шинках, волочилася з москалями. Тверезий - вiн був тихший води,  нижчий
трави; зате,  як  скинув  чарку-другу  -  де  те  i  завзяття  вiзьметься:
бадьориться, хваста╨ться, словами, як горохом, сипле.
   От i тепер. Чи давно вiн сидiв у кухнi на  лавi  самотою,  звiсивши  на
груди свою понуру голову? Його нiхто не прохав випити-закусити, вiн нiкому
нiчого не казав. Христя, стоячи коло печi i  позираючи  на  його,  думала:
чого сей чоловiк сидить сам  собi,  не  ©сть,  не  п'╨  i  нiхто  його  не
припроху╨? Так було, поти у кухню не навернувся товстий крамар.
   - Тимофiю! А ти чого сидиш тут,  понурився,  не  п'╨ш,  не  ©си?  -  i,
недовго думавши, ухопив його за руку й потяг до столу.
   Недовго  вони  там  пробули,  та  назад  вернувся  Тимофiй  уже  другим
чоловiком: вирiвнявся-випрямився, очi грають, брови так  i  ходять,  ще  й
сво©ми тоненькими  вусами  морга╨.  Христя  нiяк  не  здержалася,  щоб  не
засмiятися.
   - Ти чого регочеш? Ти хто така? - присiкався вiн  до  Христi,  моргаючи
так чудно бровами, що та аж натужу╨ться,  щоб  не  смiятися,  та  нiяк  не
здержиться.
   - Та се... - почав товстий крамар, ледве язика  у  ротi  повертаючи,  -
дiвчина!
   - А коли дiвчина, то чому замiж не йдеш? - пита╨ Тимофiй.
   - Та вона б, може, i те╨... та, бач, не трапля╨ться жениха.
   - Ху! - хукнув Тимофiй. - Якого тобi жениха треба?
   - Сватай, Тимофiю, - хтось сказав з купи, що  почала  збиратися  кругом
©х.
   - А що? Хiба не пiдеш? Ти  не  дивись,  що  забродивсь,  аби  халяв  не
покаляв! - скрикнув вiн, тупнувши ногою, як пiвень, i моргнув усом так, що
усi аж за животи вхопилися.
   Як грiм, гуркотiв регiт по хатi,  та  Тимофiй  на  те  не  вдаряв.  Вiн
близенько пiдiйшов до Христi, почав любенько заглядати ©й у  вiчi.  Христi
спершу було смiшно, а як насунули люди дивитися, то ©й i соромно стало,  i
страшно... Опустивши у землю очi, вона геть подалася до кочерг. Тимофiй за
нею.
   - Серденько! - скрикнув вiн тонко та голосно i аж пiдскочив.
   - Чого ви пристали до мене? Гетьте! - образливо одказала Христя.
   - Панiкадило душi мо╨©! - гукнув вiн удруге, ударивши сам себе  кулаком
у груди.
   Люди так i покотилися зо смiху, а Тимофiй  сто©ть  перед  Христею,  б'╨
себе в груди та вичиту╨.
   - Се та, кого жаждала душа моя! Прийди ж,  ближняя  ∙моя,  добрая  моя,
голубице моя! Прийди в мо© об'ятiя! - I, розставивши руки,  уже  намiрявся
був обхопити Христю.
   - Тимофiю! Що се ти! - роздався ззаду його голос.
   Тимофiй озирнувся - i руки опустив: перед ним стояв батюшка.
   - Зовсiм засоромив  дiвчину,  -  сказав  отець  Миколай,  зиркнувши  на
Христю, що, як та макiвка, аж горiла у порога.
   Тимофiй на  п'ятах  поступився  назад,  даючи  батюшцi  дорогу,  котрий
поривався виходити, прощався з хазя©нами, гiстьми.
   - Отець Миколай! А на колiсницi хiба  не  треба?  -  мовив  За©'яибiда,
приязно заглядаючи в очi.
   Отець Миколай зареготався:
   - На колiсницi? А щоб вас! Давайте вже!
   - Я вам наливочки, - турбувався Загнибiда. - Тако© наливочки - губоньки
злипаються! Олена Iванiвна! наливочки сюди! позаторiшньо©! -гукав  вiн  на
жiнку.
   Олена Iванiвна принесла пляшку.
   - Сама ж попотчуй. Од тебе смачнiша! - сказав Загнибiда. Олена Iванiвна
налила.
   - Добра, добра! - прихвалював отець Миколай, смакуючи потроху З чарки.
   - А вам, отець диякон? Наливочки! - припроху╨ Загнибiда.
   - Ет! свинячого пiйла! - гукнув той. - Сiрка! менi - сiрка!
   - А може, ромку на потуху? У мене добрий ромок - у нiмця брав.
   - Не терплю я  отих  загранишних  пундикiв.  Вiд  ©х  тiльки  в  животi
булькотить та голова болить. Нема кращого зiлля, як наш рiдний сiрко!  Чим
бiльше його п'╨ш, тим смачнiше зда╨ться! Так?  -  скрикнув  вiн,  ударивши
Колiсника по плечi.
   - Правда ваша. Ромок до чаю - дивна штука.
   - Ото-то-то! А так, наголо - сiрка!  Смикнув  за  хвiст  -  та  й  все!
Дерзай, чадо! - гукнув вiн, перекидаючи чарку в рот, i  мерщiй  напрямився
за батюшкою, котрий уже стояв на рундуцi, дожидався.
   - О, бодай вам щастя служило! - реготався Колiсник.
   За дияконом услiд вийшли хазя©н, хазяйка, посунув i дехто з гостей.
   - Пропустiть! пропустiть! - шамотiв беззубим ротом  дяк,  протискуючись
помiж народом.
   - Ти ж чув, що я тобi  наказувала,  старий  чорте!  -  гукнула  дячиха,
смикнувши його ззаду за косу.
   - Чув, чув! - вириваючись, мовив дяк i скрився в сiнях.
   - Ох ти, моя неписана! - скрикнув Тимофiй, ущипнувшi© ка виходi  Христю
за руку.
   Та не видержала i зо всього маху всадила кулака в Тимофiеву  спину,  аж
по хатах загуло.
   - Ото посватала! Молодець! - хтось промовив.
   - Хто кого? - спитався Колiсник.
   - Он та дiвка Тимофiя.
   Колiсник скинув на Христю очi. Червона i гнiвна стояла  вона  у  порога
коло печi.
   - Де ти, серденько, була? - спитався вiн, пiдступаючи до не©. - Я  ж  з
тобою й не христосався! Христос воскрес!
   Поки Христя зiбралася, що ©й одказати, як Колiсник уже й обняв ©©.
   - Не дуже, Костю, не дуже! Щоб, бува, губ не попiк! - гукав ззаду  його
товстий крамар.
   - I я не христосався! - десь вирискався гнилозубий миршавий чоловiчок i
- цмок Христю в щоку.
   Товстий  крамар  i  собi  приложив  жирнючi  та  слинявi  губи.  Христя
поверталася то сюди, то туди, соромилася, млiла. Вона не  знала  -  чи  ©й
плювати в очi сiй п'янiй згра©, чи лаятися, чи плакати.
   - Стiй! - гукнув Звi'чнбiда, вертаючись у хату й побачивши,  як  Христя
побива╨ться у мiцних Колiсникових обiймах.
   - Костянтине! Що се ти? Пiдожди ж, я жiнцi похвалюся, - повернувся  вiн
до Колiсника.
   - Нема, братику, дома, - одказав той, випускаючи  Христю.  Та  прожогом
кинулася з хати i трохи в сiнях не збила з нiг хазяйки.
   - Куди се, як божевiльна, несешся? - спитала Олена Iванiвна.
   - Та он... вони... Хай ©м! - з плачем жалiлася Христя. - Коли так, то я
й кину.
   - Що там таке? - спиталася Олена Iванiвна.
   - Цссс!.. - заходило в кухнi.
   - Не руш хазяйського добра! - вийшовши серед хати, гукав  Загнибiда.  -
Не руш.
   - Чого ти желiпа╨ш? - сказала вона  чоловiковi.  -  Он  -  люди,  он  -
благороднi! - I гнiвна пройшла у свiтлицю.
   - Отак, як бач! Хто кислички по©в,  а  кого  оскома  напала,  -  сказав
Загнибiда, чухаючи потилицю.
   - Отак i в мене, - хитаючи головою, одказав Колiсник.
   - Лихо, брат, - не жiнки сi! - мовив Загнибiда.
   - Лихо, - пiдказу╨ Колiсник.
   - А коли лихо, то його й залити, - умiшався товстий крамар.
   - А справдi! - додав Колiсник.
   - Ходiмо, - сказав Загнибiда.
   - Пiдожди. Отi пани нам! I нащо ти ©х напросив до себе? - каже крамар.
   - Хiба я ©х просив? Самi набилися. Не плювати ж менi ©м у вiчi!  Тiльки
що проказав се Загнибiда, як з свiтлицi виходять Рубець i Книш.
   - Попили, по©ли у вас, Петро Лукич, - сказав Рубець. - Пора й додому.
   - Куди? Так рано? Та я не бачив, чи ви що й вживали.
   - Вживали, вживали i геть-то! - простягаючи руку, мовив Книш.
   - Боже ж мiй! Та, може б, ще трошки посидiли?
   - Нi-нi! Жiнки дома ждуть. Ми, зна╨те, перельотнi птицi.
   - Скажи, хай не задержу╨, - мовив тихо товстий  крамар  Колiсниковi  на
вухо.
   - Та хоч на дорогу! - побива╨ться Загнибiда. -  Антон  Петрович!  Федiр
Гаврилович! По однiй, наливочки. Жiнко, голубко  моя!  Дорогим  гостям  на
дорогу наливочки.
   - Од тебе не одчепишся! - сказав Рубець.
   - Звинiть. Вибачте, бога ради! Може, що й не так. У мене,  зна╨те,  все
по-простому. Пнись - не пнись, а до панiв далеко. Звинiть.
   - Дай, боже, i нам те мати, що у  вас!  -  утiшав  Книш,  беручи  чарку
наливки.
   - Бувайте ж здоровi! - привiтався Рубець. Випив, оддав чарку i, подавши
на прощання одному Загнибiдi руку, мерщiй подався у сiни. Книш, прощаючись
зауряд iз знайомими й незнайомими, собi похилив за  ним.  Загнибiда  пiшов
проводжати.
   - I слава богу! -легко зiтхнув товстий крамар.
   - Та вей Книш ще нiчого: обхiдчастий чоловiк, - сказав Колiсник, - а ще
наш секретар - о-о! то цяця!
   Обидва одним миром мазанi! Обидва на руку охулки не кладуть! Той тiльки
бере та кланя╨ться, а наш бере та ще й батька дере!
   - Випровадив, слава тобi боже! - сказав Загнибiда,  вертаючись.  -  Ну,
тепер ходiмо до столу. Тепер наша черга. А вже менi сi пани! - I всi разом
повалили у свiтлицю. Там за столом сидiла вся жiноча кумпанiя.
   - Iдiть лишень до нас, - мовила огрядна молодиця, гнилозубого  чоловiка
жiнка, червона, як та наливка, що держала в руках. - Годi вам усе з панами
та з панами. Чи бач, як панами пропахалися! - додала вона, стрiльнувши  на
Колiсника сво©ми масляними очима.
   - З вами, кумо, випити? От добра кума! - мовив Колiсник,  пiдходячи  до
молодицi, i опустився коло не© на лавi.
   - Та воно-то кума - кума, а христосатися з  кумою  й  нема!  -  укорила
висока довгобраза крамариха, товстого крамаря жiнка.
   - Чого нема? I тепер ще можна! - мовив Колiсник.
   - Огледiлись, як на©лись! - одказала, запишавшись, кума.
   - От i опiзнились! Саме тепер в смак! - виправля╨ться жартами Колiсник.
   - Не в вашу дяку! - укоря╨ крамариха.
   - З наймичками йдiть спершу христосатись! - уколола дячиха,  сверкнувши
злими очима.
   - З наймичками бува╨ часом краще, нiж з ким другим, - додав  гнилозубий
чоловiк.
   - Ще й ти туди! Ще й ти! Не гнiви вже хоч бога! - призро одказала  його
жiнка.
   Гнилозубий чоловiк зморщився, скривився й ще миршавiший здався, нiж був
до сього.
   - Що ж я? Я нiчого. Не личком же, бач, шитий! - виправлявся вiн.
   - Коли не ликом, то валом! - скрикнула, заливаючись реготом, крамариха.
Другi жiнки теж зареготалися.
   - Коли ж так, - мовив Загнибiда, - коли вони нас  не  приймають,  -  не
хочемо ж i ми бути з ними! Хай вони собi осiбно, а ми - осiбно. Ходiмо.  -
I, взявши за поперек гнилозубого чоловiка, Загнибiда напрямився в кухню.
   - Куди ж ви? - неспокiйно на них зиркнувши, спитала Загнибiдиха.
   - На просторе... Хай  вам!  -  мовив  Загнибiда.  Олена  Iванiвна,  мов
ужалена, опустилася, лице ©й поблiдло, очi похмурилися.
   - Куме! куме! - крикнула навздогiнцi крамариха i завела:
   - Ой куме, куме, Добра горiлка.
   - Випиймо, куме, для понедiлка, - товсто одказав Загнибiда,  вертаючись
назад до куми, котра уже й мiсце для його одiбрала. Загнибiда сiв.
   - Отак буде краще! Посiдаймо рядком та  побалакаймо  ладком;  посiдаймо
близенько та вип'╨мо по чарочцi повненько! - сказала гнилозубого  чоловiка
жiнка, Колiсникова кума.
   - Сам бог глаголе вашими устами! - скрикнув Колiсник, опускаючись  коло
не©. Товстий крамар i гнилозубий чоловiк собi примостилися до гурту.
   - Жiнко-голубко! - мовив Загнибiда. - Ти ж у мене перша, ти ж у мене  й
остання! Попотчуй добрих  людей.  Страх  мiй,  люблю  посидiти  з  добрими
людьми, погомонiти, поспiвати.
   - Уже ж коли спiвати, то божественно©, - сказала дячиха.
   - Божественно©! Божественно©! - загукали кругом.
   Крамариха завела "Христос воскресе!"; другi  пiдхопили.  Жiночi  голоси
тонко-тонко виводили;  чоловiчi,  мов  жуки,  гули;  один  Колiсник  гукав
товстого баса, аж вiкна бряжчали, за  що  його  кума  раз  по  раз  садила
кулаком у спину. Колiсник мов i не чув тих духопеликiв - спiвав;  зате  на
кiнцi так придавив, що кума  не  здержалася  i  з  усього  маху  стусонула
Колiсника межи плечi; той векнув. Усi зареготалися, а Колiсник, повернувши
назад себе руку, ущипнув куму. Та скрикнула, поточилася на стiл...  Пляшки
й чарки захиталися, попадали... Почувся брязкiт битого скла.
   - Стiйте! стiйте! не бийте! - хтось скрикнув.
   - Нiчого, нiчого. Де п'ють, там i б'ють! - одказав Загнибiда. -  Жiнко!
попотчуй ще.
   Пiсля сi╨© уже не примiчали, як слiд спiвати,  яко©  держатись.  Дячиха
завела "Удiвоньки"; крамариха - "Куми"; червонопика Колiсникова кума - "Не
чiпайте мене, хлопцi, - по телята я йду"... Товстий крамар, схилившись  на
плече до дячихи, плакав; Загнибiда, слухаючи крамариху,  совав  ногами  то
сюди, то туди; гнилозубий чоловiк, приткнувшись до стiни  головою,  хропiв
на всю хату; Колiсник  пiдгукував  Загнибiдинiй  кумi.  Одна  Загнибiдиха,
бiлабiла,  як  крейда,  позирала  на  всiх  палкими   очима   та   болiсно
усмiхалася...
   Христя, почувши нестямний галас, пiдiйшла до  дверей  подивитися.  Вона
Зроду-вiку не бачила нiчого такого! "Це подурiли люди, показилися! Один на
одного   лiзе,   один   другого   не   бачить.   I   це   багатирi,   дуки
гуляють-бенкетують! З жиру не знають, що робити, та казяться", -  подумала
Христя й мерщiй проскочила повз дверi до столу, щоб хто не примiтив; узяла
шматочок паски й почала жувати. Вона ще сьогоднi не ©ла;  у  ротi  засхло;
зачерствiла паска становилася  руба.  Пiд  гам,  гомiн  i  чужi  спiви  ©й
сумно-сумно стало. Сонце  одходило  до  спокою,  червоним  свiтом  обдаючи
землю. Обпершись на стiл i  позираючи  в  вiкно,  вона  задивилася  на  те
криваве полум'я та й задумалася...
   Страшенний грюк злякав ©©. Вона кинулась до свiтлицi.  Там  серед  хати
копицею лежав крамар.  Вiн  поривався  було  устати,  та  не  здержався  -
поточився i -  як  два  зняло!  -  розпластався  серед  хати.  Загнибiдиха
скрикнула.
   - Не лякайтеся, Олено Iванiвно; не вiзьме його лиха  година!  -  сказав
Колiсник i, ухопивши крамаря за ногу, поволiк його в кiмнату.
   - А цей чого тут куня╨? - забачивши гнилозубого чоловiка, каже Колiсник
i, взявши на оберемок, понiс до крамаря.
   - Очищайте, очищайте мiсце! - гука╨ йому  услiд  гнилозубого  жiнка  i,
коли той вернувся, надiля╨ його поцiлунком.
   - Отакого б менi чоловiка! А не гнилозубого та  сопливого!  -  цiлуючи,
шепче вона, так що всi чують.
   - О, матерi його дуля! Вони цiлуються, а менi й не можна!  -  скрикнула
крамариха й кинулася до Колiсника з Другого боку.
   Обаранили Колiсника; одна в одну щоку цiлу╨, друга - в другу.  Колiсник
гукнув, ухопив обох на оберемок i понiс по  свiтлицi.  Жiнки,  як  гадюки,
вилися кругом його, пхаючись та не даючи одна однiй Колiсника цiлувати.
   Загнибiда сидiв i похмуро дивився на Колiсника: досада щипала  його  за
серце.
   - Костянтине; - гукнув вiн, засовавшись на мiсцi.  -  Покинь!  Колiсник
пiдняв жiнок аж пiд стелю, звiв докупи i зразу опустив на землю.  Воно  б,
може, тим i скiнчилося, коли б Колiсникова кума незнарошне
   не збила з Загнибiдино© куми очiпка.
   - За що ти, сучко, збила з мене очiпок? - скрикнула  та,  упинаючись  у
патли гнилозубого жiнцi. Другий очiпок полетiв додолу.  Колiсникова  кума,
не довго думавши, мазнула крамариху  з  усього  маху  по  щоцi  рукою,  аж
виляски пiшли!
   - Так ти ще й битись! - скрикнула крамариха, кидаючись на недавню  свою
товаришку.
   - Що це ви! Господь з вами! - сказав Колiсник, становлячись мiж ними.
   - Матерi тво©й трясця! Як сама розтрибуха, то, дума╨ш, i  всi  такi!  -
кричала одна.
   - Ти сама розтрибуха! Ти! Тьфу на тебе! -  одказала  друга,  плюючи  на
свою супротивницю.
   - Бач! Це ти,  Костянтине,  наробив!  -  скрикнув  Загнибiда,  ударивши
кулаком по столу, аж пляшки забряжчали. Колiсника не так той гук, як  стук
уразив.
   - А по какой такой причинi я? - беручись у боки, спитався Колiсник.
   - Ти!.. ти!.. Ти  всьому  виною!  -  гукав  Загнибiда,  мотаючи  п'яною
головою.
   - Та годi вам... Петре! - мовила жалiбно Загнибiдиха.
   - Вiн! - гукнув знову Загнибiда.  -  Вiн  всьому  виною!  Куди  вiн  не
встряне - добра нема╨!
   - Що ж я, по-тво╨му: чортяка, виродок який? Га?
   - Виродок! Виродок! - ледве повертаючi© язик у ротi, мовив Загнибiда.
   - Трясця  тобi  в  пуп!  -  гукнув,  червонiючи,  як  буряк,  Колiсник.
Загнибiда, похитуючись, пiдвiвся. Очi в нього, як гострi ножi, блищали.
   - Так це ти до мене прийшов бучу збивати?.. Вон з мо╨© хати, щоб i твiй
дух поганий не воняв! -  крикнув  несамовито  Загнибiда.  Колiсник  прикро
подивився йому у вiчi.
   - I-i, хазя©н паршивий! -  призро  мовив  i,  сплюнувши,  почав  шукати
шапки.
   -  Брешеш!  -  скрикнув  Зягнибiда.  -  У  мене  чеснi  люди   бувають,
благороднi; один ти з усiх ╨хида вирискався.
   - Який же я ╨хида? Ану, скажи... - пiдступаючи, допитувався Колiсник.
   - Який? Ось який. Ти пам'ята╨ш наш уговiр за рибу перед рiздвом?
   - Ну, пам'ятаю... То що?
   - Що ж ти -  узяв  ©©  у  мене?  Узяв?..  О-о-о,  ╨хидо!  Аби  пiдвести
чоловiка, аби шкоди другому наробити!.. Та ще й смi╨шся...
   - То ти он про що?! Та й дурний же ти, а  ще  писарем  був.  Це,  брат,
комерцiя зоветься, щоб ти знав: не ти накри╨ш - тебе пiдведуть.
   - В усьому ти такий! - гука Загнибiда.
   - А ти кращий.
   - Що ж я?
   - Що? А розписки якi там писали? Га?
   - Якi розписки?
   - Не зна╨м? Забув? А хазя©ном зовешся. Крамарю╨ш на тисячi, а  па  пять
рублiв бiдно© дiвчини полестився!
   - Що це ти патяка╨ш?
   - Що? Он кого спитай, що. Он! - указуючи на Христю, мовив  Колiсник.  -
Вас за се у тюрму посадити слiд. Пiвроку служби  чужо©  закортiло?  Зна╨мо
ми, нащо ся служба, догаду╨мося... У-у, хазя©н! Нога  моя  не  буде  пiсля
сього у тво©й хатi! - скрикнув Колiсник, сплюнувши, i побiг iз хати.
   - Постiй... постiй! - мовив  Загнибiда,  поточуючись,  i  опустився  на
лаву. Голова його не держалася на в'язах, як  вiн  не  мотав  нею,  як  не
силкувався вдержати. Аж ось вiн пiдвiв-таки ©©, позирнув по хатi... Кругом
- нi духу: гостi, почувши змагання i  думаючи,  що  до  бiйки  дiйде,  усi
повтiкали... Ззгнибiду досада ©ла.
   - Жiнко! - скрикнув вiн.
   Блiде лице з блакитними очима визирнуло з кiмнати.
   - Чого тобi?
   - Ти чула?
   - Що чула? Попились - полаялись; завтра зiйдетесь - помиритесь.
   - Хто? Я? Я? З ним? Скорiше вода з огнем  побрата╨ться,  нiж  я  з  ним
помирюся! Мене прилюдно отак шпетувати? Прилюдно?!
   Загнибiда схилився i довго сидiв похнюпившись. Що його схилило?  Хмiль,
образа  чи,   може,   прокинулась   совiсть?..   Довго   вiн   сидiв   так
сумний-похилий. Це знову пiдвiв голову i хижо провiв очима по хатi.
   - Лягай краще спати, - мовила до його Олена Iванiвна.
   - Хто? Я?.. Усi лягайте, усi спiть. Один я не буду...  Пiсля  сього  та
менi спати? - Вiн затрусив головою.
   - Яке його дiло, хто як наймичок  найма╨?  -  помовчавши,  замовив  вiн
знову. - Яке його дiло? Я не йду до його  справлятись,  чи  вiн  за  грошi
найма, чи без грошей? Може, я i без грошей найняв,  та  вiзьму  й  заплачу
Зразу... Христе! - гукнув вiн на всi хати.
   Христя була в кухнi, як змагалися Колiсник з Загнибiдою. Спершу вона не
розiбрала, про кого та рiч ведеться; тепер ©й, як удень, стало  видно.  То
©© З матiр'ю оплутали, он як обiйшли цi дуки-багатирi!.. Серце ©© наче хто
у жменi давив, - так воно заболiло... Проснулася туга, устала ненависть...
Коли ©© кликнув Загнибiда, вона назнарошне не пiшла, не окликнулась.
   "Нi, не треба! - рiшив Загнибiда. - П'ять рублiв - грошi! Та  ще  й  до
строку далеко. Я ©й i тодi вiддам... Вiддам та ще й одiшлю  до  його,  щоб
показала тому iродовi. Ось, мов, як чеснi хазя©ни роблять!" - I  Загнибiда
сам собi усмiхнувся.
   Сонце сiло; насунула темна тiнь ночi; в хатi ще бiльше потемнiло: стiни
- мурi, у кутках - як сажа чорна, тiльки крiзь шибки уриваються  жовтуватi
пбмерки.
   - О-ох! хоч випити, - почувся голос Загнибiди; далi - мацання  руки  по
столу, брязкiт битого скла.
   - Чорт би вашого батька взяв! - крикнув Загнибiда. - Свiтла дати!  Чому
свiтла й досi нема╨!
   Загнибiдиха, вискочивши  з  кiмнати,  кинулася  свiтити.  Поти  знайшла
сiрники, поти засвiтила, Загнибiда сидiв i лаявся. Як засвiтила  -  то  аж
скрикнула: нова скатертина трохи не  вся  залита  наливкою,  розбите  скло
валялося по столу.
   - Господи! Чи не можна б спершу засвiтити, та  тодi  випити,  коли  так
заманулося, - сказала вона.
   - Мовчи! - гукнув Загнибiда, хижо сверкнувши очима. - Ще менi не залили
за шкуру сала? Ще й ти туди?
   Загнибiдиха глянула докiрливо на  нього,  повела  плечима  i  вийшла  в
кухню.
   - Христе, голубко! Дивися, пожалуста, за ним, щоб вiн,  бува,  хати  не
спалив, а я пiду та трохи спочину, бо це вже жди всюночно©...  Ох,  побила
мене лиха та нещасна година! - зiтхнувши важко, тихо сказала вона i  пiшла
в кiмнату.
   Гiркi думки знялися в Христинiй головi...  "Обiйшли-окрутили,  як  самi
знали, та ще й голубкою величають... Ой, добрi та любi!" - думалося ©й,  а
в серцi почувався якийсь жаль до Загнибiдихи. Якась та╨мна  думка,  що  ця
жiнка нi в чому не винувата, що вона сама немалу випила на сво╨му вiку  та
ще й випива╨, ворушилася у ©© душi. Глибоко та важко зiтхнувши, вона  сiла
на лавi так, щоб видко було, що Зягнибiда буде робити. Загнибiда сидiв  за
столом проти не© i, уп'явши очi у  кiнець  гнота,  божевiльне  дивився  на
свiтло.
   Нешвидко перевiв вiн ©х на  розлиту  по  столу  наливку,  пiдняв  руку,
умочив пальцi й почав мастити голову... Христя тихо  зареготалась  -  такi
смiшнi  ©й  здалися  тi  витребеньки  п'яного  хазя©на...  Палкий   погляд
Загнибiди, досягаючи до не© аж у кухню, перервав ©© регiт.  Вона  затихла;
Загнибiда, наставляючи ухо, слухав... Стало тихо-тихо; Христя чула,  як  у
не© серце  кидалося...  Це  Загнибiда  устав,  налив  чарку,  випив  i  на
пальчиках покрався у кухню. Христя закам'янiла на мiсцi.  Вона  навiть  не
пригада╨, як Загнибiда  опинився  бiля  не©,  пригорнув  до  себе  i  тихо
поцiлував у щоку...  Огонь  -  не  огонь  опiк  ©©;  якась  огненна  течiя
розлилася по ©© тiлу.
   - Христе, голубко! - шепнув вiн, пригортаючись до не©. Вона трiпнулася,
мов уражена.
   - Чого ви лiзете? Гетьте! - скрикнула вона на всю хату, одпихаючи  його
вiд себе.
   - Цссс!.. - засичав Загнибiда i знову почав дослухатись. Кругом,  як  у
вусi, тихо, тiльки з кiмнати доноситься сап важкий.
   - Зна╨ш що, Христе? - почав вiн. - Я тобi заплачу тi грошi,  що  батько
зазичив у мене.
   - Чула я, як вiн зазичив. Спасибi вам з Супруном! - вiдказала Христя.
   - Що ти чула! То - брехня! ©й-богу, брехня... А от що я  тобi  скажу...
Хочеш бути багачкою, ходити у шовках, у золотi? Христя мовчала.
   - Що твоя душа забажа╨ - все тобi буде! Чи ©сти тобi, пити... Ти бачила
оту здохляку? - ткнувши пальцем на кiмнату, спитався Загнибiда. - ©й  день
вiку, та й того я ще укоротити маю... Стидка-бридка!.. А ти менi якраз пiд
норов пiдiйшла...
   Христя мовчала, тiльки ©© серце непокiйно билося.
   - Христе! - благим голосом прогув Загнибiда й кинувся до не©. Очi  його
свiтилися, як у кота, руки тремтiли; вiн увесь трусився, мов у  лихоманцi:
як ужака той, холодний i слизький, вiн обвивався кругом Христиного стану i
п'яними устами цiлував ©© лице, очi, шию... Христя мовчки пручалася,  доки
©© було сили змагатись; коли ж вибилась з мочi, а Загнибiда налiг на  не©,
вона скрикнула на всю хату...  Не  встиг  вiн  одхопитись,  як  на  порозi
показалася Загнибiдиха, блiда, розпатлана.
   - Вон, вонюча! - скрикнув .Загнибiда i знову кинувсь до Христi.
   - Тiкай, Христе! - гукнула Загнибiдиха.
   Христя, як стрiла, кинулася надвiр. Загнибiда - за нею;  та  спiткнувся
на порозi, упав... Христя з  нестямки  добiгла  аж  до  комори.  Незабаром
донiсся до не©  нестямний  крик  Загнибiди:  "Так  тiкай,  вонюча?  Тiкай,
паскуднюча?.." Гуп важких кулакiв, гук, зiтхання i плач Загнибiдихи.
   - Ох, уб'╨ ж вiн ©©, уб'╨! - гомонiла  сама  до  себе  Христя,  ламаючи
руки. ©й хотiлося  кинутися  оборонити  нещасну  хазяйку  i  страшно  було
Загнибiди; страшно того непевного крику господинi: "Тiкай, Христе!.." Вона
з ляку, не знаючи що робити, забилася аж пiд комору. Вогка земля,  холодне
повiтря - нiщо ©© не охолоджало; тiло ©© все вогнем горiло,  хоч  ©©  наче
лихоманка трусила; то палив ©© нестямний плач Звгнибiдихи, трусив непевний
страх, що буде з нею...
   Аж ось  i  плач,  i  гук  затихли.  Здалека  почувалося  важке  немочне
зiтхання.  Далi  -  щось  рипнуло  дверима,  щось,  спотикаючись,  вилiзло
надвiр... Роздався гук i посвист... Так божевiльний гука╨  i  свище,  коли
нападе його сказ. Христя припала лицем до землi,  затуляючи  вуха  руками,
щоб хоч не так доходив до не© той рiзучий посвист.
   - Христе! - почувся охриплий голос Загнибiди. -  Де  ти?  Озовися!  Усе
вiддам тобi... Що е в мене - все тво╨... У шовки наряджу,  срiблом  обкую,
золотом обсиплю! Чула! Озовися-бо... Бо найду -  гiрше  буде!  -  сварився
вiн.
   -  Петре!  Побiйся  бога,  -   ледве-ледве   доходив   немочний   голос
Загнибiдихи.
   - Ти знову устала? - скрикнув Загнибiда. - I не доб'╨ш  прокляту!  Лиха
.година тебе не вiзьме вiд мене! Вонюча, паскуднюча, стидка-бридка!
   - Легше, легше! - донеслося з улицi.
   - Ось не займай лиш, хай йому! - казав другий голос.
   - Чому? - допитувався перший.
   - То Загнибiда бенкету╨. Причепиться - не одв'яжешся! Загнибiда мов  не
чув тi© розмови прохожих, стояв серед двору та, знай, костить жiнку на чiм
свiт сто©ть; а та, обливаючись слiзьми, прохала його iти спати.
   Далеко-далеко за пiвнiч, видно, вже притомившись лаятись, вiн пiшов  до
рундука i сiв на крильцi. Коли блiда зоря зайнялася над  сонною  землею  i
Христя вилiзла з-пiд комори, щоб пiти у хату нагрiтися,  то  перше  усього
кинувся у вiчi ©й Загнибiда. Сидячи на  рундуцi  i  схилившись  до  стовпа
головою, вiн спав. Христя i сонного  його  злякалася.  Щоб,  бува,  як  не
збудити, вона на пальчиках покралася за  хвiртку  i  стояла  за  ворiтьми,
чуманiючи, поти не почула гомону у дворi. То гомонiли  товстий  крамар  та
гнилозубий чоловiк, тягнучи Загнибiду в хату. ©м не пiд силу  було  утягти
його п'яне тiло - i хазяйка кликнула ©© допомогти.
   IV
   - Ти не потурай, Христе, на те...  Що  п'яному  не  забреде  у  голову?
П'яний не поставить свiчки, а звалить, - уговорювала  Загиибiдиха  Христю,
як крамар i гнилозубий чоловiк пiшли з двору.
   Христя мовчала, хоч ©© i зло брало за  вчорашн╨:  вона  за  цiлий  день
тiльки невеличкий шматочок хлiба з'©ла; цiлу нiч  просидiла  пiд  коморою,
перемлiла та перемерзла - та  що  ©й  було  казати?  I  кому  казати?  ©й,
хазяйцi, його жiнцi? Хiба вона сама не бачила, сама не чула? Хiба ©й самiй
не досталося?
   - От тiльки чого буду тебе прохати, - помовчавши  трохи,  знову  почала
Загнибiдиха. - Що вiн тобi  буде  казати  -  не  втаюй  вiд  мене...  -  I
ЗагниСiдиха заплакала.
   Христi стало жалко хазяйки. Вона б рада ©© й  утiшити,  та  чим  же  ти
утiшиш?
   Переплакавши, Загнибiдиха знову начала гiрко-журливо:
   - Ну й життя! Вороговi сво╨му не бажала б такого! Хоч би  дiти  були...
Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай -  мало  б
менi було нужди... Нiт же! Господь  i  тим  не  благословив...  Чи  я  вже
удалася така нещасна, чи согрiшила  перед  богом,  що  на  менi  все  лихо
окошилося!..  Нас  тро╨  було.  Старша  сестра  умерла  дiвкою,   брат   -
оженившись, а я зосталася... Навiщо?.. Он учора, як сова та, як сич,  цiлу
нiч простогнала та проголосила; а бог зна╨, що ще сьогоднi  буде...  Отаке
мо╨ щастя, Христе! Заклинаю тебе усiм святим на свiтi: будеш iти  замiж  -
не йди за крамаря, не йди за городянина, - i в того, i в другого нi  жалю,
нi совiстi! Iди ти краще за хлiбороба... Як згадаю, як  жилося  в  селi  у
батька, що б тепер дала, коли  б  воно  вернулося?..  Повеснi  або  влiтку
устанеш рано, пiдеш на поле - просторо тобi та любо. Сонечко  стиха  грi╨,
вiтерок легенький дише, польовi пахощi: чебрець, жовтоцвiт; жайворонок над
головою в'╨ться, щебече; а перед тобою довгi-довгi нив'я - так i хвилюють,
так i колосяться... От тiльки хiба в жнива сонце надолужа╨; та  коли  жнеш
високе колосисте жито або яру пшеницю, та в гуртi, та з пiснями, то  й  те
байдуже. Незчу╨шся, як той день довгий мине, як уже час i  додому  йти.  А
там знову - скоки та спiви, спiви та скоки, до самого дому...  Або  зимою:
збереться нас п'ять-шiсть дiвчат, та все щирi подруги, вiрнi  товаришки...
За спiвами та за жартами й робота непримiтна... Довiку б я  бажала  такого
життя, Христе! I пiднесла ж лиха година цього Загнибiду!.. Бог його  зна╨,
чого воно свiт так мiниться. Зда╨ться, вiн тодi зовсiм не  такий  був.  Як
заручився вiн, то товаришки, бувало, завидують менi: "Щаслива ти, Олено, -
жених у тебе красивий, та ще й письменний!"  Я  й  сама  тодi  думала,  що
щаслива.  А  вийшло...  Кожна  з  мо©х  товаришок  за  послiднiм  харпаком
щасливiша вiд мене! У них, може, i достатку браку╨, та в ©х -  мир,  у  ©х
лад; а в мене i багато лишнього, та нащо воно, коли твоя душа не на мiсцi,
коли дивитися на нього  не  хочеться,  не  раду╨  воно  очей  мо©х,  серця
зав'ялого?!
   Загнибiдиха замовкла. Сiвши коло столу й пiдперши  голову  рукою,  вона
задивилася у вiкно, надвiр. День був ясний,  сонце  тiльки  що  пiдбилося;
променястi паси косо перерiзують усю хату, осiдаючи аж бiля порога золотим
пiском; а там, за вiкном, надворi, свiту-свiту -  аж  дивитися  боляче.  А
Ззгнибiдиха ж то й не змельне нiкуди; як уп'яла сво© блакитнi очi  в  ясне
сонячне свiтло,  та  там  вони  й  потонули...  Що  вона  бачила  там,  що
видивлялася? Сво╨ молоде життя, свою дiвоцьку долю?.. Христя  дивиться  на
не©, на ©© блiде засмучене лице, на ©© блакитнi задуманi очi. Сонце  прямо
пада на не©, обда╨ й обсипа╨ сво©м iскристим свiтом; i зда╨ться  Христi  -
то сама господиня так свiтить, сама горить тим ясним самоцвiтом...
   - Гей! - доноситься охриплий з перепою  голос  з  кiмнати.  Загнибiдиха
струснулась, скочила й побiгла. Христi здалося,  наче  чорна  хмара  зразу
насунула: i сонце свiте - та не так, як хвилину назад тому свiтило; i хата
мов не та, тиха та спокiйна, - а вчорашня хата, де бенкет,  розвернувшись,
гука╨ п'яним гуком, де ©© мордовано... У Христi серце  забилося  важко  та
трудно. Знiчев'я вона кинулася до печi: то одтуле заслiнку,  подивиться  в
чорнi челюстi, то знову затуле... Це - ухопила  вiник  i  почала  вимiтати
пiч.
   Загнибiда увiйшов у кухню, поточуючись. Одутлуватий,  закустраний,  вiн
став серед хати, понуро оглядаючи  кругом  себе.  Загнибiдиха  стала  коло
печi, заслоняючи вiд його Христю.
   - А та де? - зично спитався Загнибiда.
   - Послала на базар за бубликами,  -  торкаючи  рукою  Христю,  одказала
Загнибiдиха. Христя коло печi присiла.
   - Нащо? - гарикнув Загнибiда, гостро глянувши на жiнку, i, похитуючись,
повернув у свiтлицю.
   У Христi аж дух сперло в грудях, поки Загнибiда допитувався; як же  вiн
пiшов, а за ним i Олена Iванiвна, вона мерщiй тихенько покралася  у  сiни,
дослухаючись, що буде далi... "Коли знову здiйметься буча по-вчорашньому -
кину, утечу додому!" - рiшила вона.
   Скiльки хвилин пройшло незамутно© тишi. Це зразу наче у дзвони вдарено.
   - Жiнко! - гукнув Загнибiда.
   - Я тут, - почувся ©© тихий, болiсний голос.
   - А-а... ти тут... А я думав, пiшла куди. Може, кого кращого знайшла?..
Га?.. Кращого?.. Сiдай отут проти мене, дивись менi  у  вiчi...  Тiльки  й
добра у тебе, що очi... а то все -  кат  зна╨  що!..  Дивись  на  мене!  -
вередував Загнибiда.
   - Та я ж дивлюся.
   - Дивишся?.. Дивись, поти я не засну...  Коли  ти  вiрна  жiнка,  богом
дана, ну, i дивись, i доглядай свого чоловiка!.. Ти бачиш  -  я  п'яний...
Ну, i доглядай мене. I засну - доглядай... I за сон не ручайсь... Бо  я  й
сонний устану i пiду до других.
   - Що ж менi казати? Твоя воля, твоя й сила! Уже ж я тебе не вдержу.
   - Не вдержиш? А держиш... О-о, ви гарнi! Всi ви гарнi та тихi... А  сто
чортiв по сто гнiзд звили у вашiй проклятiй утробi!.. Нi самi  не  живете,
нi другим не да╨те жити... Мало вас бито, мало вас вчено... он то що!..
   Далi його голос обiрвався - затих. Христя  довго  дослухалася,  та  вже
бiльше нiчого не  вчула;  коли-не-коли  тiльки  доносилося  до  не©  важке
зiтхання та плач... Христя на пальчиках покралася з сiней у кухню, з кухнi
- до свiтлицi. Дверi з кiмнати були трохи одхиленi, i Христя  зазирнула  в
щiлину. Загнибiда лежав на лiжку, закривши  очi  й  розкривши  рота;  його
високi груди важко пiднiмались та опускались... Загнибiдиха  сидiла  проти
його. На ©© зблiдлому лицi ще виднi були слiди слiз;  почервонiлими  очима
дивилася вона на його; туга, скорбота та несамовита мука свiтилися ними...
   Несподiвано вдарено в церковного дзвона.  Зично  i  голосно  розкотився
його товстий гук... Христя кинулась;  кинулась  i  Загнибiдиха;  Загнибiда
тiльки розкрив очi, бликнув на жiнку  -  i  одвернувся  до  стiни.  Христя
мерщiй покралася назад у кухню.
   Важкi думки обняли ©© голову, тяжка туга  сповила  серце.  Учорашн╨  ще
стояло перед нею; гiрке та образливе, воно ще не пройшло, не утихло; а тут
i сьогоднiшн╨ пiдновило... Бодай ми не родились на  свiт,  коли  над  нами
отак Знущатися!.. Он, вивернувся, як кабан, вереду╨... А ти сиди над  ним,
дивися на його задуту пику, слухай його варнякання  i,  проклинаючи,  жди,
поки засне вiн. Коли б не грiх, приспав би тебе - довiку не пiдвiвся!..
   Все зле i гидке, що затаю╨ться у чоловiчiй душi на самому днi,  спливло
наверх, знялося: i гидливiсть, i ненависть, i ще щось, чого  Христя  через
хвилину сама злякалася. Вона забачила здоровенний кухняний нiж на столi...
"Отим би тебе приспати!" - ударило ©й у голову... Прийшовши  до  пам'ятку,
вона перехрестилася. "I збреде ж таке на думку, тьфу!" - сплюнула  вона  i
повернула гадки на щоденнi клопоти. "Що ж це воно буде? Хiба  сьогоднi  нi
топитимемо, нi варитимемо?" Якось озирнулася - перед нею  стояла  хазяйка.
©© червонi очi ще не просохли вiд слiз, блiде лице було  аж  жовто-зелене,
сказать би - вона днiв з п'ять нi на волосину не спала  або  недугувала  з
мiсяць.
   - Чи будемо сьогоднi варити? - пита╨ Христя. А  Загнибiдиха  божевiльне
подивилася на не© та  як  припаде  до  столу,  як  зарида╨!..  Наче  ножем
пройняла Христю наскрiзь.
   - Та годi, хоч не плачте! - скрiзь сльози вимовила Христя. - I  чому  я
не пропала малою! - скрикнула Загнибiдиха i вся затiпалася...
   З того  часу  мiж  Загнибiдихою  i  Христею  настав  лад;  сказать  би,
товариство, коли б Христя була рiвна; а то Христя завжди держала себе геть
одсторонь - i як чужа, i як  молодша,  i  як  наймичка.  Зате  Загнибiдиха
ходила За Христею, як за сво╨ю  меншою  сестрою.  Коли  Христя  забуде  що
зробити - Загнибiдиха сама зробе, а не нагада╨. Пiсля свят вона не  тiльки
ублагала чоловiка набрати наймичцi на одежу, а сама пiшла й набрала  разом
на двi: буденну i празникову. Прийшлося шити, - у Христi хоч рука трохи  й
пiджила, та палець болiв, - Загнибiдиха сама шила, а Христi наробила мастi
i клала до пальця, щоб скорiше  пiдживало.  Як  настали  буденнi  днi,  то
Загнибiда хiба обiдати та на нiч наверне додому, а то  все  на  базарi,  у
крамницi. Загнибiдиха i Христя самi дома. Упоравшись коло печi,  посiдають
рядком, роблять що, ведуть по душi розмову. Загнибiдиха розказу╨ про  сво╨
життя, Христя - про сво╨.
   - Невже ти нiколи не спiвала? - спитала ©© раз Загнибiдиха.  -  От  уже
скiльки у нас, а я й досi твого голосу не чула.
   - Чому не спiвала? Спiвала. Тiльки тут якось не вiльно спiвати.
   -  Чому  не  вiльно?  Заспiвай,  нагадай  менi  мо╨  дiвування.  Христя
заспiвала - i Загнибiдиха сво©м слабим розбитим голосом пiдтягувала.
   Другого разу Зягнибiдиха  попрохала  Христю  розказати  про  свiй  рiд.
Христя розказала i про батька, i про матiр, i про напастi Супруновi.  Вона
нiчого не вта©ла вiд хазяйки. Та слухала та тiльки глибоко зiтхала.
   - Зна╨ш що, - сказала вона, коли Христя замовчала. - Ти б пiшла в село,
матiр провiдала.
   - Коли ж менi пiти? - пита╨ Христя.
   - Коли? Ось у середу його винесе; аж до понедiлка не буде. От i  вибери
день - i пiди.
   - А ви ж самi як зостанетесь?
   - Про мене - байдуже! Не первина менi самiй  зоставатись.  От  якби  ти
пiшла, та ще й матiр свою привела сюди. Тепер годинка i тепло, - хоч би  я
на не© подивилася.
   - Та мати такi, що самi не дiйдуть сюди. Загнибiдиха зiтхнула:
   - Ну, вже хоч провiда╨ш.
   Христя задумалася. "Коли його пiти? коли зiбратися? У середу  -  хазя©н
ви©де; у четвер - поприбирати треба дещо; хiба от у  п'ятницю...  Раненько
вийду - на обiд наспiну; там суботу перебуду, а в недiлю рано й назад",  -
розполага╨ сама собi Христя i рада-рада, коли  хазяйка  згодилася...  Вона
матiр побаче, з подругами наговориться, вiзьме з собою й  нову  одежу.  Як
нарядиться, як покажеться у селi, то-то всiх здиву╨! А Супрун як побаче  -
ото його завiйна ухопе! Вона ж назнарошне аж повз вiкна його пройде, а  як
Федора побаче - наперекiр почне з ним загравати.
   - Ти ж, Христе, ранiше порайся та ранiше й лягай спати,  щоб  виспатись
на завтра, бо не близький свiт тобi йти, - ра╨ ©й хазяйка в  четвер  пiсля
обiду.
   Христя до роботи пристала - як не перерветься! Дивитъся, поробила  все.
Нi, не все! На празники зосталася комора немазана; тепер  годинка  -  саме
мазати.
   - Та то велика робота, не розпочинай, - каже ©й хазяйка. - Хай  уже  як
звернешся - та тодi.
   Хоч i не кажи Христi. Як? Комора побита  зимньою  негодою,  пошпугована
весняними дощами, полупилася, та вона ©© так кине? Нiзащо! Уже давно  вона
стирчить спичкою в оцi.
   Зараз пiсля обiду нарядилася Христя у стару одежинку, замiсила глини  й
почала шпарувати. Ще й не вечiр  -  а  вже  й  шпарування  висхло;  тiльки
побiлити... О, це ©й не завгорить! Поти сонце сяде, вона й побiле...
   Щиро прийнялася Христя до роботи. Тепле сонечко  ©й  допомага╨:  тiльки
пройде щiткою - уже й сохне - бiлi╨. Он  зосталось  тiльки  жовтою  глиною
пiдвести... Мерщiй, Христе, мерщiй! Уже  вечорi╨,  -  пiдганя╨  сама  себе
Христя.
   Коли се - щось заторохтiло коло двору... Тпррру! - приверта╨ до  ворiт.
"Оце так! - дума╨ Христя. - Чого доброго, несподiвано хазя©н вернувся.  От
i пiду додому!"
   Розчиня╨ться хвiртка. Христя - гульк: визира╨ Здiр. У Христi  аж  серце
Затiпалося.
   - Дядько Карпо... Здрастуйте!
   - Здорова, Христе, - вiта╨ться Карпо,  увiходячи  у  двiр.  -  А  я  се
пiд'©хав та боюсь iти, думка: може - собаки.
   - Та в нас ©х нема╨, - щебече Христя. - Як же там нашi? Чи всi здоровi,
вибрикують?
   - Та ще вибрикують, слава тобi боже!.. Мати кланя╨ться, Одарка...
   - А ви ж, дядьку, на базар?
   - На базар же. Та не так, бач, на базар, як мати плаче,  дуже  журиться
за тобою... Щодня побива╨ться, нема╨ та й нема╨ нiяко© чутки  про  тебе...
Одарка утiша, так нiщо не помага╨ - плаче! От я  й  думаю:  по©ду  лиш  на
базар, провiтрюся i об тобi звiстку привезу матерi.
   - Спасибi вам, - дяку╨ Христя. - А я й сама збираюся у село.
   - Як? Чого?
   - У гостi. Спасибi хазяйцi, пускають.
   - То от i гаразд: я тебе й пiдвезу.
   А тут i Загнибiдиха, зачувши у дворi гомiн, виткнулася з хати.
   - Хто то? - пита╨ Христi.
   - Це наш сусiда, з села.
   - От i гаразд: то завтра з ним i по©деш.
   - Оце ж ми й ра╨мося, - каже Карпо.
   - То чому ж ти чоловiка не закличеш у хату? Добре  гостей  прийма╨ш!  -
жартою виговорю╨ Загнибiдиха Христi.
   - Спасибi вам, - кланяючись, дяку╨ Карпо. - Я тут не сам, - за ворiтьми
шкапа.
   - Ну, то що! Хiба й у двiр не можна завести? Переночу╨ш тут, а завтра й
по©дете. За©зди, за©зди! - каже Загнибiдиха.
   Христя рада, а Карпо ще раднiший. То йому на базарi стiй i не спи  цiлу
нiч; стережи шкапу та добра, що на возi; а  то  вiн  у  хазяйському  дворi
заночу╨.
   Поти Карпо розпрягав шкапу та возився коло воза, Христя скiнчила роботу
i кликнула його в кухню. Увiйшла до ©х i хазяйка.  Така  обхiдчаста,  така
ввiчлива; розпиту╨ про село, про сходи, про Христину матiр;  хвалиться  не
нахвалиться Христею.
   - Ти б засвiтила та вечеряти гостевi дала, - сказала вона, коли почал'о
смеркати, i вийшла в кiмнату.
   Поти  Христя  засвiтила  свiтло,  поти  витягла  страву  з  печi,   уже
Загнибiдиха i звернулася, та ще й  з  непорожнiми  руками:  чарка  горiлки
трусилася i грала проти свiтла у ©© руках. Вона пiднесла ©© Карповi.  Той,
щиро подякувавши, випив i почав вечеряти.
   - Добра у тебе, Христе, хазяйка, - сказав вiн, коли Загнибiдиха  вийшла
З кухнi.
   - Все рiвно, що мати, - одказала та тихо.
   - Значить, тобi добре! За селом байдуже?
   - Всього бува╨. Часом - з квасом, порою - з водою... А у вас же на селi
як? - I Христя почала розпитувати про знайомих.
   Карпо розказував, що за нею журяться дiвчата.
   - Горпина скiльки раз забiгала  провiдати  матiр,  розпитати  за  тебе;
хвалиться, що тепер без тебе й улиця - не улиця;  все  збира╨ться  сама  у
город служити. Вона б, може, й зiбралась, так мати спиня╨.
   - А ╞вга? - спитала Христя.
   - ╞вга замiж збира╨ться.
   - За кого? Карпо умiхнувся:
   - Та вже ж не за кого - за Тимофiя! Там у них чудасiя, та й годi.  Вона
то хоч i зараз, так вiн, бач, не хоче. Дiло дiйшло до суду, до позвiв... А
це хтось казав, що, либонь, наладилося. Незабаром i весiлля.
   - Нуте, а Супруненко удовольнився?
   - Удовольнився!.. Все налазить  на  матiр  за  подушне.  Коли  б  я  не
одстоював, то хто його зна╨, що б воно й було. Сказано - як оса та  ув'яз!
Та, видно, йому бог не попустив сього даром.
   - Як саме?
   - Колотиться з сином. То вiн був недужий, а то й одужав,  та  хто  його
зна╨, що йому поробилося: ходе, як дурний. А це пiсля свят надумав  кидати
батька, - пiду на заробiтки... Батько не пуска╨;  так  хоч  у  город  пiду
наймуся, а в одну шкуру - не хочу дома бути! Батько  здержу╨,  не  пуска╨.
Звiсно, соромно такому багатиревi  сина-╨динця  у  найми  пускати,  а  вiн
рветься.  Доходе  до  лайки  й  до  бiйки.  Грицько  хвалився,  -  либонь,
п'яненький! Якби, каже, знав таку свою лиху годину,  не  боронив  би  йому
тебе брати.
   - Хай вiн пiде тричi уми╨ться з сво©м Федором, - одказала гордо Христя.
   Розмова на  тому  i  порвалася.  Карпо,  довечерявши,  пiшов  до  шкапи
довiдатися, а Христi чогось так важко на  душi  стало,  ©й  наче  й  шкода
Федора, а згада╨ про похвалки Грицьковi - Досада так i впнеться  в  серце.
"Як то вiн носиться з сво©м  Федором!  Дума,  як  багач,  то  так  усяк  i
побiжить за його..."
   Невесела лягла вона спати i довго не  спала.  То  вона  ворочалась;  то
думки все такi непривiтнi ссали за серце - i вона важко зiтхала, ©й  зразу
одпала охота i додому ©хати. Чого  вона  по©де?  За  матiр  Карпо  звiстку
привiз  -  здорова,  тiльки  журиться...  А  кого  ©й  бiльше  бачити?  Ще
стрiнеться з дурноверхим Федором, то  знову  пiдуть  про  не©  поговори...
Незчулася, коли й заснула. Прокинулась - уже свiт бiлий заглядав у  вiкна,
i Карпа не було в хатi. Вона вийшла довiдатися - чи нема╨ на дворi, - i на
дворi не було.
   Карпо махнув на  базар,  щоб  мерщiй  справитись  i,  не  гаявши  часу,
повернути додому. Коли вiн вернувся, Христя не тiльки зiбралася в  дорогу,
а й по хазяйству - дров наносила, овощ на страву накришила.
   - А що, справилася? - пита╨ Карпо.
   - Уже.
   - То й по©дьмо.
   - Зараз хазяйка з базару вернуться.
   Загнибiдиха не забарилася: про не© тiльки що  говорили,  а  вона  i  на
порiг. Христi здалося, що вона наче i на липi трохи почервонiла, i  очi  в
не© сялиграли.
   - Забарила я вас? - спитала.
   - Нi, я сам тiльки що в хату, - одказу╨ Карпо.
   - Ну, й гаразд. А я думала -  забарила,  та  поспiшаю-поспiшаю...  Оце,
Христе, повези сво©й матерi гостинця вiд мене, -  повернулася  до  Христi,
виймаючи з кошика пухку, високу булку.
   - Нащо?
   - Не тво╨ дiло. Бери! - суворо сказала Загнибiдиха.
   Христя, подякувавши, взяла i завернула булку в нову хустину.
   - А це вам на дорогу, - вийнявши паляницю i двi рибини, пода╨ Карповi.
   - О господи! - аж скрикнув той. - Спасибi вам, спасибi! Я не  знаю,  як
вам i дякувати... I на нiч пустили, а тут ще й це... Спасибi вам.
   - Чому не одяга╨шся теплiше? - повернулася  знову  до  Христi.  -  Бери
свиту, бо тепер ще хто зна╨, що буде до вечора. Христя покiрливо одяглася,
пiдперезалася.
   - Прощайте ж. Спасибi вам! - дякували разом Карпо i Христя, вихо дячи з
хати...
   - Щасливо... ╞дьте здоровi! Гляди тiльки, дядьку, - усмiхнувшись,  каже
Карповi, - не завези зовсiм дiвки, бо без не© i я тут пропаду.
   - Як же се можна! - одказав Карпо. Уже вони й посiдали. Карпо узявся за
вiжки.
   - Христе, - кликнула Загнибiдиха. - Iди лиш сюди на  час,  я  маю  щось
сказати.
   Загнибiдиха одвела ©© геть i, дивлячись в очi, тривожно почала:
   - Кланяйся, Христе, вiд мене матерi, хоч я ©© й не  знаю...  Скажи,  що
грошi за службу не пропадуть... Чу╨ш? Так i скажи. Не вiн  вiддасть,  сама
верну... Чу╨ш же? - утрет╨ допиту╨ться Загнибiдиха.
   - Чую, чую. Спасибi вам! - дяку╨ Христя. Загнибiдиха ©х  аж  за  ворота
провела i, ще раз попрощавшись, не звелiла Карповi  з  воза  устати  ворiт
зачинити.
   - Я й сама зачиню... ©дьте з богом!
   Карпо смикнув вожжину - i покiрна шкапина потюпала. Загнибiдиха  стояла
за хвiрткою i проводила очима, аж поки вони не повернули з улицi.
   V
   Ще поки вони ©хали мiстом, плуталися його чорними вулицями, повз високi
кам'яницi, Христю клопотали всякi думки... "Як се чудно сталося,  що  вона
©де... Куди? Чого?.. У село, у гостi, до матерi... То-то зрадi╨ матуся, не
сподiваючись ©© бачити!.. А що, як хазя©н, вертаючись з ярмарку, стрiне ©х
i заверне назад?.. Не доведи боже!.."
   Христя одверта╨ться вiд кожного стрiчного прохожого  i  про©жджого:  ©й
зда╨ться, що то хазя©н - i от-от  призна╨  ©©...  "Хоч  би  вже  се  мiсто
скорiше кiнчилось, ©демо, ©демо, а йому й кiнця нема╨!"
   Аж ось минули крамницi й високi кам'янi будинки.  Далi  пiшли  обiдранi
хатки убогих людей. Спершу густо, мов ©х одну до  друго©  хто  позсовував,
щоб було затишнiше i теплiше; далi рiдше та рiдше. Он край  однi©  й  тину
нема╨; у друго© й димар розвалився; третя - зовсiм на  бiк  похилилася,  з
вiкон, замiсть шибок, визира╨ ганчiр'я, по двору-смiтнику бiгають трохи не
голi дiти... "Боже! якi  злиднi  та  недостачi!  Бiсовi  крамарi  та  пани
найкращi мiсця пiд  себе  позаймали,  все  найдорожче  собi  наздирали,  а
бiдноту виперли аж на край мiста в смiтники та пустки", - думала Христя.
   Пiднялися на гору. Перед ними, розбiгаючись на  всi  боки,  розлягалися
поля, рябiючи в очах то зеленими  поясами  жита,  то  жовтуватими  сходами
пшеницi, то чорною грудою рiллi... Христi наче хто  камiнь  зняв  з  душi:
зразу стало i вiльно,  i  легко...  Сонце,  пiднiмаючись  угору,  привiтно
ся╨-грi╨;  вiтерок  легенький  дише;  жайворонки,  в'ючись  над   дорогою,
щебечуть; там, у  темному  лiсочку,  кують  зозулi...  Красно  так  усюди,
просторо, вiльно!.. Христине серце не б'╨ться мов,  а  стиха  токоче;  очi
бiгають з ниви на ниву, з одного лану на другий, з синього лугу  на  темнi
яри, з яру - на зеленi© бурти... Якiсь тихi та радiснi почування проходять
нею, колишуть... Ой, та й гарно ж тут як! Боже,  гарно!..  -  тьохкоче  ©©
зрадiле серце.
   Шкапiйчина тюпа; колеса тiльки гудуть, котячись по сухiй землi.  Карпо,
похитуючись, мовчки смокче люльку i хiба коли-не-коли  уверне  слiвце  про
хлiб: тут, мов, добре жито!.. Або: недавно цю пшеницю засiвали, а бач,  як
пiднялася?.. Та й замовкне надовго. Христя i рада тому мовчанню:  нiщо  ©й
не забороня╨ думати про себе, нiщо ©©  не  розговорю╨,  не  порушу╨  нiмо©
одради. Вона розгляда╨  навкруги,  пильно  вдивля╨ться  в  кожну  мiсцину,
любу╨ться та милу╨ться... Он яка хороша долина: зелена-зелена, наче  рутою
вкрита! От би добре на тому зеленому килимi полежати, надихатися  вiльного
польового повiтря! А то  що  за  хатки  стоять  над  шляхом?  Сизий  димок
вирива╨ться з  чорного  димаря  i  кучеряво  розвива╨ться  в  прозорчатому
повiтрi... Що то за хутори? Невже Йосипенковi? Так, вони... Вони, iдучи  в
мiсто, спочивали там... I перед нею, мов жива, стала блiда Мар'я з чорними
очима, стара гариклива Явдоха... Чи то  ж  то  вони  обидвi  живi-здоровi?
Явдоха подавньому гризе свою невiстку?  А  Мар'я  мовчить?  Чи  вже,  чого
доброго, у мiсто удьорила? "Така вже, - казала вона, - удалась я, такою  i
пропаду..." Городянка!.. I що  там,  у  тому  городi,  доброго?  Достаткiв
бiльше, достатки кращi? У кого ж тi достатки, то й добре; а як  бiдному  -
то всюди погано, Та часом i  при  достатках  лихо:  як  нема  долi,  нема╨
талану, то й достатки не впокоять. Он хазяйка: i багата, а нудиться  серед
свого багатства... Воно як кому!
   Про©хали ще трохи... Це - Христя зразу зареготалася. Карпо озирнувся  i
прикро подивився на не©:
   - Чого ти?
   Христя за реготом слова не скаже. До©хали якраз  до  гнило©  балки,  де
соцький Кирило провалився. Христi, мов живе, усе те стало  вочевидячки:  i
як Кирило крався через снiг, i як шурхнув  ногами  у  рiв,  як  вилазив  -
лаявся... Насилу за реготом розказала про те Христя. Карпо мовчки  слухав.
"Дiвча! - думав вiн. - Все-то ©й на думцi реготи та смiхи".
   Це шкапiйчина, наче що вкусило ©©, кинулась, сiпнула  й  пiшла  скоком.
Карпо мерщiй ухопився за вiжки.
   - Тпррру!.. Iч, почула свою землю та - скоком! - сказав вiн,  здержуючи
коняку. - А небiйсь, у мiсто ледве ноги волокла.  Це  вже  наша  земля,  -
повернувся до Христi Карпо i почав показувати, де  чия.  Невеликi  все  то
клаптики були, однi свiжо  заскородженi,  другi  злегка  прикритi  зеленою
рослиною.
   Христi здалося, що тут i лани були дрiбнiшi, i хлiба  нижчi,  нiж  бiля
мiста. Там - широкi та довгi, густо, як щiтка, заросли; а тут  -  де-не-де
зеленi╨ блiде зажовкле стебло... Христя не витерпiла  похвалитися  про  те
Карповi.
   - Достаткiв там бiльше, - почав той, - переорюють  краще,  та  й  земля
ситнiша. Тут з глиною - руда, а там, як угiль,  чорна.  Небiйсь,  городяни
хитрi: все собi найкраще забрали. Воно, бач, i  тут  нiчого,  коли  б  хоч
трохи бiльше землi тi╨©... А то - всього жменя, а  ти  крутися  бiля  не©,
тягни звiдти i на  податки,  i  на  прожиття...  -  Карпо  важко  зiтхнув,
зiтхнула i Христя. Мовчки пiднялися на гору.  Хрест  мар'янiвсько©  церкви
заблищав проти сонця; засяла баня; далi й покрiвля зазеленiла;  показалися
садки, хати... Село! село! I  серце  Христине  неспокiйно  заколотилося  у
грудях.
   Прiська того дня, попоравшись  коло  печi,  сiла  спочити,  ©сти  ©й  -
капельки не хотiлося. Думки розбирали голову... Як  там  у  городi?  Що  з
Христею? Чи не звернувся, бува, Карпо? Прiську наче  за  поли  тягло  пiти
довiдатися.
   "Ох, хоч би там усе було щасно.  Хоч  би  Христя  була  здорова.  Кожна
наймичка - люба, поки здорова...  Здоров'я  -  усьому  голова",  -  думала
Прiська, збираючись до Здора.
   Вона застала Одарку за  роботою:  та  купала  дiтей.  Чорноока  Оленка,
вимита-вибiлена, лежала на подушцi i щось весело сама  з  собою  щебетала.
Бiлоголовий Миколка ©здив у ночвах, хлюпостючись у теплiй водицi. Все йому
хотiлось пурнути з головою; i вiн то присiдав,  то  прилягав,  допитуючись
матерi - чи видно його голову. Одарка сидiла на лавi й любувалася  синовою
забавкою, щебетанням дочки... Вона й не думала  купати  Миколки,  та  той,
побачивши, що сестру купають, пробi намiгся!
   - Води ж чисто© нема╨, - казала Одарка.
   - Я i в тiй, що Оленку купали.
   Поти Одарка витирала та зодягала Оленку, Миколка мерщiй сорочину З себе
та - в ночви...
   - Я не так, як Олеся, - кричав радий Миколка. - Я i плавати, i пуринати
вмiю!.. - I розходився так, що аж вода з ночов виплiскувалась.
   - Що се  ти,  Одарко,  дiтей  купа╨ш?  -  здивувалася  Прiська,  мерщiй
зачиняючи за собою дверi.
   Одарка не вспiла одказати, як закричали дiти: "Бабуся! бабуся!" Оленка,
простягаючи до не© сво© пухкi та бiлi рученята, свiтила чорними очицями  й
нетвердо вимовляла: "Бач... бач... бiля... купалася..."  Прiська  пiдiйшла
до Оленки i, взявши за ручку, цiлувала малi пальченята. А Миколка ззаду на
всю хату вигукував:
   - Бабусю! Бабусю! А дивiться, як я пурну... Дивiться - з головою!
   - Гарно, гарно, - похвалила Прiська, припадаючи до Оленки.
   - Ви-бо не дивитесь, -  гукав  Миколка.  -  Дивiться-бо.  Прiська  мала
повернутися i до його, подивитися, як Миколка, заплющивши очi й  затуляючи
носа, прилягав у ночвах.
   - А що, глибоко? - допитувався.
   - Ух, глибоко! Ух, глибоко! Гляди, не втопися ще...
   - Е-е, я не втоплюся. Я вмiю плавати, - храбрував Миколка, вимахуючи аж
поза ночвами руками.
   Привiтавши дiтей, Прiська повернулася до Одарки:
   - Що, не було? Не вертався?
   - Нема╨. Бог його зна╨, що воно за знак. Уже  б  час  i  бути,  а  його
нема╨... Сiдайте. Пiдождемо трохи, як не буде - пообiда╨мо разом.
   - Спасибi тобi. Я  так  тiльки,  довiдатись...  -  зiтхнувши,  одказала
Прiська i мала була йти. Одарка не пуска╨.
   - Тiльки пiдете - розсердюся й нiколи до вас не прийду!  -  посварилася
вона.
   Прiська зосталася. Тiльки що всiлася, Миколка, виполоскавшись, вилiз iз
ночов i Одарка почала його одягати, як у хату донеслося: "Тпрру!"
   - Карпо! Карпо! - скрикнула Прiська i  мерщiй  надвiр.  Стрiвши  Карпа,
вона разом i здоровкалася, i допитувалася:
   - А що, як Христя? Чи жива-здорова?
   - Та Христя тута! - каже Карпо.
   - Як тута?! - скрикнула злякана Прiська.
   - Тута... При©хала.
   - Коли при©хала? Де при©хала? - бурмоче Прiська. По ©© старому  обличчi
бiгають смуги i радостi, i разом нестямно©  муки;  очi  горять;  вся  вона
труситься.
   - Христя пiшла до вас, - каже Карпо.
   Прiська кинулася до свого двору i стрiлася з дочкою коло ворiт.
   - Здрастуйте, мамо! - гука╨ Христя веселим дзвiнким голосом, пiдбiгаючи
до матерi. - Чи ждали? чи сподiвалися?
   Мати сто©ть проти дочки, нiма-мовчазна уп'яла в не© сво© потухлi очi.
   - Матiнко! Не пiзна╨те мене? - спитала Христя.
   - Христе!  Дитино  моя!  -  простогнала  Прiська,  обнiмаючи  дочку,  i
заплакала.
   Тут саме пiдбiгла Одарка. Вона постояла, поки вiтались дочка з матiр'ю,
потiм пiдiйшла до Христi, поздоровкалася, поцiлувалася з нею.
   - Ач, яка молодець Христя! - каже Одарка. - Ми тут за не©  кожну  чутку
ловимо-перейма╨мо, а щоб бачити - то й не сподiвалися.
   - А я так, несподiвано, - весело щебече Христя.
   - Молодець, молодець! - одно плеще Одарка, обдивляючись.
   - Чого ж ми сто©мо тут? Ходiмо хоч у хату, - опам'яталася Прiська.
   - Iдiть, - каже Одарка, - побалакайте та  й  нас  не  забувайте.  Чу╨ш,
Христе: грiх тобi буде, як до нас не забiжиш!
   - Забiжу, не забуду!
   Сусiди розiйшлися: Прiська i Христя пiшла до сво╨© хати,  Одарка  -  до
сво╨©.
   - Як же ви тут живете? - допиту╨ться дочка у матерi, увiйшовши в хату i
обдивляючись ту оселю, де зросла вона. Пiсля мiських поко©в ©й  своя  хата
здалася такою тiсною-невеличкою. Бач! вона скiльки лiт прожила тут, а й не
примiчала досi сього... .
   - Як живемо? Знiрчо як живемо, - бубонiла Прiська. - Живемо, та й годi!
Смертi дожида╨мо, а смерть не приходить!.. Уже наше таке життя: то з  того
боку рвуть, то з другого - скубуть. Коли б не цi Здори... Та годi! Хiба ти
сама не зна╨ш, як жили? Не покращало... Як ти там?..
   - Я? Про мене не турбуйтеся, матiнко.  Добре  менi  там.  Хазя©н  трохи
крутенький, зате хазяйка, - дай ©й, господи, i щастя,  i  здоров'я!  Добра
людина. Вона кланялася вам. Поклонись, каже,  матерi;  скажи  ©й,  хай  не
побива╨ться; заспокой, що моя служба не пропаде дарма, не пiде замарно: я,
каже, сама вiддам грошi... Прохала вас до себе в гостi. Скажи,  каже,  хай
прийде: як рiдну ©©  прийму.  Така  добра  душа!  така  добра!  Зате  ж  i
доста╨ться часом ©й... Воно, мабуть, усiм добрим так доста╨ться!
   Прiська  важко  зiтхнула.  Вона  задумалася  над  послiднiми  доччиними
словами. Вiдкiля вони в не©? Досi вона нiколи такого не казала i  в  думку
©й таке не сходило, а от  недовго  прослужила  -  дозналася  сво©м  серцем
чулим... Ох, не так воно, видно, добре, як  розказу╨...  Кри╨  вiд  матерi
свою диху годину, щоб не вразити ©© серця... I  сльози  почали  пiдступати
пiд горло, давити...
   - Ви плачете? Мамо! - скрикнула Христя, зиркнувши на матiр.
   - Ох, тiльки гляну на тебе - так i заллють сльози!..
   - То ви не вiрите? - спитала Христя. - Так  от  же  -  хай  мене  хрест
поб'╨! - коли я брешу. I чого б я стала брехати, коли б  менi  погано  там
було?
   - Бог з тобою, Христе!.. Видно,  видно,  -  утираючи  сльози,  замовила
мати. - Я не вiд того плачу; сама не знаю, чого сльози ллються. Гарно тобi
там - i гаразд, дочко; а погано - уже ж я нiчим не запоможу... Та що се я?
Ти з дороги - ©сти хочеш, а я й байдуже. Будемо обiдати, бо й я ще  нiчого
не ©ла.
   Стара хутенько схопилася i кинулась до печi.
   - Не знала, що ти будеш. Не сподiвалася... хоч би курочку зарiзала та З
нею борщ зварила, а то - затовкла салом, та й годi,  -  гомонiла  Прiська,
насипаючи борщу у миску.
   Сiли обiдати. Христя взялася за ложку... "От i сiли обiдати,  -  гiркий
наш обiде!" - згадала Христя пiсню. I було вiд  чого:  борщ,  наче  окрiп,
парував перед ними. Вона покуштувала - нi  солi  досить,  нi  приварку  не
видно, однi буряковi крижала плавають поверху. Христя покуштувала та зразу
й ложку положила.
   - Недобрий, дочко? - спитала мати. - Сама знаю, що недобрий...  З  чого
ти того добра вiзьмеш? Погрiб у нас невисокий, - картопля зимою  померзла,
а на  весну  -  так  драглями  i  взялася;  насилу  назбирала  пiвклуночка
посадити. М'яса i в заводi не водиться... Буряк та квас  надолужа╨,  та  й
того вже небагато... Солi зосталося  жменя,  -  потроху  до  всього  ложу:
бережу, щоб надовше стало. Отаке-то. А  ти  там,  мабуть,  усе  з  м'ясом?
Городяни - шо-шо, а люблять ласо по©сти.
   - Та страва добра, - одказала Христя.
   - Ти б хоч з кашею борщ ©ла, коли так не хоч.
   Христя кинулась до кашi - i каша  пройшла  димом.  "Постарiла  мати,  -
подумала вона. - Колись яку добру кашу варила, а тепер от не доглядiла, що
й димом пройшла". I наче що обценьками ©й  серце  здавило.  Прiська  собi,
дивлячись на дочку, задумалася. На виручку прийшла Одарка.
   - Ви саме обiда╨те. Пiду, - думаю, - хоч подивлюся на  Христю,  як  там
вона.
   - Та ще вашо© Христi i бiс не вiзьме! - жартуючи, одказуб Христя.
   - Оце, дивись!.. Навiщо ти йому здалася? Дай, боже, щоб i не брав.  Щоб
ти скорiше одслужила сво╨ та знову до нас вернулася, бо без тебе i мати он
плаче, та й менi нiяково: прийду до вас - пусто, пiдемо до нас -  недостае
чогось. Отак зiйдемося з тiткою, посидимо, згада╨мо тебе, -  як  там  вона
поверта╨ться у свiтоньку?.. А ти ж нас згадувала хоч раз, Христе?  Чи  там
за городянськими клопотами про селян уже годi згадувати?
   - Було всього, - одказувала, зiтхнувши, Христя.
   - Правда, дочко, правда: всього часом бува╨.
   - Часом - з квасом, а порою - з водою? - каже Одарка.
   - Атож. Чого в свiтi тiльки не бува╨? На те й лихо,  щоб  з  тим  лихом
битись! - одказу╨ Прiська.
   Бiльше розмовляла Одарка з Прiською: Христя слухала i мовчала, ©й сумно
було слухати ту важку розмову. Хiба тим, що  побалака╨ш,  запоможеш  горю?
Хiба вона  при©хала  додому,  щоб  згадувати  те,  що  було  колись?  Вона
при©хала, щоб його забути. Вернеться назад - знову його застане; нiде воно
не дiнеться. А тут, наче зговорилися, - тiльки про те й рiч.
   - Чи Горпина дома? Хотiлося б менi ©© бачити, - спиталася  Христя,  щоб
перервати розмову.
   - Дома, дочко. Пообiда╨мо, то, коли хоч, i пiдеш.
   - Я вже не хочу ©сти, - одказала Христя, устаючи i хрестячись.
   - Така ж ти, - сумно сказала мати, пiдводячись, i  почала  прибирати  З
столу.
   - Я на хвилину, мамо; тiльки побачуся з Горпиною та й  вернусь.  А  ви,
Одарко, щоб тут були, - весело замовила Христя, збираючись виходити.
   - То вже бог його зна╨, чи Одарцi довго прийдеться  посидiти,  -  сумно
одказала Одарка, як Христя вийшла з хати.
   Прiська тiльки зiтхнула. Обох ©х  уразило  -  чого  так  швидко  утекла
Христя?! "При©хала до матерi в гостi, - думала  Одарка,  -  i  побiгла  до
чужих!"
   - Що  ж,  чим  хвалиться  Христя?  Добре  ©й  там  чи  нi?  -  спитала,
помовчавши, Одарка.
   - Отак, як бач! - гiрко одказала Прiська. - Хвалиться: хазяйка -  добра
людина, а проте - бог його зна╨! Може, таку ману пуска:  всi  вони  спершу
добрi, поки не осiдлають; а насiли - вези, не вгинайся!
   - Та й Карпо хвалиться... Така, каже, добра людина, така  добра!  I  на
нiч у двiр пустила, i нагодувала, напо©ла.
   - Гей, ти, дiвко! Дiвко! - донiсся знадвору Карпiв голос. - Куди се?
   - Прощайте! Пiду, - одгукувалась Христя.
   - Бач - добра: матiр покинула, а сама навдьори!
   - Хто се? - спиталася Прiська, дослухаючись.
   - Карпо йде. Видно, стрiвся  з  Христею.  Незабаром  i  Карпо  увiйшов,
несучи в руках клунок.
   - Здрастуйте в хату! - привiтався вiн.
   - Здоров, Карпе!
   - Оце стрiв вашу, побiгла кудись. Рада, що вирвалась...
   - То вона до  Горпини.  Молода...  бажаеться  усiх  зразу  оббiгати,  -
одказала мати.
   - А я вам гостинцi принiс. Хазяйка кланялась i гостинця передала. Очi у
Прiськи  заграли,  побачивши  високу  бiлу   булку   i   пухку   паляницю.
Поцiлувавши, вона прийняла хлiб з рук Карпових i положила на столi.
   - Бач, як у городi печуть; у нас  так  не  вмiють,  -  хвалила  Одарка,
розглядаючи булку.
   - Коло того ходять - одно дiло знають. Нам як не приходиться того хлiба
©сти, то й пекти не навчились, - одказала Прiська.
   - Чого ж воно так: як городянам, то, небiйсь, i булка, а нам  -  чорний
хлiб з остюками? - спитала Одарка.
   - Так воно вже завелося: город усе  краще  собi  бере.  При  сiм  словi
Одарка глибоко зiтхнула.
   - Пани та багачi! - нешвидко додала вона до свого зiтхання. ©© нiхто не
пiддержав. Карпо повернув розмову на iншу рiч: вiн почав  розказувати  про
по©здку, про хлiб, про город, про Христину хазяйку.
   - Ще й хвалити бога, що  Христi  так  лучилося,  -  зовсiм-таки  добре!
Хазяйка не як чужа, а як рiдна мати!
   Чималу годину знов прогуторили на сю рiч. I серце,  i  важкi  Прiсьчинi
думки  угамувалися.  Серце  перестало  щемiти;  важкi  думки  розтiкалися,
зникали, заспоко╨нi тихими надiями, розщотами, розпологами... Слава  богу,
що Христi добре... Хазяйка обiця╨ грошi вiддати... Вiддасть - спасибi  ©й!
- Христi новий убiр буде; бо в не© хоч одежинка i ╨, та лишню мати  -  все
краще. А й не вiддасть - хiба не все рiвно?.. Пропаде пiвроку  служби,  то
хiба i так не пропада╨?
   "Пiвроку, - дума╨ Прiська,  прилягаючи  спочити,  коли  пiшли  Карпо  й
Одарка. - Уже ж поб'юся, покрiплюся того пiвроку... А там знову  заживу  З
нею... Знову... Може, знайдеться хто... Невже вона  така  безталанна?..  I
красою i здоров'ячком бог не обiйшов - хiба от долею..."
   Старiй матерi не спалося. Доччина доля, образи людськi, сво© злиднi  та
недостачi ворочали ©© з боку на бiк, гнали сон i спокiй далеко вiд не©.
   Де ж дочка поверта╨ться, поки мати такi важкi гадки дума?
   Христя сидить у сво╨© подруги Горпини, котра не вгава╨ нi  на  хвилину.
Горпина розказу╨ Христi про село, про знайомих  дiвчат,  парубкiв,  що  де
ско©лося, про кого  яка  чутка  пiшла  -  все  виклада╨  подруга  подрузi,
маленевеличке iз-за нiгтя видира╨ та  виклада╨...  Передала  за  ╞вгу,  що
позивала Тимофiя, про Тимофiеву журбу; про те, як раз Тимофiй, стрiвши ©©,
Горпину, хвалився: коли б не товста ╞вга - вiн би  присилав  старостiв  до
не©!.. Про Федора, що спершу дурiв та й тепер ще не прийшов у себе... "Все
згаду╨ тебе та,  згадуючи,  плаче...  Ти  таки  його  в  себе  навсправжки
закохала!"
   Христя слуха╨ та╨мну розмову подруги - i серце ©©  неспокiйно  б'╨ться.
Недавн╨ життя, вiд котрого одiрвали ©©, хвилею  плеснуло  на  не©...  Вона
знову серед його поверта╨ться, усе бачить, усе чу╨; воно  глибоко  зачiпа╨
©© серце, будить думки...
   - А зна╨ш?.. Менi шкода його, - зiтхнувши, сказала Христя.
   - Кого?
   - Федора. Вiн гарний парубок. Вiн буде кращий i вiд Тимофiя, i  вiд  ©х
усiх. Тi тiльки гострi на язик, а се - плохий, мовчазливий... От  за  кого
виходь, Горпино, - не каятимешся.
   - Отаке! На тобi, небоже, що менi негоже! - закопиливши губу,  одказала
Горпина. - А чому ж ти не виходиш?
   - Я - друга рiч. Мене його батько не хоче за невiстку мати.
   - А мене вiзьме? Он вiн шука багачки. Дума, десь дурну знайде... Та хай
йому гаспид! Ти краще розкажи менi про город. Як там у вас? - забива╨ баки
Горпина. - Бачила Марину? Як там вона? Зовсiм городянкою стала. На село  i
не загляне нiколи.
   - Не бачила. Нiколи було довiдатися, де вона i як вона.
   Христя почала розказувати про город, про звича©, про хазя©на, хазяйку.
   Подруга теж нiчого  не  вта©ла  перед  подругою  i  розказала,  яка  ©й
притичина була з хазя©ном.
   Пореготалися тепер удвох з того, що колись до слiз доводило.
   - Тобi таки вда╨ на те кохання! - додала, регочучи, Горпина,  зависливо
глянувши на подругу.
   - Бажаю й тобi так! - одказала Христя.
   - Не хочу, не треба! - затрiпала руками та. - Старий, жонатий  та  буде
цiлувати? Цур  йому!  пек  йому!  осина  йому!  -  i  червонiючи,  як  той
сап'янець, Горпина реготалася.
   А Христя ще почала перекривляти п'яного Загнибiду. Горпина аж за  живiт
береться та регоче, а в Христi - очi грають, смiх та жарти  не  сходять  з
язика.
   Iшла на часок Христя з дому, а прийшлося вертатися аж  увечерi,  -  так
забалакалася з подругою. Сонце сiло; захiд  горiв  червоним  вогнем;  небо
потемнiло; понад  селом  розiслалася  вечiрня  тiнь.  По  улицях,  грузько
ступаючи,  верталася  скотина  додому:  бiгли  свинi,  овечата.  З  дворiв
доносився хазяйський оклик. Село перед споко╨м загомонiло-заметушилося.  I
яким радiсним, давно чувалим зда╨ться Христi той сiльський гомiн!..  Як  у
лiтню спеку, на безводдi, надибавши невеличку течiю бiгучо© води в глухому
ярку, припада╨ чоловiк до не©, щоб загасити свою пекучу згагу, так  Христя
з згагою прислухалася до  того  вечiрнього  клекоту...  Зяайоме  та  рiдне
вiтало ©© любим привiтом, чарувало несподiваним чаром!
   Виходячи з улицi, коло цвинтаря запримiтила  Христя  парубочу  постать.
Парубок йшов тихо, похнюпившись, наче провинився в чому або, загубивши  що
- вiдшукував. Христя придивилася. Знайома хода, одежа трохи в примiтку,  а
парубок наче незнайомий. Хто б то се?.. Його гостре схудле лице нагадувало
колишн╨ обличчя Федорове. Невже вiн?..
   - Федоре! - не здержалась Христя.
   Парубок  наче  злякався:  струснувсь,  пiдвiв  голову;   подивився   i,
похнюпившись, знову повагом почвалав улицею.
   "Не пiзнав", - подумала Христя, повертаючи додому.  Якась  тиха  досада
пiдкралася до ©© серця - i ущипнула... "Та невже  я  обiзналася?  Нi,  нi,
Федiр, то - вiн. Тiльки що сталося з ним? Ще нiколи не  доводилося  бачити
менi його такого... Змарнiв, опустивсь!.." Цiлу дорогу клопотали  Христину
голову думки про Федора.
   Коло свого двору стрiла матiр.
   - Оце так! На часок пiшла, а проходила до вечора, - з докором стрiла ©©
мати.
   Христю обняла ще бiльша туга. "Чи я  справдi  збожеволiла?  -  подумала
вона. - При©хала до матерi, а  повiялася  до  чужих,  пiдглядала  парубкiв
незнайомих".
   - А Одарка ждала-ждала тебе... I Карпо  приходив.  Довго  сидiли,  тебе
пiджидали. Надвечiр знову Одарка забiгала... "Нема╨?" -  "Нема",  -  кажу.
"Бач, - каже, - недобра яка; як до чужих, то i на увесь день, а до мене  -
i в хату не наплювала!"
   - Та я й сама не рада, що пiшла, - сумно одказала Христя матерi. У хатi
©й ще сумнiше  стало.  Мати  скiльки  раз  зачинала  розмову,  та  розмова
плуталася, рвалась: то Христя промовчить на матерн╨ питання, то одкаже  не
те... Дiждавши, поки зовсiм смеркло, вона послалася i лягла спати.  ╞й  не
спалося:  сон  десь  далеко  блукав  вiд  не©...  Крiзь   невеликi   вiкна
пробиваються в хату сизi померки ночi; зорi, мов iскорки,  жеврiють  серед
тi© темряви. Тихо-тихо... Христя лежить i дума╨... Усякi думки ходять у ©©
головi. ©й чудним зда╨ться, що вона дома. Чи давно була  в  городi,  а  от
тепер - дома! Вона почала пригадувати сьогоднiшнi  виходеньки,  розмову  з
Горпиною. Багато вона лишнього наказала ©й. I навiщо б було хвалитися? Що,
як Горпина не вта©ть та рознесе все те по селу? Нi, Горпина не така:  вона
нiкому не похвалиться. Ану, як похвалиться? То Христя  ж,  коли  так,  усе
розкаже, що сповiрила ©й подруга... Кому?  У  городi  хто  ©©  зна╨?  Хiба
хазяйцi?.. А що тепер хазяйка  дi╨?  Спочива,  певно.  Хотiлося  6  ©й  ©©
бачити. От всього день не бачила, а як скучила за нею.  А  що,  як  хазя©н
вернувся i почав лаяти, нащо пустила ©© додому? I ©й учувалася  та  лайка,
крикливий голос, палючий погляд... Господи! що б вона дала, коли  б  можна
мухою або птицею якою повернутися  й  опинитися  там!..  Не  дано  ж  того
чоловiковi... ©© серце неспокiйно почало битися. А  тут  знову  зiйшов  на
думку Федiр - його зомлiлий образ, його засмучений  погляд...  До  пiвночi
качалася Христя з боку на бiк, поки не  прийшов  сон  i  не  заспоко©в  ©©
гарячо© голови.
   Смутнi думки приспали Христю, та нерадiснiшi й  збудили...  ©й  щось  i
снилося, та не пригада╨ вона що. Щось та╨мне та  страшне  заставляло  дуже
битися ©© серце; якiсь невiдомi  почування  невiдомого  лиха  обiймали  ©©
душу. Вона i вимилася, i прибралася, а тi почування все бiльше росли,  все
глибше западали в думку... Тiсною i смутною зда╨ться ©й своя  хата;  рiдне
село наче  принижчало,  помиршавiло;  життя  його  спустiло;  наче  пожежа
пройшла i спустошила самi найкращi мiсця. Вона раднiша кинути його зараз i
полетiти назад, у мiсто... А ще ж тiльки  сьогоднi  субота,  до  завтрього
пiсля обiду ©й бути... Така журба розбира╨ ©©, так ©й важко та трудно.
   - Чого ти, дочко, суму╨ш? - пита╨ мати i рае: - Ти б пiшла  до  Одарки.
Христя зiбралась - пiшла. Тiльки i в Одарки не краще... Дiтвора  гомонить;
Одарка вiта╨ i розпиту╨ ©©; а ©й - слова важко сказати: думка про мiсто не
виходить з голови. Не забарилася i мати, упоравшись бiля печi,  прийти  до
них. Мати розмовля╨ з Одаркою, а вона сидить - мовчанку справля╨,  а  бiля
серця щось в'╨ться, якась гадина уп'ялася у його, ссе-куса╨...
   - Вже я, мамо, мабуть, сьогоднi пiду од  вас,  -  каже  Христя  матерi,
вернувшись додому.
   - Чого ее так, дочко, поспiша╨ш? Одпрохалася до понедiлка, а  поспiша╨ш
сьогоднi. Хiба тобi вже обридло у матерi рiдно©?..
   - Я й сама не знаю, що зо мною... Так менi важко, так  трудно!..  Серце
щемить чогось... Менi все зда╨ться, що хазя©н вернувся.
   - То що? Хiба ти сама,  сво╨ю  волею  пiшла?  Тебе  ж  пущено...  I  не
насидiлась я з тобою, i не набалакалась, i  не  надивилася  на  тебе...  -
додала жалiбно мати.
   Христя утерла гарячу сльозу, що викотилася з ©© очей,  -  i  нiчого  не
вiдказала матерi, тiльки сама  собi  рiшила  завтра  ранiсiнько  рушити  в
дорогу.
   I вона здержала  сво╨  слово.  На  другий  день  ще  до  свiту  устала,
зiбралася, попрощалася з матiр'ю - i пiшла. Приходила  Одарка  побалакати;
прибiгла Горпина узяти на  улицю  з  собою;  ще  двi-три  знайомi  дiвчата
забiгали, та застали тiльки заплакану матiр у хатi, а  Христя  вже  далеко
була.
   - Чого ж це вона так швидко вибралася? - спитала Горпина. - Хвалилася -
до понедiлка буду, а сьогоднi втекла.
   "Втекла... втекла!.. Прибiгла - наче вогню  вхопила,  i,  як  дим  той,
зникла... Втекла..." - думала мати, обливаючи старе лице гiркими сльозами.
   VI
   Коли виткнулось ясне╨ сонечко з-за гори й обдало сво©м  свiтом  безкра©
поля, усiянi, мов сльозами, ранньою росою,  Христя  вже  була  далеко  вiд
села. Перед нею розстилалися безкра© лани; за нею в сизому туманi  крилося
село. Вона не озирнулась нi разу, не поглянула на його.  Якiсь  смутнi  та
нерадiснi почування тягли ©© вперед. Там, за тим морем  ясного  свiту,  на
краю безмiрних ланiв, у туманi широкого простору, серед чужих хат,  сто©ть
хата ©© хазя©нiв... "Чи гаразд то там? Чи вернувся  хазя©н  з  ярмарку?  А
хазяйка що поробля╨? Чогось мо╨ серце так  ни╨,  чогось  воно  трудно  так
б'╨ться... Ох, скорiше б, скорiше добратися!"
   I Христя все дужче та дужче наляга╨ на ноги. Незчулася, як минула  сво©
поля, як перед нею опинився мiсток на  гнилiм  переходi  -  вiн  якраз  на
половиш шляху... Сонце повернуло на пiвдня, стояло саме над  головою.  "Ще
рано, - дума╨  Христя.  -  Дiйду  до  Йосипенкового  хутора,  зайду,  води
нап'юся, спочину трохи i Мар'ю провiдаю. Як то там вона?"
   Думки про Мар'ю на який час одвернули ©©  вiд  мiста.  Та  ненадовго...
Може, нема╨ Мар'©; може, вона вже покинула - пiшла у  мiсто...  "Мiсто!  i
вп'ять мiсто?!" -подумала Христя, i щось гiрке та нерадiсне ущипнуло ©© за
серце. "Ну, чого се я?!" - утiша  сама  себе,  утираючи  знiчев'я  набiглу
сльозу. I знову налягла на ноги.
   Ось i Иосипенковi хутори. Щось бовванi╨ серед двору; доноситься до  не©
гук-крик. "Видно, свекруха  розходилася.  Нiяково  й  заходити",  -  дума╨
Христя, применшуючи ходу. I не помилилася: то  справдi  гукала  Явдоха  на
невеличкого чоловiка, що сумний сидiв на приспi.
   - Казала: учи шкуру! Бери палицю до рук та бий! Так  жалко  тобi?  Отже
тепер i пожалiв... Вона тобi ось чого пiднесла, - i, скрутивши  разом  двi
дулi, стара ткнула ними в вiчi чоловiковi.
   Той похнюпившись сидiв - мовчав.
   - Мовчиш? мовчиш? - заривала знову Явдоха. - I що з  тебе  за  чоловiк?
Якби не раз, не два побив ©й голову, щоб i на в'язах не  вдержала,  от  би
вона тебе i поважала, вона тебе i почитала! А то  -  як  з  клоччя  батiг!
Нестеменний покiйний батько... Того ж хоч я у руках держала...  А  ти  що?
Тьфу!.. А тепер от i  сиди  -  як  сич  надувшись,  журися  та  жди,  поки
вернеться... Дожидайся - дiждеш!
   - Ну, чого ви в'язнете до мене? - гiрко промовив чоловiк. - Хто  ж,  як
не ви, i вигризли ©© з двору?
   - Так це я? Я? Мати?! Це дяка така матерi, що тебе на розум наводила? Я
©© вигризла?! Що ж я - собака, по-твоему? Га?
   - Я не кажу, що ви собака, а чого ви  гризетесь?  День  не  пройде  без
того, щоб ви не загризлися; хвилину душа спокiйно не  побуде  на  мiсцi!..
Так i жди: от же тихо, а тут i  схопилася  буча!..  Хiба  у  такiм  пеклi,
прости господи, проживеш? Кам'яне - i те не здержало б вашо© гризнi!
   - А що ж, по-тво╨му, - мовчати менi ©й? Поганцi, прийманцi  -  мовчати?
Що ж вона таке? Вона надбала, вона навезла з собою? У чужiм добрi, та ще й
старшинувати буде? Нi, не дiжде вона з сво©м родом поганим! Менi нужда, що
вона  в  мандри  вдарилась?  Дивись-яка  журба!!!  Не  первина  ©й  мандри
справляти... Звiдти, зда╨ться, i брали...
   - То чого ж ви i клопочетесь?
   - Чого? чого? - аж  стрибала  стара.  -  Ох,  ти,  голово  дурна!  Чого
клопочуся? Того, що  наглумилася  вона  над  нами,  насмiялася  над  тво╨ю
головою дурною! Де видано, де писано, щоб жiнка жила нарiзно вiд чоловiка?
Я б ©©, сяку-таку поганку, через полiцiю додому добула... Я б ©© до стовпа
на цiлий мiсяць, як ту собаку, прив'язала... щодня сирицею манiжила!.. Я б
з нг© вибила мiськi примхи! А вiн:  клопочетесь?!  Тьфу!  на  твою  голову
дурну! - I, плюнувши, вона мерщiй побралася у хату. Чоловiк тiльки  розвiв
руками i ще нижче похнюпився.
   "Нi, не зайду, - подумала Христя, стоячи  за  коморою.  -  Чого?  Мар'©
нема╨ дома, краще тягти далi", - рiшила вона, повертаючи на шлях.
   "Отже таки Мар'я поставила на сво╨му, - лiзло ©й у голову, -  кинула...
Ото ж ©© чоловiк. Як жаль  його,  жiнка  кинула;  а  тут  -  i  мати  ла╨.
Нещасний! я б, зда╨ться, перетерпiла... Не другий же вiк  старiй  жити?  А
втiм - бог Зна╨! - не од добра тiкають люди. Видно, залила стара за  шкуру
сала..." I Христя рiвняла себе до Мар'©,  згадала  про  свою  долю.  I  ©©
вижили з села, i ©© одiрвали вiд рiдно© хати, випхнули  у  найми  на  глум
чужим людям, а безпомiчну матiр зоставили саму на  плач  та  журбу...  Хто
тiльки в свiтi не плаче, не пролива╨ слiз кревних? Нащо  от  хазяйка  -  у
добрi та в достатках, а й та скаржиться на свою долю,  нарiка╨  на  не©...
Життя - як те колесо котить: того униз несе, другого угору  пiдiйма╨,  щоб
знову у землю втоптати... Де ж те щастя та доля,  що  ждеш  й  дожида╨шся,
залучиш на хвилину, а там... тiльки натомиш себе дурними надiями?
   Тяжко Христi  такi  думки  думать  однiй  серед  широкого  поля;  важкi
почування давлять, наче обценьками, ©© серце: щемить воно, ни╨... "Хоч  би
вже до мiста швидше!" - дума╨, поспiшаючи.
   Ось з-за гори заблищав на сонцi хрест городянсько© церкви; ось i  лiски
забовванiли, наче сизий пояс,  розляглися  кругом  мiста.  Ще  три  версти
зосталося. Христя зiйшла з шляху на обнiжок, де серед бурти  росла  висока
гiлляста липа, i сiла в холодочку  перепочити.  З  того  мiсця  так  видно
усюди. Змi╨ю бiжить-в'╨ться дорога з гори в долину, круто поверта╨  то  на
один бiк, то на другий; по  сторонах  того  шляху  послалися  лани  чорнi,
жовтi, зеленi, упираються краями в шлях... Сонце, сiдаючи, косими парусами
обда╨ тi лани - i горять вони всякими кольорами, миготять  зверху  золотим
блиском, тонуть краями в сизiй долинi блакитного  небосклону;  а  легенькi
тiнi, мов непримiтнi хмарочки серед чистого неба, простяглися вподовж того
квiтчатого  килиму,  стиха  пересовуються  з  мiсця  на  мiсце...  Чудовна
надивовижу iграшка ясного свiту з вечiрньою сутениною!  Повiтря  тепле  та
легке,  так  i  хилить  до  спокою,  так  i  гне  до  дрiмоти;  а  дзвiнка
жайворонкова пiсня стиха колише .потомлену думками душу... Затихають  болi
i образи; нiмiють лиха  i  муки;  зникають  клопоти  журливi;  почува╨ться
несподiвана легкiсть. "От би куди хазяйку, от би де  ©й,  бiднiй,  побути!
Тут би забула вона все на свiтi, все... Як прийду, розкажу я ©й;  розкажу,
де,  як  згадувала",  -  подумала  Христя,  легко  зiтхнувши,  знялася   i
почимчикувала далi.
   Уже сонце зовсiм сiло, як вона вступила в широку i людну улицю. Народ З
усiх бокiв бiгав, снував; селяни поспiшали у базар, на  пiдторжя;  крик  i
гук носився кругом не©.
   "Чи то ж то хазя©н звернувся?" - подумала Христя, зирнувши на хазяйську
крамницю, i трохи не впала: крамниця була вiдчинена... Мороз подрав Христю
поза спиною, мороз сипнув у ноги, мороз уступив у пальцi; серце так трудно
заколотилося... Що ж то тепер вiн ©й заспiва╨?.. Не перейшла -  перелетiла
вона базар i мерщiй повернула у свою улицю.
   Ось i дворище... Тихо у йому, аж глухо, нiгде живого не  видно,  тiльки
комора бiлi╨ серед двору. Христя поспiша╨ в хату;  ©й  дивно,  що  сiнешнi
дверi зачиненi. Чи недужа хазяйка, чи нема дома?..  З  неспокiйним  серцем
вона мерщiй вскочила в сiни.
   Через хвилину вона знову вискочила... блiда, труситься i - як пуститься
З двору!..
   -  О  боже,  боже!..   -   шептала   вона,   бiжучи   улицею.   Прохожi
зостановлювалися, дивувалися.
   - Чого ся дiвчина так перелякалася? куди мчиться? - допитувалися одно в
одного i, не дознавшись, проходили.
   Вона побiгла на базар до крамницi - i тiльки бiля не©  запримiтила,  що
крамниця була зачинена.
   - А хазя©на не бачили? - божевiльне допитувалась вона у при©жджих.
   - Якого хазя©на? Шукай собi!
   Христя, вибiгавши увесь базар, побiгла знову додому. Сонце зовсiм сiло,
вечiрня зоря погасла; над мiстом спускалася нiч; у хатнiх вiкнах заблищало
свiтло.   Христя   неслась,   як   несамовита.    Прибiгла    до    ворiт,
постояла-постояла, Зiтхнула важко i знову побiгла.
   У дяка в  хатi  йшла  лайка,  коли  Христя  туди  ускочила.  Дячиха  аж
посинiла, лаючи старого,  котрий,  затесавшись  у  куток,  щось  перебирав
нишком.
   - Здоровi! - привiталася Христя.
   ©й нiхто нiчого не вiдказав, та вона i не дослухалася.  Як  божевiльна,
вона кинулась до дячихи.
   - Панiматко! iдiть до нас. Щось з хазяйкою сталося.
   - З якою хазяйкою? - суворо спитала дячиха.
   Христя тiльки ламала руки та трусилась:
   - Iдiть, Хряста ради.
   - Куди - до вас? - гарикнула дячиха. - Багато вас у гаспида е!  Куди  я
проти ночi пiду?
   - Тут недалечко, зараз... до Загнибiди, - насилу знайшлася Христя.
   - Що ж там у вас?
   - Не знаю, панiматко. Я була дома, ходила в село... Приходжу у хату"  а
хазяйка лежать... такi страшнi... Боже мiй,  боже!  -  i  Христя  зайшлася
плачем.
   - Ото вiн учора звернувся... Пiдожди, я зараз, - сказала  дячиха.  Поти
дячиха вбиралася, Христя вискочила у сiни. Сльози давили ©©, страх  трусив
усю...
   В Загнибiди уже свiтилося в хатi, як вони увiйшли у двiр.
   - Менi страшно. Я не пiду туди...  Iдiть  ви  самi,  -  тремтячи,  каже
Христя.
   - Чого бо©шся? Маленька! - скрикнула дячиха i, як та шулiка, посунула в
хату. Христя за нею.
   У кухнi вони застали Загнибiду. Похмурий, заложивши руки за спину,  вiн
мiряв ©© i вздовж, i  впоперек.  Свiчка  стояла  на  столi  i,  нагорiвши,
обдавала хату неясним свiтом.
   - I ти вернулася? - гукнув Загнибiда, кинувши на Христю гострий погляд.
Та, зупинившись у порога, так i прикипiла на мiсцi.
   - А Олена Йванiвна де? - спитала дячиха.
   - Нащо вам Олена Iванiвна?
   - Нужно! - гостро одказала дячиха i пiшла далi  в  свiтлицю.  Загнибiда
узявся за свiчку, щоб присвiтити. узяв був у руки; потiм поставив;  зiрвав
i, повернувшись до Христi, посварився на не© кулаком; а далi - За  свiтло,
в кiмнату.
   Ясний свiт освiтив пожовкле лице  Олени  Iванiвни,  коли  увiйшов  туди
Загнибiда. Вона лежала на спинi, схрестивши руки на грудях,  як  схрещують
помершому. Очi в не© були закритi; пiд очима - синi мiшки; рот скривлений;
Зiтхання важке, хрипуче... Все казало - то було послiдн╨ змагання життя зi
смертю!
   - Олена Йванiвна! Олена Йванiвна! - стиха  обiзвала  ©©  дячиха.  Олена
Iванiвна, не розкриваючи очей, тихо схитнула головою.
   - I сам не знаю, що з нею, - казав Загнибiда, пiднiмаючи свiчку  вгору,
щоб яснiше освiтити болящу. - Кидав здоровiсiньку;  вернувся  -  отак,  як
бачите! - I вiн положив свою руку на ©© руки. - Холоднiсiнькi!
   Боляща розкрила очi, глянула на чоловiка - i заметалася на постелi.
   - Не буду! Не буду! - забубонiв Загнибiда й одiйшов геть.
   - Ви б за батюшкою послали, - пораяла дячиха. Загнибiда махнув рукою i,
опустившись на лаву, схилився головою на стiл.
   -- О нещастя, нещастя! - замовив вiн.
   У хатi стало тихо-тихо, мов у домовинi. Боляща розкривала очi,  зводила
руками угору, потягалася...
   - Чорного платка! Чорного платка! - крикнула дячиха. - З^рч'гii очi...
   Христя кинулася в  кiмнату.  Хазяйка  металася  на  постелi,  кидалась,
страшно водила очима. На ©© ши©,  на  руках,  неначе  жаби,  порозпинались
чорнi плями: набряклi жили кидалися -  бились;  корчi  гнули  руки,  ноги;
боляща стогнала... Дячиха мерщiй схопила з себе платок i кинула на не©. Ще
хвилину вона забилася пiд платком... почулося наче шептання, скрип зубiв -
i зразу все затихло...
   Трохи згодом зняла  дячиха  платок...  Пiд  ним  лежала  вже  не  Олена
Iванiвна, а бездиханний труп з страшно витрiщеними очима...
   Загнибiда пiдiйшов до нього, подивився i, затрусившись,  промовив:  "Ти
мене покинула... покинула... Як же менi самому тут бути без тебе?"
   Дячиха взяла його за руку i вивела з кiмнати в кухню.
   - А ти бiжи до сусiд. Скликай - хай iдуть  обмивати.  Та  забiжи  i  до
старого - хай бере псалтирю читати, - наказувала дячиха Христi. Та  стояла
як укопана.
   - Чого сто©ш? Бiжи! - гукнула дячиха.
   Христя, не знать куди i чого, побiгла.
   Через годину найшло жiнок, бабiв... Пiдтопили  в  печi,  грiли  окропи.
Христя робила, що ©й не казали: носила  воду,  таскала  дрова,  хоч  i  не
пам'ятала того нiчого. Вона тiльки й запримiтила, коли  обмивали  помершу,
що дячиха усе чогось тикала пальцями на синi плями та тихо  шептала:  "Оце
та смерть, оце! Вона  таки  не  втекла  його  рук!"  Жiнки  мовчки  хитали
головами.
   Трохи не опiвночi знарядили покiйну й положили  на  столi.  Старий  дяк
став у головах коло ставника i охриплим голосом  вичитував  псалми.  Люди,
хрестячись, увiходили, дивилися на покiйну  i  тихо  виходили  знову,  мов
боялися розбудити ©©. Всiм не вiрилося, що вона померла.
   - Молода така, - жити б та бога хвалити - нiт же... - шептали знайомi й
незнайомi.
   На Христю - як найшло що: безпам'ятна, наче  з-за  угла  прибита,  вона
вешталася помiж людьми, поки на не© дячиха не крикнула:
   - Чого ти тут тупцю╨шся? Iшла б собi куди-небудь!
   Мов п'яна, Христя вийшла надвiр i сiла на рундуцi. Повз не©  входили  в
хату i виходили люди; часто  об  не©  черкалися;  а  вона  не  чула,  наче
окаменiла. Схиливши голову, сидiла вона i слухала, як  там  у  не©  серце,
замираючи, стука...
   - Це ти сидиш? - почувся над головою знайомий голос. Христя  глянула  -
перед нею стояв Загнибiда.
   - Чу╨ш: тiльки слово кому - не животiтимеш! - прошептав вiн i  пiшов  З
двору.
   Христя мерщiй втекла пiд комору.
   Нiч була хоч i зоряна, та темна, як бувають  веснянi  ночi.  У  густому
мороцi, вздрiва╨ться, снують по двору щось за тiнi; чутно гомiн  людський;
а хто гомоне -  не  видно.  У  причiльне  вiкно  свiте  свiт.  Боляче  вiн
урiзу╨ться у вiчi, наче важким каменем наверта╨ на душу; а  одвести  очей,
одiрватися вiд того свiту - вона не зможе. Оце й похнюпиться, а свiт стане
над головою i печепече... То воскова свiчка горить  у  головах  покiйницi;
там лежить вона, схрестивши руки, закривши очi: не чу╨, не бачить... А  чи
давно виряджала вона ©© в село? Чи давно сидiли вони рядком, згадуючи,  як
хороше жити у селi, серед лугiв, на широкiм просторi...
   Ще вертаючись у мiсто, Христя запам'ятала ту мiсцину пiд липою,  звiдки
так усюди видно, щоб розказати про те хазяйцi. А прийшла - що застала?..
   Холодний страх пройняв ©© наскрiзь, наче хто льоду приложив  до  серця.
©й пригадався ©© недавнiй  прихiд.  Ось  вона  у  двiр  ввiходе...  Пусто;
сiнешнi дверi Зачиненi. Вона йде у  кухню...  Тихо,  сумно;  сiрi  померки
окривають хату... Де ж люди? Пiшла в свiтлицю - нема╨, далi - в кiмнату...
Там на лiжку щось чорнi╨... Христя пiдходе. То ж  -  хазяйка...  Блiда  та
бiла, мов з крейди вистругана; однi  очi  горять  -  тлiють,  мов  роздута
жарина... "Що це з вами? недужi?" Вона тiльки хита╨ головою та щось  шепче
губами... Так шелестить суха трава восени... "Не було...  не  було...  Ох,
смерть моя!" - тiльки Христя i розiбрала з того шепоту. Потiм вона пiдняла
руки, темнi, у смугах, i зразу опустила; повернулася, зiтхнула - i закрила
очi... Далi Христя нiчого не пригада╨... Чу╨ гомiн людський;  баче  базар;
знову чу╨ чиюсь лайку... Дячиха ходе; дячиха кри╨ платком болящу...  З╨мля
пiд ногами у Христi захиталасяпосунулась, наче попливла куди...
   Блiдий   вранiшнiй   свiт   стояв   уже   над   землею,   коли   Христя
прокинуласьопам'яталась.  Кругом  нiкого  не  видно,  тiльки  сизий  туман
хита╨ться у повiтрi. Крiзь його курище миготить iскорка  свiту:  то  жовта
пляма вiд свiчки гойда╨ться по шибцi. Христя зразу розiбрала -  що  то  за
свiт i звiдки... Що ж ©й тепер робити? Куди  ткнутися?  Де  пересидiти  сю
лиху годину? Та й пересидiвши - що далi? Iти у село до матерi? А тута ж як
кинуть? Загнибiда ж ©©  i  з-пiд  землi  видере!..  ©й  тепер  -  як  тому
чоловiковi, що в степу заблудився: i туди ткнися - пусто, i туди  никни  -
голо: кричи, гукай - тiльки твiй голос розходиться по нiмiй пустинi!
   Христя задумалась. Поза спиною у не© мороз ходе, голова горить-пала╨;
   в очi - наче хто пiску понасипав. Вона пiдвелася  устати,  та  зразу  й
сiла: ноги мов хто косою пiдкосив.  Сумна,  похнюпившись,  сидiла  вона  i
слухала, як у вухах гуло-дзвонило, як непокiйно билося серце.
   - А ти тут спала? - роздалось коло не©. То питався Загнибiда.
   - Зна╨ш що? - почав вiн далi. - За  те,  що  ти  вiрно  служила,  добре
робила, - на тобi та йди собi з богомГ - i ткнув ©й у руки якусь бумажку.
   Христя глянула на бумажку - сiра  та  нова,  вона  ще  тако©  зроду  не
бачила; пом'яла в руках  -  лопоче...  "Чи  грошi  це,  чи  так  -  шматок
паперу?.." Довго вона дивилася на не©,  довго  перебирала  руками.  "Треба
показати... розпитатись..." I вона сховала бумажку за  пазуху.  Глянула  -
бiля не© нi духу... Вона сидiла i думала, мов чуманiла...
   Сонце почало викочуватись з-за  гори;  першi  iскорки  його  застрибали
понад землею;  туман  рiдшав,  осiдав  на  траву  густою  росою;  з  улицi
доносився гомiн та гук... То люди поспiшали на базар.
   "Справдi: чого я тут сидiтиму? - подумала Христя. - Розщот дано... пiду
в базар, може, кого з сво©х селян побачу - упрошуся, щоб пiдвезли додому".
   I, пiдвiвшись, вона тихо вийшла з  двору.  На  улицi  чогось  ©©  страх
напав. А що, як кинеться Загнябiда  та  верне  ©©  знову?  Мерщiй,  мерщiй
утiкай, Христе, додому!
   I глухими улицями, обминаючи базар, вона подалася з мiста.
   VII
   Уже цiлий тиждень живе Христя  в  селi  i  нiяк  не  позбудеться  свого
неспокою. Смерть хазяйки марою сто©ть перед ©© очима... ©©  жовте  тiло  з
чорними синяками, ©© мучене лице з страшенно витрiщеними  очима  повсякчас
привиджу╨ться ©й, коли вона одна зостанеться у хатi. Христя  боялася  сама
зоставатись. Iде мати куди - i вона за нею, а настане вечiр  -  вона  i  з
матiр'ю бо©ться. На улицю, до дiвчат - i не кажи! Уже Горпина з  подругами
з усiх бокiв забiгала - не йде. По селу  пiшла  чутка,  що  воно  щось  та
значить. До того Прiська якось раз понуждалася в грошах i попрохала  Карпа
розмiняти ©й ту бумажку, що принесла Христя.
   - Та се аж пiвсотнi рублiв! - скрикнув Карпо.
   - Пiвсотнi? - здивувалася Прiська. - Пiвсотнi! Се -  великi  грошi.  Де
такi грошi Христi взяти? - I важкi думки обняли ©© серце.
   - Де се ти взяла цi грошi? - прикро дивлячись на  дочку,  спитала  вона
Христi.
   - Хазя©н дав. -  I  Христя  розказала,  як  то  було.  Прiська  держала
бумажку, пильно  дивлячись  на  дочку,  i  не  примiчала,  як  та  бумажка
трiпалась у ©© руках.
   - Ти - брешеш! - суворо гримнула вона i ще прикрiше подивилася дочцi  у
вiчi, неначе хотiла подивитися ©й у душу.
   Христя змiнилася у лицi. Що ж це - i мати не вiрить?!
   - Це зна╨ш скiльки? - пита Прiська.
   - А почiм я знаю! - вiдказу╨ неспокiйно Христя.
   - П'ятдесят рублiв... Де ти взяла? - приста╨ мати. Христя заплакала.
   - Боже! I ви не вiрите менi! - скрикнула вона. - Недаром тi  гаспидськi
грошi наче огнем пекли мене, недаром я не хотiла ©х  брати...  I  сама  не
знаю, як вони опинилися в мо©х руках... ,
   - Та я... вiрю... Я - вiрю... тiльки... дитино  моя!  -  з  плачем  уже
почала Прiська. - Такi грошi дурно не достаються... Уп'ять же -  i  смерть
та... Не занапасти ти сво╨© i мо╨© голови! - заплакала мати.
   Христя не знала, що казати матерi, про що це вона натяка╨ ©й.
   - Хай мене бог поб'╨, коли я крала! - тiльки й одказала Христя.
   Прiсьцi жаль стало дочки. "Нi, вона не  така,  -  думалося  ©й...  -  I
забреде таке в голову? Дитина ж, зовсiм дитина, -  дивлячись,  як  плакала
Христя, жалiла Прiська. - Скорiше всього -  хазя©н  помилився.  Хiба  йому
мало було клопоту бiля помершо©? Певно - помилився. Не буду я  мiняти  сих
грошей; заховаю. Може, вiн, як прийде  до  помки,  кинеться,  тодi  вiддам
йому. Нащо нам такi грошi? Чоловiк помилився, а ми  зата©мо...  Господь  з
ним, з його грошима! I то гаразд, що Христю одпустив до строку".
   I Прiська, хоч ©й i нужда була в грошах, не пiшла мiняти ©х, а заховала
глибше в скринi.
   Зда╨ться, кому б знати про тi грошi?
   Отже Карпо не витерпiв i в шинку похвалився, якi то добрi  заробiтки  в
городi. Люди зразу пiдхопили ту чутку - i полетiла вона стрiлою  вiд  хати
до хати, з одного краю села до другого.
   - От i пiди ти з Притикiвною! За  такий  невеликий  час  та  таку  силу
грошей принести! I то ж тiльки одну бумажку показувала, а бог його зна╨  -
може, ©х у не© з десять або й того бiльше! Дивно  тiльки,  як  вони  легко
добулися... Не було нi шеляга, а це зразу - така сила! Тут  щось  не  так;
тут щось та е, - гомонiли мiж собою люди.
   - Що в? Я знаю, що е: украла або... там  у  городi  на  таких  огрядних
ласi, - казав Супруненко.
   - Дивись, коли дядько Грицько не одгадав? - пiддержували чоловiки.
   - Це значить - на легкi хлiба пiти? - спитався один.
   - Та воно щось пiдхоже, - додавали жiнки, - бо недаром  вона  нiгде  не
показу╨ться. Бiгали дiвчата закликати на вулицю - не йде.  Смутна  чогось,
побива╨ться усе за хазяйкою, що вмерла.
   - Чи не помагала лиш i вмирати? - пiдструнчував  Грицько,  усмiхаючись.
Кожна догадка Грицькова викликала новi суди та пересуди. По селу  заходили
страшнi вiстi. Однi казали, що Христя продала себе якомусь жидовi;
   другi - що обiкрала хазя©нiв та втекла; третi - що  злигалася  з  самим
хазя©ном i вкупi уколошкали хазяйку та поти що прийшла пересидiти  додому,
а там знову пiде в город, та вже не служити, а господарювати на  покiйницi
добрi... В чiм була правда, а в чiм брехня - нiхто нiчого не знав... Чули,
що ╨ грошi, i добивалися, де б тим грошам узятись...
   - Та воно  не  окри╨ться!  Воно  колись  виявиться!  -  гомонiли  люди,
цураючись Прiськи. Нащо Одарка - i та,  попитавши  у  Прiськи,  де  Христя
узяла грошi, i не добившись путнього вiдказу, почала  сторонитись.  А  бог
його зна╨! може, то й справдi якi лихi грошi - краще осторонитись,  нiж  i
собi у бiду попасти.
   До Прiськи й Христi не доходили всi  тi  поговори  та  пересуди  селян.
Христя тiльки примiчала, що дiвчата ©© стороняться, не забiгають нiколи, а
стрiнувши де - чи перекинуться словом, чи нi - та й навтьоки!.. А Прiська?
Прiська звиклася завжди одна бути, ©й i  невдогадку  нiчого.  Одно  тiльки
чудно: чого ее Одарка нiколи не зайде до не© в хату? То, бувало, або  вона
в Прiськи, або Прiська в Одарки; а то - сама не йде, а Прiсьцi  набиватися
нiяково.
   Минув ще тиждень. Хтось був у городi i привiз новину: Загнибiду взяли в
тюрму за те, що жiнку задавив. Либонь, ©© одкопували i знайшли  синяки  по
тiлу.
   Цю новину передала Одарка  i  Прiсьцi,  побачивши  якось  раз  3  свого
огороду.
   - Чи  чула  таке?  -  спитала  Прiська  дочки,  вернувшись  у  хату,  i
розказала, що повiдала ©й Одарка.
   Христя зробилася як крейда... "Так, так; тож i  плата  була  менi  така
велика за те, щоб мовчала", - подумала Христя. Отже не похвалилася матерi.
   Сумнi вони полягали спати. Христi не спалося; новина та  не  сходила  з
думки; сумнi та нерадiснi почування щипали за серце. А Прiська спала?  Бог
зна╨: темно - не видно; Прiська мовчала.
   Серед тi╨© тишi незамутно© роздався здалека  глухий  гомiн,  почувалося
топцювання. Далi - ближче, чуткiше... Ось уже в дворi собака загавкала;
   чутно гомiн коло хати.
   - Гей! спите? Одчинiть!
   Христя почула Грицькiв голос. Наче хто ножем ударив ╞й у серце.
   - Хто там?
   - Вставайте. Свiтiть свiтло та вiдчиняйте! - гука Грицько.
   - Не пускайте, мамо! Не пускайте... - злякана замовила Христя.
   - Хто там, питаю? - добива╨ться Прiська.
   - Ось вiдчини - побачиш.
   - Не одчиню, поки не скажете хто, - каже Прiська.
   - Аттваряй! а то хуже будет, если сами аттворим! - замовив до не© чийсь
невiдомий голос.
   "Господи! Розбишаки це", - подумала Прiська, вся тiпаючись.
   - Та вiдчиняй, - обiзвався Грицько. - Становий тута. Прийшли твою дочку
привiтати, - додав вiн.
   У Прiськи й руки i ноги потерпли.  На  велику  силу  вона  засвiтила  i
ледвеледве вiдсунула дверi.
   У хату увiйшло аж п'ять чоловiка: становий, його писар, Грицько, Кирило
i Панько - другий соцький.
   - Где она? - спитався становий, повертаючись до Грицька.
   - Ото, молода, - указав той на Христю.
   - Ты Христина Притыкина? - пита╨.
   Христя мовчить - нi жива нi мертва сто©ть перед становим.
   - Вона, вона, - одказу╨ Грицько, граючи очима.
   - Ты служила в городе?
   - Служила, ваше благородi╨, - вклоняючись у ноги,  вiдказу╨  за  Христю
Прiська.
   - Не тебя спрашивают!
   - Служила, - одказала й Христя.
   - У кого?
   - У кого ж я служила? У Загнибiди.
   - Ты не видела или не рассказывал ли кто тебе, как его жена умерла?
   - Я тут була... - почала  несмiло  Христя.  -  Хазяйка  пустила  додому
навiдатись... Вертаюсь у недiлю надвечiр, - у хатi нiкого не чутно. Я -  в
кiмнату: аж там хазяйка лежить уже без речi.
   - Что же она - больна была?
   - Видно, больнi, бо не балакали.
   - Хм... - озирнувшись, чмихнув становий.
   - Так она больна была, как ты уходила домой?
   - Нi, здоровi; а як вернулась, то застала хвору.
   - Она тебе ничего не говорила?
   - Нiчого. Вони i говорити не могли.
   - А денег тебе не давали никаких?
   - Нi, не давали.
   - А у тебя деньги есть?
   - У матерi...
   Прiська полiзла у скриню i, тiпаючись, вийняла бумажку, котру  передала
©й Христя, i подала становому.
   - Так... так... - дивлячись на бумажку, сказав становий. -  Где  ты  ее
взяла?
   - Хазя©н дали.
   - О, да ты мастерица врать... А больше у тебя денег нет?
   - Нема╨.
   - Врешь, сволочь! - крикнув становий.
   - ╞й-богу, нема╨! - з плачем вiдказала Христя. А Прiська, тремтячи вся,
дивилася на дочку сво©ми гарячими, наче жар, очима...
   - Дочко, дочко! Що се ти наробила? - скрикнула. - Признавайся  ж,  коли
зна╨ш що.
   Христя стояла, мов кам'яна.
   - Чому ж ти не кажеш? Чого мовчиш?.. Боже наш, боже! -  зломивши  старi
пальцi, простогнала Прiська.
   - Що ж менi казати, мамо? - заплакала Христя.
   - Как что? Скажи, где деньги взяла, - переспросив становий.
   - Хазя©н дав.
   - За что он тебе дал их?
   - Я  й  сама  не  знаю.  Усунули  менi  в  руку,  та  й  годi.  Грицько
зареготався.
   - Малi грошi, бач, усунув! - сказав, смiючись.
   - Теперь уже поздно, - ходячи по хатi, мовив становий. - Взять  маладую
у волость, а возле старой поставить соцких... I боже храни кого пускать!..
Слышь? - повернувся до Грицька.
   - Слишу, ваше високоблагородiе. Становий з писарем вийшли з хати.
   - Ти тут, Кирило, будь, - почав порядкувати Грицько, - а ми  з  Паньком
одведемо городську красавицю, де давно ©й слiд бути...  Тiльки  -  чув?  -
нiкого не пускать менi... Я знаю, що ви  були  з  покiйним  те╨...  Гляди!
Пустиш кого - замiсть ©х сядеш... Засунеш за нами дверi... та й  не  спать
менi... Другого на пiдмогу пришлю з волостi.
   - Розбира╨мо, - понуро одказав Кирило.
   - Чого ж ти сто©ш? чому не збира╨шся? - повернувся Грицько  до  Христi,
шо - як з крейди вистругана - стояла i нiкого, зда╨ться, не бачила, нiчого
не чула.
   - Чу╨ш? Кому кажу! - гукнув удруге Грицько. - Бач, яка несмiла, а людей
давити зна╨ш?!
   Прiська, що досi стояла коло печi, наче громом побита,  при  тiм  словi
Грицьковiм уся затiпалася.
   - Брешеш! - стрибнувши до Супруненка, не сво©м голосом  крикнула  вона.
Лице ©© було блiде, руки й ноги трусились, очi як вугiлля тлiли.
   - Хе-е! Ще й брехню завда╨! - сказав Грицько, хитнувши  головою.  -  От
тобi  й  знай!  Ти  пожди,  не  забивай  баки.  Ми  все  розкопа╨мо,   усе
розвiда╨мо... Як i людей ви з ума зводите, i на  той  свiт  споряджа╨те...
Все рознюха╨мо!
   - Брешшеш! - засичала Прiська, знову  сунувшись  до  Грицька.  Лице  ©©
посинiло; очi витрiщились - горять-палають... Страшна Прiська,  наче  звiр
дикий.
   - Ну-ну!.. Завтра побачимо. Завтра все розкаже й покаже, -  вiдступаючи
вiд Прiськи, виправлявсь Грицько. - Бери,  лиш,  Паньку,  оту  баришню  та
ходiмо.
   Панько, високий бiлявий чоловiк, стиха пiдiйшов до Христi i,  торкнувши
за плече, мовив:
   - Ходiмо, дiвко.
   - Та ти ©© зв'яжи, а то тепер нiч, ще втече куди, -  приказав  Грицько.
Панько зняв з себе пояс i повагом почав скручувати Христi  назад  руки.  У
хатi, наче в  домовинi,  стихло...  Хвилина,  друга...  Це  зразу  -  щось
посунулось, гепнуло... Озирнувся Кирило - серед хати, наче  вальок  глини,
лежала Прiська... Очi ©© закрились, лице помертвiло, чорне...
   - Ххее! - ударив вiн руками об поли. - Отаке!
   - Не видержала? Дай води ©й. Сприсни водою, - озирнувшись, каже Панько,
затягаючи узол. Кирило кинувся у сiни.
   - Не здохне! Оживе... Жiнка - що кiшка: убий ©© та перекинь  на  другий
бiк - i встане! - утiша╨ Грицько, виходячи з хати.
   - А що ж ви стали? Веди ©©! - гукнув через хвилину знадвору Грицько.
   - Ходiмо помалу, - сказав Панько, сiпнувши за пояс.
   Христя, наче п'яна, захиталась; ступнула  раз,  удруге  i  -  зникла  в
темних сiнях. А за нею й Панько, в  однiй  руцi  держачи  пояс,  а  другою
поспiшаючи покрити голову шапкою.
   Хата спустiла. Каганець, стоячи на столi, блищить, кида╨ жовтi плями на
долiвку. Одна з плям освiчу╨ страшну Прiсьчину голову. У розчиненi  дверi,
з сiней, з печi, з куткiв урива╨ться темнота, неначе хоче погасити  i  без
того неясне свiтло. У сiнях  чутно  шелест:  то  в  темнотi  Кирило  шука╨
водянки. А знадвору доносяться заводи собачi... Страшно, страшно! У Кирила
аж волосся подралося вгору. Отже  вiн  все-таки  знайшов  водянку,  набрав
повен кухоль води i, увiйшовши в хату, линув прямо на Прiську... Та -  хоч
би ворухнулась!.. Тiльки  свiт  э  каганця  заграв  у  невеличких  водяних
бризках, що задержались на виду у Прiськи. Сказать би: наче хто  огненними
iскрами обсипав ©© помертвiле обличчя.
   - Отаке наше життя! -  мовив  сам  до  себе  Кирило,  похнюпившись  над
Прiською.
   Пройшла хвилина, друга... Прiсьчине обличчя ворухнулося;  iз  зцiплених
уст вирвалось глухе зiтхання. Кирило, як опечений, кинувся знову  в  сiни,
знову набрав повен кухоль води i линув на Прiську. Та розкрила очi.
   - Матусю! матусю! - припадаючи до  не©,  мовив  Кирило.  У  його  карих
добрих очах свiтився жаль; у ласкавому голосi почувалися жалощi.
   - Матусю! - окликнув вiн удруге, торкнувши злегка за руку.
   - О-ох! - простогнала Прiська.  По  ©©  мертвому  виду  пробiгла  ураза
життя; у ©© померклих очах засвiтилася iскорка горя.
   - Нема ©©?.. - глухо спитала Прiська, пiдводячись. - Де ж  смерть  моя?
Де  вона  ходить?  -  скрикнула  стара,  обхопивши  голову  руками,  -   i
заголосила...
   Кирило почав утiшати:
   - Та не плачте, матусю, не вбивайтеся. То лихi люди  набрехали!..  Чого
не виплетуть злi язики?
   Прiська не слухала - голосила.  ╞©  страшний  уразливий  лемент  гiрким
плачем розливався по хатi, важкою тугою бився об стiни...
   - Ну, що ти ©й скажеш? Чим утiшиш? - пiдводячись,  промовив  Кирило  i,
махнувши рукою, опустився на лаву.
   Прiська тужила. Собака, пiдiйшовши пiд вiкно, почала пiдвивати. Страшнi
собачi заводи  зливалися  з  охриплим  лементом  матерi.  У  Кирила  серце
розривалося.
   - О-о, служба гаспидська! - скрикнув вiн i,  як  несамовитий,  вибiг  з
хати.
   - Вон! вон! - гукнув вiн на собаку знадвору. - Хоч би тобi,  проклятiй,
зацiпило! - Щось важке гепнулось в темнотi... То Кирило пошпурив на собаку
грудку. Собака, кинувшись од вiкна, почала гавкати.
   - Краще гавкай, нiж ви╨ш, проклята! - облаяв ©© Кирило i знову вернувся
у хату. Прiська, припавши головою до долiвки, одно - голосила.
   Кириловi сумно, аж страшно... То вiн засуне дверi, ляже на лавi, закри╨
голову свиткою, щоб не чуть було того  уразливого  плачу;  то  з  нестямки
скоче, вибiжить надвiр, побiжить аж до ворiт довiдатися - чи не  йде  хто,
i, не дiждавшися, знову верта╨ у хату.
   Аж ось, одного разу вискочивши, вiн зобачив, що з темнiй темнотi  чиясь
постать маячить, простуючи у двiр.
   - Хто то? - обiзвавсь Кирило.
   - я.
   - Ти, Паньку?
   - Я. Оце иду до тебе. Що тут - спокiйно?
   - Спокiйно - i в хатi не всидиш.
   - Так, брате, й там. Думав - здурiю. Оце мов i затихне на  хвилину,  та
Знову як почне - аж у зуби заходить!
   - Там хоч, кажеш, затиха╨; а тут безперестанку, як: у-у-у! та й  у-у!..
Ось послухай.
   До ©х уха донеслося глухе охрипле лементування.
   - От тобi й усюночна! - прислухавшись, мовив Панько.
   - I пiп тако© не вмi╨... Та що це тебе  прислано,  хiба  не  було  кого
другого?
   - Казали другому, та я перебив. Думаю - хоч проходжуся.
   - А я думав: другого, свiжiшого, пришлють. Хай би вiн посидiв у хатi, а
я хоч би пiд ворiтьми прикорхнув трохи.
   - Нi, цур йому - спати. Удвох все-таки охвiтнiше.
   - Так спати ж - аж гiлля гне! - i Кирило на весь рот позiхнув.
   - В солому! - гукнув Панько.
   - Е-е... добро оце в соломi!
   - А воно вже з пiвночi ╨? - спитався, помовчавши, Панько.
   - Та, мабуть. Вiз був серед неба, а тепер - он як низько  опустився,  -
зирнувши на небо, одказав Кирило.
   Замовкли. Чулося тiльки тяжке Прiсьчине лементування.
   - Чого ж ми тут сто