нiж на Колимi?

   Кiлька днiв ми щастя святкували -
   Воскресiння нашого життя,
   Думали, що вже без вороття
   Нашi бiди в свiт помандрували.

   Рятували душi як могли.
   Воля нам здавалася святою.
   Та лiта бездушного застою
   Навiть в душах волю розп'яли.

   ...Вже давно забулася та зустрiч.
   Гояться i враження, i бiль.
   Вся епоха в маминiй судьбi
   На очах вiдбилася, як в люстрi.

   Мати в нiй не йшла на компромiс
   Iз сво╨ю совiстю, одначе
   Корiнь роду, вирваний в Дзвинячi,
   В iншу землю - так i не прорiс.

   15


   Звечорiло - всi наговорились,
   Позбирали посуд зi стола,
   I, почувши втому та безсилiсть,
   Мати, помолившись, прилягла.

   Я присiв скра╨чку бiля не© -
   Гострий бiль протяв мене, мов нiж:
   Страшно ждати немочi сво╨©,
   А коли приходить - ще страшнiш.

   Боже! Скiльки мати через мене
   I тривог, i мук перенесла! -
   Вже душа у не© - як священна
   Плащаниця, спалена дотла.

   Все життя не вiдала спокою,
   Забувалась лиш в отченашi,
   Мабуть, вже й клiтиночки живо©
   Не лишилось в маминiй душi.

   Все у нiй та©ла: i нестримнi
   Сльози, й нарiкання на бiду,-
   Так i чую: "Господи, прости м'нi,
   Як на себе руки накладу!"

   Не гадала старостi дiждати,
   Не жила, а вже й вiсiмдесят,
   Хоч, напевно, з нинiшнього свята
   Страшно ©й оглянутись назад.

   Подивлюсь на зморщене обличчя,
   Мов на вир круто© течi©:
   Кожна зморшка - наче та╨мнича
   Лiнiя житт╨пису ©©.

   Кожна зморшка - зболена й тривожна,
   Я вже ©х читаю навманцi,
   Хоч менi й не снилося, що можна
   Прочитати долю на лицi.

   Навiть руки - свiдки ©© долi:
   Вузлуватi, репанi, худi,-
   Так лежать у не© на подолi,
   Як рабинi, злiгши по трудi.

   Через ©хню зриму слабосилiсть
   Бiль мене й на мить не полиша:
   Може, тими зморшками покрилась
   I ©© опечалена душа?

   Вже нiчого маму не цiкавить,
   Долi ж i конем не обжене,-
   Все за мною виплакала - навiть
   Одспiвала в грамотi мене.

   Находилась мати й до ворожки,
   I на панахиди - за живих,-
   Тiльки душу мучила - нiтрошки
   Не було полегкостi од них.

   Сили в мами - й крапельки нема╨,
   Випило i горе, i життя,-
   Згорнута калачиком, дрiма╨,
   Вже така маленька, як дитя.

   Загострились вилицi i плечi,
   Так змарнiла - шкiра й кiсточки,-
   На старiй постелi коло печi
   Дожива╨ вiку у дочки.

   Дожива╨ вiку в самотинi
   I тихцем печалиться за всiх...
   Може, перед нею ми й не виннi,
   А проте спокуту╨мо грiх.

   Ми самi любов'ю не зiгрiтi
   I не завжди грi╨мо ©©,-
   Вирвали свiй корiнь - i по свiтi
   Котимось, неначе кура©.

   Ми вже стали схожi на сарматiв,
   Забува╨м рiдне i святе,-
   Може, хоч iз пам'ятi про матiр
   Корiнь наш - у землю проросте?..

   ...Переспали - й час уже збиратись.
   Чашу свята випили до дна.
   Я прощаюсь з матiр'ю, i радiсть
   Зустрiчi зника╨, як мана.

   Мовчки обцiловую тi руки,
   Що мене носили в сповитку,
   И так боюся нашо© розлуки,
   Як тяжко© втрати на вiку.

   А матуся сперлася на костур
   I, щоб якось бiль перемогти,
   Зiгнута, малесенького зросту,
   Просить, щоб писати ©й листи.

   За всiма вона переболiла,
   Дiти - тiльки горе матерям,-
   Через них звелась i постарiла,
   Кинута й обiйдена життям.

   Цiлий вiк не вiдала спокою,
   Забувалась лиш в отченашi,
   Що немов незримою рукою
   Го©в бiль стражденно© душi.

   Пiзнання семизвучного iмення

   Магiстрал


   На щоглах часу пiднято вiтрила,
   В мо©х очах нурту╨ далина,
   Стремлiння за стремлiнням вирина -
   Жага плавби чуття мо© збудила.

   Пливiть до сонця, човники стремлiнь,
   Допоки день у поглядi не гасне,-
   Недовiрки, маскуючись пiд гасла,
   Не впеленають сонця в чорну тiнь.

   Не розклюють шулiки голубизни,-
   Менi над свiтом райдугою висне
   Пругка надiя сонячного дня.

   Хiба менi лякатись грозобою,
   Коли душа звiтрилена плавбою?
   Пливу - i дума думу здоганя.

   I


   На щоглах часу пiднято вiтрила,
   I я пливу, припавши до стерна,-
   Вже зграя мрiй над хвилями зрина,
   Зника╨ в морi туга сизокрила.

   Тривожно берег дивиться услiд,
   Вiтри стають на диби, наче конi,
   I на далекiм обрi© мiй свiт
   Схвильовано простягу╨ долонi.

   Я допливу до тебе, свiте мiй!
   Чекай мене пiд музику стихiй,
   Пiд музику - величну i печальну.

   I суть не в тiм (я думаю про суть!),
   Чи допливу, чи хвилi проковтнуть,
   Аби не прагнув тихого причалу.

   2


   В мо©х очах нурту╨ далина.
   Чайки вагань, не скиглiть на негоду.
   Я зневажаю далеч мiлководу,
   На мiлинi - пiвп'ядi до багна.

   На мiлинi зав'язнеш неодмiнно,
   На мiлинi - порiддя плазунiв,
   На мiлинi, мiй свiте-Укра©но,
   Без тебе я зачахнув би, зiскнiв!

   I що менi розгойданi глибини,
   Коли до тебе, свiтоньку, неспинно
   Моя душа на весла наляга!

   Я зневажаю ницих мiлколазiв,
   Я зневажаю виплеканих блазнiв -
   ╞х спопелить свята моя жага!

   3


   Стремлiння за стремлiнням вирина,
   Аж хвилi розлiтаються на бризки,-
   Я вiдкриваю свiт собi з колиски,
   Я вiдкриваю свiт собi щодня.

   I кожен раз оновленим ста╨ вiн:
   Чогось-таки не знав, не спостерiг,-
   Вiн став для мене стимулом житт╨вим
   У пошуках незвiданих дорiг.

   О свiте мiй - величний, нездоланний!
   До тебе вiчно йтимуть Магеллани
   И вивчатимуть по-сво╨му тебе!

   А ти сто©ш на обрi© незмiнне,
   ╙динонько - мiй свiте-Укра©но,
   А ти вроста╨ш в небо голубе!

   4


   Жага плавби чуття мо© збудила,
   I вже менi турботи - не до сну,
   Вже поглядом обходжу далину -
   Неспокiй пiдхопив мене на крила.

   Тривожуся, що атомнi вогнi
   Вже блискавками крешуть над тобою,-
   О свiте мiй, як хочеться менi
   Перепливти цю темiнь громобою!

   А блискавки - як танцi на мечах,
   А блискавки - тигрицями в очах -
   Вигулюють на обширах звологлих!

   Не вiдаю, куди менi пливти.
   А хвилi часу б'ються об борти
   Мо©х стремлiнь з вiтрилами на щоглах.

   5


   Пливiть до сонця, човники стремлiнь,
   Пливiть крiзь настороженi тривоги,-
   У морi не питаються дороги,
   Не нарiкають в морi на далiнь.

   Метелики - i то летять на вогник,
   Летять, хоч крильця, може, спалахнуть.
   Чи ж варт, злякавшись обширiв тривожних,
   На мiлинi знiкчемнювати путь?

   Пливiть, пливiть, бо сонце - не жар-птиця,
   Хто звикне в тьмi - тим сонце й не
   присниться,

   I слiпота загляне ©м до вiч.

   Байдужiсть ©хня - ©х же й покара╨.
   Лиш тi, що люблять далечi безкра©,
   Пливуть до сонця суднами сторiч!

   6


   Допоки день у поглядi не гасне,
   Цiнуйте серцем вистраждану мить,
   Бо час - не птах, що в вирiй полетить
   I навеснi прилине сво╨часно.

   Нiколи мить не сяде на плече
   I, мов голубка, в очi не загляне,-
   Замиготить - i в далеч утече,
   Як олень в хащi з тихо© поляни.

   I ссатимуть вас черви каяття
   За згаяне, розтринькане життя,-
   Не знайдете прощення у сумлiннi!

   I, дивлячись на знiвечену путь,
   Нащадки вас добром не пом'януть,
   Якщо в життi ви пройдете - як тiнi.

   7


   Недовiрки, маскуючись пiд гасла,
   Пильнують вас, не вiдаючи снiв,
   Щоб часом хто з вас яблучка не з'©в
   З пожовкло© Адамово© казки.

   Самi без няньки немiчнi вони,
   А шиють вам костюмчики на вирiст
   I забобонно вiрують в чини,
   Докiль душа не здiйметься у вирiй.

   Смiшнi, маруднi виплеканнi нянь,
   Без власних мрiй, без власних сподiвань
   В осiнню нiч вiдчалюють безслiдно.

   Закоханi у царство темноти,
   Вiдчалюють наослiп, мов кроти,
   Нi разу не поглянувши на свiтло.

   8


   Не впеленають сонця в чорну тiнь
   Бездушнi мудрецi i генерали,
   Так само, як його не впеленали
   Диктатори й ру©нники святинь.

   Навколо нього вишиють орбiти
   Ще не однi флотилi© столiть,-
   Лиш той за ним iз мороку не пiде,
   Кого не вабить сонячний зенiт.

   Не оскверняйте сонця слiпотою,
   Воно й у днi iмлистого застою
   Незримим свiтлом тягнеться до вас.

   Нема над нього iншо© вам правди
   Усе ╨ство на соненько направте,
   Допоки день в очах вам не погас!

   9


   Не розклюють шулiки голубизни,
   Не вип'ють зору людського з орбiт,-
   Повi╨ вiтер злагоди - i свiт
   Вишневим соком, а не кров'ю бризне.

   I хвилi колисатимуть весну,
   I роси напуватимуть колосся,
   I, може, я до свiтку не засну,
   Вслухаючись у тихе передгроззя.

   I, може, з серця виспiваю я,
   О свiте мiй - калинонько моя,
   Невгасний бiль, знекровлений за тебе.

   Той бiль, як вiдсвiт сонця на мечi,
   Як смолоскип, i в пiтьмi, i вночi
   Горить менi, сягаючи до неба.

   10


   Менi над свiтом райдугою висне
   Пiзнання семизвучного iм'я,-
   У ньому вiчна молодiсть моя
   I паморозь останньо© сивизни.

   З тим iменем пiд музику громiв
   Я слухаю весняне проростання,
   В тiм iменi - любов моя i гнiв,
   Мо© печалi й радощi свiтання!

   I хто мене тим iменем кляне,
   Хто гiрко ним зневажу╨ мене,
   Той сам не гiдний власного iмення!

   В тiм iменi i честь моя горить,-
   Якщо б його згубив я хоч на мить
   Нiчого б не залишилось у мене!

   11


   Пругка надiя сонячного дня
   Прокльову╨ться паростком з-пiд снiгу,-
   I я вже розпукаюся, веснiю,
   Скреса╨ крига з серця, як броня.

   I ви, зловiщi ворони, не крячте!
   I ви, папуги немiчнi, замрiть! -
   Вста╨ мiй свiт, належавшись добряче,
   Вста╨ мiй свiт з-пiд холоду столiть!

   I вiтер ма╨ крилами вiдлиги,
   I юнi Нестори мережать книги
   На чистому пергаментi небес.

   Ген-ген весна веселиками лине.
   Вiтай ©© усмiшкою, калино,
   Бо з губ тво©х вже приморозок щез!

   12


   Хiба менi лякатись грозобою,
   Коли душа нурту╨ - аж кипить,
   Коли ста╨ ареною блакить
   У по╨динку блискавки з iмлою?

   Мiцнi дерева гнуться, як шаблi,
   I знову пiдiймаються до битви,
   Лише кущi, припавши до землi,
   Шепочуть перелякано молитви.

   О, як вони тремтять тодi - аж мруть!
   А в пiслягроззя чваняться, мабуть,
   Що не страшнi грiмницi дрiбнорослим.

   Але навiщо гнутись дрiбнотi?
   Громи ж бо в того цiлять, хто в життi,
   И згинаючись, не кланя╨ться грозам.

   13


   Коли душа знесилена плавбою,
   Коли в'ялить ©© самотина,
   То згибi╨ у гаванi вона
   Над вицвiлою немiччю-журбою.

   Не пiде в море тiльки боягуз,
   Бо вiдчайдушний з якоря зiрветься,-
   Ганьба того настигне, хто загруз
   У власнiй нерiшучостi по серце!

   Хто жабуринням затишку обрiс -
   Не знатиме нi усмiшки, нi слiз
   I батькiвська земля його не прийме!

   А як менi?.. Виру╨ течiя...
   А що ж менi, калинонько моя?
   Пливу, пливу - розкрий менi обiйми.

   14


   Пливу - i дума думу здоганя.
   Передi мною - вимрiяна далеч.
   Даремно чорнi сумнiви, як галич,
   Кричать - тривожать душу серед дня.

   Я не зiйду iз курсу через них,
   Не повернуся з обраного шляху
   I не злякаюсь недругiв сво©х,
   Що радо повели б мене й на плаху!

   Я бачу рiдний берег! Ця плавба
   В менi - як пiсня в серцi,- а хiба
   Бува╨ справжня пiсня без натхнення?

   Докучили вже вигадки нуднi.
   Плавбо моя, будь совiстю менi
   В пiзнаннi семизвучного iмення!

   1965-1988

   [1] "Двосотка" - стаття про закiнчення.

   ==============================================================

        Павло Грабовський. Поезi©




   ДО МАТЕРI

   Мамо-голубко! Прийди, подивися.
   Сина вiд мук захисти!
   Болi зi споду душi пiднялися,
   Що вже несила нести.

   Мамо-голубко! Горю╨ш ти, бачу,
   Стогнеш сама у журбi;
   Хай я в неволi конаю та плачу, -
   Важче незмiрно тобi.

   Бачити бiльше тебе я не буду;
   Не дорiкай, а прости;
   Та вiд людського неправого суду
   Сина свого захисти!



   ДО ОРЛА

   Обох нас, орле стерво©дний,
   Знажа╨ поле боротьби:
   Рвемо у других шмат послiднiй,
   Жаги нiкчемно© раби.

   Та чом не в мене тво© крила?
   Я полинув би вище хмар:
   Тут кров злочинства землю вкрила,
   Скрiзь повно слiв, в повiтрi - вар!

   Де б не поглянув - боже! - всюди
   Слiд жертв, загублених дарма;
   Не змовк стон тiней,- рвуться груди;
   Нищаву смертю обiйма.

   О, браття серби, - гiрко плачуi
   Свята надiя геть зника... Все кров та кров...
   Мiж нами - бачу,
   Червона рiчка протiка!



   ДО СIЯЧIВ

   Де ви, правди всенародно©
   Та братерства сiячi?
   Де ви, мислi благородно©
   Твердi духом дiячi?

   Вийдiть купою, порайтеся,
   Гляньте: трупи та хрести;
   Всюди - бранцi... не цурайтеся
   ╞х велико© мети.

   Розсiвайте жменя жменею
   Чисто звiяне зерно:
   Вороги над Руссю-ненею
   Iзнущаються давно...



   ДО ШКОЛИ

   Ну, прокидайтеся, дiти:
   Ранок - до книжки пора!
   Сонечко вспiло залити

   Все посереду двора!

   Швидше вдягайтесь до школи!
   Кращi прога╨те днi, -
   Пiзно вертати, - нiколи
   ╞х не завернете, нi!

   Змалку кохайтесь в освiтi,
   Змалку розширюйте ум,

   Бо доведеться у свiтi
   Всяких назнатися дум.

   Треба самим розвертати':
   Як i до чого все йде,
   Шлях безпомилишно взяти -
   Той, що до правди веде.

   Щоб не зросли ви на сором
   (Бiйтесь найпаче того!)
   Та не зробились позором
   Рiдного краю свого!

   ' Розвертати - в розумiннi розмiрковувати.



   ТРУДIВНИЦЯ

   Хмуро дивилася школа,
   В бовдурi глухо гуло,
   Вiтер вривався зокола,
   Сумно в хатинi було.

   Мертва трудiвниця-панi
   Бiла, як вiск, на столi
   Там почивала, зараннi
   Збувшися скорбiв землi.

   Рук i на час не складала,
   Щиро кохала дiток,
   Листу якогось-то ждала,-
   Тiльки i знав наш куток.

   За день одсунула книжку,
   За день не стала робить,
   Як опинилась на лiжку, -
   Нiчим було пособить.

   В непогiдь, стужу злиденну
   (Певно, сама сирота!)
   Зайде в хатину нужденну,
   Словом усiх повiта.

   Дасть, коли треба, поради,
   Викладе все до пуття...
   Боже! З яко© б то ради
   ╞й вiдбирати життя?

   Журно посходились дiтки
   Обiк нiмо© труни:
   Втратили неньку сирiтки,
   Втратили промiнь вони.

   Вдарив i дзвiн похоронний...
   Нiчого, мабути, ждать:
   Треба людинi стороннiй
   Шану останню вiддать.

   Дим закурився з кадила,
   Серце зворушував спiв...
   Що дiтвора голосила, -
   Просто не чути попiв!

   А як на цвинтарi стали,
   Кинули грудку землi, -
   Гiрко батьки заридали,
   Аж надривались малi.

   Мовчки вернули на помин,
   Що громадяни знесли.
   Якось не складувавсь гомiн,
   Навiть дяки не пили.

   Та й розiйшлися по хатах, -
   Школа осталась пуста...
   Хуга свистить по загатах,
   Жалiбно труп замiта.



   ШВАЧКА

   Рученьки терпнуть, злипаються вiченьки...
   Боже, чи довго тягти?
   З раннього ранку до пiзньо© нiченьки
   Голкою денно верти.

   Кров висиса╨ оте остогиджене,
   Прокляте нишком шиття,
   Що паненя, вередливе, зманiжене,
   Вишвирне геть на смiття.

   Де воно знатиме, що то за доленька
   Вiдшук черствого шматка,
   Як за роботою вiльна неволенька
   Груди ураз дотика.



   ВЕСНЯНКИ

   I

   Зiйшли снiги, шумить вода,
   Весною повiва;
   Земля квiточки викида,
   Буя╨ травка молода;
   Все мертве ожива.

   Веселе сонечко блистить,
   Промiння щердо лл╨;
   Гайок привiтно шелестить,
   Неначе кличе пригостить;
   Струмочок вигра╨.

   Сiяють злотом небеса,
   Витьохкують пташки...
   А груди думонька стиса:
   Хова╨ зверхня ця краса
   Смердючi болячки.

   II
   Знову, ластiвочко-серце,
   Ти вернулась, знов звила
   В нас пiд хатою кубельце...
   Заспiвай же, де була?

   Розкажи: чи й там, як тута,
   Пекло скрiзь - нi верть, нi круть:
   Люди носять рабськi пута,
   У чужiй кормизi мруть?

   Свiтлi поклики колишнi
   До братерства та рiднi,
   Мов тi дрiб'язки залишнi,
   Затопталися в багнi?

   Крук недолi над всiм кружить,
   А соборйще панiв,
   Знавiснiвши, гiрко тужить,
   Що, бач, мало кайданiв?

   Розкажи: чи й там, як тута,
   Замiсть працi все слова;
   Люд бездольний в пiтьмi плута,
   На наймитiв упова?

   III
   Сумно заспiвала
   Ластiвочка люба
   На питання тi:

   -Скiльки свiта знала,
   Скрiзь пану╨ згуба,

   Люд - узапертi.

   Мiсть 1 любовi - злоба;
   Брат пiднявсь на брата,
   Душить за шматок,

   Та нiде пригноба
   Не справля╨ свята,
   Як-от ваш куток!

   Нiде розбратання
   Посеред громади
   Не було, як тут.

   Ницi2 почування,
   Продажнiсть та зради
   Не кули бiльш пут.

   Нi в якiй кра©нi
   Брак самопошани
   Так людей не жер,

   Як у вас донинi...
   Бийте, рвiть кайдани,
   Доки дух не вмер! -

   З отим словом втiхи
   Пiсенька знiмiла,
   В небi вiддалась.

   У блакить з-пiд стрiхи
   Ластiвочка мила
   Пурхнула-знялась.

   IV

   Правду мовила пташина;
   Чи на добре ж, чи дарма?
   Перед нами - домовина,
   Сором вiчного ярма.

   Промiнь згас над рiдним кра╨м;
   А ми, скiльки кожен змiг,
   У провалля себе пха╨м,
   Грунт пуска╨мо з-пiд нiг.

   Та не пiзно: ╨ поправа,
   Певен я - минеться все;
   Ще заблисне наша слава,
   Праця вгору пiднесе.

   Тiльки треба сил та труду,
   Щоб не згинути цiлком,
   Не стогнать до вiку-суду
   Пiд вельможним канчуком.

   V

   Годi ж нудитись, складаючи руки;
   Кличе робiтникiв рiдна земля...
   Вiра, впотужнена словом науки,
   Хай нас мiцнiш окриля!

   Бiльше уваги до власного горя,
   Бiльше любовi до люду свого!
   Близько - загибель... зника наша зоря...
   Чого ж нам ждати, чого?

   VI

   Розцвiтайся ти, веснонько красна,
   Духом творчостi все онови;
   У нарузi кра©на нещасна...
   З муки-смертi ©© вiдживи!

   Розворуш нашi груди холоднi,
   Запали в них притухлий огонь,
   Щоб рятунок знайшли ми з безоднi,
   Не стояли в борнi осторонь!

   Одiгнала надовго ти хвижi,
   Розбудила надi© та сни.
   Багла© 3 - цi ворiженьки хижi,
   Так послизнуть нехай i вони!

   Розцвiтайся та нас iз могили
   До живого життя пiдведи,
   Щоб ми очi на себе розкрили;
   Свiтлi думи в душi вiдроди!

   ' Мiсть - замiсть.
   2 Ницi - пiдлi, негiднi.
   3 Багла© - неробство, лiнощi.



   ДО Б. С-ГО'

   Прощай, коханий ляше-друже!
   Час розiстатись наста╨.
   А як болить, як б'╨ться дуже
   Вiд туги серденько мо╨.

   Одно гадали ми з тобою,
   Шукали одного шляху,
   I от зiйшлись в тюрмi з собою,
   Найшли недоленьку лиху.

   Мир чарiвничо© омани
   Пред нами птахом зник давно:
   Неволя вiчна та кайдани -
   То нам судилося одно.

   Але ж i ту судьбу шалену
   Не довелось дiлити нам:
   Ти - за Байкал, а я - за Лену,-
   Розтечемось по чужинам.

   Хто зна: чи вернеться спромога
   До працi стать за все святе,
   А чи навiк тяжка дорога
   Колючим терном заросте?

   Отак-то, голубе мiй, ляше!
   Тобi - рудник, менi - тайга...
   Та не належить серце наше
   До пут утисника-врага.

   Вiддавна руки нам невiльнi,
   Душi ж неволя не ску╨;
   ╙днають нас змагання спiльнi,-
   Хто ©х хортами зацьку╨?

   Не кривда п'яного магната,
   Не заздрiсть жирного ксьондза, -

   Нас поруша╨ проти ката
   Журби вселюдсько© сльоза.

   В чаду скаженого прокляття
   Потоком кров лили батьки;
   Той час минув: ми рiднi браття,
   Ми - нерозлучнi бояки.

   За що ж? За те, щоб духом згоди
   Все понялося мiж людьми,
   Щоб нашi змученi народи
   Так побраталися, як ми!

   'Вiрш присвячений Бронiславу С╨рошевському -
   товаришевi П.Грабовського по засланню.



   ДО ДIТЕЙ

   Коли бо, дiтки, малась мога
   Знов повернутися мiж вас!
   Так заросла давно дорога,
   Побив надi© хмурий час!

   Зазнайте ж втiх, поки не пiзно,
   Шд пильним доглядом сiм'©,
   Та не розкидано вас рiзно
   З-пiд крилець неньчиних ©©.

   Нехай же вам господь - благаю
   Протягне дiтство золоте,
   Щоб ви росли на радiсть краю
   Без мук, що потiм уздрите!



   До Н.К.С.

   Тако© певно©, свято©,
   Тако© рiдно©, як ти,
   Тако© щиро©, просто©,-
   Вже бiльше, мабуть, не знайти.

   Таку не часто скинеш оком,
   Такою тiльки що марить...
   А раз зустрiнеш ненароком -
   Навiки долю озарить!

   * * *

   Зранку в холодну могилу
   Ти жертвою часу лягла;
   Без жалю загублено силу...
   А в мене пак гадка жила:

   Що повiвом навiть не скине
   На тебе пануюче зло,
   Що смерть над тобою залине
   Отрутою повне жало!



   ДО РУСI-УКРА╞НИ

   Бажав би я, мiй рiдний краю,
   Щоб ти на волю здобувавсь,
   Давно сподiваного раю
   Вiд себе власне сподiвавсь.

   Щоб велич простого народа
   Запанувала на Русi,
   Щоб чарiвна селянська врода
   Росла в коханнi та красi.

   Щоб Русь порiзнена устала
   З-пiд вiковiчного ярма
   I квiтом повним розцвiтала
   У згодi з ближнiми всiма!



   ДО УКРА╞НЦIВ

   Укра©нцi, браття милi,
   Вiдгукнiться, де ви ╨;
   Чи живi ще, чи в могилi
   Давня слава зогни╨?

   Чи покраща доля наша,
   Мине сором, що вкрива;
   Чи до краю спита чаша,-
   Рабства чаша вiкова?

   Гей, докупи, певнi дiти!
   Всiх веде мета одна:
   Шлях любовi та освiти
   Нас навiки по╨дна!



   НАДIЯ

   Не зiтхай так безнадiйно,
   Скорбних уст не замикай,
   Рук не складуй ще подвiйно,
   З лану битви не тiкай,

   Глянь на луг - не вся травиця
   Ще потоптана упрах;
   Глянь на люди - чеснi лиця
   Ще не всi обвiяв страх.

   Ще великi перепони
   Злу поставлено кругом,
   Не безкарно рвуться стони
   Пiд ворожим батогом.

   Встануть мученики-браття,
   Встануть сестри, як живi...
   За годиною прокляття,
   Мук, кайданiв та кровi,

   Зрадно куплено© слави,-
   Панство волi йде услiд,
   I на чолi миросправи
   Власно з'явиться нарiд!



   УПЕРЕД

   Уперед за край рiдний та волю,
   За окутий, пригноблений люд,
   Хоч нiчого не знайдеш, крiм болю,
   Хоч нас жде невiддячений труд!

   Уперед проти зла однодумно!
   Розрослася ворожа юрба.
   Не гадаймо прожити безсумно,
   Бо життя - неминуча борба.

   Уперед, хто не хоче конати,
   Статись трупом гнилим живучи!
   Смiле слово - то нашi гармати,
   Свiтлi вчинки - то нашi мечi.

   Уперед до завзятого бою
   За громадськi та власнi права,
   Коли бути бажа╨м собою,
   Коли серце позор вiдчува!

   Уперед до звершення замiрiв,
   Що поклав дев'ятнадцятий вiк;
   Скиньмо владу катiв-бузувiрiв,
   Щоб людиною став чоловiк!

   Уперед! Годi скнiти рабами,
   Час кормигу гидливу знести!
   Нашi кубла нам стануть гробами,
   Швидко знiвечать яснiсть мети.

   Уперед! Не жде поступ всесвiтнiй:
   На шляху пристаючих лиша,
   Iнший лад, iнший мир заповiтний
   Виробля╨ iз себе душа.

   Уперед проти хижих порядкiв!
   Гине войник чи здобич бере,
   Вiн стежки протира для нащадкiв, -
   Його дiло нiколи не мре!



   * * *

   Я не спiвець чудовно© природи
   З холодною байдужiстю ©©;
   З ума не йдуть знедоленi народи, -
   ╞м я вiддав усi чуття мо©.

   Серед ясних, золочених просторiв
   Я бачу люд без житнього шматка...
   Блакить... пташки... з-пiд соловйових хорiв,
   Мов нiж, вража скрiзь стогiн мужика.

   Нехай кругом розумний лад та втiха, -
   Не здужа ©х мiй мозок осягти,
   Бо скiльки кривд, бо скiльки всюди лиха,
   Як хижий звiр, братiв гризуть брати.

   Нехай людцi, що до вiтхнення вдатнi,
   Спiвають нам на всякi голоси
   Про райськi сни й куточки благодатнi, -
   Де плачуть, там нема╨ вже краси!

   Нехай вони, кохаючись "на лонi",
   Мук забуття вишукують дарма,
   ╞х не заспать: у серця вiдгомонi
   Озветься свiт з турботами всiма!

   ==============================================================

        Петро Гулак-Артемовський. Байки (збiрка)




   ЦIКАВИЙ I МОВЧУН

   (Приказка)

   Цiкавий, Мовчуна зустрiвши раз, спитав:
   "Вiд чого голосний так дзвiн той на дзвiницi?"
   "Вiд того, що (коли не втнеш се© дурницi)
   Всерединi, як ти, порожнiй вiн",- сказав.

   Харьков, 1 декабря 1820 года



   ДВI ПТАШКИ В КЛIТЦI

   "Чого цвiрiнька╨ш, дурний, чого голосиш?
   Хiба ж ти трясцi захотiв?
   Що заманулося, чого ти не попросиш,
   Чи сiм'ячка, просця, пшонця, чи то крупiв,-
   Всього ти в клiточцi по саме нельзя ма╨ш,
   Ще й витребеньку╨ш, на долю нарiка╨ш",-
   Так в клiтцi пiдлiтка корив снiгир старий.

   "Ой дядьку, не глузуй! - озвався молодий.-
   Недарма я журюсь i слiзками вмиваюсь,
   Недарма я просця i сiм'ячка цураюсь.
   Ти рад пожорнi сiй, бо зрiс в нiй i вродився;
   Я ж вiльний був, тепер в неволi опинився".

   1 ноября 1827 г.



   ПАН ТА СОБАКА (Казка)

   На землю злiзла нiч... Нiгде анi шиширхне;
   Хiба то декуди скрiзь сон що-небудь пирхне,
   Хоч в око стрель тобi, так темно надворi.
   Уклався мiсяць спать, нема анi зорi,
   I ледве, крадькома, яка маленька зiрка
   З-за хмари вигляне, неначе миш з засiка.
   I небо, i земля - усе одпочива,
   Все нiч пiд чорною запаскою хова.
   Один Рябко, один, як палець, не дрiма╨,
   Худобу панську, мов брат рiдний, догляда╨,
   Бо дарма ©сти хлiб Рябко наш не любив:
   ╞в за п'ятьох, але те ©в, що заробив.
   Рябко на панському дворi не спить всю нiчку.
   Коли б тобi на смiх було де видно свiчку.
   Або в селi де на опiчку
   Маячив каганець.
   Всi сплять, хропуть,
   А деякi сопуть,
   Уже i панотець,
   Прилiзши iз хрестин, до утренi попхався...
   А наш Рябко, кажу, все спатки не вкладався.
   Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток:
   То зазирне в курник, то дейко до свинок,
   Спита, чи всi таки живенькi поросятка,
   Iндики та качки, курчатка й гусенятка;
   То звiдтiль навпростець
   Маха╨ до овець,
   До клунi, до стiжкiв, до стайнi, до обори;
   То знов назад чимдуж, - щоб часом москалi
   (А ©х тогдi було до хрiна на селi),
   Щоб москалi, мовляв, не вбрались до комори.
   Не спить Рябко, та все так гавка, скавучить,
   Що сучий син, коли аж в ухах не лящить,
   Все дума, як би то пiддобриться пiд пана;
   Не зна ж, що не мине Рябка обрадована!
   Як гав, так гав, - поки свiнуло надворi;
   Тогдi Рябко простягсь, захрiп в сво©й норi.
   Чому ж Рябку не спать? чи знав вiн, що з ним буде?
   Заснув вiн смачно так, як сплять всi добрi люде,
   Що щиро стережуть добро сво©х панiв...
   Як ось - трус, галас, крик!.. - весь двiр загомонiв:
   "Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. сюди Рябка кликнiте!.. "
   "Ось-ось я, батечки!.. Чого ви там, скажiте?"
   Стриба Рябко, вертить хвостом,
   Неначе помелом,
   I знай, дурненький, скалить зуби
   Та лиже губи.
   "Уже ж, бач, - дума вiн, - не дурне це в дворi
   Од само© тобi зорi

   Всi панькаються коло мене.
   Мабуть, сам пан звелiв вiддать Рябку печене
   I, що осталося, варене,
   За те, що, бач, Рябко всю божу нiч не спав
   Та гавкав на весь рот, злодi©в одганяв".
   "Цу-цу, Рябко" - ще раз сказав один псяюха,
   Та й хап Рябка за уха!
   "Кладiть Рябка", - гукнув. Аж ось i пан прибiг.
   "Лупiть Рябка, - сказав, - чухрайте! ось батiг!" -
   "За що?.. - спитав Рябко, а пан кричить: "Чухрайте!"
   "Ой! йой! йой! йой! А пан ©м каже: "Не вважайте!"
   "Не буду, батечку!.. За що ж це честь така?.. "
   "Не слухай, - пан кричить, - лупiть, дерiть Рябка!.."
   Деруть Рябка, мов пiр'я,
   На галас збiглась двiрня.
   "Що?.. як?.. за що?.. про що?... - не зна╨ нi один.
   "Пустiть!.. - кричить Рябко. - Не будь я песький син,
   Коли вже вдержу бiльш!.. " Рябко наш хоч не бреше,
   Так що ж? Явтух Рябка, знай, все по жижках чеше.
   "Пустiть, швидчiй, пустiть!.." - пан на весь рот гукнув
   Та й з хати сам умкнув.
   "Пустiть, - гукнули всi. - Рябко вже вдовольнився!.. "
   "Чим, люде добрi, так оце я провинився?..
   За що ж глузу╨те?.. - сказав наш неборак. -
   За що знуща╨тесь ви надо мною так?
   За що?.. за що?.. " - сказав та й попустив патьоки...
   Патьоки гiрких слiз, узявшися за боки.
   "За те, - сказав один Рябковi з наймитiв, -
   Щоб не колошкав ти вночi сво©х панiв,
   За те... але... щось тут... ходiм, Рябко, лиш з хати,
   Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти:
   Ходiм, братко, надвiр". Пiшли. "Се не пусте, -
   Сказав Явтух Рябку, - оце тебе за те
   По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали,
   Що пан iз панею сю цiлу нiч не спали".
   "Чи винен я сьому?.. Чи ти, Явтух, здурiв?"
   "Гай, гай!.. - сказав Явтух. - Рябко! ти знавiснiв;
   Ти винен, бра Рябко, що нiччю розбрехався;
   Ти ж знав, що вчора наш у карти пан програвся;
   Ти ж знав:
   Що хто програв,
   Той чорта (не тепер на споминки!) здрiма╨,
   Той батька рiдного, роасердившись, програ╨;
   Ти знав, кажу, Рябко, що пан не буде спати:
   До чого ж гавкав ти?.. нащо ж було гарчати?
   Нехай би гавкав сам, а ти б уклавсь тихенько,
   Забравшись в ожеред, та й спав би там гарненько.
   Тепер ти бачиш сам, що мокрим вiн рядном
   Напався на тебе - i, знай, верзе притьмом:
   Що грошей вчора вiн проциндрив щось не трохи,
   Що паню через те всю нiч кусали блохи,
   Що буцiм вчора вiн грать в карти б не сiдав,
   Коли б сьогоднiшню був нiч хоч закуняв;
   Що буцiм ти, Рябко, так гавкав, як собака,
   Що буцiм по тобi походить ще й ломака;
   Що, бачся, ти йому остив, надосолив,
   I, бачся, вiн тебе за те й прохворостив.
   А бач, Рябко, а бач!.. не гавкай, не ганяйсь;
   Ляж, хирний, та й мовчи i з паном не рiвняйсь!
   Чого брехать? нехай наш пан здоровий буде:
   Вiн сам i без собак сю панщину одбуде".
   Послухав наш Рябко поради Явтуха.
   "Нехай тяжка йому година та лиха, -
   Сказав, - що за мо╨, як кажуть люди, жито
   Та ще й мене i бито!
   Коли мо╨ невлад,
   То я з сво©м назад.
   Чи баба з воза, - що ж? велика дуже вада!..
   Кобилi легший вiз, сьому кобила й рада".
   Отак сердега наш Рябко помiрковавсь,
   Та й спать на цiлий день i цiлу нiч попхавсь;
   Заснув Рябко, захрiп, аж ожеред трясеться.
   Рябку й не сниться, не верзеться,
   Що вже москалики в коморi й на дворi -
   Скрiзь нишпорять, мов тут вони й господарi,
   Що вовк ягнят, а тхiр курчаток убира╨.
   Аж тут i надворi туж-туж усе свiта╨.
   "Цу-цу, Рябко!.. - тут всi, повибiгавши з хат. -
   Цу-цу, Рябко!.. на-на!.. " - гукнули, як на гвалт.
   А наш Рябко тобi i усом не морга╨,
   Хоч чу╨, та мов спить i мов недочува╨.
   "Тепер-то, - дума вiн, - мiй пан всю нiчку спав,
   Бо не будив його Рябко i не брехав?
   Тепер-то вiн менi свою покаже дяку,
   Тепер уже не втре менi, як вчора, маку...
   Нехай цуцукають... Мене сим не зведуть,
   Поки самi сюди обiд не принесуть;
   Та ще й тогдi, не бiйсь, поскачуть коло мене,
   Поки вiзьму я в рот хоч страву, хоч печене!"
   "Цу-цу!.. - сказав iще Рябковi тут Явтух. -
   Цу-цу!... - задихавшись, мов з його перло дух. -
   Ходiм, Рябко!.." - "Еге? Ходiм!.. - Не дуже квапся,
   Сам принеси сюди..." - Iди ж хутчiй, не бався!.. "
   "Ба, не пiду, Явтух!" - "Iди, бо кличе пан!.. "
   Сказав та й зашморгнув на ши© вiн аркан.
   "Чешiть Рябка!" - гукнув. Аж тут ©х щось з десяток
   Влiпили з сотеньку ки©в Рябку в завдаток.
   "Лупiть Рябка!" - кричить тут пан, як навiсний;
   Рябко ж наш тiльки вже що теплий та живий.
   Разiв iз шiсть Рябка водою одливали
   I стiльки ж раз його, одливши, знов шмагали,
   А потiм перестали.
   Рябко спитать хотiв, але Рябкiв язик
   Був в ротi cпутаний, неначе путом з лик,
   I герготав щось, як на сiдалi iндик.
   "Постiй, - сказав Явтух Рябковi, - не турбуйся,
   Я правду всю скажу: ото, Рябку, шануйся,
   Добра сво©х панiв, як ока, стережи,
   Зарання спать не квапсь, в солому не бiжи,
   Злодi©в одганяй та гавкай на звiрюку.
   Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку,
   Iз ласки, з милостi панiв,
   Влiпили сотеньок iз п'ять тобi ки©в".
   "Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька,
   I дядину, i дядька
   За ласку ©х!.. - сказав Рябко тут наодрiз. -
   Нехай ©м служить бiльш рябий в болотi бiс!
   Той дурень, хто дурним iде панам служити,
   А бiльший дурень, хто ©м дума угодити!
   Годив Рябко ©м, мов болячцi й чиряку,
   А що за те Рябку?
   Сяку мать та таку!
   А до того iще спороли батогами,
   А за вислугу палюгами,
   Чи гавка╨ Рябко, чи мовчки нiччю спить,
   Все випада-таки Рябка притьмом побить.
   Уже менi, бачу, чи то туди - високо,
   Чи то сюди - глибоко:
   Повернешся сюди - i тута гаряче,
   Повернешся туди - i там-то боляче!
   Хоч би я тiсто внiс псяюсi iз дiжею,
   То б вiн розтовк i ту над спиною мо╨ю.
   З ледачим все бiда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,
   Вiн найде все тобi хоч в черепочку смерть".

   2 декабря 1818 г.



   СПРАВЖНЯ ДОБРIСТЬ

   Писулька до Грицька. Прокази

   Хто Добрiсть, Грицьку, нам намалював плаксиву,
   Понуру, мов чернець турецький, i сопливу,
   Той бiсiв син, коли не москаля пiдвiз,
   Той Добростi не зна, не бачив i не чу╨.
   Не пензлем той ©©, але квачем малю╨,
   Той Добрiсть обiкрав. Не любить Добрiсть слiз,
   Вона на всiх глядить так гарно й веселенько,
   Як дiвка, од свого iдучи панотця
   До церкви - до вiнця,
   Глядить на парубка, мов ясочка, пильненько.
   Не квасить Добрiсть губ, бо iз ©© очей
   Пала╨ ласка до людей.

   Вона регоче там, де i другi регочуть,
   Сокоче без брехнi, де i другi сокочуть,
   I не цура╨ться гульнi i вечорниць,
   Чорнявеньких дiвчат i круглих молодиць.
   Вона й до милого пригорнеться поволi,
   Та ба! та не да╨ рукам, як кажуть, волi,
   Вона й горiлочки ряди-вгоди хлисне,
   Та носом, мов свиня, по улицi не ри╨,
   По-соромiцькому не кобенить, не ви╨,
   Пiд лавкою в шинку, мов цуцик, не засне.
   Вона, де треба, пожарту╨,
   Та з глуздом жарти всi i з розумом мiрку╨.

   Вона не виверта спiдлоба бiлкiв,
   Мов цап, задушений в кошарi од вовкiв,
   Не стогне, не сопе i нiгтiв не куса╨,
   То з тим, то з сим таки слiв скiльки погада╨.
   Як патока, так рiч у не© на губах,
   I смiх ©© цвiте, мов мак, що на грядках.
   Для не© все одно, що в згодi, що в пригодi:
   Бог лучче, каже, зна; вiн сам зна - поки годi.
   Хоч кiл на головi, як кажуть, ©й теши,
   Хоч ти вiзьми ©© - печи або души,
   Не зна вона, що то людськi переполохи,
   I не ляка╨ться нi од чого нiтрохи.

   Як паля в лотоках, простiсiнько стримить,
   Хоч хвилi як в не© бушують i бурхають,
   Хоч на не© шматки iз криги напирають,
   I Добрiсть так в бiдi i в лiсi так сто©ть.
   Нехай гострить свою, мов бритву, доля косу,
   А Добрiсть вигляда, як камiнь з-пiд покосу:
   Наскочить на його коса, задзеленчить...
   Хрусь надво╨!.. мов скло, а камiнь все лежить!

   Нехай, як хоче, море гра╨,
   Нехай роз'юшений так, як бугай, Нептун
   Тризубцем байдаки i човни виверта╨, -
   А човник Добростi, шамкенький, мов цвiркун,
   Як селезень, на дно за качкою пiрна╨
   Та вп'ять звiдтiль наверх без шкоди вирина╨ -
   До берега ставка цiленький доплива╨.
   Не любить Добрiсть слiз. Бува╨ черваку
   Всього, як кажуть, на вiку!

   Бува, що i ©© зле панство зневажа╨,
   Мов товарякою, так нею поверта╨, -
   Чи вже ж i голосить? I, в лихотi сво©й
   Розприндившись, скакать у яму ©й живiй?
   Здихне там нищечком пiд нiс собi до бога,
   Iз лиха заспiва, та й за сво╨, небога:
   Бо серце ©й, що тьох, знай, шепче, що той ╨,
   Хто за терпiннячко спасiннячко да╨.
   Зна Добрiсть, що який бог змочить ©й свитинку,
   Той висушить з не© останню капелинку,
   Що бог не мачуха: хоч трошки й поскубе,
   Та вп'ять пожалу╨, пригорне до себе.

   Трапля╨ться i те, що паплюга, брехня,
   Iз висолопленим жалом, неначе списом,
   Як циндря гаспидська, до ворогiв ганя.
   Секту╨ на не© i позира╨ бiсом;
   Що заздрiсть з жовтими очима, мов жовтки,
   З кошачими, мов чорт, на пальцях пазурами,
   Де ступить Добрiсть, скрiзь копа пiд нею ями:
   Пекельнi© ©© губки, мов пауки,
   Чи на василечки, чи на чебрець наскочуть, -
   Замiсть щоб мед з ©х брать, одну отруту смокчуть.

   А Добрiсть не вважа на злi© язики,
   Не пристають людськi до не© побрехеньки,
   I як в калюжах в дощ хлюпощуться гуски,
   То, стрепенувшись, вп'ять виходять з ©х сухенькi, -
   Так Добрiсть чепурна виходить iз брехнi,
   У не© ворогам одкази все однi:
   Хто часнику не ©в, той i смердiть не буде,
   А добрий ворогiв завсiгди перебуде.
   Псу вiльно й на попа брехать, як кажуть, все
   Собака гавка╨, а вiтер те несе.
   Од злиднiв не втечеш нi вдень, нi серед ночi:
   У Заздростi, мовляв Пархiм, попiвськi очi.
   Бог з нею!.. ╞й - в завiсть,
   А Добростi - в користь!
   "Сiль в вiчi, в зуби ©й печина", - Добрiсть каже
   Та й хоч якiй брехнi сим словом рот замаже.

   Як шкурка з бузiвка у шевчика в руках
   Або у лимаря в зубах,
   Чого не витерпить, що ©й не виробляють!
   Смердячим дьогтем ©й i жиром до©дають!
   Крий боже! що ©й мук, голубцi, завдають!
   I крутять, i вертять, i пруть, i мнуть, i труть,
   I в дудку зцуплюють, i рвуть, i натягають,
   I в сто погибелей муцують, i згинають...
   Що збоку чоловiк, зирнувши, задрижить!
   Подума: тiльки вже на свiтi ©й i жить!
   Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкурку пiдiйма╨
   I юхтою ©© або габельком велича╨,
   I щоб за шкурку мав п'ять золотих узять,
   То за габелька вiн не хоче й десять брать!
   Так Добрiсть на свiтi чим бiльш в нудьзi помнеться,
   Чим бiльш, мов реп'яхiв, лихоти набереться,
   Чим сала бiльшенько за шкуру ©й заллють, -
   Тим бiльше за не©, де повернись, дають.
   Адже ж за битого, нашi батьки мовляли,
   Небитих двох колись не раз притьмом давали,
   Та ба! та й чотирьох не квапились, не брали!

   Нехай в олiйницi олiйник тараном
   Макухам завда╨ якмога гiршу муку, -
   Так не завгорить ©м, а здавить в каменюку,
   Що потiм чорта й сам вдовбе ©х долотом.
   Нехай вовтузають i Добрiсть кулаками,
   Мов воскобiйними нехай з не© клинками
   Останню слiзоньку видавлюють i п'ють, -
   Овва! дурнi! того не знають, що дають
   Таку принаду ©й до стусанiв частеньких,
   До штовхання пiд бiк, до кулакiв тугеньких,
   Що хоч в потилицю тодi ©й i обух,
   Хоч довбню в лоб, то все не випре з не© дух.
   I довбня, я ж кажу, тогдi ©й так дошкулить,
   Як вош за комiром або постiл замулить.
   По сiм-то, братику, i Добрiсть пiзнають:
   Клеймо ©й - канчуки, iмення ©й - терпiння.
   Хто ©х не скоштував, не буде мать спасiння,
   Того нехай помiж святими не кладуть!
   Бо той, до котрого, знай, доля зуби скалить,
   Трохи лиш на того не скинувся синка,
   Що матiнка пестить i до голiвцi гладить, -
   Поки не вiзьметься пестунчик до замка!

   Але всьому свiй час i черга, Грицьку, буде!
   Ми пiд богом, як бач, всi ходим, грiшнi люде:
   До часу глек, - мовляв один розумний лях, -
   До часу, голубе, нам глечик носить воду;
   I на його пошле зла доля ту невзгоду,
   Що глек побачимо в череп'яних шматках!
   До часу над слабим, хто дужчий, вереду╨,
   До часу мужикiв ледачий пан морду╨, -
   Колись до ©х усiх смерть в гостi примандру╨,
   То, мов ╨хлейтар, ©м в вiкно заторохтить
   I по-московськiй ©м гукне: ''В паход iтить!"_
   Не гляне, чи то ©х кульками хата вшита,
   Чи, може, дереном земляночка накрита, -
   Всiх нас сира земля до себе прибере,
   Але ледачий так, як добрий, не умре!

   Як з Городищ чумак, пiшовши в Крим за сiллю,
   В дорозi нидi╨ двадцяту вже недiлю,
   Обшарпавсь до рубця, в коломазь облiпивсь,
   Та ба! та як другi - дощенту не пропивсь,
   Щодень, то неборак, знай, молиться все богу,
   Щоб швидше дiвчину побачити небогу,
   I чулих воликiв, знай, хльоста батогом,
   Поки опиниться перед сво©м двором, -
   Так Добрiсть квапиться iз свiту в домовину,
   Терпить нудьгу й бiду, пропасницю й гостець,
   I так попа вiн жде в останнюю годину,
   Як на великдень всi червоних ждуть я╨ць.

   Але ти, Грицьку, бiльш, нiж я, учився в школi,
   Далеко бiльш, нiж я, помазавсь ти письмом;
   Ти й грекiв, ти й латин, ти зна╨ш всiх доволi,
   Ти в церков хоч яку годився б буть дяком;
   Ти краще Добростi обличчя наригу╨ш,
   Бо й добрий сам ╨си, i добре всiх малю╨ш!
   Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобi втямки,
   Як зiйдуться, було, до тебе нарубки,
   А ти, було, й звелиш граматку ©м читати,
   А сам почнеш, було, псавтир перевертати,
   Скрiзь нишпорить - пiд тмою, мною, здом,
   Пiд азом-ангелом або i в ярмоло©
   Од палiтурочки в часловцi до друго©,
   I спинишся, було, аж на окто©хом,
   Та й об якiмсь, було, почнеш читать Сократi -
   Так гарно, що було аж сумно всидiть в хатi!
   Нехай над ним сира земля пером лежить!
   Дивiться, хлопцi, лиш, - казав ти нам, - глядiть,
   Як Добрiсть на свiтi живе i умира╨,
   Як, не злякавшися, кайдани надiва╨!
   З якою радощою держить у руцi мишак
   I кухличок коли б, скривившись, випива╨,
   До бога рученьки невиннi простяга╨!
   Отак-то, братики, умер Сократ, отак!
   Чого ви, дурники? - сказав вiн веселенько
   Сво©м заплаканим в хурдизi школярам. -
   Чого голосите? Чкурнiть лиш ви швиденько
   Та дайте пiвня ви скулаповим попам!
   Отак-то, братця, й ви, - казав ти, - хлiб ви ©жте,
   А правду, хоч яким панам вельможним, рiжте!
   Не скрiзь ледачi так, як грецькi© пани,
   Хоч скрiзь на свiтi ╨сть ахвинськi брехуни,
   I ╨сть земля така правдива i заможна,
   Де правду i панам сказать, як богу, можна.
   Дивiться, - ти казав, - як вiрний Довгорук
   Писульку царську рве iз ╨дноральських рук
   I на шматки ©© iз серця роздира╨!
   Чи бач, як старшина iз ляку умира╨!
   А Довгорук сидить i усом не моргне!
   "Ай, що ж ти наробив! - усi заверещали. -
   Тепер же поминай, як Довгорука звали! "
   А Довгорук сказав: "Не бiйтесь за мене!
   Нехай лиш прийде сам Петро сюди Великий!
   Я покажу, що й вiн, як всi ми, чоловiки,
   Помилиться, згрiшить, спiткнеться i впаде,
   I ворог той йому, його хто не зведе".
   Аж бач! Таки воно й на правду вийшло, хлопцi, -
   Прибiг Петро, гукнув, затупав, загурчав,
   Уже й був кинувсь бить, але як розпитав,
   Аж Довгорукого погладив по головцi,
   I цмокнув в лисину та ще й перепрохав -
   Та ще й на змирщини кiп з п'ять вiн грошей дав.

   17 сентября 1817 г., Харьков



   БАТЬКО ТА СИН

   (Байка)

   "Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! -
   Так панотець казав сво©й дитинi: -
   Шануйсь, бо, далебi, колись
   Тму, мну, здо, тло - спишу на спинi!"
   Хведько не вчивсь - i скоштовав
   Березово© кашки,
   Та вп'ять не вчивсь i пустував -
   Побив шибки i пляшки;
   I, щоб не скоштувать од батька рiзочок,
   Вiн рiзку впер в огонь та й заховавсь в куток.
   Аж батько за чуб - хiп! - i, не знайшовши рiзки,
   Дрючком Хведька разiв iз шiсть оперезав!..
   Тодi Хведько скрiзь слiзки
   Так батьковi сказав:
   "Коли б було знаття, що гаспидська дрючина
   Так дуже дошкуля, то, песька я дитина,
   Коли б я так робив:
   Я б впер дрючок в огонь, а рiзки б не палив!"

   29 октября 1827 г.

   ==============================================================

        Iван Драч. Поезi©



   ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА

   поема

   ПРОЛОГ

   Все упованi╨ мо╨
   На тебе, мiй пресвiтлий раю,
   На мидосердi╨ тво╨,
   Все упованi╨ мо╨
   На тебе, мати, возлагаю,
   Святая сило всiх святих,
   Пренепорочная, благая!
   Т. Шевченко, "Марiя"
   "Гей, то в святу недiленьку,
   То рано-пораненько,
   То не в усi то дзвони дзвонять,
   А то сини свою неньку,
   Удову стареньку,
   А з свого подвiр'я то iзгонять.
   Що старший за руку веде,
   Середульший у плечi випиха╨;
   А найменший ворота одчиня╨,
   ╞©, бiдну, клене й проклина╨:
   "Ой iди ж ти, мати,
   Куди-небудь собi проживати,
   Бо ти нам не вдобна,
   Проти дiла не способна.
   Оте╨ ж тобi шлях - дорога
   Широкая й довга!"
   Укра©нська народна дума "Бiдна вдова i три сини"
   Тяжко пишу, зболено розмiрковую,

   Словами гiркими наповнюю аркуш,

   Хай i гарячими, хай i пекучими -
   Це одна данiсть.

   Ставлю хапливо мольберт i чекаю на не©.
   Чищу свiй пензель,
   витискую тюбик
   I пензель наповнюю лютим вогнем -

   Це одна данiсть.
   Жезл диригента беру у руку

   I скрипки слухнянi з валторнами дикими
   Скоряю, звiряю, рiвняю, розбурхую -

   Це одна данiсть.

   Це одна данiсть - створити ©© таку,

   Якою зумi╨ пiзнати мо╨ перо,

   Якою знайде ©© пензель мiй всюдисущий,
   Якою пiзнав ©© мiй оркестр потойбiчний,
   Це одна данiсть - здобути ©© iз мармуру,
   У сполохах кiнострiчки, в ритмi гравюри,
   В розломищах кiноварi, в розхльостаностi життя,
   Це одна данiсть - намалювати ©© таку,
   Як малювали на задану тему богове мистецтва,
   Протягом тисячолiть - вiд Рубльова до Леонардо да Вiнчi,
   Вiд Вишгородсько© Мадонни i до Сiкстинсько©,
   Вiд Марi© Оранти i до Атомно© Японки...

   Чи не лячно тобi виходити iз етюдником
   На цю космiчну дорогу, де майстрове сидять у вiках
   I в кожного - Мадонна своя, i сiя на столiття,
   Чи не жахно тобi брати пензель у руки
   I мимоволi ставати у той довжелезний ряд?
   Може, хтось пчихне iз них, i вiтром тебе понесе
   В зоряну вiтродуйну трубу i памороки заб'╨?!

   Що з того, що лячно? Хто не ламався в колiнах,
   Коли смикав лева за вуса i здоров'я йому бажав,
   Коли той пчихав занадто оптимiстично.
   Але тут вже про iнше йдеться...

   Коли Вона приходять i робить з тебе перо.
   Коли Вона нахиля╨ться i перетворю╨ тебе
   в пензель, наповнений жахом,
   Коли Вона бере тебе в руку як жезл
   I творить тво╨ життя оркестрове,

   I не зна╨ш ти, коли вирине скрипка

   Дитячим святим джерелом плюскотливим,
   А коли захлинуться шаленою мiддю

   Нестримнi й повстримливi тарiлки облуди.

   Ти намагався писати про Не© - Вона пише тобою,
   Як недолугою ручкою, як нiкчемним пером, як олiвцем
   хапливим i ошалiлим, покручем - олiвцем...
   Ти намагався ╞© змалювати - вона вмочила тебе
   в сльози i пекло, в кров i жахiття: фарби такi
   ти подужа╨ш? Розпачу вистачить? Вiри достане?
   А безнадi©? А проституйованого лахмiття достатку?
   А розпачу з того, як ти колег сво©х - вiшальникiв
   збивав мовчанням сво©м?

   Ти намагався диригувати - Плачем будь, стань Голосiнням,
   вирви над Прип'яттю паморозь сиву бузку посивiлого i
   порадiй у Рудому лiсi, що сонця рудiший,-
   Прокляттям будеш,

   Родом i Плодом поганьбленим будеш, коли злама╨шся
   як Перо, коли зляка╨шся як Пензель, коли вирвешся
   од страху як Диригентський жезл...

   * * *

   Я заздрю всiм, у кого ╨ слова.

   Нема╨ в мене слiв. Розстрiлянi до слова.
   Мовчання тяжко душу залива.

   Ословленiсть - дурна i випадкова.

   Я заздрю всiм, у кого фарби ╨ -

   Жагучi конi з дикого мольберту.

   До мене жодна фарба не вста╨,

   Сховавши в сiре суть свою роздерту.

   Я заздрю всiм, до кого лине звук,-

   Лiчильник Гейгера пищить так потойбiчне.
   На кожнiй арфi чистить дзьоба крук

   Й "Never more" ку╨ менi сто©чно.

   Я випалив до чорноти жури

   Свою прокляту одчайдушну душу

   I жестами, нiмий, возговорив...

   Хай жестами. Але сказати мушу.

   * * *

   Начеб хто по душi мо©й
   Так та╨мно-непрошено ходить,
   I ще нас налякало -
   Не по-людськи якось виходить.

   Нас привозять у зону.
   Тут нема╨ нiкого-нiкого.
   Та засни ти нарештi,
   Моя нерозумна тривого.
   Але знову уранцi
   Босий слiд той веде в саркофаг.
   От спитай генерала.
   Генерал каже: - Факт!

   Ми пускали вiвчарку.
   Не бере вона босий той слiд.
   Ми вночi пильнували,
   Ми уже не поспали як слiд,
   Та нiкого не вистежили.
   Тiльки босий хапливий слiдок
   Був тодi, коли снiг був
   I коли був зелений льодок.

   Генерал сповiда╨ться:
   Матiр я взяв iз села.
   А вона менi з Ки╨ва
   Третiй раз уже боса втекла.

   Хоч би взулась та взута
   Тiкала сюди, у цей свiт,

   А то босий, однаковий,
   Дуже босий вже слiд.

   I замовк вiн, знетямлений,
   Бо якраз по сипкому пiску
   Йшли невидимi ноги
   I вервечку чiтку i легку

   Сво©х босих слiдiв
   Пропечатували перед нами,

   Перед юними й сивими,
   А дурними справiку синами.

   Бiгли босi слiди,
   А пiсок тiльки спалено вився,
   Шепотiв, шурхотiв,
   В стежку шлейфом свiтився,
   А ми нiмо дивилися -
   От проява непевна яка!
   Може, мати iшла в саркофаг
   До Валерiя Ходемчука?

   * * *

   Як з моторошшя сну,
   Душа моя вста╨,
   Як тяжко ©й
   Вставати i нiмiти,
   Питаю душу я:
   Душе моя, Ви ╨?
   Вона мовчить i ╨ -
   Лиш годi зрозумiти.

   Чому мовчиш, кажу,
   Чи ти вже не моя,
   Чи тобi душно,
   Душе, до знемоги?
   Чи так тебе,
   Душе, кайданить крутiя
   Крута мого життя
   I хист мiй преубогий?

   Мовчить душа з душi.
   Мовчить мiй цiлий свiт,
   Загорнутий в лихi
   В словеснi целофани...
   Пучками голими
   З душi здираю лiд...
   Як ранить пучки тi...
   Як душу тяжко ранить...

   ВАРIАЦIЯ НА БАНАЛЬНИЙ КИ╞ВСЬКИЙ СЮЖЕТ,
   або ж БАБА В ЦЕЛОФАНI - НАША МАТИ
   ...Корова - в багатьох старовинних i арха©чних
   релiгiях символ плодючостi, достатку i благоденства...
   Мiфи народiв свiту
   Баба Христина, звiсно, не ма╨ рацi©,

   Рветься у зону, що ти ©й не кажи!
   С. Йовенко, "Вибух"
   ...Мавра порива╨ться напитися води з рiчки,
   але Марiя трима╨ ©© за роги...
   В. Яворiвський, "Марiя з полином у кiнцi столiття"
   1
   З вертольота ©© запримiтили,

   Не одразу означиш словами,

   Де тополi iржавi, як мiтли,

   Скрушно небо метуть головами

   I де сосни, дощами спаленi,

   Лiзуть в очi лихою iржею -

   У якiйсь несусвiтнiй окалинi

   Денно й нощно блукають душею.

   Коло хати ©© запримiтили,

   Догадались, коли вже сiдали,

   Перестали тополi - як мiтли...

   Лиш листками iржаво ридали...
   2
   Таж виселили все село...
   - Бо ж тут насипало такого було.

   - А це що таке, я тебе питаю?
   - Видно, з космосу щось занесло.

   - Целофан - як скафандр, метля╨ться скраю...-
   Недобре в кабiнi, сердито гуло.

   - Два пришельцi iз космосу або, може, iз НАТО?
   - Курс на тополю iржаву. Тримайсь, стара хато!..
   3
   Вийшли й регочуть. Регочуть до чаду.
   Гвинтом вертолiт рiже досаду.
   Один космонавт - це стара в целофанi,
   А другий - корова на задньому планi.
   Обкуталась баба, обтушкувалась,
   Скрiзь, де амбразури, позапиналась,
   Лиш гола i бiла ©© палюга
   Летить полином - баба ледве встига
   Чорнобилем бiгти за тою здоровою
   Тяжкою, як туча, старою коровою,
   А що вже корова - та теж в целофанi,
   Як диво космiчне суне в туманi,
   Лиш роги пробились з накидки таки,
   Сердитi й невкритi ©© гостряки,
   I очi в накидцi - якраз там, де очi,
   I отвiр, щоб пастись, старiй поторочi.
   А взута корова в старi кирзаки...
   Ти смiйсь чи ридай, а послухай-таки...
   4
   - Чого це Ви, бабо, корову узули?
   - А що радiацiя, Ви, мабуть, не чули?!
   - В синових чоботах взута корова -

   Нехай же пасеться i буде здорова,

   I бабi ще дасть до вiдра молока,

   Така замашна i молочна така.
   - Чого це Ви, бабо, уся в целофанi?
   - Хiба ж я газет не читаю, чи як?

   Корову видою на свiтаннi,

   Взую, одягну й веду за рiвчак...
   - Чого це Ви, бабо, з людьми не по©хали?
   Коли виселяли iз зони село?
   - А я серед то© проклято© вiхоли

   Взяла й зосталася - синам на зло!

   ВIЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГIЯ

   Проходила по полю -

   Зелене зеленi╨...

   Назустрiч Учнi Сина:
   Возрадуйся, Марi╨!
   П Тичина, "Скорбна мати"
   Назустрiч Учнi Сина,

   Пiд руки - та в кабiну.

   Знов дивна ця людина!
   - Мене пiзнав ти, Сину?

   - Чого тiка╨ш, Мамо,
   Тож мусимо ловити,
   I скажу просто й прямо:
   Мене не обдурити!

   Тебе вiзьму я в Город

   До внукiв помирати.-

   Сказала йому гордо:
   - Я - невмируща мати!

   Дивилися солдати,

   Як плачуть генерали,

   I знов стара до хати

   Чимдуж чимчикувала,

   Де бусол i криниця,

   Де кiт ©© й корова,

   I де усе, що сниться

   Без слова, лихослова.

   Пройшла усi сторожi,

   Минула всi обвали,

   Палали ©© рожi,

   Як пiвнi-генерали.

   Було все мов на лезi,

   Якому все стинати -
   I квiтку прямо в цезiй

   Поцiлувала Мати.

   Все плакало на сонцi,

   Не хтiло помирати.

   I квiтку прямо в стронцiй

   Поцiлувала Мати.

   ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВIДПОВIДI

   Всi криницi в целофанових капшуках,

   Всi колодязi затушкованi

   Питали тодi одне-однiсiньке:
   Де знайти кiлометри целофану

   На рукотворне Ки©вське море

   Чи бодай на Десну зачаровану,

   З яко© Ки©в п'╨ воду?!

   СОЛОВЕЙ-РОЗБIЙНИК

   - Марiя, Марiя... Та Марiя не та.
   Та зродила Христа,
   ця - анцихриста!..

   Як почула вона, то вся похолола,

   I треба ж таке почуть вiд людей...

   Свiту не бачила вже довкола...

   Куди ж ©© доля тепер заведе?!

   Отож всi заслони вона обминула,

   Пiшла по старих партизанських стежках,
   До хати вернула. I в хатi заснула.

   I снився найстарший ©й син попервах.

   Вiн все оце вигадав. Станцiю й атом.

   Вночi аж свiтилась його голова,

   Не був вiн на кучерi завжди багатим -
   Багатим вiн був на нелюдськi дива.

   Свiтилася лисина дуже вже лячно,

   Хоч син, та боялись його, мов бiди:
   Дуже вже твердо вiн йшов i обачно,

   Аж страшно було вiд твердо© ходи.

   При©хав до матерi якось на рибу

   (Тому й на коровi його кирзаки!),

   I дверi його впiзнавали по рипу -

   Безсонний такий i затятий такий.

   - Зробимо, мамо, тут станцiю чисту,

   Мiсто зведем, де полин та буркун.-

   Свистiв як проклятий. I, мабуть, по свисту
   Сусiди прозвали: - Марi©н свистун...

   В Прип'ятi порожнiй Соловей-Розбiйник,
   Як вибiйник ночi, сам-один живе.

   Вiн не мрець-покiйник i не чародiйник,
   Вiн живе, i тьохка╨, i за душу рве.

   Ось дозиметристи сплять в наметi чуйному.
   Соловей-Розбiйник раптом загримить -

   I у свiтi дивному, i у свiтi чулому

   Солов'╨м розстрiляна божевiльна мить.

   Його ловить армiя й лисi академiки,

   I японськi роботи i япономать,

   Всi стратеги й тактики у вогнi полемiки
   В саркофаг намiрились Солов'я впiймать.

   Альфа, бета з гамою - невидимi променi,
   I вiн теж невидимий - Лисий Соловей,

   Ще в походах Iгоря його крила стомленi,
   Дивиться ж безоднями молодих очей.

   МАТИ I "ХРИСТОПРОДАВЦI"

   ...Тепер на змiну,

   нехай i поодинокого,

   мародерства звичайного

   прийшло вишукане, iнтелектуальне:
   шукають предмети старовини,

   найчастiше - iкони...
   А. Михайленко, "Коренi i пам'ять Зони..."
   Чогось ©© било, термосувало,

   Душу закутувало сльотою,

   А згодом мов пiдказало:
   - Змий ти голову дощовою водою,

   Воно тобi i полегша╨,

   Коли голiвонька буде змита

   Дощовою водою з-пiд ринви

   Цього пекельного лiта!

   Отак вона i зробила:
   Набрала води в каструлю

   Iз бочки,
   що тихо цiдиться

   I по©ть яблуню й грушу-дулю,

   Набрала води, нагрiла,

   I голову змила, i вмилась,

   А потiм лягла чистенька,

   Аж наче вся засвiтилась!..

   I снилась ©й дивовижа -

   Летить вона пiд небесами,

   Така молода-молодюсiнька

   Ширя╨ понад лiсами.

   Коса в не© вiльно розплетена,

   Начеб у молодо©,

   Тiльки волосся сивого

   Багато в коси ото©...

   I снилось - сини хапають
   I в матерi рвуть волосся,
   I з нею летять у небi,
   I дiтьми малими голосять,
   Схопили матiр за коси
   I нумо ©х виривати,
   А мати по небу навтьоки -
   Вiд синiв утiка╨ мати!..
   Аж раптом вона стрепенулась,
   Прокинулась: мотоцикли
   Пiд хатою захурчали,
   А потiм раптово зникли.
   Подумала мати: мiлiцiя
   Знову примчала по мене.
   Та я затялась навiки -
   Тут збуду життя оглашенне!..
   Аж раптом рипнули дверi,
   Щось сунуло вже до хати,
   Лiхтарем ©© шмагонуло,
   Матiр Божу стало здiймати,
   Скриню стару одчинило,
   Сорочку взяло з поликами,
   Дихало перегаром,
   Збиткувалося над вiками...
   Чом же ©© зацiпило,
   Прийшли, бач, не пiшодрала!
   - Господи, та це ж Вовка! -

   Онук ©©! Син генерала!

   Навiв, бач, "христопродавцiв" -

   Хати вони чистять повсюди.

   Схопилася баба за серце -

   Схопила онука за груди.
   - Полундра! - вiн злякано вдарив

   I бабi вчепився в волосся,

   Думав, що баба з могили,

   Або щось лихе приверзлося.
   Втiкали вони з переляку,

   Гримнули мотоцикли...

   Цвiркуни лише били в душу,

   А потiм тихенько зникли...

   Коса лише вирвана долi

   Лежала на збитiй iконi...

   Пропали, прогуркотiли
   I щезли бензиновi конi...

   Коса лише, вирвана внуком,

   Свiтилася на долiвцi.

   Баба iз лiжка звелася

   I нипала по долiвцi,

   Каганцем собi присвiтила,

   Подивилась на себе на лису,

   Беззубо собi посмiхнулась:
   - Ну й дiвка, до пари бiсу!..-

   Дивились безоднi зорянi

   Услiд дорогому онуку...
   - А сон таки справдi справдився,

   А сон таки справдi в руку!..

   МАТЕРИНСЬКА ПIСНЯ З ЧОЛОВIЧО╞ ДУШI

   Не дiтись, не дiтись менi вiд вогню!
   О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню!
   Куди не пiду я, мов кiнь вороний,
   Мене здоганя╨ сам хрест вогняний.
   Пекучий, палючий - на всi небеса,
   I пада╨ з нього вогненна роса,
   Бо небо роздерто, i думи роздертi,
   Три чисницi, може, лишилось до смертi,
   Той огненний хрест, а на ньому i в нiм
   Пала╨ мiй син у кiльцi вогнянiм,
   Бо атомнi цвяхи засаджено в руки,
   Бо губи горять од пекельно© муки...
   Лиш я намагаюсь до нього iти,
   Тiка╨ вiн геть в несусвiтнi свiти,
   Лиш я намагаюся вирвати сина,
   Де мучить його вогняна хуртовина,
   Я прагну до нього - вiн прагне вiд мене,
   I котиться нiмбом те коло вогненне...
   Тодi я тiкаю вiд нього - i вiн
   За мною женеться хрестом навздогiн.
   Куди не ступлю я, мов кiнь вороний,
   Мене здоганя╨ сам хрест вогняний,
   Клекоче, стукоче у дивнi копита,
   Дорога роз'юшена слiзьми побита,
   Пробита, цвяхована тяжко слiзьми...
   На вiчнiй дорозi розiп'ятi ми...

   ТРАКТОРИСТКА

   На горi горить реактор -

   Пiд горою оре трактор...
   З сучасного фольклору
   Не чiпайте мене.

   Я - трактористка.
   Якось - це було по вiйнi -
   Голова матюкав тракториста,
   Вздовж i впоперек,
   Так i сяк його смужив,
   Пiвруки йому люто виважував,
   Плюнув
   I пiшов у контору.

   Демобiлiзований тракторист

   Незворушно вернувся додому,

   Незворушно води напився,

   Незворушно у клуню зайшов.

   Розвернулася клуня -

   Вийшов танк.
   Звiдки вiн взявся?

   Чого вiн чекав у клунi?

   Танк люто йшов на контору.

   Голова пiд мiсток сховався.

   Танк залишив вiд то© контори
   Купу нещасно© глини -

   Трощив усе i патрошив,

   Доки нарештi ухекався.

   Тракторист тодi вийшов iз танка

   I пiшов у район... здаватись...

   Не чiпайте мене.

   Я - трактористка.
   Кабiна герметизована -
   Не для мене.
   Кожен день я ковтаю пилюку
   З чорнобильськими радiонуклiдами,
   Вченi кажуть по телевiзору,
   Що вони мiнiмальнi.
   Ще раз вченим повiримо.
   Але не чiпайте мене.
   Не кажiть менi того,
   Про що можна бодай помовчати.
   Я ж не прошу у вас телевiзора
   У свiй трактор герметизований.
   Не прошу кондицiонера.
   Прошу ╨дине -
   Бодай не брешiть.

   Розумi╨те, трактористка я, трактористка.
   Чорнобильська трактористка.

   Менi ще треба родити.

   ПРИМIТИВНИЙ ПОРТРЕТ СКЛАДНО╞ ЛЮДИНИ

   Можна все на свiтi вибирати, сину...
   _В. Симоненко_

   Бард кучерявий, мов макiтра,

   Все воював проти пiвлiтра,

   Сказали б "за", то був би "за" -

   Сяйнула б перваком сльоза.

   Чи радiо, чи телевiзор -

   Для нього менторський був мiзер.

   Усе вiн справно осiдлав -

   Усiх вiн вчив, всiм славу слав.

   Бувало, й праску пiдключи -

   То заговорить i вночi

   Солодким голосом, будь ласка,

   Немов приймач, безсонна праска.

   Такий був славний славослов,

   Що як не стань - не лихослов!

   А як же Матiр оспiвав,

   Що попелiли всi слова.

   Фотографи спiшили справно

   I парно вдвох ©х - дуже славно

   Для всiх видань по саму Кубу

   Тиражували на всю губу!

   Вiн Матiр ставив як трибуну

   I вергав рiч свою трибунну,

   З Трибуни-Матерi кричав -

   Свiт дивувався... й величав...

   Та як здригнувся чорний атом,

   Вiн Матiр згаду╨ лиш матом,

   Вiн ви©хав, а не утiк,

   Як сам вiн в мiкрофон прорiк,

   Щоб перспективи вищi мати.
   Не вмiла ж Мати шанувати,

   Не всi ж вiнки приберегла

   Для кучерявого чола,

   Не пiдсадила на всi трони

   Зад войовничо© персони,

   А примiтивам треба знати,

   Що матiр можна й вибирати!

   А гордий свiт? Вiн не горду╨.

   Вiн дивиться... i аплоду╨...

   ОДА МОЛОДОСТI

   Лава вулканна нестерпного бiтуму.
   Бурха╨ полум'я. Валу╨ дим.
   I рвуться слова без жодного вiдома:
   - Коли помирати, то вже молодим!

   Соловейко сiя╨, i витьохку╨ мiсяць.

   Стрiля╨ вогонь навiсним i твердим,

   I серце пала╨, не рушить iз мiсця:
   - Коли помирати, то вже молодим!

   Жаб'ячi хори у прип'ятськiй тишi ╨ -

   Чадiють в безумi лютих годин.

   Свiт iдiотству╨, хоч зверху мудрiша╨,
   Врятований ще раз життям молодим.

   За безладу безмiр, за кар'╨ри i премi©,
   Немов на вiйнi, знову вихiд один:
   За мудрiсть всесвiтню дурних академiй
   Платим безсмертям - життям молодим.

   * * *

   Стали в вiкна бити шершнi
   I джмелi густи,
   Стали душi, тяжко вмершi,
   Натовпом густим.
   I чого б мене питати,
   I нащо б я ©м,
   Коли й сам не дам я ради
   Iз життям сво©м.
   А вони мене питають -
   Що воно й куди.
   I не дихають - ридають
   Голосом бiди.
   Що менi собi сказати?
   Бо я бiльше в них,
   Бiльше в них питаю ради
   В сумнiвах нiчних...

   РОЗДУМИ ПIД ЧАС ВIДКРИТОГО ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО СУДУ
   В ЗАКРИТIЙ ЗОНI НА СТАРУ ТЕМУ: IРОД I ПIЛАТ

   ...В зв'язку з аварi╨ю в Чорнобилi рiзко
   пiднялася гiркота i розчарування наукою...
   Ю. Щербак, "Чорнобиль"

   ...I ранiше у багатьох виникав сумнiв
   у правильностi вибраного для станцi© мiсця...
   В. Олiйник, "Випробування Чорнобилем"
   Що нам цар Iрод! Сивий примiтив!
   Його загнали два тисячолiття.
   А днi старi на iродський мотив
   Нам видаються старосвiтським смiттям...

   В нас - Безiменнiсть! Всiх вона по©сть,
   Та ще й закусить нами з iменами...

   Вона там сьома, де було ©х шiсть,
   Сiмдесят сьома, хитра до нестями.

   Чому ©х - шiсть? А де ж це сьомий - Ти?!
   Чому ти не сидиш на лавi - перший?

   Нi! Ти зориш на нас iз висоти,

   Науки длань над нами розпростерши.

   Все зекономив? Совiсть?! Честь?! Зумiв
   Забалагурити самi Верховнi Вуха.

   Колегiальний ум в мiльйон умiв -

   А лестощi лиш персональнi слуха.

   Чому ©х - шiсть? А де ж це перший - Ти?!
   Чому ти не сидиш на лавi - Перший?

   Нi! Ти зориш на нас iз висоти,

   Длань керiвну над нами розпростерши.

   Так, ти вгадав, знак Вирождення - Ти,
   А не Вiдродження, такий пiдлотний вирiд...
   Iсторi© пiдземно© кроти
   Тебе знайдуть i вкажуть точно - Iрод.

   Хоч засторогу я несу гiрку,

   Не каменую Чесний Храм Науки...

   А хто це там за ширмою в кутку?

   Од радiацi© Пiлат вмива╨ руки...

   * * *

   Коли Змiй чистить яблуко

   Перед тим, як ╙вi його вiддати,

   Вiн шкiрку зрiзу╨ по спiралi -

   Зелений виток з-пiд ножа його плине

   I зветься вiн пiзнанням...

   Змiй яблуко рiже надво╨

   I витина╨ ядро з половинок,

   Вилущу╨ нутрощi iз насiнням -

   I тiльки тодi ╙вi його да╨.

   ╙ва дiлиться iз Адамом...

   СУЧАСНА СКОВОРОДИСТКА

   Мисливська бувальщина

   Яка краса кругом,

   Який веселий свiт...

   Мисливцi молодi

   Втомились пiд обiд.

   Цей хутiр, хутiрець,

   Цей виселок села,

   I п'ять хаток у нiм -

   I четверо без скла,

   А п'ята ще жива,

   Ще стежка йде туди,

   Й несе вряди-годи

   Якесь вiдро води...

   I ми туди зайшли

   Без зайцiв, без лисиць.

   Поставили в кутку

   Свiй арсенал рушниць.

   А бабця у кутку

   Лежить на тапчанi

   I тихо так, як смерть,

   Чорнi╨ - на стiнi:
   - Спасибi, хлопцi, вам,

   Що в хату ви зайшли,

   Що в хатi тарарам,

   Простiть - нема коли...

   Взялася вмерти я,

   Ось i труна в кутку,

   Ось i гора свiчок -

   Надбала на вiку.

   Та нiкому сховать

   Мене, ягу стару...
   Вiд того я нiяк

   По-людськи не помру.

   Спасибi, хлопцi, вам,

   Вас принесло-таки.

   Онуки ви чужi -

   Мо© гробовщики...

   А цвинтар - онде вiн,

   Йде стежечка туди,

   Могила жде мене,

   Як у Сковороди...

   Сама ©© щодня
   Довбала з мiсяць я.

   Скiнчилася моя

   "Житт╨ва мiсiя"...

   Сини всi розповзлись,

   Чортма i невiсток...

   Зосталась я сама,

   Мов на вербi листок.

   Ну, а села нема.

   Втекло кудись село.

   Було колись село -

   Життя колись було.

   Вас покара Господь,

   Як лишите саму...

   Я вас не пiдведу -

   Вiзьмусь... i вмру вiзьму...

   Лиш в руки я вiзьму

   Цю свiчку воскову -

   Вже, дiточки, за мить

   Уже я не живу.

   Схова╨те мене,

   Вiдразу ж пом'янiть -

   Он самогон в кутку.

   Он хлiб. Самi вiзьмiть.
   Он цвяхи. Он хустки.

   А онде молоток.

   Дай ще води ковтну.

   Ковточок ще. Ковток.

   БАНКЕТ В ПОРУ СНIДу, або СКIФСЬКА МАДОННА

   1

   На рукотворному морi

   Серед зелено© ропи,

   Наче келихи вiчностi,

   Цокнулись черепи...

   На рукотворному

   Кременчуцькому морi,

   Яке я теж колись оспiвав

   Студентським голоском
   недолугим
   У свiй мiдний
   Солдатський кларнет,

   Наслiдуючи звитяжну

   Довженкову Золоту Генеральську

   Трубу,
   На рукотворному Кременчуцькому морi,

   Яке високо розхвилювалось
   над цвинтарями,

   Цокнулись бiлих два черепи.

   Один череп та й

   Хмельницького Богдана,

   Другий череп та й

   Сiрка затятого Iвана:
   - Це ти, Богдане?
   А казали, що ти згорiв?
   - Це ти, Iване?
   Як ти шлюзом сюди забрiв?! -
   На рукотворному морi
   Серед зелено© ропи,
   Наче двi бiлi чари,
   Цокнулись черепи...
   Аж тут будiвельники

   З Чигиринсько© АЕС,

   Не чайка у кожного,

   А лютий "Прогрес",

   Не байдики били,

   А рибу ловили,

   Шпурляли блешню

   З усi╨© сили -

   На спiнiнг по черепу

   Упiймали
   I здивувались!

   А вам цього мало?!

   Як вам цього мало,

   То ще не кiнець.

   Як хлопцi-молодцi,

   То кожен молодець,

   На нiс "Прогреса"

   Вчепили по черепу,

   Як годиться кожному

   Самогоночерпу.

   Серед то© зелено©

   Рукотворно© корости

   Мчали по морю
   Пiратськi ростри,

   Понад всi закидушки

   I вудочки донки

   Летiли скажено

   Навперегонки...

   На рукотворному морi,

   Серед зелено© ропи,

   Куди ви мчите так,
   Мо© черепи?!
   - Ти, пане Богдане,

   Так лiтав коли-небудь?
   - Нiчого, Iване,
   Попадемо на небо!..-
   Та попали на юшку,
   Де хлопцi-орли

   Багаття вербове
   До хмар розвели.
   Скiльки ©х з'©халось,

   Звiдки взялося!

   Iз Поднiпров'я,

   Iз Понадросся,

   Де сини хлiборобськi,

   А де вже онуки,

   А де уже правнуки

   Сплелися за руки

   I ходять у танцi

   Навколо вогню.

   Чи я все це бачу?!

   Чи, може, я сню?!

   Куди там ти сниш,

   Коли люто пече,

   Тобi - гаряче,

   I менi - гаряче...

   В багаттi сто©ть

   Скiфська мадонна.

   Дитя кам'яне
   Хоче вийти iз лона,

   Та мати замкнула

   Руками живiт,
   Не хоче дитину

   Пустити у свiт.
   - Може, розродиться? -

   Регiт сто©ть
   I пробива╨ться

   В пекло столiть.
   - Пiдсмажимо бабу! -

   Кричить внучка ротата...
   Чом так всiх вабить

   Вогонь Герострата?

   Чом руйнiвний
   Так шалi╨ азарт,

   I видно по ньому -
   Хто чого варт?!
   - Бабо, роди! -
   Кричать голi нащадки.
   Танцюють, рачкують,
   Хто просто, хто задки.
   Партнери сiдлають
   Голих дiвок -
   З жаху тiка╨
   Останнiй вовк...
   Голi дiвки осiдлали партнера.
   Все по©да╨
   Вогонь-ненажера.
   - Ти щось таке бачив,

   Пане Богдане?!
   - Попали ми в пекло,

   Тримайся, Iване!..-

   Та скiфка не родить.

   Вже чорна сто©ть.

   Дим лютий валу╨.

   Вже зоряна сiть

   У небi з'явилась.

   Вже мiсяць з-за хмар

   Сонцем козацьким

   Зорить на пожар.

   Та баба затято

   Сто©ть у вогнi...

   Не видно тобi?

   Зате видно менi!
   - Зараз ти, суко,

   Розродишся враз! -
   Шалi╨ чи сказ,

   Чи скажений екстаз,

   Та нашi рибалки

   Вже шини несуть,

   Навiть для скiфiв

   Пекельна в них суть.

   Шини - на бабу.

   Бензином полили.

   Кострище iз гуми

   Ще раз пiдпалили -

   I заревло,
   завирувало,
   загоготiло -
   I кам'яне розверзлося тiло,

   I розродився порепаний мiф,

   I вийшов на волю розлючений скiф,

   Щоб наволоч голу стрiляти iз лука...

   Раптом розчинилися дверi у Чигиринi, у мiлiцi©: голий
   хлопчина зi стрiлою у спинi, з п'яним жахом у голосi
   розповiда╨ про щось несусвiтенне,╨дине, що розiбрали:
   - Скiфи!

   Коли при©хала мiлiцiя, дивне побо©ще вiдкрилося перед
   очима: всi голi гульвiси були прохромленi стрiлами, два
   бiлих черепи стримiли на човнах, чорна порепана
   скiфська баба плакала чорними слiзьми i не давала
   дострiляти сво╨му синовi останню пару, яка була зайнята
   сво©м. Сходило сонце, а з кущiв долунювало i старе, i
   сьогочасне водночас:

   - Сонце мо╨, чи не бо©шся СНIДу ти?! -
   I повлягались голi... снiдати...

   ЧОРНОБИЛЬ ПО-МIЛАНСЬКИ

   Дипломатам роботи по зав'язку -

   Щодня викидають з подвiр'я

   За чорнi стрiлчастi грати

   Дебелу капусту, як сизi ядра.

   Демонстранти приносять ©© щодня

   I завчено кидають, як спортсмени,

   У подвiр'я нашого консульства,

   Щоб знала "iмперiя зла".

   Радiацiя в сизiй капустi,

   У цвiтнiй, у петрушцi, у морквi...

   Зручно як закидати фермерам

   Перележанi ядра головок.

   Натренованi гуманiсти

   Прив'язали корову-помсту,

   Чорно-бiлу тiльну корову

   До чорних стрiлчастих грат.

   Не давала корова спати

   Навiть звичному персоналу,

   А жiнки ©© нашi жалiли,

   Напували нещасну з вiдра.

   Корова затято мукала,

   День i нiч ремигала надсадно

   I жахала набряклим вим'ям -

   Тяжко ©й далась демонстрацiя.

   А потiм взяла й отелилась,

   Спородила ловкеньке телятко.

   Чорно-бiлий бичок звiвсь на ноги -
   Назвали його Чорнобилем.

   Дивилось теля на цей свiт

   Дуже юно й незрозумiле.

   З двох сторiн пiдходили дiти

   I давали поссати пальчика.

   Соромно стало дорослим -

   Одв'язали корову з телям,

   У критий фургон завели

   I на ферму вiдправили.

   З ДОПОВIДНО╞ СКРОМНОГО АГЕНТА ФРАНЦУЗЬКО╞ РОЗВIДКИ
   ПРО ПОВЕДIНКУ ПОЕТIВ У ПАРИЖI

   Японський поет Хiро Сiм цiкавився дуже всiм
   Шанували його усi ми Вiн при©хав iз Хiросiми
   Хiро Сiм - японський поет схилився був на парапет
   Коли Сена текла попiд нами Усiма паризькими снами
   Зваблювала катерами

   Спалахом дiорами Росiйський поет Фрол
   Байкал ©здив на цвинтар бiлогвардiйський
   Все могилу якусь шукав

   I кинув грудку грунту московського

   На могилу Андрiя Тарковського

   Укра©нський поет Чорний Бiль (скорочено: Чорнобиль) хотiв на
   Набережнiй купити iкону
   У них пiдляга╨ це пiд заборону

   Лише двох франкiв не вистачило

   I все у нього iз рук вискочило

   Матиме спокiй на митницi бодай

   А iкона стара була хоч молода Епоха? Доля? Смерть?
   Так, я вже знаю хто - Чорнобильська Мадонна?!
   Тебе вкрутила в чорну круговерть
   Чи вилонила з молодого лона?

   Але ось фiзик прибiг. Дивна для мене ця мить.
   Яка ж я йому солом'яна оборона?!

   Шепоче вiн болiсно: - Вона менi не простить...
   Не простить... Чорнобильська Мадонна...

   Вона вже взяла. Одного. I двох. I трьох.
   I я не збрешу... Хоч помста ©© законна.
   Може, ти ближче до не©, хоч, звiсно, який ти бог.
   Помста вона i ╨ - Чорнобильська чорна Мадонна...

   Хлопчина такий молодий. Благословенний вiк.
   Пiд четвертим реактором - усмiшка безборонна...
   - Розумi╨те, донька у мене.
   Донечцi - один рiк.

   Може, простить вона - Чорнобильська Мадонна?!

   - Слухайте, хлопче, адреса у вас не та.
   - Грiхи я не вiдпускаю,- шепочу я монотонне
   Хлопчина ж ображено з колiн сво©х вироста,
   Наче сто©ть за ним справдi Чорнобильська та Мадонна.
   - Коли до Поета не можна з душею на сповiдь
   прийти,
   То куди ж менi дiтись з бiдою - йти по iконах?! -
   Дивилася Iстина з вiчно© висоти,
   З-пiд чорного рушника - Чорнобильська наша
   Мадонна.

   ХРЕЩАТИЦЬКА МАДОННА

   У юрмищi хрещатицького дня

   Ти боса йшла, ти, сива Катерина -
   Бунт Врубеля з кирилiвського дна,

   Летюча йшла, жагуча i поривна.

   Сахалися од тебе - що таке?
   Бо ляльку ти з лахмiття спеленала,
   Бо молоко було в тобi гiрке,
   Бо всюди й скрiзь дороги було мало.

   Невже цi очi помстою горять?

   За муки ненародженого сина?!

   Вуста киплять i сивi од проклять,

   Невже прокляття - суть твоя ╨дина?!

   Кому ти будеш мстити? Чи й менi?

   Чому ж тебе душа вчува╨ мстою,

   Настояною геть на полинi,

   Сугестi╨ю дикого настою?!

   Чи той, хто винен, сам в собi згорить -
   З тво©х очей для нього iскри досить?!
   А хвора кров iз рани цебенить,

   А кровi гул палючий i гундосий...

   Ти - збожеволiла. З лахмiття ляльку ти
   Несеш - куди? Хiба в психiатричку?!

   Тебе - знайти, од пекла вберегти!

   А ти втекла, як в пекло, в електричку...

   Спеленуте нiщо в тво©х руках.

   А груди чом так спалено розпухлi,

   А губи чом запаленi в вавках -

   Запаленi на вогняному кухлi?!

   Який напiй ти в квiтень той пила,

   Коли, заквiтла сином, ти ходила,

   Вiд Iрода себе не вберегла -

   Тебе накрила та нечиста сила?!

   А хустка збилась так на головi,

   Що лисиною свiтиш, Божа Мати...
   Я босий слiд твiй бачу у травi,

   Який боюсь i подихом займати.

   ЕПIЛОГ

   ...Та стали хуртовини наступати,

   Та стали вдовиченкiв побивати:
   Що перва хуртовина
   Дома попалила,
   А друга хуртовина
   Скотину поморила,
   А третя хуртовина
   У полi й у домi
   Та хлiб побила,
   А нiчого в полi й у домi
   Не й остановила...
   Укра©нська народна дума

   "Бiдна вдова i три сини"
   Вона дивиться, дивиться в душу.

   Вона палить очима до дна.

   А я все це дотерпiти мушу,

   Бо в душi не душа, а вина.

   Ну чого ти, чого ти, чого ти,

   Одкараскайся геть, вiдiйди!

   Вона ж стала затято навпроти

   I пильну╨ очима бiди.

   Вона йде вже, пряму╨ до тебе,

   Одчинила вже дверi - й тобi

   Нахиля╨ це атомне небо

   У сво©й потойбiчнiй журбi.

   Крапля совiстi ╨ ще на денцi?

   Вона вiрить i в краплю твою:
   У тво╨му життi-одноденцi

   Я нiкчемнiсть свою впiзнаю.

   Над тобою схилилась, полiтик,

   Чи впiзнав ти цю матiр - вдову?

   Iз мiльярдом поганьблених дiток

   Вона долю несе свiтову.

   Чи впiзнав ти ©©, енергетик,

   Атоммашна Величносте, ти,

   Що з тво©х скороспiлих абеток

   Людську мову нiяк не знайти.

   Лисомудрi пихатi лахудри -

   Ваших внукiв вона затуля:
   Боса йде на вогонь кривомудрий,

   Бо Вода вона ╨ i Земля.

   ╞© погляд ти чу╨ш, учений,

   Тож тiкай, лиш подумай, куди?!

   ╞© погляд на тебе вогненний -

   Його лазером ти вiдведи!

   А менi, а менi, славослову,

   Вас-бо славив, дурний вертопрах,

   Вiдiбрало розбещену мову,

   I нiмотствую геть у вiках.

   Хто ж там, сиву, посмi╨ займати?

   Сiль пiзнання - це плiд каяття...

   Несе сива чорнобильська мати

   Цю планету... Це хворе дитя!..



   ГIТАРА ПАВЛО НЕРУДИ

   Помiж смертю i тим,
   Що називають безсмертям,
   Я вибираю гiтару...
   Пабло Неруда

   I

   Що може поет в цьому свiтi -
   Напитись сонетом води,
   Погладити сонце в зенiтi
   I бути, як хлопчик, радий, -
   Що може поет в цьому свiтi?!

   Я згадую днi веснянi,
   Спогадую Веймарський форум,
   Як Пабло всмiхався менi,
   I квiтцi, i зiрцi в ту пору, -
   I сонцем вмивалися днi.

   Та ось Бухенвальд - i Неруда
   Там серце сво╨ натрудив.
   В очах клекотала огуда,
   А вiн повен гнiву ходив
   З гiтарою в парi - Неруда.

   Вiн був - наче той материк,
   Твердий, незворушний флегматик,
   I нiмо кричав його крик,
   I я, непiддатний до паток,
   Обожнював цей материк.

   Гiтара ж, мов хвиля ласкава,
   Все била в його береги,
   Аж гнулася дивом лекала,
   Такий вiн був ©й дорогий -
   Музична ласкавка легкава.

   Проклятi цi концтабори -
   Мембранне вона трiпотiла
   Й летiла йому догори,
   То тiло тулила до тiла -
   Любила над концтабори...

   Та як же, та як вiн ожив,
   Отой Бухенвальд, аж у Чiлi?
   Скажи менi, Пабло, скажи,
   Про днi розкажи поночiлi,
   Де час Бухенвальдом ожив.

   Як цвiль пiдiйма╨ться з дна
   I честь вiддав Пiночету -
   Новiтнiй фашизм розпина
   Гiтару i душу поету,
   Бо ж гнiвом клекоче струна.

   Що може поет в цьому свiтi?
   А може вiн вмерти тодi,
   Як душi замкнули у клiтi
   I хунта над виром подiй
   Павучо зависла в зенiтi.

   Та нi ж! Не помре вiн тодi,
   Хоч смерть його в губи цiлу╨,
   Хоч губи у не© твердi -
   Межа навiть чорному злу ╨,
   Не може вiн вмерти тодi...

   II _

   Обрубанi руки у Хари.
   На сонцi - кривавий пил.
   Змордовано душу гiтари
   На гiтлерiвський копил.
   Гiтару кладуть на мари.

   Коли протира Пiночет
   Кривавi сво© окуляри,
   Що може в розпуцi поет:
   Невже ж бо волати до хмари -
   Гiтари, гiтари, вперед?!

   III _

   "Iнтернацiоналом" суремить спiв
   Над неподоланою труною,
   Хоч кулемет люто косить з-пiд брiв.
   Вста╨ правiчною новизною
   "Iнтернацiонала" суремний спiв.

   Робiтники iз святих передмiсть
   Лагодять струни в лихому пiдпiллi -
   Хоч кулемет розлютовано ©сть
   Струни отi посивiлi, аж бiлi, -
   Аль╨ндiвську гвардiю з передмiсть.

   Пабло, мiй Пабло, струна до струни,
   Душа до душi - нехай руки закутi,
   Вiко дощенту розбий у труни,
   Хай кулемет захлина╨ться з лютi,
   Над смертю - гiтарою нам продзвени!



   ЖАРТIВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНI ШТАНИ

   Нiч розписала небо
   в синю домашню вазу.
   Захлинулася електричка.
   Комар в споришi принишк.
   Замурзався я на роботi -
   i мати примiтила зразу
   Заплямленi солiдолом ще путнi
   сiрi штани.


   Баняк на плиту поставила.
   Дiстала з полицi мило.
   А мiсяць у бiлих споднях
   з батьком у шахи грав.
   Далеко овогнене мiсто
   на сон голубий мостилось.
   Смачною була пiсля пива
   густа кабачкова iкра.

   Вiдгонили грушами хмари.
   У вiтрi топилися шепоти.
   Сад колихався солодко
   на гойдалцi тишини.
   А на пружинистiй шворцi,
   звiшенi за манжети,
   Пришпиленi гострими зорями,
   в небо iшли штани.

   (Повнi образи, повнi огуди
   Мо© пишногубi етюди.
   "Це вже занадто, це вже занадто" -
   Менi нашiптували сонати,
   I розсипались по панелi
   Мо© рондо i ритурнелi -
   Я обiйшовся без них,
   Оспiвуючи штани.)



   МАНАЙЛОВА ВИСТАВКА

   Варiацiя на тему "Скорбота" (1940)

   Був собi тато, була собi мама,
   було собi я.

   Тато сидiли собi на ослонi.
   Тато робили менi вiтряка,
   А мама кашу менi варила,
   А киця Мурка гралась собi з хвостом.
   А прийшли дядьки, кричали на тата,
   I мама мене зачинила у хатi,
   I киця кричала на мене без мами.
   Кричала киця на мене,
   Кричала мама надворi,
   I я кричало, бо всi кричали,
   I з печi так пахла гречана каша.
   Захотiлося татовi спати,
   Склали руки йому на грудях
   I поклали тата на лавi.
   А я собi кричало: "Дайте кашi!
   Ну, мамцю, дайте кашi, мила мамцю!"
   Мама плаче коло печi,
   а я плачу коло мами.
   Отож пiду до тата,
   нажалуюсь на маму:
   Я хочу собi кашi, а мама не да╨.
   Свiчка на столi. Руки на грудях.
   Був собi тато. Тепер тiльки мама та я.



   ОДА СОВIСТI

   Дослiдiв зливи. Каскади думок.
   Експериментiв напружений крок.
   Ось Феофанiя. Ген там Дубна.
   В криницi пiзнання не бачу я дна!
   Та голос пiдношу за бомбардування
   Ядра та╨мницi! Хай тихе свiтання
   Розчепиться криком хитрющого кварка!
   Хоч сумнiв, як ворон, нав'язливо карка:
   Навiщо? Для бомби?! Навiщо? Для муки?!
   Чого ж Оппенгеймер заламував руки?!
   Чи ж фiзики атомних псiв розпустили?
   Та в Хiросiмi згорiли й могили!
   Як совiсть народiв звелася з золи,
   Чи ж фiзики атомних псiв вiдтягли?!
   Намордник на бомбу! Скиглiння бiди!
   Вже атомний лайнер хрускоче льоди!
   А в тишi стозвукiй на всi голоси
   Виють i виють атомнi пси...
   Крiзь виверти мозку й фашистську грiзьбу
   Над вченим хай ся╨ моральне табу:
   Жодного грама науки для зла.
   Добро хай осяю╨ мудрiсть чола,
   Хай воля пiзнання розгортуе дi©,
   Хай совiсть веснi╨, хай свiт молодi╨,
   Хай вiтер зеленим сво©м язиком
   Пiдтверджу╨ серця весняний закон:
   Жити. Творити. Свiт берегти.
   Свiтити людинi на цiлi свiти.
   Холонуть зiрки. Але чуйно i зiрко
   Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зiрко!



   ОСТАННIЙ МIСТ ПОЛКОВНИКА

   Вдарили сурми в ма╨во листя зеленого,
   Крила наметiв лячно залопотiли,
   Зорi летiли в очi молодо i черлено,
   I сон оксамитив непрочумане тiло.

   Багнетами хряснули карабiни холоднi,
   Сiялась нiч крiзь рожеве решето.
   Смачно кричали сколошканi взводнi,
   I шикувались солдати нарештi.

   Ковтали останнi сонливi шепоти,
   Сопiли друзям у теплi потилицi.
   В уявi блукали несмiлi прожекти,
   У що ця тривога неждана вилл╨ться.

   Рiжучи мрево тугою статурою,
   Мiсячи порох чобiтьми яловими,
   Незугарною рухливою скульптурою
   Вирiс вiн перед рядами ямбовими.

   Одноокий, на цибатих кривих ногах,
   Ведучи на прив'язi штабну свиту,
   Вiн темряву бив пiд лопатку i в пах
   Хохлацькою скоромовкою басовитою.

   Полковник старiв на наших очах
   I, втямивши це, холов до образи.
   МАВ[1] його пружно i тепло гарчав -
   Вiтер пiд пахвами в нього лазив.

   Слова конали в терпкiй живицi,
   Слова навзаводи йшли в замiс,
   Слова наливали тiло по вiнця
   Зеленим маревом пiснi про мiст.

   Рiзкий ацетон ковтала iмла,
   Гойдалися блоки на спарених шинах,
   Кавалькада металу гуркiт тягла,
   Небо вигойдувала на пружинах.

   Хитаючи прутом пругко© антени,
   МАВ зеленавий мiж ЗIЛами нишпорив,
   I рятували дивацькi крени
   Його шофера, грузина вишколеного.

   I вже начштабу летiв туди,
   Де ляже моста зелена соната,
   I вiявсь за МАВом блакитний дим,
   I бiг наказiв полковничих натовп.

   В апарелях пiщаних хрустiла лоза,
   Над урвищем рiзко хрипiли гальма,
   Полковник кричав захрипло: "Назад,
   Назад, такувашумать, негайно©"

   I, як тасу╨ карти картяр,
   Збивав вiн машини в строгi колони,
   А потiм палив: цигарковий жар
   Не встигав йому сипати дим солоний.

   Блоки летiли, збиваючи бiлу грозу.
   Прогони гули,
   катери сновигали чвалом,
   I мошкара надибала сизу брудну лозу,
   I на бровах мостилася
   викличне i зухвало.

   Зводилось сонце. Обсiла його мошкара.
   Воно червонiло -
   покусане, зле i безруке.
   I вже вигулювало кругле, як сонце,
   "ура".

   I чувся з-за лiсу
   продимлених танкiв грюкiт.

   Зiрвалися з прив'язi ситi тугi БМК[2],

   Входили в лiнiю вже налаштованi ланки,
   I вктягся мiст на понтонах,
   як на биках,

   I гарячково побiгли
   хапливi тони морзянки.

   Та вибухло серце,
   як спалах вогню вночi,
   Взялись днiпровськi очi
   димчатим сизим оловом.
   Мiст прогинався од рику
   дублених тягачiв,
   I лiкар наш полковий
   тужно схопився за голову.

   [1] МАВ - малий плаваючий автомобiль.
   [2] БМК - марка катера.



   ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ...

   Пам'ятi академiка О. I. Бiлецького

   Помирають майстри. Чiтко значать вiки.
   ©х життя вперезало вогнями й димами.
   В груди траурних маршiв
   дзвенять молотки,
   I влягаються думи золотими томами.

   Люди круто жили. Люди в сонце ходили
   I державу науки несли на плечах,
   Люди гупали кайлом в оранжевi брили,
   Люди шквально згорiли,
   щоб день не зачах.

   Амплiтуда людська -
   вiд колиски до гробу.
   Та не знати народу таких амплiтуд,
   Бо ошпарю╨ реквi╨м мою душу окропом
   I сподiвану зрiлiсть вишуку╨ тут.

   Сплять монархи труда. Зрi╨ черга велика
   До незайнятих тронiв крiзь думи густi.
   Пiдмайстри мого вiку!
   Я вашi ридання покликав,
   Щоб на цвинтарi чолами пiдрости...



   СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКА

   (Симфонiя)

   (Уривки)

   ПРОЛОГ

   Столiття - зморшка на чолi Землi:
   Всесвiтнi вiйни, революцiй грози...
   Днiпро до нiг стежиною пролiг
   I котить славу в сивi верболози.

   Поет став морем. Далеч степова,
   I хмарочоси, й гори - ним залитi.
   Бунтують хвилi - думи i слова,
   I сонце генiя над ним сто©ть в зенiтi.

   Дно глибша╨, i береги тiкають,
   Аж небо рве свою блакить високу,
   I шторми пiняться од краю i до краю,
   Од Ленiнграда до Владивостока.

   З глибин сердець джерела пружно б'ють
   I шумувати морю, не вмирати,
   Хай ллють у нього i любов, i лють,
   Тривожну шану, жовч гiрку розплати.

   Художнику - нема╨ скутих норм.
   Вiн - норма сам, вiн сам в сво╨му стилi...
   У цей столiтнiй i стобальний шторм
   Я кидаюсь в буремнi гори - хвилi.

   I частина

   ВИШНЕВИЙ ЦВIТ

   I

   Завiрюха стугонiла, вила,
   А мороз гострив свiй бiлий нiж,
   А Земля, од ляку задубiла,
   На вiтрах крутилася скорiш.

   Щулились дороги, мерзли хмари,
   В сiру безвiсть зносило мiста,
   А дуби стругалися на мари,
   На труну, на вiко, на хреста.

   Петербурзьким шляхом, по колiна
   Грузнучи в заметах, боса йшла
   Зморена, полатана Вкра©на,
   Муку притуливши до чола.

   I намисто сипалось пiд ноги.
   Нiби кров змерзалась на льоту.
   "Сину, сину",слухали дороги
   Тих ридань метелицю густу.

   "Може б, сину липового чаю
   Чи калини, рiдному, бува..."
   А дорога ген до небокраю -
   На дорозi мати ледь жива.

   Худерля╨ хуга хуртовинна,
   Засипа╨ снiгом очi вщерть.
   I бiжить до сина Укра©на
   Одганяти знавiснiлу смерть.

   II

   Цiлу нiч надворi ви╨ хуга,
   Плаче, деренчить в вiконнiм склi.
   Нi дружини, нi дiтей, нi друга -
   Тiльки гiлка вишнi на столi.

   Телеграма вiд полтавцiв. М'ята.
   Вi╨ в душу запахущий дим,
   Та маленька свiчка тьмянувата
   Трiска╨ i мружиться над ним.

   Двi у шафi, що життя досвiтять,
   Ну, а там - свiтити вже йому
   В завiрюшних, грозяних столiттях,
   Серцем розпанахувати тьму.

   Нинi вишня бризнула суцвiттям -
   В пляшцi тепла гiлочка жива...
   Бiль пекучий... I вона, самiтна,
   В цвiтi вся, як в думах голова.

   Лiг у лiжко. Вi╨ чи не вi╨ -
   В заметiлях весь житт╨вий шлях.
   В свiчцi ледве дихають надi©,
   I блукають пальцi в пелюстках.

   V

   Друге марення

   З шибки впурху╨ в кiмнату зграя  горобцiв,  всiда╨ться  бiля  свiчки  i
цвiрiнчить:__

   Ми - укра©нськi горобцi,
   Як оселедцi, в нас чуби,
   Вкра©нський усмiх на лицi,
   Вкра©нськi писки i лоби.
   Що нам сипнуть, те ми клю╨м,
   Чолом за ласку вiдда╨м.
   Цар нас шугнув, i ми - о страх! -
   Всi пурхнули по смiтниках.
   То служимо в сво©х панiв,
   Як Бог велiв i цар велiв,
   То мостимося до чужих
   I в урнах порядку╨м в них,
   А те, що Укра©на гола,-
   Нам соромно за нашi вола,
   Ми обмина╨м наш смiтник -
   Вже одбуяв козацький вiк,-
   I ми не витвори локальнi,
   Ми навiть iнтернацiональнi,
   Бо як пiдiйметься ру©на
   Й зачервонi╨ Укра©на,
   То нам прийдеться утiкати,
   Щоб крильця не поопiкати.
   А вдалинi, на чужинi,
   А чи в сусiдськiм бур'янi
   Ми розпережемось орлами...
   Цвiрiнь-цвiрiнь, ти будеш з нами?
   Ти в нас дивись, бо спересердя
   Ми поклю╨м тво╨ безсмертя...
   А то престол тобi зiв'╨м,
   I епiгонством тихо вб'╨м,_
   В труну твою, як ляжеш спати,
   Ми рiдно© натрусим м'яти.
   Що ми сво© (хай зна╨ свiт!) -
   Цвiрiнькнем тихо "Заповiт"...
   Ти - вiчний? Вiчнi ми, борцi,
   Ми - всюдисущi горобцi!

   VI

   Трет╨ марення

   Вiн лежить горiлиць i не бачить нiчого,
   Тiльки з хрому халяви - глум гидкий, навiсний.
   I пiдходить один, пружно виструнчив ногу,
   Став на груди поетовi (чи це ява, чи сни?).
   I пристуку╨, i гатить
   Каблуками кованими -
   Як би серце розiрвати
   Гострими пiдковами.
   Гупотить, тупотить,
   Тисне, мне, вичовгу╨ -
   Злiсний танець глупоти
   В пiнi вишумову╨.
   Та по грудях, та по серцю,
   Та по тiлi бiлому.

   Крики. Лемент: "Пiдсип перцю!"
   В диму очамрiлому.
   Офiцери ходять колом,
   Оренбурзький гарнiзон,-
   I, прошитий гострим болем,
   Захлина╨ться прокльон.

   Вiн тужавi╨ мукою, битi груди розпросту╨,
   Рве сорочку скривавлену - i росте, i росте:
   I злiта╨ мiзерiя золотою коростою,
   Збившись в закутку шинку в павутиння густе.

   I малi йому зруби, дико валяться стiни,
   Дах злiта╨ за вiтром, та впину нема.
   I казарми трiщать од лежачо© спини,
   З ляку в море пiрна╨ пустеля нiма.

   I не встати йому, мов прибитий навiки,
   Хоч пiд ним, наче хмиз, трiскотить Оренбург,
   Хоч здаються струмочками вигнутi рiки
   I дмушками дитячими посвисти бур.

   Вiн кричить з переляку, бо рука вже на полюсi
   Маца лисину льоду, а друга внизу.
   Чорне море пiзнала по козацькому голосi
   I так спрагло голубить поднiпрову лозу.

   Голова в Петербург вже уперлась - i звiдти
   Сунуть армi©, прямо по ньому гудуть,-
   I танцю╨ iмперiя, i двигтять динамiти,
   Щоб дiбратись до серця, в поетову лють.

   А над серцем гопака
   Панство з Укра©ни
   У червоних чобiтках
   Пробива до спини.
   Дави його, слава Богу,
   Щоб iнший боявся,
   Щоб iти в таку дорогу
   I не замiрявся.
   Гоп-гоп гопака
   У червоних чобiтках,
   У киреях вишневих,
   У шапочках смушевих...

   Вiн лежить горiлиць. Гасне свiчка поволi.
   Люто груди печуть, та нiкого нема,
   I летять на Вкра©ну незаго╨нi болi,
   Зупиняють ©х грати, бо вiтчизна - тюрма...

   VII

   Голосiння матерi Укра©ни

   Та до кого ж я лiтатиму,
   Кому в очi заглядатиму,
   Кому квiти-самоцвiти
   По долинах розстилатиму?
   Вiдкiль тебе ж викликати?
   Чи то з рути? Чи то з м'яти?
   Чи з глибоко© могили,
   Де барвiнки хрест обвили?
   Якi столи застилати?
   Повнi чари наливати,
   Та й налити, пригубити,
   З хрестом цокнутись i пити?
   Як же тебе шанувати -
   Цвiт вишневий обсипати
   А чи жовтий лист кленовий
   На вiночок твiй терновий?!

   II_ частина_


   ВИШНЕВИЙ ВIТЕР

   Вишневий цвiт
   З вишневих вiт
   Вишневий вiтер
   Звiва╨ з вiт.

   Йому стелилася дорога незвичайна -
   ╙дина у життi i в смертi теж ╨дина,
   Крiзь всi вiки, загорнутi у смуток,
   Крiзь всi народи, сивi i веснянi,-
   Кругом землi йти на плечах братiв.

   I до труни з кленового безсмертя
   Шекспiр пiдходить з глибини столiть
   I, чорний плащ вiдкинувши рукою
   (На грудях заряхтiли дiаманти,
   Мов зорi на небесному чолi),
   Схилився до землi, поцiлував у лоб -
   Вiйнулося волосся над труною.
   Застиг в мовчаннi, вiчний, як життя.
   Вiйнуло подихом насичених терзань -
   Рiшуче звiвся буряний Бетховен.
   Левиний чуб iз чорних блискавок
   Упав на груди вогняного брата -
   Вислухав громи в Тарасовiй душi.
   Стрункий, i чистий, i легкий, мов птах,
   В устах затисши бiлий цвiт черешнi,
   Плив на вiтрах гарячо-мудрий Пушкiн.
   I полилось волосся кучеряве
   На мудрi руки сивого борця.
   I скинув Гойя вороний цилiндр,
   Поставу згорблену нiс крiзь тривожнi хмари
   З совою на широкому плечi.
   У кожного рукав пов'язаний хустиною
   З яскравим укра©нським вишиттям.
   Взяли на плечi дорогу труну.

   Вишневий цвiт
   З вишневих вiт.
   Вишневий вiтер
   Звiва╨ з вiт.

   I замiсть свiчки палахтiло сонце...

   Вишневий плiд
   Здиву╨ свiт,
   Всмiхнеться сонцю
   На крилах лiт

   В Тарасових натруджених руках.

   I доки свiт
   У плинi лiт -
   Вишневий вiтер,
   Вишневий цвiт.

   У кругосвiтнiй похорон пiшли,
   Щоб зупинитись на горi Чернечiй.
   Йшла вперше Укра©на по дорозi
   У глибину епох i вiчних зльотiв -
   Йшла за труною сина i пророка.
   За нею по безсмертному шляху
   Iшли хохли, русини, малороси,
   Щоб зватись укра©нцями вiднинi.

   Вишневий цвiт
   З вишневих вiт
   Вишневий вiтер
   Звiва╨ з вiт.

   Лiтали ластiвки й снували за собою
   Години й днi, журбою перевитi.
   А з купола захмарених небес
   Глибинний реквi╨м схилявся до землi,
   I очi смутку зазирали в душу -
   Йшла Укра©на в глибину столiть
   З народами весняними i сивими
   Плече в плече в незвiданi кра©.

   Вишневий плiд
   Здиву╨ свiт,_
   Всмiхнеться сонцю
   На крилах вiт.
   Гора Чернеча стала на колiна,
   Взяла труну безсмертну в чисте лоно,
   I вiчнiсть тополина стала поруч,
   Вишнева весняна пора.
   Летять стежини до Днiпра,
   Летять хмарки, летять дороги,
   Зiбгавши куряву пiд ноги.
   Летять студенти i монахи,
   Летять мундири i папахи,
   Летять солом'янi брилi,
   Летять кленовi костилi,
   Летять берлини i пiдводи,
   Летять вiки. Летять народи.
   Вишневий вiтер на землi.
   Вишневi думи на чолi.

   I доки свiт
   У плинi лiт -
   Вишневий вiтер,
   Вишневий цвiт.



   СОНЯЧНИЙ ЕТЮД

   Де котиться мiж голубих лугiв
   Хмарина нiжна з бiлими плечима,
   Я продаю сонця - оранжевi, тугi,
   З тривожними музичними очима.

   Ось сонце вiри - чисте i просте,
   Ось сонце мiри - з вiжками на храпах,
   Ось сонце смутку, звiдки проросте
   Жорстока мудрiсть в золотих накрапах.

   I переливно блискотять сонця
   Протуберанцями сторч головою.
   Берiть сонця - кладiть менi серця,
   Як мiдяки з осугою-турбою.

   Я вашi душi клином обмину,
   Я не поставлю ©х на п'янi карти,
   А що сонця за дорогу цiну,
   То сонце завжди серця варте.



   БАЛАДА ПРО САР'ЯНIВ ТА ВАН-ГОГIВ

   Хата у серцi свiтитися мусить,
   Погiдною бути при всякiй погодi.
   Стоять Парфенони солом'яно-русi,
   Синькою вмитi, джерельноводi.

   Мами мо© чистi в мелодiях кропу,
   В мелодiях гички зеленоросо©,
   Призьба тече у вогненну шопу
   З-пiд вашого пензля з сипучого проса.

   В проваллях чека╨ розсипчаста глина
   Рук ваших чорних, звiтрiлих, гречаних.
   I млi╨ палiтра на згорблених спинах,
   Розведена потом в мiшках десятчаних.

   Пооранi вiком смаглявi лиця:
   Горпини i Теклi, Тетяни i Ганни -
   Сар'яни в хустках,
   Ван-Гоги в спiдницях,
   Кричевськi з порепаними ногами.

   Снiпки золотистi загачують греблю,
   Бо хата блакитна текла б в небеса...
   Мамо! Я вашi думи тереблю,
   I крапка в баладi мо©й - сльоза.



   БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК

   В соняшника були руки i ноги,
   Було тiло, шорстке i зелене.
   Вiн бiгав наввипередки з вiтром,
   Вiн вилазив на грушу,
   i рвав у пазуху гнилицi,
   I купався коло млина, i лежав у пiску,
   I стрiляв горобцiв з рогатки.
   Вiн стрибав на однiй нозi,
   Щоб вилити з вуха воду,
   I раптом побачив сонце,
   Красиве засмагле сонце,-
   В золотих переливах кучерiв,
   У червонiй сорочцi навипуск,
   Що ©хало на велосипедi,
   Обминаючи хмари на небi...
   I застиг вiн на роки й столiття
   В золотому нiмому захопленнi:
   - Дайте покататися, дядьку!
   А нi, то вiзьмiть хоч на раму.
   Дядьку, хiба вам шкода?!

   Поезi╨, сонце мо╨ оранжеве!
   Щомитi якийсь хлопчисько
   Вiдкрива╨ тебе для себе,
   Щоб стати навiки соняшником.



   БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ

   _Председателю колхоза имени Нариманова, _
   _Герою Социалистического Труда _
   _узбеку Искандару Носову,_
   _раненному на украинской земле_

   Сердце жаворонком падучим
   В твердь груди напористо бьет,
   Сердце мо╦, как в угаре,
   В исступленном клокочет ритме.
   Что ж так волнуется сердце,
   Что так трепещет сердце мо╦, -
   Точно беснуется компас,
   Точно безумствует компас рядом
   с магнитом?!

   Иду я к Вам, Искандар,
   Пожимаю признательно руку, -
   Сердце мо╦, как сокол,
   Не признает оград.
   Отчего, Искандар, мы так верно,
   С первых слов понимаем друга?..
   Спасибi! Велике спасибi!
   Рахмат! Катта рахмат!

   Когда, Искандар, Вы лежали
   На подбитом крыле маскхалата,
   Его Вы держали под сердцем -
   Тот крупповский вестник войны,
   Что сердце мо╦ заприметил,
   И долю - в разрушенной хате,
   И заприметил балладу
   Днепровской моей стороны.

   Четвертый десяток Вы носите
   Под сердцем своим мой осколок.
   О, как он впился свирепо -
   Бессильны пред ним врачи...
   Жизнь Ваша стала преградой
   Этой фашистской иголке.
   Щит жизни моей, Искандар,
   На котором - восхода лучи!

   Читаю в колхозе Вашем
   Я списки двадцатилетних,
   Тех, кто домой не вернулся
   С крутых берегов Днепра,
   Кто пал за меня под нулями,
   Споткнувшись о луч последний, -
   Из пуль и осколков лютых
   Растет бытия гора.

   Захлебнулись травою доты,
   Обвитые пшеницей дзоты,
   И только пылают осколки, -
   Ведь путь их
   необратим...

   А жить тебе, брат, дотоле,
   Гореть в любви и работе,
   Доколе осколок твой носит
   В груди своей побратим.

   Встречать весенние зори.
   Дышать в цветенье кипучем.
   Отстаивать честь и правду
   Дружно, к плечу плечом.
   А если в твоих побратимов
   Недруг нацелит пушки, -
   Взять под сердце осколок.
   На пути его встать щитом.



   ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНIТУ

   Сивий, аж замислений,
   крихкий на пругах
   Гранiт кострубатий до пальцiв липне.
   Шпурляю - i вiн гоготить в ногах,
   Влягаючись тiлом в земнi заглибини.

   Рожевий, смугастий - в променях млi╨.
   В кожнiм кристалi вогнi полискують -
   I падас сонце направо й налiво
   Верткою мигливою блискавкою.

   На iскри дробиться, вщуха╨, тихне.
   Полами витрем замурзанi чола ми.
   Зцупимо, зрушимо - й знову задихано,
   Азартно напружимось торсами голими...

   Вже викотивсь мiсяць
   iз синiми горами,
   Великий, важкий, сивувато-опаловий.
   Може i цю розвантажим платформу -
   Мiсячним каменем землю завалимо...

   Хочеться пива. Петля╨мо колiями.
   Стрiчним дiвчатам маха╨м кашкетами.
   Струмiнь з-пiд крана морозно поколю╨,
   Зорi од спини летять рикошетом.



   ВРУБЕЛIВСЬКИЙ ЕТЮД_

   Вiн мав печальнi всевидющi очi -
   В орбiтах диких голубi дива.
   В них свiт буденний, темний i порочний
   На полотнi празничним оживав.

   Вiн суть пiзнав. Вiн розтинав основу,
   Вiдкинувши ледачу простоту,
   I барви дихали п'янким болиголовом,
   I бризки сонця стигли на льоту.

   Вiйнуло смутком зранених конвалiй
   З очей ним не породжених Купав,
   I, нiби Демон, в надлюдськiй печалi
   Митцевий розум у борнi упав.

   I, незмальована, шугала десь жар-птиця,
   I глузував "знавець" з його картин,
   Та мудрi очi перейшли границю,
   Якоi розум ще не смiв сягти.



   ДВI СЕСТРИ

   Двi сестри, тоненькi i сухенькi,
   Осiнь ловлять в пелени над ставом.
   З господарства лине чистий дзенькiт,
   У водi поплюску╨ небавом.
   Вiспа порябила лиця жовтi,
   Доброти у серцi не роз'©ла.
   Полум'яне листя сипле жовтень,
   Тужавi╨ нива задубiла.
   Гуси бiлi, вилизанi, тлустi
   Гелготять, бо скоро будуть вбитi,
   I калина у червонiй хустцi
   Кров'ю сходить по степлiлiм лiтi.
   Двi сестри старенькi на пташарнi
   Лускають насiння гарбузове,
   I дрижать ©х руки незугарнi,
   Чорнi, закоцюрбленi, дубовi.
   Кури, гуси - все життя у пiр'©.
   ╙ город маленький коло хати.
   Чорнобривцi спiють на подвiр'©.
   ╙ коза, щоб молоко давати.
   А вiтри двадцятого столiття
   Мо╨ серце трудне пiдiймають.
   I сидять старенькi край замiтi
   У вогнi осiннього розмаю,
   Вмерло ©хн╨ "бути чи не бути",
   А повз них летять у свiт дороги.
   Стань!

   Подумай!

   Скiльки доль забутих
   Навiть не спиналося на ноги.
   Непомiчена прийшла людина.
   Непомiченою тихо вмерла.
   Стань! Тяжка провина безневинна
   Крила над тобою розпростерла.



   ЕТЮД ПРО ХЛIБ

   Яйце розiб'╨, бiлком помаже,
   На дерев'яну лопату - та в пiч,
   I трiскотiтиме iскрами сажа -
   Мiнiатюрна зоряна нiч.

   На хмелi замiшаний, видме груди,
   Зарум'янiлий, круглий на вид.
   Скоринка засмалена жаром буде,
   Аж розiгра╨ться апетит.

   В пiдсохлому тiстi кленова лопата
   Вийме з черенi, де пiкся в теплi, -
   I зачару╨ться бiлена хата
   З сонця пахучого на столi.



   КРИЛА

   (Новорiчна казка)_

   Через лiс-перелiс,
   через море навкiс
   Новий рiк для людей подарунки нiс:
   Кому - шапку смушеву,
   кому - люльку дешеву,
   Кому - модернi кастети,
   кому - фотоннi ракети,
   Кому - солi до бараболi,
   кому - три снопи вiтру в полi,
   Кому - пушок на рило,
   а дядьковi Кириловi - крила.

   Був день як день, i раптом - непорядок,
   Куфайку з-пiд лопаток як ножем прошило.
   Пробивши вату, заряхтiли радо,
   На сонцi закипiли синi крила.
   Голоднi небом, випростались туго,
   Ковтали з неба син╨ мерехтiння,
   А в дядька в серпi - туга,
   А в дядька в серцi - тiнi.
   (Кому - долю багряну,
   кому - сонце з туману,
   Кому - перса дiвочi,
   кому - смерть серед ночi,
   Щоб тебе доля побила,
   а Кириловi, прости Господи,-
   крила).

   Жiнка голосила: "Люди як люди.
   ©м доля маслом губи змастила.
   Кому - валянки,
   кому - мед од простуди,
   Кому - жом у господу,
   а цьому гаспиду,
   прости Господи,крила?!"

   Так Кирило до тями брiв,
   I, щоб мати якусь свободу,
   Сокиру бруском задобрив,
   I крила обтяв об колоду.
   Та коли захлинались сичi,
   Насмiхалися зорi з Кирила,
   I, пробивши сорочку вночi,
   Знов кипiли пружинистi крила.
   Так Кирило з сокирою жив,
   На крилах навiть розжився -
   Крилами хату вшив,
   Крилами обгородився.
   А тi крила розкрали поети,
   Щоб ©х муза була небезкрила,
   На тi крила молились естети,
   I снилося небо порубаним крилам._
   (Кому - новi ворота,
   кому - ширшого рота,
   Кому - сонце в кишеню,
   кому - дулю дешеву,
   Щоб тебе доля побила,
   а Кириловi - не пощастить же
   отак чоловiковi! - крила.)



   НIЖ У СОНЦI

   (Трагедiя)

   Не отблеск, отблеском рожденный,-
   Ты по себе свой край оставь,
   Твоею песней утвержденный...
   А.Твардовский

   ПРОЛОГ

   Мо© вiки слiдом за мною ходять:
   Од вiтрякiв до полиску ракет,
   Фотон i Пишна паска великодня,
   Усе - до лаконiчностi штиблет.

   Надi© бубнявiють цвiтом вишень
   У сонцем зацiлованих садах.
   Слова мо©! Шикуйтесь смiливiше -
   Пилюка зiр хай шерхне на вустах.

   Навiщо я? Куди моя дорога?
   I чи моя тривога проросла
   Од сиво© печалi Козерога
   До сивого чорнозему села?

   Що маю нести в сивi-синi далi?
   Пшеничну ласку в молодих руках
   Чи чорний рак водневих вакханалiй,
   Що серце ©сть п'яти материкам?

   Я - переклятий ворогом не тричi
   (Рубцями ран закутана душа),
   Дивлюся зорям в мерехтливi вiчi,
   В оранжеве шептання: "Поспiшай!"

   Хрустить повiтря вафлями сипкими,
   Ковтаю з вiтром чорнобривий спiв...
   Яку гiркоту корабель нестиме,
   Бо я ж не наробивсь, не одкипiв!

   Збираю я в долонi синi тiнi,
   Прощаюсь iз синицею, з Днiпром,
   Бо в мене не Ньютонове тяжiння,
   А галактичне - в безвiсть напролом.

   Сковороду зустрiв я у трамва©
   (Блука╨ вiн по свiту двiстi лiт).
   Смушеву скинув i мене питав,
   Чи можу Сонцю передать привiт.

   Чоло в старого з жовто© розлуки,
   Мiльйони зморщок пов'ялили вид,
   Меланхолiйнi фiлософськi руки
   Цiпком тривоги пробують цей свiт.

   Шепоче вiн: "Ти вiдлiта╨ш, сину,
   На лобi в тебе знак неправоти.
   Щоб корабель не став за домовину,
   Вiзьми благословення - i лети.

   Пройдись землею. В серце йди людське ти,
   Питай у нього дозволу i права,
   Бо якорi космiчно© ракети
   Вросли в народ -
   навiчно, аж iржаво".

   ПЕРША ЧАСТИНА

   СЕРЦЕ НАВСТIЖ
   Божевiльна, Врубель i мед

   Свiй бiлий плащ накинув я на плечi
   I сонячне кашне,
   I дихав мудрiстю
   i сподiванням вечiр,
   I по©зд мчав мене.
   Гойдались грона хмар
   i нахилялись в руки,
   Грибами вiяв лiс.
   Дуби тужили, як дозрiлi муки,
   I мiсяць тугу нiс.
   В хиткiм промiннi прочинились дверi -
   I в вiялi дощiв
   Iз пляшкою холодно© мадери
   У чорному плащi
   Ввiйшов. Поставив. Збуджено застиг.
   Простят менi.
   Переливались в смугах свiтляних
   Два келихи склянi.

   Незнайомий:


   Я - вiчний чорт. I, лай мене й не лай,
   Я поведу тебе в таку дорогу,
   Що проклянеш ти свiй священний край,
   I замiр свiй, i молоду тривогу.
   Ти перетрусиш кiсточки дiдiв,
   Ти корогву розiрвеш на онучi
   I тому, хто тобi так догодив,
   У чорну пащу кинешся iз кручi.
   То буде з мукою, з печаллю в сто вiкiв,
   А нинi можна просто, полюбовно..
   Iди до нас, до наших трунарiв,
   У наше кодло, вiчне i стомовне.
   Ми кришим душi, цвiт б'╨мо морозом.
   Нас - чорна нiч, а вас - якийсь мiльярд..

   Це не погроза.
   Чого ж ти варт,
   Як вiриш в справу липовую?
   Ти ж хлопець свiй!

   Я:


   Кiнчай - вип'ю...
   За твiй упокiй!

   Ми йшли удвох. Лiси полум'янiли
   Одспiваним, стухаючим вогнем.
   Тополь дiвочих золотистi стрiхи.
   Тримали сонце над блакитним днем.

   Хатки бiлiли, чепурились стрiхи
   Дiвчата в небо пiсню понесли.
   Хлоп'ята колесо котили i для втiхи
   Пускали змiя мiж осiннiх слив.

   Мiй чорт був у модерному костюмi.
   Плащ - на руцi. Крiзь скельця окуляр
   Вiн розсипав очицi синьоглумi,
   На призьб пекучий непростиглий жар.

   Тут сива жiнка вилетiла з хати:
   "Ой дiточки, коханенькi, сюди
   Iдiть до мене. Я ж бо; ваша мати.
   У мене свято нинi. Бригадир
   Щось загордився. Не вiтають люди.
   Та людям не до мене, боже мiй.
   Мене лиш цуцик й пiвничок не гудять,
   I котик в мене в, i ╨ бджолиний рiй,

   Синочки в мене - всi с