили i потягли кудись. Занурили по шию у водойму, звiдкiля брали
воду для обмивання коней та миття пiдлог у фортецi.
Поволi вода розчиняла гидоту, прохолоджувала його тiло. Та водночас
заходила в рани пiд нiгтями i билась там пульсуючим болем.
15. П?ДСТАВНИЙ ЧОВНЯР
Негр тримав за комiр сорочки хлопця, щоб той не захлинувся у водоймi.
Та не тiльки щоб не захлинувся, а й щоб не напився. Коли кат пхнув його у
воду, то Алi встиг зробити все ж два ковтки. Ця смердюча вода здавалась
йому, для його пересохлого, перепаленого рота, солодшою за найкращий
багдадський шербет! Та трохи згодом тi два ковтки спричинились до такого
болю в шлунку, що Алi не мiг себе стримати й стогнав, i йому було байдуже,
чи когось радують його муки, чи хтось радi? його горю. Часом в головi у
нього наче вибухав бiлий туман, як ото вибуха? дим i пар, коли заливають
водою вогнище. Алi рiзало очi свiтло, хоча вже наближався вечiр. Вiн
заплющив очi i подумав, коли на мить спазм вiдпустив його нутрощi: "А Джарiя
там усе готу? до банкету... Дурна негритяночка -- ?й аби пшонянi оладки й
барабан..." Та водночас i шкода стало, що вона дарма стара?ться, дарма там
клопочеться... Далi вiн подумати нiчого не змiг, бо знов налетiла болюча
задуха, i його почали бити корчi, пливло в очах червоне марево. Лише дзвiн
стояв у вухах i нiяких звукiв, слiв навколо i над собою вiн не мiг
розрiзнити й зрозумiти...
Знайомий, рiдний дим вiд кiзяка залоскотав хлопцевi нiздрi.
Перед лицем хлопця тонкi вправнi руки жовтолицього. За руками - пласке
чорнооке лице. Власне, не очi, а чорнi щiлини. Вивернутi вуста розкриваються
i говорять:
Хлопчику! Твоя моя слухай! Моя твоя не мордуй. Лiкуй твоя. Сиди тихо --
голка не рухай!
Алi подивився, куди показував палець чужинця -- i аж шарпонувся вiд
страху -- з верхньо? губи i з пiдборiддя в нього стирчали двi тонкi сталевi
голки. Але болю в губах не вiдчував, лише в мiсцях уколiв нiби набряк i
тепло.
Алi чув вiд базарних брехунiв, що китайцi так умiють лiкувати
проколюванням, як нiякi арабськi лiкарi не здатнi лiкувати анi припiканням,
анi розтинами розпеченим рiзцем.
Кита?ць вiдкiлясь узяв ще голку ?? всадив хлопцевi в тiм'я. Запекло
вогнем i спало з болем, перетворилось на тепло i розлилось по всьому тiлу,
бiль вiдступив наче не дуже, але голова прояснiла. А за якийсь час Алi
вiдчув, що в нього геть змiнився настрiй i вiн отак би сидiв i сидiв, так
йому було добре сидiти i зовсiм-зовсiм нi про що не думати й не рухатись. Та
кита?ць зняв iз жаровнi казанок i вилив у чашу якесь пiйло. Пахло гiрким,
кисло-терпким i нiби соком молочаю.
Пий, i не треба болить нiчого рука, не треба болить п'яти!
Алi випив гiркувате пiйло, i воно пронизало вогнем нутрощi, та швидко
заглухло всяке вiдчуття болю.
Вставай, бiгай, не плакай...-- Кита?ць засмiявся, i його очi й рот
перетворились на три задертi риски -- дво? очей i вуста майже до вух, а
нiздрi дивились двома роздутими дiрками.
Зайшов страж i вiддав Алi зв'язку ключiв, хустку, пояс, а торбу
й?менську надяг хлопцевi через плече.
Вставай! -- наказав.-- Покажу тобi одну рiч, i можеш iти додому.
Алi з острахом пiдвiвся -- i нiчого! Не хитався, не падав, рани навiть
пiд пальцями не болiли. Якесь здерев'янiння в ротi, в руках i у всiх м'язах.
Та нi болю, нi слабостi не вiдчув.
Пiшли! А ти молодець, Чжан!
Кита?ць поклонився в пояс стражевi.
Моя людина слухняний. Скажеш: „Помри цього чоловiка" -- робим
йому помирай! Скажуть: „Оживай того чоловiка" -- робим йому оживай!
Страж обернувся i взяв за руку хлопця. Говорив ласкаво i спокiйно, нiби
й не вiн нещодавно заповзявся замордувати на смерть хлопця. Алi не знав, що,
поки його вiдмочував негр у водоймi, поки вiн корчився без пам'ятi, страж
зустрiвся iз соглядата?м, що страхав Алi на Корабельному островi. Страж
наказав повторити слово в слово, про що маленький чоловiчок говорив iз
хлопцем. У соглядатая пам'ять була бездоганна. Тому страж подав йому динар:
?ди геть. Та швидше! Добу не показуйся нiде!
I от пiсля розмови страж зовсiм змiнив свою поведiнку з Алi.
Вiн вивiв хлопця на вулицю з башти, i Алi побачив над темними зубцями
башт на тлi нiчного неба мiсяць, як розпечене жорно червоне. Над фортецею
метушилися сотнi кажанiв.
У фортецi палали десятки лiхтарiв i чадiли смолоскипи нафтовi. ?ржали
конi, метушились люди.
А страж вiв Алi до iншо?, кутово? башти -- найтовщо? i найвищо?.
?м вiдiмкнули дверi, i вони зразу ж пiшли кудись униз, а за ними ззаду
йшов дозорець з лiхтарем у руцi. Вiн пiдняв його високо над головою, i вiд
Алi i стража-тюрка по ослизлих каменях затанцювали здоровеннi, велетенськi
тiнi.
Потiм вони спинилися перед кованими мiддю дверима. Наперед вийшов
дозорець з лiхтарем, поставив лiхтар на пiдлогу i вiдiмкнув запори.
Замiсть пiдлоги тут були тиковi товстеннi палi, складенi в грубезну
решiтку. Мiж собою ?х сполучали мiднi скаби.
Пiд палями плюскотiла вода внизу i чулось якесь хрипiння та сопiння,
хтось нiби вовтузився та зiтхав.
Дивись! -- показав страж хлопцевi в отвiр мiж двома палями. А сам
пiднiс над головою нафтовий лiхтар.
Застрибали внизу на водi смердючiй червонi, багрянi вiдблиски вогню. I
враз iз чорно? чорнильно? тiнi з'явилися людськi обличчя. Вони дивились
угору, замруживши очi, i прикривалися вiд яскравого для них свiтла. Скiльки
потiм Алi переплив морiв i рiчок, де тiльки не побував, але цього жаху, ще
може зробити водяна в'язниця з людьми -- вiн нiколи не мiг забути. Те, на що
перетворились у цiй мокротi шкiра людей, ?хнi бороди й волосся, як
вiдкрились на всьому тiлi виразки й рани, як витiкала iз них сукровиця -- не
можна було анi забути, якi переказати, пояснити iншим людям. Особливо ж
страшнi були в них пальцi -- пучки розмоклi й розбухлi стертi нiгтi -- з-пiд
яких витiкав слиз i кривавий гнiй.
Що в них iз пальцями? -- тремтячи, спитав Алi.
Всi вони тут швидко божеволiють. А тому й думають проколупати м'який,
насичений водою вапняк i вилiзти назовнi. Це страшна омана: для свiжих
нiгтiв такий вапняк по силi, але поступово нiгтi розмокають, i вони тiльки
калiчать себе i посилюють муки...
Люди внизу важко дихали, хрипiли, але жоден не проказав i слова.
Тепер iди сюди! -- Страж вiдтяг хлопця пiд стiну, щоб ?х не бачили тi
люди знизу.
Страж пiдняв над свою головою лiхтар i освiтив малого. Заговорив
пошепки, перед тим виславши наглядача за дверi:
Ось тобi одне з чудес свiту. Це замiсть водяних гiр. Це водяна
в'язниця. Я не птах Рух, але сили в мо?х пальцях досить, щоб тобi полетiти
туди вниз, до в'язнiв. Звичайно, там, внизу, риби-кашалота ти не побачиш.
Але тобi не буде кому про це пожалiтись -- Чжан тобi
пiдрiже язика. Вiн великий майстер, найкращий лiкар, якого я знаю! I ти
збожеволi?ш отут, як i вони. ?м вода майже по колiна. Тобi вище. Ти згни?ш у
цьому болотi ранiше, нiж останнiй вiтрильник попливе в ?ндiю в цьому сезонi.
Зрозумiв?
Я не хочу, благаю -- не хочу! -- кричав шепотом Алi i вчепився в руку
свого ката.-- Благаю милiстю Аллаха -- не хочу!
Тодi скажи менi -- надсилала тебе Кадарiя до мiняйли продати перстень
чи нi?
Я ходив подивитись його троянду. А перстень я ?й вiддав, коли витяг iз
каналу...
Чому ти не вiддав Абу Амару? Це ж його перстень...
Бо вiн так зо мною говорив, нiби я нiчого не вартий...
Тодi ти вирiшив не вiддавати лал Абу Амару?
Ага. Я вирiшив пiти вiд нього... Але мене нiхто не бере на корабель нi
слугою, нi матросом... I я подумав, що коли я заплачу грошi за про?зд до
?ндi?, мене вiзьмуть... Тому я понiс Кадарi? лал -- думав, вона багата,
винагородить мене динарами за таку послугу.
Скiльки вона тобi видiлила динарiв?
Нiчого. Жодного.
I вона нiчим тебе не вiддячила?
Алi вагався, чи говорити, чи не говорити. Тодi страж опустив лiхтар i
тицьнув його в руки Алi.
?ди подивись на них. Уважно подивись на ?хнi пальцi... Тво? стануть
такими за один день. Навiть якщо ти не колупатимеш стiну... Чи ти забув, що
Чжан тобi зробив з нiгтями?..
I тiльки це сказав страж, як Алi вiдчув, що бiль почина? повертатися до
нього.
Вона дала менi перстень з синiм дiамантом! -- на одному подиху
вистрiлив словами Алi.
Де перстень?..-- ледь чутно зашепотiв страж.
При боковiм входi в садибу одвiрок злiва внизу ма? сучок, прибитий
пилом i брудом. Якщо сучок вийняти, пiд сучком перстень...
Присягнись Аллахом, що ти до нього бiльше не пiдступишся!
Присягаюсь Аллахом, я не пiдступлюся бiльше до схованки!
Хто ще зна?, крiм тебе i мене?
Нiхто.
А Абу Амар зна??
Якщо Кадарiя ще не сказала, то Абу Амар не зна?. Але вона з ним не
могла побачитись. Вона з купцями гуля?, а вiн на полюваннi. А з ким -- я не
знаю.
Я знаю. ?ди додому i мовчи. Ось тобi десять динарiв на дрiбнички.
Писнеш Абу Амару, що тебе мордували, чи про синiй дiамант -- твоя подорож
кiнчиться у цiй баштi.
А пальцi i смуги на тiлi? Що я скажу?
Скажеш, був на Корабельному островi, i на тебе впали жердини.
А сморiд вiд одягу?
Намочи i вiдмий iз попелом. Весь сморiд вiдiйде.
Як же я дiстанусь додому?
Тут завжди човнярiв вистача?...
Бiля причалу, пiд фортецею стояло кiлька човнiв. Страж пiдiйшов до
одного човна.
Егей ти, син повi?, вiдвези цього байстрюка до садиби Рустема! -- А
тодi тихiше: -- Та гляди не втопи його! Бо знаю я вас -- заради десятьох
дiгтярiв ви й маму рiдну зарiжете! У, бандюги ви басрiйськi! Ось тобi п'ять
фалсiв. Та давай швидше, а то я знаю, як ви, нероби, ледарi й шакали, возите
простих людей... як равлики повзете! -- Ще якусь лайку проказав страж i зник
у темрявi.
Човняр же загасив лампу на високiй кормi свого човна i поволi
запрацював веслом. Все вiн робив саме те, що так ганив страж-тюрок.
Коли вони ви?хали на широкий канал, Алi здалося, нiби далеко попереду,
лишаючи мiсячнi слiди на чорнiй водi, мчить рибальський човен. Алi аж очi
протер -- здалося, що там, попереду на човнi, сидить загорнутий у широкий
плащ тюрок-страж, а щосили веслу? - точнiсiнько за поставою рибалка,
невдалий нурець. Алi затрусив головою -- мана, марення якесь! Та й далеко,
щоб можна було розрiзнити вночi сидячого стража i кремезного рибалку на
мiсцi весляра.
Дивну рiч робив з хлопцем той напiй лiкаря Джана -- бiль поволi
повертався, але терпiти його було зовсiм не важко. А от зiр i слух наче
загострились, як нiколи. I то пiсля всiх тортур!
Тому, коли човняр почав крутити головою i озиратись, чи не видно когось
на каналi, Алi сполохано подумав:
"А чи не вчинить вiн так, як ото говорив страж? Це ж у мене в торбi
десять динарiв!"
I коли човняр сказав: "Дай-но сюди торбу!" -- Алi подав йому торбу, а
сам швидко розв'язав пояс, потиху спустив штани й накрив ноги сорочкою. Вiн
вiдкачав рукава якнайшвидше, щоб легше було скидати сорочку пiд водою.
Човняр перестав гребти. ? човен погойдувався на хвилi, його потроху
зносило припливом у бiчний темний i глухий канал.
Човняр колупався в торбi. I серед фiнiкiв та горiхiв нiяк не мiг
вiднайти всi десять динарiв.
Скiльки в тебе динарiв тут було?
Десять...
Ану йди сюди - шукай менi ще два!
Нiкуди я не пiду.
Не пiдеш?! -- загарчав човняр.
I по тому хрипу вiдчув Алi -- вiн не човняр, вiн iз тих катiв, що ?х
повно у фортецi. Таки страж дав йому наказ замордувати хлопця. Щоб вiн не
обмовився, не доповiв Абу Амаровi про синiй дiамант. "Нi, тепер я на волi! А
ти не човняр, ти всього не зна?ш про воду. Вода мене вряту?!"
Алi пiдвiвся одночасно з тим, як човняр пiдняв весло, щоб оглушити
хлопця.
Алi щосили вiдштовхнувся вiд борта човна i впав у воду.
Човен хитнуло з такою силою, що човняр мав кинути у воду весло, щоб
самому не звалитись у воду.
А вода прибувала знизу, вiд моря. I тому течiя вривалась у вузький
боковий канал з хлопанням та цмоканням, закручуючись у водоворотах. Човняр
вирiвняв човна i потягнувся по весло, та течiя пiдхопила весло i несла в
прохiд бокового каналу.
Човняр, як i всi куфаджi в Басрi, мав жердину, щоб штовхати човен по
мiлкому. Та ба -- жердина не дiставала до дна.
Човняр вилаявся i заходився пiдгрiбати обома руками, щоб наздогнати
весло. Це й дало час хлопцевi випiрнути, побачити, що робить його ворог,
набрати повнi легенi повiтря i швидко звiльнитися вiд мокро? i важко?
сорочки. Тепер на ньому була лише зв'язка ключiв вiд будинку Айшi.
Поки човняр виловлював весло, Алi вже був далеко в темному i вируючому
каналi.
Те, що човняр не роздягся i не стрибнув за веслом, остаточно переконало
-- то перевдягнений страж, охоронець намiсника i його вельможних слуг.
Коли човняр зрештою якось наздогнав весло, виловив його, Алi вже вилiз
i щосили мчав, балансуючи i ледь не падаючи у воду, вузьким хiдником повз
поснулi садиби.
Тiльки, розбурханi бiгом хлопця, надривалися собаки всього кварталу.
Коли квартал кiнчився, Алi стрибнув у воду i поплив на другий берег,
Швидка течiя води на пiдйомi перенесла хлопця до невисокого берега. Пiдтягся
на ослизлих палях i знов побiг.
Якби човняр кинув човна, то, певно, наздогнав би хлопця. Та вiн цього
не зробив. Рiзне потiм думав Алi, проте вiдповiдi знайти не мiг.
Це була якась дивна гонитва -- по водi й по хiдниках тiкав хлопець, а
за ним по водi гнався його смертельний ворог,
I вийшло так, що обо? вони наблизились до Рустемового кварталу.
I тут Алi зрозумiв, що цей фальшивий куфаджi зловить його i заб'?.
Праворуч склади деревини пiднiмаються стiною. Мiж ними ? промiжки, але
завузькi, щоб у них пролiзти i сховатися. Якщо стрибнути у воду i поплисти
до садиби Айшi -- то ворог або наздожене його на човнi, або тодi вхопить,
коли Алi вiдмикатиме дверi будинку. Алi стишив бiг i спинився в затiнку
виступу штаби болонкiв. У грудях у нього свистiло, а дихали пiд ключицями
розривало. Сил не було нiяких, i знехiть до всього охопила хлопця.
Вiн байдуже дивився на те, як човняр вибира? зручне мiсце, щоб вилiзти
на хiдник. Ось вiн почав обмотувати линви на палю, щоб човен не забрало
хвилею.
Якась сила пiдняла змученого Алi на рiвнi ноги i тихим кроком повела в
глибокi тiнi дерев'яного складу. Дихав вiн ротом, бо нiс був геть закладений
i вiн не вiдчував нiяких запахiв -- нi водоростей i болота, нi дорогоцiнного
сандалового аромату, нi ладанного запаху левантiйсько? живицi. Й раптом Алi
чи побачив, чи вiдчув, що тут мiж двома стойками деревини ? бiльша щiлина, i
вiн залiзе в не?.
Алi прослизнув межи гострi кiнцi окоренкiв, вони дряпонули його по
грудях, по животу, але болю вiн не вiдчув. Боком, боком, навпомацки хлопчина
залазив все далi й далi в склад.
Присiв, принишк i слухав, прислухався.
Трiскотiли цвiркуни, скрипiли десь пiд корою якiсь жуки чи хробаки, в
прохiд долинав уже приглушений плюскiт води.
Алi вiдчув тихi обережнi кроки. Бiля щiлини кроки припинились. Чулося
важке дихання. Просвiт закрила чорна тiнь. I вже у вузьку щiлину не було
видно протилежного берега каналу з освiтленими блакитним мiсяцем будiвлями
Рустемово? садиби.
Тiнь почала торсати болонки, щоб розширити отвiр i пролiзти в прохiд.
Марна справа. Складенi зрубом болонки й товстi жердини рипiли, трiщали,
хитались, але-не зрушилися з мiсця. Ворог шаленiв i все сильнiше шарпав
дерево.
Алi з шаленим. калатанням серця чекав, коли ж болонки не втримаються i
посипляться згори на голову його ворога. Та нiчого подiбного не сталося.
I тодi човняр проговорив у темряву хрипко i люто:
Нiчого! Руки в мене короткi, зате стрiла дiстане!
I вiдiйшов вiд отвору.
Перший порух, поштовх Алi був кинутись до отвору i вискочити iз пастки.
Напевно, що страж, навiть стрiляючи вслiпу, просадив би його стрiлами, мов
яблуко голками!
I вiн уже повернувся боком, щоб вилiзти назад. Та враз розсмiявся
подумки: "Який лук у цього гада?! Якби був лук, вiн би мене у Великiм каналi
пiдстрелив!.. Дзуськи! Дiждешся ти, щоб я вилiз iз щiлини! Дерево добре
складене -- я нагору видерусь i подивлюся, що ти там поробля?ш?"
Алi навпомацки в повнiй темрявi почав дертися вгору. Високi колодязi
деревини рипiли, потрiскували, хиталися. Здавалося, ось-ось заваляться i
поховають пiд собою хлопця.
Та небавом Алi був на верху споруди -- на помостi, сплетеному з пакiлля
та вербово? лози -- щоб сонце не розпекло деревину, щоб вона не трiскалася,
та ще й пальмовим листом накритому вiд дощу.
Алi пiдповз до краю покрiвлi i зазирнув униз. Лiворуч, пiд хiдником,
колива?ться на легкiй хвилi човен. А човняра не видно. Алi ще далi висунув
голову i побачив -- праворуч, на вiдстанi крокiв п'яти, притисся до
дерев'яного зрубу страж. Права рука витягнута i в нiй наче свiтиться лезо
ножа. Алi завмер, затамував подих. Якщо обережно перелiзти з цi?? споруди на
iншу, то якраз можна на голову йому скинути болонок.
Алi переповз i не порушив жодного стовбура, тiльки кора крихтами
посипалася вниз iз акацi?во? гiлки. Алi зазирнув униз, водночас стережучись,
щоб по легкому схилу покриття не скотитись униз.
Пiд ним на вiдстанi, може, лiктiв п'яти-шести бiлiла пов'язка на головi
човняра.
Алi ледь не заплакав -- пiд рукою не було анi каменя, нi добро?
жердини, щоб оглушити чи й убити напасника.
Алi з вiдчаю шарпонув кiнець болонка, що стирчав з-пiд пальмового
листя.
Отут врештi болонок викотився з-пiд покрiвлi i полетiв униз. Просто на
човняра. Та човняр устиг вiдхилити голову, але кiнцем стовбура його зачепило
по сiдницi i лiвiй стопi. Вiн аж захлинувся вiд болю, застогнав по-звiриному
i присiв на палi хiдника. Вiн випустив нiж i обома руками схопився за стопу.
Алi побачив, що на пальцях у нього заблищала темна рiдина -- кров!
Алi пiдвiвся на повен зрiст, спробував скинути на ворога плетену
покрiвлю. Дарма! Сил не вистачало для тако? ваги.
Тодi вiн вирiшив -- треба стрибати вниз i плисти через канал. Але ж як
високо! А якщо перескочити через хiдник i просто у воду? Алi попробував
похилу покрiвлю -- чи не сова?ться? Лежить мiцно. Вiдiйшов до кiнця -- для
розгону зовсiм обмаль вiдстанi. Та й лист пальмовий слизький -- ноги по
ньому ковзають.
Розбiгшись з десяти крокiв, Алi щосили вiдштовхнувся правою ногою i
шкереберть полетiв униз.
В гарячцi вiн i не почув, що палю все ж зачепив i обдер вузький пас
шкiри вiд стегна до само? стопи. Але вiн був у водi! Плив пiд водою,
затамувавши дихання, щоб проплисти якнайдовше.
Коли виринув, то побачив, що перепiрнув майже чверть каналу.
Озирнувся на склад деревини.
На однiй нозi човняр стрибнув до човна.
Алi набрав повiтря i пiрнув. Плив пiд самiсiнькою поверхнею, щосили
працюючи руками й ногами.
Вiн ще разiв три набирав повiтря i зрештою торкнувся ослизлих паль.
Видерся на хiдник просто перед порогом будинку Айшi. Руки вiдшукували
потрiбного ключа на поясi, а голова повернулася назад.
Ставши на одне колiно, човняр гнав човен через канал. Вiн був уже на
серединi. Ось i потрiбний ключ! Рука тремтить, нiяк не може потрапити в
отвiр.
Коли Алi повернув перший раз ключ, човен вдарився носом об палi. Човняр
ледь не вилетiв у воду в гарячцi, але таке гальмування, певно, йому завдало
страшного болю, бо вiн застогнав, наче бугай пiд ножем.
Другий поворот ключа! Алi штовха? дверi i пада? в темряву. Щось над
головою трiскотить i тупо вдаря? його по тiменi.
Алi пiдхоплю?ться i закрива? дверi, встига? засунути засув.
I в ту ж мить з усього маху в дверi б'? людське тiло. Даремно! Дверi на
запорi. А далi Алi закрива? на другу запору. Тепер дверi можна висадити лише
болонком!
Алi прислуха?ться до того, що робиться в домi.
Нагорi гуде музика, лящать людськi голоси. Спiвають жiнки i чу?ться
чоловiчий голос.
Алi тихо йде до помешкання Айшi.
Щось чiпля? ногою, i луна? дзенькiт. Алi нахиля?ться i шарудить руками
по пiдлозi. Нiж! Ось що вдарило його по тiменi! Це ж човняр метнув у нього
ножа.
Алi навпомацки пiдходить до дверей Айшi. Вони замкненi. Шука? i пробу?
всi ключi. Нарештi тихо вiдчиня?.
Смердить прокислою ?жею, лiками i хворим потом. Пiд стiною злегка
посапу? увi снi Айша.
Алi навпомацки дiста?ться до жаровнi. Вона гаряча. Значить, жар пiд
попелом ?.
Розгрiба? попiл, роздмуху? жар. Ось i вербовi прутики.
Весело загоря?ться полум'я над жаровнею, а хлопець тим часом знаходить
сво? речi. Вдяга?ться у старе дерте вбрання. На ньому лише новi, але вже
закалянi шапочка й хустка. За пояс Алi стромля? ножа, а стрiли i корзинка
вiд фiнiкiв у лiвiй руцi.
Треба тiкати звiдсiля, з цього кубла страшного з його та?мницями i
розпустою. Та й сам вiн ще завдав одну та?мницю цiй садибi -- запхав пiд
сучок найдорожчий у свiтi самоцвiт! Але що ж там робиться нагорi?
"Ще встигну подивитися, що там робиться, а коли розвидниться й заднi?,
попливу на Корабельний острiв! Часу ще чимало!"
I хлопець перейшов через перехiд першого поверху, вiдiмкнув дворовi
дверi й опинився бiля човна.
16. АЛЬ-ХАШИШ В'АЛЬ-ХАМР *
Алi склав речi пiд корму розваленого човна. Ставало вже темнiше, бо
мiсяць опадав за чорнi опахала пальмових верхiв.
Свербiли рани пiд нiгтями, особливо на великому пальцi лiво? руки.
Алi обмацав свiй старий одяг. На колiнах ось-ось розповзуться дiрки.
Шов на плечi сорочки розiйшовся. Старий пояс, скручений iз старого шмата
плаща, видавався хлопцевi загрубим пiсля Абу Амарового дарунку.
У вiкно виливалася скiмлива жiноча пiсня i срiбнi переливи аль-ута.
"Невже це Кадарiя гра?? Але наче жорсткiше, наче чоловiча рука..."
Алi не мав того слуху, що Джарiя, та все ж грубiсть вiн уловив.
Витяг ножа з-за пояса i затис кiстяну колодку зубами. Вiн заново
заправив сорочку в штани, зав'язав кiнцi штанiв на поясi мiцним, але легким
для розв'язування вузлом -- раптом знову доведеться плавати? I добре перевив
стан поясом. Витяг з рота ножа i застромив за пояс, обережно, щоб не
порiзати собi руки i не розкраяти одяг. Помацав гострий кiнчик ножа, що аж
до стегна притискався. Так можна себе поранити! I хлопчина притис колодку,
щоб нiж стирчав пiд iншим кутом. Мiсячне гало зовсiм погасло за чорними
пальмами, i вони злились iз чорно-синiм небом. А небо над Басрою, як тiльки
пропав мiсяць, розкрилося мiрiадами квiтiв-зiрок. Несамовито трiскотiли всi
нiчнi комахи-спiваки. Особливо ж цвiркуни на деревному складi. Над водою
пролiтали безперемiнно всi звуки -- далекi й близькi -- iржали десь конi,
ляпали по водi весла, iз Дар-ель-Кихабу неслась музика й гомiн. Навiть
звiдкiлясь, iз кварталу оманцiв, чулася нiчна молитва. Бувають же побожнi i
правдивi люди i в Басрi!
Алi полiз помалу на суху пальму. Лiз обережно i дуже доволi -- тепер
його нiхто не бачить -- аби лише не почув. Алi здавалось часом, що пальма
рипить, що у не? гнилий стовбур i вона ось-ось звалиться. Та пальма хоч i
хиталась, однак не падала.
I небавом хлопець видерся на рiвень вiкна.
В кiмнатi рiвно палали свiтильники i було добре видно всiх -- i Абу
Амара в новiм перськiм каптанi, з кривим чингалом за поясом, i патлатого
спiвака,-- але вiн не спiвав, а лише грав на лютнi,-- i якихось трьох дiвок
з Дар-ель-Кихабу. Одна спiвала пiд аль-ут, а двi танцювали з пляшками вина в
руках i чашами.
Тодi Алi закортiло взнати, чи на мiсцi Рустемовi жiнка й донька. Вiн
спритно спустився вниз i обережно пiдiйшов до будинку. Пiдтягся на руках i
по стовповi, як тiльки-но по стовбуру пальми, залiз на галерею другого
поверху, а звiдтiля вже на дах.
Зазирнув з даху на Рустемове подвiр'я. Там пiд стiною спав,
загорнувшись у плащ, ?внух. А подвiр'ям бродило потирi пси в сталевих
обручках. Алi все добре роздивився, бо над головою ?внуха-стража в залiзнiм
кованiм держаку було закрiплено нафтовий лiхтар.
"Бач, як на нафтi, то вiн не заощаджу?! I, певно, сво?х хорасанських
вовкодавiв году? краще за рабинь i наложниць! Он якi страхiття!"
Пси чи вловили запах Алi, чи вiдчули його думки, та спочатку один
собака звiв морду до високого будинку i гавкнув, потiм до нього при?дналися
ще три. По разу-другому гавкнули i знов пiшли бродити подвiр'ям багатого
скупердяя.
Коли на даху будiвлi з'явилися двi постатi в запиналах, Алi спочатку ?х
не почув i не помiтив. Та й вони, певно, його не помiтили, бо iнакше б
зникли. Вони зата?лися внизу, до стiни припали. Шепотiли одна однiй. Одна
говорила арабською мовою, друга ?й вiдповiдала на фарсi.
Арабською сказали: "Дивись, який вiн сьогоднi гарний!" Щось тоненько
вiдповiли, та Алi пiзнав лише окремi слова на фарсi, а змiсту зрозумiти не
змiг. "Дивись, музика кудись пiшов... Дивись, дивись, он в кутку..." ? щось
далi вони шепотiли, однак Алi нiчого не дiбрав.
Десь знизу з вiкна неслися звуки сопiлки очеретяно? i стукотiння по
барабану.
"О Аллах! Диви, що в них на скатертинi! I мед у сотах, i горiхи, i
коржики, i родзинки, i земля ?стiвна, i яблука! Ти дивись -- цiла таця
яблук!.." Ця, що перелiчувала на?дки, певно вiд роз'ятрення такими розкошами
заговорила вже вголос.
Проте ?внух-страж i не ворухнувся навiть -- тихо похропував. I собаки
не звернули на голос нiяко? уваги -- вони добре його знали.
Тут озвалася, певно вiдхиливши запинало, персiянка. I Алi зрозумiв, що
вона дуже хоче ?сти. Це було те речення, яке Алi найчастiше чув вiд
персiв-носi?в на багдадських базарах.
I тут сталося неймовiрне -- щось трiснуло в стiнi знизу, там вiдкрилася
велика дiрка, звiдтiля полилось тремтливе свiтло ? почувся голос Абу Амара:
- Якщо ви вiдмовитесь, перi, вiдвiдати хлiба в мо?й господi, я заподiю
собi смерть!
Двi постатi як вiдсахнулись, так i завмерли нерухомi. Знову Абу Амар:
- Я рахую до десяти. Один... два... три... чотири... п'ять...
Алi почув, як задзвенiв булат, витягнутий iз пiхов. Голос в Абу Амара
справдi був такий страшний i рiшучий, який може бути тiльки в людини, що
поклала урвати собi життя.
Алi так затрусило зi страху та цiкавостi, що вiн перехилився аж по
груди i зазирнув униз.
I диво! -- його не помiтили, хоча свiтло вiд мiдно? лампи досягло i
його хустки й лоба.
На рахунок "вiсiм" менша постать кинулася в отвiр iз словами: "Побiйся
Аллаха!"
Друга мовчки зайшла в отвiр зразу ж на нею. Тут свiтло згасло, а звуки
й голоси обiрвались -- хтось закрив отвiр шматком стiни iз середини. Тепер
Алi зрозумiв, для чого Абу Амар винаймав майстрiв-теслярiв! Вони йому
продовбали отвiр i випиляли шмат стiни, що виходила на майданчик зi сходами.
Алi швидко й тихо переповз до вiкна кiмнати Абу Амара. Тепер вiн уважно
слухав, але голоси мiшалися з музикою i спiвом. Бо коли Абу Амар гостям
запропонував вина i вони вiдмовились, дiвки перестали грати. Тодi Абу Амар
гостро проказав сво?м металевим голосом, який мiг бути i дружнiм, i медовим
навiть:
Ви сюди прийшли розважати мене чи бенкетувати з мо?? ласки? Пiсню й
танець!
Завели пiсню дiвки, били в барабан, певно той, що в мотлосi вiднайшла
Джарiя. Час вiд часу хтось iз них свистiв у сопiлку.
Потiм додалася ще срiбна гра аль-ута i брязкiт обручок i
намистин-дукачiв.
Почув, що Абу Амар покликав Джарiю. Вона щось вiдповiла. Алi аж кулак
собi прикусив вiд злостi, що не змiг дiбрати й слова з того, що говорив Абу
Амар негритянцi.
Тодi Алi зрозумiв, що тепер саме час ризикнути i опуститися до шпарки,
заглянути всередину.
Алi нiж поклав на дах, розперезався i прив'язав пояс до кутового
болонка на даху. Вийшла линва, може, лiктiв на три, така саме якраз, щоб,
зависши на нiй, стати на кiлочки голуб'ятнi. А голуб'ятня була вся потикана
тими кiлочками. Що й казати, ризикував Алi дуже -- якби кiлочки не витримали
його, вiн би по куполу голуб'ятнi покотився на дах сарая. Шуму наробив би
чимало, та й поранитись мiг. I хто зна, чи не потрапив би до рук охоронцiв,
або й собакам на розправу!
Алi поволi, обережно, тримаючись за глиняний дах голуб'ятнi, пробував
пальцями нiг i п'ятами, чи не затонкi кiлочки, на якi сiдали птахи, чи
витримають його? Хлопцевi здалося, нiби вiн так довго спускався по
голуб'ятнi, що вже скоро ранок настане i його застукають тут, на чужiм даху,
в чужiм подвiр'?!..
Коли вiн обережно пiдiбрався до щiлини, то побачив i почув щось зовсiм
незрозумiле.
Навколо скатертини сидiли всi -- i дiвки, i спiвак, i Абу Амар, i жiнка
i донька Рустемовi. А обносила ?х усiх з тацею Джарiя, вдягнена у червону
сукню з китайки.
Жiнка й донька Рустемовi не пили вина, перед ними i чаш з-пiд вина не
стояло. Вони лише брали з тацi, що тягала Джарiя, якiсь лакiтки.
Дiвки ж дудлили вино.
Спiвак вiд них не вiдставав.
Всi були п'янi. Навiть жiнка й донька Рустемовi. Тiльки якось особливо.
Наче подурiли. При кожному русi вiдкручувались, вигинались, мов ?х корчi
били. Та повнiстю обличчя не оголювали. Абу Амар узяв аль-ут в спiвака i
заграв.
Жiнка i донька Рустемовi заляскали в долонi, вузькi, витонченi й
фарбованi в хну. Покривала ?хнi вiдхилились, i хлопцевi вiдкрилася досi
небачена краса. Тонкi й плавкi лiнi? обрису лиця, неймовiрно великi
мигдалевi очi. Та погляд очей божевiльний, геть скляний! Голоси ?хнi стали
збудженi. Високi й пронизливi, ось-ось, здавалось, зiрвуться на крик чи на
плач. Зовсiм собою не володiли.
Тут Абу Амар завiв пiсню на фарсi. Грав собi на аль-утi, а цi дво? йому
пiдтягали. Дiвки з Дар-ель-Ки-хабу лише iз заздрiстю поглядали п'яними, геть
посоловiлими очима. Цi пили на всю губу -- перед кожною стояло по широкiй i
великiй чашi. Спiвак вiддав лютню Абу Амару, а замiсть лютнi щедро орудував
пляшкою iз солодким вином. Три дiвки вже були готовi. Абу Амар добре все
бачив. Тодi вiн пiдкликав Джарiю, щось ?й сказав, спiваковi кивнув на
барабан. Найменш п'яна дiвка спробувала видобути мелодiю iз очеретяно?
сопiлки, та лише пустила слину собi на сукно, навiть до ладу не могла
пiднести до рота пищик.
Алi аж затрусило вiд обурення та огиди! П'янi чоловiки його
засмучували, а от жiнки доводили просто до сказу! I невiдомо, чи не скарав
би вiн котрусь iз них, якби вони йому трапилися в таку мить? Вдарила дрiбна
трiскотня по барабану, Абу Амар вiдiбрав у дiвки сопiлку, облив ?? вином,
обтер i задув рiзко i по-дурному швидко, високо й пронизливо. Джарiя
клацнула пальцями i задрiботiла на мiсцi, з усiх сил крутячи сiдницями та
вихиляючи стегнами.
Дiвки вже спали. Тiльки одна, споглядаючи мистецтво Джарi?, змахнула
рукою, немов б'ючи в барабан.
Абу Амар сказав щось швидко, урвавши гру на сопiлцi.
Джарiя слухняно, нi, навiть iз радiстю здерла з себе сукно. Обидвi
Рустемовi красунi на ?? голу поставу радiсно й нестримно загукали, заляскали
в долонi. Цього разу Джарiя танцювала зовсiм не так, як тодi, коли Алi
супроводив ?? танець стукотiнням по мiдному тазику. Вона навiть не так
танцювала, як мить перед тим, коли ще на нiй телiпалася червона
суконка-сорочка. Вона закотила очi пiд лоба, задерла голову i руки розкинула
широко. Та широко розставленi руки рухались кожна сама собою, з усiли
тонкощами повторюючи ритм бою барабану. Немов iз чорного лискучого дерева,
тулуб ?? лиснiв вiдсвiтами свiтильникiв, i вона звивалася тiлом, наче змiя.
А ?? нога й стегна, напiвзiгнутi в колiнах, тремтiли дрiбним тремтiнням.
Алi аж струсонув головою, щоб прийти до тями. Виходило, що руки свiй
танець танцювали, тулуб свiй, а ноги зовсiм iнший. Здавалося, що Джарiя
водночас зобража? i птаха, i змiю, i притопу? ногами, як коза якась чи
газель!
Донька i жiнка Рустема не витримали, почали кричати, розмахувати
руками, плескали в долонi. Смiялися божевiльним смiхом.
Першою пiдхопилася жiнка Рустема, розперезалася, скинула каптан,
розпустила зав'язку сорочки на ши? i, струснувши плечима, почала вилазити iз
сорочки через широченний розрiз. Ось вона видерла руки з рукавiв, шарпонула
плат з голови, i на бiлi сторчливi груди посипалися пасма пречорного
блискучого волосся. Вона танцювала, певно, пiд якусь таку музику, яко? нiхто
крiм не? не чув. Рухи були в не? рiзкi, безладнi, вона то пiдiймала руки, то
кидала ?х униз, крутилася на одному мiсцi. Часом ?? несло кудись до стiни, i
вона кричала:
Тримайте, бо вилечу у вiкно!
Потiм вона зупинялась напроти Джарi? i лише шалено вертiла стегнами i
пiдбивала низом живота.
Алi стало страшно -- жiнка Рустема, така красуня, яких малий не бачив i
на невiльничому базарi в Багдадi, зовсiм була божевiльна. Алi добре бачив ??
задерев'янiле лице i широко вiдкритi очi, блискучi й наче склянi. Алi
задивився на жiнку Рустема i якось про?авив те, що в цей час донька Рустема
розiбралась геть, вискочила i почала танцювати навпроти Джарi?. Алi заклiпав
очима вiд того мерехтiння тiл -- чорного i бiлого, що перекривали одне одне,
то нiби зв'язуючись, то нiби розпадаючись, як скалки бiлого порцеляну i
чорно? роменсько? амфори.
Жiнка Рустема-скупердяя крутилася навколо них i до всього крутила
головою, чорнi пасма ?? волосся вiялися, мов крила, над блiдим обличчям.
Вона все пiдсовувалась, наближалась по колу до Абу Амара.
Алi добре бачив, як блищали ?? очi, i як вона козирила очима на Абу
Амара, i як роздулись ?? нiздрi
Хлопець бачив, що вона зараз кинеться до його хазя?на. I що вона
вчинить, одному Аллаховi вiдомо!
Першим порухом, зразу, в хлопця було закричати, застерегти свого
повелителя. Та тут же отямився, бо згадав перше напучування Абу Амара -- що
б вiн, мосулець, не робив, iнакше бути не може, i без наказу Абу Амара його
слуга не ма? права щось дiяти.
I ось воно сталося -- з льоту Рустемова жона впала на Амара, вiдтрутила
сопiлку i впилася в його вуста. А руками на ньому рвала пояс, розкривала
каптан, розривала тонку сорочку мiсрiйського полотна...
Донька Рустема все крутилася, крутилася, й ?? виряченi очi, здавалось,
нiчого не бачили. Та ось вона схилила голову на мить, обкручуючись навколо
себе, i враз, як стiй, спинилась.
Так i стояла, викрутивши шию, з пiднятими до плечей руками, i
споглядала, що ?? напарниця чинить з Абу Амаром.
Потiм мовчки впала на колiна i поплазувала по пiдлозi. Зрештою вона
дiсталась до нiг Абу Амара. Вхопилась обома руками за чобiток i щосили
потягла до себе...
Алi стало страшно вiд усього, що дiялось перед його очима. Його просто
тiпала лихоманка i цокотiли зуби. Вiн ще з самого малечу боявся навiжених.
На базарах ?х вистачало. Але то були все чоловiки. I вони були раз i
назавжди здурiлi. А цi ж ось на очах обiсiли i коять подiбне! Де ж це
чувано, щоб жiнка кидалась на чоловiка, як чоловiк кида?ться на жiнку?! Це
проти всiх законiв свiту! Алi не мiг нiчого подiбного пригадати з тих
бредень i ницих розмов, що вели лазенники, смiттярi та торговцi лайном.
Ось вони вже втрьох качаються на килимi!.. А спiвак все стукотить
дрiбно в барабанне денце, i Джарiя танцю? над ними, ляска? в долонi щосили i
щось кричить, горла? сво?ю незрозумiлою мовою. Дво? дiвок сплять,
прихилившись до муру в незугарних, просто виламаних i покручених поставах.
Тiльки третя, що грала на сопiлцi, пiдперлася лiктем, щоб голова не падала,
i безтямно споглядала всю веремiю. Час вiд часу повiки ?? наповзали на
посоловiлi очi, i голова сприскувала з руки i билася об пiдлогу. Та вона
вперто пiдводилась, розплющувала повiки i намагалася щось зрозумiти, хоч
було добре видно, що вона нiчого не може втямити.
Спiвак не дивився навiть в той кут, куди закотились блудодi?. Вiн увесь
поринув у вибивання дрiбного, стрибаючого ритму. Його тонкi долонi й пальцi
миготiли з неймовiрною швидкiстю, i вiн просто припадав лiвим вухом до
коричневого лискучого барабана. Тiльки час вiд часу пiднiмав горбоносе лице
i посмiхався до Джарi?, радуючись тому, як вона точно вiдчува? його гру.
Потiм з'явилась жiнка Рустема i вчепилась в музику. Але вiн навiдмаш
вдарив ??, бо вона збила його з ритму.
Джарiя перестала танцювати i кинулась туди, в невидимий Алi кут.
Спiвак встав i пiшов, певно, до виходу.
Тут у повнiй тишi Алi почув голос Абу Амара:
?ди геть, мавпо! Мураха ма? вже повернутись. Зачекай його i любись iз
ним. Я дозволяю. Тiльки не мучай дуже, бо вiн, певно, ще слабий! А тепер iди
i не приходь, поки не покличу! Та пiд дверима не пiдслуховуй, бо втоплю.
Чу?ш?!
Тут Алi так страшно стало, як у баштi з мовчазними в'язнями.
Значить, Абу Амар все зна?? Чому ж вiн дозволив мордувати його? Може,
це випробування його сили й витривалостi? Та для чого? А куфаджi не тiльки
пiдставний, але й убивця фальшивий? Та вiн вдарив його в голову! Ось i
зараз, як помацати, здоровенна гуля!!!
Алi не стало дихання, затремтiли ноги, як на допитi, коли йому
довговидий Чжан заганяв пiд нiгтi очеретини.
Голову стисло гарячим обручем, серце страшно закалатало. Все змiшалося,
все перевернулось. Тiльки одне було зрозумiло: "Тiкати! Тiкати! Тiкати! Куди
завгодно тiкати вiд цих скажених мучителiв, отруювачiв i блудниць!!!"
Здерев'янiння, змертвiння враз пройшло, й Алi подерся вгору по
голуб'ятнi, вчепився за пояс. Страх пiддав йому сили й обережностi,
спритностi й швидкостi. За якусь хвилину вiн уже сповзав по стовповi нижньо?
галере?.
Коли став на землю, а потiм пiшов до човна i минав купу пiску, з
темряви виринула геть гола, спiтнiла вкрай, лише з квасоляним намистом
Джарiя.
Алi, ледь не плачучи, спитав:
Що з тобою сталося?!! Що ви всi?..-- Алi нараз схаменувся, що не можна
говорити про бачене й почуте.-- Всi... тут у Басрi божевiльнi?!! Кадарiя до
себе притиска?... I там усi в кварталi?! Це проти божо? волi, щоб жiнка
брала чоловiка!!! На вас чари наслав хто?! Чи що?!!
Дурне! Нiчого й нiхто не божевiльний. I нiхто чари не насилав. Вони
скаженi й голоднi вiд неволi. Абу Амар ?х пригостив оладочками з коноплi та
зi шпанкою. От вони й полiзли без всякого сорому.
Хто?! -- наче здивовано запитав Алi.
Тю! Хiба ти не був на даху i нiчого не бачив? -- У голосi негритянки
чулася велика недовiра.
Який там дах?! -- нiби розлютився Алi.-- Помацай мо? волосся -- я
тiльки-но вилiз iз води.
Що -- знов перстень виловлював? -- вихопилась негритяночка.
Не тво? дiло! Ти скажи краще, кого Абу Амар пригостив i чим? Я щось
недiбрав. Якi оладки чи що воно?
"Кого, кого"! Я думала, менi наче почулось, що ти дерся на дах. Може, я
помилилась?.. Бо тут таке робиться! Якби тобi сказати, то ляжеш i не
встанеш...
Чого це я маю лежати?
Бо в тебе зовсiм нема? нiякого слуху! Ти геть глухий! Я, наприклад,
чула, як ти бiля човна порпався. Перекладав якiсь трiски...
"Стрiли! А не трiски, чорти б тво? вуха позатикали! Вiд тебе нiкуди не
схова?шся!" -- лайнувся подумки Алi.
Так от, коли ти порпався iз сво?м начинням... Пiдожди, а що ти потiм
робив? Ти мене дуриш -- ти був на даху!..
Нi. Виглядав через вхiд одного чоловiка. Та це вже не тво? клопоти!..
Так що ж було далi? Кажи!
Ну так от, тримайся, бо ти зараз таке почу?ш!
Та кажи, бо плюну й пiду геть!
Нi, нi, тiльки не йди!.. Так от -- сюди прийшли Рустемовi сучки!
Обидвi! I донька, i жiнка!
Як так?! -- удав здивування Алi.
А отак -- тi майстри прорубали дiрку в стiнi, i вони в не? просто
впали, як за?ць у пастку. Просто Абу Амаровi в руки!.. От!!!
Ну, а далi?! -- не терпиться нiби Алi.
...Ну, тодi, коли Абу Амара не було. Коли тi майстри тут хазяйнували...
Вiн питав мене, випитував, чи не витяг ти перстень iз каналу? Чи менi ти не
показав лал? Ти не думай -- я нi слова не сказала про тебе i про тво?
пiрнання!!! От можу поклястися! Вiн все про тебе випитував, а я нiчого не
сказала. Нiби й нiчого не знаю...
"Як же звiдси втекти? I куди тiкати?.. До мандейця, до мандейця!.. Якщо
пощастить його застати вдома... Пощастить!"
Алi розмотав з голови хустку, лишивши тiльки темну шапочку.
Пiдiгрiй води i замiшай в нiй попелу, а тодi добре випери у розчинi. Та
швидше!
Алi, давай побавимося... Адже ти пiдкрiпив сили...
Тихо! Повинен пiд'?хати один Абу Амарiв гiсть,-- збрехав хлопець.-- Вiн
надiслав мене, щоб я попередив Абу Амара... Бачиш, навiть ножа менi видiлив!
Та я не знав, що тут пиятика... (Про все бачене Алi промовчав, мовби ото не
вiн, а хтось iнший спустився з даху i зразу ж потрапив у обiйми Джарi?).
Зараз пiду й попереджу Аба Амара про того чоловiка...
А цей чоловiк вже скоро припливе?
Не тво? дiло! Я пiду попередити Абу Амара...
Вiн, зна?ш, сьогоднi страшенно лютий! Сказав менi, що зарiже мене, якщо
я пiдглядатиму. Алi хороший, дуже хороший, не ходи туди! Йди, краще,
зустрiчай свого гостя, а я швиденько виперу твого хустку!
Ну добре,-- милостиво згодився Алi.-- Тiльки що я гостевi скажу?
Вигадай щось...-- просила Джарiя,-- тiльки давай побавимося...
Випери хустку!.. ?накше й не пiдступайся!
Алi пiдхопився i вислизнув через боковий хiд па подвiр'я. Вiн роздягся,
взяв сво? лахи i пiдповз до пота?много проходу. Вiдiмкнув запори i тихо,
нечутно визирнув iз щiлини. Над палями хiдника, трохи збоку, вiн помiтив
майже в повнiй темрявi нiби нiздрi i чоло пiд темною шапкою чи платом. Цього
Алi не мiг дiбрати, хоча зiр у нього був чи не кращий вiд слуху Джарi?. I ще
вiн мав пречутливий нiс. Вiтерець повiвав вiд каналу, тягнув протягом у
прохiд. Алi злегка принюхався до нiчних запахiв, що впливали на подвiр'я.
До йодистого запаху водоростей, болота й солодкого очерету густим
струменем домiшувався запах поту сильно?, натруджено? людини.
Алi витяг iз в'язки одну стрiлу. I, добре примiрившись, щосили метнув у
те та?мне обличчя, що чатувало на нього.
Зойк i гучне падiння важкого тiла за борт дзвiнкого човна. Потiм
найстрашнiша лайка, стогiн, прокльони. Та все тихо, якомога тихше. Але з
якою напругою вiд болю, з яким скреготiнням зубiв! Алi причинив хвiртку i
затиснув подвiйним поворотом. Тепер вiн швидко перетнув подвiр'я. Через
чорний хiд до помешкання Айшi. Прислухався. Джарi? не було чутно. А
господиня цього та?много вертепу стогнала, вже який день обпо?на дурманними
лiками.
Алi вiдчинив головнi дверi, вислизнув не на повен зрiст, а плазом по
пiдлозi. I не став зачиняти дверей, щоб не пiдiйматися на весь зрiст.
Поплазував до каналу. Корзинку за ручку в зуби i потиху, без жодного
плюскоту, опустився в теплу воду.
Вiдчув, як невпинно тягне його вiдпливна течiя. Вiн перевернувся
голiчерева i поплив за течi?ю. Над ним пiдносилися чорнi стiни каналу, що
все ставали вищi й вищi -- вода спадала. А над стiнами-урвищами летiло вгору
височенне зоряне небо.
Алi на хвилю затримався, вiрнiше спробував затриматись, бо вода
невпевнено його зносила до потрiбного кварталу. Вiн хотiв вiдшукати свою
зiрку, про яку говорив йому лоцман-манде?ць. Але як же взнати серед цi??
безконечностi ?дину, свою?! Нi, не взнати самому. Треба спитати мандейця,
попрохати його допомогти...
Хлопець був переконаний, нi, вiн просто вiдчував, що його зiрка десь у
самiсiнькiм зенiтi i дивиться на нього й охороня? його.
I вiн щосили, але без зайвого плюскоту й шуму, поплив до оселi
мандейця.
17. ЗВ?ЗДАР
Алi вмiло скористався течi?ю в каналах, та однак добряче стомився, поки
приплив до помешкання лоцмана-мандейця. Кiлька разiв доводилося затаюватись
серед нерiвностей каналу, просто втискатись межи ослизлих паль мостiв i
причалiв. Бо його шлях перетинали то човни з нiчною сторожею, то хтось
веселився на прогулянкових човнах. I хто зна, що б ?м заманулося вчинити,
якби вони побачили у водi незвичного плавця?
А в тому, що зiрка його на небi допомага? йому, Алi переконався
остаточно, коли побачив на пласкiм даху триповерхового дому-башти самого
володаря садиби -- лоцмана-мандейця.
Вiн здавався якимсь духом чи привидом, що наче завис десь мiж водою
каналу i зоряним небом. А було його видно тому, що пiд його ногами палав
свiтильник i чiтким сяйвом знизу обмальовував його бiлий одяг, сиву бороду i
засмагле лице. Вiн тримав у руках якихось двi дощечки з дiрочками i дивився
крiзь них на зоряне небо.
Алi, не вилазячи з води, покликав його.
Та манде?ць був заглиблений у сво? спостереження. Кiлька разiв кликав
Алi, та не було жодно? вiдповiдi. Всю увагу лоцмана поглинули зорi.
Алi вiдчув, що вiн почина? мерзнути, хоча й вода наче не була холодна.
А якщо ж рiвняти з Тiгром, то просто гаряча! Потiм Алi перестав кликати
лоцмана, боячись, щоб хтось iнший не почув його вигукiв. Вирiшив почекати,
коли манде?ць закiнчить сво? спостереження зiрок. I його терпiння було
винагороджене -- тiльки-но чоловiк на даху нахилився, щоб покласти сво?
iнструменти, Алi покликав майже пошепки.
I манде?ць зразу ж перехилився iз даху i почав з-пiд долонi вдивлятись
у смоляну воду каналу.
Хто там? -- майже пошепки спитав лоцман.
Це я, хлопчик iз сафiни! Мир тобi й тво?му дому, о шейх!
Ти в бiдi?
Так! Припадаю до тво?х нiг i молю про захист!
Сиди тихо. Я зараз.
Алi чекав, тримаючись за палю. I вiн аж здригнувся, коли над ним
повисла чорна тiнь i простягнула до нього широку й гарячу долоню.
Манде?ць, тiльки-но Алi став на хiдник, накинув на нього якусь дергу i
швидко повiв до садиби.
Манде?ць перевiрив запори на дверях i тихо, майже пошепки наказав,
запалюючи вiд гнота свiтильник:
Звичай звича?м, але небо не може чекати -- воно невпинно руха?ться.
Посидь, обсохни... Я сво? зроблю... тобi ж поки вiдпочинок.
О шейх! Можна менi на дах? Я мовчатиму.
Сиди тут -- тебе можуть побачити. Спи, зрештою.
О шейх, я не можу спати, я змучився.
Тодi вiзьми i подивись он тi книги,-- шейх махнув рукою в куток, де
височенним стосом здiймалися книги.
Манде?ць полишив хлопця в кiмнатi. Коли вiн пiшов, Алi зразу ж скинув
iз себе покривало i, розмотавши свiй одяг, уважно його обмацав i обдивився.
Хоч сорочка добре пiдмокла, а з штанiв одна холоша була геть мокра, та Алi
швидко вдягся. Нiж вiн застромив за пояс i стрiли поклав на виднотi, пiд
рукою. А тодi вже взявся за першу книгу, що потрапила йому в руки. I
виявилось, що книга прецiкава, на самiм ?? початку, серед списаних червоним
i чорним чорнилом рядкiв розквiтав невимовними кольорами дивний малюнок.
Нiби якийсь квiтучий сад з кущами троянд i заростями квiтучих мальв. Внизу
малюнка протiкала темно-синя рiка, а на ?? березi зустрiлись вершницi на
бiлих верблюдах. Однi вершницi протягували другим букети червоних, як
дорогоцiннi лали, гвоздик.
Над рiчкою пiдносилося квiтуче персикове дерево i займало майже весь
малюнок. На деревi, лiворуч i праворуч вiд головного стовбура, сидiли якiсь
величезнi птахи, схожi водночас i на горлиць, i на щурок -- так i
переливались золотом, блакиттю, мiдним полиском i смарагдовими зблисками.
Посерединi ж дерева, в рогачику гiлок позсiдала рожева птаха iз золотим
хвостом, вишневими ногами, а обличчя мала жiноче. Смолянi чорно? коси,
брови, вигнутi дугами лука, i величезнi iскристi очi. Але це ще було не
головне диво: праворуч вiд дерева скакала дивна iстота -- сiра крилата
кобилиця 1 в яблуках iз жiночою груддю, ши?ю та головою. А на нiй
позсiдав чоловiк у смарагдовiм одязi. Над головою в достойного верхiвця
пiдносилося полум'я. Цей поважний верхiвець кудись показував пальцями
правицi. А там у осяйних одежах, не менш барвистих, нiж пiр'я дивних птахiв,
чи то виступав по травi крилатий чоловiк2, чи лiтав над травою.
Тiльки вiн теж мав полум'я над головою i теж показував правицею кудись на
дерево.
"Чи це часом не рай зображено i ангела в ньому?" -- подумки вагався
Алi.
Скрипнули щаблi сходiв, i в чорний отвiр дверей вступив лоцман. Пiд
пахвою вiн затис якусь книгу, а в руках тримав калам, каламар, пiсочницю,
косинцi та загашений свiтильник.
Так швидко дивишся? Вже закiнчив книгу дивитись?
Нi, тiльки почав... Вiдкрив i оце роздивляюсь... Але, о шейх, чи нема в
цьому грiха, що я роздивляюсь мальованi книги?..
По-перше, ти дивишся неправильно -- як християнин-роме?ць, злiва
направо. А треба навпаки. По-друге, це зображений пророк у раю, коли вiн
туди мандрував на Бураку.
Так оце такий i ? рай?! -- здивувався Алi.-- У Бен Сахла в саду краще!
У нього i пальми, i червоно-бiлi троянди, i камiнна гiрка з яко? капа?
чиста, як сльоза, вода!
Тихо! Не кричи... Ти хiба був у садку Бен Сахла?
Був. Дивився на його червоно-бiлу троянду...
Он як? За що ж ти тако? честi сподобився?
Я купував вино i соки в нього для Абу Амара... I попросив його, щоб вiн
дозволив менi подивитися на його диво.
А хто такий Абу Амар?
Мiй господар... Я йому служив.
А тепер не служиш?
-- Тепер я вiд нього втiк.
Щось поцупив у нього? Чи вiн тебе пiдозрю? в крадiжцi? Чи побив тебе
несправедливо?..
Нi, о шейх. Я хочу мандрувати, а з ним все по-iншому. Всi ночi --
пиятики, галас, всякi веремi?. Я втiк. Вiд нього i приплив на Корабельний
острiв. Там менi пощастило страшенно -- на мене звернув увагу малий
чорнобородий чоловiк i взяв мене за барабанщика в свою команду...
Там у нього вся команда -- зiнджi?
Ага! Звiдкiль ти все, о шейх, зна?ш?!
Бо колись я плавав i по морях, i океану. I знаю всiх капiтанiв i ?хнi
суда. У нього розмальоване судно. I звуть його Малюк.
Так, о мiй шейх!
Страшний чоловiк цей карлик! Вiн знаходить у рiзних мiстах непокiрних i
дужих негрiв-рабiв. Викупля? ?х чи то з в'язницi, чи то вiд лихих хазя?в. А
потiм пропону? ?м чи вiдвезти на батькiвщину, чи пiти до нього на
корабель...
Так що ж тут страшного? Вiн же добрий i щедрий невимовно! Я ж знаю,
скiльки динарiв кошту? сильний раб чорний, зiндж! Вiд нашого базару якраз
неподалiк невiльничий базар!
Не перебивай, хлопче, вчися чемностi...
О шейх, вибач менi мою дурiсть i невитриманiсть! -- Алi схопив i
поцiлував руку мандейцю.
Не треба й принижуватись. Так от слухай -- цей карлик за допомогою
сво?х колишнiх рабiв напада? в кра?нi зiнджiв на селища i захоплю? в рабство
чорних людей. А потiм ?х прода? за великi грошi. Вiн чорних рабiв возить аж
у Китай! Капiтан вiн вправний, море зна? досконало, але душа його страшна.
Вiн примусив одних чорних полювати на iнших чорних -- i все для свого
збагачення...
Там були, о шейх, вибачай за невитриманiсть, люди з коричневою шкiрою,
i лиця в них не схожi на широконосi, широкогубi лиця зiнджiв-африканцiв.
О, то його найкращi во?ни! Це залишки одного пастушого племенi. В них у
саваннi була посуха, i вони почали кочувати у бiльш вологi мiсця. Але ?х там
зустрiли з'?днанi сили племен чорних. I в рiшучiй битвi розбили наголову.
Хто був полонений, але бiльшiсть загинула. Нiкому не вдалося втекти. Тодi
капiтан викупив тих, хто ще лишився живий у неволi. Там вони страшно гинули.
Невiдомо, правда, чому. Видно, просто вiд неволi. А на суднi малого карлика
вони вже п'ять рокiв плавають, i жоден не помер. Б'ються вони, як скаженi...
Але ?дять гидоту... навiть свiжу кров п'ють...
Вони кашу ?ли пшеничну з кров'ю... I тодi до мене пiдiйшов один
соглядатай i почав кричати, щоб я з ними не сiдав до гурту, бо мене
покарають.
А що було потiм?
А потiм капiтан вiдпустив мене до оселi Абу Амара, щоб я забрав сво?
речi i стрiли. I коли я сiв до човна з робiтниками i ми вiдпливли вiд
острова, виявилось, що то не робiтники, а переодягненi стражi. Вони мене
скрутили, замотали рота i запхали в корзину.
Мене привезли до фортецi, там принесли в башту i поставили перед рудим
чоловiком у зеленiм каптанi, а на капцях у нього золотi кульки нашитi... I
ще там був страж-тюрок, той, що напився в домi Айшi. I ще був там негр-кат.
Почали вони мене мордувати...
Алi спинився, облизав пересохлi губи -- його почало лихоманити вiд
згадки про тортури. Манде?ць нiчого не питав, не промовився жодним словом, а
уважно дивився на хлопця. Тiльки налив з глека кислого верблюдячого молока в
чашу i подав хлопцевi.
Алi випив, вiддихнувся i повiв далi:
Вони мене почали мордувати, щоб я зiзнався, чи я ходив посланцем музики
Кадарi? до Бен Сахла, щоб продати йому перстень iз лалом. Той перстень, що
?й подарував Абу Амар, коли в домi Айшi була пиятика... Менi стало млосно
вiд мордування, i, коли я валявся на пiдлозi, той, у зеленiм халатi, рудий,
говорив, що Бен Сахл послав комусь голуба iз малюнком персня з лалом. А
його, рудого, соколи взяли того голуба... Я прийшов до тями, i вони мене
знов мордували i питали, чи малював Бен Сахл малюнок на тонкому
самаркандському паперi...
I що ти ?м вiдповiв?
Я вiдповiв так, як воно ? -- що малюнок не Бен Сахла... Потiм за мене
взялися страж i кита?ць Чжан. Той питав, а Чжан все менi пульс мацав i
казав, чи можна мене мордувати, чи нi. Потiм мене чимось Чжан напо?в, i мене
полишили в баштi нагорi. Тiльки скiльки там часу я лежав, не знаю... Абу
Амар говорив, що вiн ?де на полювання на три днi... Власне, не вiн говорив,
я не чув. А це менi сказала Джарiя, що чула, як вiн говорив робiтникам, що
ремонт робили в його помешканнi... Ну, коли я прокинувся, то мене почали
мордувати жаровнею... Ага, ще перед тим, як мене почали пекти жаровнею, Чжан
давав якесь пiйло, бридке, вiд нього аж язик задубiв i губи здерев'янiли, i
мастив якимось мастилом рани пiд нiгтями. Те мастило добере -- спочатку
заболiло, а тодi стало аж гаряче i всякий бiль вiдiйшов, тiльки сильно
свербiло... Розпалили вони жаровню i поставили менi на живiт. Тiльки вони
дурнi -- треба було б ?м кiзяками палити, а вони поклали фiнiковi кiсточки.
Жар дуже сильний, i людина вiд того болю зразу млi?. Я й зомлiв i нiчого ?м
не встиг вiдповiсти, навiть якби й хотiв... А потiм страж мене повiв у
здоровенну башту, i на днi там здоровенна дiрка. Вiн сказав, що скине мене
туди, якщо я не признаюсь, як усе було насправдi. Я був змучений, бiльше не
мiг боротись i розповiв йому, як пiрнав у каналi бiля будинку Айшi i знайшов
на днi перстень з лалом. Я вiддав перстень Кадарi?. Я думав, що вона менi за
нього дасть грошi, а вона тiльки обняла й поцiлувала, а... Ну а потiм я
злякався, що Абу Амар мене приб'? за те, що я розповiв катам про лал, а йому
нiчого не сказав, хоч я його слуга. Я хотiв поплисти на Корабельний острiв,
та страж покликав човняра i наказав йому вiдвезти мене до будинку Айшi. Але
це був перевдягнений мiський страж. Я його добре запам'ятав з того вечора,
коли з Айшою ?здив у Дар-ель-Кихаб наймати музик i дiвок для Абу Амара. Вiн
забрав у мене торбу з динарами -- це менi страж дав, щоб я не базiкав про
все. Потiм вiн хотiв мене забити. Тому я стрибнув у воду i поплив.
Вiн тебе не наздогнав на човнi?!!
Коли я стрибнув, то використав течiю i видерся на хiдник... Ну а далi я
перебiгав з кварталу в квартал, перепливав через вузенькi канали, поки не
дiстався до складiв деревини. Навпроти дому Айшi. Тут вiн мене загнав нагору
на штаби стовбурiв, i я згори на нього
скинув болонок. Забив йому ногу. Поки вiн шкандибав до човна, я
переплив канал i опинився в домi Айшi. Коли я зачиняв дверi, вiн кинув ножа
i колодкою вдарив мене по тiменi. Але нiж у мене! --Алi висмикнув ножа з-за
пояса i покрутив у повiтрi. Синювате лезо тьмяно зблиснуло.
Манде?ць пильно дивився на Алi, терпляче чекаючи продовження розповiдi.
Коли я забiг до будинку, то хотiв пiти зразу до Абу Амара i все йому
розповiсти. Але я почув у нього в кiмнатi страшний галас, музику, пiснi. Там
знову була веремiя. Тому я став прислухатись i почув, що Абу Амар вiдсила?
геть Джарiю i каже ?й, що мене, значить (вiн сказав "мураху" -- тобто я
такий мiзерний, як мураха!), вже скоро вiдпустять i я скоро тут буду... Тодi
я остаточно вирiшив тiкати. Взяв свiй старий одяг, стрiли i хотiв вийти
через боковий вихiд iз садиби. Там на мене засiв фальшивий куфаджi. I я
метнув з лiктiв десяти стрiлу в нього. Певно, попав у носа або в око. Бо вiн
гепнувся в човна i дико стогнав. Ну, а я
поплив з другого каналу, о шейх, до тебе!..
Хто зна?, що ти був у садибi Айшi, крiм цього перевдягненого вбивцi?
Ще зна? Джарiя... А бiльше нiхто! Я ?й набрехав, що маю зустрiти гостя
Абу Амара. I ще наказав ?й випрати мою хустку для шапочки, бо тi шакали
вимочили ?? в сечi i вдягли на мене!.. О шейх! Як попередити Бен Сахла, що
йому загрожу? небезпека вiд того рудобородого?! Вiн так хотiв взнати, що
написано на зворотi малюнка. Вiн, рудий, казав, що коли б вiн взнав, що там
написано, кому написано, i хто намалював перстень, то Бен Сахл був би в його
пазурах! I нiколи б не видерся!.. Скажи, о шейх, порадь менi, як менi
попередити про небезпеку Бен Сахла?
Заспокойся, хлопче! Бен Сахл уже попереджений. Йому вже допомогли.
Вчора до нього приходив кита?ць Чжан. Тепер менi вiдомо, для чого вiн
приходив. Тепер поясню тобi ось що -- ти зробив малюнок персня з лалом, а
Бен Сахл на зворотi написав листа сво?му братовi у Мiср. I написано його
коптською мовою. Яко? тут, у Басрi, нiхто iз грамотi?в i не чув. Я тiльки
дивуюсь волi Отверзагочого Браму i слiпотi митника, це я про рудобородого,
що вони не зрозумiли, що малював ти.
Я ?м сказав, що я неписьменний, i вони повiрили.
I я тобi вiрю! Ти не зна?ш грамоти. Але дивна людська слiпота i пиха --
вони не бачать у тобi здiбностей, вони бачать у тобi лише мiсце, на яке тебе
поставили доля i народження!.. Отак ?хня зарозумiлiсть i стала тво?м
порятунком.
О шейх! Ти все зна?ш! Скажи менi -- чого митник ма? ненависть на Бен
Сахла? Тому, що той - iудей?
Головне - не iудейство Бен Сахла. А його мiльйони!
А скiльки це? Я багато рокiв чую, але не уявляю собi. Поясни...
Це тисяча тисяч... Ти колись бачив тисячу чогось?
Нi, не бачив!
А сотню?
Сотню бачив. Бачив одного разу, як сотню я?ць купували слуги купця
Харуфа, i бачив, як сотню дирхемiв боргу вiддавав один купець другому.
Ну так мiльйон -- то сотня сотень сотень.
Ва!!! -- Алi аж вдарив себе по губах.-- Так то iз заздростi до його
мiльйонiв начальник митницi ненавидить Бен Сахла?!
Тут, бач iсторiя дуже проста. Колись, давно-давно, ще юнаком, Бен Сахл
позичив у свого дядька сотню динарiв i вiдплив до ?ндi?. Там вiн займався
торгiвлею i рiзними грошовими справами. I нажив кiлька мiльйонiв монет. Вiн
повернувся в Басру i взяв собi за жiнку вдову свого брата...
Ага! Значить, та красуня -- то не його донька,-- вихопився Алi.
Молодець, правильно мiрку?ш, але не перебивай! I от коли вiн прибув,
заплатив податки i зробив сильникам подарунки, всi були задоволенi. Тiльки
начальник порту i митницi чомусь образився. Чи замалий подарунок видався, чи
йому не так пiднесли. Вiн-бо справжнiй Алiд 4. I заповзявся вiн
на Бен Сахла. Уважно придивлявся до всiх його справ, а потiм сповiстив
халiфа та емiра, що Бен Сахл обдурю? казну i владу, прихову? прибутки, не
сплачу? податкiв. Надiслали з Багдада стражiв з гвардi? халiфа i катiбiв з
податкового дивану. Та Бен Сахла сповiстили певнi люди про бiду. I що вiн
тодi робить? Вiн розда? в борг сво? грошi купцям, мiняйлам, навiть
капiтанам. Давав, наприклад, пiвтори тисячi динарiв, а розписку брав на
тисячу. Значить, боржник мав повернути йому не пiвтори тисячi, а лише
тисячу! Збиток наче? Е нi! Бен Сахл все добре розрахував: i збитки при такiй
напастi завжди будуть, та все ж за такi щедроти люди потiм вiддячать.
Звичайно, не всi. I найбiльшi борговi розписки вiн розiслав з поштовими
голубами сво?м людям в Багдад, Мосул, Васiт та ще в рiзнi мiсця. Удома ж
лишив розписки на дрiбнi суми. Цiлу скриню тих розписок. I ще кiлька
розписок вiд вельможних iз Багдада й Басри. Серед них були iмена i
вiйськових, i катiбiв, i кадi. Коли багдадцi заарештували Бен Сахла, скриня
потрапила ?м у руки. Тодi його посадовили у в'язницю. Та зразу не вiдправили
до Багдада. Почали розбиратись па мiсцi. Все було б нiчого. Та хтось iз
катiбiв здогадався стягнути з басрiйцiв грошi, що ?м дав у борг Бен Сахл. Що
тут почалось! Збурились купцi i ремiсники! Бен Сахл добре розрахував --
"позичив" багато грошей рiчнякам. А вони ж завжди були найбiльшими айярами
5, i завжди в них були найгострiшi рiзаки в кулаках. Ну, з
ворохобниками емiр швидко б управився за допомогою тюркiв. Та от купцi
почали забирати свiй крам зi складiв, вантажити на кораблi i вiдпливати в
Оман та в Хормуз. А басрiйськi купцi позамикали лавки i нiде й нiчого не
продавали. Тодi емiр прикликав до себе начальника митницi i сказав йому
сплатити великого хабаря халiфовим слугам i випустити Бен Сахла. Начальник
митницi обурився, але емiр у нас не дурень i сказав йому: "Вiдпустимо Бен
Сахла -- повергнуться купцi й капiтани. I настрижеш iз них вдесятеро вовни,
нiж викуп за Бен Сахла!" Отак довелось рудобородому самому, за сво? динари
викупити iудея з узилища! Всi думали, що пiсля цього Бен Сахл або покине
Басру, або помститься митниковi. Але вiн зробив зовсiм незрозумiле. Купив
собi чимало землi з пальмами, збудував чудову садибу i вiдкрив винну лавку
просто в себе в домi. А за це заплатив чималi грошi. Коха? собi найкращi
троянди в халiфатi, торгу? соками й винами i чита? книжки. Кажуть, вiн
великий чародiй -- зна? всю ?хню каббалу. Але я в це не вiрю--не можна стати
чародi?м, не знаючи зоряного неба. А зiрки вiн зна? погано...
Коли я прийшов до нього, вiн читав якусь товсту книгу!
До речi -- ти зробив йому якусь надзвичайну послугу. Переповiв якусь
новину, звiстку?
О шейх! Чому ти так говориш?
Тому, що Бен Сахл мiняйлом був i мiняйлом лишився, яку б вiн личину не
прибрав! А мiняйло власнiй мамi задарма чашi води не подасть! Коли емiр
захотiв побачити троянду Бен Сахла, всi думали, що Бен Сахл зляка?ться i
пустить його до сво?? садиби. А вiн наказав жiнчинiй доньцi зрiзати найкращу
квiтку i принести емiровi! А тебе, сина смiттяра базарного, вiн проводить
через поко? до свого едему?!! За малюнок персня мiняйло не показав би тобi
чудесно? квiтки. Можна довiдатись, що ти йому доброго зробив?
О шейх! Клянусь Отверзаючим Браму та iм'ям пророка, що я поклявся Бен
Сахлу, що нiколи i нiкому не розкажу, клянусь Аллахом! -- що я йому показав,
i нiколи бiльше з ним не буду про це, показане, говорити, анi згадувати, анi
в гостi до нього приходити.
Те, що ти йому показав, ти лишив у нього?
Нi, клянусь Аллахом! Вiн не взяв, вiн i хотiв, i боявся... Але сильнiше
боявся!
Мовчи i не пiдтверджуй, бо ти поклявся мовчати, але я тобi скажу, щоб
ти знав,-- ти йому показав або лал емiра Юсуфа 6, або синiй
дiамант. Про цi двi пота?мнi коштовностi не затиха? поголос. Лал емiра Юсуфа
з'явився нiби в Басрi тодi, коли я був менший за тебе. Загинув оманський
капiтан, який нiби той лал привiз до Басри. Були зарiзанi два матроси з його
корабля в однiм шинку. А потiм отру?ли i пограбували шинкаря того, у шинку
якого зарiзано матросiв... А синiй дiамант належав батьковi Кадарi?. I тим
каменем вiн хотiв вiдкупитись вiд сватання емiра. Та емiр персня не взяв. За
перснем дуже впадав Рустем. Вiн же ши?т i хотiв вiдвезти перстень в Кербелю
на гробницю.
О шейх! А ти любиш коштовностi?
Нi. Це, видно, в мене вiд мо?х предкiв - мандейцiв. Нiяких прикрас не
повинен носити чоловiк, нiяких коштовностей, нiякого срiбла i золота, крiм
грошей на потребу. Я ж цiную тiльки знання, науки i дружбу. Все iнше --
порох! I як не збирай докупи гаразди -- вiтер часу розвi? все дощенту. I
нiхто й нiколи не скаже: було отут чи не було великого багатства.
О шейх! А який той лал емiра Юсуфа?
Звiздар посмiхнувся до Алi i похитав головою.
Ще в часи слави i сильних халiфiв з Оману приплив до нашого мiста емiр
Юсуф. Вiн хотiв захопити Басру, та Аль-Барiдi спалив увесь його флот. Тiльки
сам емiр Юсуф утiк назад до Оману. А був у нього в скарбницi завжди iз собою
лал завбiльшки з долоню. Кажуть, що той лал сво?м блиском просто слiпив
людям очi... А тепер слухай мене, хлопче. Ти потрапив у погану компанiю. Ти
багато зна?ш, багато бачив, i кожен хоче перетягти тебе на свiй бiк, хоче в
тебе випитати та?мницю. Чи знищити, щоб ти не видав та?мницю. Тобi треба
тiкати, бо зрештою-решт хтось iз тих, з ким ти зна?шся, заб'? тебе. Я
поговорив з тобою -- i менi стало все вiдомо, хоча ти й не порушив клятви.
Ти мовчи, мовчи, а я тобi скажу. Ти принiс Бен Сахловi синiй дiамант, але
вiн побоявся в тебе його купити. Вiн не дурень -- знав, що з часом тебе
прихоплять люди емiра чи митника, i ти викажеш, кому ти продав синiй
дiамант. I тодi вони з ним розправляться, як з перекупником краденого.
Я не крав! -- заволав Алi.
Мовчи! Ти у великiй небезпецi -- ось-ось тебе можуть вбити! Навчись
мовчати i не виказувати словами вiдомi тобi справи. Тобi треба швидше тiкати
з Басри. Але нiхто з руббанiв не наважу?ться вийти в море. Я тебе вiдвезу на
свiй острiвець з пальмами. Там ти побудеш, поки я домовлюся з якимось iз
знайомих капiтанiв. А потiм ти попливеш до ?ндi?. Через рокiв п'ять
повернешся -- i я тебе вiзьму в учнi. Ранiше не можна. Ти пiдростеш,
змiнiться тво? лице, тебе нiхто не впiзна?, i тодi я зможу тобi передати
хоча б маленьку часточку сво?х знань. Зараз спи. Пiсля вранiшньо? молитви
виберемося з мiста.
Звiздар поклав руку на голову хлопцевi. Алi зразу ж страшенно
захотiлося спати. Вiн i заснув, навiть не до?вши фiнiкiв, що ?х перед ним з
топленим маслом у чашi поставив хазя?н.
Звiздар розбудив Алi пiзно, коли вже давно вiдзвучала вранiшня молитва.
В кiмнатi на пiдлозi лежало кiлька великих корзин.
Залазь он в ту корзину. В корзинi тебе принесли на тортури, а я тебе в
корзинi винесу на повну свободу. Але на волi бережись i пильнуй! Бо ти ще
малий i необачний. А в мене нема? часу тебе вчити мудростi, бо тобi треба
тiкати з Басри.
О шейх! Тiльки одне скажи менi -- як назива?ться моя зiрка i де вона
знаходиться на небi?
Поки що тобi не треба знати ?? iменi й мiсця на небi. Знай, що вона ? i
весь час тебе охороня?. Залазь!
Алi взяв сво? речi i заповз, рачкуючи, в корзину. Господар нахилився i
прихопив корзину з ним собi пiд правицю. В лiву руку вхопив порожню корзину
та й вийшов з кiмнати.
Крiзь щiлини мiж лозинами Алi побачив великого човна i в ньому двох
човнярiв. Молодшi за лоцмана-звiздаря, але подiбнi до нього i рисами, i
одягом. "Певно, родичi, якщо не брати".
Спочатку господар кинув ?м порожню корзину, i старший з двох вловив ??.
Потiм звiздар розмахнувся корзиною з хлопцем i кинув ?? слiдом за
першою.
Алi не встиг i зойкнути, як корзину вже тримав човняр i обережно ??
поклав на дно, на купу пальмового листя. Потiм туди було кинуто ще кiлька
корзин.
I човен поплив. Над головою Алi хтось спiвав незнайомою мовою, хоча
всякi слова в нiй були: схожi i на iудейськi, i на слова з говiрок, якими
розмовляли в навколишнiх селах Багдада.
Важко було лежати в корзинi зiщулившись, але найважче було терпiти
комаринi жала. Вони обпiкали все тiло хлопця. I за якийсь час вся шкiра
горiла вогнем, пекло ?? перцем вiд комариних пухирiв. Алi йорзав, терся
лицем i спиною об плетенi стiни. Та нiчого не допомагало. Тiльки хтось
сердито стукнув по корзинi два рази, нiби попереджуючи про небезпеку.
Через комаринi тортури Алi так i не змiг зрозумiти, скiльки часу вони
пливли. Та що давно полишили Басру -- це напевно. Стало тихо, тобто не тихо,
а не було чутно вуличного ?валту, особливо сильного у портовiй Басрi.
Десь високо вгорi кричали чайки, гуркали голуби у кронах пальм i
безупинно шумiли широким листям фiнiковi пальми. Потiм наче почувся рипучий
звук дерев'яного колеса i гуркотiння важких млинових жорен 8.
Потiм i цi звуки занурились у одноманiтне хлюпотiння хвиль.
Човен з розгону вискочив на прибережну траву. Алi боляче притиснуло
лобом до вербових лозин. Корзину легко пiдняв лоцман-звiздар - Алi вже почав
розрiзняти його руку. I так само, як у сво?й садибi в мiстi, понiс пiд
пахвою по берегу. Крiзь лозу Алi бачив лише зелень, зелень i зелень, та всю
освiтлену дивним золотавим сонцем. Тiнь впала зразу, i навколо запанувала
темрява. Корзину опустили на землю, i звiздар стиха проказав:
Тихо сиди й не висовуйся, не потикайся, поки не почнуть голуби на
ночiвлю моститись на отiй пальмi. Ти, правда, не бачиш, але почу?ш, як вони
туркотять. Вогонь не розводь. ?жу тобi заготовано в другiй корзинi. Все за
один раз не ?ж, але й вiд пацюкiв та ?жакiв стережи. Я повернуся на острiв
за день чи за два, коли домовлюся з чимось iз капiтанiв про тебе. Мастило
вiд комарiв у корзинi!
Алi лежав у корзинi й мовчав, а шкiра його горiла вiд сверблячки, пекло
спину в побитих мiсцях, сiпало в напiвзаго?них ранах пiд нiгтями.
Звiздар ще двiчi заходив до хижi i приносив корзини. Затим вийшов,
зачинивши за собою плетенi з лози дверi. Стихли кроки, ? зразу ж усе навколо
сповнилось безупинним дзюркотiнням цикад.
Дзижчали комарi, але, видно, вже сил у хлопця не стало, чи далися
взнаки все тортури i пригоди останнiх днiв, бо вiн i незчувся, як заснув.
Прокинувся вiд далекого-далекого заклику до вечiрньо? молитви.
Ледь ворушачи задубiлими руками, зцiпивши зуби вiд гострого болю в
м'язах, Алi вiдхилив кришку з корзини i почав потиху вилазити. А коли вилiз
на добре вимазану глиною пiдлогу, то в золотавих сутiнках побачив, що нiби
опинився у величезнiй плетенiй корзинi. Хижа для збирачiв фiнiкiв була
сплетена з товстих i довгих лозин. У серединi хижi мiг на повен зрiст стати
дорослий чоловiк. Алi спочатку було важко стояти -- штрикало в боки, кололо
в п'яти, тягло всi м'язи. Тому вiн сiв на при?мно прохолодну пiдлогу i почав
розтирати сво? тiло, щоб хоч трохи розiгнати бiль. Рухливiсть до нього
повернулася досить швидко, i вiн зразу ж кинувся до корзини. Та не по ?жу, а
по мастило вiд комарiв i зброю.
Скинув з себе лахи i втирав, втирав запашне й охолоджуюче шкiру
мастило. Крiзь щiлини мiж лозинами прохоплювались оранжевi променi
передзахiдного сонця. Алi пiдповз до дверей i почав ?х потихеньку вiдчиняти.
Сонце сiдало за пальмовi га? на островах, за стiну очерету, за
непролазнi заростi осоки, що довгими стiнами пiднiмалися над обмiлинами. В
каналах на всi боки були протоки з темною водою i острови з пальмовими
гаями, i на всiх островах стояли такi, як i звiздаревi, плетенi халабуди для
сторожiв та збирачiв фiнiкiв. На видовженому трикутному острiвцi
лоцмана-звiздаря заростi були лише в найвужчому мiсцi. Й Алi, прихопивши з
собою на?док та стрiли, потиху, пригинаючись, просто стелячись над землею,
направився туди.
Час вiд часу, через кожних крокiв десять, Алi спинявся, поволi
пiдводився i обдивлявся на всi боки, прислухався, навiть принюхувався.
Звiдкiлясь з-за пальмових га?в, з пiвдня, нiсся далекий жiночий спiв,
калатання бубона. Проте було то, певно, так далеко i за густими посадками
дерев, що нiяких людей Алi не побачив.
3 пiвночi, з легеньким повiтрям, наче напливав запах диму вiд вогнища.
А з заходу, з золотого небокраю, вiд слiпучого захiдного сонця, крiзь
чорнi силуети розкiшних пальмових опахал наче просочувалося далеке
гуркотiння плавучих млинiв.
Тут, на кiнцi острiвка, росли найвищi пальми i кiлька старезних -
престарезних верб, що мочили сво? плакуче вiття у темнiй водi. Пара диких
голубiв туркотiли у верхiвцi найнижчо? пальми, i ще попискувало якесь
птаство в заростях очерету й галасувало перед ночiвлею в кронах велетенських
тополь на недалекому островi.
Нараз Алi в тому пташиному перегуковi та спiвi почув швидке i рiвне
плюскотiння весел. Вiн спочатку хотiв сховатися в купи осоки та трави, але
зрозумiв, що не побачить тодi човна. I хлопець миттю подряпався на вербу, що
обмивала сво? тонке вiття в протоцi. Коли вже був на половинi висоти i
взявся рукою за довгу й товсту гiлку, щоб залiзти на не?, як з гiлки
вiддiлилася смуга кори i пiднялась сторчма. Алi з жахом побачив перед собою
склянi очi змi?, ?? свiтло-жовте лускате черево.
Алi в другiй руцi, правицi, якраз тримав сво? стрiли. I вiн вiд страху
миттю викинув руку iз стрiлами вперед. Удар вiстрями прийшовся змi? в голову
i в черево. Вона вiдкинулась назад i, розпустивши кiльця свого хвоста,
полетiла вниз, у темне плесо води.
Тепер Алi пiдiймався вгору обережнiше. Ось вiн нарештi на самiсiнькому
вершку -- вище не можна: затонкi гiлки, та й звiдтiля вже буде видно самого
Алi. Вiн уважно обдивився всi найближчi гiлки i на всяк випадок поторкався
?х вiстрями стрiл -- чи це кора, чи, може, змiйка прича?лась?
Сонце закочувалось за чорнi ряди пальм, i з кожною миттю ставало
темнiше й темнiше.
Та все ж хлопець добре роздивився чорного човна з трьома чоловiками в
ньому. Дво? гребли, а третiй сидiв на деменi i мав би правити, але тiльки
тримав весло - правилку.
18. ТА?МНЕ ЗБ?ГОВИСЬКО
Перший весляр -- то був справжнiй куфаджi. Другий вдягнений як базарний
носiй, а загрiбав за всiма правилами, як i перший куфаджi.
Зате третiй був у беду?нськiм коричневiм плащi й в платi, а обличчя мав
закутане аж до самого носа. Та в останнiх променях свiтла Алi впiзнав його
очi -- це був Абу Амар. Човен якраз пропливав пiд вербами лоцманового
острiвця. Абу Амар пiдвiв голову i подивився вгору, туди, звiдкiля впала
змiя.
Вiн спитав у другого весляра, що мав на собi лише короткi штани та
персидську широкополу куртку:
Хто може зiгнати змiю з дерева?
Хижий птах, тхiр i дикий кiт. А що?
Не люблю, коли перед мене з дерева падають змi?.
Якi змi?, брате? -- здивовано спитав перший човняр.
Он з тi?? верби у воду тiльки-но впала змiя.
О брате! Ти справдi посланець iмама -- ти все бачиш i все чу?ш!
Не базiкай. Над водою далеко чути!
-- Слухаю та пiдкоряюся
Човен уже вилiтав iз протоки. Та Алi бiльше не було нiяко? потреби
сумнiватись -- то в беду?нськiм одязi його господар Абу Амар. Алi притисся
до гiлок i закляк. Першi хвилi йому було жахно, що раптом Абу Амар поверне
човна до острiвця, i тодi вони його заб'ють.
Алi не сумнiвався, що за втечу Абу Амар ма? скарати його на горло.
Та зрештою цiкавiсть переважила -- хотiлось знати, куди ж попливе Амар
розважатись -- туди, звiдкiля чувся бубон i жiночi спiви, чи в яке iнше
мiсце,
Хлопець обережно звiвся, щоб краще роздивитись, що робиться в каналi.
Всi шмати землi й зелень злилися в суцiльнi чорнi плями, але вода ще блищала
оранжевими плесами, мовби начищена мiдь.
На свiтлому тлi далекого каналу човен повернув лiворуч i злився з
силуетом плавучого млина. Алi тiльки тепер добре роздивився, що недалеко вiд
того каналу, ще далi вниз за течi?ю, застигли на блискучих протоках чорнi
хатки плавучих млинiв.
За млинами, вдалинi, на тлi згасаючого неба тонесенькими стрiлами
здiймалися вгору, до бляклих зiрок, сторожовi вежi. Алi аж головою похитав
-- вони були, певно, разiв у чотири вищi за найвищу пальму.
От би з тако? вежi подивитись на всi протоки, на всi пальмовi сади, на
всi альтанки й вiлли басрiйських багатi?в! Можна було б, певно, побачити
водночас i Басру, i Убуллу!
Хлопець сидiв на вербi, не знав, що робити, але перш, нiж якась певна
думка прийшла йому в голову, нагадав про себе шлунок голодним смоктанням i
болем.
Алi надiйно примостив стрiли в розвилцi гiлок i полiз по фiнiки за
пазуху...
Алi не викинув жодно? фiнiково? кiсточки, а сховав у вiдкасаного
рукава.
Висiв яскравий мiсяць на синiм небi, iскрилися зiрки по всiй неосяжнiй
небеснiй банi. Вiд пальм, вiд дерев упали чорно вугiльнi тiнi на росяну
траву, на глинисту коричневу землю.
Он там, на сходi, в лiтнiй сво?й оселi якийсь багач наказав запалити
багаття. Крiзь трiскотiння й сюрчання незлiчених комах, крiзь писк i крики
нiчного птаства виразно чулися спiви, свист сопiлки i калатання бубона. А
гуркоту млинових жорен не стало чути. I враз Алi захотiлося побачити, що там
дi?ться, на тому млинi. Хлопець обережно спустився вниз, роздягся i вiдчув,
що на нього впали комарi та мушва, наче покривалом накрили. Забиваються йому
у вуха, у нiздрi. Спробував дiстати дно ногами -- та ба, дна не було! А
стiна каналу, слизька, глиниста, круто йшла кудись вниз. Течi? особливо? не
було, i тому спробував допiрнути до дна. Вiн все спускався й спускався вниз.
Правиця ковзала по глинистiй стiнi каналу, дна все ще не було. Алi стало
страшно, i вiн повернувся назад, до поверхнi, так i не досягши дна. Коли
випiрнув, довго вiддихувався, i не стiльки вiд утоми, як вiд страху перед
тим, що збирався зробити -- поплисти до млина i вивiдати, що там дi? Абу
Амар, Вiн прив'язав ножа на мотузок оберега, що метелявся у нього на ши?.
Коли Алi плив, вiн усе думав -- який же глибокий тут канал. Певно, i морськi
вiтрильники-дхау тут пропливли б. Тiльки хто ж ?х через таке вузьке мiсце
проведе? Хоча такий чоловiк, як цей звiздар, певно, може провести. Тiльки
для чого тут таким велетенським кораблям плавати? Все одно в самому мiстi,
навiть на Корабельному островi, такi судна не зможуть розвернутися.
Течiя почала вiдчуватись -- плавець зрозумiв: там внизу в морi почина?
мiсяць сво? чародiйство. I вiдтягу? воду кудись у море-океан -- подалi вiд
берегiв.
Ось у кiнцi протоки й халабуда темна, наче гора. То плавучий млин. Наче
каплиця ченцiв-християн -- дах двосхилий, а сто?ть на двох човнах. Човни
припнутi до чотирьох стовпiв. Точнiсiнько збоку вiд хатки височить
здоровенне дерев'яне колесо.
Колесо нерухоме, чути, як плюскотить вода об лопатi, об крутi боки
мiцних, добре спрацьованих човнiв. Дверi млина зачиненi, але в щiлини
пiдлоги проникають променi свiтла, дзеркаляться червоними змiйками в
чорнильних струменях, нiби вода горить. А бiля дверей припнуто два човни,
один з них той, на якому приплив Абу Амар. Човни труться один об одного i об
основу млина.
Алi вже пiдплив до човнiв, i в ту ж мить з рипiнням вiдчинилися дверi i
в темряву вибухнуло яскраве свiтло. В сяйвi свiтильника постав весляр у
коротких штанях. В спину йому хтось проказав:
- Присиль добре човни, щоб вони не гупали весь час. Та дивись...
Що говорили далi, Алi вже не чув, бо вiн митт?во занурився, хоча йому
так хотiлося взнати!..
Випiрнув точнiсiнько пiд човном, на якому крiпилась будова млина.
Говорили просто над його головою, питали в того, хто стояв зовнi i
припасовував човна, щоб не було зайвого гуркоту:
Що ти вигаду?ш?.. Де ти бачив голову людини?
Ти помилився пiсля яскравого свiтла, То, певно, пацюк плив...
Потiм рипнули дверi, i знов усе залила темрява.
Зате тепер краще було видно шпарки в пiдлозi млина, крiзь якi
пробивалося свiтло.
Алi вчепився за дерево, пiдтягся й вилiз на одну палю, що з'?днувала
човни. Мiсце було пречудове--хто б не зазирав згори, вiн би не побачив
хлопця. А той, хто заглядав би з води iз човна, теж би не побачив Алi, бо
його прикривали б лопатi колеса.
I для споглядання тут була найкраща шпарина. Досить широка i сторчова.
Алi прилип до шпарини.
Абу Амар сидiв до нього спиною. Якийсь невiдомий старий у чалмi - теж
спиною до Алi.
Мiж старим i Абу Амаром стояла здоровенна амфора. Алi зразу пiзнав ??
-- це ж та знаменита мосульська олiя, що пролилась на сафiнi! 3 боку вiд Абу
Амара, боком до хлопця, застиг весляр у благiм вбраннi базарного носiя.
Ще далi, нiби трохи осторонь, скулинiг закляк переший гребець, лице
його було замотане вiльним кiнцем чалми, i з-пiд тканини визирала чорна
борода, цупка, мов кiнський хвiст. А чалма була насунута на самiсiнькi
брови, на очi, так що не було зрозумiло, чи ? в цi?? людини брови, чи нема?
Вiн сидiв i щось робив з дивним глеком, який мав отвори по боках, мов
курильниця для благовоння.
Обличчям до Алi сидiли три юнаки.
Такого зосередженого, просвiтленого виразу облич Алi не бачив нi в
кого. Може, тiльки старi шейхи в мечетях мали такi обличчя, коли пiднiмались
на мiнбар 1, щоб виголосити казання. Над присутнiми висiв яскравий
свiтильник. Дуже дивний -- обруч, а в обручi на рухомих пiдвiсах лампа з
тягарем унизу. Коли млин похитувався на хвилях, тодi обруч нахилявся, а
лампа лишалась висiти, як i ранiше.
Алi тодi ще не знав, що то китайська корабельна лампа, яка саме й
пристосована до хитавицi на морi.
Крiзь щiлину потягло гострим, солодкуватим запахом.
Алi подумки скрикнув: "О Аллах! Вони палять хашиш!"
Абу Амар подав юнакам високi перськi шапки iз сiро? повстi.
Хлопцi зняли сво? пов'язки i шапки з голови i вдягли високi ковпаки.
Абу Амар виголосив бесмелу , i в ту ж мить, нiби по слову крилатого
Джабра?ла, дiрчастий глечик вибухнув клубом бiлого, молочного диму. Той, з
чорною фальшивою бородою, почав робити ракати 3 над глеком. Так
змахував рукавами сво?? сорочки, щоб дим плинув на молодикiв. У молодикiв
пороздималися нiздрi, засiпались куточки вуст, але погляд у них не зробився
здурiлим, як ото минуло? ночi був у доньки й жiнки Рустема Скупердяя.
Абу Амар звiвся, закатав рукав якомога вище, проговорив швидко, склав
сво? пальцi i занурив ?х у амфору.
Витяг один за одним три ножi.
Ножi з широким вигнутим лезом i тонкою колодкою з чорного буйволячого
рогу. Такi ножi носять за поясом або за халявами чобiт купцi з Хорасану чи
погоничi верблюдiв iз Гiляну4 i називають ?х по-тюркському --
клич. А лезо в кожного рiзака переливалося сво?м, не схожим на iншi,
сталевим сiро-синiм вiзерунком-мереживом. "Та це ж знаменита дамаська криця!
-- потроху чадiючи вiд солодкуватого диму, подумки скрикнув Алi.-- На
звичайнi перськi, гiлянськi ножi витрачати такий скарб, як iндiйську
крицю-вуц5! О Аллах!"
Дим усе сильнiше витягувало крiзь щiлину назовнi. Проте Алi не
вiдчував, щоб вiд нього божеволiв. Лише починало трохи тиснути в скронях, як
i вiд кiзякового чаду. Та ще накочувалася слина, i вiн намагався спльовувати
потиху, аби не почули в серединi млина. I ще до всього почало страшенно
драти в горлi i крутити в носi.
Абу Амар випустив один за одним три ножi, i всi вони повпивалися
вiстрями у вимитi дошки пiдлоги.
Абу Амар звiв руки вгору i проказав:
Мене, свого голуба надiслав iмам -- та покрiпить його Аллах! -- щоб я
сказав вам, браття, слово його! Дякувати Аллаховi, я прибув сюди i говорю
вам, браття, слово iмама, та оборонить його Аллах та поб'? його ворогiв!
Кажу вам -- час настав по всiх землях розпалювати його смолоскипи -- хай-бо
Аллах засвiтить ?х вогнем безжальним i нищiвним! Та хай во славу Аллаха
кожен iз нас вчинить подвиг! Наш iмам -- та хай Аллах покрiпить його! --
зна? про вас все i тому тепер, пiсля всiх випробувань, да? вам ножi.
Восславимо ж Аллаха всевидючого та всюдисущого та всi iмена його!!!
I всi вони пiдняли руки догори i одним подихом прорекли:
Аллах акбар 6! Аллах акбар! Аллах акбар!!!
I тро? молодих простерлися плазом.
Тодi наче залiзним голосом, аж малому мороз по спинi пiшов, Амар
виголосив:
Пастух нашого iмама -- та покрiпить Аллах його! -- дай вiрним псам ?хнi
iкла!
I той чоловiк, що чаклував над глеком iз гашишем, по черзi ставив на
шию кожному свою репану п'яту i стромляв у руку ножа дамасько? крицi.
Тепер, дивлячись зi щiлини, знизу вгору, Алi впiзнав i його -- це був
той безбровий i безбородий каландар-похлiбник з мосту бiля Зеленого базару.
Абу Амар почав напруженим, жорстоким голосом проказувати:
Слава Аллаху всевишньому i милосердному! Та славиться iм'я його!
Сподобав вiн Абу Аббаса iз славного мiста, превеликого мiста Шама
7, почути голос Отверзаючого Браму. Вiн кинув свого господаря i
його майстерню, бо там його упослiджували, а вiн був найкращим майстром! I
Аллах провiв його пота?мними стежками в славнi гори Ельбуру до Орлиного
Гнiзда. I став вiн перед Нашим Батьком -- та посилить його Отверзаючий
Браму! -- i попросив ласки. Безмiрна доброта Нашого ?мама, Нашого Тата --
хай Аллах дару? йому радiсть! Нагородив вiн коваля i поставив кувати зброю
для вiрних псiв, славних соколiв i сiрих вовкiв!!! Ножi Абу Аббаса
пробивають кольчугу гранадських майстрiв, обладунок роме?в i панцирi
хрестоносцiв франкiв! Бо Аллах -- хай славиться iм'я його! -- дав розумiння
i кров для гартування леза! Не вiтром у полi, не олi?ю в глеку, не сечею
рудого хлопчика гартованi вашi iкла сталевi! Коли криця розпеклася до блиску
червоного сонця в пустелi, тодi коваль Абу Аббас охолодив ?? до кольору
роменського пурпуру! I привели тодi з волi iмама -- та дару? йому Аллах
перемогу та поб'? його ворогiв! -- найдорожчого i наймогутнiшого
раба-зiнджа! I потнули його Абу Аббас i його учнi розпеченими лезами!
Занурили коваль i його хлопцi в тiло зiнджа розпеченi леза 8!
Аллах акбар!!! -- закричали вкляклi хлопцi i скинули вгору руки зi
збро?ю, а тодi завили не сво?ми голосами: -- Та буде благословення, та буде
благословення, та буде благословення Аллаха з Нашим Батьком!!!
Абу Амар пiдвiв кожного з них на ноги. I тiльки вiн поставив
останнього, як вдарив у барабан старий мельник. А той, той що в одязi
вантажника, заграв у довжелезну очеретяну сопiлку. Вiд пронизливого ??
свисту аж захотiлося хлопцевi затулити вуха. Та вiн не мiг цього вдiяти з
двох причин: дуже хотiлося все побачити, i не мiг вiдпустити руку вiд дощок,
бо впав би у воду,
Абу Амар заводив танець -- ступав ногою перед другою ногою два кроки, а
руки широко розставив i тiльки час вiд часу кидав ?х униз. Вiн
перекручувався навколо себе i знов ступав два кроки лiвою праворуч, потiм
обертався навколо i знов два кроки правою ногою лiворуч.
Нараз Абу Амар вдарив у долонi i, задерши вгору горбоносе карбоване
лице, заволав щосили:
Аллах акбар! Аллах акбар!! Аллах акбар!!!
Тро? ново посвячених завили слiдом за ним.
Бiд того виття аж полум'я в свiтильнику заколивалось, замиготiло.
I зразу ж мiрошник-барабанщик зробив непомiтний рух рукою. Хоч Алi й
захопили музика i все дiйство, проте вiн пильно стежив за всiма проявами i
помiтив дiю мiрошника. Пiсля того, як мiрошник торкнувся лiктем важеля,
загуркотiли жорна, зарипiли дерев'янi колеса на приводному валу. А млинове
колесо почало свiй невпинний рух. Певно, давно цей млин не працював i його
погано доглядали, бо деякi плицi розкололися, а то й повiдлiтали. Тому вода
з колеса то лилася водоспадом у канал, то розсiювалася снопом бризок на всi
боки. I тодi густим дощем важких крапель обливало прихованого свiдка. Та
малий не зрушувався, навiть не здригався. Його заворожило, зачарувало
вертiння трьох посвячених юнакiв i Абу Амара.
Вiн, Абу Амар, був у точнiсiнько такому ковпаку, як i хлопцi.
Гуркотiли жорна.
Рипiли зубчатi колеса.
То швидше, то повiльнiше ляпали плицi об воду. Через нерiвнi промiжки
часу ринули зливою тонкi потоки цiвок крiзь щiлини велетенського дерев'яного
колеса.
Один iз присутнiх схилився до дiрчастого глечика i крiзь тоненьку
очеретину пiддував туди повiтря.
Барабанщик i сопiлкар усе прискорювали ритм мелодi?.
I вiд мелодi?, вiд ?? дикого ритму, вiд безупинних повторiв малий Алi
почав вiдчувати, що вiн наче скаженi?, наче все його тiло просочу?, пройма?
лють i жадоба бою.
Та зовсiм голови вiн все ж не втрачав i все запам'ятовував.
Ось яке було диво.
Тi тро? крутилися кожен на сво?му мiсцi i нi на п'ядь не сходили
кудись. Очi широко розкритi, нерухомi, блискучi. Наче й не дивляться, наче й
не бачать!
Та тiльки Абу Амар мiняв обертання вiд право? руки, вони -- як по?днанi
з ним ланцюгом, мов були з ним нанизанi на один шпичак -- теж починали
зворотний рух.
I вони не спинялись, не збивалися навiть на чверть удару в ритмi.
А барабанщик бив i бив у дзвiнке дно барабана, i рук його не було видно
-- тiльки щось мерехтiло, мов крила нiчного, вечiрнього метелика.
I нiхто з танцюристiв не дивився один на одного чи на iнших. I наче не
бачив нiкого й нiчого. I ось той, з фальшивою бородою, розкрив рота i
заквилив:
Аллах акбар! Аллах акбар Аллах акбар!!!
I всi приявнi закричали-заспiвали:
Аллах акбар!
Бiльше нiхто не спинявся, i кричали всi без упину, незлiченно
повторюючи: "Аллах акбар!"
Десь унизу за течi?ю, де солодка вода впливала в солону й важку,
починалося велике вiдливання моря, як i попередив лоцман-звiздар. Вода в
протоках i каналах, нерухома i пропахла болотом, солодка й легка згори i
важка й гiрко-солона в глибинi, завирувала, ринула на пiвдень до моря.
Велетенське колесо млина шалено закрутилось, раз по раз зливаючи на
малого втiкача цiлi водоспади. Всерединi млина, здавалось, порожнi жорна
ось-ось розваляться вiд тертя мiж собою. I тодi той з фальшивою бородою,
пританцьовуючи, крутячись навколо себе, обертаючись як дзи?а, мовби пiдплив
до короба. I ось у нього в руках важенний лантух.
Сипле вiн щось iз лантуха в короб.
Свистить сопiлкар -- щоки надима?, як не трiсне, чоло потом зросилося.
Кожна крапля -- як горошина. Голенi скронi розривають набряклi судини. Очi в
нього налились кров'ю. Вiн таки справдi нiчого не бачить.
Барабанщик закотив очi пiд лоба, голову задер, i з розкрито? його
пельки летить верескливий зойк: "Аллах акбар!"
Вода навально плинула до моря.
Стугонiли струменi пiд масними, гнутими боками човнiв - бусiй.
Плюскотiла й вирувала вода навколо стовпiв, що до них було припнуто
млина.
В черевi млина все крутилося, все оберталося. Клубочились, плавали
пасма сизого диму.
Крутились, загвинчувались дзи?ою молодi в ковпаках.
Крутився Абу Амар, розпустивши поли дорогого мосульського каптану,
Крутились, рипiли й чадiли блакитним димом вiд тертя вали й зубчатi
колеса млинового механiзму.
Крутились несамовито каменi жорен, i щось перетерте й пiдгорiле
сипалося в корзину з пальмового листя. I до дурманного аромату гашишу
додавався ще й запах пiдгорiлого, солодкого борошна.
Крутилося, то риплячи, то гупаючи, водяне колесо.
Час од часу вiд плину води та нерiвного обертання колеса весь млин
здригався, його струшувало.
Та весь час, не звертаючи нi на що уваги, крутилися навiженi танцюристи
з ножами, i всi приявнi ревли в один голос: "Аллах акбар! " Поступово Алi
все ж очманiв i почав, не тямлячи себе, горлати: "Аллах акбар!"
Та ось водяне колесо стишило свiй хiд, загальмувалось його обертання i
обертання валiв i дерев'яних зубчатих колес, стишилось стрекотiння жорен.
Фальшивобородий мовби з повiтря, з диму виловив глек iз червоного скла
i блакитну порцелянову чашу. Плюснув туди вина з глека i рiзко скрикнув:
"Аль-хамр10!"
Абу Амар став, мовби вражений блискавкою, а Фальшивобородий уже простяг
йому чашу, не сходячи з мiсця i на палець.
Три молодцi в ковпаках застигли з розчепiреними руками.
Абу Амар пив довгими ковтками вино.
Барабанщик i сопiлкар грали все тихiше й тихiше.
Коли Абу Амар допив останню краплю, вiн стомлено заплющив очi i
простягнув руку з чашею вперед.
Закутаний налив вино у чашу iз скляного глека. I Абу Амар, не
розплющуючи очей, простягнув першому танцюристовi чашу. Той випив. Так Абу
Амар подавав вино i другому, i третьому.
Вони поволi висмоктали вино, поволi опустились на пiдлогу та й сiли
скулинiг.
Кожен встромив ножа перед себе в дошки. Мов за командою, голови ?хнi
впали на груди i вони отак i заснули, глибоко й безвiльно. Тiла ?хнi
обм'якли, i здавалося, що й життя з них вiдiйшло.
Абу Амар теж сидiв, мовби спав наймiцнiшим сном чи навiть був неживий.
Барабанщик i сопiлкар продовжували грати, i гра ?х була бездоганна.
Тихий, заколисуючий спiв сопiлки злегка перекривало легеньке стукотiння
барабана. Здавалось, що то десь у степу спiва? дiвчина й тупотить кiнський
косяк бiля водопою.
Фальшивобородий вже роздмухував маленькими золотарськими мiхами вугiлля
в глинянiй жаровнi i ставив туди горщик.
Куди i коли зник глек з гашишем та iншим дурманним зiллям, Алi
про?авив.
Горщик за якийсь час запiнився, i пiна зi шкварчанням поповзла на
вугiлля, на жарини. Потягло в щiлину знайомим духом, як тодi в кiмнатi Абу
Амара. Барабан трiскотiв дрiбно, i тихо схлипувала сопiлка. Фальшивобородий
пiднiс чашу з напо?м бадьоростi Абу Амаровi.
Голова мосульця висiла, наче була не на ши?, а трималася на мотузцi.
Абу Амаровi пiднесли чашу до вуст, i вiн, не вiдкриваючи очей, почав
маленькими i кволими ковтками пити. Вiн ще довго сидiв iз заплющеними очима,
та риси його лиця, кволi, нерухомi, змертвiлi, почали наповнюватись силою й
напругою.
Абу Амар, не вiдкриваючи очей, нiби просто спав чи заплющився вiд
сильного сонця, проговорив рiвним i чiтким голосом:
Фiда?в вiдвезiть до мiста i накажiть ?м чекати соколиного клекоту.
Ти,-- вiн не вiдкрив очей, та руку простяг до фальшивобородого,-- нахились
до мене.
I той нахилився до нього, i Абу Амар щось йому промовив незрозумiлого
говiркого, не схожою й на перську, i на ромейську мови.
Алi як не пружився, але не змiг i слова запам'ятати та й почути.
Фальшивобородий i "вантажник" перетягли поснулих, розслаблених, мов
ганчiрки, фiда?в до човна i, проказавши благословення аллаха на голови
мельника й Абу Амара, вiдпливли кудись вниз по течi?.
Алi не знав, що дiяти -- вгору плисти? Але течiя зараз така сильна, як
в тiснинi пiд Васiтом. Вiн по звуку хвиль зрозумiв, що тако? течi? не
подужа?. Треба було тiкати, це Алi знав добре. Та вiдчуття, що тут ма?
вiдбутися ще щось, утримувало його на мiсцi, хоч вiд незручного сидiння на
болонковi, вiд нерухомостi й холоду хлопчина задубiв, все ж вирiшив будь-що
почекати! I вiн чекав i дивився.
Ще якийсь час Абу Амар сидiв нерухомо i не розплющуючи очей, та потiм
нараз пiдвiвся, наче нiчого й не було.
Сам налив собi в чашу з глека i в другу для мельника.
Вони сидiли при яскравiй лампi, а навколо вогника крутилися цiлi ро?
нiчних комах, i потиху сьорбали запашний напiй. Мельник лагiдно посмiхався i
огладжував густу сиву бороду.
Слава Аллаху, ми знов з тобою бачимось! Дякую Отверзаючому Браму i
нашому iмаму -- та покрiпить його Аллах! -- ми знов бачимося, мiй брате!
Абу Амар iз вдячнiстю нахилив голову i притис руку до серця, але
виправив мельника:
Мiй старший брате, я лише твiй молодший брат! I нiколи цього не
забував! Слава Аллаховi, що дав менi завжди пам'ятати про мою меншiсть!
Мельник нахилився до Абу Амара i поцiлував його в скроню.
Дякую Аллаху та призиваю благословення його на iмама нашого! Слава
Аллаху!
Слава Аллаху! -- вiдповiв йому Абу Амар.
Аллах акбар! А тепер скажи, що менi слiд знати.
О мiй старший брате! Ти око iмама -- та покрiпить його Аллах! -- ти
пастух його отари в Убуллi, ти емiр його емiра в Басрi i Васiтi! Ось тобi
папiр з прибутком i витратами. Там пораховано всi фалси, кiрати, дирхеми та
динари. Я не послав звiту про срiбло й золото в обитель iмама Аламаут, хай
впаде благословення на його голову, хай покрiпить його Аллах та нехай поб'?
його ворогiв! Без тебе, мiй старший брате, я не надiшлю звiту, поки ти не
ствердиш його сво?ю перевiркою. А тепер, крiм того, слухай про все, що
вiдбувалося зi мною вiд Багдада. Там я влаштувався зi сво?ми товарами, нiби
я прикажчик одного мосульця. Мене попередили брати, що Товстун Джафар
подорожу? до Басри. I принесли менi листи його колишнього друга Абу Садата,
що обдурив його i мешка? в ?скандерi?. Я взяв такий папiр, на якiм той
писав, i виготував листа нiби вiд Абу Садата до емiра Абу Муси, хай
покрiпить Аллах його i пiдтрима?! В листi написав прохання зарiзати Товстуна
i обiцяв за це десять тисяч дирхемiв. I сам виготував сакк на iм'я Бен
Сахла, iудея, щоб той сплатив пред'явнику по смертi Джафара десять тисяч
монет, а собi щоб iудей взяв двiстi монет. I от поплив я з Багдада до Басри.
На горе, в останнiй день -- хай не буде йому благословення! -- вiзир халiфа
послав разом з цим судном двi лодi? зi стражниками. Тут вiдкрився для мене
один секрет: купець iз Дамаска -- то був знаменитий гендляр самоцвiтами, ти
зна?ш, про кого я кажу. Один iз людей Салаха . Я давно за ним гнав слiд,
але кожного разу вiн виявлявся спритнiшим i зникав кудись у безвiсть. Раптом
-- напад цих болотних шакалiв на наше судно! Напад вiдбили. I чи це
хвилювання, чи, може, вино, але вiн почав вихваляти свого дядька i Салаха i
ганити людей iмама -- та покрiпить його Аллах! -- i говорити всяку гидоту,
що нашi браття винуватцi в розбратi мусульман, в розпорошеннi арабiв. Вiн
так вiдверто говорив i про свого дядька, i про всi справи, що мо? здивування
досягло межi можливого! Видно, Аллах, хай славиться його iм'я, вiддав
сирiйця в мо? руки... Там на сафiнi був хлопчик кмiтливий -- вiн дозбирав
стрiли тих озерних шакалiв. Серед них була одна стрiла пречудова з тонким i
прегострим наконечником. Один удар сплячому у вухо -- i вiн закляк. Я
обшукав його i забрав його пацьорки i невеличкий капшучок, зашитий в
пiдкладку джубби 12. А пацьорки виявились хитрi. Нiби вони вузлом
iз шкiри зав'язанi, а всерединi найкращi смарагди iз Мiсру! На цi смарагди
довго чекав володар Орлиного Гнiзда - хай Аллах обласка? його благодаттю та
поб'? його ворогiв! -- ось вони в тво?х руках...
Для чого дарував лал Кадарi??..
Вона почала сво?ю пiснею мене викривати. Не рiзати ж ?? при всiх, щоб
вона замовкла?! I я заткнув ?й пельку лалом... Отож далi було таке -- коли
капiтан тiло сiрiйця збув на берег, я зразу ж вирiшив дiяти i показав
Джафару листа. Джафар ледь не обкалявся зi страху i почав молити про
допомогу. Я порадив, i вiн написав листа з проханням забити безбожника i
брехуна Абу Садата. I виписав сакка на двадцять тисяч динарiв. Я й кажу
йому: "Це прохання забити Абу Садата. I його заб'ють. Але ж дiйде i лист Абу
Садата до емiра Абу Муси. Абу Муса надiшле брата-фiдая приколоти тебе, як
погану свиню. I тобi, i Абу Садату --кiнець!" Вiн тодi почав плакати i каже:
"Що ж робити?! Порадь!!!" Я й кажу йому, щоб вiн викупив листа за тисячу
монет i сакк за його цiну. Вiн викупив, i я спалив -- сакк i лист
фальшивi,-- але тiльки тодi, коли вiн сплатив менi тисячу динарiв золотими i
виписав сакк на десять тисяч двiстi монет. Лист про Абу Садата у тебе, мiй
старший брате, i сакк на двадцять тисяч. Сакк на десять тисяч двiстi я
розмiняв на дрiбнi сакки i дав тобi повний звiт про витрати на всi банкети,
повiй, дарунки i музик. Крiм того, я зi слугами стражника робив у палацi
Айшi пастку для Рустемових красунь -- i ми знайшли золото в самородках та в
зливках i торбу з африканським золотим пiском. Частка золото? здобичi, що
належиться менi... тобто... iмаму -- хай дару? йому Аллах мiць! --
знаходиться в спiвака. Як ти скажеш, так i буде... мiй старший брате!..
Тодi слухай -- теслярi поодинцi нехай вiдправляться по домiвках. Вони
не з Басри. I золото нехай поки що буде у них... Хто бачив тво? блудодiйство
з Рустемовими сучками?..
Спiвак, негритянка Айшi.
А повi?? А твiй слуга? Айша?
Повi? були напо?нi вином iз зiллям. Колов ?х ножем -- не ворушились.
Айша лежала замкнена. Хлопця не було -- стражник його пiзно випустив iз
в'язницi. Хлопця я бiльше не бачив... Я хотiв тебе, старший брате, спитати
-- ти, може, зна?ш?... Здiбний хлопець...
На фiдая здатний?
Трохи iнше -- цiкавий, кмiтливий, добра пам'ять, i зовсiм не ма?
страху.
Тобi ще не доповiли, але я вже знаю: цей дурень переборщив -- повiв
його до Водяно? вежi. I хлопець признався, що вiн вiддав лал Кадарi?.
Стражник зламав твою цяцьку... Тепер малий не придатний анi на фiдая, анi на
голуба, як би тобi праглося...
Що тепер дiяти?
Ти не гiрше мене зна?ш -- колючка з малайсько? трави. Дай йому з
iндiйською халвою. Всi побачать, що помер вiд рiзачки 13.
А що з негритянкою?
Про це, брате, не турбуйся. Це нашi клопоти. А хлопця твого бачили
вночi, як вiн плив неподалiк вежi звiздаря.
Треба притиснути того мандейця за горло! Нехай вiддасть хлопця, якщо
сховав!
Не квапся! Мандейця не варто чiпати. По-перше, вiн не полохливий. А
по-друге, нiхто iз чародi?в не ма? такого знання вiтрiв i сили над вiтрами,
як цей перевертень! Менi зда?ться, що вiн привiз сьогоднi вранцi твого
хлопця у свiй пальмовий сад. Вiн тут зовсiм поруч, трохи вище по течi?. Якщо
хлопець там, заберемо його i заметемо всi слiди...
Хлопчика i без халви здиха?мось. Зари?мо -- i шакал не знайде!
Мiй менший брате, я тебе люблю ще з часiв Антiохi? та ?ршала?ма... Та
останнiм часом ти щось не все обмiзкову?ш, не над усiм замислю?шся...
Чому, мiй старший брате? Поясни менi -- я твiй раб i весь на очах i на
вухах!
А треба вивiдати в живого хлопчика, чи не сказав вiн щось такого
надзвичайного, чого стражник не повинен був би знати? А взнавши це, чи не
мав би величезний якийсь зиск для себе?! Чого б вiн, стражник, потай
крутився бiля чорного ходу в Айшi? Було це перед свiтанком. I чого вiн до
Бен Сахла заходив пiсля вранiшньо? молитви?
Мiй старший брате, ти мудрiший за мене i справедливо стримав мене.
Спочатку ми все вивiда?мо в хлопця, а потiм уже його... Це добре, що ти
зна?ш, де садок мандейця. Вiн там i стереже його корзини.
Ти впевнений у цьому?
Коли я пропливав у човнi повз один острiвець, я здивувався, чого то там
бiля хижi стоять здоровеннi корзини. Адже ще не настав час фiнiкiв. I коли
ми пропливали повз останнi пальми, з велико? плакучо? верби впала у воду
змiя. Але нi птаха, нi тхора ми не помiтили. Заходило сонце, i я не змiг у
густiм верховiттi нiчого роздивитись. Та тепер сумнiву нема? -- вiн був на
деревi.
Як ти дума?ш -- вiн упiзнав тебе?
В цьому одязi вiн мене не бачив жодного разу, i, до всього, я замотався
дуже ретельно.
Нехай так. А раптом хлопця не вловимо, як тодi взна?мо, що вiн оповiв
стражнику?
Тодi я витягну всi слова хлопця iз стражника. Можеш не сумнiватися,
видеру разом iз горлянкою! Я навчений. I вартiсть стражника не велика.
Звичайний вартовий у нашому стiйбищi. Завжди буде ким замiнити! Мiй старший
брате, ти згоден i дозволя?ш?
Згоден. Вiн ма? лише другу ступiнь посвячення. Колишнiй фiдай, тепер
вартовий. Вiн повинен пильнувати, а мати власнi багатства йому не
належить... Тепер трохи поспимо, i вiзьмемо хлопця.
Давай зараз, мiй старший брате!
Ти зовсiм забув про великий вiдплив. Ми не вигребемо проти течi?. За
години двi настане тиша. Тодi ми вiзьмемо човна i за мить будемо в потрiбнiм
мiсцi.
Лягаймо перепочити -- у нас сьогоднi стiльки справ!
I мельник загасив лампу.
Алi сидiв на ослизлiм болонку i його била лихоманка.
В головi стукотiло, било, мов у барабан: "Тi-ка-ти, тi-ка-ти,
тi-ка-ти!"
Але як i куди тiкати, коли згори стугонить шалена течiя вiдпливу i там,
угорi, лишилась ?жа, одяг i стрiли. I туди ма? по нього приплисти звiздар.
Нараз Алi згадав --коли дивився згори на протоки й острови, то побачив, що
довжелезна i тонка смуга одного з незлiченних островiв тягнеться аж кудись
вниз течi?ю до обрiю. Якщо зараз поплисти вниз по течi?, а там вилiзти вище
млина на берег i побiгти по довжелезному острову, то можна добiгти до iншого
острова, що майже навпроти того острова, що лiворуч саду мандейця. А там
плисти через канал не проти течi?, щоб дiстатись до схованки, а навскiс,
униз по течi?.
Так Алi i вчинив.
Тихо спустився у вируючi теплi струменi. Руки вiд дерева не вiдривав --
чекав, коли зiгрi?ться задубiле тiло. Вiн вперше за все життя боявся, щоб
його не схопили корчi.
19. ЩАСЛИВА ПРИГОДА
Течiя несла Алi вниз у темрявi, i вiн страшенно боявся, щоб не
проскочити повз кiнець довгого-предовгого острова.
Мiсяць зайшов, проте зiрки сяяли так яскраво, що можна було розрiзнити
воду i острови з пальмовими садами,
Алi напружувався, пильно вдивлявся, i все ж ледь не проминув кiнець
острова, яким власне, й кiнчалась протока -- далi починалось одне з кiлькох
широченних русел Шатт-ель-Арабу.
Течiя поволi стягувала його все далi й далi до кiнця каналу. На щастя,
одна стара плакуча верба просто полягла над урвищем, i вiн вчепився з усiх
сил, вiдчайдушно, за тонке, гнучке вiття. Воно його втримало. А далi,
захоплюючи по черзi цiлий жмак лозин у кожну руку, пiдтягся, видерся нагору,
на твердий берег.
Тiльки-но вiдчув пiд сво?ми битими п'ятами шовковисту траву цього
плеканого саду, як зразу ж надiя i бадьорiсть повернулися до нього. Наче це
й не вiн просидiв кiлька годин мов горобець на жердинi. Наче не вiн ще й не
взнав, яку ганебну й пiдступну смерть йому визначено!
Алi побiг на пiвнiчний схiд.
Один раз спинився i пiдвiв очi до зiрок. Наче всi зорi зрушили зi свого
мiсця.
Хлопець вiдчув i захоплення, i заздрiсть до знань звiздарiв: "Це ж
треба знати стiльки зiрок, ?х становища i назви! От би менi вивчити! Який я
дурень, що не подався зразу до мандейця, а злигався з отим людожером!"
Так думав Алi, та бiгу не стишував i все ближче був до мандейського
пальмового саду.
Ось i кiнець острова.
Хлопець стрибнув у темну воду i ледь не захлинувся -- його ноги й тiло
провалились пiд воду в рiдке-рiдке багно.
Вiн загрiбав руками й ногами щосили, але тiльки зрушив трохи з мiсця.
"О Аллах! Врятуй мене -- i я тобi всi сто разiв прочитаю молитву.
Отверзаючий Браму -- поможи менi!" Щосили загрiбаючи, звиваючись, як муха в
окропi, поволi наближався втiкач до другого острiвця.
Тремтячи вiд жаху, що ось-ось його засмокче мулиста жижа, вiн усе ж
доплив до острова i вилiз на похилий берег.
Лежав i дивився на схiд -- обрiй наче починав свiтлiшати, а вранiшня
зiрка ще iскрилась дорогоцiнним дiамантом на глибокому темно-синьому
запиналi небесно? банi..
"Читатимуть вони першу молитву? Вони дервiшi. Читатимуть, i буде ця
молитва довга, нiж у звичайних людей?.. Та вони таки й хашашини ?ретики...
Не молитимуться! ?м дозволя?ться порушувати всi заборони... Вони
прокидаються ось тепер, ось зараз! Вип'ють свого моканського зiлля, а може,
вина, i припливуть сюди! Вiд Абу Амара не втекти по водi, нi по берегу...
Вставай, Алi!" --наказав сам собi хлопець i звiвся навкарачки.
Постояв трохи, а тодi пiдвiвся на повен зрiст i, хитаючись та
затинаючись, перебiг острiвець.
Тепер острiв мандейця було добре видно -- вiн пiдносився над смоляною
водою рiвними зрiзами берегiв. Днiло.
Алi роздивився, що острiв звiздаря укрiплений палями. Палi обплетенi
лозою i перев'язанi пучками очерету. В деяких мiсцях кущi, заростi трави
нависають над рукотворним урвищем.
"О! -- Вигукнув подумки Алi.-- Отут я й сховаюсь. Сходитиме сонце,
почнеться приплив -- пiддметься вода -- отут я й пересиджу, мов пiд дашком!"
Вiдплив скiнчився, i вода мiж островами затихла нерухомо -- наче
розплавлений бiтум.
Блискуча поверхня вiддзеркалювала гаснучi зорi та свiтлiюче небо.
Цей канал Алi подолав без усяких перешкод i труднощiв i вилiз по
хворостинах, мов по драбинi, на острiв свого рятiвника.
Вiн кинувся до плетено? хижi. Захопив свою ?жу, одяг та стрiли.
Алi давився фiнiками, перебiгаючи по острiвцю. Ковтав не пережований
на?док i все придивлявся, де б сховатись. Зрештою вибрав мiсце -- трава
невисока, та й западина в стiнi берега найглибша. Навiть приступець ?, щоб
просто пiд корiння трави запхати сво? гаразди.
"Мене вони шукатимуть у най густiших кущах, а тут зовсiм рiвне мiсце. А
якщо раптом звiздар припливе? I вони йому влаштують засiдку?! Як його
попередити? -- замислився Алi, та нараз вдарив себе по лобi кулаком:-- Пущу
добрий дим!"
Вiн попорпався в корзинi, вiднайшов два кременi i порожнiй горiх iз
трутом всерединi. Це був дарунок одного його приятеля з багдадського суку.
Точнi удари камiнцiв. Бризки оранжевих iскор. I трут у вiдкритiй
шкаралупi горiха зажеврiв червоним вогником.
Що-що, а зробити вогнище -- зi смiття, кiзякiв, кiсточок, шкаралущi --
Алi вмiв краще, нiж будь-хто iз дорослих.
Вiн спочатку розклав невеличке вогнище в ямi i поклав таке паливо, щоб
i вогник був малий, i диму щоб майже не давав.
По тому залiз на вербу i влаштував серед вiття вогнище з хитрiстю. Воно
мало тiльки тодi запалати на повну силу, коли зiтлiють усi смужки тканини --
на якi вiн розрiзав ганчiрку з хижi.
"Як для них манде?ць ворожбит, от ?м i буде ворожба!"
Алi аж засмiявся вголос i почав злазити на землю. Вiн спустився, став
на повен зрiст бiля стовбура, i його не було видно iз-за плакучого вiття.
Проте ховатись тут не мiг--знав, що Абу Амар i мельник зразу ж кинуться до
цих верб плакучих.
Алi присiв, а потiм плазом поповз до сво?? схованки. Прича?вся в нiй
зарання i почав з насолодою ?сти припаси, дарованi йому мандейцем, зовсiм
забувши про пересторогу мандейця заощаджувати ?жу.
Ось в далинi протоки, на самiсiнькiм обрi? з'явився човен з двома
людьми.
Наче хтось начаклував -- саме в цю мить з-за обрiю вибухнуло золотим
сяйвом сонце.
"Сонце слiпить ?м очi! Зараз пiде дим i буде знак мандейцю, що
трапилося щось. Вони ж подумають, що Абу Амар не помилився i я сиджу й варю
собi бургуль!"
Алi змi?ю вилiз на берег iз схованки i навалив на вогонь заготованi
фiнiковi кiсточки з хижi, хворостини. Згори кинув уламки старо? корзини i
завалив усе купою трави,
Потiм залiз у воду i вже з води пiднявся в схованку та прича?вся, наче
миша.
Лише висунув трохи голову, щоб споглядати протоку, по якiй наближався
човен. Озирнувся -- димок тонкою цiвкою пiднiмався десь наче з трави. Вище
Алi не мiг пiдняти голову -- його б побачили.
Повернувся лицем до протоки.
Човен гнала вправна рука -- вiн рiзав гострим носом важке плесо води.
Алi вiдчув, як вода почина? наче оживати, дихати там глибоко внизу,
може, лiктях у шести пiд його схованкою. Вiн знов подивився iз захопленням
-- знання мандейця справжнi: сьогоднi справдi великий вiдплив. Але який тодi
буде приплив? Чи не залл? схованку? Тодi як?! А нiяк! Випiрне iз схованки, а
вiд них вiн втече -- хто ж краще за нього пiрнав по всьому ?хньому березi
Тiгру? Не треба так уже боятися цього людожера! Треба вiрити мандейцевi -- у
нього ? зiрка-захисниця! Алi обернувся -- з-за кущiв трави починали
пiдiйматись кiлька тонких пасм диму.
Човен наближався.
На деменi мельник загрiбав округлим веслом-правилкою. Вдягнений вiн був
як звичайний ремiсник--короткi штани, груба сорочка, пiдперезана мотузкою,
на головi вбога пов'язка. Абу Амар же мав вигляд матроса-гуляки -- червонi
широкi шаровари, шкiрянка без рукавiв, короткий плащ i чалма, вiльний кiнець
яко? щiльно огортав його засмагле лице. Якби Алi не знав так добре Абу
Амара, то вiн i не впiзнав би його.
Озирнувся ще раз -- дим наче перестав iти вгору, тiльки сльозилась юга
над травою, склилось повiтря. "Ага! -- злiсно зрадiв Алi.-- От зараз-зараз
попередимо! Пiд травою все пiдгорiло! Ану, ану! Подивимось, що ви
проспiва?те, людожери!" Алi аж скреготнув зубами.
Та, звичайно, його переслiдувачi цього не почули.
Вони пливли вздовж берега, шукаючи, де б пристати. Та ще вода не
пiднялася так високо, щоб можна було з човна вiльно переступити на берег.
Тому вони i спинили човна бiля плакучих верб. "О Аллах! Заклинаю тебе i
благаю -- тiльки нехай вони не помiтять зараз вогнище не вербi!" -- волав
подумки хлопець.
Весляр вхопився за корiння верби i наблизив човна пiд самiсiньку стiну
берега. Абу Амар, не говорячи й слова, спритно вчепився рукою за вiття,
поставив ногу на лiве плече мельника i, пiдтягшись за вiття, видряпався на
берег.
Вiн нахилився i сказав униз мельниковi:
Ти поки почекай, може, я сам впораюсь.
Алi в останнiй раз обернувся до вогнища -- воно починало клубочитись
бiлим густим димом, i вранiшнi променi сонця зафарбували його легкою
рожевiстю, мов розмита водою кров.
Дим зводився угору пухким стовпом. Чадiли й трiскотiли заплiснявiлi
фiнiковi кiсточки.
Алi зi сво?? схованки чув як загупали кроки Абу Амара. Вiн бiг до
вогнища.
Над каналом народжувався чи то легкий туман, чи то юга розповзалася.
Все заколивалось i в повiтрi, i у вiдбиттi рухливих вод.
Вуха Алi вловлювали два небезпечних шуми. Знизу все сильнiше наступала
вируюча вода, а по острiвцю зовсiм поруч тупав i тупав швидкими кроками Абу
Амар.
Прокляття на голову шмаркача! Диви, що вiн влаштував -- розклав багаття
на вербi! -- лютував голос Абу Амара. Я зараз скину вогонь i вiдшукаю малого
падлюку!
Брате! Не верзи дурниць -- на вербу ти не вилiзеш -- там вiття тонке! А
димовище на вербi -- то вiн комусь знак лишив.
Брате! Я струшу той знак у воду!
Не час змагатись iз малюком. Вiн дав знак i десь зараз поруч у засiдцi
сидить i пiдгляда?... Або десь тiка? протоками.
-- Побо?ться. Вiн зна?, що сюди запливають акули i крокодили! -- не
згодився Абу Амар. Потiм вони щось тихо сказали один одному, Абу Амар
опустився в човна, i вони швидко вiдпливли вузькою протокою.
А хлопець лишився ще на кiлька годин у сво?му схронi, поки зрештою
наважився виповзти з укриття i переплисти на сусiднiй острiв, де було кiлька
старих височенних верб. Тут вiн розiклав на травi, в затишному мiсцi, одiж,
на?дки i зброю, тобто стрiли. ? перш за все виготовив футляр для стрiл --
здер iз товсто? зелено? гiлки кору. Якраз по довжинi стрiл i по рубцю прошив
тоненькою обдертою лозинкою, а дно приладнав iз шматка очеретяно? товстiшо?
трубки. Всi стрiли легко ввiйшли до саморобного сагайдака.
Сонце злетiло до самого зенiту i пекло його перемерзле за нiч i
перемокле у водi тiло. Вiн розiклав на товстих гiлках сво? вбогi лахи, щоб
добре ?х пiдсушити.
На?док весь змiшався, перекис i починав пахнути не зовсiм смачно. Тому
Алi вирiшив усе пошвидше з'?сти, поки не зiпсувалося зовсiм. Вiн прикрив
голову й плечi пiдсохлою сорочкою i вже над силу до?дав сво? прокислi
родзинки, розмоклi коржики та слизькi колобки буйволячого сиру, ще вчора
твердого - претвердого. Зробивши кiлька ковткiв, не забував пiдвестися на
сво?му сiдалi, щоб обдивитися на всi боки -- чи нема де яко? небезпеки?
Та все ж вiн прогавив найголовнiше за цей день. А побачивши -- ледь
утримався на сво?му сiдалi.
Згори, при повнiй водi, з протоки до каналу просувалась велика тарiда ,
прикрита згори здоровенною халабудою з пальмового листя. Вона занурилася
сво?ми чорними боками по самий край у воду. Бiля бортiв притулились люди в
чорних плащах болотних арабiв. Напружуючись iз усiх сил, занурюючи жердини
майже з верхом у зводу, вони проштовхували лодiю до того каналу, в якому
ледь не втопився Алi.
Алi страшно стало, що зараз лодiя - сумарiйя застрягне на мiлинi, i що
ж тодi робитимуть?
I тут вiн забув про всяку обережнiсть i заволав з височини свого сiдала
на величезнiй вербi:
Правовiрнi! Обережно! Там обмiлини i багна по горло! Правте он туди,
туди!!!
Вiн видерся ще вище, щоб його бачили, i показував рукою, куди треба
правити.
З тарiди закричали йому, зразу ж його почувши, бо на суднi все робилося
тихо, без галасу:
Не дури нас -- там он як вузько!
Ширша протока -- пастка! Пiдождiть, зараз вам покажу!
Алi прихопив сво? речi, вже сухi лахи i пожбурнув у густу соковиту
траву. А сам, розгойдавшись на гiлцi, стрибнув у воду -- вiн знав, що там,
пiд вербами, добра глибина.
Випiрнув i поплив назустрiч тарiдi.
За хвилю Алi тримався за борт дивно? цi?? тарiди.
Дайте менi жердину -- я покажу.
Бородатi задубiлi обличчя нахилилися до нього. Дивились усi пильно,
суворо.
Обдуриш -- на хрестi розiпну i кишки на шию намотаю! -- пообiцяв
могутньо? статури молодик. Вiн простягнув Алi жердину, може, на лiктiв
дев'ять -- десять.
Алi вiльно поплив з нею до небезпечного каналу. Трохи далi вiд гирла
поставив жердину сторчма i почав ?? тиснути вглиб всi?ю вагою тiла. Жердина
занурилась, може, наполовину i стояла рiвно й нерухомо.
Швидше пливи туди!
Алi поплив до безпечного ходу. I знов поставив жердину сторчма,
Та цього разу жердина вся зайшла пiд воду. Алi тримався за ?? вершок
пiд водою i плавав по колу.
Давай жердину! Нам нема? коли забавлятися.
Алi швидко пiдплив назустрiч тарiдi i вiддав жердину.
Ось жердина! Пiдождiть мене, я тiльки заберу сво? речi.
Плава?ш добре -- наздоганяй! -- кинув через плече велетень, щосили
вiдштовхуючись жердиною.
I всi на тарiдi без жодно? похибки, як за командою, занурили жердини в
каламутнi струменi i погнали судно до найвужчого каналу.
В каналi вони не дiставали дна i тому вiдштовхувались жердинами вiд
обох низьких берегiв.
Алi наздогнав тарiдe i вмить видряпався на борт. Прихилився боком до
халабуди, та листя розiйшлося. 3 усi?ю сво?ю поклажею перекотився просто пiд
копита коней.
Алi сам не чекав, що зiрветься вниз, i в нього вiд жаху зайшлося серце,
коли вiн побачив просто перед очима чорнi, мiцнi копита темнорудих, наче
мiдних, скакунiв. Конi, проте, цi полохливi i гарячi сотворiння, на диво,
навiть вухами не по козирили. Алi сiв, вiддихався, i так, притиснувшись до
якихось лахiв, сидiв тихо-тихо, як миша.
Як тiльки канал кiнчився, той молодий велетень наказав усiм взяти весла
й загрiбати.
Крутобока, перевантажена тарiда почала набирати швидкiсть.
Скоро мав бути приплив, i Алi сповз зовсiм на дно лодi?.
Алi принишк просто пiд ногами в коней. А конi справдi були казковi --
червоно-рудi, тонконогi скакуни, легкi й мускулистi, з широкими й глибокими
грудьми. I всi однаково? мастi, наче рiднi брати.
Тарiда, напевно, вже проминула млин, та Алi не висувався.
Принишк, щоб i не бачили, якби хто й був у млинi. I щоб людям iз само?
тарiди не впадати в око, так i сидiв, прича?вшись тихо, що й незчувся, як
заснув...
Алi прокинувся в одну мить, бо раптом крiм звично? говiрки, пiд яку вiн
провалився в глибокий сон, на хлопця водоспадом полилися бурхливi звуки. Ще
й до всього тарiда, без сумнiву, застигла на мiсцi.
Алi не спав. Та вiн i очi не розплющував, нiби боявся, що яскраве сонце
почне болюче рiзати очi, Ще й тому не розплющувався, що хотiв продовжити
солодку мить сну. Проте тiнь, що впала на нього згори, примусила розклепити
очi й глянути вгору. Вiд побаченого вiн аж вiдсахнувся -- просто в повiтрi
над ним зносився в небо золотавошкiрий кiнь. Алi шарпнувся вiд переляку i
боляче вдарився потилицю, якраз гулею вiд ножа, об дзвiнке дерево шпангоута.
Бiд пекучого болю Алi враз, блискавично все згадав i зрозумiв -- коней
перевантажують ва велетенський вiтрильник-дхау. Ось просто над тарiдою
зависли його червонастi промасленi боки.
А коня причепили до нижнього кiнця предовго? навкiсно? ре?. За вiльний
кiнець рею обертали, вчепившись i щосили тягнучи за линви, не менше пiвтора
десятка напiвголих морякiв. Усi здоровi, м'язистi, а шкiрою всiх вiдтiнкiв
-- вiд смаглявих до вугiльних. I пливе кiнь у повiтрi над водою, над
каламутним хвилями Шатт-ель-Арабу, наче полов па вудочцi гiгантського джина
-- повелителя чорних i бiлих духiв.
Ось кiнь завис над палубою вiтрильника. Хтось тихо, але високо свиснув,
i зразу ж зарипiли дерев'янi блоки, тварина провалилася кудись усередину
крутобокого вiтрильника.
Таким робом пiдняли й iнших коней.
Конi не пручались, а були нiби привороженi. Та Алi легко зрозумiв цю
загадку -- конi були випо?нi.
Коли старий тягав за собою малого Алi по всiх за?здах-ханах та по
шинках, то яких тiльки iсторiй не наслухався хлопчик про коней i конокрадiв.
I тепер Алi дуже радiв i вважав себе ледь не найбiльшим мудрецем i хитруном,
що вiн -- слава, слава Аллаху! -- не питав нi про що цих людей з тарiди.
Конi обпо?нi, бо хто бачив таких однаково сумирних коней?!
Люди в плащах болотних арабiв, а не знають добре русла й каналiв
Шатт-ель-Арабу? Значить, конi краденi!
А всi говорять на базарах, що в емiра з його ма?тку бiля Аль-Ахваза
вкрали карабаських скакунiв.
Та й масть цих коней якась дивна -- кольору, можна б сказати, палаючого
очерету. Чи, може, кольору моркви? Але тако? мастi Алi не пам'ятав на
багдадських базарах. I в розмовах не пам'ятав, щоб згадували такi вiдтiнки в
мастi арабських скакунiв.
I везли цих дивних коней пiд покриттям халабуди з пальмового листя.
Тут згори з вiтрильника перехилилося бородате, зовсiм коричневе
обличчя, з носом кривiшим, нiж дзьоб папуги. Хрипким, тихим голосом спитав
той горбоносий:
Де ваш коняр?
Вiн захворiв... У нього пропасниця...-- вiдповiв молодший велетень,
задерши вгору лице.-- Клянусь розлученням, вiн в лихоманцi...
Якщо ви не да?те свого коняра, я вам, крiм задатку, нiчого не дам. Коли
вирiшите, хто з ваших попливе за мною, покличте. Але довго не чекатиму.
Ось-ось почнеться вiдплив.
I зникло горбоносе лице, наче впало, а замiсть нього зразу ж постало
п'ять круглих щитiв, з-за яких визирали нацiленi блискучi жерла трьох
залiзних кованих труб. Над щитами пiдiймався тонкою цiвкою сизий димок,
запахло кислуватим паленим вугiллям, як у кузнi.
Що це -- китайський вогонь для спалення кораблiв? -- зашепотiв Алi,
шарпаючи за джуббу молодого, вродливого, як дiвчина, весляра.
Присягаюсь Аллахом, я тебе, раба, протну, як чапля жабу. Ти ще
насмiха?шся? Плава?ш з цим ворожбитом i не зна?ш, як звуться цi громовi
дудки?
Клянусь розлученням! Я з ним нiколи не плавав. Я не його! Сам собою.
Присягаюсь Аллахом та iм'ям пророка -- я сам собою!
Овва! -- Красень вдарив себе по лобi i зразу ж тихо, але з притиском,
покликав велетня:
Шейх! ? новина!
Шейх обернувся i гнiвно насупив брови, мовби кажучи: "Поспiшай i скажи
менi!" Потiм, бачачи, що молодик не руха?ться, сам пiдiйшов.
Ну, що тут? -- таким голосом мовив шейх, що в Алi затрусилися колiна.
Шейх! Цей хлопець не прислужник цього iблiса 3. Вiн нiчий,
вiн вiльний.
Лице шейха вмить пом'якшало, стало ласкавим.
Попливеш при конях на цьому вiтрильнику?
А куди вiн пливе?
В Хормуз.
Менi не пiдходить,-- вiдповiв Алi -- Я хочу побачити ?ндiю.
З Хормуза ближче до ?ндi?, нiж з Убулли до Хормуза.
Дайте менi грошей на дорогу з Хормуза до Калiкута -- i я попливу.
Гаразд! -- сичав пошепки велетень.-- У конях хоч щось тямиш?
Це не арабськi скакуни... У них фарбованi хвости, гриви, спини i
бабки,-- так само пошепки вiдповiв Алi.
О! А скiльки ?м рокiв? -- наблизив сво?, враз озвiрiле лице шейх i
дихав в обличчя Алi духом часнику й баранини.
I п'ять, i сiм.
Гаразд. Дайте йому грошей i найменшу джуббу. Та швидше. I станьте, щоб
там не бачили перевдягання Гаразд!.. А тепер сперечайся зi мною, що ти без
дозволу брата нiкуди не попливеш. Кричи, що поскаржишся шейху Абу Хасану.
Кричи, сперечайся!
Не буду сперечатись, як не дасте зiлля для коней!
Ах ти грабiжник! А що ти скажеш, як я тобi голову зiтну?
Для чого тобi, о шейх, моя голова, коли тобi потрiбнi чистi монети
замiсть фарбованих коней?!
Шейх-велетень скреготнув зубами, однак кивнув головою одному з во?нiв.
Бо то все були во?ни -- Алi тiльки тепер помiтив, що в них пiд плащами та
джуббами були кольчуги й панцирi.
Алi подали чималу торбу, боки яко? напинались, мовби вона наповнена
була волоськими горiхами.
Хлопець зразу заволав:
Нi в який Хормуз я не попливу!.. Якщо брат скаже -- попливу!.. Я тобi
не присягав на вiрнiсть!
Та як ти смi?ш таке патякати?! Щеня! Присягаюсь розлученням i звiльнень
сво?х рабiв, якщо ти не пiднiмешся на корабель, я тебе розiпну на хрестi!
Я пожалiюсь Абу Хасану! Я йому все розповiм!
Мiж щитами з'явилась голова руббана.
Швидше, швидше! Почина?ться вiдплив. Або -- або!
Капiтане! Спускай линву, ми зв'яжемо цього балакучого негiдника -- i
тягни його собi!
На який бiс вiн менi? Ви що, беду?ни, жарту?те? Це ж пуголовок! Менi
потрiбен коняр! Коняр!!!
Половина половини! I нi фалсу менше! Може, ти не вiриш, та присягаюсь
розлученням, це такий iблiс, що без нього ти не вправишся! Аллахом
присягаюсь. Втiм, як не береш, я його втоплю в болотi. Вiн менi обрид! Ану,
хлопцi, тягнiть мотуз!
По тому, як бринiв голос богатиря, Алi вiдчув -- йому кiнець! Вiн
заволав:
Руббане! Присягаюсь розлученням! Присягаюсь iм'ям пророка! Ти не
досягнеш зелено? води! Молю тебе -- викупи мою кров у цього шаленого!
Малий не витримав, упав навколiшки i обняв ноги шейха.
Молю тебе, не вбивай мене!!! Заклинаю тебе iм'ям Отверзаючого Браму!
Слухай, руббане! -- змилосердився шейх.-- Сто динарiв за цю шкуру й
костi! Згода?!
Згода,-- вiдповiв горбоносий руббан.-- Хлопцi! -- закричав вiн до
сво?х.-- Кiтвицi нагору! Линву i монети в тарiду!
Алi, з усiма сво?ми гараздами за плечима, вчепився в линву й полетiв
угору, на палубу вiтрильника.
Коли вiн ступив на палубу, впав навколiшки, обхопив колiна руббана i
заволав:
О руббане! Доброта твоя, свiдчу перед Аллахом, не ма? межi!!! За це я
тобi вiдкрию та?мницю... -- зашепотiв Алi...
Що ти верзеш, дурнику? -- зневажливо проказав руббан.
О найславнiший моря! -- закричав Алi, а тодi пошепки:-- Присягнись, що
нiкому не скажеш! Присяга?ш?!
Присягаюсь Аллахом, тво? базiкання нiкому не викажу! Пiдведися тепер i
говори менi все...-- Капiтан з кривою посмiшкою нахилив горбоносе лице до
хлопця.
Алi, прикрився долонею вуста, сказав йому про коней. Коли скiнчив,
капiтан хапонув повiтря, бо йому не стало духу.
По хвилi руббан зi свистом видихнув затримане повiтря. I тихо покликав
сво?х трьох помiчникiв.
Вiтрила!!! Весла!!! Виходимо на головний канал! Модфи 4
сховайте! Дрiт тримати розпеченим! Стрiльцi по обидвi щогли! Стрiли з
трутом! Всi вiльнi -- на весла! Поспiшайте! Аллах кличе!!!
Всi кинулись на сво? мiсця, а хлопець розгублено стояв бiля руббана i
не знав, що робити. Капiтан просунувся до нього:
А ти хоч трохи тямиш у конях?
Думаю, що трохи тямлю...
Тодi поспiшай униз до коней. Дивись, щоб вони не дрочились i не
гоготiли. Зможеш?
О руббане! Це я зможу!..
Алi полiз у черево вiтрильника, де на линвах-розтяжках зависли скакуни,
ледь торкаючись копитами дерев'яного настилу.
20. ПАСТКА В ТРЮМ?
Отак Алi опинився внизу, в черевi корабля, бiля коней. Хлопець швидко
звик до примарного свiтла, що пробивалося крiзь щiлини палубного настилу.
Захвату його не було меж -- вiн був у черевi велетенсько? дерев'яно? риби!
Отако?, як на Корабельному островi будував старий майстер. Скiльки, скiльки
тут дерев'яних частин, брускiв, дощечок, паличок, гвiздкiв! I все
перев'язане мiж собою, прошите, з'?днане незлiченною кiлькiстю тонких i
премiцних, кокосового волокна, мотузок i канатiв.
Та добре роздивитись незвичнi нутрощi вiтрильника йому не
довелось--починав дрочитись та iржати кiнь у самому носi корабля.
Алi зразу ж наготувався, щоб кинутись до неспокiйно? тварини, та
згадав, що завжди казали базарнi конярi -- з кiньми треба неквапно, ласкаво,
м'яко.
Вiн повiсив речi на кiлочок, що стирчав для чогось iз шпангоута. Тiльки
торбу iз зiллям перекинув через плече i обережно й плавно прослизнув до
неспокiйно? тварини. Кiнь тупотiв, метеляв головою. Та коли Алi погладив
його по ши? , вiн зразу заспоко?вся. Хлопець огладжував i огладжував його
лiвицею, а правицею вийнявся кульку зiлля i дав коневi. Але тiльки перший
кiнь заспоко?вся, як в iншому ряду почав гоготiти другий.
Алi перелякався, бо зрозумiв -- горбоносий руббан хотiв проскочити повз
залогу на вежах-маяках та вартовi барiджi . Ще задумав щось руббан, та Алi
не був мандейцем-звiздарем i не мiг цього вiдгадати. Тiльки розумiв -- для
успiху потрiбна тиша в трюмi. Конi повиннi мовчати!
Хлопець легко, нiби в танцi, прослизнув до другого коня i почав його
боркати...
А корабель набирав швидкостi.
Крiм горбоносого руббана та стернового, всi прича?лись у схованках.
Тiльки рипiли ре? та гудiла напруженi линви корабельного оснащення.
Алi вiдчув, як крiзь щiлини палуби в трюм проника? ядучий бiтумний чад.
"Невже вiн запалив смолоскип, щоб сповiстити вартових, що на кораблi
пошесть?!!" -- з жахом i захопленням здогадався Алi.
Корабель на повнiй швидкостi щасливо проминув сторожовi вежi - щогли,
?з двох заякорених вартових барiдж опустили по ланцюгу на дно, i
вiтрильник пронiсся в проходi мов пiдбитий гусак -- нахилившись на лiвий
борт i болiсно розпустивши сiрi крила-вiтрила.
Якби Алi знаходився на палубi, то вiн би побачив, що на правiй баржi
з'явився його мучитель в зеленiм дорогiм вбраннi. Вiн загорлав у мiдну дудку
з широким кiнцем:
Що з вами?!
Чума, схоже!!! -- заволав у вiдповiдь руббан.
Не пiдходьте до берега п'ять днiв!!! -- надривався начальник митницi.--
Куди збирались?!!
До Хормуза! -- ревiв горбоносий руббан.
Тримайтесь правiше! Лiворуч -- пiски! -- аж захлинався начальник
митницi.
Вiн кинувся на корму барiджi, i його яскравий одяг зник у кормовiй
каютi.
Руббан теж не гаяв часу. Наче мавпа, вiн видерся по снастях на самий
верх друго?, меншо? щогли.
3 височини руббану було добре видно, як над кормою знялися вгору, один
за одним, п'ять гострокрилих голубiв-поштарiв.
Чадiли два бiтумних смолоскипи на кормi та носi вiтрильника.
I всi зустрiчнi морськi суда, рибальськi й вантажнi човни кидались
урозтiч з дороги цього погибельного дхау.
Ось i сонце почало котитися за смарагдово? хвилi. Тiльки тодi руббан
спустився зi щогли, щоб разом з усi?ю командою сотворити намаз.
Усi полегшено вiддихнули -- тепер, як i на всiх вiтрильниках, великi
вiтрила згорнуть i тiльки на другiй щоглi поставлять невеличке нiчне
вiтрило. Та сталося навпаки -- руббан наказав стати по тро? до здоровенних
весел i працювати без упину три години веслами. А ?хня змiна мала
вiдпочивати, спати цi три години, аби потiм замiнити веслярiв.
Команда здивовано зашепотiла. Переморгувались один з одним, стенали
плечима, але вголос матроси нiчого не висловили. Горбоносий розлютився вiд
цього шемрання, засвистiв щосили у свiй срiбний сюрчок i, вихопивши з-за
пояса криву джамбiю, загорлав несамовито:
Нас обдуриш! Цi чортовi злодюжки, болотнi шакали, продали нам крадених
коней. За нами женуться! I нiхто з вас, навiть зiндж-нурець -- i той не
виправда?ться, якщо потрапить у лабети митника i його стражiв! Всi ми
зависнемо на хрестах! I басрiйськi чайки повидзьобують нашi очi! Ви що,
схотiли перед очi Аллаха, хай святиться його iм'я, в день Страшного суду
постати слiпими?!! Клянуся розлученням i всiма клятвами -- нам не буде
нiяко? пощади, якщо ми попадемось! Бо в це дiло замiшанi сам емiр Басри i
його митник!!! А зараз ставайте однi до весел, другi пiдкрiпляйтеся на?дком
i лягайте спати.
Вiн сам став до стерна, а стерновому наказав вiдпочивати.
Алi потихеньку, в повнiй темрявi, обiйшов коней, злегка догладжуючи ?х
говорячи лагiднi слова. Всi тварини були теплi, живi, жодна не шарпалась, не
хропiла, не пускала слини й слизу з храпу. Та Алi вiдчував, що вже дiйшов
час ?х напо?ти. Тому й видерся нагору. Капiтан якраз закрiпив румпель линвою
до бортiв, а сам стояв пiд щоглою i щось обраховував по зiрках.
Наставнику! --- сказав так Алi, як чув вiн поважне звертання матросiв
до капiтана.-- Му'аллiме! Конi вичищенi i не дрочаться, але вони
перегрiлись. Треба ?м дати води...
Сам пити хочеш?
Нi, пити я не хочу.
Диви який витривалий!... А менi дуже хочеться. Та май на увазi -- води
в нас обмаль... Ти сам щоб нi краплi не брав!
Коли дозволиш, тодi й питиму, о му'аллiме!
Оце розмова! -- Капiтан потихеньку свиснув у срiбний сюрчок. ? зразу ж
бiля нього опинився й?менець, вищий за капiтана зростом, мiцнiший, але такий
же горбоносий i лупатий. Руббан проговорив йому щось на вухо, i той
вiдповiв: "Добре!" Й?менець i Алi спустилися в трюм. Алi нiс запалений
лiхтар, а й?менець, крекчучи i важко видихаючи, тягнув на плечах здоровенний
бурдюк.
У дерев'яну миску й?менець з бурдюка вiдмiряв воду.
Вони на кожного коня дали по двi чашi.
Корабель хитало i гойдало з боку на бiк. Алi подобалася хитавиця. Вiд
не? аж млосно ставало в грудях. Вiн зовсiм не розумiв, як люди можуть через
не? блювати до повного змертвiння.
Та виконувати таку делiкатну працю, як напування коней та ще в темному,
претiсному трюмi, було нелегко.
Однак через якийсь час бiг корабля, плюскотiння за дерев'яною обшивкою
стишилось, i судно злегка гойдало з боку на бiк. Корабель поволi просувався
вперед.
Чувся тупiт нiг веслярiв по дошках. Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вперед заносять весла для загрiбання! Гуп! Спинились! Занурили весла!
Потягли назад. Раз! Два-а! Три-и! Чотири-и! П'ять! Назад повiльнiше -- вода
не да?! Потiм знов уперед... I ще наче шепiт, наче тихий дзвiн струни -- то
вгорi, в снастях починав свою гру вiтер.
I от капiтан засвистiв i загорлав рiзнi накази. Забiгали над головами,
загуркотiли по дошках моряки.
Тодi родич руббана кинув Алi одного внизу при конях. I лiхтар, i бурдюк
порожнiй полишив у трюмi.
Алi видерся тiльки до ляди i, витнувши голову над дошками, ловив усе,
що мiг зловити поглядом.
Руббан сто?ть на носi, вчепившись у форштевень, i з усiх сил кричить,
що робити.
Свiтить майже повен мiсяць. От коли буде друга чверть на пiдходi, тодi
й почнеться вiдмiнний вiтер -- мусон.
А зараз тiльки жах смертi спроможний гнати в море на зелену воду
вiтрильники.
Чого тiльки не може статися, коли кiнчаються однi вiтри, а iншi ще не
наступили?
Вся команда, тягнучи за линви - хаблi, з великою напругою бiгла навколо
щогли, щоб обернути навкiсну рею з вiтрилом з лiвого борту на правий.
Спочатку це було зроблено з першою ре?ю, потiм з другого. Тiльки пiсля цього
команда спинилась i, повисши на линвах, почала пiдтягати ре? вгору.
Зморщенi, зiв'ялi вiтрила почали розправлятись, надиматись, туго
випинатися вперед. Руббан був справжнiм ловцем вiтру. Вмiв ловити нетривкi
струменi, а зловивши -- тримати.
Цей нiчний вiтер над Персидською затокою мав би бути свiжим,
полегшуючим. Та ба! Вiн повiяв iз Аравiйсько? пустелi гарячим подихом --
туманний вiтер, насичений не вологою, а пустельним пилком. I поступово
сяючий мiсяць та iскристi зорi почали блякнути. Руббан встиг вивiрити мiсце
корабля за зiрками i стоянкою мiсяця. Тодi зазирнув у воду, наче в цiй
темрявi, в глибоких хвилях з якимось смарагдовим блиском на гребенях, нiби
свiтились свiтлячки, мiг щось побачити.
Вiн принюхувався до вiтру, роздуваючи гостро вирiзанi нiздрi свого
горбатого, мов дзьоб папуги, носа. Пiдiймав руки, мiряв пальцем вiдстанi в
зiрках. I, вдоволений, промовив до команди:
-- Можете всi спати. Спiть!
I вся команда цього разу, анi тi, що не могли заснути, чекаючи на
веслування, анi тi, що встигли пiдновити мозолi на долонях, не промовили й
слова. Нiхто не розмовляв, нiхто не базiкав. Усi кинулися на сво? мiсця на
палубi в затишку пiд паками з рiзним начинням. I в одну мить поснули.
Стерновий виспався i, сотворивши молитву-прохання, взявся за довжелезний
румпель, i тiльки тодi капiтан полишив стерно.
Поволi, стомлено пiдступив до ляди в палубi i наказав хлопцевi:
Спускайся вниз, що надивишся на море!-- та й полiз по драбинi до Алi.
Сказав сво?му родичевi, що знов був у трюмi:
?ди на гору i лягай бiля ляди. Нiкого не пропускай до коней. Зараз
повартуй уважно -- я поговорю з хлопцем.
Руббан перевiсив на один iз кiлкiв лiхтар пiд скляним ковпаком, як на
отих велетенських сторожових вежах-щоглах, що стримiли в сипучих пiсках та
на острiвцях Шатт-ель-Арабу, показуючи морякам прохiд.
Разом з Алi потиху, обережно протисся мiж кiньми i почав оглядати
кожного, починаючи вiд першого. Обмацав, огладив, перебрав шовковисту
фарбовану гриву, обдивився уважно копита.
А корабель наче дихав i ворушив рипучими ребрами-шпангоутами.
Отако?! Товар я взяв дивний, небачений. Конi справнi. Але чим тим
доведеш, що вони краденi? Де тавро?
Дай менi, руббане, поташу, або натру з олi?ю, i я тобi виявлю тi мiсця,
де були поставленi клейма. Де було поставлено тавро емiра, то воно зовсiм не
збiга?ться з тим тавром, що сто?ть тепер на крупах коней,
Ну добре, ти кмiтливий хлопчик! Але, зрештою, не це головне. Все
сходиться -- я тобi вiрю. Тiльки тепер все залежить вiд тебе. Ти менi
повинен допомогти...-- Руббан наблизив до нього обличчя, прикрив рота
долонями. Зашепотiв на вухо Алi:
Той чоловiк з мо?? команди, який мене пiдбив на це дiло, або сам
помилявся, або був другом тих крадi?в -- тих, що менi коней збули,-- або ж
вiн друг митника. От у чому справа.
I як це взнати? -- спитав Алi.
Тихше! -- засичав крiзь зуби руббан.-- Це менi ти допоможеш зробити. Я
знiму сторожу бiля ляди. I в якусь iз ночей цей спробу? проникнути туди.
Якщо проникне, то повинен ско?ти лихо з кiньми, значить, вiн куплений
начальником митникiв Басри. Але якщо туди нiхто
не полiзе i не нашкодить, то цей чоловiк -- друг конокрадiв i проти
мене нiчого не мав, просто вiн намагався позбутися хоч частини здобичi, яка
стала путами на ногах самих крадi?в. Я тепер розумiю, вони сидiли на
островах з цими кiньми i не могли нiкуди податися, бо були обложенi з усiх
бокiв. Якщо ж цей вiд емiра, то вiн, не виконавши того, щоб схопити мене з
кiньми i стратити, спробу? завдати шкоди коням.
Але ж, руббане! Якщо ти даси йому залiзти, то вiн може ?х отру?ти. Може
з них кров вицiдити, може ?х заговорити.
Заговорювати вiн не вмi?. Якби умiв, то зачаклував би, щоб потрапити
менi з усiма кiньми до лабети митника. Та бачиш -- цього не сталось. Як би
вiн мiг отру?ти? Вiн не отру?ть. У мене ? проти нього одна хитрiсть. А
проколоти всiх коней вiн зразу не зможе. Якщо ти менi допоможеш, я його
вловлю, можеш бути певний!..
Вiн вилiз нагору. А бiля ляди, що вела з палуби до коней, поставив
свого небожа.
Корабель мчав на пiвденний схiд -- i за всiма розрахунками мав уже
досягти персидського берега. Однак вiн його не досягав.
Капiтан на кораблi не попускав вузду. Все було, як пiд час бойового
походу. По три години спали однi гребцi, другi в цей час працювали.
Капiтан сам готував ?жу на величезнiй жаровнi i сам роздавав воду,
кожного разу мiняючи бурдюки, щоб напо?ти всiх,-- не виливав воду до кiнця,
а давав з бурдюка спочатку людям, а потiм зразу ж наказував напо?ти коней.
?ли двiчi на день -- пiсля вранiшньо? молитви i зразу пiсля заходу сонця.
Алi зовсiм збився з нiг, пораючись бiля коней. Вiн попрохав замiсть
чашi казанок i з того казанка по?в коней, годував ?х колобками з товченого
ячменю, змiшаного з фiнiками, сушеними абрикосами. Збирав кiнський кiзяк i,
змочивши сечею, яка стiкала пiд заболи, лiпив колобки на паливо i сушив на
палубi.
Вiтер не провiвав трюм, i вiд важкого дихання коней, вiд випару ?хньо?
сечi, вiд запаху кiзякiв голова в Алi паморочилась, i вiн раз по раз бiг до
ляди, щоб хапонути свiжого повiтря. А потiм знов товкся в солодкуватому
смородi й теплiй задусi плавучо? конюшнi.
На якийсь уже день несамовито? гонитви по зелених хвилях, у постiйних
ловах змiнних повiвiв вiтру, конi вiд задухи й застою почали хворiти. В
кiлькох з нiздрiв поплив слиз, погано тхнуло iз пащеки, з'явилися попрiлостi
в деяких пiд лямками.
Алi наполовину, ба нi, навiть бiльше половини згодував заспокоюючого
зiлля тваринам. Тому коли руббан в черговий раз спустився i спитав, чи нiхто
не пiдкрадався до коней, вiн не витримав.
О му'аллiме,-- зашепотiв Алi капiтану.-- Конi починають хворiти. ?м не
вистача? повiтря, вiльного дихання.
Так-так, син сестри менi сказав. Ось що, позавтра вiтер сталий вхопимо,
якщо Аллах вiд нас не вiдверне лице сво?! Хай славиться його iм'я! I тодi я
знiму з варти небожа i дам вiдпочинок веслярам. Ти зрозумiв мене?
Зрозумiв. Тодi той полiзе сюди до коней, як усi спатимуть вночi...
...i як тiльки ми його зловимо, одразу ж знiмемо дошки над кiньми --
нехай дихають досхочу! I тобi тодi теж буде полегкiсть -- дам
слов'янина-раба на пiдмогу.
Му'аллiме! А чого ти менi не дав його зразу?
Його присутнiсть злякала б ворога. А тебе вiн не боятиметься. До речi
-- не вилазь вночi нагору i десь заховайся так, щоб вiн тебе зразу не
знайшов i не задавив...
Через день напруги i каторжно? працi всiх матросiв корабель досяг тих
широт, як мовив руббан, де можна зловити справжнiй вiтер. I всiм морякам
було дано на нiч перепочинок.
Того вечора, крiм рису та сушено? акули, руббан пригостив усiх
найсолодшими басрiйськими фiнiками, дав по чашечцi доброго оманського вина,
як сам мовив -- iз старих запасiв.
На нiч спустили великi вiтрила i тiльки на першу щоглу пiдняли
невеличке нiчне вiтрило.
Алi залiз у самий нiс корабля i там змайстрував собi сiдало, прив'язав
линви мiж кiнцями шпангоутiв i всерединi наклав кiлька пальмових циновок.
Ото була радiсть -- сидиш собi на циновках, а корабель з хвилi на хвилю
переповза? i тебе водночас гойда? на саморобнiй гойдалцi. Крiзь щiлини в
палубнiм настилi, до якого рукою можна дiстати, раз по раз почали
зблискувати зiрки.
Алi готувався до бою -- оголив лезо ножа, а поруч повстромляв у циновку
стрiли, щоб були напохватi.
Вiн завмирав, затамовував дихання при кожнiм незвичнiм рипiннi чи
стуковi. Стискав древко стрiли, аж долонi потом зливало. Нахилявся вперед на
сво?м сiдалi, ледь не падав. Вдивлявся, аж в очах рiзало i все пливло в
темрявi наче якимись плямами. Дарма -- нiкого i нiчого!
Та ще якийсь божевiльний огир внизу все жував на собi ременi. Як Алi
протягував до нього ногу i починав злегка огладжувати п'ятою по вухах та
гривi -- перепинявся, однак плямкав губами. От такий був навiжений огир...
Пiд ранок напруга зморила Алi, i вiн задрiмав. I перестав гладити ногою
"свого" аргамака. I зразу почулося гризiння дерева. Алi прокинувся в якомусь
жахливому мареннi -- все тiло болiло i млiло вiд сидiння. I знову заснув, як
тiльки заспоко?в жереба. ? так весь час до вранiшньо? молитви
салят-аль-фаджр. Як засвiтилось рожевим небо над важкими смарагдовими
хвилями, то капiтан-руббан гуняво заволав, закликаючи правовiрних до
молитви.
Алi стояв на молитвi i проказував фатiху, а самому було заздрiсно, що
зiнджi-нурцi, не пiднятi капiтаном, спатимуть до того часу, поки ?х
припечуть безжальнi променi сонця. Грiх таке правовiрному мусульманину
думати. Та вiн за глупу нiч так стомився, що ледь достояв молитву.
Друга нiч i третя були ще бiльш задушними й глупими. Пiсля третьо? ночi
Алi вже ледь волочив ноги -- так йому не вистачало перепочинку. Щоправда,
вдень вiн тричi змiг поспати -- просто перестав прибирати кiзяки за кiньми
та лiпити з них колобки. А щоб цього не помiтили, взяв старi, трохи ?х
пiдмочив у жижi й полiз на палубу покласти пiд сонце. Вiн рiвненько
розкладав кiзяки пiд лiвим фальшбортом, а повiки напливали йому на очi, мов
важкi глинянi завiси. Його хитало, та щоб цього не помiтили тi, що лагодили
снастi на рибу, вiн як старий моряк, ще сильнiше розхитувався при ходi. I
вiн перехопив погляд, коли перечепився i ледь не впав у ляду до коней.
Тiльки на блискавичну мить вiдкрились очi смаглявого, губатого, як зiндж,
оманця i нiби сказали Алi: "Ну от-- ти доспiв, дозрiв, хлопче! По тебе
сьогоднi прийдуть"!
Пiсля полуденно? молитви руббан спустився вниз i промовив:
Кiнча?ться тво? випробування. Нема лазутчика в мо?й командi. Дарма я
тебе мучив. Зараз покличу раба-слов'янина та iнших хлопцiв i розберемо
частину палубного пастилу. Скiнчились тво? муки!
Тихше, о руббане! Лишимо палубу недоторканою тiльки на цю нiч...
Щось помiтив? -- тихо спитав руббан.
Кiлька разiв протягом дня Алi встиг переспати по якiйсь годинi. I пiд
нiч був бадьорий та рухливий як i три ночi перед тим. Вiн весь тремтiв вiд
передчуття криваво? пригоди, що мала статися цi?? ночi. 3 одного стрибка вiн
видерся на свою гойдалку.
Як i перших три ночi, вiн напружено прислухався до кожного незвичного
стуку-рипу й шерхоту. Бо звичнi звуки дерев'яного велетня-вiтрильника уже
знав -- рипiння брусiв, скрип дерев'яних колiщат у блоках для пiдйому ре?в,
клацання мiдних казанiв у паках.
Вiн чекав, як зариплять щаблi драбини, як буде тихо спускатися до
тугому, як тихо вдарять п'яти, якщо ворог стрибне з верхньо? палуби крiзь
ляду. Як зариплять пiд його обережними кроками планки пайолiв. Тодi
занепокояться конi. Вони обов'язково занепокояться, бо звикли лише до ходи й
запаху Алi та небожа руббана. Навiть коли спускався в це плавуче стiйло
руббан, конi дрочились.
I от коли занепокояться скакуни -- Алi зготу?ться до удару. Спочатку
потне ворога стрiлами, а тодi правицею метне ножа. Вiн уже сьогоднi вдень
пробував це робити iз заплющеними очима, на звук. I нiчого, виходило.
Була вже пiвнiч, i руббан проквилив над його головного нiчну молитву --
салят-аль-лейль. Потiм його впевненi чiткi кроки пролунали над головою Алi
по дзвiнких промаслених дошках палуби.
Алi пiдвiв голову. Крiзь щiлину йому пiдморгнула блакитна зiрка, ?
здалося, що променi вiд не? проникають сюди в трюм такi самi, як
випромiнював синiй дiамант тодi, в подвiр'? iудея Бен Сахла.
Вiн посмiхнувся зiрцi i сказав собi подумки: "Яка дурниця, що камiнь
проклятий i тому наклика? бiду! Вiн просто занадто дорогий i його легко
сховати! Правду говорив старий! Але де ж моя зiрка? Хто менi, крiм мандейця,
скаже? В кого спитати?! Та нi! Це грiх i глупота -- в когось питати про свою
зiрку! Тiльки такий звiздар i мудрець непомильно може показати менi мою
зiрку! Та й зрештою, чого мучитись -- узнавати, де вона?! Головне, що вона в
мене ?! Якби ?? не було надi мною i вона мене не охороняла, то вже б я
скiльки разiв загинув? На щоглi вiд цих стрiл -- це раз! У баштi вiд тортур
-- два! Вiд ножа фальшивого куфаджi -- три! I на островi вiд ножа Абу Амара
-- чотири! I в тарiдi конокрадiв -- п'ять! I тут на мене хтось чату?! Це
шiсть. Але я його сам заб'ю, як шакала! Ну та вже сьогоднi вiн якщо й
прийде, то пiзнiше. Бо зараз капiтан ще не спить.
Ось вiн вимiрю? й чита? свою морську книгу -- он видно вiдблиски
лiхтаря. Поки вiн не ляже спати, можу трохи перепочити. Коли ж вкладеться --
тодi треба пильнувати. А поки що можна трохи перепочити..."
I вiн простяг ногу до вередливого скакуна й погладив його пальцями
помiж вухами.
Кiнь, граючись i нiби дякуючи, прихопив теплими м'якими губами його за
литку. Алi забрав ногу i згорнувся на сво?й гойдалцi.
Розмiрено пiдiймався i опадав вiтрильник на пружних хвилях. Через рiвнi
промiжки часу плюскалася вода пiд носом невтомного трудiвника-корабля.
Розмiрено рипiли всi дерев'янi з'?днання, якi тiльки могли рипiти. Розмiрено
гойдало хлопцеве сiдало пiд самiсiнькою палубою. Тихо порскали й зрiдка
потупували скакуни.
Алi вiдчув, як норовистий пiдвiв морду, схопив його за ногу i щосили
потяг до себе.
А бодай!..-- скрикнув i захлинувся Алi, бо чиясь здоровенна долоня
закрила йому рота. Хлопець, обiсiвши вiд страху, змахнув рукою, шукаючи
стрiлу. Аж ось стрiла у нього в руцi, i вiн тне нею туди вниз, куди його
тягнуть. Його стискають такi могутнi руки, що зараз ще мить -- i розчавлять,
як горобине яйце! Вiн б'? стрiлою швидко-швидко, тiльки хекання у вiдповiдь.
В останнiх корчах намацу? ножа i лiвицею кида? навмання. I зразу ж корабель
наче здригнувся вiд шаленого кiнського гоготiння.
Алi випустили, i вiн полетiв кудись униз, пiд ноги якiйсь людинi. Потiм
його штурхонули щосили, i вiн покотився далi в темряву. Зрозумiв, що
врятований -- вiн потрапив у прохiд межи кiньми. I поспiшив швидше до ляди.
Навiть не звiвся на ноги, а щодуху бiг навкарачки.
А за спиною чулися глухi удари копитом i передсмертнi зойки людини.
Конi збудились, заiржали.
Нагорi загукали люди. Першими до ляди пiдскочили руббан i чотири
здоровенних зiнджi. Алi вже висунув голову над лядою. До нього нахилися
руббан.
Хто? Ти впiзнав?
Не знаю. Його навiжений затовк. Вiн i слова не вимовив. Думаю, що йому
кi-кi-нець! -- загикувався Алi.
Спускайся вниз! -- наказав руббан.-- Проведеш хлопцiв, нехай вони
заберуть.
На палубi вже засвiтили три лампи пiд скляними ковпаками. Алi було
страшно. Вiн не хотiв спускатись униз.
Лiзь i веди хлопцiв! -- жорстоко наказав руббан.
Дай менi лампу...-- заговорив Алi, вiдтягуючи час спуску вниз.
Капiтан кивнув головою першому зiнджу, i той мимо Алi стрибнув, наче
величезний чорний котяра, в отвiр ляди, за ним ще дво?. Вони зняли зi щаблiв
Алi i поставили його на пайоли. Четвертий зiндж обережно спустився по
щаблях, тримаючи над головою лампу.
Алi спробував пройти iз зiнджами до потерпiлого, та сполоханi конi
гоготiли, рвалися на прив'язi, роздирали собi вудилами губи.
Тодi Алi наказав зiнджам стояти на мiсцi, а сам, узявши лампу i торбу з
зiллям, рушив вузьким проходом, весь час пригинаючись пiд линвами вiд лямок.
Вiн огладжував коней i говорив ?м всiлякi ласкавi слова. Та чим ближче
пiдступав до навiженого коня, тим моторошнiше йому ставало, i ноги наче
облипали глиною. Алi покликав огиря, i той на його голос заiржав, нiби
пожалiвся. Кiнь обернувся в тiснiм закутку i зовсiм закрив те, що валялось в
нього пiд копитами.
Шлея, на якiй кiнь зависав переднiми ногами була обiрвана, i вiн при
кожному коливаннi корабля переступав по мокрих, наче чорних вiд кровi
решiтках.
Алi витяг iз торби зiлля i пхнув коневi в губи. Кiнь схопив i з
насолодою розжував зiлля, заковтав.
Наче за порухом палички чародiя, огир заспоко?вся i почав гратись iз
подертим рукавом джубби Алi.
Тепер хлопець перехилився пiд ганаш коня i зазирнув на того, кого мав
поцiлити ножем цi?? ночi.
Вiд того що вiн побачив, йому стало холодно i пiт залив усе його тiло.
Втисшись у закуток самого носа, вхопившись намертво могутнiми руками за
дерев'яний брус, напiвлежав- напiвсидiв матрос-оманець. Ноги в нього були
виламанi, вивернутi, мiшанина м'яса, кровi, з яко? стирчали кiстки. 3-пiд
спини в нього теж спливала кров. Вiн заворушив губами, й Алi довелося
нахилитись, щоб почути й розiбрати.
Гад заговорений... Мало тобi цього людо?да, ти ще й стрiли отру?в?..
Проклинаю тебе... i заклинаю коней... бути свiдками мо?? погибелi. Будь
ти...-- вiн щось зашепотiв, видно прокляття, а потiм хотiв плюнути на Алi.
Та кривава слина зависла в нього на губах.
Потiм вiн напружився i сказав зовсiм виразно:
Хусейн тебе дiстане!..
Пiсля того вiн ще щось шемрав, шепотiв, пускав криваву слину по товстих
варгах.
Обiсiлий кiнь заспоко?вся зовсiм, та й iншi конi теж притихли. I тодi
зiнджi обережно пройшли помiж тваринами i забрали нагору потрощеного оманця.
Один iз зiнджi, найстарший вiком, порався коло нього. Намагався чiмсь
напо?ти конаючого. Та зiлля виливалося назад, розпливалося по широченних
м'язистих грудях. Руббан нахилився над спотвореним моряком, щоб вловити хоч
якесь слово. Та даремно. Скоро й дихання його припинилось. Тодi руббан
спустився вниз, нiби подивитися на навiженого коня.
Та вiн тiльки спитав, тихо-тихо, Алi:
Що вiн сказав?
Сказав, що йому допомагав якийсь Хусейн, i нi слова бiльше.
Ти нiчого не чув, нiчого не второпав, що вiн мимрив. Оберiгайся, бо
тво? життя ще в небезпецi. Стережись до полуденно? молитви. Сиди тихо.
Я хочу нагору... Менi тут задушно. Я нiчого не бачу.
Переполошився? Я лишу лампу. Дивись, не чiпай ?? -- пожежу на морi не
загасиш, живцем пiдсмажимось!.. -- Руббан добре приладнав на основi щогли
лампу.
Не бiйся. Я зараз усiх поставлю до весел i вiтрил. Сюди нiхто не
залiзе...
"А чого ж ти сказав, щоб я оберiгався? Га?!" -- хотiв крикнути Алi
руббану в спину. Та не наважився, а поспiшив зразу до лютого коня, хоч зiлля
зробило його лагiдним i тихим.
Алi ледь не заплакав з розпачу -- якщо тепер хтось кинеться до хлопця
-- такий кiнь йому не захисник! У темрявi, що ледь проривалася червоним
свiтлом корабельно? лампи, вiдшукав сво? стрiли. Ту, якою колов оманця, а
значить, з отруйним наконечником, вiн знайшов скривавленою i з геть
почавленим древком та оперенням. Тепер обережно з цими стрiлами -- слова
померлого були, без сумнiву, щирою правдою. Бо тiльки в ненавистi люди
говорять щиру правду, пригадав вiн слова базарного цирульника Ахмеда. I без
сумнiву -- то була отрута деревно? змi? iз саду мандейця. Наконечник
розчавлено? стрiли отруйний. Та чи потрапила отрута на iншi стрiли?!
Алi вiддiлив отруйний наконечник вiд почавленого древка i приладнав до
цiло? стрiли. Вийшла чудова стрiла-вилка. 3 пересторогою, обережно засунув
Алi стрiли у саморобний сагайдак. Вiн повзав у коней пiд копитами i шукав
свого ножа. Та нiяк не мiг знайти. Тодi пiдвiвся i обдивився обiсiлого коня,
обмацав його i знайшов рiзану рану. Це вiн його ножем ударив, коли пожбурив
ножа в напасника. Тому кiнь i загоготiв так шалено!
"Так, будемо мiркувати! -- сказав собi Алi й уявив, як нiж чирка? коня
в корiнь вуха i далi летить униз, навкiс.-- Отак буде падати нiж, отут вiн
вдариться об брус i вiдскочить сюди Алi став навколiшки, обережно опустив
руку пiд край пайолу -- i його пальцi торкнулися в бридкiй жижi гострого
леза. Коли ж Алi витяг нiж i обдивився його, вiн iз здивуванням побачив, що
це не його нiж.
Тодi Алi заходився знов шукати свого ножа. I вiднайшов його в щiлинi
мiж двома брусами. Тепер мав аж два справжнiх ножi! Вiн крутив ?х i ловив на
?хнi булатнi леза червоне свiтло лампи, милувався грою муарового вiзерунка.
I тут вiдчув, що хтось дивиться на нього. Вiн пiдвiв очi вiд ножiв i
побачив, що з-за друго? щогли на нього кида?ться чоловiк iз лицем, замотаним
до самiсiньких очей платом. Хлопець пригнувся i прослизнув пiд черевом
коней.
Коли той, з платом на обличчi, побачив, що хлопець сховався за лютого
коня, вiн зразу ж метнувся до драбини, пiдтягся на руках i зник у темрявi на
палубi. Коли на крик Алi прибiгли зiнджi й небiж руббана, вiн ?м збрехав, що
йому з'явився привид людського скелета, iз черепом, загорнутим у беду?нський
плат бiлого кольору,
Зiнджi i небiж руббана вислухали його поблажливо, для заспоко?ння
хлопця позаглядали в темнi закутки i, незлостиво смiючись, пiднялися на
палубу.
Алi знову повернувся до свого коня-рятiвника, загнуздав його i,
роздумуючи, що йде проти iнтересу, користi руббана -- понадрiзав майже до
кiнця шле?, на яких напiвсидiв шалений огир. Сам же юний мандрiвник залiз
подалi до форштевню пiд настил палуби. I тут, зовсiм непомiтний у глибокiй
тiнi, став чекати на ще одного, як йому гадалося, свого вбивцю. Як йому не
було страшно, як не лихоманило вiд хвилювання та очiкування бiди, вiн
небавом зiгрiвся в сво?й видуренiй джуббi, i його почало хилити на сон.
Засинав швидко, але думка його крутилася навколо цiни про цю джуббу -- таку
чудову i пишну кiлька днiв тому i геть тепер роздерту, пошматовану й
перекаляну кров'ю та кiнською гижею.
Скоцюрбившись геть у колобок, затисши в кожнiй руцi по рiзаку, вiн спав
важким сном, який скорiш був гнiтючим i жахливим маренням, анiж вiдпочинком.
21. ЧАКЛУН
Вiд страшних, кривавих снiв його звiльнили голоснi удари барабана.
Алi розклепив очi i побачив, що крiзь щiлину палубного настилу i крiзь
ляду згори в трюм влива?ться блакитне свiтло пiдступаючого дня.
Алi виповз iз схованки i, розправляючись бiля свого рятiвника,
застогнав вiд болю -- все тiло, кожен суглоб, кожна кiсточка, кожен м'яз
пронизував бiль.
Не випускаючи ножiв, почапав повз коней. Тварини призивно iржали до
Алi, деякi навiть тяглися до нього теплими мордами. Час уже було порати й
напувати коней. Та дрiбний стукiт барабана був такий незвичний i тривожний,
що Алi не затримався бiля тварин, а поспiшив нагору. Вiн узяв надщербленого
ножа в зуби i, допомагаючи собi лiвою рукою, обережно полiз по драбинi.
Витнув голову iз ляди обережно-обережно i ось що побачив.
Корабель iде на пiвденний схiд, бо рожевостей край неба на двi п'ядi з
лiво? руки,
?де корабель лише пiд нiчним малим вiтрилом.
Вся команда, крiм капiтана i його старшого небожа, сидить на бацi '
попiд обома бортами.
Всi скулинiг. Навiть бiлоголовий, як борошном припорошений,
слов'янин-раб. Посерединi мiж ними крутиться дивний коричневошкiрий чоловiк
у довгiй дорогiй спiдницi. На головi в нього гостроверха козяча шапка. Лице
помальоване червоними i бiлими смугами. Вiн стукотить дрiбно й лунко в
довгий барабан i маленькими кроками ходить навколо плетено? iз трави
корзини.
Нараз спиня?ться. Ударя? три рази в барабан щосили i схиля?ться до
корзини. Вiдкида? кришку i звiдтiля хапа? щось кругле. Пiднiма? над головою
високо, i всi бачать, що це людський череп.
Зойк вирива?ться з могутнiх грудей зiнджiв-веслярiв. Араби затамували
подих, зацiпенiли. Раб-слов'янин здивовано пiднiма? брови i прикрива?
долонею очi -- бо з глазниць мертво? голови вириваються яскравi променi
свiтла. Це трива? якусь мить, але всi, хто сидить пiд правим бортом,
зненацька захопленi цим незвичним i зловiсним видовищем.
Коричневошкiрий швидко опуска? мертву голову i кладе на верх барабана.
Зразу ж пiсля того над морем спалахнули променi сонця, забарвили рожевим
вiтрило, щогли i спину коричневошкiрому. Та на сонце нiхто не звернув уваги,
бо всi ще були приголомшенi видовищем чародiйського черепа.
А коркчневошкiрий вже вiв хрипким голосом:
-- Це голова мого тата... Його сила була незмiрна i вмiння незбагненне.
Тому чаклуни з усiх сусiднiх племен ненавидiли його i намагалися звести.
Зрештою це ?м вдалося завдяки отрутi. I вони з'?ли мозок мого тата. Але це
?м не допомогло. Бо моя мама втекла на острови i там мене зростила. I я
закляв на ворогiв батька. Всi його вбивцi померли в муках. Проти мене
повстали всi ?хнi родичi, i я полишив свою землю. Та завдяки магi? я
вiднайшов голову свого тата, i тепер вона менi допомага?. I сьогоднi я
побачив, що тато менi допомага?. Я взнаю, хто замислив погане проти нашого
му'аллiма, нашого годувальника... Ви бачили, як помер оманець? Невже ще
хтось хоче так сконати? Скажiть менi. Я ще раз запитую -- хто замислив i
дiяв проти капiтана, проти команди, проти корабля, проти коней? Присягаюсь
оцим черепом, щира вiдповiдь буде викупом ворохобнику. Волосина з нього не
впаде.
Та матроси в зацiпенiннi мовчали. Жоден не порушився, не посунувся, не
зайорзав на палубi. Тодi чаклун поклав череп у корзину, зняв з плеча
перев'язь барабана, поклав на палубу волохату козячу шапку, зняв iз себе
довгу спiдницю, браслети з рук i з нiг, зняв ладунку з ши? i все склав до
нiг.
Просто бiля щоки Алi пройшли ноги в пальмових сандалях. Над самiсiнькою
головою хлопця пройшли руббан i його небiж. Той зiгнувся навпiл i пер на
собi здоровенний бурдюк води. Ось вони перед голим.
Капiтан вийняв з-за пояса порцелянову широку чашу. Пiдставив пiд носик
бурдюка небожевi. Заплюскотiла вода. Коли чаша наповнилась, капiтан почав
поволi ?? пити, високо задерши i голову, i чашу, щоб усi бачили, що вiн не
вилива? воду за пазуху.
Голий сказав командi:
Нехай нiхто не дума? про отруту. Нiхто не дума? про отруту! Не думайте
про отруту!!! -- I клацнув пальцями.-- Дай, о руббане, чашу води коняревi,--
показав великим пальцем на ляду.-- Його мучить спрага i сумнiв.
Алi сховав ножi за пазуху, вилiз i пiдбiг по чашу води. Вода була не
дуже смачна -- вiдгонила шкiрою, зате холодна.
Тепер, мiй руббане, злий менi на руки, щоб усi бачили, що в мене на
руках нема? отрути.
Алi з розпачем дивився, як пiд тонкою цiвкою чаклун ми? руки. В нього
заходилося серце вiд плюскоту води по палубних дошках.
Тепер ви всi не думайте про отруту, а будете пити зо мною з однi?? чашi
по одному ковтку. Почали!
Небiж капiтана налив у чашу води i дав надпити ковток голому.
Затим голий покликав слов'янина. Той випив ковток i пiшов назад на сво?
мiсце, крекчучи та розтираючи стегна. Пiсля слов'янина iншi моряки теж
мовчки пiдходили до ворожбита i пили по ковтку води.
Коли останнiй сiв на сво? мiсце голий сказав:
Тепер питимуть вдруге зо мною тi, кому я скажу. А ви нiхто не думайте
про отруту.
Сонце вже височiло над обрi?м, може, пальцiв на п'ять. Час би й
молитись. Коричневошкiрий стояв спиною до сонця, пильно дивився в очi
кожному, кого вiн пiдкликав, надпивав з чашi, давав випити чашу до кiнця.
Серед викликаних був i раб-слов'янин. Лице в нього було похмуре, i вiн
мружив блакитнi урочливi 2 очi.
Алi побачив, що чаклун, коли зробив ковток, то вмочив кiнець сво??
бороди в чашу. I хлопець подумав: "А чи iншi це побачили?"
Потiм так само -- ковток чаклун, два-три ковтки пили всi --
оманцi-веслярi, один зiндж-нурець i один й?менець -- далекий родич руббана.
Першого схопило слов'янина. Вiн рвучко звiвся на хиткi ноги i, зiгнутий
навпiл, перехилився через фальшборт. Його швидко вивернуло i зразу ж
вiдпустило. Вiн витер рясний пiт з чола i опустився навпочiпки пiд бортом.
Другим почало вивертати негра. Коли вiн облегшився, то просто впав на
палубу -- ноги його вже не тримали. Вiн тiльки важко дихав i крутив
витрiщеними бiлками очей, мов приголомшений вiл на бойнi.
Руббанового родича схопило корчi, i вiн ледь доповз до борта, щоб не
загидити палубу. Голий чародiя пiдiйшов до кожного з них по черзi i,
вказуючи пальцем, проказав:
Ти,-- це вiн слов'яниновi,-- крав воду, бо тебе весь час мучить спрага.
Не пий багато, а краще ?ж солоне акуляче м'ясо. Легше буде. Ти,-- це вiн
зiнджу-нурц?вi,-- обдурив нашого руббана, коли вiн тобi дав грошi на молоду
бiлу повiю. I ти ?х пропив, а на рештки
переспав iз старою негритянкою. Ти-- до родича руббана-- обдурював
нашого годувальника, коли ходив на базар. Торгувався довго, купував дешево,
а рiзницю клав собi в пояс. Руббане! Ти ?х вибача?ш?
Такi грiхи можна вибачити... Але скажи менi, вiща людино, що цi
приховують?
Три оманцi сидiли скулинiг i мовчали. Але ?х трусило, просто пiдкидало
на мiсцi. Особливо було погано одному -- наймолодшому: корчi крутили його
тiлом, наче в нього починався припадок падучо?.
3 усiх трьох пiт чурiв ручаями i капав на сухi й вибiленi дошки палуби.
Наймолодший хотiв щось сказати, вуста його ворушились, але слiв не було
чути.
Тодi чаклун вiддав чашу руббану, а сам схилився до пiдозрюваного.
Що ти говориш? Це вiн -- чаклун показав на старшого оманця --
пiдговорив тебе погубити коней?.. А ти просиш води?.. Просиш не вбивати? А
тебе нiхто не вбива?. Тебе вбива? твiй злочин... Ну добре, ти менi не вiриш.
Дивiться всi -- я п'ю воду, потiм зiндж п'? воду, потiм ти, але тобi вона не
допоможе, поки не звiльнишся вiд брехнi...
I дiйсно, пiсля кiлькох ковткiв моряк-зiндж ожив, почав рiвно дихати,
утер мокре чоло, i бiльше в нього не трусилися нi руки, нi ноги.
Молодий оманець пожадливо випив до кiнця, висмоктав воду -- i за кiлька
хвилин почав кричати, хапатись за живiт, роздирати на собi одяг, шкребти
шкiру щосили, i на дошки з глибоких подряпин напливала кров.
Во-ди-и! Води-и-и! -- волав вiн скажено.
Води! -- захрипiв середульший.
Ти хочеш сказати правду?
Води! Води!
Води! Вод-ди-и-ии! В-ввод-ди!!! -- завивав молодший.
Старший раптом наче хихикнув i почав щосили битись лицем об дошки. Кров
бризкала на всi боки. Алi чув, як вiд удару об брус трiснули зуби.
Дивись, дивись...-- говорив чаклун до молодшого оманця,-- вiн буде
довго-довго мучитись, поки скона?... А ти ще довше конатимеш! -- А тодi
звернувся до руббана:
Му'аллiме! Вони зараз мучатимуться, та вони злочинцi... ?ншi не виннi
-- вони вiльнi i для працi, i для молитви...
?, нiби вибачаючись, вiн схилився перед капiтаном.
А капiтан, трохи постоявши мовчки, пiдняв руки вгору й проспiвав
заклик.
Усi мусульмани звелись i посмiшили на чисту корму, щоб сотворити
вранiшнiй намаз. Капiтан став лицем у напрямку Мекки -- вiн-бо був справжнiм
знавцем зоряних шляхiв i знав непомильно всi напрямки до всiх славних мiст.
Правовiрнi почали творити за капiтаном ранiшню молитву салят-аль-фаджр, то
пiдносячи руки до блакитного неба, то припадаючи лицем до палубного настилу.
Алi молився для вигляду, а сам повсякчас, коли вклякав, зиркав з-пiд руки,
що робиться з приреченими. Старший втисся головою в кут мiж бортом i
бушпритом i тiльки човгав скарлюченими стопами по гладеньких дошках.
Середульший дряпав собi горло i пускав слину на подерту сорочку.
Молодший лежав на боцi i щосили стискав руками черство, а ноги його
сiпались, нiби вiн збирався танцювати.
Бiлоголовий слов'янин з якоюсь сумною посмiшкою споглядав на муки
пiдозрюваних.
Чаклуна i корзини з черепом його батька не було, наче вiн випарився, чи
й взагалi був оманою, марою.
А зiнджi молилися. I той зiндж, що на шкоду собi обдурив руббана, теж
молився, може, ще ревнiше, нiж завжди.
Тiльки правовiрнi скiнчили молитву, як заволав молодший оманець.
Я скажу... всю правду... правду... правду... Тiльки дайте хорошо?...
чисто?... води...-- Та зразу й затих.
Капiтан стояв непорушно, а чаклун знову звiдкiлясь виник. Вiн то ставав
навколiшки i прикладався вухом до вуст оманця, то пiднiмався i шепотiв щось
на вухо руббановi.
Лице руббана поступово темнiло, наливалося кров'ю. Вiн важко дихав i
почав то витягувати чингал-джамбiю з пiхов, то зi стуком вганяти назад. Вiн
так стискав держак збро?, що йому аж побiлiли нiгтi.
Коли ж отру?ний оманець замовк, руббан скинув руку вгору i заволав не
сво?м голосом:
О Аллах! Закликаю тебе в свiдки -- я не хотiв i не хочу кровi цих
ворохобникiв. Але вони хотiли мо?? смертi i смертi мо?х матросiв. Вони
хотiли наших мук i нашо? смертi, дорогi мо? браття-моряки! Вони прагли
нашого добра. I це не найбiльший ?хнiй злочин. Славний наш султан Салах
ад-Дiн -- та буде йому i його во?нам благословення та покрiплення Аллаха! --
вибив триклятих псiв-хрестоносцiв iз славного мiста ?ршала?ма. I вiд цього
дня почалася перемога жовтого прапора правовiрного султана. А чому вiн
перемiг, браття мо??! Тому, що вiддав себе джихаду душею i тiлом! Хай
благословить та покрiпить його Аллах! I ще тому, що вiн вiдновив вiру, тому,
що вiн знищив iсма?лiтську ?ресь i всiх да?3 цього зловредного
вчення! Це ж бо вони сiють розбрат, колотнечу i змови серед правовiрних.
Адже то лжехалiфи Фатiмiди сприяли хрестоносним кораблям здобути порти
Палестини. А це тому -- знайте, о браття! -- що вони не тiльки лжеродичi
пророка -- хай славиться його iм'я! -- вони ще й лже-араби. Бо вони за
кров'ю -- пота?мнi iуде?... Ось вони й продавали арабськi землi залiзним
псам! I оцi три шакали! -- Руббап тицьнув пальцем в скорчених оманцiв.--
Вони теж фальшивi, як фатiмiдський чорний дирхем -- срiбло тiльки згори для
блиску, а все мiдь... Коли ми допомага?мо славному султану Салах ад-Дiну
сво?м умiнням i торговельним прибутком, вони змовились iз цим
павуком-митником, щоб я купив крадених коней. А вiн, павук, потiм би вiддав
коней ?хньому хазя?ну -- емiру Басри. I я б завис на хрестi. А ви, мо? любi
браття, пiшли б у кайданах. А мiй улюблений корабель, мiй стрiмкий птах
пiшов би у володiння цих ?ретикiв!.. Мiй корабель!!!
Руббан замовк i схилив голову на плече, мов прислухався до власних,
слiв. А тодi заволав шалено, i судини напнулись вузлами на його волячiй ши?:
Мiй корабель цим шакалам?!! А мо?х морякiв-соколiв у пута! Присягаюсь
розлученням, я цих двох заб'ю без пролиття кровi! Облийте ?х i загорнiть у
старе вiтрило, повiсьте на ре?. Н'кумбi, напо? ?х зiллям, щоб вони були при
тямi. А цього постав на ноги.
Руббан разiв три глибоко вдихнув i видихнув. Це наче його заспоко?ло, i
вiн заходився за допомогою хрестовини з тонких паличок вимiрювати висоту
сонця вiдносно обрiю.
Того що, робили iз злочинцями, вiн наче не бачив i не чув.
Та тiльки-но двох фальшивих османцiв пiдтягли на ре?, руббан закликав:
Нема? бога, крiм Аллаха, i Мухаммед пророк його! Це головне! Хто
покрiплю? вiру i захища? життя та майно правовiрних, той iстинний
мусульманин. Все ж iнше -- ворохобництво та ?ресь! Хто серед правовiрних
засiва? рiзнi погляди й суперечки, той хоче пожати нашу погибель. А тому
кожному ворохобнику, кожному пота?мному змовнику -- смерть!
Смерть ворохобникам!..-- закричали всi на кораблi. Кричав i молодий
вiдступник-iсма?лiт, i захоплений загальним шалом Алi.
Капiтан наказав чаклуну:
Дай йому палицю, нехай вiн перший ударить сво?х да'?.
Алi широко вiдкритими очима витрiщився на молодого оманця -- кiлька
хвилин тому вiн конав i ледь шепотiв сво? зiзнання коричневошкiрому чаклуну.
А тепер вiн на перший же порух правицi руббана схопив червоний мангровий '
кийок i щосили вдарив по запеленутому у вiтрило да'?.
?ншi теж похапали з палуби кийки, що ?х цiлий оберемок принiс небiж
руббана, та й заходилися молотити по пов'язаних змовниках.
Так сталося, що осторонь розправи лишились тiльки Алi та раб-слов'янин.
А ти чому не б'?ш цих шакалiв?! Га?!
Я у тебе раб... Моя вiра iнша i закон теж не такий... як ваш... Раб
працю? на господаря... Та раб не захища? його... I раб не спiва? i не гра?
господаревi... Ти господар мо?? спини i руки... але не вiри та звича?в...
Он як?!--здивувався капiтан i рукою показав, щоб припинили лупасити
лазутчикiв.-- Якщо я тобi дам свободу, тодi ти ?х заб'?ш?
Свобода така -- я хочу -- б'ю... а не хочу -- не б'ю...
Якщо так, то йди вниз i доглядай за кiньми! -- А тодi до небожа: -- Ти
видай йому бурдюк води для коней.
А потiм уже до всiх:
Славлю Аллаха i присягаюсь iм'ям пророка! Правду кажуть мудрi люди --
слов'янин завжди злодiй, упертий вiл i п'яниця... А ти чого не береш палицi?
-- повернувся до Алi.--Ти, може, прихвостень здохлих цих лжехалiфiв?!
О нi, му'аллiме! Присягаюсь розлучанням, нi!
Так бери кийок i добивай цю погань.
Не можу, о му'аллiме...
Чому?!!
Тому, що я митника i всiх його шакалiв так ненавиджу, що не хочу бути
на них схожим...
Брешеш, ти чимось iз ними пов'язаний!
О нi, руббане! -- I, не тямлячи себе вiд обурення i образи, що йому не
вiрять, вiн рвучко нахилився, став навколiшки i здер iз себе джуббу.
Матроси й сам руббан вражено дивилися на худющу спину хлопця.
Вся шкiра була сполосувала, подерта ударами канчука. Де-де шкiра вже
пiджила i навiть струпи почали вiдпадати, а де ще й рани були спухлi, i з
них сочилася сукровиця.
Алi пiдвiвся, канув джуббу на палубу, i крiзь тканину глухо вдарились,
стукнули ножi об дерево. Хлопець оголив живiт, i всi побачили синю пляму на
всю ширину живота.
-- Руббане! Тебе коли-небудь смажили жаровнею?
-- Присягаюсь Аллахом, iм'ям пророка! -- заволав руббан, i очi його
налились кров'ю.-- Ви бачите на спинi цього бiдолахи знаки пiдлостi? Ось що
свiдчить проти митника! А цi iсма?лiтськi шакали хотiли, щоб iз нами,
правовiрними, зробили те ж саме?! Та не бути йому нiколи!!! Бийте ?х, бийте
гадiв, поки ?хн? м'ясо не вiдстане вiд кiсток!!!
? на приречених посипалися удари мангрових пружних кийкiв.
Коли Алi пiдняв джуббу i почав ?? вдягати, капiтан помацав пiдкладку.
Що це -- покажи?
Алi знехотя витяг перший свiй нiж i подав руббановi.
А другий?
Хлопець видобув iз джубби i другий, з обламаним вiстрям.
Хто тобi ?х дав?! -- Очi капiтана хижо звузились.
Це моя здобич. Мене хотiли цими ножами забити. Оцим -- у Басрi, а оцим
на тво?му кораблi.
Чого ж ти ута?в вiд мене таку рiч?!
Бо для тебе нiж-- дрiбничка, руббане, а менi -- великий ма?ток. Ось
дивись -- у тебе цiлий корабель. Хiба ти збiднiв, що я взяв вiд свого убивцi
його зброю?
Ну добре, лиши собi рiзаки, а менi скажи, чому тебе мордували люди
митника?
Вони хотiли, щоб я не дотримав слова i порушив клятву...
А кому ти дав клятву?
Я поклявся одному торговцевi iм'ям пророка i Аллахом, що мовчатиму про
рiзнi дива i скарби, якi ми з ним оглядали...
I ти не порушив слова?
Нi, мiй руббане. I словом не виказав нiчого про ту людину.
I тебе вiдпустили?! Це дивно.
Менi теж дивно, бо мене обiцяли згно?ти у Водянiй вежi...
Ну нiчого, потiм я розберусь iз тво?ю загадкою. Ми все розплута?мо,
коли ти менi розкажеш всi подробицi... Та про це iншим разом.
Алi мовчки поправляв на собi одяг.
Спускайся i порай коней. Тепер ви вдвох iз слов'янином у мене буду?те
при конях... Взагалi, в цю подорож менi щастить -- i шпигуни, i юродивi
завелись на кораблi. Той не хоче свободи, а той вiдмовля?ться вiд помсти
сво?м мучителям! О Аллах! Велика твоя милiсть i незбагненнi дива, що ти
твориш у свiтi!
Капiтан звiв руки до неба i, подякувавши Аллаху за його щедроти й дива,
пiшов i собi вжучити кийком митникових найманцiв.
Хлопець спустився до трюму, i вони вдвох iз слов'янином почали напувати
й порати коней. I тут, у напiвтемрявi трюму, прорiзанiй тонкими променями
золотого сонця, що вдаряли крiзь щiлини палубного настилу, Алi побачив, що
слов'янин зовсiм не вiл безтямний i впертий, як тiльки-но говорив руббан.
Слов'янин виявився вправним i уважним конюхом. Алi без зайвих слiв визнав
його зверхнiсть i поспiшив йому допомагати. Всi конi просто самi йшли
слов'янину в руки. Окрiм того жереба, що потовк ворога Алi.
Огир твiй -- вiн наврочений... попсований... Хтось погане око на нього
поклав...
Звiдки ти зна?ш коней -- ти ж бо слов'янин? А вони живуть у холодних
лiсах i добувають хутра...
Нашi землi багатi... i холод... i тепло... i лiс ?... i степ ?... Все
зелене-зелене... Пустелi нема... Конi ? людськi... конi ? дикi... Я служив
князю i ловив у степу диких коней... Я служив князю -- стрiляв птахiв весною
i восени...
Хто такий "князь"?
Ну, це наче емiр... чи султан... виходить...
Так ти його раб? Чому вiн тебе продав у рабство до наших кра?в?
Нi, я вiльний... Я пiшов iз князем у далекий степ бити куманiв
5... Була чорна прикмета -- нiч серед дня спустилася... Во?ни жах
у серцi вiдчули, слабкiсть у руках... Кумани налетiли як хмара сарани... Ми
-- билися до кiнця сил... вони змогли... Усiм нам i пов'язали пута... Князi
полоненi у шатрi жили... Во?ни пiд сонцем i зорями... Мене зв'язали i
погнали за гори во Об?зи. Там загнали в корабель, попливли в Трапезунд...
Продали туркам iз Конь?. 3 Конь? продали в Мосул. Там продали в Ка?р. Там
продали в ?скандерiю. Там продали в Джiдду. У Джiддi продали в Моху. 3 Мохи
купив мене руббан.
Тобi дуже погано в наших землях?
Ха-ха! Як може добре бути в неволi? Слова -- чужi, вiра-- чужа, звича?
-- чужi. Спрага... спека, голод... А конi вашi добрi... Кожен кiнь... ?
скарб...
Поки вони порали коней i вели бесiду про неволю й далеку землю слов'ян,
над ними завершалась страта лазутчикiв.
22. ПАПУГА-СП?ВТРАПЕЗНИК
Легкий протяг засмоктав у трюм запах розпалюваного вугiлля. Алi
потягнув носом. Раб-слов'янин теж зашморгав i вирiк:
Готують блискавку iз китайського снiгу... Непевна справа -- раз ворога
побива?... раз сво?х забива? i палить... Руббан ворогiв побачив... Бiй
буде...-- I слов'янин-раб почав хреститись, як монахи в монастирi пiд час
свята, i щось проказувати сво?ю мовою, неквапливою й тягучою.
Про що молишся?
Не хочу помирати вiд гiрко? й солоно? води. Хочу гнити пiд зеленою
травою у сво?му степу...
На горi все сильнiше стукотiв, калатав барабан, до нього при?дналося
гугняве вищання дудки i й?менцi завели жiночим спiвом бойову пiсно. Вiд того
спiву пронизливими високими голосами в Алi аж мурашки пiшли по спинi i по
руках, а слов'янин швидко почав хреститись, але слова молитви проказував так
само неквапно i спiвуче. Враз увесь галас обтяло мов бритвою, i над кораблем
залунали крики залiзно? горлянки руббана. Навiть отут, у трюмi, було чути
кожне слово його.
Гей, люди! Спинiться! Ма?мо нагальну справу! Заклинаю Аллахом --
спинiться!
Та як не горлав руббан, певно, той корабель не стишував ходу.
I тодi знов шалено загуркотiв барабан, загугнявила пронизливо дудка,
тупотiли ноги морякiв, рипiли блоки для пересування ре?в... Одним словом, на
палубi знялася справжня веремiя.
Конi почали iржати, пихати, бити в перебiрки так, що летiли трiски. Алi
кинувся втишувати шаленого огира, i в цей час на палубi лупонув грiм -- один
раз, зразу ж удруге. I вмить у трюмi погасли золотi променi сонця, через
ляду залився у трюм густий кислий дим.
Калатав барабан, завивала дудка, i рипiли об вирiзи у фальшбортi вальки
велетенських весел. Розмiрено гупали над головами Алi i слов'янина ноги
веслярiв.
Конi просто обiсiли.
I хлопець, i полоненик, важачи головами, кидалися вiд однi?? тварини до
iншо? й намагалися притишити ?х.
Вiд ядучого кислого диму з гострим присмаком палено? сiрки Алi та
слов'янин-раб кашляли, а конi порскали та iржали.
I крiзь дим в отвори ляди Алi побачив руббана.
Малий! Зроби, щоб конi замовкли! За три стрiли ми наздоженемо iндусiв.
Тодi вони почують iржання коней, а це--не-без-пе-ка! Зрозумiв?!
Му'аллiме! Зiлля лишилось на один раз, му'ал-лiме!
Бiльше нам воно не знадобиться! -- А потiм слов'янину: -- А ти -- хочеш
прислужитися менi?
Слов'янин-раб здвигнув плечима: "Як ти скажеш". I руббан простягнув
йому лук i стрiли, Слов'янин же не простяг руки до збро?.
-- Дурень! Не людей вбивати -- як з того корабля випустять голуба, ти
його поцiль.
А...-- простяг раб руку до збро?.
Спочатку на палубу за капiтаном видерся слов'янин. На палубi вже зовсiм
не було й хмарки диму, хоча весь трюм було затягнуть густим туманом.
Гребцi були при повнiй збро? -- ножi за поясами i шаблi де в кого при
боцi, прямокутнi африканськi щити за спиною, списи лежали пiд фальшбортом.
Двi залiзнi рури на колодах пiдтягнуто на правий борт носа. Чотири
й?менця при цих спорудах щось чаклують над переносним ковальським горном.
Сам капiтан був у шкiрянiм панцирi, через плече закинув арбалет з могутнiм
сталевим луком.
Пiд щоглою чаклун щосили гатив у барабан, а лжеоман?ць, вирячивши очi,
щосили дмухав у гугняву дудку.
Кожен робив свою справу.
Та очi всiх були прикутi до дивного вiтрильника. Щогли його були круто
схиленi до задерикуватого бушприта, а жовтi вiтрила на довгих реях вигнулись
колесами.
Вiдстань мiж вiтрильниками скорочувалась.
Чудернацький вiтрильник таки було перевантажено -- бо крутi хвилi,
здавалось, дiстануть до самiсiньких отворiв у фальшбортi.
Руббан приглядався до чужого корабля з-пiд долонi. Коли Алi покликав
його, вiн з першого разу не почув. Тiльки коли хлопець смикнув його за
кольчужне плече, обернувся до нього, просто пропiк шаленим поглядом.
Назад до коней! -- захрипiв люто.
Му'аллiме! Води ще коням -- зiлля без води поволi дi?!
Звiдки зна?ш?! -- гнiвно запитав, а тодi свиснув переливчасто у свiй
срiбний сюрчок, i зразу ж небiж прибiг до капiтана,-- Ще бурдюк води
коням!.. А ти -- швидше до коней!
I Алi поспiшив у трюм, не чекаючи бiльше нiяких наказiв вiд руббана.
Тому Алi не бачив, як наздоганяли чужий вiтрильник, як слов'янин-раб
стрiляв у голуба, що пiднявся з вiтрильника, як на вiтрильнику опустили
вiтрiла i здались на милiсть переслiдувача.
Вiн тiльки чув накази руббана сво?м морякам.
Перевiрте, що вiн везе i куди везе! Нам потрiбнi бурдюки з водою. Якщо
на кораблi ? соковитi плоди -- то всi нам! Знайдiть клiтки з голубами!
Заберiть всiх голубiв! Заберiть вiтрила! I старi й новi! Лишiть тiльки
полотно -- нехай шиють собi новi. Ось тобi калита з дирхемами. Заплатиш за
все! Та швидше опускайте човна-карiб!
За голубiв теж платити? -- спитав другий небiж руббана.
За все! За все! Затямив?!!
Довго, страшенно довго тягнувся час, поки повернувся човен-карiб вiд
чужого вiтрильника.
Алi чув, як затупотiв ногами по дошках борту небiж руббана, видираючись
по линвi на корабель.
Му'аллiме! У них лише десять бурдюкiв води!..
О горе нам! О Аллах, чому ти такий немилосердний до мене?! Що там у них
ще?..
Там повно iндiйського перцю, смердючого глею, корзини з наранджами й
цiла гора кавунiв... i паки цукрово? тростини...
О аллах! Воiстину нема? бога, крiм Аллаха! О, славлю тебе, Аллах! --
полегшено видихнув капiтан,-- О Аллах! Славлю тебе, Отверзаючий Браму,
надихаючий та покрiпляючий всiх правовiрних! Правовiрнi, славте Аллаха -- ми
врятованi! Слава Аллаху!
I всi закричали:
Слава Аллаху! Слава Аллаху!
I тодi капiтан дав наказ всiм зайнятися переправкою з корабля на
корабель здобичi, за яку, правда, вiн хоч щось заплатив срiблом капiтановi
того iндiйського корабля.
I вже загорлали, закричали моряки, знявся страшенний галас, тiльки
лишилися бiля молу родичi руббановi. Та стерновий, та оманець з дудкою, та
чаклун iз барабаном пiд великою щоглою.
Алi оглянув сво? господарство -- зiлля, залите водою, вже подiяло на
коней, i вони сонно попустили гривастi ши? й розпустили губи.
Алi помацав, повiдкривав ?м повiки, позаглядав у очi, чи вони справдi
сплять?
Тодi видряпався нагору по драбинi, але на палубу не вилазив, а тiльки
випнув голову з ляди.
Побачив, як на палубу оманець i чаклун витягають на блоках згортки
величезних двох вiтрил, захоплених на чужому кораблi.
Як знизу, звiдкiлясь з-за борту, чаклуновi чиясь рука переда? клiтку з
голубами. А чаклун переда? клiтку небожевi i той ставить ?? до нiг руббана.
А потiм почалося з кавунами. Руббан покликав стернового i наказав тому,
щоб дiстали з його каюти на кормi мiцну рибальську сiтку.
Сiтку руббан передав сво?м хлопцям у човна, потiм за якийсь час з того
iндiйського вiтрильника привезли повний човен кавунiв у сiтцi. Ту сiтку
зачепили линвою i по блоковi для вiтрила витягли на корабель.
Привозили разiв чотири чи п'ять повну сiтку кавунiв i складали ?х
рiвним шаром один до одного на палубi.
Потiм привезли ще тугi паки соковито? цукрово? тростини й кiлька
здоровенних широких корзин з наранджами червоного кольору. Почали пiсля
всього вiдлазити i вискакувати на палубу всi хлопцi руббана. А останнiй
вилiз слов'янин у сво?й бруднiй одежi. ? через плече в нього на мотузовi
висiла корзина тако? тяжко? роботи, що й не можна було рiвняти до корзини
Алi з-пiд фiнiкiв. А пазуха його якимось дивним чином вiдтягувалась,
стовбурчилась пiд лiвою рукою.
Пiсля того з човна пiдняли знов у рибальськiй сiтцi, один по одному,
три величезних бурдюки з водою.
Алi здивувався -- звiдки стiльки всього пiдiймають i пiдiймають на
корабель? Адже човен-карiб мiг вмiстити не бiльше десяти чоловiк.
Потiм слов'янин пояснив Алi, що вони забрали на iндiйському вiтрильнику
такий же човен-карiб.
I от, коли все було перевантажено на вiтрильник, обидва човни були
зв'язанi й приладнанi до корми. Тодi руббан закликав:
А зараз вславимо Аллаха молитвою!
I всi вклякли на палубi мiж тими розкошами, якi вони захопили. Цьому
iндiйському вiтрильнику, сплативши навiть частково за збитки i втративши
лише одну стрiлу, щоб збити голуба. I от усi вони вклякли у ревнiй молитвi.
Не молилися лише слов'янин i коричневошкiрий чаклун.
Капiтан до них:
А ви молiться сво?м богам i дякуйте за ласку i за те, щоб сповнилось
наше побажання -- ?ндiя!
Всi ревно молилися. А потiм почали тягти вгору ре? з вiтрилами. I всi
були на сво?х мiсцях i охоче виконували кожен наказ руббана.
Руббану пощастило зразу вловити вiтер, i, розгортаючись великою дугою
навколо пограбованого iндiйського корабля, судно все бiльше й бiльше
набирало розгону. Задзюрчали, загомонiли тугi струменi води пiд форштевнем.
Почав корабель виходити на пряму, щоб не заходити в жоден порт,
поминути всi пристанi, нiде не заправлятися водою i не поповнювати запаси
?жi, не допускати митникiв до оглядання трюмiв i не сплачувати нiде мита, а
мчати й мчати -- до само? Пiвденно? ?ндi?. Туди, де так високо цiнуються
конi i де вiдпочива? людське око на всяких пiвденних щедротах i дивах.
Слов'янин, тiльки-но скiнчилася загальна молитва, спритно спустився
вниз. Зразу полiз у пота?мний закуток, де нещодавно Алi влаштував собi
схованку. Подлубався у корзинi, витяг одну за одною двi речi i сховав ?х ще
глибше в закамарок. Витяг потiм щось iз пазухи i запхав до корзини. В
корзинi почулося камешiння i нiби засвистiла птаха.
I ось тут капiтан закричав до них згори:
Ану ви, ледарi! Швидко нагору!
Вiн розставив людей ланцюжком. I всi вони передавали з рук у руки
кавуни до кормово? порожнечi в трюмi. Там була ретельно викладена цiла гора
кавунiв. А також у трюм спустили три бурдюки з водою. Корзини з помаранчами
руббан наказав перенести до свого житла на кормi.
Паки цукрово? тростини поскладали в трюмi, в затишному мiсцi.
Капiтан скликав усiх нагору i виголосив таке казання:
О браття мо?! Над нами тепер благословення Аллаха! I навiть твiй,-- вiн
показав на слов'янина,-- твiй бог ?са, i навiть,-- вiн показав пальцем на
чаклуна,-- дух твого батька -- вони сьогоднi допомогли нам. I ?м подякуйте,
що вони допомогли нам! Тепер у нас ? ?жа для коней i соковита ?жа для нас,
коли не треба дудлити воду. Отож славлю Аллаха!
I всi закричали: "Слава Аллаху! Слава Аллаху!"
А тепер, мо? браття, ви показали, що серед вас нема? бiльше зрадникiв.
Ви показали, на що здатнi! Тому я вам вiдкрию одну та?мною: все Арабське
море ми перейдемо без жодно? зупинки в жодному порту. Ми спiшимось аж у
Калькуттi! Ми йдемо через усе Аравiйське море на пiвденний схiд -- на схiд
Двох Ослiв ! I нiкуди не зверта?мо, нiкуди! Я знаю цей шлях! Вiн у мене
весь розписаний по зiрках i Мiсяцю! Ми не будемо страждати, не загинемо анi
вiд голоду, анi вiд спеки, якщо половину шляху пройдемо за десять днiв. А
тому всi ми, браття, попросимо покрiплення в Аллаха! Сотворимо молитву
салят-аль-хаджа во здiйснення наших бажань!
Коли була виконана молитва за всiма канонами, коли просвiтлiли всi вiд
радостi й надi?, тодi знову звернувся до всiх капiтан:
А тепер станемо на десять днiв, як на вiйнi, до весел, до вiтрил i всiх
снастей. А пайка буде такою, яку я обрахую, скiльки в кавунах води i
м'якостi. Шкаралупу з кавунiв не викидати! З помаранчiв теж не викидати! До
тростини -- не торкатись, вся пiде коням! Я ж себе вiддаю в руки Аллаха i
вашо? моцi та вiдваги!
Всi загорлали:
Му'аллiм?! Ми з тобою! Ми з тобою! Хай покрiпить тебе Аллах!
Зразу ж порозходились усi по сво?х мiсцях.
I справдi, тепер корабель був, як у день вiйни. Без перестану гребли
всi матроси.
Навiть неквапного слов'янина пройняло, i вiн при?днався до веслярiв.
Алi дуже дивувався цьому слов'яниновi -- то вiн був, як вiл, якого
притягли на базар продавати, а тепер у ньому вiдчулася неймовiрна напруга,
наче вогонь у ньому грав... Це вiдчувалося i по мiцно стиснутих вустах i по
блиску урочливих, блакитних очей. По тому, як вiн пiдкручував сво? довгi
бiлi вуса, що спускалися набагато нижче його коротко? вибiлено? сонцем
бороди. Крiм того, Алi взнав, яка то була та?мниця, що слов'янцi сховав у
пота?мному кутку. Бо слов'янин став з усiма до весел, проте капiтан пiдiйшов
до нього i показав рукою: "Нi! Ти йди до коней! Там допомагай хлопцевi..."
Слов'янин похмуро подивився на руббана, мовчки здвигнув плечима i полiз
у трюм до коней.
Вiн пройшов помiж розслабленими, обвислими на лямках кiньми до
форштевня, витяг iз схованки iндiйську корзину i витягнув звiдти зеленого
папугу з поламаним хвостом.
Нiчого. Пiр'я нове виросте... хвiст бiльший i кращий буде.
А папуга дзьобом прихопив пальця слов'яниновi. Та слов'янин лише
погладив папугу по головi i запхав назад до корзини. Потiм вiн полiз далi в
схованку i витяг звiдтiля глечик з вузьким закоркованим горлом. Висмикнув
чiп i почав смоктати рiдину , час вiд часу важко вiддихуючись.
I по трюму, перебиваючи сморiд кiнського поту, поплив хмiльний запах
наймiцнiшого пальмового вина.
В горлi у слов'янина все булькало, вiн важко вiддихувався, але не кидав
глечика, продовжував ковтати, i вже починало булькати в черевi.
Алi зробилося страшно. Вiн знав, що це вино дуже солодке й страшенно
мiцне. Щоб людина могла випити стiльки пальмового вина за один раз?!! Та вiн
же зараз звалиться i не встане!
Та от, зрештою, слов'янин iз цмоканням вiдiрвався вiд горла глечика.
Важко видихнув, постояв, наче прислухаючись, i тодi заткнув глек. ? тримаючи
однi?ю рукою за ручку глека, покалатав пiд вухом, щоб перевiрити, скiльки
там ще лишилося вина. Вдоволено засмiявся i довго вмощував глек у схованцi.
Алi дивився. Й чекав, що ось цей кремезний, мiцний чоловiк почне
заточуватись i при першому ж сильному хитанин корабля впаде, вдариться
потилицею об шпангоут, або пiд копита сонному, запамороченому жеребцевi!..
Та нiчого подiбного не сталося.
Тiльки весело вiдригнувши винним духом, слов'янин, вперше за весь час,
засмiявся i сказав:
Тепер душi мо?й легше стало!.. Одпала глина з душi... Душа моя свiтла,
ясна... Нема суму...
I, щось собi мугикаючи пiд носа, обiйшов усiх коней, усiх помацав. Бо
тут у мороцi трюму, довiряв бiльше сво?м пальцям, нiж очам. Спинився перед
лядою, обсмикнув на собi подерту сорочку, розв'язав пояса, пiдперезався
по-новому i вилiз на палубу. Хитаючись разом з палубою корабля, пройшов до
капiтана. Капiтан саме в цей час дивився на сонце через свою дерев'яну
хрестовину -- вимiряв стоянку сонця над обрi?м.
А сонце вже починало сильно хилитись униз. Всi кольори починали
насуватись золотiнню та смарагдовими зблисками вiд хвиль.
I дивнi були запахи, що напливали на хлопця з усiх бокiв.
?з добро? схованки, крiзь щiлини в стiнi каюти плинув винний солодкий
запах вогненних помаранчiв, терпкими трав'янистими солодощами несло пiд
пакiв тростини iз трюму.
I у всi цi запахи якоюсь недоречнiстю, неспоко?м i безглуздям вливався
гострий запах винного вiддиху, що чадiв навколо слов'янина.
Слов'янин ступив до капiтана i, затинаючись, проговорив:
Хазя?не!.. Давай...-- вiн запнувся, а капiтан почав злоститись, бо раб
перебив йому обчислення.
Ну, швидше говори, що там?
Капiтане! Знiмай... дошки... над кiньми! Конi дихають мало... Коням
треба дух чистий... Вiтер...
Он ти про що? Ну добре, а хто ж знiматиме? Ти вмi?ш?
Я з Русi... i все можу!.. -- рубонув слов'янин повiтря рукою.
Я бачу, що ти i пити, i красти вмi?ш!
Капiтане! Не крав... я... Тi...-- слов'янин показав пальцем за
спину,--тi... дали вино... в подарунок.
За що тобi дарунок, ти ж раб?!
А я ?м показав -- я голуба поцiлив...
А вони тобi повiрили? Вони ж не бачили з-за людей i снастей, що ти
стрiля?ш?
Попрохав лук ? показав ?м, який я стрiлець!
О, так у них i зброя була.
У них хороша зброя... о руббан, у них китайського снiгу багато...
Звiдки тобi вiдомо?!!
Я в трюм спускався...
О Аллах! Милiсть твоя безконечна! Все, все ма? межу, тiльки сила твоя i
милiсть безмежнi!!!
Руббан звiв руки до неба i вславив Аллаха. А потiм закликав стернового,
який був водночас i теслею. Вони вдвох iз слов'янином познiмали iз середини
палуби дошки, i з баку над трюмом. I тепер туди проникало свiтло. I повiтря
заструменiло, розносячи по всьому кораблю дух кiнсько? сечi й поту, кiзякiв,
терпкий запах свiжо? цукрово? тростини i кислих, вогких шкiр бурдюкiв iз
водою.
Потiм слов'янин спустився вниз, i знову до коней, а руббан викликав до
себе нагору Алi.
Скажи, де вiн узяв...-- спитав руббан ласкаво, але з якимось
загрозливим притиском,-- де вiн узяв вино i скiльки випив?
О му'аллiме! -- Вражений здiбностями слов'янина, хлопець звiв угору
руки точнiсiнько так, як робив руббан.-- Вiн видудлив бiльше половини
винного глечика! Вiн його принiс у тiй корзинi...
А що вiн там ще принiс, у тiй корзинi?!
Я не знаю, бо вiн ?? розкрив без мене... А коли спорожнив корзину,
запхнув туди зеленого папугу.
Таки вiн точно злодiй!
Але ж, руббане, ти ж сам чув, що йому це все з корзиною подарували!
О! Ти вiриш цьому п'яницi?
Я чув, що вони п'яницi... але бiльше про них нiчого не чув. На Сук
ар-рукику 4 вони в нас рiдко бувають... Я лише один раз бачив, як
?хнiх жiнок i дiтей продавали.
Де це у вас? У Басрi?!
О му'аллiме! Я не басрi?ць! Я iз славного мiста Багдада!
Он воно що!.. Менi й спочатку здалася твоя вимова не басрiйською, але
потiм не звертав на це уваги. Ну, тепер iди, спускайся вниз у трюм... i щоб
слов'янину допомагав. Вiн добре тобi допомага??
А му'аллiме! Присягаюсь Аллахом, я не звик брехати! Не вiн менi
допомага?, а я йому!.. Вiн коней, як жiнка дiтей коханих, пора?!
Справдi, о Аллах, дiла тво? незбагненнi! Хто б мiг подумати, що вiн
зна?ться на конях?.. Продали менi його як теслю. Ну добре, йди й працюй.
Потiм розкажеш, що там вiн вироблятиме... Цiкаво, цiкаво...
По роботi, коли вже крiзь дiрку не зазирало сонце, слов'янин сiв на
свiтлому мiсцi, бiля драбини в лядi. Вiн тримав корзину ногами, а папугу
почав боркати, прошиваючи йому маховi пiр'?ни на крилах.
Для чого вiн тобi? Чого ти його борка?ш? Вiн нiкуди не полетить з
корабля.
Звiдки менi знати -- втече, не втче? Менi вiн треба весь час пiд
рукою... Папуга мудрий птах -- слова зна?. Навчу його слову мо?му -- буде
менi спiвтрапезник! Ми будемо з ним говорити, а ви не будете знати!
Ох-ха-ха! -- I слов'янин смiявся нестримно i безжурно, як дiтлахи.
Алi дивувався, i його здивуванню не було межi -- пiсля половини глека
раб мiг попасти вiстрям в ость пера i протягти голку з волосiнню!
Папуга протестував вiдчайдушно, пручався, дряпався пазурами...
Та дарма старався слов'янин -- наступного ранку, коли вiн вiдкрив
корзину, щоб погодувати папугу, птах струснув пом'ятим пiр'ям, по-дурному
скрикнув, злетiв крiзь ляду нагору, покружляв над кораблем i опустився на
вершок першо? ре?.
Слов'янин вискочив за ним на палубу i довго стояв пiд щоглою,
простягаючи птаховi на долонi прирощення та закликаючи його опуститись i
скуштувати чудовi лакiтки.
Та ба -- папуга зиркав униз i щось бурмотiв мовою сво?х попереднiх
господарiв, Зрештою руббан не стерпiв -- пiдступив до слов'янина:
Ну не спуститься вiн до тебе! Нехай трохи погуля?, а потiм ми його
вловимо. ?ди краще до коней!
Му'аллiме! Конi попоранi! Тепер я вiдпочиваю...
Ну добре, стiй отут стовпом i чекай свого друга! Так вiн до тебе й
спуститься!
Слов'янин сiв пiд щоглу i ланцюжком вiд себе розклав покорм для птаха.
Вiн сидiв непорушно майже три змiни гребцiв. Тiльки голову замотав
ганчiркою.
I дочекався, поки папуга опуститься на палубу й вiзьме корм.
Коли ж папуга взяв корм, слов'янин смикнув за волосяну петлю, i папуга
забився вiдчайдушно у нього в руках.
Тепер слов'янин пообрiзав птаху маховi пiр'?ни i обтяв обмизканого
хвоста. Прив'язав за ногу мiцною линвою з кокосового волокна i посадовив
собi на плече.
Папуга обурювався цiлий день i майже всю нiч, сидячи на плечi в
слов'янина. Кусав його за вухо до кровi, стрiпував обкороченими крильцями,
рвав дзьобом повороззя. Але коли здавалося, що ось-ось трiсне остання
волосинка його пута, слов'янин хапав птаха. ? знову зав'язував цiлий
мотузок. I весь цей час слов'янин тихо розмовляв з птахом сво?ю мовою.
23. ПАЦЮКИ ТА КРИЛАТ? РИБИ
Та ось, день на дев'ятий, вiтер задув з рiвною силою вiд самого сходу
сонця. Не змiнився опiвднi i так само наповнював круто випнутi вiтрила на
вечiрнiй зорi.
Капiтанвкляк на кормi i зносив молитву подяки за те, що зрештою
вiдмiнний вiтер, му'асим1, настав.
Усi мололися -- кiнчилося каторжне веслування для всi?? команди!
Тепер була тiльки робота руббановi -- зорi мiряти i шлях незримий по
водi прокладати, стерновому -- перевiряти вiрнiсть звороту лопатi стерна,
дидбану2 в гнiздi на щоглi -- спостерiгати, чи не з'явиться де
яке судно чи сплячiй кит, обом конярам -- Алi та рабу-слов'янину -- порати
коней,
?ншi бiльшу частину доби тепер вiдсипались або вiддавалися розвагам.
Грали в костi, але не на грошi -- капiтан заборонив. Танцювали до нестями
пiд барабан чаклуна й дудку оманця-вiдступника. Та через день виявилася бiда
-- майже третину кавунiв пожерли пацюки. Ви?дали середину, прогризаючи знизу
дiрку. Береш кавун -- а в руках лише шкаралупа зелена!
Почали ганятись за ними, та марно,-- кiлька штук забили, останнi
сховалися по найдальших закамарках.
Тодi руббани наказав перепинити переслiдування.
Якщо ми ?м перекри?мо шлях до кавунiв, вони вiд голоду ще почнуть жерти
жирнi линви! I ми всi пiдемо на дно!
Всi згодились з капiтановою мудрiстю i лишили кавуни на знищення
пацюкам.
Та слов'янин заповзявся. Вiн нiчого не сказав -- тiльки за якусь годину
сплiв з волосiнi добру вудочку, з м'якого залiза африканського зiгнув гачок
i почепив до нього кiлька пiр'?н свого поборканого папуги. Зовсiм мало часу
минуло, зовсiм нiщо, а папуга вже звик до нового господаря i за всi
пiклування вiддячував тим, що смикав слов'янина за вухо, коли хотiв ?сти, та
безбожно гидив сво?му хазя?ну на плече. Але слов'янин не сердився -- пiдклав
на плече шмат повстi i все говорив i говорив до папуги сво?ю повiльною,
тягучою мовою. На зауваження матросiв, що папуга не зможе так повiльно
говорити, слов'янин поблажливо махав рукою:
Побачимо!
А вудочку вiн змайстрував не для того, щоб ласувати рибою. Смажена
свiжа риба -- найкраща приманка для пацюка! Так вiн пояснив Алi. Ще
змайстрував iз мангрово? палицi два маленьких луки i з очеретяно? циновки
наробив стрiл. Наконечники з обгорiлого, обпаленого мангрового дерева
прив'язав волосiнню.
Один лук дав Алi, другий iграшковий лук лишив собi,
I вони завiсили ввечерi смажену рибу над кормою на мiднiм ланцюжку.
Погойдувався корабель, перекочуючись iз хвилi на хвилю, i гойдалася смажена
риба. Гойдалася, то залiтаючи за борт, то перехиляючись над палубою.
Лампа пiд скляним ковпаком ледь висвiтлювала кормову будову i снастi.
Дидбан з височини свого сiдала побажав усiм добрих снiв.
Слов'янин i Алi сидiли за паками нерухомо. Ось на палубi наче пролетiла
якась тiнь, за нею друга, третя.
Одна тiнь стриба? i зависа? на рибi.
Алi спуска? стрiлу. Та тiнь висить на рибi. Тоненько цвьохка? тятива
другого лука. Тiнь з писком пiдстрибу? вище риби i зника? за бортом.
Тепер друга тiнь пiдскаку? вгору i зависа? на рибi. Алi швидко
примiря?ться i пуска? стрiлу. Довгаста тiнь висить на рибi, метеля?ться
разом iз нею, а потiм вiдпада? кудись униз за борт. Третя тiнь нiяк не
наважу?ться стрибнути на рибу. I зника?. За якийсь час Алi i слов'янин
бачать, що тварина спуска?ться на рибу по мiдному ланцюжку. Не змовляючись
-- обидва випускають стрiли. Третя тiнь з писком летить у хвилi. Пiсля того
бiля риби довго не з'явля?ться жодна тiнь. Коли ж iще "мисливцi" побачили
двi тiнi, слов'янин поклав руку на плече Алi: "Не стрiляй!" I вони дивились,
як два здоровенних пацюки шматують рибу, зависши над водою. Наситившись,
тварюки важко зiстрибнули вниз i вмить щезли серед рiзного начиння на
палубi.
Чому ти не вбив цих двох?
Це розумнi пацюки. Завтра вони iнших приведуть... Не можна всiх
стрiляти--iншi почують небезпеку i не прийдуть.
Так за кiлька ночей Алi й слов'янин вибили всiх пацюкiв на кораблi.
I вже не було жодного пожованого кавуна. Та руббан зауважив нiби
незадоволено, що його звiльнили вiд пацюкiв.
А ти ще й хитрий до всього, слов'янине! Якщо ти перемудрував пацюкiв,
то тебе треба стерегтися. Хто зна, яку ти пастку кому придума?ш?!
А поки що настало на кораблi райське життя -- пацюкiв нема?, вiтер не
стишу? i не прискорю? свого повiвання, ?жi вдосталь i води помiрно на
кожного видiлено.
Та найбiльшою радiстю була вранiшня подiя.
Слов'янин примостився на кормi ловити рибу. Алi ж залiз на самий нiс,
розпластався там i споглядав, як унизу пiд форштевнем пiниться зелена важка
вода, як погойдуються лапатi китицi, пiдвiшенi на брусах. I раптом з корми
почувся крик слов'янина.
Що вiн кричав-- Алi недiбрав, та зразу ж звiвся на ноги i обернувся до
корми. I завмер вiд дивного дива -- навкiс до корабля велетенською згра?ю
летiли блакитнi риби. Однi вже падали в зеленi важкi склистi вали хвиль.
?ншi неслись, розставивши темнi плавцi -- довженнi, мов у ластiвки крила.
Третi з'являлись над водою i, бiжучи по самiй поверхнi, штовхались хвостом i
в стрибку зависали над водою. А вiтер зносив ?х на корабель. I тодi тi риби
якоюсь чудодiйною силою, бо не махали сво?ми плавцями-крилами, не били
роздво?ним хвостом, але зносились вгору-вгору i перелiтали через палубу. 3
кожною миттю ?х ставало все бiльше й бiльше. Вони бились об снастi,
вдарялись у вiтрила i падали на палубу. На палубi пiдстрибували, танцювали
свiй смертельний танець. А проте деякi так високо пiдскакували, що
перелiтали через невисокий фальшборт назад у смарагдовi хвилi моря-океану.
?ншi проскакували у отвори для весел i з плюскотом занурювались у яскравий
смарагд хвиль.
На кораблi почалася справжня веремiя. Мов скаженi, стрибали по палубi
моряки i хапали з палуби, витягали iз закуткiв летючих невдах. Папуга па
плечi слов'янина кричав чи не найголоснiше. Вiн розмахував сво?ми
обчикриженими крильцями i волав дурним голосом: "Го-го-го! Га-га-га!" Навiть
капiтан не витримав i заходився пiдбирати крилатих риб з палуби.
Та Алi закляк вiд захвату -- вiн не хотiв, не мiг про?авити жодно?
подробицi цього чудесного видовища! Ось у лiктях двадцяти заструменiли по
похилому валу води кiлька смуг, мов хто пустив по водi стрiли. Смуги
розiрвались, i з них, таки паче справжнi стрiли, вилетiли й полетiли навкiс
до корабля синi крилатi рибки. Вiтер зносив ?х до баку корабля, i вони
пролетiли просто перед очима в Алi. Простягни руку -- вiн би ?х збив. Та
хлопець не зробив цього. Вiн намагався запам'ятати, якi вони. Багато всяких
риб вiн бачив у сво?х незлiченних подорожах за дивами, але цi вкарбувалися
йому в пам'ять найсильнiше i назавжди. I коли вiн ?х потiм пригадував, то
заплющував очi -- я зразу ж йому ввижались у стрiмкому летi стрункi синi
рибки. 3 чорними гагатовими плавцями i золотими круглими очима.
I чогось, коли вiн закривав очi i згадував крилатих риб, йому завжди
згадувалися багдадськi ластiвки в стрiмкому летi над каламутним Тiгром i
зблиски синього дiаманта в склянiй чашi на подвiр'? Бен Сахла.
Алi провiв поглядом крилатих рибок до ?х занурення у воду й знову
повернув погляд до того мiсця, звiдки вони злетiли. I з жахом стислося його
серце -- там, де мить тому вилiтали з води летючки, рискаючи то туди, то
сюди, рiжучи гострим плавцем хвилi, ширяла чорна акула. За нею з'явилася
друга, третя, четверта, п'ята, шоста... Вони покрутились пiд бортом корабля
i пiрнувши пiд нього, попливли далi за згра?ю сполоханих лiтунiв. Та одна
рибина, не коротша за човен-карiб, обпливла кiлька разiв навколо вiтрильника
i стала в затiнку пiд кормою. В тiнi ?? було добре всю видно. Вона нiби
стояла на мiсцi i не поводила й трохи плавцями, тiльки гнала й гнала
навкiсним хвостом воду. ? було видно, як закручуються вихорами струменi
зелено? води.
Алi став на кормi, i, вчепившись, щоб не впасти, за туго напнутi линви,
споглядав, мов зачарований, страшну потвору. Корабель то пiдносило вгору, то
кидало вниз по широких схилах водяних валiв. I акула то здiймалась до
самiсiнько? поверхнi, то занурювалась у прозору глибочiнь. I не вiдставала
вiд вiтрильника i на пiв лiктя.
Алi тягло вiдiйти вiд корми, не дивитись на акулу, та вiн все стояв i
стояв, мов зачарований. Схаменувся тiльки тодi, коли хтось узяв його за
плече. Вiн пiдвiв очi -- над ним горбоносе, мов у слов'янинового папуги,
лице рубана.
Не дивися довго! Дурна прикмета. Це ангел смертi до тебе пiдплив i
випробову? тебе. Але це й добра прикмета -- бути тобi моряком. Тiльки до
тих, хто стане справжнiм моряком, пiдплива?...-- i капiтан не назвав нiяк цю
чорну тiнь у смарагдовiй глибинi, а тiльки показав пальцем.
А тепер ходiмо поласу?мо летючими оселедцями. Смачна риба...
На баку моряки поставили зразу двi жаровнi в глиняних ящиках i
розпалювали на них деревне вугiлля. Вугiлля прикрили згори залiзними
решiтками i кидали на решiтки полов, що впав до них iз повiтря.
Алi мовчки сiв до гурту.
Руббан поплескав його по плечу.
Не бiйся, хлопче! Краще знати в лице свою смерть, нiж чекати ?? з-за
рогу в чужiм портовiм мiстi.
О му'аллiме! Я вражений крилатими рибами! Вони як багдадськi ластiвки
-- стрiмкi й чудовi. Всi розповiдали рiзнi чудеса про пiвденнi кра?, i
чомусь нiхто нiколи не розповiв про таке диво! -- Алi здвигнув плечима i в
глибокiм здивуваннi пiднiс до неба руки.
Це ж чудо чудес! Це вже друге чудо, яке я бачу, вiдколи рушив iз
Багдада...
А яке перше? -- улесливо спитав оманець-вiдступник, прикривши хижий
блиск сво?х дiвочих очей пишними вiями. Це вiн вперше запитав i заговорив до
когось на кораблi, пiсля того, як вiдрiкся вiд сво?х вчителiв i приклав руку
до ?хньо? страти. Блискавкою спалахнуло в хлопцевiй головi: "Вiн -- як та
деревна змiя, що стрiли менi отру?ла! Ну пiдожди, так ти i взна?ш!"
У Басрi ? диво див -- червоно-бiла троянда! -- швидко, не вагаючись нi
хвилi, заговорив Алi.-- Згори кожна пелюстка бiла, а на половинi, якби хто
бритвою роздiлив, -- ста? червоною... Але пахне вона слабенько, наша шипшина
на пустирях та белебнях значно пахучiша, особливо в мiсяцi
нiссанi.3
Так ти був у садку Бен Сахла, хочеш сказати?!! -- витрiщився на нього
оманець, зловiсно блискаючи вже широко вiдкритими очима.
"Он ти як?! -- скiпiв подумки Алi.-- Ти таки з племенi людоловiв! Зараз
я тобi покажу!"
Я не хашашiн i не лицедiй, щоб мiг удати з себе iудея i зайти до
невiрного у хатнi поко?. I звiдки ти, оманець, зна?ш, що троянда та -- в
садку у Бен Сахла? А, може, вона в нього на даху пiд пальмами в срiбнiм
барилi зроста?? Адже саме так багатi iуде? плекають квiти, о му'аллiме!
Оманець зцiпив зуби i знов прикрив пухнастими вiями прекраснi дiвочi
очi.
Руббан погладив бороду.
Ти забагато зна?ш як на приблудного цуцика... багдадський хитрун!
Виростеш, якщо зносиш до того часу голову,-- будеш великим пронозою! А тепер
скажи менi -- де ж ти бачив, у кого бачив?
Я жив у господинi Айшi, бо тодi кораблi не йшли до ?ндi?. Та й до
всього мене не брали капiтани, бо я не маю грошей, а для працi па кораблi я
нiби заслабий... I от у не? збирались люди й виселились, слухали пiсень...
Там один раз була спiвачка Кадарiя. I хтось Кадарi? подарував цю троянду з
садка Бен Сахла...
Алi пильно дивився тiльки на оманця-вiдступника, хоча лице повернув до
руббана i говорив йому. А очима пильнував оманця. I при словах сво?х "цю
троянду з садка Бен Сахла" вiн побачив, як оманець ковтнув слину, нiби
збираючись щось сказати, та стримався.
А що спiвала Кадарiя? Не пам'ята?ш?
Пам'ятаю тiльки, що спiвала не Кадарiя, а хорасанська красуня Нiссо.
Ти пам'ята?ш пiсню? -- Руббан схилив голову до плеча i зазирнув у очi
Алi.
Пам'ятаю слова...
Проспiвати нам змiг би?
О му'аллiме! Я слова всi перекажу, але спiвати не буду. Бо я не
гуламiйят i нiколи не танцював нi перед ким i не спiвав! Я тiльки можу бити
в барабан.
Ну добре, перекажеш слова i подаси мотив, а мо? хлопцi проспiвають...
Слов'янин сiв до гурту, бо вiн чи не найбiльше за всiх позбирав рибин,
i, вкусивши хрумтячи коричневу спинку риби, видобув свiй глек, запив з нього
добрим ковтком вина.
Не псуй вином чудеснi пахощi риби! -- сказав капiтан i поморщився.-- Як
не можеш ласувати без вина, то йди до коней!
Слов'янин здвигнув плечима, i папуга загорлав вiд цього: "Го-го-го!
Га-га-га!"
Прихопивши сво? вино та рибу, слов'янин почапав униз до коней.
Всi ж iншi лишилися на бацi ласувати рибою. I час вiд часу вони чули в
трюмi незвичнi слова раба. У вiдповiдь на них -- крик папуги: "Го-го-го!
Га-га-га!"
Коли до?ли всю рибу, руббан попрохав Алi переповiсти слова пiснi i
проспiвати мелодiю. Кра?м ока Алi спостерiг, що наймолодший небiж руббана
примостився поруч пiд пакою i, розкривши на колiнах зошит, швидко спису?
його калимом. Коли Алi замовк, руббан узяв зошит з рук юнака, прочитав
уважно, а далi показав нiгтем, де треба виправити помилку в запису мелодi?.
Поки вони займалися пiснею, чаклун спустився в трюм до слов'янина.
Я бiльше не потрiбен, о му'аллiме? -- шанобливо спитав Алi, схиляючи
голову.
Поки що не потрiбен, потiм поговоримо про те, що ти тут нам розповiв.
Не все менi зрозумiло. А зараз можеш iти...
Алi порачкував вiд капiтана i поспiшив до трюму.
У трюмi вiн застав слов'янина й чаклуна за пиятикою.
Пили вони не з глечика, а кожен iз сво?? чашi -- чаклун iз кокосово?
шкаралупи, а слов'янин з дерев'яно? грубо вирiзано? чашi.
Слов'янин мiж ковтками вина обсмоктував кожну кiсточку риб'ячу, весь
час шматком яко?сь тканини, мов рушником, обтирав маснi губи.
Лице чародiя було радiсно здивоване. Розгладилася зморшка мiж бровами,
розпливлися мляво в посмiшцi товстеннi рожевi губи. А очi, вирлатi,
чорнi-чорнi з блакитними бiлками, повело на рiзнi боки.
Слов'янин простягнув йому останню смажену рибку:
Вiзьми закуси... П'яний будеш швидко... Вмiти треба пити вино.
Нi, нi,-- вiдштовхнув чаклун рибу.-- Я мiцний пияк! Мене цим вином з
нiг не зiб'?ш!
На що слов'янин щось зауважив сво?ю мовою i похитав головою. Папуга
скрикнув: "Го-го-го!"
-- Що ти йому сказав? -- запитав Алi.
Коли до бою ще не дiйшло, нема чого похвалятися, хто буде в переможцях.
Зрозумiв?
Зрозумiти тебе важко, але я зрозумiв.
Ну i добре! Був би ти свiдком, хто краще п'?, i в кого голова яснiша
залиша?ться.
Тут i без свiдкiв все ясно... Треба тiльки очi мати.
Ти, малий,-- чаклун посварив пальцем,-- не посмiхайся. Я почаклую,
взнаю, де ти руббану не все сказав, i ти скажеш! -- Очi його знову стали
нормальнi,
i мiж бровами прорiзалася глибока зморшка. Слов'янин приклав палець до
вуст, мов говорячи: "Не сперечайся з ним! Я йому влаштую чаклування!"
А нагорi тим часом усе повторювали й повторювали кожен рядок "Фатiми"
до безконечностi.
Хтось свистiв у бамбукову флейту, гугнявив на дудцi. Багато людей
ляскали в долонi. I високий голос усе повторював у рiзнiй тональностi: "О
Фатiмо, Фатiмо, ясна зiрка моя!"
У трюмi ж у присутностi Алi чаклун припався до вина i марно змагався iз
слов'янином у пиятицi. Коли чаклун упав набiк, слов'янин-раб пiдвiвся,
навiть не похитнувшись. Тiльки в черевi в нього забулькало вино. Папуга, що
був задрiмав на плечi господаря, спросоння викрикнув: "Га-га-га!"
Ти сиди тут i стережи чаклуна, аби вiн ще чого не вко?в. Я ж пiду до
руббана просити кавуна. Можу так вкрасти, так узяти -- кавун моя здобич од
пацюкiв. Та я хороший... Пiду сво? попрошу...
Вiн рiвною ходою пройшов до драбини й швидко вилiз на палубу.
Алi втратив усякий страх перед чаклуном -- якщо людина п'? i пада? з
нiг вiд хмелю -- значить, вона теж ма? слабину!
Он скiльки доклав зусиль чаклун, щоб викрити й зробити безсилими та
безборонними i оманцiв, i слов'янина, i негра, i й?менця! А тепер сам прилiз
на запах вина до слов'янина, мов шолудивий собака на сморiд падла! Нi,
недарма в слов'янина блакитнi очi! Правду казали ворожбити на базарах, що
блакитнi очi -- урочливi!
На палубi все повторювали слова i наспiв мелодi?, а слов'янин уже
повернувся до трюму.
На перев'язi через плече в нього висiв той барабан, на якому того
жахливого ранку грав чаклун.
Очi слов'янина iскрилися шаленим блакитним вогнем, коли вiн швидко
витяг iз низу барабана щось округле, мов кавун, в темно-вишневi парчевiй
пеленi.
Зiрвав парчу -- i на Алi воззрилася чорними зiницями кiстяна голова. Та
самiсiнька, що того жахного ранку свiтила золотими променями. Слов'янин
простяг череп хлопцевi.
Нi, нi !!! Що ти?!! -- затрусився з переляку хлопець.-- А якщо вiн
прокинеться?!!
Зараз я перевiрю, як вiн спить!.. -- I слов'янин потягся до саморобного
хлопцевого сагайдака по стрiлу.
Не руш!!! -- засичав Алi.-- Одна з них отру?на!
Яка отрута?
Змi?на.
Слов'янин з вiдтягнутою рукою завмер. Подивився на череп, який тримав у
лiвицi, глянув на хлопця i виголосив:
Я не братиму стрiлу, а ти дослiдиш черепок, де в ньому ? золотий
промiнь...
А звiдки ти зна?ш, що менi це цiкаво?
Дивився у тво? очi -- вони тодi черепок пильнували. Чорну людину не
бiйся -- я його як коня стриножу.
I слов'янин, поклавши череп поруч iз чашею вина, витяг iз закутка
залiзнi тюркськi пута i поборкав чаклуну обидвi руки i праву ногу.
Алi обдивився череп з усiх бокiв i побачив на потилилицi рiвно
пропиляну щiлинку.
Це його зацiкавило, тож вiн так i незчувся, як забув про жах перед
мертвою кiсткою, i взяв череп до рук. Направив зiницi до неба, а сам
зазирнув у щiлину. I перед очима в нього заколивалось, засвiтилося золотаве
марево.
Тодi Алi швидко перевернув череп догори i подивився на дiрку, до яко?
крiпляться шийнi хребцi. Дiрку щiльно затуляв чiп iз слоново? кiстки.
Хлопець витяг чiп, зазирнув усередину черепа та побачив, що кiстка iз
середини рiвнесенько визолочена твореним золотом.
"Ов-ва! Ось звiдкiля золотi блискавки-променi! Сонце пройшло крiзь
щiлину в потилицi, вiдбилося вiд золочено? кiстки, як промiнь вiд люстерка,
i вилетiло довгим променем крiзь зiницi!.."
Всяке диво ма? свою хитрiсть,-- виголосив слов'яни i видудлив чашу з
вином.
Затим загорнув череп у парчу, встромив згорток у вiльний отвiр довгого
барабану i вилiз нагору.
Алi чекав, що станеться щось страшне, бо все ж вони порушили чужу
та?мницю.
Проте нiчого не сталося. Слов'янин повернувся i зняв пута з чаклуна.
Дав один кiнець пут Алi.
-- Тягни до себе! -- наказав хлопцевi.
Алi потяг щосили i впав навзнак -- бо одна лапка була розiгнута. А
хлопець цього не помiтив.
?нший раз пильнувати треба! Я одягнув на чаклуна пута -- ти страху не
мав i черепок подивився! Тво? здоров'я! -- Слов'янин пiднiс у бiк Алi чашу i
з великим задоволенням поволi вицiдив ?? до дна.-- Я не маю пожадливостi на
це вино -- чаклуна частував! Вiн воду жалiв... Собака! Шакал!
Чаклун звiвся на лiктях i замурмотiв щось, сiв з великим зусиллям i
обхопив голову обома руками. А слов'янин нарiзав кавун, i вони вдвох iз Алi
досхочу ласували.
I папугу слов'янин не забував. Коли папуга брав лакiтки кiгтистою лапою
i пiдносив до кривого дзьоба, цегельно-червоне обличчя раба розпливалось у
нiжнiй посмiшцi.
Чаклун же вiдповз у затiнок вiд вiтрила й так i сидiв, припавши спиною
до низького фальшборту, розкидавши на всi боки руки й ноги. Голову вiн
задер, очi заплющив i важко дихав роззявленим ротом. А пiт рясно, мов краплi
дощу, повиступав на його тiлi.
Вся команда, навiть керманич, пiдспiвували оманцю-вiдступнику, який
високим чистим голосом вiв "Фатуму". Хлопець не став слухати його завивання
й придихання, а спустився вниз до трюму.
Чому смуток у тебе на чолi?
Мою пiсню вивчив шакал-оманець, i всi йому тепер пiдсовують.
Не шакал -- скорпiон вiн! Стережися його завжди!
Це я знаю! У нього душа людолова!
Нiчого, ти меткий, обкрутиш його! -- I слов'янин обвiв палець навколо
пальця.
Папуга, нiби схвалюючи й пiдтримуючи господаря, загорлав:
Го-го-го! Га-га-га!
Вгорi ж над палубою, над снастями i над зеленими хвилями линула бадьоро
щемлива пiсня про Фатiму...
24. ШАЛЕНИЙ ВИХОР
Тепер на кораблi щодень лунали спiви i повсякчас гуркотiв барабан до
стрiмкого й?менського танцю. Один раз навiть сам руббан став до кола i
протанцював увесь танець, потрясаючи в повiтрi блакитним лезом джамбi?.
Мусон рiвномiрно надимав промасленi сiрi вiтрила i гнав корабель
однаково бадьоро i вдень, i вночi.
Тiльки плюскотiла та пiнилася важка смарагдова вода пiд крутим
форштевнем.
Кожен день ловили безлiч дорад i розкошували свiжою рибою.
Власне, крiм капiтана-руббана, стернового, Алi та слов'янина-раба, всi
вiдпочивали й розважались як могли -- танцювали, спiвали, грали в костi. А
якщо й ловили рибу, то тiльки до того часу, поки вона брала наживку. Якщо ж
доводилося почекати, потерпiти, то зразу й облишали снасть.
Алi та слов'янин-раб крутилися весь час бiля коней -- ?м обом було
видно, що конi починають пiдупадати. Не так уже пожадливо по?дали фiнiки та
цукрову тростину, перебирали тонкими губами товчену пшеницю, наче вишукуючи
якiсь тiльки ?м вiдомi зернини.
Руббан слiдкував за мiсяцем, сонцем i зiрками. А стерновий пильно
доглядав за поворотами стерна та зрiвнював шлях судна з тим курсом, який
проклав руббан.
Слов'янин збирав по всьому трюму кiнськi волосини iз гриви та хвоста i
сплiтав iз них тонку, премiцну й слизьку линву.
Одного вечора на першу щоглу, власне, не на щоглу, а на вершок ре?
опустилася чайка, така малесенька, може, трохи бiльша за сорокопуда, i хвiст
у не? довгий i роздво?ний, мовби хвiст ластiвки.
Слов'янин подивитися на птаху, похитав головою, щось муркочучи собi в
пухнасту золотаву бороду.
Здивувало Алi, що того дня десь пiсля обiду всi лежали покотом на
палубi. I нiхто з любителiв спiву не мiг прохрипiти й однi?? ноти. Дехто
навiть спустився в трюм до коней, хоча не всiм морякам був до вподоби
кiнський дух. А проте тут було прохолоднiше. Нiби вiд бортiв, що омивалися
водою. У слов'янина вiд поту залипалася борода, бiле волосся, геть вигорiле
пiд сонцем, тепер потемнiло i звисало на лице мокрими жмутами, прилипало до
чола.
Конi були зовсiм хворi -- ледь з'?ли по жменi фiнiкiв i навiть воду
пили без охоти.
I хвилi якось уповiльнювалися. Збивались iз ритму.
Ранiше вони йшли, як лави кiннотникiв до бою, а сьогоднi то набiгали
одна на одну, то просвiти мiж ними ставали довшi.
Все мерехтiло, палало нестерпним блиском, рiзало очi до слiз. Нiби всi
кольори, крiм тьмяно? блакитi неба, зеленi води ближнiх хвиль та лазуриту
обрiю, зникли. I по всьому срiбний дзеркальний блиск. I коли Алi дивився на
палубу, на чорношкiрих зiнджiв, то ?хнi тiла йому здавалися не чорно-синiми,
як завжди, а нiби посiрiлими.
Так-сяк проковтнувши вечерю i сотворивши молитву, хто був правовiрний,
повкладалися спати. Дехто примостився, щоб його краще обвiвав вiтерець, на
кормi. Капiтан був геть змоклий вiд поту.
Я знаю спеку в Червоному морi,-- сказав капiтан,-- коли з пустелi
летить розпечений пiщаний пил. Але тако?, яка геть тебе розварю?, мов
тюркську локшину, ще не зустрiчав!
Менш за всiх у цiй задусi страждали тiльки дво?: стерновий та Алi.
Хлопець дивувався, чому так виходить. Адже зiнджi були звичнi до сонця, тому
вони й чорнi. Та вiн, бач, краще них переносив спеку, був рухливий
настiльки, що це помiтили навiть зiнджi й щось невдоволено забуркотiли собi
пiд носа.
А йому було байдуже, i вiн полiз вгору по птаху, яка примостилася на
вершку щогли.
Птаха не ворушилась, поки Алi пiдповзав до не?, дзьоба тримала
роззявленого, i блискуче чорне око пильно стежило за наближенням небезпеки.
Пурхнула вона на iншу рею тiльки тодi, коли Алi ледь не торкнувся бiлого
шовковистого пiр'ячка.
Слов'янин виглядав знизу iз трюму i проказав, ще спрокволiше, нiж
завжди:
Птаха щось нам вiщу?... Коли б не передрiкала вона бурю... Це вiща
птаха... Ти не чiпай ??... Краще iди вниз, будемо розливати коням...
Вiн ще щось говорив, проте Алi зрозумiв, що слов'янин бо?ться яко?сь
бiди, несподiванки i тому хоче переконатися, що конi доглянутi i прив'язанi
на сво?х линвах - повороззях, щоб за яко?сь пригоди вони не обiрвались, не
побились i не потовкли одне одного.
Капiтан, сидячи в затiнку пiд вiтрилом, витяг iнструменти iз скриньки.
I, розклавши бiля нiг свою пота?мну карту, щось на нiй вимiряв рогачиком.
Вiн виходив на свiтло, мiряв хрещатими паличками сонце i знову залазив у
тiнь, аби ще раз мiряти щось та креслити на сiрому шматi паперу.
I коли капiтан прокладав шлях на паперi, який потiм належало пробiгти
кораблю по хвилях моря-океану, тодi всi мали триматися вiддалiк. Не
пiдходили ближче нiж за десять крокiв, нiхто не кликав капiтана.
Тим часом день пройшов, i сонце спустилося просто лiворуч за кормою,
таке страшно червоне, криваве, як розпечене бува? воно в пустелi в
найжаркiший мiсяць азар.
Усi були такi пригнiченi жахливою спекотою, що не звернули нiяко? уваги
на те, що, як тiльки впало смеркання на вiтрильник, то зразу пташка, дрiбно
перебираючи лапками, боком почала спускатися по ре?. I коли вже зовсiм стало
темно, вона перескочила з ре? на кормову каюту де спав капiтан i його родичi
-- наффатiни-вогнеметники.
Алi теж важко дихалося внизу, у темрявi цi?? плавучо? конюшнi. Вiн
хотiв лягти спати нагорi. Та слов'янин сказав йому:
Дивись, як птаха вiдчува? тi голоси, що ? у вiтрi, яких не чути людинi.
Вона, певно, слуха? бурю. Вiзьми птаху сюди.
Але ж вона не да?ться себе взяти!
-- Зараз вона нiкуди не подiнеться.
Алi потихеньку пiдкрався до не? i прихопив ??. I чув тонкими пальцями,
як б'?ться ?? серце в нього в долонях.
А слов'янин, сказавши, що в нього болить голова, стискав i торсав
пальцями скронi, розтирав щосили долонями сво? випуклi надбрiвнi дуги.
Навiть папуга сьогоднi був якийсь розкуйовджений, нiби мокрий, i весь ча?
роззявляв здоровенного дзьоба -- показував товстого круглого язика.
От Алi зняв цю маленьку пташку, схопив ??, i вона не пручалася сильно,
не билась, лише кiлька разiв ущипнула його гострим дзьобиком за пальцi i
потiм завмерла.
Алi хотiв спати нагорi. Та слов'янин покликав його вниз.
Щось менi конi не подобаються. Будемо спати бiля коней. Не дай бог щось
трапиться, я один не впораюсь. А iншi хiба тямлять у конях? От дивно у вас
-- конi вашi найкращi в свiтi, а багато ваших людей у них зовсiм тями не
йме. Навiть вояки.
А у тебе як, слов'янине? Хiба не так?
У нас зна?ш як -- во?н вмi? i пiшки битись, i на конi верхи, i
човном-лодi?ю правити.
Якщо ти такий вправний, як i всi вашi, чому ж ти в полонi?!
Лице слов'янина стало похмурим, але не злим, вiн огладив злиплi мокрi
вуса та бороду й поволi проказав:
Тому що наш во?н -- найкращий. А князi й во?води лише про свого власну
шкуру пам'ятають. I ненавидять одне одного i заздрять. А до всього, як
згадати, загублять вони край. Ну, а конi все ж до тебе бiльше звикли...
Певно, те зiлля, що ти ?м давав... Може, воно приворотне?
Та нi! -- не погодився Алi,-- Це зiлля просто дурманне. Ним i людей
обпоюють. Щоб убити або пограбувати. Я знаю цей запах. На базарi чув одного
разу такий, коли це зiлля один аптекар продавав якомусь злодюжцi пота?мно. А
той свого товариша, гравця в костi, обiкрав.
Алi спустився вниз: i справдi конi були не такi. Вони якось уривчасто
дихали. По всiй ?хнiй шкiрi проходило тремтiння. Слов'янин знову притис себе
за скронi, заплющив очi.
?й-богу, не можу! Треба хоч трохи вина випити.
Пролiз мiж коней в закут i дiстав рештки свого вина. Зробив два
довгих-предовгих ковтки. Потiм заткнув чiпом глечик.
От чу? мо? серце, не знаю що... але туга на серцi.
Капiтан пiсля довгих вагань наказав сво?му небожевi кинути поплавок на
линвочцi.
Дивно. Добре дме вiтер. Але ми сьогоднi йдемо повiльнiше, нiж учора. Це
менi дивно, бо нiяко? супротивно? течi? я не помiчаю...
Му'аллiм ще раз по камалю, вiд самого початку, перевiрив дороговказнi
зорi. Але знов усе спiвпадало з книгою, якою вiн керувався. Зрештою вiн
витер пiт iз чола, за вухами i вимучено протяг:
Нi, треба лягти перепочити, бо голова як не лусне...
Вiн загасив лампу, накривши гнота малим бронзовим наперстком, а згори
ще й скло поставив, та подався до себе в каюту...
А ущерблений мiсяць, удень ще позначений на тьмяному небi, тепер, не
дивлячись на свою горбатiсть i малi розмiри, освiтлював море з якоюсь дивною
гостротою. Раптом угорi на палубi почулися шаленi удари барабана. Це була
тривога, що спадала сюди вниз, i на малого, i на слов'янина-раба, i на
коней, i на обох птахiв.
Почулися крики розпачу, вiдчаю, несамовитого страху. А барабан все не
вщухав i не вщухав. Та за якийсь час той барабанний бiй заглушили
вiдчайдушнi зойки й крики неймовiрного жаху багатьох людей.
Загорлав, як божевiльний, папуга. Запищала птаха, яку Алi тримав на
грудях, прикривши полою джубби. Алi вискочив i, не випускаючи чомусь птаху,
метнувся межи коней до драбини, видерся на палубу. I не мiг нiчого анi
второпати, анi зрозумiти, -- чи зараз нiч, чи день. Бо геть усе осявалося,
променилося срiбно-блакитним сяйвом.
Бiля капiтансько? каюти чаклун щосили бив у барабан. А матроси
повернулись у той бiк, звiдкiля вдень вiяв вiтер. I Алi за ними повернув
голову i вiдчув, як холодом обпiка? йому руки й груди, як нiби свинець
налива?ться в ноги, а спину пройма? пекучим жаром. Те, що вiн побачив, не
вкладалося нi в яке розумiння того, що подiбне може бути. Було видно, може,
за фарсах 3, як з моря вироста? стовп хмар, нiби виру? дим пiд
казаном пiд час тюркського свята. Пiд свiтлом мiсяця здавалися димовi хмари
то срiбними, то смарагдовими. I вони вирували, ставали стiною, вгору все
бiльше розросталися, розросталися. Ось уже цей вихор хмар пiдiймався,
заливав пiвнеба i дугою вигинався. У неймовiрнiй височинi сягав зiрок. Тодi
всi впали долiлиць i читали один одному молитву смертi. Тут заволав
капiтап-му'аллiм не сво?м голосом i прихопив за руки очманiлого чаклуна, що
бив i бив у барабан:
Згортайте вiтрила! Спускайте ре?! Закривайте дiрку в палубi!
Проте бiльшiсть продовжувала класти ракати та пискливими голосами
спiвати молитву.
Тiльки небiж му'аллiма, чаклун i стерновий кинулися до снастей. Та
начиння ?м корилося погано. Велетенська рея з вiтрилом почала швидко
посуватися вниз. Вони не змогли ?? затримати, i при падiннi вона зачепила
одного матроса. Вiн лежав на палубi непритомний вiд удару.
?ншi так само продовжували молитись. Му'аллiм, його родичi i слов'янин
вiдтягли покалiченого набiк i заходилися крiпити рею на палубi,
припасовувати тугими линвами iз складними вузлами. А мулат-дидбан сидiв у
сво?му воронячому гнiздi й щосили волав. Тодi муаллiм засвистiв у срiбний
сюрчок, i дидбан на мить замовк.
Спускайся швидше!
Не можу-у-у, му-у-у'аллiм-ме! Р-у-уки-и-и i ногии-и вiдняло-о-о!
I дидбан знову заходився вищати, як наврочена баба на базарi.
Тодi капiтан знов засюрчав i крикнув матросу, щоб вiн мiцно
прив'язався!..
Алi не бачив, що мулат-дидбан там робить на горi.
А ти спускайся швидше до коней! -- Капiтан рвучко обернувся до Алi.
I вiн знову з помiчниками продовжував спускати рею друго? щогли...
Му'аллiм кричав слов'яниновi, хоча навколо панувала тиша i вони стояли
поруч. Тiльки здалеку вiд велетенсько? хмарно? труби долинало грiзне
стугонiння, наче якийсь велетень-джин торсав небесну баню. Навколо корабля
хвилi перестали плюскотiти. I вiтер африканський, що так безвiдмовно гнав
усi цi щасливi днi вiтрильник, опав. Настав повний штиль.
Що робити?! Ми впустимо рею на цих слимакiв та вiзьмемо грiх на душу! I
тодi зовсiм корабель лишиться без команди! -- волав на всю горлянку капiтан.
Му'аллiме, дозволь менi ?х пiдняти! -- загорлав слов'янин. I, не
чекаючи згоди капiтана, хапав матросiв, ставив на ноги i хрипiв кожному в
лице:-- Баба! Шакал! А папуга в нього з-за пазухи висунув голову i теж
несамовито верещав: "Го-го-го! Га-га-га!" Вiд слов'янинового втручання дехто
й сам пiдвiвся i став до снастей. Почали з капiтаном i його родичами
заводити рею на iнший бiк i спускати на палубу.
Деякi продовжували без упину творити ракати, хоча вже й слiв молитви не
вимовляли, а з ?хнiх вуст зривались лише зойки, хрипи й прокляття нечистим
силам моря i неба...
Тодi слов'янин заходився i останнiх хапати, зводити на ноги, а декому й
урiзав по обличчю.
Алi здивувався, як вiн пiдiймав здоровенних хлопцiв. Вони ж були на
вигляд набагато сильнiшi й важчi за нього. Отак пiднявши всю команду за
допомогою слов'янина, капiтан спустив i другу рею. Наказав якомога швидше
все в'язати на палубi. Згадуючи потiм цю нiч, Алi мiг не вагаючись сказати,
що було видно, як удень. Тiльки свiтло було не денне, тепле й житт?дайне, а
пронизливо-блакитне, мертве. Чи воно випромiнювалось вiд неймовiрно? хмарно?
завiси, що виростала з океану десь на обрi? i пiднiмалось до зенiту небесно?
банi i там розпускалось, мов пальмова верхiвка? Чи кидало на корабель, на
хвилi океану, вiддзеркалене тисячократ блакитне сяйво ущербленого мiсяця?
Цього вже вiн не мiг збагнути.
Алi стояв посерединi палуби бiля спущено? першо? ре?. I тiльки зараз
побачив, що в руках у нього лежить принишкла пташина i навiть не збира?ться
тiкати. Коли побачив, що з нею, злякався. Змило потом вiд страху. Почало
трясти, мов у пропасницi. Ступаючи тремтячими ногами до драбини, кинув собi
пташину за пазуху i миттю скотився вниз. Конi принишклi й водночас напружено
настороженi. Алi вийняв пташку з-за пазухи i посадовив у затишне мiсце на
брус. Птаха завмерла i не ворушилася. Здавалось, вона так само, як i конi,
прислуха?ться до грiзного гуркоту, що все ближче пiдступав до корабля.
Ось усе почало тремтiти. Грiзне стугонiння, глухе, глибоке. Воно наче
йшло зсередини, iз глибини моря. Воно просочувало наче i дошки, i снастi, й
тiло. Тепер Алi вiдчув -- не страх тiпа? його. Гуло повiтря. Гули хвилi, якi
раптом почали здiйматися горами.
Гуло, рипiло й стогнало все тiло корабля.
В гудiння починали домiшуватись громи. Одна за одною спалахували
блискавки. Алi поклав руки на шкiру коней i вiдчув з обох бокiв, що конi теж
тремтiли, як i вiн сам. Але гудiння йшло i з повiтря, i з води. Раптом воно
почало вiдходити кудись, пронеслося, нiби хвиля, перекотилося через
корабель. I пiшло далi, далi.
Та грiм гахкав безперервно. Гуркiт розривав, розламував небо вже просто
над головою, проникав у воду, проймав усе дерев'яне шите тiло корабля.
Висвiтлювали блискавки гострiше й чiткiше, нiж сонце у полудень мiсяця
хазiрана4! I тодi ставало видно всiх коней. Навiть жилки на ?хнiх
шиях набряклi. Несамовито виряченi обiсiли очi. Роздертi в шаленому гоготi
пащi, вишкiренi блискучi гострi зуби. Та не було чути гоготiння, не було
чути нiякого ?ржання. Все забивав безперервний гуркiт грому, настiльки
сильний, що Алi здалося, нiби хтось йому встромив у вуха гострi нiгтi i
ось-ось протне ?х до мозку. I вже за якусь мить Алi був оглушений.
Здавалось, раз i назавжди.
У пекельних спалахах громово? ночi побачив, як над дiркою в палубi
розтягують буйволячу шкiру. Вiн, власне, не знав, що це буйволяча шкiра,
просто моряки затягували отвiр якимось цупким запиналом. Вони прив'язували
його. Бачив, як нагорi в отворi моряки схилилися з линвами в руках, чiпляють
петлi на стовпчики. В капiтана з голови злетiла чалма. Тепер при кожному
спалаху блискавки було видно кучерявi, наполовину сивi коси, якi на тiменi
тугим вузлом стискував широкий срiбний обруч. Рвучко схилявся i метеляв
сво?ми мокрими патлами слов'янин. Нахилявся i затягував щосили петлi
могутнiми руками чаклун. А пiдстаркуватий, мовчазний стерновий допомагав ?м.
I за якусь мить, так здалося Алi, було закрито шкiрою буйвола розiбране
мiсце палуби. По драбинi спустився раб-слов'янин, вiн щосили тягнув линву
вниз, а за нею шмат шкiри, навiть зубами вчепився, i ув'язав ?? до основи
щогли, за опорнi бруси.
Зразу стало важче дихати. А при останньому спалаху блискавки Алi
побачив, як тремтить в закутку птаха. А ще помiтив, що слов'янин запхав
свого папугу за пазуху. I вiд ши? за пазуху тягнеться шворка, на якiй
слов'янин тримав свого улюбленця. А папуга настовбурчив пiр'я, роззявляв
кривого дзьоба i, певно, щось верещав. Що -- Алi не чув. Бо все для нього
замовкло, коли лупонув той, перший, вибух грому. Все для нього опустилося в
тишу. Коли Алi побачив, що крiзь ляду спуска?ться вниз слов'янин i тягне за
собою линви, щоб в'язати волячу шкiру на ляду й закрити трюм вiд зливи i
морсько? води, то одночасно опустив на товстiм мотузi клiтку. I коли знову
блиснуло й усе засвiтилося слiпучою блакиттю, то вiн побачив, що це клiтка з
голубами. "Ага! -- подумки сказав вiн собi.-- Капiтан бо?ться, що вiтер
нагорi все розлама?, навiть його каюту, i вiднесе в море цих поштових
голубiв з того пограбованого iндiйського вiтрильника!"
В шаленому вихорi корабель закрутило, кидало з боку на бiк,
пiдхоплювало i кидало днищем об хвилi. Основа, корпус i все начиння рипiло,
трiщало, стогнало. Клiтка з голубами зiрвалася з балки, вдарилася об
поперечину i розлетiлася на трiски. Голуби випурхнули i металися в темрявi,
чiпляючи час вiд часу Алi крилами.
Весь дикий гуркiт, свист i трiск ще доповнювався якимось дрижанням.
Воно йшло нiби iз середини,-- наче з води, мовби з дна океану-моря, iз
глибини. Таке бувало на кiнських ристалищах пiд Багдадом на ярмарку.
Вершникiв ще не видно, а тiльки хмарка куряви над обрi?м. Та якщо прикласти
голову де землi, то земля вже стугонiла вiд кiнського чвалу. Отакий чвал,
отаке стугонiння зараз долинало в корабель i з глибин води. Тiльки в сотнi
разiв сильнiше, нiж на кiнських перегонах.
Алi позакладало вуха, i вiн тiлом вiдчував неймовiрне тремтiння усього
корабля й води за дерев'яними стiнами.
Нараз йому повiдкладало вуха, мов хто вiдняв би вiд його вух могутнi
долонi, що перед тим стискали голову.
I вiн аж присiв -- так йому вдарило у вуха дике гоготiння вiтру. Таке,
що свистiло у всiх снастях, спiвало кожною щiлинкою, завивало кожною дiркою.
Проникало в трюм, мов дудiння у величезну сопiлку. Тонкi струменi вiтру
проривалися крiзь палубу до трюму i наче батогом вдаряли по живому.
Тепер Алi чув, як несамовитим голосом, схожим на голос божевiльного,
кричав папуга, зрештою видершись з-за пазухи слов'янина.
Вiтер за якiсь митi розвiяв, провiтрив увесь трюм. Надув його свiжим,
вогким повiтрям. Вивiяв, висмоктав задушливий дух кiнсько? сечi, солодкого
поту i кiзякiв.
I в трюмi запахло йодистою морською водою.
Алi вiдчув, що все повiтря нiби насичиш якимось туманом, нiби в повiтрi
завис прохолодний водяний пил. Хлопець облизав губи i вiдчув, що вони геть
солонi.
По тому, як тремтiли борти корабля, в'язанi й шитi з кiлькох шарiв
справжнього тикового дерева, дощок, Алi вiдчув, що корабель почина? мчати,
летiти все швидше й швидше.
То вгору рвався, то вниз опускався нiс корабля.
I Алi то падав назад, на коней, спиною, то зависав над кiнськими
спинами, над слов'янином та його горластим папугою. Зрозумiв -- вiтер
переносив корабель через величезнi хвилi...
Що там робилося нагорi, чи хтось там був ще на палубi живий? Чи вже
всiх позносило вiтром у воду?
Потiм корабель почало крутити i кидати з боку на бiк.
Нараз вiтер наче пiдняв корабель над хвилями. I корабель нiби завис у
повiтрi. Затим почав падати, падати. Довго-предовго.
Алi вiдчув, як у грудях зробилася порожнеча, i серце наче збира?ться
вискочити через горло.
Неймовiрне падiння у чорний колодязь, нарештi скiнчилось. I корабель,
носом i днищем, з такою силою врiзався у воду, що Алi в очах застрибали
зеленi кружала вiд удару в п'яти. Та руки просто вiдривало вiд тулуба, бо
вiн схопився за линви, чимось било по ногах, по череву, по спинi чимось
сiкло, мов батожжям. Поруч нього, десь наче в черевi коня, булькало i
вирувало, нiби зашипiло в казанi. ?ржання якогось другого коня перебивалося
дзюрчанням рiдини. В трюмi поплив солодко-кислий сморiд блювотини.
Та його зразу ж прогнало протягом.
Кричав слов'янин:
Кона? третiй кiнь! Лiзь до нього!
Пiдiйди ти! Я не пролiзу звiдсiля. Там лямки пообривало...
Слов'янин щось ще йому закричав, та в цей час з такою силою гупнуло, що
Алi здалось, нiби його вдарили долонями щосили по вухах. Крiзь щiлини
блимнуло червоним.
Засмердiло смаленим ло?м, ядучою сiркою. Знов почувся трiск, i щось
завалилося на палубу.
Алi здогадався, що то зламалась щогла. I зразу ж гухнуло громом над
самим рабом-слов'янином.
Крiзь щiлини тонкими голками полетiли червонi променi. В ?х примарному
свiтлi Алi встиг вздрiти -- слов'янин осiда? бiля основи щогли.
Тепер Алi знов заклало вуха, та ще й стисло скронi болем вiд ядучого
смороду, що всмоктало вiтром у трюм.
Потiм палуба затрусилася вiд ударiв. То згори вдарив дощ, i не
струменi, i не градини величезнi, а ринули суцiльнi потоки води. Нiби падав
з неба неосяжний водоспад.
Вода вдарила по вiтрильнику, по палубi, i аж вiдчув Алi, як вона
притисла судно до хвиль.
Замiсть iаленого вiтру крiзь найменшi щiлини в палубi тепер вривалися
гострi цiвки води.
Наче корабель спинився, захитався на мiсцi. Тiльки хвилi то пiднiмали
його на дику височину, то спускали в якусь безконечну яму.
Все тремтiло, гул вiд наближення всеохоплюючого чвалу, мовби тисячi
тисяч тисячiв скакунiв мчали по хвилях.
Вiд того вода i все насичувалось тим неймовiрним вiдчуттям зрушення,
здвигу, двигтiння.
Ось двигтiння пiдкорило собi i корабель, впало на нього згори. Воно вже
не наближалось, воно було тут. Алi вiдчув, як у нього не вистача? дихання.
Як забива? йому все всерединi. Як вiдкриваються самi собою вуста.
Вiн намагався вдихнути, набрати повнi легенi повiтря. Але повiтря не
заходило в дихалки, стояло перед його вустами стiною. Здавалось, невидима
сила витягла з нього нутрощi.
Щось сталося з кораблем. Корабель трусонуло, як тодi, коли вдарила
блискавка. Алi вiдчув, нiби щось луснуло, щось трiснуло над його головою.
Боляче цвьохнула по плечах i по тiменi линва. Вiн подивився вгору -- якась
неймовiрна, невидима сила вже наполовину вирвала, висмоктала з дiрки над
трюмом i над лядою волов'ячi шкури, так ретельно припасованi руббаном i його
хлопцями.
I волов'ячi шкiри кудись летять. За шкiрами пурхнула клiтка, голуби i
ча?чка. Все вгору й угору, до самих зiрок, зникають з його очей.
Коли корабель припинив свiй бiг i його почало просто колисати на
велетенських хвилях, вiн навiть не крутився, а тихо собi дрейфував за
хвилями.
Бо, здавалося, постiйний i невпевнений мусон перестав вiяти. I над
Арабським морем запанував штиль.
Алi вiдчув не слабiсть, а дивне полегшення i наче якесь просвiтлення,
прояснення в головi. Змучене, зболiле тiло з кожною миттю почало
наповнюватись все бiльшою й бiльшою бадьорiстю.
Крiзь звiльненi отвори в трюм падало навкiсне промiння ясного мiсяця. I
Алi зауважив, що кут тiнi зовсiм не зманився вiд то? митi, коли йому
довелося спуститись до коней. А в темрявi трюму пiд час бурi йому здавалось,
нiби вже давно минула нiч i надходить свiтанок. Тiльки ранiше мiсяць була з
правого борту. А тепер вiн свiтив вiд лiвого. Значить, корабель розвернуло
кормою по курсу.
Алi тiльки тепер усвiдомив, що сто?ть по колiна у водi й на водi
колива?ться всяке смiття, дерев'яне начиння та кавуни.
Алi покликав слов'янина. У вiдповiдь з-за основи зламано? щогли почувся
його стогiн.
Затинаючись, боячись впасти у брудну воду, Алi пробрався повз наляканих
коней до слов'янина. Раб по шию лежав у смердючiй водi. А папуга, мокрий,
страшний, як п'яне видiння, сидiв у нього на головi. Алi з усiх сил почав
торсати слов'янина за плече боячись, що вода ось-ось залл? рота слов'янину.
Той застогнав i роздер повiки. Почав поволi пiдiйматись.
Це ти, хлопчику? Що трапилося зi мною?
У щоглу потрапила блискавка!..
Раптом папуга стрiпонув мокрими, брудними крилами, забризкавши лице
хлопцевi.
Тю на тебе, iблiс! -- злостиво лайнувся хлопець.
Почувши його слона, папуга ще раз стрiпонув обмоклим пiр'ям i закричав
якесь слово мовою раба. Те слово, як чарiвна паличка, подiяло на
приголомшеного слов'янина. Вiн, набравши повнi груди повiтря, вмить пiднявся
на повен зрiст. З нього чурiла брудна вода. На горi почулось якесь
камишiння, i в проймi ляди з'явилося потворне обличчя. Все геть обсмалене.
Зi жмаками обгорiлого волосся. Без однi?? брови, друга стирчала наперед. Ця
носата бридка подоба, з носом кривим, нiби дзьоб папуги, прохрипiло голосом
му'аллiма:
Ви тут живi?
Алi спитав у цi?? потвори, бiльше схожо? на якогось пекельного iблiса,
анiж на ?хнього капiтана:
Поклянись Аллахом, що ти людина, а не iблiс!
Обсмалена голова роздратовано крикнула голосом му'аллiма:
Присягаюсь розлученням i тим, що вiдпущу сво?х рабiв, що це я! Шайтани
б забрали твою дурну голову!
Нi, ти скажи бесмелу! -- вiв сво? Алi, все ще не вiрячи, що оця потвора
-- ?хнiй руббан.
Ну добре,-- згодився зрештою руббан,-- дурню божий...-- I проказав
спокiйним голосом бесмелу,-- Що там у вас?
Слов'янин сильно вдарився... i, зда?ться, напився гижi...
А ти?
Менi просто страшно було... Дуже. I ще -- я один раз лiтав над кiньми.
Отодi, коли корабель закрутило i потягло вгору... Ну, ще бiда, му'аллiме,..
Дво? коней наче б мали сконати -- блювали. I вода прибува?. Бо згори
налилося. Спочатку було менi по колiна, а тепер, бач, i слов'янину вище
колiн.
Вилазьте нагору!
На палубi хто сидiв безтямно, хто лежав, а кiлька чоловiк молилися, не
дотримуючись, як за законом, чистоти мiсця. Однi з цих людей, а вони були
араби, були геть чорнi вiд кiптяви, всi обсмаленi i в жахливому лахмiттi,
Зiнджi здоровеннi, довготелесi, а ?хнi чорнi лискучi тiла були замазанi
бiлим гiпсом та вапном. По обличчях спливали бiлi патьоки. Густе кучеряве
волосся злиплось у якiсь бiлi оладки.
Алi не змiг стриматись i зареготав на все горло.
Вiд щогли залишився тiльки стовп заввишки iз самого Алi. Уламок щогли,
без гнiзда, метелявся на линвах з правого борту у водi. Там же звисала на
линвах рея з вiтрилом вiд iндiйського патамару 5.
Вiд каюти з правого борту стирчали лише двi поламанi й обгорiлi стiни.
Перед же весь був розметаний i обгорiлий. I палуба обгорiла, немов ?? хто
випалював велетенським розпеченим лощилом.
Чого, дурню, регочеш?! -- загрозливо захрипiв руббан.
Та наперед вийшов слов'янин.
Бо смiшно дивитися -- зiнджi всi бiлi. Тво? родичi всi -- чорнi як
зiнджi. Ти сам схожий на птаха -- маха?ш руками i кричиш.
Руббан вiд такого зухвальства остовпiв. Потiм обмацав сво? обличчя,
оглядiвся i почав реготати, як тiльки-но реготав Алi. ?ншi теж почали
реготати. Нареготавшись досхочу, руббан засюрчав у срiбний сюрчок.
Дякую всевишнього i милосердного за порятунок! I ви дякуйте!.. А потiм
всi ми вславимо його iм'я сотню разiв!!! Тепер слухайте мо? команди!
Стерновий i наффатiни -- витягти рею з вiтрилом!!! Зiнджi -- готуйте замазку
для щiлин! Конярi -- до коней! Всi iншi -- по вiдра в корму! Налаштуйте
вiдра i вичерпуйте воду з трюму! А я визначу нашу стоянку! Аллах нам
допоможе! Аллах акбар! -- заволав вiн, як бойовий клич.
I його обiдрана, обсмалена команда -- i мусульмани, i зiнджi-погани, i
вiд несподiванки навiть слов'янин -- в загальному поривi закричали тричi:
Аллах акбар! Аллах акбар!! Аллах акбар!!!
I кожен кинувся виконувати свого частку роботи. Руббан же недовго
вимiрював зiрки й мiсяць. Пiсля перевiрки лоцi? вiн заходився впорядкуванням
свого побитого вiтрильника. Здавалося, що вiн одночасно кричав сво? накази i
бiля стерна, i бiля поламано? щогли, i на носi, де зiнджi запалили вогонь у
жаровнi.
Зрештою руббан спустився до трюму. Тут вiн не кричав. Пiдняв над
головою якимсь чудом уцiлiлий свiтильник i оглянув свiй дорогоцiнний крам.
Коли побачив двох завислих, нерухомих коней з оскаленими пащеками, то не
втримався, заплакав.
Так само, як несподiвано вiн заплакав, так само раптово перестав. I
щосили закликав найсильнiших зiнджiв, щоб вони швидше витягли нагору
загиблих коней.
Треба коней викинути в море! -- рубонув повiтря долонею слов'янин.
Що ти, що ти?!! Бог з тобою! Якщо ми ?х викинемо в море, по слiду зразу
ж припливуть акули! Хто тодi зможе залiпити щiлини мастикою?!! Скiльки вiдер
вичерпали, а води не стало менше! Хiба не бачиш?!
Руббан кивнув на ланцюг матросiв, що передавали з трюму нагору вщерть
повнi шкiрянi вiдра.
Нам довго йти до берега? -- насупився слов'янин.
На що руббан поманив його пальцем до себе i прошепотiв у вухо:
Ми на вiдстанi доби вiд берега... Якщо зможемо пiдняти вiтрило i
наставити кермо... Ти тут потрiбен бiльше. Ти тесляр -- iди допомагай
стерновому. А ти, малий, вiзьми свiтильник! Та обережно, обережно!!! Не
влаштуй пожежу! I спробуй обдивись усiх коней! Чи нема де яких ран!..
Алi почав обходити, обдивлятись i обмацувати коней. А поруч, поперек
трюму, стояли матроси.
Розмiрено хекаючи, плюскаючи шкiряними вiдрами, загрiбали пружними
бамбуковими вiнцями i подавали нагору в отвiр ляди. Нагорi з усiх сил
довбали теслом, цюкали сокирою, били молотом. Хекали й кричали, витягаючи
рею. I от Алi вiдчув по напруженому тупотiнню, що зрештою направили вiтрило
i починають рею пiдтягувати вгору на вцiлiлу щоглу. Кричав руббан слова
яко?сь незвично? ?менсько? пiснi. Йому ж пiдтягали хрипкi, напруженi голоси
i в кiнцi кожного куплета волали: "Айя-ай-я-ай-я!!"
Коли Алi дiйшов, зрештою, до свого рятiвника, то вгорi почулись радiснi
вигуки, хтось засмiявся. Алi витнув голову над палубою i побачив, що вогке
вiтрило поволi розгорта?ться i надима?ться. Рея пiд великим вагарем
вигнулася дугою, нiби напнутий лук.
Тiльки корабель рушив з мiсця, як всi дружно заходилися витягати
зламану щоглу, щоб вона не волочилась за кораблем i не гальмувала його рух.
Коли залишки щогли витягли на палубу, руббан уважно обдивився дерево i
наказав, знявши з нього снастi, викинути назад -- весь болонок був у
глибоких повздовжнiх трiщинах.
А де дидбан? Змило в океан?!
Та його ж разом iз гнiздом схопило i понесло вгору! Тiльки вiра в
Аллаха, милостивого й милосердного, врятувала мене вiд божевiлля, коли я
побачив, як мiй дидбан вознiсся вгору до небес...
А вже пiсля цього блискавка вдарила в щоглу?
Блискавка?! -- болiсно скривив обличчя руббан.-- Вiтер! Вiтер зламав
щоглу, i вона впала на комiрчину з вогнеметними припасами. I все вибухнуло.
Нас усiх
поглушило. Коли прийшли до тями -- бачимо, нема пораненого хлопця. I ще
трьох нема?... Викинуло ?х у воду...
А чаклун?
Лежить на нижнiй палубi на кормi. Вдарило його по головi. Шкода, бо
пора хлопцiв на весла ставити. I тепер нема? барабанщика.
О му'аллiме! Хiба ти не пам'ята?ш? Я вмiю вибивати на барабанi!
Ну й хвалько ж ти! Все ти можеш, все ти вмi?ш!..
Я не хвалюсь! Мене барабанщиком взяв шейх зiнджiв, Малюк! Призначив i
платню -- дирхем на добу! Он як!
Так ти i в нього був?!
Був! Тiльки вiн менi не встиг грошi сплатити, бо мене стражi митника
схопили...
Ну, зна?ш!.. -- розвiв руками руббан.-- Побачимо, зрештою, чи ти
брехун, чи нi. Мерщiй нагрiвай барабан!
А зiнджi - нурцi розвели на корабельнiй жаровнi добрий вогонь i варили
мастику з воску, смоли, кашалотового жиру й крейди, щоб залiплювати щiлини в
днищi корабля.
25. ПТАХИ ЛЕТЯТЬ ДО БЕРЕГА
Алi пiдiйшов до них з чаклунським барабаном.
Зiнджi подивились на Алi занепоко?но, i дво? з них вiдсунулись вiд
жаровнi, даючи йому мiсце примостити барабан бiля тепла.
За спиною Алi горлав руббан -- керував пiдняттям палих коней на палубу.
Грюкав на кормi теслом слов'янин.
Вiтер тихо подзвонював у снастях ?дино? вцiлiло? щогли.
Мiсяць, щербатий i блискучий, мов срiбний уламок тертого дирхема, падав
за обрiй.
На сходi яскраво свiтилася зiрка п'ятницi, блискуча Зухра . Сузiр'я
змiстилися навколо Високопоставлено?2, схилялись до обрiю, iншi
пiдводили сво? зiрчастi голови, хребти, крила й лапи.
Алi одним оком пильнував за шкiрою барабана, щоб не перегрiлась i не
трiснула, а сам усе поглядав i поглядав на зiрки, намагався запам'ятати, як
вони стоять над шляхом корабля по морю. Одне вiн уже помiтив, це було
очевидно,-- вчора вони йшли на пiвденний схiд, навiть бiльше на пiвдень, а
сьогоднi повернули i йдуть на схiд. Просто на ранкову зорю Зухру.
Коней пiдняли нагору i потягли на старому вiтрилi на корму -- щоб хоч
трохи змiстити вагу з носа на корму. I гребцiв руббан поставив поближче до
корми, аби ще трохи пiдняти носа.
Здоровенних весел залишилося на вiтрильнику п'ять. Але як руббан не
розмiщав веслярiв при всiх веслах, рiвно? сили загрiбання з обох бортiв не
було, тому руббан заспоко?вся й поставив лише чотири весла -- i по чотири
чоловiки до кожного.
Алi пiдняв била i на пронизливий свист руббана щосили вдарив по
нагрiтому дну барабана. Бив так, як йому пояснював страшний шейх-людолов --
Малюк.
Найсильнiшi хлопцi занесли вперед чотири весла i пiд рахунок,
вiдмiряний барабаном Алi, протягли ?х у чорно-смарагдовiй водi.
I зразу ж пiд лопатями запалали блакитнi вогнi, закрутилися зеленi
спiралi холодного сяйва. Капiтан постояв, прислухаючись, чи не зiб'?ться де
Алi, i, наче невдоволено, поспiшив на розвалену корму, спустився через ляду
до трюму. ? вже за хвилю поспiшав повз Алi iз згортком, вiд якого
розпливався аромат того зiлля, яким Абу Амар збадьорювався пiсля шалено?
нiчно? пиятики. Алi щосили потяг носом i, не збиваючись з ритму, голосно
проказав, щоб руббан чув:
Зiлля з Мохи!
Не з Мохи, а з Йемену,-- спинився руббан i гостро виговорив: -- Це
найкраще зiлля для бадьоростi "бiнт аль-Йаман", Розрада багатi?в. Але зараз
мо?м нурцям потрiбнiше! Вони врятують мiй вiтрильник. Без них ми пiдемо пiд
воду.
I руббан просто пробiг на бак до нурцiв. Невдовзi, хоча повiвав добрий
постiйний вiтер, над вiтрильником розплився незрiвнянний аромат зiлля,
вживаного лише багатiями i званого де "бон", де "кахва", де "бiнт аль-Йаман"
(тобто "донька Й?м?ну").
Алi несхибно бив у барабан i подумки промовляв собi: "Руббан не жалi?
для зiнджiв-нурцiв моханського зiлля! Значить, справи нашi кепськi! Хто буде
дiлитись iз сво?ми рабами й наймитами дорогоцiнним напо?м, якщо вiн не
потребу? захисту вiд смертельно? небезпеки? Нiхто не буде дiлитися!!!"
А руббан вже знов поспiшав на корму допомагати слов'янину та сво?м
наффатiнам загорнути в старi вiтрила палих коней, щоб ?х не так швидко
розклало сонце, коли воно зiйде. Тепер смердiло бiтумом, бо здохлих коней
вони розквачували бiтумом, щоб хоч трохи запобiгти швидкому гниттю.
Алi бив у барабан i думав: "Боже! Що то значить корабель! Скiльки ж у
ньому одному може вмiститися всього! I люди, i конi, i ?жа, i зброя, i всяке
начиння вогнеметне, i вода, i запаси вугiлля. I скiльки ще всяко? дрiбно?
всячини!"
Алi так хотiлось озирнутися назад, подивитись, що там дi?ться на носi.
Та вiн боявся збитись з ритму i тому не повертав голову, тiльки очима косив
i бачив, як швидко починають блякнути зорi, як невпинно свiтлiша? над
хвилями.
Днiло.
Заволав руббан заклик до вранiшньо? молитви. I ревно били вiруючi
поклони, дякуючи i славлячи Аллаха, що дав ?м дожити цi?? страшно? ночi до
сво?? щасливо? зорi. Алi теж молився, проказуючи за всiма слова молитви. А
думка його билася над питанням -- чи мулата-дидбана забрали ангели смертi чи
дияволи-iблiси? Чи, може просто такий над ним вихор закрутився, що понiс
дидбана вгору, як восени на багдадськiм торжищi соломину зносить у небо
митт?вий вихор?! I чи це можна вважати чудом? Бо ж i його, Алi, якась сила
пiдняла на хвилю над кiньми i вiн завис униз головою, а ноги к тулуб
легенько потягло вгору до ляди? Це було за одну тисячну мить до того, як
вихор висмоктав з дiрок волов'ячу шкiру. I зразу ж та сила вiдпустила Алi,
його тулуб опустився плавко й ноги занурились у теплу воду.
Коли зiйшло сонце, нурцi - зiнджi позiскакували у воду, пiрнали пiд
корпус корабля i залiплювали густою мастикою щiлини.
Невпинно гребли веслярi, Алi несхибно вибивав ?м ритм. Весь час
вичерпували воду з трюму шкiряними вiдрами. Проте води не ставало менше.
Руббан вiдпочинку не давав нiкому -- нi собi, нi зiнджам, нi сво?м
родичам, нi iншим морякам. Вiн тiльки мiняв ?х мiсцями кожнi три години -- а
це вираховував за сонцем напрочуд точно. Тих, хто гребли, ставив вичерпувати
воду, тих, хто пiрнав -- ставив розiгрiвати мастику. Тих, хто вичерпував
воду -- надсилав плавати на прив'язi бiля корабля зi списами i слiдкувати,
чи не з'явиться де акула. Тi ж, що готували мастику, спускались пiд воду i
вже самi сво?ю мастикою затикали щiлини.
Руббан весь час перебував у русi -- тiльки тодi спинявся, коли звiряв
за сонцем мiсце корабля серед безмежних зелених вод моря-океану. Алi все бив
i бив у барабан, i гуркiт розносився над усiм кораблем. Алi не спинявся нi
на хвилю, нi на мить, бо гребцi бiля валькiв заступали мiсце по одному, i
тому рух не припинявся вже яку годину.
Алi взагалi не вiдчував втоми вiд свого дiла, просто йому здавалось, що
не вiн сво?ми ударами примушу? барабан гуркотiти, а барабан сво?м гуркотом
шарпа? то вгору, то вниз його руки з калаталами.
Тiнi скоротились, побiгли назад i сховались до сво?х володарiв.
Сонце стало рiвно в зенiтi.
Руббан бiля пенька -- уламка щогли вимiряв щось по сонцю, креслив
вугiллям па чистiй вискобленiй дощечцi, замiряв вiдстанi на малюнку
циркулем. 3 полудня спекота настала така ж, як i вчора. По кораблю з корми
вiтер починав гнати задушливий сморiд. Навiть ядучий запах бiтумного
мастила, яким проквачили старi вiтрила, не перебивав задухи.
Алi паморочилась голова, його стало нудити. Стало важко дихати. Пiт
зачурiв по скронях, по лобi.
Вiн задер голову, щоб краще продихнути. I з жахом побачив, що високо,
високо в небi кружляють шулiки. Малесенькi, неймовiрно малесенькi. Та вiн
добре знав ?х лет -- над смiтником за багдадськими бойнями отак вони плавали
по колу у височинi вiд сходу до заходу сонця. Алi не витримав ? заволав з
жахом:
О му'аллiме! ? звiстка!
Вiн кричав, а руки його гатили щосили в барабан i вiн анi на мить не
збився з ритму.
На крик хлопця руббан вискочив з ляди i в одну мить пiдбiг до хлопця.
Не галасуй! Що за звiстка?!!
О му'аллiме! П'ять шулiк кружляють угорi. Он подивись -- на п'ядь вiд
сонця на захiд!
Тихше! Мовчи! -- зашепотiв суворо руббан.-- Не привертай увагу хлопцiв!
Вони все одно не побачать, у них не такий зiр, як у тебе!.. Але всi
показяться, а до берега ще далеко! Найменше це п'ять трьохгодинних переходiв
при повному вiтрилi. Ми ж потроху осiда?мо,
втрача?мо хiд. ?ди проспись у кормовiм трюмi -- там не так смердить --
вiтер сюди все зносить. I мовчи! Я наказую! Не спокушай людей. Завтра
вранцi, якщо Аллах допоможе, будемо в Калiкутi... Гей, хлопцi!!! -- заволав
капiтан до веслярiв.-- Заспiваймо нашу й?менську корабельну!
Руббан перехопив калатала в Алi i заспiвав високим-превисоким голосом
пiсню, пiд яку ?менськi матроси тягнуть линви, переносять вантажi i гребуть,
заходячи у вузькi затоки.
Коли Алi залiз у кормовий затишок, йому назустрiч пiдвiвся чаклун з
насупленим, похмурим обличчям. Почервонiлi очi зиркнули на Алi недобре, та
вiн нiчого не сказав i мовчки вилiз на смердючу палубу.
Засинаючи пiд паками з якимось начинням, Алi почув, що в ритм весело?
пiснi, стукiт барабана ще додався пронизливо-гунявий свист сопiлки.
"Значить, чаклун приходить до тями..." -- подумав Алi i заснув.
Поки вiн спав, йому нiчого не снилось.
Сонце сiдало, коли Алi прокинувся. А прокинувся вiн, бо запахло
чудесним запахом моханського бадьорого зiлля.
Алi прокинувся i миттю сiв.
Поруч стояв руббан, виймав iз паки зерна i сипав ?х у мiдний невеличкий
казанок.
О му'аллiме! Я готовий барабанити. Втома минула!
От i гаразд! ?ди допомагай слов'янину чистити коней! Завтра вже нам ?х
продавати... Якщо Аллах допоможе! А про шулiк мовчи! Що б не помiтив, що б
не побачив, спочатку скажи менi i тiльки тихо. Це мiй наказ!
Добре, о му'аллiме!
Алi прожогом кинувся повз смердючi велетенськi паки з кiнським стервом,
проскочив повз чаклуна барабанщика, прослизнув пiд руками водоносiв, що з
одноманiтнiстю колеса-норi?3 виливали з трюму воду за борт.
У сутiнках трюму, зiгнувшись навпiл, бродив по колiна у водi слов'янин.
Що шука?ш? -- спитав у нього Алi.-- Що згубив?
Дiрка загубилась! Десь тут ? дiрка. ?? треба знайти. ?накше смерть.
Дiрки нема?! Скрiзь щiлини! Зiнджi нiяк не можуть усi шви залiпити мiж
дошками.
? та?мна трiщина! Зiнджi не теслярi! Вони вправнi нурцi. А треба знайти
та?мну щiлину... Вона десь коло щогли. Трохи збоку. Я не можу так пiрнати,
як зiнджi. Якби мiг -- знайшов би щiлину. Вона праворуч кореня щогли!
Ти добре зна?ш?
Я дерево знаю краще всiх вас! Мiй дiд башти з дерева рубав, удвiчi вищi
вашо? щогли!
Тодi я знайду -- я пiрнаю добре!
Алi, не роздумуючи нi хвилi, забувши про наказ руббана, роздягся.
Обгорнув срамоту замизканим поясом i лишив на ши? ножа у саморобних пiхвах.
Слов'янин не встиг йому нiчого й сказати, як Алi вже видерся на палубу
i з розгону перестрибнув через борт.
Ноги рiвною струною -- руки вгору -- i зайшов у зеленi теплi хвилi мов
стрiла -- без плюскоту, без бризок -- тiльки бульбашки, лоскочучи йому лице,
понеслися вiд його нiг угору. Вiн вiдкрив очi. Вода защипала, та сльози
змили палення в повiках, i вiн побачив, як повз нього поволi сунеться опукле
черево вiтрильника.
Та що це -- нагорi корабель як корабель, а тут все в якихось кущах
водоростей, що ганчiрками звисають з дощок. Ось видно законопаченi мастикою
шви мiж дошками. Добра робота зiнджiв! Нiчого не скажеш. Алi вхопився
кiнцями пальцiв за дошку i, колючи об щось долонi, почав по вузлах канатiв,
якими були шитi дошки, по дошках, мов по щаблях драбини, спускатися вниз до
самого центру днища. Вiн перевернувся вгору черевом, догори ногами, i
лiз-лiз по крутому череву вiтрильника. Чого тiльки не було на вибiлених
жирним мастилом-фарбою дошках. Водоростi, ракушки з гострiши
лезами-скойками, якiсь водоростi, мов надбитi горобинi яйця, звiдкiля
визирали якiсь вусики. Межи жмутками водоростей шмигали прозорi рачки з
предовгими очицями-стеблами, то визирали, то кудись ховалися краби з
ворсистими ногами-веслами.
Алi вiдчував, що повiтря йому поки що вистача?. Та примiрився, де ж вiн
знаходиться, i зрозумiв, що скорiш ближче до стерна, анiж до щогли.
Алi добувся до киля i, хапаючись за нього обома руками й ногами, почав
посуватися до форштевня. Тепер вiн обмацував кожний виступ i не поспiшав.
Вiн i не думав випливати на поверхню, коли пальцi лiвицi провалились у
довгу i тонку щiлину. Хитра була щiлина -- навкiсна. На стику дощок
тонесенька -- тiльки на товщину худющих пальцiв Алi. Обережно провiв по всiй
довжинi щiлини -- добрих лiктiв два з половиною. Тепер час нагору -- дихання
вже не вистача?...
Перша думка майнула блискавкою -- випiрнути зразу. Та згадав -- а якщо
пiд весла потрапить?!
Алi поспiшив по килю до корми, щоб не потрапити пiд весла.
Ось у зеленiм склистiм коливаннi темна дошка стерна. Алi вiдпустив руки
вiд киля, щосили вiдштовхнувся ногами вiд черева корабля i поспiшив на
поверхню. Випiрнув далеко за кормою.
Який же гарний був корабель звiдсiля з води, знизу! Зруйнованих
кормових кают не видно, пенька щогли теж. Смугасто помальована корма, бiле
вiтрило,-- все золотилося пiд променями опадаючого золотого сонця i
вiдбивалось примхливими золотими й червоно- вохристими плямами на хвилях.
Алi помилувався досхочу кораблем, вiддихався i почав наздоганяти
вiтрильник. Вiн поплив швидко i легко, бо ж вода сама викидала його,
пiдштовхувала до руху! Це не каламутна вода правiчного Тiгру i не багниста
гижа протокiв Шатт-ель-Арабу, що тягне тебе на дно!
Проте корабель не наближався до нього.
Тодi вiн ще зробив ривок! Плив швидко, не дивлячись уже на корабель, а
опустивши лице у воду i щосили працюючи руками й ногами. Коли ж, за його
розрахунками, вiн мав би вже подолати половину вiдстанi до корабля i пiдвiв
голову, то побачив, що корабель ледь - ледь наблизився до нього. Тодi Алi ще
пiддав швидкостi i через якийсь час знов пiдняв голову, щоб подивитись, чи
наздоганя? вiд дхау? Дхау, золотосяйний, розправивши гостре крило - вiтрило,
схилившись на один бiк на зворотi, мiняючи курс, вiддалявся вiд хлопця.
Жах перехопив дихання плавця. Вiн рвонувся якомога швидше з води,
змахнув руками i закричав. Та замiсть крику лише щось пропискотiв. I ледь не
захлинувся, занурюючись у хвилi пiсля пiдскоку.
Випiрнув i, не маючи нiяко? надi? наздогнати вiтрильник, сам не знаючи
чому, все ж поспiшив за судном.
Вiн плив i плив, рiвно, розмiрено рухаючи руками й ногами. I не
вiдривав погляду вiд золотого вiтрила. Корабель все вiддалявся i вiддалявся.
3 часом Алi став його бачити тiльки тодi, коли хвиля пiдносила його на
сво?му гребенi.
Ось раптом корабель пропав за гребенем передньо? хвилi.
Алi продовжував плисти в тому напрямку, в якому зник корабель.
Вiн не пiднiмав очей вiд води, тiльки дивився на сво? руки.
Ось унизу в глибинi якiсь рибки пройшли темними стрiлами. Алi не став
далi дивитись у глибину темряви. Вiн перевернувся на спину i поплив
голiчерева. Над ним було дивне син? небо без жодно? хмарки, i у височинi
десь там, вгорi, вгорi пропливали поперек тому напрямку, що корабель, мчали
по небу п'ять червоних, вогняних хрестикiв -- розпластаних у вiльному летi
чайок. "Не може цього бути! Дурниця! Це омана! До повно? темряви не бiльше,
нi, не бiльше години! Чайка денна птаха! Вона за годину -- за пiвтори до
заходу сонця спуска?ться у гнiзда! Це менi все ввижа?ться -- тодi тут до
берега не бiльше години лету чайки! Значить, якби поплисти за чайками, то
тодi й без корабля я б приплив десь пiсля пiвночi до землi. Може, спробувати
поплисти? А раптом бiля берега акули?!"
Алi вiд жаху здригнувся, перевернувся i подививсь уперед. Побачив, що
корабель до нього значно наблизився. I на кораблi спущено вiтрило.
Тут хлопця пiдняло на гребiнь хвилi i йому вiд щастя аж запаморочилось
у головi, залило гарячим груди. Переборюючи вiтер i хвилi, до нього хтось
плив, та ще й тягнув за собою надутий повiтрям мiх.
На кормi з'юрмилися люди.
Коли плавець наблизився, то Алi iз здивуванням i острахом побачив, що
надутого мiха тягне оманець -- iсма?лiт-вiдступник. Алi стишив рухи. Та
оманець закричав щосили, бачачи вагання Алi;
Поспiшай, поспiшай! Нас чекають! Обох, обох!!!
З допомогою оманця Алi швидко подолав вiдстань до вiтрильника, який хоч
i спустив вiтрило, i без весел, а все ж дрейфував пiд напруженими струменями
пiв-денно-захiдного мусону.
На кормi не було нiкого з матросiв i зiнджiв-нурцiв. Вони зараз всi з
шаленим завзяттям вичерпували воду з трюму. Тiльки руббан, чаклун, слов'янин
та стерновий допомогли вилiзти з води врятованому хлопцю i
вiдступнику-iсмаiлiту.
Через плече в слов'янина був перекинутий лук i за поясом ззаду стирчали
запхнутi стрiли.
Алi вмить скумекав -- це слов'янин узяв зброю, щоб пристрелити оманця,
коли щось трапиться з Алi.
Руббан вхопив за плечi знесиленого хлопця i щосили трусонув, так що Алi
аж щоку прикусив до кровi.
Вiдповiдай!-- волав вiн.-- Що там знайшов?!! Раб каже-- ти пiрнув, щоб
вiднайти головну трiщину!! Знайшов?!! -- ревiв капiтан.
Вiд правого боку киля, коло дошки, вузька i вглиб розширя?ться
навкiс...
Довжина?!!
Два з половиною мо?х лiктi.
Можеш ще впiрнути i вiднайти?
Можу... Нехай зiнджi готують мичку й мастику. Я зараз вiддихаюсь.
Алi сiв на палубу i закрив очi. Так вiн сидiв кiлька хвилин. Тим часом
руббан розлюченим, громовим голосом вiддавав команди. I коли хлопець
вiддихався трохи та звiвся на ноги, все було готове до лагодження. А вiтрило
вже розпустили. I корабель, щоправда без весел, знов рушив сво?м курсом.
Алi перев'язали по попереку тонкою i премiцною джутовою линвою, й вiн
разом iз зiнджами-нурцями стрибнув за борт.
Скiльки часу минуло, а пiд водою вже наставали сутiнки -- чорний морок
пiдступав з глибини майже пiд самiсiньке днище вiтрильника. Зiнджi тепер,
власне, й без Алi вiднайшли пота?мну щiлину. А хлопець ?м просто був
потрiбен для ствердження, що це саме та щiлина. Бо в глибину з них жоден не
мiг занурити свою руку -- такi в Алi були худющi й тонюсiнькi пальцi. Зiнджi
подали хлопцевi мичку джутову, просичену акулячим жиром, i хлопець заштовхав
?? в найвужчi мiсця щiлини. Потiм йому подали ще й тонку ковбаску мастики.
Та дихання в нього не вистачило, i вiн випiрнув на поверхню. А
нурцi-ремонтники не спиняючись заштовхували в тонку й пiдступну щiлину
мастику i джутову мичку.
Ще кiлька разiв пiрнав з ними й Алi. Вiн ?м не допомагав, а просто
дивився, як вони працюють. Тепер вiн не боявся, що вiдстане вiд корабля, i
плавав вiльно пiд всiм днищем вiтрильника. Коли вiн вискакував на поверхню,
то чув шум вiтру i плюскiт води, яку з трюму виливали матроси, булькотiння
розрiзувано? форштевнем склисто? води.
Тiльки спустилося сонце, як у водi вмить настала нiч.
I зiнджi-нурцi скiнчили роботу вже в повнiй темрявi. Вони, виявля?ться,
ще знайшли двi скритi щiлини, про якi й Алi, i слов'янин не здогадувались.
Змучених, ?х витягли на палубу i вони сiли на кормi -- тiльки тут можна було
спокiйно сидiти, бо сморiд стерва проти вiтру не розповсюджувався. Та не
дивлячись на смердючу задуху, що панувала над усiм кораблем, з трюму
подавали й подавали вiдра з водою i розмiрено, мов глеки норi?, виплескували
назад у хвилi.
Всi мовчали. Алi загорнувся у свою замизкану джуббу i нiяк не мiг
зiгрiтись -- та вiн був по-справжньому щасливий. Хоч i смоктало вiд голоду в
шлунку i знов повертався хвилями той жах, коли побачив, що корабель
вiддаляться вiд нього.
Капiтан вимiрював першу зiрку, що запалилась над ще вишневим обрi?м,
коли з трюму радiсно загорлали.
Вiн поспiшив у трюм, i всi почули тепер i його радiсний i хрипкий крик:
Слава Аллаху! Слава. Аллаху! Аллах акбар!!!
Нурцi i Алi, забувши про втому, про сморiд, побiгли до отвору. А
звiдтiля вже до половини вилiз руббан.
О мо? брати Славте Аллаха милостивого i милосердного!!! Води в трюмi
тепер лише по кiсточки i прибува? вона по краплинi.
Руббане! Кидай у море конi -- вiд задухи людям дихати нема? чим.
Руббан уже вилiз на повен зрiст.
Щось ти голос почав часто подавати! -- суворо прохрипiв вiн
слов'янину.-- Раб ти, i твоя справа виконувати накази руббана. А не повчати
свого господаря! Зрозумiв?
Слов'янин похмуро кивнув головою i мовчки присiв, притулившись
широченною спиною до обгорiлого й трiснутого борту, Алi примостився бiля
нього -- так було теплiше.
А руббан уже разом з матросами розпаковував загорнених коней, щоб
вiдрiзати ?хнi хвости.
Сморiд пiшов такий, що кiлька матросiв не витримало i пiдбiгло до
борту.
Слов'янин притулив рукав до обличчя, Алi теж.
Такий пожадливий! -- з презирством i обуренням проговорив, давлячись
вiд нудоти, слов'янин.
Так за хвости в Калiкутi раджа платить, як i за живого коня! Величезнi
грошi.
Гидота! На стервi золото збирати! Тьху! Чому, коли
кiнь впав, хвоста не вiдрiзав?! -- обурювався раб.
Як ти не розумi?ш?! -- говорив Алi.-- Тодi могла б кров попасти за
борт, i припливли 6 акули. Тодi нурцям кiнець! I усiм нам!
Коли зрештою хвости вiдтяли, то палих коней викинули за борт. Загорнуте
у старi вiтрила стерво не потонуло, i вiтер довго доносив на корабель
солодкий сморiд.
I хоч команда хиталася вiд утоми, всi заходилися вимивати, вишкрябувати
забрудненi дошки на палубi.
Розпалили жаровню на носi i готували у казанах рис.
Руббан щедро видiлив для матросiв в'яленого акулячого м'яса та фiнiкiв
i наказав по?сти всi кавуни. I щоб нiхто не лишив жодного насiннячка, нi
шкоринки. Все зiбрати з корми.
Сам же вiн наказав старшому небожевi розпалити вугiлля в маленькiй
жаровнi i пiдсмажити й потовкти зерна "бона".
Слов'янин пiдвiвся, щоб при?днатися до матросiв, але руббан стримав
його.
Сиди! Зараз вип'?мо "бона". Нам усiм,-- вiн обвiв рукою сво?х
небожiв-наффатiнiв, чаклуна, стернового, Алi й оманця-вiдступника,--
сьогоднi нiч не можна спати. Сиди, вiдпочивай, поки "бон" зготую!
I руббан заходився замiряти зiрки i щось креслити вугiллям по дошцi,
зазирати до сво?? пота?мно? навiгацiйно? книги...
Оранжеве свiтло маленького свiтильника iскрилося крiзь скляну трубку.
Воно вирiзьблювало, обмальовувало золотими рисами його скоцюрблену постать
над книгою...
...Гарячий як вогонь, запашний, з якимось домiшком дурманного аромату,
"бон" варив i роздавав сам руббан. Пили з малесеньких глиняних кухликiв,
таких маленьких, що на долонi Алi, певно, два таких стало б.
Слов'янин кривився, морщив носа, але випив двi порцi?, вiд третьо?
вiдмовився.
Хлопцевi вдруге небiж руббана не подав чашечку, хоча Алi так ще
хотiлося гарячо?, гiрко? рiдини! Наскiльки цей напiй смачний за вино! А
пахне як! Алi сидiв i заздрiсно споглядав, як чаклун цiдить уже третiй
кухоль, а руббан аж четвертий. Проте руббан четвертого не випив до кiнця, а
вiддав небожевi. Потiм тихо промовив:
Зараз кожний на сво? мiсце. Перевiрте сво? начиння, всi речi, зброю!
Пiдкрiпiться фiнiками, не заощаджуйте! Коли почу?те мiй свисток -- зразу на
корму!
Другий небiж - наффатiн пiдсунув по палубi корзину з найкращими
в'яленими басрiйськими фiнiками.
Кожен брав, скiльки мiг.
Слов'янин жмень п'ять кинув собi за пазуху. I спустився вiн не зразу, а
пiшов на бак i взяв у морякiв аж два кавуни. На нього невдоволено зиркнули,
але нiхто нi слова не посмiв промовити.
В трюмi слов'янин запалив свiтильник i пiдвiсив до основи щогли. А тодi
вже видобув iз кругло? корзини свого спiвтрапезника -- зеленого папугу.
Папуга, звiльнившись iз сво?? темно? в'язницi, стрiпонув обскубаними крилами
i закричав сво? "Го-го-го! Га-га-га!", а тодi iще якесь нерозбiрливе слово
слов'янина.
Слов'янин розчулився i цмокнув папугу в його зелену скуйовджену
голiвку. I зразу ж розколов кавун та найсмачнiшi кусник подав папузi на
кiнцi ножа.
Алi взяв половину кавуна i полiз до "свого" румака. Скакун не менше
папуги зрадiв кавуновi, та сказати про це не мiг, а тiльки хапав губами Алi
за пошматовану джуббу i тихо iржав. Проте Алi не було часу з ним гратися --
руббан недарма сказав наладнати зброю i начиння.
Вiн запалив лампу, якимось дивом уцiлiлу в нiчному пеклi, й почав
перебирати сво? гаразди.
Крiзь похропування i рiдке тупотiння коней Алi почув, що слов'янин нiби
гострить щось на оселцi. Вiн прослизнув через вузенький прохiд i визирнув
з-за коня. Той сидiв скулинiг i, примостивши на колiнi оселку, ретельно
направляв лезо сокири.
Алi був вражений не тим, що слов'янин направля? сокиру, а тим, що
насадив ?? на предовгий держак. Слов'янин побачив здивування Алi i,
пiдхопивши сокиру за топорище, помахав нею. I лезо сокири по всiй довжинi
вiстря вiддзеркалило червоний вогонь лампи.
Сокира у мо?му кра? -- i зброя, i начиння. Ворога б'?мо сокирою,
ведмедя, човни довба?мо, дерево руба?мо, дошки тешемо!
Слов'янин посмiхнувся i викинув руку вперед. I сокира, крутонувшись
кiлька разiв, iз дзвоном вп'ялась у щоглу.
Алi захоплено захитав головою, а слов'янин пiдняв палець угору, мовби
говорячи: "Отак i треба -- без похибки бити".
Що вiн здатен зробити сокирою, раб показав на початку друго?
трьохгодинки пiсля пiвночi.
Руббан тихо свиснув у срiбний сюрчок, i зразу ж усi, кого вiн
попередив, примчали на корму.
Всi ж iншi спали мертвим сном i не знали, що замислив руббан.
На кораблi не мигав жоден вогник, усi свiтильники були загашенi.
Блакитне свiтло мiсяця падало на зосередженi обличчя тих, хто примчав на
поклик.
Обличчя руббана було в чорному затiнку. Алi не бачив, як розкрилися
його вуста, i не бачив, на кого вiн дивився, коли почав свою промову:
Мо? хлопцi! До цього дня лише оцей худющий проноза називав мене
му'аллiмом. Для всiх iнших я був або руббан, або шейх! Тепер усi можуть
сказати, що я му'аллiм. Принюхайтеся добре до вiтру -- ви почу?те, що вiн
несе аромат зеленого лiсу, солодко? води. Принюхайтесь добре! Станьте лiвою
рукою до Високопоставлено? i ловiть запах берега! Хто чу??
Алi принюхався i першим вигукнув:
О му'аллiме! Пахне... наче... наранджем!..
О Аллах! Цей вискочка мене в саван спелена?! Дивiться ж, правовiрнi! --
Руббан пiдiйшов до борту, потягнув за якусь линвочку i витяг з-за борту
роздво?ну гiлку наранджу з трьома недозрiлими плодами.
Всi в один голос вигукнули:
Аллах акбар!
Тихше, хлопцi мо?! ?ншi нехай ще сплять! Тепер запам'ятайте -- ми
вiтрильник не затримували, нiчого з нього не брали! Тим, хто був на
вiтрильнику,-- вкоротити пiд корiнь бороди, лишити довгi вуса. В кого були
довгi патли -- втяти найкоротше. Хто був у сорочках -- зняти сорочки!
Змiнити все! Тобi, слов'янине, зараз чаклун пофарбу? хною бороду й волосся.
I ти вдягнеш арабську сорочку...
Не буду вдягати сорочку! Я не був i не буду бабою!
Дурень! Менi або треба тебе втопити, щоб нас не признали по тобi, або
змiнити тобi всю личину! Ти це зрозумiв?!! Якщо ми без перепон ступимо на
землю, я, клянусь дев'яносто дев'ятьма iменами Аллаха, вiдпущу тебе на волю.
Прикликаю всiх присутнiх i Аллаха у свiдки -- я дотримаю слова! -- ледь не
лускав вiд лютi руббан.
Слов'янин довго-довго мовчав, при цьому рука його мертво лежала на
сокирi, зрештою вiн проказав:
Що маю робити?
Зараз тобi чаклун пофарбу? i вкоротить волосся, а потiм ти розруба?ш
рею на шмати, розколеш на смуги i зробиш iз них жердини. I все це до
свiтанку! ?ди вниз, Н'кумбi, мiняй личину слов'яниновi. Ми ж спуска?мо рею.
Ти, малий поспiшай до коней!
Рею обережно, гальмуючи через кожну сажень ?? рух, спустили на правий
борт. Бо пiд лiвим бортом, у затишку спали хлопцi. Судно дало крен на правий
борт, i поволi вiтер вiдносив його до невидимого берега. Всi кинулися до ре?
i почали вiдтинати ножами крiплення вiтрила, шматувати вiтрило на довгi
смуги. Як не намагалися дiяти обережно, проте знявся добрий гармидер.
А матроси спали.
Ось iз трюму вилiзли двi дивнi постатi -- обидвi майже голi, тiльки в
однi?? на головi гостроконечна козяча шапка, а в друго? вся голова загорнута
якоюсь брудною ганчiркою.
Алi зрозумiв, що той другий -- слов'янин.
Слов'янин пiдiйшов до ре?, змахнув руками -- i пiд свiтлом мiсяця
пiвколом зблисла i впала вигострена сокира. Вiд удару вистояне дерево
загуло, як барабан.
I зразу ж чаклун засвистiв у дудку.
Хтось iз морякiв прокинувся, пiдвiв голову, подивився безтямними очима,
та, не побачивши вогню пожежi, не почувши вигукiв, галасу, а лише розмiрене
цюкання по ре? та гугняве свистiння сопiлки, знов безжурно захропiв.
Спiвай "Фатiму"! -- наказав стиха руббан оманцевi. I той завiв стиха
"Фатiму".
Хтось другий пiдняв голову i спросоння забурчав заздрiсно:
Де в нього сили ? ще виспiвувати, у чортового перевертня? Га?!--I так
само, як i перший мулат-матрос, впустив голову на руку й закляк у глибокiм
снi. А завинутий у запинало слов'янин кришив сокирою рею. А дерево ж було
вистояне, в'язке й щiльне, як добрий буйволячий рiг! Одинак, коли на сходi
над обрi?м заблищала яскрава вранiшня зоря -- вiн уже розколював,
розщеплював клином останнiй вiдтинок ре?. Всi iншi жердини тi, хто не спав,
i навiть сам руббан, обстругували сво?ми ножами.
I вся палуба шелестiла вiд стружок.
Ось слов'янин втер пiт з чола i покликав руббана:
Му'аллiме! Я чув запах iншо? води. Водорость.
Присягаюсь Аллахом, хай iншi засвiдчать -- слов'янин не раб! Тепер
очистiть палубу, розбудiть хлопцiв-- пiдступа? час молитви.
Все зрушилося на вiтрильнику, всi кинулися прибирати, чистити палубу.
Тiльки Алi не втримався -- прослизнув на носа вiтрильника i почав
принюхуватись до легкого вiтерцю. Нiчний легенький павiтер доносив з темряви
зовсiм iншi запахи, нiж усi минулi днi. Наче пахло солодким ламаним стеблом,
наче домiшувались якiсь струменi прiло? зеленi, часом пропливав тонкий запах
пересушених, перегорiлих трав.
Алi стояв обличчям до сходу, але очi заплющив, а голову задер i все
втягував i втягував через роздутi нiздрi струменi розплилих, нетривких,
змiнних пахощiв.
Алi все ще стояв iз заплющеними очима, коли почув, як руббан виспiву?
заклик до молитви.
Алi розклепив повiки i зиркнув на вранiшню блискучу зiрку Зухру -- вона
загасала в рожевiй смузi над чорним обрi?м.
Алi повернувся спиною до зiрки i став вибирати мiсце для молитви.
Корабель, при однiй щоглi, з побитими кормовими каютами i зi
скособоченим стерном, при однiй кiтвицi, нiби застиг. I так стояв, поки його
команда, повернувшись лицем до Мекки4, а спиною до вранiшньо?
зорi, ревно молилась.
А до сонця, що сходило, повернулися слов'янин, негри та чаклун. Кожен
молився сво?му богу. Та молитва у всiх була одна -- щоб скорiше ступити на
тверду землю!
Скiнчилась молитва. I викотилося з-за обрiю малинове сонце.
Вiтер вiд невидимого берега посилився.
Вiн тепер приносив такi сильнi запахи медових квiтiв i зеленi, що вже
всi чули запах казково? iндiйсько? землi.
Хлопцi!!! Слухай мене! На весла!!! Нам допоможе приплив!!!
Чаклун ударив у барабан, вiдступник-оманець задудiв у гугняву дудку.
Вдарили по зеленiй водi лопатi весел, i запiнилася навколо них золота
пiна. Алi почала бити лихоманка. Вiн уже не знав, чи то вiн чу? запахи
казкових лiсiв ?ндi?, чи йому зда?ться. Алi помацав сво? чоло -- воно було
холодне зовсiм i ледь вогке. Його трусила пропасниця нетерпiння, хотiлося
побачити райську землю! Щоб старшi не помiтили його хвилювання, вiн то
спускався вниз до коней, вкотре перевiряв ?хн? начиння, то вилазив на палубу
i обходив ??, нiби був володарем корабля. Кожен зосереджено робив сво? дiло,
тому нiхто спочатку не помiтив хворобливого неспокою Алi.
Тiльки загорнутий у жахливо поплямоване запинало слов'янин на хвилю
пiдняв голову вiд сво?х дзвiнких жердин:
Мучить тебе чекання?! Тодi лiзь на щоглу, пильнуй, чи ? берег... Легше
стане!
Алi послухав слов'янина i, як наполоханий кiт, видерся на вершок
вцiлiло? першо? щогли.
Сонце слiпило йому очi -- вiн побачив перед собою блискучу воду i
блакитне небо над нею.
Сонце вiдiрвалося вiд обрiю, почало зменшуватись i пiдносилось уже на
повну величину свого диска. I тут Алi побачив, як вiд темного моря наче
вiддiля?ться ще темнiша смуга й поволi гострiша? ?? нерiвний верх.
Ось прорiзалися гострi злами темно?, майже чорно? стiни. Просто по
курсу судна наче виростало чи то звищення, чи то пагорб з крутими краями. А
обабiч розкривалися гострi верхи, припущенi якоюсь рослиннiстю. Сонце
зсунулося праворуч i ще пiднеслось угору. Алi розрiзняв тепер на пагорбах
дерева, наче маленькi горошинки.
О правовiрнi! -- заволав вiн.-- Бачу землю!
Що саме бачиш? -- заревiв знизу руббан.
Лiворуч крутi верхи гiр, праворуч крутi верхи гiр!
Посерединi наче пагорб з крутими схилами i геть порослий великими
деревами!
I руббан закричав:
Аллах та помилу? всiх, хто взива?: "Аллах великий!"
I вiдповiли йому нестямними вiд радостi, одностайними, потрiйними
криками:
Аллах акбар!!! Аллах акбар!!! Аллах акбар!!!
I обiймали один одного, вiтали i плакали вiд радостi й щастя.
26. ЧУДЕСА В КАЛ?КУТ?
Алi примостився на вершку щогли наче та пташка, що спустилася на
вiтрильник перед ураганом.
Попереду над блакиттю iскристого простору -- тонка бiла смуга берега,
смарагдово-синi далекi пагорби i ще далеко-далi синi, лазуритовi верхи гiр.
Позаду набiгав невпинними рядами хвиль, наближався припливом безмежний,
неосяжний, синiй, аж чорний на обрi?, океан.
А над океанським обрi?м зависли слiпучо-бiлi смуги хмар. Тi хмари анi
зростали, анi зменшувались.
Внизу на кораблi дiялось щось незвичне.
Руббан метушився межи сво?х матросiв. Кожного приставляв до якогось
дiла.
Та спочатку вiн винiс корзини iз залишками наранджiв, фiнiками та
акулячим м'ясом. Всi хапали i жерли, хто скiльки мiг.
Алi тiльки кра?м ока позирнув на метушню i знову вп'явся очима в
iндiйський берег. Слов'янин охриплим голосом кликав Алi, щоб той спустився i
взяв нарандж. Та хлопець тiльки махнув рукою: "Не заважай!"
Корабель поволi пiдносило на хвилях припливу до славного мiста
Калiкута.
В одному мiсцi на бiлiй смузi берега Алi вгледiв мовби велику купу
свiтлих цеглин. До всього в одному мiсцi наче пiдносились арбалетнi стрiли.
"Та це ж мiнарети кварталу Дар-ель-Араб!" I зовсiм поруч нiби розривався
бiлий пiсок. I щось там блищало. "Та це ж гирло рiчки!"
О му'аллiме! -- спитав Алi, не споглядаючи вниз.-- А в Калiкутi рiчка
??
Та му'аллiм не вiдповiв йому.
3 великим зусиллям хлопець опустив очi.
I вiд здивування ледь не полетiв униз.
На лiвому бортi зiнджi - нурцi черпали шкiряними вiдрами воду i
виливали вниз, у трюм.
Наффатiни, родичi руббана, вiдсiкали гострими теслами останнi перев'язi
на палубних дошках. ?ншi моряки тягали цi дошки i складали у кормовий трюм.
На кормi руббан керував дивним дiлом -- його матроси тягали з-за борту
морську воду i заливали ?? в здоровенний бурдюк, у той, що забрали з
iндiйського вiтрильника.
I ще була дивина -- у трюмi, тепер вже й не трюмi, бо над ним не було
палубного настилу, людина з темнорудим коротким волоссям i бородою
зв'язувала коней звичайними линвами. Помочi ж обрiзала пiд корiнь гострим
лезом сокири.
А внизу пiд самiсiнькою щоглою, чаклун закiнчував голити брови оманцю -
вiдступнику. Все iнше волосся з голови оманця було вже зголене. Його череп
блищав блiдою синюватою шкiрою.
3 гучним плюскотом скинули моряки за корму бурдюк, повний води.
А руббан уже керував спаленням па жаровнях одягу тих морякiв, що напали
на iндiйський вiтрильник. Туди ж покидали шкоринки з наранджiв, кiсточки
фiнiкiв, корзини iндiйськi та штани й сорочку слов'янина. Сам руббан усе те
покропив нафтою iз довгогорлого глечика.
I чорний стовп ядучого, масного диму пiднiсся високо вгору, вигинаючись
дугою до берега.
Конi тривожно гоготiли в залитому водою трюмi.
Алi не вiдривав очей вiд берега.
Вiн побачив -- наче три маленьких плавунцi вiдiрвалися вiд гирла рiчки.
Руббан тепер почув Алi i вiдчайдушно засвистiв у свiй довгий срiбний
сюрчок.
Всi миттю завмерли, прислухаючись до його хрипкого крику.
Слухайте уважно i запам'ятовуйте кожне мо? слово! Нас пiдхопило ще бiля
Бахрейнських островiв пiщаним вiтром пустелi i понесло без зупинки в океанi!
Запам'ятали? Коней я купив в Убуллi у курдiв! Чотирьох чоловiк змило
хвилями! Один полетiв на небо! Щоглу зламала блискавка! За весь час ми
нiкого не бачили на морi! I нi в кого не брали й фiнiково? кiсточки! Якщо
хтось iз вас прохопиться хоч словом -- здохне як шолудивий пес! I наранджi,
i фiнiки були заговоренi... А тепер на весла! Нас зустрiчають митники!!!
Алi хотiв йому крикнути про голубiв та папугу, та роздумав. Зрештою, не
вiн ?х забирав.
Лопатi весел розiрвали воду i посунули корабель уперед, до смарагдових
пагорбiв i синiх гiр!
Коли карiби наблизились, руббан скомандував зiнджам по-справжньому
виливати воду з трюму.
Фарбований слов'янин, уздрiвши коричневi тiла гребцiв на карiбах, полiз
до схованки по глечик. Покалатав бiля вуха, видер чiп i з насолодою вицiдив
залишки вина. Помилувався глеком i сунув глек пiд воду.
Забулькотiла вода в глеку, вибухаючи великими пухирями повiтря на
поверхнi. Слов'янин тодi запхав глек у корзину i викинув з лiвого борту.
?сма?лiт-перевертень перетворився на мандрiвного каландаря. У веретi, з
патерицею i кокосовою шкаралупою на поясi. А голена голова була так
досконало вмащена якимось темним мастилом, що здавалось, нiби вона давно вже
засмагла...
Коли стражi з першого човна полiзли на корабель, руббан заволав не
сво?м голосом.
О посланцi Аллаха!!! О нашi рятiвники!!!
I кинувся обiймати майже голого, та при збро?, стража.
Мов по командi, iншi моряки, ревучи не сво?ми голосами славу Аллаху,
полiзли обiймати чорновидих, патлатих воякiв.
Алi не злiзав зi щогли.
?валт здiйнявся неймовiрний.
I папуга на плечi фарбованого слов'янина кричав незрозумiлi слова:
"Курвин син!"
Матроси так вчепились у гостей, що тi не могли зрушити з мiсця.
На другому, найбiльшому човнi пiдвiвся огрядний чоловiк у персидськiм
каптанi, при поцяцькованiй самоцвiтами шаблi.
Вiн закричав, намагаючись спинити весь цей лемент на кораблi.
Та руббан, який кра?м ока слiдкував за ним, тiльки пiдсилив
славословлення Аллаху. I всi матроси вчинили на взiрець свого ватажка.
I тодi достойник у коштовних одежах наказав пiдлеглим пiдiгнати карiб
до крутобокого вiтрильника. Четверо пахолкiв пiдсадили його на плечах, iншi
з корабля обережно пiдняли на кормову палубу,
Руббан вiдштовхнув оголеного во?на i кинувся з розпростертими руками до
сильника. А той виставив уперед руки, нiби боявся забруднитись об руббана.
Як?!! -- заревiв й?менський мореплавець, вирячаючи очi.-- Ти не хочеш
обнятись iз мусульманином, онуком жiнки з племенi пророка, та хай буде з ним
i його родиною поспiшення Аллаха?!! О часи, о лютi часи, коли правовiрнi не
радiють один одному! О люди! Будьте свiдками мо?? печалi! Нас мчали вiтри
смертi через усi протоки! Ми втратили двох найкращих скакунiв, яких колись
знали степи Харрану ! Ми загубили в хвилях чотирьох найвправнiших морякiв!
Нашого дидбана вхопили джини i потягли кудись за хмари!
О горе, правовiрнi, горе нам!!!
Руббан розвiв руки i впав крижем на палубу.
Побачивши таке, ра?с порту й митницi наказав сво?м слугам вiдступити.
Затим пiдступив до руббана i, не нахиляючись, почав говорити. Алi не все
дiбрав, що мовив ра?с, але зрозумiв, що руббан допустився неймовiрно?
помилки -- обняв людину низько? касти -- "джатi" -- i тим самим осквернився,
став нечистим.
Руббан прудко звiвся i без усякого вже лицедiйства, але гостро i суворо
сказав:
Вiн мусульманин! А мусульмани, крiм ?ретикiв, усi рiвнi! Бо вони всi
раби Аллаха, милостивого i милосердного!
Руббане! Ти зна?ш шарiат, та не забувай про адат 2! Вiн
мусульманин, але з низько? касти! Тут ?ндiя, руббане! А зараз мо? люди
перепишуть твiй достаток i тво?х людей, i тодi я дозволю вiтрильнику зайти в
порт.
Алi чув як руббан скригнув зубами, але схилив голову i промовив:
О ра?се! Слухаю i пiдкоряюсь! На вухах i на очах! За тво? щедроти дарую
тобi коня! Егей! Горобець, покажи золотогривого ра?су!
I тут Алi заволав зi щогли, граючи дурника -- дуже сподобалось йому
лицедiйство руббана:
О му'аллiме! Жах пройма? мене -- ми ма?мо потонути! Менi снився сон, що
корабель потоне бiля берега разом з кiньми!.. Ми вже потопа?мо. Менi зверху
видно, що вода в трюмi прибува?!
Вiн що у вас -- вiщун? -- занепоко?вся ра?с.
На жаль, часом бува?... Сновида... Я б його не взяв, так за ним гнались
однi... Вiн напророчив, що вони понесуть збитки i ?х обдурять...-- скрушно
хитаючи головою, промовив руббан.
Зна?ш що, руббане! Пливiть у гирло i садовiть на мiлину корабель...
I спiшно наказав пахолкам спустити себе в карiб. Його веслярi занурили
гостроконечнi лопатi весел у прозору воду i повели карiби попереду
вiтрильника.
Зiнджi заходилися знов вичерпувати воду.
Веслярi так гребли, як не старались ще пiд час усi?? шалено? подорожi.
Аж димок блакитними хвостиками почав схоплюватися з-пiд дерев'яних кочетiв.
Алi сидiв на щоглi до тi?? митi, коли корабель проповз у гирло рiчки i
лiг сво?м понiвеченим днищем ва бiле пiщане дно.
Алi скотився вниз по линвах, ледь не спаливши собi долонi та пiдошви
нiг -- так поспiшав на тверду землю!
Не менше за нього поспiшали й митники. Тiльки з берега на корабель. 3
каламами й книгами податкiв, нiби зi знаряддями тортур, кинулись вони на
беззахисний корабель. Всюди пхали свого носа, зазирали у всi шпарки. I все
щось писали та писали. Нiкого не пускали з корабля. На березi стояли
списоносцi, а на водi в карiбах лучники.
Ра?с у сво?й бiлiй чалмi пiдносився над усiма. Його паланкiн тримали
здоровеннi чорнi раби, а один ефiоп незворушно простер над ним прездорову
парасолю.
Уздрiвши таку халепу, хлопець знов видерся на щоглу. Внизу галас, то
сперечались митники й моряки. Охрипло горлав руббан. ?ржали конi, щось
лементував папуга на плечi слов'янина.
Та Алi не став тим перейматись -- вiн був на iндiйський землi!
I вiн споглядав iз сво?? височини портовi причали, велетенськi будови
складiв. А он у морi, трохи вiддаль вiд гирла кiлька величезних тупоносих
багатощоглових кораблiв . На височенних деменах тих велетiв свiжий вiтер
трiпав шовковi жовтi стяги. А на стягах, мов павуки каракурти, розповзались
чорнi написи.
Вiтер з моря на хвилю притишився, i вiд портових будiвель понесло
тонкими пахощами терпко? гвоздики, п'янкого аромату цинамоново? кори i нiби
якимось солодким вином, гiркуватим дурманом i запашною солодкуватою олi?ю.
За складами пiднiмалися стiни мусульманського кварталу. Над мурами
височiли округлi банi мечетей i стримiли стрункi мiнарети.
Далi пiдносились зеленi верхiв'я велетенських дерев, знов стiни
кварталiв, а за ними -- низькi будiвлi, критi тростиною та пальмовим листям.
I скрiзь iз рожево-вохристого каменю, немов велетенськi тiстечка, що
продавали в християнських монастирях, пiдносилися високi храми iндусiв. I
скрiзь, де тiльки мiж будiвлями, мурами й деревами було трохи вiльного
простору, виднiлись юрмища темношкiрих, майже голих людей.
I на причалах теж з'юрмився чималий тлум людей. Геть усi майже голi,
коричневошкiрi. I нi в кого, на вiдмiну вiд арабiв-морякiв i стражiв
митницi, нiяко? збро? -- навiть ножа за поясом.
Кра?м ока Алi спостерiг, як враз над пальмовим дахом довжелезно?
будiвлi з'явився темношкiрий патлатий чоловiк з якимось гаком чи топiрцем в
руках. I вiн, о диво, поплив злегка похитуючись, над дахом будiвлi. За ним
ще з'явилися з-за дерев люди з подiбними гачкуватими палицями в руках i теж
почали рухатись на рiвнi пальмового даху. Та нiхто в ?хнiй бiк i не зиркнув.
Алi аж рота роззявив вiд несподiваного видовища. Та ще мить -- усе
стало зрозумiло. 3-за рогу будiвлi виступив слон з погоничем на горбку. За
першим ще слони iз погоничами. Всi тварини тягли в хоботах здоровеннi
в'язанки довгих вохристих жердин.
Як тiльки тварини вийшли на берег, то зразу ж, керованi погоничами,
почали складати у купу в'язанки жердин.
Алi аж у ротi пересохло вiд хвилювання -- ось-ось вони, поруч зовсiм,
чудеснi iндiйськi слони! Серце калатало, хотiлося кричати вiд радостi й
захвату -- не тому, що вiн побачив такого велетенського звiра, а тому що цей
велетень такий зграбний i слухняний! Алi не витримав i заволав у захопленнi
вiд цього чудесного творiння Аллаха: "Аллах акбар!!! Аллах акбар!"
А слони, склавши свiй вантаж, спускались до рiчки.
Коли вони зайшли у воду i почали купатись, поливаючи себе з хоботiв
водою, Алi геть збожеволiв вiд захвату. Вiн тiльки викрикував, наче дервiш
на зiкрi: "О Аллах, о Аллах, о Аллах!!!"
Один iз митникiв почав кликати Алi щоб вчинити йому допит пiд присягою,
як i всiм мусульманам з корабля. Та Алi навiть не позирнув униз.
Спека рiзала людям тiла, забивала дихання, витискала з усiх пор
хворобливий липкий пiт.
Руббан не витримав ? закричав до ра?са митницi:
О достойний i ласкавий! Припини цю тортуру! Ще пiвгодини -- i конi
почнуть падати! Кiнь не може стояти без руху пiд таким сонцем... Заклинаю
Аллах, будь милосердним i справедливим!..
Ра?с у вiдповiдь не став кричати. Тiльки розвiв руками, мов говорячи:
"Я нiчого не можу вдiяти... Закон ? закон!" Руббан уже без всякого
лицедiйства схопився за голову i заволав у розпачi:
О Аллах! Милостивий i милосердний! За що ти кара?ш мене так тяжко?!! О
Аллах! Взиваю до твого милосердя!!!
I тут захропiв наврочений кiнь. Кiнь бився у корчах, на тонких губах у
нього зависла пiна.
I майже водночас на кормi пролунав зойк i з глухим стогоном упав один
митник. Та стогiн змовк пiсля дзвiнкого удару його голови об дошки. Вiн
тiльки мовчки, як риба, жував повiтря, а з носа в нього цiвками лилась кров.
Всi з жахом вiдскочили вiд нього.
В одну мить не лишилось на кормовiй палубi й одного митника,
Руббан миттю отямився i засвистiв у сюрчок. Наказав хлопцям на линвах
витягати коней iз трюму.
Одностайно, не вагаючись i митi, всi кинулись до працi. Навiть Алi
поспiшив iз свого "сiдала".
? не жалiючи себе, надриваючи собi жили, моряки витягали коней на
линвах нагору i опускали на рiнь. А конi нiкуди не кидались, не вихали, не
скаженiли, а зразу ж простували до води. Тут слов'янин не витримав i
закричав руббановi, що не можна давати коням води досхочу, а треба ?х
негайно поставити в затiнок. I, не чекаючи нiяких наказiв, заходився
вiдганяти коней вiд води i в'язати в тiнi навiсу бiля складу. Ще не всiх
коней переправили на берег, як руббан допустився помилки. Але вiн i не мiг
вчинити iнакше, бо був правовiрним мусульманином. Вiн наказав
зiнджам-iдолоклонникам винести на берег покiйника i вимити вiд кровi палубу.
Тiльки-но вони виконали наказ руббана, як зразу ж митники видерлися на
корабель i почали свiй розбiй.
I тепер виходило, що команда вивантажувала коней, а митники виносили з
корабля на берег до митницi все, що тiльки можна було потягти з корабля.
Навiть палубнi дошки!
Потiм усю команду загнали в довгий i напiвтемний сарай митницi.
I там у кожного мусульманина пiд присягою випитували iм'я кожного, хто
його батьки, звiдкiля вiн, який його достаток, що вiдбувалось пiд час
плавання.
Одночасно iншi митники порпалися в купi матроських речей i корабельного
начиння.
Потiм, пiсля тако? пригоди, матроси багатьох сво?х речей так i не
вiднайшли.
Приступили митники i до Алi, щоб пiд присягою допитати його. I почали
вже, схопили вже, щоб потягти в окрему комiрчину для допитiв.
Та матроси на чолi з керманичем пiдскочили до митникiв i видерли Алi з
?хнiх рук.
Митники кричали, що Алi дорослий i ма? вiдповiдати, як i всi. А
керманич i матроси кричали, що без кадi це питання не ма? права нiхто
вирiшувати на власний розсуд .
Хто зна, чим би скiнчилася суперечка, якби не почувся бiй барабанiв та
завивання труб, галас величезного людського тлуму.
Прибув сам раджа Калiкута подивитися на перший корабель цього року.
Власне, не корабель, а коней. Цей вiзит звiльнив Алi та корабельну команду
вiд подальших знущань.
?х усiх випустили з митницi, i вони вишикувались разом iз руббаном бiля
коней.
Раджа в золотому паланкiнi поплив до них через юрмище сво?х танцiвниць,
барабанщикiв, во?нiв i рабiв. Попереду котився тлумач, загорнутий у бiлу
спiдницю.
За паланкiном раджi горою сунув розцяцькований слон. Його довгi iкла
були подовженi гострими сталевими лезами. Хоботом вiн тримав
нагайку-трiйчатку iз сталевих ланцюжкiв. На кiнцi кожного ланцюга висiла
гранчаста сталева куля.
На чубковi в слона нiхто не сидiв i нiхто не виступав поруч нього,
Алi зрозумiв: цей слон у яскравiй шовковiй попонi --страж самого раджi.
Носi? паланкiна, велетнi-зiнджi спинилися навпроти коней. Застиг за
палашем раджi слон-охоронець.
Алi вразило коричневе вусате обличчя раджi. Незворушне, наче
вирiзьблене з каменю.
Очi велетенськi, чорнi, мов з полiрованого гагату, ледь вирлатi. Та не
було нiякого виразу в них, коли раджа оглядав кожного коня окремо. А виводив
перед його очi скакунiв фарбований слов'янин.
Наврочений кiнь шарпонувся i пiшов боком до раджi. Слов'янин завис на
линвi, тягнучи коня назад. Та велетенський слон миттю вiдступив набiк з-за
паланкiну i замахнувся сталевим нага?м на коня. Кiнь злякано захропiв i
порачкував назад, тягнучи за собою по пiску не менш переляканого слов'янина.
Це Алi побачив по тому, як вiд лиця слов'янина вiдлила кров, i воно стало
сiро-брудним.
Коли раджа споглядав останнього коня, навiть мiсцевi стражники i
митники ледь стояли на ногах, так ?х припекло люте сонце. I вiтерець з
океану не приносив полегшення вiн був вогкий i пекучий, тiльки пахнув йодом,
гнилими водоростями.
Нарештi раджа розтулив вуста i тонким голосом сповiстив, що конi цi
припали йому до смаку i вiн забира? ?х. Зразу ж iз почту раджi вибiг
кругленький чоловiчок i подав руббану важкенький мiшечок iз золотом.
Руббан простягнув цьому чоловiковi два кiнських хвости.
Це тi конi, що ?х поглинуло море за сто фарсахiв вiд Калiкута...
Ти що, руббане, невдоволений щедрiстю раджi?! -- спитав чоловiчок,
зловiсно всмiхаючись у тарганячi велетенськi вуса.
Я всiм вдоволений i щасливий! Але кому я маю продати цi хвости?
Чоловiчок сказав щось тлумачевi, той сказав раджi.
Вперше i востанн? посмiшка ледь скривила точенi вуста раджi. Вiн щось
швидко проговорив.
Тлумач сказав цi ж слова товстенькому, i той уже переказав руббану:
Найсвiтлiший повелитель ласкаво дозволя? ра?су митницi купити цих
прекрасних скакунiв. Ти вдоволений?
О наймудрiший, найщедрiший i найсвiтлiший повелителю, нема? межi мо?й
радостi вiд тво?х щедрот! Але я прошу про велику ласку! Мiй корабель втратив
щоглу i човен. Я прошу дозволу самому в лiсi вибрати i зрубати дерева! Дуже
прошу тво?? ласки!
Тлумач переклав прохання руббана.
Раджа зробив знак рукою, що вiн зрозумiв прохання.
Довго тривала мовчанка. Всi умлiвали, лише раджа був незворушний.
Нарештi вiн розкрив вуста:
Тiльки п'ять чоловiк можуть пiти в лiс. Дерево рубайте самi, а
притягнуть його мо? слони! -- переклав тлумач i показав пальцями, що треба
впасти навколiшки й дякувати.
Так руббан i зробив, а за ним i вся команда. I зразу ж чорношкiрi раби
повернули паланкiн, i раджа, нiби визолочена статуя, поплив над натовпом. А
за ним слон-охоронець зi сталевим нага?м, щоб нiхто близько не пiдступав.
Потiм посунули барабанщики i танцiвницi, вигинаючись, викручуючись у
стрiмкому танцi. Далi загупали пiшi списоносцi й лучники. А за во?нами по
чотири конюхи-ефiопи повели кожного коня. Тiльки наврочений кiнь не давався.
Падав, вибрикував. I одним ударом копита розкро?в стегно конюху-африканцю.
Тодi до руббана, що висипав на плат монети i почав рахувати ?х, пiдбiг
вусатий товстун:
Ти можеш щось вдiяти iз цим скаженим конем?
Ось цi дво? можуть з ним упоратись! -- I руббан однi?ю рукою показав на
фарбованого слов'янина, а другою на Алi.
Товстун кинувся до слов'янина, що посадовив собi знов на плече папугу i
розмовляв з ним. Папуга все повторював те саме "Курвин син!" Алi хотiв
спитати, що це значить, та все щось заважало.
Слов'янин показав на Алi:
Вiн кращий, нiж я! Вiн довше був бiля того коня.
-- Нiчого, пiдете удвох! -- вирiшив товстун. I блискавично, мигнути
вони не встигли, як бiля Алi стало дво? во?нiв iз шаблями наголо, а бiля
слов'янина аж шестеро.
Хлопець i слов'янин поспiшили до коня -- не поспереча?шся!
Алi не мав нiяких лакiток для коня. Не було й часу щось вигадати. Отож
вiн, з гарячки, витяг недожований добрий шмат акулячого м'яса -- ?дине, що
встиг вихопити в митникiв з-пiд рук.
Пiдступав до навроченого коня, простягаючи шмат солоно? риби. А кiнь
йому назустрiч,
Вхопив солону рибу i з насолодою почав гризти. Поки Алi огладжував
тварину, слов'янин вихопив в одного з конюхiв вуздечку i накинув на коня.
Тiльки спочатку не вставив вудило, звичайно.
Отак вони вдвох повели через усе мiсто норовистого коня.
Барабани били не дуже голосно, дудки тихо свистiли -- певно, щоб не
сполохати коней. Через те було добро чути дзвiн срiбних бубонцiв на ногах i
на руках танцiвниць.
Через весь Калiкут разом з раджею, усiма його слонами й во?нами,
сановниками, тлумачами та казначеями, музиками й танцiвницями пройшли Алi та
фарбований слов'янин. Через усi його майдани, з'?днанi вулицями та
кварталами рiзних вiр, мов i ремесел.
Куди не подивить -- все тут було неймовiрне й цiкаве. Ось корови. Нiби
якiсь сновиди, облiзлi, мишастi й половi, горбатi й ребристi, схожi на
скелети й привиди, намагалися вони зайти до храму, чи потягти щось з лавки
зеленяра.
На товстенних гiлках неймовiрно великих дерев довгохвостi, чорномордi
мавпи здiймали страшенний ?валт.
На самiсiньких вершках галасували зеленi папуги, точнiсiнько такi, як
папуга слов'янина.
Всi вулицi, опрiч того мiсця, де вiдбувався прохiд почту раджi,-- все
було заповнено тлумами людей.
I тут Алi побачив зовсiм голих чоловiкiв. Вони або куняли в затiнку,
або сидiли на пекучому сонцi й дивились перед собою безтямними очима,
ворушачи вустами, мовби читаючи якусь молитву.
Срiбний дзвiн наповнював вулицi, де мiдники й золотарi карбували,
кували й лили вибагливi й дорогоцiннi прикраси.
Тонкi, гострi й сильнi запахи вiд тих всiх спецiй, овочiв, плодiв та
коренiв, що лежали й висiли в лавках, чарували, паморочили голову хлопцевi.
I в той же час iз рiзних завулкiв напливав хвилями сморiд вiд нечистот,
бруду й смiття,
На одних городянах були бiлоснiжнi запинала, на других лише зотлiле
смердюче шмаття.
Алi побачив i могутнiх оголених стражникiв, i напiвзасохлi людськi живi
кiстяки. Цi недобитки тягли по?денi хворобами руки до тих, хто був
здоровiший i щасливiший за них. Та Алi не помiтив за весь похiд жодного
руху, щоб хтось щось простягнув тим, хто благав про помiч.
Були у мiстi й багатющi паланкiни. Звичайно, не такi великi й
поцяцькованi, як у раджi.
Алi роздивлявся, та все ж боявся сильно крутити головою. Схоплював
тiльки те, що траплялось просто перед очi.
Ось два пси на сходах храму завелися за якусь шкоринку. Догризають один
одного, харчать в останнiх судомах. А полова корова, не корова -- скелет
ребристий, розбороня? ?х рогами, намага?ться розкидати у рiзнi боки.
Он лежить, висохлий, немов мертвяк, зовсiм голий старець. Пiдклавши пiд
голову кулак, ворушить вустами i кра?м ока спогляда? грифiв, що спустилися
на вершок храму.
Ось, стрункiшi за найгнучкiшу тростину, виступають майже оголенi
темношкiрi дiвчата. На руках, на ши? яскравi прикраси iз якогось насiння.
Обличчя в них красивiшi, нiж у красунi спiвачки Нiссо. А несуть вони на
головi корзини з перепаленими шматами вапна. Сонце блищить на ?х темних, мов
старовинна бронза, тiлах, гра? на сторчливих персах, що при кожному кроцi
пружно пiдскакують.
Ось нужденний смiттяр, як i його батько Хасан, на сходах рожевостiнного
храму порпа?ться -- пiдбира? в корзину смiття, змiта? пiсок.
Он знову темношкiрi, майже голi, з ледве обгорнутими стегнами, жiнки й
дiвчата несуть на головах корзини iз шматами битих коралiв та вапняку.
Коли вони поспiшали разом з усiма конярами-ефiопами за раджею, папуга
на плечi слов'янина почав невдоволено щось кричати. I зразу ж один могутнiй
вояк-зiндж швидким, блискавичним рухом вхопив птаха i вiдступив кудись
набiк.
Слов'янин тiльки прохрипiв щось запаленими вустами.
Нарештi перебiгли майже через великий майдан i пiдступили до
рожевостiнно? фортецi. Зразу за мурами пiдносився, тягнувся просто в
темно-син? небо величезнiший бiлокам'яний палац. А поруч -- не менш пишний
храм з червоного каменю.
У брамi мiж двома баштами стояли незлiченi стражi. I ще сидiло кiлька
десяткiв писарiв-кадiбiв та рахiвникiв. Вони рахували тих, хто заходив з
раджею до замку.
Коли Алi й слов'янин наблизилися до рахiвникiв, тi щось голосно
закричали.
Зразу ж пiдскочили здоровеннi могутнi стражники-iндуси. Лише в
коротеньких обгортках-спiдницях, зате при шаблях наголо.
Зупинили Алi та слов'янина -- мовляв, не дозволя?ться чужинцям заходити
до фортецi раджi.
I зразу ж, як з-пiд землi, об'явився товстун i з ним чи не дюжина
м'язистих стражiв. Вони перехопили навроченого коня вiд Алi й слов'янина i
потягли, майже понесли його на подвiр'я фортецi.
Наче джин з бутля, виник чорний велетень i подав слов'янину його
розкуйовдженого зеленого папугу. Папуга кусав дзьобом пальцi чорному стражу
i кричав сво?.
Алi хотiв спитати в слов'янина, що вiн кричить, та тут наблизились два
слони з музиками, i Алi про все забув. Картатi, вiзерунчастi покривала на
слонах були оздобленi золототканими шнурами й торочками. Налобники слонiв
iскрилися золотом, срiблом i всiма барвами веселки вiд незлiченних
самоцвiтiв.
Алi й слов'янин стояли за спинами стражiв, притиснутi до мурiв, поки
заповзав у двiр велетенський ви?зд раджi. Коли ж увесь почет з барабанним
калатанням, завиванням сурм i дудок, дзвоном срiбних бубонцiв на ногах
незлiченних танцiвниць влився до фортецi, тодi стулки ворiт з рипiнням
замкнулися.
Тiльки червона курява густим димом знеслася вiд землi, закривши людей
майже по груди.
Стражники розступилися, й Алi та слов'янин змогли вiльно вiддихатись.
I вони пiшли назад до порту через усе мiсто.
?шли дво? мандрiвцiв незнаним мiстом, i нiхто до них не заговорив.
Лише папуга порушував мовчанку i белькотiв щось сво?.
Та зараз в Алi пропав настрiй спитати, що воно значить. Бо якось
незручно ?м обом -- i дорослому, i малому -- почувалося серед цих людей.
?х обох вразило ось що: люди, що йшли ?м назустрiч, побачивши чужинцiв,
вiдступали з ?хнього шляху, нiби страхаючись торкнутись iновiрцiв тiлом чи
одягом. I так чинили не лише добре вбранi, вгодованi перехожi, а й бiднi,
зовсiм нужденнi люди.
Слухай, хлопче! Тут ? дивна рiч. Ми ?м бiльше страху да?м, нiж
прокаженi! Ти це розумi?ш?! Ми для них бридкiшi прокажених! Ми -- як
нечистота для них. Ти розумi?ш?!
I Алi згодився, бо так воно й виходило.
Дивись -- продовжував збуджений слов'янин. -- Цi iндуси ходять
загорнутi в довгi тканини! ?хня вiра не вмi? шити нi штани, нi сорочки!
Алi ж iще бiльше вразило, що брудна за шарiатом тварина, собака, вiльно
гуля? на сходах храму, в храмi.
I Алi вирiшив подивитись, зазирнути до храму,
Слухай, слов'янине! Давай зазирнемо до храму.
А в них дозвiл ? чужинцям?
Не знаю. Але ж дивись -- мавпи заходять, корови гидять, собаки
забiгають...
Вони неквапно пiднялися по запльованих, засмiчених якимось лушпинням
сходах.
I тiльки-но зiбралися пройти мiж колонами, як вмить ?х обступив натовп
убогих, обдертих, брудних, але при повному здоров'?, патлатих, майже голих
молодикiв, Вони розмахували кулаками, насiдали, вiдштовхували, тiснили зi
сходiв вiд дверей храму хлопця i слов'янина.
Алi та слов'янин рачкували перед розлюченими, роз'юшеними, напiвголими
чи то жебраками, чи то злодюгами. Бо жоден з них не мав натруджених рук --
це Алi вiдразу зауважив.
Юрба гнала Алi й слов'янина до брами кварталу.
I зразу ж, тiльки-но Алi зi слов'янином переступили браму кварталу,
юрба, мов за командою, замовкла. Лють збiговиська вмить ущухла. Всi
повернули i, не розмовляючи один з одним, спокiйно пiшли в затишок храму,
щоб розлягтися i сидiти безтямно, без всякого руху i чекати, коли жерцi з
храму винесуть ?м залишки вiд пуджi6.
Хлопець i дорослий поспiшали вулицею, тремтячи вiд напруги, вiд страху,
що зараз оцi всi люди схаменуться й кинуться на них, як тiльки-но тi, бiля
храму.
I коли вони зрештою вийшли з кварталiв i попрямували пустирем до порту,
пiд першим же великим деревом слов'янин сiв навпочiпки i, втираючи рясний
пiт з лиця рукавом довгополо? арабсько? сорочки, голосно розреготався.
Смiявся довго, вiдчайдушно, аж сльози йому потекли з очей. Вiн аж корчився.
Алi перелякано витрiщився на слов'янина, бо йому здалось, що той вiд
пекучого сонця i вiд переляку збожеволiв.
Слов'янин, помiтивши вираз його обличчя, махав рукою, мовляв, вiн не
може говорити вiд смiху. I щоб Алi не переймався,-- вiн, слов'янин, не
збожеволiв,-- пояснить. Отож, пересмiявшись, вiн охрипло сказав хлопцевi:
Я думав, що iнший квартал почне нас бити. Якi тут люди, такi самi люди
у мо?й кра?нi -- Русi! Поки загроза ?хнiм халупам i храмам, вони зразу
кидаються на непроханих зайд. Тiльки вiдiгнали вiд свого порога, ?м усе
байдуже: i куди пiшов далi ?х ворог, i що буде iншим халупам робити.
Точнiсiнько як iндуси, точнiсiнько нашi князi i нашi бояри. Значить, усi
люди в однаковiй глупотi ? скрiзь!
Алi це було нецiкаво i не зовсiм зрозумiло. Вiн ще нiяк не мiг вiдiйти
вiд переляку i спитав у слов'янина:
Слухай! Ти во?н, ти дорослий муж! А тобi не було страшно, коли на нас
кинулись цi храмовi гi?ни?
Слов'янин спохмурнiв, кiлька разiв обтер обличчя, i рукав геть став
темний вiд поту. Вiн стомлено видихнув повiтря i сказав:
Ще й як було страшно! Всю утробу нiби хто рукою схопив i стиснув!
Добре! Пiшли!
Вiн, крекчучи, чого Алi нi разу ще вiд нього не чув, пiдвiвся, i вони
почимчикували до порту.
А там уже на них чекала нова пригода. Бо вiдколи Алi ступив на
дерев'янi хiдники Басри, вiд того часу всякi дурнi та небезпечнi пригоди не
полишали його, а тiльки безперервною лiниво намотувались, накручувались одна
на одну у велетенський клубок.
27. РОЗПОВ?ДЬ ПОДОРОЖНЬОГО
В одинадцяту нiч мiсяця рамадану, пiд час великого посту, до високо?
двоповерхово? оселi, схожо? на сторожову вежу, пiдступив стрункий худорлявий
молодик. Одяг на ньому був й?менський -- довга спiдниця-фута, мiцна, хоч i
потерта, безрукавка - садрiя, на ногах зовсiм новi сандалi?-хаза. Через
плече в нього висiла вовняна плетена торба, яку носять й?менськi горяни, а
за широким шкiряним поясом стирчав держак чингалу-джамбi?. Голова обгорнута
платом так, що було прикрито майже половину обличчя. На плечi з-пiд плата
спадали двi коси, якi носять моряки-й?менцi. ?шов вiн трохи розгойдуючись --
так ходять люди, що довго пробули на кораблi в морi. I водночас кроки його
були зовсiм безшумнi як у мисливця, що вистежу? сторожкого звiра.
Страннiй пiдступив пiд дверi оселi i, проказавши привiтання, тихо
покликав:
О шейх! Чи дозволиш ступити до тво?? оселi?
I голос iз даху проказав:
Зачекай хвилину, подорожнiй! Зiрки не можуть чекати.
За якийсь час почулося рипiння сходiв у будовi, потiм дверi зовсiм без
всякого звуку вiдхилились всередину, i на порозi став господар зi
свiтильником над головою.
Вiн мовчки показав рукою нiчному гостю проходити до оселi.
I тiльки коли засунув на мiцний засув дверi, оберiгався i схвильовано
проказав:
О Аллах! Зрештою я дочекався тебе!
-- Так, о шейх! Це я повернувся до тво?? оселi!
Сивий, згорблений, але ще досить мiцний чоловiк поставив на голий тахт
свiтильник i обiйняв молодика. Вiн тричi поцiлував його в скронi, а той
поцiлував йому руку.
Потiм господар запросив його до трапези. I сам полив на руки сво?му
гостевi.
Подав кухоль чисто? прохолодно? води з великого спiтнiлого глека.
Коли прибулий вгамував свою спрагу, приступили вони до трапези.
Та гiсть ?в без усяко? охоти, тiльки ще двiчi пожадливо пив воду.
Тебе мучать спрага, мiй юний друже?
О шейх! Мене мучить не та спрага! Мене мучить спрага розповiсти про
сво? пригоди достойнiй людинi,-- ти ясновидющий i ти це, о мiй шейх, добре
вiда?ш.
Вiдаю, мiй друже! I тому не будемо вiдволiкатись вiд справи довгими
балачками. Розкажи менi краще, як тобi мандрувалося всi цi роки. Чи побачив
ти всi тi дива, якi хотiв побачити? Чи здiйснилась твоя мрiя?
О мiй шейх! Я побував скрiзь, де буцiмто бувають чудеса, про якi
розповiдали бувальцi на багдадських базарах! -- Мандрiвець випив ще води i,
вславивши Аллаха та призвавши благословення на пророка Мухаммеда та весь
його рiд, почав оповiдь.
Розповiв швидко, довго не розмусолюючи про сво? пригоди в
Шатт-ель-Арабi i на кораблi в морi-океанi.
Закiнчив такими словами:
Це все було тут, у свiтi арабiв, мусульман. I головне тут було диво, що
я живий вислизнув iз лабет сво?х одновiрцiв i одноплемiнникiв. Це було
найдивнiше. I от я опинився в ?ндi?...
Коли вiдвели разом зi слов'янином коня до палацу раджi i повернулись до
гаванi, то знов потрапили в халепу.
Ра?с митницi разом з кадi та мухтасiбом звинувачували руббана, що той
уникне сплати закяту. Але руббан був метким чоловiком. Вiн встиг через
вiдступника-оманця пiдкупити кадi. I кадi так розсудив, щоб за дарованого
ра?совi коня руббан вiддав монети. А ра?с щоб сплатив руббановi за хвости
подохлих коней. А з тих грошей щоб руббан заплатив закят. Та i тут руббан
вчинив по-сво?му. Вiн заплатив з ра?сових грошей платню сво?м хлопцям. I
найбiльшi грошi дав неграм-поганам та фарбованому слов'янину. Так що трохи
грошей за хвости дохлих коней лишилось у нашо? команди! У всякому разi,
пiсля цього нi кадi, нi мухтасiб не чiплялись до руббана i його хлопцiв. Та
по обличчю ра?са я вiдчув, що добра не буде нашiй командi. Вирiшив тiкати в
мiсто, у квартали, де ра?с не ма? всi?? сили. А щоб жити в мiстi, потрiбнi
грошi. Я сказав слов'янину:
Слов'янине, ти найдобрiша людина! Дай менi в борг або просто подаруй
трохи монет! У мене нема? надi?, що руббан вiзьме мене в лiс. А я хочу пiти
в джунглi i побачити бiлого слона. Я можу пiти в джунглi лише та?мно. Щоб це
вчинити, менi треба покрутитись у мiстi i все вивiдати, де найлегше
проскочити. А в мiстi за все треба платити...
Слов'янин довго думав, а потiм вiддав менi сво? десять динарiв, а собi
лишив три динари. Потiм вiн сказав руббановi, що пiде зо мною в мiсто на
торжище. I вiдвiв мене в мiсто, щоб нiхто з ра?сових людей мене не зачепив.
Дав менi великодушно, щедро сво? динари, але ще дорожчий вiн менi
зробив дарунок -- вiддав маленьку й?менську сокиру без держака. Та ще
дорожча була його порада:
Слухай, хлопець! Хочеш жити в лiсi -- дивися, що ?сть звiр: свиня,
ведмiдь, бiлка, курiпка, голуб. Ще тут в ?ндi? ? кращий звiр-провiдник --
мавпа, звiр, дуже подiбний до людини.
Вiн пiшов до кварталу, де жили погоничi слонiв. Бо спочатку погоничi не
збиралися виступати до лiсу. ?хнi брахмани 2 не дозволяли цього.
Казали, що зорi несприятливi для походу в пущу по корабельне дерево.
Водночас тi ж самi брахмани кожного дня вiдправляли на прощу з мiста
цiлi юрби людей.
А треба сказати, що з кожним днем спека ставала все лютiшою. О шейх! Не
знаю, чи ти бачив щось подiбне в обжитому заселеному мiсцi! 3 дерев падали
зомлiлi вiд спеки папуги, ворони й кажани! Лежали конаючi люди на майданах i
вулицях. Листя скручувалось i опадало з дерев, перетворювалось на землi на
ядучий порох! Наш корабель тепер тiльки кормою торкався води -- навколо вже
був пiсок.
Водночас хвилi океану i вiтер iз заходу почали викидати до берега по
два -- по три вiтрильники щодня. Кораблi важко сидiли у водi -- були вщент
завантаженi чорними рабами, горами слонових бивнiв, штабами африканського
сиродутного залiза та калитами iз африканським золотом!!! ? зразу ж цiна на
золото впала. Те, що ранiше можна було купити за один динар, тепер
доводилось купувати за два-три динари.
Але й досi не прибув жоден корабель з кiньми. I вiд того ра?с особливо
лютував i роз'ятрював у собi злiсть проти руббана.
У той же час прийшли з лiсу в мiсто дикi люди. Принесли вони всiляке
цiлюще корiння i мед у луб'яних коробах.
Я ще не мiг до пуття усвiдомити усiх ?хнiх звича?в, що кожен ма?
спiлкуватися тiльки з тими, до кого вiн по стану подiбний. Але я змикитив
сказати портовим п'явкам-митникам, що мiй батько в Багдадi прода? те, що
гублять iншi.
Отож я пiдiйшов на торжищi до тих диких людей та й почав ?м на мигах
пояснювати, що я хочу пiти з ними в лiс i подивитись на бiлого слона. Вони
наче не зрозумiли. Тодi я пiшов i купив чудову iграшку з бiло? глини --
справжнього бiлого слоника! О шейх, не дивись на мене з осудом! Я не став,
як iндуси, поклонятись слоновi! Це не був образ бога-слона, лише звичайна
дитяча iграшка! О, якi я бачив чудовi фiгури, зробленi iндiйськими
майстрами! Повiр менi -- у наших землях нiчого подiбного нема?!.. Знов я ?м
усе пояснив на мигах, вони зрозумiли. Та показали менi, що не можуть мене
взяти, бо стражники схоплять усiх нас, а менi вiдiтнуть голову! Вони
показали менi на стражiв i на мо? горло... Тодi, на прощання, я пригостив ?х
фiнiками, а вони мене медом. Засмучений, я пiшов дивитись на iншi всякi дива
торжища. Раптом мене потяг за рукав мiцно? статури торговець iз касти шеттi
3. Вiн приходив до нашого корабля i продавав морякам рiзнi речi й
на?дки. Шеттi-торговець шепотiв менi в затiнку старого баньяну:
Тобi не личить з ними ?сти i пити! Ти хоч i чужинець, а так би як з
касти шеттi, тiльки вашо?, арабсько?. Спiлкуванням з ними ти оскверня?шся!..
Слухай, дай менi динар, i я тобi дам дорогоцiнну пораду. Вона варта двох
динарiв. Але ти ще зовсiм малий, i тому я збавлю цiну сво?й чудовiй порадi,
нiяких сил вiд люто? спеки.
Бо спека не спадала тепер i вночi. I океан з припливом не допомагав.
Навiть гiрше -- з-за океану, iз заходу вiтер нiс пекучу спеку i жовто-сiрий
претонкий пил. Просто як пилок з квiтучих верб!
У жовтавiй свiтанковiй iмлi, переступаючи через тiла людей i дохлих
птахiв, ми вийшли з мiста...
Широким битим шляхом i попереду, i позаду нас до гiр i пагорбiв
посувались юрми i окремi прочани. Вони йшли очиститись у священних
водоймах6, умилостивити сво?х iндiйських богiв, щоб вони дали
воду всьому живому.
Я зауважив, що ?хнi жерцi-брахмани вiдсилали на прощу людей вбогих,
слабих тiлом чи духом, старих i безрiдних. Лише кiлька разiв я бачив серед
подорожнiх таких здорових, як отих попихачiв бiля храму, що ледь не потовкли
нас iз слов'янином. Ми пройшли два майже покинутi людьми села, i вже дорога
почала пiдiйматися вгору. Просто при дорозi росли тут великi дерева. Листя
на них теж зiв'яло, покрутилось i почало облiтати, розсипаючись на порох по
червонiй порепанiй землi.
Отут iз шеттi ми надибали на жiнку з дiтьми. Певно, вона вже довго
сидiла пiд деревом, бо на ?? бiлому вбраннi i на чорних косах поначiплялися
засохлi покрученi листочки. Одна дитина в не? лежала на руках, а дво?
виповзли просто на шлях. Жiнка була висохла, мов живий скелет. I дiти ??
повсихали. Вони лише щось белькотiли, вже не людськi слова, а мов скавулiння
тварини, i протягували благально рученята. Серце мо? стислося вiд жаху, i я
пожалiв дiтлахiв, спинився. А шеттi тiльки зиркнув, що я чиню, i незворушно
покрокував далi.
Я дав дiтям по фiнiку i витяг баклагу з водою, щоб напо?ти ?х. Але
жiнка закричала лютим голосом, як би орлиця заклекотiла, i вирвала в сво?х
дiтей фiнiки з рота i кинула ?х у порох на шлях. А коли я простягнув ?й
баклагу, вона вiдштовхнула ??, де тiльки сила в не? взялася. Вибила в мене з
руки баклагу. Баклага вдарилась об камiнь i розлетiлася на череп'я!
Розбризкалась на дорожнiй пил дорогоцiнна вода, яка в тi днi була дорожча за
всяке золото!..
I тодi шеттi все ж спинився i покликав мене. Бо я остовпiв i не мiг iти
далi. Закричав я йому: "Вона божевiльна! Треба забрати в не? хоча б одного
хлопчика! Може, хоч вiн виживе! Вона ж ?х заморить до кiнця!" А шеттi
крикнув менi: "Даю тобi безкоштовну, проте найдорожчу пораду: не пхайся в
чужi справи! Ти сво?ю ?жею оскверня?ш ?? та ?? дiтей! Ходiмо швидше -- не
чини зла!.." Я ще хвилину постояв, намагаючись щось второпати, i до мене
дiйшло -- вона волi? закону сво?? вiри! Значить, вона свiдомо вбива? сво?х
дiтей? Значить, ?й дорожчий закон ?? вiри, нiж життя ?? дiтей?! Я злякався
цi?? благочестиво? вбивцi i побiг за шеттi.
Це тому вона така потворна в сво?х дiях, що не мусульмансько? вiри...
Якби вона була нашо? вiри, з нею б не сталося подiбного страху! Тiльки той,
хто визна? Аллаха, той уникне всякого жаху!..
О шейх! Не можу рiвнятися тво?м знанням i мудростi, але слухай, що я
взнав, коли повернувся iз джунглiв у Калiкут. Коли кiнчилось те калiкутське
пекло i почалися зливи, напали напастi на мусульман, що проживали в мiстi i
порту! Кожен другий, а може й бiльше, чоловiк, що ходив на молитву до
мечетей i робив там омовiння, помер вiд страшних виразок по всьому тiлi!..
Значить, вони порушували закони вiри! От ?х i покарав Аллах!
О шейх! Присягаюся тобi, померли найбiльшi законники та богобоязнi
люди!.. О мiй шейх, о мiй му'аллiме! Я прийшов розповiсти тобi, що було, i
прошу тебе, о мiй шейх, не будемо сперечатись про подi?! Я хочу лише
розповiсти правду... Ми розпрощалися на перевалi невисоко? лiсисто? гори, i
бiльше я нiколи не бачив того шеттi. Я повернув праворуч i вступив у нетрi.
Перш за все вiдшукав добре деревце i вирiзав собi довгий держак для
?менського топiрця. Тепер я мав не лише ножа, а й добру замашну зброю. ?ти я
не поспiшав -- намагався все роздивитися, запам'ятати дорогу, щоб вернутись
до берега... Див у нетрях було на кожному кроцi бiльше, нiж на всiх базарах
Багдада, Басри i Калiкута! О мiй шейх! Ночей всього рамадану не вистачить,
щоб розповiсти про скарби й дива iндiйського лiсу! Тому оповiм лише головне.
Страшною була перша нiч у хащах. Я залiз на товсте дерево, може, лiктiв
заввишки на десять, i скоцюрбився мiж двома гiлками товстими -- одна згори,
друга -- знизу, я на нiй лежав, Думав, що засну. Нi! Першо? ночi не спав i
митi -- такий жах мене проймав. Тiльки впала чорна темрява на нетрi, як
зразу почався страшний галас.
Якiсь нiчнi птахи божевiльно кричали вiдразливими голосами. Нявчали,
шипiли, гавкали та скавулiли на землi невiдомi менi iстоти. I що було дивним
-- у чорному мороцi ночi засвiтилися тисячi тисяч вогникiв! Однi вогники
весь час рухались, то, певно, комахи. ?ншi були нерухомi i випромiнювали
блiде син?, зелене або блакитне сяйво! А потiм вранцi, коли ледь заповз iз
дерева, то роздивився -- нерухомi свiтлячки виявилися грибами i трухлявими
рештками дерев... Я корзину прив'язав на гiлках. I тепер чув, як ?? шкребли,
гризли якiсь чи щурi, чи мишi, чи, може, тхори. Та тiльки тодi я
по-справжньому злякався, як побачив пiд деревом два зелених палаючих ока. Я
не чув, як цей звiр пiдiйшов i сiв пiд деревом. Я не мав i не маю того
слуху, що в Джарi?, але нюх у мене кращий, нiж у будь-кого з людей, яких я
зустрiчав. Пахло великим котом. У задусi гарячо? ночi менi здавалось, що я
чую ще гарячiше дихання невидимого звiра. У мене лишилося двi стрiли... Яка
з них ще несла в собi i чи несла отруту, я не знав... Не вiрилось менi, щоб
вiд краплi змi?но? отрути можна було однi?ю стрiлою тричi принести смерть!
Вранцi я не побачив нiяких знакiв на землi вiд лап звiра. Проте сумнiву не
було: вiн чатував мене. Бо коли з'явилися зеленi палаючi очi, на мо?му
деревi замовкли на вершку якiсь двi нiчнi птахи i вiд корзини повтiкали
невидимi звiрята.
Пiсля тако? ночi я йшов лiсом наче п'яний. А спека хоч i була в хащах
пiд деревами не така, як у мiстi, проте i тут люте сонце нищило зелень i
звiрiв. То тут, то там я трапляв на висохлих жаб i ящiрок, дохлих
кажанiв-криланiв, папуг i голубiв. Деякi були ще цiлi -- iншi об'?денi
хижаками та всякими комахами. Дерева теж страждали вiд спеки -- обпадало
листя, осипались недозрiлi плоди. Бiля велетенсько? смокiвницi я потрапив у
халепу. Задивився на цiлу зграю мавп, що галасували на гiллi та обривали
зiв'ялi плоди. Вони надкушували ягоди i кожну другу з плюванням i вереском
викидали геть. Вiд ?хнього борсання з гiлок дощем сипались i дозрiлi, i
зiв'ялi фiги. Вiд смокiвницi навколо розпливався винний дух забродилих,
закислих ягiд. До речi, я ще бачив пiсля нiде такого врожаю на смокiвницях.
Вирiшив скористатися прикладом мавп i поласувати фiгами. Проте коли я
пiдiйшов i потягся руками до низьких стиглих ягiд, то ззаду по корзинi
нанесли такий удар, що я перекинувся через голову.
Линви корзини, слава Аллаху, не трiснули. Та з не? все в одну мить
вилетiло на всi боки. 3 порожньою корзиною i топiрцем у руках я миттю скочив
на ноги i обернувся до напасника. А то був волохатий чорний ведмiдь. Вiн на
мене не звернув бiльше нiяко? уваги, а заходився гризти в'ялену рибу. Гриз i
випльовував. Поки я отямився, вiн пережував менi половину риби. Я не мiг
довго думати: ще хвилю -- i вiн дожу? мо? добро i завершить мо?ю головою.
Швидко висмикнув руки з петель корзини. Обiруч вхопив топiрець, пiдступив
збоку i щосили потнув звiра в голову. Вiн упав на черево i обхопив пробиту
голову сво?ми страшними пазуристими лабетами. Так ?х стис, що не можна було
з них видерти топiрець, Тому довелося кiнчити його хашашiнським ножем. Як
велить шарiат, я порiзав йому жили на ши? i облупив його. I що дивно, я його
бiлував, а з пащеки в нього смердiло вином, як вiд монаха-п'яницi. Не встиг
я позбирати сво? начиння i скласти в корзину, як уже над галявиною
закружляли шулiки та грифи. От менi б такий зiр! Коли далi пiшов з галявини
i озирнувся, то в кущах помiтив гостроносi полохливi морди шакалiв. Думаю,
що поки пiднявся на наступну гору, то вiд ведмедя лишився тiльки кiстяк.
Найбiльше клопоту було з пазурами -- довелось ?х по одному обрубувати
сокирою.
Ще два днi пiсля нападу п'яного ведмедя я простував через гори на схiд.
I кожно? ночi навколо мене ходили хижаки, кожно? ночi на мене чатувала
смерть. I я не мiг спати. Вiдсипався вдень, при свiтлi сонця, де-небудь пiд
скелею, серед товстих гiлок. Посплю годину-другу i знов iду. Важко було --
так хотiлося спати! Дiйшов я до маленького джерела, що витiкало зi скелi i
падало вниз у ковбаню. ?? береги були витоптанi слiдами всiляких тварин i
птахiв. Тут я вiдчув, що далi йти не можу -- падав вiд сну! Впаду, засну i
загризуть мене якiсь гi?ни чи ведмедi! Видерся на виступ скелi просто
врiвень з цiвкою джерельця. Тiльки мавпи тут мене дiстануть чи шулiки!
Напився досхочу i лiг на виступi спати. Спав майже до вечора. Прокинувся --
бо сонце спустилося над верхами дерев i вдарило менi в очi. Поглянув униз i
просто зомлiв -- пiд скелею стояло кiлька зовсiм чорних, довговолосих,
мускулястих лучникiв. Луки у всiх напнутi. Добре, що не цiляться ще! Я
пiдвiвся поволi i руки звiв догори, пальцi розчепiрив -- мовляв, без збро?.
Один сивоволосий показу? рукою: "Спускайся вниз". Довелося спуститись. За
корзиною i топiрцем вони самi полiзли. Повели мене кудись через заростi
бамбука звiриною стежкою. А страшно йти через заростi бамбука -- висохлi
стовбури i листя аж дзвенять! Невеликий вiтер ?х розгойду?, а вони стукотять
одне об одного колiнчастими стовбурами, наче мерцi кiстками барабанять!
Привела в ?хн? стiйбище -- великий грот пiд скелями. I страшно менi, i дивно
-- бо всi голi -- i дiти, i жiнки, i чоловiки. Ну хiба то одяг: смужечка
лубу спереду i ззаду? Але що найдивнiше -- чорнi, майже як зiнджi, а волосся
довге, хвилясте i носи або звичайнi, або довгi.
Та найбiльше здивування було вiд появи двох старих голих мисливцiв --
та це ж мо? калiкутськi знайомi! Посмiхаються, тиснуть менi плечi,
запрошують до вогнища. Яке то було щастя, що вони курiпок смажили! Дуже
боявся, що доведеться щось нечисте ?сти! По трапезi питають на мигах, куди я
йду. Я вiдповiдаю, на мигах, звичайно, що йду подивитись на бiлого слона.
Вони показують: "При?днуйся до нас, ми теж туди йдемо!" Зрадiв дуже, що
разом з ними пiду. I похвалив себе, що пiдiбрав все сво? начиння, навiть
попсоване п'яним ведмедем. Витяг ракушки з корзини i поклав перед ?хнiм
старшим. Вони менi на замiн меду цiлу коробину. Показую: "Не мiняю! Вам
дарую!" Зрадiли вони, а особливо жiнки й дiвчата. Все миттю розподiлили мiж
собою i почали прикраси майструвати. Тi?? ночi я спав спокiйно. Та лише
настала пiвнiч, прокинувся i не спав, може, одну трьохгодинки, як на
кораблi. Щось сталося зi мого пiд ту жахливу iндiйську спеку -- опiвночi я
прокидаюсь i довго не сплю. I по сьогоднiшнiй день. Не дужi зручно. Проте
можу без особливо? напруги споглядати зорi. О мiй шейх, не думай, що я гну
кирпу перед тобою, але тi шляхи, якими ходив чи плавав, знаю по зорям, по
сонцю i по мiсяцю. I коли споглядаю зорi, згадую завжди тебе, о му'аллiме!
Давно в мене така думка виникла, може, рiк на шостий мандрiв -- побачу всi
дива, що хотiв, повернусь у Багдад, розповiм правду людям на сво?й вулицi i
на сво?му кутку. А тодi смиренно спущусь у достославну Басру до шейха i
стану його учнем. Бо вiн--той чоловiк, що за неправильнi знання не
знущатиметься, виправить, а новим знанням навчить! Але повернiмося до мо?х
пригод у нетрях. З отим маленьким плем'ям мисливцiв ми пiшли трохи на
пiвнiчний схiд.
Спекота не вщухала. Вони боялися пожежi бамбукових заростей. I тому
йшли навпростець, через важкi гiрськi переходи. Коли подолали найвищу гору i
почали спускатися, то виявилось, що далеко внизу, в долинi у висихаючому
озерi комашаться кiлька тисяч людей. Менi дуже кортiло подивитись, що там
таке. Та й молодим мисливцям праглося побачити той людський мурашник. Старшi
порадилися i дозволили нам пiд проводом i при повному послуху мо?му
калiкутському знайомому спуститись униз, дивитись на все до вечора. Увечерi
ми мали наздогнати плем'я на пота?мнiй стежцi.
Спустилися найкрутiшим схилом, щоб у разi небезпеки нас не могли
наздогнати чи схопити. Коли я добре все роздивився, що робиться внизу,-- я
здригнувся вiд жаху. Ким я був десять рокiв тому -- хлопчиськом. Але й тодi
зрозумiв, що всi вони смертники! Самовбивцi! Озерце лежало на днi нiби
глибокого казана мiж крутими горами. Лише на пiвдень був вихiд iз глибоко?
долини. Певно, туди витiкав ручай iз озера. Та люди лiктiв на двадцять
вирили у м'якому каменi хiд i спустили воду. Ще й тепер проходом виносили
бамбуковими вiдрами воду i виливали далi в долину! Це в той час, коли все
навколо догорало без води! А iншi голi робiтники через той же прохiд
приносили звiдкiлясь iз долини воду для пиття i ?жi. Над тими, що приносили
i виливали воду, стояли озбро?нi наглядачi. Однак найбiльше людей було в
самому озерi. Власне, у рiдкiй скаламученiй гижi, що лишилася вiд озера. Тi
нещаснi гребли намул у густого плетенi корзини i несли на великий рiвний тiк
на схилi гори. Той схил був найдалi вiд нас. На току вони вивертали намул iз
корзин i розрiвнювали шаром, може, з пiв лiктя завтовшки. Смертельне сонце
одразу перетворювало намул на суху, порепану й претвердющу кору. ?ншi голi
люди камiннями розбивали висохлий намул. Курява здiймалась над ними така
червона, що здавалось, нiби то горить земля, i вся вона огорнута кривавим
димом. Та, знов же, найбiльша курява пiдiймалася над рештками, крiзь якi
просiювали битий i висушений намул. Часом вони, тi раби нужденнi, виймали
якiсь дрiб'язки. I зразу ж бiля них з'являлись по два, а то й по три
наглядачi. I кадiб з книжкою та терезами. Деяким з тих бiдолах, що знайшли
щось, давали невеликий глечичок води!.. О шейх! Не вiр ти нiяким казкам, що
лали та дiаманти лежать купами в долинах та ущелинах ?ндi? i ?х звiдти
дiстають при допомозi хитрощiв -- кидають облупленого барана, на нього
налипають самоцвiти, а потiм орел звiдтiля виносить барана. То дурницi!
Дурять навмисне довiрливих та невiгласiв! За кожним лалом такi сльози, такий
пiт i кров, що не вистачить нiяко? уяви собi подiбне збагнути! Вразило мене,
о шейх, те людське юрмище. Наглядачiв було не бiльше сотнi, ?хнiх слуг може,
удвiчi бiльше. А робiтникiв як зерна на току! Наглядачi не тiльки воду пили,
коли хотiли, а ще й голову собi поливали i лице, щоб освiжитись. I жоден
трудар не пiдняв руку на сво?х мучителiв!..
Мiй друже! А ти хiба не вiдмовився ударити ки?м да'?-iсмаiлiтiв?
О шейх! О му'аллiме! Коли один з них напав на мене, я вдарив його
стрiлою, я метнув у нього ножа! Не можу бути катом! Але повстати проти
наруги треба! У тих бiдакiв було стiльки камiння в руках, що якби вони
захотiли каменувати сво?х наглядачiв, то над тими пiднявся б цiлий пагорб
кам'яний!.. Але продовжу свою оповiдь, бо далi трапилося зовсiм неймовiрне.
Старший
наш довго чекав, поки ми надивимось на той жах. Нарештi наказав
вiдходити i наздоганяти. Ми пiшли майже невидимою звiриною стежкою, що змi?ю
закручувалась по лiсистiй горi. Дерева осипали додолу попечене листя, квiти
i недозрiлi, засохлi плоди. Ми просувалися поволi -- весь час розгрiбаючи
сухе листя i опалi гiлочки. Ми боялися змiй -- ?х звiдусiль повзло в
незлiченiй кiлькостi. Коли ми переходили безлiсим схилом помiж голими
чагарями, нам вiдкрилася друга долина, в яку спустили воду з озера. Де
пройшов потiк -- все було голе, жодного куща, жодно? травинки.
А над замуленим руслом потоку лежали, мов колоди на дров'янiм базарi,
мертвяки. Просто серед неба. I ?х довбали птахи. А якi ближче до кущiв, тих
шматували шакали i гi?ни. Це все серед бiлого дня, при шаленому сонцi i
чистому небi! О шейх, ти розповiдав менi про могили зiнджiв-африканцiв на
каналах i греблях Шатт-ель-Арабу... Пам'ята?ш, тодi, на багдадськiй сафiнi?
3 тими неграми так чинили ми, мусульмани. Бо ми правовiрнi, а вони
чорношкiрi раби-погани. Вони не витримали i повстали! В тiй же долинi однi
iндуси мордували других iндусiв гiрше, нiж негрiв-рабiв! Одна кров i одна
вiра! I нiхто не повстав, нiхто не обурився!
...Ми наздогнали плем'я пiд вечiр. I тут була велика новина -- без нас
жiнки здибали в хащах робiтника-втiкача. Вiн був зовсiм без тями. Жiнки
напо?ли його, обмили страшнi виразки i рани на руках, ногах i на головi --
певно, його били ки?м. Поступово вiн почав приходити до тями. I дивився з
жахом, як нашi мисливцi засмажували й пiдкопчували кiлькох здоровенних змiй
-- здобич сьогоднiшнього дня.
Менi було страшно ?сти змi?не м'ясо. Тому я витяг рештки акулячого
м'яса, останнiй кусень, i поволi розжовував його затвердiлi, мов кора,
волокна. Все плем'я весело присунулося до багаття i почало ласувати
пiдкопченими змiями. Пiднесли i втiкачевi. Вiн перелякало заверещав i
вiдштовхнув вiд себе шмат змi?ного м'яса. Я подумав, якщо вiн не хоче змi?,
бо ?? м'ясо нечисте, може, вiн вiзьме акуляче м'ясо.
Та й вiд мого пригощання вiн затулився руками. Значить, i я, i мiй
на?док, i дикi люди, i смажена змiя для нього були скверною. А брудна вода,
яку йому давали наглядачi, жменя липкого рису i кийок на голову -- були
благом? Бо то вiд сво?х i то добро! А порятунок вiд чужих -- погибель?!! О
шейх, якби мене в дитинствi вчили читати й писати, я був би добрим учнем! Та
мене вчили бiльш жорстокi вчителi -- обставини... I смерть втiкача-робiтника
мене навчила: хочеш жити -- ?ж усе! Вiн помер пiд ранок, як i бiльшiсть тих
хворих, що я бачив. Може, за годину до смертi вiн здер iз себе залишки
дхотi, i до вогнища покотилися блискучi камiнцi завбiльшки iз горошину --
цiла жменя. Так зблизька я не бачив алмазiв, та зразу зрозумiв, що це таке.
Проте я вже мав халепу iз камiнням, о мiй шейх, у Басрi! Менi кортiло
залишити собi хоча б один камiнчик, та я стримався i, зiбравши все докупи,
вiддав уранцi старiйшинi. Я все ж до кiнця не подолав себе i, показавши
камiнцi, на мигах пояснив, що хочу лишити собi тi камiнцi. Старiйшина
зневажливо i невдоволено замахав рукою i пояснив менi, що камiнцi безбарвнi
i небезпечнi, бо вони iз поганого мiсця, де багато смертей. Вiн викинув ?х у
прiрву до одного. Як гарно вони спалахнули пiд променями сонця! Певно, я не
змiг приховати свого жалю. Щоб заспоко?ти мене, старiйшина показав, що коли
ми прийдемо до бiлого слона вiн дасть менi дуже красивi, рiзнобарвнi
камiнцi. Мерця ми вiднесли подалi i лишили на вiдкритому мiсцi. Вiн був
чужинець, i вони не збирались його анi спалювати за звича?м iндусiв, анi
ховати в землю.
Жiнки пiд охороною найвправнiших мисливцiв принесли з долини воду в
бамбукових трубках, ми почали снiдати, i я з великим смаком з'?в свою частку
копчено? змi?.
3 того дня я нiколи не сумнiвався i не вагався -- ?в усе, чим мене
пригощали.
Невже ти порушив усi заборони шарiату?!!
Всi, о мiй шейх, о мiй му'аллiме! Крiм однi?? -- не ?в людського
м'яса...
Невже й таке було?!!
На островах, що далi за всi острови, де водяться бiлi папуги, я жив
пiвроку з племенем людо?дiв...
Як же тобi вдалося вiдмовитись i лишитися живим?!!
Я ?м пояснив, що ми, араби, вiд людського м'яса ста?мо ?внухами. А те
плем'я дуже боялося чоловiчо? неплiдностi. От вони мене й пожалiли... Та
повернiмось, о шейх, до мо?? подорожi в ?ндiю... Наш перехiд до "оселi
бiлого слона" був преважкий. Весь час доводилося стерегтися змiй. А вони на
ту спеку були такi швидкi, що випереджали в бою i шулiк, i мангустiв! Сам
бачив! Усе вiдбувалось навпаки! Наша шкiра порепалась, кровоточила, сочилася
сукровицею. Нас облiплювали всякi комахи. В молодих жiнок пересохло молоко i
немовлята сконали. Ми йшли через напiвголi лiси. Якби ти знав, о шейх, який
жах споглядати голi дерева, опале сiро-зелене листя! I воно шарудiло пiд
нашими ногами так сильно, що ми не могли пiдстерегти здобич. До
напiвзасохлих водопо?в у глибоких долинах ми боялися спуститись, бо там
зiбралося багато великого i небезпечного звiра -- дикi буйволи, носороги,
слони, кабани й ведмедi, тигри й леопарди. От ми й живилися змiями, рiдкими
птахами та вряди-годи бiлками й мавпами.
Нарештi, пiсля важких випробувань i горя, плем'я вступило на високу
гору. Пiвденний схил ?? був дуже крутий, з безлiсими червоними скелями та
урвищами. Вузькою кам'яною стежкою ми пiднялися до середини гори. I
потрапили у величезну печеру та кiлька височенних гротiв, з'?днаних з нею
отворами. Отут, у печерi, я й побачив "бiлого слона". Це був, дiйсно, слон!
Завбiльшки iз справжнього слона i справдi бiлий. Тiльки був вiн висiчений iз
каменю. А поруч камiння i тло, на якому його вирубали, було червоне. Я
думав, що слон фарбований у бiле або тло фарбоване у червоне. Та з часом, як
вiдбив трохи каменю i там i там, пота?мно, звичайно, i опустив у воду -- то
камiнцi якi були, такi й лишились. Вибачай, о шейх, що я збився -- знов
скажу тобi про бiлого слона. Досконалiсть рiзчика каменю була неймовiрна --
слон був справдi наче живий! Все-все в ньому було наче живе -- i очi, i
вуха, i зморшки на черевi, i нiгтi круглi на ногах. А на червонiй скелi
поруч слона ще де-де лишились якiсь клаптi кольорових малюнкiв -- там були i
рожевi i блакитнi лотоси, i папуги, i голi красунi, i навiть змi?... Я був i
вражений, i приголомшений таким витвором, i водночас у розпачi -- перся
через стiльки гiр, долин, я не знаю скiльки фарсахiв протоптав, щомитi
наражаючись на небезпеку, щоб побачити не живого бiлого слона, одне з чудес
?ндi?, а витвiр незрiвнянного iндiйського майстра! Плем'я ж поклало до нiг
слона дикi фiги, горiхи, стручки солодкого дерева i навiть якiсь рожевi
квiточки у в'язцi! Я й не бачив, коли те жiнки вiдшукали. Самi не взяли i
дiтям не дали. Я згадав, що й у мене лишилося два кокоси. Я тiльки тепер
згадав. Бо не я нiс корзину -- всю поклажу несли дiвчата й жiнки. Мене аж
обпекло -- та як же я забув про кокоси! Може, в них ще збереглося "молоко" i
воно б урятувало життя якiйсь дитинi. Витяг я кокос i поклав до нiг слона.
Я ж на мигах i кiлькома словами спитав, а де живий бiлий слон, чи ?
вiн? I всi вони почали менi пояснювати, що це ?диний бiлий слон. ?нших
слонiв, тобто живих, бiлих нема?. ? дуже свiтлi, майже бiлi. ? дуже темнi,
майже чорнi. Але геть бiлих нема?!..
Я думав, що ми побудемо день-два в печерах та й пiдемо кудись далi.
Однак плем'я лишилося надовго.
Ми ходили й спускались, мов у колодязь, у долину за здобиччю, а жiнки
тягали й тягали в печеру гiлля, лiани. Всяке паливо. Менi зрештою все це
набридло. I я хотiв пiти назад, до моря. Менi здавалось, що я добре
запам'ятав дорогу i сам вiдшукаю зворотний шлях. Та мене не пустили.
Пояснювали, що ось-ось почнуться зливи i один я пропаду в горах.
Менi не вiрилось, що в дощi я можу загинути. Навпаки, зрештою оживу,
прийду до тями. Тiльки коли вилились небеснi води на землю, зрозумiв, що
вони зовсiм не пояснили менi тi?? небезпеки, яка чека? пiд час зливи в ?хнiх
горах! Спочатку пiднявся страшний вiтер. Вiн пiдняв з усiх гiр хмари сухого
листя, дрiбних, та й великих гiлок, пилу. Серед дня настала справжня
темрява. Слава Аллаху, ?хнiй знахар ще з ранку корчився i щось белькотiв, i
тому нiхто й нiкуди не подався. I мене не пустили. Вiтер трощив велетенськi
дерева i переносив ?х на сотнi лiктiв. Кожним таким деревом могло забити
найбiльшого слона, мов якогось кота чи собаку! Внизу в глибокiй долинi
велетенськi стебла сухого бамбука пiд поривами вiтру качалися, хилилися,
терлися й вдарялися одне об одного. I ось вiд тертя в кiлькох мiсцях
вибухнули клуби бiлого диму, бiлого як молоко. А тодi вже крiзь хмари диму
виривались i танцювали гострi язики полум'я. Дим з ущелини пiднiмався все
ближче й ближче до нашо? схованки. Я злякався, що ми подушимось. Та дим
зупинився десь, не досягши, може, людського зросту до нашо? печери. I в цю
мить з темного, чорного нiчного неба вдарили на землю не цiвки, не руча?, не
струменi, а суцiльнi рiки води! Спочатку ще дiяв вiтер, i вода зливалась на
землю похило. Спочатку щомитi спалахували блискавки ? вдаряли молоти грому!
Вiд тих ударiв двигтiла гора i зi стелi печери сипалися маленькi камiнчики.
Та неймовiрна гроза швидко покотилася на схiд, а водоспади усi?ю вагою били
з неба по землi, по рослинах, по тому живому, що вцiлiло вiд спеки.
Без перерви вода лилася п'ять днiв. I невелика була рiзниця мiж днем i
нiччю. Бо i вдень у гротi ми запалювали вогонь, аби хоч щось бачити...
?жа у нас була, палива вистачало -- лише вiд усяко? отруйно? гидоти
доводилось боронитися. Чого тiльки не наповзало, щоб сховатись вiд зливи --
змi?, павуки, скорпiони, якiсь ящiрки, хробаки...
Лягали спати, обклавшись огорожею iз тлiючого вугiлля. I весь час хтось
вартував. Потiм на кiлька днiв дощi скiнчились. Викотилося сонце. Все зразу
ж навколо почало буяти зеленню, вибухати квiтами. Де й взялися птахи,
защебетали, засвистiли, затуркотiли! А якi запахи, якi аромати! Хто не чув,
як розквiтають, як духмянiють квiти в iндiйських нетрях, той злиденний
бiдак, навiть якщо в нього в лавцi стоять геть усi найдорожчi благовоння з
усього свiту! Потiм знов падали зливи, били водоспади з неба об землю. Як
стало легко дихати, рухатись! Але спати по ночах я вже не мiг. Опiвночi я
завжди прокидався, споглядав зорi та мiсяць, слухав нiчнi крики джунглiв.
Всього не переповiси, що було в гiрських хащах до того часу, поки не
скiнчилися великi зливи. Тодi вони вiдпустили мене. Я ?м подарував обидва
ножi й топiрець. Вони ж менi -- добрий лук i стрiли. Та ще й до стрiл
отруту. Отруту на птахiв, отруту проти хижакiв. I цiлу купу рiчково? жорстви
рiзнобарвно?. А то все були камiнцi червоного сердолiку, зелено-червоного
кривавику, смугастого агату, сло?стого онiксу.
Коли я з проводжатими дiйшов до верха, з якого було видно океан, вони
поклали менi в корзину рiзного зiлля цiлющого i два кавалки воску, кожен з
баранячу голову. Але була одна морока -- з одягом. I мо? дхотi, i сорочка, й
штани пiд час мандрiв подерлися, розповзлись i зiтлiли... Повернувсь я до
Калiкута в спiдницi з деревного лубу... Ну а повернувся я до мiста вночi.
Прокрався до порту, проплив по рiчцi i вилiз у Дар-ель-Арабi... Це було
наприкiнцi мiсяця канун аль-авваля 7, коли сонце ста? найближче
до Лужка 8...
О Аллах! Милостивий i милосердний! Скiльки ж на тобi грiхiв! Скiльки
порушень шарiату!!! Ти коли-небудь думав, замислювався, о мiй неймовiрний
друже, скiльки на тобi грiха?! Яким тягарем впаде твоя грiшнiсть на тебе в
день Страшного суду?!
О му'аллiме! Якщо в людини нема? душi, а в душi -- Аллаха, нiяке
виконання закону не може бути благочестям... Але знов же, не для суперечки,
а для ствердження правди я прийшов до тебе...
Та повернiмось до мандрiв. Ще тiльки раз тобi, о шейх, скажу про
дикунiв. Усi кажуть: "Дикуни, дикуни, поганi, .. вбивцi... нечистi, дурнi".
Знав, добре знав ?хнiй старiйшина, коли викинув алмази в прiрву, що це
алмази! I врятував мене вiд смертi.
Бо коли я повернувся, мене допитували, де я був у нетрях, чи не бачив я
людей, якi з дна рiки чи ставка виймають камiнцi: лали, сапфiри чи ще якi?!
Я ?м говорив, що погано пам'ятаю, бо вiд спеки щось менi з головою
вчинилось, i я вдень спав, а вночi ходив по джунглях. I почав ?м усе, що
вночi бачив i чув, розповiдати. А що було вдень -- нiби я не пам'ятаю! Тодi
ра?с i кадi прикликали знавця камiння з фортецi раджi. Вiн переглянув мо?
скарби i сказав, що всi вони з ручаю, який за другим пасмом гiр. Мiсце там
дике -- нiчи?. Дикуни туди забрiдають зрiдка, а селяни майже не заходять.
Там багато змiй та iнших небезпечних створiнь. I вiн купив у мене один
камiнчик за два динари. Потiм на базарi золотарi казали, що камiнець вiн
подарував раджi, а той йому вiддячив десятьма динарами!
Мене посадовили у в'язницю у дворi ра?са. Удень я вiдсипався, а вночi
молився вiд пiвночi до самого свiтанку. Робив вигляд, що роблю омовiння
пiском, i молився. Звикли всi до мене i мо?х молитов, бо я жодно? полуночi
не пропустив. I пам'ять не пiдвела: лише разiв три я чув нiчну молитву -
тахаджуд вiд руббана, а всю пам'ятав слово в слово! А потiм я влаштував
зiкр. Особливо я дошкуляв сторожовим. Коли вони засипали, я закликав ?х
славити Аллаха! Я в собi вiдкрив чудову здiбнiсть -- досить менi було
поспати один раз на добу повну морську трьохгодинку -- я бiльше сну не
потребував. Хоча мiг ще вдень трохи покуняти -- навiть стоячи, притулившись
до чогось, щоб не впасти. I я всiх сво?х сторожiв виснажував безсонням; коли
ж вони спали, не дивлячись на мо? заклики, тодi я починав кликати ра?са, щоб
вiн покарав несумлiнного слугу.
Зрештою вони пiшли до мухтасiба, щоб вiн вплинув на ра?са i випустив
мене, бо я, мовляв, навiжений i не можна мене тримати в узилищi. Вони,
правда, з радiстю прокололи мене б списом, та боялись, бо я ж був такий
молодий i так ревно служив Аллаховi. Ра?с мене випустив з узилища й наказав
iти в притулок при мечетi. I там пота?мно приставив до мене дервiшiв. 3 тими
я швидко впорався -- менi ж вiддали все мо? зiлля, тiльки лук i стрiли ра?с
лишив у себе. Я знав, що цi дервiшi i хашиш жують, i вiдвар маку п'ють, i
вино вживають. Значить, ?х зiлля бере. Мене знахар у племенi надоумив, яке
зiлля для чого вживати. В ?хнi оладочки з хашишем я додавав iндiйського
зiлля, i вони в мене i гавкали, i нявчали, i рачки лазили, i на стiну
стрибали. А я щоночi молився i влаштовував зiкр.
Так настав мiсяць шуббат, i припливли моряки з далеко? кра?ни Китаю --
кiлька кораблiв з дорогоцiнними шовковими тканинами i порцеляновим посудом.
Прийшли вони до мечетi. I я вивiдав у них, куди вони пливуть i коли.
Я впо?в зiллям сво?х дервiшiв, вийшов з притулку i, приставивши стовбур
пальми до муру ра?сового дому, пролiз усередину. Собаки впiзнали мене i не
зачепили. Я вiльно пройшов до вiтальнi, зняв зi стiни свiй лук i сагайдак зi
стрiлами. Менi казали люди, що всякi дива, якi забира? в людей, вiн розвiшу?
по стiнах вiтальнi. Потiм я повиймав усi ножi, чингали й крiси з пiхов i
повстромляв у стiни. Пройшов спокiйнiсiнько повз вартового. Вiн так добре
спав, що менi вдалося до стiни приколоти його ж ножем його чалму, а штани
списом!
Сторожа в порту, як завжди, пiд ранок добре спала. Я вiдв'язав човна i
з вiдпливом вийшов у море. Зорi були менi за поводирiв, i я добре розрахував
напрямок, яким iтиме корабель... Тепер я розумiю, що отодi-то я був справдi
божевiльним. Та я, о шейх, повiр менi, нi крихiтки не сумнiвався, що мене
пiдбере корабель, що прямував до Маската. I корабель мене пiдiбрав надвечiр
того ж дня. За подорож до Маската я заплатив двома камiнцями кривавику.
Третiй я до сьогоднi ношу в ладунцi -- кажуть, вiн добре захища? вiд
кровотечi. О чудове мiсто Маскат! Яка там вода, якi сорти винограду!
Маскатськi моряки мене полюбили i дозволяли щоночi сидiти у "воронячому
гнiздi". I я був у них нiби за "нiчного" дидбана.
У Маскатi я продав частину свого зiлля по дуже великiй цiнi i поплив,
поки вiяв вiтер iз пiвнiчного сходу, пасажиром на чудовiм двощогловiм i
двопалубнiм -- он якi бувають дорогi судна! -- вiтрильнику в кра?ну
зiнджiв-африканцiв -- Занзiбар. Пiд час подорожi я побачив друге чудо, про
яке мрiяв. Однi?? мiсячно? ночi, за днiв три до Занзiбару, я по линвах
видерся на щоглу i спостерiгав, як поволi оберта?ться небом зоряне
велетенське iгрище, як спалахують блакитним вогнем вершки невпинних хвиль.
Дидбан-зiндж тим часом, загорнувшись у плащ, добре спав собi у "воронячому
гнiздi". Нараз лiворуч вiд корабля закипiла вода, випнулася велетенською
водяною кулею. Куля вибухнула бризками, пiною. ? над поверхнею сторчма став
велетенський кит-кашалот. Вiн здiймався над хвилями не менше нiж на шiсть
людських зростiв. 3 його пащi стирчав тулуб кальмара-слимака, завдовжки з
середнiй човен - карiб! Присосками вiн облiпив лобату тупорилу голову
кашалота. А кит-кашалот перехопив його голову страшною зубатою нижньою
щелепою. Кашалот з громовим плюскотом упав у воду. Вiн кидався по поверхнi
хвиль, намагаючись скинути iз себе липучi руки-присоски кальмара. Прокинувся
дидбан-зiндж i заволав молитву смертi не сво?м голосом. Повискакували на
обидвi палуби люди. Кричали й плакали, молились, мов перед смертю,-- всi
наслухалися розповiдей про кашалотiв, що ковтали кораблi!
А кашалот, ослiплений присосками кальмара, стрибав по хвилях з легкiстю
дельфiна. Був же вiн довжиною не менше нашого корабля! Ось, нарештi, кашалот
розчавив нижньою зубатою щелепою голову кальмару i з багатою здобиччю
занурився пiд воду...
Як тiльки не славили Аллаха купцi й моряки за порятунок вiд
"кашалота-людо?да"! Ти б послухав, о мiй шейх, що вони вигадували про
величину кашалота! Коли ми припливли в Занзiбар, вони, тверезi, свiдчили i
присягались Аллахом, що кашалот був тако? величини, що наш корабель мiг
спокiйно проскочити йому в пельку! ?ншi говорили, що кашалот вiв проти
корабля цiлу зграю морських змi?в-людожерiв, кожний не тонший за барило i
довший за вiтрильнi ре?! Нiхто i не хотiв слухати мо?? оповiдi про те, як
усе почалось i як виглядало насправдi...
Може, вони краще тебе роздивились?.. Адже не можуть стiльки людей
помилятись?.. Тим пак, якщо вони не п'янi?
Можуть, о шейх! Коли я перебував далеко на пiвднi, де Лужок сто?ть,
може, всього на десять пальцiв нижче, нiж у Басрi - Високопоставлена, там на
берег викинуло дохлого кашалота. Ми розiтнули його, бо вiн був зовсiм свiжий
i не смердiв. I в черевi в нього знайшли щупальцi, шматки м'яса i дзьоби
велетенських кальмарiв! Найтоншi шмати щупалець-рук були товщi за мо?
стегно! Я сам вимiряв мотузком. Дзьоби, схожi на папужачi, бiльшi за голову
барана. Я взяв ?х собi до пам'ятки, та довелося менi тiкати... I я все
покинув... Отож, слава Аллаху, i друге чудо виявилося
лише байкою. Бо iнакше б рiвно через рiк пiсля мого виходу з Багдада,
на вiдстанi трьох днiв корабельного ходу, потрапив би я на вечерю
кашалоту-корабле?ду, чи, може, кашалоту-людожеру!
Два роки довелося менi витратити, перш нiж потрапити на батькiвщину
птаха Рух. Ти ж, певно, ранiше вiд мене чув, що птах Рух пiдiйма? слона в
повiтря. Пташенят нiби вiн году? диким буйволом. Так ось: на островi
Мадагаскарi, де, може, ще й сьогоднi водиться птах Рух, нема? слонiв. I
диких буйволiв нема?! А птах Рух у деяких мiсцях водився. Тiльки вiн
безкрилий, як страус. Але зросту, як жирафа. Я пройшов багато фарсахiв по
Мадагаскару, повсякчас важачи головою, але нiхто вже не бачив живого Руха. В
далекому закутку Пiдгiр'я бiля червоних скель-останцiв у височеннiй травi я
знайшов шкаралупу вiд двох я?ць птаха Рух. Я ?х заховав у корзину, обплiвши
тонкими травинами, i поскладав у них рiзне зiлля. Так було зручно пояснювати
тубiльцям, чого я прийшов до ?хнього краю -- шукаю цiлющi рослини. Хочу
навчитись лiкувати, але грошей для навчання не маю... I всяке таке. I
справдi, я потроху навчився допомагати людям рiзним зiллям. Тiльки кожен раз
чаклуни ставали на завадi -- випитували, пiдбурювали признатись, чи не
чаклун я... Вони ревно слiдкували, чи не говорю я яких заговорiв, чи не
роблю яких магiчних рухiв, коли готую зiлля. Та я нiколи не пiддався,
жодного разу. А вночi удавав, що сплю. Як я шкодував, що не навчився хоч
трохи чаклунсько? мови у Н'кумбi! Бо, виявля?ться, вiн був родом з
Мадагаскару. I серед кiлькох племен я бачив одне такого ж кольору шкiри i
виду статури, як у нього...
3 Мадагаскару я дiстався знов у Занзiбар.
Там дуже вигiдно продав шкаралупи я?ць птаха Рух. Кожне було, як
добрячий казанок.
За цей час я вирiс, став дорослим, i платив закят, як i кожна доросла
людина. Але я не вiдрiкся вiд сво?? мрi? побачити всi дива. Не завжди мiй
шлях був прямим! До всього доводилося посуватись манiвцями. Так хоч i
манiвцями, але йшов до сво?? мети. Але на жаль -- усi дива байок i оповiдей
виявилися тiльки вигадкою. Водянi гори на водяних островах на схiд вiд
Сулавесi -- звичайнi гори. Тiльки люди вiд пiднiжжя до вершка тi гори
перетворили на тераси-сходи, залитi водою. I глибина води на терасах не
бiльше, нiж по колiно!.. А крилатi дракони на схiдних островах не страшнiшi,
нiж наш нiчний геккон 9. Це невеликi ящiрки. Живуть на деревах у
вологих високих лiсах. Коли стрибають з дерева на дерево, то напинають
перетинки по боках, як ото кажани крила, i завдяки цьому можуть лiтати мiж
деревами.
Справжнiм чудом було тiльки те, що там я побачив птаха аргуса. Кажуть,
що то i ? справжнiй фенiкс. Я його бачив у лiсi двiчi. А старi мисливцi
казали, що не всiм пощастило бачити аргуса хоча б один раз! От це було диво!
Я випустив тупу стрiлу, щоб вибити перо з його хвоста. Та ?хнiй раджа не
хотiв мене вiдпускати з острова, поки я не вiддам йому перо аргуса-фенiкса.
Довелося вiддати. За те я з собою забрав духовi стрiли й цiлий глечичок
отрути на птахiв. I до самого Маскату я не мав клопотiв з ?жею --
вiдправлявся кудись на пустошi i нiколи не повертався без курiпок, чи
перепiлок, чи рябцiв, чи голубiв. Тiльки я нiколи не полював при свiдках i
нiколи не давав патрати птахiв чужим людям. Ну, а щоб якось затерти сво?
слiди ще з часiв басрiйських вертепiв, я майже рiк прожив у Й?менi. Там мене
усиновили, i я тепер й?менський беду?н...
А чого ти, мiй друже, не пита?ш про сво?х друзiв i ворогiв?
О мiй шейх, я вже вивiдав, що Бен Сахл вiдбув у Магрiб. Джарiю втопили
в каналi. Стражника задушили i повiсили на пальмi. Куди подiвся лiкар Чжан,
нiхто не зна?. Начальник митницi втратив свою посаду i довго сидiв у
в'язницi, поки його хтось не викупив. Нiссо й досi спiва?. Я вже слухав ??.
Мене вона не впiзнала. Кадарiя втекла з двоюрiдним братом емiра. Його люди
зарiзали ?? десь у Харранi. Рустем ви?хав з Басри в ?сфаган.
Але його наложниця i жiнка зникли в один час iз тобою й Абу Амаром...
Це менi сказала Айша.
О мiй друже! Молю тебе, швидше тiкай з Басри. Вона часто зустрiча?ться
з тим мельником i каландарем iз Зеленого базару.
Не знав, не знав, що вже хашашiни затягають до сво?х вертепiв старих
вiдьом! Бач, а стара впiзнала мене. А пройшло ж десять рокiв! I скiльки вона
мене бачила? Скiльки днiв?
А я хiба бачив тебе бiльше за Айшу?
О мiй шейх! Тобi нема? рiвних! Я не бачив у жоднiй кра?нi! I якщо ти
кажеш, що менi час полишити Басру, нi хвилi не гаю. Але перш нiж я пiду,
хочу тобi зробити подарунок.
Гiсть витяг iз торби трикутний, зi сталевим блиском, шматок якогось
камiнчика.
-- Що це, мiй друже?! - вкрай здивувався господар.
-- Коли я був далеко на пiвднi в кра?нi зiнджiв-ковалiв, почали одно?
ночi сипатися з неба горючi зiрки. Тодi в саваннi почалася велика пожежа. Не
можна було уявити того страху, який охопив людей! Але я згадав тебе i
кинувся до стовбура старо? акацi?, що запалав в одному мiсцi. Я виколупав з
палаючого дерева ось цей шматок залiзного зорепаду. Я згубив пiд час мандрiв
усi сво? скарби. Бо що вони, зрештою, вартi порiвняно з тими дивами, що я
бачив, яких торкався? Нiчого! Але оце зоряне залiзо -- правдивий скарб! Це
залiзо впало з неба! Це залiзо притягу?ться магнiтом.
Старий господар обережно, мов дорогоцiнний лал чи дiамант, узяв з
долонi гостя залiзний уламок. Вiн по цiлував тричi молодика в скронi. I
сказав:
-- Це трапилося три роки тому мiсяця абб 10 десь мiж
одинадцятим i двадцятим днем. Я не помилився?
У вiдповiдь молодик поцiлував руку шейху i виголосив:
-- Та нехай буде Аллах тобi захистом i хай покрiпить тебе i твою рiдню!
Не було ще звiздаря бiльшого за тебе! Я пiду сьогоднi до свiтанку, коли
почнеться приплив. Повернусь я до тебе в iншому обличчi у мiсяцi азарi, коли
Сонце стане на однаковiй вiдстанi мiж Лужком i Високопоставленою... О шейх,
мир тобi i благословення Аллаха!
Вони ще розцiлувались, i видно було, що шейх щось хоче спитати.
-- О мiй му'аллiме! Я поспiшаю в свою мечеть розповiсти про дива всю
правду i тодi повернусь до тебе смиренним учнем i слугою.
Але пройшли мiсяцi зими канун ас-санiн11 i шуббат i настав
мiсяць азар, коли Сонце на однаковiй вiдстанi вiд Лужка i Високопоставлено?,
а нiчний гiсть не з'явився в оселi звiздаря. I коли в кiнцi мiсяця нiссана
зацвiли пальми, вiн теж не з'явився.
Не з'явився вiн i в той день, коли з Басри вийшов у море на хвилях
припливу останнiй вiтрильник iз зимовими запашними яблуками з Мосула i Шама.
Але старий лоцман-звiздар терпляче чекав свого невгамовного
друга-мандрiвника, якого вiн сам для себе назвав "Падучою Зорею Мандрiв".
Звiздар чекав.
28. ЛИСТ
Життя лоцмана-звiздаря протiкало неквапно й одноманiтно. Ходив
щоп'ятницi до мечетi на проповiдь, якщо був у мiстi. Молився п'ять разiв на
добу, а ?жу вживав двiчi -- пiсля вранiшньо? молитви i пiсля заходу сонця. I
щоночi товкся на пласкiм даху свого житла-вежi. Коли вiн встигав висипатись
-- нiхто не знав, бо як удень приходили до нього люди -- вiн завжди був
бадьорий i читав сво? незлiченнi книжки. Книги в нього накопичувались i
накопичувались. Велику кiмнату на другiм поверсi, наприклад, книжки зовсiм
наповнили. Вiд пiдлоги до стелi. Мiж ними лишався зовсiм невеличкий прохiд,
по якому сам господар ледь-ледь пролазив до потрiбного фолiанта.
Коли лоцмана винаймали власники кораблiв або краму для проведення по
Шатт-ель-Арабу чи по протоках до близьких озер, тодi все змiнювалось i
мiнявся сам лоцман-звiздар. Ставав говiркий, рухливий, нiяко? книжно?
премудростi не виявляв. Усiм цiкавився, до всього мав охоту, намагався
розговорити мандрiвцiв, узнати вiд кожного хоча б якусь найменшу новину,
якусь iсторiйку. Смiявся кожному дотепу, кожному веселому слову...
Тiльки треба сказати, що брався вiн провадити купцiв усе рiдше й рiдше.
I не того, що ставав старiший -- здоров'я поки що не пiдупадало. А хотiлося
ще раз виправити сво? улюбленi трактати про зiрки, перевiрити i виправити
сво? зорянi таблицi. Хотiлося ще точнiше скласти календарi всяких пересторог
для землеробiв -- коли слiд чекати повенi, коли можлива навала сарани на
пшеничнi лани та цукрову тростину. А це можна взнати лише по сонцю. Часом
старий стiльки часу стояв на даху пiд нищiвними променями сонця i
спостерiгав за ним крiзь закопченi скельця, що шкiра на вилицях i на носi в
нього трiскалась i кровила, довго не загоювалась. По закiнченнi спостережень
вiн сiдав у затiнок i змащував сво? болючi рани мастилом лiкаря ?бн Юсуфа.
?бн Юсуф готував йому задарма дороге мастило, бо звiздар завжди попереджав
його, коли сонячна корона показу? погане проти серця, а коли проти голови,
коли вiщу? небезпеку людям з хворою душею, а коли страшнi гарячi бурi, що
донесуть пiсок i пил до зелених болiт Басри та Убулли.
Пiсля того, як бiль вiдступав i кровообiг заспокоювався, наставала
блаженна мить кейфу, i тодi старий завжди згадував Алi. Подумки вiн
промовляв до мокряка: "Ти зна?ш, Алi, як важко, коли тво? знання перевищують
знання iнших знавцiв, i коли тво? знання скарб величезний. Та в знаннi треба
повсякчас вправлятись, бо лише тодi щось зна?ш. I щоб на старостi ти не
занепадав розумом, треба навчати iнших, передавати сво? знання, пояснювати
свiй пошук iншим... Але для цього потрiбне велике бажання. А звiдкiля
виникне бажання навчати, коли дивишся, дивишся -- i не бачиш очей, якi б
свiтилися жадобою знань?! Всi хочуть щось мати. Хоча б фiнiк, хоча б фалс
битий, хоча б огiрок, тiльки щоб можна навколо нього пальцi зчепити!
Пропадають знання в мо?му кра?! Простолюдини задавленi важкого працею i
ярмом обов'язкiв -- куди ?м ще думати про добування знань? А володарi
змагаються один перед одним у задоволеннi тваринних утiх i божевiльно?
гординi! Для чого ?м багатство знань?! А вченi мужi сьогодення? Алi! Ти,
неписьменний син смiттяра, ма?ш бiльше пiдстав назватись ученим мужем, нiж
цi блюдолизи, що замiсть розумiння явищ так-сяк засво?ли ?хнi назви i
торгують ними спритнiше, нiж християни вином! Ученi-астрономи?! По чужих
таблицях i книжках лiплять гороскопи сво?х господарiв i за це одержують
платню бiльшу, нiж славетнi вченi минулих вiкiв!.. А виведи ?х уночi iз
зав'язаними очима в чисте поле, так вони ж i дороги не знайдуть до свого
дому! Вони ж не знають досконало найголовнiших сузiр'?в!.. Що вже з ними
взагалi про небеснi сфери говорити?.. Це вони, Алi, розпускають про мене
чутки, що я пота?мний манде?ць - ворожбит, вiдступник вiд вiри ... Як шкода,
що з тобою щось трапилось i тебе нема? поряд! 3 ?бн Юсуфом про мо?х ворогiв
не поговориш -- слабкий на язик пiсля чарки. Бовкне ще десь... i тодi вони
знайдуть засiб, як швидше нацькувати на мене псiв емiра... А був же добрий
лiкар... Усiм цiкавився, до всього вникав, а тепер, коли нема?
суперника-китайця, так розпасся, розледащiв. Бо зна? -- нема? кращого за
нього лiкаря. Та не можу йому сказати, щоб не заколисував себе чаркою та
круглим динаром. Смертельно образиться. I коли стане менi непереливки, не
попросить за мене емiра... ? тодi..."
Лоцман зовсiм недавно i з великим подивом для себе виявив, що вiн дуже
бо?ться смертi. I в дуже дивний спосiб бо?ться -- що з ним щезнуть усi його
знання. Якби вiн написав по три книги прикмет окремо по зорях, по сонцю i по
мiсяцю, то все одно не переказав би людям i одно? десято? сво?х знань про
змiни погоди. Отож найстрашнiше було зникнути зi сво?ми знаннями, вiдiйти в
небуття вiд сво?х книг, вiд вичовганого даху свого будинку-вежi.
Лоцман-звiздар не сумнiвався в iснуваннi потойбiчного свiту. Та вiн знав, що
куди б не потрапив пiсля смертi -- чи в пекло, чи в рай, там не буде нi
камаля, нi астролябi?, нi таблиць зоряного неба, i не буде жодного трактату
по астрономi?. Тож йому й хотiлося, саме тепер, прожити якомога довше, щоб
досхочу насолодитись спогляданням i вивченням небесних сфер. Ще страшенно
праглося побачити уважнi й допитливi, аж до божевiлля, очi Алi.
Та минав час, а моряк не з'являвся.
Лоцман тяжко, ревно вболiвав за молодика. Вiн знав, не сумнiвався, що
через те бажання виговоритись про дива у вуличнiй мечетi Алi виявив себе
перед хашашiнами. Вони шукатимуть його погибелi. Непотрiбних, зайвих свiдкiв
сво?х пота?мних справ вони переслiдують до кiнця. Те, що за сво??
спритностi, швидкостi й рiшучостi Алi уникне й цього разу смертi вiд ножа
хашашiна, старий не сумнiвався. Та от скiльки часу доведеться йому
витратити, щоб iсма?лiти згубили всi його слiди? В якi нетрi залiзти, на
якому краю свiту об'явитись i в якiй личинi знову з'явитись перед людьми,
щоб пси Гiрського Дiда дивились i не бачили, принюхувались i нiчого не
винюхали.
Так думалось i болiло старому звiздаревi, коли вiн приходив до тями
пiсля велико? напруги. А потiм починалася звичайна марнота, буденна
колотнеча, зустрiчi з людьми, i сум i туга вiдпускали його. I, дивлячись на
нього, нiхто б i не здогадався, що ще годину тому вiн сумував i побивався,
що скоро доведеться-таки почути голос труби Азра?ла...
Одного разу, коли лоцмана найняли провести куркур , вантажений цiнними
дубовими дошками, вiд початку Шатт-ель-Арабу до само? фортецi правителя, вiн
вiдчув, що хтось весь час пильну? його. Лоцман протягом усього плавання на
крутобокiм куркурi вiдчував, що хтось пильно дивиться йому в потилицю. Вiн
кiлька разiв рвучко обертався, щоб перехопити той липучий погляд. Та кожного
разу вiн бачив чи подорожнiх, чи майстрiв, що займалися сво?ми справами i в
його бiк не дивилися... I нiяких розмов особливих, чимось не схожих на
повсякденнi...
Та вiдчуття невiдступного пильнування не полишало його до кiнця рейсу.
I тому вiн, пошвидше одержавши грошi вiд власника куркура, без зайвих
розмов, тiльки зазирнувши на Зелений ринок, поспiшив додому.
Коли вдома виймав грошi з торби, то враз побачив, що серед звичних його
речей -- футляра з каламами, бамбукового пеналу з паперами, бронзового
пiдвiсного каламаря, кресала, маленького косинця i камаля -- прича?лася
невелика бамбукова трубка -- завтовшки з пiв вершка i завдовжки з три
вершки. Чiп, що закривав отвiр трубки, був наче з антилоп'ячого рогу чи
якогось дорогоцiнного дерева, що ма? напiвпрозору золотаву деревину. Без
сумнiву, бамбукова трубка була виварена чи в жирi, чи в якiйсь смолянiй
мастицi.
Лоцман спробував витягти затичку, але нiчого не вийшло. Тiльки тодi вiн
змiг проникнути всередину, коли добряче розiгрiв бамбук над жаровнею. I
дiйсно, по кiмнатi поплив смолисто - ладанний дух яко?сь незвичайно? живицi.
Старий з великим зусиллям видер чiп з трубки i, обережно пiдчепивши
шильцем, витяг назовнi тугий паперовий сувiй. Тонкий шовковистий папiр
вкривало чiтке, щiльне письмо геть чорного, мов сажа, кольору. Старий
вiдзначив подумки, що писав чоловiк, для якого письмо було не мистецтвом, а
щоденною працею. Такий писар не тiшить сво? око мудрованими викрутасами
лiнiй, вiн прибира? всi зайвi розчерки, щоб вмiстити якомога бiльше
вiдомостей на аркушi.
"Писав, певно, митник... Нi, скорiше хтось iз чиновникiв податкового
дивану... Нi, хтось таки iз митникiв - казначе?в!.. Подивимось, що ж вiн там
написав для нас?" -- сказав собi старий лоцман, бо вiн анiтрохи не
сумнiвався, що це послання на провощеному паперi призначене йому й тiльки
йому -- тому, що ця бамбукова трубка так тихо i пота?мно була запхнута в
його торбу. Та перш нiж сiсти за читання, хоча йому так кортiло проникнути в
плетиво лiтер, вiн обдивився, чи дверi на запорi, чи хто не сто?ть навпроти
його будинку. Оббiгши всi поверхи свого будинку-вежi, все перевiривши, вилiз
на дах i, зручно вмостившись пiд парапетом, почав смакувати та?мне послання.
"В iм'я Аллаха милостивого, милосердного! Господи, полегши та поможи!
Хвала Аллаху ?диному i справедливому! Та буде вiн милостивий до Мухаммеда,
пророка його, i печатки посланцiв його, i до його священного роду,
непорочного i благородного!"
А пiсля того:
"Та вбереже Аллах нас i тебе вiд сумнiву i та не возложить вiн на нас
iз тобою того, що нам не пiд силу! Та не вiддасть вiн нас нашiй слабiй
рiшучостi, кволим силам, мiнливим поглядам, злiй волi, слабiй прозорливостi
i гибельним пристрастям! 2
Знаючи тво? клопоти i великi справи, я все ж вирiшив потурбувати тебе,
знаючи твою цiкавiсть до всього дивного i незвичного. Отож я поспiшив
назустрiч тво?му побажанню, бо, як казав один мудрець, а я, сiрий, забув
його кунью3: "Заспокоюйте душу свою будь-якою дрiбничкою, тiльки
було б це ?й допомогою в iстинi". Не буду нагадувати тобi, що пустився я в
мандри заради добування засобiв до життя. Спочатку я тiльки скуповував рiзнi
цiлющi рослини в тубiльцiв i перепродував ?х купцям iз прибутком для себе.
Та потiм почав я цiкавитись цими рослинами, ?х збиранням, збереженням i
вживанням самими тубiльцями. I, взнавши незабаром добре всi ?хнi
властивостi, я змiг сво? знання перетворити в прибуток. Бо нiщо не да?
такого доброго прибутку, як знання властивостей лiкiв. Усi хворi, як ти
зна?ш, прагнуть вилiкуватись, i то якомога швидше. Отож, хоча я не полюбляю
небезпек i непевностей подорожей, пустився я в мандри, маючи надiю на добрий
прибуток до мого гаразду... Та не буду тебе стомлювати описом сво?х вдалих i
невдалих гендлiв, перейду до головного, заради чого й узявся за калам i
турбую тебе.
Зустрiв я пiд час сво?х походiв за прибутком одного дивного чоловiка.
Тим чоловiком весь час панувала одна велика пристрасть -- цiкавiсть до
чудес. Як виходить воно дивно -- цiкавiсть -- та возвеличить тебе Аллах! --
спочатку нiби жарт, а зрештою -- справа важлива i значуща! Стався той
чоловiк, а вiн був бувалець iз бувальцiв, як ти далi пересвiдчишся, менi у
великiй пригодi. Бо вiн, на вiдмiну вiд iнших правовiрних, не гордував
тубiльцями i поганими, проходив далеко в ?хнi землi й мiг дiставати менi
найкраще з потрiбного. I я йому став у великiй потребi, бо вiн був у великiй
скрутi, коли ми з ним зустрiлись. Його здолали хвороби i мучили рани на
обличчi. I до всього не було в нього нiякого заробiтку. Вiн прохав милостиню
i прийшов до мо?? лавки, яку я винайняв у тамтешнiх купцiв. Вiн подякував за
мо? щедроти, на хвилю затримався i побачив, як мiй слуга розкладав для
просушування кору одного дерева. I вiн, цей убогий, зробив йому зауваження i
пояснив, як саме треба сушити й зберiгати ту кору. Мене здивувало таке
знання тонкощiв, i я затримав його для бесiди. Вiн розповiв менi, як
опинився в такiй скрутi. Виявля?ться, вiн перед тим багато рокiв мандрував
по всiх усюдах i споглядав усiлякi чудеса заморських кра?в. Та зрештою
домiвка нагадала про себе великим сумом, i вiн поспiшив до рiдного мiста. I
от там, у п'ятницю, зiбрались усi люди у великiм домi. Вiн прийшов туди i
привiтав ?х усiх, i нагадав ?м, хто вiн такий. Бо нiхто не впiзнав його.
Нiхто з приявних анi зрадiв, анi здивувався його появi. Бо на той час його
батька не було вже в мiстi, а iншi нiчим, крiм власних гараздiв, не
цiкавились. Тодi вiн почав оповiдати про справжнi дива рiзних кра?в. Тiльки
вiн розповiдав не так, як розповiдають бувальцi та прогнози про рiзнi далекi
чудеса, а так, як воно насправдi ?. I виходило, що всi дива зовсiм не такi
великi, не такi страшнi й не такi неймовiрнi, як про них розповiдають iншi.
Над ним почали кепкувати, що вiн, найубогiший син свого батька, волоцюга й
бурлака, хоче брехнею зажити собi слави найправдивiшого оповiдача. Тодi вiн
образився, що як же це так -- вiн стiльки рокiв витратив, щоб побачити й
дослiдити, пересвiдчитись, у чому справдi диво, а де вигадка, а йому не
вiрять?! Хтось iз заможних i старших вiзьми й скажи: "Ти б краще цi роки
витратив на добування засобiв до життя. Тодi б капшуки з динарами та сакки
поважних лихварiв свiдчили б про твою правдивiсть бiльше, анiж папiр вiд
верховного кадi!" Тодi iншi, менш поважнi, й собi почали кепкувати з
мандрiвця, що нiде за морями вiн не бував, а засмаг, мов зiндж, у пiсках з
беду?нами, пасучи ?хнi кози та переганяючи верблюдиць. А тепер цей
зарозумiлий невдаха i жебрак хоче зажити слави собi, розводячи нiкчемнi
теревенi. Наш мандрiвець почав сперечатись, i дiйшло до лайки. А тодi вже й
вийшло, що нiби вiн порушу? спокiй людей, обража? старших та поважних.
Довелося йому покинути дiм осмiяним та упослiдженим. 3 горя вiн пiшов у
шинок i там, впившись, почав знову спростовувати байки про рiзнi дива. Однi
йому вiрили, iншi називали брехуном. Почалася сварка, а там i бiйка. Справа
вiдбувалась пiзнього часу -- на галас зразу ж налетiли стражники. Бiйцiв
похапали i кинули в узилища. Проте нашому мандрiвцю пощастило -- вiн утiк i
сховався в християнському кварталi. Коли пристрастi вщухли, вiн вийшов iз
схованки. Та куди б вiн не поткнувся, скрiзь уже пiшов про нього поголос,
нiби вiн навмисне збурю? серед людей суперечку i свари, щоб стражi хапали
людей i правили з них викуп. Його ж нiби стражi не беруть, дають йому змогу
кожного разу втекти. Про це йому сказав один з його друзiв дитинства, колись
хлопчик-музика в шинку, а тепер сам хазя?н шинку. Така звiстка геть
приголомшила нашого мандрiвця. Вiн не вiднайшов навiть сили у собi втекти з
мiста. I пiшов тинятися по рiзних вертепах. Небавом пропив i програв усi
сво? невеликi гаразди, що змiг зiбрати а далеких краях. На вино грошей вже
не було, i став вiн жувати оладки з банджем 4. Потiм дiйшов до
такого непотребу, що разом з персами-смiттярами забивав собi тяму димом
паленого хашишу i дурману. От з отакого вертепу, убогiшого за який не можна
собi навiть уявити, його викрали розбiйники. Вони рядились пiд погонщикiв
верблюдiв i нападали по глухих стежках на перехожих i грабували ?х. А
мiсцями ?хнiх та?мних становищ були ру?ни старовинних фортець у степу i в
пустелi. Завезли вони його в таку ру?ну, почали мордувати i вимагати, щоб
вiн виказав ?м схованку знаменитого лала емiра Юсуфа. Бо вони сплутали його
з якимось злодi?м з iншого племенi. А тi злодi? нiби загарбали десь в
якогось купця лал емiра Юсуфа. Спочатку вони лиш палили при ньому в
курильницi кульки хашишу та не давали нюхати. I то були найстрашнiшi муки,
бо вiн останнi мiсяцi тiльки в хашишi i знаходив радiсть, втiху i спокiй.
Потiм вони його били сировицею, колошматили тростинами по п'ятах. Та ?жу
давали, а часом i води напитись. Вiн зрозумiв, що не вбивали вони його тому,
що чекали якогось свого соглядатая, який достеменно нiби знав, що це вiн,
наш мандрiвець, разом з друзяками загарбав славнозвiсний лал емiра Юсуфа.
Менi так оповiдав наш мандрiвець: "Пiд вечiр прискакав на верблюдi молодий
розбiйник i сказав, що шейх уже в мiстi, та його мучить лихоманка, проте
завтра вранцi вiн вирушить до гнiзда. Тут я зрозумiв, що цей шейх
пересвiдчиться в помилцi сво?х друзiв-грабiжникiв. А тодi мене чека? смерть
i лише смерть. Я достеменно знав, що подiбнi душогуби до свого гурту таких,
як я, не беруть, а випадкових свiдкiв безжально нищать. Довелося менi взяти
страшний грiх на душу, але тiльки в такий спосiб я мiг вирватися iз обiймiв
костомахи..." Скiльки я не питав, у чому ж согрiшив мiй новий приятель, вiн
так i не пояснив менi, i взагалi просив про той випадок у ру?нi бiльше не
розпитувати... Але на тому, що вiн утiк з покинуто? фортецi, його бiди не
скiнчились. Поклавши надiю на Аллаха та на сво? везiння, вiн пустив
навпростець верблюдицю. Просто безводним степом. Верблюдиця пiшла й пiшла.
Тiльки не по прямiй, а дотримуючись яко?сь пота?мно? i геть невидимо?
стежини. На тiй стежцi, невидимiй для людини i добре розпiзнаванiй твариною,
навiть траплялися ковбаньки iз рештками води i густим буянням пустельних
швидкоцвiтiв. Де ? зелень, завжди будуть i коники, i птахи. Мiй новий друг
казав, що поки вiн переходив через безлюдний степ, то з неймовiрною
швидкiстю вiдновив сво? сили. ?, що головне, з його душi вивiялися i
слабкiсть, i зневiра. Повернулось у сотнi разiв посилене бажання жити i
довести недовiрливим невiгласам свою правду про дива. I хоч як прикро йому
було визнати силу слiв одного iз сво?х насмiшникiв, але тепер вiк зрозумiв
-- потрiбнi грошi i докази, речовi свiдоцтва далеких мандрiв, Поки вiн усе
це усвiдомлював, верблюдиця принесла його в селище на межi степу. I що тут
за лихо його чекало!.. Вiн з'явився в стiйбищi, коли там не було чоловiкiв
-- вони погнали худобу до нового пасовища. Коли наш втiкач розпитував у
жiнок шлях далi до води, одна з них довго придивлялась до верблюдицi. А
потiм, вiдiйшовши подалi, покликала верблюдицю якимось ласкавим iм'ям.
Верблюдиця стрепенулась, здибилась i, скинувши верхiвця, помчала до жiнки.
Всi ж iншi, навiть дiтлахи, похапавши хто що втрапив, зачали товкти нашого
втiкача-невдаху. Вони б добили його до смертi, та добре, що хтось iз
чоловiкiв повернувся. Ледь вдалося видерти нещасного з рук роз'юшеного
бабства. Але був наш мандрiвець так побитий, що, може, тижнiв два лежав i
нiяк не мiг оклигати. Тодi ж, коли змiг самостiйно ходити, зiбралися
старiйшини селища на чолi з шейхом i довго та прискiпливо випитували про всi
обставини його появи в ?хнiх краях. Вiн ?м правдиво розповiв про сво?
мандри, тiльки змовчав, що розбiйники мордували його через лал емiра Юсуфа.
Тим селюком вiн пояснив, що вони, тобто розбiйники, схопили його, бо
сплутали з багатим купцем i хотiли з нього видобути листа на викуп. Його
господарi довго радились i нiяк не могли дiйти згоди, що з ним робити. Бо
вони i вiрили йому, i не вiрили,-- вiн-бо так добре правив верблюдицею,
казали жiнки, нiби тi злодi?, якi покрали позаминулого року ?хню худобу. Та
все ж вони не стали тримати його i вiдпустили. Йому ж було скрутно i важко,
як нiколи в життi. Вiн пускався в довгу й непевну дорогу, один, хворий i
вбогий.
Коли вiн вiдiйшов досить далеко вiд осель, то побачив, що при тiй
стежцi, якою вiн пряму?, сто?ть жiнка з чорною козою. Вона стала на стежцi,
i вiн спинився. Жiнка сказала: "Ти анi розбiйник, анi купець. Ти справжнiй
моряк. I вони вчинили зло. Вони порушили всi закони гостинностi й допомоги
потерпiлому. Аллах покара? ще ?х! Але ти не май на них зла у серцi -- ?м
важко живеться. ?х грабують розбiйники, збирачi податкiв i купцi. На ?хнiх
землях влаштовують лови вельможнi во?ни. От i зачерствiли ?хнi серця,
позакладало ?м вуха до чужих зойкiв i плачу. Ти ж, моряк, потерпи, ще
потерпи, i знов тобi засвiтить твоя зоря... Потерпи, i все само собою
сотвориться..." -- "Хто ти, жiнко?! -- заволав мiй новий друг.-- Звiдки твоя
мудрiсть i знання речей?!" Жiнка вiдхилила запинало, i вiн побачив обличчя
старо? мулатки. "Мiй батько -- зiндж-моряк iз Бахрейну. Був вiн ловцем
перлин... Та доля закинула мене аж сюди, в цi солонi степи... Нема? часу все
розповiдати... Та й хiба горем подiлишся? Ти ж краще iнших зна?ш, моряк...
Поки ти в лихоманцi горiв, я часто заходила до тi?? оселi... Ти мариш i
говориш, говориш рiзнi моряцькi слова... А я потиху плачу, бо то наче мо?
дитинство стало поряд мене i говорить, i смi?ться, i спiва?!.." -- "Матiнко!
--- закричав мiй безталанний друг.-- Чого ж ти ?м не сказала?!" -- "Дидбане!
Хто ж бере до уваги свiдоцтво жiнки, та ще й не бiло??.. Краще вiзьми вiд
мене дарунок -- це ?дине, що я за всi роки набула отут. А без цього ти
пропадеш! Ти занадто слабий i можеш не подужати дороги. А шлях у тебе
довгий, поки ти знов побачиш зеленi хвилi моря-океану. I стара вклала йому в
руки мотузок, на якому тягла чорну козу. Мого нового друга та щедрiсть i
доброта убого? старо? жiнки так вразили, що вiн упав навколiшки i, плачучи,
поцiлував перед нею землю... Вiн менi потiм говорив: "Як повiв я чорну козу,
то вся моя злiсть, вся лють на тих людей кудись розвiялись. I таке бажання
жити i творити добрi дiла мене охопили, що де й сили взялися на далеку
дорогу!.. Отак, попасаючи козу та харчуючись ?? молоком i ще чим Аллах
дасть, я дiйшов до рiки i змiг спуститися до моря..,"
Мiй новий друг не один раз оповiдав менi про стару мулатку, бо вiн i
досi вважа?, що щедрiшо? людини не зустрiчав, Хоча були достойники, якi
осипали його дорогоцiнними подарунками, але в тих була сила, i гаразди, i
родичi, i друзi, i слуги. Мулатка ж була одна серед чужих людей. Вiн
розповiдав: "Менi дуже сумно, що я не зможу нiколи нiчим ?й вiддячити. ?дине
мене втiша?, що вона знала -- я нiколи ?? не забуду!.. Бо в не? справдi
добра душа... А ти зна?ш, що часом доброта да? таке просвiтлення розуму, до
якого не дiйде i найдосконалiший у сво?х пошуках вчений муж..."
Одного разу вiн розповiв менi про такий випадок, коли вiн теж трохи
наблизився до справжньо? доброти i спiвчуття iншiй людинi. Ось що вiн
оповiв: "Я тодi був ще зовсiм зелений. Найнявся на корабель, що йшов iз
пекельного Адена в Софалу. В аденських купцiв-посередникiв наш руббан i
нахуда 5 закупили китайську блакитну порцеляну, камфору, яскравi
шовковi тканини. На кораблi була команда бiльша, нiж на iнших
вiтрильниках,-- аж 55 чоловiк разом iз руббаном i нахудою. Хоча я тодi не
досяг повно? сили в м'язах та не опанував морського вмiння, мене не взяли в
команду на платню аль-хiласi, а призначили платню аль-бахрi6-- адже я був
чистокровний бiлий. На вiтрильнику я з усiма швидко подружився. Бо запалу i
спритностi в мене вистачало на кiлькох, i я нiколи нiкому з команди,
починаючи вiд теслi i кiнчаючи мулатами-хiласi, що виконували найважчу i
найнебезпечнiшу працю на суднi, не вiдмовляв у помочi чи якiйсь послузi...
Корабель був швидкохiдний, вiтри попутнi й рiвнi, i насолоджуючись щоночi
спогляданням променистих зiрок, я й незчувся, як ми кинули кiтвицi пiд
африканським берегом. Нашi господарi -- руббан та нахуда, захопивши
подарунки, пiшли з гратуляцi?ю до тамтешнього чорного царя. Царю ?хнi дари
сподобались, i вiн ?м дав сво?х рабiв, щоб вони перенесли нашi товари на
?хн? торжище. Я дуже хотiв пiти на торжище, але руббан наказав менi бути
невiдлучно на кораблi. А менi так хотiлося подивитись на тих зiнджiв, що
приносять iз глибини материка велетенськi слоновi бивнi та золотий пiсок! Не
минув ще час полуденно? молитви, як ми побачили, що до корабля по бiлiй рiнi
суне здоровiша валка голих зiнджiв. Я ?х нарахував аж сто п'ятдесят сiм!
Дiвчата, молодi хлопцi й жiнки з дiтлахами. Всi геть голi та в путах i
колодках. Зате охоронцi, а тих було до бiса, я не рахував, усi в яскравих
сiдницях, чудових плащах, з доброю залiзного збро?ю. Списи, довгоклюгi
сокири, метальнi ножi i довженнi чингали. Раби-носi? тягли здоровеннi глеки
з водою та якiсь паки з циновок. Я потiм довiдався, що то нахуда здогадався
закупити для невiльникiв африканську ?жу... I не принесли жодного слонового
бивня i найменшого капшука iз золотим пiском. Мо? розчарування було велике,
бо я мрiяв побачити купу золотого пiску та гори слоново? кiстки, походити по
селищу чорних поган. Казали, що вони дуже вправнi ковалi i великi чародi?...
Та нахуда i руббан були дуже вдоволенi, навiть руки потирали вiд радостi, що
взяли хороших рабiв. Наш боцман-тандiл був на кораблi водночас i лiкарем.
Цей похмурий здоровило тицьнув на мене пальцем i сповiстив руббановi, що
бере мене в помiчники. Отак i вийшло, що замiсть мандрiвки по Золотiй Сомалi
я був припнутий до смердючо? палуби з невiльниками... Та головне те, що
нахуда пiдбурював руббана швидше вiдпливати. Вiн хотiв встигнути до змiни
вiтрiв обмiняти великi залишки товарiв на африканське золото i слонову
кiстку. Ми вiдпливли на пiвдень, i все було добре цiлих два днi. Пливли ми
пiд одним вiтрилом, бо при меншiй швидкостi легше виконувати маневр i не
наскочити на скелi та вiдмiлини, дуже небезпечнi в цих мiсцях. На третiй
ранок не було сильного вiтру, але раптом по всьому морю закипiли величезнi
хвилi. В ?хньому бiговi не було нiякого ладу. Море кипiло, наче велетенський
казан з окропом. В одну мить ми втратили човен-карiб i стерно. Шалена
круговерть корабля у хвилях при ясному небi повiдбивала у всiх всякий глузд
i вони лише молились. Тiльки ми удвох з тандiлом, як могли, доглядали за
зiнджами - невiльниками. I завдяки нашим турботам нiхто з них не загинув. А
корабель з шаленою швидкiстю мчало по морю i занесло за всi можливi пiвденнi
межi. Корабель засiв на мiлинi пiд самим африканським узбережжям, де нiби
починалися володiння племен антропофагiв... Певно, нашi невiльники теж
зрозумiли, в яких краях опинились, i пiдняли ?валт. Я, щиро кажучи,
особливого страху не вiдчував вiд того, що мене занесло в таку далеч. А що з
усiма робилося! Один одному читали похороннi молитви i прощалися назавжди.
Мене ж просто тiпало вiд цiкавостi--якi ж то зiнджi-антропофаги?.. Довго ?х
не довелось чекати. Тiльки-но спала вода i вщухли хвилi, як iз мангрових
заростей до нас помчали десятки довгих човнiв з незлiченними во?нами. Всi на
кораблi вклякли в молитвi -- нiхто навiть i не подумав про зброю. Всi просто
чекали, коли ?х потягнуть до багаття, щоб засмажити!
Та цi сотнi во?нiв i не збиралися нiчого поганого нам робити. Вони
спинили човни пiд самим кораблем i чекали, коли прибуде ?хнiй молодий цар.
Ось вiн з'явився на великiм оздобленiм човнi. Росту високого, ставний,
широкоплечий i зовсiм молодий -- певно, йому було рокiв
вiсiмнадцять-дев'ятнадцять. На ньому був дорогий широкий плащ i безлiч
золотих прикрас на руках, ши? й на ногах. Вiн один видерся на палубу корабля
i в свiй спосiб привiтав руббана i нахуду, показуючи ?м, що радий зустрiчi з
ними i хоче торгувати. Йому показали товари, i вони його втiшили
надзвичайно. Вiн дав команду сво?м во?нам, i зразу ж на корабель привезли
свiжо? води, горщики з чудовим медом, горiхи та ще всякi смачнi плоди
?хнього краю... Вiд тi?? години ми жили як у раю. Всiх ваших рабiв вони
переправили на берег i посадили у пальмових куренях. Товари теж вони
привезли на берег. Нахуда i його родичi торгували. А руббан з найвправнiшими
хiласi за допомогою рабiв чорного царя ремонтував наше ушкоджене судно. Я ж
разом з тандiлом-боцманом та кiлькома во?нами-бахрi був при невiльниках.
Невiльники мене не так остерiгались, як iнших правовiрних, i показували менi
з жахом, що цi зiнджi нас усiх пере рiжуть i засмажать. Нашi раби втрачали
спокiй i тяму, коли до куренiв пiдходили озбро?нi мiсцевi жителi. Найбiльший
жах у них викликав, звiсно, чорний цар. Якось вiн прийшов i був у дуже
доброму настро?. Я набрався хоробростi i насмiлився пiдiйти до нього. На
мигах показав йому, що примандрував сюди, щоб побачити велетенських слонiв i
подивитись, як саме добувають золото. Вiн дуже здивувався мо?й смiливостi i
на мигах пообiцяв менi, що обов'язково вiзьме з собою в лiс i все покаже. I
от такий день настав -- власне, не день, а раннiй ранок. Його супроводжували
охоронцi й мисливцi. Ми дуже швидко пройшли поле з посiвами проса, ще швидше
-- висохле болото, де зiнджi-ковалi викопували руду i плавили залiзо. Потiм
ми проминули дуже високi пагорби i вступили на хвилясту рiвнину. На рiвнинi
зростали височеннi трави i низькi колючi чагарники, а поперек рiвнини
протяглися ланцюгом високi дерева -- там протiкала неглибока рiчка з пiщаним
дном. Тут мисливцi чорного царя роздiлилися на маленькi загони i пiшли
добувати малих i дуже вертких антилоп. Тiльки-но вiд нас пiшли останнi
охоронцi, вiн зразу ж почав бiгти до високих дерев крiзь високу траву. Я за
ним. Невдовзi ми дiсталися до пiщаного броду, i вiн заходився набирати в
калебасу7 пiсок i промивати, промивати, виплiскуючи розбовток
бруду i липкого пiску назад у рiчку. Нарештi на денцi калебаси лишилося
трохи темного пiску, серед якого трьома жовтими зiрочками засяяли малесенькi
золотники. Мо?му захвату не було меж. Але чорний цар викинув назад до рiчки
золотники i добре промив калебасу. Вiн поставив мене перед собою i показав,
щоб я мовчав i нiкому з правовiрних не видав свого знання про золотий пiсок.
Я присягнувся Аллахом. Та його це не задовольнило. I вiн повiв мене до
самотньо? купи велетенських дерев. Коли ми вступили в холодок пiд
велетенськi дерева, я раптом побачив посерединi того маленького гаю кам'яну
браму. Вона була поставлена iз брусiв м'якого вапняку. Та не це головне!
Головне, що в каменi були видовбанi заглибини, i в кожнiй з них стирчав
людський череп. Чорний цар показав, щоб я стати навколiшки перед брамою i
поклявся землею i небом, що мовчатиму про золотоносну рiчку. Вiдступати не
було куди, я пiдкорився поганським звичаям i поклявся небом i землею. Цар
був дуже вдоволений мо?ю поведiнкою. То я наважився його спитати, звичайно,
на мигах, чи то не голови тих, кого вiн i його люди з'?ли? Цар засмiявся i
показав, що менi не загрожу? стати смачною печенею. Вiн показав на сонце, що
ми вже добре затримались. I ми поспiшили трюхою назад до мисливського
табору. На пiвдорозi наш бiг спинило лев'яче рикання. Мiй цар застиг i
направив спис просто перед себе на жовтий висохлий кущ. Я ж нiчого не бачив.
Вiн, цар, два списи встромив перед собою в землю, а третiй подав менi назад.
Я взяв списа. Але тут лев вистрибнув з-за куща i почав, припадаючи до землi,
наближатись. Мене так пройняв неймовiрний жах вiд левиного виду, що стопи
мо? приросли до землi. Колiна й руки трусилися з такою силою, що я впустив
списа на землю. Вiд удару списа об землю лев стрiпонувся i стрибнув до мене.
Я не мiг рухатись i бачив, мов у страшному снi, як нiби поволi лев
вiдштовху?ться вiд землi i летить просто на мене. Враз груди лева протика?
спис i лев пада? до мо?х нiг. Але зразу ж зводиться на заднi i пiднiма?
переднi пазуристi лабети, щоб роздерти мене. Та зразу ж другий спис протина?
йому горлянку. Лев знову пада? i з такою силою б'?ться в корчах, що аж земля
стугонить. Тут мене чорний цар вiдкинув вiд лева, може, лiктiв на десять.
Коли я пiдвiвся, вiн уже протинав третiм списом лев'яче серце... Потiм
переможець пересвiдчився, що лев справдi мертвий, повиривав з нього списи,
виправив п'ятою довгi гострi наконечники, i ми знов повернули до рiчечки. Я
допомiг царю-зiнджу помити зброю... Коли ж ми добiгали до мисливського
табору, мiй рятiвник спинив мене i показав на ледь помiтку стежку, мовляв,
iди нею, i ти потрапиш до сво?х. Я вклонився йому просто в ноги, дякуючи за
порятунок вiд вiрно? смертi. А вiн засмiявся i показав, що не треба так
боятись левiв, бо людина найстрашнiший звiр... Коли я бiг серед чагарiв до
нашого табору, то озирався кiлька разiв i бачив, як з усiх кiнцiв злiтаються
грифи... Боцман-тандiл дуже мене лаяв i ледь не побив. Пообiцяв, якщо я ще
раз кудись повiюсь, сказати про це руббановi й нахудi. Хоч вiн i пригрозив
менi, я все ж виривався кiлька разiв у мiсто зiнджiв. Приглядався там до
?хнього життя, до працi кричникiв-залiзоробiв i ковалiв, ткачiв i рiзьбярiв
по дереву та слоновiй кiстцi. I мушу сказати, що зiнджi аж нiяк не дурнiшi
вiд iнших племен, якi менi довелось i до того побачити, i пiсля того... А
мо?м господарям торгувалося фортунно, i вони всi сво? товари до останньо?
ганчiрки та скалки порцеляни обмiняли на чудовi слоновi бивнi, бруси
кричного залiза та капшуки iз золотим африканським пiском... Настав час
вiдпливати. Чорний цар надiслав на корабель великий запас в'яленого м'яса,
рiзних лiсових найсмачнiших плодiв, меду та добро? джерельно? води. I все
задарма! Край той був багатющiй, справдi Золота Софала! I молодий цар
зiнджiв робив дарунки з царською щедрiстю. У нього можна було б повчитися
бiльшостi наших правовiрних, якi вважають себе щедрими i гостинними хазяями!
Корабель, давно вiдремонтований, оновлений, повнiстю завантажений
дорогоцiнними набутками i невiльниками. Перед вiдплиттям влаштували банкет
для чорного царя. Мене тандiл вiдiслав пiд час банкету на нижню палубу до
зiнджiв-невiльникiв. Поки я там займався з дiтьми, нагорi зчинився галас,
наче була якась веремiя. Затим страшнi крики конаючих людей, i на нижню
палубу потягло смаленим м'ясом, паленою сiркою i нафтою. Я кинувся нагору,
та бiля ляди на верхню палубу мене перепинив один iз покручiв-хiласi i
наказав вернути назад. Був вiн при повнiй збро? i в шкiрянiм панцирi.
Спочатку я думав, що то зiнджi-антропофаги пiдступно напали на бенкетуючих.
А виявилось усе навпаки -- i руббановi, i нахудi дуже сподобалися золотi
обручки царя i золототканий плащ. Та й сам би вiн був найкращим товаром на
невiльничiм базарi в Аденi. Вони й намовили боцмана - тандiла пiдпо?ти царя
i його охоронцiв вином з домiшкою чистого аль-кахуля 8 та рiзного
зiлля. А коли на допомогу задурманеному царю поспiшили його пiдлеглi,
наффатiни ?х попалили з вогнеметiв. Отодi вперше в життi зi мною стався
такий приступ смутку, що я ледь не помер. Я пролежав кiлька днiв без усякого
руху i не мiг нiчого ?сти, а тiльки пив воду. Коли я почав потроху
оклигувати i допомагати тандiловi-знахаревi, то часто проходив повз чорного
царя. Намагався мигнути йому, подати хоч якийсь знак, що я не з його
ворогами. Вiн же зневажливо вiдвертався, наче б i не знав мене нiколи. Це
особливо пригнiчувало мене. I все ж я поклав собi визволити свого рятiвника.
Дуже важко було проникнути вночi на нижню палубу. По-перше, вартовi.
По-друге, iншi невiльники-зiнджi, що ненавидiли чорного царя i всi його
племена. I по-трет?, я не мiг звiльнити його охоронцiв. Бо вони б вчинили
рiзанину на кораблi. Й довелося б менi до кiнця днiв мо?х жити в Золотiй
Софалi. Я зрозумiв, що тiльки завдяки зiллю зможу визволити чорного царя.
Але ж як дiстати потрiбне зiлля в тандiла? Та допомiг випадок-- почалась у
кiлькох невiльникiв страшна сверблячка на шкiрi. Вiн, тандiл, пояснив менi,
як зробити розчин проти хвороби, i послав узяти порошок. Я здогадався, який
з порошкiв сонний, i взяв його навмисне, нiби переплутав з потрiбним зiллям.
Узяв щедро, i добру частину сховав у вбрання. Коли тандiл побачив, що я
розбовтую, вiн ледь мене не прибив, бо я зiпсував стiльки чудового
iндiйського зiлля. Вiн сам вилив мiй розчин i приготував новий. Але тепер я
мав добре зiлля. Все останн? було простiше. Трохи зiлля дидбану у медовий
напiй, зiлля до пальмового вина охоронцям-бахрi, зайву чару аль-кахуля у
чашу боцману-тандiлу. I добрячу добавку зiлля в лимонне пiйло, яке час вiд
часу тандiл давав невiльникам, щоб вони не хворiли. Я дав спочатку нашим
першим рабам пiйло, а потiм перейшов до зiнджiв-антропофагiв. I в останню
чергу пiдiйшов до царя. Йому ж налив на саме денце, але вiн i того не випив,
вiдвернувся... Опiвночi, як усi добре поснули, я спустився i розв'язав
сировицi на дерев'яних колодках, у якi був приборканий чорний цар. Я
покликав його за собою, але вiн не хотiв iти -- почав торсати сво?х поснулих
во?нiв. Та нiчого не допомагало. Тодi я взяв його пута i обережно полiз
нагору, вiн за мною. Я допомiг йому спуститись у човен-карiб, що волочився
за нашим кораблем на прив'язi. Туди ж я йому передав воду i ?стiвнi припаси
з його ж дарункiв.
Подав i зброю. Вiн почав показувати, щоб я спускався до човна. Я
вiдмовився. Тодi вiн менi показав, що мене замордують на кораблi. Щоб вiн не
переконував мене i не наражався на викриття, я вiдсiк линву човна-карiба. I
за якийсь час човен розчинився у темрявi. Бiльше я його нiколи не бачив...
Вранцi мене схопили во?ни-бахрi за наказом руббана. Почали страхати рiзними
тортурами, якщо не признаюсь, що допомiг втекти царю зiнджiв. Я мовчав. Тодi
вони почали вимагати вiд мене присяги на Коранi. Я ж виявив силу духу i
сказав, що присягнуся лише в присутностi кадi й стороннiх свiдкiв. А зараз,
що б зi мною не робили, не збираюся давати клятву. Вони все погрожували,
погрожували i, потримавши добу в ретязях, звiльнили... А при розрахунку в
Аденi менi не сплатили й битого фалса. Та я добре вiдплатив руббановi i
нахудi. Скрiзь хвалився, з якими удачливими нахудою i руббаном я плавав, як
?м шалено поталанило iз золотом у кра?нi зiнджiв-антропофагiв. Я разiв у
десять перевищував ?хнi запаси золотого пiску. Звичайно, знайшлися
вiдвiдувачi, якi передали мо? похвальби правителю Адена. Правитель вирiшив
арештувати ?х за приховування свого багатства вiд податку. Щоб вiн цього не
вчинив, руббан i нахуда змушенi були i йому, i його чиновникам викласти
великi хабарi... Ну, а про чорного царя нiхто iз матросiв i купцiв певного
не казав. Тiльки через кiлька рокiв менi розповiли, що жоден з кораблiв, якi
попливли в ту частину Золото? Софали, не повернулися бiльше в рiднi кра?...
Менi зда?ться, що вiн повернувся додому i тепер був безжальний до всiх
правовiрних -- чи були вони добрi люди, чи страшнi негiдники..." Отаку
iсторiю розповiв менi мiй новий друг. Вiн ще дуже багато розповiдав усяких
iсторiй, але вони не такi повчальнi, як ця. Тому не буду переказувати ?х в
одному листi, щоб не стомлювати тебе... Зараз же, пiсля трьох рокiв наших iз
ним мандрiв у пошуках засобiв до прожиття ми зiбрали добрий врожай. Як
кажуть лихварi, на наших срiбних вiвцях наросла золота вовна. Хоча ти сам
розумi?ш, що ми з ним правовiрнi i жодного дирхема не давали пiд вiдсотки в
лихву 9. А справи зараз у нас такi, що ми тимчасово роздiлились.
Я чекаю купцiв з Калiкута, що пливуть до Ханфу. Хочу дiстати деякi цiлющi
рослини iз пiвденних китайських земель. Особливо хочу закупити зiлля-дiхроа,
що так вдало вживають китайцi проти болотно? пропасницi та сильного жару при
лихоманцi. Думаю ще дiстати зерна цього чагарника i спробую посадити поруч
iз деревцями бона в землi мо?х предкiв. Мiй же друг чека? тих купцiв, що
звiдсiля попливуть на пiвдень Суматри. Там вiн дума? купити товарiв i
поплисти в Золоту Софалу. Божевiльна вигадка, але я не можу вiдмовити його
вiд цi?? мандрiвки. Мене охоплю? жах, як подумаю, що вiн попливе за тисячi
фарсахiв на здво?ному тубiльному човнi! Проте вiн доводить менi, що тубiльцi
з Суматри аж нiяк не гiршi мореплавцi за правовiрних, а може, навiть,
кращi... Я йому перечити не можу, бо справдi я плавав менше його. Хоче вiн
потрапити в Золоту Софалу, в забороннi землi, з корабля жовтошкiрих i
зустрiтися там iз сво?м приятелем-- чорношкiрим царем. Для чого це йому
потрiбно, достеменно не знаю, але думаю, що хоче вiн дiстати щось
незвичайного в краю зiнджiв. Жах мене пройма?, коли подумаю, що може там iз
ним трапитись!.. Та вiн рiшуче наполяга? на сво?му. Навiть призначив менi
зустрiч у краю мо?х родичiв, через два роки. Я уповаю на Милостивого i
Милосердного, Отверзаючого Браму, що вiн дасть нам радiсть i щастя
зустрiтися в мо?й землi i випити по чарочцi бiнт-аль-Йаману, досхочу
пожувати соковитих пагонiв кату10 i провести в дружнiй бесiдi не
одну зоряну нiч..." На цьому чiтке арабське письмо переривалося й далi йшли
латинськi лiтери i всякi знаки мiсяця, сонця, зiрок. I все було написано
дуже рiдко, просто кожна лiтера була наче окремо викреслена якоюсь червоно
цегельною фарбою, а сонце, мiсяць i зiрки були синi, зеленi й золотавi.
29. КНИГА МАНДР?В
Лоцман довго перебирав стоси рукописiв i книжок, поки, зрештою, доволi
наковтався ядучого паперового пилу та видобув нагору потрiбний словник. За
допомогою словника, а де й просто по пам'ятi, почав розшифровувати запис.
Слова виходили арабськi, але змiст ?х був зрозумiлий лише лоцмановi, бо вони
означали висоту зiрок i стоянок мiсяця.
Коли старий зробив обчислення, то зрозумiв, що лист написано не в
одному з портiв Суматри, а на африканському березi, десь пiвнiчнiше
Канбали1. Затим лоцман почав складати мiсяцi й роки, щоб взнати,
коли чекати Алi в Басру. Виходило -- через рiк, а якщо затрима?ться -- то
пiзнiше, через пiвтора роки.
Розшифрувавши знаки, спалив на жаровнi всi розрахунки, щоб нiхто не
здогадався, що вiн зна?, звiдкiля Алi вiдправив пота?много листа.
Манде?ць сидiв, грiв пальцi над жаровнею i мiркував, чи варто вiдривати
латинську частину i обпалити ?? на вогнi? Тодi нiхто не взна?, де насправдi
був Алi, коли складав дивовижного листа. Та вирiшив, що не треба. Бо ж
раптом наскочать хашашiни i вимагатимуть, щоб сказав, що було в спаленiй
частинi?.. Ще почнуть катувати... А при цiлому паперi йому, найкращому
звiздаревi Басри, буде легше збити з пантелику хашашiнiв...
Вiн ретельно згорнув листа, вклав до бамбукового футляра, а футляр
сховав межи книжками та iнструментами.
Наступного дня його винайняли сусiди - купцi, щоб вiн провiв по
Шатт-ель-Арабу сафiну з вантажем сандалового дерева та мангрово? найкращо?
жердини i кори з Аль-Кумру2. А там далi по ?вфрату вгору i по
каналах до землi Харрансько?.
Повернення додому не принесло йому радостi -- вiн зразу кинувся до
схованки i не побачив там бамбукового футляра з листом. Усе iнше лишилось
недоторканим.
"Значить, днями навiдаються до мене в гостi хашашiни",-- вирiшив
манде?ць.
I справдi, небавом до нього завiтали пiзно ввечерi купцi, що збиралися
мандрувати до Китаю морським шляхом. Усi в темних беду?нських плащах,
вiльним кiнцем чалми прикривали лице.
Першим у будинку вiдкрив лице найстарший лiтами, i лоцман пiзнав у
ньому одного купця з Шама. Цей був правдивим купцем i його добре знали купцi
та руббани з басрiйського порту. Вiн уже кiлька разiв вiдбував далекi
подорожi, а в благословенну Мекку подорожував аж три рази. Пiсля всiх
належних вiтань сiрiйський купець почав вибачатись:
-- О, достославний шейх! Окраса всi?? вчено? Басри, кладезь мудростi,
скарбниця знань! Вибачай нас, просторiкуватих, що ми прийшли так пiзно! Але
бувальцi казали нам в ханi, що це ?диний час, коли тебе можна напевно
застати вдома, бо щоночi ти спостерiга?ш небо! Вибач, вибач нас,
достославний муж!..
Запрошуючи ?х до господи i далi на дах, манде?ць думав, що цей,
напевно, не з хашашинського кубла гадючого. А от iншi? Пiди розберись, хто
купець, а хто бойовик- хашашiн? Адже все вигляда? зовсiм правдиво -- до
мусону лишився цiлий мiсяць, i купцям потрiбна порада i допомога справжнього
фахiвця.
Вони принесли iз собою i пригощання, i вино.
Знов вибачався купець-сiрi?ць.
-- О шейх! Вибачай, тисячу раз вибачай, що прийшли без пахолкiв i самi
розстеля?мо скатертину. Ти найкраще зна?ш, бо ти найстарiший i наймудрiший
iз нас, що таке пахолки. Все вони пiдглядають, все пiдслуховують, i вiд них
не можна сховати та?мницю. ?х завжди можна пiдкупити i взнати, що говорив
хазя?н.
Лоцман розломив з ними перший шмат хлiба i зразу ж пiдвiвся, щоб
повернутись до сво?х вимiрiв, приказуючи:
-- Аллах милостив i вибачить менi, як вибачили ви,
мо? вельмишановнi найдорожчi гостi, але зорi i мiсяць невпинно
обертаються, а мене Аллах милостивий i милосердний покликав споглядати його
небесне творiння щоночi...
Так говорив звiздар-лоцман i справдi вимiрював, де знаходиться та чи
iнша зiрка. А сам думав: "Наймолодший -- хашашiн. Чому? А тому, що дуже
красивий, лагiдно? поведiнки. Та ще й здоровенним глеком вина опiку?ться!"
Страви були такi свiжi, пахучi й смачнi, що лоцман, проходячи повз
скатертину, часом нахилявся i брав шматочок чого-небудь.
Свiтив повен мiсяць. I обличчя двох вiн дуже добре бачив, ще дво? були
в затiнку, а обличчя ще одного було навпiл перерiзане тiнню. Лоцман
спостерiг, що лише навпiл освiтлений сирi?ць iз Шама здивований його
поведiнкою, тобто порушенням усiх правил ?речностi та цими, нiби дуже
термiновими, вимiрами. Не дивувалися дво? -- молодий виночерпiй i зрiлий
муж, червонобородий купець, iз пiвнiчних областей ?раку. Значить, вони
напевне хашашiни. Тепер залишалось питання, чи четвертий теж хашашiн, чи
випадкова людина, як i чоловiк iз Шама. "Довго не доведеться мучитись
та?мницею,-- сказав собi манде?ць.-- Якщо четвертий вп'?ться i засне,
значить, вiн справжнiй купець".
Та непевнiсть для лоцмана скiнчилася значно ранiше. Скiнчивши вимiри,
вiн, не попереджаючи нiкого, запалив нафтову лампу вiд жаровнi, яка стояла в
кутку, в глибокiм глинянiм ящику. Сирi?ць i четвертий купець зрадiли, а
останнi тро? зразу ж забажали вниз до помешкання, мовляв, вони не звикли до
насичених болотними випарами басрiйських вiтрiв.
Спустились вниз, пили там вино, i тепер почалася розмова про замовлення
мандейцевi.
О шейх! Ти окраса Басри, i тебе знають по обох рiчках 3 до
тих вершин, куди заходять великi сафiни. I хоч ти багато рокiв плава?ш лише
по солодкiй водi, тобi добре вiдомi й далекi дороги морем-океаном. Щоб не
тiльки покладатись на того руббана, який нас вестиме по зiрках i сонцю, ми,
тво? нiкчемнi гостi, хотiли б мати розписаний дороговказ з усiма стоянками
зiрок, сонця, мiсяця, вiдмiнами вiтрiв та всiма прикметами вод, приток,
скель i рифiв аж до самого Ганджоу.
Достославний мандрiвцю! Не перевищуй мою славу як лоцмана, це негоже...
Прохання ваше, мо? дорогi гостi, я зможу виконати тiльки при однiй умовi --
якщо тиждень спостерiгатиму сонце i небо. Пiсля тих спостережень я зможу
дати найбезпечнiший дороговказ. Чи треба вам плисти по вiдкритих зелених
водах, чи по бiлiй прибережнiй водi4...
О славний наш шейх! Ми наперед вдячнi тобi за тво? турботи! I вони,
повiр менi, будуть щедро винагородженi! Але ? питання -- який дороговказ
буде коштувати дорожче?
Цiна однакова, бо i там, i там треба багато писати, креслити й звiряти
з написами iнших мореходiв та сво?ми помiтками.
Значить, ти, о наш незрiвнянний звiздарю, окраса вчених мужiв, прийма?ш
наше прохання?
Приймаю, славнi мо? гостi, безстрашнi мандрiвники!
Як i годиться, вдарили по руках, i на тому мова про дороговказ
скiнчилася.
Почалась пиятика. До всього, один iз купцiв, середнiй за вiком,
виявився добрим музикою. I старий аль-ут звiздаря, настро?ний, пiдтягнутий,
сповнив кiмнату легкою й веселою мелодi?ю. Грав "купець" неголосно, так що,
певно, i на вулицi не чули.
Вино розливав молодий красень i все виголошував здравицi на честь
господаря i сiрiйського купця. Минуло небагато часу, як сiрi?ць i четвертий
гiсть вже спали мiцним сном.
Лоцман зробив вигляд, що вiн сам захмелiв i не помiча? глибокого сну
двох гостей. Вiн потягся за глеком вина, але молодик вiдставив глек подалi
вiд мандейця i вiдтрутив його рукою.
Ти прийшов у мiй дiм! Ти менi мiг бути за внука, а ти не да?ш випити
якогось розбавленого пiйла? Га?! Де повага до старших?! Де повага до мо?х
знань?! Ви смiття, байстрюки з вашими родоводами! Мо? предки тут були до вас
ще з часiв Адама! Геть з мого дому!
О шейх! Не виявляй поспiшностi й гнiвливостi. Вислухай нас. Ми з
багдадсько? служби славного халiфа Ан-Насiра5, хай Аллах
покрiпить його та поб'? його ворогiв... Справа одна дуже тонка i до кiнця не
з'ясована. Ще досi не всi ворохобники, що готували заколот, вловленi та
виявленi. От ми й прибули тебе про дещо запитати...
То не можна було без всяко? машкари, без комедi? до мене прийти i про
все розпитати?!
Поки ворохобники не виявленi, ми могли б сво?ю появою ?х налякати. А
вони десь поруч...
Шановнi кадiби нашого славного халiфа Ан-Насiра, та покрiпить Аллах
його i весь його славний рiд! Але я нiколи нi з ким не знався з
ворохобникiв, дурних айярiв! I завжди шанувався перед халiфом на землi та
Аллахом на небесах!
Найстарший замовк, а заговорив гравець на аль-утi:
- Шейх! Ти не безгрiшний, i ти це добре зна?ш! Ти час вiд часу пота?мно
прибува?ш в харранськi землi i саме на вашi свята, де ви, мерзеннi й затятi
язичники, поклоня?тесь зiркам i мiсяцю. А хiба не ти майже третину сво?х
заробiткiв вiдда?ш мандейським громадам у Васiтi, Убуллi та Аль-Ахвазi? Ти
також заступався не один раз за сво?х та?мних одновiрцiв перед емiром Басри!
-- Я служу людям. Тим людям, що звертаються до мене в питаннях зоряного
неба. Аллах, милостивий i милосердний, над усiма розкрив лазурит неба i для
всiх засвiтив дiаманти зiрок... А чи ? серед тих, хто приходять до мене,
ворохобники, чи айяри, чи змовники, чи та?мнi iуде? та нiсранi, я не можу
знати. Я не дивлюся в душу людям. Очi мо? повсякчас зверненi до неба!
Чародiйством я не займаюсь, гороскопiв також не складаю. Я шаную засади вiри
i добре знаю, що волю Аллаха взнати в людськiй душi неможливо.
Чому ж тодi ти, звiздарю, попередив, що коли хто-небудь кривдитиме
одного отрока, на того впадуть всякi халепи та бiди? I чому тодi це
попередження пiдтвердилося вповнi?!
Часом, але надзвичайно рiдко, i таке бува? -- в зiрках вiдкрива?ться
воля Аллаха. Але повторюю, таке трапля?ться дуже рiдко! А от погода, вiтри,
затемнення сонця й мiсяця, зорепади й комети -- тi всi явища Аллах дозволя?
бачити тим, хто повсякчас вивча? знаки й попередження всевишнього.
Гравець на аль-утi розкрив рота, аби що сказати злого лоцмановi, та
його перебив виночерпiй.
I зразу стало зрозумiло, що цей молодий красень -- ?х да'?.
-- Балачки й виправдовування нашому славному Ан-Насiру, хай Аллах
покрiпить його, не потрiбнi.
Ти краще витлумач, як ти розумi?ш ось цi знаки зоряного неба.-- I
тицьнув у руки старому аркуш, списаний по-арабськи та з точнiсiнько такими
позначками, якi вже були у пота?мному листi з латинською абеткою.
Лоцман пiдсунувся ближче до свiтильника, пiдправив гнiт i заходився
уважно читати письмена. Було двi помилки в позначках широт та у висотi зiрок
над обрi?м. Можливо, цi двi помилки -- пастка для нього. I вiн вирiшив
вияснити цi помилки, щоб якось себе забезпечити. Пояснив фальшивим кадiбам
Ан-Насiра, де помилки.
-- Це все ма? вагу чи для вас, звiздарiв, чи для руббанiв. Ти скажи,
можна взнати по цих позначках, звiдкiля було вiдправлено цього листа?!
Манде?ць потер скронi, рукою прикрив очi, мовчав.
-- Нi, точно не можна встановити. Не визначенi iншi прикмети, не дано
опису прибережних вод i ознак, не сказано про вiдмiннi вiтри! А по широтi
цим мiсцем могла бути i Софала, мiг бути i Цейлон, i Суматра, i Малайський
пiвострiв. Отут мiг бути вiдправник цього листа...
Знову старший за вiком хашашiн почав прискiпуватись до лоцмана:
-- Ти не хочеш нiчого певного нам сказати, бо уника?ш вiдповiдальностi
за сво? вчинки! Так ми тобi скажемо -- кiлька рокiв тому ти приймав у себе
одного пронозу, коли той з ворохобними замислами мандрував iз Йемену до
Багдада. Ти знов будеш викручуватись i скажеш, що в мiсяць рамадан до тебе
не приходив страннiй?
Манде?ць пiдвiв обидвi руки до неба, нiби говорячи: "Що я можу сказати?
Ви краще за мене все зна?те!"
Знов почалося! Слухай, старий, цей шакал ма? з'явитись у Басрi. Як
тiльки ти взна?ш, що вiн прибув або прибува? в Басру, зразу сповiсти нас!..
Я такими справами нiколи не займався. Навряд чи зможу вам допомогти.
Нiчого, навчишся i зможеш! Хто не хоче вчитись, того ми лiку?мо вiд
лiнощiв! -- I молодик витяг iз пояса дамасько? роботи чингал.-- Ось цим
лезом прочища?мо вуха, щоб краще слухав! Слухай, старий, i запам'ятовуй --
зайдеш на Зелений базар до харчевнi Абу Сабаха. Там скажеш, що мандрiвник
повернувся. I все...
Манде?ць довго сидiв нерухомо, мовчав. Нарештi процiдив крiзь вуса:
-- Що поробиш?.. Доведеться сповiстити. Але скажiть, ради Аллаха, що
такого наробив цей й?менець?
Виночерпiй розреготався вголос i зi стуком загнав чингал у пiхви.
Старий ?ретику, годi придурюватись! Ти й сам добре зна?ш, i зна?ш, що
ми зна?мо, що це твiй старий друг Алi, син старого смiттяра Хасана.
Правовiрнi! -- заволав лоцман.-- Та як ви можете менi приписувати
дружбу з людиною, яку я бачив не бiльше трьох разiв за сво? життя?!
Старий, ти або чаклун, або новий шейх Сiнан 6. I тобi
виднiше, як можна дружити i покривати людину, з якою бачився всього три рази
в життi. Мир тво?му дому... але пам'ятай, краще нас не дурити...
Коли цi тро?, забравши скатертину з рештками на?дкiв i глек, полишали
вдосвiта оселю, старий плюнув ?м услiд i кинув три кiсточки вiд об'?дених
сушених слив. А тодi ще й проказав старою мовою сво?х пращурiв закляття
проти них.
Цiлий тиждень звiздар займався вивiренням старих зоряних таблиць,
спостереженням сонця, мiсяця та зiрок у глибинi небесно? банi i обчисленням
градусiв усiх зворотiв майбутнього шляху купцiв. Вiн по кiлька разiв звiряв
сво? записи iз записами звiздарiв минулого та славних мореплавцiв.
Зрештою прийшов сiрi?ць iз Шама, i старий лоцман, виводячи останнi
лiтери, виголосив:
-- Аллах велик i милостив, i вiдкрив менi, нiкчемному, ось таке.
Пiвденно-захiдний мусон буде найпевнiший за всi останнi десять рокiв. Проте
зворотнiй шлях iз Китаю вийде небезпечний, бо погода в тих частинах Машрiку
цього сезону буде дуже непевна, нестала... А тепер, дорогий гостю, слухай.
Це я склав лише чернетку. Тут багато виправлень, бруду. Почекай ще тиждень,
поки я перепишу набiло, а ти якраз пiдготу?шся i все владна?ш з грошима,
товарами i кораблем...
Шамський купець згодився, на тому вони й попрощалися. А манде?ць пiшов
до мiста купити доброго самаркандського паперу.
По виходi з книжно? лавки лоцмана ледь не збив з нiг хлопчина-мулат.
Вiн тицьнув старому в руку якусь тонку цидулочку i, навiть не вибачившись,
побiг далi.
Вдома манде?ць розгорнув папiрець. На паперi чиясь тверда рука тонким
каламом викреслила падучу зорю, харчевню Абу Сабаха i слiди людських нiг, що
ведуть до харчевнi. По чiтких рисах малюнка зрозумiв: рука Алi. А до всього,
вiн радить сам пiти до Абу Сабаха i сповiстити про знак вiд Алi.
Хоча в харчевнi Абу Сабаха збиралися лише ши?ти, сам господар зразу ж
з'явився перед лоцманом, тiльки той переступив порiг.
О достославний шейх! Радий тебе бачити в мо?й убогiй харчевнi!
Наставнику всiх наших звiздарiв, чого бажа? твоя душа вiдвiдати з мо??
кухнi?
Пампушок з буйволячим кисляком, господарю!
Яке щастя, що тiльки-но зняли з вогню мо? найкращi пампушки! Егей,
джарi?, для нашого славного гостя пампушки! Та швидше!
Абу Сабах сам злив на руки мандейцевi i подав рушника.
Манде?ць ?в поволi, подовгу розжовуючи кожен шматочок пампушки, з
насолодою сьорбав буйволячий кисляк. Абу Сабах, високий, довготелесий, аж
йорзав на мiсцi, так йому натерпiлося почути щось вiд лоцмана.
--- Зна?ш, хазя?не, коли люди доживають до мо?х рокiв, то часто з ними
починають траплятися дивнi речi. Вони бачать дивнi сни, ?м чуються часом
дивнi голоси. А iнодi вони одержують дивнi послання... Наприклад, мене
сьогоднi попередили...
-- Хто попередив?! Ти запам'ятав?!
-- Мене сьогоднi попередили, що до Басри прибува? один чоловiк. А я вже
багато рокiв його не бачив... Навiть сумнiваюся, щоб я його впiзнав, коли
вiн при?де... А тут якраз треба потурбуватися про сво? пальми на островi...
домовитись iз поселянами, щоб вони все упорядкували перед великою повiнню. А
повiнь цього року почнеться в кiнцi мiсяця нiссана i принесе людям багато
лиха. Треба по?хати на два-три днi до сво?? садиби на островi...
Пiсля вранiшньо? молитви наступного дня, так-сяк поснiдавши, лоцман
вiдв'язав свого човна вiд палi бiля дверей будинку. I бадьорi струменi
вiдпливу потягли його по мiлiючих каналах через галасливе мiсто.
Вiн тiльки спинився бiля крамницi з папером, потiм бiля крамницi з
усiлякими приладами з дерева, потiм бiля крамницi, де продавали мiднi та
залiзнi прилади, а також замки, потiм -- бiля лавки зеленяра.
I всiм сповiстив, що нарештi вибрався оглянути свiй острiвець.
Також вiн спинився перед тим ханом, де проживав купець iз Шама. I
передав його слузi, щоб попередив купця -- лоцман обов'язково зробить
обiцяне, i зробить сво?часно...
Не встиг манде?ць домовитися з наймитами-поселянами про очищення свого
острiвця вiд смiття та про огляд i обробку пальм, як на гостроносiм, чорнiм
i лискучiм човнi прибув чорний, як воронове крило, слуга-зiндж iз сусiднього
острова. Вклонився, привiтав за правилами ?речностi звiздаря i вiд iменi
господарiв острiвно? вiлли запросив на першу весняну вечiрку...
Сусiди були хоч дуже багатi, проте не родовитi. Та добрi й гостиннi.
Особливо ж полюбляли вони збирати в себе всяких казкарiв, спiвакiв-беду?нiв,
лицедi?в, просто дотепних людей. Взагалi вчений-звiздар (зда?ться, таки
останнiй у Басрi, бо про молодих не було нiяко? чутки) не дуже часто
гостював у цих торговцiв деревиною. Та сьогоднi наче щось його пiдштовхнуло
пiд бiк i сказало: "?ди! Розважся серед них, хоча вони й не рiвня тобi. Ти
так стомився за зиму..."
Негр хотiв вiдвезти мандейця на блискучiм човнi, та лоцман сiв на
демено свого човна i не повiльнiше за негра-велетня погнав до сусiдньо?
вiлли.
На островi купцiв десяткiв зо два поселян займалися пальмами та землею,
а з чепурного лiтнього будинку вилiтали срiбнi передзвони аль-утових струн
на схлипуючи удари бубона.
Тiльки-но лоцман переступив порiг велико? вiтальнi, одразу в кутку,
бiля святково? скатертини, побачив голомозого, хирявого, без жодно? волосини
на черепi й обличчi дервiша-каландаря. В гострих засмаглих рисах дервiша з
недовiрою, з острахом, але змушений був признати невтомного мореплавця Алi.
Господар зробив значуще лице i зашепотiв на вухо лоцмановi, так що
половина гостей усе чула:
-- О шейх! Цього дервiша ми пiдiбрали в Маскатi. Дуже просився в Басру,
каже, що бував навiть у полонi в латинян, у ?хнiм морськiм мiстi Венецi?.
Теж уся на каналах... А от Басри не бачив! Ну як було не взяти?..
Як завжди у багатих домах, весела вечiрка з солодкого прирощення
поступово перейшла до галасливо? веремi? з пишномовними здравицями, шаленою
музикою, танцями, спiвами й надмiрним вживанням вина виноградного i
пальмового.
Лоцман трохи таки перебрав, але з усiх сил стримувався, щоб не
заговорити з Алi-каландарем. Так хотiлося почути його голос, бо дивився на
дервiша i не йнялося вiри, що Алi може прибрати подiбну личину. Адже
виходило, що вiн тепер сам став схожий на хашашiнiв у здатностi мiняти
личину i з'являтись у несподiваних мiсцях.
Сам же фальшивий каландар мовчав.
Коли ж, нарештi, вечiрка перетворилась у вiдверту пиятику, а всi гостi
поводили себе на краще, нiж моряки в християнськiм найдешевшiм лупанарi?,
Алi-каландар опинився поруч мандейця i прошепотiв;
-- О шейх! Чекатиму пiсля вранiшньо? молитви у старому хашашiнському
млинi. Знарядись туди нiби для риболовлi...
I манде?ць зразу пiшов до велико? гостьово? кiмнати для гостей та й
завалився нiби спати. А господарям пояснивши свою втому похилим вiком та
слабiстю вiд вистояного вина.
Пiсля вранiшньо? молитви манде?ць не лишився трапезувати з господарями,
а поплив до знайомих поселян позичити риболовнi снастi.
З часу першо? подорожi Алi в цьому мiсцi Шатт-ель-Арабу багато хороших
каналiв замулило, протоки позаростали очеретом-касабом, цiлi острови розмило
водою. I прекраснi фiнiковi пальми або впали в каламутнi води або засохли
вiд оголення коренiв.
Старий млин, пота?мне пристанищем хашашiнiв, опинився на вiдмiлинi.
Трударi з ближнiх поселень були люди набожнi i на чуже майно руки не
пiдiймали. То млин сяк-так, а стояв i не розвалювався, хоча на ньому вже
кiлька рокiв нiкого не бачили й не чули.
Протока бiля млина заросла густим та височенним очеретом.
Тiльки-но манде?ць закинув снасть у яму, де могли бути соми-кармути,
стiна очерету розiйшлася, i на чисту воду вислизнув Алi-каландар в оплетенiм
i вимащенiм у бiтум човнi.
Мовчки показав лiвицею старому, куди треба направляти човна.
I небавом вони опинились у затишку пiд товстенними стеблинами очерету
на малесенькому плесi чисто? води.
Вийшли з човнiв на хиткий зелений берег, обнялись i стояли мовчки
кiлька хвилин. По щоках обох бувальцiв котилися ряснi сльози. Нарештi,
схлипнувши, першим озвався манде?ць:
-- Мiй друже! Попереджаю тебе i заклинаю iм'ям милостивого i
милосердного -- вони знову чатують на тебе!...
О мiй шейх! Я все знаю i пiдготувався цього разу до зустрiчi з ними. Та
цидулка була вiд мене. Ти все добре зрозумiв i вдало сповiстив Абу Сабаха.
Але не в тому справа, не для того прагнув я цi?? зустрiчi, щоб говорити про
цих скажених псiв, мисливцiв за людськими черепами! Не хочу говорити про
слуг смертi, хоч вони весь час чатують на мене! Часом зда?ться менi, що вони
ось-ось мене прихоплять...
I манде?ць подумки сказав собi таке: "Вони за ним полюють тому, що вiн
зна?, де знаходиться синiй дiамант. Та я не повинен i знаку йому дати, що
знаю про це чи здогадуюсь. А особливо ?м, бо цi рiзники ще схоплять мене,
якщо вiн не вiдкри? та?мницi схованки чи та?мницi володаря цього дiаманта!"
Пiсля перших привiтань i пересторог Алi витяг зi свого просмоленого
бiтумом човна скатертину, зав'язану важким пакунком. Розстелив на хиткому
болотному березi, i очам лоцмана вiдкрилися рiзнi дорогi на?дки -- халва,
грудки шербету, сiрiйськi зимовi яблука, левантинськi гранати, сушенi смужки
динi, ?стiвна земля, iндiйськi сушенi фiги та iзюм з далекого Мерва.
-- О шейх! Пригощайся! Цi пундики не милостиня, а заробiток. Тi
вискочки, тво? сусiди, мо? боржники. Завдяки мо?й порадi вони чистого
прибутку загребли не менше десяти тисяч дирхемiв!.. Та ну ?х!.. Випиймо з
тобою, о му'аллiме, з цього глека найчистiшо? води! Адже у Басрi чиста вода
солодша за вино i бажанiша за любовне побачення!
I вони задовольнили спрагу i вгамували голод, а тодi Алi почав розмову:
-- О мiй шейх, о мiй учителю! Сьогоднi в мене велике свято, за
розкошами бiльше, нiж кiнець рамадану! Бо я можу насолоджуватися
найпрекраснiшим, що ? на цiм свiтi,-- бесiдою з людиною яка розумi? тебе! О
мiй му'аллiме, я часто згадував свого бiдного батька, але ще частiше
згадував тебе! Яке це щастя -- бачити й слухати людину, про яку думав
роками! Але, мiй шейх, словами всього не перекажеш. А касиди7 я
складати не вмiю. Спiваю тiльки морськi пiснi пiд барабан. Мiй лист, я знаю,
ти одержав. Його писав один портовий катiб iз Канбали. 3 листа ти довiдався,
як стара мулатка-бахранi подарувала менi свою ?дину козу. Пiсля того вздовж
рiки я дiстався до болотного краю. А там iшов вiд племенi до племенi вздовж
узбережжя на пiвдень, поки зовсiм не оклигав.
На узбережжi я найнявся на сафiну з ловцями перлин. Сезон був щасливий.
Ми втратили лише двох нурцiв вiд уколiв отруйних риб. Я теж пiрнав, i щастя
повернулося до мене. В однiй скойцi знайшов не дуже велику перлину, але
надзвичайно? чистоти. Я пiшов на хитрiсть i приховав ??. Завдяки цьому змiг
заплатити нахудi, корабель якого йшов до ?ндi?. На грошi за перлину змiг
купити в Калiкутi рiзних товарiв, привезених з Адена -- червоних коралiв,
зливки мiдi, двi паки сап'яну, глеки з фарбою циноброю, а також сокотранське
алое, та рiзного iндiйського зiлля. Знов пiднявся на корабель з командою
хормузських персiв i поплив до Гуанджоу. Я добре запам'ятав слова тi??
падлюки в мечетi про бiднiсть i безрiднiсть. I я кинувся добувати засоби до
iснування й примножувати ?х.
У Кита? я пробув бiльше року. Надивився там усiляких дивин i багато
чому навчився. Особливо поводженню з горючими засобами -- селiтрою, нафтою
та порохом... Усе в Кита? було б добре, бо люди там навдивовижу ?речнi,
працелюбнi й ощадливi. Але китайськi кадiби багаточисленнi i в'?дливi, мов
кровососнi п'явки! Все вони роблять, щоб iноземець продав сво? товари
найдешевше. Та кадiби скрiзь однаковi. Одним дав хабаря грошима, iнших
обдарував iндiйським зiллям, третiм пiднiс корали. За це менi дозволили
винайняти джонку i плисти вгору по рiчцi та продавати сво? товари... Жив я в
Кита? дуже щасливо, тiльки багато гараздiв пiшло на хабарi й дарунки... 3
Китаю повернувся на кораблi суматранських мусульман. Завдяки ?хнiй допомозi
змiг вивезти аж чотири порохових ракети у бамбукових стовбурах! Якби ти
знав, яких грошей менi коштували цi ракети!
На Малакку ми прибули зарання, i там я змiг пересiсти на арабський
вiтрильник. Минулого сезону вони боялися ураганiв i чекали змiнного вiтру
майже рiк.
У протоцi мiж Малаккою та Суматрою напали на корабель пiрати-баркi.
Отут стали в пригодi мо? знання, здобутi в Кита?.
Нас наздоганяли. Перший ?хнiй корабель був уже на вiдстанi пострiлу з
арбалета. Я швидко поставив жолоб iз тикових дощок на кораблi i по ньому
запустив ракету. На жаль, вона навiть не долетiла до пiратiв... Вiдстань
зменшувалась. Небавом ?хнi стрiли почнуть знiмати наших людей! А я нiяк не
мiг запустити другу ракету. I почав чингалом розколупувати хвiст ракети, бо
думав, що вiд вологи порох у запалi затвердiв. Та вогонь якось збоку, повз
запал проник усередину. Порох миттю рвонув i пiдкинув ракету вгору. А менi
спалило тюрбан, волосся на черепi i всю бороду, обпекло плечi. Одяг мiй
зайнявся, я катався по палубi й нiяк не мiг згасити вогонь!
Ракета (я сам не бачив, бо вiд болю i диму просто ослiп) понеслася
вгору, перекрутилася кiлька разiв у повiтрi й впала просто на пiратський
корабель! Лупонула, наче грiм, закрила все димом, ще й засипала вогненними
скалками другий корабель. Обидва пiрати запалали, наче святковi смолоскипи!
?ншi кинулись ?х рятувати.
Як ми тiкали далi, я не пам'ятаю. Бо впав без тями. Але вiд чого це
було -- вiд того, що наковтався порохового диму, чи вiд болю, ?й-богу, не
знаю!..
Бо, щоб ти знав, о мiй шейх, пiсля тортур у портовiй касбi8
я став витримувати дуже сильний бiль. Траплялося. що могутнi во?ни i борцi
втрачали свiдомiсть вiд болю, а я тримався. Однак недарма кажуть, що за
всяке надбання треба платити повну цiну. Спочатку, ще юнаком, вiдчув, що не
хочу спати вночi, а на сон почина? хилити десь у кiнцi друго? денно?
трьохгодинки, i потiм ще раз, коли сонце опада? до вечiрньо? молитви. Це
було i незручно, i небезпечно, бо коли мене тягло на сон, не мiг мене
врятувати нi вiдвар змi?но? трави, нi чампська тигрова масть. Та варто було
менi поспати двiчi на добу хоча б по годинi, весь останнiй час я був
бадьорий i при силi!
Але, як кажуть у цих нiсранi, "I що було пота?мним, стане явним!" Так i
менi вiдкралася та?мниця, чому в мене таке зрушення в головi, що я не можу
спати, як усi люди. Все стало зрозумiлим пiсля зустрiчi з лiкарем Чжаном. I
де б ти думав, о шейх, ми з ним здибались? У Кита?? Гай-гай! У славнiй
африканськiй сторонi, в багатющому кра? зiнджiв -- Канбалi!.. Трапилось, що
його покликали до хворого, а назад вiн повертався один, без слуг, берегом до
мiста. Чогось йому заманулося пройтися пiшки берегом моря-океану. Я ж у той
час був на узбережжi, бо взнав, що туди винесло кита-кашалота. Допомагав
рибалкам-зiнджам, бо ?м було потрiбне сало, амбра та спермацет. Менi ж
хотiлося знайти в китовiм черевi дзьоби велетенських кальмарiв, як доказ
того, що я бачив боротьбу велетенського кальмара iз китом-кашалотом ще в мою
першу подорож iз Адена до Канбали. Грошi на той час я вже зiбрав добрi, а
скриня з рiзними дивинами була повна майже до верха.
Рибалки-зiнджi поспiшали з роботою, бо пiд шаленим сонцем з кожною
хвилиною мертвий велетень псувався все бiльше й бiльше, а вони ще й половини
багатства iз нього не здерли. Тому вони й не помiтили, як я полишив роботу i
побiг за Чжаном.
Наздогнав його в найзручнiшiм для мене мiсцi -- берег повертав i
навколо зводилися пiщанi пагорби. Тричi гукнув Джановi, щоб вiн спинився. Та
вiн продовжував свою ходу. Вiн упiзнав мене, хоч я був уже дорослим,
бородатим мужем, бувалим моряком.
Тодi я перегнав його i переступив йому шлях. Тiльки побувавши в Кита?,
я зрозумiв, який вiн уже старий, цей лiкар! Не знаю чому, а дивлячись на
посiрiле обличчя Чжана, свого страшного ката, я згадав свого пiдслiпуватого
батька. I в мене зникло всяке бажання порахуватися з ним за тортури. Я
тiльки спитав його:
-- Страшно побачити свою смерть, старий?
Вiн перевiв дух i тихо вiдповiв:
-- Поки живий i при тямi, завжди страшно!
А менi от не страшно! Мене тiльки лють пройма?, коли я зустрiчаюсь iз
смертю!
Лють теж вiд страху... На кожного страх дi? по-рiзному. Як i кохання.
Один лл? сльози, iнший викрада? кохану. А обидва кохають... Ну та що ми,
Алi, сто?мо тут серед пiскiв? Ми почали розмову, значить, ти мене зараз не
позбавиш життя. я пiду додому й приготую
добре прирощення. Я тобi розповiм, як мене знайти, i ти приходь, коли
вщухне спека i повi? прохолодний вiтерець. Я вiдкрию тобi всi загадки. А я
знаю: вони тебе мучили всi цi роки!
Е нi! -- сказав я.-- Мене скiльки разiв намагались отру?ти. Пiшли назад
до риби-кашалота, я заберу свого частку здобичi... А поки ми прийдемо до
риби-кашалота, ти менi все розкажеш. Згода?
-- Важко ходити менi... Знову такий шмат шляху повторювати... Я тебе
почекаю тут.
Я розлютився вiд його скиглення i оголив свiй нiж-сiкач -- добре ним i
кокоси розрубувати, i ворожi панцирi протинати.
-- Добре бачу, який ти старий. Знаю, що тобi важко, але поки що не вiрю
тобi. I якщо моя пiдозра посилиться, я не втримаюсь i розрахуюся з тобою за
всi тортури.
Вiн повернув i поволi пiшов зi мною до риби-кита. Я за два кроки
осторонь. Вiн недовго мовчав i вiдповiв на мою погрозу таке:
I зробив би дурницю. Бо тодi у портовiй касбi я врятував тобi життя. Ти
спита?ш, як же я тобi врятував життя, якщо мордував тебе у варварський
спосiб? А справа в тому, що я непомiтно проколов тобi праву й лiву руки бiля
лiктiв, i ти втратив здатнiсть розмовляти. Бо ще трохи, i ти б усе виклав
?м, як воно було насправдi. I про те, як перстень з лалом ти намалював, i як
синiй дiамант носив Бен Сахлу...
О кита?ць! Дивуюся тво?й прозорливостi i знанням. Ще зустрiчав тiльки
одну людину, яка б могла так все розслiдувати i доходити розумом до всяко?
та?мницi.
Вiн зна?ш, що вiдповiв?
-- Ще одна-двi невдачi, i ти станеш третiм пiсля мене i твого
му'аллiма. Але ти не тiльки розгадуватимеш та?мницi, а й сам плестимеш
загадки. Отож слухай, якi були мо? дi? для твого порятунку i порятунку Бен
Сахла водночас. Я надiслав по вино свого слугу, бо нiби вiн розбив глек з
котрабульським ?0, а я саме запросив до себе друзiв. Я знав, що
мiй слуга доносить на мене. Вiн сам у цьому признався. Та вони не знали, що
я його
вилiкував вiд слабостi, яка псу? чоловiкам усе життя. I вiн знав, що
поки менi служитиме, я завжди допоможу йому сво?м мистецтвом, i вiн без
страху ходитиме до дiвчат з Дар-ель-Кихабу. Я ж написав Бен Сахлу листа
iндiйською мовою. Сповiстив, що зробив усе, i хлопець не зможе нiчого ?м
сказати про малюнок персня. Вiн, певно, спочатку злякався мого листа, як
ра?сово? пастки. Та швидко отямився i вирiшив ризикнути -- передав менi
п'ять золотих оздоб. Бен Сахл мудра голова -- добре розрахував, що золотом я
нi з ким не подiлюся.
По тих золотих прикрасах виходило таке -- Бен Сахл просить мовчати i
зберегти життя хлопцевi. Та якби я не одержав цього золота, все одно вирiшив
тебе врятувати.
Тому й обез'язичив голками па цiлу добу. Потiм я тебе обпо?в зiллям
найскладнiшого приготування. Потiм, через кiлька рокiв, вiд мо?х голок i вiд
зiлля в тебе змiнилося вiдчуття болю. I сну. Можу тобi навiть сказати-- ти
ночами майже не спиш. Але вдень сон тебе незборимо дола?, хоч на годину. I
ти не можеш цьому анiтрохи противитись. Тобi навiть не допомага? ваш напiй
"бон". Чи, може, я хоч у чомусь помилився? Я розумiю, що я тобi перевернув
усе догори ногами. Перемiнив тобi нiч на день! Та в мене не було iншого
засобу! Ти сам добре пригадай -- чи не з казковою швидкiстю заросли в тебе
рани пiд нiгтями? Чи не за день чи два перестала болiти твоя пошматована
спина?.. Але все ж тюрок чимось тебе залякав i зламав тво? мовчання. I тодi
ти йому видав одну якусь та?мницю. Як тiльки вiн вирвав у тебе та?мницю, то
зразу ж вирiшив тебе позбутись. Надiслав за тобою одного зi сво?х рiзникiв.
Одначе тобi вдалося вислизнути iз лабет того вовкодава i ти навiть поранив
його стрiлою. Менi довелося лiкувати його. Можеш пишатися -- ти потрапив
йому точнiсiнько межи бровами. Маю надiю, що й зараз у тебе рука несхибна та
око зiрке, як i ранiше...
Що я мiг сказати? Вiн усе оповiв, як воно було зi мною в Басрi, i що
потiм ко?лось зi мною в мандрах. Тодi менi закортiло спитати (бо не
збираюсь, о шейх, критись перед тобою -- менi хотiлося теж зажити яко?сь
слави серед людей, чимось ?х вразити):
О лiкарю! А чи всi цi роки ти про мене хоч щось чув?
Чув. Хоча не можу сказати, що називали тво? iм'я i мiсто тво?. Але менi
здалося -- до подiбних вчинкiв ти найбiльш здатний...
Якi ж тi вчинки?
Два яйця птаха Рух майже цiлi з Аль-Кумру ти дiстав. I напевно, що це
ти допомiг втекти з корабля полоненому царю зiнджiв!..
От який був цей лiкар Чжан!..
Ми прийшли до кита-риби. Того дня фортуна посмiхалася менi: серед
пошматованих смердючих нутрощiв я знайшов добрячий шмат амбри. А трохи
згодом два здоровенних дзьоби вiд велетенських кальмарiв!..
Потiм я прийшов до нього. Та ?жi його не схотiв, ми просто розмовляли.
I я побачив у його житлi серед стосу паперiв i книг туго перев'язану колоду
карт. Я зразу ж навчився в Кита? цi?? гри. Китайцi говорили менi, що якби я
бiльше вправлявся у картах, то мiг би жити лише з само? картярсько? гри.
-- Старий, давай зiгра?мо? -- запропонував йому, звертаючись до нього
без всяко? ?речностi та поваги... Вiн згодився, i ми сiли грати.
Спочатку гра не йшла нi в мене, анi в нього. Вiн, видно, добряче забув
усе за стiльки рокiв, а я крiм гри пильно стерiгся, щоб вiн не дав менi
понюхати якогось порошку чи не вколов голкою або кличем. До того ж дiйти,
щоб обшукати його, я не мiг. Та й взагалi намагався бути вiд китайця на
такiй вiдстанi, щоб його рука не досягла мене. Потiм гра пiшла краще, i вiн
двiчi виграв у мене. Це знов-таки за рахунок того, що я все пильнував за
його рухами, а не запам'ятовував карти. Приймаючи карту, я ущипливо йому
зауважив:
-- Ти добрий картяр, старий. Але скiльки ж рокiв ти боявся зустрiчатись
iз сво?ми, що так занедбав сво? мистецтво!
Чжан не образився, сумно захитав головою:
Ти ста?ш третiм у мене на очах. Отак, як зараз ти мене стережешся, так
усi роки пiсля втечi з батькiвщини я стерiгся i всiх сво?х землякiв, i тих,
хто там довго жив i знав нашу мову й звича?.
Ти натяка?ш, старий, що й менi доведеться все життя блукати вдалинi вiд
рiдного краю?
О нi, моряче!.. Ти повернешся, i якщо однi тебе шукатимуть, iншi тебе
сховають. Мене ж нiхто не схова?. А мiй фах зразу ж видасть мене у руки
влади. Я найкращий з лiкарiв, хто зараз займа?ться голками, але нiчого
iншого я не вмiю робити.
Лiкарi, особливо такi, як ти, шалено заробляють. Повернися додому, купи
собi будиночок i тихо живи на заощадження. Хiба тобi багато треба?
-- О мореплавцю! У захiдних землях я за багато рокiв розледащiв. Звик
смачно ?сти, звик до слуг i доброго житла, вбрання хорошого... Та й гараздiв
нiяких не назбирав -- багато мо?х скарбiв поглинуло море пiд час пере?здiв,
багато припливло до загребущих лап ра?сiв та катiбiв... Але не в цьому
справа... Не можна менi живому повертатись на батькiвщину... А хто згодиться
i за яку плату перевезти мо? кiстки в рiдну землю?..
Старий! Не хочу тво?? близько? смертi, але я б це мiг вчинити!
Ти? А ти мiг би! Проте вся бiда в тому, що ти Падуча Зоря Морiв! Ти не
можеш сидiти тут, у Канбалi, й чекати, поки я помру. Ти повинен мандрувати.
Подорож -- усе в тво?м життi. Тебе ваблять ночi та зiрки. Та що даремне
базiкати: ти --Падуча Зоря Морiв!.. Але... але на всяк випадок я тобi
розповiм, де треба поховати мо? кiстки. Пам'ятай: перевезти кiстки можна
тiльки тодi, коли згни? плоть. Я про все подбаю -- про ящик i про обгортку
для мо?х кiсток. А все iнше полагоджу з мiсцевими купцями-iудеями. А ти
купцям покажеш оцей нефритовий перстень... Бачиш, вiн якраз пiдходить тобi
на мiзинець лiвицi. Тiльки попереджаю тебе: все треба буде зробити дуже
обачно, пота?мно та обережно! Бо навiть мiй рiд, якщо взна?, що ти привiз
мо? кiстки, вiддасть ?х владi. Тому я мушу розповiсти тобi про себе. Почну з
самого малечку. Мiй дiд i батько торгували городиною i зiллям. Серед наших
постiйних покупцiв було кiлька лiкарiв. Я змалку крутився в лавцi й
допомагав старшим. I уважно приглядався й прислухався до лiкарiв. Вони це
помiтили i почали вмовляти дiда та батька вiддати мене в науку до них. Дiтей
у нашiй сiм'? багато, статки невеликi, i мене вiддали в науку до лiкаря.
Повiр менi, мореплавцю, я був найкращим учнем, якого будь-коли мали всi мо?
вчителi! Добре казали нашi предки: "Кожен приходить до вчителя зi сво?ю
чашею". Не напружуючись, я випитував у старших усе про хвороби, про лiки й
рiзнi iншi засоби. I що дивно -- лiкарi дiлилися зi мною сво?ми скарбами! А
ти ж зна?ш, як кожен фахiвець намага?ться сво? знання зберегти в та?мницi! ?
все, що вони чи пояснювали, чи оповiдали, чи я випадково чув, усе так добре
запам'ятовувалося менi, що я й зараз можу повторити слово в слово чи
вiдновити рецепт! Аж самому не вiриться! Рокiв за шiсть я випередив свого
вчителя в голковколюваннi. А що не цурався гострого скальпеля та рiзного
зiлля, то став першим серед лiкарiв нашого мiста. Про мене пiшла велика
слава, i мене запросив на службу сам правитель мiста. Вiн страждав нападами
страшних болiв у шлунку. А менi пощастило з першого разу миттю вгамувати
його страждання. В нього цi напади траплялись при змiнi води або при
великому хвилюваннi. Тому вiн скрiзь возив мене iз собою i запаси води з
власного колодязя. Те, що вiн мене скрiзь тягав, вiдривало вiд хворих. А
справжнiй лiкар не може вдосконалюватися без хворих. I тодi менi прийшла
одна думка -- чому б менi, як i лiкарям минувшини, не вправлятися на
злочинцях, засуджених до страти? При нагодi я виклав сво? мiркування
правителевi, i вiн охоче дозволив менi робити дослiди на смертниках. Тепер я
мав папiр вiд нього до начальникiв охорони, щоб вони менi допомагали, якщо я
попрошу, i щоб мовчали про мо? дослiди над злочинцями. Я користався грамотою
без всяких обмежень, i скажу тобi -- з великим натхненням i без упину. Я мiг
голками за один день зламати найсильнiшого бiйця. А мiг i найжалюгiднiшого
в'язня за якийсь час, не мiняючи йому анi питва, анi ?жi, хоч на кiлька
годин, а повернути до людсько? подоби!.. Шпигуни все доповiли правителю, i
вiн вирiшив сам подивитися на мо? дослiдження. Мо? вмiння i надзвичайна
вправнiсть дуже йому сподобались. Тепер вiн став брати мене на допити
небезпечних злочинцiв та бунтiвникiв. Змовникiв та бiйцiв та?мних братств ми
допитували втрьох -- правитель, його охоронець (вiн же водночас i писар) i
я... Мене смертельно боялися не лише в'язнi. Боялися до жаху й охоронцi! Бо
саме вони знищували тих, на кому я вдосконалював сво? мистецтво. Я
випробовував на злочинцях усе -- i отрути, i протиотрути, лiки i рiзне
дурманне зiлля. Робив i операцi?, i розтини. Вдосконалював форми голок для
рiзних проколювань. I все-все найретельнiшим чином записував. I от коли я
був у найвищому розквiтi сво?х сил i вмiння, сталася бiда. Як i всякий
чиновник, мiй покровитель втратив пильнiсть, а разом з пильнiстю всi сво?
достатки, силу i владу! Як на горе, новим правителем поставили родича одного
з пiдозрюваних у змовi. Я ж особливо намагався його зламати, щоб одержати
вiдомостi про iнших змовникiв. Вiдчував -- буде бiда, якщо вiн пiсля всього
лишиться живий i зможе говорити! Але правитель чогось замудрував i наказав
менi зробити все, щоб цей в'язень лишився живий. Через отаку дурiсть
зрушились усi мо? мрi?, перевернулось усе мо? життя. Правителю нiчого. Вiн
трохи погаласував перед стратою i замовк. Тепер наш колишнiй в'язень став
справляти малу нужду в його розпиляний череп. А от менi через дурiсть мого
покровителя життя прослалось постiйною дорогою втечi i небезпеки!.. Зрештою,
так, як i тобi... Тiльки ти перед хорошими людьми нi в чому не винний... Мо?
ж iм'я й досi виклика? в людей мого краю жах, огиду i ненависть. Поки був
при владi мiй покровитель, всi цi шпигуни, чиновники, монахи, охоронцi й
кати нiби понiмiли. Та коли його скинули, скiльки вони приписали менi
злочинiв i звiрств! На добру тисячу лiкарiв-бузувiрiв вистачило б мо?х
дiянь. По всiй кра?нi пiшов про мене розголос...
От яку iсторiю розпорiв Чжан. Потiм вiн ретельно витлумачив менi, як
вiдвезти його прах на батькiвщину. Тодi ми пiшли в портову харчевню,
ласували там африканськими рибами та плодами, пили пальмове вино i всю нiч
грали в карти. I вiн обiграв мене, вiд того вiн аж сяяв. Ось його слова:
"Мореплавцю! Ще в мене ? трохи часу i сил. А ти можеш знову вирушати в
подорож. Краще за все пливи до малабарських кра?в. Там зараз мiжусобицi,
вiйни. Я тобi допоможу дiстати доброго софальського залiза та золотого пiску
з Мошони. Це в ?ндi? зараз найкращий товар для збагачення".
Вiн справдi влаштував менi i доброго залiза, i трохи золотого пiску. Ще
й дав превеликий запас найкращих лiкiв вiд болiв у головi та шлунку, а також
усiлякого дурманного зiлля та отрут для ?жi, питва i збро?. I як тi лiки
менi й людям на кораблi допомогли, ти б знав, о му'аллiме! Нi, я думаю,
такого лiкаря, як Чжан, найближчим часом не буде! Вiн тримав у головi не
менше, нiж ти зiрок, рiзних лiкiв, трав, отрут i точок, куди треба колоти
голки.
Його порошками я врятував багатьох на кораблi, бо напала на морякiв
якась пошесть. Певно, через ?жу. Коли я з ними прощався в ?ндi?, всi вони
плакали i благословляли мене. А руббан i нахуда повернули менi плату за
про?зд i за харч...
Я дуже вдячний Чжановi за помiч. I весь час його згадую, особливо як
менi щастить когось пiдтримати при хворобi зiллям уже мого виготовлення. Ще
рiк тому я через iндусiв-руббанiв дiзнавався, чи не помер вiн. Рiк тому був
ще живий. I хоча грiх його страшний i неспокутний, проте я не бажаю йому
смертi. Ще встигне поплисти до Китаю... В ?ндi? я надзвичайно вдало продавав
залiзо, а золото ута?в вiд митникiв. За золотий пiсок та?мно купив три лали
найчастiшо? води i невимовного червоного кольору. А щоб мене не схопили з
ними при обшуку, закле?в ?х у бороду пташиним кле?м. Але амбру не став
продавати, i за не? довелося заплатити велике мито, i закят з мене здерли
завищений.
Я сидiв i чекав добро? нагоди й сталого вiтру, як трапилась одна
iсторiя. Молодий хормузський купець, син араба та персiянки, потрапив до
в'язницi. Чи справдi так було, чи на нього наклепали, але його звинуватили,
нiби вiн сво?м кораблем перевозив зброю вороговi раджi. Корабель його
загарбали, всi товари розпродали на свою користь. I ще з нього вимагали
сплати великих грошей. А в той же час вiд певних людей надiйшла звiстка iз
Хормузу, що в нього народився син-первiсток, а породiлля померла. Ра?с не
хотiв його випустити без викупу, а двоюрiдний брат купця не мiг зiбрати
таких грошей. I я через кадi зробив заманат11. Вiддав свою амбру
i всi товари. Собi ж лишив тiльки лали в бородi та скриню з дивинами. Я
вiддав за хормузця всi набутки, бо якось iз ним зустрiчався в харчевнi i
трохи бесiдував. I присягаюсь Аллахом -- не було в ньому тако? зажерливостi,
як у iнших купцiв, тi?? пожадливостi, що трусить людину, мов лихоманка!
Я почекав до того часу, коли купець вийшов iз узилища i вiдплив з
братом до Хормузу. А потiм i собi потяг iз мiста. Бо вiдчув я, що кадi
виказав ра?су порту та раджi, хто зробив заманат.
Я хитро вийшов з мiста -- за невелику платню рибалки-парi? перенесли в
свiй човен мою скриню, загорнуту в сiтку. Я вдяг дхотi i разом з ними вийшов
у море, нiби по рибу. Вони вiдвезли мене пiвденнiше, може, на добрих десять
фарсахiв. Там у мiсцевих шеттi-лихварiв я винайняв вантажного буйвола i
вiдправився на пiвдень.
У найпiвденнiшому iндiйському порту Камбе? я за один лал прикупив в
аденських купцiв трохи коралiв, паку сап'яну, шерстяних чорних плащiв й
поплив через протоку на Цейлон.
На Цейлонi я почав учитись арабському письму i читанню, о мiй шейх, о
му'аллiме! Виявилось, що мо? рiдне письмо, письмо нашого великого пророка --
хай Аллах благословить його i весь його рiд! -- страшенно складне й плутане.
Я вчився, вчився, прикладаючи всi сили! Але за рiк я мало зрушив з мiсця! Я
думав, що мене погано вчив перший книжник. Перейшов до другого. Але знову
було те ж саме. Вдруге в життi мене охопив вiдчай. Я зрозумiв -- пройдуть
роки, поки я навчуся нашому письму. А менi ж треба добувати засоби до
життя!.. Удруге в сво?му життi я пiшов до шинку випити.
В шинку-харчевнi я зiткнувся лице в лице з пiратом-баркi 12
Рашидом iбн Хасаном. Цього лицаря з Аллеманi? 13 звали Рихард, а
його батька Гансом. Коли вiн потрапив у полон до славних витязiв
Салах-ад-Дiна i перейшов незабаром у нову вiру, то в такий спосiб перемiнив
собi iм'я. Але й при новiй вiрi вiн лишався таким же кровожерним вовком, як
i тодi, коли полював за нашими одновiрцями. Тiльки тепер вiн став полювати
на поганськi кораблi. Команду собi пiдiбрав пекельну -- всi як один
головорiзи i грабiжники. Однак раджа i портовий ра?с цього не хотiли
помiчати, бо вiн щедрiше за всiх робив ?м дарунки. Баркi-перевертень пiдсiв
до мене i, замовивши собi й менi найкращого маскатського вина, сказав, що
зна?, чого в мене поганий настрiй. Бо я мiняю вчителiв, але не можу
навчитись писати й читати. Ми добряче випили, i бiлобородий лиходiй почав
обiцяти, що за тиждень навчить мене письму.
А чи? письмо -- значення не ма?. Бо, мовляв, ти ж не збира?шся Коран
переписувати, а тобi чи комусь iз тво?х треба ретельного дороговказу за
лоцi?ю списати. Подумав-подумав я i пiсля третьо?, а може, й четверто? чашi
вина згодився... Не минуло й тижня, як я мiг написати геть усi латинськi
лiтери. Коли за кiлька днiв я оволодiв складами та почав писати слова, я
зрозумiв -- можу писати свою книгу мандрiв, про всi заморськi дива, якi
бачив на власнi очi.
Так i зробив. Пота?мно, при найбiльшiй обережностi я почав писати
чужими лiтерами нашi слова.
О шейх! Я не пiзнав радощiв сiмейного життя, менi не довелося пережити
радощiв пота?много кохання. Та карбуючи нашi слова чужими лiтерами, о шейх,
я вiдчував неймовiрне щастя! На сво?й довгiй скринi я розкладав усе
причандалля для письма та малювання. Тiльки занурював калам у чорнило --
починався банкет мо?? душi. Я наче злiтав на крилах чудесного птаха над
усiма брудними буднями i кривавою мiшаниною людських чвар! ? писав правду
про тi чудеса, що тiльки сам бачив! Пiсля описання кожного дива я найтоншими
рисами робив малюнок. I тут записував, якого мiсяця там був, де на небi
стояли якi зiрки, якi вiтри i куди вiяли. Тiльки цi записи я вже робив
сво?ми умовними значками, щоб нiхто ?х не зрозумiв.
Моя радiсна праця тривала бiльше нiж пiвроку. Вже й китайськi купцi
вiдпливли додому, вже випали й страшнi мусоннi зливи. Я скiнчив опис
останнього дива i тепер розфарбовував малюнки. Не дивись, о му'аллiме, на
мене з таким жахом i осудом! Я питав багатьох богословiв про малюнки i про
грiх вiд них. I всi вони посилались на хадиси та iнших богословiв. Але жоден
не прочитав заборони з самого Корану! I потiм, у багатьох купцiв, нахуд та
руббанiв я бачив книги з астрономi? та астрологi?, медицини та механiки.
Бiльшiсть книг мала хорошi малюнки. А ?хнi господарi, на вiдмiну вiд мене,
були араби зi славними куньями та чудесною освiтою! Аллах милостивий i
милосердний зна?, що я не ?ретик, а хочу знати правду i розповiсти людям
правду. I володiю лише тими засобами, якi по сво?й убогостi та мiсцю пiд
сонцем сам придбав!
Баркi ?бн Хасан за час мого списування кiлька разiв виходив у море i
нiби повертався з порожнiми руками. Так казали в гаванi. Тiльки я не вiрив.
Раптом вiн запросив мене в один iз ханiв i за чашею вина сказав менi таке.
Ось його слова:
Ти весь час писав тiльки свою лоцiю. Так? Виходить -- я тобi допомiг
сво?ю наукою?
Так, руббане! Молю за тебе Аллаха милостивого i милосердного! Дякую
тобi красно за велику допомогу!
Будь ласка! -- щиро посмiхнувся ?бн Хасан.-- Завжди радий
тобi зробити корисне. Але в мене виникла через несприятливi обставини
потреба у невеликiй допомозi вiд тебе...
А що то за невелика помiч?..
Менi треба, щоб ти провiв мiй корабель у Пiвденну Софалу. В тi мiсця,
вiд яких недалеко до ?хньо? кра?ни золота -- Мошони.
О руббане! Дiйсно невелика послуга в порiвняннi з тi?ю, яку ти менi
зробив! Тiльки шлях туди далекий i дуже небезпечний, i торгiвля там непевна.
Тому я спочатку попливу хоча б у Малакку -- спродам сво? товари, куплю там
китайських товарiв, а тодi з радiстю
поведу твiй корабель просто в Софалу. Як кажуть, я весь на вухах i на
очах!
Вiн довго i мовчки пронизливо дивився на мене сво?ми урочливими
блакитними баньками. Та я не боявся нi його, нi його вiрних псiв! У мене
завжди з собою була малайська трубка iз стрiлою i аж два добрих ножi в
одязi!
I тодi вирiшив миттю, як при грi в карти, викласти несподiвану карту
для свого супротивника:
-- Маленьку послугу з Софалою до людо?дiв я тобi влаштую задарма. Але
за подорож, яку я не вiдбуду в Малакку, ти даси менi iз тих, що взяв на
минулому тижнi, три паки китайського шовку i паку порцеляни. Та не це
головне, ?бн Хасане! По-перше, не думай мене забити чи отру?ти -- книга
списана тво?м письмом, але всi дороговкази -- де, як i куди повертати --
списанi значками, що я сам вигадав!.. А тортурами мене не змусиш i слова
вимовити!
Я вийняв з футляра три голки -- одною проколов щоку, другою зап'ястя, а
третю загнав пiд нiготь. Рашид ?бн Хасан вирячився на мене, i його чоло
зросив дрiбний, мов макове зерня, рясний пiт.
-- I останн?, попереджаю тебе: не пхайся за мною в Кра?ну Людо?дiв. Я
важу не лише головою -- якщо щось не так -- мене можуть i засмажити! А все
через пожадливiсть одних падлюк, що ?м було мало золота, так вони ще й
попхали в рабство ?хнiх хлопцiв...
-- Бачу, ти справдi випустив на волю царя зiнджiв... Я стiльки в Аденi
та Аль-Ходейдi, та в Маскатi i Сiрафi наслухався про того негiдника, що
випустив царя зiнджiв на волю. А це, виявля?ться,-- ти, i ось уже пiвроку
живемо поруч...
Ми вдарили по руках i поклялись Аллахом та iм'ям нашого пророка, хай
буде благословен весь його святий рiд та його iм'я, що шануватимемо справи
один одного.
Подорож до Канбали була легка i безтурботна. За весь час переходу я
змайстрував до човна-карiба невелику щоглу та приладнав до не? бамбукову рею
з вiтрильцем.
А от галас i вогнi на барiджi менi не подобались. Я боявся i боюсь
вогню на кораблi. А дикий галас заважав менi зосередитись i пiдготуватися до
зустрiчi з зiнджами.
Я вiв корабель, i тому зробив зауваження про дим вiд вогнища вдень та
вiдкритий вогонь уночi. А його дуже далеко видно.
?бн Хасан засмiявся.
-- Чого ти бо?шся! Я не знаю судна з кращим ходом, нiж мо?! Якщо багато
кораблiв за нами поженуться -- ми втечемо. Якщо два-три -- ми ?х подола?мо.
Нехай хлопцi будуть в силi, нехай танцюють i спiвають!
I корабель чадiв димами вiд жаровень удень i вночi, i велетенський
барабан гуркотiв так, що здавалось -- переляка? навiть китiв-кашалотiв та
всiх акул!
Вiд Канбали, не кидаючи кiтвицi бiля ?? берегiв, а тiльки пiзнавши ??
вночi по величезнiй кiлькостi вогнiв, ми повернули i обережно пiшли на
пiвдень уздовж берега. Досягши широти вершини славного острова Аль-Кумру, я
попрохав ?бн Хасана спинитися недалеко вiд берега, щоб добре пiдготувати i
перевiрити все начиння i поповнити запаси води. I, головне, пiдготувати
матросiв до випробувань.
Скликав усю команду до одного, як лише ми закрiпились кiтвицями на днi.
I пояснив ?м усiм -- вiд нахуди ?бн Хасана та руббана-парса до
дидбана-мулата i зiнджа-нурця -- все, що сам знав i пережив у цих водах, i
те, що взнав вiд бувалих людей.
Правовiрнi i язичники! -- сказав ?м. Воiстину свiдчу: дiла Аллаха
величнi й незбагненi! Ось, наприклад, острiв Аль-Кумр. Вiн зовсiм недалеко
вiд Африки. Та добутися до нього легше вiд Суматри чи Яви, долаючи тисячi
фарсахiв зеленого моря-океану, анiж через непевну протоку з ?? бурхливими
течiями та протитечiями!..
Вiтри й мiсяць у сво?й чвертi були точнiсiнько такi, як пiд час
ганебно? подорожi тих шакалiв.1 I я ризикнув провести корабель
шляхом ближчим до Аль-Кумру, нiж до Африки. А там, долаючи бурхливi
пiдступнi води протоки, просто повернути на захiд.
-- Друзi мо? мореплавцi! Ми пiдпливли до мiсця, до невидимо? брами в
кра?ну Софалу -- кра?ну золота i канiбалiв. Тут диявольська частина свiту, i
Аллах вiдступа? в цих краях вiд нас. I да? нам змогу довести сво? моряцьке
вмiння i мужнiсть! Закликаю всiх вас сотворити салят-аль-хаджа, щоб
виповнились усi нашi надi?!!!
I ще вночi, за всiма правилами вирахувавши киблу Мекки благословенно?,
представ на молитвi i був усiм правовiрним на кораблi iмамом 14!
Пiсля того ми почали свiй шлях до бажаних золотих берегiв. Тут
вiдкрилося, що ?бн Хасан таки обдурив мене. Тiльки ми зрушили з мiсця, на
обрi? з'явились i виросли чотири вiтрильники -- чотири стрункi i хижi
барiджi! Ось чому на його кораблi день ? нiч гуркотiв велетенський барабан
та в жаровнях спалювали димне дерево, а не вугiль!
Та я вирахував, коли настане моя черга зробити хiд у нашiй з ним грi...
Лиш досягли половини широти Аль-Кумру, я наказав мiняти напрям. I всi
руббани, пiдставивши правi борти барiдж вiтру, помiняли ре? на лiвий бiк.
Тут течiя перла iз шаленою силою на пiвнiч, а вiтер щосили стугонiв вiд
пiвнiчного сходу. Хвилi були височеннi, нерiвнi, котилися рваними рядами. I
раптом мiж хвилями утворювалися жахливi ями. О му'аллiме! Коли барiджа
починала летiти по схилу хвилi в таку яму, стискався шлунок вiд жаху,
мертвiло серце i холод пронизував мозок!
Через трьохгодинку цього шаленого шляху одна iз барiдж на наших очах
почала летiти вниз по схилу велетенсько? хвилi. Що було далi, ми не бачили,
бо ми теж покотилися униз. А коли течiя i вiтер винесли нас на спокiйнiшу
воду, за нами пливли лише три барiджi!.
Нарештi я впiзнав потрiбну менi дорогу на водi -- трохи свiтлiша смуга
i меншi хвилi там зривались.
?бн Хасане! Давай мiй товар i спускай на воду карiб!
Ну що ж, прощавай!..
I не встигли на барiджах отямитись дидбани, як вiтер помчав мiй карiб
по вершинах хвиль. Я ж закрiпив рею нерухомо i заходився ще догрiбати
веслами.
Барiджi не могли мене наздогнати, бо вони глибоко сидiли у водi, i хоч
?хнi вiтрила тягли на пiвденний захiд, течiя затримувала швидкий бiг. Коли
сховався вiд них за обрiй, я зразу ж змiнив свiй шлях. А вiдомо -- човни на
хвилях шляху не лишають...
Був приплив, i довелося, може, добрих два фарсахи проплисти в мангрових
заростях, поки дiстався по-справжньому до твердого берега.
Миттю з'явились озбро?нi зiнджi. Серед них багато молодих дiвчат з
луками i стрiлами. Я сказав ?м кiлька слiв ?хнього мовою, тi, що запам'ятав.
Вони були вкрай здивованi.
Я показав ?м, щоб вони забрали собi весь крам, крiм скринi, i повели
мене до ?хнього царя Н'бого... Вони всi витрiщили очi, кинулися до човна i
розподiлили, кому що нести. I зразу ж поспiшили вглиб материка. Та хiба я
мiг з ними, найкращими бiгунами в свiтi, змагатись? Побачивши, що вiдстаю,
мене оточили дiвчата i почали штрикати стрiлами!.. Довелося бiгти без
вiддиху. Тому на головнiм майданi селища я не втримався на ногах, гепнувся в
порох. Поруч носi? поклали мо? товари i шкiряну скриню. Нарештi вiддихався i
пiдвив очi. Надi мною стояв Н'бого -- сивий велет iз пошматованим бородатим
лицем. Споглядав мене iз хижим споко?м. Нарештi отворив спотворенi вуста i
препоганою арабською мовою проказав:
Чужинцю! Як у тебе вистачило духу дiстатись сюди?!
Царю! Одного разу ти врятував мене вiд лева. А тепер я прийшов, щоб ти
допомiг менi. Я привiз Китайський шовк i трохи порцеляни. Менi потрiбен
золотий пiсок. Не заради пожадливостi, а щоб посоромити мо?х недругiв.
Як, це ти?! Але ж на тобi смерть мо?х хлопцiв-стражiв! Бо це ти пiдпо?в
?х сонним зiллям!
Я, царю! Я дуже боявся, що вони вирiжуть усiх, а мене заберуть до вас
назавжди! Але то було давно, а зараз, о царю! Десь тут бiля узбережжя
пливуть людолови на чотирьох добрих кораблях! Я плив на одному з них...
Н'бого порухом лiвицi вiдiслав усiх подалi.
-- Ще раз скажи менi -- це ти?
-- Я, царю! Намалювати каменi з черепами?
-- Малюй!
I я вiстрям ножа намалював святилище в гаю.
Царю! Вони збираються по золото в кра?ну Мошона!
Ти продаси менi ?х за золотий пiсок?
О Н'бого! -- Я впав навколiшки.-- Дай менi стiльки золота, скiльки
вартi мо? товари! I нi пiщинки бiльше!
Я кинувся до паки iз шовком, розв'язав вузол i розкрив першу й другу
обгортку... Те, що я побачив, кинуло мене в порох без всякого дихання!.. Цей
перевертень в паку з-пiд чудового шовку поскладав пошматованi, закривавленi
халати китайських купцiв, куртки матросiв i солдатiв! Я сiв на землю i
заридав -- усе для мене скiнчилось! Видовбають раби царя Н'бого залiзними
теслами дiрку у вапняковiй брилi i поставлять туди мiй безокий черепок!...
Н'бого схилився надi мною i торкнувся мого плеча.
-- Мореплавцю! Тебе обдурили купцi, як i мене колись! Зав'яжи свою
паку, щоб нiхто з мо?х людей не бачив. Сам сиди тут. Потiм тебе проведуть до
мене.
Я вмить ожив тiлом i просвiтлiв душею.
А цар Н'бого разом iз старiйшинами вiдiйшли в iнший кiнець майдану.
Вони предовго радились, а потiм загуркотiв барабан, i до Н'бого за наказами
пiдходили командири загонiв. Як тiльки цар кiнчав напучування, вони зразу
кидались бiгти до сво?х во?нiв. I з усiх бокiв почали гуркотiти барабани
вiйни.
Той гуркiт враз усе змiнив -- з мiста почали виходити люди. Скарб жiнки
несли на головi, а малих дiтей за спиною, бiльших вели за руки. Тихо, без
галасу, як ото йдуть поле колупати червону пiсну землю. З багатьох дворiв
потягло димом i рiзним зiллям. Особливо наче гiрчавим молоком молочаю. Я все
зрозумiв умить --варили свiжу отруту!
Потiм прийшла за мною двi оголенi красунi i вiдвели в один з куренiв
царя.
Цар Н'бого пригостив мене доброю печенею i пальмовим вином, а по
трапезi пояснив:
-- Ти сво?часно принiс звiстку про грабiжникiв. Але час непевний, а на
тобi кров мо?х во?нiв... Тому, щоб не було у людей спокуси, я дам тобi
охорону, носi?в i стiльки золота, нiби тво? товари були справжнiми. Ти ?х
лишиш на мо?м подвiр'?. Поки вони в мене, нiхто не зачепить ?х i пальцем...
Але не спокушай долю i поспiшай!.. Я пробув у важкiй роботi з матросами аж
чотири роки на одному кораблi... I знаю тепер достеменно -- все треба робити
сво?часно... Зараз тобi треба поспiшати!..
I ще до вечiрньо? зорi я знову був у дорозi. Його люди провели мене до
земель сусiднього племенi. А там я сплатив трохи золота, i мене повели далi.
Так я йшов два мiсяцi без упину. Коли ж менi ставало зовсiм непереливки,
носi? тягли мене, поклавши на мою скриню.
На прибережне торжище, де зустрiчалися зiнджi погани та
зiнджi-мусульмани, араби-купцi та купцi-яванцi, я ледь дочвалав власними
ногами, а скриню мою несли четверо рабiв, яких я купив в останнiм племенi.
Коли здибався з правовiрними, то зразу ж при свiдках вiдпустив усiх
чотирьох на волю. Думаю, о шейх, що нема потреби тобi пояснювати, чому я так
вчинив... Проте ?м не було куди подiтися. Вони й попросились зо мною в
Аравiю. Та по дорозi руббан i нахуда нашi щось передумали i повезли сво?
товари замiсть Джiдди з Аден. Отут я й припустився помилки, що зразу ж не
пересiв на iнший вiтрильник та й не поспiшив до Хормузу. Частину сво?х
дивин, що були в мо?й скринi, я вигiдно продав i заходився описувати свою
останню подорож по африканських лiсах та степах. Я втратив пильнiсть i,
замiсть того щоб тримати вiдпущеникiв при собi як охоронцiв, вiдпустив ?х до
порту працювати носiями. Не те, що я пожадливий. Думав: нехай потруться
серед людей, швидше навчаться мови, буде ?м легше потiм.
Отож я забув про тих гi?н, що колись полонили Н'бого. Я зрiдка бував у
порту, там зустрiв кiлькох знайомих по мандрах по Китаю та на Суматру. А
родичi тих пiдлюк, а вони були ще учнями на кораблi, коли я вiдпустив
Н'бого, по розмовах у порту i по мо?х зустрiчах уяснили собi, що я i ? той
хлопець Алi, друг Н'бого. Почалося за мною полювання. ?хнi посiпаки навiть
пiдглядали за мною крiзь дiрочку в гiпсовiй стелi. I, вивiдавши, що я пишу
книжку з малюнками та, найголовнiше, не нашим письмом... Мене схопили, коли
навколо зовсiм не було людей. Притягли до ра?са аденського порту, а потiм
вiдвели до кадi та богословiв. Як доказ мо?? вини виставили книгу мандрiв.
Усi вони намагалися прочитати i хоч трохи зрозумiти. Та справжнiх книжникiв
i тлумачiв серед них не було! Почали мене звинувачувати в найтяжчих грiхах
-- нiби я ?ретик. Ба бiльше -- безбожник! Не дотримуюсь Корану i хадисiв!
Навiть гiрше -- нiби я вiдступник i потай перейшов до християнства! За це
вже менi могла бути вiрна смерть!
Але iншi звинуватили мене у чародiйствi, ворожбi, дружбi з
африканськими чаклунами-людо?дами, що я напускав порчу на людей, хвороби i
заговорював вiтер! Як доказ притягли перед кадi мою шкiряну скриню з усiма
заморськими штуками. Ще мене звинуватили в несплатi закяту за мо? майно i
несплатi мита за ввiз до Адену чотирьох рабiв-зiнджiв. Хоч я клявся всiма
присягами, вони не повiрили, що я вiдпустив чорних на волю. Мо?х
вiдпущеникiв схопили люди ра?са. У ра?са ?х за безцiнь купили мо? вороги й
продали нещасних кудись на iндiйський корабель. Скарби мо?? скринi частково
продали, а частково знищили... Гасаб 15, чистий гасаб!!! А я
чекав уже страти! Власне, вироку, бо без Салах-ад-Дiнового родича-емiра
схвалення жодна страта не вiдбувалася!
Я чекав у глибокiм пiдземеллi.
Раптом охоронцi сполошились. ?хнi голоси стали запобiгливi, улесливi. 3
мене зняли пута i повели до лазнi пiд охороною, й мили у лазнi чотири гарнi,
як сон, невiльницi. Вони вмащували благовоннями мо? зболiле тiло. I я
заплакав, бо згадав про свого бiдного тата Хасана, якому так потрiбна була
хороша жiнка!.. Та ще я знав -- мене вiдмивають i вмащують не вiд спiвчуття
до мо?х мук!
На мене накинули пiсля лазнi довге чорне покривало, щоб я не запам'ятав
дороги, i повели якимись вулицями.
Потiм через безлiч кiмнат провели до невеличкого пота?много помешкання,
де сидiв сам катiб аденського султана. Катiб був чоловiк рослий, а лице мав
драглисте. Хоча борода починалась у нього зразу вiд очей, проте була якась
рiдка й кущами. Вiн саме розглядав малюнки в мо?й книзi, i мовчки показав
менi сiдати. Охоронцi нас полишили наодинцi.
Випитував вiн усе ?речно й спокiйно. Про те, звiдки я, якого роду, як
став матросом. Не перебивав i не намагався зловити на якихось недоречностях
чи брехнi.
Мандрiвцю! -- нарештi виголосив вiн.-- Справа твоя дуже заплутана.
Проти тебе страшнi звинувачення. Всi тво? дiла слiд уважно й справедливо
дослiдити. А для цього потрiбен час i твоя щирiсть. Коли в мене буде час,
тодi буду з тобою займатися розслiдуванням. А поки що живи тут. Тiльки
пам'ятай -- нiяких розмов про сво? мандри i справи зi слугами чи охороною.
Хоч одне слово ?м ляпнеш -- вiдправишся до в'язницi!
Тiкати не раджу. Ти не зна?ш людей, якi вiддали тебе в руки сторожi.
Вони тебе та?мно замордують, бо хто ж тобi вибачить царя зiнджiв --
софальських людо?дiв?..
О господине! Я не зможу все добре пригадати, бо найголовнiшi дiла
викарбуванi в мене на бамбуковiй палицi. Умовними знаками на нiй ? те, чого
я й у книгу не написав!
На третiй день палиця вiднайшлась. Хоч за мною стежили, я вiдкрив свою
дудку, витяг потрiбне зiлля i стрiли-голки з отрутою. А щоб охоронцi нiчого
не зрозумiли, я по кiлька годин крутив палицею, як китайцi-фiглярi на базарi
в Гуанджоу...
Нарештi через кiлька днiв, коли я вiд'?вся i вiдiспався, прийшов катiб.
Тепер уже все питав по книзi. Хто мене навчив християнськiй абетцi, де я
вчився i в кого нашiй грамотi, хто може пiдтвердити мо? заняття. Слухав вiн
уважно, по кiлька разiв перепитував, Просив деякi мiсця досконально iз
подробицями пояснити. I весь час цiкавився, де жiнки хтивi, а де байдужi, де
зрадливi, а де вiрнi, де найкрасивiшi, де як одягаються.
Спочатку в мене була думка дурити його по дороговказах зiрок, мiсяця та
сонця. Але зразу ж блискавкою зринула iнша думка: у неволi так ласкаво з
тобою ще нiколи не поводились. Це страшно! Будь певен, книги тобi бiльше не
бачити!.. Тiльки б вирватися звiдсiля на зеленi хвилi, пiд яснi зорi!
I я виказав йому всi стоянки мiсяця й сонця та заходи й сходи зiрок по
всiх сво?х шляхах... окрiм володiнь Н'бого...
Мiй же господар усе випитував мене про Софалу, з яко? я винiс золото.
Тiльки не про золото питав, а про людськi звича?, зброю, знову про жiнок та
?х прикраси...
Тi?? ночi нам принесли ?жу двi служницi. Ми ?ли, а вони звеселяли нас
спiвом та грою на бубонi. Та куди ?м до Нiссо!
Раптом прибiг слуга i щось зашепотiв катiбу на вухо. Той спохмурнiв i,
крекчучи, звiвся на рiвнi. Дiвки пiдхопилися теж.
-- А ви куди? Султан вас iще не кличе! Розважайте мандрiвця хоч до
ранку, поки я не повернуся вiд султана...
Пiшов вiн, та вухо мо?, як я не прислухався, не вловило, щоб хазя?н зi
слугами полишив свою розкiшну оселю.
Знову менi пастку влаштовано. I я знав, яку! Тому заковтав того
африканського зiлля i вирiшив чекати, що ж почнуть робити пiдговоренi
служницi. А вони запалили ще другий свiтильник i почали по черзi танцювати.
Нарештi сказали, що ?м важко дихати i поспускали сво? сорочки до пояса,
пiдперезавшись рукавами, щоб сорочки зовсiм не злетiли з них.
Але куди ?м до Рустемового жiноцтва!
Вони ж, хизуючись одна перед одною, геть розiбралися. Тодi я пiдвiвся,
щоб загасити свiтильники. Але обидвi злякано схопили мене за руки.
-- Не треба, не треба! Без свiтильникiв буде нецiкаво! -- в один голос
завищали вони i ствердили сво?ми криками, що катiб пiдгляда? за нами.
Мене ж охопила шалена лють, як i тодi, коли я побачив "подарунок"
Рашида iбн Хасана! Тiльки в Софалi мною опанувала лють i вiдчай, а цього
разу я знав, що переграю найсильнiшого бугая! I справа не тiльки в
африканському зiллi. Я в катiба вiдiспався, вiд'?вся i пив добру воду!..
Пiд ранок, слава Аллаху, я приморився, та й дiя зiлля почала слабшати.
I я змiг хоч годину поспати. А цi з кiмнати просто виповзли, пiдтримуючи
одна одну та хапаючись за стiни.
Наступно? ночi з'явився катiб зi страшенно вимученим обличчям, В його
поглядi я вловив острах i повагу.
-- Мiй повелителю i спасителю! Менi треба з тобою поговорити
вiч-на-вiч. Без очей чужих i зайвих вух...
Вiн кивнув головою, i ми пiднялися пота?мними сходами на дах палацу.
Я запропонував йому за свободу весь запас африканського зiлля. Тiльки
нехай вiн поклянеться на Коранi. Коли вiн виконав клятву за всiма правилами
шарiату, я сказав йому, що зiллям позакладенi всi бамбуковi палицi в остовi
мо?? шкiряно? скринi. Вiн зна?, в кого скриня. Нехай принесуть скриню, а я
на його очах вийму з трубок порошок.
Так i було зроблено.
Але щоб йому не сваритися з кадi та богословами, мене вiдправили назад
до в'язницi.
Потiм зiбралися суддi на чолi з головним кадi Адена. Книгу спалили в
мене на очах, а попiл примусили з'?сти.
Тростинами били майже до смертi i вiдпустили. ?ти я не мiг. Доповзти до
першо? вбого? халупи менi допомогла одна з вуличних музик. Вона мене й
доглянула, поки я видужав.
Потiм я потяг до Маската на благенькiй дерев'янцi без палуби. I та
музика помандрувала зi мною. Знову я став старцем. 3 усiх мо?х багатств у
мене лишилася тiльки бамбукова "дудка" iз запасом стрiл-голок i отрутою.
Падуча Зоря Морiв i вулична дiвка!.. Ще до мого покарання ?й наговорила
всяких чудес про мене звiдниця, а звiдниця про мо? "подвиги" довiдалася вiд
наложниць катiба. От вона з чужих побрехеньок i мала мене за вершину
мужських можливостей... Не знаю, чим би все скiнчилось... Певно, посварились
би та розбiглись... Тiльки ?? вбили. Вже в Сiрафi мене хотiли сплячого
захопити хашашiни, а вона мене стерегла. Вона одному виколола око, а другому
проткнула груди. А ?й встромили ножа в спину, просто в серце. Навiть не
скрикнула i сконала.
А хашашiн, що без ока лишився, впустив свiй гiлянський нiж. Так я мав
доказ, що вони знову натрапили на мiй слiд. Але тепер у мене ? помiч... Та
про друзiв нiчого тобi не розповiм, щоб у тих не було спокуси тебе мордувати
i випитувати про мо?х друзiв... А тепер, прошу тебе, щоб вони не могли тебе
звинуватити у змовi зi мною, вiзьми, випий цього зiлля. У тебе за якийсь час
почнеться лихоманка, схожа на болотну пропасницю. Нехай тобою опiкуються
сусiди-купцi. Слуги ?хнi всiм розпатякають, що ти важко хворiв, ледь не
помер... Може, навiть хтось iз шакалiв навiда?ться, щоб перевiрити, чи
справдi ти хворий... Мiй вчителю, мiй му'аллiме! Вибач менi, що я знов
об'явився перед тобою i знов через мене навiдалися до тебе цi скаженi пси...
Алi схилив свою лискучу голову i цiлував руки старого звiздаря.
-- Алi! --жахнувся старий.-- Ти плачеш?!!
-- О му'аллiме! Як же менi не плакати, коли вони стiльки рокiв не
полишають мене в споко?? Як же менi не плакати, коли я не змiг перейняти
тво?? науки?! Як менi не плакати, коли людям зовсiм не потрiбнi мо? правдивi
слова про заморськi дива?! Як же менi не плакати, коли сво?ю появою в мiстi
я загрожую мо?му му'аллiму, мо?му взiрцевi?! Як менi не плакати, коли мене
весь час дурять?! Моя музика розповiла, що коли я пояснював катiбовi свого
книгу, два його сини за запиналом списували всi слова про шлях до
Софали...-- Алi заскреготiв зубами i впав крижем на плавучий острiв. Тiло
його били корчi, i вiн рвав пальцями осоку, ламав очеретини.
Враз Алi пiдвiвся i омив лице.
-- Мiй му'аллiме! Помолимося, щоб удача не полишала мене. Бо я почав
стомлюватись. Будь мо?м iмамом!
I старий предстояв на молитвi iмамом перед Алi.
Потiм Алi витяг трьох добрих сомiв на куканi й прив'язав ?х до
лоцманового човна. Старий випив зiлля i зразу ж полiз у човен.
-- О шейх! Поспiшай, щоб тебе не почало лихоманити далеко вiд оселi...
Й Алi виштовхнув мандейцевого човна на чисте плесо протоки.
На пiвдорозi до купецько? вiлли лоцмана почала тiпати лихоманка. I
рибалки-сусiди, що теж поверталися з риболовлi, пригнали човна до купецько?
оселi з "хворим" лоцманом.
Ще до вечора на вiллу прибув ?бн Юсуф, страшенно постарiлий,
розжирiлий. На його завжди червонi вiд вина та читання очi напливали сльози
-- чи то вiд безсилля допомогти сво?му старому друговi-спiврозмовнику, чи то
просто вiд слабостi, пияцтва та старостi.
Того ж вечора, коли замовкло квилiння муедзинiв, i вузька скибка мiсяця
заколивалась у струменях припливно? хвилi, до оселi мандейця швидко приплив
човен, Один човняр-куфаджi, другий перс-моряк -- у червоних шароварах,
шкiрянiй куртцi з мiдними наклепками; повстяна шапка обгорнута тюрбаном,
довгий вiльний кiнець тюрбана закривав бородате обличчя майже до очей.
Вiн розплатився з куфаджi срiбною пайсою 16 i легко видерся
на хiдник. У лiвiй руцi тримав маленького ?менського топiрця на предовгiм
бамбуковiм держаку. Дивно тримав -- кулак на рiвнi пiдборiддя, й пальцi
затиснутi пiд самим топiрцем. Правиця вiльна, зiгнута трохи i пальцi ледь
розчепiренi.
Озирнувся на всi боки, постояв, поки куфаджi вiдпливе, i в кiлька
легких стрибкiв був бiля дверей лоцманового будинку. Легенько постукав
дверним кiльцем у дошки, трохи вiдхиливши тюрбан вiд уст, прошепотiв:
-- Му'аллiме! Вiдчини мандрiвниковi.
I зразу ж вiдступив на два кроки попiд стiною.
За дверима мовчали.
Тодi вiн кiнцем дивного предовгого топорища поторсав кiльце.
В будинку щось зашарудiло. Дверi тихо вiдчинились на ширину людського
тiла. Але перс-моряк завмер пiд стiною i не заходив. Нарештi дверi тихо
рипнули i розчинилися ширше. В отвiр визирнув бородатий чоловiк у бiлiм
вбраннi, дуже схожий на мандейця.
Зразу ж почулося легке "хух!", нiби хто рiзко видихнув повiтря,
округливши губи.
-- О-оо-о-о! -- тихо опадаючи, застогнав бородатий i став рачки на
порозi. Вiн не рухався, стоячи колiньми в сiнях, а руками на вулицi.
Хтось пробував його затягти досередини, та бородатий щосили вчепився в
порiг. Тодi якийсь чоловiк вискочив на вулицю i почав вiдривати руки
бородатого вiд порога...
Знову почулось легке i водночас рiзке "хух!". Другий чоловiк рiзко
випростався i схопився обома руками за шию.
-- Що там? Чого вовтузишся? Тягни його сюди! -- люто сичав хтось в
глибинi сiней.
Перс-моряк швидко пiдступив до дверей i, приклавши до вуст кiнець
бамбукового топорища, щосили дмухнув.
Рiзке "хух!" злилося iз стогоном i лайкою.
В той же час неподалiк за будинками, на розi каналу, спинився човен, i
з нього вийшов стрункий молодик у чорнiм плащi. Плат добре закривав лице,
тiльки очi були вiдкритi.
Вiн, як i перс-моряк, обдивився на всi боки. Потiм тихо свиснув, як
нiчна птаха, i йому вiдповiв з-пiд паркану такий самий писк. Трохи згодом
звiвся на ноги убогий дервiш-каландар.
Молодик i дервiш зблизилися, пошепотiли про щось, i далi молодик
продовжив свiй шлях до лоцманового дому-вежi. Тiльки взявся за кiльце на
дверях, як вони вiдчинились, i молодик переступив через порiг. У ту ж мить
на нього накинули сiтку-вахаб i затопили кулаком в лице. Удар прийшовся по
носi, i в тишi було чутно, як хруснула носова кiстка. Невiдомий захитався,
застогнав i прихилився до стiни, намагаючись пiдняти поборканi сiткою руки.
Чути було, не дивлячись на важке дихання кiлькох людей, як швидко крапле
кров. Вiн вовтузився, намагаючись звiльнити руки, i щось белькотiв,
захлинаючись власною кров'ю. Поки вiн не встиг вивiльнитись, моряк обкрутив
його линвою по руках та ногах, затягнув на ши? зашморг i прохрипiв
приглушеним голосом:
-- Рипатимешся -- сам себе вдавиш! А писнеш -- я вдавлю. Покрути руками
-- чу?ш, як затягу? петля горлянку?!
У дверi умовно пошкрябалися, i моряк вiдчинив. Спочатку в дiм вступило
дво? чоловiкiв, i один з них пiдняв над головою скляний корабельний лiхтар.
Певно, до того тримав його пiд полою чорного широкого плаща.
Потiм з вулицi штовхнули в дiм каландаря-дервiша. За ним теж зайшли два
чоловiки, як i першi, у чорних плащах беду?нських...
Пiдтягли гнота i при свiтлi добре обдивились.
На пiдлозi пiд стiною валялися дво? незнайомих i важко стогнали. Трохи
далi, бiля порогу в кiмнату, скоцюрбився господар харчевнi Абу Сабах. Вiн
стис пальцями шмати подерто? сорочки i важко дихав. 3 грудей у нього
стирчала маленька стрiлка-голка, не бiльша вказiвного пальця. Замiсть
оперення на кiнцi мала обкрутну iз бавовняно? вати.
В того, хто спочатку виглядав подiбним до мандейця, така ж стрiлка
стирчала iз щоки. В третього з мiцно? воласто? ши? визирав лише уламок тако?
само? стрiлки...
В пiдставного мандейця вiдвалилася бiла борода, i вiн виявився
рудобородим купцем, що недавно в мандейця грав на аль-утi.
Перс-моряк крiзь запинало прохрипiв:
-- Поки вони здурiли вiд болю, в'яжiть ?х! А каландаря дайте менi!
Моряк обшукав дервiша по всьому тiлу,
-- Дивiться -- ось як треба ножi ховати!
I витяг з-пiд дерги дервiша два довгих i гострих, як бритва, кличi.
Пов'язаних перетягли в кiмнату i посадовили, притуливши до стiни.
В молодика все ще напливала кров з носа.
Моряк поправив кiнець тюрбана, пiдступив до побитого i надавив йому на
ши?, потiм на потилицi.
-- Тепер перестане... Тiльки скажи -- хто з них зарiзав мою Зухру? Оцей
кривий одноокий каландар? Може, цi купцi? Абу Сабах не мiг -- у нього
торгiвля на мiсцi... Так хто зарiзав Зухру? Мовчите? Я вас усiх потоплю.
Пов'яжу ноги, а на шию глеки з водою. Хлопцi, закоркуйте глеки!
Дво? притягли глеки з водою i позатикали ?х дерев'яними чопами, а до
горла швидко приладнали тонкi мотузки.
Моряк нахилився i рвонув у рудобородого стрiлу з рани, потiм в другого
i в третього.
-- Не бiйтеся, шакали! Ви подурiли не вiд отрути, а вiд пекучого
мастила! Це для страху, щоб вам дух забило i голос вiдняло... Я проти
Шейх-уль-Джебала нiчого не маю... Якщо ваш iмам хоче одержати дiамант -- ви
йому сьогоднi ж i понесете. Я проведу вас до схованки i ви самi витягнете
перстень з дiамантом... Передайте всiм вашим да'? i вашому iмаму,
благословення Аллаха на нього, що я нiде й нiколи не збираюся змагатись iз
вашими людьми. Хоча став сильнiшим, нiж будь-коли! Я вивчив чародiйство й
отрути на Аль-Кумрi, в Софалi Людо?дiв i в мисливцiв на Малаццi. Щоб ви
пересвiдчились, зараз я взнаю, хто з вас, шакалiв, хотiв обдурити iмама i
привласнити собi перстень, коли я пiд тортурами викажу його схованку...
Перс-матрос налив у миску води, насипав зiлля з однi?? бамбуково?
палички, потiм з друго?, розколотив пальцем i сам вiдпив кiлька ковткiв.
Пiдходив i давав пити кожному по два ковтки. У дервiша клацали зуби об
миску. А на Абу Сабаха пiсля першого ковтка напала гикавка, i вiн усе
вiдригував повiтря i нiяк не мiг вiддихатись. По другому разу моряк випив
ковток i напо?в поборканих хашашiнiв. Останнiми пили зiлля дервiш i Абу
Сабах.
I обох за якийсь час почали ламати корчi, вони задихались вiд болю, а
враженi стрiлами, навпаки, почали вiдходити.
-- Дивись, голубе iмама! Ганьба на вашу голову: дво? ваших спокусилися
зазiхнути на те, чого прагне ваш iмам!.. Ти сам потiм вирiшиш, що з ними
вчинити. Але повернiмось на попередн?: хто зарiзав мою Зухру?! Ви пролили
кров -- я вимагаю викуп за кров! Ще раз питаю -- хто зарiзав мою Зухру?..
Значить, тодi ти, голубе iмама, заплатиш менi. Бо ти тут i сьогоднi -- руки
iмама! Плата така, як у Кита?; хочеш -- звалашу тим ножем, що в тебе на
спинi пiд лахами схований? А хочеш, око вийму?.. Тим ножем, що до литки
прив'язаний?.. Вибирай!..
Моряк почав закасувати рукава сорочки. Четверо його друзiв стояли за
ним, оголивши довгi бухарськi кличi, i пильнували за кожним порухом i
поглядом поборканих.
Молодика била лихоманка -- тепер не кров капала на пiдлогу, а рясний
пiт чурiв по його обличчю i крапав на долiвку. Вiн стукотiв зубами, як
дервiш, i гикав, як тiльки-но Абу Сабах!
Моряк знову заходився з водою та зiллям.
I, приставивши до ши? Абу Сабаха й дервiша лезо, змусив випити. Обо?
небавом почали куняти, позiхати, а там i набiк завалилися й засопiли в
мiцному снi.
-- Ну, ти, наймолодший брат Абу Амара, нарештi вирiшив? -- тихо й
ласкаво спитав моряк у молодого хашашiна.
Той щось белькотiв, але слiв не можна було розiбрати.
-- Ага! Бачиш тепер, що я не дурнiший за тебе, голубка iмама, i за
ваших да'?? Вашi фiда? не бояться смертi i тортур. Та калiка без ока
примiтний дуже. I для Шейх-уль-Джебала ти без вартостi. А без ?ства для тебе
нема? сенсу в життi! Тому ти й затрусився, як шакал, а мав себе за
пантеру!.. Я вiдмовляюсь вiд викупу кровi. Але тiльки при однiй умовi --
нiхто з вас не пробуватиме мене вбити. Якщо ви мене заб'?те -- всi помрете,
здохнете, скона?те вiд того африканського зiлля, що випили. Не будете гнати
за мною бiльше -- все гаразд буде. А тепер ще слухайте. Це смiття лишаю тут,
щоб воно нам не заважало. Зараз же попливемо на двох човнах до схованки. На
берег вийде лише брат Абу Амара, а iншi тихо сидiтимуть. Ви свiдки, що я
видаю схованку дiаманта. Потiм ми сядемо в одного човна, а ви -- в iншого.
Ви попливете до харчевнi Абу Сабаха, ми -- назад до мандейця. Вранцi, не
ранiше, прийдете за вашими шакалами. Хто посунеться ранiше -- тому
стрiла-голка з отрутою. А тепер ходiмо. Минула пiвнiчна сторожа...
Моряк надяг двом петлi вiд глекiв на шию, а глеки подав у руки. Тодi
розв'язав ноги.
У "голубка" iмама спочатку забрав обидва ножi i витяг ще й третього з
рукава сорочки. Пiсля того розв'язав пута, зняв петлю з ши? та стягнув тонку
рибальську сiтку...
Мiсяць пiднiсся над нiчною Басрою високо вгору, але тиша не панувала
над мiстом. 3 портових харчевень линули спiви, музика, лайка та крики.
Якийсь тесля-дивак серед ночi дзвенiв сокирою, кришачи окоренок на палубi
струнко? барiджi. Хропли та iржали конi, призначенi на вивiз до ?ндi?. За
М'ясним базаром, наче скаженi, кричали пiвнi, намагаючись випередити один
одного.
Деревнi склади були на тому ж мiсцi, що й багато рокiв тому.
I мовчазний будинок-палац Айшi так само схиляв сво? вухо-ерк?р над
каналом, немов прислуховувався до всього: шемрання павiтру, крокiв людей та
плюскоту весел.
Зате колишня Рустемова садиба звелася з-за височенного тину ще однi?ю
будовою -- триповерховою вежею-будинком. Майже як мандейцiв дiм, тiльки
вищий i дуже дорогий. 3 другого поверху ново? будiвлi линули веселi спiви,
схлипування бубону та гугнявий свист зурни 17.
У дворi, за високим, тепер з цегли, муром, палали багаття. Щось там
смажили й варили. Чулися голоси багатьох людей, повискували собаки.
Моряк проговорив з-пiд запинала до "голубка" iмама:
-- Це добре! Он бачиш, скiльки човнiв припнуто? А скiльки куфаджi
чекають?
Вони проминули веселу садибу, розвернулись за три квартали й пiдпливли
тихо i спокiйно до чорного ходу в садибi Айшi.
Моряк i молодий хашашiн видерлися на хiдник. Один з людей моряка
засвiтив лiхтар i видерся за ними.
Чоловiк з лiхтарем нахилився до хвiртки, хашашiн i моряк присiли
навпочiпки:
-- Дивись! -- попередив моряк i почав кличем розколупувати бруд, що
понабивався мiж болонками iндiйського дерева.-- Ось сучок! Бачиш? Тягни до
себе!
Хашашiн тремтячими пальцями почав виколупувати сучок з лунки. Та щось
справа не йшла. Тодi моряк вiдтрутив його, пiдколупнув сучок вiстрям клича,
i сучок вилетiв з дiрки.
-- У тебе довгi пальцi! Витягай перстень!
Та в хашашiна сiпались руки. Моряк легким порухом втопив вказiвного
пальця у деревину i за мить пiдняв руку: Вiд свiтла лiхтаря дiамант вдарив
блакитними стрiлами променiв.
Руку! -- наказав моряк i, вхопивши хашашiна, щосили проштовхнув його
великий палець у перстень.
Га?!--в нестямi вигукнув "голубок". --Це вiн?!!
Вiн! Бери сво? ножi й бiжи до сво?х. Тiльки в харчевню. Та швидко!
Молодик схопив у кожен кулак по рiзаку i за кiлька стрибкiв був бiля
сво?х.
Вiн поперерiзав мотузки вiд глечикiв i пута на ногах сво?х старших
помiчникiв. Вони не говорили нi слова. Похапали кожен по веслу i почали
загрiбати до великого каналу.
Моряки наче не поспiшали вiдпливати.
Тiльки-но човен з хашашiнами подолав майже весь квартал, як з-за
звороту вiд Рустемового дворища вискочило два човни зi стражниками.
Чадiли яскравi нафтовi смолоскипи. Грiзний окрик з першого човна:
-- Стояти! ?менем халiфа!
Та перс-моряк кинувся до хвiртки, вставив ключ у замок i почав його
вiдмикати.
Його приятелi, пригнувшись, кинулися до човна. I в перса-моряка i в
його друзiв полетiли спiвучi стрiли.
Лiхтар упав на хiдник, i вогонь розлився по дерев'яних колодах.
Хашашiни ще бачили, як стрiла потрапила в спину матроса-перса, й вiн
завалився навзнак, вiдкинувши руку iз затиснутим здоровенним ключем.
Стражники вже вискочили на вулицю i бiгли до пораненого:
-- Обережно! Це чаклун! -- волав ?хнiй ра?с.
I зразу ж моряк пiдвiвся i в обох його кулаках заблищали довгi леза.
Та переднiй страж вдарив його булавою в голову. Темна кров залила
обличчя, моряк захитався, зробив кiлька хитких крокiв. 3 голови в нього
злетiла шапка з тюрбаном. I всi побачили, що це дервiш-каландар, а зовсiм не
перс-моряк!
Смертельно поранений вхопився руками за лице, спробував бiгти, але
зрушився з хiдника у воду.
Тим часом нафта з лiхтаря пiдповзла до дерев'яного паркана Айшi.
Кiлька стражникiв кинулись гасити вогонь, iншi пострибали в човн.
Бiльший човен погнав за втiкачами.
Другий крутнувся на мiсцi, i люди з нього жердинами намагалися намацати
тiло у водi.
Це було останн?, що могли бачити хашашiни, бо ще кiлька гребкiв веслами
-- i вони вискочили в провулок великого каналу. Так само зник з ?хнiх очей
човен з чотирма друзями загиблого перса-каландаря.
Четверо гребли щосили, аж пiнилась вода за човном.
А стрiли сипалися на них одна за одною. Кiлька вже вп'ялося в демено.
Якийсь час хашашiни ще чули крики, лайку. Та скоро iншi звуки наповнили
простiр навколо них -- iржали конi в конюшнi ши?тського хана. I пiяли другi
пiвнi басрiйсько? ночi початку мiсяця азара.
I з далекого Дар-ель-Кихабу надтрiснутий високий голос спiвачки щемливо
виводив:
-- О Фатiмо, Фатiмо, Фатiмо! Ти ясная зоре моя!
Наступного ранку ра?с порту приймав звiти сво?х нiчних соглядата?в.
Першим у пота?мну келiю моряцького хану приплентався русявобородий
казкар. Славився метким словом i великою вправнiстю у пiдлабузництвi. Та
ра?су доповiв просто:
Мiй господине! Був у бека. Гiлянцi, туркмени та кумани повпивались.
Перси пообжирались. Крамоли не було. Пiсля пiвночi якiсь невiдомi хотiли
пiдпалити бекову сусiдку -- стару Айшу. Та стражники погнались за
злочинцями. Одного пiдстрiлили. I вiн потонув. Чи
наздогнали стражники iнших, не знаю. Я прибув, коли на мiсцi пiдпалу
стояли тiльки слуги та раби бека. Сам бачив обгорiле дерево i уламки
стрiл...
Ти не принiс ?х менi?
-- Мiй господине, я граматик. Я запам'ятовую i пiдбираю загубленi
слова...
-- Добре! ?ди!
Оповiдач, прикриваючи рота рукою, щоб не дихати винним духом прослизнув
у пота?мнi дверi. Другим прилiз сухоногий калiка:
О мiй найяснiший повелителю! Мiй батько...
Встань i не виспiвуй! Ти не муедзин!.. Що чув, що бачив?!
-- Що до заходу сонця Абу Сабах полишив свою харчевню i поплив кудись.
Пiсля полуночi, може, перед другими пiвнями, до його харчевнi пiдплив човен.
В човнi лежав вiн. Чи мертвий, чи смертельно поранений-- не знаю. Нiч, сам
розумi?ш. Той, хто привiз, був у плащi i обличчя геть загорнуте платом. Вiн
зайшов до оселi, а Абу Сабаха накрив якогось дергою. Хтось у домi заголосив,
та швидко крик урвався. Потiм з дому вийшло дво? з пакунками, сiли в човна i
вiдпливли в бiк Зеленого базару...
?ди. Пильнуй весь день за домiвкою Абу Сабаха.
Я весь на очах i на вухах, мiй батьку! -- Стрункий калiка зiгнувся, нi,
склався навпiл i, прихопивши милицi, вправно виповз iз келi?.
Третьою прийшла повiя з Дар-ель-Кихабу.
Мiй господине! Сьогоднi вночi стражники вбили каландаря Ахмеда Кривого,
коли застукали його бiля садиби Айшi. Менi розповiла Навар, вона танцювала
сьогоднi в бека...
Звiдки вона зна?? Сама бачила?
?й Айша сказала. Айша сказала, що вона пiдглядала в щiлину за тими, якi
щось шукали бiля ?? паркану. Коли ?х побачила сторожа, вони кинулись бiгти i
впустили лiхтар з нафтою. Ледь не пiдпалили Айшу!
-- Пiдеш сьогоднi до Айшi i все випита?ш...
Повiя схилила голову в темнiм запиналi i випливла через пота?мнi дверi
на вулицю.
Потiм ра?с ляснув у долонi, i в кiмнату вступив стрункий юнак з каламом
та зошитом у руках.
Я слухаю, мiй господине!
Писати не треба. Запам'ятай. Проберись до садиби Айшi i подивись, чи не
лежать там уламки стрiл. Всi позбирай, принеси менi. Зайди до Абу Сабаха i
взнай, що там робиться. I найголовнiше -- взнай, хто сьогоднi з касби був на
нiчнiй сторожi. Зрозумiв, для чого?
Так, господине. Я все чув... Я ще пiду до текi? 18
каландарiв. Спитаю Ахмеда Кривого...
Молодець! ?ди!
I ра?с вдоволено посмiхнувся, що ма? такого здiбного помiчника-катiба.
Того ж вечора в iншiм ханi в пота?мнiй комiрчинi ра?су порту доповiдали
деннi соглядата?. Першим був водонос-зiндж Рафi.
--О емiр мого емiра! Коли я брав воду у мулатiв з сафiни, вони сказали,
що бачили Абу Сабаха i ще двох iз ним юнакiв у човнi. Всi вони були iз
запиналами на лицях...
Як же тво? мулати ?х пiзнали?!
По арбалетах, мiй емiре! Вони колись з Абу Сабахом ?здили полювати...
Вони, Абу Сабах i його люди, когось пiдсиджували. Не на птахiв були стрiли.
А потiм?
Тi, Абу Сабах i його люди, не зачепили мулатiв i кудись попливли в
протоку в очерети...
Другим доповiдав слуга мiняйла:
-- Мiй повелителю! Поспiшаю i вибачаюсь! Одна звiстка -- приходив син
Абу Сабаха. Дуже стурбований. I щось нiс пiд пахвою, пiд сорочкою. Коли
виходив вiд мiняйла, розмахував обома руками i був веселий...
Помiчник рiзника з Баранячого базару сповiстив:
-- Сьогоднi рибалки виймали вершi на сомiв бiля Пальмового острова i
витягли утопленика. Голий, одягу нiякого. Лице все об'?дене крабами. Але
видно, що каландар, бо голомозий. Вони вiдвезли до текi? каландарiв. Тi
сказали, що, певно, Ахмад Кривий, i зразу поховали його.
Пiсля них прийшов юний катiб ра?са.
Господине -- доповiдаю! Жодна з чат нiчно? сторожi не стрiляла сьогоднi
вночi в грабiжникiв чи пiдпалювачiв! Ось я пiдiбрав стрiли. Стрiла не
басрiйсько? роботи! Я носив уламки до лучникiв. Не признали. Кажуть, десь iз
перського берега. Каландаря поховали пiд вечiр. Айша як не своя --
присяга?ться Аллахом, що той, кого вбили, колись був, ще юнаком, у не?
пожильцем. Каже, що рокiв десять тому вiн приходив до не?, але так само
раптово зник, як i з'явився. Каже, що впiзнала його по голосу. Каже, що це
якийсь Алi... В Абу Сабаха харчевня заперта. Лишилися тiльки слуги. Де
хазя?н, нiхто не зна?. А молодший син сьогоднi з жiнками по обiдi поплив на
карiбi до Васiту... I... головне. Сьогоднi вранцi вiдплив до Убулли один
хормузський вiтрильник. Усi матроси -- перси та бахранi 19.
Привозив сюди кокоси та сандал. Полишив порт, так i не спродавши навiть
половини товару.
Хто дозволив вiдплиття?
Вони, нахуда i руббан, показали твiй дозвiл з тво?ю печаткою i пiдписом
начальнику загорожi при маяках.
Хабар взяв?
Тисячу дирхемiв у пайсах. Менi вiддав половину. Для тебе.
-- Вiзьми собi п'яту частку i мовчи, сину мо?? сестри. Бiльше
розслiдувати не треба. Будемо подалi вiд цих людожерiв. Дивись: все
сходиться. Тут якiсь рахунки мiж ши?тськими та iсма?лiтськими да'?. Абу
Сабах чоловiк Шейх-уль-Дж?бала, без сумнiву, а весь час виставля?ться, як
верховод ши?тiв. I раптом вiн зника?, а його родина тiка?. I пiсля сутички
фальшивих стражникiв i якихось невiдомих, серед яких один, чи каландар, чи
не каландар, потопа?, знiма?ться купець-перс i, не розпродавши товари,
поспiша? iз Басри. А мито сплатив, i закят, усе без хитрощiв, я тепер
згадав. I раптом тiка?, та ще й мiй фальшивий дозвiл показу? i хабаря да??
Нi, мiй милий небоже, там, де пота?мнi братства мiж собою ворогують, нам
нема чого пхатись. Наша справа збирати мито, слiдкувати за порядком i
примножувати достатки. Займiмося краще з тобою тими купцями, що пота?мно
провозять золото. Це вигiдно й безпечно.
30. КНИЖНИК I МАНДР?ВЕЦЬ
Аль-Джаубарi полюбляв розгадувати всякi та?мницi.
Також любив i сповiдi бувалих людей про рiзнi розгаданi та нерозкритi
справи. За довгий час у нього накопичилось таких iсторiй пребагато. Тодi вiн
i написав свою працю "Аль-Китаб аль-мухтар фi'кашф аль-асрар" -- тобто
"Книга дослiджень з вибраних та?мниць". I не поминув у сво?й книзi одну
iсторiю, свiдком яко? вiн був.
Один з купцiв-меценатiв, любитель красного письменства та цiкаво?
бесiди, запросив Аль-Джаубарi погостювати до одного iз сво?х ма?ткiв у
Харранi.
Отож з багатьма слугами та рабами-охоронцями вони ви?хали до ма?тку. А
поруч було там мiстечко, славне тим, що на третину населяли його мандейцi. 3
них же, як вiдомо, вийшло багато найвправнiших лiкарiв та астрономiв
халiфату. Купець обiцяв познайомити Аль-Джаубарi iз старiйшиною мандейцiв,
великим мудрецем i тямущим звiздарем. Це також привабило Аль-Джаубарi в тi
кра?.
Другого дня нашi мандрiвцi пiднялись на крутий пагорб, i зразу петля
дороги повела ?х у зелену долину. А там пiд кручею, серед розбитих колон, iз
спотвореного римського маскарону весело дзюркотiло джерело. Дорога тут круто
вигиналась над западиною, i тому людям каравану згори було все видно, як на
долонi. Те, що зараз спостерiгали мандрiвники, ?х дуже здивувало. На зеленiм
п'ятачку бiля витоку водограю вони побачили чоловiка й мавпу.
Обо? -- i людина, i тварина -- молились. I вдягненi були однаково -- в
короткi червонi шаровари та персидськi куртки. Тiльки ще в чоловiка на
головi була висока шапка, перев'язана тюрбаном.
Купець збирався в сво?му ма?тку розважитись ловами, тому в караванi
були добрi гончаки на газелей та кiлька соколiв-шахiнiв пiд доглядом
сокольничого.
Теплий вiтер вiяв знизу i принiс запах мавпи, й гончаки наче
показились. Ледь вдалося псарям утримати ?х на шворi.
А дивний подорожнiй i його мавпа наче й не чули шаленого гавкоту та
розмови багатьох людей, брязкоту караванного начиння. Обо? продовжували
ревно творити намаз.
Поки караван спускався i наповнював собою зелену западину, молитва тим
часом скiнчилася. Чоловiк огладив бороду, взув сандалi i скрутив килимка.
Мавпа теж скрутила килимок, але зав'язав його ?? господар. Тодi тварина,
прихопивши килимок зубами за шворку, видерлась на уламок римсько? колони.
Розсiдлували коней, знiмали поклажу з верблюдiв та вiслюкiв,
розпалювали вогнища, набирали iз струмка воду.
Купець i Аль-Джаубарi ступили на землю i розiм'яли затерплi ноги.
Пiдемо подивимось на циркача та його мавпу?
Не думаю, що це просто базарний фiгляр. Тi ходять гуртом. А вiн один.
Без сумнiву, вiн пройдисвiт, та ще й якась та?мниця тут ?!..
О мiй любий друже! Ти славний книжник! Але скрiзь ти тiльки й бачиш
та?мницi та всякi шахрайства! По-мо?му, це просто дуже вмiлий
дресирувальник. А його мавпа надзвичайно слухняна i все намага?ться зробити,
як i ?? хазя?н...
Мiй друже! А хто ж зробив мавпi молiльний килимок?.. Нi, тут ?
шахрайство...
Ходiмо й перевiримо! -- вирiшив купець, i вони рушили вгору за течi?ю
до зруйнованого римського водограю.
Чоловiк у бойовiй шкiрянiй куртцi з мiдними наклепками пiдвiвся i
?речно привiтав непроханих гостей та подав ?м блакитну китайську пiалу.
Пийте, шановнi, i хай на вас i ваш рiд впаде благословення Аллаха!
Сiдайте на цi древнi каменi i вiдпочиньте пiсля дороги. Порадуйте сво? вуха
спiвом цього прекрасного джерела!
Дяку?мо! Навпаки, ми прийшли запросити тебе до нашого столу! --
зверхньо, без особливо? ?речностi виголосив купець.-- А коли по?си, покажеш
нам сво? фокуси з мавпою.
Шановного i ласкавого добродiя в оману ввела наша зовнiшнiсть! Ми не
лицедi? i не попихачi. А тому не можемо прийняти запрошення, бо не можемо
вiдплатити господарю тим, чим йому гадалось! -- ? жилавий засмаглий чоловiк
вклонився.
Хто ж ти такий? I чому дозволя?ш мавпi насмiхатись над святою молитвою?
-- гостро спитав Аль-Джаубарi.-- Це ж ти зробив ?й килимок i одяг?!
-- Одяг я пошив, бо негоже йому навiть у мавпячiй личинi свiтити
срамотою. А килимок нам подарував один бiдний чоловiк в Аль-Ахвазi. Його
дарунок iшов не вiд гординi та вiд багатства, а вiд щиростi й вiри в Аллаха.
А мою справу його поводиря розглядав кадi в Аль Ахвизi i прийшов до
висновку, що ми не ганьбимо вiри. Отож, шановнi добродi?, я ще раз вам кажу,
що ми мандрiвцi, закинутi сюди волею долi. Ще раз сердечно дяку?мо за увагу,
але при?днатись до вашо? трапези щедро? не можемо... ?дине прохання, о
господине, накажи тримати собак на прив'язi, щоб вiн не страждав вiд
приниження, мов якийсь кiт, на латинськiй колонi.
Гаразд, накажу. Але звiдки ти зна?ш, що колона була колись латинська?
-- поцiкавився купець.
Написи тут скрiзь латинськi, о мiй господине!
То ти, виходить, книжник?
О нi, мiй господине! Я -- Падуча Зоря Морiв. Але гiркi обставини
закинули нас аж сюди, де нiхто з людей не бачив моря й корабля i не куштував
солоно? морсько? води...
Так ти не роздiлиш з нами трапезу?
Вибачай ласкаво, о господине! Не сьогоднi. Днями, коли я буду в мiсцях
тво?? мети, якщо захочеш, я зайду до тебе... А зараз сонце нам показу?
рушати вперед. Сонце, зорi та мiсяць -- головний дороговказ моряка!..
А ти часом не чаклун, не ворожбит? -- занепоко?вся i розсердився
купець.-- Звiдки ти зна?ш, що я ?ду в свiй ма?ток?
Ну хто ж ?де в чужий ма?ток iз сво?ми гончаками та шахiнами? Нi, я не
чаклун i не ворожбит. Я можу передрiкати тiльки погоду за мiсяцем та сонцем.
А це Аллах дозволя?. Я шарiату нiколи не порушував i шанував адат. I тому ще
раз прошу вибачити мою вiдмову...
Вiн вклонився i притис лiву руку до серця, а праву опустив униз.
Аль-Джаубарi пiдвiв голову i задивився на мавпу. Вона не повторювала
рухiв свого господаря переднiми лапами, а лише схвально кивала головою:
"Так! Так! Так!"
Аль-Джаубарi стало моторошно -- не мавпа, а зачаклована людина. Вiн
струснув плечима i виголосив:
-- Пiшли, мiй меценате! Не будемо набридати нашому новому знайомому...
Вони розпрощалися i пiшли до сво?х людей та худоби, а мандрiвець знову
сiв i почав порпатись у яскравiй й?менськiй торбi. Купець i Аль-Джаубарi
спускались вниз уздовж струмка.
-- Просто не вiриться, що так можна видресирувати тварину! Дивишся-- i
аж мороз по шкiрi йде: ну зачаклована людина, а не мавпа!
-- А ти скрiзь шука?ш та?мницi i шахрайство. Тут i дитинi ясно, чого
вiн вiдмовився, чого просив собак тримати. Мавпа -- то зачарована людина!
Тiльки от хто вiн -- добрий чи злий чаклун?
--Ти зна?ш, мiй дорогий друже,-- вiн таки колишнiй моряк. Я колись
бував у Басрi-- старi моряки всi чимось схожi, хоча не можу сказати чим... А
вiн уже не молодий. Йому не менше сорока -- сорока п'яти. I зовсiм вiн не
ворожбит, а просто генiальний, неймовiрний, казковий дресирувальник!.. Це ж
треба таку розумну мавпу вiднайти i так вишколити!..
А я тобi кажу -- вiн ворожбит i чаклун! I думаю, нi, здогадуюсь, що вiн
магрiбiнець! Усi вони чаклуни!..-- доводив купець.
О мiй меценате! Не опускайся до вiри всяким книжкам, складеним для
простолюдинiв, Бачу, що ти просто повiрив цим казкам "Тисячi та одно?
ночi"...
-- По-тво?му, там неправду написано, що всi магрiбiнцi -- чародi? та
чаклуни?!
Отако сперечаючись, вони прийшли до свого становища i сiли до розкiшно?
трапези.
Тим часом колишнiй моряк, що назвав себе Падучою Зорею Морiв, добре
приладнавши на м'язистi ноги сандалi, пiдхопив сво? двi й?менськi торби,
довгу бамбукову палицю i по крутому схилу навскiс почав пiдiйматися на
дорогу.
Мавпа скочила з колони i поспiшила за ним, бiжачи то на заднiх, то на
трьох, бо однi?ю передньою лапою та зубами притримувала килимок.
I купець, i Аль-Джаубарi, i вся прислуга та раби перестали ?сти й
повернули голови до схилу. Просто не вiрилось, що по такому схилу можна
пiдiйматися так легко вгору!
Вони обо? -- i мавпа, i страннiй -- моряки. Зовсiм не бояться висоти i
привченi до всяких несподiванок.
Нi, вiн чаклун! От я тобi правду кажу!.. -- гарячкував купець. I раптом
схаменувся.-- Ахмед! Збери коржiв медових та солодощiв, та всяко? городини,
наздожени й вiддай ?м!..-- Вiн махнув рукою на схил, де вже мандрiвець з
мавпою закiнчував сходження i вибирався на дорогу.
Гарненький гулям-текiнець1 швидко зiбрав у кошик пригощання,
скочив на коня i погнав його чвалом по дорозi навкруги.
Як вiн наздогнав перехожого з мавпою, не було видно. Але повернувся
швидко. Тримав порожнiй кошик, руки в нього тремтiли i з коня вiн не злазив.
-- Що?! -- с жахом, спадаючим голосом спитав купець.-- Джин?!!! Мана?!
Розвiявся з пилом?..
Нi, господине!.. Я частину лакiткiв сховав собi, а ця... тварюка... Цей
зачаклований принц... вiн скочив на коня i витяг... Тiльки менi повернув мiй
хлiб позавчорашнiй i шмат в'яленого м'яса, що я вже п'ятий день як собi
купив...
Звiдки ти зна?ш, що мавпа -- принц, та ще й зачаклований?! -- аж
пiдскочив купець.
Вiн, той... чародiй... так його назвав... Вiн йому сказав; "Принце,
вiддай рабовi рабове! Вiн теж ?сти хоче!" I цей перевертень подивився на
все, помацав, попробував зубами i вiддав менi... мо?...
А що цей говорив? Що вiн тобi сказав?!!
Вiн... вiн... вiн... наказав передати... що погода буде добра... чотири
днi... для соколиних... ловiв, а потiм щоб ти... полював з гончаками...
Дякував за пундики.
Ну що я тобi говорив?! Вiн чаклун, без усякого сумнiву!
За всiма чародiйствами i чарами завжди сто?ть або фокус, або
шахрайство... Вiн моряк, найкращий дресирувальник, якого...
Я вже це знаю!
-- Але цього iншi не знають, iншi!..
I знов сперечалися Аль-Джаубарi та його меценат, i кожен на користь
сво?х доказiв проводив безлiч прикладiв...
Як напророчив колишнiй моряк, перших три днi купець та Аль-Джаубарi
розважалися соколиними ловами. На четвертий день птахи нараз кудись зникли.
Повiяв легенький вiтерець, i тодi замiсть соколiв - шахiнiв настала черга
гончакiв.
Коли вони пiсля вдалого полювання десь на шостий день стомленi
поверталися через мiстечко, купець не витримав:
-- Я просто вмираю вiд голоду, о мiй любий Аль-Джаубарi! Спинимось i
хоча б трохи бургулю з кисляком перехопимо в оцiм ханi.
Хан був один у мiстечку, i будинок господаря виходив у хан глухою
стiною.
Вiн сам прислужував високим гостям, старався з усiх сил. Навiть десь у
беду?нiв, на всяк випадок, дiстав степових печериць i пiдсмажив ?х у теплiм
коров'ячiм маслi. Пригостив дорогих гостей i молозивом та смаженою сараною з
верблюдячим кисляком -- хотiв у купця винайняти шмат поля пiд баштан.
Наситившись, купець солодко вiдригнув i задоволено виголосив:
Добре, що ми тодi пiдiйшли до цього чаклуна з мавпою! Бо я збирався
спочатку з гончаками вiдправитися в степ, а тодi вже побавитись iз
соколами...
Господине,-- низько кланяючись, вибачився господар хану,-- маю тобi
сказати, що два днi тому в мо?му за?здi перебував подорожнiй з мавпою.
Тiльки то не мавпа, прошу мене вибачити, а зачарований принц. А сам вiн був
при ньому адмiралом. I всi того нещасного
Принца покинули, крiм нього, тобто Адмiрала. Вiн, колишнiй Адмiрал,
побива?ться, що зразу не навернув Принца в нашу вiру! Може, тодi вдалося б
цих чарiв позбутися зразу... А тепер вони вдвох бродять по свiту i шукають
порятунку вiд проклято?...
Вiд кого, вiд кого?!--стрепенувся зачудований купець, а Аль-Джаубарi
зневажливо i поблажливо засмiявся.
Господар хану нахилив бородате лице до вуха купця i голосно прошепотiв:
Принцеси з кра?ни Чампу! Вона страшенна чародiйка! Заграбастала всi
коштовностi принца. Його слонiв, золото, камiння i чорних рабiв-во?нiв. Вони
там у височеннiй цiнi. Слон ненабагато дорожчий за зiнджа-во?на! Вона хотiла
пiдбити принца проти його батька.
Та не Принц ця мавпа, i не Адмiрал цей колишнiй моряк! Вiн дуже
шляхетний i обережний пройдисвiт, нi, штукар! I до всього ж розумний
настiльки, що нi в кого нiчого не просить! Чи я брешу? Вiн у тебе, хазя?не,
хоча б щось попросив?
Нiчого. Хiба тiльки кiмнату на другiм поверсi або дозволу лягти спати
па даху...
Для чого? -- поцiкавився Аль-Джаубарi -- Вiн не пояснив?
-- Вiн, добродiю, менi нiчого не пояснював, але я сам допетрав, коли
почав за ним спостерiгати. Зна?те, мене якийсь неспокiй охопив, недовiра,
пiдозра. Спочатку, щиро кажучи, я всьому повiрив, що вiн сказав, а згодом
почав сильно сумнiватись. Надто вже вiн не схожий
на пройдисвiтiв, яких менi тут, в хан, довелось надивитись. Не мiг я
спати, випив настою, щоб бадьоритись, i дивлюся, чекаю, коли вiн вийде з
комiрчини. Виходить. Один. Вийшов на галерою i став зорi роздивлятись. Потiм
вийшов на середину двору. Собака до нього кинувся, загарчав. Вiн поговорив
iз собакою, i той пiшов вiд нього. Тодi вiн витяг щось з-за пояса. Нiби
дощечка з дiрочками i шворка з вузликами до не? прикрiплена. Почав вiн, один
кiнець шворки в ротi тримаючи, по тiй шворцi дощечку совати i на зорi крiзь
ту дощечку дивитися. Потiм запхав сво? начиння в свiй широкий пояс i пiшов
зробити омовiння. Затим по приставленiй колодi з галере? вилiз на дах. I
зразу ж, я й не помiтив, бо вiн не кликав, з'явився на даху Принц, тобто,
мо? любi гостi, мавпа. Обернулись вони до кибли точнiсiнько, це я свiдчу
твердо, i почали творити нiчну молитву. Говорив Адмiрал неголосно, але я чув
окремi слова i на такiй вiдстанi. Вони скiнчили молитву i спустились на
галерою, а звiдти зайшли в свою комiрчину, i я добре чув, як вони засували у
дверi брус... От так... Потiм, вдень, вiн читав Коран у комiрчинi. А Принц,
тобто мавпа, сидiв на даху комiрчини i споглядав за тим, що дiялось у дворi.
У полудень, коли настав час салят-аз-зухр, мавпа, тобто Принц, скочила на
галерею i почала шарпати Адмiрала. Адмiрал сховав Коран, вийняв свою дощечку
з дiрками i вимiряв сонце, а тодi зробив омовiння i на даху сотворив
молитву. Разом з Принцем, тобто мавпою. Я спитав у нього потiм, чому вiн не
пiде до мечетi. А вiн вiдповiв, що бо?ться темних людей, якi не зможуть
вiдрiзнити зачарованого Принца вiд звичайнiсiнько? мавпи. Я почав
наполягати, щоб вiн усе ж пiшов до мечетi з Принцом, тобто мавпою, що нашi
люди богомiльнi й доброзичливi, i якщо Аллах з ним, то вони всi його
признають. Щиро кажучи, я знову почав сумнiватись, чи не шахрай вiн. Якраз
була середа. I вiн, тобто Адмiрал, сказав менi, щоб я його пустив на дах
будинку, вiн там молитиметься i цiлу добу нiчого не вiзьмуть вони в рота,
анi води, анi крихти ?жi. Бо вiн дуже хвилю?ться i хоче, щоб Аллах дав йому
знамення.
Вiн пiшов з мавпою, тобто Принцом, на дах мого будинку. I молився там з
Принцем, тобто мавпою, цiлу добу. I не пив, i не ?в. Тiльки безбожний
насмiшник та айяр, рiзник Омар всiм говорив, що вiн бачив, як мавпа, тобто
Принц, на льоту ловив горобцiв i жер ?х, тiльки пiр'я летiло! Але, скажiть
менi, як вiн мiг бачити подiбне блюзнiрство, якщо його будинок аж на добру
сотню лiктiв вiд мого хану i висота його даху сяга? лише низу мо?х вiконних
решiток?!! От же бувають люди!.. Та якщо ти, господине мiй ласкавий, даси
менi в найми поле пiд баштан, я цього безбожного притисну!.. Бо, звичайно,
поки достатку в нас майже рiвно, то його багато хто й слуха?. Але...
Ти менi про рiзника облиш! Кажи, що далi було?!
А далi нiчого особливого не було. Настала п'ятниця. ? всi пiшли до
мечетi. I Адмiрал з мавпою, тобто Принцем. Розстелили вони килимки сво? в
самiм куточку пiд стiною, що мулла ?х спочатку й не помiтив. А я мовчав, що
Адмiрал збира?ться на салят-аль-джума 2. Хоча все мiстечко,
навiть всi мандейцi знали, що в мене прожива? якийсь дуже дивний чоловiк з
мавпою. Я дивився, давився на мавпу, пробачте, на Принца, i вiдчував, що в
мене голова обертом iде. Сидить вона, тобто вiн, позiха?, як наш швець Хасан
на кожнiй п'ятничнiй молитвi, потiм почуха?ться, як кравець Абу Касем, а
потiм почне плюватись i плювки ховати пiд килимок, як чинбар Сахл, що весь
час кожi зубами пробу?! Людина -- нiякого сумнiву! Та ще, зна?те, одяг,--
просто потворний карлик, а не мавпа!
Десь пiд кiнець казання мулла нарештi вздрiв мавпу, тобто Принца.
Змiнився на видi, але скiнчив казання. А тодi як почне поносити безбожникiв
усiх, ?ретикiв, поган, християн та iуде?в, аж луна по мечетi пiшла. Почав
закликати правовiрних знищити брудну тварюку i перехожого шахрая!
Тодi пiдвiвся Адмiрал i попросив уважно його вислухати, а там хоч нехай
його каменують, якщо знайдуть винним. Ось що вiн сказав:
-- Правовiрнi! Це не брудна тварюка, а нещасний, який уже з поганства
почав повертатись у нашу iстинну вiру. Це був красень принц Бхурi-Мхурi iз
далеко? кра?ни Чамп, що далеко на схiд вiд славно? ?ндii. Я був у його
князiвствi адмiралом усiх його кораблiв. I я почав йому пояснювати iстину
нашо? вiри, ?? правдивiсть i силу. Та, певно, я в чомусь согрiшив, бо не
встиг його остаточно навернути в нашу iстинну вiру, як його пiдступна
дружина, принцеса-чаклунка...
I ви зна?те, шановнi мо? гостi, коли Адмiрал згадав про
принцесу-чаклунку, мавпа, тобто Принц, пiднялась i стисла кулаки! Всi люди
дiйшли до повного здивування! Отож, Адмiрал далi вiв таке:
-- ...загарбала всi його скарби, зачарувала бойових слонiв i чорних
во?нiв - ефiопiв, i пiшла в свою кра?ну. А його, за те, що не згодився на ??
пiдмову кинути до в'язницi свого батька i повбивати братiв, перетворила на
мавпу i наклала на нього викуп...
Тут мавпа закрила лице руками i почала аж труситись вiд плачу. Мо?
дорогi гостi, здивування й жах приявних дiйшли до межi можливого! А Адмiрал
вже закiнчував:
-- Вона наклала на нас страшний викуп-- аж сто тисяч динарiв! Але за
останнiх п'ять рокiв ми вже зiбрали дев'яносто тисяч, i вiдправили сакками в
Калiкут, а звiдтiля в Камбей, останiй мусульманський порт ?ндi?. Ми йдемо до
Йорданi? та Палестини, бо там ? мо? друзi моряки, з якими я в юностi плавав
i дiставав корабельне дерево для славного лицаря iсламу, переможця невiрних,
вiдвойовника ?ршала?му, благородного Салах ад-Дiна. Вони менi допоможуть
грошима, i я зможу повернутись у землi далекого Машрiку проповiдувати наше
вчення. А мiй нещасний, спотворений Принц знов явить свою людську подобу!
I при тих словах Адмiрала мавпа, тобто Принц, засмiялася i пiдняла
кулаки над головою.
Бiльшiсть одразу зрозумiли, що це не мавпа, а Принц. Тiльки цей чортiв
м'ясник почав галасувати, що мавпа, тобто Принц, i ? мавпа, бо вона ловила в
мене на даху i жерла горобцiв! Та я йому вiдповiв! Але наш мулла ще
сумнiвався.
Та коли ж Принц, тобто мавпа, пiдiйшов до Адмiрала i витяг у нього з-за
пояса срiбну iндiйську пайсу та понесла муллi, показуючи на свiтильник, вiн
посвiтлiшав розумом i лицем, бо зрозумiв, що нiяка тварина не може дати
срiбло на свiтильники.
I тодi вiн, тобто мулла, закликав усiх нас помолитись за нещасного
Принца, щоб той вернув собi людську подобу i мiг славити Аллаха людським
голосом!..
Ще цiлу добу Адмiрал з мавпою, тобто Принцом, жили в мене. I в мене
товклося стiльки людей, нiби беду?ни при?хали на весняний ярмарок! За один
день я розпродав половину припасiв! Он як! Люди приходили й приносили хто
грошi, хто дарунки мо?м постояльцям. I вони не помилились, що це Принц i
Адмiрал справжнi, а не шахра?. Багато з тих дарункiв Адмiрал вiддав менi,
вибачаючись, що не може подарувати нiчого з заморських див. Що поробиш, адже
його останнiй корабель засмоктали сипучi пiски в гирлi Шатт-ель-Арабу!..
Коли купець i Аль-Джаубарi ?хали в ма?ток, купець все смакував
розповiдь ханщика.
-- От бачиш, мiй любий книжнику! ? на свiтi i справжнi чудеса, без
шахрайства!
Аль-Джаубарi не сперечався цього разу. Дуже сподобалось йому в ма?тку
купця i тому аж нiяк не хотiлося з ним псувати добрi стосунки.
А настрiй у купця був такий хороший, що вiн навiть склав угоду про
оренду землi пiд баштан з хазя?ном хану.
Сам же Аль-Джаубарi ?хав i з подивом i захватом думав про неймовiрнi
вмiння дресирувальника, який отак вишколив свою мавпу. Але ж i мавпа була
чогось варта! Це не тi мавпи, що ?х тягнуть за собою на ремiнцях старцi -
лицедi?.
Ще двiчi зводила доля Аль-Джаубарi з Адмiралом i Принцом. Десь через
пiвроку вiн бачив його в Аль Ахвазi, коли мавпа на мулi в супроводi
слуги-iндуса при?хала до мечетi в п'ятницю. Схопила молiльний килимок i
пiшла до мечетi. I коли заходила, Аль-Джаубарi спостерiг, що вона пiдняла
саме ту лапу, якою треба, якби вона була людиною-мусульманином, переступати
порiг при входi до мечетi. Але самого Адмiрала Аль-Джаубарi не бачив.
Потiм, може, через рiк, вони знову здибались в одному хорранському
мiстечку.
3 цiкавостi Аль-Джаубарi запросив Адмiрала i мавпу-Принца в свою
кiмнатку в за?здi. Була дощова й вiтряна зимова погода, й мандрiвцю з його
твариною дiсталась кутова клiтина в ханi на другiм поверсi. Хоч вода не дуже
затiкала, зате вiтер дошкуляв добре.
I Адмiрал з вдячнiстю й радiстю прийняв запрошення. Вдягнений вiн був
трохи iнакше -- довгi штани тюркськi, м'якi чоботи, старий плащ, але куртка
з мiдними клепками та ж сама, той же пояс i повстяна шапка з тюрбаном. Торби
-- двi, одна стара й?менська шерстяна, друга -- нова, з добро? буйволячо?
шкiри. В руках той же посох бамбуковий. Але чистий, у грязюку не закаляний,
наче його весь час на плечi носили.
Ти мене, Падуча Зоря Морiв, пам'ята?ш?
Чого ж не пам'ятати. Ми зустрiлись тодi в мiсяцi аббi бiля розбитого
водограю.
Диви, пам'ята?ш! -- зрадiв Аль-Джаубарi.-- I багато ти, Адмiрале,
пам'ята?ш?
Все... Крiм письма. Бо цi чари вiдбили в мене всяку пам'ять до письма.
Он якi! А куди ти зараз збира?шся?
-- Назад, у теплi кра?. Ми зiбрали десять тисяч динарiв за цi два роки
i вiдправили ?х сакками в ?ндiю. А вiн почав тут мерзнути. Нi, слава Аллаху,
вiн не хворi?. Але мерзне. Правду я кажу, Принце?
I мавпочка, вдягнена в теплий одяг, тiльки мордочка з-пiд каптура
виднiлась i малесенькi кулачки, затрясла кулаками, нiби говорячи:
"Б-б-р-р-р! Дуже мерзну!"
Крiм того,--вiв мандрiвник,-- я побував у рiдному мiстi за цей час, на
рiднiй вулицi. Пройшло тридцять три роки, як я полишив уперше батькiвську
домiвку. Коли двадцять рокiв тому я вперше повернувся, надi мною смiялись,
коли я розповiдав ?м про заморськi чудеса. Бо я тодi був молодим i бiдним
моряком. I навiть багато з тих, хто надi мною смiявся, не впiзнавали i не
могли мене пригадати ще тодi. А тепер, коли я прибув з чотирма
слугами-iндусами, а Принц при?хав на добрiм конi, всi, хто лишився живий,
признали мене i впiзнали. Бо я повернувся при повнiй збро?, в дорогiм одязi.
I мулла навiть не сумнiвався, що Принц -- людина. Та й як тут засумнiва?шся,
якi тут сумнiви, коли Принц при всiх пiднiс йому гаманець iз динарами на
свiтильники i глеки для омовiння?! -- Подорожнiй хитро посмiхнувся.
Ох, i проноза ти, Адмiрале! -- не втримався Аль Джаубарi.-- Але як ти
таку мавпу знайшов i навчив? Скажи, га?
Славний письменник подивився на скам'янiле лице подорожнього i
пошкодував за сво? слова, озирнувшись на мавпу. Каптур упав на бiк i ??
плiшива голова з великими вухами була добре освiтлена. Вона ледь
посмiхалась, показуючи гострi iкла, а очi були пильнi i злi.
Мудрий чоловiче! Я нi в кого не прошу, не канючу. Якщо хто менi да? з
доброю душею, я вiзьму... Скажи, коли ми зустрiлись, ти пам'ята?ш, я щось у
твого мецената видурював? Чи не вiн за мною навздогiн надiслав гуляма? Чи я
скривдив ханщика, який дав менi притулок? Чи я цих iндусiв-похлiбникiв
скривдив? ?м не було за що повернутись додому. А тепер, якщо вони не дурнi,
то вже в славнiй Убуллi i при грошах, i добре вдягненi.
А де кiнь?
Подарував одному цигану-зуттi.
А чому ти знов тут?
Поклянись Аллахом мовчати. Тiльки за всiма правилами. От чиста вода в
глеку.
Коли Аль-Джаубйрi дав клятву за всiма правилами, Адмiрал наблизив до
нього свою чорну бороду з пасмами сивини i прошепотiв:
-- Я вирахував, що наступного року прилетить комета i принесе iз собою
всякi лиха. Хочу зустрiтись з мандейським звiздарями i звiрити з ними сво?
передбачення.
-- Я чув,-- сказав Джаубарi,-- що в Басрi ? пречудовий звiздар. Ти б до
нього завiтав,
-- Спасибi за добре слово, о мiй господине! Але шейх звiздарiв уже
вiдiйшов вiд нас... А таблицi i всi його книги, кажуть, харiджити
3 спалили...
Потiм Аль-Джаубарi покликав слугу, i вони пили тепле вино i лузали
кавунове насiння всю нiч. Особливо радiв Принц. Вiн просто об'?дався
насiнням. Адмiрал вiд вина пом'якшав, вiдiйшов серцем i розповiдав усякi
чудернацькi iсторi?, якi траплялися з його друзями-моряками в Кита?, ?ндi?,
на Цейлонi, на Аль-Кумрi, в Софалi Золотiй. Пiд ранок Аль-Джаубарi сказав:
-- Який же ти добрий чоловiк, якщо пiсля всього ти не прагнеш побiльше
нахапати, обiкрасти й упослiдити iнших! Скiльки ж тобi довелося горя
скуштувати, i щоб ти отак жив i був навiть радий усьому?
Пiдпилий Адмiрал, вiн же Падуча Зоря Морiв, хитро посмiхнувся, а вуста
його збрехали:
-- О шановний i славнiй книжнику! То все траплялося з iншими хлопцями.
Зi мною нiчого подiбного не було...
П Р И М I Т К И
I. КНИГА ДЕЯКИХ ТА?МНИЦЬ
1 Аббасиди -- династiя багдадських Халiфiв з 750 по 1258 рр,
Походiть вiд Аббаса, дядька засновника iсламу -- Мухаммсда.
Омейяди -- династiя арабських халiфiв з 661 по 750 рр. Столицею
Омейядiв був Дамаск.
2 Динар -- золота монета. Вага в рiзний час була вiд 4,25 г
до 4,55
3Фалс- дрiбна мiдна монета.
4Дирхем - срiбна монета, також мiра ваги, що становила 3,12
г. ,- 5 К?йф (перс.) -- вiдповiда? iталiйському "солодке
неробство".
6 П'ятниця -- день вiдпочинку-у мусульман.
7 Муедзин - служитель мечетi, закликаючий вiруючих до
молитви.
8 Аль-Джануб -- пiвдень, Ас-Сималь -- пiвнiч, Аль-Нагрiб --
захiд, Аль-Машрiк -- схiд,
9 Аль-Фарабi -- книжник, тюркський фiлософ першо? половини X
ст. Служив правителю Алоппо Сайфу ад-Даула.
10 Лал -- рубiн.
11 Басрiйськi фiнiки мали славу найкращих у Багдадськiм
халiфатi.
12 Асасiни (хашашiн -- курильщик гашишу -- релiгiйно
полiтичний орден. Галузь ши?тського напряму в iсламi. Засновник
Хасан-iбн-Сабах. Керiвники ордену тримали рядових бiйцiв (фiда?в) у слiпiй
покорi та виховували в дусi беззастережного фанатизму. Вели терористичну
боротьбу як проти хрестоносцiв, так i проти мусульманських правителiв.
Ши?зм -- другий (пiсля сунiзму) за кiлькiстю послiдовникiв напрям в
iсламi. Ши?ти визнають Коран. В суннi (священних переказах iсламу,
викладених у хадисах -- оповiдках про вчинки та висловлювання пророка
Мухаммеда та його наступникiв) визнають тiльки тi хадиси, якi свiдчать про
Алi. Ши?ти вважають, що спадко?мцем Мухамм?да може бути лише прямий нащадок
Алi й Фатiми (?дино? доньки пророка Мухаммеда, що мала дiтей). Обряди в
ши?змi мало вiдрiзняються вiд сунiзму. Крiм хаджа (прощi в Мекку, що ? одним
з головнiiх обов'язкiв кожного мусульманина), ши?ти вiдбувають прощу в
мiсця, пов'язанi з iменами ши?тських iмамiв... [?мам -- у мусульман вождь,
який по?дну? в сво?й особi свiтську i духовну владу). Особливою пишнiстю
вiдзнача?ться траур по iмаму Хусейну -- ашура
Сунiзм -- найбiльш багато чисельний за кiлькiстю послiдовникiв, один з
двох (поряд з ши?змом) напрямiв у iсламi. Сунiти крiм Корана визнають
святiсть сунни, а також звеличування, крiм пророка Мухаммеда i Алi, ще ряду
халiфiв (вiдхилених ши?тами),
13 Сафiна -- загальна назва для судна, що перевозить людей
та товари.
1. ТОВСТИЙ ДЖАФАР
1 Шуббат -- мiсяць, що вiдповiда? лютому.
2 Мiнарет (вiд араб. „манара" -- свiтитися) -- вежа
при мечетi,
з яко? муедзин закликав вiруючих до канонiчно? молитви -- намазу.
3 Аль-ут (з араб. "чаша"| -- струнний щипковий
iнструмент; у середнi вiки перейшов до ?вропейцiв i вiдомий пiд назвою
лютнi.
4 Кунжутна олiя -- рослинна олiя, яку одержують
iз насiння кунжуту (сезаму). Широко культивують кунжут iндiйський (в насiннi
до 65 % жиру).
5 Земляна смола -- бiтум, тягучi залишки природно вивiтрено?
нафти, переважно чорного кольору.
6 Тик -- дерево з мiцною деревиною, стiйкою до вологи, що
дуже
широко використовувалось у корабельнiй справi та будiвництвi.
Росте в тропiчних лiсах Азi? вiд ?ндi? до ?ндонезi?.
7 Сандал -- вiчнозелене дерево з ароматною
деревиною. Висота
до 10 м. В ?ндi? вiд давнiх часiв культиву?ться заради експорту
деревини в iншi кра?ни.
8 Азар -- мiсяць, що вiдповiда? березневi.
3. РОЗБ?ЙНИКИ
1 Суфiзм -- мусульманський мiстицизм.
2 ?сма?лiти -- послiдовники однi?? з
найчисельнiших сект у ши?тському iсламi. В практицi полiтично? боротьби
широко застосовували методи терору. Виконавцi та?мних вирокiв вживали гашиш
("аль-хашиш") -- висушену смолисту речовину з недозрiлих рослин iндiйсько?
коноплi, наркотик.
3 Пiр -- голова суфiйського братства.
4 Салах ад-Дiн [Саладiн, 1138--1193) -- ?гипетський султан з
1171 р. Засновник ?гипетсько? династi? Айюбiдiв. Очолював боротьбу проти
хрестоносцiв у 1187--1192 рр. У жовтнi 1187 р. вiдбив у хрестоносцiв
?русалим.
5 Голову ордену хашашiнiв називали Щейх-уль-Джебала--
"Старець гiр", бо вiн мав резиденцiю в горах Ельбрусу.
Шейх (дослiвно "старий") -- титул правителiв князiвств i вождiв кочових
племен: голова мусульманських сект, дервiшських орденiв. у деяких народiв
Близького i Середнього Сходу староста села; iнодi шановна людина взагалi.
6 Джихад ("стараннiсть, наполегливiсть) -- вiйна за вiру,
визначена Кораном. Той, хто вiдзначився в джихадi, зветься газi, загиблий у
джихадi -- шахiд (мученик).
4. НАГЛА СМЕРТЬ
1 Мекка мiсто в Саудiвськiй Аравi?. У Меццi народився
засновник iсламу-- Мухаммед. 3 VII ст. Мекка -- священне мiсто мусульман i
мiсце ?х прощi, хаджа. У Меццi заходиться найбiльша святиня iсламу -- Кааба.
Медина-- мiсто в Саудiвськiй Аравi?. Гробниця Мухаммеда в Мединi --
друге пiсля Кааби в Меццi мiсце поклонiння мусульман.
2 Мандейцi, сабi? -- нащадки стародавнiх ассiро -вавiлонян.
Зберегли ще до iсламський культ астрального бога, сво? книги. написанi на
мовi, близькiй до ассiрiйсько?. Мали сво? молiльнi будинки, справляли сво?
релiгiйнi свята. Багато мандейцiв були видатними лiкарями та астрономами
Багдадського халiфату. На сьогоднiшнiй день ?х збереглося кiлька тисяч в
?раку.
3 Зiнджi -- чорношкiрi африканськi раби. ?х використовували
на осушуваннi болiт, вирощуваннi бавовни та цукрово? тростини, У 869 р.
пiдняли повстання бiля м. Басри. Керував ними Алi iбн Мухаммед. Вiн оголосив
себе прямим нащадком Алi, зятя Мухаммеда. У 883 р. повстання було придушено
Аль-Муваффаком, а його керiвники схопленi й страченi. Аль-Муваффак -- брат
халiфа Аль-Мутамiда. Був спiвправителем брата i фактично керував халiфатом.
5. У СЛАВН?М М?СТ? БАСР?
1 Дхау, доу -- в арабськiй мовi "зав", у китайськiй "сао",
"соу", Афанасiй Нiкiтiн вжива? як "тава". Походить iз Захiдно? ?ндi?, iз
мови маратхi-- "даба", "дабба", "дабав" -- i означа? вiтрильник для
перевезення краму та людей. Найбiльш уживане судно на ?ндiйськiм океанi у
середнi вiки. Вiтрильник мав одну або двi щогли з навкiсними вiтрилами, що
дозволяло ходити пiд кутом до вiтру i проти вiтру.
3 Джонка (кит. "чуань" -- судно) -- вантажне дерев'яне
судно, ма? вiд 2 до 4 щогл. Нiс i корма широкi, високо пiднятi. Вiтрила з
циновок, чотирикутно? форми. Вантажна спроможнiсть до 600 т. Розповсюдженi
до сьогодення на Пiвденному Сходi Азi? та Далекому Сходi.
3 Мусони -- сезоннi вiтри, напрям яких рiзко мiня?ться на
протилежний (або близький до протилежного) двiчi на рiк. Мусони добре
вираженi в тропiчних широтах. головним чином у басейнi ?ндiйського океану.
4 Малабарськi кра? -- захiдне узбережжя Гiндустану. В
середнi вiки на Малабарському узбережжi було багато невеликих князiвств, якi
постiйно мiж собою ворогували.
5 Калiкут -- знаменитий середньовiчний порт на Захiднiм
узбережжi ?ндi?.
6 Еркер (нiм. "лiхтар") -- засклений або з вiкнами виступ у
стiнi
будiвлi.
7 Штук -- штучний мармур з полiрованого гiпсу з рiзними
домiшками. Широко використовувався в декорi на мусульманському Сходi.
8 Левант -- iсторична назва схiдного району Середземного
моря, вiдповiда? територi? сучасних Сiрi? i Палестини.
9 Дар-ель-Кихаб--квартал повiй, дослiвно "квартал
пишногрудих".
10 Гур?i (вiд араб. "хур" -- чорноокi) --фантастичнi
красунi, що, за Кораном, служать праведникам у раю.
11 Мати халiфа Аль-Амiна (гомосексуалiста), щоб привабити
його до жiнок, вдягла гарненьких i струнких дiвчаток у хлоп'ячi каптани,
туго пiдперезанi поясами. Волосся ?м пiдстригали i сховали пiд головнi
убори. Тодi всi заможнi почали сво?х рабинь одягати в такий спосiб,
називаючи ?х хлопчико-дiвчатками -- гуламiйят.
6. П'ЯНА Н?Ч
1 Джамбiя -- кривий широколезий й?менський чингал.
2 Дамаський булат славився як найкращий протягом середнiх
вiкiв.
3 Мухтасiб -- наглядач за поведiнкою жителiв середньовiчного
мiста. Служба мухтасiба вважалась релiгiйним обов'язком i була дуже
почесною.
7. ПЕРСТЕНЬ 3 ЛАЛОМ
1 Джарiя -- молода чорношкiра рабиня (араб.).
2Хорасан--пiвнiчно-схiдна частина ?рану.
3 "Мокканська та?мниця" -- кава, зрощена в районi
аравiйського мiста Моха (Звiдки й назва сорту кави "мокко"), "Кава"
арабською означа? бути сильним, бадьорим. У перiод середньовiччя каву
вживало обмежене коло людей, бо коштувала вона надзвичайно дорого.
8. КВАСОЛЯНЕ НАМИСТО
1 У Багдадськiм халiфатi на шию рабам чiпляли, як ознаку
рабства, глиняну або свинцеву кулю.
5 Кумган -- глечик з довгим i вузьким горлом та ручкою.
9. ВЧЕН? МУЖ?
1 Перi (перс.) -- казкова красуня.
2 "Отверзаючий Браму" -- одне з 99 iмен Аллаха.
3 Навруз - байрам -- у персiв свято весняного сонцестояння.
10. ПОДАРУНОК МУЗИКИ
1 Самаркандський папiр славився в середнi вiки сво?ю якiстю.
2 Рамазан (араб. -- рамадан) -- дев'ятий мiсяць мiсячного
календаря мусульманського року. В рамазанi, згiдно з Кораном, належить
виконувати уразу -- 30-денний пiст, що перерива?ться вiд заходу до сходу
сонця. Правовiрний повинен у свiтлу частину доби вiдмовлятись вiд ?жi,
питва, iгор, видовищ, купання i т. п. За дотримуванням правил урази суворо
слiдкувало духовенство.
3 До вiдкриття родовищ смарагдiв у XVI ст.. в Америцi
(Колумбiя) найголовнiшим центром видобутку смарагдiв були ?гипетськi
копальнi.
4 Закурi -- хлiб, що його подавали у виглядi милостинi
в'язням або жебракам.
11. Д?АМАНТ I ТРОЯНДА
1Каперси-- дерева, чагарники, багатолiтнi трави сiмейства
каперсових. Ростуть у тропiках та субтропiках. Каперси колючi -- овочева
культура. У квiткових бруньках та плодах багато бiлкiв, ефiрних масел,
вiтамiнiв. 3 давнiх часiв використовували в солоному та маринованому виглядi
як приправу та делiкатес. Сюди ж належить декоративна квiтка настурцiя,
звана в народi "красолею".
2 Каландарями називали найбiльш буйних бродячих дервiшiв,
якi захоплювались вином та музикою. Як i дервiшi секти "джавлякi" ("голяки
") голили бороду й вуса, волосся на головi, брови i вищипували вi?.
3 Султан Му'iзз ад-Адiн Санджар iз династi? Сельджукiв.
Правив у Схiдному ?ранi у 1097--1167 рр., пiсля 1118 р,-- верховний султан
сельджуцького роду.
4 Кашгарська рiвнина знаходиться в Центральнiй Азi?, на
територi? Захiдного Китаю.
5 Кербела--мiсто в ?раку. Мiсто поклонiння мусульман-ши?тiв.
При Кербелi було забито третього ши?тського iмама Аль-Хусейна, молодшого
сина Алi iбн Абу Талiба вiд Фатiми, доньки пророка Мухаммеда. У 680 р.
ши?тiв закликали Хусейна до Кербели, щоб вiн очолив повстання проти халiфа
Язiда. Та по дорозi до Кербели Хусейна з 70 во?нами оточили 4000 во?нiв
халiфа, i весь загiн Хусейна було вирiзано. Хусейн був визнаний "найбiльшим
мучеником".
6 Калам -- загострена очеретина, якою писали в
мусульманських кра?нах.
7 Каббала (iврит -- "Заповiт") -- середньовiчне
релiгiйно-мiстичне вчення в середовищi iуда?стiв. По кабалiстичним викладкам
вiдбувалось ворожiння. Каббала використовувалась для магi?.
12. СХОВАНКА ДЛЯ СКАРБУ
1 Ратль -- мiра ваги, приблизно 400 г.
2 Лупанарiй -- публiчний будинок, бордель,
3 Ра?с -- голова, начальник.
4 Катiб, кидiб -- писар, секретар.
5 Рабиням робили обрiзання з метою позбавити сексуально?
чутливостi, щоб рабиня не вiдволiкалась вiд роботи. Операцiю робили вкрай
надбало i жорстоко.
6 Нiсранi -- арабська назва християнина.
13. АЛ?-БАРАБАНЩИК
1 Форштевень-- брус по контуру носового загострення корабля,
в нижнiй частинi з'?днаний з кiлем.
2Джин (араб. "дух") -- за Кораном, фантастична iстота "iз
чистого вогню", створена Аллахом, в даному випадку -- казковий велетень
-дух.
3 Слип -- похилий береговий майданчик для спуску кораблiв на
воду або для пiдйому ?х з води на берег.
4 ?слам мас цiлу систему заборон вiдносно ?жi. В одному з
хадисiв сказано: "Аллах заборонив вживати кров, мертвечину, алкогольнi
напо?, свинину..."
14. БАШТА ТОРТУР
1 Кадi -- релiгiйний суддя в мусульманськiй общинi. Кадi
приймали рiшення в питаннях релiгi?, сiмейного та кримiнального права,
слiдкували за виконанням мусульманських релiгiйних обов'язкiв, спираючись на
Коран, сунну та шарiат -- комплекс юридичних норм, принципiв i правил
поведiнки правовiрних.
2 Диван -- державна установа, вiдомство, канцелярiя.
3 Карат -- мiра ваги для коштовностей, бiля 0,2 г.
4 Тамiли -- народнiсть у пiвденнiй ?ндi? ("Кра?нi Хiнд").
5 Шахiн - пiдвид сокола сапсана, розповсюджений в Захiднiй
та Пiвденнiй Азi?. Широко вживаний у середнi вiки для полювання.
6 Рух-бан, руббан-- капiтан. Слово перське, але мiцно
ввiйшло в арабську середньовiчну термiнологiю.
16. АЛЬ ХАШИШ В'АЛЛЬ-ХАМР
Манджун -- наркотичнi пастилки, оладочки.
17. ЗВ?ЗДАР
1 Мiфiчна iстота Бурак (араб. "блискавичний"), на якiй
пророк Мухаммед перенiсся з Мекки до ??русалиму, а звiдти до небесного
престолу Аллаха.
2 В iсламськiй мiфологi? один з чотирьох (Мiкаiл, ?срафiл,
?сра?л, Джабра?л) наближених до Аллаху ангелiв, у функцiю яких входить
передача наказiв i волi Аллаха пророкам. В даному випадку Джабра?л, що
вiдповiда? бiблiйному архангелу Гаври?лу. Ангел смертi ?сра?л. Азра?л та
?сра?л не однозначнi за формою, але рiвнi за значенням. Ангел ?сра?л
сповiстить день Страшного суду для всiх мусульман.
3 Копти -- нащадки корiнного населення ?гипту. Сповiдають
християнство. Чисельнiсть бiльше 2 млн. чоловiк. Живуть у мiстечках
сучасного ?гипту. Коптська мова продовжувала розвиток стародавньо?
?гипетсько? мови. У XI--XII ст. почала вiдмирати. Зараз збереглася як
церковна мова коптiв.
4 Алiди -- нащадки Алi iбн Абi Тал?ба. У Алi iбн Абi Талiба
було багато дiтей вiд рiзних жiнок. Але найвiдомiшими були Хасая i Хусейн
вiд Фатiми, доньки пророка Мухаммеда, та Мухаммед iбн аль-Ханафiя. Чисельнi
нащадки Алi iбн Абi Талiба живуть i в наш час по всiх iсламських кра?нах.
Вони володiють правом носити зелену чалму й називатись се?дами чи шерифами.
5 Айяри ("волоцюги", "бурлаки") - загальна назва членiв
братств у мiстах ?раку, якi брали активну участь у релiгiйних та полiтичних
заворушеннях.
6 Лал емiра Юсуфа-- легендарний червоний рубiн розмiром з
долоню людини, який зберiгався в скарбницi Юсуфа iбн Ваджиха, оманського
правителя середини X ст.
7 Аль-Барiдi -- один iз правителiв Басри,
8 Водянi млини вiдомi в Грецi? з I ст. до н. е. Вiтряки
вперше вiдомi в Персi? з середини VII ст. н. е. Середньовiчнi хронiки та
автори постiйно згадують водянi млини в рiзних мiстах Багдадського халiфату.
1Мiнбар, мiмбор - пiдвищення на зразок кафедри зi схiдцями,
з якого в мечетi виголошу?ться проповiдь.
2 Бесмела -- назва молитовно? формули, яка почина?ться
словами з Корану: "Во iм'я Аллаха милостивого, милосердного".
3 Ракат -- комплекс релiгiйних формул i положень тiла, що
явля? собою елемент мусульмансько? молитви. Виконуючи ракат, богомолець
схиля?ться, ста? на колiна, пада? ниць, приказуючи при цьому славослов'я
Аллаху, його iмена, першу суру -- роздiл Корану -- i т. д.
4 Гiлян -- Пiвнiчний ?ран.
5 Злитки високо вуглецево? крицi, розмiром i
формою схожi на хокейну шайбу. Були предметом експорту iндiйських майстрiв з
Малабарського узбережжя.
6 "Аллах акбар" -- "Аллах великий".
7 Шам - так араби називають Дамаск.
8 Цей жахливий "рецепт" гартування крицi не вигадка автора,
а лише вiльний переказ середньовiчного рецепта.
9 Зiкр, або радiння,-- багаторазове згадування Аллаха, що
супроводиться легкими рухами тiла. В рiзних орденiв i сект малюнок рухiв мав
сво? особливостi.
10 Аль-хамр -- вино.
11Салах -- тут; Салах ад-Дiн.
112 Джубба -- довге верхн? вбрання, часто
прошите.
13 Рiзачка -- кривавий понос, дизентерiя.
1 Тарiда -- швидкохiдний корабель для перевезення коней,
яких на борту могло вмiститись i до чотирьох десяткiв.
2 Страта на хрестi довго практикувалася в арабських краях.
3 ?блiс--iм'я диявола.
4 Модфа-- найстародавнiший тип вогнепально? збро?, яка
складалася iз клепаного залiзного ствола на довгiм дерев'янiм держаку. Порох
пiдпалювався крiзь затравочний отвiр розпеченим залiзним прутом. Стрiляла
модфа невеличкими кам'яними та металевими ядрами. Вперше вiдомостi про
подiбну зброю з'явилася на рубежi XII i Х?П ст.
20. ПАСТКА В ТРЮМ?
1 Барiджа -- швидкохiдний корабель з ускладненим вiтрильним
набором. В ?ндiйському океанi барiджа застосовувалася головним чином пiратам
та мисливцями за африканськими рабами.
2 Нурцями на морських кораблях арабiв були негри. Вони
пiрнали i замазували спецiальною мастикою щiлини в обшивцi корабля.
Зiнджiв-нурцiв мали в сво?му складi команди всiх морських кораблiв.
3 Румпель -- важiль на верхнiй частинi вiсi керма, служить
для повороту керма.
4 Фитiха -- перша сура Корану. Текст фатiхи склада? основу
мусульмансько? молитви i чита?ться при вiдправi практично всiх
мусульманських обрядiв.
21. ЧАКЛУН
1 Бак -- носова частина корабля.
2 Арабськi забобони приписують свiтлим або блакитним очам
урочливiсть.
3 Да'? -- член секти iсма?лiтiв, посвячений в та?мне вчення,
що досягнув четвертого ступеня вта?мничення. Да'? були розповсюджувачами
вчення iсма?лiтiв - асасiнiв i ставали на чолi мiсцевих органiзацiй.
4 Мангрове дерево, мангри -- дерева та чагарi з вiчнозеленим
листям та надземними дихальними коренями. Ростуть в тропiках на межi моря та
материка, в смузi припливу та вiдпливу. 3 давнiх часiв арабськi мореплавцi
вивозили мангрову жердину з Мадагаскару до Аравi?, де вона йшла на рiзнi
будови та вироби, а кора використовувалась в чинбарствi.
5 Кумани -- половцi. Протягом останнiх десятилiть перед
татаро-монгольською навалою наймалися великими загонами в рiзних кра?нах
Близького та Середнього Сходу.
22. ПАПУГА-СП?ВРОЗМОВНИК
1 ?са -- ?сус Христос; iслам визна? його як одного iз
пророкiв.
2 Напрям Двох Ослiв -- зiрки Гамма та Дельта Рака,
по-арабськи "Аль-Химарайн".
3 Салят-аль-хаджа -- молитва на сповнення бажань.
4 Сук ар-рукик -- торжище невiльникiв у стародавньому
Багдадi.
23. ПАЦЮКИ ТА КРИЛАТ? РИБИ
1 Му'асим -- вiтер з очiкувано? сторони; звiдси назва вiтру
-- "мусон".
2 Дидбан (перс.) --той, що дивиться вперед.
3 Нiссан -- вiдповiда? квiтневi.
24. ШАЛЕНИЙ ВИХОР
1 Дорада -- скумбрi?вi риби. 3 давнiх часiв важливий об'?кт
риболовства.
2 Наффатiн артилерист, а також бо?ць, що був озбро?ний
сифоном до метання "грецького вогню" на вороже судно. "Грецький вогонь" був
горючою сумiшшю iз нафти, сiрки, смоли та селiтри; його не можна було
загасити водою.
3 Фарсах -- мiра довжини, приблизно 6 км.
4 Хазiран -- вiдповiда? мiсяцю червню.
5 Патамар -- iндiйське судно, зi щоглами, нахиленими пiд
кутом
до носа корабля. Оснащене навкiсними вiтрилами.
25. ПТАХИ ЛЕТЯТЬ ДО БЕРЕГА
1 Зухра -- планета Венера. Вважалась покровителькою кохання
та родючостi. Згiдно iз астрологi?ю iз Зухрою iз днiв по?дну?ться п'ятниця.
2 Високопоставлена ("Аль-Джах") -- Полярна зiрка.
3 Норiя -- споруда, з допомогою яко? черпають воду для
поливу, зрошення землi.
4 Кибла - напрям до Мекки, куди звертаються мусульмани пiд
час молитви. Кибла встановлена в зв'язку з тим, що в Меццi знаходиться
головний храм мусульман -- "Свята Кааба" з "Чорним каменем" ("Аль-Хаджар
аль-Асвад"). Всi мечетi, надгробки, могили мусульман будуються фасадом до
Мекки.
26. ЧУДЕСА В КАЛ?КУТ?
1 Харран -- мiсцевiсть у Пiвнiчнiй Месопотамi?.
2Адат -- комплекс племiнних звича?в.
3 У вiйськах та охоронi правителiв Захiдного (Малабарського)
узбережжя ?ндi? було найбiльше во?нiв з Ефiопi?, а серед кiннотникiв --
тюркiв iз континентально? Азi?.
4 Тут мова йде про китайськi кораблi -- джонки.
5 Питання визначення повнолiття, а значить i виконання таких
соцiальних функцiй, як сплата податкiв тощо, розгляда?ться в правилах
шарiату перш за все для того, щоб зобов'язати до виконання релiгiйних вимог,
зробити молоде поколiння вiдповiдальним перед мусульманським законом.
6 Пуджа -- ритуальна ?жа в iндiйських храмах.
27. РОЗПОВ?ДЬ ПОДОРОЖНЬОГО
1 Закят-- "милостиня очищення"; згiдно з шарiатом
сплачу?ться дорослим мусульманином, який ма? певний мiнiмум майна, i
пiдляга? розподiлу серед бiдних сирiт i самотнiх жiнок. У феодальних кра?нах
первинний закят перетворився в обов'язковий податок, який iшов на потреби
панiвного класу.
2Брахман -- представник вищо? касти в ?ндi?, професiйний
жрець у брахманiзмi та iнду?змi. Брахмани монополiзували вивчення й
тлумачення стародавнiх лiтературно-релiгiйних пам'яток ?ндi? -- Вед -- i
культову дiяльнiсть.
3 Шеттi -- представник однi?? з низьких каст, що займались
дрiбною торгiвлею.
4 Бетель -- сумiш листя перцю "бетель" iз сiм'ям ареково?
пальми та вапном. Вживають як жвачку для збудження нервово? системи.
5 Дхотi -- вид нацiонального одягу iндусiв. Склада?ться з
довго? смуги тканини, яка обгорта?ться навколо пояса i стегон.
6 Культ води завжди був домiнуючим у свiтоглядi жителiв
?ндостану, незалежно вiд того, до яко? релiгi?, касти чи народностi вони
належали.
7 Канун аль-авваль -- дванадцятий мiсяць, що вiдповiда?
грудню.
8 Лужок -- сузiр'я Пiвденного Хреста.
9 Геккон -- вид плазунiв, розповсюджений у пiвденних
широтах.
10 Аб6 -- вiдповiда? серпневi.
111 Канун ас-санiн -- вiдповiда? сiчню.
1 Куркур -- велике вантажне судно.
2 Вступ листа запозичено iз книги ?бн Хазма "Намисто
голубки".
3 Кунья -- прiзвисько, в яке входить слова абу (батько) та
iбн
(син).
4 Бандж -- одна з назв гашишу на Сходi.
5 Нахуда (перс.) -- власник судна.
6 Аль-хiласi -- темношкiрi моряки: виконували найважчу
роботу
i одержували найменшу платню. Аль-вахрi -- моряки - во?ни з Бахрейну;
серед корабельно? команди були в привiлейованому станi.
7 Калебаса -- посудина з висушеного гарбуза.
8 Аль-кахуль - спирт. Спосiб перегонки спирту був вiдомий
арабам ще з VIII ст.
9 Коран суворо забороня? давати позику пiд вiдсотки. Але
починаючи з перших вiкiв iсламу купцi знаходили рiзнi обманнi ходи, щоб
збiльшити свiй капiтал i обiйти заборону.
10 Кат -- вiчнозелена рослина. При жуваннi ?? молодих
пагонiв наступа? наркотична дiя. Зроста? i широко культиву?ться в Й?менi.
29. КНИГА МАНДР?В
1 Канбала -- в середнi вiки мiсцевiсть на схiдному узбережжi
Африки.
2 Аль-Кумр ("Мiсяць")-- Мадагаскар. Заростi мангрiв на
Мадагаскарi були одним з головних джерел арабського iмпорту деревини
3 "По обох рiчках..." -- тобто на Тiгрi i на ?вфратi.
4 "Зеленi води" -- тобто глибокi води. Так араби-мореплавцi
називали води вiдкритих просторiв морiв i океану з великою глибиною. "Бiлi
води" -- прибережнi райони мiлководдя та рифiв.
5 Ан-Насiр -- багдадський халiф iз роду Аббасидiв, правив у
1180--1225рр. Був тим халiфом, що почав впорядковувати державу i повертати
Багдаду колiшню славу пiсля кiлькох столiть занепаду.
6 Шейх Сiнан -- мiфiчний персонаж, який нiби закохався в
отрока-християнина, занедбав всi сво? справи i пiшов разом з отроком пасти
свинi.
7 Касида -- основна композицiйна форма арабсько? класично?
поезi?. Склада?ться з двох вступних частин i головно? -- панегiрично?.
8 Касба - фортеця, укрiплена частина мiста.
9 Змi?на трава i тигрова масть -- збуджуючi засоби. Чамп --
?ндокитай
10 Котрабульське-- знамените в середнi вiки вино з
котрабульських виноградникiв неподалiк Багдада.
11 Заманат -- форма викупу, за яко? замiн (той, хто сплачу?
за боржника його борг) хоче залишитись при цьому невiдомим.
12 Баркi -- iндiйська назва пiратiв у захiднiй частинi
?ндiйського океану.
13 Аллеманiя -- Нiмеччина.
14 ?мам -- в даному випадку той, хто керу? молитвою багатьох
людей.
15 Гасаб -- на вiдмiну вiд приховано? крадiжки вiдверте
примусове захоплення чужого майна.
16 Пайса -- монета у середньовiчнiй ?ндi?.
17Зурна (перс. "сурна") -- дослiвно "святкова флейта".
Близька до гобоя.
17 Текi? - мусульманська оселя на зразок монастиря.
19 Бахранi -- темношкiрi жителi Бахрейну.
30. КНИЖНИК I МАНДР?ВЕЦЬ
1 Гулим -- так називали молодих рабiв (не чорношкiрих).
2 Салят-аль-джума -- п'ятнична молитва.
3 Харiджити -- одна з течiй в iсламi, яка виникла в VII ст.
За вченням харiджитiв, халiфом може бути кожен вибраний общиною мусульманин.
Вiдзначались граничною нетерпимiстю по вiдношенню до полiтичних та
iдеологiчних противникiв, якi мали бути знищенi як "вiровiдступники" та
"?ретики".
* Тут i далi пояснення незрозумiлих слiв у кiнцi тексту.
Популярность: 20, Last-modified: Mon, 10 Mar 2008 23:58:08 GMT