ьогоднi дома.
   При©хали. Спасибi ©м, спаси..."
   Я бачив - бралась попелом солома
   Пiд колiр сиво© красиво© коси.

   Така печаль бринiла в ©© зорi,
   Що дуб од погляду нiмiв i трiпотiв.
   Камiння розсипалося на порох,
   I я ламав сво© шаблюки брiв.

   Ввiйшли у хату. На столi - горiлка.
   Хтось горло менi клiщами здушив:
   Три ложки, три виделки, три тарiлки -
   I жодно© душi.

   Собака за столом, i кiт хлебтав драглi,
   I пiвень звично сокорiв на лавi.
   "Ой дiточки, синочечки малi,
   Ну, випийте, красавчики ласкавi.-

   Вона чарки пiдносила котовi,
   Собацi й пiвневi - на ймення звала ©х.-
   Андрi╨вi це буде, це Петровi.
   А це Ванюшi - вистачить на всiх.

   Ще й гостi в нас. Просiть до столу, дiти!"
   I божевiльна у танок пiшла.
   I навiжений, i проклятий вiтер
   Крутив ©© круг чорного стола.

   Три козаки ридали над старою
   I не могли зiйти з кривавих рам.
   Той пiд Берлiном, той в снiжнiм завою
   Десь пiд Варшавою, i третiй там...

   Ридали козаки в порожнiм домi,
   А мати, сива i страшна, пливла
   Над бiлим свiтом по святiй соломi.
   Кругом планети йшла - кругом стола.

   "Ой синочки-синочечки,
   Славнi огiрочечки,
   Чубчики-любчики,

   Маленькi голубчики.
   Ходить Гiтлер по Вкра©нi,
   Носить жорна при колiнi:
   - Якби вас перетовкти
   Та од Сталiна втекти.
   А я сиджу на ряднi
   Та рахую трудоднi.
   Сюди - кидь, туди - кидь,
   А ти, старий дiду, цить".

   Тут дверi розчинились. З того вiку,
   I з того свiту в хату Врубель вбiг,
   Завмер на мить, дивився на калiку,
   I впав на збитий тугою порiг,

   I прошептав: "До Третьяковки нинi
   Така печаль долинула вiдсiль,
   Що Демон все розкидав на картинi,
   Всiх розiгнав, вiдчувши дикий бiль.

   Його журбу оця печаль зв'ялила,
   Вiд сорому себе вiн в груди б'╨.
   Горiли фарби, i трiщали крила...
   Вклоняюсь вам - Страждання ви мо╨!"

   А мати нам у ринку мед давала,
   Густий осiннiй захолодий мед.

   Медове листя за вiкном кружляло,
   Печаллю повиваючи свiй лет.
   "Тож, гостi дорогенькi, на дорогу
   Вiзьмiть гостинець - ринку ж занесiть".
   Я поклонився матерi у ноги
   I диких дум порвав жорстоку сiть.

   Я сивiти почав у двадцять п'ять
   Од то© хати, од скорботи то©.
   Ця мати вмi╨ сина виряджать,
   Затужить тонко серцем i рукою.

   Вона постане, чиста i тривожна,
   Зiпершись на печаль свою внизу,
   I дасть менi в космiчне бездорiжжя
   Мед - добротi i роздумам - сльозу.

   Похорон голови колгоспу

   Його несли на жилавих руках,
   На гнiвi, на невизрiлому смутку,
   В кленовiй жовто-бiлiй домовинi-
   Сорокалiтнього красивого мужчину -
   Його несли на жилавих руках.

   А я стояв iз невiдчепним чортом,
   А я iшов дорогою з людьми.
   I гнулися вiд горя ©хнi плечi.
   Я захлинався музикою суму.
   Ми шапки вiтру одягли iз чортом.

   I слалась листом молода дорога,
   Солом'янi брилi хати скидали,
   I синiй жаль свiтився в ©х очах.
   Жiнки ридали, i тини, i конi -
   I так поволi слалася дорога.

   Востанн╨ вiн пiднявся в домовиш,
   Рукою сперся на ребро гембльоване,
   В ребро життя втиснув востанн╨ руку
   I смерть прокляв очима i губами,
   Коли пiднявсь востанн╨ в домовинi:

   "Одну легеню я вiддав вiйнi.
   А вам вiддав i серце, й мозок свiй,
   I злiсть свою, й легеню ту останню,
   I сивий сум свiй, i красу любовi,
   Яку зберiг в страховищi вiйни.

   Ось хата Гапчина, похилена, низька.
   Я завинив навiки перед нею,
   Перед ©© убогiстю. Прощай!
   Менi ти не даси спокою на тiм свiтi,
   Вдовина хато, змучена, низька.

   Прощайте, ферми! Й ви, воли розумнi!
   Й сторожкi конi в траурнiм вбраннi,
   I чисте сонце, й люди, й лист кленовий!
   I ви, машини, й ти, кринице вiрна!
   Прощай, дорого! Й ви, води розумнi!

   А ти, Бетховене, прости менi за те,
   Що я не мав часу прийти до тебе,
   Що знаю я симфонi© полiв,
   Але тво╨© жодно© не знаю.
   Прости менi, Бетховене, за це.

   I ви, Родени, Моцарти й Ейнштейни,
   Ходив я часто до людського горя
   I повертав його очима в сонце.
   Одним багатий, iншим бiдний я.
   Простiть, Родени, Моцарти й Ейнштейни.

   А ти, Степане, п'яний i сьогоднi.
   Прости, що лаяв рiдко я тебе.
   Що в смуток твiй я не ввiйшов душею,
   I ти, хмарино сиза, прощавай,
   Дощем поплачеш по менi сьогоднi.

   Ми з вами хлiб робили, цукор чистий,
   I рiдко ми дивились на красу.
   Прости, Марино, що не надивився
   Я на вуста тво© i очi синi.
   Ми з вами хлiб робили, цукор чистий".

   I вiн притих. Хрестами зводивсь цвинтар,
   I голова ковтнув життя востанн╨ -
   Кругом чола кружляв супутник в нього,
   Утворюючи нiмб простiй людинi,
   Що вмерла, бо хрестами зводивсь цвинтар.

   Шептало Небо до Землi-сестрицi:
   "Вiзьми його у себе - славне серце.
   Бо скоро я прийматиму у лоно
   Тво©х синiв, коли застане смерть",-
   Шептало Небо зверхньо до Землi.

   I Мефiстофель насмiхався з мене,
   I грудку шани кинув на труну я
   I сивiв я.

   Збирались в небi сльози.
   Ридали хмари, кутаючи сонце.
   I Мефiстофель насмiхався з мене.

   Мене хрестили всi хрести довкола,
   Благословляли люди i дерева,
   I голова червоною зорею
   Мене благословив в дорогу синю.
   Поля чорнiли, як муар, довкола.

   Невидимi сльози весiлля

   Гей, у коло, подорожнi!
   Чарку ©м, бояри!
   I кружляли, вирували, гупотiли пари.
   Хто смiявся-заливався,
   кого сон завiяв.
   Молоденький барабанщик
   булаву посiяв
   I шука╨ на долiвцi.
   Пахне кропом в хатi.
   Кукурiкають на стiнах пiвнi пелехатi.
   Вiтер голову просуне,
   вiзьме руки в боки,
   Пронесеться з сватом Гнатом
   вивертом високим.
   Садiвник бере у руки квашенi,
   пахучi,

   Жовто-сизi, повнощокi,
   з хвостиком закрученим,
   Кум в наливку губи мочить,
   щось кумi шепоче,
   Вус вихрястий, попелястий
   щоку пролоскоче.
   Молодий - красивий, гордий,
   зверхньо очi мружить,
   Сизим соколом вприсядку
   по долiвцi кружить.
   Дiтвора багатоока стукав у шибку
   До тонко© молодо©
   несуть тоншу скрипку.
   Сутенiв. Вечорi╨. Блакитнiють вi©.
   "Ти заграй нам, наша мрi╨,
   пiсне, Соломi╨".
   I заграла-затужила, розкрилила крила.
   Зразу хрипко, потiм скрипка
   сльози проросила.

   Скрипка-Соломiя:


   Я - дiвчина, я - скрипка тонкостанна.
   Я - нiжна нiч у зорянiм вiнку.
   У мене тiло з бiлого туману,
   Iз сонця у хмарнннiм сповитку.

   Я - мерехтлива чорнобрива птиця
   Iз крилами жеврiючих свiтань,
   Передi мною м'якне синя криця,
   Бо мука моя сива i свята.

   Несу я нiжнiсть у свiти жорстокi,
   ©© бджолою брала я з столiть,
   Щоб в цi скаженi i трагiчнi роки
   Коханому хоть хвильку пробринiть.

   Я хочу дати зоряного сина
   Тому, що рветься крiзь ракетний грiм,
   I докором хай буде ця хвилина
   Тому, що зветься судженим мо©м.

   Ви шлюбну постiль стелите грошима,
   Зiрки у вас не сiються з руки.
   Дарованi золоченi зажими
   П'ють кров душi, як золотi п'явки.

   А в мене ж тiло з бiлого туману,
   Iз сонця у хмариннiм сповитку.
   Я - дiвчина, я - скрипка тонкостанна.
   Я - нiжна нiч у зорянiм вiнку.

   Так квилила, так тужила,
   сльозою росила,
   Отак крила розкрилила дiвчина красива,
   Аж зiрками проростала
   темно-синя шибка.
   На столi в риданнях билась
   тонкостанна скрипка.

   Укра©нськi конi над Парижем

   Заслуженому майстровi народно©
   творчостi Омеляновi Залiзняку

   Цей свiт живий витворював не бог,
   А чоловiк з Адамово© глини,
   Цей свiт пофарбувався i просох -
   Просився в серце зрячо© людини.

   Коти тут нiжились,
   шугали тут жар-птицi,
   Iз глини лiпленi, пропеченi вогнем.
   Жеврiли зеленiючi очицi
   В таких тварин, яких не вiдав Брем.

   Я не звертав уваги на коня.
   "Дитяча забавка",-
   подумалось недбало.
   Козла дзвiнкого тихо з шафи зняв
   I задививсь на роги небувалi.

   Я був слiпий - i кiнь помстив менi,
   Коли на нього позирнув я вдруге:
   Менi вiн кинув душу в пломенi,
   I трiсли неiснуючi попруги.

   Зробив вiн з мене дикий сизий степ,
   Байдужого жбурнувши лiт на триста.
   I мчала по менi крiзь марево густе
   Орда iржача, буйна i розхристана.

   Вiн поводир був, iмператор-кiнь,
   Вiн бив мене копитами некутими,
   Щоб десь там через кiлькасот рокiв
   Не йшла байдужiсть в зорi п'ятикутнi.

   Я подивився вдруге. Вiн мене
   Зробив Днiпром, чи то пак Бористеном.
   Я ждав - вiн зараз орди прожене
   Нутром блакитним в розпалi шаленiм,

   А вiн прийшов i хмари з мене пив.
   Вуздечка срiбна вилася розгублено.
   Iз-за полинних гiркнучих снопiв
   Лоша вiн кликав - принца нiжногубого.

   Я подивився втрет╨. I прорiс
   Палацами, халупами й мостами.
   I Сена бiгла по менi навскiс,
   А в нiй купались i дерева й храми.

   А по менi на скiфському конi
   I надi мною в строгiм неспокою
   Пiкассо мчав крiзь хмари срiблянi
   I голуба притримував рукою...

   Прости мене, розумний коню мiй,
   За темноту, що з горя попеляста,
   I поведи крiзь цих рядкiв сувiй
   До свого бога, до творця, до майстра.

   На тiй майстернi не шукай табличок,
   А просто йди iз серцем пiд рукою,
   Де сивий муж iз глини коней кличе
   Й воли в печi ремигають юрбою.

   Де по незвичнiй сум'ятнiй палiтрi
   Тривога йде з-за дальнiх небокра©в:
   Сидить корова в чорному цилiндрi
   I бомбу ратицями чорними ж трима╨.

   I скачуть конi через бюрократiв
   В Москву, в Париж - некуто i красиво,
   Негнузданi i волею багатi,
   Вкра©ну мчать на вицвiчених гривах.

   Як заднi ноги - бiля стiн Софi©,
   Стрибок - переднi на столi в Амаду.
   А Залiзняк щось сумовито мрi╨
   Й сiда до нього Вiчнiсть на пораду.

   А скiфський кiнь iз мазано© хати
   Чумацьким Шляхом зорi прогорта╨...
   Ну, що ти скажеш, бiсе плутуватий,
   Про хуторянську долю мого краю?!

   ДРУГА ЧАСТИНА

   НIЖ У СОНЦI

   Радiограма японських рибалок

   Ми витягли сiтi,
   на палубу сипали рибу.
   Тiльки сходило сонце,
   як ми починали улов,
   I меншали тiнi
   на висрiбленiй лусцi,
   I сум наш зникав,
   спалений сонцем i рибою.
   Ми знову закинули сiтi
   у води надi©.
   Чекали нас дiти голоднi
   й вагiтнi дружини.
   Ми витягли сiтi,
   на палубу сипали рибу.
   Як раптом -

   спинилися нашi тiнi.
   Ми очi звели на чисте
   блакитне небо.
   Попадали ми на палубу,
   колiнами мнучи рибу.
   I билися разом з нею, i теж
   задихалися з нею.
   Ми стали нiкчемною рибою, хiба що
   з ногами й руками.
   Спинилося сонце на небi,
   на небi спинилося сонце.
   А потiм пiшло назад
   i сипало iскри на землю.
   Сонце пiшло на Америку.
   Ми били один одного -
   Мо', сон навiявся звiдкись,
   i це нам лише наснилось.
   Та сонце пiшло на схiд - i ми
   божеволiли скопом.
   Ми витягли сiтi з води
   i ©х закидали в небо,
   Щоб сонце зловити - спинити
   цю золоту i ╨дину
   Рибу неба, рибу предкiв
   й нащадкiв наших.

   Повiдомлення агентства
   Ассошiейтед пресе (Америка):

   Слухайте, слухайте всi:
   Кiнець правдi, кiнець красi.
   З мису Канаверал (знай силу нашу)
   Вчора ракету пустили.
   А росiяни безсилi.
   Ех, заварили ж ми кашу -
   В Сонце всадили ножа.
   Гiтлер би з радостi заiржав.
   Автомат ракети вдарив ножем
   Сонцю в палаюче серце,-
   Ми у всесвiтньому герцi,
   Пальму першостi ми несем.
   Нiж Америки в сонячнiм серцi.
   Комунiсти безкрилi.
   Комунiсти безсилi

   Iнтерв'ю Хемiнгуея
   кореспондентовi Франс Пресс:

   Кров Сонця спалить все на свiтi,-
   Кричить газет лякливий хор.
   Так! Це кiнець людськiй коридi.
   Догралось людство-матадор.

   Повiдомлення iнституту
   пораненого сонця (Париж)

   Вчена рада iнституту вирiшила на сво©х
   численних засiданнях

   1. Сонце-це втiлення людських прагнень до правди,
   до краси, до смiливостi, до нiжностi i т. д.
   Як виникло Сонце? Сонце виникло у фокусi
   людських поглядiв, звернених у небо, бо ж людина
   звикла дивитись у небо, якщо вона не тварина.

   2. Чому Сонце не сто©ть на мiсцi?
   Бо ж треба зiбрати в себе всi прагнення i
   помисли бiлих i чорних, жовтих i червоних
   людей, в ескiмосiв i полiнезiйцiв, в академiкiв
   i смiттярiв i, крiм того, треба ще свiтити.

   3. Чому на Сонцi плями?
   Всяка людська пiдлiсть, дим вiйни i крик вдiв
   споконвiку осiдають на Сонцi Тому воно так
   потемнiшало


   4. Смертельно зранене Сонце стiка╨ полум'яною кров'ю
   i залива╨ вогнем всю Америку. Атлантичний океан
   обмiлiв уже наполовину. Атомнi пiдводнi човни
   лежать з акулами i китами на сушi. Людство
   гине. Нашi повiдомлення йдуть з Парижа, з
   пiдземелля. Невiдомо, чому Сонце поверта╨ться
   назад. З Москви повiдомляють, що кожному
   комунiстовi видно нiж неозбро╨ним оком, а ми його
   не бачимо i в найсильнiшi телескопи.

   5. В Москвi створено Комiтет порятунку Сонця i
   Землi: Голова Комiтету - Ленiн. В складi
   Комiтету кращi сини всiх вiкiв i народiв

   ЕПIЛОГ

   Чоло я витирав i мчав сюди,
   Бо Сонце з Заходу летiло вже на нас,
   Як Лев поранений,
   воно неслось на небi,
   По хмарах, по зiрках i по супутниках,
   I слiд тягнувся золотий, кривавий,
   Як шлейф печалi i близько© смертi.
   Я дверi прочинив, я чув ©х голоси.
   Навшпиньках я пройшов до них i сiв
   За круглий стiл, кулястий, як планета,
   Де засiдав тривожний комiтет.
   Я витяг ринку меду, подаровану
   Старечими руками божевiльно© -
   Мудрющо© праматiнки-печалi,
   Дихнуло поле медом доброти,
   Хлiб мудростi лежав тут на столi.
   Я пам'ятаю, Ленiн пильно стежив
   За кожним мо©м порухом i поглядом,
   I вiн казав, як смертнику, менi:
   "У Сонцi Правди - нiж. Лети туди.
   Врятуй планету - Сонце порятуй.
   Народ недосипав, недо©дав.
   Ракету ми зробили з хлiба й слiз,
   Iз гордостi i доброти людсько©.
   Це наймiцнiший сплав - ти долетиш.
   Назад не вернешся,
   бо не простиш собi,
   Собi - Людинi - не простиш за те,
   Що ти i досi не зробив планету
   Квiтучим садом, а терпиш двобiй".
   "Нiж у мистецтвi",- бурунив Бетховен.
   "В науцi чеснiй нiж!" -
   Курчатов додавав.
   I раптом ми почули дикий стогiн,
   I ми поглухли, бо Земля стогнала,
   Напiвобпечена, змордована i сива.
   I тiльки серцем ми почули стогiн:
   "Рятуйте мене, дiти! Годi вам
   У суперечках убивати роки.
   Я ваша мати - з пальмами, калинами,
   З березами, ялинами.
   Мене вогонь оголю╨ -
   Я божеволiю!"
   I стало Сонце в небi, й ми почули
   Його шептання, вогняне й суворе
   (Воно спинилось просто над Москвою):
   "Вмираю, люди! Виймiть клятий нiж!"
   Я одягав спорядження i йшов
   До сизо© ракети-домовини.
   I божевiльна мати йшла за мною,
   I пiвень йшов, i йшли собака й кiт -
   ©© сини, народженi безумством.
   Вона принесла меду на дорогу.
   Встав голова з могили i прощався.
   Вiн став землею вже наполовину:
   "Ти вмреш у небi,
   в Сонцi вмреш, синочку".
   I Залiзняк принiс менi в дорогу
   Свого веселого й на©вного коня,
   Що гривою патлатив i зорив
   Бiлком прозрiння на пекельне небо.
   Йшла Соломiя-скрипка. Бiля персiв
   Вона тримала зоряного сина.
   Вiн годувався молоком прощання
   I дико й жахно позирав на сонце.
   А стартовий майдан
   був величезним серцем,
   Навстiж одчиненим. Мене покинув бiс.
   Його ножа пiдлоти я пiзнав
   У зблiдлому пораненому Сонцi.
   Дивилося воно в мо© незраднi очi...

   Спасибi вам за смуток планетарний,
   Мо© премудрi й нерозумнi люди.
   Спасибi вам за те, що я - ваш брат.
   Дивiться серцем - спалахну я скоро.
   А чорний нiж впаде на бiлi руки
   Мо╨© матерi,

   Кохано© мо╨©

   Шовковим трауром.
   На золотiм щитi палаючого Сонця
   Умру я переможцем.
   Прощавайте!



   ПАМ'ЯТI Е.ХЕМIНГУЕЯ

   Вийшов з радiо чорний лев
   I збудив мо╨ серце опiвночi.
   В його чорних важких сльозах
   Я побачив труну кришталеву.

   Це був гордий печальний лев,
   Чорний лев з золотою гривою,
   Рiдний брат сонцебризнiй меч-рибi,
   Де сльоза атлантична кипить.

   I вiн кликав на похорон брата
   До труни, де з руками замовклими
   Лежав сивий засмаглий лев
   З симфонiчним дитячим серцем.



   СЛЬОЗА ПIКАССО

   Мир разложил на части Пикассо.
   Слеза стекает.
   Разложи! Попробуй!
   Евг. Винокуров

   I

   Лiто пилося,

   лiто ©лося,

   Лiто кипiло вишнево,
   лутово,

   Густо смiялося,
   половiло,

   Переморгувалось зеленоброво.

   А ми за руки, аж пальцiв хрускiт,
   Аж регiт звивався пiд пахви осик.
   За хвилями книг,
   в сторiнковiм плюскотi
   Вiдкрили шалений його материк.
   I раптом у гаморi магазиннiм
   Все спалахнуло, аж день злякався!
   Все стало синiм, мiсячно-синiм -
   Засвiтилась сльоза Пiкассо.
   I зайнялися в дiвчини зорi,
   I прикипiли карi:
   "Та ну!!"
   Тонуть у морi, тонуть i в горi -
   I ми в сльозi потонули.
   _
   II_
   Дiти плачуть, i плачуть дерева.
   У мами не очi, а двi сльози.
   Синхрофазотрони ридають, як леви,
   I фiолетовий плач в грози.

   Переданi сльози оркестрам i лiрам,
   Митцям переданi,
   бо людям нiколи,-
   Художники плачуть
   "Королем Лiром",
   "Снiгами Кiлiманджаро"
   i "Гернiкою"...

   Ill _
   Пройшов крiзь Сезана, Моне i Мане,
   "Валькiрi╨ю" захлинувся в Одесi...
   Майнуло - i вiн мене промине,
   Чи я загублю його десь.

   Всякi пророки злiсно шептали:
   "Вiн шизофренiк, не йди в його очi".

   I поетичнi муки танталовi
   Злякано врочили.

   Та в серцi цей каторжник,
   чорт в синцях,
   Денно i нощно мне глину й залiзо.
   Чорна фуфайка йому до лиця,
   "Юманiте" у кишенi навскiс.

   Атомнi сльози течуть в iмлi
   На чистий пензель солоною правдою.

   Вiн сам - генiальна сльоза Землi
   В штанах, замурзаних райдугою!



   СОНАТА ПРОКОФ'╙ВА

   Любимому

   I

   Закрутили,загули, заграли,
   Чистим лугом серце повели
   Вишуканi голубi хорали
   По стежинi сизо© iмли.
   Жовторотi полохливi грози
   Пнулися з оранжевих шкарлуп,
   I дуби, як чорнi важковози,
   Гупали, всiдаючись на круп.
   Схiд на випас випуска╨
   Кирпатого мiсяця.
   Грiм вигурку╨ з-за гаю -
   На хмарi не вмiститься.
   Другий грiм за ним прибрiв,
   Креше кременем з-пiд брiв -
   гнiвно, гонористо,
   звивисто, барвисто.
   Поки сльози випали
   Та по чарцi випили,
   Йшло сто лiт чи сто гон,
   Йшли крiзь сон на стадiон...

   II_
   Футболiсти зморенi,
   I футболки чорнi.
   А лобами куцими,
   А тупими буцами
   Розбiгаються круто
   i не м'ячем з розворота,
   А головою Сократа
   пробивають ворота.
   Воротар прудкий, як муха,
   Хап фiлософа за вуха,
   Приклада╨ться з розгону -
   Прямо в пельку стадiону
   Вибива╨.

   Всюди шал.

   Ораторiя. Хорал.

   Ill _
   З минувшини йдуть у майбутн╨ Сократи,
   В них небом по вiнця налитi сонати,
   З плечей не сфутболити ©хнiх голiв,
   У правду людську не забити голiв.
   Годi, панове, розумом грати...
   Сократи.

   Сократи.

   Музичнi Сократи.

   Хай у вiчнiсть стелиться дорога
   Золотим шафранним полотном.
   В мене свiтла нинi, як у бога,-
   Тонни сонця сиплють у вiкно.
   Видухмянi, запашнi, басистi -
   Всi акорди пахнуть теплим сном
   I, в тривожнi синi ноти втиснутi,
   Котяться шафранним полотном.
   Вдарить скерцо висонценим сяйвом,
   Лихо в лантух зсиплеться пшоном,-
   I ряхтять мелодi© русяво,
   Мерехтять шафранним полотном.

   I пружнастi, вимитi грозою,
   Вистоянi, як баске вино...
   Я пiрнаю в сонце з головою,
   Щоб дiстати у сонатi дно.

   I_V_
   Сонато, вiзьми мене на крила сво©х
   вогняних мелодiй. Дай менi наточити з
   скрипкового смичка, дай менi наточити
   в серце прокоф'евського весняного соку.
   Дай на мою долю блакитного музичного
   вiтру. Фаготи i валторни, за ваше
   прокоф'╨вське здоров'я!

   V_
   Я люблю його чорнi пожежi,
   Вiн чистий, крицевий вста╨,
   Мов тригранний багнет телевежi,
   В розпанахане небо мо╨.

   Вiн вбива╨ мене акордами
   I ультрамариновим мостом,
   Над полями мо©ми гордими
   Креше атомним копитом!

   VI_
   "Кардинальним здобутком (чи вадою
   коли хочете) мого життя завжди були
   пошуки оригiнально©, сво╨© музично© мови.
   Я ненавиджу мавпування..."


   VII _
   Вiд тво©х музичних дотикiв у небi
   розквiтають зорi.
   Всi вони - тво© рожевi нотнi знаки.
   З них рониться вишнева пахуча роса.
   Мо© сiмнадцятилiтнi дiвчата, звiсившись
   з розчинених вiкон, ловлять ©© пошерхлими
   вустами. У нецiлованих дiвчат завжди
   трiпоче на губах переливчаста зоряна
   роса тво╨© сонати.
   Щовечора ти береш мене пiд руку, а я
   виношу тобi з серця вишнево-чорнi
   троянди, пересипанi сльозами вдячностi.



   ТА╙МНИЦЯ БУТТЯ

   Десь там, у найвищих глибинах,
   Десь там, у найглибших висотах,
   Та╨мниця вродилася, як пелюстина,
   Як бджола в золотистих сотах.

   Уся - з найтемнiшого свiтла,
   Уся - з найсвiтлiшого змроку
   Борсалась Та╨мниця, то тьмава, то свiтла,
   Долаючи купiль жорстоку.

   Ген там з найгiркiшого солоду,
   Ген там з найсолодшого болю
   Зростала вона аж блакитна вiд голоду
   I рвалася тужно на волю.

   Десь там, в найпалкiшому холодi,
   Ген там, в холоднючiй спекотi,
   Та╨мниця життя вибухала,
   Золотиста i зiрна насподi.

   I жахала вона бездоннiстю,
   I манила вона мерехтливiстю.
   У закони лягла беззаконнiстю -
   Та╨мничою справедливiстю.

   Та╨мнице буття - моя болiсна рано,
   Прадавнiй мiй зболений кореню, де ти?
   Сонця вибухають ранiсiнько-рано
   Й народжують бджiл, i людей, i планети.

   Отам, у найвищих глибинах,
   Отам, у найглибших висотах,
   Та╨мниця, наша вiчна жар-птиця,
   Наше серце бездонням висоту╨...



   * * *

   Цi слова - про набитi трамва©
   У вечiрнi просиненi сутiнки,
   Про зволожене танучим снiгом
   Вiтряне рiзкувате повiтря,
   I про слюсаря з смуглим обличчям,
   Поцяткованим ластовинням,
   I про мрiйнi i теплi фiалки
   У спiтнiлiй його руцi.

   Цi слова - про терпку утому,
   Що сплива водяними струмками
   У блискучий цинковий тазик
   З його ши©, плечей i спини;
   Про рожевий ворсистий рушник
   З ледь вiдчутним тривожачим запахом
   Молодого жiночого тiла,
   I про очi, яким вiн привiз
   Соромливi сво© фiалки.

   Цi слова - про сплетенi руки,
   Про жагучi шепоти юностi,
   Що вiйнули з податливих вуст
   I згубились в розкiшнiй косi дружини.
   Цi слова - про фiалки щастя,
   Що порану цвiтуть пiд очима
   В захмелiлий медовий мiсяць.
   Цi слова - про нове життя,
   Що заб'╨ться пiд серцем матерi
   Пiсля нiжного того цвiтiння.



   * * *

   Одягни мене в нiч,
   одягни мене в хмари синi
   I дихни надi мною
   легким лебединим крилом,
   Хай навiються сни, теплi сни лебединi,
   I сполоха ©х мiсяць
   тугим ясеновим веслом.

   Зацвiте автострада доспiлими гронами,
   Зми╨ коси рожевi
   в пахучiм любистку зоря.
   З твого чистого ставу
   мiж лататтям та Орiонами
   Ти лебiдкою плинеш у безкресi мо© моря.

   Одягни мене в нiч,
   одягни мене в хмари синi
   I дихни надi мною
   легким лебединим крилом.
   Пахнуть роси i руки.
   Пахнуть думи тво© дитиннi.
   В серцi плавають лебедi.
   Сонно пахне весло.

   ==============================================================

        Василь Еллан-Блакитний. Поезi©




   ПIСЛЯ КРЕЙЦЕРОВОI СОНАТИ

   "Покласти б голову в колiна...
   Вiдчути б руку на чолi..."
   Сентиментальнiсть!
   Хай загине
   I пам'ять нiжних на землi.
   Нам треба нервiв, наче з дроту,
   Бажань, як залiзобетон
   Нам треба буряного льоту,-
   Грими ж, фанфар мiдяний тон!
   Десь там самотня вiолiна
   Тужливо журиться у млi...
   Не зупиняться! Хай загине!
   Йдемо! Пiд маршi. По землi.



   ПОВСТАННЯ

   Андрi╨вi Заливчому

   I

   Де оспiваний задуманим поетом
   Сивий морок звис над сонним мiстом, -

   Кинуто Революцiйним Комiтетом,
   Наче iскру в порох терориста.

   Наказ дано (коротко й суворо):
   Вдарити й розбити ворогiв.
   Спало тихе мiсто i не знало - скоро
   Звiдкись грiзний гримне стрiл.

   Над безлюднiстю провулочкiв порожнiх
   Бiлий ранок опалево плакав.

   Раптом - п-ббах! - i другий, третiй стрiл
   тривожний,

   Кулемет нервово зататакав...

   Легко так дiсталась перша перемога;
   Ворога змiшав безумно смiлий напад.
   Панцирник здобуто... Ах, не йде пiдмога...
   I серця тривога стисла в чорних лапах.

   Затремтiв напружено мотор.
   Мов прирiс наган до пальцiв,
   Ох, уже стиска╨ мiцно коло ворог,
   Кулi чiтко лучать в панцир.

   ...А надвечiр - все укрив туман.
   Снiг лягав (м'яко-м'яко танув...)
   На зацiплений в руках наган,
   На червоночорну рану.

   II

   Хтось вночi заломить у смертельнiй тузi руки.
   Наче хвиля, защемить печаль,
   Жалобнi Шопена звуки
   Розiлл╨, ридаючи, рояль.

   Душ блакить пекучо повна вщерть;
   Розгорiлась, ятриться любов'ю:
   За життя розплата тiльки кров'ю,
   Тiльки смертю переможеш смерть.

   III

   Гарячкове стукав, поспiшав телеграф,
   Знову кинув iскру комiтет:
   - Кров горить на наших прапорах,
   Наша кров.
   - Вперед!



   ТИ ПРОБАЧ...

   Ти пробач менi, любов, маленька дiвчинко, -
   Я з тобою i нерiвний, i розкиданий.
   Се тому, що я боям довiку вiдданий,
   Се тому, що я шаленим бурям рiдний,
   Що в тебе таке нервове, нiжне личенько...



   ВПЕРЕД

   Нi слова про втому! Нi слова про спокiй!
   Хай маршi лунають бадьорi й гучнi...
   Хоч нiч обляга╨, - та в пiтьмi глибокiй
   Вже грають-палають досвiтнi вогнi...

   Товаришi, друзi! Бадьорi й завзятi,
   ╙днаймо одсталих плечем до плеча!
   Гей, хто нам посмi╨ шляхи замикати?
   Горять нашi очi, як вiстря меча.

   Ми вийшли давно вже у путь нам вiдому,
   Хай кулi ворожi назустрiч летять.
   Нi слова про спокiй! Нi звуку про втому!
   Вмремо, - а здобудем ключi вiд життя.

   ==============================================================

        Вiктор Забiла. Поезi©




   СОЛОВЕЙ

   Не щебечи, соловейку,
   Пiд вiкном близенько;
   Не щебечи, малюсенький,
   На зорi раненько.
   Як затьохка╨ш, як свиснеш,
   Неначе загра╨ш;
   Так i б'╨ться в грудях серце,
   Душу роздира╨ш.
   Як засвищеш голоснiше,
   А далi тихенько:
   Аж у душi похолоне,
   Аж замре серденько.
   Зовсiм трошки перестанеш,
   Лунь усюди пiде;
   Ти в темну нiч веселися,
   I як сонце зiйде.
   Твоя пiсня дуже гарна,
   Ти гарно й спiва╨ш:
   Ти, щасливий, спарувався
   I гнiздечко ма╨ш!
   А я бiдний, безталанний,
   Без пари, без хати:
   Не досталось менi в свiтi
   Весело спiвати.
   Сонце зiйде - я нуджуся,
   I заходить - плачу:
   Котру люблю дiвчиноньку,
   Тi╨© не бачу.
   Довго й чутки вже не маю
   Про милу дiвчину;
   Цiлий вiк свiй усе плачусь
   На лиху годину.
   Не щебечи, соловейку,
   Як сонце пригрi╨!
   Не щебечи, малюсенький,
   I як вечорi╨!
   Ти лети, спiвай тим людям,
   Котрi веселяться;
   Вони пiснею тво╨ю
   Будуть забавляться.
   А менi такая пiсня
   Душу роздира╨! -
   Гiрше б'╨ться мо╨ серце,
   Аж дух замира╨,
   Пугач менi так годиться
   Стогне, не спiва╨;
   Нехай стогне коло мене
   Да смерть возвiща╨.



   * * *

   Гуде вiтер вельми в полi!
   Реве, лiс лама╨;
   Плаче козак молоденький,
   Долю проклина╨.
   Гуде вiтер вельми в полi!
   Реве, лiс лама╨;
   Козак нудить, сердешний,
   Що робить, не зна╨.
   Гуде вiтер вельми в полi!
   Реве, лiс лама╨;
   Козак стогне, бiдолаха,
   Сам собi гада╨:
   "Ревеш, вiтре, да не плачеш,
   Бо тобi не тяжко;
   Ти не зна╨ш в свiтi горя,
   Дак тобi й не важко.
   Тобi все одно, чи в полi,
   Чи де лiс лама╨ш,
   Чи по морю хвилю гониш,
   Чи кришi здира╨ш:
   Солом'янi i залiзнi, -
   Яку не зустрiнеш,
   Снiгом людей замiта╨ш,
   В полi як застигнеш.
   Одiрви ж од серця тугу,
   Рознеси по полю!..
   Щоб не плакався я, бiдний,
   На нещасну долю.
   А коли сього не зробиш,
   Кинь мене у море!
   Нехай зi мною потоне,
   Нехай мо╨ горе".

   ==============================================================

        Юрiй Клен. Поезi©




   ПРОКЛЯТI РОКИ

   Поема (Скорочено)

   Недаром многих лет
   Свидетелем Господь меня поставил.
   О. Пушкiн

   Частина I

   Якась смутна i невесела осiнь
   Зiйшла, мов помаранча золота,
   Над Ки╨вом, i олив'янi оси
   Дзижчали i спiвали з-за моста,
   Де вiтер заплiтав березам коси
   I цiлував в розтуленi уста
   (О спогади терпкi i непотрiбнi
   Про тi роки жорстокi i безхлiбнi!).

   Як прикрашали чорнi грона дiр
   Оту струнку червону колонаду,
   Той almae matris царствений ампiр!
   I в пустку Микола©вського саду
   Збирались слухати музику зiр
   Мiж сивих хмар махорочного чаду
   Стрункий убивця, злодiй та естет,
   I вiрш модерний там читав поет.

   Високий цар в застiбнутiм мундирi,
   Чи©м iм'ям наречено бульвар
   (Що декабристам винiс грiзний вирiк)
   Зслизнув з пiднiжжя вниз, i бруду шар
   Укрив його: вже мiсяцiв з чотири
   Валявся там i лiчив кроки пар.
   Вiдбиту голову котили дiти
   I в царський тулуб лазили смiтити.

   Ночами заграва тривожних днiв
   Лягала злотим вiдблиском на банi.
   Шалений велетень в лiсах ревiв
   I рвав повiтря на шматки багрянi.
   Вже й полюбивсь менi джмелиний спiв,
   Що в небесах вирощував геранi,
   Та маму нiжно зводив я в пiдвал,
   Ховаючи вiд тих вогненних жал.

   О златоглавий мiй! Не раз голота
   Татарська пила твою чисту кров,
   Не раз знущалася з тво╨© плотi,
   Та духу твого варвар не зборов.
   Невже ж навiк зчорнiла позолота
   Тепер нiким не пещених церков,
   Що викоханi мудрiстю варяга,
   I висушила горло вовча спрага?

   Та чи ж не кращими були тi днi
   Без дров, i без електрики, й без хлiба,
   Коли ввижались марева яснi,
   Анiж тепер, коли душа в нас нiби
   Трiпоче й б'╨ться на безводнiм днi!
   Так пiймана гачком нехитра риба
   На мотузку, протягнутiм мiж жабр,
   Танцю╨ те, що зветься danse macabre[1].

   Тодi ж поет не звався ще "холу╨м"
   I за пайок не продавав свiй хист,
   Як той альфонс, якого ми вшану╨м,
   Петлю йому скрутивши iз намист.
   Так ми минуле iдеалiзу╨м.
   Хай свiтиться воно, як аметист!
   Тодi в кларнети ще трубив Тичина,
   I кликав Рильський в синi далечини.

   Блажен, хто гордо кинув рiдний край
   I з посохом в руцi пiшов шукати
   На чужинi незнанiй дальнiй край,
   Куди веде його весна крилата.
   Та тричi той блажен, який за чай
   I хлiб теж не схотiв себе продати,
   Але, минаючи тропу розлук,
   Зостався, щоб зазнати хресних мук...

   Пригадую пiдвал чеки в Полтавi,
   Де я колись години три чекав.
   Лилось крiзь шиби свiтло золотаве,
   I я затертi написи читав
   На вапнi стiн... Нiхто у книгу слави
   Тих смертникiв iмена не вписав,
   Що звiдси тим, якi живуть на свiтi,
   Сво© останнi креслили привiти:
   "Чекаю розстрiлу. Петро Палiй". -
   "Сьогоднi вмру за тебе, мiй народе.
   Iван Мазнюк". - "Кiнець. Нема надiй.
   Прокляття шлю катам. Василь Макода". -
   "Живiть i не зрiкайтесь гордих Мрiй,
   О ви, кому ще свiтить сонце вроди.
   Михайло В'юн". - "Марусi мiй уклiн.
   Iду на смерть. Манюра Валентин".

   Високий мур чекiстсько© в'язницi
   Тодi мене на мiсяць порiднив
   З гуртком людей, що в них серця, як птицi,
   Летiли до невиданих ра©в,
   Дарма що смертний холод ╞м в зiницi
   Уже блакитну вологiсть улив.
   Було нас шiстдесят, i нашi спiви
   Цвiли... як у саду куркульськiм сливи.

   Здавалось, що спадала з душ кора
   I срiблилася бiла древесина,
   Коли, мов грiм, лунало "Не пора"
   I в такт здригалися в'язничнi стiни:
   Веселий бог виплескував з вiдра
   Злотавий плин, чистiший вiд бурштину.
   Та завжди вправи тi, мов чорний квiт,
   Урочисто вiнчав нам "Заповiт".

   О, чи ж не всякий з нас усе, що схоче,
   Спови╨ в найлiричнiший туман
   I в найбридкiшому знайде уроче?
   Тож на обiд нам ставили казан,
   В якому плавали воловi очi,
   I кожне вiдбивало, як екран,
   Веселi вiкна камери, й, мов спомин,
   Блищав у кожнiм сонця лiтнiй промiнь...

   Де, де тепер завзятий Венгереш,
   I де розстрiляний Iван Фещенко?
   В чи©х серцях ти спогадом цвiтеш?
   I ти, що каламутнi пив оденки,
   Аж поки згодом не загинув теж,
   О приятелю мiй, Грицько Кульженко,
   Що в захватi з вагону свiй кашкет
   Шпурнув в поля, де пах липневий мед?

   Коли забрязкав конво©р ключами
   I перед нами дверi розчахнув:
   "Не на допрос, а выходи с вещами!"
   Це ти нам застережливо гукнув:
   "Гей, хлопцi, без речей виходьте, самi,
   Щоб ©х проклятий кат не потягнув"!
   Бо думав, що нас поведуть на страту,
   (Або "на коцку", звикли ми казати).

   Ми добре знали смертницький звичай...
   Задушна нiч у мрячному пiдвалi.
   Зненацька крик: "Виходь i все скидай!"
   За подорож у край, де "нiсть печалi",
   Ти одяг катовi лишав "на чай".
   В потилицю, мов грiм. А потiм клали,
   Поважно, всiх шикуючи до куп,
   З мистецьким хистом труп на мокрий труп,

   Я не забув той натовп навiжений,
   Що смертникiв чекав бiля ворiт...
   Тi матерi, жiнки i нареченi...
   Вгорi, мов розпачу кривавий квiт,
   Гойдало сонце райдуги скаженi.
   А нам, щасливцям, у широкий свiт
   Воно, пульсуючи життям, жагою,
   Прослало злоту стягу над водою.

   Нас виглядали i зорили шлях
   Старi жiнки, спираючися о тин,
   I нам, щоб ми пройшли по килимах,
   Пiд ноги кидали шматки полотен.
   А пiд селом, назустрiч, у житах
   Йшов на чолi сiм'© отець Суботiн
   I у руках, пiднятих догори,
   Нам серце нiс, немов святi дари.

   Але в тюрмi я, мов дитя у школi,
   Навчивсь кохати сонце i життя.
   Який чудовий перший день на волi,
   Коли, черкнувшись гранi небуття,
   Ти знову чу╨ш спiв женця у полi,
   Мов вiн тво╨ вславля╨ вороття!
   Десь у садках п'янкiше пахнуть квiти,
   I самi хиляться до тебе вiти.

   Стрункiшi стали постатi дiвчат,
   I по-новому свiтяться ©м очi.
   А в небесах, де тиша й вiчний лад,
   Застигло все в прозоростi урочiй,
   Мов гра╨ вiдблиском господнiх шат...
   Хiба ж не кожен славити охочий,
   Коли вiд катово© втiк руки,
   Романтику криваво© чеки?

   Частина II
   Тепер кати не ходять у китайцi,
   Нi Лацiса, нi Петерса нема,
   Бо з моди вийшли латишi й китайцi.
   Тепер органiзована чума
   Нас винищить, як бiлогузих зайцiв:
   Скоривсь нам пес та тварi всяка тьма,
   Але страшнi ще комарi й мiкроби,
   Тi носi© всiляко© хвороби.

   Ми все вперед iдем, i скрiзь прогрес.
   Давно не правлять нами вже монархи,
   I ╨ жерцi кривавi чорних мес,
   Але попiв позбавлено ╨пархiй,
   I в наркоматах, як звелiв Зевес,
   Вже креслять дерево нових ╨рархiй,
   Яке пригорне пiд гiллясту тiнь
   Пролетар'ят майбутнiх поколiнь.

   Що успадковано вiд давнiх-давен,
   Тепер за димом-попелом пiшло.
   В життi, позбавленiм легенд i слави,
   Жарким залiзом випекли дупло,
   Щоб нам Сучасне, нищачи наш травень,
   Тисячогромим вихором ревло.
   У порожнечi тiй - кубло дракона,
   Що iз людей майстру╨ грамофони.

   Вiн оком пильно стежить кожний крок.
   Вiн по ночах за Лисою Горою
   На соромiцький склику╨ танок.
   Сповивши ката пурпуром героя,
   Звелiв вiн, щоб не мали ми думок,
   Якi не ╨ стандартного покрою:
   Замiсто нас хай мислить колектив,
   Що нам у черепах все уложив.


   Вiн - стоголовий звiр, нi в чiм не винний.
   Вiн скрiзь понаставляв сво©х iкон.
   Вiн правду нам да╨, для всiх ╨дину,
   Нехибну й непомильну, як закон;
   I ми ©© шану╨м аж до згину.
   Склепля╨ очi нам червоний сон,
   I крутяться невпинно каруселi,
   Де ми -страшнi фiгури в грi веселiй...

   Йому на кабель мало наших жил.
   Нi слово, анi чин його не зрушать,
   Йому не досить наших утлих тiл:
   Йому до дна вiддати треба душу,
   Щоб вiн пообтинав ©й рештки крил
   I "древо мислено" трусив, як грушу,
   Щоб, розкро©вши скальпелем нам лоб,
   Вiн кожну думку брав пiд мiкроскоп.

   I, охоронник юдиних традицiй,
   На батька вiн нацькову╨ дiтей.
   Заслiплюють нам мозок блискавицi
   Його у пiтьмi зроджених iдей.
   Мовчати ти не смiй: спiвай, як птицi,
   Хвалу йому труби i в бубон бий,
   Бо, суючи до рук блюзнiрську лiру,
   Вiн роздере губу i рот Шекспiру...

   З казок ми зна╨мо, що тiльки гад
   Завжди бував столикий i сторукий,
   Бо сам не мав лиця; i смрадний чад
   Вiд нього йшов. Вiн брав людей на муки,
   В тiла i душi ©м впускав свiй яд...
   Але являвся витязь срiбнолукий,
   I враз - межи очi, в казан чола
   Влучала змiя пущена стрiла.

   Так дiти дивляться, як ви: безслiвно,
   Та з запитом настирливим в очах:
   "А чи ж прийде вiн, ясний, богорiвний,
   Який не знав нiколи, що ╨ жах?
   Чи прийде вiн, щоб визволить царiвну?"
   Життя i смерть у казкаря в руках...
   О дiти, пiзно вже, а вам не спиться;
   Нехай ввi снi ця казка вам досниться...

   Я не хотiв вас байкою втiшать,
   Якою тiшимося на дозвiллi:
   У саме серце думав я влучать
   Рядком, напо╨ним огнем i бiллю,
   Чи враз стривожити спокiйну гладь
   Скаженим фе╨рверком божевiлля...
   Та часто казка правдою ста╨:
   Що не було, iсну╨, квiтне, ╨.

   Нехай же древн╨ полум'я не гасне,
   В якому я, згоряючи, горю,
   Бо воля здiйсню╨ той сон прекрасний,
   Що людству снивсь пiд досвiтню зорю.
   Суворим зором дивиться Сучасне,
   Коли йому я ладан свiй курю.
   Нехай же знов воно в права вступа╨,
   Нехай ножами серце тне i кра╨.

   Хто знав, хто вiв смертям i стратам лiк?
   Де фiльм, який вам показав би голод,
   Отой проклятий 33-й рiк?
   Який спiвець поему склав про холод,
   Чи розповiв, як то людей в наш вiк
   Крушив i чавив пролетарський молот?
   В скiлькох кровях купаючи той герб,
   Жнива справляв на людськiй нивi серп?

   О, скiльки раз по мiсту "чорний ворон"
   Шугав, зi сну хапаючи людей,
   Коли вставала пiтьма чорним бором,
   Зiтхаючи пащеками ночей!
   I падав присуд, скорий чи нескорий,
   Во славу ще не здiйснених iдей,
   Що ©хнi гасла вкрили дверi храмiв,
   Що ©хнiй намул свiт роками плямив.

   Але нехай в нерадiснiй добi
   Вогняним квiтом квiтне давнiй спомин -
   Слова, спiвцем проказанi в журбi:
   "Нi соколу, нi кречету лихому
   Не ляжем на поталу, й не тобi,
   О чорний вороне!" В багрянiм громi
   Ревла небесна твердь. Як i тодi,
   Ряхтiли гриви ржавi i рудi.

   У тi роки велико© ру©ни
   Такий рясний, нечуваний врожай
   Послав Господь нещаснiй Укра©нi,
   Якого доти ще не бачив край.
   I знову доля в грi мiнливо-змiннiй
   Ненатлi орд, ненажеровi зграй
   Все кинула на пожру i поталу
   Та реготом безгучним реготала.

   Зерно у купах прiло пiд дощем.
   Кудись у море, в безвiсть, за границю,
   Щоб насадити скрiзь цей наш едем,
   Немов витрiскуючи iз криницi,
   Переливаючись рiдким вогнем,
   Текло струмками золото пшеницi.
   Ми тiльки бачили той тьмяний блиск,
   На горлi ж ми вiдчули пальцiв стиск.

   Тодi дурнi Грицьки i Опанаси
   Вмирали, як у зливу комарi.
   Тодi по селах ©лось людське м'ясо,
   I хлiб пекли з розтерто© кори.
   Дивилися голоднi дiти ласо
   На спухле тiло вмерло© сестри.
   Так ми, хоч i покинули печери,
   В двадцятiм вiцi стали людожери.

   Натуживши охлялi рештки сил,
   Тi трупи, що недавно поховали,
   Викопували потай iз могил.
   Одежу з них, грабуючи, здирали.
   Чи ж не складали падло до барил
   I не витоплювали з мертвих сало?
   Тодi по хлiб до мiста йшов селюк
   I там лягав, вмираючи, на брук.

   В той рiк познищувано всi собаки
   I повиловлювано всiх котiв.
   Та це пусте... це тiльки шум i накип
   На поверхнi схвильованих часiв.
   Не слало небо нам тривожних знакiв,
   Нам хвiст комети жаром не пашiв.
   Нi, нi, у мертвiй тишi летаргiчнiй
   Спливали ночi нам, як сни магiчнi.

   Клекоче нам розпечене нутро.
   Хто вичерпа╨ нам шоломом горе?
   Хто в душу нам плесне дощу вiдро?
   Або який архангел винозорий
   З свого крила позичить нам перо,
   Щоб ту скажену гру фантасмагорiй
   Ми записали на блакитнiм тлi,
   Де лiтери горiли б нам у млi?

   Якi багрянi й грiзнi епопе©
   Нащадкам мiг би генiй розгорнуть,
   Якби писав вiн кровiю сво╨ю,
   Плеснувши нам в лице ту каламуть,
   I змалював нового фарисея
   I до Голготи страдницько© путь!
   Але всi казнi, гибелi i втрати
   Не перечислити й не зрахувати.

   Та, щоб не потомитися украй,
   Нехай читач перепочине трошки.
   I, щоб забути пролетарський май,
   Хай меду рiдного скушту╨ ложку:
   Йому на очi я зведу той рай,
   Де усмiхаються в житах волошки
   I понад степом сонце золоте
   Завжди старою барвою цвiте.

   Там кетяги рожево© калини
   Цяткують ©й коралями сувiй,
   I дише в нiздрi духом полонини
   Мiж пальцями розтертий деревiй.
   Там вранiшня зоря й свiтанки синi
   Щоранку сходять у красi новiй.
   I десь на дзеркалi нiмо© тишi
   Дзвiнке весло сво© узори пище.


   Там, перепрiвши у гарячих снах,
   Посеред вод безмовних i широких
   Татарське зiлля пахне у ставках.
   Там днi шумлять i плещуть у потоках.
   Там золотом соломи свiтить дах.
   Там жаби мирно кумкають в осоках,
   I, не пiдпавши пiд нiчний декрет,
   Росте собi на волi очерет.

   Там вi╨ вiтер у просторах диких
   I пахощi терпкi несе нам з круч.
   В рiвнинах неосяжних i великих
   Там вiщий мiсяць сходить лiворуч...
   I чисте срiбло лл╨ться в чистих рiках,
   I тане в небi журавлиний ключ...
   Про це ще по-росiйськи скiльки мога
   Писали Олексiй Толстой i Гоголь.

   А про красу заквiтчаних долин,
   Про любi серцю комишi i хащi,
   Про те, як пахне на межi полин,
   I про вигнанця долю злу й пропащу,
   Який не бачить рiдних луговин, -
   За мене ще майстернiше i краще
   Вам оповiв би половецький хан,
   Якому хтось дав нюхати ╨вшан.

   Частина III
   Початку ви не ждiть у цiй поемi.
   Це тiльки вступ. За звуком лл╨ться звук.
   Мов рибки золотi, iскряться теми
   I брижами сковзять менi мiж рук.
   Не я ж уславив квiт фiлософеми й
   Нап'яв тятивою спiвучий лук:
   В пекучий день, коли пахтять ясмини,
   Читайте, друзi, "Чумакiв" i "Сiно".

   Не я, а мiй далекий побратим...
   Це вiн горазд октавами спiвати.
   "Poetae maximo" (я згоден з тим!)
   Раз Зеров написав йому в присвятi.
   Чи ж означало Maximus[2] - "Максим"?
   Чи, може, мало слово те вiддати
   Ту найприкметнiшу з усiх прикмет,
   Якою визначався наш поет?

   Це ж вiн запалював гарячi квiти,
   Якi кресали iскри в нашу кров.
   Це я б про нього мусив говорити,
   Що у змаганнi лебедя зборов:
   "Аще кому хотяше пiснь творити,
   Тогда пущашеть десять соколов".
   Чия ж рука здушила спiв у горлi,
   Що вiн забув i лет, i клекiт орлiй?

   Це ж доля всiх: вiддати божий дар,
   Що ранками кропили чистi роси,
   Вовчицi на поталу, й срiбний чар
   Розвiяти... З нас зайди горбоносi
   Ще виховають добрих яничар,
   I час прийде, що вiрнi малороси
   За хлiб i цукор, жир i дрiбний крам
   Ще голови стинатимуть братам.

   Вогнем я в серцi випiк лютi вчинки:
   З убивць водою цiлого ставка
   Не змити кров невинного Косинки,
   Не воскресити мертвого Близька.
   На нашiй нивi справили дожинки,
   Щоб не лишилось нам нi колоска.
   Хай ложем буде нам стерня колюча,
   Коли нам ордер на життя усучать.

   А де ж, де ж ви, кому в дiжки без ден
   Струмлять i котяться роки в неволi,
   Що не згадаю й ваших я iмен,
   Щоб не згiршити вам страшно© долi,
   Що зникли вже за овидом ген-ген
   I крутитесь у божевiльнiм колi
   По руднях, i болотах, i лiсах,
   Де гаврами гаса╨ голий жах!..

   У вiк наш лагiдний спочатку костi
   Нам переб'ють осиковим цiпком,
   А потiм, зжалившись, позичать костур.
   Десь пiд заметами, окутий льдом,
   У морi бурянiм ╨ дикий острiв,
   Де ще святi, спасавшись, ©ли жом,
   Де й ми, в грiхах покаявшися самi,
   Зага╨м час молитвами й постами.

   Шумить, шумить тайгою чорний бiр,
   Як i шумiв колись за Миколая.
   Очами ще не мiряний Сибiр
   Тепер я криком радiсно вiтаю.
   Усiх, хто йшов шляхами ясних зiр,
   В дрiмуче лоно радо вiн прийма╨:
   Тут нацi© краса i гордий квiт
   З уламкiв корабельних творить мiт.

   Брати мо© в далекому вигнанню,
   Що ваших голосiв давно не чуть,
   Яким прийдеться, може, до сконання
   В душi коняти гнiв, важкий, як ртуть!
   Мужайтеся, блукаючи за гранню,
   Якщо не дано вам рушати в путь.
   Якби ж то вам, серця одягши в кригу,
   Згадати шлях, яким помчався Iгор!

   Якби ж я Овлуром для вас мiг стать
   I вам коня пiдвести за рiкою!
   Якби ж я свистом гасло мiг подать,
   Чекаючи за темною тайгою!
   Щасливий сон: сурма, мечi i рать,
   Степ шелестить високою травою
   I вже пiд радiсний весiннiй дзвiн
   Веселим шумом нас стрiча╨ Дiн...

   З рясного рогу я вам сиплю перли,
   Мов буйнi ягоди iз повних фон.
   Пождiть, ще з'являться корони, берла...
   Хiба ж поету писаний закон,
   Коли стара романтика не вмерла
   I прибира╨ геро©чний тон!
   То ж раз у раз я без аеростата
   Iз хмар на землю мушу повертати.

   Хай вславлю ж вам тепер мандрiвний шлях
   Тих безпритульних хлопцiв, що до Криму
   З Москви зайцями котять в по©здах,
   Якi в морозяну, холодну зиму
   В асфальтових ночують казанах.
   Куди, пiвголi, пiд плащами диму
   Просту╨те ви, армi© дiтей,
   Дорогою незнаних одiссей?

   Хай ще уславлю вам тi хлiбнi черги,
   Куди щодня включав нас автомат,
   Що з нас викачував ставки енергiй
   I кидав нам не випечений шмат.
   Ми не дiстанем на пальто i дерги,
   Та вибiр ╨ рясний губних помад,
   I, може, ще для "ран душевних" мазi
   Ви купите у дами на ╙вбазi.

   А хочете, вiзьму ще нижчий тон,
   Щоб вiршем вам уславити - калошi.
   Хоч глянець ©х не той, що у корон,
   Але ж вони, звичайно, рiч хороша,
   Бо як без них з солом'янських багон,
   Коли на вiзника нема╨ грошей
   (Та й рисакiв скасовано давно!)
   Приплисти на Хрещатик у кiно?

   То б пак... я помиливсь, новi ж бо назви
   Тим вулицям надавано. Слова ж
   Старi на язицi сидять, мов язви.
   "Хрещатик" не кажiть: це саботаж.
   То ж вулиця Воровського. Наказ ви
   Чи ж не читали? Шепчете: "Блямаж?"
   А селянин, якому це не важе,
   Iнакше як "Злодi©вка" не каже.

   Касу╨м назви ми, i мило, й чай,
   Але парфумами ряхтять вiтрини.
   Отож парфумiв в ванну наливай,
   Пiрнай в гелiотропи i ясмини, -
   I чим тобi це не тропiчний рай?
   Нехай у пахощах безсмертних гине
   Нiким не пiймана тифозна вош!
   Але ж пора вертатись до калош...

   Сов╨тський дощ iз хмар сов╨тських хлюпав,
   I йшов я в сорабкоп (без пiдошов),
   Щоб там купити пару мокроступiв,
   Але ж на праву ногу не знайшов,
   Для лiво© ж сфабрикували купу.
   Там гнiв жiнкам у лиця кидав кров:
   "Невже ж обути нам самi лiвицi,
   А правiй тюпати без ногавицi?"

   Дурнi жiнки! Який в розпачi сенс?
   Якби ж то ще були "калошi щастя",
   Якi описував нам Андерсен,

   Що досить тiльки ноги в них укласти,
   I зразу вiд шакалiв чи гi╨н
   Ти геть летиш у iнший час - та й баста:
   В середньовiччя, Грецiю чи Рим,
   Забувши, як пахтить вiтчизни дим.

   Але не раз у тiм пахучiм димi
   За©жджi гостi, що плекали чвань, -
   Ось Бернард Шоу та iншi "побратими"
   В'ялились на поживу, як тарань,
   Мандруючи, як Катерина в Кримi,
   По килимах, покладених на твань.
   I рiдко спостережливiше око
   Допитливо зорило дно глибоке.

   Тож раз, так само в Ки©в прикотив,
   Вшанований в Москвi Панайт Iстратi,
   I кожний ладаном йому курив,
   А Держвидав - хоч був скупий на трати -
   У гостя всю продукцiю купив
   (Вже писану i ту, що мав писати).
   Хто тiльки був письменник чи поет,
   Дiстав тодi автограф i портрет.

   Та, опинившись ледве за кордоном,
   Правдивий грек метнув перунний грiм
   I сповнив свiт отим потужним дзвоном,
   Який луною гув у вухах всiм.
   Тож як ураз пiдлiг вiн заборонам!
   Як з страхом тi, що зналися iз ним,
   Зi стiн портрет дарований здiймали
   I аж на саме дно шухляд ховали!

   О милi гостi з захiдних кра©в!
   Нехай за приклад буде вам Iстратi.
   Невже ж у вас ще не клекоче гнiв?
   Нотуйте все: знущання, крики, страти,
   Щоб потiм гулом праведних громiв
   Облудного напасника скарати!
   Хай не заслiплять вас зухвалий блиск
   Самореклами, вигода i зиск.

   Та вас майстерно там вiзьмуть на кпини
   I всiх обдурять, як селянських баб.
   Покажуть вам, як крутяться машини,
   I вигадають тисячi приваб.
   I вас, цiкавих з розумом дитини,
   Не вийде стрiнути "столiтнiй раб".
   Чи ж зна╨те, що в затисках металу
   Самi машинами давно ми стали!

   Колеса крутяться у ритмi днiв,
   Яких нiхто не лiчить. Довгi паси
   Пересуваються пiд крик i спiв
   Сирен. Давно не люди ми, а маси,
   I в лабiринтi башт i перспектив
   Чиясь рука незрима сонце гасить...
   А серце в нас пропелером: "Дзiнь-дзiнь!",
   Змагаючись даремно в височiнь.

   Та пориву не збудешся нiяк ти.
   Не можуть мрiй, що ©х плека╨ дух,
   Нам замiнити статистичнi факти.
   Симфонiю, яка чару╨ слух,
   Нам не заступить i найкращий трактор.
   Як не старайсь, щоб той вогонь затух,
   Який в мiзку нам барвами пала╨, -
   Вiн жеврi╨ й на мить лиш пригаса╨.

   Але думки нам забрано в полон...
   Щоб потекли вони одним рiчищем,
   Механiзацi© страшний закон
   Кладе межу i в захватi найвищiм,
   I муз стрижем ми пiд один шаблон.
   Так ми нещадною рукою нищим
   В душi насаджений господнiй сад,
   Сповитий нами у фабричний чад.

   Зате у нас держава квiтне знову.
   Пiд маршiв i машин ритмiчний такт
   Ми творим нацiю ново© кровi.
   Вже душi нам покрив червоний лак.
   Вкра©нiзовано всi установи,
   I Шльойме став не Шльома, а Щупак:
   Ми кожному, - нехай, як хоче, зветься, -
   До голови чiпля╨м оселедця.

   Бiс ╨ найнебезпечнiший тодi,
   Як святобливу постать прибира╨:
   Чи старця, що ступа╨ по водi,
   Чи янгола, що крильми помава╨,
   I все лукавство в бiлiй бородi
   Чи в бiлих шатах святостi хова╨.
   Так дружньою рукою хижий друг
   Iз нас вичавлю╨ поволi дух.

   Тож не страшнi нам вороги одвертi,
   А тi, що з рiдним словом на вустах,
   Iдуть до нас, щоб душу нам роздерти,
   I сiють терни розбрату в серцях.
   Та тiльки доля гiрша ще вiд смертi
   Спобiгне тих, якi згубили шлях...
   Хвалю я ворога, що, забороло
   Пiднявши, ставить чоло проти чола.
   ...

   1937

   [1] Танець смертi (фр.).
   [2] Найбiльший (латин.).



   СКОВОРОДА

   Пiти, пiти без цiлi i мети...
   Вбирати в себе вiтер i простори,
   I лiс, i лан, i небо неозоре.
   Душi лише спiвать: "Цвiти, цвiти!"

   Аж власний свiт у нiй почне рости,
   В якому будуть теж сонця, i зорi,
   I тихi води, чистi i прозорi.
   Прекрасний шлях ясно© самоти.

   Iти у снiг i вiтер, в дощ i хугу,
   Бо, може, це нам вiчний заповiт,
   Оцi мандрiвки дальнi i безкра©,
   I, може, iншого шляху нема╨,
   Щоб з хаосу душi створити свiт.



   ТЕРЦИНИ

   Коли тебе сурма сво╨© туги
   Покличе знов у дальнiй рiдний край,
   Де ждуть тебе безчестя i наруга,
   Слова над пеклом Дантовим згадай:

   "Сюди йдучи в скорботу i вiдчай,
   Надi© мусиш знищити дощенту".
   Гамуй, мандрiвнику, смертельний жах,
   Коли в душi погасиш сiрий день ти

   I сонце змеркне в чорних небесах.
   Нехай мовчазний i сумний Вергiлiй
   Тобi пiде назустрiч у степах

   I в синiй край Шевченкових iдилiй
   Нехай веде до мiст i дальнiх сел,
   Де чистi весни й нам колись зорiли.

   Вважай за магiю страшну чисел:
   Ось пекло, це землi частина шоста,
   А край зелених верб i пишних зел,

   Що скрiзь його покрила вже короста,-
   Останнiй в пеклi круг, дев'ятий круг.
   О фабрики й кремлi з людсько© кости!

   Не спокiй лагiдний - безладний рух,
   Де хаос в димi чорному регоче
   I вбила хiмiя безсмертний дух.

   Склянi, напiвзакрижанiлi очi
   Тих матерiв, що власних немовлят
   Жеруть iз голоду! О бенкет ночi,

   Що над землею стеле чумний чад!
   О мертвих тiл багрянi гекатомби!
   Що звалося "душа", "зоря" i "сад" -

   Все втиснуто в трикутники i ромби.
   До пiснi кожно©, до всiх думок
   Рука диявола чiпля╨ пломби.

   I ти, ти - лиш вiдiрваний листок,
   Якого кружить невiдома влада,
   Затягши в свiй безсоромний танок.

   В дев'ятiм крузi пекла чорна зрада
   Реве, роззявивши сто тисяч пащ,
   Шмату╨, рве, року╨ на загладу.

   З лобiв тих пащ рогами сотнi башт
   Ростуть i в морок зносяться високо,
   А в башти кожно© крiзь пiтьми плащ

   Тебе чату╨ невсипуще око...
   Тiкай, тiкай i не життя рятуй,
   А душу, й, вийшовши в простiр широкий,

   Вiтай незнану долю, як сестру, й
   Вдихай у себе волi вихор п'яний,
   Кущi чужi i каменi цiлуй.
   Зостанься безпритульним до сконання,
   Блукай та ©ж недолi хлiб i вмри,
   Як гордий флорентi╨ць, у вигнаннi.

   Та перед смертю дiтям повтори
   Ту казку, що лишилася як спомин
   Прадавньо©, забуто© пори,

   Як у грозi, у блискавицi й громi
   Колись страшну почвару перемiг
   Святий Георгiй в ясному шоломi...

   I як дракон, звитяжений, полiг.



   БЕАТРIЧЕ

   I

   Тебе спiвець, пiднiсши понад зорi,
   Таким безсмертним свiтлом оточив,
   Що досi ще крiзь далечiнь вiкiв
   Пронизують нас променi прозорi.

   Як жадiбно ти ловиш, темнозора,
   Пливке, як пух, летюче листя слiв,
   Коли дзвiнкi дощi мо©х рядкiв
   Шумлять, немов осiннi осокори.

   Що всi скарби, затопленi в морях!
   Раптову радiсть i той блиск дитячий,
   Який спалаху╨ в тво©х очах,
   Не промiняю нi на що: неначе
   Блакитний мiсяць, виплива з долонь
   Тво╨ волосся чорне й смагла скронь.

   II

   Ти вся ще провесна, о Беатрiче!
   В тобi все свiтло ранкове зорi,
   Що ним спiвцi, поети й малярi
   Колись наситили середньовiччя.

   Ще першi сльози радостi й горичi
   Дрижать, як на березовiй корi,
   Але вже славлять янголи вгорi
   Тво╨ iм'я, благословенне тричi.

   Поглянь, тепер тво© всi ночi й днi
   Круг тебе дивним сяйвом заяснiли
   I заслiпили нас, мов крила бiлi:
   Бо серед скель в похмурiй тишинi
   Сво©х терцин холоднi дiаманти
   Тобi вплiтав у шату темний Данте.

   ==============================================================

        Лiна Костенко. Поезi©




   МАРУСЯ ЧУРАЙ

   Iсторичний роман у вiршах

   ЯКБИ ЗНАЙШЛАСЬ НЕОПАЛИМА КНИГА

   Роздiл I

   Влiтку 1658 року Полтава згорiла дощенту._
   Горiли солом'янi стрiхи над Ворсклою._
   Плавились банi дерев'яних церков._
   Вiтер був сильний. Полум'я гуготiло._
   I довго ще лiтав над ру©нами магiстрату_
   легенький попiл_
   спалених паперiв -
   всiх отих книг мiських Полтавських,_
   де були записи поточних судових справ._
   Може, там була i справа Марусi Чурай?_
   Може, тому i не дiйшло до нас_
   жодних свiдчень про не©,_
   що книги мiськi Полтавськi "през войну,_
   под час рабованя города огнем спалени"?_
   А що, якби знайшлася хоч одна,-
   в монастирi десь або на горищi?
   Якби вцiлiла в тому пожарищi -
   неопалима - наче купина?
   I ми б читали старовинний том,
   де писар вивiв гусячим пером,
   що року божого такого-то, i мiсяця такого-то, i дня,
   перед Мартином Пушкарем, полковником,
   в присутностi Семена Горбаня,
   що був на той час вiйтом у Полтавi,
   перед суддею, богом i людьми
   Чурай Маруся - на пiдсуднiй лавi,
   i пiв-Полтави свiдкiв за дверми.
   I загула б та книга голосами,
   i всi б щось говорили не те саме.
   I чорнi бурi пристрастей людських
   пройшли б над полем буковок хистких.
   Тодi стара Бобренчиха, вдова,
   суду такi промовила б слова:
   - Пане полковнику i пане войте!
   Ускаржаюся Богу i вам
   на Марусю,
   що вона, забувши страх божий,
   отру©ла сина мого Григорiя.
   I втеди син мiй Григорiй наглою смертю вмер,
   на здоровлi перед тим не скорбiвши,
   през отру╨ння i през чари бiсовськi.
   То вам, панове, правдиво, пiд сумлiнням, кажу
   i людьми те освiдчу.
   Оскаржену Марусю Чура©вну
   тодi суддя суворо запитав, -
   коли, чого i для якой причини
   таке незбожне дiло учинила?
   Але вона нi слова не сказала,
   усправедливлень жодних не дала,
   тiлько стояла, яко з каменю тесана.
   Тодi громада загула прелюто:
   - Вона ж свiй злочин визнала прилюдно!
   Бо, як до Гриця, мертвого, припала,
   казала все - як зiлля те копала,
   як полоскала, як його варила
   i як уранцi Гриця отру©ла.
   Вона ж спiвала, наче голосила,
   на себе кари божо© просила.
   Спiвала так, як лиш вона умiла!
   А потiм враз - неначе занiмiла.
   Тодi ми, вряд, упевнившись на дiлi,
   що Гриць умер, отру╨ний, в четвер,
   предать землi звелiли до недiлi,
   прийнявши справу кримiналiтер.
   Убивницю ж, Марусю, до росправи
   скрiпить в'язéням города Полтави.
   Бобренчиха ж, та зацна удова,
   нехай на бога в горi упова
   та настановить свiдкiв, вiри годних,
   не пiдозрéнних у проступствах жодних.
   Аби по правдi свiдчили про злочин,
   що тут убивцi iншого нема,
   бо то не ╨ ще доказ остаточний,
   якщо пiдсудна визнала сама.
   На то ставши, Параска Демиха, в лiтах подейшлих,
   зiзнала:
   - ╙дну душу Богу ховаю, а було так.
   Недавнечко, о пiвнях, вийшла я...
   - ...трусити Левкову грушу,- пiдказав хтось.
   - Панове суддi.
   Лесько Черкес мене на цнотi змазу╨!
   Тодi ми, вряд, казали-сьмо Черкесу i всiм такóж
   особам принаявним, щоб мову свiдкам не перебивали,
   пон╨важ будуть випханi iз ратушу,
   а дверi будуть взятi на скабу.

   - Отож, кажу, недавнечко, о пiвнях,
   коли я вийшла глянути знадвору,
   бо щось менi ускочило в димар, -
   дивлюсь: Грицько верта╨ться додому.

   Iзвiдки б то? Ще й наче напiдпитку.
   Якийсь такий, нiяк не вдягне свитку.
   То я й питаю, ми ж сусiди: - Гей,
   це де ж тебе так, хлопче, забарило?

   - Та, чарку випив, там, в одних людей.
   Чогось так бiля серця заварило.

   Коли ж невдовзi чую -- у Бобренкiв
   великий гвалт. То я туди городом.
   Лежить Грицько, увесь уже посинiв,
   хрипить, здрiга╨, роздира╨ ковнiр.
   А я кажу Бобренчисi: ой кумо,
   ой кумо, це запитяна хвороба!
   I що ми вже Грицьковi не робили,-
   вишiптували, терли, iзсилали,
   свячене зiлля клали пiд потилицю,
   водою мили i переливали
   хоробу на бобренкiвського пса, -
   не помогло. Ще й щось таке балакав!
   Там хто стояв, то мало хто не плакав.

   В таких походах куля обминула,
   не подолала вражеська рука,
   щоб де? аж дома! дiвка пiдманула,
   стру©ла геть такого козака!
   I от лежить у гробi в чорнобривцях,
   на смерть убит. А тая чарiвниця...

   - ╙ докази, що це вона дала пиття?

   - А хто ж би ще тру©в Бобренка Гриця?
   Кому вiн ще так знiвечив життя?

   Тодi на вряд був ставлений Фесько,
   млинiв дозорця скарбу войськовóго,
   що пiд боязню божою признав:
   - Панове суд!
   Того я добре звiсен.
   Як що не так, беру на душу грiх.
   Цю дiвчину разiв, мабуть, iз вiсiм
   коло млина вночi я спостерiг.
   Над Ворсклою з небiжчиком стояла.
   Ну, тобто вiн ще був живий тодi.
   I що воно, гадаю, за проява -
   двi тiнi, млин i мiсяць на водi.
   Менi-то що? На це ж нема заказу,
   стояння - дiло добре загалом.
   А я таки чогось подумав зразу,-
   аж де зiйшлись, чого б то за селом?
   А якось бачу - щось майнуло з греблi.
   Шубовснуло - аж зойкнула вода.
   А я ж туди i нiг не дотереблю.
   Ну, думаю, втопилась, от бiда.
   То добре, що Iван тут нагодився
   та витяг iз води напiвживу.
   Бо там колись мiй шурин утопився,
   то гибле мiсце, я й не допливу.

   Суддя сказав: - Усе це прикро, справдi,
   i тi млини, i втоплений шуряк.
   Але ж ми iншу розгляда╨м справу -
   не як топилась, а тру©ла як.

   Тож свiдок мовив трохи не до дiла.
   Тут треба чiтко провести межу.

   - То я ж не бачив, як вона тру©ла.
   А як топилась, - бачив. То й кажу.

   Тодi Бобренчиха становила iнших осiб,
   числом сiмнадцять,
   а з тих сiмнадцяти ма╨ п'ять,
   котрi до присяги годнi будуть.

   Ну, тi сказали, що Маруся - вiдьма,
   що у Полтавi гiршо© нема,
   що всi це знають, i по нiй це видно,
   i що вона ж спiвала i сама:
   "Котра дiвчина чорнi брови ма╨,
   то тая дiвчина усi чари зна╨".
   I то ж вона наврочила, нiвроку,
   що покалiчив Савку Саврадим.
   Умi╨ перекинутись в сороку,
   а то виходить з комина, як дим.

   - Панове суддi, я прошу пробачення,-
   сказав Горбань з паперами в руцi.-
   З'ясую стисло свiдкам звинувачення,
   щоб не збивали суд на манiвцi.

   Козак Бобренко, на iм'я Григорiй,
   ╨диний син достойно© вдови,
   котора зараз у такому горi,
   що не схилить не можна голови,-

   чотири годи бувши у походах,
   нi в чiм нагани жодно© не мав.
   Був на Пилявi, i на Жовтих Водах,
   i скрiзь, де полк Полтавський воював.

   А це улiтку повернувсь додому,
   в хазяйство, пiдупале за вiйну,
   i, як годиться хлопцю молодому,
   хотiв ввести у дiм собi жону.

   Отож нагледiв дiвку, собi рiвну,
   дiзнавши, певно, що i вiн ©й люб,
   Грицько посватав Галю Вишнякiвну,
   повзявши намiр брати з нею шлюб.

   Чурай Маруся, що його любила,
   любила, справдi, вiрно i давно,
   тодi його iз ревнощiв убила,
   пiдсипавши отруту у вино.

   Чи це свiдомо, чи пiд впливом хвилi,
   як не було, а ревнощi - це сказ.
   Так стався злочин. Хлопець у могилi.
   I от сто©ть убивниця пред нас.

   Страшна, панове, приточилась справа.
   Хай стане совiсть на сторожi права!

   Порадившись, звелiли ми пред вряд
   поставити Грицькову наречену.
   Тож Галя Вишнякiвна пiдiйшла,
   була про все розпитана дискретно
   i лагiдно, як молода особа,
   з уникненням подробиць, що могли б
   ще бiльше ©й розвередити душу.

   I теж вона признала пiд сумлiнням,-
   що так було, любилися ми з Грицем,
   побратись мали... мови не ста╨...
   Що вiн ходив до то© чарiвницi,
   панове суд, то iстина не ╨.
   Вона у нього розум вiдiймила,
   але було це не тепер, колись.
   А як вона була йому немила,
   то хто ж його присилу╨: женись!
   Вона ж, дурна, чогось була топилась,
   по тому ще й заслабла i злягла.
   А я кажу: чого ти причепилась?
   Чи ти його у власнiсть набула?
   А вiн такий, що вiн брехать не буде.
   Грицько був чесний, не якийсь бабiй.
   Вiн сам казав, що вже ©© забуде.
   У домi в нас вiн був уже, як свiй.
   Оце увосень мали ми побратись.
   Помщаючись, пропала ж i сама.
   Вже тато наш i на весiлля втратились,
   а Гриць умер... а Гриця вже нема...

   - В такому разi будемо вiдвертi,-
   сказав суддя,- бо тут не до прикрас.
   Чого ж тодi вiн в нiч сво╨© смертi
   таки у не© був, а не у вас?

   Тодi Вишняк, жалóсний за такую
   тяжку зневагу дому свойого,
   просив дочку не спитувати бiльше.
   Галю спочутливо одвели
   баби в бабинець, сплакану,
   пон╨важ
   при кождiм дiлi
   свiй бабинець ╨.

   Суддя поглянув на пiдсудну лаву:
   - Що скаже нам убивниця на се?

   Вона нi слова не сказала праву.
   Сто©ть. Мовчить. I дивиться. I все.

   Тодi сама Бобренчиха, вдова,
   суду сказала у тi© слова:

   - Мовчить, бо стидно. Бачив бог iз неба.
   Я знаю все, так наче там була.
   В ту нiч вона сама його до себе,
   розпутниця, обманом затягла.

   Яка сто©ть немов свята та божа.
   Ото така вже вдача потайна.
   Бо на обличчя з янголами схожа,
   але в душi - то чистий сатана.

   Якби я вам про не© розказала,
   що говорив про не© хто кому!
   Вона в Полтавi свiту зав'язала
   хiба Грицьковi тiльки одному?!

   I осiнило раптом Горбаня:
   - А може, то було якесь дання?
   Якесь чар-зiлля або привороти,
   i вiн не змiг його перебороти.
   Тому й зайшов од Галi до Марусi,
   улiгши тiй диявольськiй спокусi.
   А зiлля рiч, ви зна╨те, капризна -
   тут воно чари, тут воно й трутизна.

   Суддя сказав, що випадки були.
   Комусь колись чогось там пiдлили.
   Було це дiло досить голосне,
   i слiз пролито бiльше як доволi.
   I все ж ╨ щось не до кiнця ясне:
   чи не було чи╨© зло© волi?

   В цих справах поруч -
   правда i брехня.
   - Я, як суддя, вважаю особисто,
   чи це була отрута, чи дання,
   а в кожнiм разi це було убивство.

   Горбань сказав, що й сумнiву нема.
   Звичайно, вбивство. Та iще й нецнóта.
   Вiн, як Горбань, вважа╨ зокрема:
   ©й треба дьогтем вимазать ворота!

   (Тут принагiдно варто зауважити,
   що дьогтю вiн мав, справдi, предостатньо,
   оскiльки вiн, як виявилось потiм,
   "з комори м╨ской потай дьоготь крав",
   за що i був поставлений пред врядом.

   А втiм, i згодом вiн ще вiйтував.
   I вже аж гетьману Дем'яну Многогрiшному
   уже аж на полковника Жученка
   устиг iще й "крамулку" довести).

   Пушкар сказав, що так-то воно так.
   Не шануватись дiвчинi негоже.
   Але ж i з Гриця добрий був лайдак.
   Тут, товариство, дьоготь не поможе.

   Бо незалежно, що то за пиття
   i що там мовить злiсть тисячоуста,-
   не хто ж, а вiн звiв дiвчину з пуття.
   I то була любов, а не розпуста.

   Тодi вдова Бобренчиха озвалась:
   - Та вуха ж в'януть на таку олжу!
   Вона сама Грицьковi нав'язалась.
   - В який би спосiб?
   - Зараз розкажу.

   Було це, люди, на Петра Капусника,
   якраз на самий сонцеповорот.
   Я мала, люди, сина не розпусника.
   Вiн шанував i хату, i город.

   Коли ж вона його причарувала,
   вiн як сказився, геть одбивсь од рук.
   Хай вам розкаже Процик Кулевара,
   Семен Капканчик i Ромашко Струк.

   Вiн перестав ходить на вечорницi,
   не зачiпав дiвчат i молодиць.
   А все ходив до то© чарiвницi,
   недарма в рiчцi топлять чарiвниць.

   Вона його ©днолiтка, панове.
   Пора кебету мати на плечах.
   Я вже й варила зiлля полинове,
   щоб мiй Грицько вiд туги не зачах.
   А вiн - весь там! Якраз перед походом
   не спалося менi, як на бiду.
   Грицько устав та шась поза городом.
   А я тихенько назирцi iду.

   Отож спинилась по той бiк цибулi.
   А там вже луг, роздолля для бджоли.
   Стою собi та й думаю: а дулi,
   щоб ви мене круг пальця обвели.

   Взувачки мала, постiльцi свинячi,
   щоб не шамтiло - шерстю догори.
   Трава ж м'якенька...
   Коли щось манячить
   од Чура©в, туди, в осокори.
   А вечiр темний. Хмари як повiсма.
   Гора шумить... Було перед дощем.
   Вона ж на ши© так йому й повисла! -
   то я собi й засiла за кущем.

   Хтось засмiявся якось недоречно
   Мартен Пушкар бровою ворухнув:
   - Вчинили ви, сказати б, нестатечно.
   Який вас бiс на то╨ подоткнув?

   - У мене син одинчичок, панове,
   i запечалля на душi одне,
   одна у серцi шпичечка тернова, -
   не дай же бог, у прийми дремене!

   - Ну, добре, як воно вам ув охоту,
   то дiло ваше, хоч воно i грiх.
   Ви, мати, знавши отаку нецноту,
   чого тодi ж не розлучили ©х?

   - Щоб у замiжнiх погубив пiдметки?
   Чи, як чернець, скоромився мирським?
   Чи щоб пiшов до Тацi Кисломедки,
   котра тягалась бозна-де i з ким!

   Тут як пiдскочить Таця, як змережить,
   шумка спiдниця, з десяти аршин:
   - Орихно, трясця мене держить!
   Ти хоч на мене, суко, не бреши!

   - Це я брешу?! Особи урядовi,
   та хай же бог усю мене, як ╨,
   як щось отут збрехала я судовi
   i на душi й на тiлi обiб'╨!
   Я прόшу о святую справедливiсть!

   Вдовi звелiли сiсти й не клясти.
   АТацi за губи неповстягливiсть
   Два хунти воску в церкву принести.

   Насилу втихомирилась кобiтка.
   По тόму був припозваний за свiдка.
   Семен Капканчик, хлопець непитущий,
   з котрим Грицько був приятель найдужчий.

   Звелiли ми Капканчику Семену
   казать судовi правду нестеменну.
   I вiн сказав:
   - Тут кожен щось говоре.
   Вже той Грицько чутками так обрiс.
   Ну, бо кому якого батька горе?
   Чужа душа - то, кажуть, темний лiс.

   Ось тут i суд на тому зупинився,
   що знали ж всi, i Галя не глуха,
   що сватав ту, а в то© опинився.
   А хто iз нас, як кажуть, без грiха?

   Це як у пiснi:
   "Ой у полi три криниченьки.
   Любив козак три дiвчиноньки,
   чорнявую та бiлявую,
   ще й рудую препоганую".
   I було йому дуже сутужно.
   Рудо©, правда, не було.
   Була чорнява та бiлява.
   Смалив до двох,
   то й попалив халяви.

   А тра було порвати все на дiлi,
   та ще з пiвгоду виждати тодi.
   То це б сидiли в Гальки на весiллi,
   а не отут балакали в судi.

   Загомонiли люди, закивали,-
   що там казати, всi парубкували.
   I всiм усе зробилося ясне,
   хтось i слiвце сказав уже масне.

   Тодi устала мати, Чура©ха,
   i сказала так:

   - Пане Пушкарю, полковнику полтавський,
   а добродiю наш!
   Що вам маю сказати? Спасибi людям за тишу.
   Он сидить писар, Туранський Iлияш.
   Хай вiн мо© сльози запише.

   Чужа душа - то, кажуть, темний лiс.
   А я скажу: не кожна, ой не кожна!
   Чужа душа - то тихе море слiз.
   Плювати в не© - грiх тяжкий, не можна.

   I чим же, чим ви будете карати
   мо╨ смутне, зацьковане дитя?
   Чи ж вигада╨ суд i магiстрати
   страшнiшу кару, нiж таке життя?!

   Ви грамотнi. Ви зна╨те латину.
   За крок до смертi, перед вiчним сном,
   одного прόшу:
   у мою дитину
   не кидайте словами, як багном!

   Притихли люди, знiтилися свiдки,
   сльозина блисла у яко©сь тiтки.

   Вiдтак, уже не ставлений нiким,
   прийняв присягу Шибилист Яким.

   - Даруйте... я... незвичка промовляти,
   Хотiв сказати рiч iще таку:
   Марусю знаю ще iз немовляти
   i Гриця знаю ще у сповитку.

   Он там сидить та бiдна Чура©ха.
   Чи на судi була вона коли?
   Проз ©хнiй двiр тодi я саме ©хав,
   коли Грицька на цвинтар повезли,

   Чи рвала мати так на собi коси,
   як задзвонили по його душi?
   Та вiн же ©й як рiдний син i досi,
   у них i вирiс там на шпоришi.

   Вона ж свою дитину годувала
   та вже й сусiдську бавила, чужу.
   Бобренчиха ж тим часом воювала -
   за курку, за телицю, за межу.

   Все нíколи. То в них i повелося:
   сьогоднi ситий, бо учора ©в.
   То те дитя й на ноги зiп'ялося,
   i розуму дiйшло у Чура©в.

   Коли ж у Гриця вибилось навусся
   i Чура©вна стала на порi,
   то полюбилась хлопцевi Маруся,-
   могли б лише радiти матерi.

   Воно на те й заходилось спочатку.
   Грицько пiшов тим часом у похiд.
   Попiдростали верби i дiвчатка,-
   про це в судi, можливо б, i не слiд,-

   але ж Маруся так його чекала,
   такi лiта одна перебула!
   Нiкому нi руки не шлюбувала,
   анi на кого й оком не вела.

   Грицько ж, вiн мiряв не тi╨ю мiркою.
   В життi шукав дорогу не пряму.
   Вiн народився пiд такою зiркою,
   що щось в душi дво©лося йому.

   Вiд того кидавсь берега до того.
   Любив достаток i любив пiснi.
   Це як, скажiмо, вiрувати в бога
   i продавати душу сатанi.

   - Хай бог почу╨ сльози удовинi! -
   Бобренчиха зайшлася вiд ридань.
   - Панове суд! Я вiрю цiй людинi,-
   сказав Пушкар.
   I втрутився Горбань:
   - А чим довiр'я ваше обгрунтоване?
   Ведете суд на хибну колiю.

   - У мене, пане, слово не куповане,
   i я його не продаю.

   А хто тут, може, хоче хабаря,
   то хай менi подивиться у вiчi.

   - Панове!
   До Мартина Пушкаря
   тут посланець прибув iз Сiчi.

   ...Ввiйшов, як грiм, обвiтрений з дороги.
   Вiддав чолом i мовив хрипкувато:
   - Полковнику, вам лист вiд кошового.
   - Гаразд. Сiдай. Спочинь з дороги, брате.
   Якiсь новини?
   - Обступа╨ ворог.
   Богдан козацтво стягу╨ пiд Бiлу.
   Потрiбна помiч. I потрiбен порох.
   Потоцький йде назустрiч Радзивiллу.

   Зiрвав полковник повагом печатку.
   I поки вiн листа того читав,
   той посланець обговтався спочатку
   i тих, поближчих, райцiв запитав:

   - Ну, як тут, мирно? Пишете папери,
   язик зломивши на судейський штиб?

   Зiтхнули райцi. Обiзвався первий:
   - Та тут таке! Козак у нас погиб.

   - Погиб? Козак? То що у вас в Полтавi?
   Облога? Зрада? Засiдка? Бо©?
   - Та нi. Маруся. Он сидить на лавi.
   Стру©ла хлопця. Судимо ©©.

   Той засмiявся: - Отако© к бiсу.
   Пiд Бiлу Церкву стягнуто полки.
   Пала╨ Ки©в, знищено Трилiси.
   У вас же он як гинуть козаки!

   Там бiй. Там смерть. Там зламано границi.
   Людей недохват. Лл╨ться наша кров.
   А тут - погиб.... У вас ще на спiдницi
   не перешили ваших коругов?

   - У вас, у нас. Ви Сiч, а ми Полтава.
   У вас правá, ми ж - охоронцi прáва.
   У вас за вбивство кара там яка? -
   Козак сказав:
   - А проста. Як по злóбi
   козак уб'╨, не дай бог, козака,-
   живого з мертвим ув одному гробi!

   - А тут, бач, iнше. Тут все навпаки.
   Погиб козак од женсько© руки.

   - Домарики, така у вас i смерть.
   Безславно вмер, а кажете: убито.
   А запорожцi - люди без круть-верть,
   все кажуть щиро на сво╨ копито.
   Якби ми ремигали, як воли,
   якби ми так чесали язиками,
   то вже б давно Вкра©ну вiддали,
   не мавши часу бути козаками.

   Ця дiвчина... Обличчя, як з iкон.
   I ви ©© збира╨тесь карати?!
   А що, як iнший вибрати закон,-
   не з боку вбивства, а iз боку зради?

   Ну, ╨ ж про зраду там якi статтi?
   Не всяка ж кара ма╨ буть незбожна.
   Що ж це виходить? Зрадити в життi
   державу - злочин, а людину - можна?!

   Суддя сказав: -- Знаскока тут не мона.
   Тут, запорожче, треба Соломона.

   Козак сказав: - Замудрувались ви.
   Тут треба тiльки серця й голови.

   Тодi у врядi почалась незгода.
   Той каже так, а той iще iнак.
   Лесько сказав: - Кого в цiм дiлi шкода,
   так це Iвана Iскру. То - козак.
   Таке нещастя хоч кого знеможе.
   Це ж можна тут рiшитися ума.
   Любив же вiн Марусю, не дай боже!
   Тепер сидить, лиця на нiм нема.

   У свiдки бiльш нiхто не зголосився.
   Суддя пождав, щоб гамiр трохи змовк.
   Полковник встав, в суддi перепросився,
   бо мав на Бiлу готувати полк.
   Посунув трохи вiйта i бурмистра.
   Поспiльство розступилось на аршин.
   I вийшли вдвох. За ними вийшов Iскра.
   I ще там дехто з полкових старшин.

   На другий день, в годину зегарóву,
   суд приступив до вислухáння знову.
   Сказавши Чура©внi, щоб вона,
   оскаржена, то значить, сторона,
   настановила свiдкiв, вiри годних,
   не пiдозренних у проступствах жодних.

   Бо ми-сьми, вряд, ведлуг закону чиним,
   о справедливiсть дбаючи одну,
   що, може, ╨ якi-небудь причини,
   котрi ©© пом'якшують вину.

   Вона й вiд цього, вбивця, ти диви,
   вiдмовилась хитанням голови.
   I це було нам доказом яскравим -
   не мала що сказати перед правом.

   - Тодi, зачувши отакi слова,
   не бувши свiдком ставлена позáтим,
   Ящиха Балаклiйська Кошова
   освiдчила:
   - Я маю що сказати!

   У мене дома дiточки малi©.
   Мiй муж полiг в боях у Приазов'ю.
   А я прийшла сюди аж з Балаклi©,
   хоч я людина вже не при здоров'ю.
   Отож скажу вiдкрито i вселюдно.
   Бува╨ всяко, доля - не черiнь.
   Любов - це, люди, дiло неосудне.
   По всi вiки. Во вiк вiкiв. Амiнь.

   У Горбаня самi стенулись плечi:
   - Ото жiнок i не пускають в Сiч.
   Сказали ви, Ящихо, нездоречi.
   Даремно ви убовтнулися в рiч.

   - Вже стiльки лiт суддюю у Полтавi,-
   сказав суддя.- Чимало бачив справ.
   Сидiли всякi в мене тут на лавi,
   халепи я тако© ще не мав.

   По тому встав, на стiл руками сперся:
   - Тут говорили свiдки й очевидцi.
   По вислуханню всiх цих контроверсiй
   суд ма╨ перейти до пропозицiй.
   Хоч тут думки були навперемiну,
   та суд сто©ть на вiрному слiду.
   Хто ма╨ мисль яку-небудь одмiнну,
   нехай про це зголоситься суду.

   Мовчали всi.
   Не зголосився жодний.
   У книзi писар буковки низав.
   Пушкар, полковник, яко вiри годний,
   которий ставши, так ото сказав:

   - Панове суддi! Важко розiбрати,
   що i до чого, як воно було.
   Нехай простить i та, i друга мати,
   а ©хнi дiти учинили зло.
   Грицько зцурався дiвчини тако©!
   Доп'яв бiди, земля йому пером.
   Тако© кривди парубок нако©в,
   що не могло це скiнчитись добром.
   Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,
   що свiт вже так замiшаний на злi,
   що як платити злочином за злочин,
   то як же й жити, люди, на землi?
   Людськiй душi цей злочин осоружний.
   Не виправдання навiть i любов.
   Дожитися, щоб так погиб хорунжий,
   що нiяк похилити хоругов!
   I хто ж убив хорунжого? Дiвчина!
   А як по ньому тужить! Як вдова.
   Он подивiться. ╙ ж якась причина.
   То вже сто©ть людина нежива.
   Страшне це дiло, дiло небуденне.
   А всi почути вирока спiшать.
   Воно, скажу вам, легше, як на мене,
   дiла у битвах шаблею рiшать.

   Отáман Гук гукнув тодi, що справдi
   судити треба дiвчину по правдi.

   Тодi Горбань сказав йому до ока
   i всiх незгодних так ото згромив:
   - Панове суддi! Правда одинока.
   А правда в тому - хто кого убив.

   Гук вiдповiв: - Не треба забувати,
   хто кого зрадив, хто кого терзав.
   А правда, пане, слово бiльмувате.
   Воно не бачить, хто його сказав.

   Горбань вiдмовив: - У такому разi
   ми рiзнi правди ма╨м на увазi.
   Той тягне влiво, iнший гне управо.
   А ╨ одне, i так вже iспокон:
   статут Литовський, Магдебурзьке право,
   панове суддi,- це для нас закон!

   - Що скажуть райцi? -
   Райцi - безглагольнi.
   - Порадили,суддя сказав тодi.-
   Таким, которi дуже сердобольнi,
   панове вряд, не мiсце у судi.

   Чотири рази ми отут збирались.
   Достойнi свiдки питанi вiд нас.
   А як тру©ла, ще не розiбрались.
   I мусим слушний видати наказ.

   Вона мовчить, убийниця. Тим паче.
   Це треба теж до справи долучить.
   Бо мати в горi. Вишнякiвна плаче.
   А ця мовчить. Об чiм вона мовчить?

   Такого ще не бачила Полтава.
   I суд такого ще не примiчав,
   щоб той, кого потягнено до права,
   зневажив право та отак мовчав.

   Заворушились лавники i райцi:
   - Це ж всi закони пiдуть шкереберть!
   А справдi, звiдки у цi╨© здрайцi
   така отрута, що вбива на смерть?

   Дiйшли до чого, сваримся нарзá╨м!
   Нiяк не можем рiшення прийнять.
   То треба знать, чого iще не зна╨м.
   То зна╨м те, чого не треба знать.

   - Крiм того, ми вже так тут замороченi,-
   сказав суддя,- що ще не з'ясували,
   а чи були у не© в тому злочинi
   помiчники, чи пак компринципали?

   То що ж ми будем думати-гадати,
   як i про це закон ╨ акурат.
   Оскаржену на квестiю вiддати,
   i хай iз нею поговорить кат.

   Iван сказав: - Панове, це жорстоко.
   I божi сльози не падуть з iкон?
   То де ж воно, всевидяще╨ око?!
   Це ж глухоаспидський закон!

   - Та що це, люди? Дiвчину на муки?! -
   Лесько як вийме шаблю з-пiд поли.
   Тодi Леськовi заломили руки
   i до дверей iз вряду повели.

   Вiн тiльки зблiд i гýбу закусив,
   та так судейських з себе i струсив:
   - Ви, канцiлюги, у чорнилi пальцi,
   бумажне кодло, воло набивне,
   хватальники, в походах небувальцi,
   кого взялись подужати... мене?!

   Та навпростець, в ╨диний плиг, спрожогу,-
   такого хлопця вдержати хiба? -
   помiж люди проклав собi дорогу
   та по столу
   навiдлiг
   як вруба!

   Суддя здригнувся. Одсахнувся натовп.
   Горбань охляв од чуба до халяв.
   Козак спiтнiв. Козацька шабля навпiл.
   А стiл сто©ть. Так само, як стояв.

   - Полковнику! Мечi оттакелецькi
   щербилися об шаблю об мою.
   Шоломи турськi, панцирi шляхетськi
   Лесько Черкес розрубував в бою!

   Чому ж цього я розрубать не можу?! -
   Iван сказав: - Бо це, як свiт, старе.
   Фортецю, певно, легше взять ворожу.
   А цього столу й шабля не бере.

   (Вони з Леськом бували в битвах
   разом
   Лесько утне ще штуку не одну.
   Вiн потiм стане побратимом Разiна -
   Леськом Хромим. Загине на Дону).

   I встав Пушкар. Обвiв людей очима.
   Хустки, очiпки, свитки, жупани.
   I голова у нього над плечима
   була як вежа в шапцi сивини.

   Ще не старий. I славу мав, i силу.
   (Про нього потiм думу iскладуть.
   Мине сiм лiт - i голову цю сиву
   Виговському на списi подадуть)

   Пушкар сказав, що злочин - непрощенний.
   Карати треба, що там говорить.
   I так карати, щоби люд хрещений
   не мав за що судовi докорить.

   Закон ╨ суть, тверда його основа.
   Для того вiн i звелений судам.
   Але оце як хочете, панове,
   а на тортури згоди я не дам!

   Тодi ми вряд, все зiбрано╨ гроно,
   на тi слова схилившись i уваживши
   пiдсудну на тортури не дiли.

   I правий суд продовжували далi,
   явивши в жилах зимну кров,
   так нiбито нiчого i не сталось.

   Лесько ж Черкес за те, що бешкету╨,
   пеню належну сплатить до шкатулки

   Сидiла Галя наче панська рожа.
   Iван сидiв з похиленим чолом.
   Сказали райцi: - дiйся воля божа! -
   i запосiли мiсце за столом.

   Суддя сказав:
   - Закони судочинства
   вагатися не дозволяють нам.
   Запобiгавши, щоб такi злочинства
   не множились промежду християн,
   ми мусим вбивцю засудить до страти,
   як нам велить i право, i статут.
   I тiльки спосiб - як ©© карати -
   предметом спору може бути тут.

   Що скажуть райцi, лавники i возний?
   Як це зда╨ться, пане войте, вам? -
   Пiдвiвся Iскра, полковий обозний,
   син Остряницi Якова, Iван.

   (Загине теж, в бою заживши слави,
   в недовгiм часi пiсля Пушкаря,
   вертаючи до попелу Полтави
   з посольства до московського царя).

   Увесь блiдий, аж пiд очима чорно.
   - Я прόшу, люди, вислухать мене.
   Багато слiв страшних тут наговорено.
   Нiхто не говорив про головне.

   Я, може, божевiльним тут здаюся.
   Ми з вами люди рiзного коша.
   Ця дiвчина не просто так, Маруся.
   Це - голос наш. Це - пiсня. Це - душа.

   Коли в похiд виходила батава,-
   ©© пiснями плакала Полтава.

   Що нам було потрiбно на вiйнi?
   Шаблi, знамена i ©© пiснi.

   Звитяги нашi, муки i ру©ни
   безсмертнi будуть у ©© словах.
   Вона ж була як голос Укра©ни,
   що клекотiв у наших корогвах!

   А ви тепер шука╨те ©й кару.
   Вона ж сто©ть нiма од самоти.
   Людей такого рiдкiсного дару
   хоч трохи, люди, треба берегти!

   Важкий закон. I я його не зрушу.
   До цього болю що iще додам?
   Вона пiснями виспiвала душу.
   Вона пiснi цi залиша╨ нам.

   Ще тiльки вирок - i скiнчиться справа.
   I славний рiд скiнчиться - Чура©.
   А як тодi спiватиме Полтава?
   Чи сльози не душитимуть ©©?

   Запала тиша, як в страшному снi.
   Горбань сказав:
   - При чому тут пiснi?
   Вона ж на суд за iнше зовсiм ставлена.
   I потiм, бачте, чутка ╨, ги-ги,
   що свiдок цей - особа зацiкавлена.
   Його слова не мають тут ваги.

   Тодi ми, вряд, з пристойними особами
   дали сказати слово ©й останн╨,-
   чи ма╨ серця внутрiшню гризоту
   i чи пред тим, як вирок наш почути,
   зронити хоче хоч сльозу покути?

   Пiдсудна слiзьми очi не зросила,
   I милосердя в права не просила.

   З тих тодi рацiй все дорозумiвши
   i мiж собою радившись не раз,
   кондицiям©i права посполитого
   тодi такий ми винайшли наказ:

   Ми, вряд, зiпершись па свiдоцтва голi,_
   в такий-то спосiб справа була рíшена,_
   що ма╨ бути карана на горлi,_
   на шибеницi, значиться, обвiсшена._

   Про що людей поштивих звiдомля╨м
   i на потомнi впису╨м вiки.
   Декрет печаттю нашою змоцня╨м
   i пiдписом судейсько© руки.

   ПОЛТАВСЬКИЙ ПОЛК ВИХОДИТЬ НА ЗОРI

   Роздiл II

   Багряне сонце. Дужка золотава
   сто©ть над чорним каптуром гори.
   На п'ять ворiт зачинена Полтава
   хова╨ очi в тихi явори.

   Спада╨ вечiр сторожко, помалу,
   ворушить зорi в темрявi криниць.
   Сторожа ходить по мiському валу,
   i сови сплять в западинах бiйниць.

   "Вартуй! Вартуй!" - з Курилiвсько© брами.
   "Вартуй! Вартуй!" - вiд Ки©вських ворiт.
   Уже стоять вози пiд яворами.
   Полтавський полк готовий у похiд.

   Годуйте коней. Неблизька дорога.
   Благословiть в дорогу, матерi.
   А що там буде, смерть чи перемога,-
   Полтавський полк виходить на зорi!

   Там бiй гримить. Там гине наша воля.
   Там треба рук, i збро©, i плечей.
   I що там варт чиясь окрема доля,
   той тихий зойк у безмiрi ночей?..

   Вогненна зiрка в небi пролiтала,
   сичi кричали, вiсники бiди.
   На сто думок замислена Полтава
   вербовi гриви хилить до води.

   Був правий суд. I вирок оголошено.
   Усе як слiд. За що себе вкорить?
   ...Мовчить Полтава, наче приголомшена.
   Перехотiлось людям говорить.

   А власне, що ж, такi часи кривавi.
   Що варт життя? Ну, стратять ще когось.
   Промчався вершник по нiмiй Полтавi -
   у серцi мiста громом вiддалось.

   Простугонiло смутком вечоровим,
   хитнуло тишi синiй оксамит.
   I тiльки вершник за полтавським ровом
   десь даленi╨ цокотом копит...

   Самотнiй вершник зникне за туманом.
   Сторожа вслiд подивиться йому.
   Той вершник зветься Iскрою Iваном.
   Йому сьогоднi тяжче нiж кому.

   Уже вiн там, уже за далиною,
   вiтрами тугу спалю╨ з лиця.
   Що ж, горе горем, а вiйна вiйною.
   Послав полковник гетьману гiнця.

   "Вартуй! Вартуй!" - з Курилiвсько© брами.
   "Вартуй! Вартуй!" - вiд Ки©вських ворiт.
   Уже стоять вози пiд яворами.
   Полтавський полк готовий у похiд.

   Годуйте коней! Шлях ©м далеченький.
   Пильнуйте славу полкових знамен.
   Полтаво! Зáсвiт встануть козаченьки.
   Ти припадеш ©м знову до стремен.
   Так само зáсвiт встануть з полуночi.
   А ти за них, Полтаво, помолись.
   Лиш не заплаче сво© карi очi
   та Марусенька, як було колись...

   СПОВIДЬ

   Роздiл III

   ...Пройшло життя. Не варт було i труду.
   Лише образи наберешся вщерть.
   Останнi днi вже якось перебуду.
   Та вже й кiнець. Переночую в смерть.

   А що в життi потрiбно ще менi?
   Одбути всi цi клопоти земнi.
   Оцi останнi клопоти одбуть,
   iти туди, куди мене ведуть,-
   аби одбути, все уже одбути,-
   i щоб не бути, щоб уже не бути!

   Три днi дали на розмисли менi.
   А нащо вже тим смертникам три днi?

   Чи ©х уже трима╨ що на свiтi?
   Це наче привид взяти на ланцюг.
   Щось наче там вовтузиться в лахмiттi...
   Це ж скiльки тут сидiло волоцюг,
   злодi©в рiзних. Теж чекали страти.
   Мабуть, ©м не хотiлося вмирати.

   Що ж, ви вже вiдбули сво╨, щасливцi.
   Хто б не були, а ви вже вiдбули.
   Це ж, певно, тут сидiли i убивцi,
   збудована ж в'язниця ще коли.

   Аж ось де прихилю я свою втому
   за стiльки днiв, за стiльки довгих лiт!
   Чи тут змiнили хоч оцю солому?
   Чи кинули хоч свiжий околiт?

   А втiм, яка менi уже рiзниця?
   Я теж убивця. Я убила Гриця.

   Оце ж за те менi й заплата -
   iз кам'яних мурiв кам'яная хата.
   Старий кожух... солома... постелюсь...
   Хоч так полежу... в пiтьму подивлюсь...

   ...А я заснула, господи, заснула!
   Солодким сном уперше за всi днi.
   Та так заснула, наче потонула.
   Ще щось хороше й снилося менi...

   Прокинулась, нiяк не розберуся, -
   чого я тут,
   хто вбивця,
   хто Маруся?

   Сама вiд себе ще така далека,
   немов оце принiс мене лелека
   та й опустив у мальвах i жоржинах
   на тих ранкових росяних стежинах.
   I я ще, як малесеньке дiвчатко,
   щоранку починаюся спочатку.

   Солодка млiсть... блiдесенький промiнчик...
   як добре жити... думати про iнше...

   А сон минув, розтанув. I натомiсть
   раптовим болем обпекла свiдомiсть.
   ╙дине слово виникло: невже_?!
   Душа болить, i тiло як чуже.

   Навпомацки з пiдлоги пiдвелася.
   Не розчесавши коси, заплелася.
   Все так, як ╨. Приречена. Одна.
   Стiна. Стiна. I грати. I стiна...

   ...А вже свiта╨. Сумно, сумно, сумно
   благословля╨ться на свiт.
   Десь конi ржуть i глухо грають сурми.
   Полтавський полк виходить у похiд.

   Десь грають сурми. В добрий час ©м грати.
   В литаври б'ють, так само як колись.
   Душа рвонулась - i застряла в гратах,
   прозорi руки з гратами сплелись.

   Далекий гомiн сповню╨ в'язницю.
   Десь вiтер гонить куряву руду.
   Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю,
   що я тебе в похiд не проведу!

   Ой, ллються сльози материнськi, ллються!
   Свята печаль, печаль без гiркоти.
   Загинуть хлопцi, то хоча б по-людськи.
   А як загинув, як загинув ти?!

   Що кожен ©де,- i вогню, i грому,
   всього там буде в клекотi дорiг.
   А ти лежиш на цвинтарi старому,
   де ще нiхто з козацтва не полiг.

   Останнi зорi в небi догорають.
   Оце уперше за багато лiт -
   i конi ржуть, i сурми, Грицю, грають,
   а полк без тебе вийде у похiд.

   ...Уже, мабуть, молебень вiдслужили,
   бо затужили дзвони, затужили!
   I заридали дзвони, загули! -
   це ж там за браму хлопцiв провели.

   Це ж полк виходить. - за далекi гони.
   Комусь тополя стане в головах.
   I дзвонять дзвони,
   дзворять, дзвонять дзвони
   по всiй Полтавi, по усiх церквах!

   Затисну вуха, чую крiзь долонi
   i ту церковцю прямо в бастiонi,
   i той соборний величезний дзвiн,-
   все заридало хлопцям навздогiн.

   I навiть ця, нi-нi, а й ця озветься,
   тюремна церква, i тюремна теж!
   Вона в Полтавi гарно так зоветься:
   "Усiх Скорбящих Радостi". Авжеж.

   Усiх Скорбящих Радостi... Я рада.
   I що мене найбiльше веселить,-
   коли так душу випалила зрада,
   то вже душа так наче й не болить.
   Вже нi за чим на свiтi ©й не шкóда.
   Така полегкiсть, мало не смiюсь.
   А ця тюрма - оце i ╨ свобода,
   бо я вже тут нiчого не боюсь.

   А дзвони б'ють, а дзвони калатають!
   Зда╨ться, небо й землю розхитають.
   I тут, i там, i десь аж на горi
   далекi дзвони б'ють в монастирi.

   I десь там юрми, натовпи, там люди!
   Там зорi в небi чистi, як ромен.
   Ще жiнка мужу пада╨ на груди,
   i дiти тягнуть руки до стремен.

   Чиясь край шляху плаче наречена.
   Там вийшли всi - i немiчнi, й малi.
   I тiльки я до цього непричетна.
   Я зайва людям на сво©й землi.

   ...А полк iде. Нема коли журиться.
   Уже хтось iнший став пiд корогву.
   Хорунжi ╨, нема╨ тiльки Гриця.
   А я жива... Чого я ще живу?!

   Жiнки дорогу слiзьми перемили.
   А Гриць лежить, загинувши за так.
   Чи хоч йому той прáпiрок прибили
   там на хрестi, щоб видно, що козак?..

   Промчали конi проз мою в'язницю.
   Копита б'ють вже десь бiля ворiт.
   Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю,
   виходить полк без пiснi у похiд!

   Все тихше й тихше...Сурми вже не грають...
   Шум даленi╨... Дзвони завмирають...

   Прощайте, хлопцi. Бийтесь до ладу.
   А я вже вам i пiснi не складу.

   * * *

   ...I друга нiч. Не спалося нi митi.
   А спокiй дивний! - наче я вже там.
   I спогади, сльозами не омитi,
   приходили прощатися з життям.

   Чомусь згадались ночi на Купала...
   Зiрками нiч висока накрапала.
   Бездонне небо i безмежний свiт,
   а нам всього по вiсiмнадцять лiт.

   Такi несмiлi, ще тремтять вуста.
   Отак до ранку - нiч i висота.

   А ще згадалось - колесо вогненне
   з гори в долину котиться проз мене.
   Обкручене соломою, летить
   палахтить на вiтрi, палахтить!
   I, розгубивши iскри увсiбiч,
   обвуглене, заточу╨ться в нiч...

   А вже дiвчата в плахтах, у намистi,
   вiнки пускають за водою вниз.
   А вже гадають, хто кому до мислi,
   а хлопцi зносять до багаття хмиз.

   Пливуть вiнки, i мiй пливе, не тоне.
   А серце ще таке безоборонне,
   таким спiваю срiбним голоском!..
   Чорти знiмають зорi рогачами...
   Вiнок пливе, зника╨ за ночами...
   Чи десь його прибило мiж корчами,
   чи десь лежить, примулений пiском?..

   А потiм -як зламалося весло.
   I пiдхопило душу, й понесло,
   i закрутило у такому вирi!..
   Було б тодi й спинитися лiтам.
   Душа летить в дитинство, як у вирiй,
   бо ©й на свiтi тепло тiльки там.

   ...Було, пiд вечiр лущимо квасолю,
   а Гриць iде городами до нас.
   Вечiрн╨ небо свiтиться красою,
   i соняхи гудуть, як тулумбас.

   Вже тиха осiнь ходить берегами,
   на вербах трусить листячко руде.
   А Гриць бадилля тягне за ногами,
   iде, маленький, диба╨, iде...

   Таке було гарнесеньке хлоп'ятко.
   Цiкаве. А ласкаве, як телятко.
   Хороший хлопчик, трохи шалиган,
   усе збивав шоломи шелюгам.
   Усе, було, ми разом, все ми разом -
   пiрна╨м в рiчку i по кручах лазим.

   Шука╨м глоду, пасемо корову,
   у гилки гра╨м, в цурного квача.
   Або за зиму довгу, вечорову,
   начешем з коней шерстi для м'яча.

   А ще ми з Грицем внадилися змалку
   у дiдову Галерникову балку.
   Вiн там живе в степу за вiтряками,
   один-один, одвик i говорить.
   Лише димок iз довжика роками
   курить собi у небо та й курить.

   У нього там i заростi ожини,
   i та╨мнича ниточка стежини,
   i вулики, i в жолобi водичка,
   i вплетений у верби живоплiт,
   i хата, як старенька рукавичка -
   в нiй кiт живе, цвiркун живе i дiд.

   А сам вiн дiд старезний, полотняний.
   А в нього сива борода, як дим.
   Розказу╨ про Кафу, полонянок,
   про те, в якi походи вiн ходив.

   I каже нам, що ми його онуки,
   не дав бог рiдних - не було коли.
   Галерницькi рубцями битi руки
   вистругують нам човники з кори...

   А то - щедру╨м. Низочкою ходим,
   тонкими голосочками виводим:
   "Ой на рiчцi на Йорданi
   Там пречиста ризи прала..."

   На Ворсклi хрест вирубують опiшнями.
   Заллють водою, уморозять в лiд.
   Горбатi верби льодяними клiшнями
   склянi бурульки струшують з борiд.

   Летять з гори санки i гринджолята,
   в очах мигтять занесенi тини.
   Тодi у мене не було вже тата,
   менi зробила мати ковгани.

   Аж бiлий вихор здiйметься довкола,
   як нас по схилу сани розтрясуть,-
   зима тiка╨, пiдiбравши поли.
   А вже спiвають, корогви несуть.

   Iдуть Бобренки, Гуки, Шибилисти.
   Бреде в снiгах диякон-бородань.
   I пiп, гортанiю басистий,
   на Ворсклi робить рiчку Iордань.

   Сипнули врозтiч галки чи ворони.
   Довкола лiд бабами зарябiв.
   I Гриць малий, од холоду червоний,
   з-за пазухи вийма╨ голубiв,

   Трiпоче стяг нерукотворним Спасом.
   Свята вода об кригу шурхотить.
   I хрест, облитий буряковим квасом,
   пiд бiлим сонцем дивно мерехтить.

   Свята вода - як бузинова гуща,
   кудись пiд лiд пливе, пливе, пливе...
   Питаю: - Мамо, це вода цiлюща?
   Скропити рани - тато оживе?

   Я не забуду, тату, вас нiколи.
   Хоч як було, i голод, i зима,-
   спасибi вам, дали мене до школи,
   де дяк учив i грамоти, й письма:

   Козацька школа, крита очеретом
   благенькi стiни, плетенi з лози,
   на пiввiкна заплющена заметом
   три лави, стiл, псалтир i образи.

   Аз-буки-в╨дi... Що тодi я вiдала?
   Не осягла й глибокостi письма.
   Iшла додому - снiгом пообiдала.
   Аз-буки-в╨дi...Голод i зима.

   Одвiрок за нiч намерза╨ в сiнях.
   Стоять в кутку забутi рогачi.
   Перелузали зиму, як насiння,
   удвох однi на тiй-таки печi.

   ...Про татка звiстки не було з пiвгоду,
   уже й Кузьма з Дем'яном розминувсь.
   Бо у Полтаву iз того походу
   нiхто живий тодi ще не вернувсь.

   Чутки ходили, що Павлюк не виждав,
   що тi Кумейки - то кривавий снiг.
   Що хто там здався, тiльки той i вижив.
   А батько ж наш, вiн здатися не мiг.

   Вiн гордий був, Гордi╨м вiн i звався.
   Вiн лицар був, дарма, що постоли.
   Стояв на смерть. Нiколи не здавався.
   Йому скрутили руки i здали.

   Що з Павлюка, живого, шкiру здерли.
   Що з ним взяли ще четверо старшин.
   Що проти того, як вони умерли,
   I суд страшний не здасться вже страшним!

   А потiм ©хнi голови на палях
   повиставляли в полкових мiстах.
   Людей зганяли. Мати моя впала,
   i крик замерз у не© на вустах.

   А смерть кружля╨, кружля╨, кружля╨,
   кружля╨ навколо палi.
   Наносить бiлого снiгу
   у очi його запалi.
   А я нiчого не бачу...
   якась в очах крутанина...
   Кружля╨, кружля╨, кружля╨
   ота страшна хуртовина!

   Танцю╨, хижа i п'яна,
   льодистими сережками трясе.
   Як голову криваву Iоанна
   над бiлим свiтом Iроду несе...

   А через рiк, i через два, i три
   сумнi у нас були свят-вечори.
   Усе печаль, все тiнь його незрима.
   Колядники спiвають пiд дверима:
   "Ой чи ╨, чи нема
   пан-господар вдомá?"

   А пам'ять про нього на покутi
   головою на руки впала.

   * * *

   ...Iшовкобзар у нас через Полтаву.
   Ну, обступили, просять, що кому,-
   той про сирiтку, той про давню славу,
   той про Азов, а той про Кодимý.

   I я стою. Отак стояла, скраю.
   А вiн спiвав невiльницькi плачi.
   I раптом чую: "Орлику... Чураю!"
   Я онiмiла. "Орлику... Чураю!.."
   Як я тодi наплакалась вночi!

   Усе ввижалось: "Орлику Чураю,
   Ой забили тебе ляхи у сво╨му краю!"

   Все думала: хоч би ж було спитати,
   хто склав слова про нього, про той край.
   Що був же вiн рiднесенький мiй тато,
   а от тепер вiн - орлик, вiн Чурай.

   Тепер вiн з нами в радостi i в сумi.
   Збагнуло серце вражене мо╨:
   пiшов у смерть - i повернувся в думi,
   i вже тепер нiхто його не вб'╨.

   I десь в тi днi, несмiло, випадково,
   хоч я вже й пiсню склала не одну,
   печаль моя торкнула вперше
   слово_,
   як той кобзар торкав свою струну.

   ...Спливло життя, як листя за водою.
   Я пригадала матiр молодою.

   Вона у мене, як була молодша,
   була предивна, як на людський глузд.
   Було, сльозами набрякають очi,
   вона ж смi╨ться кутиками вуст.
   Таке обличчя чи така вже звичка,
   а голосочок! - чистий, мов кришталь.
   Така була красива молодичка,
   вуста смiються, а в очах печаль.
   Вона й менi казала:
   - Як не буде,
   не скигли, доню, то великий брид.
   Здушили сльози - не виходь на люди.
   Болить душа - не виявляй на вид.

   Як горе те сподiялося з нами,-
   не стало батька, то на другий рiк
   так хлопцi i ходили табунами,
   щоб хоч побачить матiр звiддалiк.

   Та й батько теж удатний був на вроду.
   А що вже сильний, то, мабуть, найдужчий.
   Звела ©х доля, наче, в нагороду
   за те, що мали незглибимi душi.

   Було, дивлюсь та й думаю: "Ой нене,
   який у мене тато!" - або знов:
   що я колись як виросту, i в мене,
   i в мене буде отака любов!

   ...Ну, от я й виросла.
   Ловлю себе на словi.
   То як, Марусю? Полюбив? Такий?
   Я - навiжена. Я - дитя любовi.
   Менi без не© бiлий свiт глевкий.

   Ото за те й судити мене треба.
   Всi кари свiту будуть замалi.
   Моя любов чолом сягала неба,
   а Гриць ходив ногами по землi.

   Бiднесенький, намучився зi мною.
   Веселий був, а я була сумною.
   Ласкавий був, розгублений i добрий.
   Зайшов за мене, як за чорний обрiй.

   Гукав мене, а я вже не озвалась.
   Заплутався,сказала: вибирай.
   А в нього ж серце навпiл розривалось.
   А вiн Бобренко. Вiн же не Чурай.

   Чурай, той так: побачив свою долю,-
   ось ти, ось я, тепер нас буде дво╨.
   А що у мене стiни голi,-
   повiсим костю садженi пiстолi
   та килим з дiрком. I у куренi
   з тобою буде солодко менi.

   А Гриць не так. То розум десь не таткiв:
   - З'╨дна╨м що, нестатки до нестаткiв?
   Багатому i дiти чорт колише,
   а бiдному i янгол не рiдня.
   А як землi нам мати не одпише?
   А ще ж стягтися треба й на коня.
   Подбати мушу про якусь копiйку.
   Весiлля мушу справити, ая.
   То ж був один, тепер нас буде двiйко.
   Аж мати раз не втерпiла моя:
   - Що ти все:
   мушу, мушу, мушу, мушу?!
   Земля, земля... А небо тво╨ де?
   Як будеш так розношувати душу,
   вона, гляди, iз совiстi спаде.

   А вiн прийшов тодi з-пiд Берестечка.
   Страшна поразка душi всiм пекла.
   Дражливий став. Ледь що, вже й суперечка.
   Гiркi думки не сходили з чола.

   Приходив рiдко, лагiдний не дуже.
   Все курить, курить, люлька на губi.
   Такий зробивсь, не прозирнеш у душу.
   Якийсь чужий,- менi чи вже й собi?

   А якось каже: - Щастя треба красти.
   Хоч добре, не заклюнулось дитя.
   Весiлля знову мусимо вiдкласти.
   Що зробиш, мила, як таке життя?

   Погане лiто, не було врожаю.
   Та ще ж тягтись на чоботи й кожух.
   А я такий, я матiр поважаю.
   Я впоперек ©й слова не скажу.

   Бобренчиха все губи затискала,
   нiкуди з дому Гриця не пускала.

   Зустрiла матiр десь бiля криницi.
   Про дощ, про грiм, про курку, про бичка.
   Що добрий гетьман був iз Остряницi
   i що хазя©н добрий з Вишняка.
   Що час летить, а треба якось жити.
   Любов любов'ю, а життя важке.
   Що вже дiтей пора б i одружити.
   Насамкiнець промовила таке:

   - Якби ти добре в бога попросила,
   то мали б ми ще й радiсть на вiку:
   твоя пiшла б за гетьманського сина,
   а мiй хазяйську сватав би дочку.

   А мати - й слова. Тiльки почала
   чогось про мене дбати, як про хвору.
   Дивлюсь: i в церкву старiстю пiшла
   дорогою кружною через гору.

   Питаю: - Мамо, хто це вам допiк,
   що ви уже не ходите тудою?
   - Я,- каже,й стежку обмину в ©х бiк
   i закроплю свяченою водою!

   - Чого ви, мамо, незлюбили Гриця?
   Яка вас думка все не полиша?
   - Не служать очi на таке дивиться,
   щоб так дво©лась хлопцевi душа!

   - Не вiрте, мамо! Гриць такий хороший.
   Вiн клявся, мамо, що навiки мiй.
   - Ой доню, доню, в ©х до смутку грошей.
   То ж Вишняки, то ж Галя, зрозумiй.

   - Але то ж - Гриць. I я. То ж ми iз Грицем.
   Та вiн же в свiтi отакий один.
   Вiн, мамо, гордий. Вiн козак. Вiн лицар.
   I що для нього грошi, мамо? Дим.
   Хiба наш батько ласий був на грошi?
   Хоч таляр вiн у вузлик зав'язав?
   Хiба ж не ви були в Золотоношi
   ╨дине золото, яке вiн там узяв?

   - Ох, не рiвняй!. Роти в людей, як вершi.
   Ти кажеш - батько, а життя бiжить.
   Наш батько - з тих, що умирали першi.
   А Гриць Бобренко - з тих, що хочуть жить.

   А я чуток недочувала,
   втiшала матiр попервах.
   Але й сама вже вiдчувала:
   щось правди ╨ в ©© словах.

   Кого дiждалась? Парубка чи во©на?
   Чому не йде? Здавалося в тi днi,-
   моя любов, прогiркла й перестояна
   вже скоро душу випалить менi...

   Я ж так боялась пiдлостi i бруду!
   Гули думки, сколошканi, як рiй
   Сама нiчого, якось перебуду.
   А що скажу я матерi старiй?

   А мати знала. Мати все вже знала.
   Сну╨ чутки нещастя, як павук.
   Не дорiкала, не випоминала,
   а тiльки все ©й падало iз рук.

   А раз сказала з розпачу гiркого:
   - ╙ ж лицарi у нашому краю!
   О боже мiй, на кого ж ти, на кого
   збагнiтувала молодiсть свою?!

   ...Менi немов полегшало вiдтодi.
   Зболiлася. Вiдмучилася. Годi.
   Спинити Гриця не зробила й спроби.
   Ходжу, хитаюсь, як пiсля хвороби.
   I хоч би злiсть яка чи ворожнеча,-
   нема нiчого. Пустка. Порожнеча.

   Усе жалiла я його чомусь.
   Або до Галi мислями звернусь:
   - А може, хтозна, може, так i треба
   Бо хто я, Галю, проти тебе?

   Ти Вишнякiвна. Рiд у вас гучний
   Таких родiв не густо у Полтавi.
   Твiй батько, Галю, чоловiк значний.
   У нього жiнка ходе в златоглавi.

   Вiн не якийсь. Вiн сам собi Вишняк.
   У нього скронi в срiбнiй папорошi.
   Бува╨ так, що слава на дурняк,
   а в нього слава за великi грошi.

   Йому добро саме iде у двiр.
   I сад рясний, i нива хлiбодарна.
   Вiн не який визискувач чи звiр,
   вiн просто вмi╨ взяти запiвдáрма.

   Вiн посiда╨ греблi i поля,
   у Церкву ходить майже щосуботи
   Хто - за Богдана, хто - за короля.
   А вiн - за тих, которi© не проти.

   Як вiн умi╨ красно говорить!
   Якi у нього займища i луки!
   Вся Укра©на полум'ям горить,
   вiн i на цьому теж нагрi╨ руки.

   Де треба, вчасно притаму╨ гнiв.
   Де треба, скаже правди половину.
   Щасливий дар. Мiй батько так не вмiв.
   Вiн знав одне - боротись до загину.

   А цей примружить плетиво повiк,
   все розмiрку╨, зважить, не погребу╨.
   Твiй батько, Галю, мудрий чоловiк.
   А може, хтозна, може, так i треба -
   у всiх оцих скорботах i печалях,
   у всiх оцих одвiчних колотнечах -
   i чура©вськi голови на палях,
   i вишнякiвськi голови на плечах.

   Вишняк iшов угору все та вгору.
   Вишнячка йшла ушир усе та вшир.
   А Галя дбала в скриню та в комору.
   А бог на небi долю нам вершив.

   ...Вони жили далеко, за Розкатом.
   Од нас iти проз 3адихальний Яр.
   У них криниця пiд дашком лускатим
   i добра хата вiкнами в базар.

   Дощi наллють пiд хатою калюжу -
   стоять хороми при мiлкiй водi.
   А в тiй калюжi плавають проз ружi
   роменськi гуси, наче лебедi.

   А господиня пишна i огрядна.
   А Галя трусить килими та рядна.

   Одна статура в матерi i в доньки -
   обидвi круглi, наче карахоньки.

   Такi пухкi у Галi рученята,
   коса бiлява, куца i товста.
   Як реп'яшки, зеленi оченята
   i пишно закопиленi вуста.

   Глуха до пiснi, завжди щось спотворить.
   Все вишива╨ прошви подушóк.
   Ще як мовчить,- нiчого. Заговорить,-
   гостренькi зуби - чисто ховрашок.

   Ото як вийде, як загра╨ брiвками,
   очима стрельне i туди, й сюди,
   у чобiтках iз мiдними пiдкiвками,
   зелений верх, козловi переди.

   I сниться хлопцям - придане горою,
   комори, скринi, лантухи, вози!
   А понавколо свахи ходять ро╨м,
   а зверху Галя котить гарбузи...

   А може, я несправедлива до не©?
   А може, саме таку дружину треба козаковi,-
   до печi i до городу, до коней i до свиней,
   i до ради, i до поради, i вночi до любовi?
   Таку м'якеньку i теплу, як перестиглу грушу,
   щоб тiльки дивилася в очi i нi про що не питалась.
   Принiс чоловiк додому свою потовчену душу,
   а жiнка, як подорожник, до всiх виразок приклалась.
   Що в не© й хата не хата, а так - прикалабок раю.
   У не© - на двох глупóти, у нього - розум на дв