Михводiй. Вiд нього на все подвiр'я несло сивухою, цибулею i козлятиною. Вiн час вiд часу погикував. - Баламуте! Ти вже ?х упорав? Бо я чекав, чекав тебе та вирiшив, що час тобi помогти. Вiдчиняй ворота, я сво?х укоськав... Вiн не договорив, бо ще почулись голоси Тетяни i малого. Омелько розчинив ворота i при примарнiм свiтлi молодика побачив, що на гнiдковi возсiда?-хита?ться Михводiй. На луцi сiдла в нього лежить поперек важенна гакiвниця. Вiн ?? правицею пiдтриму?, а в лiвицi у нього поводи двох коней. На одному конi ледь сидить п'яний, як чiп, гайдук. На другому конi поперек, як лантух, лежить другий. За тими кiньми стоять Тетяна i малий з Буланком i Лиском. - Заходьте. - Тiльки проговорив Омелько, як Буланко, вiдтрутивши грудьми чужих коней, потяг i хлопчика, i Лиска у двiр. Коли всi опинились у дворi, Тетяна i Омелько взялися за стулки ворiт. Як зiйшлися стулки ворiт - козак i молодиця зiштовхнулися лице в лице. Тетяна тихо спитала: - Що робитимеш, козаче? - Поки що вiдбився, але треба тiкати... - Ой бiда, а я ж тобi хотiла сорочку пошити. - Поший, як вiда?ш. А мережу нехай нiма зробить. - Ну все ти зна?ш! Ну просто сатана - дивлюсь я на тебе, а менi аж млосно ста?... - Ой голубонько моя золота! - Омелько нишком, але мiцно прихопив ?? за перси. - Я теж млiю. Але зараз не час. Пiсля Покрови при?ду по сорочку... - Омельку! - Затинаючись по-п'яному, покликав Михводiй. - Поможи менi з коня злiзти! - Слухай, голубонько, поки я тут з козолупом, насмикай менi моркви, як не шкода - цiлу торбу. - Не шкода, та вона ще тонюсiнька. - Не бери собi в голову. Насмикай i змий. Та живо, бо пiсля перших пiвнiв рушаю.... Омелько пiдставив плече Михводiю, i той, крекчучи та стогнучи, перекотився з коня i гупнув чоботами по землi. Тодi дрiбними кроками пiдчапав до гайдука, що лежав поперек сiдла. Лiвицею взявся за чубок коня, а правицею добре прихопив за пояс i як би малого хлопчика зняв iз коня i поставив на землю. Але той не втримався i впав навзнак. - Тьху! - Михводiй сплюнув. - Ще й козаком себе назвав. Тобi, лайдаку, не горiлку пити, а сцяки з-пiд старо? льохи!.. Ану вже ти, злазь i стiй! Михводiй прихопив верхiвця за душу, пiдняв iз сiдла i поставив на ноги. Всi кинули все i з'юрмились навколо. Очi повитрiщали: де така сила в людських руках бачена? - Оце так руки в чоловiка. То ви, дядьку, й коня можете пiдняти. - Спитала зчудована козолуповою силою Настя. - Невiсточко! - Кахикнув Михводiй. - Якого там коня, як я сво? ноги не можу пiдняти! Добра б йому не було. Не слухаються i все... Омельку, садови ?х до столу. Омелько посадовив сво?х ворогiв за стiл. Але тiльки один мiг сидiти - здоровило iз розбитою вилицею. Тро? iнших - п'янi i помордований чорнявий упали головами на стiл. Настя поклала грошi на кут столу i стала перед Омельком. Тут i Христя через городи приспiла майже бiгцем i виставила з кошика на стiл Омелькову баклагу з оковитою та глек iз медом, - Хух! Таки встигла. - От дякую тобi, господине! - Омелько встав, взяв руку Христi i поцiлував. - Спасибi й вам голубоньки, за турботи i ласку! Щоб ви згадували нашу тиху вечерю, дарую вам ось що: Тетянi - теличку, Настi - баранця й овечок, Христинi - волика, щоб не орала бовкуном!.. А ми ще трохи посидимо, погуторимо ось iз "козаками" та й подамося пiсля перших пiвнiв. Омелько вклав кожнiй по щирому йоахимсталяру. - Та за що ж такi дарунки?! - Почала заламувати руки Настя. - Та якось воно менi нiяково!.. Та воно нi за що...! Що я людям скажу?! - От завела! - Пхикнула Христя. - Що вони тобi, сповiдники?! - А як спитають?! - не вгавала Настя. - Та збреши, от вже недорiка! - Розсердилась Тетяна. - Досить вам, дiвчата! - Христя прихопила обох за рукави. - Тут чоловiча розмова. Хiба не бачите? Пiшли до хати! - Синку! - Покликав Омелько - Прив'яжи коней до конов'язi. Бачиш, он пiд стайнею кiльця? Та мерщiй iди сюди! Михводiй притулився спиною до стовбура грушi, а лiву ногу пiдняв обома руками i поклав на лаву. - Ану, Омельку, налий менi чарчину! Якого вона смаку? - Михводiю! Я ?ду до лiсу порiшити того перевертня. Ти зо мною? Чи в селi лиша?шся? - Та з тобою, Баламуте! Яка мова! - Тодi забудь про оковиту. Нехай вони дудлять, щоб не всрались, як почну ?м роги правити... Здоровань вже зовсiм оклигав, спробував поворушити руками, але застогнав вiд болю. - Випий горiлочки - легше стане! - Омелько нацiдив з баклаги повну глиняну чару оковито?. I залив у пельку пов'язаному. Той пожадливо випив i мовчав. Тим часом Михводiй повернувся другим боком на лавi i помiняв ногу. I наче не дивився, а тiльки кинув руку за спину одного п'яного. I вже п'яний пiдiймався над столом, бо Михводiй заломив йому руку за спину сво? лабетою. Стискав кулак "козака", в якому було втиснуто захалявний нiж. - Воно думало, що я старе ледащо? Воно думало, що я не бачу? Воно думало, що воно мене зарiже! При цих словах Михводiй перехопив руку ворога лiвою i крутонув щосили. Два рази хруснула кiстка. - А-а-а-а-аааа! - Прохрипiв, просичав "козак" i дохлим пiвнем упав на стiл. - От тобi й "а"! - Гупнув кулаком по столу Михводiй. - Кого ще клишоруким зробити, гниди панськi? Здоровань затрусився, роздивляючись на неживу, поламану кисть товариша. Стогнав, зводячи голову, чорнявий. Пов'язка в нього збилась i було видно, що око в нього повереджене, заплиле. Третiй ще тiльки сопiв п'яним вiддихом. - Омельку! Ти в нас характерник - приведи його до пам'ятi. - Пiднiми йому писок! - Злiсно проказав козак. Раз - i вiн миттю висмикнув стрiлу iз сагайдака i вколов у ямку пiд нижньою губою. Тонкою ниткою почурiла темна кров на дошки стола. П'яний гайдук тихо заскиглив, застогнав. Розклепив очi i пiдвiв обидвi тремтячi руки, щоб вiдштовхнути стрiлу. - Не рипайся. Бо тобi обидвi руки поламаю... Омельку, пане-брате, отому залий оковити, бо ще здохне. Бач яке лайно слабодухе виявилось. Йому на лавi сидiти та микати на гребенi, а воно на коня залiзло. Омелько силою залив горiлки, i той трохи порожевiшав, бо й при свiчцi було видно, що вiн геть сiрий лицем, ну як мрець. - Ось що, сологуби ви сранi. - Делiкатно звернувся до них Омелько. - Я вам вже який день сво? вмiння показую, а ви менi все не вiрите, що я сильнiший за вас. Ви от дума?те, що в мене пальцi слабшi, нiж у нашого, славного пана козолупа? Дивiться! - Омелько витяг йоахимсталяр i спокiйно зiгнув його навпiл. - До чого це я? До того, що цими пальцями я вам очi повиколупую. Тiльки одному лишу одне око. Вiн вас додому поведе... Але можу i так вiдпустити... Якщо скажете, де твiй i твiй кiнь! - Вiн рвучко повернувся до чорнявого i дебелого. Чорнявий мовчав, а дебелого вже трусило вiд страху. I вiн попрохав: - Дай ще оковито? - у горлi сушить... Омелько залив йому порцiю оковито?. - Коней стереже наш хлопець молодий... навпроти торжища... - Далi кажи! - А пан у дiбровi з Петром... - А чого ви мене по дво? пасли? Невже удвох думали впоратись зо мною? - Та дудар нахвалявся, що Михводiй сказав: "Оце розговi?мося з Омелечком. Оце вип'?мо! Оце вдаримо лихом об землю. " Та ще... - Що "та ще"?! - На торжищi всi казали, що козак добре впився, бо срiбняки за шмат полотна кидав i щирий таляр дав за мiшок ракiв... - Значить кажеш, що мали надiю, як я уп'юсь до всрачу, то мене п'яного поборка?те?.. - Та виходить, що саме так... Дай ще оковито? - горло сохне... - Надпий! Менi не шкода... А ти, Михводiю, скажи менi: а куди ти ?хню зброю подiв? - А ?хнi списи у сусiда в стрiсi, а шабельки-угорочки пiд кроквами на шворочцi... - Добре, нехай так... А тепер, сологуби сранi, крiм тебе - очкура, ти просто сiльське бидло, ведiть мене до вашого пана. А щоб ви не втекли i не рипались, малий вас роззу?. Щоб не було бiди, поки роззуватиме, Михводiй триматиме вас за горлянку. Малий, тягни чоботи з оцього дебелого очкура. Михводiй же великим i вказiвним пальцем прихопив дебелого за адамове яблуко. Коли малий знiмав чоботи з чорнявого, з онуч посипались монети. - Ха-ха-ха! Хохо-хооо! - Заходився реготом Михводiй i ледь ненавмисне не задушив чорнявого. Омелько тiльки криво усмiхався i барабанив пальцями по дзвiнкiй глинянiй чарчинi. Коли малий постягав з усiх чоботи, Омелько по-одному клав ?х лицем на спориш. Ставив чобiт на шию, а Михводiй кiлком, висмикнутим з тину, бив кiлька разiв по п'ятах. Бив вiд душi. Тро? лише стогнали i харчали, а чорнявенький зомлiв. - Синку, тепер швиденько узуй ?х! Та онучi не мотай! Поки намота?ш - п'яти так спухнуть, що не влiзуть i у халяву... Нарештi i першi пiвнi запiяли. Омелько i Михводiй посадовили полоненикiв по два на коня. I всiм пов'язали руки за спину, а ноги стягли мотузами пiд черевом коней. Омелько пiдсадив Михводiя на гнiдого. А малий вилiз на бительню, з не? вже скочив у сiдло. Коли вони ви?здили з двору, iз тiнi з'явилась Тетяна i подала Омельковi повну торбинку. У кiнцi кутка, аж бiля другого мiстка, ревiла, свистiла, гула Панькова дуда. I стугонiла земля пiд ударами залiзних парубоцьких нiг. ?хали тим шляхом, що вперше - бродом, а тодi рiнню, рiчковою долиною. Та на торжище не ви?хали. Там гомонiли люди, хтось, грав на скрипцi "горлицю". Звiдтiля тягло молочним, волячим духом, кiнським потом, дьогтем i смолистим димом вогнищ та пахощами кулiша з салом, рибною юшкою, густим духом часнику й цибулi. Кiлька разiв повiяло хмiльним медом. Вони про?хали пiд самим урвищем берега, пiд самим торжищем. Собаки при возах забрехали на вершникiв. Але нiхто на торжищi не сполошився, не поцiкавився: на кого брешуть собаки? - Безпечнi люди, Михводiю. - I дурнi, i безпечнi, пане-брате! Пробасив Михводiй. Вартового з кiньми вони знайшли швидко. Вiн зморено спав. I хоч конi заiржали, почувши сво?х, вiн не збудився. Омелько обережно забрав вiд нього зброю, ударив пiд дих. I поки той харчав i гикав вiд болю, зав'язав йому руки за спиною... Коли вже пiднiмались пологим схилом, Омелько спитав чорнявого: - Як знайшли? - Собака твiй вивiв... Його iз сукою панською прихопили. - Поспiшив запопадливий здоровань у бiлiй свитi. - Тебе питаю? - Я мовчу, я мовчу! - Поспiшив полонений запевнити Омелька. А чорнявий не вiдповiв. - Добре, добре! Ти, вiрний пес панський, ще побачиш, як вiн тебе першого i продасть. Тепер слухайте мене уважно. А хто недочу? i не втямить, той - покiйник... До вашо? галявини звiдсiля бiльше милi. Зараз нiч. Отут ми затагану?мо. Щоб менi не було з вами зайвого клопоту, сидiть на конях. I Омелько прив'язав окремiшньо кожного коня до дерева на невеликiй галявинi. Михводiй з допомогою Омелька спiшився i присiв пiд дубом. Вiн викресав вогонь i запалив? нота. Малий i козак навпомацки назбирали добру купу гiлок та шишок. Бiля самих коней з бранцями козак в пiтьмах викопав ямку для вогнища. Засипав туди все паливо i розвiв вогонь. Малий вкляк бiля вогню i пiдправляв сухi гiлочки. Омелько тихо потяг його за рукав. Вiд вогню у затiнок. Зашепотiв на вухо. - Бачиш, де бувалий степовик сидить? У затiнку. Навiть? нота шапкою прикрив, щоб i жаринки хто чужий не помiтив. Ми тут з тобою в затiнку. А нашi вороги освiтленi. До всього, ?м страшенно боляче i страшенно мулько сидiти верхи... Ходи тихенько до Михводiя та спитай, чи хоче вiн ?сти? Малий нечутно i швидко прослизнув до Михводiя. - Дядечко Михводiю! Батько Омелько питають: чи хочете ви ?сти? - Нi? - ?жте без мене - я на чатах. Омелько видобув iз торби вертуту i вломив по доброму шмату. - Смачно? - Ой, смачно! Я такого в життi не ?в. - А вже! Для подорожi рiч найкраща. Ще вони не до?ли останнi крихти, як занепоко?лись, завихали конi. Михводiй пiдвiвся на одне колiно i заклав тлiючого? нота в курок гакiвницi. I ось на галявину вилетiли здоровенний чорний пес i строката мисливська сука. Пес зразу ж упав на землю i плазом, скиглячи та повискуючи, нiби i скаржачись i вибачаючись, поповз до Омелька. Сука спинилась посерединi галявини, поводила мордою, принюхуючись, i привiтливо помахувала хвостом. - Сучий ти сину, Бубка! Почув нас, почув... Здоровенний одновухий пес, з подертою шкiрою, з погано виго?ними ранами по всьому схудлому тiлi, перевернувся догори лапами i обпiсявся, коли Омелько почухав його по пiдщелеп'ю. - Я ж тобi сказав: твiй пес нас на тебе вивiв, заговорив дебелий бранець у бiлiй свитi. Пес пiдвiвся i тепер терся лобом об новi штани хлопчика. Пiдiйшла сука. Приязно помахувала хвостом. Омелько, присiвши навпочiпки, почухав ?? по чубку, потiм злегка поторсав по пiдщелеп'ю. - Синку, - прошепотiв вiн, - тепер ми вiзьмемо собак та пiдемо до пана в гостi. Омелько перевiрив пiстолi за поясом, попiдкасував поли каптана по- турецькому, пiд пояс. Перевiрив, чи легко виймаються шабля i чингал iз пiхов. Помацав пiд ногами, знайшов шишку i легенько кинув у Михводiя. - Ти? - Зразу ж спитав Михводiй у темряву. Омелько у вiдповiдь тричi тихо свиснув дроздом... Яскрава тоненька скибка молодика почала знижуватись до верховiття, коли малий i козак пiдiйшли до краю соснового лiсу. Там, за неглибокою опадкою, починався дубовий гай. - Батьку! - Он вогник! - Зашепотiв малий, шарпаючи Омелька за рукав. Омелько придивився у темряву туди, куди показував малий, нахилив голову в один бiк, у другий. - Дiйсно, синку, вогонь горить, - Зашепотiв вiн на вухо малому. - Зараз пiдемо помалу i обережно, обережно. Став ногу i мацай пальцями - чи нема гiлочки пiд ногами, щоб не трiснула, i нас не почули. - Батьку, а ви як? У вас чоботи. - Ех ти, козаче! - Омелько торкнув ногу малого сво?ми босими пальцями. - А ви ж були у чоботах?! - Тихо... Ось вiзьми морквину. Надкуси, пожуй, щоб навколо запахло. Наджований корiнець тримай у зубах. Якщо конi не загнузданi - дамо коням. Морква для них ласощi i принада. Собаки були весь час бiля них. Омелько й хлопчик iшли поволi. Сторожко спиняючись раз-по-раз, прислухаючись до найслабiшого звуку. А вогник то зникав за стовбурами дерев, то знов манив до себе. I раптом вони вийшли до широко? галявини. В протилежному вiд них кутку галявини горiло багаття. При багаттi було дво?. Один лежав, накрившись буркою, другий сидiв, обхопивши обома руками ствол самопалу, а колiнами затиснувши ложе. Голову вiн поклав на руки. На галявинi паслося три коня. Омелько i малий вклякли за кущиком, а тодi i на черево лягли. Бубка i сука строката спочатку спинились i стояли бiля них. Та потiм сука, певно ?й набридло стояти бiля козака i хлопчика, побiгла до вогнища. Бубка за нею. Вартовий, стрепенувся, але побачивши веселу суку i пса, щось зашамотiв та краще обгорнувся свиткою. Сука поткнулась до сплячого пiд буркою. З-пiд бурки з'явилась рука в кольчузi i наручнику, погладила суку i знов сховалась пiд буркою. - Помалу повзи он до того коня. Дай йому моркви. Якщо вiзьме, ще давай по куснику i сам вiдповзай назад i пiдманюй його. Та тихо-тихо i поволi-поволi. Та не бiйся, якщо прокинуться i побачать тебе. Ти бiжи отуди. А я ?х поцiлю. Ну, з Богом, синку! Так вони i зробили: плазом вислизнули на галявину. У високiй травi пiдповзли до коней. А конi тi були стриноженi ремiнними триногами на турецький спосiб. Тож Омельковi довелося подлубатись, поки розщiбнув усi пряжки. Та все обiйшлося тихо, бо, поки вiн вовтузився iз путами, малий принаджував ?х кусниками моркви. Потiм потихеньку, помаленьку, припавши геть до землi, повели ?х iз галявини. Повели спочатку через дiброву, а там вже сосняком. I ще до третiх пiвнiв вивели на сво? стiйбище. I на ?хнiй галявинi горiв вогонь, але дiбрати, де саме прича?вся Михводiй зразу ?м не вдалося. Всi конi були на прив'язi, як i перше. Але непоко?лись. Бо вершники, яких було на них пов'язано, корчились, стогнали, лаялись пошепки i крiзь зуби. А чорнявий лежав непритомний на кiнському чубку лицем. Омелько пiдсадив Михводiя на гнiдого. Малого пiдсадив на Лиска. Сам злетiв на Буланка. А викраденi конi були вже мiцно прив'язанi Михводi?м до сосонки. - Ну, "козаки", ?демо. Тiльки хто подасть знак ?м, той мрець. - Неголосно, але гостро попередив Омелько. - А того, хто набере води в рота, вiдпущу ще до схiд сонця. Довго перебирав стрiли-свижки, поки знайшов потрiбну. Викресав вогонь i пiдпалив? нота. За якийсь час свижка зачадiла i запалала червоним вогнем. Омелько повiв всю дивну батову неквапним кроком до панського стiйбища. У витягнутiй руцi вiн тримав палаючу, шиплячу i чадячу стрiлу. Знов до них прибiгли собаки. Гавкнули кiлька разiв на смердючий смолоскип. Але Омелько до них по свиснув якось тонко i переливчасте, i вони замовкли i вже не подавали голосу i не вiдбiгали вiд батови. Омелько не поспiшав. Спинявся багато разiв. Подовгу прислухався. Поки дiстались на мiсце, спалив аж три свижки. Потiм вiн сказав малому: - Я навмисне зволiкав час. Нам треба було прийти ще в темрявi. Але тодi, коли пiсля того небавом настане о пiвнях. Це було найважче. Одному це легко. А ?х аж п'ятеро та на конях. Я боявся, що хтось iз них крикне на пiдходi i збудить пана i його джуру. - Батьку! Ви боялись, що пан у бронi i ви його не подужа?те? - Нi. Я знав, що я його впораю! Я боявся, що хтось iз його гайдукiв крикне, i менi тодi доведеться того крикуна забити. От чого боявся! Я тодi був страшенно лютий. Але марного душогубства не хотiв. Бог бачить. - А чого, батьку? - Того, що вони дурнi. Дурнiв треба добре бити, щоб розуму навчити... Але вбивати не варто... Та й калiчити не треба... Але я нiчого Михводiю не сказав тодi, що вiн тому похлiбнику руку покалiчив. Не добре воно вийшло, калiку по свiту пустив. Але що зробиш - самi полiзли в барлiг до ведмедя... Вiн ?х не запрошував у гостi... Михводiй - вiн Михводiй. Вiн так лама? ворогiв, я - по-iншому. - А як ви, батьку, розкажiть? - Синку, хiба ти не бачив? Я ж при тобi лишив пановi i джурi одного на двох доброго нiмецького коня. Вони спокiйно могли втекти удвох. Я ?м i прохiд лишив вiльний. То чи вони вдвох утекли? - Як удвох? Та пан же скинув свого джуру на землю. I сам, як скажений, погнав коня чвалом. Бо вiн боягуз. - От бач: i ти, i всi побачили, що ?хнiй пан - лайно i тiльки сам хоче жити. А всi iншi нехай пропадуть. - Батьку, батьку! А ви бачили, як вони всi затрусились, коли ви крикнули пану: "Мiняю тво?х воякiв на твою зброю! Вiддаси зброю - звiльню тво?х лотрiв. Не вiддаси - почну рубати"!? Я й справдi подумав, що ви того чорнявого справдi зарубали. Бо вiн крикнув i враз захлинувся. - То хитрiсть, синку. Я його кидаю в траву. Б'ю шаблею у траву бiля його голови. I одночасно носаком б'ю його по п'ятах. Вiд такого болю не те що людина, бугай зомлi?! От вiн i зомлiв, i пелька йому заткнулась. На вiйнi, синку, без хитростi не переможеш. - Батьку, батьку, а оцей очкур, вiн не замислив хитрiсть - убити Михводiя? - Вiн таки справдi очкур, а не козак. Вiн по?хав до Настi проситись у прийми. Ти ж сам чув i бачив - вiн у мене вимолив сумного коня, а не верхового. - А Настя його прийме? - А куди вона, вдова, дiнеться? На господарствi чоловiк потрiбен. А вiн хлоп дужий - на ньому й орати можна... Ну, синку, тепер скачемо в Грушки! - А там рiчка ?? I пiчкурi там теж ?? - О, там славна рiчка Роставиця протiка?! I дно там пiщане. I течiя хороша. Там повно пiчкурiв на пiску пасеться. А в ямах там отакеннi окунi. На бистринi на плесах голованi грають... Райське мiсце. Ну, синку, помчали в Грушки. Гайда! 11. КОЗАЦЬКА ШАПКА Вони промчали чвалом може з десять миль, нi на хвилю не стишуючи бiгу. Через лiс, через перелiс, через болiтце, через оболонь та через старезну дiброву i опинились у славному селi Грушках. Дивне було село. Нiби кiлька невеликих сiл по обох боках покрученого русла славно? Роставицi. Кожен куток було оточено стiною гострого пакiлля. Вони ви?хали просто на торжище, що розкинулось посерединi мiж трьома укрiпленими кутками. Люди вже вiдбули вранiшню службу, i з кожною хвилею рух i галас на майданi посилювався. Але коли на торжищi з'явились Омелько з малим, та ще двома кiньми на арканi, торжище почало стихати. Все бiльше людей почало обертатись на мандрiвцiв. Омелько всмiхався i кланявся на всi боки, ледь пiднiмаючи шапку. Так вони до?хали до самого стовпа в центрi майдану. I тут вiн враз здибив коня. Вдарив по сухому дзвiнкому стовпу рукояттю нагая. I запитав так голосно, щоб чули люди. - Що ти там чу?ш, Iване? I тi, хто стояв найближче до стовпа, потiм присягались, що сво?ми власними вухами чули, як вусата голова на палi вiдповiла якимось рипiнням наче, чи що воно: - Буде всiм, буде ?м... Буланко тупцював, здиблений, не опадав на землю переднiми. Омелько ще постукав по стовпу i спитав: - Кому буде? Кому? Але напiвзогнила чорна голова на це тiльки шкiрила великi Бiлi зуби з-пiд рудих вусiв. - Бач, синку, мовчить. Образився, що збудив його. Ну, тодi спи спокiйно, Iване! Це все майже прокричав Омелько i опустив коня переднiми на землю. Всi, хто стояв найближче, хрестились i перезирались мовчки: "До чого воно оце?.. До яко? ще бiди?... " Але поки хтось отямився, козак з хлопчиком вже потрюхали з торжища короткою риссю. - Батьку, батьку! Хто це такий?! - Вже на дорозi до зарiчного кутка спитав хлопчик. - Це небiж Михводiя... Ну й Михводiй! I жарти в нього такi, як i його рукомесло. Я його тодi питаю: "Де твiй небiж? Вiн менi потрiбен" А Михводiй вiдповiда? менi: "Вiн все пив-гуляв, зi шляхтою сварився, а тепер стирчить у Грушках на торжищi. " Ну, я й подумав, що вiн, як i його дядько, дурiв тут на ярмарку... А воно, бач, кат йому голову втяв i на палю настромив! - А вiн був поганий чи хороший? - Це був наш чоловiк! Тiльки дуже необачний. Видно, когось iз шляхти порiшив або скалiчив навiки. Не встигли вони спiшитись, як вже ?м ворота вiдкривали i назустрiч поспiшали цiлою юрбою i дорослi, й дiти. А попереду всiх невисокий бiлобородий чоловiк iз блакитними яскравими очима. Тiльки вiн дуже ?х мружив. Омелька i хлопчика i ?хнiх коней оточили з усiх бокiв дiти. Господиня, висока поважна жiнка, запрошувала до хати, але Омелько вибачився, цiлуючи ручку. - Господине, моя матiнко! Ми з малим у дорозi. Поспiша?мо. Треба з тво?м господарем поговорити - та й далi! - Якби тебе не знала, то... Коней напо?ти, вiвса всипати? - Поводiть, поводiть, нехай охолонуть. Синку, передай господарям поводи! Нехай поводять. Вони втрьох: Омелько, малий i дяк зайшли до хазяйсько? майстернi - просторого вибiленого зрубу. Пахло рiзним сухим деревом, оливою, смолистою стружкою i ще якимись незнайомими, та однак при?мними, пахощами. По-пiд стiнами стояли дошки просто виструганi, прооливленi, наче запiтнiлi, за? рунтованi i вже промальованi по-першому разу. Омелько поклав на верстат перекиднi торби i видобув iз глибини згорток iз окулярами i книгою. - Боже! Загинув! Царство йому небесне! Упокiй, Господи, його душу... - Пропали хлопцi... Наскочили на татарський чамбул на переправi... Мене Бог цього разу помилував... А хлопцiв побили... Окуляри тобi... Дяк Лука почепив собi на носа цi скельця на дротинах. Та й заходився перегортати цупкi сторiнки книги, закапанi свiчним воском. - Кринцi, царство йому Небесне, не можу подякувати! Але тобi вiд мене i вiд усi?? нашо? громади дякую, дякую, дякую! Тепер скiнчу переписувати псалми. - Братчику Лука! А ти йому нiчого не говорив, не натякав про чисту книгу? - Нi. Про книгу не було нi слова... А тепер я бачу, що ти щось хочеш дуже й дуже важливе менi сказати?.. - Синку, зачини дверi на засувку! Омелько розв'язав гаманець i висипав з нього загарбане турками у християн добро. - Я не знаю, що з цими цяцьками робити. Може, цих дiвчат вбили? Може, у Крим вже загнали? I де ?х шукати? I кого шукати?.. Вiзьми, почепи на Варварi чи на Параскевi... Ну, та краще мене зна?ш, не менi тебе вчити. Але ось найголовнiше. Омелько розв'язав вузличок iз блакитними шахвiрами i поклав ?х на долоню дяковi. Дяк Дука розглядав ?х i крiзь скельця, i без окулярiв. I на свiтло роздивлявся. - Це нехай буде на шати вашiй Божiй Матерi. Нi в однiй церквi до самого Ки?ва не буде таких самоцвiтiв. - Омельку, Омельку! Це такi коштовнi каменi, що вiд них буде диявольська спокуса. I нам буде небезпека i вiд злодi?в i вiд ляхiв, що й не сказати. ?х тiльки у Печери можна сховати. ?дине надiйне мiсце. Тiльки в Печери вiддай. I хай тобi Бог помага?! - Нехай буде так. А тепер ось що: ми з малим знайшли в лiсi золоту оздобу вiд рукоятi меча. Так мислю, що чотири золотники буде. Може, й бiльше. Це даю на вашу церкву. Але й ти зроби нам з малим ласку - змалюй до Михайла ще невеличку "Покрову". Так на лiкоть i два вершки заввишки. Он як отой блят, що пiд вiкном сто?ть. Невеликий такий. Якраз би згодився пiд нашу "Покрову". Та вималюй унизу наших хлопцiв, кого пам'ята?ш. А попереду всiх отамана нашого i Кринку. Отамана пiд праву руку Матерi Божо?, а Кринку пiд лiву. Вiн був сердечною людиною, йому ближче й до серця стояти. - Ой Омелечку, часу геть нема. Треба до Покрови два образи скiнчити... I тобi теж треба до Михайла... - Тепер у тебе окуляри ?, швидше сво? образи викiнчиш - наш почнеш. I ще одне, братчику Лука! Оце iду в Степ, а нечистий все менi спокуси пiдставля?. I як хитро - на грiхом мене вiдхиля? з путi, а добрими дiлами вiдволiка?... Слухай, поворожи менi на Письмi! - Я сьогоднi не можу - аери не вiдчуваю. А от нехай твiй малий пiде i скаже мо?й Улянi, щоб вона принесла Письмо i привела Iлька. Поки малий ходив до хати по дячиху, Омелько почав оглядати дерево, заготоване до малярства. Нахилився раптом i з-пiд самого низу витяг темно-вохристу дошку iз сильним смоляним запахом. Завдовжки була до трьох лiктiв, завширшки з п'ять вершкiв, а завтовшки i до вершка не доходила. - Не знаю чого, а взяв та й виторгував у вiрмен на ярмарку в Бiлiй. Аж iз само? Кафи привезли. На такiм деревi ще не писав. Навiть не знаю, що на нiм робили. Завузьке. А рiзати, кле?ти, на шпони брати - стiльки мороки. - Щоб не було мороки - вiддай менi. - Ти це жартома, чи справдi? Воно тобi дуже потрiбне? - Якби ти знав, як воно менi потрiбне, ти б сам менi його подав! - Ну, тодi бери. Тут повернувся малий i дячиха Уляна привела маленького хлопчика та принесла велику книгу в темнiй шкiрянiй палiтурцi. - От спасибi. Та ходи, збери чогось козакам у дорогу. - Та вже готую. - Поважно вiдповiла дячиха Уляна i неквапно вийшла з майстернi. - Iлько, дитино!, Вiдкрий нам Письмо, де хочеш. I покажи нам тi слова, якi тобi сподобаються. Всi мовчки встали i перехрестились. I маленький хлопчик Iлько перехрестився та й полiз на лаву. Став на лавi навколiшки i почав гортати Письмо. Все гортав, гортав, спиняючись i приглядаючись до аркушiв. Нараз викинув уперед руку i показав пальчиком червону лiтеру. Знов всi перехрестились. I дяк Лука дзвiнким, чистим голосом прочитав- проспiвав: - "I багато з тих, що сплять у поросi земному, прокинуться: однi на життя вiчне, другi на вiчний сором та ганьбу"... Зрозумiв? - Не зрозумiв, що воно менi каже, - вiдказав Омелько. - Але стало геть легко, як ти прочитав! - Тодi хай по цих словах сповниться воля Божа. Амiнь! Омелько забрав перекиднi торби i пахучу золотаву дошку. I всi вони вийшли на подвiр'я. Там дяковi хлопцi все водили по колу коней. Омелько ув'язав до торокiв перекиднi торби, а при сiдлi одного iз захоплених коней припасував даровану дошку. Як завжди при зупинках, збрую, сiдла i торби обдивився уважно i навiть обмацав всi зав'язки та защiбки. А тодi сам напо?в, спочатку сам скуштувавши воду - чи не холодна часом? Дячиха Уляна чекала стоячи бiля дверей низько? старосвiтсько? хати, але охайно? та причепурено? бiлою i червоною глиною. Як Омелько напо?в коней, взяла iз призьби два полотняних згортки i пiднесла Омельковi. - Як смакуватиме, то згада?ш, а як буде глевке - пола?ш. А все згада?ш. А оце - тво?му джурi молодому. Нехай носить на здоров'я. Омелько приклався до ручки господинi i, прокашлявшись, проказав: - Господине моя, матiнко! Як збрехати, то де й слова беруться. Як хочеш добру рiч висловити, то й слiв обмаль. Тому просто тобi кажу: ти наша щира рятувальниця. Вклоняюсь тобi i дякую. Омелько низько вклонився i вiдступив на крок так, що малий опинився перед Уляною. Вiн озирнувся на Омелька: "Що робити? " Але Омелько тiльки посмiхався. Тодi малий ступив уперед, схопив обома руками руку господинi, i поцiлував i майже прокричав: - Спасибi! Спасибi! I всi весело засмiялись. А за мить вже козак i хлопчик вилетiли з двору i помчали до Роставицi, до броду. Переправились через рiчку, проскакали до лiсу, потiм лiсом зробили гак i знову переправились через рiчку, але iншим бродом. Отут ?х i Бубка наздогнав. I тепер, вже з Бубкою, вони з'явились на торговищi. Не звертаючи нi на кого уваги, Омелько пiдiгнав коней до воза, з якого кушнiр продавав i смушки i шапки. Не злазячи з коня, Омелько перемiряв кiлька шапок, поки не вибрав собi волохату сiру кучму. А малому купив чорну мазницю з червоною стрiчкою та зеленим суконним дном. Ще купив малому червоний пояс, теж не злазячи з коня. Скрiзь, куди вони потикались верхи, люд швиденько вiдступав i навколо них утворювалась порожнеча. На остаток Омелько з усi?ю батовою знов опинився пiд палею, з яко? шкiрила зуби Iванова голова. Вiн поставив Буланка впритул до палi. Поляскав коня по ши?, щось просвистiв коневi на вухо i враз, ставши на сiдло, звiвся на весь зрiст. Потягся до Iваново? голови i настромив на не? свою стару шапку iз червоним шликом. Торжище завмерло. Тiльки було чути, як вовтузиться i рохка? порося в лантусi старенько? криво? бабусi. Все торжище тепер бачило Омелька. - Християни! Ото, як молодицi без намiтки, так i козаку - без шапки. Хто з Iваново? голови скине шапку, того вхоплять три трясцi i три пропасницi i три мари! Як сказав - так i закляв! Омелько нiби похитнувся, змахнув руками i впав з коня. Людям здалося, що козак впав пiд коня. Але вiн завис на боцi в коня, зачепившись ногою за сiдло, а руками за чубок i шию. I тонко свиснув зразу ж! Малий при свистi вчепився посильнiше в кульбаку. Буланко з мiсця рвонув ускач. Лиско з хлопчиком - за ним i два сумнi конi на арканi. Поки люди на торжищi отямились, за кiньми i чорним собакою вже й курява почала опадати. I до самого вечора з усього села ходили дивитись на шапку iз червоним шликом. Та тiльки й гомонiли про сiчовика-характерника та чорного одновухого пса, що, невiдомо звiдкiль, чи не з куряви, з'явився i так само зник. 12. П'ЯНI СОРОКИ Тiльки один раз пiсля торжища в Грушках вони за?хали до села. Це вже було на правому березi Росi, нижче вiд впадiння Роставицi. Село, на вiдмiну вiд попереднього, охоплював невисокий вал, але з мiцним i високим дубовим пакiллям. За?хали вони до знаменитого коваля, "великого майстра" - казав Омелько. А знаменитий коваль виявився веселим смаглявим молодиком. Коваль удвох iз Омельком взявся кувати двi гранчастi швайки, десь не меншi лiктя довжиною. Так старалися, так поспiшали, що з них обох пiт сiявся дощем i шипiв на розпеченiй до бiлого крицi. Також вони удвох полагодили Омелькового мушкета. Розiбрали його на частини. Виправили все, що треба, i знов склали. Ще й перевiрили слабеньким холостим зарядом. Курок працював добре, як i ранiше, заряд пiдпалювався митт?во. Омелько ковалевi не платив, а подарував фунт пороху i два лiктi? ноту. А зрадiлий коваль подарував ?м у дорогу торбу плющеного вiвса та козуб найкращого дубового вугiлля. I тут у коваля малий одягся у дарованi шати - сiру свитку, ще зовсiм нову, та постоли, прикрашенi фарбованим шкiряним шнуром. Вiд коваля вони пiшли пiшки справжнiми пота?мними стежками. Бо лише малий, i то, зрiдка, сiдав на коня - коли стомлювався або не встигав за швидкою ходою Омелька. А Омелько йшов не тiльки пiшки, а й босонiж. На собi вiн лишив шаровари. Сорочку, каптан, шапку-кучму, квiтчастий шовковий пояс - все ретельно згорнув i туго перев'язав мотуззям. Сам Омелько тепер ?в лише солону козлятину, жував свiтло бурштиновi бульби любки. Вчив малого висiкати кресалом вогонь i розводити вогнище, майже без диму iз ковальського вугiлля. Як швидко варити для себе i для пса вiвсяну кашу. Як запарювати дерть для Буланка i Лиска. Коням Омелько давав лише по жменьцi вiвса, як пригощення. А так просто випасав у буйних травах глибоких ярiв. Тут ярiв, що йшли далi на пiвденний схiд, ставало бiльше. Ще Омелько почав мастити собi волосся на тiменi та потилицi мастилом вiд Михводiя. Коли воно засихало, вiн зразу ж вiдколупував його разом iз крихким волоссям. I небавом чубата голова козака зробилась гирява i строката - клаптi рожево? плiшi та кущi густо? щетини i засмагло? до бронзи шкiри. А на щоках стирчали лише кущики волосся, залишки вiд густо? бороди. I теж плями рожево?, наче подерто?, шкiри i довгi окремi волосини. Вони спинялись тiльки, щоб напо?ти та погодувати коней та щоб малий зварив собi кулiш. Коли малий куховарив, Омелько або, спав або стружив чингалом пахучу золотаву дошку. Спав тепер Омелько просто на землi, прикриваючись, якщо дiло було вночi, кире?ю з вiдлогою. Та й лягав подалi вiд вогню i так, щоб на нього димом не тягло. Вони все йшли i йшли. Вони проминули непомiтно повз два села. Попiд самiсiньким великим i багатим хутором провели у пекучий полудень коней по ложу пересихаючого ручаю. Прослизнули на вранiшнiй зорi бiля козацького зимiвника. Часом, щоб пройти непомiченими бiля самих осель, вони по пiвдня сидiли в заростях i чекали сприятливого вiтерцю чи повороту сонця. Омелько тепер майже не говорив iз хлопчиком. Все мурмотiв чужi чародiйськi закляття. Пiдстрибував через кожних десять крокiв, спинявся i довго крутився на однiй нозi, вигукуючи незрозумiлi слова i викидаючи вперед руку iз шаблею. Займався тiльки рiзьбленням дошки. Стружки ретельно збирав i кидав потiм на вугiлля. I тодi пахло наче ладаном. Поступово вирiзав дерев'яного меча, точнiсiнько такого, як справжнiй. Все, як у бойового арабського меча - i довжина, i ширина i фiгурна рукоять. Вже не iз шаблею крутився - танцював iз дерев'яним мечем. Спочатку малому було смiшно дивитись, як "батько" руба?, сiче повiтря, як стина? червонi голови будякам та пуска? пух з бiлих кульок кульбаб. Але коли "батько" Омелько пофарбував залишки цапино? борiдки та тонюсiнькi видертi вуса в чорний смоляний колiр, коли вдяг сiрий ковпак та червонi короткi шаровари i докрутився з дерев'яним мечем до пiни на вустах, малому стало страшно. Хоч Омелько кiлька разiв йому казав, що все це нiби вертеп... Отут вiн не втримався i з вiдча?м спитав: - Батьку! Ви вже зовсiм побусурменились? А як же я? Омелько крутонувся ще кiлька разiв навколо осi, блискавично прокрутив "8" дерев'яним мечем i тiльки тодi впiрився в малого страшними звуженими зiницями. - Що? Страшно на мене дивитись? Га? - Ой страшно! Ви - геть отой людолов, що за мною кинувся на хуторi. - Ну, синку, тодi по конях. I вершники погнали коней глибоким трав'янистим яром просто на схiд. I за кiлька годин цим яром в'?хали у ясеневий чорностовбурний лiс. Стежка почала поволi пiднiматись вгору. I замiсть височенних ясенiв пiшли в'язи з товстими покрученими стовбурами. А схил все пiднiмався i переростав у круту гору. Пiшли столiтнi дуби. Конi не могли напряму подолати гору. Тому Омелько спинився i повiв коней схилом навкiс вiд тераси до тераси, повертаючи коней праворуч, лiворуч, праворуч, лiворуч. I, зрештою, отакою змiйкою пiднялись на велику галявину. На галявинi вони опинились бiля справжньо? дерев'яно? стiни, поставлено? iз добрих дубових паль, загострених, мов списи. Коли вони тiльки пiднiмались схилом, з галявини почувся оскаженiлий собачий брехiт. Бубка кiлька разiв, як у дiжку, гавкнув - засвiдчив свою собачу присутнiсть. Але Омелько взяв його за чубок. Пес зразу замовк. Поки вони пiднiмались отак хитро вгору, з галявини гавкiт не стишувався. Але коли мандрiвцi стали перед стiною гострого пакiлля настала повна тиша. Тiльки десь неподалiк стрекотала сорока. I тодi Омелько запугав. I йому вiдповiли, i зразу ж важеннi дубовi дверi з рипiнням вiдчинились. На високiм вичовганiм порозi постав дiдок. Зразу впадали в очi його великi засмаглi руки i пронизливий погляд чорних, як вуглики, очей. Омелько ступив до старого. I той, схиливши голову до плеча, примруживши очi, заговорив. - Це ти, сучий сине, каввас. Он як змiнив личину, чортiв лицедiй. Заходь, заходь, перевертню бусурменський. Дiдок наче говорив слова злi й непотрiбнi, але з такою радiстю, що цi слова обертались на похвалу щиру. До нiг старого тулилась невеличка сучка i загрозливо гарчала на велетня Бубку, що стояв при конях. Дiдок, мружачись вiд сонця i прикриваючи очi вiд сонця величезною розпрацьованою рукою, вiдступив. Омелько провiв коней черев вузький вхiд. Бубка за ними. Сучка знов забрехала. Але Бубка так гавконув, що вона, пiдiбгавши хвоста, з вереском кинулась у сiни невисоко? рублено? хатки. Коней повели до очеретяного пiддашшя на чотирьох бiлих березових палях. Коли прив'язували коней до конов'язi, малий потяг за шаровари "батька" - А чого в нього прiзвище Пацюк? Та вiн же на мишу схожий - такий маленький. I очi в нього такi бистрi, як у мишi. - Тсс! Боронь Боже, ще почу?. Вiн чу?, як молодий. I бачить добре. Тiльки силою слабий вiд старостi. Тут, бiля конов'язi, Омелько натягнув на себе стару кирею, пiдперезався мотузом, а тодi познiмав з коней усю поклажу i попер всю цю гору торб i пакункiв до хатинки. У сiнях поклажу опустив на долiвку. I, вступивши разом з малим до хати, вони поскидали шапки, в кого яка була, i перехрестились на образи. А тодi вклонилися старому Пацюку: "Отамане, вашi головни. " Тут дiд Пацюк запросив ?х до столу, де стояла миска з малосольними огiрочками, миска киселю, миска з чорною смородиною та миска прозорого, як скло, золотавого меду. Омелько вискочив у сiни i принiс хлiбину. Проказали "Отче наш" та й покрiпилися - крихти не лишилося i миски були, наче помитi. А тодi вже звеселений Омелько перетяг до свiтлицi всi речi. А особливо весело було, коли Омелько розкладав по лавах i столу i розповiдав, як йому вдалося коней i зброю захопити у лядських похлiбникiв. Малий тiльки очi витрiщив та рота роззявив, як дiд Пацюк та Омелько ляскали один одного по долонях за дотепне слово, обiймались i реготались. I не пили ж нiчого, а так ?м весело було. Та нараз i малий вiдчув, як йому радiсно i весело вiд того, що Омелько гуторить про ?хнi пригоди та багатоденну втечу та?мними проходами. Один раз тiльки старшi спохмурнiли, коли Омелько виклав на стiл чисту книгу i волоськi карти iз Кринчино? торби. Все розклав Омелько, все показав, все пояснив: кому що належить, кому й скiльки вiддати монет. - Батьку! Менi меду, та пилку та золи. Травичка i смолка в мене цього разу найкращi. Замiшаю та лiпитиму "бусурменськi мандрики". - Ходи в холодник. Тут, пiд образами, сатанинське дiло не прав. Iди! Омелько пiшов до невелико? клiтi на невисоких товстенних палях. А дiд i хлопчик зайшли до гарливо зрубленоi хатки з двома вузенькими вiконцями- заволоками. На них повiяло таким густим медовим духом, аж у головi закрутилось. Пiд дерев'яною небiленою стiною на дерев'яних рамах стояли великi сита. А з тих сит у довбанi липовi корита падали краплi прозорого, мов кришталь, свiтло-свiтло жовтого меду. - Дiдусю! А чого тiльки одна стiна бiлена? - Бо та стiна глиняна. Вона вiд печi. Через не? сюди тепло йде. Тодi мед iз стiльникiв швидко i краще витiка?. Малий став навшпиньки i зазирнув до сита. Там лежали вже майже порожнi соти iз надрiзаним верхом. У хатинцi було сутiнно, бо iз середини вiконнi щiлини були ще затягнутi бичачим пухирем. Старий потягся до полички в кутку будiвлi i зняв з не? найменший глечичок. Як вийшли iз медово? банi, малий обдивився навколо i сказав: - Все у вас тут таке мале... Тiльки отой погрiб у вас такий довгий i здоровенний. - То, джуро молоденький, не погрiб. То омшаник. Туди на Тимохвiя стяга?мо колоди з бджолами i вони там зимують. - А де зараз бджоли, i колоди де? - На пасiцi всi! Iди подивися! Перелаз у тинi зразу за тим дубом. Малий метнувся за вiкове дерево i застиг на перелазi. За темно- червоною плетеною стiною високого тину сховались наче справжнi райськi кущi. На залитiй ласкавими променями сонця смарагдовiй шовковистiй травi стояли i лежали колоди. I всi вiчками на пiвдень до полудневого золота сонця. Колод було так багато, i малий почав ?х рахувати, загинати пальцi, але збився i полишив це заняття. А просто перелiз на той бiк тину. I пiшов роздивлятись колоди i всю пасiку. Пiдступив до колоди: там бiля вiчка темнi смугастi бджоли iз золотими шароварами на останнiй парi нiжок крутяться, крутяться i залазять у колоду. А тi, що вилазять iз колоди, тi без золотих штанiв, i вони нiби чи то обнюхують, чи то вiтаються з тими, хто прилетiв iз золотим пилком. I зразу ж зриваються стрiлою i десь розчиняються в мерехтливiй полуденнiй юзi. Малий отямився тiльки тодi, коли дiд взяв його за плече. - А я побачив, як вони вiтаються! Одна коло одно? крутяться. Ну, як ото танцюють. - О! То ми таки справдi пильнi! Не дарма ж ти Омелькiв джура. - I ще йому названий син! - Це ще краще: тодi будеш менi онуком. Га? - Буду, як батько дозволить. Я пiду до нього спитаю. - Не поспiшай. Зараз вiн мiсить дурман. Ходiмо, я тобi краще свiй вертоград покажу. I старий Пацюк все показав: i кущi смородини i малини за низенькою огорожею. I кущi, i пагони i ростки рiзного-рiзного цiлющого зiлля, що нiби в плетених корзинах рiвними рядами росло. Найбiльший клапоть землi було засiяно сiро-зеленими рясними маками. Якi кущi розкривали сво? навдивовижу великi рожевi i бiлi пелюстки квiтiв, якi вже вiдцвiли i пiдносили на стрiлках сiро-зеленi кульки тугих макiвок. А три найбiльшi i найдозрiлiшi макiвки вiд самого паркану були безжально роздертi, розколупанi до блiдого насiння. I з цi?? понiвечено? макiвки напливало бiлувате липке молочко. - Це мишi по?ли? - Еге! Мишi! Сороки спаскудили, трясця ?х матерi! П'яницi проклятi. Поки дозрi?, половину маку переведуть! А такого маку, як у мене. Бо я насiння на останньому снiгу яку годину потримаю раз, другий, третiй та ще, щоб сонце на нього свiтило. А вже як виросте з цього насiння мак, то такого смачного та жирного насiння нi в кого нема?. А цi iродовi сороки вже кiлька рокiв, як унадились до мого саду. Надзьобаються тихо - то я й не чую, як вони шкодять. А вже як сп'янiють, то галасують, об дерева б'ються, на землю падають. Не однiй голову скрутив i на тину повiсив - все одно прилiтають дурману нажертись. - Дiдусю! А я батьковi скажу, i вiн менi лучок вробить i стрiлочок пучок. Я ?х усiх пострiляю. - О! О! О! Чу?ш, крекотять за пакiллям? Уже сп'янiли! Вже ?х розiбрало! - Можна я на кислицю вилiзу i подивлюсь? - А лiзь! Тiльки обережно, на вiстря не впади. Малий видряпався на струнку яблуню-дичку i заволав з дерева. - Лисиця, лисиця! - Яка там лисиця? - Там пiд кущем сороки, як п'янi, стрибали i падали. А тут з кущiв лисиця - хап сороку! I в кушi. Там ще двi лишилось. Я побiжу, вловлю. Поки дiд Пацюк дiйшов до виходу та одчинив дверi, поки малий оббiг дубову стiну, лишилась одна сорока. Та й та сидiла на кущi, метеляла безсило крилами i розпускала без дiла хвоста. Малий пiдстрибнув щосили i вже на льоту вхопив сороку за хвiст. Хвiст лишився в нього у руцi. Але сорока далеко не пролетiла. Вдарилась об стовбур i гепнулась у траву. Тут ?? i прихопив малий. Дiд Пацюк саме вийшов iз холодника, куди занiс Омельковi все загадане для дурманних оладкiв. - Беручкий хлопець! А ти зна?ш, що можна сороку людськiй мовi навчити? - Нi. А як, скажiть? - Садовлять чи пiд кошик, чи пiд що темне, тiльки щоб не задушилась, i починають одне й те саме слово повторювати, поки язик не заболить... Я сам, як був молодим хлопцем в одних мiщан у Ки?вi, бачив вчену сороку. Вона добре говорила: "тато, баба, дiд". - Я попрошу в батька, щоб вони менi козуб вiд вугiлля дали. У козубi темно. Я ?? посаджу в козуб i навчу говорити! За цi?ю розмовою ?х застав Омелько. - Ну, батьку! Все готове. Найкращий бандж, який я коли нюхав. - Ну, то й добре. Все менше клопоту... А твiй джура менi мак охоронятиме вiд сорок-п'яниць. Зробiмо йому лучок? - Батьку, батьку! Можна, я козуб вiзьму. - Для чого вiн тобi? - А в ньому темно. Я туди оцю сороку посаджу i навчу ?? говорити людськими словами. От! - То нехай буде так... Омелько скинув кирею i, сiвши на вiдкритiм сонцi, заходився обстругувати пружну ясеневу гiлку. А дiд Пацюк у затiнку гострим топiрцем розколював березове полiно на тонкi стрiли. Малий же захопився навчанням сороки. Вiн запхав ?? до козуба i все повторював над нею: "Баба, баба, баба! " I не зауважив, що старий Пацюк i Омелько вже сидять рядочком у затiнку i щось говорять тихо чужою мовою. Потiм дiд Пацюк полишив Омельковi доробляти стрiлки, а сам пiшов до хати зготувати рябка на вечерю. I вечеря була добра: рябко густий i щедро заправлений товченим салом iз часником, огiрочки i свiжi i мало соленi, молода цибулька з соковитим пiр'ям, конопляна олiя, по шмату солонини та шматочки стiльничка i по кухлику медового квасу. Малий ?в i все прислухався, як у козубi камешиться протверезiла безхвоста сорока. Сучка дiдова гарчала на козуб, але старий Пацюк гримнув на не?, i вона притьмом сховалась у сiни. - Як повечеря?мо, онучку, то лягай отамо на лавi. А я все по- дiдiвському на печi. - А батько де спатимуть? - А наш славний лицар Баламут спатимуть на дворi при конях, йому тепер не можна житлом пахнути. Бо хатнiй дух в'?да?ться в одяг, у шкiру. А татарськi пси зразу вiдчують не ?хнi запахи... Малий на?вся вiд пуза, аж сп'янiв наче, чи, може, вiд медового квасу, потихеньку схилився на лаву. I крiзь дрiмоту чув, як дiд Пацюк ладна? струни сво?? старенько? кобзи i, прокашлявшись, почина? спiвати чистим високим голосом. I струнами гра?- перебира?, дзвенить: Ой вилинули соколи з чужо? сторони Сiли-впали у лiсi на превоздобному деревi орiсi I звили собi гнiздо шарлатно? i знесли яйце жемчужно?. I вивели собi дитя - бездольне та безродне Ясне соколя... "Це про мене, бо мене бабуся звала соколям! " - Подумав хлопчик i зразу ж мiцно заснув. - Джуро молоденький! Вставай та бери лучок тугенький, стрiлочок пучок. Та ходи в садочок!.. - Проспiвав над малим сивий Пацюк. У руках вiн тримав лучок i стрiлки. Малий зразу сiв на лавi, потягся i вiдчув, що йому треба спорожнитись, бо просто пече. - Я зараз! - I прожогом вискочив iз хати. До конов'язi був припнутий лише Лиско. Хрупав овес у шальцi. Нi iнших коней, нi Бубки не було на подвiр'?. Це приголомшило малого. Вiн забув, чого вибiг. I зразу вскочив до хати. Дiд Пацюк схилився до печi i щось там совав лопатою. - Де батько Омелько? - Га? Та пiшов проходами. По снiдав добре та й пiшов. - А мене не збудив?! - Зайшовся сльозами хлопчик. - I нiчого менi не сказав!.. - Не скигли, джуро. Все тобi сказано. Помацай у пазусi. Малий, ще плачучи, запустив руку в пазуху i вiдчув у сво?й руцi малесеньку ладунку iз тонко? шкiри. Помацав i вiдчув там хрестик i наче двi квасолини. "Шахвiри i батькiв хрест! Це вiн дав менi на схованку! " - Наче блискавкою пронизала малого думка. - Все зрозумiв? - Не обертаючись вiд печi, спитав старий Пацюк. - Ага. - Ну, то й добре! Омелько обiцяв повернутись на Покрову. Якщо ж не повернеться на Покрову i на Тимохвiя, то сказав вiдправити тебе з городовими козаками до Ки?ва, до святих Печер. А в Печерах ти запита?ш просвiрника Онуфрiя i вiддаси йому ладунку. Добре затямив? - Ага! - Молодець! А тепер скажи менi - як тебе звати? - Тимком. - Тобто Тимохвi?м? - Ага. - Ну, джуро мiй молоденький, на iм'я Тимохвiй, умивайся отам у довбанцi пiд дубом та сiдаймо снiдати. Бо сьогоднi у нас iз тобою справ та ще справ...