вогнем освяченi i рiднi: горнутись, горниця, горня. Хоч ©х походження i рiзне - нема╨ в цьому дивини. Та дух вiтчизни, материзни несуть i досi нам вони. Слова, що доти ©х не знали, первiснi трепетнi слова, що зiгрiвали i ╨днали, - i мова врунилась жива. В щасливi i в тяжкi години - куди б нам не стелився шлях не гасне вогнище родинне, в людських запалене серцях. З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзi, траплялось, щоб од мiста, села три рiки розливалось з одного джерела? Що не рiчка, то мова прагне, рине у свiт од безсмертного Слова, що про княжий похiд. Що не рiчка, то мова з-понад волзьких степiв: це росiйська чудова - гусел радiсний спiв. Що не рiчка, то мова з-над Славути-Днiпра: укра©нська чудова - кобзи сонячна гра. Що не рiчка, то мова, де шипшини корал: бiлоруська чудова - нiжний видзвiн цимбал. Вiд Русi розливалось три могутнiх рiки. I тепер побратались на вiки, на вiки. НАЙДОРОЖЧЕ Синiв i дочок багатьох народiв я зустрiчав, якi перетинали гiрськi й морськi кордони i на подив багато бачили, багато знали. Я ©х питав iз щирою душею: - Яку ви любите найбiльше мову? - I всi вiдповiдали: - Ту, що нею спiвала рiдна мати колискову. А ВIДГАДАЙТЕ-НО: ЩО Я ТАКЕ? Загадка А вiдгадайте-но: що я таке? Всi хочуть, як народиться дитина, щоб я було красиве i дзвiнке, бо носить все життя мене людина. (Iм'я) ВIЧНО ЖИВА А мова не корилася царю - анi царю, анi його сатрапам, з орлом двоглавим стаючи на прю, що брав ©© у пазуристi лапи. Несла устами вiдданих синiв мужицьку правду, ту, що ╨ колюча, смiялася з ненависних панiв, що ©хня правда на всi боки гнуча. Плюндрованiй, не надавали прав, немов на звiра, об'являли лови. Орел впивався в душу, тiло рвав - вiн був безмозкий, хоч i двоголовий. Заборонити дереву рости, ширяти вольнiй птицi у блакитi, живiй рiцi мiж берегiв плисти," ходити сонцю по сво©й орбiтi? Заборонить дощевi поливать гiнке стебло, щоб не зросло колосся, поетовi - писать i малювать, щоб приректи народ на безголосся? О як хотiла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик мiшанина: щоб вiчно недорiкою була на втiху скалозуба-мiщанина! Хай давню жуйку мiщанин жу╨,-- воскрели, пiднеслися духом люди. Бо ╨ в народу Жовтень, Ленiн ╨, i рiдна мова ╨ i вiчно буде! ВЕСЕЛКОВИЙ РОЗМАЙ Порипують роменським шляхом гарби, Сулою тихо хлюпають човни. I плине люд з сво©м нехитрим скарбом на ярмарок у нашi Курмани. Вози на вигонi. Стирчать голоблi. Корови й конi поблизу осель. Горшки i хомути. Мiшки картоплi. I крутиться весела карусель. А нам, малим, усе цiкаве вдвiчi: хто звiдкiля прибув до Курманiв. Вусатий дядько - з Раково© Сiчi, той - з Бiло© Берези, той - з Тернiв. Хтось примiря╨ теплi рукавицi, когось приваблю╨ садовина. - А ви звiдкiль? - З Погожо© Криницi, тi - з Бiлопiлля, тi - з Лебедина. I назви в юнiм серцi зазвучали, як щось казкове, дивне, чарiвне, немов далекi зорянi причали, кудись манили, кликали мене... Хто так назвав тi селища навколо? Хто оспiвав дiброви i лани? У небi мiсяць - як млинове коло, а на землi - Климентовi Млини... Красо моя ти, Сумщино, Сумщино, куди не кинь - барвистих слiв розмай: Ромен, Боромля, Липова Долина, Березiв Яр, Лука, Зелений Гай... Так зберiга╨ мова калинова на гронах дивних свiжостi росу, щоб у майбутн╨ музикою слова нести душi народно© красу. З ОДНI╙╞ МИ РОДИНИ Загадка З однi╨© ми родини вiд Андрiя до Ярини. Як по одному, самi, ми бува╨мо нiмi, хоч i ма╨м рiзнi назви й добре зна╨те всiх нас ви. Певним станемо рядком - заговоримо ладком. Ми - писемностi основа. А без нас нiхто нi слова! Що це таке? (Лiтери абетки) ДУХМЯНИЙ ДИВОСВIТ У спеку й дощ - без панiки - i ясним гожим днем з учителем ботанiки ми влiтку в мандри йдем. Гудiнням бджiл озвучений духмяний дивосвiт: i паничi тут крученi, i королевий цвiт. А хто розбризкав схилами пiд гомiнке цвiрiнь цю жовту цвiть на килими, цю золоту яскрiнь? Лист голий iз росинками, холодний, а на сподi - покритий волосинками i теплий. То в народi i стали мати-й-мачуха цi квiти називати: холодний верх - то "мачуха", а теплий спiд - то "мати". Спочинемо у тiнi ми: ось прямо бiля нiг iз вузликами синiми сто©ть петрiв батiг. Та зовсiм то не вузлики, не плетив торочки, - то неба синi кусники, блакитнi квiточки. Всi назви ми запису╨м (а дощик - мов крiзь сито). Залитий парк мелiсою - немов меди розлито. Уже до дому близько ми, все рiдне навкруги. А нас дощу i блискавки перiщать батоги. У спеку й дощ - без панiки i ясним гожим днем з учителем ботанiки ми з подорожi йдем. З КОСИ БУЗЬКО ЛЕТIВ НА БАЛКУ Каламбур З коси бузько летiв на балку (косар косу там брав на брус), i сiв бузько в дворi на балку, на довгий дерев'яний брус. РIДНЕ СЛОВО Ти поста╨ш в яснiй обновi, як пiсня, линеш, рiдне слово. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! Несеш барвiнь гарячу, яру в небесну синь пташиним гра╨м i, спивши там вiд сонця жару, зеленим диха╨ш розма╨м. Плекаймо в серцi кожне гроно, прозоре диво калинове. Хай квiтне, пломенить червоно в сiм'© великiй, вольнiй, новiй. КЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК Тарасик набiгавсь, примчав iз двора. Уже й за уроки сiдати пора. Ось вiршика вивчив, задачi зробив. В щоденник заглянув тривогу забив. Гласить неодмiнний шкiльний записник: "Принести до школи клумачний словник". Завдання у класi вiн сам записав. А що за словник то - i досi не взнав. Прибiг до бабусi, що прала рушник: - А що таке, - каже, клумачний словник? - Клумачний? - бабуся на те хлопчаку. - Та, мабуть, що носять його в клумаку! Сестричка смi╨ться, швидка на язик: - Сам, - каже, - доклумай, який це словник! Та це вам не шахи, це вам не лото: кого не спита╨ - не зна╨ нiхто. Спитав у сусiда - вже дещо нове: - В нас, - каже, - в будинку письменник живе. По радiо мову веде про слова. Слова - це перлини, це дивнi дива! Пiди ти до нього - у нього книжки. Вiн зна╨ й розкаже про всi словники. Ну що ж, як розради нема╨ нiде, в квартиру поета Тарасик iде. Ось дзвонить, заходить: - Будь ласка, - гука, - клумачного дайте менi словника! Поет усмiхнувся: - Ти просиш дарма: клумачного, - каже, в природi нема. Клумачний... То, мабуть, почулось... Пробач, бо той, хто тлумачить, той зветься - тлумач. Бува╨, що слово вiдоме давно, а зна╨ не кожен, що значить воно. I тут у пригодi ста╨ визначник скарбiв наших мовних - тлумачний словник. Тарасику, свiтла твоя голова, Ану, зустрiчав ти, наприклад, слова: красуля, красоля? Словник розгорни - i зразу побачиш, що значать вони: красуля -красуня, красоля - цвiток. I тут же: краснуха - хвороба дiток. Оце ж i тлумачний словник! Зрозумiв? А ╨ словники ще - походження слiв. Любити життя - звiдси йде житт╨люб. А шлюб - вiд слюбитися слюб - отже й шлюб! Вивчатимеш мову: слова - в головi, любов до них - в серцi, в самому ╨ствi. - Слова в головi? - розсмiявся хлопчак. - То, значить, для слiв не потрiбний клумак! Радi╨ письменник з тямкого дружка: - Як любиш, наука тобi не важка. Цiннюща в людини до знань ненасить. I ©х за плечима, тих знань, не носить. - Спасибi! - Тарасик додому побiг. I ледве, зрадiлий, ступив за порiг: - Доклумав! - гука╨ сестричцi сво©й. А потiм бiжить до бабусi мерщiй. Примчавши на кухню, червоний, як мак: - Бабусю, - кричить, - не пiдходить клумак! Цiннюща в людини до знань ненасить. I знань за плечима, - гука, - не носить! I ТАК I НАВПАКИ Загадка У нiм - три лiтери, та ба - iде на ньому молотьба. А прочитай з кiнця - i вмить почне тобi мишей ловить. (Тiк i кiт) IЗ ПРАДАВНЬОГО КОРIННЯ Що не мова - чудо, диво. Чув, наприклад, ти оцi назви - як звучать красиво бiлоруськi мiсяцi? Перший - cтyдзень, другий - люты, третiй мiсяць - сакавiк, а четвертий - красавiк... Скiльки нiжностi в них чути! Мiсяцi в болгар i нинi всi зовуться по-латинi: януарi, февруарi, март, апрiл, але другарi назви знають ще й народнi, що живуть i по сьогоднi. Сiчень в них - великий Сiчко, лютий - менший Сiчка брат, i тому малий вiн Сiчко, хоч зима й не йде на спад. Березiль же - баба Марта... I живий тут кожен мiсяць: той рiку скував не жартом, той чобiтьми глину мiсить. Все пiдмiтили народи, - календар життя, природи! Дивовижно йдуть у парi i январь i януарi! Все красиве, все погiдне у сплетiннi запозичень, i близьке всiм нам, i рiдне - сiчень - студжень, Сiчко - сiчень. Чу╨ш? Наче нив подзвiння, щойно вистигне колосся... Iз прадавнього корiння проросло, переплелося... ДОРОФЕЙ Де я вперше чув росiйську мову? На Роменщинi, в глухiм селi. В пам'ятi мо©й зрина╨ знову спогад про дитинство на Сулi. З тих рокiв двадцятих бачу й досi: коли голод гнав до нас людей, жив у тiтки нашо© Ходосi хлопець з Волги, звався Дорофей. В латанiй до нас приходив свитi, грався з нами, за м'ячем гасав. В нього очi - як волошки в житi,- мов про нього Головко писав. В хатi нас не двiйко i не трiйко, не як з рукавички - як з мiшка. В тiтки ж за Сулою Дорофiйко рiс коло ще меншого Мишка. Якось вiн зайшов до нас у хату (а було тодi йому лiт шiсть), до макiтерки метнулась мати, пирiжка да╨, а вiн не ©сть, - взяв за пазуху, картуз на брови: - Это я Мишутке понесу... - Так спiзнав я i чарiвнiсть мови, i росiйсько© душi красу. ЧИ ТО ЗЛIВА, ЧИ ТО СПРАВА Загадка ╙ слова - ну й цiкаво! ╙ слова - просто диво! Прочитаймо ©х з вами: чи то злiва направо, чи то справа налiво - означають те саме. Ось дивiться: корок, бiб, око, Кирик, зараз, пiп... ╙ ще й iншi на умi, та назвiть ви ©х самi. ГОВОРИ, ЯШКО, IЩЕ РОЗКАЗУЙ! Як була пiсля вiйни розруха, дядько Бiлик взяв торбину: що ж, поки що прощай, рiка Ревуха! - та й подався iз синком за Сож. Взяв вiн хлiба й солi на дорогу (бо дорога довга i важка). Добре, що з собою на пiдмогу пiдхопив кмiтливого Яшка. Тесля там робив хлiви, сара©, поправляв на зиму реманент. А Яшко, як це в майстрiв бува╨, щось тесав та подавав струмент. Од хлоп'ят почув вiн про геро©в, про вiдвагу ©хню на вiйнi. I незчувся, як слова засво©в, бiлоруську мову i пiснi. I за кiлька мiсяцiв по тому (непомiтно лiтнiй час зрина) повернулися вони додому, заробили бульби i зерна. I Яшко став дiтям говорити все, що чув за Сожем вiд хлоп'ят. Обступають хлопця нашi дiти, розглядають з голови до п'ят. Полонить Яшко, чару╨ навiть дзвiнко-нiжним бiлоруським "дз╨". Оголошу╨, чита напам'ять - Янка Купала: "А хто там iдз╨?" Бiлоруська мова - наче казка, - вперше чують Таня, Коля, Гриць: - Говори, Яшко! - Ды калi ласка, буду i чытаць i гаварыць... I вони iзнов то бiля хати, то бiля Ревухи бережка сходяться гуртом, щоб розпитати, щоб послухать Бiлика Яшка. Де Яшко з'явля╨ться - одразу неодмiнний хвостик дiтвори: - Говори, Яшко, iще розказуй! - Говори, будь ласка, говори! НА КОЖНIМ КРОЦI В життi робив ти свiй перший крок, сьогоднi в школу йдеш на урок. А що iдеш ти, то робиш кроки, - отак i вийдеш у свiт широкий. I раптом думка помiж думок: а що за слово цей самий крок? Тут щось цiкаве та©тись може, бо й слово кроква на нього схоже! Та слово, друже, знань вимага, в болгарськiй мовi ╨ крак[1] - нога. А в бiлоруськiй ╨ слово крочыць,[2] - уже й не треба мiзки морочить. А як вiдкрились нам крок i крок, - тодi звiдкiль же росiйське шаг? Згадай тут вiдстань, ту, на яку ти ногою можеш вперед сягнути - один раз ступиш - один i сяг, а сяг прадавн╨ дало нам - шаг. Отож i справдi кiнець мороцi. А що потрiбно на кожнiм кроцi? На кожнiм кроцi - знання, знання, iнакше йтимеш ти навмання. СОБIНОВ СПIВА╙ Собiнов при©хав на гастролi. Золотий сезон. Найкращi ролi. Собiнов спiва╨ на Вкра©нi ув "Он╨гiнi" i в "Лоенгрiнi". Собiнов спiва╨ в "Майськiй ночi". Тисячi послухати охочi. Наша опера заледве набира╨ сили, й раптом - свiтове iмення в нiй оголосили. Жовтню - перший лиш десяток. Ще зiяють рани, тi, що нашому народу завдали тирани, як була на рiдну мову люта заборона, як жорстоко ©© царська тиснула корона. А сьогоднi море звукiв плещеться безкра╨: в укра©нському театрi Собiнов спiва╨. Але що це? Ярославець, корiнний волжанин, укра©нською спiва╨. Знак любовi й шани. Для волжанина, напевне, нелегка то праця - кожне виплекати слово, знати, не збиваться! Сотнi слухать Лоенгрiна, й Ленського охочi, i Левка у "Майськiй ночi" слухать до пiвночi... Грiм овацiй. Свiжi квiти. Захват по виставi. Коло нього i артисти, й глядачi цiкавi. - Ви пробачте нам, - аж сяють молодi дiвчата, - а по-укра©нськи важко ролi вам вивчати? Вiн, симпатiю вiдчувши в ©хньому нестримi, лиш очима усмiхнувся, ще в костюмi й гримi: - Може, декому i важко, та признатись мушу, легко все менi красиве запада╨ в душу. У Москвi я Заньковецьку бачив на гастролях, укра©нських корифе©в у найкращих ролях. В юнi роки з ними навiть виступав укупi, у Сад омського Миколи в укра©нськiй трупi... В нашiм мовнiм багатоголоссi Собiнов хвилю╨ нас i досi. Золота сторiнка не зiв'яне. То хiба ж могли тодi кияни, як i харкiв'яни, й одесити, на руках артиста не носити! КЛАСНА ЗАГАДКА Iще одна загадочка для вас: прикметник означа найвищий клас, спорiднений з iменником спiвзвучним. Лиш Й на К в кiнцi змiнiть - i враз ви познайомитесь з маленьким учнем, який не ходить ще i в другий клас... Як почнете цей вiрш читать спочатку, то знайдете ви натяк на вiдгадку. Який прикметник i який iменник? (Першокласний i першокласник) ЗАГАДКА ДИТИНСТВА Враження дитинства - ясновеснi! Слiв краса! Звiдкiль iде вона? Наче загадки якiсь чудеснi: рiдна мова - дивна дивина! Вперше у життi штанцi крамнi хлопцевi придбали у Ромнi. Лиш надiв - усi йому: -- Митянчик, ти - як янчик! -Що за янчик? - хтось спитав. I сивий батько наш поважно вiдповiв: -Так говорять, коли хтось красивий, так ми чули од сво©х батькiв... я цiкавивсь цього слова змiстом, в словниках шукав його стократ... Та в Чехословаччинi туристом побував i розказав мiй брат: - Зна╨ш, хто наш Янчик благородний? Як не здогадались ми? Це ж той люблений словак, герой народний, справдi красень, Яношик-герой! Я зрадiв: усе - в ╨динiм словi, все в iменнi! Отже сумнiв прiч. Яношик! Але в розмовнiй мовi - Яншик, Янчик - ось у чому рiч! Слово пломенить червоним маком (над легендою не владний час!). Як його передали словаки? Як воно долинуло до нас? СЛОВО ЦЕ - СТАРОВИННА БУДОВА Загадка Слово це - старовинна будова з гостряками мурованих веж. Щойно змiниш ти наголос слова цим одразу будову замкнеш. Що це за слово? (замок, замок) ГУСИ Професора Баженова [3] уроки усе життя я буду пам'ятать. Байки Крилова повторяли, поки не навчимося правильно читать. Професор нас вимовою чiткою подивувать нагоди не минав: - Читайте так: "Лозиною гнучкою на продаж селянин гусей до мiста гнав". Читаючи, ви уявiть картину: гусей, i селянина, i лозину. I я згадав, як дядько ╙лисей наймав пiдпасичiв гонить гусей: ледь свiт в Ромен погнать i дотемна за двадцять верст вернутися з Ромна. За те, що вiджене гусей Марiйка, дивися, й набiжить якась копiйка. Але "гел-гел" для старшо© сестрички не раз слiзьми кiнчалося з незвички. Згадав я на заняттi той маршрут i вже забув, чого сиджу я тут. Професор бачить: - Митю Бiлоусе, куди тво© помандрували гуси? - Певнiше я спираюся на парту вiд теплого професорського жарту. А вiн кива╨ - повторять за ним: "Таж нашi предки врятували Рим!" Проказую рядок, але на думцi iзнов сестра, окра╨ць хлiба в сумцi... I вже через гусей тих на травi Ромен i Рим змiшались в головi... Не знаю я, чи справдi вiд навали спасли тi гуси Стародавнiй Рим, а нас вiд злиднiв трохи рятували, коли я був малим... ЧУДЕСНI БАРВИ Якi чудеснi барви у нашiй рiднiй мовi, якi вiдтiнки рiзнi вiд Сейму аж по Сян! У Ки╨вi говорять iнакше, нiж у Львовi, - i чорногуз, i бусол, лелека i боцян... Так наче назива╨ш рiзновиди лелек ти, а це лиш рiзнi назви, синонiмiчний ряд. А ╨ ще риси мови, що звуться дiалекти: це говори мiсцевi на дещо iнший лад. На Ки©вщинi (в Лiтках) взуття зовуть обувка, а огiрок звичайний в Чернiговi - гурок, а кошик на Полiссi (в Iванковi) - кошувка, i назви, i вимова рiзняться що не крок. Раз якось на базарi професор iз столицi заговорив iз дiдом, що ягоди привiз: - То, значить, на Полiссi вродили полуницi? Я бачу, ви з-над Сновi, iз хутора Рогiз. Дiд витрiща╨ очi - i як це може бути? - То ви з Рогозу родом? Мо, iнженер? Поет? - Та нi, я просто знаю, як де говорять люди: прислухуюсь до мови - i в цьому весь секрет. СЛОВО ЦЕ ПРОСТЕ -- НЕ ДИВОВИНА Загадка Слово це просте - не дивовина (зустрiча╨м мало не щодня), органiзму складова частина i перiодичне видання. В цьому словi тiльки й заковики: другий склад наголоси - i вмент означать почне воно великий клавiшний музичний iнструмент. Що це за слово? (Орган, орган) МИХАЙЛО СВ╙ТЛОВ ЧИТА╙ РУДАНСЬКОГО Нi, ©й-право, дивне сяйво ╨ навколо слова! Укра©нську мову в Ялтi чув я вiд Светлова: про Руданського Степана принагiдне мовив, i полинув на Вкра©ну вiтру нiжний повiв. Ми з будинку йшли до моря смуглi, загорiлi - Луговськой, Светлов i тут же - Вiкстрем, Нонешвiлi. Говорили, що Руданський лiкував тут хворих i ходив по цих завулках i по цих ось горах. - Да, - сказав Светлов, - Руданский - и поэт и личность. - I додав по-укра©нськи:- Спiвомовки - вiчнiсть! Як там здорово у нього, - осмiхнувсь грайливо, - про торговцiв спiвомовка... я зiб'юсь, можливо: "Зайшов мужик до крамницi, а пани смiються: - Тут не дьоготь, тiльки дурнi однi продаються. А мужик ©м: - Тож нiвроку добре торгувалось, щойно два вас таких гарних на продаж зосталось..." Бистрi скутери по морю мчали повним ходом, а Светлов стояв високий, схожий з Дон Кiхотом. Повiдав нам спiвомовки з сатиричним вiстрям, всi смiялись, особливо Нонешвiлi й Вiкстрем. НЕВМИРУЩИЙ РУШНИЧОК На декаду в Ташкент з Укра©ни прилетiли i старшi майстри, i з молодшо© ©хньо© змiни два поети: обидва - Дмитри. Заповняють картки в готелi, аж пiдходить дiвча:- Я - Зухра, - усмiхаються очi веселi до гостей з-над Славути-Днiпра. У руках записна в не© книжка: - Хочу, - каже, - в концертi для вас заспiвати "Рушник" Малишка, - пiдкажiть укра©нськi слова. Переглянулись два поети (щойно в свiт "Рушничок" злетiв): сяк-так знають першi куплети, а з останнього - кiлька слiв. Та не знати свого - це ж сором, i не скажеш про це Зухрi. Що ж, згада╨м, мовляв, вiдтворим, як звучить у нас на Днiпрi. А воно, знайоме до болю, в головi не все ожива. Що робить? Дали собi волю - повставляли сво© слова. I чудово Зухра проспiвала, заворожена зала була: "Рiдна мати моя, ти ночей не доспала i водила мене у поля край села..." Прозвучав "Рушничок", нiвроку! "Бiс! - кричать узбеки. - Ура!" Але якось через пiвроку прибула на Вкра©ну Зухра. Виступа╨ вона з концертом, пiсню в нашiй столицi спiва. Iз узбецьким легким акцентом вимовля укра©нськi слова. Та цiкаво, що буде далi: тут найвищi ноти бери, бо Малишко сидить у залi, - це помiтили два Дмитри. Пiсня стелиться, пiсня лине, та чи автору це не в гнiв: слiв Малишкових - двi третини, а третина - слова Дмитрiв. - Видно, сплутали щось узбеки? - настороживсь поет. - Що таке? - Щось незвичне, немов далеке, але серцевi все ж близьке! А Дмитри пiдвелися знишка (поряд ложа ©х - бенуар), поглядають в партер на Малишка, - аплоду╨ Зухрi пiсняр. Та кому на серце не ляже? I Малишко просяяв:- Бiс! Я не знав, що "Рушник" мiй, -каже, - варiантами вже обрiс! ЗЛИТКИ ЗОЛОТI Чи ти задумувавсь, вiдкiль отi у нашiй мовi злитки золотi? Як намистини, диво калинове - частини мови! Який спiвець, поет, який письменник уперше слово вигадав - iменник? Iменник! Вiн узяв собi на плечi велике дiло - визначати речi, - iм'я, найменування i наймення: робота. Бiль. I радiсть. I натхнення. Ну а вiзьмiмо назву - дi╨слово, само пiдказу╨, що дi╨ слово! Ще й прикладу на нього не навiв, а вже до пiвдесятка дi╨слiв! Прикметник дасть iменнику - предмету якусь його ознаку чи прикмету. Числiвник може визначить тобi число речей, порядок при лiчбi. А поспитай звичайного займенника, за кого вiн у мовi? За iменника! (Хоч може цей наш скромний посередник замiнювать числiвник i прикметник.) Прислiвник звик, незмiнюваний в мовi, ознаки рiзнi виражать при словi. Сполучник каже: скромну роль я маю, але слова я в мовi сполучаю. I частка мовить: слово я службове, але людинi чесно я служу. I, будьте певнi, в iнтересах мови i так i нi де треба я скажу. А вигук може пролунать, як дзвiн, у мовi, мабуть, найщирiший вiн! "Ура! - гукнеш ти друзям неодмiнно. - Сьогоднi з мови я дiстав "вiдмiнно"!" Частини мови! Назви наче й звичнi, полюбиш ©х - красивi, поетичнi! "Вiдмiнно" заслужив ти. Знав - чудово. Це за любов найвища з нагород. Хто ж так назвав оцi частини мови? Назвали вченi. Й пiдхопив народ! ПРО ДАВНIЙ ПРЕДМЕТ Загадка Цей iменник означа предмет для зрiзання злакiв i трави. Прочита╨ш ззаду наперед - будь-що тисни ним чи сiк дави. Який це iменник? (Серп, прес) ЛIНИВОМУ НЕ РОЗГАДАТЬ НIКОЛИ Загадка Лiнивому не розгадать нiколи, кмiтливому на вiдповiдь - хвилина. А буде наша загадка така: три букви, означають те, що й поле. Додай знак м'якшення - i вже тварина з родини оленiв, струнка й прудка. Що це таке? (Лан i лань) ЦЕ Ж ЯК ВIРШ! ╙ ще люди соннi, наче сови, а глухi до слова - це найгiрш. Ти до рiдно© прислухайсь мови, прокажи вiдмiнки - це ж як вiрш! Називний пита╨: хто ти? що ти? Хоче вiн про наслiдки роботи i про тебе чути лиш похвали, щоб тебе як приклад називали. Родовий доскiпу╨ свого - хоче знати вiн: кого? чого? I про тебе знать, якого роду, що нема╨ роду переводу. Все давальний дасть - не жаль йому, але хоче знать: кому? чому? Знать про тебе, гожого на вроду, що да╨ш i ти свому народу? У знахiдного сво© потреби: вiн - кого? i що? - пита╨ в тебе. I кого всi ми за друзiв ма╨м, i що друзi роблять нам навза╨м? А орудний хоче знать: ким? Чим? У трудi орудуй разом з ним. Хоче знать: що здатний ти утнути? Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути? А мiсцевий - де? В якому мiсцi? Хоче знати - у селi чи в мiстi? Кличний заклика╨ всiх навколо: гей, Iване, Петре чи Миколо, ви не будьте соннi та байдужi - у життi нема нiчого згiрш. Рiдна мова! В нiй слова - як ружi, а самi вiдмiнки - наче вiрш. НА УРОЦI МАТЕМАТИКИ Вiн до класу зайшов неквапливо, крейду взяв i, немов чарiвник, вивiв числа на дошцi красиво: - Ось вам дiлене, частка, дiльник. Заспiвало нам слово доданок, мов дударик заграв на дуду; а дiльник - як щiльник iз дуплянок, що дiдусь нам зiбрав у саду. Частка, множник, добуток, остача - квiтiв жмутик, i бджiлка гуде; оживають слова - i задача веселiше до розв'язку йде. Зачарованi мовним розма╨м, що росою спада╨ з розгiль, ми в учителя щиро пита╨м: - А вiд кiль це буяння? Вiдкiль? - Вiд землi слова рiдного соки, - усмiхнувсь вiн, скiнчивши урок, - Це - поезi© небо високе, що людину зове до зiрок. ВIН ПIСЛЯ РЕЧЕННЯ, ЦИТАТИ Загадка Вiн пiсля речення, цитати вмостився, схожий на гачок. Всiх нас примушу╨ питати, а сам нi пари з уст - мовчок. Що це таке? (Знак запитання) МУДРИЙ ПОРАДНИК Загадка Завжди можу стати в пригодi, мо©х вам порад не злiчить. I кажуть про мене в народi: "Мовчить, а сто дурнiв навчить". Що це таке? (Книга) ДI╙ СЛОВО! Бистрi очi, вмiлi руки, рухи точнi, як слова. Вияв радостi i муки - слова, мови плоть жива. Де лемiш i чересло - розрослось колосся, сиве жито поросло - слово розцвiлося! Де сокири звуки чистi, пилки виспiви простi, тирси розсипи злотистi, мови злитки золотi. Де позначило тесло бiг колiс, полоззя, де цвiлося ремесло - слово розцвiлося! Стружок кучерi русявi, сивi вуса конопель, на Днiпрi, Сулi, Росавi - не за тридев'ять земель. Де загонило весло в сiть йорша, лосося, змислi слово проросло - слово розцвiлося! Далi - лопать замiсть весел i машина замiсть рук, вiд старих простих ремесел - в царство мудростi наук. Щоб ракету понесло в зоряне мiжгроззя. Де безмежне зiр число - слово розцвiлося! I ЯКБИ МОЯ БАБУСЯ ВСТАЛИ - Любi дiти, хто з вас тему вiзьме, - каже вчитель, - тема не важка: розказати про неологiзми на заняттi мовного гуртка. I знiчев'я глянув на Марiйку (знали всi вiдмiнницi iм'я). Але Людочка, що мала з мови трiйку, руку пiдняла: - Давайте я... Як це сталось - досi невiдомо: доказать запраглося в ту мить. Та злякалась, розгубилась дома: "Вийду... що я буду говорить?" У дворi Тарасика зустрiла: - Що робити? - А Тарасик ©й: - Дам посiбник. З мовознавства. Дiло? - Шмиг додому - i несе мерщiй. Люда дома книжку розгорнула - ой, якраз цiкава ╨ стаття: рiзних слiв сучасне i минуле, як слова народжу╨ життя. Низку слiв докинула ©й мама, що з'явилися не так давно: холодильник, кiнопанорама, телевiзор, стереокiно... I коли гурток зiбрався знову - iнша справа! - Люда на гуртку повела свою нехитру мову, що й малим i старшим до смаку: - Я читала, - повiда╨ Люда стишенiй цiкавiй дiтворi, - що слова так само, як i люди, молодi бувають i старi. Кожен з нас неологiзми зна╨: це новi слова. Вони кругом. А в старих ©х словниках нема╨, мотобол, фломастер, космодром. А якiсь слова обов'язково тiльки змiню╨ життя живе. То й бува╨, що вiдоме слово, але значення його - нове. В нашем побутi така новинка для старих людей звучить невклад: каблуки - шпильки, вид мебли - стiнка, а портфель квадратний - дипломат. i якби моя бабуся встали, здивувались теж би, що двiрник - не людина, як вони вважали, а на склi машини очисник! Учнi тепло, дружно засмiялись i незчулись, як настав кiнець. Люда щиро: -- Ой, я так боялась! - А Марiйка: -- Що ти? Молодець! Вчитель каже: -- Клас тебе заслухавсь, -- Кращого й чекати я не мiг. - Люда ж знов: -- Це не моя заслуга, -- це мени Тарасик допомiг! ПЕРШЕ - СНIП ПО ОБМОЛОТI Шарада Перше - снiп по обмолотi на покрiвлю хати, друге - жiнка, ще точнiше - материна мати. А коли в одному словi по╨дна╨ш те i те - буде квiтка, що весною жовтим цвiтом зацвiте. Що це таке? (Кульбаба) ЯК ЦАР ПОВЕЛIВ Доводилось чути менi: "Навiщо тi коми дурнi? - Казав п'ятикласник-хлопчак. - Зi слiв зрозумiло i так!" На це я казав у одвiт: ╨ притча старезна, як свiт, переказ про вирок царя, коли привели бунтаря., Слузi вiн дикту╨ в ту мить: "Карати не можна простить". Той пише, як цар повелiв, а коми не ставить мiж слiв. I ось на майданi для страт - бунтар у кайданах. I кат, що мав за царя вiдомстить. "Карати, не можна простить",- слуга об'явля рiшенець. Аж руку пiдносить мудрець (усi шанували його): - Не так прочитав ти, слуго. - Бо встиг зазирнуть тайкомл, що коми у текстi нема. Взяв вирок, поправив умить: "Карати не можна, простить". Побачив, що кома змогла? Така колись притча була! МОЖЛИВОСТI ПРЕФIКСА Загадка Префiкса можливостi безмежнi. Пари слiв, що змiстом протилежнi, префiкс може в значеннях зрiвняти. Але що там довго мiзкувати? Префiкса до слiв додаймо з вами - рiзнi стануть означать те саме; Що це за префiкс? Напiв... (напiвправда - напiвбрехня, напiвсвiтлий - напiвтемний, напiвсолодкий - напiвгiркий i т.п.) ВЕСЕЛЕ СЛОВО Добре слово настрiй, дух пiдносить; забувати, друже мiй, не варто, що для настрою i жарту досить просто теплого людського жарту. Як народ веселе слово творить? Ось по кризi йде дiдок бровастий, зустрiча╨ дядька i говорить: - Де б оце його отут упасти? Дядько теж бо©ться посковзнутись, але йти йому уже певнiше. Не минув нагоди усмiхнутись: - Та вже падайте, де вам зручнiше... I обидва розсмiялись гучно: ковзанку пройшли благополучно. Ось улiтку (квiти на газонах), смiючись, бiжать дiвчата юнi, будiвельницi в комбiнезонах, крейдою оббризканi красунi. I за мить уже шпаркi дiвчата вносять козли крiзь склянi дверини. Й тут же Мотря, дiвчина завзята, блиснула очима в бiк Марини: - Як би це розбити шибок зо три? Ти заходь, Марино, звiдсiля ось... - А Марина ©й: - Та бачиш, Мотре, я ж оце й сама вже нацiляюсь. I обидвi розсмiялись гучно: козли пронесли благополучно... Ти звертав увагу, друже милий, що таке в життi веселе слово? Гумор нада╨ людинi сили, коли в серцi ся╨ веселкове. СКОРО ВЖЕ КАНIКУЛИ Нам гулять, звичайно, нiколи, в школi все для нас цiкаве. Але скоро вже канiкули - нас новi чекають справи. Жовтень каже: - Дощ я висiю й чисте небо вам готове! Ми ж на свята у Киргизiю i - в похiд на Алатоо... Землю бiлою нам дратвою Дiд Мороз прошив на славу. В цi ж канiкули ми в Латвiю гайнемо на Даугаву! Травень каже: - Повзеленюю буйним зiллям кожну хату. Ми ж на свята - у Вiрменiю, до пiднiжжя Арарату! По дощах земля стужавi╨ - здiйсним лiтнi мри давнi: в червнi ©демо в Молдавiю, до Днiстра, в зеленi плавнi! А з Молдавi© у Грузiю нам дорога недалека. З усiма сво©ми друзями ми знайомi ще з Артека. Про кiно, було, там споримо чи про книжку, що чита╨м. Вам цiкаво, як говоримо, коли мов усiх не зна╨м? Хто грузинською, марiйською... Коли ж разом братнiм клубом всi говоримо росiйською, бо ©©, як рiдну, любим. Нам гулять, звичайно, нiколи, в школi все для нас цiкаве. Але скоро вже канiкули - нас новi чекають справи. ДВI КРА╞НИ Шарада До умови шаради просто© тут ми Африку мусимо вставити; в нiй до назви кра©ни жарко© Бо попереду мусим добавити - й принесуть нам у клiматi змiну дивовижнi словеснi химери цi, i потрапим ми в iншу кра©ну, що вже буде в Пiвденнiй Америцi. Якi це кра©ни? (Лiвiя й Болiвiя) ПРИЧАРОВАНА Ра©сi Карагезян[4] Сквером жiнка миловидна йде зi школи з дiтками: схiдний тип (з обличчя видно), порiвнялись швидко ми. Усмiха╨ться: - Так пряжить тижнями останнiми, що мо© малята кажуть - наче в ╙реванi ми! Взагалi ми з Зангезура свiй вiрменський рiд ведем. В нас, як каже ваш Сосюра, щастя зоряний едем. Що не слово, то такою мовою спiвучою! Iдемо попiд густою липою квiтучою. - Як, - питаю, - ви, вiрменка, нашу мову вивчили? - А читаючи Шевченка! Мабуть, це пришвидшило! "Кобзаря" читала в вузi, час у ночi крадучи. "Стажувалася" в бабусi у селi Безрадичi. Як спiвали молодички "Продай, милий, сивi бички", часом пiдпрягалася, - вiд душi смiялася... - Що ж найперше стало вабить? б ж якась основина? - Укра©нська пiсня, мабуть, - нею причарована! АББАС I МИКОЛА[5] Два гарнi поети вiдомi у нас - киянин Микола й бакинець Аббас. Як з'©дуться разом цi дво╨ братiв, подовгу смакують красу рiдних слiв. Миколу хвилю╨ розмова жива, Аббаса пита╨ про ©хнi слова: - Чечек у вас - квiтка, як чiчка у нас. - I кюль у нас - квiтка, - говорить Аббас. - То й наша кульбаба iде звiдсiля? - Так, - каже Аббас, - луки й вам звеселя. Микола русалок згадав на Днiпрi. - Цiкаво: русалка у вас - су перi! - Тут, бачиш, два слова, бо су - це. вода, а з не© русалка - перi - вигляда. Жарту╨ Аббас, бо русалок не раз стрiчав у Шевченкових творах Аббас. Смакують, до сутi доходять самi. Микола напам'ять чита Насiмi. Рядкiв переклали не сотню, не двi, - це чiчки духмянi, це квiти живi! Киянин Микола й бакинець Аббас прозорiстю слiв милувались не раз: - Ах, чудо-слова: чи Десна, чи Басань! - А вашi дива: Сумга©т, Ленкорань! Аббасовi сниться безмежжя Днiпра, Миколi завжди - бiлопiнна Кура. Тому про них друзi говорять у нас: бакинець Микола-й киянин Аббас. СТАЮТЬ У ПРИГОДI Загадка Коли твiр якийсь готую, рiзнi речення пишу, щось, бува╨, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мiй читачу, як для вас ©© позначу? Тут уже не допоможуть анi коми, нi крапки, у пригодi стати можуть - здогадались ви? (Лапки) МАЛЕНЬКI ПОСЕСТРИ Оляночка пiсля школи гостю╨ в Литвi у Агне. I радiсно, як нiколи, зелена ©м рута пахне. Ось Агне бiжить на ганок стрiчати погожий ранок, а там заста╨ Олянку i каже: - Доброго ранку! - Лабас рiтас! - Олянка ©й. Давай умиватись мерщiй. Воркують собi дiвчатка, завжди нерозлучнi, в парi. У Агне - синi очатка, в Олянки - очицi карi. Беруть газету в кiоску (на вулицi повно люду): - Я буду вивчать литовську! - А я - укра©нську буду! Злетiв шпачок на полянку, примчав на траву, на попас. - Он шпак! - зрадiла Олянка. I Агне зрадiла: - Шпокас! А ген рiка недалеко. I Агне: - Он гандрас бродить! Олянка: - А в нас - лелека! Не схожi слова, виходить. Олянка хотiла б нинi буть з Агне в Ки╨вi в парi. У Агне - очата синi, в Олянки - очицi карi. Вже й вечiр. А рута пахне. Та нiч насува╨ з-над плес. - Добранiч! - говорить Агне. Олянка: - Лабос накть╨с! ПIДПРИ╙МСТВО I ЗАТОКА Загадка Двоскладове наше слово - пiдпри╨мство промислове, а знак м'якшення додай - буде вже частина рiчки чи затока невеличка. Що за слово? Вiдгадай. Власне, два тут слова (з рiзним наголосом навiть). Хочеш - пiдкажу тобi я: це - (завод i заводь) СIМ'Я Ти чув таке: сiм'я - держави ланка? Я розкажу, яка в нас ╨ сiм'я: Дiд - укра©нець, баба - росiянка, онук - туркмен. (I ©хнiй родич - я.) Нiде не приймуть хлопця за чужого; куди не киньте - скрiзь його рiдня. I Ки©в свiй для нього, i Чарджоу [6], i вiн про всiх турбу╨ться щодня. Чорнявий хлопчик: в маму а чи в тата? Батьки ж бо - укра©нка i туркмен. Яка ця хата мовами багата, ще й славна розма©тiстю iмен. Олекса - дiда звали. Баба - Люся. Батьки - Рахман i Ольга, син - Мурад. I мови - тата, мами i бабусi - звучать, як спiв, i ©м хлопчина рад. А якщо мама хоче супу з гречки, бабуся - щi, а татко любить плов? Тодi пораду проти суперечки да╨ ©м Котляревський знов i знов: "Де згода в сiмействi, де мир i тишина, щасливi там люди, блаженна сторона..." Тодi всмiхаються батьки i дiти, як всi щасливi люди на землi. В оселi ©х витають заповiти Шевченка, Пушкiна й Махтумкулi. СЛОВЕЧКО ПIДВЕЛО Яка чудесна кожна мова! Але слова мотай на вус. Як не уважний ти до слова, то може трапитись конфуз. Бо ╨ омонiми мiжмовнi, вiдомi вченим з давнини: слова однаковi назовнi, та рiзнi значенням вони. I дуже легко помилиться - суцiльнi рифи навкруги: болгарське булка - молодиця, вонявка в Чехi© - духи, а бiлоруське бульба - й зроду картопля... Он якi дiла! Та розкажу я вам пригоду, яка в Молдавi© була. До пiонерського будинку край мальовничого села у табiр працi й вiдпочинку юнь з Укра©ни прибула. Знайомляться загони, класи: гука вожатий i сво©м, i гостям теж: - Интр-ац-ла-каса! що значить: "Просим вас у дiм!" Наш хлопець, до дурнички ласий, Не знав, що каса в них - це дiм. - Ще й не робив, а вже до каси! - гукнув, пожвавившись: - Ходiм! Нiчого дивного нема╨, що збоку смiшно всiм було. Подумати - i то ж бува╨: отак словечко пiдвело! ДО ПОЕЗI╞ ЛЮБОВ ╙ на ки©вськiй околицi восьмирiчка в Крюкiвщйнi. Зна╨ш, чим вiдома школа ця всiй великiй Батькiвщинi? Слiдопитами завзятими (йдуть на пошук знов i знов). ╞хнi буднi робить святами до поезi© любов. А музей! Хлоп'я з указкою вiрш чита╨... Ряд портретiв... Гомонить живою казкою бiля школи Сад поетiв. Почуття ж бо стiльки теплого в них до во©на-спiвця! В пам'ять кожного полеглого посадили деревця. У поезiю закохана дiтвора розкаже радо про Герасименка й Когана, Чумаченка i Отраду. Ось рядочки безiменнi© - ким написанi? Коли? Щоб узнать - в Москвi, в Вiрменi© слiдопити побули. Що чита╨мо, що бачимо, затамовуючи подих, - все зусиллями дитячими в лiтнiх зiбрано походах. Кожне з них душею чулою як перлин, тих слiв шука до обiрваного кулею поетичного рядка. Рюкзачок - ©х амунiцiя, бiльш нiчого в них нема╨. Але кажуть, що й мiлiцiя на шляхах ©м козиря╨. МАЛЕНЬКА, МЕНША ВIД МАЧИНИ Загадка Маленька, менша вiд мачини, нi з ким не стану на борню. А при читаннi, коли треба, й людини мову зупиню. Що це таке? (Крапка) ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнiмуть, як дружки, i вставленi слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем ©х. Це - (Дужки) ЧИ ВАЖКО РОЗГАДАТЬ? Як розгадать, звiдкiль походить слово, що дивиться на тебе загадково? Таких птахiв стрiчали-бо не раз ви, що зробули звукоподiбнi назви: у росiян кукушка, знана птиця в болгар ©© сестриця - кукувiца. А пiвень - кокот у слов'ян справiку (бо й ко-ко-ко, -- не тiльки ку-ку-рi-ку!) В прадавнiй Iндi©: куккутас - когут, а схоже у Литвi: кукутiс - одуд! А одуд у болгар за збiгом дивним зоветься жартома... циганським пiвнем... А якщо назви не звукоподiбнi? Зусилля додатковi тут потрiбнi. Бува╨ слово: вда╨тесь до нього - не промовля╨ спершу вам нiчого. А назва не звичайна, не безлика, - у нiй прихована краса велика, - над назви островiв, архiпелагiв, - як мiсто-сад Алма-Ата в казахiв. Для них не тiльки милi звуки в словi, а Батько Яблук це в казахськiй мовi. А чом болгарське мiсто зветься Враца? До нього вхiд - мiж скель ворiтця - вратца. А в нас село - чом зветься Нiжиловичi? Колись жили мисливцi - мужi ловчi! Та щоб збагнути слова суть чудесну, теж треба вергати руду словесну. Як роблять це невтомнi i натхненнi талановитi мовознавцi-вченi. ЗЛИТА Х ХВОСТКОМ ЦЯ КРАПКА Загадка Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всiм знайома. Як вона зоветься? (Кома) ШЕНI ЧIРИМЕ[7] Р. Чiлачавi Слiв грузинських, де я вирiс, не учили ми. Але чув я чудо-вираз - шенi чiриме. Чий високий дух, як гори, - тим вiдмiрено брать чуже на себе горе - шенi чiриме. Лихо в друга чи в сусiди висне гирями: - "Най менi тво© всi бiди - шенi чiриме". Чий широкий дух, як море, - тим вiдмiрено брать чуже на себе горе - шенi чiриме. Бiль словами гасять люди щемно-щирими. Хай наш вiк щасливим буде - шенi чiриме! А ХТО Я? Загадка Я такий же, як знак роздiловий, i вiдомий шкiльнiй дiтворi. Та в словах укра©нсько© мови я пишусь не внизу, а вгорi. Спробуй лиш написати iм'я - зразу стану потрiбним i я. (Апостроф) ВИПАДКОВА НАЗВА - Ти зна╨ш, друже, що може слово з напiв'ясного нам джерела предмету назву дать випадково, i назва влипне, як там була! Тарасик слухав мене, завмерши, уже до бесiд зi мною звик. - Коли англiйцi ступили вперше до австралiйцiв на материк i там уздрiли якусь тварину - сумчасте диво на двох ногах - подивувались якусь хвилину, аж гульк - тубiлець iде на шлях. Англi╨ць якось йому зненацька: - Що за тварина ця чудернацька? - Та слiв англiйських не чувши й близько, знизав плечима той: - Кенгуру! (що означа╨ по-австралiйськи "не розумiю", "не розберу"). Отак i стало це кенгурисько вiдоме в свiтi як кенгуру. Все, бачиш, сталось тут випадково, а не зiтреш ти його нiчим: для австралiйцiв i рiдне слово, але як назва - немов вiтчим. ПРО ПIВНЯ Чом пiвень, як спiва, очей не одкрива╨? Тому, що вiн по пам'ятi спiва╨! (Французький жарт) - Але ж удень спiва╨ рать спiвоча, а пiвень i вночi - як потороча! (Реплiки цiкавого хлопця) Красень пiвень по подвiр'ю ходить. А про нього ви хiба не вчили, що з тропiчних джунглiв вiн походить, де курей уперше приручили? Любленець iндiйського народу, знаний там цей красень гребенястий, як провiсник сонячного сходу, вiчний символ радостi i щастя. Де iндiйська голуба Малакка чи пiвденний iнший осередок - правив за будильник цей спiвака, красеня сьогоднiшнього предок. А для нас диковина велика: спить собi спiвун пiд дахом дому й раптом - леле - як закукурiка! А секрет, мiй друже, ось у чому: екваторiальнi днi i ночi в рiзнi пори дивовижно рiвнi: в час той самий - хочеш чи не хочеш засинали й прокидались пiвнi. Сонця схiд завжди о шостiй ранку, захiд же - увечерi о шостiй. У години цi й вели спiванку когутовi предки пишнохвостi. Тож кричать пiвнi вночi й понинi без нiяких примх i забаганок, бо в цей час на ©хнiй батькiвщинi саме почина╨ться свiтанок. ТРIШЕЧКИ НАПРУГИ Загадка Нумо трiшечки напруги, ось вам i подробицi: перше тут - предмет, а друге що з предметом робиться. Як би речення словами не були заклечанi, досить легко ми ©х з вами визначимо в реченнi. Хто вони? (Пiдмет i присудок) ЩЕ ПРО СПIВУНА - Це ви так розповiли про пiвня, - чи не вiн - улюблений ваш птах? Бляшанi його фiгурки дивнi i менi стрiчались на дахах! (З розмови з Тарасиком) Справдi, пiвень - птиця, що ╨дина ма╨ вiд годинника ключi, що й спросоння нам, котра година, сповiща╨ завжди уночi. Взять iндика, що в дворi калдика, павича красуня-хвастуна, - не замiнять белькотом i криком нам нiчного часу вiстуна... Предок нашого словечка голос - слово gal, а вже вiд нього шлях i до пiвня - по-латинi gallus, - адже й справдi голосистий птах! ЖАХЛИВА ПЛУТАНИЦЯ Тарасик, як метелик, пропурхав до пiвдня. Оце б дивитись "телик", та ╨ ще завдання. I власнi назви спiшно на завтра вчити став: - "...наприклад, Рим, Рубiжна, Га©тi, Кокчетав..." I все це вчити мусим... Нащо воно менi? - Повiв тут батько вусом: - Нi, - каже, - синку, нi. До назв усi ми звикли, дорослi i малi. А уяви, що зникли всi назви на землi. Задумали ми нинi у Харкiв чи Москву, чи на сво©й машинi в мандрiвку свiтову. Мчимо в шаленiм летi, а вздовж усiх шляхiв нi назв на всiй планетi, анi вказiвникiв. Машини, мотоцикли, автобуси довкiл. А власнi назви зникли - кра©н, i мiст, i сiл. Кругом шляхи безмежнi, по рейках мчить експрес. Летять швидкi й пожежнi куди? Нема адрес. З-за рубежу прибулець шука Алма-Ати - нi назви мiст, нi вулиць - куди йому iти? Летить туристська група, у не© повно скарг: не зна, де Гваделупа, а де Мадагаскар. Жахлива плутаниця. А бач, до цього зла така собi дрiбниця, як назва, довела! НАЗВА РIКИ Загадка До кра©ни знань iшов мандрiвник i зустрiв цiкавi складники: по╨днались префiкс i числiвник i зробились назвою рiки. Яка це назва? (Прип'ять) МАМУТ Iще в добу льодовикову людина зустрiчалась з ним. Коли ж iз ним спiткалась знову, вiн був лиш рештком викопним. Не взна╨ш, хоч кричи ти пробi, як звавсь цей велет за життя, бо назва мамут у ╙вропi - пiзнiших рокiв набуття. Та що за слово? Нi в нiмецькiй, анi в французькiй, анi в грецькiй, анi в слов'янських основних нема╨ з ним зв'язкiв прямих. I ©дуть вченi полiглоти в Сибiр, у царство холодiв - - у кра© вiчно© мерзлоти шукати мамута слiдiв. Дерзай, хапайсь за кожну вiстку, збирай по капельцi, питай: це ж з мамута слонову кiстку вiдсiль вивозили в Китай. Це ж тут легенд про нього повно з льодовиково© пори - про зрiст його, про довгу вовну й загнутi бивнi догори. Що ходить вiн попiд землею, такий великий, як гора. Надмiру ж вирине iз глею - ковтне повiтря й помира. Тож уявлявся вiн народам, що з Пiвночi вели свiй рiд, як велетенський вiд природи невиданий пiдземний крiт. Пiдземний крiт? Шукавши нитi (як зна╨мо з книжок тепер), про це в минулому столiттi дiзнавсь росiйський вчений Бер [8]. Хоча радiти годi, мабуть, але задуматися слiд: ╨ у естонцiв слово maamutt, що й означа - пiдземний крiт! Естонiя й Сибiр... Можливо, це дивно вам: де Крим, де Рим? Та все сприйма╨ться, як диво, з прадавнiм звiрем викопним! ДI╙СЛОВО, НЕ В'ЯЖЕТЬСЯ З РУХОМ Загадка Дi╨слово, не в'яжеться з рухом. Його змiсту не знать просто сором: як без префiкса - сприйметься слухом, а як з префiксом - сприйметься зором. Яке це дi╨слово? (Казати, показати) ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК Я радий, що ти, Тарасику, так пiдрiс i так змiцнiв, що чита╨ш нашу класику i сьогоднiшнiх спiвцiв. Мов стрибком ловця обачного ти за роги взяв бика. А давно питав "клумачного" у бабусi словника? Нинi клунком не вряту╨шся, бо словник важенний - страх! той, що ним ти користу╨шся - в одинадцяти томах. Букви золотом вiдтиснено: кожне слово - золотник. Мiж братiв-народiв визнано укра©нський наш словник. Мово, ти - вiдкрита часовi, мужня, нiжна i дзвiнка; муки, помисли Тарасовi, серце Лесi i Франка. Скiльки сонця полудневого у Тичининськiй добi! Скiльки ся╨ва Вишневого, спiву Рильського в тобi! Я радий, що ти, Тарасику, так пiдрiс i так змiцнiв, що чита╨ш братню класику i сьогоднiшнiх спiвцiв. Бо гордиться Батькiвщиною кожен сущий в нiй язик. Дух братерства, дружбу щирую прославля╨ наш словник. Не пустi красивi видива, не словес примхлива гра. В ньому сталь аустенiтова [9], поклик Тронки Гончара. Нe реклам вогнi неоновi - спiв у серцi й на устах. А рядки - як шви Патоновi в наших зоряних мостах! ЩО ЗА ЗНАК - СТРУНКИЙ, МОВ СПИС? Загадка Що за знак - стрункий, мов спис, вiн над крапкою завис, спонука до поклику. Хто ж бо вiн? (Знак оклику) ЩОБ ДУЖЧЕ СВIТОМ ДОРОЖИТЬ В. Пепi Путi-дороги перехреснi верстали прадiди й дiди i назви нам земнi й небеснi лишили в мовi назавжди. Тi - крем'янi лани орали, тi - полювали дичину, а тi - по сiль дорогу знали у Крим або в Галичину. Ось вiдкiля з земними збiги в космiчних назвах без кiнця; сузiр'я там - Граблi, Чепiги, Вiзничого, Орла й Стрiльця! Котрийсь поет iз предкiв наших, що гречку сiяли в полях i ©здили по сiль на мажах, у небi взнав Чумацький Шлях. О ця туманна свiтла смуга в безмiсячну прозору нiч! I щем, i радiсть в нiй, i туга, i вiчна загадка сторiч... А ген - накат в имлистих бликах - мов припорошений узвiз. - I сiм отих зiрок великих в народi звуть - Великий Вiз. Сiя╨ в буднi вiн i в свята й несе цю назву недарма: чотири зiрки - колiщата, три - вiйя - дишло до ярма. А що за зiрочка-мигачка бiля середньо© блищить? Маленька зiрка - то Собачка за возом назирцi бiжить. Женеться, злюще, дзявулисте, бiжить притьмом, не попуска - сирицю хоче перегризти, що крiпить дишель до вiзка. Спинити дума колiсницю завзятий цуцик-бiгунець: коли перегризе сирицю - настане свiтовi кiнець... Та ми говоримо усюди, що треба вiчно в мирi жить. А цю легенду склали люди, щоб дужче свiтом дорожить! ЗАГАДКА З РОЗГАДКОЮ Акростих Розтина блакить, гостроголова, Аж до зiр готова досягти; Космонавтики вона основа, Екiпаж споряджено - лети!.. Тут, у вiршi, й вiдповiдь готова, А тобi - лиша╨ться знайти. ПЛАСКI, ЛЕДЬ ВИГНУТI ПРЕДМЕТИ Загадка-жарт Пласкi, ледь вигнутi предмети стоять укупi кружкома. Про них стосовно до кебети говорять люди жартома. Коли це тара, то нiчого: уставиш, як вiдсутнi й двi. Але смiються з тих, у кого нема одно© в головi. Що це таке? (Клепки) ЩО ЗНАЧИТЬ СЛОВО "ЗНАЧИТЬ"? Федько, розумна голова, а робить все недбало. Крiзь зуби цiдить вiн слова, говорить як попало. Як тiльки дво╨-тро╨ слiв - одразу: значить, значить. I вже не раз таке вiн плiв, що важко розтлумачить. Вже стiльки з ним було розмов старання друзiв марнi. Федько вжива╨ знов i знов слова паразитарнi. Раз на запитання просте - що значить слово "значить"? - сказав: це, значить, значить те, що слово "значить" значить! Потiшив вiн сво©х дружкiв (ой Федя бiдолашний!). Смiявся з ними й брат федькiв, армi╨ць учорашнiй. Хоч трохи й сором за Федька, та як з халепи вийти? Заводить мову здалека: - I хлопець не дурний ти. Та ба! вчепивсь в одне слiвце не контролю╨ш мови. А що по сутi значить це? Лiнивство розумове! ЯКИЙ ЦЕ СПОСIБ I ЯКИЙ НАРОД? Загадка Подумай, не ломися без пуття в незамкнутi самими нами дверi. Звичайне слово - спосiб вiдбиття малюнкiв, лiтер, знакiв на паперi. Читатимеш назад - скажу заранi - уже постане представник народу, який живе в Туреччинi, в Iранi, на територi© Близького Сходу (подекуди i в нас на Закавказзi). Вiдгадуй. Не здавайсь нi в якiм разi. (Друк i курд) ХЛIБ I СЛОВО У стiнах храмiв i колиб сiя╨ нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне, i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, ©м тихо дзвонить колос, i золотом сiя╨ снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi ©х слово батькiвське звучить як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!" НА ПРОСТОРI Загадка Як станеш на просторi ти, скажи, що це за диво: i видно край, але дiйти до нього неможливо. (Обрiй) КРУГЛА КУЛЯ Загадка Кругла куля непроста, голуба, велика: без будинкiв там мiста, без води там рiки; без людей i без землi i шляхи, i гори, i моря, i взагалi всi земнi простори. Що це таке? (Глобус) КОЛИ ЗАБУВ ТИ РIДНУ МОВУ Коли забув ти рiдну мову - яка б та мова не була - ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб i чужого научався,, й свого нiколи не цуравсь. Ти ж повернувсь душею бiдний, не просто розгубив слова, немов якийсь Iван безрiдний, Iван, непомнящий родства. Не радi родичi обновам. Чи ти об'©вся блекоти, що не сво©м, не рiдним словом iз матiр'ю говориш ти? Ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла, бо ти зневажив рiдну мову, ту, що земля тобi дала, ту, що не вбили царськi трони, ту, що пройшла крiзь бурi всi, крiзь глузи й дикi заборони й постала нам у всiй красi. Сяйних перлин тобi не шкода, адже, набувши вищих прав, те, що дала сама природа, ти добровiльно занедбав. В пальтi строкатiм, як афiша, крикливi моднi кеди взув. А мати? Де ще ╨ рiднiша за рiдну, котру ти забув? Для тебе й Ки©в - напiврiдний, i Мiнськ пiврiдний, i Москва... Бо хто ти ╨? Iван безрiдний, Iван, не помнящий родства! ВIДГАДАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО Загадка Вiдгадай обов'язково назву цього мiста: невелике буде слово випечене з тiста. Яке це мiсто? (Калач) ДИВНЕ РОЗМА╞ТТЯ Друже милий, ти помiтив до краси людську любов? Скiльки ╨ на свiтi квiтiв - стiльки ╨ на свiтi мов. Холоди чи хмари грiзнi - розцвiли в погожi днi квiти рiзнi, раннi й пiзнi, восени i навеснi - i червонi, як троянди, i рожевi, як пiон, i зеленi, як лаванди, i фiалковi, як сон. Так i мови: тi, мов квiти, що буяють мiж осель, iншi - тi, що рвуть гранiти ломикаменем мiж скель. На душi в людини свято: як чудово, що вони рiзнi всi, що ©х багато, квiтiв сонця i весни. У барвистiм розма©ттi мови - дивна дивина. Порожнiш було б на свiтi - зникла б навiть хоч одна. Дуже сильна - ти помiтив? до краси людська любов. Скiльки ╨ на свiтi квiтiв - стiльки ╨ на свiтi мов. ПРО ВIЩО МОВА? Загадка До мене можна з рiчки доплисти, мене дiвчина може заплести, дiд як знаряддя - на плечi нести. "К" спереду вiдкинеш - полечу, почу╨ш тiльки як я задзижчу. Що за слово? (Коса, оса) I СТАЛА... ЦИФРОЮ Загадка Летiла птиця на морозi, над хатами зимовим днем; згубила лiтеру в дорозi i стала... цифрою з нулем. Що це таке? (Сорока, 40) ЯК ОДНА СIМ'Я Брат з кордону прибув! I на цiлих п'ять днiв! Як Тарасик почув - за Митька порадiв: стереже рубежi! I пита╨ Тарас: - Як же там, розкажи, на заставi у вас? - В нас кордон на замку, щоб нiхто не пролiз. А бiйцю впам'ятку прикордонний девiз: прикордонник нiде не попустить. Не жди! Там, де олень пройде, й вiн повинен пройти. Якщо тiльки гряде небезпека якась - прикордонник пройде там, де й оленю зась. Щирий голос Митька повен палу, вогню: - А вже дружба яка - видно навiть з меню! Сибiряк пода╨ то пельменi, то щi. А полтавець сво╨ - укра©нськi борщi. А грузин пiдоспiв - шашлики йому всмак! Син казахських степiв пода╨ беш-бармак. Ми - зiркi сторожi. Ми - пильну╨м довкруж. Не порушить межi анi миша, нi вуж. Перебiжчикiв там ми ловили не раз: I Петро, i Рустам, I Расул, i Реваз, I Грицько, й Ованес, I Хамiд, i Ахмад. I лазутчик, як пес - власнiй шкурi не рад! Глядь - уже й повели (знов ворожий провал!): "Ну не хлопцi - орли!- каже наш генерал. - Насторожi весь час: не з якихсь там роззяв. Глянеш - кожного з вас у сини б собi взяв!" НА ГОРI ТАРАСОВIЙ На гiлках зеленi бростi, в небi хмари бязевi. Бiля пам'ятника гостi на горi Тарасовiй. А гостей же так багато в цiй порi весновiй: всенародне свiтле свято "В сiм'© вольнiй, новiй". Не Днiпра рокочуть хвилi - сплески океановi: то спiвають на могилi "Заповiт" у Каневi. То не грiм хмарину вразив зблисками грозовими - "Заповiт" гримить Тарасiв всього свiту мовами. Росiянин: как бушует старый Днепр под кручей... бiлорус: каб было чутна як грымiць грымучы... А високий iталi╨ць тягне басовито: che si оda il muggito del fiume stizzito.[10] А болгарин з чистим серцем слов'янина-брата: да се виждат, да се чува, как реве реката... Ти, iндiйцю iз Калькутти, ©хав так далеко ти. I тво╨© мови чути переливнi клекоти. Вслухайсь, друже iз Тулузи, у слова пророка ти... I звучать в словах француза переливнi рокоти. В морi музики - по вiнця - щемнi пiдголоски там тануть в серцi укра©нця невимовним лоскотом. Бо зрина╨ в тiм хоралi сиротя невкутане i кобзар на Кос-Аралi, муштра i шпiцрутени. Наче грiм хмарину вразив зблисками грозовими - "Заповiт" гримить Тарасiв всього свiту мовами: "Поховайте та всавайте, кайдани порвiте i вражою злою кров'ю волю окропiте"... Грiм травневою порою - то слова Бояновi над Чернечою горою в предковiчнiм Каневi. ПРО ЧОЛОВIКА Й ДIЖКУ Загадка Словечко це - не загадка-пiднiжка, а не вгада╨те, мабуть, повiк: чита╨ш наперед - велика дiжка, назад чита╨ш - бiдний чоловiк. Що це таке? (Кадiб i бiдак) ДИВО КАЛИНОВЕ Солов'© на калинi, на ялинi зозуля. Через гори й долини лине пiсня з Посулля. Мова в нiй калинова, древа сонячна гiлка, серця тиха розмова, калинова сопiлка. I мости калиновi до братiв до народiв, в сiм'© вольнiй i новiй всьому свiту на подив. I на кручах днiпрових травня повiнь зелена. На мостах калинових калиновi знамена. [1] Крак - вiд праслов'янського корок - нога. [2] Крочыць (дiесл.) - крокувати. [3] Баженов Микола Михайлович (1885-1963) - професор Харкiвського унiверситету. На громадських засадах вiв мiський гурток виразного слова, який вiдвiдували i школярi. [4] Карагезян Ра©са - перекладачка з укра©нсько© на вiрменську, ©© робота дiстала високу оцiнку у Вiрменi© i в нас. [5] Аббас Абдула - азербайджанський поет, що досконало вивчив укра©нську мову; Микола Мiрошниченко - укра©нський поет, що вiдповiдно вивчив азербайджанську. Обидва ╨ майстрами перекладу. [6] Чарджоу - обласний центр Туркменi© на рiцi Амудар'©. [7] Шенi чiриме - тво© бiди - на мене (груз. прислiв'я). [8] Бер Карл Максимович (1792-1876) - природознавець i географ, академiк. Був знайомий з Тарасом Шевченком, сприяв визволенню його з заслання. [9] Аустенiтова сталь - нержавiюча сталь спецiального виплавлення. [10] Che si oda il muggito del fiume stizzito [ке сi ода iль муджiто дель ф'юме стiццiто] - дослiвно: щоб було чути рокiт розгнiвано© рiки. ** ХЛIБ I СЛОВО ** У стiнах храмiв i колиб сiяв нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне[1], i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, ©м тихо дзвонить колос, i золотом сiя╨ снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi[2] ©х слово батькiвське звучить, як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!" [1] Незагасне - те, що не можна загасити. [2] Харциз - розбiйник, грабiжник. ** ВIЧНО ЖИВА ** А мова не корилася царю - анi царю, анi його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав ©© у пазуристi лапи. Несла устами вiдданих синiв мужицьку правду, ту, що ╨ колюча, смiялася з ненависних панiв, що ©хня правда на всi боки гнуча. Плюндрованiй, не надавали прав, немов на звiра, об'являли лови. Орел впивався в душу, тiло рвав - вiн був безмозкий, хоч i двоголовий. Заборонити дереву рости, ширяти вольнiй птицi у блакитi, живiй рiцi мiж берегiв плисти, ходити сонцю по сво©й орбiтi? Заборонить дощевi поливать гiнке стебло, щоб не зросло колосся, поетовi - писать i малювать, щоб приректи народ на безголосся? О як хотiла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик, мiшанина: щоб вiчно недорiкою була на втiху скалозуба-мiщанина! Хай давню жуйку мiщанин жу╨[3],- воскресли, пiднеслися духом люди. Бо в на свiтi совiсть, правда ╨, i рiдна мова ╨ i вiчно буде! [1] Двоголовий орел - символ царсько© Росi©. [2] На прю - на боротьбу. [3] Тут ма╨ться на увазi облудне твердження прислужникiв царизму про те, що укра©нська ╨ не самостiйною мовою, а дiалектом росiйсько©. ============================================================== Володимир Бровченко. Поезi© ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики в зелену пору року До лiсу вийшли,вiкових дiбров. Один iз них прискалив миттю око Й прикинув дiловито: "Скiльки дров?" А навкруги i щебетало, й квiтло, Як сто вiкiв тому, так i тепер... Не стримавсь другий хлопчик: "Скiльки свiтла!" Промовив i, схвильований, завмер. Два хлопчики... I лiс так пильно в вiчi Дививсь сусiдам димокурних труб. Вiн ще не знав, хто буде тут лiсничим: Чи садiвник життя, чи дроворуб... БЕСIДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛIБ I. НЕДОЖАТА НИВА В серпнi не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо нашi достиглi пшеничнi степи Були тодi полем бою. Нива - по колосу ходять зайцi! Мiсяць над степом сто©ть в караулi. З боку одного - нашi бiйцi, З другого ворог -на вiдстанi кулi. Нiбито тихо. Тривожний ландшафт[1], Бiлi хати почорнiли вiд туги. I не змогла гречкосiйна душа Стерпiть над хлiбом наруги. Вийшов солдат - Степовi сват - В нiч iз транше© яруги. Поповзом ниву розтерзану жав, Працi вiддавши i душу i тiло, Мiсяця серп йому помагав, Поки на сходi заднiло... Бачить пришелець[2], щось тут не те, I не збагнути йому, що за диво: Звечора поле було золоте, Нинi ж простерлася вижата нива. Бачить снопи, як бiйцi, на стернi, Все те пече його, злостить i муля. Вiн ще не знав, що в цiй сторонi Кожна зернинка - фашистовi куля. Бою розкручувалась круговерть, Мов розтревожений улiй. Полем ходила солдатова смерть, Так недалеко, на вiдстанi кулi. Стало на свiтi бiльше вдовиць... Хлiбовi трудно служивши i чесно, Во©н лежав мiж снопiв горiлиць, Стягнутий поясом, як перевеслом. ...Хвилi пшеничнi бiжать вдалину На тому ж таки, на вiчнiм лану. Внучка менi, як маленька царiвна: - Що це ти, дiду, усе про вiйну, А про казкове коли, про чарiвне? I, примруживши очко, Намага╨ться глянуть на сонце крiзь бублика рум'яного... - Постривай, дочко. Спершу могилку солдатську доглянемо. II._ НЕТИПОВИЙ ВИПАДОК НА МАЙДАНI_ Де снiг устелив рiвнiсть асфальту - "Футбол" свiтового масштабу: Хлопчики пороздягали пальта, Пiдгилюють хлiб. Шайбу! От футболiстики, от молодцi! Ось-ось заженуть його в ворота. Не сiячi поки що вони, не женцi. Очi горять - пара з рота. Поряд чимало народу сну╨, Кожен спiшить, до "матчу" байдужий. Пiдгилюють хлiб, як серце мо╨, Хлопчики спритнi i дужi. Булка - п'ятак, майже - за так! - Пас! - вимага╨ червонощокий хлоп'як. Шайбу! Шайбу! ...Аж тут принесло на майдан бабу. Пiдкотився хлiб старiй до нiг, Шукаючи захисту, лiг. Нагнулась, взяла його в руки, А до хлоп'ят навiть не забалакала. Обтерла булку вiд снiгу й грязюки I - заплакала. [1] Ландшафттут: мiсцевiсть. [2] Пришелець - iдеться про фашистiв. ============================================================== Василь Василашко. Днiпро Антiв древнiх - вена, Ордам - глиб шалена. "Шлях з варяг у греки", Сiчi - кiнь баский... Мрiяв наш Славутич, Нiжний i гримучий, Таврiю обняти, Оживить пiски. Став Днiпро морями, Красить пiч вогнями: З неба глянь - наземний, Свiй Чумацький Шлях! Не реве, не стогне, Рiг достатку повнить; Де канали- повiнь Золота в полях. З думи i билини, Iз вогию-калини, З грому Перемоги Виплива рiка. З-пiд Росi© серця Прямо в душу лл╨ться, А з душi, як з моря, Вже не витiка. ============================================================== Микола Вiнграновський. Поезi© ГРIМ Була гроза, i грiм гримiв, Вiн так любив гримiти, Що аж тремтiв, що аж горiв На трави i на квiти. Грiм жив у хмарi, i з гори Вiн бачив, хто що хоче: Налив грозою грiм яри, Умив озерам очi. А потiм хмару опустив На сад наш на щасливий I натрусив зi сливи слив, Щоб легше було сливi. Та тут до грому навздогiн Заговорила груша: "Труснiть i грушку, дядька грiм, Бо важко менi дуже..." I дядько грiм сказав собi: "Потрушу я грушу, Бо небеса вже голубi ЛIТНIЙ РАНОК Джмелi спросоння - буц! - лобами! Попадали, ревуть в травi. I задзвонили над джмелями Дзвiнки-дзвiночки лiсовi. Повiльне сонце на туманi До проса випливло з води, Де на пташинiм щебетаннi Тинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив, I ось за те, аби вiн знав, Важкий ячмiнь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав. У картузах iз парусини Комбайн комбайновi гукав: - То що ж косить? Воно - все син╨! Де льон? Де небо? Де рiка? ============================================================== Платон Воронько. Казка про чугайстра. Поезi© КАЗКА ПРО ЧУГАЙСТРА Драматична поема ДIЯ ПЕРША Дрiмотна карпатська верховина. Вiковi смереки та буки з двох бокiв пiдступають до високо© кам'янисто© галявини. За галявиною вдалинi ще вищi шереги вiдрогiв, якi нагадують буремне море, що в поривi пiднялося до самого неба i раптом закам'янiло. Все залите iмлистим надвечiр'ям з виблисками передгроззя. Хмари густими отарами насуваються iз-за обрiю - i не знати, чи по небi сунуться тi хмари, чи по горах._ На лобняку галявини сто©ть одинока гуцульська хата. Вона неначе вгрузла в землю пiд тягарем важких минулих лiт аж по самiсiнькi вiконця Широкий ганок, складений iз нетесаних колод, протрух, i порiг його зрiвнявся з камiнням. За причiлком хатини височi╨ опудало з iржавою каскою замiсть голови. Бiля ганку довба╨ться в смiтнику курка, прив'язана паском до жердини. На ганку сидить дуже стара бабуся в прадавньому гуцульському вбраннi. I вицвiлий кептар, i прочовганi постоли неначе зрослися з бабусею та з трухлявими колодами, з порепаним камiнням. Старенька сидить нерухомо, печально вдивляючись у далечiнь, нiби в минулi вiки._ Бабуся._ Жахна пора упала на Карпати. Вже нiкуди й голiвоньку сховати. Вiд ворогiв розлючених i хижих. Вони, мов звiрi, нишпорять по хижах, Залазять в кожен запiчок i дiжку, Хапаючи останню нашу ©жку, Бо овечок в отарах пережерли Уже давно... О, щоб вi© перемерли, Аби зiтхнули вiльно верховини. Та нi, либонь, скорiше край загине, Анiж отi чужинцi проклятущi. Уже не чуть живого слова в пущi - Усiх людей зiгнали на долину Заложниками, певне, до загину. Заложники... Яке страшне, незнане Те ©хн╨ слово. Бабуся замовка╨, замислю╨ться. Надвечiр'я швидко згаса╨. Чути важкi удари громовицi, якi зливаються з далеким гарматним ревом. Темно-багряним свiтлом спалахують блискавки. Вони теж зливаються з загравами негаснучих пожеж. То, мабуть, бори горять або ж гуцульськi села - за вiдрогами не видко. Кажуть, партизани З'явилися на нашiй верховинi. Хто ╨ такi? Iзроду аж донинi Не чула я. Зда╨ться, як опришки... Видать, твердi насипались горiшки, Що навiть тi, у кого зуби вовчi, Ховаються у нори серед ночi, Аби ©х смiлi во© не злапали, А в партизанiв, кажуть, самопали Такi, що все лихе╨ спопеляють. Отим-то ©х, як рiдних, полюбляють Всi нашi люди в кожному куточку. Гуцул вiддасть останнюю сорочку, Останнiй шмат кулешi iз казана, Коли зустрiне в лiсi партизана. А вороги те знають. З верховини Гуцуликiв погнали на долини. Учора й сина хворого, Iвана, За те, що не вказав ©м партизана, Мов злодiя, схопили за ворiтьми. I як менi, старiй, з малими дiтьми? Сирiтки бiднi - в них померла мати, Та й батько чи повернеться - не знати. Напроти хижки, трохи вiддалiк вiд бору, спалахом громовицi освiтлю╨ться Столiтнiй Бук. До його товстого вiття тремтливими галузками тулиться Молода Смерiчка. Шумлять бори. Нi, не шумлять. Вiд великого лиха людського вони заговорили сво╨ю тужливою лiсовою мовою. Дерева i птахи заговорили. Та де вже людям розумiти ©хню мову. Вони скоро i свою забудуть у такому страхiттi. Столiтнiй Бук._ Нема життя на нашiй верховинi Деревам навiть. Де вже там людинi В огнi, в залiзi вражiм виживати. Молода Смерiчка._ Дiдусю, що то, грiм а чи гармати? Столiтнiй Бук._ Гармати й грiм в пекельний гук злилися До мене, люба, ближче прихилися. Вiд бур i куль я буду закривати. Молода Смерiчка. _ Я вистою, он дiточок сховай ти. По них стрiляють вражi карабiни. Летять малi у яр, мов двi пiр'©ни, А там терни, страшнi холоднi тванi. О, як ©м тяжко, Юрцевi i Ганi. Столiтнiй Бук._ Не плач, Смерiчко. Нашi гуцулята Смiливi, наче справжнi соколята. Вони ростуть в орлиному гнiздечку. Повернуться - додому недалечко. З найтемнiшо© гущавини бору чу╨ться довгий давучий крик, схожий на скорботне ридання. То голос зловiщо© Сови. Вона примостилася на сухому галуззi мiж Смерiчкою та Столiтнiм Буком, блиска╨ сво©ми жовтими котячими очима i стогне-клекоче, наводячи на все навколишн╨ жах та зневiру. Сова._ Уга-ува, не вернуться малята. Столiтнiй Бук._ Чого кричиш? Мовчи, Совино клята Хiба тобi малих дiтей не шкода? Сова._ Угу-агу! Така моя порода. Бабуся._ Нi хвильки тишi, знову стрiлянина. Когось хапають. Йой, лиха година. А де ж це дiти, Юрчик мiй i Ганя? Пора грозова, та уже й не рання. Юрасю! Ганю! Iз лiсу дитячi голоси:_ Гов, агов, бабусю! Бабуся._ Ходiть додому, я за вас боюся. Ще вовк ухопить чи Блудика стрiне I заведе у Горище камiнне, Тодi шукай дорiженьки до хижки. Розiб'╨ш вкрай об кремiнь босi нiжки. Або Розрийвода усi пла© розми╨, Чи Душтрава опиниться на ши©, Придуши гь так, що й подиху не буде, Чого в Карпатах не стрiчали люди. Iз лiсу на подвiр'я, ледь-ледь переводячи подих, виходять хлопчик i дiвчинка. Вони худенькi i дуже стомленi, мабуть, пiсля втечi або довгого блукання по нетрях, де живуть отi страхiття, про якi уже не раз ╞м бабуся говорила. Дiти йдуть, притулившись одне до одного, босi нiжки, розбитi об камiння, ледве ступають по землi. Бiдна одежка подерта тернами та ожиною. В очах недавно пережитий страх. Юрасик. Бабусю, рiдна, ниньки на Барвисi Ми партизанiв пострiчали в лiсi. Вони питали, як на Чорногору Пройти, щоб не виходити iз бору. Бабуся._ Якi ж вони? Ганя._ Усi такi привiтнi, Немов i справдi нашi вуйки рiднi, А помiж них ╨ дiвка-партизанка, В гуртi усi зовуть ©© Оксанка Або сестра. Вона менi хустинку Оцю дала. Бабуся._ Носи, моя дитинко, Та вдячно згадуй файну партизанку, Як би сестрицю, вечором i зранку. Бо де б тобi дiстать таку хустину. Юрасик._ Ми попрощались, перейшли царину I там зустрiли в казанку солдата, Мов те опудало. Пустились утiкати, З круто© скелi впали до потоку, В якусь безодню темну i глибоку. Вгорi солдат почав стрiляти з крiса, Ще й не один, повсюди ©х до бiса. В Глибокiй стрелить, у Козинiй вдруге Лунають всi мiжгiр'я i яруги. Ганя._ Я плакала, а Юрця взяв за руки Й повiв мене водою через гуки. Затим угору, просто без дорiжки. Хоч ми подряпались, побили дуже нiжки, Але дiйшли прямiсiнько до двору, Та ми не йшли, летiли в бiр i з бору. Наш Юрця смiлий - може скрiзь пролiзти Бабусю, люба, що нам попо©сти? Вiд ранку ще i рiсочки не мали. Бабуся Чого ж ви ягiд в лiсi не нарвали? Юрасик._ Суницi вiдiйшли, чорницi не поспiлi© Ходили за грибами до Трипiли, Та жодного грибочка не видати, Немов переродилися Карпати. Бабуся._ Лягайте спати, завтра прийде тато, Зарiжу я вам курочку лапату. Ото поласу╨м i юшкою, i м'ясом. Ганя._ А що, коли татусь не прийде часом? Iще нiкого з долу не пустили... Боюся, щоб лихого не вчинили. Бабуся. _ Чого б це, Ганю? Ваш татусь нiкому Лихого не робив i вернеться додому. Усi повернуться в хижки на верховину. Ганя. _ Ви кажетеусi?.. А вуйка Яворину Устрелили. I Бокачук Мелану За те, що помагала партизану Знайти загiн, чужинцi так побили, Що i тепер звестись не ма╨ сили, Лежить блiда, уста чорнiшi рани, Та все шепоче: "Хлопцi, партизани, Рушницю дайте, я пiду до бою". I рве в постелi ковдру над собою. Отак i тата... Ми й не будем знати. Бабуся._ Та цур тобi, на нiч страшне казати. Вже неньо ваш на верховину сходить. Ганя._ А що, коли його жовнiр пошкодить? Вони ж такi, отi лихi жовнiри, Як в драговинi вовкулаки-звiрi. Бабуся._ Хоч як пошкодять, то не буде втрати. Ми зможемо Чугайстра погукати. Ви ж чули, мабуть, що старий Чугайстер На чудодi© превеликий майстер. Юрасик._ Який Чугайстер? Я не чув нiчого. Ганя._ Бабусю, люба, розкажiть про нього Бабуся._ Та й розповiм, присуньтеся до мене. Отам, де листя стелеться зелене... Дiти з двох бокiв мiцно притискуються до бабусi. Вона кладе сво© натрудженi руки на гострi плечики онучат, готуючись розпочати довгу i цiкаву билицю, але слова не ллються iз уст. Мабуть, громовицi та шелести лiсовi полохають спокiйнi слова про далеке минуле. Мабуть, отi заграви невгасимих пожеж, що разом з чорними хмарами насуваються на верховину, опалюють старечу душу, обливають ©© гiркими невидимими сльозами. Але казка заспоко©ть малих дiтей у цю повну тривог горобину нiч, заколисав ©хнi печалi. Знову спалахують свiтлом Столiтнiй Бук з Молодою Смерiчкою._ Столiтнiй Бук. _ Як тяжко тiй бабусеньцi-небозi У невiдступнiй горi i тривозi Складать щасливу казку-рятiвницю, Перемагать шалену грозовицю, Аби на цiм самотньому подвiр'© Голоднi дiти спали у довiр'©, В надi© на Чугайстерову ласку. Молода Смерiчка._ I я, i я послухаю ту казку. Почина╨ казку._ Бабуся гiрко усмiха╨ться сво©м думкам про доброго гуцульського Чугайстра._ Бабуся._ Отам, де листя стелеться зелене, Де сосни похилилися та клени, Колись потiк шумiв через камiння. Далеко чуть було його кипiння, Бо води рвались прямо через гуки, Змиваючи старi, могутнi буки. I саме тут в колишнiм вiцi-роцi Жили великi люди черемошцi. Вони щодень iшли на верховину Рубати буки, граби i соснину. Затим несли колоди до потоку, Такi важкi, що iншим i пiвкроку Не пронести. А ©м усе по змозi. В'язали тi колоди на вiдрозi I на плотах неслися через гуки, Бо, кажуть, в них були залiзнi руки, З кременю ноги, груди iз кришталю, А кров густа з червоного коралю. Жили вони у злиднях, та на волi, - Ново© не вимолюючи долi. Але й до них прийшла недобра днина. З далечини при©хав пан Горбина, За ним жовнiрiв сунулася хмара. Зросла фортеця в горах, як примара. Той пан звелiв, щоб вiльнi черемошцi, Якi лiси рубали при потоцi, Йому платили немалу данину, - Бо вiн купив усеньку верховину, А черемошцi - вгору топорами, - Аж гуркiт покотився мiж борами. "Ми не платили зроду ще нiкому", - Сказали люди. Пан утiк додому. I почалась халепа при потоцi. Бiг вiсть куди зникають черемошцi. Дитятко вийде з хижi - i нема╨. Ходи питай по селищах i в га©, Але нiде не бачили дитини. Назавтра легiнь файний геть полине Або мисливець з сiткою та крiсом. Страшне робилось в лiсi й поза лiсом. Який лихий вершить те дiло враже - Нiхто нiде i словбнька не скаже. Юрасик._ Чого ж питать? Все лихо вiд Горбини. Уб'╨ когось, а тiло в яр закине Або в колючi неприступнi пущi. Отак, як цi чужинцi проклятущi. Ганя._ Це вiн! Це вiн! Кому ще зле чинити?! Бабуся. _ Не поспiшайте. Дай, Ганнусю, пити. Ганя квапливо, щоб не затримувати казку, набира╨ корець води iз дубового вiдерця, що сто©ть на ослонi поруч. В цю мить десь не дуже далеко вiд подвiр'я вiдлуню╨ довго-трiскуча автоматна черга. Потiм, то наближаючись, то вiддаляючись, iще, iще. На сизому грозовому небi прорiзу╨ться слiпуче пасмо ракети, а може, то блискавка така разюча - нiчого не розбереш у пiзньому смерканнi. Дiвча дрижить, розхлюпу╨ воду бабусi на руки. Старенька нiби не чу╨ нi стрiлянини, нi того, як холодна вода хлюпа╨ться на долонi, не бачить слiпучо-бiлого пасма. Молода Смерiчка._ То блискавка чи, може, злi ракети? Столiтнiй Бук. _ Не вiдхиляйся, де ти, люба, де ти? Усе мине - i хмари цi, i вiтри. Назавтра сонце слiзки-роси витре, I засмiються нашi полонини, Як серце у щасливо© людини. Сова._ Не буде щастя - чую, бачу, знаю, - Усе помре вiд краю i до краю. Карпати пишнi вкри╨ чорне лихо. Столiтнiй Бук._ Мовчи хоч ти, нещасна чаклунихо! Ганя._ Бабусю, про Чугайстра докажiте. Бабуся._ Нелегко стало черемошцям жити. Тепер вони гуртом ходили всюди, Аби дiзнатись, де то гинуть люди? Тi© пори ясний легiнь Iванко Сподобав Лесю, дiвчину-горянку. Вони в гуртi соромились кохатись, Втiкали до потоку милуватись. Iванка й Лесю люди шанували, Тому усi сердечно вболiвали, Як тi зникали десь бiля потоку. "Не йдiть, - казали, - згинете до строку". Iван смiявся: "Я скручу i лева; Не бiйсь нiчого, моя королево". I так вони сидiли бiля кручi. Пiд ними води билися ревучi, I вся галява сонцем заливалась, Де юнi гуцулята милувались. Отам до них з гущавини дубини Пiдкрались ловчi з челядi Горбини. Мiж ними й пан з'явився, мов примара. Iван вiдкинув шитого кептара, Пiднявши бартку - вихором до пана. А той махнув лиш вiхтем на Iвана - I хлопець вкляк, упав у сон глибокий. Зареготав Горбина одноокий. "Тягнiть його за мур у глибокостi, А я дiвчатко запрошу у гостi. Яка краса! Тут можна ослiпитись. Невже у хлопiв ти могла родитись? Вiзьму тебе, як панночку, в фортецю". "Я не пiду iз тим, хто не по серцю", - Сказала Леся й кинулась з вiдрога. Горбина вслiд: "Туди тобi й дорога!" Ще ближче затрiщала коротка черга, та так рвучко, так лунко, що вже не переплута╨ш з трiском сухо© лiщини. I нiбито стогiн почувся. Чи то людина у свiй досмертний час, чи звiр пiдбитий, а може, й вiтер у гiрськiй розщелинi. Трудно розгадати серед буремних шумiв, але щось болiсно застогнало в лiсi. Юрасик (зiрвався з мiсця.)_ То, може, тата встрелили у груди. Бабуся._ А неньо ваш туди iти не буде. Вiн ма╨ повернути з того боку. Недовге, але вкрай напружене мовчання. Потiм бабуся ще тiснiше пригорта╨ до себе малят i продовжу╨ розповiдь. Упала Леся у глибiнь потоку. Вода реве, жбурля╨ в чортори©, То пiною, то мулом Лесю кри╨, То б'╨ з розгону в скелi головою I обвива╨ шию душ-травою. Несе потiк iз вечора до ранку У Черемош розтерзану горянку. А на рiнi могутнi черемошцi В цей час на плiт виходили по дошцi. "Диви-диви, - кричать, - либонь, людина!" Взяли на руки: "Йой - жахна година, Це ж наша Леся втоплена, побита". I наступила тиша сумовита. Несли дiвча з рiки у верболози. Старi дiди - i тi ронили сльози. Вже загорнули мертву у ряденце, Щоб поховать... Аж чують - б'╨ться серце. Уста шепочуть: "Не спiшiть ховати, Страшну я правду хочу розказати. Дукач Горбина ма╨ трунок сонний, Приспить кого i кине в склеп бездонний. Всi зниклi люди в нього в глибокостi. В фортецю йдiть, ламайте змiю костi". Поклали люди Лесю пiд борами I кинулись до пана з топорами. Побили враз озбро╨ну сторожу, Звалили височенну огорожу - I до палацу швидше блискавицi. Горбина б'╨ у вiкна з крем'яницi, Але йому не стримати народу, Як весняну на Черемошi воду. Забили дверi, вiкна всi, як треба, Вогонь пiд дах - i полум'я до неба. Тодi пiшли гуцули в кам'яницю. Там кожен стрiв чи брата, чи сестрицю, Чи дiточок голодних у безсиллi - Живi вони лежали у могилi. Легiнь зiтхнув: "А де ж краса кохана?" - "Ще стрiнетесь", - утiшили Iвана. Палац пала╨. Люди iз комори Пиття i ©жi витаскали гори. На©лись, напилися...- i потому Уже нiхто не повернувсь додому. У ©жi тiй, в питтi був сонний трунок. Горбина звiв з повстанцями рахунок. З жовнiрами вiн вилiз iз палацу Попiд землею - i мерщiй до плацу, Де спали сном важучим черемошцi. Вiн потрощив усiм залiзнi костi, Звелiв у яму скласти й закопати, А сам напивсь i лiг в дiбровi спати. Ганя._ Мабуть, i Леся вмерла пiд борами? Бабуся._ Нi, не померла. Темними ярами Якось дiйшла туди, де спали люди, Побачила, як ©х коло запруди Закопували в ямi глибоченнiй. Та що робити бiднiй нареченiй Iванковiй. Пiшла до Черемоша I як заплаче: "Йой, душа хороша, Порадь, куди хилитися билинi - Менi, слабiй, самiтнiй сиротинi?" Квилить i сльози ронить на камiння. Аж бачить: iз росистого пагiння Пiднявся раптом пари вихор цiлий, А з пари дiд з'явився бiлий-бiлий, В зелених шатах, з зiркою в кресанi. Вiн запитав: "Чого це сни поганi Менi верзуться? Нiби всi гунули, Потрощенi, у землю потонули?" Шепоче Леся: "Любий мiй дiдусю, Не сон вам снився. I сказать боюся: Всi черемошцi приспанi, побитi, В глибоку яму кинутi, заритi". "Цьому не буть! То люди трудолюбнi. Люблю я ©хнi спiви дзвiнколуннi. Коли ведуть сво© плоти летючi, - Заслуха╨шся, сидячи на кручi. Скажу ще бiльше - всi вони вiд мене Ведуть свiй рiд i вiд природи-ненi. Я батько ©хнiй добророб Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер. Веди мене до свiжо© могили". I дiвчина з Чугайстером щосили Побiгли до закидано© ями. Юрасик._ Я чую кроки - там он, за плаями. Бабуся._ Тобi здалось, нiкого там нема╨. То сарночка вiд бурi утiка╨. Бабуся. все ще утiша╨ сво©х маленьких онучат, все казкою вiдгороджу╨ ©х вiд незнаного лиха. А бiдне серце ©© старече аж рветься, аж колеться вiд тривоги - ось-ось лусне оте засмучене серце. Справдi, хтось пробiг поза плаями i, мабуть, упав, бо вже не чути нiчого. Лише вiтер буремний шуга╨ i стогне та божевiльне регоче. Як же ©й, старенькiй, далi говорити про щасливий порятунок черемошцiв iз могили, коли сама нiч оця, немов сира могила, ще й не тиха, темна, а з громами, блискавками i стрiляниною, з шелестами тривожними i стогонами. Що ж ©й говорити далi?.._ Молода Смерiчка. _ Дiдусю, справдi хтось до нас пряму╨. Столiтнiй Бук. _ Бабуся чу╨ все те, добре чу╨. Ганя._ Нема нiкого. Йой, бабусю мила, Доказуйте. Бабуся._ Вiдкрилася могила, Лиш той Чугайстер вимовив словечко, Затим дiстав Жар-птицине я╨чко, Розбив, розколотив його у ложцi, Хлюпнув у яму. Вийшли черемошцi. Усi живi, iще сильнiшi стали, Смiються радо: "Як ми добре спали". А Леся мовить: "Спали б ви навiки, Коб не Чугайстер дав цiлющi лiки". Й розповiла, яка бiда зчинилась. Громада вся Чугайстеру вклонилась I, наламавши буковi жердини, Уже збиралась бiгти до Горбини, А дiд спиня╨: "Стiйте, черемошцi, Горбина спить мiж скелями на рожцi. Вiн сам напився того трунку злого, Довiку не хапатиме нiкого. Жовнiри всi розбiглися плайками - Коли вовки - най жиють iз вовками. А ви iдiть, трудящi, мирнi люди, На верховини - лиха вже не буде. Коли ж який чужинець удереться, Щоб пити вашу кров з живого серця, I ваших сил у битвi вже не стане, I запечуть глибокi смертнi рани - Тодi свого Чугайстера шукайте, I так мене, старого, викликайте: Течи,вода, долинами, Iди, бiда, глибинами У нетрини та хащини До вiчно© пропащини, А ти, старий Чугайстере, Заступнику i майстере Усiх чудес побажаних, - Почуй людей уражених. Заглянь у тi вiконечка, Де ждуть тебе, як сонечка, Зайди у тi хатиночки, Де кличуть щохвилиночки. Дихни живою силою Над ямою-могилою, Над свiжою та ранньою, Над вогневою раною. А вже зi мною вам не знать урону". Тодi Олеся хусточку червону Подарувала дiдовi за ласку. Юрасик. _ Бабусенько, як схоже це на казку. Бабуся._ Та нi, Юрасю, знають всi гуцули, Якi про давнi роки не забули. Ганя._ Бабусю, i тепер жи╨ Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер? Бабуся._ Й тепер жи╨ у брилах бiля рiчки, Де обiймають три малi смерiчки Старого бука край крутого плаю. Як треба, я хутенько вiдшукаю, Та й вам цей виклик треба пам'ятати. Прямо над галявиною вогнистим павуком промайнула блискавка, за нею ударив грiм: "Тр-р-ах, гу-гу-гу. Тра-а-ах, у-у!" I вiд того страшного удару розкололось, важко повисло небо, а з розколини гуком полилася вода. Вона заклекотiла по крутому схилу, i за якусь хвилину у мiжгiр'© зашумував, запiнився потiк, як той, що нiс та бив об скелi колись красуню Лесю. Студено стало. Гей, пора до хати. Та й пiдтопля╨ ганок люта злива. Ходiмо, най нам нiченька щаслива... Бабуся. з Ганею зникають за дверима. Юрасик на якусь мить залиша╨ться на ганку, вдивля╨ться в пiтьму ночi, з яко©, неначе iз глибини океану, випливають постатi могутнiх черемошцiв, хитрюще обличчя Горбини, виблискують списи i бартки жовнiрiв. I нарештi йому усмiха╨ться сам Чугайстер - сивий дiдусь iз червоною хустиною в руцi. Молода Смерiчка._ Бабуся й Ганя вже пiшли до хати, Чого ж лишився Юрця тут стояти? Та ще коли отак громище ляска. Столiтнiй Бук._ В його уявi ще зорi╨ казка. Поглянь сама. Либонь, на верховину Несе лихий неситого Горбину. Жовнiрiв скiльки!.. Й кожен з довгим крiсом. Зникають черемошцi помiж лiсом, А вдалинi iз хвилi Черемошу Чугайстер вийшов. Усмiшка хороша Юрасиковi серденько лоскоче. I хлопчик тихо щось квилить-шепоче. Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами, У нетрини та хащини До вiчно© пропащини. А ти, старий Чугайстере... Казковi привиди ляка╨ новий шалений удар грому. Юрасик, шепочучи слова Чугайстрового виклику, зника╨ в хижi._ На верховинi шумить, клекоче карпатська злива. Якi вони шаленi, карпатськi грозовi зливи!_ На галявину до хижi виходить високий партизан. Вiн ледве переставля╨ ноги, опираючись на автомат. Голова i груди наспiх перев'язанi бинтами, через якi ще проступа╨ кров. Iз розбитих чобiт стiка╨ вода. В його очах страшна тривога за щось безцiнно дороге i, мабуть, втрачене назавжди._ Партизан._ Вже день i нiч в нерiвному двобою Ворожий хвiст тягну я за собою. А де загони - нi в кого спитати, - Неначе раптом вимерли Карпати. П'ять тисяч верст пройшли ми по Вкра©н©, А ще такого не було, як нинi. Вiдбився я в горах вiд партизанiв Серед борiв густезних i туманiв. Скрiзь вороги, мов тi вовки голоднi. Не повернуся в з'╨днання сьогоднi I завтра теж - уже лиша╨ сила, Мене ворожа мiна пiдкосила, Валяють з нiг тяжкi, пекучi рани. А де ж загони, друзi-партизани?.. Вiн хилиться додолу, опираючись на причiлок темно© хижки. При спалаху блискавки помiча╨ слiди босих нiг на ганку. Недавно хтось зайшов до це© хати. Маленькi нiжки - значить, не солдати. Яка то радiсть! ╙ жива людина; Хоч дiд слiпий а чи мала дитина. Самотнiсть тяжча за тюремнi грати, В одинцi страшно жити i вмирати. Одне лиш слово рiдне найпростiше - I на душi зробилося б свiтлiше. А що, коли назустрiч автомати - У мене ж нi набо©в, нi гранати. Та все одно - три чисницi до смертi, Бiда - як дверi наглухо запертi. Тяжко ступаючи, партизан пiдходить до дверей, стука╨ спочатку тихо, а потiм сильнiше._ Прокиньтеся, якщо усi поснули. Пустiть, я свiй, не бiйтеся, гуцули. Аби узнали, що я з цього краю, Послухайте, я пiсню заспiваю: Карпати - край лiсiв та круч, Наш край красою славний. Гуцульський рiд орлин, могуч В трудi, в бою незламний. Тiльки сонце заiскриться, Легiнь при стременi, - Топiр з ковано© крицi, Крiсик на ременi. Молода Смерiчка. _ Вiн мертвий майже, ще й спiвати може!.. Столiтнiй Бук._ А рiдна пiсня всюди допоможе В тяжкiй бiдi, - говорять здавна люди. Молода Смерiчка. _ Йой, дiдоньку, нехай то правда буде. Я за життя боюсь героя цього. Столiтнiй Бук._ I я боюсь, та ще й не за одного, - За всiх отих, що гори i долини Пройшли, аби звiльнити верховини. Iз хати чу╨ться якийсь сполоханий шепiт, поволi вiдхиляються дверi, виходить бабуся. До не© щiльно туляться Юрасик i Ганя. В старечих тремтливих руках блима╨ свiчечка. Пострiляний, порубаний, небоже!.. Iди до хати, тут стоять негоже. Юрасю, Ганю, проведiть до лiжка, А я мерщiй внесу водицi з дiжки Та гой-трави запарю - легше буде. О, як тепер страждають нашi люди. Звiдкiль же ти, за що так битись мусив? Партизан За волю бивсь... Я партизан, бабусю. Бабуся, наблизивши свiчечку до самого обличчя партизана, розгляда╨ негаданого гостя, потому бiжить до погрiбника. Дiти обережно проводять партизана в хату. За ними уже й бабуся поспiша╨ iз вiдерцем води i сухою гой-травою. Бабуся._ Це партизан... Видать, мов Довбуш, мужнiй! Чи житиме - пострiляний, недужий... Тяжко зiтхаючи, бабуся заходить до хати. На галявинi якийсь короткий час безлюдно. Гроза вщухла, лише поодинокi краплини бубонять по гонтi._ Згодом в кiнцi галявини з'явля╨ться група фашистiв. По зволоженiй травi мига╨ вогонь лiхтарика, мабуть, вiдшуку╨ недавнi слiди._ Перший голос._ Куди вiн зник у цiй безлюднiй пущi? Другий голос._ Та ще й пiтьма, немовби чорна гуща. Перший голос._ За голову його сто тисяч мають дати. Другий голос._ А як не знайдем, нашi можуть зняти. Так само уперто освiтлюючи дорогу лiхтариком, фашисти зникають за рогом. На ганок виходять дiти._ Юрасик._ Коли солдати - зна╨ш, що казати? Ганя._ Аякже, знаю... Хто б не йшов до хати. Юрасик._ Оце герой - в казках таких нема╨. Ганя._ А скiльки вiн всього на свiтi зна╨. Ми будемо удвох ходить до школи, А я про те й не мрiяла нiколи. Юрасик._ I будем зватись юнi пiонери. Ганя. А що, як вiн помре у нас тепера! Юрасик. _ Нi, не помре... Он хтось iде до двору. Ганя._ Диви-диви, якi страшнi потвори. Юрасику, ой як я ©х боюся! Юрасик._ Не бiйся, хочеш, я i засмiюся. Ганя._ Облиш, облиш. Не треба нi словечка. Вони ж уже, дивися, недалечке. Давай втечем до лiсу пiд загати. Юрасик. _ Ми ж обiцяли хижку вартувати. Страшно гунулятам, ой, як страшно перед чужими озбро╨ними солдатами. Юрасик лише говорить, що засмiявся б, нi, тут не до смiху. Дiти туляться одне до одного i непомiтно для самих себе вiдступають пiд ганок. МолодаСмерiчка._ Говорить Юрця, нiби засмi╨ться, А в нього так серденько бiдне б'╨ться, Що вискочити ладне, розiрватись. Столiтнiй Бук. _ Гай-гай, коли вже Юрковi смiятись. Вiд чимало© групи фашистiв, що зупинилися край подвiр'я, вiддiляються двi постатi. Вони обережно наближаються до хижi, освiтлюючи дорогу лiхтариком. Картатi маскувальнi плащi промокли i незграбно стовбурча-ться на плечах, чоботи забовтанi в руду глину. Перший солдат. _ Не видно слiду - все розмила злива. Другий солдат. _ Не те що люди, i земля зрадлива До нас отут, куди не повернися. Он партизан в городi, подивися. Солдати разом iз двох автоматiв вiдкривають шалений вогонь по опудаловi, - аж клоччя iз нього летить. Пiд градом куль каска пада╨ на землю, i замiсть голови бiлi╨ гострий кiлок. Юрасик._ Та то ж опудало, щоб горобцiв лякати. Перший солдат._ А йди сюди, вовчисько тричi кляте! Гей, тут вас дво╨!.. Стiйте, руки вгору Кажiть, сюди приходив хто до двору? Юрасик i Ганя. _ Нiкого ми не видiли, солдати... Другий солдат. _ А в хатi хто? Мерщiй ведiть до хати. Юрасик._ А в хатi наша баба умира╨. У не© тиф... i лiкаря нема╨. Допоможiть, у вас е файнi лiки. Перший солдат._ Та пропадiть ви пропадом навiки. Ох, i залiзли ж ми з тобою в нору. Бери хоч курку - i мерщiй iз двору. Юрасик._ А курка теж у нас захворувала. ╞© бабуся з рота годувала, Бо так любила, мов дитя рiдненьке, Тепер не ©сть, не п'╨ оця рябенька, Усе лежить отут серед камiння. В сусiдiв теж повимерло пташиння Вiд тифу лютого чи, може, вiд холери. Нiхто не зна╨... Всюди мруть тепера. Другий солдат, який уже було схопив курку, мов ошпарений, кида╨ ©©, сто©ть якусь мить оторопiлий, потiм старанно витира╨ руки об плаща. Затим вийма╨ з кишенi пляшечку, облива╨ руки, хлюпа╨ собi на лице, на одежу. Другий солдат._ Ще сказано - послали нас до тилу! Не партизан, так тиф зведе в могилу, Чума, холера чи якась проказа. Усiх передушив би я вiдразу, А партизанiв драв би, мiй капрале. Перший солдат. _ Дивись, аби тебе не обiдрали. Земля i люди тут за партизана. Ходiм, а то потрапим до капкана. Другий солдат._ А де ж звiрята, дать би ©м приклада Перший сол дат Не зачiпай, можливо, тут засада. Ми й так iздуру шуму наробили - Горохове опудало убили. Про це нi слова серед наших друзiв: Смiятимуться, як iз боягузiв. Другий солдат. _ Ну, то давай пiдпалимо хатину. Перший солдат._ Ходiм, ходiм, бо буде куля в спину. Солдати, наче вислiдженi звiрi, крадучись, зникають з подвiр'я, тануть в iмлi. Гурт фашистiв, який спочатку з'явився край подвiр'я, зник ще тодi, як розвiдники зняли стрiлянину. Юрасик i Ганя з глибини ганку, де вони ховалися останнi хвилини, виходять на подвiр'я. Вони сполоханi, але радi._ Ганя. _ Пiшли, злякалися, ми обдурили файно. Юрасик._ Щось треба дiять, Ганночко, негайно. Великий чоловiк лежить у нашiй хатi; Недаром нишпорять цi нелюди проклятi. Ганя. _ Тихiше. Вернуть - будуть бити злiсно. Юрасик._ Тепер уже не вернуться, бо пiзно. I тифу налякалися до смертi. Вже не про них подумай-но тепер ти, Про партизана, що вiд рани гине. Бабуся, виходить iз хати, зупиня╨ться на ганку. Бабуся._ Мабуть, наш гiсть не проживе i днини. Пiшли?.. Ганя. _ Пiшли, бабусенько, йой, лютi. Бабуся. _ Бодай би потопилися у рутi. Вона щось шука╨ пiд стрiхою на ганку i знов поверта╨ться до хати._ Ганя._ Не проживе i днини, чу╨ш, Юрку? Скажiм бабусi, най зарiже курку. Вiн зголоднiв i тому так хвору╨, А як хороша страва запару╨, Пiдiйметься, по©сть, сильнiший буде. Юрасик._ Його двi кулi встрелили у груди, Живiт пробито, страва не поможе. Робить щось греба, так сидiть негоже. Дiти стоять запечаленi, мовчазнi. "Робити щось, дiяти треба!" - аж пече в маленьких голiвках i з болем вiдлуню╨ться в серденьках дитячих._ Стоять дiти, дивляться то на землю, то на небо. А небо поволеньки свiтлi╨. Грозовi хмари рвуться на шматки i, мов гурти овечок, розбiгаються за лiси на новi пасовиська. Над горами бiлi╨ край неба - то сходить мiсяць. Його ще не видко, але свiтлiша╨, свiтлiша╨ потроху на верховинi. А з тим i на душi нiби свiтлiша╨ поволi._ Столiтнiй Бук._ Чого вага╨тесь, шукайте допомоги, Хай не спиняють вас жахнi дороги. Молода Смерiчка. _ Що ти говориш, дiти повмирають. Столiтнiй Бук._ За праве дiло хай хоч серце крають. Я б на край свiту сам пiшов по лiки, Та жаль, корiнням врiс отут навiки. Сова._ А я за це й крилом кивнуть не хочу, - Лякливих краще криком заморочу. Столiтнiй Бук. _ Хiба збагнуть старiй лихiй Совинi Тi почуття, якi живуть в людинi, Що йде на бiй за щастя i свободу Сво╨© Отчини i рiдного народу. Юрасик._ А що, коли i справдi ╨ Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер? Я знаю плай, що йде до Черемоша, По нiм ходили з татом до Тимоша Зда╨ться, знаю, де висока брила, Про котру нам бабуся говорила. Ходiмо, Ганю, завтра пiзно буде. Ганя._ Та зараз нiч темнiсiнька повсюди, А я в пiтьмi, Юрасику, боюся. До того ж i розсердиться бабуся. Юрасик._ Вона про це зовсiм не буде знати. Ми зберемось i пiдемо вiд хати. Я покладу кресало у табiвку Та ще свою мережану денцiвку. Тут близько, ми й повернемось до ранку Не ходь у хижу, зберемось на i анку. Ганя. _ Нi, нi, Юрасю, пождем до свiтання. Бабуся (виходячи з хижi)._ Вже й не говорить, слабша╨ дихання Самi лиш очi пломенять, як свiчi. Гой-зiллячком його кропила тричi - Безсилi тут усi горянськi лiки. Чого ж це люди наче тi калiки Перед тупою смертною косою? Умре твiй брат - лиш ороси сльозою Могилу свiжу i ступай додому. А я б цьому синковi молодому Сво╨ життя вiддать не пожалiла, Але це виймеш серденька iз тiла. Та й що йому в мо©м старому серцi, Де капля кровi жеврi╨ на денцi. Йому по рiвнi серце Велет-Пана, Щоб вiчно билось в грудях партизана. Бабуся. замовка╨, нiби згадавши щось дуже важливе, бiжить за причiлок i поверта╨ться в хижу з листям в руцi. Ганя хоче ©© наздогнати, мабуть, спитати про щось, але Юрасик хапа╨ за руки, затриму╨. Юрасик._ Сестричко, чула, вiн уже вмира╨. Он i свiтання йде по небокра©. Ганя._ То мiсяць сходить, Юрцю, не свiтання. Юрасик._ Ходiмо швидше, кинь сво© вагання. Прога╨мось, а вiн померти може. I татовi Чугайсгер допоможе. Ганя._ I татовi?! То вже ходiм шукати. А зна╨ш, як Чугайстера гукати? Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами, У нетрини та хащини До вiчно© пропащини. Та знаю, люба Ганю, пам'ятаю. У снi скажу, коли хто запита╨. Давай iти. Ганя._ Ну, то й ходiмо, Юрцю, Не так i лячно, коли ми укупцi, Взявшись за руки, гуцулята простують до лiсу._ Вони якийсь час виднiються на схилi галявини, а потiм зникають за галуззям. Лиш чути, як Ганя повторю╨ слова Чугайстро-вого виклику, щоб не забути. Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами... Сова._ Аву-угу! Дорога в дугу Зiгнулася, зломилася, Малята заблудилися. ╞х душ-трава заляку╨, Над ними ворон кряка╨. За якусь хвильку ©© слова затихають. На небi зовсiм розiйшлися хмари i стало так свiтло, так ясно на верховинi, пю видко навiть слiди в прим'ятiй травi, слiди босеньких ди" тячих нiжок. Бабуся._ Заснув, i серце вже рiвнiше б'╨ться. Поклала я любисток бiля серця, Вiн освiжа╨ кров - давно те знаю. Це зiлля треба рвати серед маю, Пiд час грози... Агов, а де це дiти? Юрасю, Ганю, швидше в хату йдiте. Не чути!.. Боже!.. Це ще менi лихо. Хiба жартують?.. Нi, повсюди тихо. Юрасю! Ганю! Миттю йдiть до хати. Iз глибини лiсу доноситься далекою луною: "Ми рушили Чугайстера шукати!"_ Бабуся._ Йой, горенько! Скажiте, добрi люди!.. У хащинах i дикий звiр заблуде. Агiй, куди ви? Темно, бездорожн╨! Вернiтеся!.. Не можна так... Не мо-о-жна. Кида╨ться бiгти за дiтьми, але не витриму╨ стареньке серце. Лиш крок чи два - i бабуся, хапаючись за груди, пада╨. Молода Смерiчка. _ Померла сива горлиця в знемозi. Хто ж заспоко©ть дiточок в тривозi? Столiтнiй Бук._ Зцiлiть старенькiй серденько, Карпати, Не можна ©й сьогоднi умирати. Бабуся. лежить нерухомо, як мертва. А може, й справдi померла бiдна. Хiба знесеш стiльки всього жахного та в одну коротку лiтню нiчку. Нi, ворухнулася, звелась на руки важко-важко i шепоче. Бабуся._ Йой, дiтоньки, та що ж я наробила, Оманою довiрливих згубила! Бабуся. нерухомо дивиться в гiрську мiсячну далечiнь Молода Смерiчка. печально тулиться до Столiтньою Бука._ Над галявиною повiльно й урочисто пролiта╨ Золотава Птаха. Вона крилом торка╨ться сиво© бабусино© голови i вiдлiта╨ туди, де зникли дiти. Золотава Птаха (спiва╨)._ В громаддi камiннiм, В гнiздi соколинiм Родились орлятами ви. I крила простерши, На подвиг уперше Злетiли пiд регiт Сови. Я Птаха Злотава, - Звитяга i слава - За вами услiд полечу. У ночi тривожнi Лiси бездорожнi Надiями вам освiчу. Мужайтеся, дiти, Невтомно iдiте - Хай путь перед вами страшна. До щастя i волi, До свiтло© долi Смiливих виводить вона. _ ДIЯ ДРУГА_ КАРТИНА ПЕРША_ Рiвна полонина край гiрського рiдколiсся. Петляста стежина, яку ледь помiтно у високих травах, розходиться на два боки. То тут, то там поодинокi буки, смереки. Вони крислатi, густокроннi, бо зростали на просторi. А одна, найвища, мабуть, найряснiша, смеречина, з корiнням вивернута нiчною бурею, лежигь, простяга╨ сво╨ вiття до стежини, мов говорить: "Пiдведiть мене, я ще довго буду прикрашати цей край"._ Ясний, але досить студений ранок. З гiр на долину легеньким серпанком стiкають тумани, i там, де розрива╨ться серпанкова пелена, пiд сонцем спалахують роси, немовби тi краплини не з води, а з казкового горючого кришталю. Довкола усе таке чисте, буйне i соковите, яке можна зустрiти, мабуть, лише в щедротах карпатсько© природи. Навiть повалена бурею смерека ще довго не засохне, не помре, хапаючись за землю останнiми корiнцями._ На полонинку до роздорiжжя стежок виходять Юрасик i Ганя... Вони дуже стомленi, одежка аж до плечей зволожена росою. Проте на обличчях не видно смутку i страху, вони сяють збудженням i радiстю. Це, мабуть, тому, що пiсля тривожно© ночi настав свiтлий ранок i вже недалеко до Черемошу, до зустрiчi з добрим Чугайстром._ Юрасик._ Iзнов стежки розбiглися в два боки. Гiрськi пла©, неначе тi потоки, Розходяться галузками щомитi. Усi Карпати ними оповитi. По котрiй нам iти тепер, Ганнусю? Ганя. _ Не знаю... Але я вже не боюся. Це уночi лякалася до дрожу. Я прийняла за вiдьму дику рожу. Старi пеньки здавалися вовками Мiж травами густими i гiлками. А отодi, як щось в кущах шугало I ти дiстав кремiнчик та кресало Й почав кресати - я мов задубiла. Що то було? Юрас