i люд, що догляда╨ княже добро, стелиться перед ним, нiби перед самим богом, а вiн хмуриться, когось зовсiм не помiча╨, когось винагороджу╨ холодним позирком i вiдмовчу╨ться". Розгадка наклюнулася i показала дзьобика, коли князь залишився вiч-на-вiч iз теремковим та старостою общини. Поки тi хвалилися йому, скiльки зiбрали та чого зiбрали, хто з поселян вчасно i справно платить данину, а з кого треба тягти ©©, нiби дурне теля з болота, ходив по терему й слухав. Не виказував помiтного невдоволення й тодi, як клали перед ним палицi й лiчили на зарубках, скiльки взято подимного, скiльки - порального, медового, хто платив осип ю, хто - волом, хутром, полотном, скiльки, коли лiчити купно, зiбрано релейного, а скiльки - рукомеслого, ловчо©ч). Iнакше повiвся князь-аiтець з ролейним старостою, коли довiдався вiд нього, скiльки не додано та чому не додано, i вже зовсiм iнакше, як пересвiдчився з вуст того ж старости, що в приславськiй вервi за минуле лiто число дворiв поселянських зросло всього лиш на два десятки. - Вони - в городищi? - запитав так собi, нiби мiж iншим, i, почувши, що таки в городищi, пильно подивився на кожного в пiдзвiтних. - А весi, що ╨ поблизу Прислави, кому платять дань? Ролейний староста заклiпав подивованими очима й глянув чомусь на теремкового. - То не весi, княже, - ледве спромiгся той на слово. - То сельбища з двох-трьох осель. Вони або не мають ще поля, або й не збираються мати. - I живуть божим промислом? - Мусять, княже. То здебiльше бiглий люд, тi, що втекли вiд роме©в або вiд сво©х общин у чому мати породила. Най обживуться, мислимо собi, зроблять iз роздертей чи з лядин ниву, тодi вже й братимемо з них данину. - Хто це так мислить? Князь пождав мить, другу i, нiчого не дiждавшись анi вiд теремкового, анi вiд релейного старости, швидко, ба рiшуче навiть обернувся до сина. - Бери, Богданку, п'ять отрокiв i скачи в тi весi, що бачили поблизу вiд Прислави. Поглянь, чи справдi такi бiднi, скiльки в кожнiй iз них дворiв, що за люди живуть в оселях i як живуть. Про все довiдайся i скажеш менi. - Слухаю князя! - вiдповiв i вклонився, як навчав свого часу дядько. Чи таким ута╨мничено важливим видалося Богданковi князеве доручення чи всього лиш хотiлося почуватися перед отроками тим, що викону╨ аж надто важливе доручення, не сказав ©м, чому правляться в дiброву. Тодi вже, як ви©хали на доволi-таки простору галявину при озерi та побачили стадо корiв, телят ближче до озера, цiлий ряд халуп при лiсi, спинився i виказав себе. - Ого! А казали всього лиш двi-три халупи. Отроки переглянулися мiж собою i, певно, догадалися, чому правились сюди, бо коли пiд'©хали до осель та покликали мужiв поселянських, старший iз них сказав: - Перед вами княжич Богданко, син князя Волота. Волi╨ знати, як iмену╨ться весь, хто ролейний староста у весi. - Озерна, достойний, - вiдповiли поселяни. - Весь iмену╨ться Озерною, а старости не ма╨мо, ╨ старiйшини родiв. Я - один iз них, - уклонився княжичевi. - Чим можу прислужитися синовi володаря землi? Богданко зчервонiв пiд пильним поглядом, проте недовго вагався. - Чи давно живете тут, до яко© вервi належите? - Належимо до Приславсько© вервi, княжичу, а живемо тут всього лиш шосте лiто, вiдтодi, як спалив нас та вигнав з Придунав'я Хiльбудiй. - Данину князевi платите? - А то ж як! I димне, i медове, з сiтей, тенет, перевiсиш, також. - I цього лiта сплатили вже? - Сплатили й цього лiта. Ми вельми вдячнi князевi, общинi за пристанище в лiсi, за все, чим винагородили, зглянувшись на наше безлiття. Тож платимо справно. Як i старостi релейному. А то ж як! Нападуть роме©, де знайдемо притулок, лишень у городищi. Княжич пiдiбрав поводи i змусив Сiрого здати назад. - То добре. Вельми добре. Ну, а з полем як? Поле ма╨те? - Всього лиш роздертi, достойний. Колись, може, буде й поле, зараз всього лишь роздертi. Можемо показати, коли княжич не вiрить. - Не треба! Я вiрю, з мене доста. Кинув ще раз позирк на оселi (певно, лiчив ©х) i, сказавши звичне: "Спаси бiг", - повернув Сiрого в зворотну путь. За ним рушили й отроки. - Усе вже чи ще кудись правитимемося? - Вiдвiда╨мо весь, що по другий бiк путi, та й повернемо коней до Прислави.. Знову ©хав попереду i мовчки. Коли ж настав час доповiдати князевi, покинув, як i належить. Сiрого на iнших i подався чимдуж до верхньо© клiтi терема. - Княже! - вигукнув з порога. - Теремковий неправду сказав! - Як то - неправду? - Зовсiм-зовсiм неправду. Поселяни живуть весями на два десятки халуп i щолiта платять тобi данину. ╙дине, що ╨ правдою... - Стривай, стривай. Зараз я покличу обох, i теремкового, i релейного старосту, скажеш усе те при них. Богданко розгубився. - Нащо при них? - А то ж як? Коли те, що кажеш, правда, судитимемо обох. - Я кажу правду, одначе най буде так, щоб казав ©© мужам тим не я. - А хто ж скаже? - Той, хто судитиме. - Е нi, отроче. Негоже так, зле. Хочеш сховатися за мою спину? Княжий суд ма╨ бути справедливим судом, а на справедливому судi не соромно казати правду у вiчi. Отож звикай казати ©© зараз. Тямиш, що буде з людом землi тво╨©, коли боятимешся казати правду й ти? - А що буде? - Блуд буде. i неправда буде. Дерево живе доти, доки живе корiнь. Зогнив корiнь - упало й дерево. II Того передзим'я князь правив та й правив хури на Черн - iз збiжжям, медом, воском, iз хутрами, шкурами та волокном; поповнювалася рiзанами та ногатами й скiтниця. А наступного лiта поселяни заволали про бiду й самi стали правитися до Черна. - Змилуйся, княже, - благали, - не бери цього лiта данину збiжжям, медом, волокном. Боги розгнiвалися на нас i наслали бiду: вигорiли посiви на нивах, трава в луках. Нинi поклада╨мо надiю на лiси та на прибережнi луки. А чим годуватимемо товар узимку - самi не зна╨мо. I сказав князь старiйшинам: - А все через те, що дба╨те про себе та й про себе. Для блага землi я беру з вас. А хто вiзьме для блага богiв, коли самi не несете? - Правда твоя, княже, - загули старiйшини. - Ой правда! Стезя до богiв терном зароста╨, i требища не знають щедрих жертв. З цим ми теж прийшли до тебе: треба зробити так, аби про жертви богам постiйно дбав хтось. - Хто, крiм нас iз вами, дбатиме? - Люд тиверський схаменувся уже й приносить жертви по гаях та урочищах, яко ж i в оселях. Та того, гада╨мо, замало. ╙ у нас требища всi╨© землi: тут, у Чернi, боговi Хорсу i там, у Соколинiй Вежi, боговi Перуну. Зроби, княже, так, аби про них постiйно дбав хтось, аби боги були ситi i вдоволенi нами. - Дбайте про сво©. Про требища всi╨© землi подбаю я. Старiйшини перезирнулися. - Ми не сумнiва╨мося в тому. I все ж згадай, княже, як часто вiдлуча╨шся ти з Черна. Або в похiд iдеш до Тiри, в Подунав'я, або на волостi. Хто тодi дба╨ про богiв i требища всi╨© землi? Анiхто. Може, Хоре тому й кара╨ нас, що останнi лiта бiльше дбали про Перуна, анiж про нього. Погодься, княже: пiсля того, як прозрiв твiй син, це було саме так. - То що ж ви радите? - Передай цю турботу комусь iз старiйшин чи людей волхвуючих. У тебе й без того вистача╨ ©х. Земля наша хоча не така вже й велика, та клопiтна. А князь один, князя всюди треба. Усе то так: турбот йому не браку╨. А проте хто, крiм князя, може стояти ближче до бога i розмовляти з богом? Волхви? Старiйшини? - Коли вiдлучатимусь, покладу турботи про богiв на когось iз вас. Поки ж я у Чернi, дбатиму про них сам. Такий покон у нас, хiба забули? - Твоя воля, княже, хоча, коли казати правду, i закони, i покони не вiчнi, нинi вони однi, завтра можуть бути iншi. Час було йти вже, i старiйшини знову перезирнулися мiж собою. - Аз даниною як буде? - Про данину поговоримо на вiчi. Гадаю, буде така нагода, можливо, одразу по требi. I сумно, i тривожно було того лiта в землi Тиверськiй. Озимина лежала вигорiла i мало не при пнi, яровi ж - просо, дикушу - зовсiм не сiяли: анi на передлiттi, анi влiтку не випало жодного дощу. Земля потрiскалась i зсохлася на камiнь, а сонце що не день, то дошкульнiше смалило з високостi. Тим, хто ходив на луках за товаром чи порався на подвiрницi, здавалося: не просто знемага╨ - шкварчить вiд спекотняви тiло. Тож i норовили сховатися в тiнь чи пiд крiвлю. Та ба, ховатися не кожен мiг. Вдень вили, передчуваючи лихо, пси, поночi кричали зловiщi. А сумнiше й тривожнiше за псiв та зловiщих тужило людське серце. Що буде? Як житимуть, коли зараз уже живуть лише тим, що дають кози, корови, вiвцi? Настане голод, а вiн нiкого не пошкоду╨. Розплодяться татi, пiде нелад у землi, i тi, що врятуються якимсь дивом вiд мору, стануть жертвами убивць i грабiжникiв. ╙дина надiя на милiсть богiв. Лише вони, всесильнi i всеблагi, володарi морiв та океанiв у пiднебессi, можуть зглянутися на люд земний i нагнати хмар, заступити ними сонце, напо©ти спраглу землю медоносними дощами. У _всiх те на мислi, снували, мов тiнi, i вiдмовчувалися, гомонiли при нагодi i знов вiдмовчувалися. Або зiтхали тяжко. Коли ж зачули, а потiм i побачили - люд тиверський знову правиться до Черна (двi седмицi тому йшов уже, - тодi приносили жертву богу сонця - Хорсу), не думали довго i не вагалися, збиралися купно й купно ж правилися з тим, що мали, до требища Перуна. Вiн теж ©хня надiя, навiть бiльша, нiж Хорс. Той тiльки свiтить, а то й смажить, цей же да╨ рятiвну вологу i тим уже да╨ благодать. Що ближче пiдходили до урочища, а в урочищi - до требища, то тiснiшою ставала путь. Люду видимо-невидимо, i кожному жадалося не просто прийти, вклонитися й попрохати. Волiли бути причетними до всього, що воздаватимуть нинi боговi i чого прохатимуть у бога. Бо тiльки причетнiсть да╨ сподiванку, що бог не обiйде сво╨ю увагою i не залишиться нечулим як до всього люду на Тиверi, так i до кожного з людей. Гляньте, тако© щедро© жертви не мав жоден жертовник, тако© щиро© молитви не чув нi стар, нi млад, не чули, певно, й сущi в земних оселях боги. Князя мовби пiдмiнив хто. Де й подiвся дужий, суворий в ратнiм одiяннi муж. Сто©ть благальний та упокорений, по-княжому величний i по-людськи простий, молиться, як i всi, i упова╨ на милiсть божу теж, як i всi. Коли ж наста╨ час i до нього пiдводять чергову жертву, не поспiша╨ i не виказу╨ боязнi чи змалiния волi, бере з рук волхва ножа й спокiйно перетина╨ утримуванiй старiйшинами тварi вигнутий над тарiллю карк. Зiбрану з жертви кров виплеску╨ у вогонь, тiло тварi переда╨ волхвам i знову пiдносить до неба руки. - Рятуй нас, Перуне! Вийди з вертепiв пiднебесних, iз затiнених вирайськими садами веж та сядь на коня свого буйногривого. - Сядь, боже! - багатоголосе повторю╨ люд. - Вийди i сядь! - Прогрими ним по морю-океану! Розбуди дiв дощоносних, нажени на наше небо хмар-потокiв, дай нам дощу живодайного! - Дощу, боже! Молимо-блага╨мо, дощу дай! - Умилостився щедрiстю нашою, Перуне, й сам стань щедрим! Стань щедрим, боже! Поселяни повторювали за ним i те повторення луною йшло в усi кiнцi урочища, а надто вниз, до Соколино© Вежi, де товпився на путi, що вела до требища, i путi, що вела вiд требища, тиверський люд. Князь перед жертвоприношенням ще помiтив: требище обнесено високим i мiцним, з дубових колод частоколом. Хтось умудрився и iнших переконав у мудростi сво©й: люду до святилища всi╨© землi йде багато; що буде з божою оселею, а надто з джерелом пiд дубом, коли всi йтимуть i припадатимуть до них, благаючи заступництва та вдовольняючи спрагу? Чи не лiпше буде, коли доступ до божо© оселi матиме лише той, хто приносить жертву? Всi iншi хай пiдходять до не© однi╨ю стезею, вiдходять iншою. Не мiг пiти не поцiкавившись, чия то турбота. Вказали на одного з волхвiв. Волот був високий на зрiст, а волхв той мало не на голову вищий. I в раменах ширший,, i руки мав такi, що здавалось, воловi залюбки скрутять роги. - Хто ти ╨си? - Волхв Жадан, достойний князю. - Загорожа довкола оселi бога Перуна - дiло тво©х рук? - Ано, мо©х i братi© волхвуючо©. - Хто ж напоумив вас опорядкувати требище? - Боги, - не вагаючись вiдповiв Жадан. - Ма╨те з ними бесiду? - Не всi, лиш я маю. Коли творю требу, не требую вiдвiдати кровi тварi, котру приношу боговi в жертву. Той напiй i надiля╨ мене вiщим даруванням - чую голос бога i бесiдую з богом. - Що ж каже бог про наслану на нас кару? - А те, княже, чого лiпше не знати. Не до серця була Волотовi така бесiда чи не визнав за потрiбне допитуватись, обернувся й хотiв було йти вже, та одразу ж i передумав. - Менi до вподоби те, що зробив ти. Не завадило б подбати ще, аби божа подобизна не мокла пiд дощем i не була доступна для першого-лiпшого супостата, що захоче поглумитися з вiри нашо© i богiв наших. Волхв округлив очi i задивився на князя. - В тво©й речницi, повелителю, чую достойну тебе мудрiсть i зроблю так, як велиш. - Це не мо╨, Жадане, це боже повелiння. А ще, - мовив i змовк, схоже, нiби вагався, казати чи не казати. - А ще ось що хочу повiдати тобi. Надалi най буде так: коли Перун потребуватиме жертви, а я не об'явлюся, обтяжений справами землi, в той день бiля його требища приноситимеш ту жертву ти. Чу╨ш, волхве? - Чую i скоряюсь волi князя. - Бачу, скоря╨шся охоче, тому покладаю на тебе ще одну повиннiсть: оберiгай купно з волхвуючими людьми обиталище бога Перуна. Поселяйся тут i оберiгай. III То правда, Вепрова обида на князя Волота не зна╨ анi мiри, анi меж. Вона з тих, котру не забувають i навiть на смертному одрi кажуть дiтям: "Ото ваш найлютiший ворог. Пам ятайте це i не прощайте анi йому, анi родовi його, допоки котрийсь iз того роду не заплатить кров'ю за кров i смертю за смерть". Та правда й те, що не тiльки обида пiдiгрiва╨ Вепровi серце. Вона - всього лиш поле, на якому проросли й дали корiння давнi Вепровi помисли. Ано, всього лиш поле. То на людях називав вiн себе Волотовим побратимом та щасливим батьком, що ма╨ достойного княжо© доньки сина, i доньку, достойну лада з княжо© родини. Насправдi давно й уперто ждав нагоди, аби стати таким, як Волот, а то й на мiсце Волота. То на людях не раз i не двiчi виголошував: "Ти - наш князь, на тобi трима╨ться земля Тиверська, тво╨ю мудрiстю живе i благоденству╨ люд тиверський", - про себе ж думав: "А чим я гiрший? Доки маю ходити пiд Волотом i тратити зусилля рук та розуму на Волота?" То для мани горланив за трапезою: "Слава княвю Волоту, переможцю роме©в!" - на самотi кидав у далеч незрушнi позирки й снував-таки сво© думки: "Був би з тебе переможець i гонитель роме©в, коли б не моя сулиця i не мiй меч". А ще ж певен був та й вiд Волота чув не раз, що тиверська дружина - дитя його, Вепрового, пестунку. Не князь i не хтось iз мужiв, таки Вепр элютував i вишколив ©© такою, якою ╨ нинi: здатною вести за собою рать й перемагати самих роме©в. Чи ж не Волот казав якось, милуючись ратними виправами старшо© дружини: "Що я робив би без тебе, Вепре? Чи вiда╨ш, як це добре, що ти в мене ╨?" О, тi помисли i те поле для помислiв! Вiн не мiг уже зректися ©х, надто пiсля того, як отримав з рук того ж Волота землю при Дуна©. А все ж був до пори до часу обережний. Вiдчувши якось, що князь не так собi, для жарту, каже: "Гарне пристанище матимеш. Чи не захочеш стати тодi осiб ним князем?" - заострив розум i не забарився натягти на себе личину вiрного князевi мужа i мудрого державця: "Таке князiвство, як моя займанщина, - сказав, - сусiди гамузом проковтнуть". Мабуть, довго ще напинав би на себе личину Волотевого побратима i лiпшого мужа у турботах про мiць i славу землi Тиверсько©, коли б не Боривои i не те, що сталося з Бориво╨м. Синова смерть додала одваги, а вже одвага - i всього iншого. Найперше, що вчинив, - не об'явився бiльше в Чернi, а коли князь сам прибув до Веселого Долу i захотiв погомонiти з сво©м во╨водою, сказав, що вiднинi вiн не во╨вода. Перебира╨ на себе iншi обов'язки - будiвничого сторожово© вежi в Подунав'© i стража Подунав'я - аби далi вiд побратима, що став супостатом, i не хоче бачитися з супостатом у личинi побратима. Тим почалася, тим i завершилась княжа гостина у Веселому Долi. Випровадивши непроханого гостя та вгомонившись бiльш-менш. Вепр сказав собi: "Най ©де й тiшить себе надi╨ю, що минуть мо© жалi за сином - мине й гнiв. Я iнше плекаю в мислi i вiднинi твердо простуватиму до того, що намислив. Чу╨ш, враже: твердо i неухильно! У землях слов'янських вiддавна водилося i прiсно водитиметься: хто ма╨ голову, а не пустий макотер на плечах, той i князь; хто мiцно трима╨ меча в руцi, а до того ж зумi╨ спорудити острог - надiйне сховище для люду в годину чужкрайських вторгнень, той також князь. А в мене усе те ╨. Сам казав свого часу: "Що б я робив без тебе?" Ось i скористаюся сам собою, аби спорудити острог i пристанище у витоках Дунаю. А споруджу та заселю даровану землю людом тиверським, не так про себе ще явлю". Чотири лiта тому то були лиш намiри, нинi це вже й дiло. Он як розвернувся в незайманщинi, почуваючи себе вiльним та незалежним вiд князя, не звичайну собi сторожову вежу, острог споруджу╨: вигнав у пiднебесся високу, рублену з дуба вежу, збудував при нiй стражницю, там же - гридницю, клiтi для коней i клiтi та овини для живностi, що ©© потребуватимуть гриднi та конi гриднiв. На протилежнiм боцi подвiр'я його, во╨води Вепра, терем з пiдземеллям та клiтями в пiдземеллi, з усiма господарськими забудовами, що не поступляться забудовам княжого двору в Чернi. По лiву й по праву руч вiд терема заклали вже чи закладуть в найближчiм часi сво© житла мужi - тi, що очолюють холмську сторожу i тi, що споруджують острог, пристанище при ньому. Це буде дитинець. Пiзнiше його обнесуть великою стiною й вiддiлять вiд окольного города - того звiльненого вiд лiсових хащiв мiсця, що вiдда╨ для вогнищан та гриднiв. Хай негусто ©х, нових поселяй при новiм городi, все ж ╨ i що далi, то бiльше буде. А так, коли дiйде до того, що Холм матиме вже сво╨ пристанище i в те пристанище зачастять заморськi гостi з товарами, об являться й тi, що слугуватимуть гостям, що купуватимуть та перепродуватимуть ©хнi товари. Ну, а тим, що купують та перепродують, теж захочеться жити в городi й бути пiд захистом гриднiв та острозьких стiн. Тодi залюдниться не лише дитинець, залюдниться й окольний город, за городом - ближнi, за ближнiми й дальнi околi©. Адже вiн, во╨вода й волостелин, дбатиме про те, даватиме поселенцям вигоди i пiльги. Про його землю, морське пристанище пiде добра слава, а де слава, там i люд, де люд, там i осiбне князiвство. Аби те сталося i сталося якомога швидше, ©де сказати жонi сво©й: "Досить нам бути нарiзпо. Бери дiтей, лишай на челядь та тiунiв Веселий Дiл, житимемо вiднинi при Дуна©". Приклад Людомили може бути чи не найзнаменитiший. "Во╨вода Вепр, - скажуть, - перевiз уже й родину. Вiн певен: ма╨ пiд рукою силу, здатну оберегти поселян вiд напастi, город - вiд ромейського вторгнення. А коли певен во╨вода, то чого ма╨мо сумнiватися ми? У Подунав'© доста буде землi, бiльше нiж доста риби, йтиме з чужкра╨м жвавий торг. Де такi вигоди, там достаток, там i благодать". Серцем чув: не лише Людомила, люд тиверський пристане на його клич, знiметься з насиджених мiсць i подасться ближче до Дунаю. А спiткнувся уже на Людомилi. - Чи не передчасно забира╨ш нас iз Веселого Долу? - спинилася, подивована його речницею. - Передчасно? 1 цi; кажеш ти, жоно? Невже не набридло бути самiй, без мужа та й без мужа? - Набридло, Вепре. Коли б знав, як набридло. Та я вже не про себе дбаю, мо╨, вважай, вiдлетiло за тi доли, звiдки не бува╨ вороття. Що буде iз Зоринкою, коли пере©демо, - ось чим тривожусь. - А що з нею може статися? - Як то - Що? Доросла дiвка уже, шiстнадцять лiт ма╨. З ким побереться в тво©м Придунав'©? Сторопiв вiд несподiванки й прикусив язика. А й справдi, з ким побереться Зоринка в Холмогородi ? - Про це мала б подбати вже, - зiгнав досаду на жонi. - I подбала б, коли б не те, що вбили свого часу дiвчинi у голову. - Про Волотового Богданка пам'ята╨? - А то ж про кого. - Най викине з голови. Чи я не казав тобi: щоб думати про нього не смiла. - I я те казала, а ба, на вiтер летять казання нашi. - Бачиться з ним? - Вiдтодi, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та нарiка╨ на нас за те, що не пуска╨мо. - Ану поклич, я побесiдую з нею. - Не треба. Вепре. - Чому це не треба? - Та╨мницi серця-то пашi, жiночi та╨мницi, тобi не гоже втручатися в них. - Пусте. Я знаю, як сказати i що сказати, аби не вразити i не наполохати передчасно. На кого ма╨ш надiю, Людомило? Куди можемо повезти Зоринку, з ким познайомити? Вепрова завагалася, проте ненадовго. - Як на мене, до Колоброда не завадило б завiтати нам iз нею. Жона тамтешнього волостелина - приятелька мо©х дiвочих лiт. Сама лiпотна i сина ма╨ лiпотного. - Ну, то клич дiвку. Так i скажу ©й: "Надходить веселе свято - Коляда; по©демо всi╨ю родиною до Колоброда". IV Минуле слов'янського роду губиться в туманнiй далинi вiкiв. Тому в пам'ятi людськiй збереглося лиш те, що найбiльше вразило ©©. Дiди розповiдали про тi вiкопомнi подi© внукам, внуки - сво©м внукам, а тi - знову сво©м. Так i йде iз поколiння в поколiння як слава, так i неслава. Понинi пиша╨ться слов'янський рiд тим, що були в його минувшинi мужi воiстину думаючi, тi, що самi утвердились й iнших утвердили в думцi: пуща лiсова, болото - не такi вже й надiйнi городища. Навiть обнесене стiною чи й ровом житло не да╨ певностi, що ти захищений вiд сусiдiв. Певнiсть може дати лиш ╨днiсть родiв у племенi i ╨днiсть племен однi╨© мови, одного покону в дiлах i помислах. На тому давно стали, лиш тому й вистояли в землi Трояновiй. Ано, лише тому. Бо тодi були не лiпшi, нiж нинi, часи, а на полуденних обводах стояли не менш заздреннi, нiж роме©, сусiди - римляни. Чи не ©хня заздреннiсть i пiдказала слов'янам: порятунок у ╨дностi, а вже ╨днiсть допомогла створити рать, що ©© тi ж римляни, маючи на оцi великий зрiст люду, котрий жив у слов'янських землях, найменували антською. Певно ж, була причина зважати на силу антiв, коли римляни зважали i далi Дунаю не пiшли. Визнання те, щоправда, не завадило вишукатись на голови слов'ян iншим сусiдам, власне, не сусiдам - пришельцям iз далеких земель. Вони i ввели антiв-слов'ян у неславу. Чи пращури зродузвiку були такi довiрливi, чи аж надто вже заспоко©лися, не знаючи вторгнення чужинцiв, коли готи висадилися у витоках Вiсли й пiшли, не зустрiвши опору венетiв, до полуночних обводiв ©хнiх земель, подивувались i насторожилися, ба зiбралися купно i вийшли назустрiч пришельцям iз чужкраю. - Хто ви i чого йдете у нашi землi ? - запитали. - Ми пiдданi короля Германарика, - сказали готи. - Йдемо з тих полуночних кра©в, де багато туманiв, а мало сонця. Земля тамтешня не може прогодувати нас, шука╨мо iншу. - У наших краях вiльних земель нема╨. Вiд Вiсли до Днiпра i далi за Днiпром живе люд слов'янський. - Ми те зна╨мо, та зна╨мо й iнше: на сiверських обводах Меотiди, та й у сонячнiй Таврiдi ╨ землi або нiким не обсадженi, або обсадженi зрiдка. З тим i хочемо вдатися до антiв: хай пропустять нас iз миром через сво© землi. Анi злочинiв, анi збиткiв обiця╨мо не чинити осiдлiй у ваших землях людностi, пройдемо, i все. - Заждiть, - повелiли готам, - порадимося з старiйшинами. I просто радились, i сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б врадити. - Вiддавна побуту╨ покон, - казали однi, - коли приходять з миром, з миром i дозволяють правитися через сво© землi. - Не слiд забувати, - перечили iншi, - готи опустять меч свiй на голови таврiв або ще когось. Чи це по-сусiдськи - дозволяти ©м те? Чи так личить чинити добрим сусiдам? - А коли вони всього лиш пройдуть i сядуть на берегах нiким не обсаджено© Меотiди? Чого ма╨мо стинатися i класти голови, коли в людей мирнi намiри? Усi живемо пiд богами, глядiть, щоб самим не довелося переселятися колись. До вподоби буде вам, коли стануть на путi i скажуть: "Повертайтеся туди, звiдки прийшли"? Скорилися анти разом iз князем сво©м доказам старiйшин i вволили волю пришельцiв iз чужкраю, а дiтям та внукам довелося згодом розплачуватися за ту покору. Ще за життя Германарика прийшли в Таврiду гунни й перемогли готiв, зробили ©х сво©ми пiдданими. А бути пiдданими - не те, що сидiти в когось на ши©. Мулько й несолодко зробилося богом обраному народовi у Таврiдi. А оскiльки духу та й сили повстати проти сво©х гнобителiв - гуннiв - забракло, готи стали пiд iнсигнi© Германарикового наступника - Вiнiтарiя й рушили в землi антiв. Тепер уже не казали: пройдемо - i тiльки. Iшли з мечем i робили те, що й гунни, а часом ще гiрше, нiж гунни. Анти не сподiвалися того нападу i не зiбралися з силою. Та коли готи, ступивши в ©хню землю, одразу i недвозначно заявили, чого прийшли: схопили князя Божа, усiх його синiв та мужiв-вогнищан i розп'яли ©х на хрестах, якими уставили путь свою, - "аби трупи повiшених подво©ли страх пiдкорених", - не стали анi сумнiватися, анi вагатись: зiбрали рать i, заручившись пiдтримкою гуннiв, погромили й вигнали за межi сво╨© землi пiдступних готiв. Вiдтодi й побуту╨ у слов'янськiм свiтi молитва, схожа на прокляття, i прокляття, схоже на молитву: "Боже, покарай гота, рудого пса". Та живе з тих часiв i пам'ять про потребу обачностi. "Довiряй друговi, - кажуть вiщi люди, - недруговi iiальця в рота не совай". Ба так було з готами, i хто зна╨, чи не так само буде, коли вiн, князь Волот, легковажитиме у сво©х стосунках iз Вепром. Он як порядку╨ та стара╨ться в придунайськiй займанщинi во╨вода. Усi iншi сторожовi вежi будують, а вiн таки город. Iншi посадили в сторожових вежах во©в та тим i обмежились, а Вепр склика╨ до города торговий та рукомеслий люд, розда╨ землю тим, хто приходить у його придунайську займанщину й хоче осiдло жити в тiй займанщинi. Чи то так собi, аби насолити князевi, зайвий раз сказати йому, кого втратив, утративши содруга i во╨воду Вепра? О нi. Старання тi - не просто похвальба. Треба не знати Вепра, щоб думати саме так, i трiба не знати роме©в, щоб вiрити: вони не скористаються його невдоволенням i не обворожать. Так було колись, так i нинi може статися: лик Чорнобога приберуть, а ╨днiсть мiж слов'янськими принципалами зведуть на псиний писок. Ось коли пошкодував вiн, що схилив вiче до думки вiддати придунайськi землi мужам. Укорiняться при Дуна©, вiдчують себе во╨водами та волостелинами заселено© людом землi - i матиме замiсть моцi та надiйностi полуденних обводiв ненадiйнiсть, замiсть союзникiв у протистояннi вiчу, схильних до усобиць i шматування отньо© землi супостатiв. Чу╨ серцем: ма╨ розплатитися за свою необачнiсть i немалою платою. Де б не бував, що б не робив, тривожнi мислi не полишали Волота i змусили врештi-решт сiсти на коня й гнати його через лiси та доли в далекий Волин, до князя Добрита. Давно не бував у стольнiм городi на дулiбах i гадав собi, неабияк подиву╨ всiх сво╨ю з'явою, - ©де ж бо непроханий i об явиться нежданий. А дивуватися мусив сам: князь Добрит таки ждав на нього i неабияк зрадiв, коли об'явився. - Князь Тиверi серцем вiдчув нашу потребу бачити його у Волинi чи гiнцi мо© встигли так швидко обернутися? - Гiнцi? - А так, днярки послав за князем сво©х мужiв. - Не довелося бачити ©х. Я сам, з власно© волi при©хав. - То й добре зробив, - не переставав виказувати сво╨ вдоволення появою тиверця. - Кажи, коли так, що привело тебе до Волина? Вельми далекосяжнi намiри а чи тривога? - I те, i друге, достойний. Волот присiв супроти повелителя дулiбiв та й став звiряти йому свою журу.. - То ти не годен посадити ©х на мiсце, сво©х мужiв? - незле, одначе й не без пiдозри подивився на нього Добрит. - Мiг би, чом нi, та сумнiваюся, що садити маю саме я. Вепр - мiй побратим. Сталося так, що уличi покарали на смерть його сина за татьбу, а я не зумiв захистити. Отож вiн i без того у великому гнiвi на мене. Тому й люту╨, тому й схильний учинити найгiрше - зрадити землю й люд свiй. Якщо ж приструнчу ще й на Дуна©, геть збаламутиться. Тому й при©хав просити, аби ти, княже, втрутився й поклав край нашiй ворохобнi, а найпаче - зашкодив Вепровi впасти до краю. Яко старшому в родi слов'янськiм тобi найбiльше подобатиме це. - Гм. Вважа╨ш, що можу зробити i те, i друге? - Можеш, князю. Введи в споруджений при Дуна© Холм сво©х во©в, i тим утрима╨ш во╨воду Вепра вiд згубного кроку. Присутнiсть тво©х во©в не дозволить йому зробити те, що намислив. Добрит не бачить пiдстав перечити, та не поспiша╨ й погоджуватися з Волотом. - А що скаже люд тиверський? - надуму╨ться зрештою. - Адже ми ╨дналися не для того, щоб сiяти ворожнечу мiж собою. Так i казали тодi: "Нога дулiба, як i нога тиверця чи полянина, улича може ступити на землю iншого племенi лише для захисту вiд татеи iз чужкраю, в годину ©хнього вторгнення. Поза цими потребами не дозволено переступати обводи сусiдньо© землi. Тож i питаю: що скаже той же Вепр i що скажуть тиверцi, коли вторгнення нема╨ ще, а во© мо© прийдуть i сядуть у тиверськiм городi? Вiче давало на це згоду? - Нi, мо© речi про Вепра - всього лиш пiдозра, а пiдозри я не мiг виносити на вiче. - А ти винеси i зроби так, щоб вiче повiрило тво©м пiдозрам. Тодi приведеш i поставиш во©в у Вепровiм острозi тiльки не мо©х - сво©х. Коли буде рiшенець вiча, i Вепровi зацiпить. - Як же переконаю i Вепра, i вiче, коли це всього лиш догадка? - На жаль, дiла нашi в Подунав'© складаються так, що допоможуть тобi в цих заходах. Затим i посилав посланцiв до тебе, князя полян, уличiв. - Що, знову роме© пiдiймають голову? - Ба нi, роме© самi не знають, як ©м бути. Мiж лангобардами, що живуть у землях ромейських, i ©хнiми сусiдами на заходi - гепiдами йде сiча. Тож лангобарди й звернулися за помiччю до сво©х давнiх приятелiв - обрiв. Тi сидять зараз на берегах Меотiди. Коли пiдуть на клич лангобардiв, пiдуть через нашi землi. Ма╨мо подумати купно, що вдiяти, аби вберегти люд свiй i землю слов'янську вiд напастi. V Того самого дня, як у Волинi зiбралися князi збратаних земель i стали думати-гадати, як бути ©м iз обрами, син княжий Богданко завiтав до навчителя свого i, нiяковiючи, став благати, аби той вiдпустив його до Соколино© Вежi. - Ти ж був там i зовсiм недавно, - напустив на себе подиву дядько. - Так, одначе треба знову. - Ну, отроче, це вже занадто. Ти п'ять лiт не сидiв у сiдлi, не тримав лука, меча в руках. Коли надолужуватимеш прогаяне? - Нiби я погано стрiляю з лука. Нiби й сiдлi сиджу не так, як усi. - Бо таки не так. Соромився б рiвнятися з усiма iншими. Не забувай: ти княжий син, ти ма╨ш бути перший i в стрiльбi, i в сiчi, на конi i пiд конем триматися, яко клiщ. Старий виказував та й виказував княжичевi сво╨ невдоволення, похвалявся мати розмову про його науку з самим князем, а завершив вичитування зiтханням i нарештi згодою: - Так тому й бути, цього разу вiдпущу, одначе вдруге щоб i проситися не смiв. Будеш i надалi так ставитись до сво╨© ратно© науки, пошлю до матерi, най навча╨ дiтей няньчити. То вже казна-що: його, княжича i майбутнього мужа, посилають няньчити дiтей. Таке кажуть, коли ведуть бесiду з цiлковитим бевзем. I все ж Богданко не розгнiвався на свого навчителя - вiн ма╨ дозвiл ©хати, йому не до гнiву було. Осiдлав Сiрого й погнав знайомою стезею до Черна, а там зверне, не за©жджаючи до отчого вогнища, на Веселий Дiл. Не на Соколину Вежу навiть, таки на Веселий Дiл, таки до Зоринки. "Коли й за цим разом не вийде, - гадав собi, - постукаюсь у ворота, а то й у терем. Присяйбiг, постукаюсь, а вже достукавшись, скажу: "Що менi до твого тата i що до його гнiву, коли хочу бачити тебе, i край, бути з тобою - i тiльки". Гуцикав у сiдлi й поривався туди, де Зоринка, поривався й похвалявсь, а все ж змушений був завершити тi похваляння зiтханням. Це треба було статися такому, щоб Боривой пiшов до уличiв i знайшов там свою смерть, щоб князь не захистив його вiд то© смертi. Мислимо хiба, два лiта карався незрячiстю, благав богiв, аби одкрили йому свiт, тепер знову кара╨ться й блага╨. Бо прозрiв очима - занедужав серцем. Он яка осмута бере його при згадцi про Зоринку i яка печаль-присуха нурту╨ в ньому вiд то© ж згадки. Казав уже й знову скаже: мислимо хiба, цiла черiдка лiт минула, як зна╨ Зоринку й живе Зоринкою, а бачити ©©, бути з нею не може. Колись отрочам був - ©здила, незрячим був - також ©здила, щебетала-виспiвувала бiля нього сво©м улесливим голосом; тепер анi сама не ©здить, анi його не прийма╨ у Веселiм Долi. Було б менше осмути та печалi, якби знав: зреклася. Ба нi ж, зна╨ iнше: Зоринка хоче i бачитися з ним, i знати його, iншi не хочуть. Коли сталося те лихо з Бориво╨м i мати-княгиня сказала: "До Вепрiв заказано", - осмутився й мусив звикати до свого смутку. Було прикро, було й жаль, та що мiг вдiяти, коли заказано, а час все помiтнiше й помiтнiше стирав згадки про Зоринку. Та й новi друзi у Чернi й поза Черном хай i не так твердо, все ж стали на мiсце Зоринки. Хто зна╨, чи згадав би уже про не©, коли б не нагледiв тодi, як була вже пiвдiвкою -- мала чотирнадцять лiт. Опалила сво©м диво-поглядом, тим, чого не мали, чим навiть рiвнятися не могли всi iншi, й знову збудила мислi, а з мислями й бажання-намiр: вiн мусить поновити дружбу з Зоринкою. Чи вона завинила чимось перед родом князя Волота, а вiн, Богданко, - перед родом волостелина Вепра, щоб мали назавше вiдсторонитися й бути у родовiй враждi? Тодi мав уже шiстнадцять лiт, тож i не став радитися з матiр`ю-княгинею, як i питати дозволу в княгинi. Сказав, ╨яде на Сiрого й подасться до Соколино© Вежi, та й подався. А не до©жджаючи Соколино© Вежi, звернув i погнав коня на Веселий Дiл. Не пiд'©хав i не постукався у ворота, як роблять усi. Стояв на узлiссi й ждав, коли вийде або ж ви©де Зоринка. Та ба, багато хто виходив i ви©здив, рипiла того дня ворiтниця, рипiли й ворота, а Зоринка не об'являлася поза стiнами терема. I день так, i другий, хто зна╨, чи побачив би ©© й третього дня, коли б не нагледiв, як вийшла й просту╨ в той бiк, де тирлувався конем, ©©, Зоринчина, челядниця - та, що опiку╨ться нею й навча╨ ©© уму-розуму. - Добридень, тiтуню, - привiтався здалеку. Спинилася, подивована, й ледь спромоглася на слово. - Добридень. - Ви пiзна╨те мене? - Чом не пiзнати? Бачила княжича i не раз. А чула про нього ще бiльше. - Коли зна╨те, хто я, то, певно, зна╨те i все iнше. Стариця наша вражду╨ з-за того, що сталося з Бориво╨м, а менi край треба бачитися iз Зоринкою. Скажiть ©й, най вийде та╨мно. - Йой, молодче. Скiльки тобi лiт? - Шiстнадцять уже. - А Зоринцi всього лиш чотирнадцять. Мала вона, аби виходити до тебе, та ще й та╨мно. - То вийдiть i ви з нею. Я скажу Зоринцi одне-друге слово, та й пiдете. Челядниця вагалася. Тодi не завагався Богданко: так благав i так заглядав у вiчi, благаючи, що жiнка не втрималась i поступилася. - Я виведу ©©, та не сьогоднi, завтра. Чекай на нас десь далi вiд оседку, хоча б i отамечки, - показала. - По полуднi вийдемо. Чи Зоринка так дуже ждала того побачення, чи вiд мами-природи була така; i осмiхалась зближаючись, i очима та личком яснiла, як, може, не яснiла досi. - Добридень, Богданку! - спинилася неподалiк i не схилила, як сподiвався, голови, дивилася на нього i яснiла, дивилась i яснiла. - Вiтаю тебе з одужанням-зцiленням. Така рада за тебе, така рада, що йой! - Спаси бiг на добрiм словi, - осмiхнувся i, мабуть, теж заяснiв видом, - При©хав, Зоринко, сказати, що вини мо╨© в Бориво╨вiй смертi нема╨, тож i вражди мiж тобою i мною не може бути. - Я те знаю, - не роздумуючи, погодилась дiвчина. - I ось що скажу тобi, Богданку: хоча менi й жаль Боривоя, та ще бiльше жаль, що мiж нас i нашими родами он що дi╨ться через Боривоя. Таке зiзнання i така довiра не могли не тiшити. - То, може, нам слiд помирити якось стариню? - То була б радiсть. Та як помиримо? - При©зди до нас, як колись при©здила. Побачать, що ми в дружбi з тобою, та й зм'якнуть серцем. Бачив, i хоче сказати: гаразд, ©здитиму, i не може. - Коли ж не дозволяють ©здити. - Ну, а як я ©здитиму, виходитимеш? - Щоб не знала стариня? - Атож. - Такого тим паче не дозволяють. Та й як же це? - Коли захочеш, знайдеш, як. Аж тепер опустила долу зiр та й не зважувалася звести. - Нi, Богданку, - сказала зрештою i таки глянула на нього. - При©зди... при©зди через два лiта. Гнiв старинi уляжеться на той час, а я стану такою, що зможу виходити й та╨мно. - За два лiта таке станеться, - засумнiвався. - Нiчого не станеться, коли заприсягнемо. I ось минули тi лiта. При©хав раз - не вийшла Зоринка, при©хав вдруге - знову не вийшла. Тож i поклав собi: коли й за цим разом не вийде, поступа╨ться в ворота, а то и у терем. З вiтцем ©© Вепром стане на розмову, коли доведеться, а таки постука╨ться. Ждав на умовленому мiсцi до полудня, ждав i пiсля полудня, ховався в лiсi, ви©здив, аби бачили, i з лiсу. А Зоринка не появлялася. Анi вона, анi ©© челядниця-навчителька. "Що могло статися? Забула за цi лiта, що обiцяла, чи, може... може, ©© нема╨ вже у Вепровiй оселi? Що коли взяла з кимось злюб i ви©хала? Га? Що коли взяла з iншим злюб i ви©хала?" Аж млосно стало вiд тi╨© лячно© думки. Не знав, що вдiяти, i сiпнув коня за поводи, спонукав iти острогами. Куди - сам до пуття не знав. Таки до ворiт у загорожi ? А певно, куди ж iще i що лиша╨ться робити? Не йде Зоринка, вiн мусить ©хати й стукатись до Зоринки. Кiнь поривався бiгти (його таки добряче мордували) i, певно, пустився б риссю, а то й вскач, коли б не розчинилася за якусь мить-другу ворiтниця i не змусила Богданка натягти поводи: з ворiтницi вивалилося дiвча лiт десяти, глянуло в один, у другий кiнець i вже потiм загорнулося щiльнiше в материнi стро© й поспiшило до вершника, що тирлувався на узлiссi. - Ти ╨ княжич? - запитало зближаючись. - Ано. - Зоринка сказала, аби не ждав. ©© ще на тамтiй седмицi повезли до Колоброда i надовго. - Чому повезли, нащо повезли, не казала? - Нi. Велiла, щоб при©здив десь пiсля Коляди, бо вона, коли б ©© й катували навiть, все одно лишиться вiрною. Он воно що! Таки недаремно потерпав та малiв через тi потерпання на силi. Зоринку змусили ©хати до Колоброда, i змусили тому, що хочуть силомiць по╨днати з кимось. Що ж йому робити, коли так? Податися до ратного стiйбища, взяти содругiв-отрокiв та налетiти з ними на Колоброд, вихопити Зоринку з лабет тих, що посягають на не©? А чи вихопить i куди подiнеться, коли вихопить? Схова╨ться у теремi вiтця свого? Ой нi, князь не дозволить того, тим паче пiсля страти Боривоя. I правився до Соколино© Вежi, краяв собi тими тривогами та страхами серце, i в Соколинiй Вежi був схожий через них на нiму колоду. Бабуся не зна╨, де посадити його, вона i так, i сяк бiля внука, а внук втупив у мостини похололi з ляку чи холоду очi й сидигь поторочею. - Ти, мабуть, перемерз у дорозi ? - пита╨-допиту╨ться Доброгнiва i теж холоне, стривожена його до краю спустошеним зором i геть безвiльним тiлом. - Та й перемерз. - Гнав коня супроти вiтру, еге? - Ба нi, - сказав, не подумавши, а вже як подумав, не мiг обманювати, - стояв довгий час без руху, тому й перемерз. - Чому стояв? I де стояв? - У Веселiм Долi, бабцю. Кинула допитливий позирк очей сво©х i все сказала тим позирком. - Знов добивався до Зоринки i знов той лютий Вепр не пустив до дiвки? - Гiрше, бабцю. Вивiз до Колоброда, гадаю, навмисне, аби зазнайомити там з кимось Зоринку i заступити менi путь до Зоринки. - Иой! - осмiхнулася бабуся. - I ти злякався? - Нiби нема чого лякатися. - Бо таки нема. За Зоринку ти певний? Зоринка хоче бачитися з тобою i бути тво╨ю? - Казала, коли й катуватимуть, все одно лишиться вiрною. - Ось бачиш! -знову осмiхнулася й стала шукати в старечiй пам'ятi, що iз знаного чи баченого на ©© вiку могло б упевнити Богданка, а тим заспоко©ти. - Сiдай до вогнива, - звелiла, - ©ж та грiйся, а я по вiдаю тобi бувальщину, аби не занепадав духом i знав: нема╨ тако© гатки, котра стримала б рiчкову течiю, як нема╨ й такого гнiву, який вистояв би у по╨динку з дiвочим серцем, що загорiлось бажанням злюбу. Вiр менi: нема й бути не може! VI Сестра ╙впраксiя правду казала: матушка-iгуменя тому й iгуменя в жiночiй обителi, що ма╨ нежiночий розум i на диво жiноче серце. Обурювалась та й обурювалась, нарiкала та й нарiкала на богопротивнi вчинки вельмож - i таких, як намiсник Фракi© Хiльбудiй, i таких, як навiкулярiй Феофiл, зрештою пiдiйшла до схилено© перед нею Миловиди й поклала на плече свою бiлу, нiби з мармуру, руку. - Утiшся, дитя людське, - мовила тихо i спiвчутливо. - Сльози невинних рано чи пiзно стають каменем, що ляга╨ на груди винуватцiв. Миловидцi не до бесiди було в незвичнiй для ока обителi християн, тим паче серед аж надто вже незрозумiлих сво╨ю прихильнiстю людей. I все ж вона зважилася пiдвести на iгуменю очi й сказати: - Нинi вiн лежить на мо©х грудях, матiнко. - Знаю i вiрую. Та знай i ти: люди завдають людям великого горя, люди ж приносять ©м i втiху. Свята обитель не цура╨ться тебе, дiвицi iншо© землi й iншо© вiри, вона пода╨ тобi руку помочi i певна: коли ти увiру╨ш в бога нашого Iсуса Христа, ти знайдеш спокiй i розраду душi сво©й. Господь сказав: вiн да╨ стомленому силу, а знемагаючому - твердь. - За помiч i розраду спаси бiг, - мовила втiшено. - А чи увiрую в Iсуса Христа, не знаю. Спопелiла я, довiдавшись про наругу над ладом мо©м, про те, що його нема╨ вже. - Христос багато дарував нам благ сво©х, та найбiльше з них - вiра.. Саме вона й допоможе тобi воскресити себе, а вже воскреснувши, здола╨ш i сво© страждання, знiмеш камiнь iз грудей. - Уповатиму на те, матiнко. - От i добре. Господь з тобою, - осiнила дiвчину християнським знаменням i повелiла сестрi ╙впраксi© показати послушницi, iменованiй у миру Миловидою, келiю, в котрiй житиме вона й готуватиме себе до прийняття вiри Христово©. Тепер, через кiлька лiт, Миловидка й не пригаду╨ вже, розумiла чи не розумiла тодi, куди веде ©© ╙впраксiя, тямила чи не тямила, що дiвчинi з Тиверi негоже селитися в християнськiй обителi, тим паче готувати себе до прийняття християнсько© вiри. Та коли подума╨ i вдума╨ться добре, то таки тямила, мабуть, куди йде i що робить: вiд моря пiшла за ╙впраксi╨ю тому, що не було вже куди йти, у монастирi погодилася з iгуменею й зголосилася бути послушницею через те, що до не© промовляли устами добра i справедливостi. Ано, були б iншими цi люди, гляди, й не пiшла б уже вiд моря, сказала б: "Будьте ви проклятi!" - та й кинулася б, як i Божейко, мiж хвиль. Адже наслухалася, мандруючи мiж християн: свята обитель - не така вже й утiха для щиро вiруючих боговi й жадаючих лишитися непорочними перед богом. Вона - прихисток для знедолених, для тих, з ким так жорстоко повiвся свiт, що ©м один лишився вибiр: або накласти на себе руки й пiти з життя, або пiти з життя, не накладаючи на себе рук. Чи могла думати тi╨© митi, як лежала край берега й слухала ╙впраксiю, що вона - донька iншого люду й людина iншо© вiри? Була ж спустошена до краю, знала-бо: з нею теж жорстоко повiвся свiт, - так до лиха жорстоко, не подумала навiть, що скажуть боги ©© людностi, коли зречеться ©х i прийме в серце iншого. То вже пiзнiше, як переболiло все, що могло болiти, а обитель i люди обителi нагадали, чого опинилася в чужiм возi, схаменулась i подумала: це ж вона ма╨ зрiкатися богiв, яким молилися, на яких уповали мама, тато, бабуся, дiдусь, прабабусi й прадiдусi, бiльше того, хоче увiрувати й прийняти в серце бога роме©в, тих, що спалили ©© милу випальську оселю, убили всiх-кревних, що викрали у не© Божейка й на вiки вiчнi розлучили з Божейком. I це через те тiльки, що не заступилися за не©, не зiйшли з неба й не покарали винуватцiв ©© й Божейкового безлiття? Аж зiщулилася, осягнувши минуле, заглянувши в майбутн╨. Зiщулилась i сховалася в собi, так надiйно i так зата╨но, що зата╨ностi тi╨© не могли не примiтити iншi i найперше сестра ╙впраксiя. Не допитувалася, що з нею, Миловидкою, чому така сумна та вiдсторонена, бiльше бува╨ з монастирським стадом, анiж з людьми. Зате опiка й доброта ©© вiдчувалися борше. Ходить Миловидка коло монастирських бджiл (ще вiд дiдуся знала, як ходити коло них) - ╙впраксiя поруч, пасе на передзим'© чи на передлiттi корiв - знову поруч та все оповiда╨ або чита╨ з писемних книг, який добрий, який прихильний до гнаних та упослiджених Iсус Христос, якi муки прийняв вiн, утверджуючи вiру, заради спасiння люду грiшного, як терпеливо проща╨ грiхи тим, хто робить ©х несвiдомо, хто всього лиш заблудився, i як кара╨ зумисникiв, тих, що мають владу над людьми i зле користуються нею, а ще - чревоугодникiв, котрi заради ситостi та утiхи творять богопротивнi дiла, насилують i вбивають або ж примушують людей самих накладати на себе руки. Iсус Христос - бог милостивий, та до пори до часу. Людям не дано знати, коли, а все ж колись настане той день, день страшного суду. Воскреснуть усi мертвi, всi праведнi© i грiшнi й стануть перед грiзним судi╨ю. Отодi й запита╨ вiн Хiльбудiя: "Ти ходив iз розбо╨м у землi тиверцiв?" - "Я, господи". - "Ти плюндрував мирнi оселi, гвалтував люд, брав у полон заради черевоугодiя свого?" - "Я, господи". - "Вiчне пекло тобi i кара вiчна!" - присудить бог. Так само вчинить вiн iз навiкулярi╨м Феофiлом. - А коли в того Феофiла та будуть, матiнко, крiм грiшних, i праведнi дiла? - згадала Миловида його заступництво в морi. - Як тодi буде? - Бог усе зважить. Один вельможа усе скупивсь, усе загрiбав до себе i не лише в помислах, а й руками. Та одного разу розщедрився-таки. Перевозив багнистою вулицею випечений хлiб. Вiз похитнувся на вибо©нi - i з нього упала в болото посмага. Голодний старець кинувся до не©, аби узяти собi. Вельможа замахнувся було пугою, та в останню мить передумав i дозволив старцевi: "Бери, вона твоя". Коли дiйшло до суду божого, господь важив його грiхи i доброчинства. Грiхи помiтно тягли шальку терезiв униз. Та ось з'явився тi╨© митi ангел i поклав до доброчинств даровану старцевi посмагу. Шалька з грiхами схитнулася й пiдскочила вгору - добрi дiла та вчинки переважили лихi. - То страшний суд був уже? - Ба нi. Бог судить не лишень на страшному судi. Вiн чи апостоли його судять кожного одразу й по смертi. Миловидка задумалася й помiтно опечалилась думаючи. - А що ж менi буде, матiнко? Що буде, кажу, вiд богiв мо©х, коли зречуся ©х? - А ти певна, що вони - боги? - Батьки й дiди молилися ©м, i я молилася та вiрувала. - То й що? Допомогли вони тобi, заступилися, коли благала повернути Божейка, а потiм покарати за Божейка? Неiстиннi вони, дитино, поганськi. ╙дино iстинний i ╨дино всемогутнiй бог - Христос. Так здивувалася ©© речам Миловидка а чи не вiрила. Сидiла, дивилася собi пiд ноги й мовчала. Хотiла було сказати ╙впраксi©: "А ваш, матiнко, бог теж не заступився ж за вас", - та не знала до пуття, ким i як була скривджена ця жiнка, коли жила серед мирян, чому опинилася в монастирi, i утримала себе вiд спокуси. - Коли б же знаття, що не покарають. - Цiлi народи зрiкаються погансько© вiри - i нiчого. Чула ж, зна╨ш: в Картлi, в Колхiдському царствi, у вiрменськiй землi усi нинi стали християнами. Та й галли увiрували в Христа. Живеш-бо мiж християн, бiльше - в обителi християнськiй. Як житимеш, не прийнявши нашо© вiри? - Я ще прийму, одначе най потiм. - Коли - потiм? Чи не мала часу подумати, зважити? Тво© ровесницi давно стали сестрами в обителi нашiй, а ти все послушниця та й послушниця. Така чемна i така тямуща дiвчина, а на господарчiм дворi гибi╨ш, бiля бджiл та бiля корiв вiдсиджу╨шся. I дорiкала Миловидцi, i благала, а бiльше читала та й читала по пам'ятi iстини з святого письма. "Не бiйся i не соромся мене, - казала устами свого бога й пiдносила до неба вказiвний перст, - я бог твiй, я допоможу тобi увiрувати в себе, пiдтримаю тебе десницею правди мо╨©". - Коли ж ╨ iнша правда, матiнко ╙впраксi╨. - Яка ще iнша? - ширила монашка очi, видно, боялася: зараз почу╨ таке, що серце лусне з ляку чи з досади. - А та, що ©© навчали мене в татовiй оселi - i мама, i бабуся, i дiдусь. А ще - Божейкова мама у Сонцепiку. Що скажу всiм, як житиму у тiй землi, коли повернуся? Не обурилася ╙впраксiя i не гримнула на послушницю з антiв. Лише зiтхнула тяжко й сказала хрестячись: - Господи, прости нам грiхи нашi! VII_ Князь Волот не одразу зважився кликати общинних старiйшин та ратних мужiв й одкриватися перед ними з тим, що привiз iз стольного города землi Дулiбсько©. Одначе наближення передлiття змусило його бути рiшучiшим. - Я скликав вас, - мовив, коли усiлися i стихли в гридницi, - не для утiшних бесiд. Маю, содруги мо©, лихi вiстi вiд князя Добрита, а князь Добрит - iз ворохобного чужкраю. Мiж нашими сусiдами на полуденному заходi - лангобардами та гепiдами - стався розбрат, а розбрат зродив сiчу. Йдеться, видно, до справжньо© вiйни, бо лангобарди пiшли кликати собi в помiч асiйське плем'я аварiв, iменоване на антах обрами. Коли обри вiдгукнуться на клич лангобардiв i пiдуть допомагати ©м, пiдуть через нашi землi, Тож i хочу запитати вас: що робитимемо, коли пiдуть? Деякi з старiйшин переглянулися мiж собою, iншi думали думу, не зводячи допитливого зору iз князя. - А що ж роме©? Адже лангобарди сидять на пiдвладнiй ©м землi. Через нашу обри лишень пройдуть, пiдуть до них. - Що мислять собi роме©, про те не вiдаю. Гадаю, коли й стануть супроти обрiв, то стануть тодi лиш, як тi пройдуть через нашi землi. Старiйшини загули, перемовляючись мiж собою. - Ти наш князь, - пiдвiвся один iз них. - Кажи, що намислив вчинити. Обрiв, нiби тих пругiв, i ходять мовби пруги - тучами. Самим нам не впоратися з ними. - Ми не самi будемо в тiй сiчi. Поруч iз нами стане вся Троянова земля. Князь Добрит кликав до Волина i нас, тиверцiв, i полян, i уличiв. Велiв бути готовими до сiчi. Одначе обри всiх можуть обминути, йдучи понад морем, а нас - нi. - То, може, домовитися з ними, та й по всьому: най iдуть через нашi землi в ромейськi. - Як то йдуть? - пiдвiвся i став на весь свiй могутнiй зрiст знаний усiм Вепр. - Ви хочете, щоб вони пограбували, а то й поруйнували весi та городища в пониззi Днiстра, на Дуна©? Хочете, аби спалили пристанища, заволодiли лодiями у Тiрi, Холмогородi? - Лодi© можна пiдняти вверх по Днiстру й прихистити в Чернi, - старiйшина йому. - А весi та городища пониззя поплатяться живнiстю i тiльки. То чи варто заради живностi пониззя ризикувати долею всi╨© землi? Та й скiльки там ©х, весей та городищ, у пониззi? - Слушна думка, - пiдтримав старiйшину Волот. - Ось тiльки чи захочуть обри обмежитися пониззям? Що коли пiдуть по всiй землi, забираючи живнiсть, плюндруючи весi та городища, гвалтом караючи люднiсть? Лiпшо© ради над ту, що хочу дати тут, бути, мабуть, не може: вторгнення можливе, слiд готуватися до оборони. Вепр не звiвся за цим разом i не вигукнув: "Правду мовиш, княже!" Одначе по ньому видно було: вдоволений тим, що почув вiд князя. - А все ж, - не втрачав слушно© митi i далi говорив князь Волот, - коли твердо знатимемо, що обри йдуть на нашу землю, вишлемо завчасно сольство i запита╨мо: чого хочуть? Скажуть: всього лиш вiльно© путi через Тиверську землю, одкри╨мо ©© i зажада╨мо: йти ма╨те лиш там, де дозволено. Не зголосяться чи порушать цю домовленiсть, станемо супроти обрiв раттю й погонемо прiч. Ми не такi змалiлi на силi, щоб дозволяти комусь топтати нашу землю i зневажати наш люд. - Ано! Най знають, що не такi змалiлi! - крикнув котрийсь iз мужiв. Його пiдтримали i всi iншi. - Слава князю Волоту, гонителю супостатiв iз чужкраю! Слава!! Ратний дух охопив не лише ратних мужiв, а й общинних старiйшин. Виголошуючи князевi славу, вони схвалювали тим самим його намiри, а схвалюючи, казали: "Ми з тобою, княже! Пiдемо всi й пiдемо туди, куди поведеш нас. Най буде ╨днiсть мiж князем, його дружиною i воями ополчення! Най згинуть супостати!" - Ми втiшенi, - пiднiс десницю старiйшина з випальсько© вервi, - втiшенi, кажу, що воля князя i общини ╨динi. Та чи того доста буде, братi╨? Оскiльки обри мають намiр iти на помiч лангобардам, а лангобарди сидять у землях Вiзантi©, чи не годилося б все-таки знати, як поставиться до вторгнення обрiв у ©хнi землi Вiзантiя. Що, коли недавнiй супостат зголоситься бути нашим соузником? - Про те подба╨ князь Добрит, а вiд Добрита знатимемо й ми, - поспiшив пояснити Волот. - На радi князiв у Волинi стали на тому, що ки©вський князь, яко найбiльш знаний серед роме©в, по©де туди iз сольством вiд усiх антiв i матиме про це бесiду з самим iмператором. То буде його клопiт. Наш же - подбати про все iнше. Оскiльки вторгнення впаде насамперед на нашi голови i, може, в недалекiм часi, гадаю, зробимо ось що. Найперше, общини мають скликати й послати князевi мале ополчення - по двi сотнi з кожно© вервi. Знаю, - помiтив рух серед старiйшин, - нинi не той час, щоб вiдривати ратая вiд ниви, а чорних людей вiд ремесла. Та й зачастив я з повинностями. А що вдiю, братi╨, - так треба. Княжа дружина i во© ополчення мають стати вiднинi на чати i на спорудження сторожових веж по Днiстру, там, де найбiльш iмовiрне вторгнення. Це i ╨ те друге, що мав сказати вам на радi нашiй. Трет╨ стосуватиметься змiцнення Тiри, iменовано© вiднедавна Бiлгородом, i Холмогорода, що його спорудив нещодавна во╨вода Вепр. Саме на цi пристанища спрямують сво© турми обри, коли йтимуть у ромейськi землi, саме там, гадаю, слiд поставити надiйнi сотнi нашi, а ©х привiдцiв зобов'язати зробити все i зробити до вторгнення, аби обри не пройшли. I знову загримiла гридниця й загримiла схвально, а Волот користувався пожвавленням i приглядався до Вепра: як то вiн сприйняв цю, останню, речницю князя? Радий, здивований а чи обурений тим, що почув? VIII_ З якогось часу вершники скачуть неподалiк вiд Днiстра. Через те й не помiчають, як припiка╨ сонце. Правда, прохолода теж не дойма╨ ©х. Сто©ть та передлiтня пора, коли вона бiльше жадана, анiж надокучлива. Дойма╨ вже i дойма╨ вiдчутно дальня й виснажлива путь. Дядько й ранiш був невблаганний, з рана до ночi мордував отрокiв, навчаючи стрiляти з лука, умiти на бiгу зiскакувати, на бiгу й сiдати на коня (з сiдлом i без сiдла), а ще триматися в осiдланого й нажаханого гриваня пiд черевом, коли вiн мчить полем на всю кiнську пору. Нинi ж, як пiшли чутки про обрiв, i зовсiм став непохитним. Анi вдовольниш, анi умилостивиш його. Сказав, не пустить до батька-матерi жодного - i не пуска╨, сказав, пiдемо на пониззя, поживете в наметах, як справжнi мужi, - i пiшли, правляться та й правляться берегом, а куди, як далеко, нiхто не зна╨. - Отамечки, мабуть, i станемо табором, - зупинився зрештою й показав на прибережну галявину. - В такiй пустелi? -засумнiвався хтось iз отрокiв. - Це ще не пустеля. Бачив, - знову простягнув правицю й показав у далину, - лодi© стоять при березi. А коли ╨ лодi©, ╨ поблизу й людське житло. Розбили попiд га╨м три намети: один - для дядька-навчителя, два - для себе, розклали, як водиться, й багаття. Збиралися вже iти до Днiстра по воду, аби зварити на вiдкритому вогнi кулешу, та виявили нараз - забули сiль. - Гарнi ж iз вас мужi будуть, - не забарився попрiкнути дядько. - Однi най варять, iншi пiдуть та розшукають найближчi житла, добудуть солi в поселян. На пошуки осель людських викликався пiти Богданко. До нього пристали ще дво╨. - Лiсом самому негоже блукати, - сказали. Порадилися i спрямували стопи сво© до лодiй: там напевно започаткову╨ться стезя, що веде до жител. Вона й справдi започаткувалася бiля лодiй i в лiс повела, одначе лiсом, як далеко не правилися, до осель не вийшли. - Невже ми збилися з путi? - засумнiвався Богданко.-- Може, не помiтили, як стезя вiдiйшла убiк? Повагались i таки вернулися. Чи варто ризикувати й плуганитись бог вiда╨ куди з-за яко©сь солi? Дядько слухав сво©х вивiдникiв i не так був обурений ©хньою безпораднiстю, як здивований. - Так довго ходили, так далеко, кажете, зайшли i не натрапили на людське житло? - Присяйбiг, далеко. - Хм. Ну гаразд. Доведеться ©сти несолену страву. В походах, аби знали, i таке бува╨. По©вши, лягли спочити. Та не довго спали. Дядько розбудив ©х тi╨© само© митi, коли тiло блаженствувало в солодощах вирайських i не хотiло коритися анiяким повелiнням. - Доста, отрочата, доста спати! Забули, чого при©хали? Сiдлайте коней i хутчiй, хутчiй! Що мали робити? Гнали вiд себе сон i схоплювались, а схопившись, поспiшали до коней, з кiньми - до рiки. - Тутки, - показав дядько на плесо, - будете навчатися, як долати рiчку упарi з конем. - Таку широку? - Зате тиху. Тiльки-но почина╨те освоювати цю науку, тому й хочу, аби починали з тихо© рiки. Далi й бурхливiшi будуть. Першим викликався пливти Жалiйко - син во╨води Стодорка; за ним - ще один отрок, а вже потiм Богданко з Бортником. Знав, Сiрий i рiчкову широчiнь здола╨, i його, вершника, винесе. Та й води зроду не боявся, а пiсля того, як вона вернула йому зрячiсть, i зовсiм певен був: у водi не втоне. - Хто не загубить у Днiстрi ногавець, - жартував дядько, збадьорюючи отрокiв, - той може вважати себе до певно© мiри мужем. Старий не лишався на березi. Брав iз собою двох отрокiв i, повелiвши iншим лишатися й ждати сво╨© черги, плив iз ними через рiчкове плесо, а пливучи, пiдказував та показував, де бути дружинниковi, коли хоче правити конем, як ма╨ правити, аби не заважати коневi, навпаки, щораз збадьорювати, давати йому вiдчути, що вiн не сам серед бурхливо© води, з ним його володар. Не таким уже й невдалим було перше Богданкове подолання Днiстра, а все ж не зовсiм i вдалим. Засмикав вiн Сiрого i так занадто, що той не второпав, чого хоче вiд нього вершник, i мало не з середини рiки повернув назад. Он яких зусиль коштувало тодi, аби вгомонити себе, вгомонити й коня. Таки розвернув Сiрого i, заспоко©вши, повелiв пливти слiдом за тими, що пiшли першими.. З нього не кепкували, нiхто й словом не обмовився про княжичеву невправнiсть, одначе бачив: кидають позирки i торжествують, що невправним виявився саме вiн, княжий син. Через те й не всидiв при гуртi, пiдвiвся i звiльна посунув до берега. Не загледiв, коли наблизився дядько. Тодi вже помiтив його й озирнувся, як був за один-два кроки. - Чим невдоволений, княжичу? - запитав сiдаючи. - Усiм. - Так уже й усiм? А коли б не сьогоднiшня прикрiсть, коли б був нинi не тутки, а десь пiд Черном чи по дорозi на Соколину Вежу, теж сумував би та карався, як кара╨шся зараз? Примовк княжич. I погоджуватись, видимо, не хочеться йому з дядьком, i перечити не випада╨. Тож i мовчить, дивиться на бистрину рiчкову й шука╨ чогось у бистринi. Перед тим, як мали вкладатися на спочинок, дядько знову покликав княжича до себе. Там був уже й Жалiйко. - Даю кожному з вас по шiсть отрокiв i призначаю привiдцями чат. Ти, Жалiйко, пантруватимеш iз сво©ми отроками за нашим стiйбищем та кiньми, ти, княжичу, - за лодiями при березi та за пiдступами до лодiй. Жалiйко сприйняв той наказ як належне. Завжди так було: де стали, там i охорона на нiч. Богданко ж не мiг не здивуватися тому, що мав робити це© ночi, через те не втримався, перепитав: - А нащо нам тi лодi©? Чому ма╨мо стояти там на чатах? - Лодi© нi до чого. Тi, що полишили ©х, потрiбнi. Дуже можливо, що то татi i що повернуться вони з тим, за чим помандрували, поночi. Будь пильний, княжичу, татьба всяка бува╨ i татi теж всякi. Тому й доручаю тобi це дiло, що знаю: окрiм тебе, нинi нема кому доручити його. - Маю затримати ©х? - Коли зможеш, затримай. Якщо ж чинитимуть опiр, дiй, як i належить дiяти мужам: i спритно, i нещадно. - Гаразд. Такий збентежений був тим, що почув вiд старого, чи такий потiшений, i отрокiв пiдбирав до чати, - хвилювався, i вiдiбрав - не заспоко©вся. Не менше хвилювалися, дiзнавшись, куди та чого йдуть, i його чатовi. Обирали засiдку, гадали, де лiпше засiсти, i обрали - знову гадали, що то за татi, куди пiшли, з чим i коли повернуться. - Хто прийде до лодiй, довiда╨мось тодi, як прийдуть, коли не прогавимо, звичайно, - надумався й сказав сво╨ слово Богданко. - А ось щоб не прогавити i впоратись, коли доведеться полонити, не досить бути в засiдцi. - Вважа╨ш, ©х багато прийде? - А певно. Лодiй двi, в кожнiй може бути по чотири весла. Отож i мiзкуй собi: татей буде не менше восьми, коли не бiльше. - Як же ми упора╨мося з ними, коли справдi бiльше? - Якось треба упоратись. - Сказав би дядько завидна ще, забрали б весла, та й по всьому. Десь же вони приховали ©х. Може, пошукати все-таки? - Поночi? Ну, нi. ╞х удень не так просто буде знайти. Зробимо ось як, братове.. Ходiмте зараз i переженемо лодi© в iнше мiсце. Татi знають, де лишали ©х, вийдуть саме сюди, до поникло© над водою верби. - А що те дасть? Пiдуть на пошуки i знайдуть. - Отож i добре буде. Коли пiдуть на пошуки, розiб'ються на двi, а то й на три групи. А нам того й треба. Насядемо й приберемо до рук тих, що залишаться з ношею, потiм - тих, що шукали лодi©. - Правда твоя! - радiють отроки й жваво стають пiд руку княжича-привiдцi. - Так ми здола╨мо ©х. Бiгме, здола╨мо! Найпростiше було вiдiпхнути лодi© вiд берега i най пливуть собi. Та ба, може статися, що ©х знову приб'╨ до берега i зовсiм недалеко. До всього ж, татi пiдуть шукати свою пропажу насамперед за водою. А то негоже. Так вони швидко можуть повернутися до верби i зашкодити намiрам поставлених на чати. - В'яжiть линви ближче до уключин, - тихо повелiв Богданко. - Поженемо лодi© супроти бистрини. - Ано, так i мислимо собi. Чи вперше переганяти, не зна╨мо. Було вже за пiвнiч, як переховали лодi© й повернулися на мiсце сво╨© засiдки. Про сон нiхто й не думав, усi тривожились передчуттям подiй, що назрiвали, через те й гнали вiд себе сон, перемовлялися. Та ось стишена бесiда отрокiв почала згасати i дедалi вiдчутнiше. Бачив, деяким i зовсiм уже не до бесiди. - Спiть, - повелiв княжич, - а ми з Бортником попильну╨мо. Якщо татi прийдуть сьогоднi, прийдуть не iнакше як на свiтаннi. I таки пильнували. Звiдки ©м, молодим та довiрливим, було знати, що тi, на кого чекають, - вигадка старого навчителя. Почув, як казали: "Людських осель нема╨ поблизу", й осмiхнувся серцем: "Кепсько шукали ви ©х, отрочата. А коли так, пiдкину вам на нiч турбот. Навчайтеся бути дозорцями ратними й дружинниками метикованими. Ано, виспитесь вдень, наука не йде без бука". Знав, нiчого не станеться там, бiля човнiв, тому й спав сном праведника. А Богданко пильнував та й пильнував упарi з Бортником. Уже й Вiз похилив донизу дишло сво╨, вже й вiд Днiстра почало тягти прохолодою, лiс обiзвався, стурбований вiтром, а княжич позирав поперед себе й гомонiв iз содругом сво©м, позирав i гомонiв. - Може, iншi хай попильнують, - нагадав Бортник, позiхаючи, - а ми здрiмнемо. - Так хочеш спати? - Таки хочу. Глянь, незабаром свiтатиме вже. - А коли тi, кого розбудимо, прогавлять спросоння? - Ну, чом же. - Гаразд, - поступився княжич, - буди першого-лiпшого, най ста╨ на тво╨ мiсце. Я посиджу до ранку. Тiльки-но сказав те й одразу ж змовк: там, попереду, почувся пiдозрiлий шелест, а вслiд за тим - чиясь хода. - Татi! Буди всiх i хутчiй! ╞х теж було шестеро. Два йшли попереду, розглядалися та приглядались до околiй, чотири iнших несли щось на ношах. У темрявi важко було пiзнати, що саме, та й не те цiкавило отрокiв: як поведуть себе татi, що робитимуть, не виявивши лодiй на тому мiсцi, де полишили. Богданко дав отрокам знак: анiруш. Бачив, татi здивованi. Спинилися i занiмiли. Далi почали розглядатись та перемовлятися, зрештою засперечались. "Уличi, - визначив, чуючи суперечку, Богданко. - Чого ж це вони прийшли на наш бiк, що мають на ношах?" Як передбачав, так i сталося. Дво╨ татей подалися на пошуки лодiй за бистриною, дво╨ - в супротивний бiк. Усi iншi лишилися пильнувати ношу. А оскiльки тих iнших було всього лиш дво╨, дозiрцi вiдчули в собi бу╨сть ратну i не забарилися нагадати про те княжичевi. - Сидiть тихо, - приструнчив ©х Богданко й подав виразний знак - анiруш. - Заждемо, доки вiдiйдуть далi. Знав, татi пiшли на пошуки лодiй, тож iтимуть та й iтимуть, сподiватимуться та й сподiватимуться знайти ©х. В такiй оказi© все можна думати: хтось скористався вiдсутнiстю господарiв i погнав лодi© до свого пристанища; могло статися, що збилися, повертаючись назад, iз путi. А втiм, хай що хочуть, те й думають, аби лише iшли та й iшли, аби опинилися далi вiд сво╨© ношi та вiд тих, що залишилися з ношею. - Ну, зда╨ться, пора. Богданко дав знак Бортниковi i, коли той наблизився, шепнув стишено: - Бери трьох отрокiв i заходь звiдти, - показав рукою, - я з усiма iншими зайду з протилежного боку. Пильнуй за татями, та приглядайся й до нас. Ма╨мо зблизитися i впасти на тих, що залишилися бiля ношi, разом. Обходили тихо, скрадалися ще тихiше. Коли вже мали пiдвестися i обступити сво©х супостатiв, там, пiд вербою, зачувся стогiн, чи, може, й задавлений крик. Тi, що пильнували ношу, обернулися на нього й сказали потiшаючись: - Чого тобi, дiвко? Кличеш на помiч? Дарма, тут нiхто вже не почу╨ тебе. Не почу╨ й не прийде, аби допомогти. Мало-мало терпiння - i будеш там, де належить тобi бути. Тиверцi одразу i все зрозумiли. Вихопилися зненацька - однi злiва. Другi справа - й наставили на татей мечi. - Анi з мiсця! Тi уклякли з ляку i втратили на якусь мить тяму, а поки отямлювались, позбулись мечiв. - Хто тут? - показав на ношу Богданко. Татi тупо дивилися собi пiд ноги й мовчали. Не став бiльше допитуватись, схилився й вивiльнив полонянку з корзно... затим i вiд ганчiр'я, яким забили ©й рота. - Богданку! - почув болiсне i злякане. Почув i не повiрив вухам сво©м. - Зоринко, ти?! Де розв'язував, а де й рвав на нiй пута. Так поспiшав, нiби передчував: коли не вивiльнить зараз, за мить-другу може бути пiзно, нагодяться тi, що пiшли за лодiями, - i вiн знову втратить сво╨ ладо, ту, що була i ╨ йому найбiльшим з усiх жадань. - Бортнику! - повелiв тому з отрокiв, що був, на його думку, найбiльш достойний довiри. - Лишайся тут i пильнуй за рештою татей. Я подамся з дiвчиною i з цими, - показав на полонених, - до нашого стiйбища. Одразу ж i повернусь, тiльки з бiльшим числом дружинникiв. Узяв свою Зоринку за руку й пiшов попереду всiх, а йдучи, питав ©©, як же це сталося, де i чому потрапила вона, Вепрова донька, до рук татей iз-за Днiстра. Дiвчина усе ще не могла позбутися страху, що ©й нагнали його гвалтiвники з чужкраю. Оповiдала й схлипувала, ковтала, тримаючись за Богданка, сльози й знову оповiдала. Вона й сама не вiда╨, як сталося, що довiрилась незнайомiй людинi, та що сталося, те сталося. Постукався в ©хнi ворота хтось стороннiй. Челядина вийшла запитати, чом стука╨ i хто стука╨. Той, що стояв за воротами, сказав: "Гiсть iз далеких земель. Поклич когось iз вогнищан, лепський товар маю для них". Вислухавши челядину, мати Людомила повелiла, аби гiсть зайшов iз товаром до двору. Сама вийшла туди i ©©, Зоринку, покликала. Гiсть кланявся та й кланявся ©м, затим показував, що ма╨. Коли ж мати облюбувала паволоку, iншi товари й пiшла до терема за солiдами, розглянувся й до не©, Зоринки: "Ти i ╨ Зоринка Вепрова?" - запитав ута╨мничено. "Ано", - пiдтвердила. "Вийди опiсля до лiсу, молодець чека╨ на тебе". Не перепитувала, хто вiн, той молодець. Одне, нагодилася мати, а друге, таки ж виглядала свого Богданка i дуже. Йой, коли б знав, як дуже! Тому й не завагалася. Пождала, поки пiде гiсть, завважила, як тiшиться купленим мати, та й подалася з двору. Спершу iшла спроквола, мовби прогулюючись, коли ж впевнилась: нiхто не пантру╨ за нею, пiшла швидше, далi й зовсiм побiгла. Тодi лиш, як надбiгла до галявини, де й ранiш бачились, спинилася й зачудувалась: Богданка не було там. I доглядалась, i розглядалася - таки не бачить. "Йой, - подумала собi, - так кепсько жарту╨ чи, може..." Знов розглянулася й поспiшила назад: до не© виходили з лiсу, одначе виходили чужi. - Не спромоглася й закричати, - казала Богданковi й так дивилася у вiчi, мовби усе ще благала: захисти. - Заткнули рота ганчiр'ям, спеленали по руках та ногах i понесли не знати куди. I день несли, i нiч несли. Потiм перепочивали в якiйсь халупi i знову несли. Хто вони, Богданку, чого ©м треба? - Уличi це, Зоринко, а чого треба, довiда╨мось опiсля. Дядько швидко пробудився, зачувши Богданкiв клич, а що торочить княжич, нiяк не второпа╨. - Якi татi? Звiдки ©м взятися? - Взялися, навчителю. - Напали на стiйбище? - Ба нi, прийшли до лодiй iз полоненою дiвчиною. Ми взяли лише двох iз них, решта подалася на пошуки лодiй. Лишаю цих вам, за тими пiду ще. Аби узяв живими i напевно, дозвольте прихопити з собою ще кiлькох отрокiв. - Ба нi, - старий гонить нарештi вiд себе сон i вилазить з намету. - З цими, полоненими вже, татями лишайся ти. За рештою я пiду з отроками. А боженьку! - журився уголос. - Скажи, яке лихо. Хто мiг подумати, що таке станеться? /X Вдень Миловидцi не було коли думати. Обитель хоча й свята, одначе жити святим духом не може. Потрiбне ©дло, потрiбне питво, потрiбен мед для чревоугодiя i тим паче потрiбен одяг для сестер. А сестер в обителi, наче комашнi на осоннi. Коли задзвонять, скликаючи молитися, надто у святковий день, не злiчити ©хнiх темних постатей. Тому мати-iгуменя й турбу╨ться, аби обитель мала сво© угiддя, а на тих угiддях було коло чого ходити послушницям. Зате поночi або тодi, як надiйде велике свято, Миловидка лиша╨ться сама з собою й да╨ волю думцi, а думка - серцю. Згаду╨ Випал, Божейкове подвiр'я в Сонцепiкськiй весi i стариню того дня i тi╨© години, коли вiддавала ©й, Миловидi, все, що мала, а замiсть того, що мала, прохала розшукати й викупити сина. Як же вона повернеться тепер на те подвiр'я i що скаже, повернувшись без Божейка? Ано, що скаже?! Чи то за звичкою, чи виправдовуючись, знову ступала на мiрянi вже у ромейськiй землi путi i йшла ними. А йдучи, силилася збагнути, де вона схибила. Тодi як сидiла у Випалi, затим - у Сонцепiку й не знала, як ©й бути, чим допомогти Божейковi, чи пiзнiше, коли покладалася на Борича й знову сидiла, коли правилася морем у Нiкополь i збилася з путi у Нiкополi? Йой, якби ж то знала була, що мандри до Верони - даремна трата часу. Якби ж знала, гляди, й застала б ще Божейка живого та здорового, а заставши, викупила б. Де тiльки не блукала усамiтненою думкою, а траплялася нагода вийти за обводи обителi, простувала в один бiк - до останнього Божейкового пристанища - Фассалонiки. Там його путi й розпуття, там вiн думав про не©, прагнув та кликав ©©, кликав та прагнув, аж поки не нажив через тi прагнення бiди. Найбiльше вабило море. Коли надходило християнське свято, а надто велике, повитi чорними мантiями сестри поспiшали до храму, молитися Iсусу Христу; Миловидка ж вiдпрошувалася такого свята i йшла до моря. Бо чула в собi потребу бачитися з ним, бо такий бiль i така знада виповнювала серце, коли зближалася з берегом i чула гомiн хвиль у прибережжi, нiби море й було тим храмом, що належав найвищому, ╨дино можливому i ╨дино гiдному довiри божеству. А вже як спинялася перед тим храмом та промовляла до нього, сама-╨дина на все узбережжя, - не просто жалiлась - сповiдалася хвилям. Бо вони таки найрiднiшi ©й, бо не мовчать - промовляють до не©, коли й не потiшають, то стараються потiшити. Висповiдавшись морю, а заодно й Божейковi, та наплакавшись досхочу, згадала якось: це ж вона так i не побувала в навiкулярiя, не побачилась i не погомонiла з тi╨ю, що доконала Божейка в ромеях. А ма╨ ж побувати, на власнi очi побачити, хто вона, якими очима дивитиметься, коли довiда╨ться, що перед нею i ╨ та антка, яку Божейко не захотiв мiняти анi на якi знади. Може бути, що розгнiва╨ться i вижене, не захоче бачити, як не захотiла вже раз, а може, й нi. Сьогоднi найбiльше християнське свято - великдень. А на великоднi усi христосаються i стають добрими. Ано, i багатi i бiднi - усi христосаються, усi - брати та сестри. Надумалась i пiшла в город. Вже й у ту вулицю, де живе навiкулярiй, звернула, та до двору не дiйшла. "Добре, коли навiкулярiй у морi зараз, - подумала, - а коли вдома? Великдень - он яке свято, саме на великдень вiн може бути вдома. А коли так, не побачиться i не поговорить вона з навiкулярi╨вою, Феофiл не допустить. Постояла й знову спрямувала стопи сво© туди, звiдки прийшла, - до християнсько© обителi. Думала-гадала, як пiдступити до тi╨© вельможно© згубницi, i таки надумала: коли не злукавить, нiчого в не© не вийде. Мати-iгуменя або сама, або через сестер сво©х нерiдко зверта╨ться до багатих вельмож за помiччю, просить пiдтримати заради Iсуса Христа убогу жiночу обитель. Отож Миловидка й видасть себе за одну з таких сестер-попрошайок. Пiдiйде до двору й скаже челядинi: "Я з свято© обителi. Мати-iгуменя прислали до господинi. Скажiть, най буде така ласкава та вислуха╨". Доглядалась та й доглядалася до повадок сестер, що ходили на мир, ухитрилася пiти заради цього з однi╨ю, ухитрилась пiти i з другою. А вже як пiшла, все бачила: i як зодягаються посланцi матерi-iгуменi, i що кажуть, коли стукаються в ворота, розмовляють iз челядиною, заходять до осель вельможних i постають перед вельможними. Тож i тодi, як зважилась-таки й постукалась у ворота навiкулярiя, не схибила. Одне, знала вiд сусiдiв: господаря нема╨ вдома, вiн - у далекому плаваннi, а друге, була з одними аж надто улесливою та богобоязливою, з iншими не по-жiночому вдатною. Лише тодi, як стала перед до блиску пещеною i не набагато старшою за себе вельможною господинею, забула, що вона з речницею вiд iгуменi. Дивилася, на нiжну i лiпотну собою навiкулярi╨ву й нiмувала, нiмувала й чула, як всю ©©, а надто вид, залива╨ гаряча хвиля. - Сестра, сказали менi, з жiночо© обителi? - почула тихий, чи то тiльки спiвчутливий, чи й потривожений з'явою невiдомо© послушницi голос. - Ано. - Мати-iгуменя - моя далека родачка, - освiдчилась господиня. - Правда, так сталося, що ми... що вона як зреклася су╨тностi мирського життя та вiддала себе процвiтанню вiри Христово©, то ми вiдтодi, вважай, i не бачилися. - Мати-iгуменя велiли кланятись вам, достойна. - Спаси бiг. Вона була така скорботна i така добролика, нiби матiр божа. ╙й-╨й, i сум так само посвiчу╨ з очей, i на лицях-ланiтах печать непотамовано© муки. Схоже, нiби ця жiнка тiльки зовнi пещена та пишна, серце давно потоптане кимось. Ано, он як благально-довiрливо i як скорботно дивиться на Миловидку, а ще скорботнiше промовля╨ до Миловидки. Не промовля╨ - скаржиться, i чу╨ться в тiй скарзi велика туга за кимось чи за чимось, таке вiдчуття, нiби i хоче, i не може вже плакати за тим, що давно i не раз оплакала. "Може, скорбота ©© i ╨ жалi за Божейком? - да╨ волю сво©м пiдозрам Миловидка. - Така могла спокуситися на нього. Ано, така могла! Навiкулярiй - бридкий i жорстокий, до всього ж набагато старший i, видимо, нелюбий ©й. Божейко i орлик, i либiдь, i сокiл супроти нього". - Мати-iгуменя ще щось велiла переказати менi? - Нi, - швидко i тому немовби аж рiзко перечить дiвчина й зважу╨ться пильнiше, нiж досi, приглянутись до навiкулярi╨во©. "Що ж менi робити з тобою? - питали ©© очi. - Таки сказати те, що хочу сказати, чи встати i пiти? Одначе ж я так давно жадаю бачити тебе, так дуже волiю знати, як усе те сталося, що сталося з Божейком?" - То чим завдячую... - Я з-за Дунай-рiки, - не дала ©й висловитись Миловидка. - Мала побратися й бути жоною рабовi вашому, Божейку. Та не стала нею. Роме© схопили його й повезли на край свiту. Мусила iти в тi свiти та розшукувати. Хотiла або викупити його з рабства, або бути при ньому й спiзнилася. Тому в монастирi тепер, тому й до вас прийшла, достойна. Хочу знати, за що його покарано так i чому покарано? Дивно, не гнiв i не ненависть, - бiль i жаль промовляли ©© устами. А ще благання. Не те, що рветься зi щойно ураженого й схильного на все, аж до холопсько© догiдливостi серця. В цьому ©© благаннi була й певнiсть: я - раба то© хвилi, що зродилася на путi з Черна у Випал, одначе не твоя раба. Чу╨ш, всевладна господине, не твоя! Тож i не дивись на мене, яко на рабу свою. Забудь бодай на час, що ми нерiвня, що тобi досить покликати челядина - i я опинюся за воротами. Будь доброзичлива цi╨© хвилi й одне лиш знай: ми - битi горем люди, i, яко битi, мусимо пам'ятати: нiщо не вище i не владне над людським. Чу╨ш, нiщо! Мабуть, недвозначно висловлювала те, що казало серце, чим клопоталася думка, бачила: навiкулярi╨ва не глуха до ©© казань. Не хмуриться i не вiдверта╨ться, як могла б, дивиться та й дивиться на не©, дiвчину з далеко© антсько© землi, а тим часом вкрива╨ться червiнню. Не вельми густою, одначе такою промовисто нiяковою, що й самiй Миловидцi ста╨ нiяково за сво© домагання.. - Божейко... - пригаду╨ господиня. - Як же, я знала Божейка. Такий синьоокий та бiлотiлий... такий пригожий собою, що йому й не личило б бути рабом. - То за що ж, питаю, його покарано? - не терпиться Миловидцi. - Чи не за те, що вельми пригожий? Навiкулярi╨ва i зовсiм паленi╨ вже, i хоче сказати щось, i не спроможеться: - Коли вже Божейкова наречена прийшла до нас, - заговорила зрештою, - то, певно ж, зна╨, що сталося i чому сталося. - Що сталося - знаю, а чому - не вiзьму до тями. Та й чи можна про те знати все, тим паче з чужих уст? Люди всякого накажуть. Довiра не забарилася зродити довiру, i навiкулярi╨ва на диво швидко й примiтно погасила в собi пересторогу. Ба навiть намiрилася було звестися, пiдiйти до Божейково© наречено©, та в останню мить стримала себе й обмежилася лиш тим, що простягла до не© руки. - Вiр, дiвчино, - мовила тепло та щиро, - вини мо╨© в тiм нема╨. Анi найменшо©. Я добра йому бажала, тво╨му Божейковi. Бачила, як мучився в залiзi, й хотiла полегшити його долю - зробити келiйним служкою в оселi, а той мучитель мiй, навiкулярiй, завважив у тiм добродiйствi лихi намiри й згубив молодця. Так наглумився над ним, надi мною, що коли б не вiра та не певнiсть, що буду покарана за самогубство на тiм свiтi, пiшла б за Божейком i кинулася б у море, як i Божейко. То ж не просто собi пiдозра i не якась там породжена пiдозрою недовiра - то ганьба менi перед всi╨ю Фессалонiкою, на весь християнський люд ганьба! Була така страдницьке зболена i така довiрлива, що годi було й думати, нiби каже неправду. I все ж Миловидка не пiддалася тим хвилям, що зроджувала сповiдь навiкулярi╨во©. "Цього тiльки й бракувало, - мислила собi, - ано, цього тiльки й бракувало, аби ти пiшла за Божейком i в воду. Глядiть, що вигадала!" - Я не затим прийшла, - намагалась бути стриманою, - не затим, кажу, прийшла, щоб попрiкати достойнiй господинi за те, що сталося, хоча й певна: було б лiпше, коли б вона лишалася байдужою до долi Божейка й не заступалася за нього. Вериги залiзнi, неволю та муку, зроджену неволею, Божейко стерпiв би, а безчестя не мiг. Ми, достойна господине, - люди iншо© кровi i покону iншого. - Як же це я могла не заступитися, коли сама ходжу у веригах раби? - Йой, пощо так кажеш, господине? Чи тво© вериги - рiвня Божейковим? Iнше повiдай менi, коли справдi добра та ласкава: що вiн казав, Божейко, коли мав iз тобою бесiду? Яким було його найбiльше бажання? - Казати нiчого не казав, а з того, як мучився та поривався покласти край сво©м мукам, бачила: щось вельми звабне кликало його у рiдну землю, i так дуже, що й на смерть пiшов заради то© зваби. - Дякую красно, - пiдвелася Миловидка i тим сказала: iтиме вже. - Це i ╨ те, що виправдову╨ Божейка перед землею нашою i перед людом нашо© землi. Коли поталанить бути в нiй, так i скажу всiм: вiн був i лишився внуком Трояна. х У Чернi, перед гуртом суддiв та дружинникiв, татi не довго опиралися. Та й чого мали б опиратися? Спiймали ©х iз викраденою в Тиверськiй землi дiвкою, знають, чия то дiвка, як знають i те, з яко© землi прийшли по не©. Лишалося зiзнатися, чому прийшли саме по Вепрову дiвку. Зiзнаватися, ясна рiч, не хочеться, за таке по голiвцi не гладять, одначе ж i не зiзнатися не випада╨ якось. Тиверцi так собi не вiдпустять, i першiй-лiпшiй байцi-вигадцi не повiрять. Однiй, щоправда, могли б повiрити: не тiльки уличi, усi ходять i умикають дiвок, коли наста╨ час брати з ними злюб. Та ба, дiвка не ствердить, що брали з ©© згоди. То ж чii не лiпше буде, коли не вертiтимуть, наче мiзi╨ць сонцем, а чистосердечно зiзнаються: що повело ©х у Тиверську землю i чому саме до Вепра? - Це я брав, iншi нi до чого тут, - виступив наперед наймолодший. - А ти знав, що ходити в нашу землю, та ще на татьбу, зась? - Знав. - Чому ж пiшов? - Вельми лiпотна дiвка, тому й пiшов, на те й брав. - I вiдав, що за це суворо карають? - Коли б не спiймався, не покарали б. - Умгу. Чий же ти такий спритний? Примовк, одначе ненадовго. - Старiйшини Забрала. У всiх, хто стояв поблизу i чув те зухвале зiзнання, очi стали рогом. Он воно що! То це молодший син того самого Забрала, що так лютував i домiгся смертно© кари Бориво╨вi? Ну й ну! Тi╨© кровi, виходить, мало було, захотiли бiльшо©. - За брата прийшов помститися? - За брата помстилися вже, сестра лишилася невiдомщеною. На нього дивилися, мовби на приречене вже, та все ще ошкiрене звiря. - Ось що, молодче, судити тебе будемо, тож не вельми вдавай iз себе хороброго. Кровi ти, на щастя, не пролив, а за гвалт вiдповiси i за всi╨ю суворiстю нашого закону. Богданко менш за все цiкавився судом i тим, що присудить вiн спiйманим на татьбi уличам. У нього радiсть - гостю╨ в Чернi Зоринка, вiн там, де гостя, та мати-княгиня, та сестри-затiйницi. Такi потiшенi всi тим, що зчинилося минуло© ночi, надто малi. Питають-допитуються в Зоринки, потiм - у Богданка, як було та що було з ними на пониззi. Або слухають, затамувавши подих, або верещать на радощах, та хвалять княжича, та радiють, що вiн он який муж у них. Ну, а з дiтьми радi╨ й княгиня. Бо то не якась там, то достойна з достойних радiсть. - Веселiться ж собi, - каже зрештою старшим, Богданковi та Зоринцi, - а я пiду до князя, запитаю, чи послав уже до Веселого Долу людей сво©х. Посестра Людомила та й усi iншi мають знати i по можливостi борше, що Зоринка в нас, що з нею усе гаразд. Сказала й подалася надвiр, а в дворi не забарилася розшукати мужа. - Волоте, - вiдкликала осторонь. - Ти, сподiваюсь, вволив уже волю дiвчини? - Коли, княгине? - Як на мене, давно час. Мислю собi, як бiдка╨ться, не вiдаючи, де дiвчина, що з дiвчиною, мати ©©, Вепрова Людомила. Князевi явно не подобалось ©© надокучання. - Я вже чув це. Яка ╨ потреба нагадувати вдруге? Сказав: пошлю, то й пошлю. - Потреба ╨, Волоте. Хочу, аби послав когось тямущого, такого, що мiг би не лише повiдомити Вепрам цю радiсть, а й запросити ©х до нас на гостину. - А ось просити й поготiв не слiд. Досить, просили вже. - То колись. Нинi в нашiм теремi перебува╨ порятована сином ©хня донька, а в руках тиверських суддiв - син старiйшини Забрала. Княгиня вклонилася мужевi, мовляв, речниця моя вичерпала себе, й пiшла. Бо певна була: радить добре дiло. Не везти ж ©м дiвку й не леститися до Вепрiв iз дiвкою. Хай самi ©дуть, та беруть, та подумають, як ©м бути, коли братимуть: дякувати та вибачатись за те, що ско©лося мiж двома найзнатнiшими в Тиверськiй землi родами, чи й далi дивитися на княжий рiд, як досi дивилися, - вовком. Запевняла Зоринку й зорiла перед Зоринкою: хай буде певна, сьогоднi кревнi ©© знатимуть уже, де вона, що з нею, а завтра будуть тут як тут. А то ж як! Щоб Вепрова Людомила пiсля таких тривог, пiсля страхiть, що пережила вiд то© митi, коли не стало Зоринки, та не повелiла запрягати коней, гнати ©х, не гаючись, на Черн? Бути того не може. Вона - мати, а матерi глибоко болить за дiтей. Не сказала: "Як i менi за сво©х". Бо сьогоднi не думала про тривоги, сьогоднi, як нiколи, певна була: нарештi уляжуться вони. Он як пломенi╨, потiшений тим, що порозумiвся нарештi з Зоринкою, Богданко i он як Зоринка пломенi╨, потiшена, що саме на долю Богданка випало порятувати ©© вiд ганьби i безчестя. Вони линуть одне до одного i прагнуть одне одного, а коли линуть та ще отак, як бачить, хто посмi╨ не порахуватися з ©хнiм бажанням-полум'ям i погасити тоте полум'я? "Якби боги були такi щедрi та умилостивили вже того Вепра, - гадала собi. - Най би дiти сходились та й брали з ласки богинi Лади злюб. Коли не зараз, то на Коляду або на Ярила. Дiвка зрiла вже i он яка лiпотна та щира серцем, iншо© Богданковi й не треба". - Це ти скiльки лiт уже не бувала в нас? - обiйма╨ дiвчину й приязно зазира╨ ©й у вiчi. - Давно, матiнко-княгине, вважайте, з того самого часу, як нашi во© повернулися з роме©в. Кивнула, зголошуючись, головою, а про себе iнше думала: "Не сказала: "Як стратили Боривоя i тато заворогували з князем". I добре робить, що не каже. Не до того йдеться, щоб згадувати те безлiття i той непотрiбний розбрат. Ано, не до того йдеться!" Найбiльшу сподiванку свою покладала на славу, що пiде про Богданка по околiях, а вiд сколiй пiде й по всiй землi. Як же, дядько розказу╨ та й розказу╨ мужам, отрокам, як спритно та мудро повiвся Богданко, коли брав татей. Вiн, муж Доброгаст, iменований дядьком-навчителем, так собi, аби отроки звикали до ратного дiла й навчалися нести дозорну службу, сказав ©м: "Йдiть i пильнуйте за лодiями; то лодi© татей". А княжич Богданко не просто собi слiпо робив те, що велiв дядько, вiн прибрав лодi©, перевiв ©х в iнше мiсце i тим примусив татей шукати свою втрату, а вiдтак розбитися на три осередки. Тому i взяв ©х, як останнiх бевзiв, анi отямитися, анi писнути не дав. Ге, та до такого не всякий муж додума╨ться. Ну, а коли каже так про Богданка дядько, то чому не повинна казати, а тим паче мислити, вона, княгиня i мати? Чи ж такий отрок не достойний поваги? Чи перед таким не розчулиться i не стане прихильним навiть кляте з клятих Вепрове серце? А ще ж ╨ добриня Людомила. Хто-хто, а вона бажа╨ сво©й дитинi щастя, зна╨ i розумi╨: княжич i ©© доня давно вподобали одне одного, стати ©м на завадi - все одно що згубити. Була з дiтьми - уповала на це. Лишала на часинку дiтей та поспiшала до князя чи до челядини з якимсь бiдканням - знову уповала. А то ж як! Чи вона ворог сво╨му синовi? Чи мало перетерпiла та вистраждала, коли його спiткало те страшне безлiття, що мало не стало згубою. Йой, боги ж всевидющi, мають бачити й винагородити вже матiр за ©© страждання коли не щастям-насолодою, то бодай певнiстю, що вона не така вже й нещаслива мати, що й ©© дiтям дару╨ сво© блага свiт, усе те гоже та пригоже, що ╨ у бiлому свiтi. Заприсягтися може: окрiм цi╨© втiхи-винагороди бiльше нiчого ©й не треба, чогось бiльшого вона й не жде уже вiд су╨тного в сво©й су╨тi свiту. Чомусь об'явилася в нiй та й засiла в тiм'© певнiсть: це вирiшальна мить. Коли прибуде за Зоринкою вiтець ©©, а тим паче й мати, вони з Волотом не вiдпустять уже ©х такими, як були досi. Анi щедрiстю, анi мудрiстю не поскупляться, а таки виб'ють з ©хнiх мiзкiв колишн╨, примусять забути його. Чи ©м, Вепрам, не узрiти тепер: правда на боцi Волотiв? Най i так: не зумiв князь постояти за Боривоя. Зате ж зумiв княжич вихопити з хижих лабет Забрал ©хню Зоринку, не дозволив татям поглумитися над дiвкою. Провина окуплена доблестю i честю, а покон слов'янський так i гласить: за честь платять честю. Мабуть, аж надто увiрувала, що буде так, як мислить собi, як хоче, щоб було. Коли за Зоринкою прибув iз Веселого Долу цiлий загiн кiнних i Малка не побачила серед них анi Вепра, анi Вепрово©, занiмiла, вражена, й змалiла на силi, да так, що анi вдiяти, анi сказати чогось не змогла. ╙дине, на що була здатна, - вiдчувати образу, а водночас i бiль. "Як же це? - питала сама себе. - Чи то ж можливо? Най Вепр не смi╨ показувати ©м очi. А посестра Вепрова? Що вона дума╨ собi? Няню-наставницю прислала. I це до нас, князiв землi Тиверсько©?!" Як пiшла перед тим, так i прибула знову сила. Збудилася Малка, за себе та до князя, а вже тодi, як постала перед князем, забула, що вона не просто собi мати, вона ще й княгиня. - Як же це можна, Волоте? - питалась i не ховала зволожених сльозами вiч. - Ти загледiв: вони не зволили прибути за сво╨ю донькою, няньку-наставницю прислали. I це пiсля всього, що зробили для них. Та то ж ганьба, то видиме безчестя нам! - А ти сподiвалася чогось iншого? - князь був на диво спокiйний, лише хмурiсть i виказувала його невдоволення. - Це, Малко, не хтось там, це - Вепр, вiд нього годi сподiватися честi. Ну, а за безчестя не думай. Безчестя коли й буде з цього, то не нам. Тепер напевне зна╨мо: примирення як не було, так i не буде. Ми - недруги, i вiднинi ма╨мо поводитися з Вепрами, як iз недругами. - А дiти? Що буде з дiтьми? - Час, сподiваюсь, i ©х перекона╨, що мiж ними нiчого вже не може бути. XI_ Вiдтодi, як у Подунав'© були спорудженi за умислом князя Волота i з волi всетиверського вiча сторожовi вежi, колишня гостинна путь i незайманщина перестали бути доступними для всiх. Бiлгородська твердь разом iз пристанищем i землями, що лежать на захiд сонця вiд Днiстровського лиману аж до Третьо© рiки i Третього озера, належать тепер самому князевi; Холмську твердь i землi, що лежать мiж Третiм та Змi©ним озерами, посiв во╨вода Вепр; вежу, споруджену мiж озером Змi©ним та озером-морем i найменовану Великою Лукою, як i землi, що прилягають до Велико© Луки, князь заповiв сво╨му мужевi i будiвничому то© вежi Чужкраю; Стрiльчу ж твердь, що стала мало не супроти ромейсько© Тульчi й прикрива╨ собою землi мiж озером-морем i Прутом, даровано iншому мужу i во╨водi - Всевладу. Перше, що зробили во╨води i волостелини тих твердей-веж, - проклали вiд вежi до вежi i вiд кожно© з веж у глибину Тиверсько© землi надiйнi путi - такi, якими можна було б правитися не тiльки кiнно, а й валками, з ©длом та питвом для молодшо© дружини, що чатуватиме в Подунав'©. Не забарилися волостелини нових займанщин поставити й знаки, що визначали обводи ©хнiх земель, кинули, подiбно Вепровi, клич у обжитi волостi Тиверсько© землi: хто бажа╨ мати привiлля та достаток, хай iде в Придунав'я, бере визначену волостелином землю в лiсi або при березi озера, рiки й ста╨ володарем дарщини. Правда, на той клич мало хто спокусився. Одне, знали: то - порубiжжя, туди звикли ходити i, певно, не раз ще ходитимуть роме©, а друге, та незайманщина, вiддавна заселялася й понинi заселя╨ться бiглим людом, iменованим не без пiдстав татями. Як житимеш i що надба╨ш мiж такими? Воно, може, й дивно: Придунав'я - багатий край, тут одною рибою можна жити, проте на змiну лiта приходить зима, на змiну зимi приходить лiто, а в незайманщину нiхто з поселян дiдизни не правиться, на не© як не було, так i нема╨ спокуси. Та що з поселян - отроки неохоче йдуть нести сторожову службу в Подунав'©, тим паче назовсiм селитися тут. ╞м пропону╨ш привiлля, ©м дару╨ш такi, яких нiде не мали, блага, а вони хмуряться та нудьгують, а нудьгуючи, норовлять повернутися до Черна чи принаймнi в обжитi людом оседки. Доводиться дбати не так про гридницi, як про окремiшнi халупи й радити тим, що стоять на розпуттi: "Бери собi жону, май свою оселю-пристанище й обживайся тутки, нi про що iнше не думаючи, нiкуди не пориваючись". Та що казати: через тi сумнiви i те нехотiння нерiдко доводиться брати в дружину бiглих закупiв, а то й головникiв, колишнiх i нинiшнiх татей. Живеш мiж них i потерпа╨ш, а потерпаючи, поступа╨шся то одним, то другим, то третiм. Князю Волоту, та й тому ж Вепровi, простiше: один i другий, крiм твердей i веж, мають морськi пристанища, а до пристанищ липне рукомеслий та торговий люд, там стоять княжi сотнi, через те iншi, не тi, що у Чужкрая чи Всевлада, й норови. Приходить котрийсь iз помiркованiших татей i рече, мов батьковi рiдному: "Волостелине, я згоден узяти в тебе оселю й бути тобi слугою вiрним у цьому безлюддi, та в оселi тiй ма╨ бути й жона". Що скажеш такому? Мусиш заплющувати очi й чинити супроти закону та покону роду-племенi: "Смерди - i тi умiють добути собi жону, а ти ж, як не ╨, ходив на промисли, причетний до ратного дiла. Чи личить такому питатися у волостелина й сподiватися, що жону дасть волостелин?" Зрадi╨ та й пiде, а через седмицю-другу бачиш: ма╨ вже жону, ста╨ перед тобою й кляньчить оселю. Вiда╨ Чужкрай, бiльше нiж певен: десь плаче мати, погрожують, шукаючи сестру, брати. А що вдi╨, коли в його сторожi не перший уже такий, коли йому треба та й треба ©х. Правдиво кажучи, Чужкра╨вi й самому не вельми весело тут. То вже, як злюту╨ сторожу та буде певний, що вона - надiйна опора в придунайськiй вежi, по©де й привезе жону з дiтьми, матиме клопiт про них, а з клопотом i привiд не почувати себе самотнiм. А поки що нiчого iншого не лиша╨ться робити, як велiти всiм, вiльним вiд сторожово© служби, довершувати недовершене в обнесенiй стiною градницi чи ловити рибу в Дуна©, самому ж плуганитися пiсля всiх повелiнь до медушi й глушити смуток медом, що його не забува╨ постачати вогнищний. - Що зволите, во╨водо? - ластиться догiдливий медочерпiй. - А в тебе ╨ з чого вибирати? - Аякже. ╙ мед, ╨ й вино ромейське. Чужкрай не поспiша╨ виказувати подиву. - I то - правда? - Чи во╨вода не впевнилися ще: коли кажу, то кажу тiльки правду? Вогнищний надибав на стезю, що веде за Дунай, а вже там, за Дуна╨м, знайшов таких, що мiняють вино на хутро. - Тi мiняйли з ромейсько© фортецi? - Ба нi, даки. До фортецi вогнищний не добувся ще. - Ну, то наливай, посмаку╨мо задунайським. Вiн справдi аж надто вже уважний, п'╨ й дослуха╨ться, добира╨ смаку. А тим часом iз вежi подають голос сторожовi: - До острога правляться кiннi во©! Во╨вода чу╨, однак не хапа╨ться i не поспiша╨ на голос. Тодi вже, як прийшли та доповiли, поцiкавився: - Звiдки правляться? - Зi сходу сонця. - I скiльки ©х? - Десяткiв зо два набереться. - При бронi? - Ано. I щити, i мечi, i луки мають. - Пильнуйте. Як сидiв, так i далi продовжував сидiти в медушi, смакував задунайське. Та йому не дали все-таки розсмакувати його, прибiгли вiд ворiт i сказали: - Просяться, аби впустили до острога. - Питали, хто такi? - Во╨вода Вепр iз дружинниками. - А що йому потрiбно тут, тому Вепровi? - Не вiда╨мо. - То пiдiть i довiдайтесь. А вже як пересвiдчитесь, що таки ма╨ дiло до нас, впустiть. Дозорцi йдуть, а Чужкрай оберта╨ться тим часом до медочерпiя: - Чим же воно лiпше за наш мед, це задунайське? - Ви не вiдчува╨те, чим? Достойний, смак же не той. - Смак не той, однак щоб лiпший - не сказав би. Вепра приймав за тим же столом. Не пiдвiвся й не пiшов назустрiч, хоч знав його давно. Повелiв медочерпiю: "Налий нам свого хваленого", - й запросив колишнього содружинника до трапези. - Сказали, ма╨ш до мене дiло? Вепр як зайшов похмурий, так i лишався. - Мав, Чужкраю. А чи маю зараз, i сам не вiдаю. - Чом так? - Бо прийма╨ш аж надто вже негостинно. Он скiльки за воротами тримав, потiм допитувався, не впустивши, хто такi i чого треба. - А ти ж як думав? Сто©мо на порубiжжi, роме© поруч. - Нiби не видно, хто ми. - Най звикають бути обачними i пильними. Дружина в мене сяка-така, маю навчати та й навчати. Тож не гнiвайся, бери, випий з дороги. Вепр догляда╨ться, чого наливають йому в братницю, однак не поспiша╨ прикладатися до не©. - Розмова наша не для всiх, - сказав притишено, - тож i небажано, аби була при всiх. - Най буде й так. Повернемося до не© потiм, а зараз пригощайся. Пригощайся й розповiдай, де бував, що видав, як живеш у сво©м Холмi й поза Холмом? - Чому поза Холмом? - Бо ма╨ш ще одну займанщину - Веселий Дiл. - Коли по щиростi, тим i живу, що розриваюся мiж одною й другою. Холм забира╨ вiд мене лiта, забира╨ силу, а потрiбного хосену з того не бачу. - Хiба? Всi кажуть: справжнiй город спорудив, з Черном скоро зрiвня╨ться. А крiм города, й морське пристанище ма╨ш. Роме© нiбито навiдуються вже, при©здять за товарами, привозять сво©. - Не набув ще мiй Холм то© слави, щоб до нього навiдувались роме©. Окрiм дакiв та ромейських слов'ян, нiкого не бува╨. - То набуде ще, не все одразу. Вепр надпив iз братницi, помислив i вже потiм сказав: - Не вельми вiрю, во╨водо, що набуде. Затим i при©хав, аби помiзкувати разом. Може, пiдемо вже? - понизив голос. - Коли так наполяга╨ш, то й ходiмо. Самого цiкавило вже, що хоче повiдати во╨вода-сусiда. Видимо, недаремно ж притишував голос та сокорив стиха: розмова не для всiх. Той i поведе туди, де не всi можуть чути. - Чи не до змови хочеш залучити мене? - пильно приглянувся до Вепра, коли усамiтнилися. Гiсть помiтно сторопiв, хоча й старався не виказати сво╨© бентеги. - Такого намiру не маю, одначе зiзнаюся тобi: при©хав не з веселою бесiдкою. Сумнiви роздирають останнiм часом, а подiлитися ними нема╨ з ким. - Ти i сумнiви? Досi вони, зда╨ться, не вiдвiдували тебе. - Тепер вiдвiдали. Певно ж, не забув, що казав князь на радi старiйшин i мужiв. - На безпам'ятство не скаржусь, хоча й не втямлю, чим бентежать тебе його казання. - А тим, що то неправдивi були казання. Нас обмануто! - Кого це - нас? - Передусiм тебе, мене, Всевлада. Чужкрай виважив свого гостя лiнькуватим i вiд того не так пильним, як важким поглядом. - Я не почуваю себе обманутим. - Бо не дiйшла черга. Дiйде - тодi помiтиш. Де тi обри, що ними погрожував Волот? Тямиш тепер, чому вiн погрожував ними, нащо вигадав нашестя обрiв? - Вигадав? - А так. Захотiв поставити у наших волостях сотнi сво©, прибрати те, що обжили та спорудили ми, до сво©х рук, i вигадав. Обри всього лиш кочували бiля Меотiди. Вони i в помислах не мали йти через нашi землi. - Звiдки тобi знати, що не мали такого в помислах? - Кажу ж, стали та й пасуть коней. - А коли ©м зашкодило щось iти далi? - Що могло зашкодити? Гада╨ш, злякалися наших приготувань? - Дуже можливо, що й злякалися. Якщо вони могли домовитися з лангобардами про спiльну виправу супроти гепiдiв, то чому можуть не знати, перебуваючи серед тих же лангобардiв, що анти посилали сольство до Вiзантi©, що мiж тими i другими ╨ домовленiсть: об'╨днати ратi й заслонити обрам путь за Днiстер i Дунай? Вепр не знав, що сказати на те, i злився. А злоба не додавала йому розуму. - Бачу, i ти не хочеш зрозумiти мене. - Вийшов з-за столу й рушив було до дверей, та одразу ж повернувся: - Тобi, як i всiм, байдуже, що труд мiй, плiд багатолiтньо© потуги ста╨ здобутком Волота, цього пiдступного пса i вбивцi! Вiн лютував уже й бiгав по клiтi, лютуючи, а Чужкрая нiби й не стосувалося все те, попивав вино, закушував i лише iнодi виважував гостя лiнькувато-супокiйним поглядом. - У мене. Вепре, нема╨ жодно© причини бути тобi недругом. Одначе й князевi я не збираюся ставати поперек путi. Вiн в одвiтi за блага землi i люду тиверського, най робить так, як того вимагають потреби землi. - А що скажеш, - спинявся Вепр i круто обертався до Чужкрая, - що скажеш, коли посяде i твiй острог, як посiв мiй Холм? Чи згада╨ш тодi про потреби землi? У кого шукатимеш захисту, коли посяде? Ма╨мо бути ╨диними, Чужкраю. Чув, ╨диними, коли хочемо бути володарями i силою в сво©й землi. - Сила землi в ╨дностi, Вепре, а не в розбратi. Ти ж сi╨ш розбрат, i тому не кажи, що дба╨ш про силу. Непохитнiсть цього пияка i ненажери дiймала волостелина Холма до живого. Бачив, не зломить його, i тому нiчого iншого не вигадав, знову сiв за стiл. - Чи я перший почав той засiв? - казав сумовито. - Чи я не стоя