i тiльки тiнь колишньо© краси. - Кого ти любиш, Iване? Мене чи свою пам'ять? Красива я була, правда? Схожа на свою матiр. Смiлива я була, правда? Схожа на свого батька. Спiвуча я була, правда? Схожа на свiй народ. А тепер мо╨ обличчя зведене судомою болю. Вмираю вiд сухот. Сама вiд себе вже вмерла. I ти це, Iване, зна╨ш. Оце, що вiд мене лишилось, то, власне, уже не я. Ти любиш не цю, Iване. Ти пам'ять свою коха╨ш. Щасливий будь нею, Iване. Бо пам'ять завжди твоя. - Я i тодi любив тебе до болю. А вже тепер, Марусю, й поготiв. Дозволь менi лишитися з тобою. Отак як ╨. Без змовин i сватiв. У церкву пiдем. Пiп нас обвiнча╨. Весiлля справим. Пушкаря позвем. Як не полюбиш, в мене вистача╨ на двох любовi. Якось проживем. - Мене, Iване,-отаку понiвечену? Мене, Iване,-отаку гiрку? Хай бог пошле тобi хорошу дiвчину, ще будеш ти щасливий на вiку. На тому досить. I кiнець розмовi. Не треба й говорити нам про те. Мо╨ життя - руйнóвище любовi, де вже нiякий цвiт не процвiте. - Останнiй плiд на Чура©вськiм вiттi! Оббив тебе такий жорстокий грiм. Хоч би була залишила на свiтi дитиночку iз голосом тво©м! - Вже не залишу, долю змарнувала. Вже не залишу, час мiй пiдоспiв. Якби тепер, мабуть, я заспiвала, було б це вже хрипiння, а не спiв. Так i живу, без голосу, нiма. Пiсень нема╨ - i мене нема. ...Оце i все що ╨ тепер у мене, моя матусю, нене моя, нене! - ота могила, на могилi хрест, i на деревах бiлий ожелест. Була у мене мати, наче бджiлонька. Тепер я тут лишилася сама. Сто©ть ©© холодная постiлонька. Все як було. А матерi нема. Це я убила, я! ╞©, хорошу. Картай себе уже чи не картай. Про що, Iване, я тебе попрошу,- пiди з могили снiг поодгортай. Iде Iван. I знову поверта╨. Думками снiг з могили одгорта╨. Вороже вiйсько... Цвинтар при дорозi... Четвертий тиждень мiсто у облозi. ...Рубають, клятi, Пушкарiвський лiс. Трiщiть i стогнуть, валяться дерева. Там i село за лiсом - Пушкареве. Рубають, клятi, Пушкарiвський лiс! Старi дуби i парость молоду - аби сьогоднi, а вперед не дбають - рубають криво, косо, без ладу,- аж так i видно: не сво╨ рубають. Що день, що нiч,- рубають, аж гуде. Iз валу видно - звозять до дороги. Та ще й пiдстрелять зайця де-не-де, та ще й ведмедя викурять з барлоги. Сто рокiв рiс. I ще сто рокiв рiс. Полковнику! Це ж треба провалитись, щоб так оце стояти i дивитись!.. Рубають, клятi, Пушкарiвський лiс. Пушкар -нiчого. Глянув - i нiчого. Спокiйнi очi. Сива голова. Шорстка кирея кольору нiчного. Дивився. Думав. - Швидше б та трава! ...Вночi над валом палахтить заграва. I попiл пахне долею Трилiс. Як дикий звiр, обкладена Полтава. Горять багаття - Пушкарiвський лiс. Горять багаття. Панство смажить вепра. Десь доп'яли старого сiкача. Сидять, неначе виходцi iз пекла, усi пани полтавського ключа. У тих снiгах, у тому палахтiннi, заслуханi у власну маячню, сидять, як хижi сатанинськi тiнi, у пурпурових вiдблисках вогню. I тiльки цвинтар чорними хрестами iз ночi пiдступа╨ до багать. I вихолка нiяк не перестане, як привиди, у пίтьму одбiгать... Оскiльки ж мир, стрiляти нам не можна. Лесько тупцю╨, сильно перемерз. У труби грають. Наволоч вельможна сама з собою танчить полонез. Мовляв, ©м добре. Козакам в досаду. Ось почекай, мазурку ще утнуть. Ми видержим. Хай танчать до упаду Вони стрiляти першими почнуть. ...Стоять вельможнi. Дiло затяжне. Зда╨ться, так стоятимуть довiку. Лесько смi╨ться: - Голод пiдiжме чкурнуть, як чорт вiд кукурiку. От хто веселий, так оцей Лесько. Бiда йому для смутку не причина. Бо як принiс на свiт його бузько, то так i вирiс наймитом хлопчина. Так присутяжив змалку його чмир, так остогидли стусани i кпини,- а тут вiйна. А це ж таки не мир. В чмира табун, а у Леська - й шкапини. Вдовиний син, замрiяна душа,- вже сотня ©хня вийшла iз Опiшнi, а вiн бiжить за ними, як лоша, i гiрко думи дума╨ невтiшнi,- що як же так, в похiд йому пора, сiмнадцять лiт, а вiн сидiти буде?! Якби коня позичити в чмира, а шаблю вiн i в битвi роздобуде! ...Його пiймав хазя©н у степу. З чужою в суд приведений конякою, вiн пояснив, що квапився в похiд, отож не встиг чмиру сказати "дякую". Подумав суд i розсудив ©х так: що вiн же вкрав не грошi, не з городу. Iде вiйна. А що ж то за козак, котрий коня не ма╨ для походу? Що вiн чмиру нiяка ж не рiдня, а все життя стара╨ться, гару╨. Не доробився до свого коня, то хай йому хазя©н подару╨. Отож тепер, вiн хлопець при конi. Хоробрий хлопець, не якась .там хлипавка. ...Лесько сказав: - Хiба це голод? Нi. Це просто пiст. На те ж воно й пилипiвка. ...А днi iдуть. Удáвнилась облога. Вже навiть звикли. Йдеться до Рiздва. З усiх бокiв одрiзана дорога,- Полтавонько, ти все-таки жива? Вже навiть хтось пiшов на вечорницi, об землю вдарив лиха того шмат. Дiвки собi стоять бiля криницi, а парубки стоять бiля дiвчат. Грицькова мати дожива╨ вiку. Отаман Гук гука╨ на валу. Шинкарка Таця сiла на публíку, за блудодiйство врiзано полу. В недiлю був базар. Вже чим там торгували, але ж таки - в недiлю був базар. Баби на гурт двi качки продавали. Хто винiс мак, хто рибу, хто узвар. Хтось навiть бачив справжню паляницю. Дзизь навiть трохи душу закропив. Лесько, продавши гриву гривострижцю, собi пищаль гвинтовану купив. Зате було матерiй на базарi! - зарбаф, штамет, об'яр i алтабас. А нащо тi шовки та мухоярi? - Тепер купляй китайку про запас. А ще були там прянощi й приправи. Такi ж приправи гарнi, як на смiх: Шапран та перець,- до яко© страви? Чи той мушкатний запашний горiх? Iмбирцю, може? Може, кардамону? Цитрон заморський,- грiш йому цiна, коли керсетку он яку червону дають за вузлик прiлого пшона. Такий свят-вечiр, що нема й кутi. Сто©ть Iван. Над валом крупка сi╨. - Чого сто©ш отут на виднотi? Ще стрiлить хто. - Не стрiлить. Не посмi╨. Був у Марусi. Снiгом замело. Прийшов до не©, навiть не зрадiла. А на свят-вечiр як вона сидiла, то вже од не© тiнi те було. Мовчить Iван, потемнiвши лицем. Очей не зводить з поля i дороги. I кожна мить то може буть кiнцем, то може буть початком перемоги. ...А це якраз пiсля Рiздва уранцi ушкварили панове навдиранцi. Налаштували з ночi свою валку, вже без погроз, без лютих перехвалок, знялись тихенько - та й у степ безмежний. То вже тепер хоч цвинтар незалежний. Бо поки тут вони пiд валом бiгали, у цi ворота ступою товкли, у спину ©м з Брацлавщини й Чернiгова нових повстань пожежi припекли. То й мусили забрать сво© застави, мабуть, уже не тiльки з-пiд Полтави. I вiдступили -- у полях тих самих. За ними панство у рiжнатих санях. I ©хнiй ксьондз, небритий пiвзими, закутаний в тутейшi килими. I те кварцяне вiйсько зашкарубле, i тi гусари, зведенi на пси, в обледенiле хутряне шкаруп'я ховаючи похнюпленi носи... Вже й день минув, i обрi© примеркли. Уже й людьми дорога загула. I кволим дзвоном цвинтарно© церкви жива Полтава голос подала. Ген-ген у полi бовванi╨ чата. А при дорозi, жерлом у замет, сто©ть покинута гармата, чавунний львiвський фальконет. Де слiдно кiньми, застрибали галки. Вечiрн╨ сонце скоро догорить. ...I знов димок iз Дiдово© Балки курить собi у небо та й курить! ВЕСНА, I СМЕРТЬ, I СВIТЛЕ ВОСКРЕСIННЯ Роздiл IX Весна прийшла так якось несподiвано! Зима стояла мiцно до пори. Вiтри вiйнули з пiвдня. I тодi вона немов у Ворсклу з'©хала з гори. Ще снiг ковтала повiдь широченна, i рала ждав iще тужавий лан. А пiд горою вишня наречена вже до вiночка мiря╨ туман. Подовшав день. Полегшали цi тiнi, вечiрнi тiнi спогадiв i хмар. I дика груша в бiлому цвiтiннi на цiле поле свiтить, як лiхтар. Уже в дiтей порожевiли личка. Уже дощем надихалась рiлля. I скрiзь трава, травиченька, травичка! I сонце сипле квiти, як з бриля. Вже онде щось i сiють у долинi. Вже долiта╨ пiсня з далини. Вже горлиця аврука╨ в бруслинi, стоять в заплавах золотi лини. Тут коло нас така зелена балочка, там озеро, не видно йому дна. Вже прилетiла голуба рибалочка, нiс в не© довгий, довший, нiж вона. Вже й дикi гуси в небi пролiтали, вже й лебедi кричали крiзь туман. Вже ходять в болотах бiля Полтави ходуличник, крохаль i турухтан. Воскресли люди, хоч який хто квелий, пiсля облоги схожi на примар. I монастир з цвiтiння тих жарделей пливе у небо, як з рожевих хмар. О Боже духiв i живо© плотi! Я вперше усмiхаюся, прости. Якась галузка в тому живоплотi i та он пнеться, хоче розцвiсти. Весна прийшла. Скасовано угоду. Вся Укра©на знову у вогнi. Цвiте земля, задивлена в свободу. Аж навiть жити хочеться менi. Як гарно з хатi, як просторо в сiнях! Як оживають ниви i сади! А щоб хоч щось лишилось на насiння, на Пасху ©ли хлiб iз лободи. I знов лелека молиться до зiрки. Клинець городу хоче врожаю. ╙ жменя жита, маку ╨ пiвмiрки, i чорнобривцi, й трохи рижiю. Спасибi, земле, за тво© щедроти! За бiлий цвiт, за те, що довшi днi. Прийшла весна. Сухоти ╨ сухоти. Все гiрша╨ i гiрша╨ менi. Уже од кашлю в грудях все зболiло. То в жар, то в холод кида╨. Ну ось, уже й мо╨ намисто побiлiло, мов памороззю сизою взялось. Як дивно, жар, але холонуть руки. А солов'© чогось як навiснi! Самотнiм добре,- жодно© розлуки. Сухотним добре, - гаснуть навеснi. От тiльки шкода - вже не заспiваю. Город глушi╨,- вже не прополю. Щодня ту нiч, як смерть, перепливаю, Життя, як промiнь сонячний, ловлю. А днi стоять,- не хочеться тужити! I кожна пташка хатку собi в'╨. - Скажи, зозуле, скiльки менi жити? - Ку╨ зозуля... Цiлий день ку╨... Iван приходив. Так, посидiв мовчки. Устав, пiшов, оглянувся з ворiт. Лише весна укинулась в листочки, пiдняв ©х знову гетьман у похiд. Заграли знову труби до походу, вiйнуло громом з Тясьмина-рiки. Богдан пiдняв козацтво за свободу, унiверсалом обiслав полки. - I знов земля кипить у боротьбi. I знову я належу не собi,- сказав Iван. Дивився, як востанн╨. Торкнув мене прощальними вустами. Не знала я, що сум такий огорне. Вмирати буду,- пом'яну добром. Кирея з вильотами чорна в останнiй раз майнула за бугром. I я, котрiй давно вже все байдуже, уже нiчим я сльози не впиню. Прощай Iване, найвiрнiший друже, шляхетна iскро вiчного вогню! Виходить полк. Iван пiд корогвами. I я край шляху осторонь стою. Моя душа здригнулася словами. Спiвають пiсню, боже мiй, мою! I "Зелененький барвiночку", й "Не плач, не журися, а за свого миленького богу помолися". I про того козаченька, що ©хав за Дéсну. "Рости, рости, дiвчинонько, на другую весну!" I про воду каламутну, чи не хвиля збила. I про тую дiвчиноньку, що вiрно любила. I про гору високую, i про ту криницю.... Дiвчата вчора берегом iшли, та й заспiвали: "Ой не ходи, Грицю". А я стояла... Що ж менi, кричати?.. Якi менi сказати ©м слова?.. Дiвчаточка, дiвчатонька, дiвчата! Цю не спiвайте, я ж iще жива. ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРIЧЧЯ Як ©х зносили з поля! Набрякли вiд кровi рядна. Тро╨ ©х, пастушкiв. Павло, Сашко i Степан. Розбирали гранату. I нiяка в життi Арiадна вже не виведе з горя отих матерiв. А степам будуть груди пекти тi залишенi в полi гранати, те покиддя вiйни на грузьких слiдах череди. Отакi вони хлопцi, кирпатi сiльськi аргонавти, голуб'ята, анциболи, хоч не роди! ╞х рвонуло навiдлiг. I бризнуло кров'ю в багаття. I несли ©х дiди, яким не хотiлося жить. Пiд горю стояла вагiтна, як поле, мати. I кричала та мати: - Хоч личко його покажiть! Личка вже не було. Кiсточками, омитими кров'ю, осмiхалася шия з худеньких дитячих ключиць. Гарнi дiти були. Козацького доброго крою. Коли зносили ©х, навiть сонце упало ниць. Вечiр був. I цвiли пiд вiкнами мальви. Попiд руки держала отих матерiв рiдня. А одна розродилась, i стала ушосте - мати. А один був живий. Вiн умер наступного дня. СВIТЛИЙ СОНЕТ Як пощастило дiвчинi в сiмнадцять, в сiмнадцять гарних, неповторних лiт! Ти не дивись, що дiвчинка сумна ця. Вона рида╨, але все як слiд. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози - це квiтуча вишенька, що на свiтанку струшу╨ росу. Вона в життi зiткнулась з непри╨мiстю: хлопчина ©й не вiдповiв вза╨мнiстю. I то чому: бо любить iншу дiвчину, а вiрнiсть ма╨ душу неподiльчиву. Ти не дивись, що дiвчинка сумна ця. Як пощастило дiвчинцi в сiмнадцять! ВIЯЛО МАДАМ ПОЛЕТИКИ Iдалiя Полетика, прославилася бабонька, цькувала собi генiя, знiчев'я, просто так. Тепер в музеях Пушкiна зi стiн очима клiпа╨, за вiяло хова╨ться, коли екскурсовод нi-нi та й скаже: - Ось вона, та сама свiтська дамочка, котра цькувала генiя. Нiкчемна, а й вона отрути жменьку вкинула, де наклепи варилися, i ╨ в його загибелi також ©© вина. Куди ж тепер ©й дiтися? Безсмертя рiч безвихiдна. Всi погляди спиняються на нiй, на нiй, на нiй! А що, мадам Полетико? Позицiя невигiдна. Тепер сиди у рамочцi, прилюдно червонiй. Вiн щедрий, незлопам'ятний, вiн вивi тебе з ницостi. Без нього, без убитого, ну ким би ти була? А так усi розплутують по вузлику, по ниточцi, вже рокiв сто розплутують усе, що ти плела. В Дантеса були крильця - срiблястi еполетики. Вiн пурхав, ти звивалася - як жевжик i змiя. Воно, звичайно, бувши дружиною Полетики, годилось би залишити достойнiше iм'я. Iдалiя, вродливиця, i очi з поволокою, дитя розпусти графсько©, рождене без вiнця. Як ви цькували генiя! Безжалiсно, толокою. Чого ж тепер ти вiялом прикрила пiвлиця? Iдалiя, сучасниця, ну, як тобi сичалося? Звiдкiль взялося вiяло, бо наче ж не було. Чи ти ото прикрилася, щоб совiсть не пручалася, щоб люди не побачили роздво╨не жало? А треба ж було думати, царi, Дантеси, Дубельти, Iдалiя Полетика, i всi на одну масть! То небезпечно - генiя цькувати. Вiн у безсмертi страшно вам воздасть. * * * Вже почалось, мабуть, майбутн╨. Оце, либонь, вже почалось... Не забувайте незабутн╨, воно вже iне╨м взялось! I не знецiнюйте коштовне, не загубiться у юрбi. Не промiняйте неповторне на сто ерзацiв у собi! Минають фронди i жiронди, мина╨ славне i гучне. Шукайте посмiшку Джоконди, вона нiколи не мине. Любiть травинку, i тваринку, i сонце завтрашнього дня, вечiрню в попелi жаринку, шляхетну iнохiдь коня. Згадайте в поспiху вагона, в невiдворотностi зникань, як рафаелiвська Мадонна у вiчi дивиться вiкам! В епоху спорту i синтетики людей велика ряснота. Нехай тендiтнi пальцi етики торкнуть вам серце i вуста. * * * Життя iде i все без коректур. I час летить, не стишу╨ галопу. Давно нема маркiзи Помпадур, i ми живем уже пiсля потопу. Не знаю я, що буде пiсля нас, в якi природа убереться шати. ╙диний, хто не втомлю╨ться, - час. А ми живi, нам треба поспiшати. Зробити щось, лишити по собi, а ми, нiчого, - пройдемо, як тiнi, щоб тiльки неба очi голубi цю землю завжди бачили в цвiтiннi. Щоб цi лiси не вимерли, як тур, щоб цi слова не вичахли, як руди. Життя iде i все без коректур, i як напишеш, так уже i буде. Але не бiйся прикрого рядка. Прозрiнь не бiйся, бо вони як лiки. Не бiйся правди, хоч яка гiрка, не бiйся смуткiв, хоч вони як рiки. Людинi бiйся душу ошукать, бо в цьому схибиш - то уже навiки. * * * Мiй перший вiрш написаний в окопi, на тiй сипкiй од вибухiв стiнi, коли згубило зорi в гороскопi мо╨ дитинство, вбите не вiйнi. Лилась пожежi вулканiчна лава, стояли в сивих кратерах сади. I захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум'я й води. Був бiлий свiт не бiлий вже, а чорний. Вогненна нiч присвiчувала дню. I той окопчик - як пiдводний човен у морi диму, жаху i вогню. Це вже було нi зайчиком, нi вовком - кривавий свiт, обвуглена зоря! А я писала мало не осколком великi букви, щойно з букваря. Менi б ще гратись в пiжмурки i в класи, в казки лiтать на крилах палiтур. А я писала вiршi про фугаси, а я вже смерть побачила впритул. О перший бiль тих не дитячих вражень, який вiн слiд на серцi залиша! Як невимовне вiршами не скажеш, чи не нiмою зробиться душа?! Душа в словах - як море в перископi, I спомин той - як вiдсвiт на чолi... Мiй перший вiрш написаний в окопi. Вiн друкувався просто на землi. * * * Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в сво© блаженнi сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай i крил не обiтни! Не допусти, щоб свiт зiйшовся клином, i не присни, для чого я живу. Даруй менi над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай менi заплутатись в дрiбницях, не розмiняй на спотички дорiг, бо костi перевернуться в гробницях гiрких i гордих прадiдiв мо©х. I в них було кохання, як у мене, i вiд любовi тьмарився ©м свiт. I ©х жiнки хапали за стремена, та що поробиш,- тiльки до ворiт. А там, а там... Жорстокий клекiт бою i дзвiн мечiв до третьо© весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в сво© блаженнi сни. * * * Старенька жiнко, Магдо чи Лу©зо! Великий свiт, холоднi в нiм вiтри. У нас ще й досi круппiвське залiзо виорюють у полi трактори. Ну, як там вальси - чи гримлять у Вiднi? Як доктор Фауст - бореться зi злом? У нас навiки хлопцi нашi рiднi живуть собi у рамочцi за склом. Я не скажу нi слова тобi злого. Твiй, може, теж загинув на вiйнi. За що вiн бився, Магдо, проти кого?! Вiн не кричить "Хайль Гiтлер!" на стiнi? * * * Тут обелiскiв цiла рота. Стрижi над кручею стрижуть. Високi цвинтарнi ворота високу тишу стережуть. Звання, i прiзвища, i дати. Печалi бронзове лиття. Лежать наморенi солдати, а не проживши й пiвжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними у снах юнацьких не побув. Хтось, може, ма╨ яку звiстку, якi несказанi слова... Тут на одному обелiску ╨ навiть пошта польова. * * * Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барель╨фах печалi уже ©м спинилася мить. А пiдмайстри iще не зробились майстрами. А робота не жде. ╞© треба робить. I приходять якiсь безпардоннi пронози. Потираючи руки, беруться за все. Поки генiй сто©ть, витираючи сльози, метушлива бездарнiсть отари сво© пасе. Дуже дививй пейзаж: косяками iдуть таланти. Сьоме небо сво╨ пригина╨ собi су╨та. При майстрах якось легше. Вони - як Атланти. Держать небо на плечах. Тому i е висота.