лиця,
   Цитати з газетних статей,-
   Вже з тиждень вельможна столиця
   Святку╨ його ювiлей.

   Сьогоднi i я пiд землею,
   У шахтi, хоч змучений в дим,
   На святi його ювiлею,
   Як личить, зустрiнуся з ним.

   Я вирву з газети чи з книжки
   Його ювiлейний портрет,
   Приб'ю десь у шахтi, i нишком
   Зустрiнуся з ним тет-а-тет.

   Хоч раз у вiдплату за генiй,
   Що дав нам страшну Колиму,
   Я кров'ю сухотних легенiв
   Межи очi плюну йому.

   1952 - 1989

   Смерть тирана

   Од молдаванина до фiнна
   На всiх язиках все мовчить,
   Бо благоденству╨!..
   Тарас Шевченко

   I околiв божественний тиран,
   Создавший благоденствi╨ в Росi©,
   Але про це нiхто - вiд молдаван
   До фiннiв - навiть писнути не смi╨.

   Вiн заморозив душi i уста -
   Нiхто не вiрить в смерть його неждану,-
   На всiх язиках рабська нiмота
   I нинi ревно молиться тирану.

   I не один з тривогою в очах
   Завмер i жде, що вiн iще воскресне,-
   Нiхто не вiрить в смерть його, бо страх
   Нескоро в душах зрихлi╨ i скресне.

   За тридцять лiт жорстокостi його -
   Мiльйони жертв i зрадницьких розбо©в,
   Можливо, й Бог не вiда╨ того,
   Що той тиран у безумi нако©в.

   В його трунi волатиме ©х тiнь
   I ©хня кров, що ллялася рiкою,
   А вiчний крик зруйнованих святинь
   I в судний день не дасть йому спокою.

   Дарма, що вiн не вмер, а околiв,-
   Апологети сталiнсько© ери
   Ще довго в Нього будуть за рабiв,
   Глухi, немов заваленi печери.

   Вiн заморозив душi i уста -
   Нiхто не вiрить в смерть його неждану,-
   На всiх язиках рабська нiмота
   Мовчить - i мовчки молиться тирану.

   6 III 1953-1988

   Колимська весна

   Посвiтлiшали хмари, зiгрiтi весною,
   I над горами гливий туман посвiтлiв,-
   Вже й колимська зима не зда╨ться
   страшною,

   Зм'якла сила ©© - нi завiй, нi вiтрiв.

   Хоч ночами ще тиснуть морози i гори
   У снiгах, мов у бiлих кожухах, стоять,
   Але небо уранцi вже чисте й прозоре,
   Наче марля, протерлась його непроглядь.

   Вже тайга вiддалiк - у вiдтiнках
   смарагду,

   А повiтря таке - як столiтн╨ вино! -
   Жаль, що треба спускатися в каторжну
   шахту,

   Мов у прiрву - комiть головою на дно.

   I конати в тiй шахтi - живцем в домовинi,
   День у день - мiсяцями без сонця й тепла!..
   А весна ж не чека╨ - мина╨, i нинi
   Кожна мить мимо серця летить, як стрiла.

   Так незвично у свiтi - не стало тирана,
   I душа, наче крига, скреса╨ - весна,
   Навiть рейка, що дзвоном нас будить
   щорана,

   Не така вже тепер осоружна й страшна.

   1953 - 1988

   Розвiд


   Уже снiги розтанули, i серце
   Прокинулось - печальне i сумне.
   В неволi час невидимо несеться,
   Як вiтер, з нiг збиваючи мене.

   Воно й не дивно - каторжне знущання
   Й неситий голод випили снагу,-
   Я на розвiд збираюся щорання,
   Долаючи сухоти i цингу.

   Знемога тiло зводить, як судома,
   Так важко йду, немов на ешафот,
   Адже нiхто на каторзi, вiдомо,
   Не визна╨ нi втоми, нi сухот.

   Людська душа в терпiннi кам'янi╨,
   Даремно в нiй шукати спiвчуття,-
   Зда╨ться, вже нi крихiтки надi©
   Не залишилось в мене на життя.

   Але весна торкнулася до серця -
   I щось живе затьохкало в менi,
   Душа, як скрипка, зойкнула й, зда╨ться,
   Заплакала на порванiй струнi.

   1953 - 1988

   Могила


   Там, де виснуть, як мокрi мiшки, небосхили
   I, задумавшись, гори стоять навкруги,
   Ледь виднi╨ чиясь безпритульна могила,
   Мов сирiтка, загублена в дебрях тайги.

   Нi хреста, нi, як ставлять тепер, обелiска,
   Видно, хтось безiменний у нiй спочива,-
   На сторожi ©© лиш тоненька берiзка
   В узголiв'© сто©ть, як фiгура жива.

   Сотнi верст до найближчого селища в горах -
   Хто i звiдки прийшов, щоб знайти тут спочив?-
   Час його в та╨мницi присипав, як порох,
   Лиш могилу по ньому в тайзi залишив.

   Може, то втiкача iз тяжко© неволi
   Прийняла ця земля, ця могила проста,
   Бо кого б ще могли на глухому роздоллi
   Поховати отак - без огради й хреста?

   Хоч би номер його особово© справи
   Залишив хтось у пам'ятi - бiль у сльозi! -
   Нi слiдочка нема - лиш камiння i трави
   Облягають ©© в цiй дрiмучiй тайзi.

   А берiзка росте. I ще довго ростиме!
   Шелестить над могилою листям сво©м...
   Може, так десь лежать i його побратими,
   Що колись посадили берiзку над ним.

   1953 - 1988

   Невольницька пiсня

   Полинула пiсня пiд звуки гiтари -
   I пружно забилось у серцi життя,-
   Я чую його непокiрнi удари,
   Що будять в неволi святi почуття.

   А пiсня, мов чайка, i квилить, i плаче,
   Пiд стогони струн повiда╨ менi
   Про те, як живi запорожцi, неначе
   В могилi, лежать в пiдземеллi на днi.

   Схиляються верби, задивленi в воду,
   I йдуть козаки у визвольний похiд,-
   Не пiсня - а бiль невмирущого роду,
   Що волi шука╨ навпомацки, вбрiд.

   Я бачу в тiй пiснi i битви, i орди,
   Розвiянi прахом, i в'язнiв з-за грат,-
   До самого серця доходять акорди
   Козацького маршу, що зве, як набат.

   У кожному звуцi живе Укра©на -
   Високi могили й широкi степи,
   I мати, що мовчки ста╨ на колiна,
   Неначе блага╨ когось: заступи!..

   А пiсня, мов чайка, що квилить у полi,
   Вита╨ над табором - скоро вiдбiй,-
   Ще мить - i розiйдуться в'язнi поволi,
   Втираючи сльози в глибокiй журбi.

   1953 - 1988

   * * *

   Невдовзi гори знов зазеленiють,
   Прокинуться за рiчкою лани,
   Та марно я, лелiючи надiю,
   Неначе волi, ждатиму весни.

   Вона мене в неволi не зiгрi╨,
   Не усмiхнеться й покрадьки менi,
   Лиш цяткою нiмо© ностальгi©
   Замиготить - i зникне вдалинi.

   1953 - 1988

   Карцер


   Як домовина - темна i страшна
   Ця камера в два метри довжиною,-
   Зроблю лиш крок - i вже передi мною
   Сто©ть стрiмкою кручею стiна.

   Анi стiльця, нi нар - лише з вiкна
   Квадратик свiтла пада╨ i грою
   Тонесенького спектра, мов стрiлою,
   Могильну тьму i тишу протина.

   Ця камера - страшнiша домовини.
   Як тяжко в нiй, не чуючи провини,
   Каратися, зацiпивши уста!

   Мовчу - як мертвий, скаржитися всу╨,-
   Нiхто мо╨© скарги не почу╨:

   У кого сила - в того й правота.

   1954 - 1988

   Рiздво


   Стемнiло - скiнчилася денна робота,
   Вже й свiтло на табiр упало, як шок.
   Я на нiч в барак, мов у рот кашалота,
   Як завжди, з глотою розводу прийшов.

   Стою коло печi, наставивши руки,

   А пiч лиш димить - нi вогню, нi тепла,

   I нiчим обмити ©дко© пилюки,

   Що в шахтi всi фiбри забила дотла.

   Сяк-так сполоскав ©х у пригорщi снiгу,
   Утерся й, одбувши вечерю, прилiг,
   Аби вже нарештi про денну кормигу
   Забути - й заснути, не чуючи нiг.

   - Сьогоднi ж Рiздво,- хтось зiтхнув
   мимоволi.


   - Рiздво,- донеслося, немов з-пiд землi.
   Те слово iз серця звалилося - й долi
   Упало, розбившись на болi й жалi.

   I рухнули спомини - важко, мов скелi,
   Засипали в серцi рiздвяне тепло,
   Що, наче даремне волання в пустелi,
   До самого ранку нестерпно пекло.

   1964-1988


   Життя


   Я пiзнавав життя в полонi ностальгi©,

   В тужбi за волею, у вогнищi сухот,-

   Як потопельник, плив iз каменем на ши©,

   Тонув i виринав, зацiплюючи рот.

   Минали днi й роки -
   я плив за течi╨ю,

   Дивився на красу й на обшир Колими,
   Я день i нiч тужив за рiдною землею,
   Забутий усiма - i Богом, i людьми.

   Я подумки iшов у гори - вище й вище,
   Я молодiсть з-за гiр душею визирав,-
   Мо╨ життя було - як чорне попелище,
   Але мiй дух, однак, у ньому не вмирав.

   Якщо здоровий дух -
   здоровим буде й тiло,

   Я гартував його в страшних концтаборах,
   Нiчого, що життя на попiл перетлiло,-
   Мiй дух iз попелу вiдроджувавсь, як птах.

   I хоч мо╨ чоло - пооране, суворе,
   Хоч змучене лице, та погляд молодий,-
   Ще почуття в душi розбурхане, як море,
   Немовби я не знав нi горя, нi бiди.

   Якби мене спитав хтось пещений i ситий,
   Чи варто жити так, як я - на Колимi,
   Я б вiдповiв йому,
   що краще вiк прожити

   На каторзi, нiж день - в духовному ярмi.

   Я жив не так, як вiн, що знав лиш насолоду
   И усе життя в страху догоджував усiм,
   Немов бездушний черв, не чув страждань народу,
   Безрiдний i чужий йому, як анонiм.

   Нi, я не скнiв - я жив, хоч часто в очi смертi
   Дивився й кров'ю в них плював у забуттi,-
   Я пiзнавав життя в бездушностi одвертiй,
   Але нiколи ©й не кланявся в життi.

   1954-1988


   Матерi


   "Жди меня, и я вернусь".
   К. Симонов

   Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
   Жди у жорстоку добу,-
   Доки ти ждатимеш - я не загину,
   Я переможу судьбу.

   Жди, хоч недоля нас тяжко кара╨,
   Жди у терпiннi, в сльозах,-
   Я крiзь розлуку i вiдстань безкраю
   Лину до тебе, як птах.

   Жди серед ночi - до самого рана,
   Жди - чи зима, чи весна,-
   Може, якраз я прилину й неждано
   Стукну у шибку вiкна.

   Жди на Великдень, коли розговлятись
   Будеш з малими дiтьми,-
   Може, i я завiтаю на свято,
   Наче воскреслий з тюрми.

   Жди й на Рiздво - не зневiришся, мамо,
   Жди - не давайся журбi,-
   Може, я пошепки з колядниками
   Заколядую тобi.

   Жди ненастанно - у дощ i в погоду,
   Жди в хуртовину й жару,-
   Я повернуся до рiдного роду
   И сльози тобi обiтру.

   Жди, хоч почу╨ш, що я вже в могилi,
   Не подавай за впокiй,-
   Я тобi вогником на небосхилi
   Сятиму в пiтьмi тяжкiй.

   Жди: що б не сталось - я вирвусь з неволi,
   Жди з-пiд землi й з-пiд води,-
   Я переможу всi муки i болi,
   Тiльки ти жди мене, жди!

   1954-1988



   Матерi


   "Жди меня, и я вернусь".
   К. Симонов

   Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
   Жди у жорстоку добу,-
   Доки ти ждатимеш - я не загину,
   Я переможу судьбу.

   Жди, хоч недоля нас тяжко кара╨,
   Жди у терпiннi, в сльозах,-
   Я крiзь розлуку i вiдстань безкраю
   Лину до тебе, як птах.

   Жди серед ночi - до самого рана,
   Жди - чи зима, чи весна,-
   Може, якраз я прилину й неждано
   Стукну у шибку вiкна.

   Жди на Великдень, коли розговлятись
   Будеш з малими дiтьми,-
   Може, i я завiтаю на свято,
   Наче воскреслий з тюрми.

   Жди й на Рiздво - не зневiришся, мамо,
   Жди - не давайся журбi,-
   Може, я пошепки з колядниками
   Заколядую тобi.

   Жди ненастанно - у дощ i в погоду,
   Жди в хуртовину й жару,-
   Я повернуся до рiдного роду
   И сльози тобi обiтру.

   Жди, хоч почу╨ш, що я вже в могилi,
   Не подавай за впокiй,-
   Я тобi вогником на небосхилi
   Сятиму в пiтьмi тяжкiй.

   Жди: що б не сталось - я вирвусь з неволi,
   Жди з-пiд землi й з-пiд води,-
   Я переможу всi муки i болi,
   Тiльки ти жди мене, жди!

   1954-1988



   Невольницi


   Колони й колони -
   в нiмiй чужинi,
   Знеможенi й гнанi, iдуть крiзь хуртечi,
   Iдуть i не чують, як зори стальнi,
   Неначе багнети, впиваються в плечi.

   I снiг, забиваючи дух, як вогонь,
   Пекельно сiче в обмороженi щоки,
   Мороз, мов на©зник, примчавши вдогонь,
   Бере ©х в обiйми i мучить жорстоко.

   Прийшли на роботу - лопати й ломи,
   Гризи хоч зубами цю вiчну мерзлоту!
   А вiтер кружля╨ у танцi зими
   I б'╨ ©х навiдлiг до сьомого поту.

   Надсадно довбуть, мов надгробки сво©,
   Ця вiчна мерзлота -
   твердiша за камiнь,-
   Довбуть i тужливо у рiднi кра©
   Не раз, замерзаючи, линуть думками.

   Так хочеться ©м хоч на хвильку, на мить
   У рiднiй хатинi край грубки завмерти,
   Почути, як в тiло тепло струменить,
   Як тануть у ньому сибiрськi замети.

   Та марнi бажання -
   лиш вiтер гуде
   I гупають ©хнi ломи та лопати,-
   Як важко ©м дихати й з хрипом грудей,
   Задихавшись, землю весь день колупати!

   I в'яне в неволi дiвоча краса,
   Грубiють ©х нiжнi спрацьованi руки,
   Жiночiсть - i та поступово згаса,
   Немов кам'янi╨ з нiмо© розпуки.

   I голод пiд серцем ©х смокче, як спрут,
   I холод нахабно хапа╨ за груди...
   ...Колони й колони - мiльйони ©х тут,
   Невинних, iдуть пiд конво╨м - в нiкуди.

   1954 - 1988

   * * *

   I в'яне в неволi дiвоча краса,
   Грубiють ©х нiжнi спрацьованi руки,
   Жiночiсть - i та поступово згаса,
   Немов кам'янi╨ з нiмо© розпуки.

   I голод пiд серцем ©х смокче, як спрут,
   I холод нахабно хапа╨ за груди...
   ...Колони й колони - мiльйони ©х тут,
   Невинних, iдуть пiд конво╨м - в нiкуди.

   1954 - 1988
   * * *

   Дивлюсь на небо - сiре, однотонне,
   Як i життя в неволi, i менi
   Той сiрий колiр десь у глибинi
   Душi лежить i каменем холоне.

   Тут сонце й те - лиш вигляне i тоне
   Мов у безоднi. Хмари - крижанi,
   А гори - мертвi. Тут i навеснi
   Усе безбарвне, знидiле i сонне.

   Ще й огорожа з дротом навкруги...
   Яко© треба мужностi й снаги,
   Щоб вижити в цiй каторжнiй юдолi!

   Я десять кiл у пеклi перейшов,
   Але живу - i мрiю про любов,
   Живу, хоч, може, й плачу мимоволi.

   1954-1988


   Безсоння


   Солодка дрiмота, мов стомлена мати,
   Проводить рукою по вiях мо©х,
   А серце, що зроду не вiдало втiх,
   Товчеться - й не хоче нiяк засинати.

   Дарма, що навколо - i темiнь, i грати,
   Що сон вже пiвсвiту давно перемiг,
   Воно безоглядно пiшло б i на грiх,
   Аби хоч краплину кохання пiзнати.

   Та марно воно вибива╨ться з сили:
   Куди не пiткнеться - колючi дроти,-
   Чи ж можна у клiтцi пiднятись на крила?

   Нi, мабуть, вiд себе йому не втекти,-
   I б'╨ться, i рветься воно з темноти -
   Куди? - i самому збагнути несила.

   1954


   * * *

   Я без любовi нидiю i гину,
   Закинутий в холодну чужину,
   Мабуть, я в тому холодi й засну,
   Не вiдiгрiвши серця до загину.

   Я дотепер пiзнав лише полинну
   Гримасу долi - каторгу страшну:
   Без просвiтку i спочиву тягну
   Тягар життя, як воза в хуртовину.

   Лiта, немов поваленi хрести,
   Вростають в душу болем самоти -
   Я до землi згинаюся пiд ними.

   Але iду. Не падаю. Несу.
   В любовi я сповiдую красу -
   Вона мене до вiку берегтиме.

   1954-1988


   Колюче плетиво дротiв

   Мо©й дружинi

   1


   На Колимi, де урвища i скелi
   Змагаються з потугою вiтрiв,
   Я так тебе негадане уздрiв,
   Як подорожнiй - рiчку у пустелi.

   I посвiтлiли темнi акварелi
   Колимських кра╨видiв, посвiтлiв
   Мiй тужний погляд - вiдсвiт почуттiв,
   Тугих, як струни на вiолончелi.

   Ти провiдною зiркою менi
   Засяяла в неволi й освiтила
   Мо╨ життя i свiт на чужинi.

   Той свiт покритий темрявою, мила,
   Вона менi страшнiша, нiж могила,-
   Якби не ти - я згинув би у нiй.

   2


   Ми всi про щастя мрi╨мо в коханнi,
   Хоча воно й примарне, як мара,-
   Дивлюсь на нього -
   й серце завмира,
   Ачей же ми обо╨ безталаннi.

   I вже довiку, цькованi i гнанi,
   Мов витуренi з рiдного двора,
   Не знаючи нi щастя, нi добра,
   Ми будем снити ними в завмираннi.

   Колючий дрiт. Неволя. Колима.
   А ми шука╨м щастя крадькома,
   Щоб хоч на мить зустрiтися очима.

   Нi пари з уст - бентежнi й мовчазнi,
   Хова╨мо кохання в та©нi:
   За нього тут карають невмолимо.

   3


   Давно вiд тебе вiсточки нема,
   Я записки як в прiрву посилаю,-
   Нiмим чеканням змучений до краю,
   Вже й сумнiви збираю крадькома.

   Нестерпна туга душу обiйма,
   Куди вiд себе дiтися - не знаю,
   Я, наче грiшник, вигнаний iз раю,
   В тяжкiй розпуцi ©м себе ©дьма.

   Нi, я ще так не мучився, зда╨ться,
   Я вiдвертаю спогади вiд серця,
   Неначе гострi кулi чи списи.

   А сумнiви - нема вiд них одбою.
   Невже так пильно стежать за тобою,
   Що й голосу менi не подаси?..

   4


   Як диких коней в упряжi - насилу
   Я стримую шаленi почуття,
   Я не боюся смертi, хоч життя
   Мене ще так нiколи не п'янило.

   Узапертi кохання - як горнило,
   Само в собi згоря╨ без пуття,-
   Я в снi - i то не маю забуття,
   Немов у пеклi мучуся безсило.

   Куди не гляну - вишки i дроти,
   Але до них не можна пiдiйти,
   Хiба за мить до смертi - у вiдча©.

   Тут кожний день - як вирок на судi.
   Якщо терпець увiрветься - тодi
   Той вирок, мабудь, куля увiнча╨.

   5


   Я був на попiл серцем перетлiв,
   Чекаючи обiцяно© стрiчi,
   А ти немовби в iншому сторiччi
   Жила, забувши мову почуттiв.

   Здавалось, я навiк осиротiв,
   Готовий, не задумуючись, двiчi
   Пiти на смерть, щоб глянути у вiчi
   Тобi хоча б крiзь плетиво дротiв.

   Адже любов, закована у пута,
   Стократ солодша й тяжча, нiж покута,-
   Я мучився за мертвих i живих.

   Коли ж, нарештi, зболена, мов знята
   З хреста, прийшла, впросивши вартових,
   Збагнув, що ти - нi в чiм не винувата.

   6


   Твiй поцiлунок - з присмаком вина:
   Лише пригубив краплю - й мимоволi
   Сп'янiв, немов, ослабнувши в неволi,
   Я повний келих вихилив до дна.

   Забув про бiль, що душу розпина,
   I про безправ'я в каторжнiй сваволi,-

   Я в мить блаженства - день на
   видноколi

   Спинив, здавалось, наче скакуна.

   Коротка мить - i мусимо прощатись,
   На те воно й побачення, щоб радiсть
   Побачити й оплакати живцем.

   I знов неволя - темна, як могила.
   Ти з поцiлунком в пам'ятi лишила
   Лиш присмак болю, тихого, як щем.

   7


   Барак, нiчне освiтлення, i нари,
   I сплячi в'язнi - царство кам'яне;
   В кошмарах сну хтось iнодi зiтхне
   Чи засмi╨ться, звикнувши до кари.

   I знову тиша. Думи, як примари,
   Обсiли й мучать сонного мене.
   Уже за пiвнiч. Скоро калатне
   Дзвiнок "пiдйому" - й скiнчаться
   кошмари.


   Я жду його - як просвiтку, ачей
   Ти нi на мить не йдеш менi з очей,
   Немов у снi, ввижа╨шся крiзь грати.

   Який контраст - неволя i любов!
   Я падаю пiд ношею оков,
   То ще й любов'ю треба покарати.

   8


   Коли мене на розстрiл поведуть
   (Це може статись в будь-яку хвилину),
   Я подумки побачу Укра©ну,
   Що вже на смерть засуджена, мабуть;

   Побачу кров на шальках правосудь
   (Хай бачить Бог!), пролиту безневинно,
   I суть життя, i та©нство загину,
   И твою любов, непiзнану, як суть.

   Побачу все, i щастя iлюзорне
   Мене сто©чним споко╨м обгорне:
   Я мучився, одначе - недарма.

   I, закiнчивши власну одiссею,
   У свiт, з якого виходу нема,
   Пiду, зiгрiтий нiжнiстю тво╨ю.

   9


   Важке тво╨ життя: Бутугичаг,
   Цинiчнi жарти, й лютi холоднечi,
   I безпросвiтний смуток, що, до речi,
   Ще й дотепер просвiчу╨ в очах.

   I вiчний бiль приреченостi, й страх,
   Що мимоволi стиску╨ за плечi,-
   Ти вся в собi - як в келi© чернечiй,
   Не знаю, як твiй дух ще не зачах.

   Я не лише коханням i журбою,
   А й кревним болем зв'язаний з тобою,
   Несу його у серцi, як i ти.

   Тво╨ життя - як запис в протоколi.
   Чи зможу я, конаючи в неволi,
   Тобi хоч краплю щастя принести?..

   10


   Воно само, те каторжне кохання,
   Прийшло до нас - нiкого не кляни,
   Нема у ньому нашо© вини,
   Благослови його хоч на прощання.

   Ти вiд'©жджа╨ш завтра - це остання
   У нас розмова... Боже, сохрани
   Тебе в тяжкiй дорозi з чужини -
   Юдолi слiз i вiчного страждання!

   Востанн╨ усмiхнись менi - й прости.
   Забудь навiк i вишки, i дроти,
   Як можеш, то й мене забудь, кохана.

   А я - нема тут вибору менi -
   Сховаюся в сво©й самотинi,-
   Така вже в мене доля безталанна.

   1954-1989


   * * *

   Я сам-один у камерi кромiшнiй,
   Немов живцем похований в трунi,
   Вже надi мною, мабуть, i ввi снi
   Не зглянеться нi доля, нi Всевишнiй.

   Перебираю спомини й невтiшнi
   Тюремнi думи - холодно менi,-
   Надворi дощ, i краплi по вiкнi
   Повзуть, немов комахи дивовижнi.

   Дивлюсь на них знiчев'я - i мовчу.
   Тут можна лиш мовчати досхочу
   I думати, не тямлячи нiчого.

   Така страшна манколiя - хоч плач,
   Хiба що часом вiчко наглядач
   Пiднiме - й стрiлить поглядом крiзь
   нього.


   1964-1989


   * * *

   I днi, i лiта пропливають поволi,
   Як хмари осiннi - холоднi, сумнi,-
   Сухоти, як шашелi, точать в неволi
   Застудженi груди i душу менi.

   Мабуть, у снiгах, за пiвсвiту вiд дому,
   Я стомленi очi навiки зiмкну,
   Сховаю в могилi, не знаний нiкому,
   I каторжну долю, i пiсню гiрку.

   Без волi та пiсня не пiде мiж люди,
   Та пiсня пiд серцем у мене засне,-
   Нiхто не почу╨ ©© - не осудить,
   Хоч, може, нiхто й не згада╨ мене.

   1954-1988


   Буря


   Над гiрським пiвнiчним кра╨м
   Б'╨ться буря об вершини,
   Ви╨, наче в темних штольнях,
   В межигiр'ях i ярах,
   Рве гранiтнi дикi скелi,
   Де лежать без домовини
   Бiлi костi тих бездольцiв,
   Що померли в таборах.
   I рiчки з-пiд рук у бурi,
   Мов акули зголоднiлi,
   Перехоплюють тi костi
   I тiкають в океан;
   Мчать щодуху, нiби знають,
   Що кати у божевiллi
   Не спускають злого ока
   Навiть з праху каторжан.
   I, немов човни об кручi,
   Тi скелети круточолi,
   Налiтаючи на рифи,
   Трощать ребра й черепи.
   Але буря невгамовно
   ╞м спiва╨ пiсню волi,
   Кличе ©х на Укра©ну,
   В рiднi села i степи.
   Та не чують того спiву,
   Божевiльного, страшного,
   Нi нещаснi ©хнi дiти,
   Нi самотнi матерi,
   Бо вони в гiркiй печалi,
   Ревно молячись до Бога,
   Чують лиш нiмий неспокiй -
   Тихий подзвiн на зорi.
   То не буря - панахида.
   Я не вперше чую в горах
   ╞© пiсню - пiсню волi
   Над пожовклими кiстьми,-
   Може, так, замордувавши,
   I мене десь лютий ворог,
   Як помру, без домовини
   Кине в прiрву Колими.

   1958-1988



   Снiг


   Пухкий снiжок, мов клаптиками вати,
   На мокру землю стелиться до нiг,
   А день такий, що тiльки сумувати,
   В нiмiй журбi вiтаючи той снiг.

   Дивлюсь на гори - щойно зеленiли
   I вже немовби в саванах стоять,-
   Так, як i ми, дочасно посивiли,
   Закутанi в кромiшню непроглядь.

   Та ми давно забули про волосся,
   Як i про скиби зморщок на чолi,-
   Вже стiльки мук знести нам довелося,
   Що й гiр з-за них не видно вiддалi.

   Тi муки не минулися нiкому,
   Усi на вигляд немiчнi й старi,-
   Якби ми повернулися додому -
   Нас не пiзнали б рiднi матерi.

   Подивишся - три чисницi до смертi,
   Ачей же всi замученi живцем,
   I тiльки нашi погляди упертi
   Горять так само - гнiвом i вогнем.

   Душа в неволi нiби не старi╨,
   Витаючи за межами життя,-
   Ось випав снiг - i щось у нiй свiтлi╨,
   Щось невiдоме, наче вiдкриття.

   А снiг iде й, мов клаптиками вати,
   На голу душу пада╨ менi,-
   Бараки, дрiт - аж страшно сумувати,
   Вiтаючи той снiг - на чужинi.

   1955-1988


   * * *

   Хтось за стiнкою в камерi тихо спiва,
   Вилива╨ сво© затамованi болi,
   Та приглушена пiсня в бездушнiй неволi,
   Як молитва, з душi добува╨ слова.

   I бринить у менi, як туга тятива,
   Його туга за волею - я мимоволi
   Чую в нiй безталання i власно© долi,
   Видно, всiм у неволi так тужно бува.

   Вiн стривожив мене, наче крик побратима,
   Я крiзь стiнку ловлю його образ очима,
   Я i пiснею й ним переповнений вщерть.

   Чути: кру!.. в чужинi... заки море...-
   Аж плаче,
   Кра╨ серце й менi... О незнаний спiваче,
   У неволi та пiсня - сильнiша за смерть.

   1955-1988


   Концтабiр iм. Белова

   Холодний край. Концтабiр. I навколо
   В два чоловiчих зрости - частокiл.
   Недремнi вишки й поверх частоколу
   Колючий дрiт, натягнутий навкiл.

   То свiт людського розпачу i втоми,
   Юдоль терпiння й злого торжества,-
   Тут все навколо мертве й нерухоме,
   Природа й та, зда╨ться, нежива.

   I ми, худi й голоднi до нестями,
   Приреченi тут гинути в журбi,
   Самi собi зда╨мося мерцями,
   Хоча про це й не кажемо собi.

   Ми, як дерева, зрубанi на дрова,
   Звика╨мо до смертi взапертi,
   Адже концтабiр iменi Белова
   Живими нас хова╨ в забуттi.

   1955-1988


   Розпука


   Серед гiр i заметiв Колимського краю,
   Де морози у зашпори й душу беруть,
   Вже сiм лiт я задарма в неволi караюсь,
   Вiсiмнадцять попереду ждуть.

   Та неволя, мов п'явка, припала до серця,
   День i нiч по краплинi висмокту╨ кров,-
   Не дiждуся, коли вона врештi нап'╨ться
   I хоч мертвого звiльнить з оков.

   Не дiждуся, коли вже для певностi в тому,
   Що помер я, навилiт прохромлять мiй труп
   I бездушно у горах зариють потому,
   Не прикривши й розтулених губ.

   Це, звичайно, розпука, та все ж я свiдомий,
   Що вiд смертi мене тут нiхто не спасе,-
   Як помру - на могилi поставлять мiй номер:
   "О - один - дев'ятсот тридцять вiсiм" -
   i все.

   1955-1988


   Прощання


   Так довго ми плiч-о-плiч прожили,
   Караючись у каторжнiй сваволi,
   Що вже й до горя звикли мимоволi,
   Як до ярма - спарованi воли.

   З усiм уже й змирилися самi,
   И збраталися: без дружби тут -
   могила,-

   Ця дружба нас ╨днала й боронила
   Вiд всяких лих та зла на Колимi.

   Ми, як брати, зрiднилися - i ось
   Негадано (життя несповiдиме)
   Прийшла пора прощатись, побратими,
   Що ж, сядемо гуртом - i простимось.

   Останнiй раз, хоч подумки, в гуртi
   Помолимось за нашу Укра©ну
   I чашу мук доп'╨мо непоклiнно,
   Як той, що був розп'ятий на хрестi.

   Дарма, що можновладцi нас, немов
   Па ка©рському базарi, розлучають,-
   Ми простимося мужньо, без одчаю,
   Як прийнято в неволi: - Будь здоров!

   Нiхто нас тут не вирядить у путь,
   Не скаже нам: "Щасливо© дороги!" -
   На волю - й то во iм'я остороги
   Нас пiд конво╨м, мабуть, поведуть.

   1955-1988



   Повернення

   Як нещасний старець, у сухотницькiй зморi,
   Збайдужiлий до свiту й свого майбуття,
   Я з неволi, немов з катастрофи на морi,
   Повернувся, уздрiвши загробне життя.

   Я вже був примирився iз вироком долi,
   З тим, що руки на грудях в неволi складу,
   Вже й нiколи не снив, що в родинному колi
   Рятiвне забуття, як в нiрванi, знайду.

   Може, лиш материнська любов i тривога,
   Бiль ©©, що у серцi хрестом кам'янiв,
   Умолили, власкавили долю i Бога,
   Щоб на милiсть до мене змiнили свiй гнiв.

   I звершилося ©х милосердя: можливо,
   Я на те й не помер, щоб звершилось воно,-
   То нiчого, що вже маловiри нi в диво,
   Нi у боже знамення не вiрять давно.

   Я немовби воскрес, повернувшись додому
   (По-домашньому пахне березовий дим),
   Але трудно повiрити навiть самому
   В те, що я повернувся з неволi - живим.

   1956-1988



   * * *

   Неначе птах з ключами журавлiв,
   Нежданий спогад з пiвночi прилинув,
   Торкнувсь менi до серця - й на хвилину
   Зашерхлий бiль у ньому розбудив,

   I пасма гiр в покровах снiгових,
   I вартових, що ревно стерегли нас,
   I крик тужби, важко©, мов цеглина,
   В якiй ще жар погаснути не встиг.

   Збудив усе той спогад - i, як птах,
   Десь коло серця крикнув мимоволi,
   Немов привiт з далеко© неволi
   Принiс менi - й розтанув на очах.

   1956


   Вербовий цвiт

   1


   Недавно ти була ще молодою,
   А вже сто©ш похилена й сумна,
   Як та верба,
   що гнеться над водою
   I срiбним цвiтом вiття запина.

   Сто©ш - i сльози капають у воду,
   I боляче тремтять тво© уста...
   Чогось i вiтер жалiбно заводить,
   I крик гусей iз цвiтом облiта.

   Далеко все:
   i молодiсть, i муки,
   Тяжкi етапи, голод, Колима,-
   Нема уже нi чорно© розпуки,
   Анi жаданих радощiв нема.

   Усе, як цвiт, осипалось безслiдно
   I час його давно позамiтав...
   Чого ж ти так стривожено поблiдла?
   Дивись: то гуси падають на став.

   2


   Пiди й хоч трiшечки засни,
   Приспи настирливi гризоти,
   Ачей же ©х перебороти
   Нiхто не зможе й до труни.

   Ти спала в клопотах з лиця:
   То хлiб, то лiки, то оплати,-
   Усi митарства перейшла ти,
   А злиднi мучать без кiнця.

   То через мене ти, мабуть,
   Тi муки зносиш безневинно,-
   Мо© сухоти в домовину
   Обох нас, мабуть, покладуть.

   А тиша тягнеться, як нить.
   Вже перша ночi продзвенiла.
   Твоя усмiшка омертвiла,
   Як гляну - душу кам'янить.

   Пiди й забудься хоч у снi,
   Покинь ту каторжну роботу,-
   Вона зведе тебе достоту
   Так, як колись на чужинi.

   Побережи сво╨ життя,-
   Ти чу╨ш? - третя пролунала!
   А ти й на мить ще не здрiмала,
   Припавши мовчки до шиття.

   3


   Ми йшли в поля дорiжкою вузькою.
   Вечiрнiй вiтер бiгав по вiвсi.
   Краса благословенного спокою
   Зiйшла на нас в усiй сво©й красi.

   За кроком крок - навпотемки у полi.
   Стелилася i тиша, i спориш.
   Я чув, як ти вiд щастя мимоволi,
   Немов струна вiд дотику, тремтиш.

   Вже нiч на небi вишила узори,
   Здавалось, час, як паводок, тече,
   А ти iшла й, шукаючи опори,
   Довiрливо спиралась на плече.

   Щось незбагненне душi огортало,
   Ми чули тiльки музику вiвса,
   Ми йшли - немов здавались на поталу.
   Сiяли зорi. Падала роса.

   4


   Утихомирились печалi,
   Вляглися в серцi сум'яття,
   I спокiй - човен на причалi -
   Колише нинiшн╨ життя.

   Вже далеч, променем залиту,
   Ти вiльно можеш обiйти,
   Не заступають круговиду
   Колимськi сопки i дроти.

   По рiднiй вулицi музично
   Стукочуть гострi каблучки,-
   Iдеш, притиснувши незвично
   Тепло сповито© дочки.

   Iдеш, задумана i сива,
   Контрастом - первiстка мала,-
   Мабуть, тому ти i щаслива,
   Що з нею молодiсть знайшла.

   1969-1989



   * * *

   Я жду чогось - якихось перемiн,
   Хоч змiни обстановки чи погоди,-
   Моя душа пiдводиться з колiн
   I тягнеться до рiдно© природи.

   Але нема нi вражень, нi думок,
   Я в порожнечу тягнуся рукою,-
   Застiй життя, мов плiснявий ставок,
   Тхне мертвою задухою спокою.

   Я жду чогось - хоч давнього листа,
   Хоч вiсточки - яко©сь перемiни,-
   Перебираю по думки лiта,
   А день за днем, як листя, облiта,
   В мо©й душi так б'╨ться самота,
   Як билася у камерi - об стiни!

   1958


   Пiлiгрим


   З погiдними думками на чолi
   Я йду собi ходою пiлiгрима,
   Iду, хоч очi - гострi, мов шаблi,
   Услiд мене просвердлюють незримо.

   Iду й дивлюсь на сонце, на сади
   (Звикають же, бува╨, й до отрути),
   А що в мо©й душi - не доведи
   Того нiкому й подумки вiдчути.

   1968



   * * *

   Коли в житт╨вому циклонi
   Знемога душу обiйма
   I думи - зморенi i соннi,
   Ти йдеш - i пада╨ш сторчма...
   Ти сам-один, i снiгом суне,
   Проте iди,
   iди,

   iди,

   Хоч снiг зневiрою i сумом
   Завiю╨ тво© слiди!
   Iди й не думай про негоду,
   Iди - на зло холоднiй млi,-
   Не стане сил - позич в народу,
   Позич у рiдно© землi.
   Iди в обiйми завiрюхи,
   Iди наослiп - крiзь югу,
   Бо знай, що тiльки слабодухих
   Вона завiю╨ в снiгу!

   1963


   * * *

   На©внi сцени завчено© ролi -
   Смiшна менi ©х вiчна метушня.
   Я сам в собi, як в замкнутому колi,
   Насущнi думи думаю щодня.

   Вони менi - як ношi подорожнi,
   Нелегко ©х телiжити в путi,-
   Чи ж дивина, що нинi ще спроможнi
   Сiзiфи перти каменi крутi?

   Трудний мiй шлях, i думи - як гранiти,
   Зносилися i сили, й постоли,
   Та де менi цi бесаги подiти,
   Коли вони до тiла приросли?

   То вниз, то вгору - важко, поступово.
   У серцi сумнiв моститься, мов птах...
   Чи ж дивина, що виношене слово
   Я вимовляю з кров'ю на устах?

   1974


   Дереворит


   Зачинене вiкно. Дереворит
   Iз контурами сiрого пейзажу.
   I шахiвниця вимощених плит.
   I гнiзда ватри, схожо© на сажу.

   I чорна туга... Лину крiзь вiкно,
   Як птах iз неба - комiть головою,-
   Мiй свiт - екран безмовного кiно,
   Обрамлений печаллю свiтовою.

   Я сам-один. Закутаний в халат.
   Магнiтнi бурi. Лiки. Лейкоцити.
   I сiре тло - нi буднiв i нi свят,
   Не доберу, як тугу пережити.

   Тiкаю в думи - виходу нема,
   Тiкаю в давнi спомини - в неспокiй
   I з туги сам на себе крадькома
   Дивлюсь як на приреченого - збоку.

   Не повертаю навiть голови,
   Дивлюсь на себе в профiль - як
   стороннiй,

   Стою, сховавши в довгi рукави
   Закляклий трепет рук на пiдвiконнi.

   I так щодня, однiсiнький як перст,
   В тужбi, що душу ©сть несамовито,
   Я бачу лиш рiзьбу деревориту
   I це вiкно - iз рамою навхрест.


   Експромт


   Як тяжко дихати - задуха
   I кашель. Ока не зiмкну.
   Так надриваюся, мов глухо
   Товчу обухом об стiну.

   Чи то застуда, чи сухоти
   За груди знов мене беруть? -
   Уже не раз перебороти
   Менi вдавалося ©х лють.

   I знову кашель - крематорiй,
   I в муках зведенi уста,
   I млiсть, i холод, хоч надворi
   Суха липнева спекота.

   Та що б не сталося - я знову
   Допоки Парка ще пряде,
   Пишу й надiюся на слово,
   Що всi недуги одведе.

   * * *

   Були у мене сумнiви i драми,
   Я в суть життя по-сво╨му проник,
   Аби колись, як взорами рушник,
   Його у вiршах вишити словами.

   Я добираю в кольорi слова -
   Червонi й чорнi, зiбранi по слову, -
   У ©хнiй гамi, вишитiй терново,
   Найтяжчий бiль неждано зажива.

   Сни


   Лiта. Безвихiдь. Колима.
   I погляд голоду тяжкого...
   Усе забулося - нема
   У мене гнiву нi на кого.

   Забув i кривду у життi,
   I настороженiсть недремну,
   Вже в душу спомини - i тi
   Вросли, мов каменi у землю.

   I тiльки сни тих лихолiть,
   Страшних, як трупи на морозi,
   В безсоннi ночi - мимохiть
   Менi привиджуються й досi.

   Тi сни - як вироки судьби,
   Що мучать душу до нестями,-
   Я все вiддав би ©м, аби
   Вони не снилися ночами.

   Беззаконня


   Йому не вiрили - i розп'яли
   За те, що вiн шукав у них довiри,
   Цинiчно душу мацали, коли
   Воскрес,бо де ж повiрять маловiри?

   I пальцi пхали в рани, й крадькома
   З пiдозрою дивилися у вiчi,-
   Сво╨ю недовiрою Хтома
   Розп'яв його, приреченого, двiчi.

   I суть не в тому - хто вiн: чи Христос,
   Чи iнший хтось, розiп'ятий невинно,-
   Якщо вини не виявлено - хто ж
   Дав право ©м так мучити людину?

   Те беззаконня, ско╨не чи нi,
   Було чуже й Пiлатовi-тирану,
   А втiм, якщо не вiрите менi,
   То ось - душа: помацайте, як рану.

   Сповiдь


   Як не жилось менi - не заздрив я нiкому,
   Я тiльки ним живу i житиму незмiнно,-
   Воно менi - як хрест, але я весь у ньому -
   В тво╨му iменi святому,
   Укра©но.




   Гiрка зоря

   ...I сходить над Днiпром
   гiрка зоря-полин.
   Лiна Костенко

   1. Тривожнiсть

   Так i сплю - з тривожними очима,
   Слухаю, як серце стукотить,
   Як всю нiч нечутно i незримо
   Вiсь Землi в Чорнобилi скрипить.

   Бачу як журавлики з паперу
   Рятiвними птахами надiй
   Падають у Прип'ять стоозеру
   I шукають зцiлення у нiй.

   Понiмiли села i причали,
   Де стояв реактор - саркофаг.-
   Тi, що атом з Прип'яттю вiнчали,
   Криводушно каються в грiхах!

   Тихо й страшно дихають турбiни,
   Вже тривожнiсть - ока не зiмкне,
   I Чорнобиль болем Укра©ни
   Вiчно буде мучити мене.

   II. Сосни

   Дарма, що в лiсi холодно, - iду,
   Цiлую кожну сосонку очима, -
   Вiн пережив чорнобильську бiду,
   Але його краса - неопалима.

   Тi чорнi сосни - я ©х обмину,
   То жертви радiацi© - вже мертвi...
   Ось бiлочка стрибнула на сосну,
   Можливо, теж призначена тiй жертвi.

   А онде крук дрiма╨ на сучку,
   Навшпиньки шелест ходить по гущавi...
   Я вiдслоняю тишу сторожку
   И молюсь на сосни - банi величавi.

   Той лiс - немовби замкнутий собор,
   Моя молитва кане в безгомiннi,
   А мертвi сосни тихо, як дозор,
   Стоять, завмерши в чорному одiннi.

   III. Роковини

   Знов запахло весною - квiтень
   Чути говiр бурхливих рiк.
   Так довiрливо сонце свiтить,
   Як свiтило воно й торiк.

   I не тiльки один Чорнобиль
   Пiсля року тяжких терпiнь
   Чорним спомином, як в жалобi,
   Перев'язу╨ давнiй бiль.

   Вiн у пам'ятi - наче знiмок,
   Той оголений рiк жалоб:
   Затонув "Адмiрал Нахiмов",

   I зiйшлись по©зди у лоб.

   I страшнi снiговi завали,
   I лавини, що сходять з гiр...
   Скiльки горя за рiк упало,
   Надломилося людських вiр!

   Катастрофи й стихiйнi лиха -
   Як iз чистого неба снiг
   Так, мов хтось насилав ©х стиха
   Й випробовував нас у них.

   Та з приходом весни природа
   Воскреса╨, всьому на зло,-
   Потеплiло надворi - й сходить
   Ярина й молоде зело.

   Заживають у серцi рани,
   I спiвають в садах дрозди...
   Тiльки страшно, щоб знов неждано
   Не наслав хтось на нас бiди.

   IV. Бджоли

   Ще природа заспана i гола,
   А верба аж мiниться - диви! -
   Кожну вiтку з котиками бджоли
   Облiпили з нiг до голови.

   День сто©ть, наповнений, мов келих,
   Тишею, що стигне на лугу,
   Тiльки бджоли на вiолончелях
   Виграють, збираючи пергу.

   Не бояться радiонуклiдiв,
   Нi роси, холодно©, як мла,-
   Мабудь, хтось ©м загодя повiдав,
   Що верба у лузi зацвiла.

   Так уже стараються тi бджоли,
   Невсипущi в музицi й трудi,
   Так гудуть i нишпорять довкола,
   Мов на зло Чорнобильськiй бiдi!

   Що ©м свiт, спечалений в нещастi,-
   Цiлий день клопочуться собi,
   Золотi, мов котики пухнастi,
   Що цвiтуть на збудженiй вербi.

   V. Мертве поле.

   Так тепло - земля як рута,
   Буяють сади та й лiси,
   А в полi життя не чути,
   Не видно його краси.

   Нема орачiв на ньому,
   Нi злакiв - лише трава,
   Та вiтер чи гуркiт грому
   Над ним пролетить, бува.

   Те поле святого хлiба
   Не родить вже другий рiк,-
   Заросле й забуте - нiби
   Його хтось на смерть прирiк.

   I, мабуть, нескоро буде
   На ньому рости пашня,-
   Даремно те поле люди
   Думками орють щодня.

   Засохле, як хлiб на сонцi,
   Запечене кров'ю сердець,
   Те поле засiяв стронцiй,
   Страшнiший за всяку смерть.

   Те поле приспала тиша,
   Тривожна, як в днi чуми,
   I тiльки полинна тирса
   На лонi його шумить.

   Поглянеш - таке безкра╨,
   А мов неживе кругом,-
   Так, мабуть, дитя вмира╨
   З чи©мось тяжким грiхом.


   VI. Гiрка зоря.

   1


   Гiрка зоря, що на Чорнобиль
   Упала - нагло, як стрiла,
   Крилом зловiсно© хвороби
   Усiх нас, мабуть, опекла.

   Ми безбороннi перед нею,
   Схрестивши руки, сто©мо
   I мовчки, враженi зорею,
   Свого призначення ждемо.

   Адже ми жертви лейкемi©,
   Вiд не© лiкiв ще нема,-
   Як меч караючий,тяжi╨
   Трагiзм епохи над всiма.

   Вiн так загрозливо уперше
   Завис над головами нам,-
   Пiд тягарем його, завмерши,
   Ми й смерть звiря╨мо життям.

   Ми не страхуемось од смертi
   I не впада╨м в сум'яття -
   Одначе будемо вiдвертi
   Перед жорстокiстю життя:

   Зоря, що впала на Чорнобиль,
   Гiрка i гостра, як стрiла,
   Крилом зловiсно© хвороби
   Вже й нашi душi опекла.

   2


   Не те вже нинi наше сьогодення,
   Не те, хоч ми й по-давньому живем,-
   Зоря Полин, вiдома з Одкровення,
   Упала в Прип'ять атомним вогнем.

   То не зоря - а притча во язи цех,
   I суть не в нiй, а наслiдках ©©:
   Були, звичайно, жертви iнквiзицiй,
   Але ж були безумнi мудрi©.

   I хто керу╨ свiтом - невiдомо,
   Забув про нього й Бог на небесi,-
   Якщо ми будем жити по-старому,
   То й без потопу згинемо усi.

   Чорнобиль попередив нас: мовчання -
   То самогубство!
   Чу╨те чи нi?! -
   Не дай нам, Боже, каятись в одча©,
   Не дай прозрiти - в атомнiм вогнi.

   VII. Нове лiточислення

   1


   Сталося те - що й статися повинно,
   Вже безсилi скарги i плачi,-
   Ти й тодi мовчала, Укра©но,
   Як почула вибух уночi.

   Ти лише тремтiла, як в ознобi,
   З кляпом в ротi -
   Спокiй берегла
   I збирала вiстi про Чорнобиль,
   Як жебрачка - крихти зi стола.

   А тобi - то атомнi аз-буки,
   То бадьорiсть фальшi й глупоти,-
   Лжепророки iменем науки
   Вимагали жертв i нiмоти.

   I самi, з холодними очима,
   Хоч весь край у стронцi© горiв,
   Як святковi жертви, невмолимо
   На парад зганяли школярiв.

   ╞х колони - мертво, безгомiнно -
   Йшли, як на бенкет в розгул чуми,-
   За чи╨сь безумство, Укра©но,
   Ти платила рiдними дiтьми

   Ти була приречена, як здобич,
   Ти лише тривогою жила
   I збирала вiстi про Чорнобиль,
   Як жебрачка - крихти зi стола

   2


   Час мина╨ швидко i невловно,
   Хоч-не-хоч, мина╨ i життя,-
   Тi, що у вогонь саможертовно
   Кинулись, вiдходять в небуття.

   Люди прокидаються зi страху,
   Воскресають мертвi i живi:
   Той - поклавши голову на плаху,
   Цей - почувши кривди вiковi.

   Час зрива╨ маски i перуки,
   Видно всiх - i речникiв брехнi,
   I бездушних виродкiв, що руки
   Грiють на чорнобильськiм вогнi!

   А великий мученик-Чорнобиль
   У сво©й трагедi© живе,-
   Ще вiд не© (час його сподобить)
   Пiде лiточислення нове.

   3


   Сотнi лiт поволеньки пролинуть,
   Стронцiй розпадеться i помре,-
   На новому полi неодмiнно
   Час його, мов попiл, приоре.

   Знов життя повернется в Чорнобиль,
   Зацвiтуть жоржини коло хат,
   Й може, знов лелеки довгодзьобi
   Виведуть цибатих лелечат.

   Час очистить Прип'ять незглибиму,
   Оживуть i луки, i сади,
   Та Чорнобиль вiчно берегтиме
   Хрест сво╨© чорно© бiди

   Вiчно буде пам'яттю судити
   Тих, що розп'яли його в огнi,
   I з ребра, що стронцi╨м пробите,
   Кров його тектиме по менi.



   * * *

   Нема - як муки ностальгi©,
   Нема - як смерть на чужинi,-
   В тривожних споминах - завi©
   Ще й нинi плачуть по менi.
   Без рiски в ротi - на поталу
   Голоднiй тузi та зимi,
   Як неприкаяний, бувало,
   Я погибав на Колимi.
   I, припадаючи до бога,
   Благально линув крiзь дроти,
   Аби до отчого порога
   Бодай на милицях прийти.
   В снiгу, що пада╨ лапасто,
   Чи в снi, що лине звiддалi,
   Хоч на хвилиночку припасти
   До лона рiдно© землi.
   Бодай на старiсть, як до мами
   Не впавши духом на хрестi,
   Припасти спраглими устами
   I так померти в забуттi.
   Нема - як муки ностальгi©,
   Нема - як смерть на чужинi...
   Чого ж так боляче завi©
   I нинi плачуть по менi?
   Не стало просвiтку й на сонцi,
   Земля в премудростi азiв,-
   Поцiлував ©© - i стронцiй
   Мене, як вiрус, заразив.
   А час летить, як бiснуватий,
   З печаттю смертi на чолi,-
   Вже й у бiдi поцiлувати
   Не можна рiдно© землi.



   Вербниця


   Не весна, а дивна плутаниця,
   Холод пробира╨ до кiсток,-
   Вербне свято - й хоч би для годиться
   Десь пробилась брунька чи листок.
   Замерзають птахи перелiтнi,
   I душа до тiла примерза,-
   Як зимою, холодно у квiтнi,
   Хоч у сiчнi блискала гроза.
   Щось непевне ко©ться в природi,
   Вже нема нi лiта, нi зими,-
   Все перемiшалося вiдтодi,
   Як зiткнулись звихненi уми.
   Тi уми, як iграшку, зухвало
   Розщепили атомне ядро,
   В рiдних рiках села поховали,
   Затру©ли Прип'ять i Днiпро!
   Тi уми, як божi шестикрили,
   Вознеслись у небо - й наяву,
   Наче воду в рiчцi, сколотили
   В атмосферi тишу вiкову.
   I таку у космосi тривогу
   Пiдняли, рятуючи прогрес,
   Що в слiпiй старанностi й самого
   Демiурга скинули з небес.
   Нi ладу, нi певностi в природi,
   Квiтень, а надворi - як взимi,-
   Свiтова анархiя, та й годi,
   Хоч у нiй i виннi ми самi.
   Я шукаю захисту у словi,
   Що людська духовнiсть зберегла...
   Вербниця - а котики вербовi
   Ще й у снi не бачили тепла.


   * * *

   Космiчна швидкiсть, атом, рок-н-рол -
   Щось незбагненне звихрило епоху,-
   Вже нi старих повiток, нi стодол,
   Дивись - i пам'ять струхлi╨ потроху.

   Перевелись повiр'я i казки,
   Давно не чути голосу жар-птицi,
   Уже й по селах нинi не з руки
   Йти на оденки чи на вечорницi.

   Тепер же час транзисторiв, кiно,
   Усi цивiлiзованi - не дивно,
   Що рiдне слово декому дано
   Докучило як щось неперспективне.

   Як щось старе - докучило, i квит,
   Дере у горлi декого те слово,-
   Такий тепер невизначений свiт,
   Що й кревнiсть роду гине поступово.

   I давня пiсня кане в забуття -
   Космiчний вiк мов глумиться над нами,
   Але останнiм подихом життя
   Усi, проте, зверта╨мось до мами.


   Слово


   Уста отверзлися - i слово,
   Лихим безбатченкам на зло,
   Глаголом iстини раптово,
   Як зерно в грунтi, ожило.

   I хоч те слово ще не всюди
   Пробилось ростом крiзь броню,
   Хоч злi манкурти й словоблуди
   Його бояться, як вогню;

   I хоч ще й нинi лжепророки
   Його зрiкаються в життi,

   Та крига скресла, i потоки
   Життя - змiтають ©х з путi.

   Були валу╨ви на нього,
   I циркуляри ©х були,
   Але вони його, живого,
   Звести в могилу не змогли.

   Були й помазаники Божi,
   I слуги чортовi у них...
   Те слово стало на сторожi
   Рабiв - не кривдникiв сво©х.

   I хоч ще й нинi ©х зневага
   Його пригнiчуе - проте
   Воно й з глухого саркофага
   Крiзь людськi душi проросте.


   Джерело


   Ти даремно скаржишся, ©й-богу,
   Не мiлi╨ мовне джерело,
   А якщо намулом затекло,
   То себе винуй, а не епоху.

   Закоти рукава - ти ж поет,
   Прочищай, бо хто ж його прочистить?
   Я до нього, рiдного, врочисто
   Припадав i в темрявi замет.

   Припадав i серцем, i устами,
   По словечку пив його снагу,-
   Може, й через те я у снiгу
   Не замерз, хоч мучився роками.

   Чом же ти так боязко над ним
   Бiдка╨шся, молячи пощади? -
   Таж його самим нам прочищати
   Й пити з нього воду - нам самим.

   Джерело не вiзьметься багвою,
   Мов ковбаня в пiтьмi лiсовiй,-
   Стань над ним навколiшки - i пий,
   Причащайся мовою живою.

   Вичищай намул iз джерела,
   Не лякайся втоми, нi простуди -
   I воно мiлiшати не буде,
   Хоч яка б епоха не прийшла.

   1962



   * * *

   За роком рiк - як птахи вдаленi,
   А ти так само рiдна i жадана,
   Так само завжди й вiддана менi,
   I та╨мнича - мрiя первозданна.

   Почую дотик вiрно© руки -
   I не боюсь нi часу, нi голгофи,-
   Десь мимо нас пролинули роки,
   А з ними - й нашi лиха-катастрофи.

   I тiльки ми лишилися - удвох,
   У первозданнiй нiжностi й любовi,
   Лишилися у затишному сховi
   Сво©х духовних та©н i тривог.


   * * *

   Ми заховалися у дiм,
   Забутий осторонь галактик,
   Де свiт, мов атомний реактор,
   Горить у безумi сво©м.

   Сей дiм - як рай: нi су╨ти,
   Нi свiтового безголов'я,-
   Сьогоднi, мабуть, лиш любов'ю
   Себе ще можна зберегти.


   Святвечiр


   Хати в снiгу - мов iграшки iз вати,
   Чекають свята вiкнами й дверми,-
   Хтось, може, прийде, й нам колядувати,
   Не боячись нi свiдкiв, нi зими.

   По-давньому - з вертепом, чи звiздою,
   Чи просто так, як серце повелить,
   Заколяду╨ весело - й святою
   Колядкою всю хату звеселить.

   I буде снiп на покутi, i сiно,
   I калачi, i свiчка на столi,
   I затишок на цiлу Укра©ну,
   I наше свято в рiдному теплi.

   I буде в нас ялинка серед хати,
   I буде щастя, зрошене слiзьми...
   Хтось, може, прийде й нам колядувати,
   Не боячись нi свiдкiв, нi зими.


   Колискова


   Вiтер дме звiддаля -
   Завiрюха надворi.
   Спить пiд снiгом земля,
   Сплять i дiти, i зорi.

   I клубочками сплять
   Пси, похованi в буди,-
   ╞м така благодать,
   Що нiхто ©х не будить!

   Спить у свiтi бiда,
   Сплять пiд кригою рiки,
   Вже й стара коляда
   Засина╨ навiки.

   Сплять i села, й мiста,
   Спить у них Укра©на,
   I людська су╨та,
   I ця нiч безгомiнна.

   Лиш до ранку не спить
   Над колискою мати,-
   Видно, серце болить,
   Щоб чогось не проспати.


   Медитацiя


   П'ять рочкiв мо©й онуцi -
   Вона ще така маленька,
   А очi - як двi волошки,
   Розквiтлi на цiлий свiт,
   Такi безбороннi й чистi,
   Аж страшно, коли зблизенька
   Заглянеш у ©х довiр'я
   Крiзь сутiнь тривожних лiт.

   У них, як в живих озерцях,
   Без тiнi лукавства й смутку
   Вiдбилась дитяча мудрiсть
   I дивне життя казок,-
   Хай тiшить себе хоч ними -
   Дитинство мина╨ хутко,
   Ще рочок чи два - й тi очi
   Збентежить шкiльний дзвiнок.

   Нiчого, що слабосила,
   Аби лиш була здорова,
   Не збилась з тi╨© стежки,
   Що йде через отчий двiр,
   I завжди тяглася серцем
   До рiдно© пiснi й слова,
   До чистих джерел дитинства,
   Що б'ють з-пiд Карпатських гiр.


   Доля


   Мо©й матерi

   Вона добра нi крихiтки не мала,
   Зате уволю - злигоднiв та лих,-
   На панському i сiяла, i жала,
   Гаруючи на кривдникiв сво©х.

   А взимку ледь приходила до тями,
   Коли полотна ткала до смерку,-
   Вузли ниток в'язались мозолями
   I на ©© руках, i на вiку.

   I от життя лишилося позаду.
   Лишилося? Чи, може, й не було? -
   Вже й думи рiдше ходять на пораду,
   Переоравши зморшками чоло.

   Влягаються i кривди, i печалi,
   Не так вже мучить туга в самотi,-
   Живе лише роботою й дедалi
   Частiше хоче спокою в життi.

   Та час ©©, проте, не втихомирив -
   У кожного ╨ клопоти сво©:
   Мiняють ©й телят i бригадирiв,-
   Усiх мiняють - тiльки не ©©.

   Не раз ковта╨ спогади солонi:
   Пройшли лiта - й не вернуться назад...
   Задивиться на долю з-пiд долонi -
   I посмiхнеться сумно... до телят.

   1963


   Дикий голуб

   I де вiн взявся - той приблуда,
   Той дикий голуб-вокалiст? -
   Прибився поночi - i будить
   Усiх, воркуючи до слiз.

   Вже третю нiч, як одержимий
   (Спiвак - без публiки й жюрi),
   Десь на причiлку невмолимо
   Сидить i тужить до зорi.

   Когось оплаку╨ чи, може,
   Зове, покинутий в журбi,
   I тужним голосом, що схожий
   На стогiн, скаржиться судьбi?

   Вiн будить приспану тривогу,
   Кричить, як пугач на бiду,-
   Вже третю нiч я через нього
   У хатi мiсця не знайду.

   Не ©сть, не п'╨ - хоч до причастя,
   Лише ворку╨ безугав,-
   Так невмолимо на нещастя
   Той голуб, кажуть, воркував.


   * * *

   Либонь, зима вже вичерпала лють -
   Похнюпилась i мокне пiд кущами,
   I сiрi днi навпотемки iдуть,
   Немов слiпцi, захльостанi дощами.

   Хати - як мертвi мамути, нiмi,
   Не пiзнаю ©х зовнiшнього виду,
   Лиш слухаю, як вiтер по зимi
   В ©х коминах спiва╨ панахиду.

   Нiчого вже й не мариться менi,
   Мовчу - думки, як вiхоли, вляглися,-
   Анi зими, нi лiта - цiлi днi
   Дощi й дощi... iдуть... мов найнялися.

   1974



   * * *

   Ступив за хвiртку i неждано
   Сп'янiв, немов од похвали:
   Цвiтуть сади - так первозданно,
   Як зроду, мабудь, не цвiли.

   Залитi пахощами, дивнi
   I екзотичнi, як свiти,
   Цвiтуть, хоч радiоактивнi,
   Бо як весною не цвiсти

   Так ревно годить ©м погода,
   Що хоч не хочуть, а цвiтуть,-
   Сади невиннi, що природа
   ╞х випробову╨, мабудь.



   * * *

   Ставок, i верби в дзеркалi води,
   I жабуриння, й тиша первозданна,
   I крекiт жаб, що збуджено сюди
   В ╨диний хор зiбралися ще зрана.

   I гайвороння в гнiздах на гiллi,
   I сонний гай, i свiжiсть прохолоди,-
   Як мило тут, на клаптику землi,
   Ще збереглась iдилiя природи!

   Ще не один завзятий риболов
   Над цим ставком душею вiдпочине,
   Тут навiть час, що лине стрiмголов,
   Пливе собi, як виводок качиний.

   Риба


   Закинув ятера - i рибу
   В порожнiй кошик, без води,-
   I болем риб'ячого схлипу
   Голосить свiт, не доведи.

   Якби душа - за душу взяв би,
   За душу - й криком по душi,
   Як рибу пальцями за зябра
   Беруть i б'ють ©© в кошi.

   I, зата©вши бiль мовчання,
   Зацiпивши з водою рот,
   Лиш криком погляду - з одчаю
   Вола╨ риба до хрипот.

   1968


   Пес


   Вiн пес як пес - кудлатий i чуткий,
   З великими розумними очима,
   Але йому як псовi невтямки,
   Що гавкання - то служба невмолима.

   Вiн зна╨ вiрнiсть, чесну i святу,
   Вiн сторожу╨, вiдданий людинi,
   Вiн зна╨ навiть службу - лиш не ту,
   Де всi собаки гавкати повиннi.

   А люди - злi i важать лиш на лють:
   Як пес мовчить - то вже вiн ©м не вiрний,
   Вже не слухняний,- схоплять i припнуть
   Його, немов злочинця, на подвiр'©.

   I денно й нощно, студiнь чи сльота,
   Вiн скнiтиме, голодний i прикутий,-
   Навчить його покiрностi - ота
   Собача служба, вимушена й люта.

   Така вже, видно, доля у собак.
   О, як йому я гiрко спiвчуваю! -
   Анi втекти, нi згинути нiяк,
   Хiба що вити й гавкати з вiдчаю.

   1975


   Су╨слов


   Вiн завжди в образi пророка
   Живе, не сходячи з трибун,
   Дарма, що звивистий, як в'юн,
   Що вдача в нього - круглобока.

   За вiтром часу легкома
   Вiн поверта╨ться, як флюгер,
   Дарма, що зроду недолугий
   I недовiрливий,- дарма.

   Непогрiшимий вiн, i завжди -
   На вiстрi всiх перебудов,
   У пишнотi сво©х промов,
   Хоч i не вiрить ©м, щоправда.

   Вiн звик лише до похвали -
   На смерть стоятиме за не©,-
   Нi, недаремно фарисе©
   Його в пророки возвели.

   Лестуни


   Його боготворили, i боялись,
   I блазнювали, й терпли перед ним,
   А вiн стояв з обличчям кам'яним,
   Немов не чув ©х лестощiв, здавалось.

   Були у нього блазнi, й лестуни,
   I тi, що стерегли його недремне,-
   Один за одним стежили та╨мно,
   Не боячись вза╨мно© вини.

   Але тепер, коли його не стало,
   Тi лестуни та блазнi, ледь живi,
   Бо ж, може, руки декому в кровi,
   Гуртом його розвiнчують зухвало.

   Тепер вони мiняють голоси
   И свою вину приховують старанно -
   Клянуть з трибун i мертвого тирана,
   I культ особи в сталiнськi часи.

   I воздають самi собi похвали,
   Мовляв, ми не боялися ЧК -
   Зi спiвчуттям, бувало, з лiтала
   Квадрати таборiв спостерiгали

   Що ж, табори - квадратнi з висоти,
   ╞х легко в лiтаку спостерiгати,
   Не так, як тим, що боляче крiзь грати
   Дивились в них на вишки i дроти.

   Тепер, коли вже Сталiна не стало,
   Тi табори лиш в пам'ятi живуть,
   Вони так само знесенi, мабуть,
   Як ©х творець з нiмого п'╨десталу.

   Але якби пiдвiвся вiн з труни
   Й на мить явився в образi колоса,
   То знов йому i оди, i доноси
   Писали б тi придворнi лестуни.

   1962-1988



   Злободеннiсть


   Отак собi вiршу╨мо знiчев'я
   I товпимось без черги на Парнас.
   Не раз ©дять нас завидки, як черви,
   I слово ©сть, не слухаючись нас.

   А ми собi тупцю╨мо на мiсцi
   I дивимось пiд ноги - як слiпцi,-
   ╙ ж диваки на свiтi, що й у мiстi
   Збиваються, бува, на манiвцi.

   А ми собi вiршу╨мо пiстряво
   На всi сво© метафори й лади,-
   Такi вже запопадливi до слави,
   Такi вже генiальнi хоч куди!

   Так строчимо тi вiршi випадковi
   До всяких дат, i рiшень, i газет,
   Не знаючи, як боляче у словi
   Народжу╨ться iстинний поет.


   Багатоликий тлум i су╨та

   Букети слiв, яскравих як гвоздики,
   I мед усмiшок - солодко-масних,
   I су╨та, i тлум багатоликий,-
   О, як ми легко гинемо у них!

   Послуха╨ш чи глянеш - не людина,
   А дух святий - живiсiнький Iсус,
   I той в нiмiй приреченостi гине,
   Пiддавшись волi су╨тних спокус.

   А що йому обов'язок чи совiсть? -
   Вiн сам себе вже зрить на небесi.
   ...Невже ми так без болю i без кровi
   У тих спокусах згинемо усi?


   Ру©нники


   Як боляче сяють у пам'ятi храми,
   Коли, iдучи на безумство i грiх,
   Безрiднi ру©нники в шалi нестями,
   Бува, обертають в румовища ©х!

   Жадаючи слави, тi виродки й нинi
   Готовi спалити i храми, i свiт,-
   Хiба дорогi ©м народнi святинi,
   Де свiтяться лики не ©х Артемiд?

   Прикритi щитами сво©х демагогiй,
   Тi виродки хитро, немов торгашi,
   Руйнуючи храми як пам'ятки строгi
   Руйнують святинi i в нашiй душi.

   У кожнiй кровинцi винищують гени,
   Тихцем обезрiднюють душi й уми,
   Аби з особистостi - з тебе i з мене -
   Створити бездушну аморфнiсть юрми.

   Невже ©м удасться той зрадницький замах
   I свiт попадеться у ©хн╨ сильце? -
   Такi ж, як вони, торгували у храмах -
   Ми добре затямили ©хн╨ лице.


   Ветеран


   Вже до сотнi - рукою подати, а смерть
   Не приходить по нього, старого служаку,-
   Всi такi непоштивi, що вiн спересердь
   Через них i на смерть нарiка╨ всiляко.

   Ледь укупцi трима╨ться висохла плоть,
   Обвисають i губи, й неголенi щоки,-
   Так спотворнiв увесь, хоч надвiр не виходь,
   Видно, час i над ним познущався жорстоко.

   Остогидло й життя, й мiшкувате пальто,
   Вiн же звик до туго© - взастiбку - шинелi,
   Вже й з дороги йому не вступа╨ нiхто,
   Всi немовби не бачать його, мудрагелi.

   I нiхто не зважа╨, що вiн ветеран,
   Всi лише вимагають яко©сь моралi,
   Але ж те, що у нього нi шрамiв, нi ран,
   Заступають йому ордени i медалi.

   Недаремно ж, мабуть, ©х давали йому,
   Заслужив ©х вiн кров'ю, хоча й не сво╨ю,-
   Та кого те цiкавить сьогоднi й кому
   Вiн правдиво повiсть про свою одiссею?

   Все засуджують нинi - i грiшне, й святе,
   Не щадять у словах нi вождiв, нi геро©в,-
   Вже й не вельми вiдверто вiн згаду╨ те,
   Що безстрашно в iм'я революцi© ко©в.

   Продрозверстка. Село. Дев'ятнадцятий рiк.
   I дитя, що картопельку в жменi сховало...
   Як вiн спритно ©© iз рукою одсiк,
   Прикриваючись iменем ревтрибуналу!

   Вiн стрiляв без вагання i суду - в упор,
   Мов на стрiльбищi, цiлився в жертви-мiшенi,-
   Ще й тепер, як згада╨ червоний терор,
   Ожива╨ - й шука╨ нагана в кишенi.

   А тридцятi роки - завмира╨ душа:
   Куркулi, шпигуни - вiн ©х сотнi знешкодив!
   ╞хня зрима невиннiсть не варта й гроша,
   Ну а те, що вiн кат, виклика╨ лиш подив.

   Сперечатися з кимось - йому не з руки,
   То полiтики здатнi на всякi демаршi,
   I нiкому не скажуть про те Соловки,
   Як вiн в'язнiв топив, пов'язавши на баржi.

   Може, хтось там згада╨ собi Колиму
   I чи©сь саморуби, сухоти, гастрити
   Чи тi жертви, що й досi ще сняться йому,
   Але ж вiн був на службi - i мусив служити.

   Вiн служив у ЧК i, наводячи страх,
   Дбав ретельно про шик - галiфе, портупе©,-
   Тисячi безневинно в його таборах
   Пропадали, не знаючи долi сво╨©.

   Але врештi не мiг же вiн знати тодi,
   Що за мливо мололося в жорнах держави,-
   То тепер несвятими вже стали вождi
   И просiваються ©хнi закони i право.

   Якби сила - вiн кров'ю вiдстояв би ©х,
   Жаль, що мертвих нiхто не бере на поруки,-
   Сам себе вiн - i то захистити не змiг:
   Вiдреклися вiд нього i дiти, й онуки.

   Нi пошани, нi щастя в життi не знайшов,
   I, не в силi померти, кона╨, мов Ка©н,-
   Взяв би, може, онучку на руки, та кров,
   Що лишилась на них, хоч кого наляка╨.

   Ледь укупцi трима╨ться висохла плоть,
   Обвисають i губи, й неголенi щоки,-
   Так спотворнiв увесь, що, зда╨ться, й Господь
   Вiдцурався його, щоб не мати мороки.

   Спересердя вiн ладен весь свiт шкереберть
   Запустити i кинути ним об дорогу,-
   Вже до сотнi - рукою подати, а смерть,
   Мов заклята, нiяк не приходить по нього.



   Притча про жертовнiсть

   Триптих


   1. Мати

   В iм'я iде© - матiр до стiни,
   Перед холодне дуло карабiна.
   Але в очах - нi жалю, нi вини,
   Його душа - як статуя камiнна.

   Дивився в рiдне пасемко сивин -
   I цiлився у цяточку на лобi.
   ...Голгофа. Хрест. I вiн на ньому - син,
   Розiп'ятий у маминiй жалобi...

   В iм'я iде©, зцiпивши уста,
   Наводив дуло - холодно i строго.
   А мати, наче здiйнята з хреста,
   Навпошепки молилася за нього.

   2. Кохана

   Вiн дихав нею, вiн боготворив
   ©©, святу, довiрившись, як долi,
   И не стямився, як сумнiв мимоволi
   Закрався в душу й лиха натворив.

   Той сумнiв був сильнiший за любов,
   I вiн в iм'я велико© iде©
   Донiс верховним iдолам на не©,
   Донiс - i сам за жертвою прийшов.

   Але вона без осуду i зла,
   Побачивши в очах його тривогу,
   Закохано всмiхнулася до нього
   I на жертовник - з усмiхом пiшла.

   3. Самопожертва

   Яке життя - така йому i шана.
   Тут не зарадить жодний компромiс.
   Була у нього мати i кохана,
   Але вiн сам у жертву ©х принiс.

   Не поступився совiстю сво╨ю
   (Давав же сина в жертву Авраам)
   Вiн цiлий свiт оддав би за iдею,
   В iм'я iде© згинув би i сам.

   Але якось, побачивши, що руки
   Його в кровi - й нi роду, нi сiм'©,
   Вiн сам себе iзгарячу-розпуки
   Принiс у жертву iдолам ©©.

   В iм'я iде© - з кров'ю на руках
   Вiн ка©ном пребуде - у вiках.


   Притча про славу

   У терновiй славi й самотинi,
   Звикнувши до злиднiв та нiкчем,
   Як святий пустельник у яскинi,
   Жив поет, зацькований царем.

   Жив у самозреченнi, пiднявши
   Над собою Слово, як Атлант,
   В гнiвнiй непокiрливостi завше
   Вiн берiг i гiднiсть, i талант.

   Усiма покинутий, забутий;
   Мов чужий у рiднiй сторонi,
   Вiрив лиш у гамлетiвське бути,
   В те, що вiн ще буде й на конi.

   I на зло царевi й царедворцям,
   Що цькували й ганили його,
   Вiн у словi жив собi лиш творчим
   Болем самозречення свого.

   Сам себе викрешував iз слова
   I згоряв у творчостi дотла,
   Ждав тi╨© митi, щоб тернова
   Слава, як троянда, зацвiла.

   Кров'ю вiршiв сходив ради не©,
   Не боявсь нiяких заборон,
   Таж поети творчiстю сво╨ю
   Вже не раз розхитували трон.

   Цар немов отямився i з ляку
   Мусив попустити поводи,
   Щоб його приборкати чи якось
   Приручити - й збутися бiди.

   Присипляв похвалами й грошима,
   Гладив по на©женiй душi,-
   Обертав поета в херувима,
   Щоб спiвав йому отченашi.

   Не жалiв нi меду, нi отрути,
   Був такий спокусливий, як змiй,
   Мiг би цiлий свiт перевернути
   У лукавiй хитростi сво©й.

   Вiн же знав, що ласкою зумi╨
   Хоч кого круг пальця обвести,-
   Царська ласка - наче лейкемiя,
   Що з'©да╨ душi i хребти.

   I поет, потрапивши в тенета
   Царсько© облуди, занiмiв,
   Впав у ситу видимiсть поета -
   Найстрашнiшу форму лейкемiй.

   Як рахiтик, зводився на ноги,
   Мов не чув, що звихнутий хребет.,
   Ну а слава - слава мимо нього
   Полетiла, вирвавшись з тенет.


   Максимiн Фракi╨ць

   Як дикий тур - нестримний, вольовий,
   Надiлений хоробрiстю й красою,
   Вiн не одному шапку з голови
   Здiйняв зухвало разом з головою.

   Дарма, що був iз роду пастухiв,
   Фракi╨ць, варвар,- славився як во©н
   I як тиран, що, падаючи в гнiв,
   Злораднi втiхи й витiвки засво©в.

   Вiн не боявсь нi кари, нi грiха,
   Сповiдував лиш власну одержимiсть,
   Немовби знав, що стане з пастуха
   Всевладним iмператором у Римi.

   Славетний зростом (жаль, що не умом)
   Вiн був - як велет, схожий на Ахiлла,
   Але в душi лишився пастухом,
   Хоч i з тугими бiцепсами тiла.

   Не переносив, заздрячи усiм,
   Нi мудрецiв, нi сто©кiв суворих,-
   Хто видiлявся розумом сво©м -
   Ставав йому ненависним, як ворог.

   Вiн бачив ©х талант за пiвверсти,
   Вiн чув себе ©х жертвою живою,
   I не одному шапку з голови
   Здiйняв у гнiвi разом з головою.

   Як грушi в бурю, падали навкруг
   Тi голови - святi i безбороннi,-
   А вся бiда у тому, що пастух
   Возсiв на iмператорському тронi.

   Хто знав його ще з фракi© - усiх
   Вiн безоглядно вигубив як свiдкiв,
   Аби нiхто довiдатись не мiг,
   Якого вiн походження i звiдки.

   I хоч вiн був обачливий, та Рим
   Зумiв, проте, до нього пiдiбратись,
   Як з варваром розправився iз ним,
   Живим i мертвим римлянам на радiсть.

   Розправився - земля йому пером,
   Вiн був лиш зовнi схожий на Ахiлла,
   Але в душi лишився пастухом,
   Iз заздрiстю, що з лютi посивiла.


   Епiхарида


   Гей, одчайдухи заячого стиду,
   Ви, що на©ли душi горобинi,
   Чи чули щось ви про Епiхариду -
   Жону, що стала вiльною з рабинi?

   То дiялося в Римi. За Нерона.
   Не до лиця ©й, римлянцi, окови.
   I от вона, та жiнка безборонна,
   Попала в коло викрито© змови.

   I пощезали фарси чоловiчi.
   Хiба кому до фарсiв у в'язницi?
   Один одному свiдчили у вiчi,
   Вигадуючи всякi небилицi.

   I жонглювали совiстю людською,
   I задки, задки - в хованки за спини,
   У вир доносiв комiть головою,
   Ген-ген за межi власно© провини.

   Ну що ©м честь? Банальнiсть недоречна.
   Аби душа не випурхнула з тiла.
   На допитах сенатори статечнi,
   Як полохливi карлики, тремтiли.

   Що сталося? Де ж дiлася ©х мужнiсть?
   Чи мiг би хто подумати недавно,
   Що нинi так знiкчемнiють тi мужi,
   Вознесенi - i кинутi безславно?

   Був лютий час. Була йому пiдвладна
   Людська мораль - так дiялося зроду.
   Лиш одиницi здатнi безоглядно
   Приймати муки цiлого народу.

   I серед них була Епiхарида.
   Дарма, що жiнцi - мiсце при куделi.
   Розiп'ята на дибi, мужньовида,
   Вона трималась, як на цитаделi.

   ╞© судома зводила, i тiло
   Не пiддавалось дибi - з уст нi пари,
   Лиш чоловiче зрадництво болiло,
   Болiли мужi, блазнi, яничари!

   I сором ©х аж бухав ©й iз вилиць!
   Самi себе увiчнюють ганьбою! -
   Не стерпiла - й косою задушилась.
   А що могла подiяти з собою?..


   Жанна д'Арк

   ╞© засудили на страту. Амiнь.
   Сьогоднi i спалять в пекельнiм Руанi.
   За те, що зрадливi i ницi самi,
   Вони не простять непокiрливiй Жаннi.

   Вони не допустять, щоб дiва проста
   В затурканих душах ворушила волю
   I кликала в свiдки самого Христа,
   Безстрашна й несхитна в смиреннiй сваволi.

   Як ревно вони, тi зрадливi ченцi -
   Прелати i суддi - догодили зайдам! -
   Усi на судi аж мiнились в лицi,
   Ховаючи в ньому свiй ка©нiв задум.

   Мовляв, лиш покайся й зречись привселюдь
   Свого волелюбства, що здибило душу,-
   I будуть вдоволенi суддi i суд,
   Нiхто та╨мницi суда не порушить.

   I буде в затурканих душах свят"1
   Блаженство i спокiй - провiсники зради,-
   Сумлiння не буде пекти ©х за те,
   Що зрадницю з месницi зроблять прелати.

   "Зречися й покайся - усi ж бо в грiху!" -
   Клювали ©й серце настирливi суддi.
   Та Жанна д'Арк на пiдмову лиху
   Не йшла i не пiде - що буде, те буде.

   Життя не життя - як у тванi душа,
   Як зрада, мов гадь, ©© жалить двожало,-
   Такого ©м Жанна дала вiдкоша,
   Що дибки волосся й на плiшинах встало.

   I сталося - тупнява й галас навкруг.
   Сутани i мантi©. Маски й шоломи.
   А полум'я просто аж липне до рук,
   А хмари палають, як скирти соломи!

   Стемнi╨ - i дiва згорить на кострi,
   Самiсiнька в натовпi, мов на вiдлюддi,-
   Нiхто не побачить, як тут на зорi
   Збиратимуть попiл прелати i суддi.

   1973



   Одкровення


   I ось у Львовi Маркiян,
   Душа - як зiрка свiтанкова,-
   Прийшов i в поглядах львiв'ян
   Побачив цiсарського Львова.
   Вже не зосталося, мабуть,
   Нiчого княжого у ньому,-
   Жандарми левiв стережуть
   I люд приборкують по-свому.
   Той грiшну душу прода╨,
   Той само©дству╨ ненатло,
   А ворог потайки сну╨
   На наше слово abecadto.
   Чуже язичi╨ в письмi,
   I мла духовного застою,-
   Вже укра©нцi, як нiмi,
   Кричать страшною нiмотою!
   Адже без рiдного письма
   Вже стали з русинiв - рутенцi,
   Зда╨ться, в душах ©х нема
   Людсько© гiдностi й на денцi.
   У храмах правлять торгашi
   Та словоблуди злоторизi,-
   Нi вiльнодумства, нi душi -
   Львiв благоденству╨
   в кормизi.
   Те благоденствi╨ вогнем
   Пече у серцi Маркiяна,
   Хоч, може, й так його живцем
   Вже ©сть недуга невблаганна.
   I хоч приречений в життi
   На муки й змушене смирення -
   Вiн рiдне слово на хрестi
   Несе, як вiще одкровення.


   Дзвони


   Дзвонять дзвони на телеекранi,
   Б'ють на всi церковнi голоси,-
   Свiт завмер i слуха╨ веснянi
   Переливи ©хньо© краси.

   ╞хнi тони вилитi з любовi
   I тривоги - чу╨те ©х дзвiн? -
   Дзвонять дзвони - срiбнi, малиновi,
   Дзвонять, пiдiймаючись з колiн!

   Б'ють на сполох - слухайте ©х, люди!
   Дзвонять, як у давню давнину!
   ©хнi тони линуть звiдусюди,
   Будять свiт з байдужостi i сну.

   Переходять через рубiкони,
   Чистi, як молитва чи любов,-
   Як вони видзвонюють - тi дзвони,
   Здiйнятi з соборiв i церков!

   Дзвонять в хатi, на телеекранi,
   Б'ють на всi церковнi голоси,-
   Свiт завмер i молиться на гранi
   Самогубства - господи спаси!

   Свiт в одча© ловить за канати,
   Б'╨ у дзвони - душу воскреша,
   Вже i сам не в силi розпiзнати,
   Що то дзвонить - дзвони чи душа.


   Суд


   1


   Не можу вiри йняти, що однинi
   Я бiльш не раб. Не страшно i сухот.
   Вже не помру в неволi на чужинi,
   Де каторжан закопують, як скот.

   Не буду бiльше молотом лупати
   Гранiтних скель iз жилами руди,
   Хоч перед смертю гляну на Карпати,
   На рiднi села - гражди i сади.

   Я вiсiм лiт не бачив Укра©ни,
   Не чув сопiлки пучками душi,
   Приречений чекати перемiни,
   Як недобитий крижень в ягдташi.

   I ось нарештi сповнилось чекання,
   Немарне воля снилася менi,-
   Зашарпаний паперами, ще зрання
   Мотаюся в незвичнiй метушнi.

   Вже видали провiзiю та грошi
   I познiмали з лахiв номери,
   Мовляв, iди й за дротом огорожi
   Шукай сво╨© долi чи помри.

   Мене вже тут списали на сухоти.
   Умили руки. Наче на судi.
   Але менi аби лиш за ворота,
   А там хай навiть пiшки по водi.

   Ось тiльки попрощаюся - й, мов на нiч
   Свiт за очi (на щастя чи бiду?),
   Iз вузликом на плечах, як вигнанець,
   Перехрестившись, пiдтюпцем пiду.

   2


   Вже Колима лишилась за кормою.
   Пливу з важкими спогадами. Штиль.
   Чайки - i тi, охопленi нiмою
   Тривогою, притислися до хвиль.

   Спинився час. На обрi© - лиш небо.
   Нiде не видно й цяточки землi.
   Я мимохiть ховаюся у себе
   I споглядаю тишу вiддалi.

   Я сам-один, замрiяний до щему,
   Болючого i тужного, як спiв,
   Пливу собi i згадую поему
   "Полуботок",я все перетерпiв.

   За не© я i суджений, по сутi,
   За безневинне слово - трибунал,
   Адже страшне безумство правосуддя
   Усiх пiдряд судило наповал.

   Кого - за що, мене - за Укра©ну
   И за правду про Полуботка, що Бог
   Його з Петром розсудить неодмiнно,
   Коли на суд поставить ©х обох.

   I суть не в тiм, де чув я ту легенду,
   Чи та легенда справдиться, чи нi,
   Але вона звучала як крещендо
   У вироку, що винесли менi.

   Такi вже суддi - вiдають, що коять,
   Мiльйони жертв на совiстi у них,-
   Якщо нема╨ права - беззаконня
   Кара╨ всiх - i мертвих, i живих.

   Усiх вони пiдгонили пiд форму
   Свого закону, служачи йому...
   ...В передчуттi невидимого шторму
   Чайки тривожно б'ються об корму.

   3


   Двадцятий день в дорозi. Завмира╨
   У жилах кров - i гори, i лiси,-
   Куди не гляну - обшири безкра©
   З картинами печалi i краси.

   Концтабори й берези первозданнi,
   Що забрели в озера до колiн,-
   Усе злилось в контрастному ╨днаннi,
   Покинуте й приречене на тлiн.

   Сибiр - то край неволi, де вiд кровi
   I слiз земля скипа╨ться внутрi,-
   Напевно, й сном не снилось ╙рмаковi,
   У що його обернуть владарi.

   Сибiр - то край засуджених на муки,
   Страховисько, що й мертвих потряса.
   А по©зд мчить - тунелi, вiадуки
   Та вiкова тайга i небеса.

   Набiгли думи - ока не зiмкнути.
   Мов кiнокадри - види у вiкнi.
   Вже зникли в ньому гори i якути -
   Сибiрський по©зд мчить по рiвнинi.

   I раптом - Боже! - хата бiлостiнна.
   Щось у менi ввiрвалося, як дзвiн:
   Старий дiдусь, можливо, з Укра©ни
   Маха╨ нам рукою навздогiн.

   Аж пада╨ - без догляду i слова,
   Один як перст, покинутий в глушi,-
   Мабуть, менi ця зустрiч випадкова
   На все життя залишиться в душi.

   Бувають всякi випадки житт╨вi,
   А цей - як вогник в отчому вiкнi,-
   Чомусь так зримо в тому дiдусевi
   Полуботок привидiвся менi.

   4


   Незламний, мужнiй, хоч i худощавий,
   Iз булавою - гетьман наказний,
   Вiн став на захист волi i казни
   Перед засиллям царсько© держави.

   Хто поклонявся в небi журавлю,
   А хто синицi в жменi - вiн ча©но
   Кричав, коли на ши© Укра©ни
   Лихий Петро затягував петлю.

   Вiн слав Петровi жалiбнi суплiки -
   У власнiй хатi милостi благав,
   Готовий був за тисячу Полтав
   Прийняти кару й мучитись вовiки.

   Не шкодував нi сили, нi душi,
   За всiх платив сво╨ю головою,
   Однаково безстрашний - з булавою
   И за гратами у рванiм кунтушi.

   Вiн так на©вно вiрив милосердю,
   Був самозречний, наче пiлiгрим,-
   Я дотепер схиляюсь перед ним,
   Перед його незламнiстю i смертю.

   5


   Важкий туман сочиться по вiкнi.
   Колеса в рейки стукають ритмiчно.
   А я, немовби всупiр стукотнi,
   З дорожнiм сном змагаюся сто©чно.

   Нiхто нi слова - сутiнки густi
   I пасажири в чемнiй недовiрi.
   Я серед них нiмiю в самотi,
   Як той дiдусь, покинутий в Сибiрi.

   Вже день надворi, наче акробат,
   Виборсу╨ться з темряви - iз ями,-
   Зася╨ сонце - й обриси Карпат
   З-пiд сонних вiй проклюнуться сльозами.

   Перегорять i розпачi, й жалi,
   I тiльки спазми в горлi - Укра©на! -
   Я припаду до рiдно© землi
   И закам'янiю, ставши на колiна.

   Мо╨ жадання сповнилось-таки -
   Я не помер в неволi на чужинi,
   За кроком крок - угору по стежинi
   Iду й дивлюсь на сонце з-пiд руки.

   Iду й знайомих газдiв зустрiчаю,
   I "Слава Ису!" по-давньому кажу,-
   Не промiняв на грамоту чужу
   Нi рiдно© говiрки, нi звичаю.

   Тi газди з роду славних рiзьбарiв,
   Я знаю ©х i вiрю ©м на слово,
   Як рiзьбара я вчора випадково
   И колишнього навчителя зустрiв.

   То був кумир гiмназi© - iсторик
   Пантелеймон Тарасович, то вiн
   Пiдняв наш дух, як хворого з колiн,
   Зцiляючи й зневiрених, як хворих.

   Як давнiй лицар, чесний i правдив,
   Утiкши з рук червоного терору,
   Вiн полюбив гуцульську Чорногору
   Й сво╨ життя гуцулам присвяти?

   То вiн страшну iсторiю повiв нам
   Про гетьмана Полуботка й Петра,
   Казав, що в нiй самим себе пора
   Пiзнати нам, невiгласам на©вним.

   Тепер вiн став на старiсть рiзьбарем,
   Знайшов собi й притулок необжитий -
   Пантелеймон Тарасович, навчитель
   I правдолюбець, гнаний задарем.

   Ми наче рiднi в Косовi зустрiлись,
   Утiшенi й розгубленi в юрмi,-
   Жаль, що не стрiв його на Колимi,
   Де й вiн здавав екзамени на зрiлiсть.

   Але хiба лиш ми ту Колиму
   Обмiряли - iз каменя на камiнь? -
   Я мимохiть, прощаючись, в нестямi
   З плачем на груди кинувся йому.

   7


   Нарештi й хата, схожа до колиби,
   Свiтуща пустка - затхла i глуха;
   Цiлi i дверi, й вiкна - тiльки шиби
   Хтось витлумив, не чуючи грiха.

   Сто©ть i стiл, застелений обрусом,
   I на столi - приладдя для письма,
   I глек на воду, з вигляду - як бусол,
   I лава, й пiч - лиш матерi нема.

   Не дочекавшись вироку, за мене
   ╞© на старiсть вивезли в Сибiр
   I десь в тайзi, самотню й безiменну,
   Звели зi свiту, кинувши в тужбi.

   Посиротiла й хата на вiдшибi,
   I цей порiг, i клямка, й постоли,
   I навiть дим у коминi - спасибi,
   Що хоч ту хату люди зберегли.

   Вже тиждень я живу у нiй, самотнiй,
   Поправив тин i залишки ворiт,
   I, щоб не стати схимником, сьогоднi
   Уперше вийшов глянути на свiт.

   Iду й дивлюсь - нiчого не змiнилось,
   Тi самi гражди з гребенями стрiх
   I та ж крута камiнна сухожилiсть
   Гiрських стежин та звивистих дорiг.

   Стара церковця й цвинтар пiд горою,
   Де спочивають пращури мо©,-
   Мабуть, нiде так боляче весною
   Не розривають серця солов'©.

   Тут вiковiчний захисток присiлку,
   Що непомiтно вiку дожива,-
   Присяду й душу виплачу в сопiлку,
   Позбувшись права плакати в слова.

   У нiй нема нiяко© крамоли,
   Мелодiя сопiлки - як сльоза,
   Невидима й невинна, хоч нiколи,
   Немов луна, безслiдно не щеза.

   Як образи у церквi, обцiлую
   Пучками всi ©© голосники,
   Воздам на нiй крамольну алiлую
   За пережитi муки i роки.

   Я наче вперше стрiнувся з весною -
   Стара церковця, цвинтар, солов'©,-
   Хоч, може, тут не дивляться за мною
   Усевидющi недруги мо©.

   Як реп'яхи - цупкi мо© сухоти,
   Закашлявся у хусточку - i кров,
   Я ще, мабуть, до себе не прийшов,
   А вже берусь до всяко© роботи.

   Знайшов у хатнiй схованцi на днi
   Колишнi вiршi й начерки поеми,
   I знов торкнувся спогадом до теми.
   Що, наче рана, ятриться в менi.

   Немарно ждав Полуботок халепи -
   Цар не любив докучливих суплiк,
   Вiн подумки давно його прирiк
   На смерть, назвавши хитрим - як
   Мазепа.


   I царське зло звалилося як грiм
   На голову - нi вольностi, нi вiйська,
   Прийшов указ, аби малоросiйська
   Колегiя орудувала всiм.

   Все посполиття владний Вельямiнов
   Згинав в дугу, аж трiскали хребти,-
   Народ, що мовчки дався запрягти
   Себе в ярмо, зiгнеться неодмiнно.

   Вiн сам себе зречеться у ярмi,
   Забуде волю й материне слово!..
   О Господи, прости менi - я знову
   Грiшу на нього, як на Колимi.

   Не хотячи ловлю себе на словi,
   Що, може, й сам народ не без вини
   У тiм, що за ма╨тки i чини
   Вiддав козацькi вольностi Петровi.

   I, може, ми самi не без грiха,
   Що бо©мося гинути за нього,
   Усiх i вся засуджу╨мо строго,
   А бiль душi, одначе, не втиха.

   9


   Щось незбагненне ко©ться: мов конi,
   Гасають слухи, радiснi й сумнi,-
   Вже третiй раз про змiни у законi
   Блюстителi зачитують менi.

   За першим разом велено уставом,
   Щоб жив я тiльки в рiдному селi,
   За другим, наче глумлячись над правом,
   Про те - що я вже вiльний взагалi.

   А нинi втрет╨ викликали й звично
   Дали три днi на ви©зд - от i все,
   Дарма, що я невинен юридичне,
   За ними ж право - хто мене спасе?

   В Угорщинi повстання - i хоч Косiв
   За тридев'ять земель, але мене,
   Аби я тут крамоли не розносив,
   Страшний закон у безвiстя жене.

   I хоч я кров'ю кашляю й стражденне
   Життя вже силу випило мою,
   За ©х бездушним вироком - для мене
   Нема╨ мiсця в рiдному краю.

   Гуцульщина - як писанка,- звичайно ж,
   Усяк на не© зазiхи та©ть,-
   Не встигнемо оглянутись - i край наш
   Пройдисвiти заселять самохiть.

   То суть ©х фiлософi©,- казав же
   Пантелеймон Тарасович колись,
   Що тi заблуди прагнутимуть завше,
   Аби ми й свого iменi зреклись.

   Не знаю, де вiн - зайнятий рiзьбою
   Чи рiдним словом душi зогрiва? -
   Те слово нам - як зiлля звiробою,
   Хоч i гiрким не раз воно бува.

   Я, наче в Бога, вiрую у нього,
   Бо як без вiри душу зберегти? -
   Вже час менi збиратися в дорогу,
   А то ще вдруге вiзьмуть за дроти.

   Блюстителi закону не дармують,
   Мовляв, даремно хлiба не ©дять,-
   Яку завгодно справу сфабрикують,
   Не боячись нi суду, нi проклять.

   10


   Немов у снi чи мареннi тяжкому,
   Не тямлячи, що трапилось, живу,
   Я бачив смерть вiч-на-вiч, наяву,
   Як нить життя, що рветься на тонкому.

   В якiйсь лiкарнi прихисток знайшов,
   На день чи два - яка менi рiзниця? -
   Вже й так при кожнiм порусi сочиться
   Менi iз рота - кутиками - кров.

   Живу - i лину думами в Карпати.
   Хiба зi смертю змириться дута?
   Незнаного вигнанця без гроша
   Нiхто не схоче й в землю закопати.

   Я, мов листок, закинутий в степи,
   За кожну мить хапаюся душею,
   Печалюся i радуюся нею
   Як благодаттю,- смерте, вiдступи!

   Я ще живу, знеможений до млостi,
   I думаю, хоч тлiнням вже пропах,-
   У тих побитих долею степах
   Десь поховали волю запорожцi.

   Згаса╨ день. Так холодно. Нiщо
   Не грi╨ духу. Вiкна - як бiйницi.
   Я наче в Петропавловськiй в'язницi
   Караюся, не знаючи за що.

   Я ту в'язницю бачив на картинi -
   Важке склепiння, стiни кам'янi,
   В ©© кромiшнiй темрявi менi
   Полуботок ввижа╨ться i нинi.

   У ланцюгах, могутнiй - як Самсон,
   Зведеться - й тiм'ям вивалить склепiння,
   Та цар не чу╨ докору сумлiння
   За те, що топче право i закон.

   Колись вони ще стрiнуться - державнi
   Суперники - на божому судi,
   I я торжествуватиму тодi,
   Бо перед ним усi ми рiвноправнi.

   Вже звечорiло. Закутки нiмi
   Заворушились мишами й щурами,-
   Дивлюсь у вiкна й хрещуся на рами,
   В мо©й палатi - темно, як в тюрмi.

   11


   Блюстителiв не мучитиме совiсть
   За те, що, лиш звiльнивши з кабали,
   Мене у добровiльну примусовiсть,
   Як в гамiвну сорочку, одягли.

   I витурили з рiдного присiлку
   У свiт - куди? - Хiба не все одно.-
   Я й так пiд ©хнiм наглядом у щiлку
   Самотностi був загнаний давно.

   Лише три днi дали менi на збори,
   Три днi - важких i темних, як гроби,
   I з вузликом свято© Чорногори -
   На всi чотири сторони судьби.

   Не тямлю, як до станцi© дiйшов я
   I сiв на по©зд з вузликом сво©м,-
   Безмежний край - Карпати, Поднiпров'я,
   А я немов бездомний анонiм.

   Лежу один у смертницькiй палатi
   I сам себе шукаю в темнотi,
   Покинутий, як той, що при Пiлатi
   Страждав за нас, розп'ятий на хрестi.

   Дiждався врештi волi i спокою -
   На волосинцi вiчностi тремчу.
   Знiчев'я щоки мацаю рукою
   I кашляю - надсадно, досхочу.

   12


   Я бачу образ матерi - вона ще
   Така болюча в серцi, молода,
   Ще десь чека╨ Божого суда,
   Завезена в Сибiр напризволяще.

   А он дiдусь, забутий усiма,
   Край залiзницi по©зда стрiча╨
   И бiжить за ним у тужному вiдча©,
   Немов пустельник, сходячи з ума.

   I з Косова, спираючись на костур,
   Як все життя - попереду людей,
   Пантелеймон Тарасович iде,
   З крутим чолом, високий, як апостол.

   Не нiч - а Божа Бiблiя: стоять
   Сiм янголiв iз сурмами святими,-
   Вже золотий жертовник перед ними
   Покрився димом - зiрвано печать.

   Чи то в натурi дi╨ться, чи сниться?
   Я чую гул i тупiт в головi.
   Iдуть на суд i мертвi, i живi,
   I божим страхом свiтяться ©х лиця.

   Вже затрубила янгольська сурма -
   I цар Петро, забiгавши в сум'яттi,
   Очима свердлить темiнь в казематi,
   Чи де яко© шпарочки нема.

   Уздрiв Павла Полуботка в кайданах
   I вiдсахнувся - шкiра й кiсточки,-
   Хоч в судний день, а стрiлися-таки
   В однiй з мiльйонiв зустрiчей нежданих.

   Тепер уже всевишнiй Судiя
   Петра з Павлом розсудить неодмiнно,
   Воздасть йому за все - й за Укра©ну,
   I за грiхи усiх його дiянь.

   Якась гора на мене навалилась,
   I прокотилось тисячу громiв,-
   Зда╨ться, третiй янгол засурмив -
   Третина рiк у кров перетворилась!

   Лиш мученики в царствi сатани
   Возрадувались з янгольсько© сурми,-
   Я жду, коли розверзнуться ©х тюрми
   И навiки стануть вiльними вони.

   I затряслося небо! Лжепророки,
   Що славили дияволiв сво©х,
   Рвучи одiння, падають до нiг
   Всевишньому й караються жорстоко.

   Перед його сiяючим лицем
   Стоять, як в день Содому i Гоморри,
   I просять смертi, молячи, щоб гори
   Попадали й накрили ©х живцем.

   Та гори не сховають ©х, i з чашi
   Святого гнiву питимуть усi,-
   Вже засiда╨ суд на небесi,
   Я жду його в смиренному безстрашшi.

   Розвидниться - i з трепетом сердець
   Його уздрять i мудрi, й юродивi,
   I на престолi сяде Справедливiсть,
   I буде Суд - Початок i Кiнець.

   Роковини.


   1


   Пiзня осiнь - час не журавель,
   В думцi й то нiхто його не зловить,-
   Ми немов з-за тридев'ять земель
   З'©хались до матерi на сповiдь.

   Вперше так згуртовано усi
   З'©хались до матерi на свято
   I, вiдбитi в маминiй сльозi,
   Сто©мо у хатi винувато.

   Обiгнавши спомини й лiта,
   Цiлим родом з'©хались до мами
   И дивимось, як мати, мов свята,
   За столом сидить пiд образами.

   Дивимось, завмерши круг стола,
   I не можем збутися провини:
   Нiби ще й на свiтi не жила -
   Вже вiсiмдесятi роковини.

   У задумi, зiгнута, сидить,
   Так - мов не на покуттi, а скраю,
   Нiтиться й радi╨ мимохiть -
   У щасливiй митi завмира╨.

   Як дитина, дивиться кругом
   I мовчить. Малесенького зросту.
   Вже давненько мати й за столом
   З немочi спира╨ться на костур.

   Щось болюче в спинi, мов правець,
   Невмолимо гне ©© на старiсть,-
   Сили вже звелися нанiвець,
   Лиш терпiння й немочi зостались.

   Але все од серця вiдлягло,
   Тiльки нас побачила у хатi,
   Землянистi щоки i чоло
   Зашарiлись, наче при багаттi.

   I в очах печально-голубих,
   Де вже зiр тремтить на волосинцi,
   Теплий усмiх зболено застиг,
   Грiючи принесенi гостинцi.

   Тi гостинцi в маминiй руцi
   В'януть, як нездiйсненi надi©,-
   Мати ©х склада╨ на стiльцi,
   Дяку╨ й чомусь нiяковi╨.

   А сестра тим часом - за сво╨,
   Так, як i належить господинi,
   Накрива╨ стiл i пода╨
   Всякi страви й вироби гостиннi.

   Час уже подумати й про тост,
   Тобто словом - просто, без надриву,
   Через долю матерi навпрост
   Перейти, немовби через ниву.

   Мати прита©лася i жде,
   Тиха-тиха - подиху не чути,
   Лиш обличчя, змучене й худе,
   Свiтиться у сутiнках осмути.

   Жде простого слова - не хвали,
   Це менi ще змалечку вiдомо,
   Та слова до горла пiдiйшли
   Й, наче брили, сперлися у ньому.

   Я забрiв у спомини - й мовчу,
   Я немовби здався ©м на милiсть,-
   Як сльоза на кiнчику плачу,
   У мовчаннi вiчнiсть зупинилась.

   2


   Мамо! Як же в словi осягти
   Те, що i в життi неосягненне? -
   Кожне слово пада╨ на мене,
   Мов круте камiння з висоти.

   Я тебе вовiк не переплачу,
   Ради тебе, може, i живу,-
   Я в тобi, як пам'ять родову,
   Бачу рiдну хату i Дзвинячу.

   Вiчним болем бачу вiддалi,
   Як жили ми вкупочцi в тiй хатi,
   Наче пуповиною прип'ятi
   До сво╨© рiдно© землi.

   Бачу нашi яблунi, i вишнi,
   I кiмнатнi квiти на вiкнi,
   Домотканi рядна i ллянi
   Рушники й мережки дивовижнi.

   Бачу i рiвнесенькi грядки,
   Тi, що ти плекала на городi,
   I бiду, заховану насподi
   Пам'ятi, й забутi могилки.

   Хто тепер без нас ©х догляда╨,
   Як усi байдужi й до живих? -
   Я крiзь сльози думаю про них
   I в душi ©х мир оберiгаю.

   Я i нинi - подумки - в тво©й
   Долi, подарованiй як вiно,
   Занiмiвши, бачу Укра©ну -
   Рiдне сонце в краплi дощовiй.

   У тво©й задумi, що тужливим
   Зором нiмо дивиться на свiт,
   Бачу нашу осiнь - перелiт
   Журавлiв, написаних курсивом.

   Бачу втому в зморшках на лицi
   I в руках, що сперлися на костур,
   Але як дiйти менi до тосту,
   Щоб не збитись десь на манiвцi?

   Тост - то щось iнтимнiше за слово,
   То тво╨ подвижницьке життя,
   I мене замучить каяття,
   Як у чомусь схиблю випадково.

   Я у свiт iшов нелегкома,
   Я, немов напуття, у дорогу
   Взяв терпiння матерi,- нiчого
   Тяжчого й святiшого нема.

   3


   Я скажу у тостi, як до мами
   З мовчазно© безвiстi крiзь бiль
   Часто заповiтними думками
   Линув, знемагаючи в тужбi.

   Линув, незважаючи на втому,
   Наче з того свiту - з небуття,
   Через сни i спомини - додому,
   В свiт ©© тривожного життя.

   Я ж його i з розповiдей знаю,
   I з того, що бачив очевидь,
   Що й тепер, як спомином торкаю,
   Наче зуб уражений, болить.

   Я нiмiв, як мати повiдала
   Про сво╨ замiжжя - про те зло,
   Що в нерiднiй челядi, бувало,
   Ненаситно душу ©й пекло.

   Хоч-не-хоч, а кожному догоджуй,
   Всiх i облатай, i обпери,-
   Хтось, бува образити охочий,
   I безкарно скривдити з хандри.

   Але мати - батьковi нi слова,
   Тамувала й сльози мовчазнi,-
   Всiх була задобрити готова
   Задля миру й згоди у рiднi.

   I лише, як змову, що зорi╨
   В задумi - без спiльникiв i зла,
   Потайки виношувала мрiю
   Про куточок власного житла.

   День i нiч ту мрiю колихала,
   Грiла пiд подушкою не раз,
   Тiльки нею, змучена, зiв'яла,
   Захищала душу вiд образ.

   Не могла поскаржитись нiкому,
   Адже долю вибрала сама,
   Так спiшила замiж - нiби з дому
   Утiкала, суджена всiма.

   Тi родиннi осуди й знущання
   Не щадили й мрi© про житло,-
   Може, тiльки батькове кохання
   Матерi пристанищем було.

   Легше в ньому й осуди сприймати,
   I прощати кривдникiв сво©х,-
   Все в коханнi витерпiла мати,
   Замоливши бiль його, як грiх.

   I удвох, обходячи скандали,
   Батько й мати, наче по зернi,
   По гiркому грошику складали
   На свою хатину - без рiднi.

   I жили, i мучилися нею,
   И тiльки крокви похапцем звели -
   Подiлились злиднями з рiднею
   I втекли, неначе з кабали.

   То дарма, що, може, в тiй хатинi
   Голi стiни й дах без накриття,
   Тiшились, що матимуть однинi
   В нiй сво╨ i право, i життя.

   I од щастя, змученi до краю,
   Цiлували стiни й образи,-
   Я й тепер ©х радiсть пам'ятаю -
   Усмiшку болючо© сльози.

   4


   Рiк за роком - вже ©х не здогнати,
   Як на мостi коней вороних,-
   Я болючим спогадом до них
   Забiгаю з маминого свята.

   Я хапаю ©х за поводи -
   Тi роки, побаченi на мостi,
   А вони полохаються в тостi
   I летять, не знаючи - куди.

   Легше, мабуть, серце зупинити,
   Нiж у кадрах спогадiв - роки,-
   Кожний кадр у них вiддалеки
   Воскреша╨ горе пережите.

   Рiк за роком - з цокотом копит,
   Я за ними - думами й словами,
   Нi, я не звертаюся до мами -
   Йду по тернах споминiв на спит.

   День сьогоднi свiтлий, як молебень.
   Гостi вже сiдають за столи.
   А старенька мати з похвали
   Крадькома хова╨ться у себе.

   Вже й чарки наповнили зятi,
   Скромнi i пiснi - як на молитвi,-
   Всi чекають дiйства, лиш обидвi
   Сестри ще витають в забуттi.

   Я торкнувся поглядом до брата -
   Час, мовляв же, братись за обiд,-
   Дiти, внуки, правнуки - весь рiд! -
   Зачекались маминого свята.

   Всi на нього з'©хались, нема
   Тiльки батька - спить десь на чужинi, -
   У сво©й самотностi i нинi
   Мати буде нидiти сама.

   5


   Зникла мить, врочиста i святкова,
   Всi заворушились круг стола,-
   Почалося дiйство - i розмова,
   Як бурхлива рiчка, потекла.

   Про усяку всячину, щасливi,
   Гомонiли, справдi як брати,
   Бо коли ще трапиться можливiсть
   Так родинно душу одвести.

   Та розмова якось непомiтно
   Перейшла у пiсню - у журбу,
   Нi, ми не спiвали - заповiтне
   Споминали мамину судьбу.

   Нам та пiсня душi зогрiвала,
   Ми немов зливалися у нiй,
   Тiльки мати гiрко не спiвала,
   Замкнута в самотностi сво©й.

   Непорушне, стомлена й змарнiла,
   Мов на тризнi, в чорному вбраннi,
   З нерозлучним костуром сидiла,
   Слухала ту пiсню, як у снi.

   Я в дитинствi чув, як сиротливо
   Мати, вiдкладаючи шиття,
   Ту родинну пiсню, наче ниву,
   Засiвала тугою життя.

   Чув ©© щолiта серед поля
   I над рукодiллям - щозими,-
   То не пiсня - материна доля,
   Вишита словами i слiзьми.

   Але, видно, вже ©© навiки
   Одспiвала мати в самотi,
   И ми без не© - наче без опiки
   Сироти, покинутi в життi.

   Мати в нiй викохувала зроду
   I народну душу, i красу,-
   Як же я ту пiсню до народу
   У простому словi донесу?

   Всi гуртом на маминому святi
   Ми ©© виводили, як нить,
   Поки не завважили, що матiр
   Наша пiсня - в пам'ятi болить.

   6


   Вже вiйна iшла до горизонту,
   Десь аж за Карпатами гула,
   Але ще так само до села
   Йшли безногi во©ни iз фронту.

   I щодня, чекаючи листа,
   Ми ловили погляд листоношi,
   Наче вирок суду, в насторожi
   Брали пошту, зцiпивши уста.

   Ми жили тривогою за батька,
   Мiсця не знаходили собi,
   А найбiльше мати, що в тужбi
   День i нiч горiла, як лампадка.

   Часто, переборюючи страх,
   Уночi ставала на колiна
   Й, мов свята покутниця, уклiнно
   Цiлу нiч молилася в сльозах.

   У важкому розпачi болящо
   Пiднiмала погляд i без слiв
   Захисту просила в образiв,
   Кинута з дiтьми напризволяще.

   Всiх святих благала, щоб вони
   Зглянулись над нами, всеблагi©,
   I, немов у спiвi лiтургi©,
   Повернули батька нам з вiйни.

   Всi тодi надiялись на Бога -
   Iншого рятунку не було,
   А проте, виходячи в село,
   Не могли позбутися тривоги.

   Не було спокою й вiд облав,
   Що в селi тодi бешкетували,
   Через них i в запiчку, бувало,
   Страх на нашi душi полював.

   Засвiту вривалися до хати,
   Так брутально - нiби на грабiж,
   Мимоволi здатнi нi за грiш
   Будь у кого душу вiдiбрати.

   Де кого схопили - силомiць
   Брали нас тi масовi облави
   Й, наче арештантiв, без управи,
   Малолiтнiх, гнали до в'язниць.

   Як овець на стрижку, табунами
   Гнали, злi, що ми не на вiйнi,-
   Скiльки раз на допитах менi
   Добавляли вiку стусанами!

   Я вiд страху мовчки полотнiв,
   Пiдлiток - куди менi в солдати?
   Але кат не мiг же, щоб не дати
   Попiд ребра кiлька стусанiв.

   Вiчно пам'ятатиму, як Боков,
   Туполобий слiдчий i боксер,
   Бив мене у надцять атмосфер,
   Бив iз насолодою, аж цмокав!

   I, аби скалiчити життя,
   Норовив заплутати на словi,-
   Кулаками вчив мене любовi
   До свого народу i вождя.

   7


   Мабуть, я довiку не забуду
   Нi його науки, нi мети,
   Не добившись доказiв, без суду
   Хоч би костi жертвi потовкти.

   Вiн знущався з не© невмолимо,
   Вiрний i законовi, й собi,
   Катував, не вiдаючи стриму
   У сво©й жорстокостi й злобi.

   З виробленим навиком i хистом
   Вiн дивився в очi, як удав,-
   Просто був уродженим садистом,
   Що усе на свiтi потоптав.

   В портупе©, зцiпивши камiнне
   Щелепи, нiкого не щадив,-
   Якби мiг, то б цiлу Укра©ну
   В кам'янi застiнки посадив.

   Люто грався силою ударiв,
   Весь прищастий, зморщений, рябий,
   Може, й передчасно вiн постарiв
   Од патологiчно© злоби.

   Вiн у нiй доходив до нестями.
   Звiдки в ньому бралась та злоба? -
   Кажуть, вiн, знущаючись над нами,
   Прагнув з себе вигнати раба.

   Так чи нi - нелегко вiдповiсти,
   Хоч питання начебто просте,
   Але страх, що сiяли чекiсти,
   Ще й тепер упевнено росте.

   Все святе топталося в людинi,
   Всiм крутили душi i хребти,-
   Страшно навiть згадувати нинi
   Те, що нам судилося знести.

   8


   Пам'ять болю - хто ©© не зна╨?
   Я згадав, як мати, ледь жива,
   Над листом, ковтаючи слова,
   Наче пташка, билася в одча©.

   Завмирала й квилила над ним,
   Тим листом в цивiльному конвертi,
   Не сприймала батьково© смертi,
   Що прийшла сповiщенням страшним.

   Хтось iз добротою, спiвчутливо
   Написав нам скорбного листа,
   Але нас усiх ця доброта
   В саме серце вдарила зрадливо.

   I аби позбутися того
   Почуття роздво╨ностi - часто
   Мати удавалась до начальства,
   Щоб воно розрадило його.

   Та начальство, сите i здорове,
   Що в тилу, не нюхавши вiйни,
   Знало тiльки вислуги й чини,
   Кепкувало з мамино© мови.

   Гiрко мати скаржилась тодi,
   Як воно цинiчно i зухвало
   В непристойних натяках, бувало,
   Насмiхалось з матерi в бiдi.

   Бачило, що мати молода ще,
   И обертало бiль ©© у жарт,-
   Що йому людина? - Без ножа
   Страдну душу краяло болящо.

   Я у гнiвi замкнуто мужнiв,
   Я мовчав, хоч все в менi кричало,-
   З мамино© кривди i печалi
   Виростав, мужнiючи, мiй гнiв.

   Пам'ятаю, як пiсля вiйни вже
   З круглим штампом давнього числа
   Через кiлька мiсяцiв прийшла
   Похоронна звiстка, запiзнившись.

   Мати брала батьковi листи,
   Ридма перечитувала всоте,
   Щоб нiмий вiдчай перебороти -
   Чорну руку смертi одвести.

   Всоте кров'ю сходила над ними,
   До всього байдужа i глуха,
   Може, тiльки боязню грiха
   Вiдвернула щось непоправиме.

   Як не тяжко вижити було -
   Вижила, затверднувши, мов камiнь,-
   Ми тодi завважили, що мамi
   Перша зморшка впала на чоло.

   9


   Бiди ходять парами - й у мами
   Скоро друга зморшка пролягла,
   Наче свiжi скиби мiж бровами
   Хтось поклав упоперек чола.

   Але нам було вже не до зморщок,
   Ми ©х i не бачили, мовляв,
   Бо тривожним голодом у горщик
   Переднiвок з двору заглядав.

   Вiн прийшов негадане - той голод,
   Повернувся бiженцем з вiйни
   И до зерна комiрчину й стодолу
   Вимiв ще задовго до весни.

   Цiлу зиму в хлягози i хуги,
   Гнанi ним, тим голодом, у свiт,
   Йшли до нас i з Брянська, i з Калуги,
   Йшли попiдвiконню - в недорiд.

   Йшли, обдертi й виснаженi, нiби
   Жебраки, дратуючи собак,-
   Як же дрiбку борошна чи хлiба
   ╞м не дати, Господи, ну як?

   Ми ж не можновладцi, а господнi
   Страдники, як сказано в письмi,-
   Крихтами дiлилися, голоднi
   I вiйною скривдженi самi.

   Як могли, мирилися з ©дою,
   Продавали рядна й рушники,
   I до лiта з горем та бiдою
   Якось перебилися-таки.

   Вже у полi жито квiтувало
   I шарiли ягоди в саду,
   А у нас i висiвок не стало,
   Перейшли на зелень - лободу.

   Щось внутрi скипалося у мене,
   Забивало дух - не доведи,-
   Як вона не ©лась - та зелена
   I нудна лемiшка з лободи!

   Та найтяжче мучився мiй братик,
   Вiн же був голодний, як i ми,
   Плачучи i давлячись, затято
   ╞в ©©, заправлену слiзьми.

   Вимазаний зеленню до вилиць,
   Мовчки ©в, спадаючи з лиця,-
   Ми щодня на бiль його дивились,
   I щодня нам краялись серця.

   А ночами снилися плакати
   I портрети мудрого вождя...
   Але я не буду викликати
   ╞хнiх духiв - я ©м не суддя.

   Тi контрасти в пам'ятi - як шрами,
   ╞х i час не витравить, мабуть,-
   Ще вони i в мене, як у мами,
   Передчаснi зморшки покладуть.

   10


   Похоронна, голод i, нарештi,
   Наче грiм на голову - арешт,
   Хоч тепер вже й Бог не розбере,
   Хто й за вiщо мучився в арештi.

   Серед то© тьмущi бiдолаг,
   Лиш пушок засiявся пiд носом,
   Був i я штампований доносом -
   Кандидат у каторжний Берлаг.

   Всi були приреченими, звiсно,
   Беззаконня мiтило усiх,
   Навiть той, що й рухатись не мiг,
   Був тодi пiд наглядом зловiсним.

   Кожне слово чули шпигуни,
   Мали вуха - сутiнки i стiни,
   В завмираннi цiло© кра©ни
   Ми чекали кари - без вини.

   Суд не мiг нiкого оправдати,
   А чому - донинi не збагну,
   Всiм однаковiсiньку вину
   Пришивали, кинувши за грати.

   I нiмiли стогони й плачi,
   Як в глухих льохах Середньовiччя,-
   Недаремно падали у вiдчай
   Тi, що йшли на допити вночi.

   Недаремно, знаючи заранi,
   Що ©х жде, прощалися з життям,
   Адже слiдчi, вiдданi властям,
   Вибивали докази в зiзнаннi.

   Я пiзнав як iстину ©х лють
   У ©© найвищiм апоге©,-
   Тi кати жорстокостi сво╨©
   Вчилися в люципера, мабуть!

   Я не був вибагливо© вдачi
   I звикав до слiдства та тюрми,
   Хоч не раз i зрошував слiзьми
   Маминi тюремнi передачi.

   Я затятий - змалку не люблю
   Маминих синочкiв, а в неволi,
   Згадуючи матiр, мимоволi
   Розкисав i плакав од жалю.

   Добре знав, як матерi ведеться,
   Як ©© не милують в селi,
   И гострi болi, наче вухналi,
   Повертались в мене коло серця.

   11


   Чорнi днi i думи взапертi.
   Карцери i допити ночами.
   Я, немов розп'ятий на хрестi,
   Припадав молитвою до мами.

   Бiльш, нiж мук, боявся передач,
   Знаючи, що мати - пiд тюрмою,
   Десь у черзi, стримуючи плач,
   Через мене гибi╨ за мною.

   Я хапавсь за грати - i очей
   З то© черги в щiлинi не зводив,-
   Скiльки мати вистояла черг
   На вузеньких смужках пiшоходiв!

   День у день тривожно, мов ключi
   Журавлинi, до стовпотворiння,
   Простягались черги в тисячi
   Кiлометрiв людського терпiння.

   Вся кра©на, в горi догола,
   Страшно, мов колючими дротами,
   Чергами обснована була,
   Смiючись i плачучи над нами.

   Я зустрiвся з матiр'ю на страсть.
   Пiсля ночi допитiв. Ще зрана.
   Та щаслива зустрiч, як напасть,
   Трапилась негадане й неждано.

   Я побачив матiр оддалiк.
   В довгiй черзi. З ношею на плечах.
   Серце (ледве ноги поволiк)
   Стукнуло - й на дрiб'язки. Як глечик.

   Вже у брамi, глянувши назад,
   Я почув, стривожений за матiр,
   Як iз черги мати навдогад
   Щось до мене крикнула в сум'яттi.

   Але слiдчий, гримнувши дверми,
   Перервав той крик пополовинi,
   Вiком тишi в темрявi тюрми
   Задушив його, як в домовинi.

   Страсний день - ми стрiлися на страсть,
   Що ж, бувають вдачi i невдачi,-
   Я не знав, що вже не передасть
   Вiн менi на свята передачi.

   Я мовчав, я й дихати не мiг,
   Знаючи, що мати за стiною,
   Десь у черзi, падаючи з нiг,
   Через мене - гибi╨ за мною.

   12


   Де я мiг подумати тодi,
   У кромiшнiй камерi, що згодом
   Будемо за чаркою всiм родом
   Споминати роки молодi?

   Ми таки здогнали ©х на мостi,
   I тепер, на старiсть, звiдусюд,
   Пiсля всiх принижень i осуд,
   З'©хались до матерi у гостi.

   Наче пiсля згасло© чуми,
   Ще недавно цькованi i гнанi,
   Го©мо в болючому ╨днаннi
   Спомини, освяченi слiзьми.

   Плачемо й смi╨мося - щасливi,
   Що зiбрались вкупцi хоч на день,
   Ми немовби маримо, лишень
   У якомусь дивному поривi.

   Всi гуртом говоримо й щомить
   В збудженнi збива╨мося з теми,-
   Найчастiше згаду╨м про те ми,
   Що донинi кожного болить.

   Материне свято - i, як завжди,
   Похоронна, голод i тюрма,-
   Нiби iнших тем у нас нема
   Чи замало зболено© правди.

   Та болюча правда не да╨
   У розмовi паузи спiймати:
   Вже не раз пiдхоплювалась мати,
   Щоб усiм повiсти про сво╨.

   Я дивлюсь на не© i, завмерши,
   Слухаю - нi свята, нi рiднi,
   Тiльки бiль, що ятриться в менi,
   Хоч його i чую вже не вперше.

   Чую кожним нервом - не оглух,
   I нiхто оглухнути не змусить,-
   Все життя тремтiтиму вiд струсiв,
   Що iз нас витрушували дух.

   Ну а трус, влаштований у мами,
   Просто не вклада╨ться в умi:
   Як вони в бездушностi нiмiй
   Нi за що знущалися над нами!

   Що ©м лемент заспаних сирiт,
   Кинутих з постелi на долiвку,
   Чи ячмiнь надоднi переднiвку
   По снiгу розсипаний, як шрiт?!

   Що ©м, стерши з пам'ятi торiшнiй
   Голод, зерно висипати в снiг?! -
   Ка©ни ж не думають про грiх,
   Живучи в ненавистi зловтiшнiй.

   Все перетрусили - до золи,
   Висипали з мищини квасолю,
   Мов не трус робили в нас, а волю
   Узяли за обшивку й трясли.

   Гiрш вовкiв - нi жалю, нi закону,
   Думалось, що хату розтрясуть,-
   I тодi не втишилась ©х лють,
   Як знайшли у скринi похоронну.

   Але мати все пережила.
   I живе. Як iскра дотлiва╨.
   Нi на кого в серцi не хова╨
   Нi лихого осуду, нi зла.

   13


   Пiсля суду, тобто трибуналу,
   Хоч мене судили - не ©©,
   Мати так потрапила в опалу,
   Що й забула злигоднi сво©.

   Де не йшла - ввижалися фiскали,
   Мучилась, хай милу╨ господь,-
   Так ©й мною очi витикали,
   Хоч бери i з хати не виходь.

   Заглядали в душу i в минуле,
   Всю, мовляв, провiрили до дна,-
   Як тодi водилось - не забули
   I про конфiскацiю майна.

   Серед дня на©хали чужими
   Фiрами, немовби на розбiй,
   Вдерлися до хати й невмолимо
   Брали все, що бачили у нiй.

   Потоптавши людянiсть i право,
   Брали i пiвмiтки, й полотно,
   I стола, i мисника, i лаву,
   И саморобнi крiсла - заодно.

   Вiдра, ночви, кадiбця на воду,
   Посуд, одяг, рядна, подушки,-
   Все хапали "iменем народу",
   Навiть те, що й, може, не з руки.

   Лаву перерiзали - незручно
   Довгу рiч було ©м волокти,
   Хоч ту лаву батько власноручно
   Сам зробив - i бильця, i шпунти.

   I коли грабiжники-пiгме©
   Ко©ли те варварство страшне -
   Мати впала з розпачу на не©
   И закричала: "Рiжте i мене!"

   Ледве маму витурили з хати,
   Кажуть, не було на нiй лиця,
   А надворi лютi супостати
   Вже кiнчали клуню i хлiвця.

   Забирали збiжжя i солому,
   Крокви, лати, китицi старi,-
   Не було страшнiшого содому,
   Як тодi у нашому дворi.

   Не лишили й трухлядi на дрова,
   Все забрали й знищили дотла,
   Тiльки пси десь гавкали й корова,
   Тягнучись за валкою, ревла.

   Стала мати - пустка i ру©на.
   Ось тобi i право, i життя.
   Залишилась ©й лиш голостiнна
   Хата - безпритульне сиротя.

   Не судилось щастя в нiй зазнати,
   Марно нею тiшилися ми,-
   Скоро я довiдався, що мати
   Вибралась свiт за очi з дiтьми...

   Так - немовби комiть головою
   Кинулась в житт╨ву круговерть,-
   Добре, що сама, що без конвою -
   Не в сибiрськi дебрi чи на смерть.

   Скiльки ©х, святих i безборонних
   Благородиць - наших матерiв,
   Як нещасних в'язниць, у вагонах
   Вивезли на муки - без судiв!

   Тисячi, мiльйони - не злiчити,
   Не знайти й могил ©х в чужинi,-
   ╞хнi сльози й горе пережите
   Вiчно будуть ятритись в менi.

   Я не раз в неволi мов спросоння
   Чув у серцi голос молитов
   I благав, щоб вирок беззаконня
   Стороною матiр обiйшов.

   Беззаконня. Злочини... Де ж виннi?!
   Наче все робилося само.
   Все-таки ми вижили, i нинi
   З матiр'ю всi разом сидимо.

   Сидимо й говоримо. Щасливi.
   Цiлим родом - сестри i брати.
   Хоч на старiсть трапилась можливiсть
   Так родинне душу одвести.

   14


   Колима - усiм вона вiдома.
   Вже про не© складено й пiснi.
   Не одному з холоду на нiй
   Тiло й душу зводила судома.

   I снiги, i бескиди нiмi,
   Вiчний голод, каторга, сухоти,-
   Трудно й нинi страх перебороти
   Тим, хто був тодi на Колимi.

   В лагернiй сваволi я всi кола
   Дантового пекла перейшов,-
   Може, лиш до матерi любов
   Смерть мою у нiй переборола.

   Я не раз, готовий на дроти
   Кинутись, шептав як заклинання,
   Щоб хоч трiшки маминi страждання,
   Мов сакви в дорозi, пiднести.

   Подумки, завдавши ©х на плечi,
   Йшов i падав, наче пiд хрестом,-
   Я сво©м жаданням, як джгутом,
   Зупиняв сухотнi кровотечi.

   I нарештi - воля! Вiсiм лiт,
   Як в чернетцi, викреслено з долi,
   Але я вiдвик вже був од волi,
   Не хотiв дивитися й на свiт.

   Я, немов навпотемки iз нетрiв,
   З того свiту вибрався тодi,-
   Пронеслись, як шторми по водi,
   Тисячi сибiрських кiлометрiв.

   Ось i дивнi обшири степiв.
   Кiлька хат, подiбних, як близнята.
   Допитавсь, де материна хата,
   Й на порiг схвильовано ступив.

   Щось у горлi дух перехопило -
   Не впiзнав нi брата, нi сестри:
   Вiсiм лiт минуло - й з дiтвори
   Вигнались обо╨, як стропила.

   Бiдна мати, кинувши телят,
   Пiдтюпцем примчалася iз ферми,
   Впевнена у тому, що тепер ми
   Будемо щасливiшi стократ...

   Тiшилась, не знаючи, звичайно,
   Що нам доля завтра принесе,
   Бо якби дiзналася про все,
   То, напевно б, згинула з вiдчаю.

   Як було дiзнатись ©й, самiй
   Безнастанно цькованiй i кволiй,
   Що менi, безправному, на волi
   Буде тяжче,