вiн
дасть бiльше?
   У повнiй тишi вийшов. Двi  тисячi  п'ятсот  карбованцiв!..  Це  вам  не
жарт... Нiчого собi загнув... Вторгу╨!.. А за самого ж,  певно,  нiхто  не
дав би i половини! Собача кров... Ножа б йому у груди, i по торгах!
   Пiдходив до Академi©, в якiй, можливо, скоро i вiн не буде пасинком,  а
рiдним сином. Це помогло розвiяти недобрий настрiй. Скоро!..
   ...Великий Карл узяв на  себе  найважчий  труд  по  визволенню  його  з
неволi. Жуковський мав зiграти роль "сидячу", бо  саме  з  нього  вирiшено
було створить портрет для лотере©. Брюллов часу не гаяв, вiн  добре  знав,
що вартий кожен день чекання для  юнака.  I  раптом  усе  спинилося,  коли
портрет уже було закiнчено. Спочатку пан зволiкав (контракт з Ширя╨вим  ще
не скiнчився), а потiм сталося таке, чого нiхто не мiг усунути або хоча  б
переiнакшити. В сiм'© царя дiзналися про той портрет, - Жуковський, певно,
комусь сказав чи похвалився, - i забажали мати серед сво©х полотен  i  цей
шедевр Брюллова. А може, просто царевич Олександр  хотiв  дiстати  портрет
Жуковського, свого учителя. То не бiда, а лихо тiльки в тому,  що  лотерея
тепер  залежала  вiд  iмператора,  коли  вiн  схоче,  зможе  чи   повелить
розважитись  улюбленою  сво╨ю  грою.  А  час  збiгав...   Терпiння   також
зменшувалось, пiдупадало...
   Брюллов не витримав тортури  часом  перший.  Побачивши  в  очах  Тараса
сльози, коли зайшла (укотре!) мова  про  лотерею,  вiн  спаленiв  i  кинув
гнiвно прямо в  лице  Жуковському,  що  позував  для  ще  якихось  дрiбних
поправок:
   - Нащо було казати там, при дворi!
   - ╞© високiсть Марiя Микола©вна спитала в мене, над чим працю╨  великий
Карл Брюллов, i я сказав, що над мо©м портретом... - знизав плечима Василь
Андрiйович. - Не мiг же я збрехати!
   - А жаль.
   - Що - жаль?
   - Що ти такий цнотливий. Якби сказав неправду або  хоча  б  "не  знаю",
Тарас уже навчався б у Академi©!
   - Менi самому прикро, - зiтхнув Василь Андрiйович, - та  що  поробиш...
Служба!
   - Як там у Грибо╨дова? "Служить бы рад, прислуживаться тошно..."
   - Ти зна╨ш, Карле: я не прислужуюсь, - сказав Жуковський стримано. -  А
що служу, то, може, в цьому ╨ вищий смисл... Нiкому з нас не байдуже, яким
колись зiйде наслiдник на престол...
   - Даремний труд - метати бiсер перед свиньми!
   - Не треба так... - сказав Жуковський  з  докором.  -  Всi  знають,  ти
людинолюбний, добрий, i раптом - бiсер перед свиньми...
   - Людинолюбний - може... Але не царелюбний, мiй дорогий.
   - Ти довго жив в Iталi©, одвик од наших звича©в.
   - Бридкi, ганебнi звича©! - не пiддавався  на  вмови  Карл  Брюллов.  -
Вони, цi ©х величностi  та  ©х  високостi,  прагнуть  мене  зробити  сво©м
придворним пачкуном. Накидали менi замовлень - на пiвжиття!
   - Iнший тому радiв би...
   - Iнший, але не я!
   - Одне  тобi  сказати  можу,  Карле,  -  промовив  якось  сумно  Василь
Андрiйович, - тут не шанують гордих... Пушкiн ще, може, жив би й жив би...
   - Щоб я дозволив убить мене якiйсь нiкчемi у котелку чи в кiверi?!
   Цей патетичний вигук згас у рожевiй тишi. Кiмната, де творився  портрет
Жуковського, була суворо витримана в червонiм тонi, який вражав усiх,  хто
вперше сюди заходив. I тло портрета було таке ж, червоне... Примружишся  -
й зда╨ться, нiби заграва сто©ть край неба...
   I не помiтив, коли ввiйшов Василь Iванович Григорович, що також брав до
серця його нещасну долю.
   Вiн привiтався мовчки, лише поклоном, минув навшпиньки художника з його
"моделлю", прямуючи в куток, з якого стежив Тарас за працею свого кумира.
   - Ти теж хороший, пане секретар! - напав Брюллов на нього  -  Не  можеш
щось придумати, щоб твiй земляк учився?
   - Ось визволимо його...
   - Ти ж зна╨ш не гiрше мене, що вперлися в глуху стiну - скипiв Брюллов.
- До чого двiр торкнеться, усе мертвi╨!..
   - Карле, прошу тебе... - скривився Василь Андрiйович. -  Ти  ж  тут  не
сам...
   - Хай слуха╨! Принаймнi буде знати, що цар не бог!
   - Ти, Карле Павловичу, даремно тратиш порох, - сказав Василь  Iванович.
- Забув, що вiн iз Укра©ни?
   - То й що?
   - У нас не вiрять в земних богiв.
   - Нiхто?
   - Ну-у, може, трохи панства... - сiв у глибоке крiсло бiля Тараса. -  А
люд простий... Земляче, ти  чув  хоч  раз,  допоки  жив  на  Укра©нi,  щоб
згадували царя або царицю?
   - Чув.
   - Хто й де?
   - Як ©хав з Ки╨ва й заночував пiд лiсом iз чумаками...
   - I що ж вони казали? - спитав Брюллов.
   - Спiвали пiсню.
   - Навiть?! А я вже був повiрив!..
   - Не поспiшай, - всмiхнувся Василь Iванович, так нiби був присутнiй  на
тiй ночiвлi. - У нас пiснi ╨ всякi... Тарасе,  ти  не  забув  тi╨©  пiснi?
Можеш нам проспiвати або хоча б переказати?
   Тарас зиркнув на  конференц-секретаря,  що  в  Академi©  був  справжнiм
богом, i заспiвав:

   _Катерино, вража нiмко,_
   _Що ти наробила?_
   _Степ широкий, край веселий_
   _Панам роздарила..._

   - Здаюсь, - розвiв Брюллов руками. - Оце молитва!.. Жуковський, слухай,
ти прочитай ©© сво╨му учневi! - розвеселився великий Карл.
   - А як спитають, де я ©© почув? - скривився Василь Андрiйович.
   - Я геть забув, що ти правдивий  навiть  серед  розбiйникiв,  -  сказав
Брюллов. I посерйознiшав: - Нi,  треба  щось  придумати!..  Може,  Михайло
Юрiйович там пiдштовхне? Вiн, кажуть, мастак такого дiла. Гофмейстер же!
   - Вже пробував, - зiтхнув Василь Андрiйович.  -  I  Вi╨льгорський,  щоб
знали ви, панове, там не всесильний...
   - Чеснiй людинi скрiзь не з медом, - сказав Василь Iванович.
   - Панове, ми повиннi, ми мусимо!.. - страждав Брюллов.
   - Тарасе, чи ти не мiг би сказать Сошенку, -  озвався  по  довгiй  тишi
Григорович, - щоб вiн зайшов до мене?
   - Коли?
   - Скажiмо, сьогоднi ввечерi...
   Тарас  збагнув,  що  ©м,  цим  трьом  чудовим  людям,  щось  треба  тут
обговорити без зайвих вух, i, попрощавшись, вийшов.
   Хоча вже був початок квiтня, весна ще  тiльки-тiльки  входила  у  скуте
льодом мiсто. Нева, покрита кригою, як i тодi, коли ©©  побачив  уперше  з
набережно© Двiрцево©, була пустельна й сiра, мов нежива... I сiрий  камiнь
набережно©, i сiрi сфiнкси бiля води, i сiре хмарне небо, i  сiрий  портик
Академi© навiювали йому журу. Шiсть рокiв вiн бродить тут,  довкола  цього
будинку, вже навiть трохи там малював та╨мно у класах  гiпсових  голiв  та
гiпсових фiгур, знайомий був з ©© найкращими професорами,  а  стати  учнем
нiяк не мiг. На ньому було тавро невольника, а тут  навчатись  можуть,  чи
мають право, лиш люди вiльних  станiв...  Хто  вигадав  такий  закон,  щоб
подiлити людство  на  вiльних  i  на  рабiв?  Як  можуть  миритись  з  цим
мислителi, митцi та й просто люди, в яких  ╨  .серце  в  грудях?  Чому  ©м
тiльки муля╨, коли в неволi бачать талановитих, здiбних,  а  люд  простий,
звичайний, що, наче вiл, викону╨ важку  роботу  панську,  ©х  не  цiкавить
зовсiм? Чому в неволi зло© такi цупкi й нещаднi руки?.. Мiг би  давно  вже
бути вiльним, так щось  ста╨  щоразу  на  перешкодi.  То  пан,  то  цар!..
Всемилостивий, чадолюбивий, мудрий!.. Що там йому до мук якогось  хлопа!..
Рiк, цiлий рiк трива╨ страшне чекання!.. Сам сатана не вигадав би  тортури
ще жахливiшо©!..
   Сошенко "впав ще нижче" i жив тепер ледь не в пiдвалi. Мабуть,  тому  i
вiн, Тарас, виною, бо користався часто його запрошеннями то на обiд, то до
театру, який любив нестямно, то на якiсь прогулянки, що вимагали грошей. А
нещодавно "викупив" його в Ширя╨ва на цiлий мiсяць!.. Коли ж вiн вирветься
з рук Енгельгардта й стане митцем,  людиною,  що  може  теж  робити  iншим
благо!..
   Торкнув ногою раму, - та не була защебнута, - й полiз вiкном до хати.
   - Свят, свят! - перехрестився лячно Iван Максимович. - Це ти, Тарасе? А
я було подумав, що лiзе чорт!
   - Вгадав, Сохо. Я злий, як чорт, я лютий, як сто чортiв!
   - Що сталося?
   - Не можу бiльше ждати! Пiду спалю кубло паскудне панове,  його  заб'ю,
собаку, а сам... а сам... Не знаю, що зроблю з  собою!  Як  жити  так,  то
краще вмерти! Мить - i по всьому, вiльний собi козак...
   - Життя, як кажуть мудрi, це боротьба, - сказав Iван Максимович.
   - Боротись? З ким?
   - З тим, хто з тобою бореться, хто став тобi на перешкодi...
   - Цар, пан, крiпаччина! Як, чим менi боротись з ними?!
   - Принаймнi не палiнням поко©в панських, не самогубством...
   - Ох мав би я хоч поганеньку зброю! - заскреготiв зубами.
   В кiмнатi стало тихо.
   - Ти вiд Брюллова, може?
   - Та звiдти, звiдти... Василь Iванович просив, щоб ти зайшов  до  нього
сьогоднi ввечерi.
   - Напевно, щось про викуп, про лотерею?
   - Нi. Там усе ще в кризi, як  i  Нева...  Всеблагий  наш  iмператор  не
зволять ще згадати про те, що ©м схотiлося добути портрет наставника свого
синочка... Ех, мiг би я, так нагадав би!..
   - В тебе таки вселився бiс, - сказав Сошенко злякано.  -  Накличеш  iще
бiду... Ти, певно, дуже перетрудився, виснажився. Малю╨ш стiльки!..
   - Iване, я вже бiльше мiсяця, як i колись, фарбую якiсь паркани, стiни!
   - Чому?
   - Нема роботи iншо©...  Ти  уявля╨ш,  портрет  ╙вгена  Павловича,  клас
Академi© з його фiгурами, якi дали наснагу до малювання сотням  таких,  як
я, i - жовта фарба, щiтка й паркан якогось особняка!..
   - Недовго вже, недовго... Ти потерпи...
   - Душа горить, Iване!
   - Малюй, пиши сво© вкра©нськi вiршi - це дасть душi  полегкiсть,  i  не
накой, будь ласка, отих дурниць, що лiзуть  тобi  в  голову.  Прошу  тебе,
благаю!
   - Ходiмо десь побродимо...
   - Авжеж, авжеж, - заметушився Iван Максимович. -  У  мене  тут  задушно
трохи... Маю оце замовлення, то не виходжу днями. Прогулянка менi потрiбна
вкрай!
   Тарасовi аж стало жаль товариша. I не тому, що вiн багато трудиться (не
первина!), а за постiйнi прикрощi, що завда╨ йому сво©ми бiдами.
   Обняв Соху й поцiлував.
   - Вже й лащиться! - зiтхнув Iван полегшено. - Тарасе, ти - як березень:
по сiм погод одного дня.
   - Ходiм на Стрiлку, далi вiд Академi©, - сказав Тарас,_ _як_ _вийшли  з
дому.
   - Тягне до Петропавловсько©?
   - Ну й жарти в тебе... Цур ©й, тiй Петропавловськiй!
   - Сьогоднi ти такого наговорив, що я...
   - Туди i то нема дороги крiпаковi! Для нас - лиш панськi канчуки та  ще
хiба - в солдати.
   - Знайшов за чим жалiти.
   - Я хочу вмерти вiльним!
   - Вмирають усi однаково.
   - Е, не кажи! Я бачив, я пам'ятаю  крiпацьку  смерть...  Тобi  того  не
зрозумiти, Йване...
   Аж  бiля  Бiржi  стишилися.  Ступали  мовчки,  дивлячись_  _на_   _той,
двiрцевий, берег, на Петропавловську, що виступала з води мiцними  стiнами
та  бастiонами,  на  Петербурзьку  сторону,  де  височiли  гордо  численнi
храми...
   -  Хоч  на  болотi,  твердо  сто©ть  Петрове  дiтище,  -  сказав   Iван
Максимович.
   - Бо на кiстках...
   - Вже прочитав "Iсторiю русiв"?
   Тарас нiчого не вiдповiв. Цю рукописну книгу вiн не читав,  а  пив,  як
спраглий воду, бо вперше стрiвся з розповiддю не про чуже й далеке, а  про
сво╨, про рiдне, що вiдшумiло битвами й спливло у вiчнiсть кров'ю дiдiв  i
прадiдiв. Збагнув тодi, читаючи, що для народу, краю  або  держави  знання
свого минулого чи не найперша заповiдь. Iсторiя - це нiби крила...
   - Скоро спливе Невою крига, мiст наведуть, i стане  гарно,  тепло...  -
щулячись, уголос думав Iван Максимович, що не любив зими  та  осенi.  -  А
вдома в нас, на Укра©нi,  вже  ряст  цвiте,  напевно,  й  дерева  вкрились
бростю... Течуть дими вiд спаленого бадилля...
   Спинилися неподалiк рострально© колони i слухали далекий, ледве  чутний
голос землi, що ©м дала життя i вклала в груди душу...

   _Тече вода в син╨ море,_
   _Та не витiка╨;_
   _Шука козак свою долю,_
   _А долi нема╨...-_

   почав Тарас неголосно читати вiрш, написаний учора ввечерi,  коли  було
на серцi так недобре, що хоч бери та вий на мiсяць.

   _Пiшов козак свiт_ _за очi_;__
   _Гра╨ син╨ море,_
   _Гра╨ серце козацьке╨,_
   _А думка говорить:_
   _"Куди ти йдеш, не спитавшись?_
   _На кого покинув_
   _Батька, неньку старенькую,_
   _Молоду дiвчину?_
   _На чужинi не тi люде,-_ Тяжко з ними жити!
   _Нi з ким буде поплакати,_
   _Нi поговорити..."_

   Бачив, як в очах Iванових повиступали сльози, й вiд того  сам  ледь  не
заплакав. Нишком ковтнув клубок, що пiдступив до горла, й закiнчив вiрш:

   _Сидить козак на тiм боцi,_-
   _Гра╨ син╨ море._
   _Думав, доля зустрiнеться,-_
   _Спiткалося горе._
   _А журавлi летять собi_
   _Додому ключами._
   _Плаче козак - шляхи битi_
   _Заросли тернами..._

   Довго стояли мовчки. Потiм взялись за руки, нiби малi бездомнi  сироти,
й пiшли поволi до Академi©...
   ...Цей свiтлий день почався напередоднi  ввечерi,  як  Аполлон  прислав
йому записку.
   - Четвертий раз приходжу, - сердито буркнув дядько, який принiс.
   - Пробачте. Я працював за мiстом i повернувся тiльки що...
   - А ноги бий...
   - Охоче дав би вам щось на чай, так, присiйбо, не маю.
   - Навiщо ж вам пани листи шлють,  коли  в  кишенi  порожньо?  -  стенув
плечима дядько i рушив неквапно вниз. - Заробиш тут... Аякже...
   Тарас дiстав кресало, добув вогню  i  запалив  недогарок.  Свiчок  йому
чомусь не принесли з квартири майстра.
   Узяв цидулку бережно i розгорнув... Заплющив очi; раптом у нiй про волю
йдеться? Вiн знав, що вже зiбрали грошi, - не дочекавшись царських, - що й
лотерея мала ось-ось вiдбутися, проте боявся глянути  на  цей  папiр...  А
раптом!.. Правду кажучи, йому кортiло вельми дiзнатись, що в записцi...  Й
коли вже бути до  краю  щирим,  то  мусив  сам  собi  признатися,  що  вiн
найбiльше бо©ться краху. I пан, i цар встругнути можуть яку завгодно штуку
з його тяжкою волею!..
   Нарештi зважився i прочитав. У нiй був тiльки  натяк  на  щось  значне:
"Тарасе!  Узавтра  будь  обов'язково  об  одинадцятiй  в  квартирi   Карла
Павловича. Про це  просив  Жуковський!  Твiй  Аполлон".  Свiт  похитнувсь,
розплився йому в очах... Невже це те,  на  що  чекав  вiн  стiльки  лiт?..
Можливо, вiн працював на дачi вiльний вже день чи два!.. Вiн - вiльний!..
   I враз погас. Не треба себе настроювати на  рай.  А  раптом  узавтра  -
знову пекло?..
   Вiд хвилювання не стало зовсiм сили. Сiв на сво╨ тверде учнiвське лiжко
(хоч вiн уже й пiдмайстер!), стис у долонях голову й заплющив знову очi...
Остання нiч неволi... А може? Нi, Ширя╨в уже йому сказав  би...  Щоправда,
вiн не був на дачi, ма╨ якусь роботу в мiстi... Пiти  спитати?..  Лячно...
Та й пiзно вже. Напевно, сплять... Дружина саме хвора...
   Дмухнув на свiчку. Треба мерщiй лягти й заснути. Нiч переспить,  а  там
недовго ждати. Об одинадцятiй... Яка ж  вона,  та  воля?  Це  ж  сам  собi
господар! Нема тобi нi пана, анi хазя©на!.. Хочеш iти  -  iди,  спiвать  -
спiвай, а плакать  -  плач!..  Можеш  куди  завгодно  ©хати  й  робити  що
завгодно!.. Його вiзьмуть, звичайно, до Академi©! Вiн  буде  там  законним
учнем, таким, як всi... Одним iз кращих буде! Бо довго так чекав на  право
вчитися у цьому храмi, бо добре знав  цiну  такому  щастю!..  Звичайно,  в
листi напише рiдним, що вже на вiчнiй волi, й вони там  будуть  радi...  I
водночас  ще  глибше,  болючiше  збагнуть  свою  неволю!..  Його  брати  i
сестри!.. Та навiть iншим  людям,  односельчанам,  ровесникам,  товаришам,
його щасливе звiльнення вiд панських пут  не  принесе  полегшення.  Сльози
йому стiкали з сумних очей, як навеснi стiка╨ з берези  сiк.  Страждав  за
люд закований, за рiдний край, що став всуцiль долиною печалi й слiз...
   Прокинувся зi сходом сонця. Вже за вiкном радiли дню горобцi  -  ганяли
один за одним, цiвкали з таким завзяттям,  що  вже  по  цьому  можна  було
сказати:  до  Петербурга  прийшла  весна.  I  справдi,  день  був   ясний,
ласкаво-теплий, тихий. До комiрчини вривались пахощi кори,  води,  якогось
зела...
   Знайшов записку  й  перечитав.  Сьогоднi  об  одинадцятiй!..  На  нього
ждатимуть такi великi люди, як Карл  Брюллов,  поет  Василь  Жуковський!..
Одне вже це на казку бiльше схоже, анiж  на  правду.  Й  ждатимуть  заради
нього!.. Добре, що ╨ на свiтi, крiм зла, неправди, гнiту,  й  такi  чудовi
люди!..  Йому  в  останнi  роки  щастить  на  них:  Сошенко,   Мокрицький,
Вi╨льгорський, Гребiнка, Венецiанов, Брюллов, Жуковський, Григорович... Та
все якi таланти, якi високi душi!..
   Вдягнувся, вмився й вийшов. Була ще, може, сьома, та вiн не мiг  сидiти
й ждати. Мусив iти на вулицi, межи людей, щоб  не  лишатись  вiч-на-вiч  з
часом. Не уявляв, як витрима╨, коли з'ясу╨ться, що не по волю  кличе  його
Мокрицький!.. За рiк розтануло немало таких надiй...
   Нева текла широко й вiльно. Щоправда,  десь  вiд  Шлiссельбурга  пливли
шуга й уламки льоду, та це веснi не вадило. Вже навели понтонний  мiст,  i
знову Нева цвiла вiтрилами човнiв та бiльших суден,  що  ждали  ночi,  аби
пройти угору чи вниз, до моря, де починалося "вiкно в ╙вропу"...
   Ледве знаходив силу втримувати себе на цьому боцi. Згадував, як вiн сiм
рокiв тому побiг на лiд, бажаючи скорiше глянути на Академiю,  i  як  його
порятував  рибалка...  Може,  сьогоднi  вiн  одержить  право   входити   в
прекрасний цей будинок як рiвний  серед  рiвних!..  Для  вiльних,  мабуть,
рiчка теплiша, лагiднiша, i небо вище, й хмари в його блакитi легшi?.. Хоч
би не розiрвалось серце в останню мить неволi!..
   Повiльно ж як мина╨ час!..
   Не згледiвся, як опинився аж на  Сенатськiй  площi,  бiля  моста  через
Неву. Щоб згаять час, пройшов довкола пам'ятника... Тут пролилася за  волю
кров... А чи була б та воля, якби вони  перемогли?..  Це  вiн  не  був  би
панським уже дванадцять рокiв та ще й чотири мiсяцi!.. Сьогоднi ж двадцять
п'яте, як i тодi... Дванадцять рокiв волi!.. Росiя стала б iншою.  Вкра©на
теж... Якою ж то вона була б, сердешна його Вкра©нонька!.. ╞й, певно,  теж
i небо здалося б вищим, i хмари легшими, й Днiпро теплiшим,  лагiднiшим...
Була б щаслива, мабуть... Де воля, там i щастя!..
   Мiст ледь похитувався. Карет було ще мало, бо панство все  гуля╨  довго
ввечерi, а вранцi довго спить. Спостерiгав, хто йде, хто ©де повз нього  в
той чи другий бiк, i мiг по тому  руховi  розгледiти  Санкт-Петербург  без
панства; якби воно заснуло i не прокинулося... Були б  це,  мабуть,  першi
веселi похорони!..
   Дiйшов до сфiнкса, вибрав затишне мiсце й сiв, щоб бачити лиш кра╨м ока
Академiю, що так його сьогоднi тягла до себе, вабила. Вiн поглядав  то  на
Неву, то на знайомi вiкна квартири Карла Павловича,  куди  йому  з'явитись
треба об одинадцятiй... Сьогоднi вiн не мiг прийти ранiше... Як незворушно
тихо спливав час!.. Вже довго так  чека╨,  а  не  пора.  Мокрицький  i  не
подумав, мабуть,  коли  писав  сво╨  послання,  як  тяжко  буде  ждати  до
одинадцято©!..  Сошенко,  певно,  трудиться.  Дiстав  якусь   роботу   вiд
Пошехонова й тепер сидить, потi╨... Чи буде й вiн у Карла Павловича?  Той,
хто знайшов його у цьому Вавiлонi, зiгрiв, у  люди  вивiв.  Без  нього  ця
врочиста мить... А раптом це все тво© фантазi©? А  раптом  йтиметься  лише
про щось буденне?.. Нi, нi!  Того  не  може  статися!  Вiн  стiльки  ждав,
надiявся...
   Тепер сидiв, зiщулившись, мов пiд ударом долi, й не смiв  поглянути  на
заповiтнi брюлловськi  вiкна.  Боже,  невже  йому  судилося  iще  й  таке,
найтяжче випробування!..
   Його зустрiв слуга Лук'ян.
   - Заходь, заходь, Тарасе, - всмiхнувся  тихо  й  приязно.  -  Давно  не
був...
   - Робота... Жуковський тут?
   - При©хав. Удвох iз графом Вi╨льгорським.
   Тарасовi забило дух: всi з'©хались...
   -  I  пан  Мокрицький  тутечки...  -  додав  Лук'ян  багатозначно,  мов
прочитавши його думки. - Вони в червонiй_ _хатi...
   Легенько взяв його за плечi й повiв, неначе хворого або малого. Тарас i
справдi чувся таким слабким, що ноги йому тремтiли.
   Коли ввiйшли в "червону хату", хто був у нiй,  притихли.  Мокрицький  i
Вi╨льгорський встали й  зиркнули  на  Василя  Андрiйовича,  який  стояв  з
Брюлловим бiля портрета.
   -  Добридень  вам...  -  сказав  Тарас,  шукаючи   в   очах   присутнiх
пiдтвердження сво©х надiй.
   Йому нiхто i слова не вiдказав. Натомiсть  Василь  Андрiйович  урочисто
ступив до нього, вийняв якийсь папiр з кишенi  й  подав  йому.  У  повнiй,
мертвiй тишi!..
   Тарас узяв i розгорнув. Найпершим побачив герб з орлом в овалi, а потiм
- крупно сво╨ iм'я:  "Тараса  Григорьева  сына  Шевченка";  над  ним  були
написанi  слова,  яких  вiн  ждав  так  тяжко  i  так   нестерпно   довго;
"Энгельгардтъ отпустилъ вечно на волю..."
   Далi вiн вже не змiг читати.  Крiзь  сльози  ледве  бачив  веселi  лиця
друзiв, якi йому щось мовили. Вiн розумiв те по  губах,  а  слiв  не  чув,
оглушений сво©м безмiрним щастям... Лук'ян подав йому вина, з його бокалом
цокнулися чи©сь бокали... Вiн пив вино, що змiшувалося з сльозами, а серце
в  грудях  гупало,  як  на  пожежу  церковний  дзвiн,  й  кричало:  "Воля!
Во-о-оля!!!"
   ...Бiг по Четвертiй лiнi©, стискаючи ©© в руцi, й не  чув  землi  попiд
собою. Воля!..
   Зустрiчнi люди кидалися вiд нього геть, а вiн  гукав  ©м  нiмо  на  всю
весняну вулицю: "Я вiльний, вiльний, вiльний!.."
   Панковi, що був похожий на управителя, який iще не так давно хотiв його
послать на стайню i вiдшмагати, вiн ледве стримався,  аби  не  крикнути  у
вiчi: "Зась!"
   Сонцю, що раптом зблиснуло мiж двох будинкiв, вiн усмiхнувся радiсно  i
показав затиснуту в руцi свою свободу. Вiн вiльний, сонце, вiльний!..
   У щедрiй зливi променiв, - та й сам немовби промiнь, - пiдбiг  до  того
дому, де жив Iван Максимович в напiвпiдвалi, i  зупинився,  щоб  перевести
подих. Вiкно було вiдчинене - весна, весна!.. I  вiн,  не  довго  думаючи,
шугнув у нього. З  трiском  упав  мольберт,  посипалися  на  землю  фарби,
пензлi...
   - Ти що, здурiв, Тарасе? - спинив його Сошенко, що також ледь  не  впав
додолу.
   - Воля! Iване, воля, воля!!
   В нестямi вiн душив  за  шию  друга,  пiдстрибував  i  все  кричав,  що
сталося, що вiн тепер на волi.
   - Де вiдпускна? - спитав Iван Максимович.
   - Ось, ось Вона! - розтис кулак, в якому нiс, мов пташку, сво╨  щасливе
звiльнення.
   Сошенко взяв, уважно всю прочитав, заплакав i стис в обiймах хлопця, що
став йому за два минулi роки мов рiдний брат.
   - Iвасю мiй!.. Iвасю... -ридав Тарас, не в силi бiльше стримуватись.  -
Якби не ти!..
   - Поплач, поплач... Востанн╨... Хай виллються усi крiпацькi сльози...
   Вiдчув, що радiсть гасне, немовби щось ©й стало на перепонi.
   - Ще рiки ©х проллються, крiпацьких слiз! - промовив жорстко, нiби й не
вiн тут млiв од щастя хвилину тому. - Скiльки людей в неволi!..
   - Добре, що ти вже вирвався.
   - Невже це правда?! - радiсть сплеснула знову крилами. - На волi я,  на
волi?!
   Турнув мольберт ногою,  прийняв  стiлець  i  рвучко  пiшов  навприсядки
довкруг Iвана, що й досi ще тримав, мов свiчку, згорнутий в сувiй папiр iз
волею:

   _На городi пастернак, пастернак;_
   _Чи, ж я тепер не козак, не козак!.._

   - Чого кричиш? - просунув жандарм у дверi голову. - Приснилась, мабуть,
шибениця?
   - Такi "при╨мнi" речi, шановний, сняться лише панам, - сказав Тарас, не
встаючи.
   - А ти не пан?
   - Художник я, з вiдпущених.
   - Пан вiдпустив? - здивовано спитав жандарм.
   - Нi, добрi люди викупили.
   - I в скiльки ж це ©м обiйшлося?
   Тарас сказав. Жандарм лиш свиснув.
   - Дорого... - зiтхнув невдовзi. - Мав би вже  шануватися...  Хоч  довго
був на волi?
   - Сьогоднi дев'ять рокiв.
   - Угу... Ну, спи! Свiтанок скоро...
   Вiн позiхнув, замкнув неквапно дверi. I знову стало тихо.
   Так, це уже сьогоднi... Минуло дев'ять рокiв, а вiн не встиг отямитися,
напитись волi!.. Дивна у нього доля: вирвався,  щоб  стати  художником,  а
став поетом, знаним на всю Вкра©ну... Покликання! Воно весь час стояло  за
ним, художником, як злий чи добрий генiй, вихоплювало  з  руки  малярський
пензель, вкладаючи натомiсть гусяче перо... Вони з Сошенком, власне, за це
почубилися... Ну, не лише за вiршi, й за  Марусю,  коли  казати  правду...
Точнiше буде - i за Марусю, i за поезiю!..
   ...Вiн мов зiрвався  з  прив'язi:  хотiв  усе  побачити,  усе  пiзнати,
вивчити i... надолужити за згаянi сво© лiта. Брюллов збагнув ту спрагу, ще
й на правах учителя... нi, навiть просто друга, що  трохи  старший  вiком,
сприяв цьому.
   Вони були в театрi, й Карл Павлович  пiдвiз  його  в  сво©х  презручних
санях аж до дверей.
   - Чекаю вранцi, - мовив, подаючи Тарасу руку.
   - Буду.
   Тарас зiскочив на мерзлий снiг,  махнув  рукою  кучеру.  Полоззя  лунко
рипнули (бо морозець!) i споро помчали вулицею до Академi©.
   Насвистуючи легкий мотив iз  опери,  яку  вони  допiру  слухали,  Тарас
вдихнув повiтря, розправив плечi. Добре!.. Минуло лиш пiвроку, як вiн став
учнем Академi©, а як змiнилося його життя i як  вiн  сам  перемiнився!  На
ньому фрак, ╨нотова розкiшна шуба, годинник, шаль,  цiпочок...  Як  там  у
Пушкiна?

   _Острижен по последней моде;_
   _Как денди лондонский одет -_
   _И наконец увидел свет..._

   Хоч не про нього сказано,  та  й  вiн  побачив  дещо  за  час,  вiдколи
визволився з крiпацтва. Тепер вiн добре зна╨ (на власнi очi бачив, був  на
вiдомих усiй столицi лiтературних вечорах!) весь цвiт мистецтва. А скiльки
вiн наслухався, ввiбрав у душу, в пам'ять!..
   - Гуляли десь, Тарасе? -  з'явилася  в  дверях  Маруся,  небога  ©хньо©
хазяйки дому.
   - В театрi був.
   - Iз ким же? - примружила лукаво очi.
   - З Карлою.
   - Це ж хто така? - надула пухленькi звабнi губки.
   - Професорка.
   - Бридка, напевно, й лiтня?
   - Не молода. Але бридкою ©© назвати грiх. Красуня навiть...
   - Овва! - задерла гордо кирпатий нiс Маруся. I  враз  заплакала:  -  То
йди, то йди до не©!..
   Тарас обняв за плечi дiвчину й поцiлував.
   - ╞© нема╨,  рибонько.  То  Карл  Брюллов,  професор  мiй,  учитель  по
Академi©.
   - А ти не брехен, часом? - перекрутила вона  на  свiй,  нiмецький,  лад
колись почуте вiд них з Iваном слово.
   - Ось  хрест  святий!  -  перехрестився.  -  А  щоб  було  мiцнiшим  це
присягання, я прикладусь до  образа,  -  чоломкнув  знову  бiлу  пухкеньку
щiчку.
   Маруся все простила й припала теж до нього.
   - Тарасе, йди вже спати! -  гукнув  Iван  сердито  i  розчинив  навстiж
вiкно.
   Маруся,  тихо  пирснувши,  втекла  додому.  А  кавалер  постояв  трохи,
охолоняючи (вiд доторку до це© рибоньки йому ста╨ щоразу душно),  й  пiшов
до хати.
   - Це  казна-що!  -  обурювався  Iван  Максимович  бiля  мольберта.  Вiн
працював, сердешний, вдень i вночi.
   Тарас роздягся мовчки, шаснув мерщiй пiд вогку, холодну ковдру.
   - Носять тебе чорти повсюди... - бурчав Сошенко  далi.  -  То  бал,  то
вечiр лiтературний, а то театр чи просто свято Бахуса!.. А дiло ж саме  не
робиться... Он фарби вже позасихали!.. Скажи, на ласку божу,  навiщо  тобi
те панство, тi пияки, нероби?
   - У них -  знання,  яких  менi  браку╨,  вони  з  дитинства  вчилися  в
гiмназiях, унiверситетах...
   - На що вони тобi здалися, отi знання! Ти ма╨ш такого вчителя, як  Карл
Брюллов, то вчися в нього; оволодiй сво©м майбутнiм фахом у повнiй мiрi!..
   - Iване, ти не розумi╨ш... - почав Тарас довiрливо.
   - То вже Iван дурний для тебе? - скипiв Сошенко  дужче.  -  Ранiше  був
розумний, а став дурний?
   Тарасовi до слiз зробилось прикро. Не так вiд слiв, як вiд самого тону.
Вiн ладен був схопитись з лiжка, кинутися на шию друговi й просити в нього
вибачення за те, у чому був не винен зовсiм, та не посмiв, щось  стало  на
перешкодi.
   - Ну що це ти вигаду╨ш? - сказав  натомiсть  лагiдно.  -  Для  мене  ти
навiки як батько рiдний...
   - Батька потрiбно слухатися! - не угавав Iван Максимович.
   - У чому ж я тебе не слухаюся?
   - Закинув геть навчання, гуля╨ш, пишеш вiршi!..
   - Хiба це грiх - писати вiршi?
   - Ма╨ш таку протекцiю,  такий  талант!  За  кiлька  рокiв  можеш  стать
академiком.  Лише  малюй,  малюй,  малюй!..  А  вiн  сидить  i  пише   про
Катерину-покритку!..
   - Чого ти в'©вся в не©, в ту "Катерину"? Не розумiю...
   - Стiльки часу потратив марно на казна-що!
   Помовчали. Заятрилась ще свiжа рана в серцi  -  смерть  Котляревського.
Коли  почув,  заплакав  i  написав  сльозами  вiрш...  Невже  i  вiн   теж
казна-що?..
   - Не гнiвайся, а ось послухай лiпше, що  написав  я  на  вiчну  пам'ять
Котляревському...

   _Праведная душе! прийми мою мову,_
   _Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай,_
   _Не кинь сиротою, як кинув дiброви,_
   _Прилини до мене хоч на одно слово_
   _Та про Укра©ну менi заспiвай._
   _Нехай усмiхнеться серце на чужинi,_
   _Хоть раз усмiхнеться, дивлячись, як ти_
   _Всю славу козацьку за словом ╨диним_
   _Перенiс в убогу хату сироти..._

   - Тарасе, ти - художник! - жбурнув Сошенко пензля, що поламався в  його
руцi. - Живописом услав народ, вiтчизну...
   - "Останнiм днем Помпе©"?
   - Не розумiю... - притих Iван Максимович. - Ти ж був  такий  захоплений
цим полотном!..
   - I зараз я в захопленнi, - сказав Тарас роздумливо. - Ну, як утну щось
отаке... Хто бачитиме його, крiм купки художникiв та меценатiв  чи  просто
снобiв? Як прислужуся таким мистецтвом людям, що ним зроблю для волi свого
народу?..
   - А вiршами ти зробиш бiльше?
   - Так. Слово ма╨ крила, воно  летить  iз  уст  в  уста,  його  читають,
слухають, спiвають, злившись серцем з його творцем!..
   - Ти просто шука╨ш щось на  виправдання  сво©й  гульнi  та  лiнощам,  -
помовчавши, сказав Iван Максимович. - Гультя© завжди схильнi до фiлософi©.
   - Нi, намагаюся збагнути сам, що дi╨ться в мо©й душi...
   - Пiзнай себе... Не думав, що ти читав Григорiя Сковороду!
   - Сократ казав те ж саме...
   - О! - тiльки й змiг промовити затиснутий в куток Сошенко.
   - Iване, я вбираю в себе, мов губка воду, мудрiсть, яка  була  вiд  нас
захована царем, панами, злиднями... I прагну пiзнати iстину...
   - Не там, не там шука╨ш, брате! Бали та дружнi учти "со возлиянием"  не
мiсце для Мiнерви!
   - Ти помиля╨шся. На них я те побачив, чого  не  мiг  ранiше  бачити  iз
передпокою хоромiв панських... Зна╨ш, вони усi приреченi... Банкет, Iване,
пiд час чуми!..
   - Коли вже хтось приречений, то швидше ми... - зiтхнув Iван Максимович.
- Напiвголоднi, в холодi, в таких ось норах, - глянув на темнi стiни, -  у
вiчнiм страсi за день непевний завтрашнiй...
   - Сохо, ти просто виснажений i нездоровий, - сказав Тарас,  сiдаючи.  -
Ми, власне, тiльки крихти... За нами - сотнi, тисячi, мiльйони  навiть!  А
©х - мiзерна жменька...
   - Й тобi кортить ускочити до то© жменьки?
   Обурення спахнуло в ньому, немов суха солома. Та  вiн  його  утримав  i
пригасив.
   - Я вже тобi тлумачив, чого ходжу на тi бали...
   - Не вiрю!
   - Чому?
   - Бо надто вже премудро! Недавно ще був сiрий,  забитий  хлоп  -  i  на
тобi: з  Брюлловим  вiн  запанiбрата,  в  Струговщикова  -  свiй  чоловiк,
Гребiнку зве ╙вгеном; не Павловичем, як ми усi, а так собi, по-простому!..
Дiвчат гарненьких зваблю╨...
   - Сказав би так одразу! - гукнув Тарас. - Маруся -  ось  причина  тво©х
фiлiппiк! - зареготав. - А я вже, грiшним дiлом, було подумав!..
   Сошенко почервонiв.
   - Маруся також, -  мовив.  -  Ти  ж  вiда╨ш,  що  я  повинен  ©хати  iз
Петербурга... I я хотiв... Давно люблю... А ти прийшов, забрав ©©...
   - ╞й-богу, не забирав! Вона сама. Я й так, i так вiд не©, аж  нi  -  до
мене горнеться...
   - Сам бачив: ти ©© сьогоднi поцiлував!
   Тарас не знав, що i казати друговi. Таки було.
   - То ненароком...
   - Брехен! Тьху!..
   - Бачиш, бачиш! - схопивсь Тарас  за  соломинку  жарту.  -  Шукай  собi
Марусю, та Богуславку, бо онiмечишся!
   Iван Максимович на те нiчого не  вiдповiв.  Щось  роздивлявся  довго  в
сво©й картинi, хапав палiтру, пензля... Нарештi мовив глухо:
   - Шукай собi деiнде хату... Марусю теж...
   - Здурiв, ©й-бо!
   - Нi. Хочу взяти ©© собi дружиною.
   I знову стало тихо. Так нiби ©м вже  не  було  про  що  й  порозмовляти
мирно, як з братом брат...
   ...Була то перша його медаль за успiхи в навчаннi й працi в рiднiй  вже
Академi©. Рiк промайнув, як свiтле, добре свято! Тепер вiн мiг сказати, що
почувають вiльнi, не панськi люди в бiдi та радостi, бо встиг зазнати того
й того. I, попри всi печалi й дрiбнi невдачi, утвердився на думцi тiй,  що
й горе людини вiльно© солодше щастя крiпака!
   Медалi ©м вручали на  урочистих  загальних  зборах,  що  вiдбувалися  в
великiй  залi,  в  присутностi  всi╨©  ради  Академi©,  окрiм,   звичайно,
президента, який собi мав вищий, придворний клопiт.
   Тарас прийшов ранiше, аби вiдчуть, простежити все те колись  омрiяне  i
недоступне дiйство, сiв у кутку, з якого було всiх видно i  де  самого  не
дуже бачили б. Проте його одразу ж знайшов Мокрицький.
   - Давно, давно не здибувалися! - подав тонку, неначе в музики,  руку  i
примостився поруч. - В трудах усе?
   - Допався.
   - Гляди лишень не охватися...
   - Шевченки усi мiцнi! Козацька, брате, кiстка...
   - Чого це ти насумрився?
   - Згадав братiв...
   - А-а...
   - Я на волi, а ©м же вiк, до смертi...
   - Ось вивчишся, збереш потрiбну суму та й викупиш i ©х на волю!
   - Може... А як же iншi?
   - Iншi тво© брати?
   - ╞м також волi хочеться... Собацi он ланцюг огидний, а то  ж  козацькi
душi... Мiльйони душ!
   - Ти он про що...
   - Як здумаю - усе ста╨ немиле!
   - Не брав би так того до серця,- сказав небавом  Аполлон.-  Ми,  брате,
лиш художники, спiвцi краси...
   - А хто ж бiду спiватиме? Хто возвеличить отих малих рабiв нiмих,  яких
пани i за людей не мають?..
   - Змiнився ти, - сказав Мокрицький з подивом. - За рiк такий став...
   - Бачив, як пiсля холоду, - коли пригрi╨ сонечко й покропить дощ, - усе
росте? Аж шелестить! Бо довго ждало, купчило житт╨ву силу...
   - Вiршi закинув зовсiм?
   - Вони менi жить не дають, триклятi! I малювать... - махнув рукою.
   - Якось зайду, покажеш...
   - Лаятимеш, що не займаюсь дiлом, а казна-чим?
   Мокрицький здвигнув плечима:
   - Вiршi - мистецтво теж.
   - Сошенко ©х вважа╨ за витребеньки.
   - I що ж ви з ним, Тарасе, не  подiлили?  Такi  були  друзяки.  Я  дещо
чув...
   - Ат, просто дурнi цапи!
   - Cherchez la femme...
   - Що ти сказав? Це нiби щось по-французькому?
   - Шукайте жiнку...
   Тарас на те не мав чого вiдповiсти. Сошенко не допомiг  сво©й  напастi,
вигнавши його з квартири. Маруся знайшла його, Тараса, i на новiй...
   - Ти чув, вiн ©де в Нiжин.
   - Коли?
   - Не знаю. Справа вже, кажуть, вирiшена...
   З бiчних дверей тим часом вийшла поважна рада Академi© i  зайняла  сво©
мiсця. Почався врочистий акт.
   Тарас дивився, слухав, виходив сам до столу одержувати свою  медаль  зi
срiбла, та десь пропав той настрiй,  з  яким  прийшов  на  зiбрання,  щось
муляло йому в душi...
   - Поглянь, поглянь на Григоровича, -  шепнув  йому  Мокрицький.  -  Яка
достойнiсть царська, i кожне слово виважене , на терезах... Вельможа!
   - Бо вiдчува╨ силу,  -  сказав  Тарас.  -  Без  нього  i  президент,  i
вiце-президент одразу б сiли на мiлину.
   Медаль чомусь була холодна й тьмяна,  як  i  його  душевний  настрiй...
Може, це все тому, що пригадав свою рiдню, Кирилiвку?.. А може, всю обiдню
знов  зiпсував  йому  Iван  Максимович?..  Вiн  чоловiк  тихенький,  проте
настирливий та беручкий... Згадав, як вiн тебе  настирливо  виводив,  наче
Мойсей, з ╨гипетсько© неволi? Чи як не дав спокою анi собi, анi Брюллову з
усiм його синклiтом, аж доки визволили вони  тебе?..  Як  ввiв  та╨мно  до
рисувальних класiв i явно - в хату ╙вгена Павловича Гребiнки?..
   Аж стало душно. За що ж вони  горшки  побили?  Маруся  -  лише  остання
крапля, що переповнила... Ат, що там дiвчина i все, що ©х  вiдчужувало,  у
порiвняннi з тим, що ╨днало, зближувало!.. Iван тепер по©де на  Укра©ну  -
нещасний, хворий, скривджений i розчарований в найвищих людських чуттях...
Той велiй друг, якого, власне, вiн сотворив, постав на нього!.. Так чи  не
так, а вiн гада╨, певно, що зна╨ правду... Зрада найближчих друзiв -  наче
глибока рана в грудях... Навiщо тобi здалась, Тарасе, та бiлолиця нiмочка?
Нехай би брав ©© собi за жiнку Iван Максимович!..  У  Нiжинi  знайде  собi
чорняву. В стрiчках, коралях й вишитiй по рукавах сорочцi... Там жде якась
кирпатенька, з бровою, нiби ластiвчине крило!..
   - Ти що, не  ма╨ш  де  ночувати?  -_  _спитав  Мокрицький  голосно.-  3
Михайловим не помирився?
   - Та нi...
   - Чого ж сидиш? Крiм нас, уже нема нiкого в залi.
   - А й справдi!.. - глянув з подивом i рвучко звiвся.
   На набережнiй узяв за лiкоть друга i попросив:
   - Ходiмо вдвох... провiда╨мо Сошенка... А то по©де...
   - Добре, видать, почубилися!
   - Та як сказати... Дiти не  можуть  бути  копiями  батькiв...  I  друзi
також.
   - Хтозна...
   - Нема людей, якi були б однаковi. Близнята й тi лиш зовнi схожi.
   - Правда...
   - Пардон! Прошу пробачення! - заледве не збив_ _©х з нiг високий пан  в
окулярах.
   - Елькан! - зрадiв Мокрицький. - Куди бiжиш?
   - На похорон.
   - А звiдкiля?
   - З весiлля.
   - Знайомтесь!  Це  вiдомий  фейлетонiст  i  театральний  критик,  а  це
художник, теж учень Карла Павловича, Тарас Шевченко.
   - Менi при╨мно дуже... - подав Елькан м'яку, спiтнiлу руку.
   - Не впiзна╨ш? - спитав Мокрицький критика i пригорнув Тараса.
   Елькан поглянув  пильно,  дiстав  хустинку  й  витер  ретельно  скельця
окулярiв.
   - Не мав, як кажуть, честi...
   - А пам'ята╨ш того хлопчину, що в нас питав дорогу  до  Академi©?  Бiля
Неви, весною... I ти його...
   - Жарту╨ш?
   - ╞й-богу, вiн.
   - Воiстину метаморфози!.. - розвiв Елькан руками.  -  Таки  знайшов?  -
спитав уже в Тараса.
   - Вже рiк учусь...
   - То ти i ╨ той дiамант з народу, якого викупили Брюллов з Жуковським у
Енгельгардта?!
   - Вiн, Олександре Львовичу, - сказав  поспiшно  Аполлон,  вiдчувши,  що
надто вже безцеремонно мовлено.- Прошу любити й жалувати!
   - Жаль, жаль, що я вже мушу  бiгти!..  -  зiтхнув  Елькан.  -  А  втiм,
небiжчик може i зачекати... Махнемо, братцi, до "Капернауму"?
   Мокрицький був не проти. Й Тарас не став на перешкодi, дав "вiдпускну".
   - Ви йдiть, - сказав, - а в мене ╨ нагальне дiло.
   - Справдi, у нього дуже-дуже нагальне дiло, - спинив  Елькана  Аполлон,
узяв його пiд руку й повiв у райськi кущi для тих, хто любить чарку.
   - Юначе, ми ще стрiнемося! - через плече гукнув Елькан Тарасовi.  -  Au
revoir, mon ami![5]
   Сошенко вже складав потроху  речi.  Не  здивувався  його  приходовi,  а
навпаки, був радий, хоча i виду не подавав.
   - Сiдай, спочинь,- пiдсунув йому стiлець.
   Слухняно сiв, дивився на дорогу людину й не мiг нiяк  повiрити,  що  не
приходив сюди, не бачив ©© три мiсяцi.
   - Пробач менi... Я завинив, Iване, перед тобою... -  сказав  тремтливим
голосом, немов чужим.
   -  Обо╨  добрi...  -  буркнув  Iван  Максимович.  I  раптом  вдався  до
фiлософi©, чого за ним ранiше не помiчалося: - Як будемо отак сваритись за
казна-що, не знатиме народ наш щастя-долi. А з ним i ми...
   - По©деш на Укра©ну!.. - зiтхнув Тарас.
   - Не заздри, - торкнувся його плеча Сошенко. -  Не  зна╨ш,  яка  платня
мiзерна в тому училищi... Тут злиднi, там...
   - Садки цвiтуть, напевно!.. А ряст, барвiнок!.. Боже,_ _як я  давно  не
був у нас удома, на Укра©нi!.. Аж цiлих десять рокiв!..
   Сошенко теж задумався. Лице його осяялося якимось милим спогадом.
   - Можливо, я одужаю на тiй красi... - озвався згодом тихо.
   - Недаром кажуть, що й "дым отечества нам сладок и приятен".
   - Спасибi, що завiтав... - утер сльозу Сошенко. I осмiхнувся: - Як  там
iде навчання?
   Тарас дiстав медаль з кишенi й подав йому.
   - Вiтаю!.. Даремно я тодi на тебе так нападав.
   - А може, й нi...
   - Я радий тво╨му успiховi! - промовив, нiби скинув з  плечей  тягар,  i
простягнув медаль господаревi.
   - Вiзьми собi на спомин, - сказав Тарас.
   - Та що ти, що ти!
   - Справдi. Коли по совiстi - вона твоя!
   Iван  подумав  трохи,  тримаючи  медаль  на  витягнутiй  правицi,  тодi
всмiхнувся радо й поклав ©© на столик.
   - Спасибi. Буду згадувати...
   Вiн пiдiйшов, обняв Тараса й поцiлував. Заплакав. Неначе знав  напевно,
що ©хнi шляхи розходяться; i не на день чи мiсяць, а на роки...
   ...Вже ©дучи,  Iван  гукнув  йому  останнiй  свiй  заповiт:  "Тримайсь,
Тарасе, Штернберга!.." I от вiн  радий  був  би,  та  десь  той  Штернберг
бродить по Оренбуржчинi, а вiн живе з Михайловим, точнiше, найма╨ на  двох
iз ним квартиру на Сьомiй лiнi© в будинку панi Аренс.
   Сюди й прийшов до нього ╙вген Гребiнка. Сiявся нудний осiннiй дощик,  i
гiсть добряче вимок.
   Тарас стягнув шинель iз нього i витрусив ©© в порожньому й вiд того  аж
лункому передпоко©.
   - На бiльше вже вибачай, ╙вгене, сушити нiде,  -  мовив,  беручи  також
важкий з негоди капелюх.
   - Я ненадовго, - мерзлякувато повiв ╙вген плечима.
   - Проходь туди, там затишнiше, - вказав  Тарас  рукою  на  ©хню  власне
хату. - Сiдай, - подав йому стiлець, який уже ледь животiв.
   - ╙хидний дощ... - потер Гребiнка_ _руки_. -_ А де Михайлов?
   - Хтозна. Блука╨ десь.
   - Ти чув такого - Мартос, Петро Iванович?
   - Нi.
   - Вiн прийде до тебе, щоб змалював  його  портрет.  Заплатить  добре  -
грошики у нього водяться... I ще одне... - обвiв кiмнату поглядом. - Де ти
храниш сво© папери з вiршами, сирiч рукописи?
   - Пiд лiжком, он в коробцi. А що?
   - Нiчого... Просто так поцiкавився...
   Лукава, тиха усмiшка свiтилася в його очах.
   - То як там наша "Ластiвка"? - спитав Тарас.
   - Ще в клiтцi, - махнув ╙вген  рукою  i  посмутнiв.  -  Панок  оцей,  -
вернувся до попереднього, - не густо ма╨ розуму, а гонором його господь не
обiйшов, i тягнеться вiн до людей вiдомих,  талановитих...  От  я  собi  й
подумав... Ну, зна╨ш, я напевно, уже пiду! - пiдвiвся.  -  Прохання  ╨  до
тебе: тво© папери з вiршами нехай лежать i далi у тiй коробцi... Згода?
   - Нехай лежать, - стенув Тарас плечима. - А де ж ©м ще лежати!..
   - Сошенко пише?
   - Нiби у воду канув.
   - Дивно... То на коли призначиш сеанс Петровi Йвановичу?  -  всмiхнувся
знову.
   - Мабуть, нехай приходить завтра. О п'ятiй вечора.
   - То будь здоров! - подав уже зiгрiту, ласкаву руку. - Злупиш  побiльше
з нього, - кинув у передпоко©, - бо ще образиться.
   - Послати треба братовi. Просив оце...
   - На ловця, як кажуть, i звiр бiжить.
   - Дорога ложка до обiду.
   - На цiй мовi будьте здоровi!
   Жартуючи, потисли ще раз руки, й Гребiнка знову пiрнув у мжичку.
   Мартос прийшов точнiше, нiж пароплав iз Ревеля. О п'ятiй рiвно  почувся
стук у дверi, й дебелий пан, рокiв пiд тридцять, упхався в хату.
   - Здрастуйте!.. - гукнув, чомусь вiдсапуючись, хоча  пiднявся  лише  на
другий поверх. - Пiд небеса забралися...
   - До бога ближче, - скромно сказав Тарас.
   - Я - Мартос, Петро Iванович. А ви -  Тарас  Шевченко?..  -  скосив  на
лiжко очi.
   - У  мене  все  готове.  Сiдайте  ось  тут,  -  подав  стiлець,-  та  й
розпочнемо.
   - Дякую, - вмостився важко. - Витрима╨?
   - Сидiть лишень спокiйно... Лице лiворуч трохи, до свiтла... Так...  Не
рухайтеся!..
   Узяв картон з папером та олiвець, примружився,  щоб  роздивитись  краще
лице моделi... Що вiн весь час  косить  очима?  Не  бачив  зроду  лiжка?..
Намалювати б його отак! Мов вигляда╨ чужих курей у шкоду...
   - А що то у  вас  таке?  -  спитав  Петро  Iванович,  як  тiльки  сеанс
скiнчився. - В коробцi тiй?..
   - Пiд лiжком?
   - Так.
   - Порою, коли журба на душу ляже, беру й пишу...
   - Виходить, то вашi вiршi?
   - Можна i так назвати...
   Мартос зiрвався з мiсця, витяг на свiт коробку й_ _взяв_ _перший-лiпший
аркушик. Поспiшно одяг пенсне i прочитав уголос:

   _Над рiчкою, в чистiм_ _полi_,__
   _Могила чорнi╨;_
   _Де кров текла козацькая,_
   _Трава зеленi╨..._

   Полiз по другий аркуш.
   - Багато у вас такого дива?
   - Та трохи ╨...
   Гiсть сiв на лiжко, поруч поставив коробку, виповнену папером,  i  став
читати. Мовчки, забувши, певно, де вiн й чого прийшов.
   - А можна менi додому взяти? - спитав нарештi.
   - Що ви! - гукнув Тарас. - Навiщо?
   - Я покажу Гребiнцi. Й коли йому сподобаються, то надрукую.
   Вперше йому таке пропонували, й Тарас не знав, як бути. Гребiнка взяв у
нього - торiк ще - кiлька вiршiв для альманаху "Ластiвка"...
   - То як?
   - Не знаю... Виб'ють мене за них панове критики!
   - Ми теж не ликом шитi - захистимо! Ви зна╨те, напевно,  Корсакова?  То
це мiй друг.
   Звичайно, вiн не раз стрiчався з Корсаковим на  вечорах,  в  театрах  i
знав, що той не тiльки пише про се, про те, а й служить цензором. Кортiло,
правду кажучи, пустить  у  свiт  сво©  творiння  словом...  Гребiнка  щось
загаявся iз альманахом... А те, що в цiй коробцi, йому  здебiльшого  давно
вiдоме, читане i  навiть  палко  схвалене.  Мокрицьким  теж.  Хоч  Аполлон
художник - на вiршах зна╨ться!..
   - То як, довiрите менi свiй скарб, Тарасе?
   - Берiть, - нарештi зважився. - Та не згубiть дивiться!
   - Побережу, яко зiницю ока! - врочисто мовив Мартос i згрiб усi папери.
   Коли при©хав вдруге, то попросив, вручаючи Тарасовi коробку:
   - Ми вдвох з ╙вгеном Павловичем не можемо навести лад. Будь ласка,  все
прогляньте, пронумеруйте аркушi, поправте, що бажа╨те, i... -  усмiхнувсь,
чекаючи, щоб запитав, - i будемо робити книжку!
   Тарас стояв, уражений словами про видання, й не чув, що Мартос йому iще
розказував... Тепер його поезi© побачать свiт! Пiдуть  мiж  люди,  зможуть
заговорити до будь-кого, збудити думку... Леле!..
   - Вiн прочитав та й стогне: "Це щось таке, таке!..", а слiв  знайти  не
може... - долинула до  нього  мова  гостя.  -  ╙вгену  Павловичу  забракло
слiв!.. I я скажу: чудово! Я прочитав про Катрю сво©й дружинi  -  плакала.
Сидить,  Тарасе,  й  плаче!  Тихенько,  так,  беззвучно.  Мов   скам'янiла
жiночка...
   Зробив сеанс коротшим, бо пензель йому тремтiв. I тiльки Мартос вийшов,
сiв до роботи. Вперше свiдомо сiв. Не тiльки, аби вiдбитися чи вилить душу
словом, сiв, щоб навести у вiршах лад... Це  ж  досi  вiн  не  читав  отак
пiдряд, не вдумувався, чи до ладу, - писав i все. Бувало, правда, тягнувся
до цих рядкiв, журився над ©х недолею або читав  тихенько  якусь  поему  й
плакав; коли нiхто не бачив... Тепер  же  вiн  осмислював  i  кожне  слово
пробував, чи золоте. Мiсцями сам не вiрив, що написав, що  це  його  болi,
його журба... Веселого було так мало в його поезi©, як i в життi...  Порою
геть забував про  книжку  i  Петербург,  витав  у  полi,  в  рiднiй  сво©й
Кирилiвцi, бо всi пейзажi списував iз кра╨видiв свого дитинства,  з  мило©
його душi Вкра©ни... Послати б ©й цi думи, цi щирi сльози сина, що  прагне
щастя матерi й тому стражда╨ тяжко, безсилий щось зробити, допомогти!.. Бо
тут, бо тут... Накинуться на нього гречi, кукольники, якi,  аби  подужали,
давно пiд корiнь вирубали б всi  iншi  мови.  Хтось  захистить,  звичайно,
дасть одкоша тим мракобiсам в бiлих, як снiг, манiжках, та як-то  ©м,  цим
вiршам бiдним, матиметься в такiм багнi!..

   _Думи мо©, думи мо©,_
   _Лихо менi з вами!_
   _Нащо стали на паперi_
   _Сумними рядами?.._

   Схопив перо, знайшов ще  чистий  аркуш  i  записав.  Одразу  ж  прийшло
продовження:

   _Чом вас вiтер не розвiяв_
   _В степу, як пилину?_
   _Чом вас лихо не приспало,_
   _Як свою дитину?.._

   Мiняв свiчки.  Печалився.  Втирав  невольнi  сльози.  Й  писав,  писав,
виспiвував себе самого, душу  свою  стражденну,  якiй  усе  на  цiй  землi
болiло... Вже за вiкном давно стояла чорна пiвнiчна нiч,  вже  спав  давно
будинок, мiсто... Спала десь Укра©на, зморена в сво©й тяжкiй  недолi...  А
вiн писав, висотував з душi слова, й кривавилась на тому мiсцi рана...

   _Думи мо©, думи мо©,_
   _Квiти мо©, дiти!_
   _Виростав вас, доглядав вас,_
   _Де ж менi вас дiти?_
   _В Укра©ну iдiть, дiти!_
   _В нашу Укра©ну,_
   _Попiдтинню, сиротами,_
   _А я - тут загину._
   _Там найдете щире серце_
   _I слово ласкаве,_
   _Там найдете щиру правду,_
   _А ще, може, й славу..._
   _Привiтай же, моя ненько,_
   _Моя Укра©но,_
   _Мо©х дiток нерозумних,_
   _Як свою дитину..._

   Гойднувся вогник свiчки, з  дверей  вiйнуло  холодом.  Оглянувся  i  не
повiрив сво©м очам - в порозi стояло щось  велике  i  волохате!..  Щоб  не
всмiхнулося, злякався б, мабуть, добре.
   - Година друга ночi, а вiн сидить! Коли б iще за малюванням! - рявкнула
нараз проява.
   - Вася! Штернберг! - метнувся Тарас до друга. - Васю, а  я  тебе  чекаю
вже цiлу осiнь!..
   Поцiлувавши Штернберга, Тарас узявсь знiмати з  нього  кожуха  й  теплу
шапку. Вася, що вже розм'як, зiгрiтий теплом i зустрiччю, враз схаменувся:
   - Там же, внизу, вiзниця й речi мо© на санях!
   Жартуючи, побiгли в двiр,  принесли  все  i  розсупонили  нарештi  Васю
Штернберга.
   - Ну як там, як на  Оренбуржчинi?  -  спитав  Тарас,  що  заздрив  його
по©здцi, його новим i, певно, цiкавим враженням.
   Василь притих одразу i спохмурнiв.
   -  Страшна  земля,  страшнi  порядки...  -  мовив  потому,  нiби   геть
проганяючи якiсь  недобрi  спомини.  -  Не  приведи  господь  там  жити  i
працювати!..
   Вiн так сказав це болiсно, з таким глибоким  смутком,  що  аж  Тарасовi
мороз  пiшов  по  спинi.  Вiн  теж   притих,   згорнувся,   чогось   немов
жахнувшись...
   - Все пишеш? - весело спитав Василь.
   - Знайшовся один панок, який береться видати сво©м накладом книжку.
   - То це ж чудово!
   Рвучко ступив до столу, вихопив iз купи аркушiв той, що лежав  нерiвно,
i прочитав:

   _Перебендя старий, слiпий,-_
   _Хто його не зна╨!_
   _Вiн усюди вешта╨ться_
   _Та на кобзi гра╨..._

   Поклав поволi аркуш i мовчки рушив до чемодана, який стояв бiля дверей.
Розкрив, порився в ньому й дiстав малюнок, виконаний пером i тушшю.
   - А ось тобi й фронтиспiс, - подав Тарасовi.
   То був кобзар, що примостивсь на призьбi  й  грав  щось  сумне.  Побiля
нього стояв маленький поводир, до нього лащилася собака...
   - Спасибi! Дуже гарно,
   - Зроблю офорт...
   - Ти справжнiй друг!
   - А назва ╨ вже?
   - Назви ще не придумав,  -  сказав  Тарас,  вдивляючись  у  поле,  ледь
позначене на дальнiм планi.  Немов  вiтряк  на  обрi©?..  -  А  може,  так
назвати, як i малюнок? - з'явилась раптом думка."Кобзар"...
   - Слiпий спiвець... Наш, укра©нський безсмертний бард... Годиться!
   - Ти добрий генiй, Штернберг! - схопив Тарас в обiйми друга...
   ...Уже весною, в квiтнi, "Кобзар", як мовиться, побачив свiт. Та й  сам
Тарас за цi чотири мiсяцi встиг побувать на тому свiтi i народитись знову.
Тиф причавив ще в груднi, й щоб не друзяка Пономарьов, що взяв його в свою
квартиру в Академi© i доглядав, немов малу дитину, хто зна, чи  вiн  дожив
би до дня, коли змiг глянути щасливим оком  на  первородну  книжку.  Як  i
гадав, у петербурзьких лiтературних колах ©© помiтили й заговорили - кожен
на свiй манiр. Ще книжка, вважай, не встигла вийти з друку,  а  вже  пiшли
рецензi©. Захисники iмперi© накинулися на нього, нiби  голоднi  пси:  нема
тако© мови, нема народу, отже, й  не  може  бути  таких  поетiв!  Iншi  ©м
заперечували. В салонах теж зчинилася полемiка...
   I в цю гарячу пору ╙вген Гребiнка згукнув також громаду на дружню добру
бесiду.
   Штернберг був саме  "хворий"  небогою  Грицька  Тарновського,  й  Тарас
подався на Петербурзьку сторону в Кадетський корпус сам.
   ╙вген зустрiв, як брата, обняв i мовив весело:
   - Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твiй  збурив  публiку,  розмежував.
Послухай, що розказу╨ тут пан Маркевич!..
   Тарас вклонився одразу  всiм,  устигши,  проте,  вловити  цiкавi,  ледь
здивованi чужi й знайомi погляди.
   - Миколо Андрiйовичу, нум розкажiть, будь ласка, ще ось Тарасовi про ту
розмову, що вiдбулася в Нестора!
   Маркевич пригладив чуба, що вже почав сивiти, i посмiхнувсь у вуса:
   - Та що його розказувати... Пан Кукольник ледь не сказився, як прочитав
твою, Тарасе, книжку. Кричав - аж пiна  з  рота  бризкала  -  на  бiдолаху
Мартоса й проголосив анафему  тобi  й  тво©й  поезi©.  Вона,  -  вопив,  -
шкiдлива i небезпечна. Давно, давно  заборонити  треба  так  званi  "мови"
польську й малоросiйську!.. А Мартос так злякався,  що  цiлий  вечiр  била
його пропасниця, i вiн прокляв той день i ту годину, коли прийшов до  тебе
й надумав це злощасне дiло...
   - Хай не бере пан Мартос собi багато до голови, -  сказав  Гребiнка.  -
Думати вона не дуже здатна... Бажав хоч крихту слави, то й ма╨ тепер ©©!..
- всмiхнувся. - А дiло, браття, зроблено, i книжка  -  ось  вона!  -  узяв
"Кобзар" зi столу. - Ми тут читали вголос, ждучи твого приходу,  -  сказав
уже Тарасовi.
   - Як же ви довго так ховалися з таким безцiнним даром?  -  спитав  Iван
Пана╨в, що був постiйним членом гуртка Гребiнки.
   - Просто мене вважали досi лише художником, - всмiхнувся йому Тарас.  -
I лаяли, коли писав словами...
   - Принаймнi я не лаяв! - пiднiс Гребiнка руки.
   - Та й не хвалив! - зiтхнув Пана╨в. - Вiчна бiда - не бачимо таланту  в
ближнiх, шука╨м десь подалi!
   - Я навiть взяв у нього вiршiв для альманаху "Ластiвка". Iще  два  роки
тому, - не мiг ╙вген погодитися.
   - I де ж вона, та птаха?
   - Сидить, нiяк не вилетить...
   - Тож-бо й воно. А тут такий... такий поет!
   Тарасовi аж стало страшно вiд цих похвал. Вiн був i сам  упевнений,  що
може щось  зробити  корисного  для  Укра©ни  найбiльше  як  художник.  Вже
намагався  навiть,  скомпонувавши  аж  двi  картини:   одну   про   смерть
Хмельницького, а другу про дружню учту козакiв. I  на  тобi!  Його  та╨мнi
думи, що виливалися в хвилини болю  й  розпачу,  взяли  його  на  крила  й
несуть, несуть!..
   Чи це йому здалося, чи й справдi ген, куди заледве сяга╨ свiтло, сидить
козак?.. Примарилося...
   - Росiя - це не тiльки Булгарiн, Кукольник та  iже  з  ними!  -  сказав
Струговщиков, напевно, комусь на щось вiдповiдаючи. -  ╙  й  iнша,  краща,
вища...
   Й запала тиша.
   - Добре було б, Тарасе, щоб ти утнув що-небудь нам iсторичне, - озвався
дуже вчасно вусань Маркевич. Кажуть, вiн  написав  "Iсторiю  Малоросi©"  i
досi ще весь у ©© глибинах, неначе сом у доннiй ямi.
   - Зна╨те, я вже утнув... - сказав Тарас несмiливо. - Нi, ще не втнув, а
тiльки тну,- всмiхнувся.
   - Про що? - спитали одразу в кiлька голосiв.
   - Та-а... Колi©вщину.
   - А можеш щось прочитати?
   - Зможу, - озвався хрипко.
   Гребiнка встав, налив йому вишнiвки  i  знову  сiв.  У  хатi  було  так
тихо-тихо, що аж в ушах дзвенiло.
   Не випивши, Тарас почав по пам'ятi:

   _Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали._
   _Встали, подивились на той Чигирин,_
   _Що ви будували, де ви панували!_
   _Заплакали б тяжко, бо ви б не пiзнали_
   _Козацько© слави убогих ру©н._
   _Базари., де вiйсько, як море червоне,_
   _Перед бунчуками, бувало, горить,_
   _А ясновельможний, на воронiм конi,_
   _Блисне булавою - море закипить..._

   Читав i нiби бачив той чигиринський козацький  празник,  коли  освяченi
були ножi. Сам дивувався - пам'ять тримала мiцно кожен рядок поеми, слово,
хоч написав цей шмат давно й вiдтодi не перечитував, трудився далi...
   Коли дiйшов до мiсця, яке найбiльше його самого  хвилювало,  надпив  iз
чарки, витер уста долонею i мовив, дивлячись на вогник свiчки:

   _"Молiтесь, братiя, молiтесь! -_
   _Так благочинний начина.-_
   _Кругом святого Чигирина_
   _Сторожа стане з того свiту,_
   _Не дасть святого розпинать._
   _А ви Укра©ну ховайте:_
   _Не дайте матерi, не дайте_
   _В руках у ката пропадать._
   _Од Конашевича i досi_
   _Пожар не гасне, люде мруть,_
   _Конають в тюрмах, голi, босi..._
   _Дiти нехрещенi ростуть,_
   _Козацькi дiти; а дiвчата!.._
   _Землi козацько© краса,_
   _У ляха в'яне, як перш мати,_
   _I непокритая коса_
   _Стидом сiчеться; карi очi_
   _В неволi гаснуть; розковать_
   _Козак сестру свою не хоче,_
   _Сам не соромиться конать_
   _В ярмi у ляха... горе, горе!_
   _Молiтесь, дiти! страшний суд_
   _Ляхи в Укра©ну несуть -_
   _I заридають чорнi гори._
   _Згадайте праведних гетьманiв:_
   _Де ©х могили? де лежить_
   _Останок славного Богдана?_
   _Де Остряницина сто©ть_
   _Хоч би убогая могила?_
   _Де Наливайкова? нема!_
   _Живого й мертвого спалили._
   _Де той Богун, де та зима?_
   _Iнгул щозиму замерза╨, -_
   _Богун не встане загатить_
   _Шляхетським трупом. Лях гуля╨!_
   _Нема Богдана - червонить_
   _I Жовтi Води, й Рось зелену._
   _Суму╨ Корсунь староденний:_
   _Нема журбу з ким подiлить._
   _I Альта плаче: "Тяжко жити!_
   _Я сохну, сохну... де Тарас?_
   _Нема, не чуть... не в батька дiти!"_
   _Не плачте, братiя: за нас_
   _I душi праведних, i сила_
   _Архiстратига Миха©ла._
   _Не за горами кари час._
   _Молiтесь, братiя!"_
   _Молились,_
   _Молились щиро козаки..._

   Коли замовк, у повнiй, мертвiй тишi пiдвiвся хтось у глибинi  свiтлицi,
й  помiж  похилених,  нiмих  голiв  до  нього  вийшов  стрункий  козак   з
заплаканими очима, обняв, притис  до  себе.  А  потiм  слiпо  вiдсторонив,
знайшов устами руку й поцiлував.
   - Ну що ти, що ти, Якове?.. - пiдбiг Гребiнка.
   Якось уже так сталося, що вийшли в мiсто вони удвох_  _iз_  _Яковом.  I
дивно й лоскiтно було душi Тарасовiй, так нiби вiн перелетiв  зненацька  в
часи минулi, давнi. Побрязкуючи острогами, по праву руч  од  нього  ступав
козак!.. Живий, високий, дужий!.. Не мiг йому казати "ви" й  тому  озвався
просто, по-панiбратськи:
   - То мовиш, ви нащадки сiчовикiв, якi втекли  пiсля  розгрому  Сiчi  за
Дунай, а потiм аж на Кубань?
   - Еге ж. Станицi  нашi  так  само  звуться,  як  куренi:  Щербинiвська,
скажiмо, Канiвська, Iрклi©вська та Пластунiвська...
   - I як же вам на тiй Кубанi? Ще воля ╨?
   - Та, ма╨мо... - поправив шапку  Якiв.  Помовчав  трохи  i  доказав:  -
Б'╨мося тiльки за чортзна-що, кладемо марно голови!..
   - Бунтують тi, черкеси?
   - Людьми всiм бути хочеться...
   - Це правда... Я, мiй друже, два роки лиш на волi...
   - Був крiпаком?! - стис Кухаренко шаблю.
   - Двадцять та ще й чотири роки!..
   Зiйшли на мiст через Малу Неву. Спинилися навпроти мiсячно© дороги.
   Якусь часину мовчки дивилися, як мерехтить  Нева  у  сяйвi  мiсяця,  як
почина темнiшати на небi шпиль Петропавловсько© фортецi.
   - В якому чинi будеш? - спитав Тарас.
   - Полковник. Чи курiнний по-нашому.
   - А козаки шанують тебе?
   - Напевно...
   Замовкли знов. Пiшли мостом, бо стало свiжо: ночi лишилась жменька.
   - Змiг би  ти  стать  отаманом?  -  спитав  Тарас.  Поглянув  скоса  на
Кухаренка й додав, чи то жартуючи, чи то всерйоз: - При©ду колись до вас у
Чорноморiю, i ти мене зустрiнеш вже на кошi... Страх хочеться менi  побути
у кошового в гостях!..
   - Ну, коли так, то стану... - всмiхнувся скупо Якiв...
   Щастить же, боже праведний, йому на добрi зустрiчi,  на  щирих,  вiрних
друзiв!..
   Коли заснув над ранок, в'язниця йому також подарувала при╨мну  зустрiч.
Наснився Вася Штернберг та Айвазовський. Все, як було насправдi, коли вони
сiдали на пароплав, щоб вiдпливти до Рима. Й лише одне  порушувало  веселе
те прощання: Тарас вже знав, що  друг  його  назавжди  залишиться  на  тiй
землi, проте не мiг сказати хтозна-чому. Стояв i мовчки плакав...
   А Вася радiсно махав рукою з палуби i щось гукав, аж  поки  видно  було
його...
   Хоч мало спав, прокинувся, як тiльки клацнув замок у дверях.  Знав  би,
що iталiйська тверда земля вiзьме навiки Штернберга, не вiдпустив би!..
   - Вже не спите? - здивовано спитав Сидоренко.  -  Я  ж  вам  казав,  що
звикнете...
   - Сьогоднi в мене свято, - сказав Тарас, пiдводячись.
   - День iменин?
   - День виходу на волю...
   - Слава богу! - зрадiв земляк. - Сьогоднi вас випустять?
   - Ти, братику, не зрозумiв, - зiтхнув Тарас.  -  Я  мовлю  про  те,  що
сталося аж дев'ять рокiв тому, як викупили мене з крiпацтва.
   - А я вже був подумав...
   - Й за те спасибi, що порадiв!.. А що, як ми з тобою добудем шкалика?..
   - У нас цього не можна, - оглянувся солдат на дверi. - I не просiть!
   - Не можна, то не можна... Не в чарцi щастя, правда? Добудь хоч чаю,  -
вийняв з кишенi грошi.
   - Миттю! - зрадiв Сидоренко, що не потрiбно йому порушувати iнструкцiю.
- Вмивайтеся. А я - в трактир!
   Не встиг напитись чаю, як раннiй гiсть до хати.
   - Добридень вам, добридень!.. - почав з порога весело. - Хлiб-сiль!
   - Хлiб-чай... - озвався хмуро. Йому вже встиг набриднути оцей  колишнiй
вчитель.
   - Такого дня i пити чай!.. - скривився слiдчий. - Сидоров!
   - Я тут, вашбродi╨! - шмигнув солдат у дверi.
   - Бiжи в трактир й вiзьми на мiй рахунок щось випити i закусити. На двi
персони.
   - Слухаюсь!
   Сидоренка неначе вiтром здуло.
   - Шевченко, ви учора  у  генерала  були  бiльш-менш,  -  сказав  Попов,
сiдаючи. - Я потерпав, ждучи, що ви зiрветеся  на  свiй  лукавий,  ╨хидний
тон... О, я забув вас привiтати iз двадцять  другим  квiтня!  Напевно,  ви
тодi були найщасливiшi од всiх людей?
   - Був, та загув, - похмуро сказав Тарас.
   - Якби ж то знав, де падатимеш... - пiдтримав його Попов.
   - Хто зна╨, той не пада╨.
   - Цiкаво... Правда, злочини  творять  свiдомо,  знаючи,  що  може  бути
кара... I все ж творять!
   - У цьому я... Ви ж зна╨те, яка освiта в мене.
   - Освiта нiби й справдi... А вiдповiдi да╨те точнi. Такi, неначе ©х вам
нашiпту╨ якийсь юрист...
   - Правдивi, тому i точнi.
   - Можливо, й так... - примружив слiдчий бiлi, ледь-ледь помiтнi вi©.  -
Принаймнi ми вже вiримо,  що  ви  формально_  _не  входили  до  Товариства
укра©но-слов'янського...
   - Я ж вам казав!
   - Бо ви людина куди серйознiша, нiж цi професори та вчителi...
   Тарас вiдчув, що слiдчий йому готу╨ пастку, i насторожився.  Бач,  друг
знайшовся щирий! Впо©ти хоче й випитати... Що у тверезого в головi,  те  в
п'яного на язицi... Йому весь час тут тичуть у вiчi п'янством,  нiби  його
взяли пiд тином в обiймах Бахуса! Для них мужик без оковито© - що вiз  без
колеса. Облаяв пана - п'яний, сказав якомусь здирцi, хто вiн такий, -  пiд
чаркою, царя згадав недобрим словом...
   До камери ввiйшов Сидоренко, поставив спритно тацю на столик,  внесений
його товаришем, i зняв серветку, якою були накритi страви.
   - Приступимо? - спитав Попов i глянув так на вартових, що  тi  за  мить
iзслизли.
   - А як уп'юсь?
   - Нiчого. Тут i  проспитеся  з  богом...  До  речi,  спершу  треба  ось
пiдписатися, - дiстав папiр. - Бо скажете,_ _що був пiд чарою i  знать  не
знав, що й де пiдписував.
   То був вчорашнiй допит. Питання й_ _вiдповiдi за номерами, любовно  так
написанi.
   - Все точно?
   - Так.
   - Перо й чорнило!
   Миттю влетiв солдат,_ _неначе пiд дверима чекав наказу, з пером в руцi.
   Тарас узяв, вмочив у_ _чорну пляшечку_ _i_  _написав:  "Художник  Тарас
Шевченко".
   - А по трудах, як  кажуть,  праведних_  _i  закусити  можна.  Прошу!  -
простер гостинно руку слiдчий.
   Тарас не став манiритися.
   - У чарцi й закусi нема грiха, як мовиться в святiм письмi.
   Попов звiв бiлi брови.
   - Там справдi ╨ такi слова?
   - Важлива суть. А слово... фу - i полетiло!
   - Е-е, не кажiть, - налив чарки. - Вiзьмемо вашi твори... Вони  завдати
можуть чимало лиха...
   - Нехай ©м грець! - махнув Тарас рукою i взяв рiшуче чарку.  -  Давайте
лiпше вип'╨мо.
   - За що?
   - За волю, звiсно!
   - Щоб ви ©© не втратили!..
   Вони люб'язно цокнулися.
   Як закусили, Попов налив по_ _другiй_._
   - У мене ╨ чудовий тост.
   - Валяйте! - прикинувся Тарас сп'янiлим. - Пардон, мон шер...
   Попов лише всмiхнувся. Чи  бачив  гру,  чи  тiшився,  що  легко  впо©ть
"друга".
   - Ви i французьку зна╨те?
   - Нi. Далi цих трьох слiв не рушив.
   - Дивно... З такими здiбностями!..
   - Чого Iвась не вивчить, того Iван не знатиме, - зiтхнув Тарас. - То де
ж ваш тост?
   - За двадцять друге квiтня!
   - Спасибi. Це для мене великий день!..
   - За ту родину, яка дала за вашу волю грошi!
   Тарас пiдвiвся, виструнчився, мов на парадi,  й  гукнув,  як  справжнiй
унтер:
   - Здоров'я його величностi!
   Попов також схопився, а потiм сiв i вп'явся  пильним  поглядом  в  лице
Тараса.
   - Дивний ви чоловiк,  -  сказав,  коли  новий  "служака"  випив  i  сiв
закушувати. - Щоб жартувати в такому дiлi!..
   - Жарти я залишив за ворiтьми, на вулицi Пантелеймонiвськiй.
   - Е-е, не кажiть! - всмiхнувся слiдчий. - А втiм, це тiльки вам  робить
честь. Як правило, у нас тут швидко  пiдупадають  духом  i  тяжко,  слiзно
каються. На що вже вашi братчики, та й тi - не всi, звичайно, -  пустились
берега. Дивитись бридко...
   - Ка╨ться, хто ма╨ в чому.
   - Звiсно. Проте,  як  свiдчить  досвiд,  твердi  горiшки  завжди  таять
найбiльшi злочини, ©м каяття не вигiдне.
   - Тут i купцi бувають? - спитав Тарас.
   - Не вловлюю...
   -  Крiм  вигоди,  людськiй  душi  властиве  i  дещо  iнше,   вище.   Не
припуска╨те?
   - А-а! Припускаю... Хоча, по правдi кажучи, не за таких обставин...  Як
мовиться, тут не до жиру - аби лишитись живу.
   - Життя - це не найбiльша цiннiсть.
   - Цiкаво... Що ж ╨ вище або дорожче?
   - Сумлiння чисте, воля i рiдний край.
   - Ви - патрiот?
   - Можливо... Це теж крамола?
   - У вашому випадку - так.
   - Виходить, що й патрiот лише тодi достойний шани, коли  вiн  вигiдний,
зручний для влади?
   - Ну-у... можна й так сказати.
   - А раптом це звичайний шкурник i кар'╨рист?
   - Байдуже. Аби не ворог внутрiшнiй, не супостат.
   Попов налив, пiдсунув чарку.
   - Дякую, - сказав Тарас. - Напився i на©вся. Тепер за мною черга. Я ваш
боржник.
   - Ат, що там, - повiв Попов рукою - Доп'╨мо вже!
   - Не можу. I рада б душа у рай...
   - Це ви не можете? Ой не смiшiть!
   - Чого це вам так смiшно?
   - Бо вашi друзi твердять, що  всi  сво©  зловреднi  вiршi  ви  написали
п'яним, не усвiдомлюючи того, що дiяли.
   - Було колись! - зiтхнув Тарас, шукаючи тим  часом  захисту  вiд  цього
ходу слiдчого. - Як привезли  мене  сюди,  зарiкся  пити  бiльше,  як  двi
чарчини.
   - За що така покута?
   - Треба ж колись одуматися.
   - А може, ви гадали, що ©дете до нас у_ _гостi_?_ - пожартував.
   - Пора б, як мовиться, вже й знати честь, - пiдтримав той жарт Тарас. -
Шiсть днiв побув - i досить.
   - Чи тут вам зле?
   - Нiвроку. Але на волi краще!
   - Покайтеся, просiть царя... Чи напишiть, скажiмо, оду  на  честь  його
величностi...
   - Не зможу я. Самi  ж  весь  час  у  вiчi  тичете  мою  мужичу  мову  й
незграбнiсть вiрша.
   - Тiнь шибеницi або казарми так  надихне,  що  заткнете  за  пояс  усiх
вiтi©в! Чи тих, як ви назвати зводили, "тупорилих тво©х вiршомазiв".
   - Ви хочете мене безкровне стратити, мо©м пером? - спитав Тарас.
   - Порятувати, мiй дорогий!.. То що,  доп'╨мо,  може?  Не  пропадать  же
зiллю.
   Взяли чарки i випили.
   - То як? - спитав, за©вши, слiдчий. - Утнемо оду?
   - Пишу лиш те, що пишеться, - сказав Тарас похмуро. - Художник я, а  не
поет.
   - Хитру╨те, - скривився слiдчий. - Певно,_ _ви ще як слiд  не  втямили,
куди попали i що вас жде...
   - Коли господь не видасть, свиня не з'©сть.
   - Хоч ми i щиро вiруючi, та в цих дiлах керу╨мося не божим промислом, а
тiльки власним розумом та волею государя, - прорiк Попов сердито.
   - Без бога нi до порога, казав наш дяк Богорський, iдучи до шинку.
   - Чи ти, Шевченко, гевал, чи тiльки вда╨ш такого з себе?
   - Знов не вгодив!.. Хiба ви думали, що я мудрець, коли сюди  збиралися?
Впою, гадали, бевзя i виверну  його  крамольну  душу!  Тепер  злитесь:  не
вийшло.
   - Хто зна, хто зна... - сказав Попов iз посмiшкою.  -  Тепер  я  твердо
знаю: ти небезпечнiший, нiж я вважав  ранiше.  I  пасквiлi  тво©  написанi
цiлком тверезим розумом... Чого тобi так весело?
   - Дивлюсь на вас i думаю, що вам би слiд не  тикати  менi,  а  дякувати
щодня таким обiдом, як цей, який ми тут спожили...
   - За що, дозвольте взнати?
   - За те, що ви в зв'язку зi мною ввiйдете в лiтературу, в  iсторiю.  Як
антипод, як темне тло... Та це вже щось, це краще,  нiж  забуття...  Попов
Михайло? Лiтератор? А-а, той,  що  в  Третiм  вiддiлi  висотував  Шевченку
душу!.. "Щодень божий добрi ребра й серце розбива╨..."  Чи  не  про  нього
сказано?
   - Отже, ти - Прометей? - примружив слiдчий очi.
   - Не знаю. Всi, хто втрапив  сюди  невольно,  щось,  певно,  мають  вiд
Прометея...
   Попов сидiв насумрений,  немовби  сич,  i  лiве  око  в  нього  нервово
сiпалося. Нарештi вiн пiдвiвся,  хитнувши  столик  з  посудом,  i  загукав
сердито:
   - Сидоренко! Тьху!.. Сидоров! - Як вбiг солдат, додав уже спокiйнiше: -
Прибрати все, що зайве!.. I щоб менi i муха не пролетiла мiж ним i свiтом!
Ясно?
   - Так точно, ваше благородi╨! Сьогоднi ж виб'╨мо всiх чисто мух!
   - Дубина! Я наказую, щоб в'язень цей не мiг нi з ким  нi  бачитись,  нi
листуватись!
   - Так точно!
   Слiдчий вийшов. За ним  Сидоренко  з  столом  у  руках.  Хтось  зачинив
залiзом кутi дверi й мерщiй замкнув.
   Тарас прилiг. Стомив його  цей  "дружнiй"  диспут.  Кожен  себе  вважа╨
мудрим, прагне пошити в дурнi iншого... Прийшов на допит не з батогом, а з
шкаликом!.. Опора трону, цербери!..  Не  жалкував,  що  дав  Попову  змогу
побачити його свiдомим ворогом  царя  й  престолу.  Гiднiсть,  самоповага,
впевненiсть у власних силах - зброя, що теж вража╨ недругiв.  Власне,  вiн
не додав нiчого до того, що вже сказано в його "Трьох лiтах" i що  сатрапи
царськi вже вивчили з усiх бокiв... Забаглось оди!.. Краще пiде на смерть,
та чесну, нiж на  ганьбу!..  Звичайно,  ©м  потрiбна  не  ще  одна  осанна
премудрому  й  чадолюбивому,  а  зiгнутий  в  поклонi   рабському   хребет
бунтуючого  плебея.  Для  самодержця  з  присними  найiдеальнiша   картина
людностi - безмежне поле зiгнутих покiрно спин... Мерзота!.. Одна  людина,
- з прихвоснями, - гальму╨  поступ,  стриму╨  духовний  рiст,  бо  хто  ж,
уткнувшись зором у носаки чобiт великого i всемогутнього,  побачить  небо,
обшир землi й людсько© мудростi,  знайде  снагу  пiднятись  духом  вище!..
Похилу голову меч не сiче, та обминають музи...
   Про нього мов забули по тiй  тюремнiй  учтi.  Попов,  який  довбав  так
старано свою прикуту жертву,  зайнявся,  мабуть,  iншими,  яких  було  тут
досить. А може, просто вигадав нову тортуру: ждати у невiдомостi не легше,
нiж терпiти муки допитiв. Були б папiр та фарби!.. Ат, що з них толку.  Що
вiн тут малював би?.. Великий Карл ©м твердив,  що  без  моделi  не  варто
братися й за олiвець... Великий Карл... Бiдаха. Коли покинула його Емiлiя,
вiн геть стерявся духом╦ По мiсту  пiшли  плiтки...  Малi,  нiкчемнi  люди
втiшаються бiдою славних, вона для них мов лiки вiд  заздрощiв  i  почуття
сво╨© дрiб-ностi перед лицем таланту чи генiальностi. ╙,  правда,  й  iншi
люди, душею щедрi, виповненi бажанням теж  зробити  щось,  хоч  мале,  для
слави й честi краю або народу. Ця категорiя простих людей не  заздрiсна  й
готова будь-яко© митi себе принести в жертву заради тих, хто може  зробити
бiльше й лiпше. Без цих людей свiт став би сiрим, диким. Вони  немов  жива
вода для тих обранцiв долi, яким у душу вкладено незгасну iскру божу...
   Пiвмiсяця уже спливло в самотностi, мiж чотирьох казенних  сiрих  стiн,
коли всмiхнулось знову щастя людсько© дружби i спiвчуття.
   Прокинувся, мов i не спав. Журба, яка його гнiтила ввечерi, лишилась  з
ним, у камерi. Людинi, що  звикла  щось  робити,  кудись  iти,  до  чогось
прагнуть, дiяти, життя без руху, без боротьби  -  пекельна  мука.  Мабуть,
Попов збагнув цю рису його  натури  й  пiддав  його  такому  випробуванню.
Надворi вже буяв веселий травень, цвiли садки. З вiкна йому не видно  було
нi цвiту, нi навiть бростi, листячка (клейкого й нiжного), а тiльки раз чи
два на день доносив подих вiтру терпкi веснянi пахощi.  А  може,  те  йому
лише здавалося, бо знав, що десь iшла весна, що свiт  довкiл  оновлювався.
По синiй смужцi неба i по теплу, що  бурхало  в  його  вiкно,  вiн  уявляв
весняний Санкт-Петербург, Неву, затоку Фiнську i тi мiсця  за  мiстом,  де
побував. Спливали раптом з  пам'ятi  то  Петергоф,  то  острови,  де  Карл
Брюллов з компанi╨ю сво©х колег та учнiв влаштовував чудовi дружнi учти...
Чи зна╨ вiн, великий Карл, де нинi перебува╨ його Тарас? Чи  робить  щось,
щоб визволити його з вертепу  цих  розбишак?..  Жуковський  теж  зумiв  би
допомогти... А втiм, вони обо╨ не з тих, що смiливо кидаються в  боротьбу.
Полiтика - не ©хня сфера. Дякуй за те, що зроблено для тебе цими велетами,
й не вимагай такого, на що вони не зважаться.  Ти  зачепив  царя,  царицю,
панство, що править ©хнiм iменем, i вже  тобi  не  вийти  звiдси  в  бiлий
весняний свiт!..
   Встав, одягнувся. Нинi  вiн  добре  спав.  Вже  звикся.  А  може,  думи
змучили. Йому одне лишилося  -  роздумувати,  перебирати  в  пам'ятi  сво╨
життя. Iнодi приходять тихо вiршi. Якiсь  також  вториннi,  немов  iз  дна
засiка, вiдлуння грому, бурi, що вiдшумiла. Нишком лежить тепер та буря  у
кабiнетi слiдчого чи в генерала Дубельта. А може,  й  нi,  не  стихла,  не
вгомонилася. Поеми "Сон", "Кавказ", "I мертвим, i живим..." пiшли по свiту
в списках. Та й вiршi теж. Хiба ©х нинi визбира╨ш чи заборониш!.. Вiн  тут
сидить, а слово його гуля╨ межи людьми - смi╨ться, плаче, кличе!..
   - Добридень вам...
   Задумався i не почув, коли ввiйшов  Сидоренко.  Поставив  чай  i  дивно
якось м'явся, позиркуючи на в'язня.
   - А що, Мартине, в мiстi уже весна? - спитав Тарас.
   - Давно весна...
   Тарас сьорбнув iз кварти чай i знову стрiвсь очима з цiкавим поглядом.
   - Ти хочеш щось мене спитати?
   - Правда, що ви й поет? - зрадiв солдат нагодi.
   - Та трохи ╨...
   - "Кобзар" - то ваша книжка?
   Тарас кивнув.
   - I "Гайдамаки" - ваша?
   - Ти звiдкiля про це дiзнавсь, Мартине?
   - Я вчора був у мiстi, у земляка... - почав солдат неголосно. -  Сказав
про вас... А  вiн  мене  й  пита╨:  це  той  Тарас  Шевченко,  що  написав
"Причинну" i "Катерину"?.. Вiн не знаходив мiсця, як я сказав, що, мабуть,
той... Весь вечiр потiм читав менi й розказував...
   У коридорi почулись кроки.
   - Сидоров!
   - Це знову унтер, - кивнув Мартин на дверi. - Вiн нiби нюхом чу╨, що  я
у вас...
   - Де Сидоров? - спитав у когось унтер. - Ну, я йому!..
   Мартин шмигнув за дверi.
   - Я тут! Заносив чай.
   - Весь час стовбичиш у нього в камерi, - бурчав сердито унтер. -  Може,
кортить посидiть з ним за кумпанiю? То в нас це швидко...
   - Дякую. Я краще тут, по цей бiк.
   - Зметикував! - хихикнув унтер. - Як тут, усе гаразд?
   - Спокiйно.
   - Дивись менi.
   - Так точно!..
   На жаль, не встиг спитати,  хто  той  земляк  Сидоренкiв,  чи  ма╨  вiн
знайомих серед людей, що вхожi в тi мистецькi кола, в яких  i  вiн,  Тарас
Шевченко, був не чужий. Нехай би друзi знали, де  вiн  сидить  i  що  йому
загрожу╨. Зробилось душно. Спробував вiдчинити вiкно - воно  було  забите.
Для в'язнiв тут не передбачено весни, повiтря, сонця. Дарма що суду ще  не
було, а ти уже занесений в число злочинцiв, недругiв царя й  отечества,  в
якому бiльшiсть - пасинки, а меншiсть - рiднi дiти.
   Стояв i слухав мiсто. Пантелеймонiвською  простукотiв  колесами  легкий
вiзок чи фаетон... Фонтанкою промчала група  вершникiв...  Десь  рiзали  й
кололи дрова... Цвiрiнькали в пiддашшi жвавi  горобцi...  А  що  твориться
нинi в садках, гаях та по левадах на тiй землi далекiй, на  Укра©нi!..  Як
почина крайнеба займатись тихим сяйвом, пробуджу╨ться без лiку  птаства  й
благовiстить появу нового дня. Весь свiт дзвенить пташиним  спiвом,  сонце
купа╨ в росах променi, ласкавий вiтер струшу╨ на землю цвiт... Коли-то вiн
побачить оте пресвiтле диво?.. I  чи  побачить?..  Може,  йому  до  смертi
марити широким степом, небом над  Укра©ною,  Днiпром  i  рiдним  словом...
Знали б тупi жандармськi голови, яка для нього кара страшнiша смертi!..
   Обiд принiс Сидоренко. Чомусь пiзнiше трохи. Як iншi вже й  забули  про
цю ╨дину радiсть.
   Поставив тацю, старанно притис окутi  дверi  й,  присiвши  поруч,  ураз
спитав:
   - Ви хочете втекти на волю? Зважитесь - скажiть менi,  i  я  вам  зможу
допомогти...
   Пiдвiвся рвучко й вийшов.
   Гаряча хвиля хлюпнула Тарасу в груди. Потiм - ураз  холодна...  Воля!..
Що це  пiдступна  пастка,  не  допускав.  Не  знав  чому,  а  вiрив  цьому
солдатовi, як сам собi. Мав здатнiсть розпiзнавати людей одразу, з ходу...
А Лукашевич?.. Згадка про Березань, де проживав  "друг  щирий",  охолодила
трохи, та не прибила його надiй. Платон - панок, собачник,  а  це  солдат,
крiпак недавнiй... Господи, за кiлька днiв вiн буде  вже  на  волi!..  Без
"вольно©", без будь-яких паперiв, що свiдчили б його особу?.. Що  толку  в
тих паперах! Його ж тодi шукатимуть по всiх  кутках  iмперi©...  Звичайно,
можна десь пересидiти лиху годину, потiм втекти на Дон чи  на  Кубань,  до
чорноморцiв. Там  Кухаренко  Якiв!  Той  зробить  щось,  подба╨,  щоб  мiг
спокiйно жити... Спокiйно жити... Влiзти в якусь нору й сидiти тихо?..  Не
малювати, не друкувати сво©х книжок, не ©здити по Укра©нi,  не  дбать  про
те, щоб визволити ©© народ, не кликати  його  до  волi?..  Тодi  для  чого
жити?.. Сидiти десь у запiчку i прислухатися, чи хтось не йде по  тебе,  -
це не життя!!! Та й поки ще добудешся аж на Кубань...
   Примусив себе по©сти, бо голова йшла обертом од цих думок. Гнав  ©х  од
себе, прагнув про iнше щось подумати, але не мав над ними  волi...  Можна,
звичайно, спробувати втекти з цього вертепу. Он Кармалюк тiкав  не  раз...
Вiн мав куди втiкати, його чекали друзi по боротьбi. А ти  -  один.  Та  й
зброя в тебе iнша...
   Встав, походив по камерi, що стала враз тiснiшою... Як вiн  втече,  тим
самим визна╨ свою вину, погiршить долю iнших, бо ©х тодi пiдозрюватимуть у
нерозкритих злочинах супроти  влади,  мучитимуть  новими  допитами  й  про
всякий випадок замкнуть в якусь хурдигу на довгi роки. Власна його свобода
обернеться для друзiв злом, неволею. Що ©м загрожу╨? За  що  вони  стояли?
Щоб об'╨днать усiх слов'ян пiд скiпетром царя росiйського. Це  головне.  А
другорядне, гiрше, як варiант,- конфедерацiя держав-республiк. I все  лише
просвiтою, поширенням мiж  крiпаками  грамотностi...  Дитяча  гра!..  Крiм
нього, тут усе пани, дворяни. Посварять ©х та налякають  i  випустять  або
зашлють на кiлька лiт в якусь забуту богом Тмуторокань. Ото i все. Йому ж,
з усього видно, не пошкодують кари. Плебей, що звiв перо на iмператора!..
   Як душно тут, як тiсно!.. У Лiтньому цвiтуть дерева й  трави...  А  над
Невою ранками сто©ть туман,  i  в  ньому  нiби  плавають  високi  щогли  з
реями... Вiд моря вi╨ свiжий, солоний вiтер...  Воля!..  Як  ждав  ©©,  як
прагнув колись, iще не знаючи ©© смаку! А зараз...
   Горло йому здушила мука. Стояв поникло бiля вiкна й крiзь  грубi  чорнi
грати дивився в двiр, де не було й травинки, не те що  дерева,  й  не  мiг
нiяк спинитися на тому, що вiн скаже, коли прийде Сидоренко.
   Земляк забiг надвечiр. Вiн був не  сам.  Хтось  другий,  залишившись  у
коридорi, затяг журливу пiсню.
   - То що? - спитав, присiвши поряд. Тарас уже сидiв на лiжку,  вимучений
думками й сумнiвами.
   - Той теж земляк?
   - Калузький.
   - А не того?..
   - Надiйний. Ми вдвох iз ним...
   - Припустимо... А як же ви?
   - Нам все одно, - сказав Мартин спокiйно.  -  Як  жити  так,  то  краще
вмерти... Виведемо, а там - як бог дасть!..
   Жертва була така велика,  що  вiн  не  змiг  би  ©©  прийняти,  якби  й
одважився на втечу звiдси. А ще йому зробилось соромно, що не  згадав  про
це тодi, як сам усе обдумував.
   - Не можу я тiкати, брате... - мовив глухим,  охриплим  вiд  хвилювання
голосом.
   - Чому? За нас не бiйтеся, ми теж чкурнемо!
   -  Багато  ╨  причин,  Мартине...  Я  ж  тут  не  сам...  За  мене   ©м
дiстанеться... Та й жити як, ховаючись? Я денний птах, а не нiчний. Спiваю
добрим людям при свiтлi сонця...
   - Матимете чудовий вид на проживання! То мiй земляк подба╨...
   - Не зможу я без малювання  та  без  поезi©.  По  них  же  скрiзь  мене
знайдуть... Спасибi тобi, Мартине, за добре серце!  Радий,  що  й  тут,  у
цьому  пеклi  й  гно©щi,  не  втратив  ти  душi  людсько©.  Дякуй   сво╨му
товаришевi. I вибачай!..
   -  Даремно  ви,  Григоровичу...  -  зiв'яв  солдат.  -  Чи,  може,   ви
сумнiва╨тесь? Так ми усе продумали. Переодягнетесь у мiй мундир...
   - Не треба. Я вiрю вам. Якщо уже несила, iдiть самi, без мене...  Нехай
гiрка менi судилась чаша, я вип'ю ©© до дна...
   Тим часом стихла пiсня.
   Мартин пiдвiвся.
   - Вибачте...
   Зiбрав поквапно посуд.
   - Спасибi ще раз! В мене сьогоднi справжн╨ свято, -сказав Тарас. - Коли
за тебе можуть вiддать життя,  ти  ще  потрiбний  людям,  ти  щось  зробив
корисне!
   - Де Сидоров? - почулось грiзне унтерове.
   - Зайшов забрати посуд.
   - Давно?
   - Нi, тiльки що.
   Мартин  повiльно  вийшов.  Плечi  його  поникли,  зменшилися,  мов  вiн
постарiв раптом на добрих десять рокiв.
   Щось обiрвалося в Тарасовiй душi. Зринув тривожний сумнiв. Може, зробив
не так, як личило б? В'язниця - це в'язниця, а воля... Може, вiн  побоявся
ризику i тих пригод, що випали б йому  на  долю  як  втiкачевi?..  Сумнiви
тепер його каратимуть усе життя... Нi, вiн не мiг iнакше!..  Причини,  ним
обдуманi, були значнi, вагомi, та ще була й одна така, яко©  вiн  не  смiв
навести й перед самим собою. Поет, який хова╨ться, немов ховрах, по норах,
не те iм'я, що кличе i  надиха╨.  А  той  поет,  якого  цар  з  жандармами
замкнули або заслали, - трагiчна постать,  мученик,  ледь  не  святий.  Не
слава була йому потрiбна i не вiнець  терновий,  а  поступ  краю  рiдного,
високий дух народу, вогонь, який вiн  теж  роздмухував  iз  iскри,  що  не
згасла пiд грубим шаром попелу.  Коли  його  засудять  i  заборонять  його
книжки - це стане нiби гаслом до роздумiв i до протесту для тих,  хто  чув
про нього або читав його рядки, добутi з серця.  Скараний,  вiн  стане  ще
жаданiший для тих, хто прагне волi, для душ високих, вiдданих сво©й землi,
народовi. Такий кобзар страшнiший для влади й панства, нiж той, що вчив би
молодь, як володiти пензлем, зустрiв би милу суджену й плодив би  дiток...
Мабуть, тепер йому не мати жiнки, дiти його  не  глянуть  синiм  зором  на
бiлий свiт!.. Це страшно... Умре, й нiхто не  плакатиме  по  неборацi,  не
пом'яне...
   Сердито змахнув сльозу. Щось вiн зробився  надто  вже  жалiсливим.  Тут
треба бути кременем, а вiн  сидить  i  тужить  за  тим,  чого  не  матиме.
Жандармам, може, тiльки цього i треба. Дали йому на жалiсть час  i  ждуть,
коли розкисне в сво©х сльозах. А потiм - впадуть на нього беркутами!..
   ...Прийшли по нього лише п'ятнадцятого травня, на двадцять третю  днину
самотини. Прислали знов тих самих молодцiв, що вже ранiш  водили  його  до
Дубельта. Й так само коротко, дiставши з пiхов шаблi, йому скомандували:
   - Пiшов!
   - З речами?
   - Нi.
   Взяли його в оточення i повели. Переднiй вже причастився зранку, й  вiд
нього несло, нiби з брудного шинку.
   Дивна душа людська: iшов на допит i все ж радiв, що зрушила його недоля
з мiсця, що не сто©ть, покрившись ряскою  та  жабуринням,  мов  перекрита,
гнила вода.
   Надворi встиг дихнути  травнем,  навiть  побачить  гiлку  в  листi,  що
зазирала з вулицi у цей страшний, пекельний двiр...
   - Давай, давай! - бурчав конвойний. Шаблю, проте, тримав  на  вiдстанi:
запам'ятав той перший ©хнiй похiд до Дубельта.
   Крiзь чорний вхiд спустилися в пiдвал i тут же намацали  в  напiвпiтьмi
вузенькi сходи вгору.

   _Тепер Еней убрався в пекло,_
   _Прийшов зовсiм на iнший свiт;_
   _Там все поблiдло i поблекло,_
   _Нема нi мiсяця, нi звiзд..._

   Рядки спливли зненацька, пiд гупання важких чобiт.  Згадалася  i  перша
зустрiч iз "Ене©дою" в далекiй Шполi, й торговиця, що вирувала людом...
   - Пiшов! - штовхнули в спину.
   Вони тодi проторгувались добре, й поповичу дiсталася подвiйна кара...
   - Спиш на ходу! - пiдштовхував його жандарм.
   - Напевно, вiн провiв цю нiч iз молодицею, - гигикнув другий.
   - Довго йому не бачити такого зiлля!
   По коридору вийшли  на  свiтлий  день,  що  заливав  параднi  сходи.  В
дзеркалi Тарас побачив дiда, якого замiсть нього вели  на  допит.  Вуса  i
борода, волосся довге й злипле... Треба було постригтись i поголитись.  Не
вiк же тут сидять отак, як вiн просидiв мiсяць. Мов Робiнзон...
   Його ввели до зали, де вже були Гулак, Кулiш, Андрузький, Костомаров та
Бiлозерський...
   - Добридень вам,  панове!  -  гукнув  привiтно  й  весело,  немов  вони
зустрiлися десь на квартирi в Ки╨вi.
   - Здоров, Тарасе.
   - Здрастуй...
   - Ну й вигляд у тебе!..
   ╞м не дозволили потиснуть руки або хоча б наблизитися один до одного.
   - Це щоб мене боялися, - сказав Тарас. - Як  iз  таким  заводитись,  то
краще збiгти... Зна╨те, коли б я був такий страшний, як повертався в  Ки©в
з Лiвобережжя, то, мо' б, мене  й  не  зачепив  той  косоокий  квартальний
добрий молодець. З дитинства мав вiдразу до косооких,  i  недаремно,  нiби
передчував!..
   Крiм нього, всi були пiдстриженi й поголенi,  мов  перед  балом.  Всюди
панам повага й пiльги!
   - Нехай вже ми... - сказав Гулак iз натяком. - А ви чого тут?
   - Бачу: коня кують; дай, думаю, й собi пiдставлю ногу...
   - Веселий ви чоловiк, Шевченко, - сказав  жандарм,  який  стояв  побiля
Костомарова. Микола був пригнiчений,  аж  чорний  весь.  Нi  разу  й  тiнi
усмiшки не промайнуло в його пригаслих, сумних очах.
   - Веселому живеться легше, - сказав Тарас, звернувшись до  Костомарова.
- Чи так, Миколо Йвановичу?
   Той лиш повiв плечима.
   - Нема чого нам веселитись нинi... - зiтхнув  Кулiш.  -_  _Не_  _зна╨ш,
чого нас тут зiбрали?
   - Вiдпустять, може...
   - Гарно б... Проте навряд.
   Андрузький  щось  хотiв  сказати  i  не  сказав.  Дивився_  _на_  _всiх
зацьковано, мов ждав, що зараз його почнуть лупасити. Можливо,  й  справдi
хлопець наговорив зi страху чогось i зайвого; тепер стражда╨, мучиться.
   - Коли б менi iшов двадцятий рiк,_ _як декому... - почав Тарас  бадьоро
i зупинився.
   - То що б? - спитав Андрузький з викликом.
   - Я пам'ятав би, що все життя попереду, й не хнюпив би, як дехто,  носа
й тримався б, як належить, iз гiднiстю... I думав би  про  гарну  й  нiжну
дiвчину... А ще писав би вiршi!..
   -  Про  каземат?  -  спитав  жандарм.  Той  самий,  що  дивувався  його
веселостi.
   - Нi. Про село, де вирiс, про  те  дiвча,  що  втерло  гiркi  сирiтськi
сльози...
   - Як звiдси вирветесь, то ж заспiва╨ ваша завзята муза!
   - Який же бiс мене й занiс у цю хурдигу, як не вона... -  сказав  Тарас
iз посмiшкою.
   Гулак примружив очi й розплющив знову,  давши  тим  зрозумiти,  що  все
збагнув.
   Тим часом з дверей, якi вели  iз  зали  в  якусь  кiмнату  чи  кабiнет,
поквапно вийшов Попов,  -  тепер  також  синьомундирий,  -  i  погукав  чи
наказав:
   - Андрузький!
   Студент пiдвiвся рвучко  й  непевним  кроком,  нiби  щойно  прокинувся,
пройшов у дверi. Запала тривожна, довга тиша.
   - Нiмий вродився, - мовив Тарас неголосно. Страх не любив, коли мовчали
люди, яким потрiбно поговорити.
   - Зацiпило б тому студенту! - кивнув Кулiш на_ _дверi_._
   - Воно ж iще дитина, - сказав Тарас.
   - Шевченко! - гукнув Попов, знов одчинивши дверi.
   - Це схоже щось на зводи, чи очну ставку, - шепнув  Кулiш,  коли  Тарас
проходив мимо нього.
   У кабiнетi були Орлов, - всевладний шеф жандармiв, - начальник Третього
вiддiлу завжди похмурий Дубельт, Попов,  Нордстрем,  який  брав  участь  у
попереднiм допитi, й студент Андрузький, що притулився, поклавши  руки  на
колiна, по iнший бiк покритого зеленим столу.
   - Сiдайте тут,- вказав Попов на вiльне крiсло перед студентом.
   - Ви зна╨те його? - суворо спитав  Шевченка  Дубельт,  кивнувши  в  бiк
Андрузького.
   - Юрко  Андрузький,  -  сказав  Тарас  спокiйно,  хоч  сам  напружився,
приготувався внутрiшньо давати вiдсiч.
   - А вам також знайомий цей чоловiк?
   - Тарас Григорович Шевченко, - сказав Андрузький тихо.
   - Хто вiн?
   - Учитель малювання в унiверситетi святого Володимира.
   - А ще?
   - Поет, художник...
   - А входив вiн до Товариства iменi святих Кирила i Mефодiя?
   - Так. Вiн очолював найзаповзятiше його крило.
   - У чому це виявлялося?
   - Всiх монархiстiв вiн називав падлюками i  закликав  до  створення  на
Укра©нi республiки.
   - Це правда?
   - Нi, - сказав Тарас, - Такого я не говорив.
   - Якщо не ви, то хто? - втрутився Орлов у допит, чи очну ставку.
   - Того не вiдаю, оскiльки я не був нiколи членом будь-якого товариства.
   - Студент Андрузький, а правда те, що вiн,  Тарас  Шевченко  тобто,  на
вечорах у Костомарова читав крамольнi вiршi? - спитав не скоро Дубельт.
   - Читав... I всi захоплювалися...
   - Георгiю, тобi ще довго жити межи людьми  й  дивитись  ©м  у  вiчi,  -
сказав Тарас iз болем.
   - Мовчати! - крикнув Дубельт.
   - Негарно змушувати дитину брехать на старших, - кинув йому Тарас.
   Андрузький почервонiв.
   Запала тиша.
   - Ти добровiльно свiдчив, без будь-якого примусу?  -  спитав,  нарештi,
Дубельт, уп'явшись гострим поглядом у бiдолаху.
   - Не знаю... Я... Менi хотiлось стати вам у пригодi...
   - Чому?
   - Бо я злякався... Ви так менi погрожували й кричали так на мене...
   - Щеня! - лайнувся Дубельт.
   - Ну ти ж читав i слухав його мерзеннi пасквiлi? - спитав Орлов.
   - Читав i слухав вiршi...
   - Якi?
   - Забув...
   - А ти, Шевченко, не заперечу╨ш, що понаписував чортзна-чого?
   - Це новий вид поезi©?
   Орлов уп'явся в нього.
   - Я ж вам казав, - всмiхнувся_ _криво Дубельт, - що_ _вiн_  _мужик,  та
ще й не з лiпших...
   - Мужик, а став кумиром малоросiв!
   - Малоросiв же, ваше превосходительство...
   Попов i Нордстрем заусмiхались, висловивши в такий чудовий спосiб  свою
пiдтримку Дубельту.
   -  Ти  написав  поеми  "Сон",  "Кавказ",  "I  мертвим,   i   живим,   i
ненарожденним...? - спитав Орлов суворо.
   - Таж я.
   - Цього достатньо! - махнув Орлов рукою.
   - Шевченко, встати й вийти! - звелiв Попов.
   - А ти сиди, - спинив студента Дубельт.
   Коли вже ©х розводили (надвечiр  десь!)  по  камерах,  Тарас  уловчився
торкнутись лiктя Костомарова й пiдбадьорити:
   - Ти не журись, Миколо, ще будемо колись разом i добре жити!..
   У вiдповiдь - гiрка, несмiла посмiшка...
   Вже в камерi вона йому стояла довго перед очима. Зламався брат  Микола,
не витримав цього життя i цих тортур погрозами та невiдомiстю? З розмов  з
Поповим, з допитiв не мiг зробити висновку,  що  Костомаров,  скажiмо,  як
Андрузький, зiзнався, виказав друзiв по Товариству, щоб заслужити прощення
чи хоч полегшення сво╨© долi. Можливо, вiн зламався тiльки внутрiшньо, сам
у собi, вiдча©вся якимось чином вибратися з цi╨© пастки з гратами... Кулiш
мiцнiший. Вирядився! Сорочка снiжно-бiла, взуття блищить... А Бiлозерський
Вася чомусь хова╨ очi, мабуть, десь завинив, зiзнався в чомусь  зайвому...
Гулак  -  це  камiнь,  в  нього  не  розживешся  на  те,  чого  не   схоче
розповiсти!.. Хто зна╨ чим, вiн схожий iз  Бондаренком  Гнатом,  найлiпшим
другом дитячих лiт. Той також нiде нi разу не похитнувсь, не зрадив  свого
товариша Залiзняка... Гнат Бондаренко...  Гонта...  Вони  любили  грати  у
козакiв та гайдамакiв. Воля була зорею ©хньою!.. А  цей  собачник  Дубельт
зневажливо    так,    через    губу    мовив:    "Малоросiв    же,    ваше
превосходительство..." Немовби в цьому словi, в цьому  народовi  захований
суспiльний ганж, вториннiсть, чiтка ознака виродження!.. Що може вiн,  цей
тупомордий цербер, знать  про  народ,  що  був  колись  великий,  славний,
гордий, народ-орел, орел з душею солов'я!..
   Лiг на сво╨ убоге лiжко й, дивлячись на вiдблиск свiтла мiж грат вiкна,
побачив бiлу хату, осяяну високим повним мiсяцем, рясну, всю  бiлу  яблуню
бiля  причiлка  i...  маму,  в  свiтлi  мiсяця,  таку  якусь  рахманну  та
бiлолицю... За столиком iз грубих дощок сидить зiв'яло батько, Микита щось
розказу╨ йому, поклавши голову на бiлу  руку,  дiвчата  меншi  граються  у
господинь, а старша, Катря, справдi допомага╨ матерi...
   - Сiдайте вже вечеряти... - луна╨ голос неньки...
   А соловей в левадi аж захлина╨ться, а  далi,  десь  у  степу,  виводять
диво-пiсню дiвчата, що вертаються додому з поля... Гупають об стiл  хрущi,
зриваючись...

   _Садок вишневий коло хати,_
   _Хрущi над вишнями гудуть,_
   _Плугатарi__ з__ плугами йдуть,_
   _Спiвають iдучи дiвчата,_
   _А матерi вечерять ждуть..._

   Схопився, сiв. Дiстав папiр, олiвчика... Прокляття! Темно...
   Мiсяць пливе все вище, тiнi стають  коротшi...  Мовчки  ©дять  з  одно©
миски, беручи з не© ложками без метушнi, за всталеним вiками звича╨м...

   _Сiм'я вечеря коло хати,_
   _Вечiрня зiронька вста╨_
   _Дочка вечерять пода╨,_
   _А мати хоче научати,_
   _Так соловейко не да╨..._

   Скiльки ж йому було, коли запала в душу ця  нелукава,  свята  вечеря?..
Десь рокiв шiсть... Чи й менше... Вiн нiби й зараз бачить усi  ©©  деталi,
всi чу╨ звуки, шерехи... Мов на живiй картинi.
   Ось повечеряли, прибрали посуд... Просто на споришi пiд тином  прослали
постiль... Батько пiшов на сiно в клуню...

   _Поклала мати коло хати_
   _Маленьких дiточок сво©х;_
   _Сама заснула коло ©х._
   _Затихло все, тiльки дiвчата_
   _Та соловейко не затих..._

   Не згледiвся,  коли  заснув.  Пiд  солов'©ний  щебет,  пiд  зорями,  що
мерехтiли, наче були живi...
   Радiв новому вiршевi, й не так самiй його появi, як тiй картинi вечора,
що вилилася в тугi рядки поезi©. Тепер вiн був упевнений в ©©  коли  й  не
вiчностi, то в довгих-довгих роках життя. I разом  з  тим  йому  зробилось
сумно: чарiвний, чистий вечiр з  його  дитинства  вiднинi  став  доступний
всiм... З його дитинства... Може, i через те, що в  ньому  було  так  мало
свiтлого, та мить краси i спокою осяювала йому життя так  довго  i  врештi
тихо вилилася у пiсню-спогад... Дивно було ©©  повторювати,  вслухатися  в
слова й рядки... Ще десь годину тому була лише образа  за  свiй  народ,  а
потiм - бiлi стiни, i бiлий цвiт, i  бiла  в  сяйвi  мiсяця  його  спiвуча
мати... Не мiг згадати потiм ©© в трунi, померлою.  Вона  завжди  являлася
йому такою, бiлою, немов травнева вишня... Забув  ©©  звичайний  голос,  а
пам'ятав лише пiснi, якi вона спiвала, ©© журливий, ча©ний спiв.
   Розбурханий, нiяк не мiг  заснути.  Вже  за  дверима  двiчi  перемiняли
вартових, а вiн лежав, заглиблений в давноминуле, як в теплi хвилi... Де б
ти не жив, яких висот суспiльних ти не сягнув, земля дитинства, рiдна твоя
земля - з тобою, в тобi... Можливо, вона i  ╨  твоя  душа,  твоя  незгасна
вiчнiсть...
   Не спалося... А нiч була  безкрая,  мов  рiдний  степ,  мов  горе  його
синiв...
   ...Весна таки зламала зиму. Позаливала  сонцем  зеленi  вруна  озимини,
забушувала соком в отерплих грудях дерева i задзвенiла пiснею у високостi.
Здавалось, жайворонки й не вiдлiтали в iрiй. Перечекали лиху годину десь у
байрацi i, тiльки випав перший весняний день, вони звилися в чисту блакить
небес, понапинали струни й заграли так завзято й весело, як  Перебендя  на
весiллях.
   Разом iз жайворонками з домiвок висипала i дiтвора.
   - Господи, за що ти муку таку послав  на  мене!  -  "молилася"  у  хатi
мачуха.
   Тарас i не дивився у вiкно, а нiби бачив ©© побiля печi. Розпатлана,  з
осклiлими вiд зла очима, сердито сова╨ горшками й кляне весь свiт. Вiдколи
прийшла до хати - колотиться, немов чортяка в пеклi...
   Маленький Йосип сiв на могилу матерi й старанно  ловить  якусь  комашку
межи барвiнком...
   Тарас пiдбiг до брата, витер бруднi  слiди  недавнiх  слiз,  притис  до
себе_ _його худеньке тiло. Малий притих, зiщулився, мов пташеня.
   - Хочеш, зроблю тобi  сопiлку?  -  спитав,  ледь  стримуючи  сльози.  -
Калинову, таку, що гарно гра╨?..
   - Хоцу... - всмiхнувся Йосип. Враз  пригорнувся  рвучко,  немов  вiдчув
нову бiду.
   - Пугу! Пугу! - закричав на пагорбi за яром  Гнат  i  замахав  Тарасовi
рукою.  То  "Гонта"  кликав  "Залiзняка".  Цьому   малому   Бондаренковому
гайдамацi i ©сти не давай, аби лише попогасати по кручах з шаблею.
   - Козак з Лугу! - обiзвався Тарас i пiдхопив на руки  Йосипа.  -  Хочеш
бити шляхту?
   - А саблюку дасте? - всмiхнувся Йосип.
   - I шаблюку, i пiстоля, ще й коня вороного!
   Посадив на плечi Йосипа, заiржав, як справжнiй козацький кiнь, i помчав
до яру, по якому бiжить струмок.
   Козаки були готовi до  бою.  В  руках  тримали  шаблi  й  пiдшморгували
носами. Битва давно б уже розпочалася, якби знайшлись охочi бути  шляхтою.
Гонта  спробував  було  роздiлити  хлопцiв  сво╨ю   владою,   та   громада
завирувала, розмахуючи збро╨ю.
   Тарас вибiг чвалом на гору,  хвацько  зсадив  Йосипа  i  вручив  малому
пiстоля, якого щойно витяг у Гната-Гонти з-за пояса.
   - Пани! Пани! - заволав дозорець, видираючись з яру.
   - Де?! Та кажи скорiше! - оточили його.
   - Там... - промовив, вiдсапуючись, й опустився на землю: далась  взнаки
голодна зима. - Економ при©хав до Шевченкiв...
   Гайдамаки здолали дружно струмок,  розсипалися  садом  i,  скрадаючись,
пiшли на приступ.
   - Псякрев! - кричав економ, граючись канчуком.  -  Батогiв  захотiлося?
Тпру, клятий! - шарпнув за повiд вороного, що хотiв почухатись об ворота й
ледве не причавив вершниковi ногу.
   Хлопцi прича©лися за клунею i не знали,  що  ©м  далi  робити.  Шляхтич
зiскочив  з  коня,  прив'язав  до  стовпчика  й  вiдчинив  ворота.  Козаки
позадкували злякано. А Тарас перебiг  вiд  клунi  до  тину,  схопив  якусь
колючу гiллячку.
   - Всi на фiльварок! - стукав рукiв'ям канчука в благеньку раму економ.
   Тарас тим часом пiдбiг нагинцi до коня, поворожив бiля сiдла й  шмигнув
назад за клуню.
   - Я зараз, зараз, паночку... -  боязко  визирнула  з  сiней  мачуха.  -
Недiля ж нiби...
   - Весна, псякрев! - пхнув економ коритце, яке стояло посеред двору.
   Цiкавiсть переборола страх. Гайдамаки повисовувались_ _iз_ _схованок  i
стежили за шляхтичем.
   Той вiдв'язав повiд, поплескав коня по лискучiй ши© i поставив  ногу  в
стремено. Кiнь здригнувся. А коли економ закинув другу ногу i вмостився  в
сiдло, вороний пiдскочив, нiби його вжалили. Потiм став на диби, заiржав i
так упав на переднi ноги, що шляхтич полетiв на землю сторч головою.  Кiнь
рвонувся з мiсця й, обiрвавши повiд, що потрапив йому пiд копито, помчав у
степ.
   Хлопцi чимдуж сипнули у вишняк. Минули сад Жениха i,  збiгши  з  кручi,
вкрито© дерезою, зупинились на греблi.
   - А славно ти його, Залiзняче! - сказав Тарасовi Гнат.
   - Лакиза, чортiв пiдпанок...
   Води в ставку було по самiсiнькi вiнця. Голубi крижинки, мов  рибини  в
час нересту, тихо терлись об греблю, розпадались,  iскрилися.  А  дуплястi
верби, опустивши вiття в блакитну воду, полоскались, наче  дiти  у  теплiй
лiтнiй рiчцi. Бiлi котики визирали боязко iз набухлих  бруньок,  немов  не
вiрили, що вже весна. Зима ж була така холодна й довга...
   Тарас не спостерiг, як товариство подалося за леваду в  степ,  де  обiч
шляху ледве мрiла стара тополя. Не чув, як Гнат гукав до нього вже з  того
берега i як маленький Йосип, кинутий напризволяще, скiмлив, заплутавшись у
дерезi. Душу заполонило дивне видовище. Вiтер гнав  ставком  ледь  помiтнi
брижi, i сонце, що вiдбивалося у водi, пускало на всi боки  зайчики,  нiби
бризкалось золотавим вогнем.  Яких  тiльки  кольорiв  там  не  було!  Вони
спалахували, мiнилися, переливалися, наче теж всю зиму  просидiли  в  хатi
без чобiт i тепер радiли веснi. Мов крижини,  пливли  в  небеснiй  блакитi
хмари, погаптованi сонцем, веселi та урочистi. Шумiли верби. Жебонiла тихо
вода, що прорвалась крiзь щiлини у заставках i розливалася по левадi...
   Тiльки тепер Тарас згадав про Йосипа. Озирнувся  i  побачив  братика  в
дерезi.
   На бiгу помiтив Оксану. Розмахуючи  руками,  як  вiтряк  крилами,  вона
летiла з кручi йому назустрiч i кричала щось, раз у раз озираючись. Бiла в
квiтках сорочка i червона стрiчка на головi. Весна-красна...
   Оксана перша пiдбiгла до Йосипа. Взяла його на руки,  утерла  сльози  й
поцiлувала.
   - Там привезли з чумачки... вашого батька... - мовила, коли  наблизився
до не© Тарас.
   Взяв Йосипа i, мов чужими ногами, пiшов на гору...
   Батька знiмали  з  воза  Коваленко,  дяк  Богорський  i  дядько  Павло.
Чорне-чорне лице, тьмянi очi й  обвислi,  як  простреленi  крила,  руки...
Метушилася мачуха. Бiля призьби  безмовно  стояли  Ярина  з  Марiйкою.  Iз
незрячих очей Марiйки котились сльози.
   Пiдбили солому в лiжку й поклали хворого, не роздягаючи.
   - Мабуть... треба просто на лаву... - простогнав батько.
   - Ну що ти, брате! - одiзвався дядько Павло. - Бог дасть, одужа╨ш... Не
одна ще лавка влама╨ться! Он Микиту скоро женити...
   Батько спинився поглядом на лавцi,  яка  вламалась-таки  на  весiллi  у
Катерини, потiм обвiв очима малечу, що вклякла бiля порога, i запитав:
   - А де Микита?
   - На зарiбках в отця Григорiя, - кинув дяк вiд порога i вийшов з  хати.
Мачуха провела його поглядом,  взяла  чарчину  на  миснику  й  заховала  в
макiтерку.
   Знову рипнули дверi, й на порозi стала Оксана. В руках у не© глечик.
   - Ось прислали мати, щоб випили...
   - Ну, спочивай з дороги, - похмуро мовив  дядько  Павло.  I  люди  тихо
стали розходитись.
   Коли й Тарас, останнiм, хотiв пiти, долинув батькiв голос:
   - До школи ходиш?
   Тарас потупив очi.
   Батько довго думав про щось, потiм сперся на лiкоть i попросив:
   - А подай-но свитку...
   Тарас метнувсь до  полика,  де  лежала  батькова  свита,  схопив  ©©  в
оберемок, поклав на лiжко. Батько пiдтягнув  одежину  i  полiз  до  кишенi
рукою. Поволi витяг полотняний вузлик, поклав його собi на груди.
   "Образок... - подумав журно Тарас. - Напевне,  з  Лаври,  iз  Ки╨ва..."
Згадався похорон матерi. На грудях у не© тодi лежав маленький  Спас,  який
вони колись купили з Катрею в Мотронинському монастирi.
   Тим часом батько перепочив, розплющив очi й почав розв'язувать вузлика.
Руки в  нього  дрiбно  тремтiли,  на  лобi  виступив  пiт.  Натужно,  нiби
полотнина була залiзною, розгорнув ©© i вийняв... книжку.
   Тарас незчувся, як пiдiйшов. Тако© книжки вiн ще не бачив. Не  псалтир,
не бiблiя i навiть не житi╨... Руда, немов немащенi чоботи, а палiтурка  з
заяложеними краями...
   Батько поставив книжку на грудях i довго вдивлявся в  не©,  наче  хотiв
переконатися, що це та сама, яку купив у Ки╨вi. Жодного разу не повертався
вiн iз чумачки без подарунка...
   - Купив ось, синку... - подав Тарасовi книжку. -  Учися!..  Може,  доля
хоч до тебе всмiхнеться...
   Тарас одкрив палiтурку й прочитав на першiй  сторiнцi  старанно  кимось
виведене пером: "Григорiй Савич Сковорода..."
   Батько танув як свiчка. Ще доки був з бородою, не так помiтно було,  як
згасало в ньому життя. А коли Павло прийшов у суботу з уламком старо© коси
i поголив, хвороба нiби вийшла назовнi й запишалася сво╨ю силою.
   З левади в хату приносив вiтер веснянi пахощi,  iржання  коней,  гелгiт
гусей. Хворий тодi насторожувався, повертав голову до вiконця над  поликом
i довго дивився на невеличкий клаптик  пiд  старою  сiрою  щепою,  де  вже
рябiла перша тендiтна зелень. Рушали в поле сусiди.  Торохтiли  мимо  хати
вози, ревли воли, i пахло зерном, що всю зиму пролежало в засiках...
   Батько скрикнув, заметався на лiжку. Стиснув жмут соломи в руцi:
   - Не руште, пане, краще не руште... Люди добрi, рятуйте!..
   Затих ураз, знесилений. Потiм пiдвiвсь на руки i, впершись  поглядом  у
куток, закричав i страшно, i радiсно:
   - Горить! Горить!.. Освятили вже, освятили! Дзвони! Дзвони!..
   Мов надiрвавшись, упав на вогку,  тверду  подушку,  важко  й  уривчасто
дихаючи. Невдовзi пiднiс правицю i, помахуючи невидимим батогом, заспiвав:

   _Гей же, да журба мене скрутила,_
   _Да журба мене зсушила, да гей!_
   _Гей же,__ зa__ чужими волами ходячи_
   _Да чужi вози мажучи, да гей!_
   _Гей же, ой, крикнули журавлi,_
   _Да ходячи по рiллi, да гей!.._

   - Тарасе! Море, море! - пiдвiвся знову  рвучко.  На  долiвку  зсунулася
ряднина, якою був укритий  батько,  зарипiло  лiжко,  наче  мажа  в  сухiм
одеськiм степу. Та слабi руки пiдломились, i батько впав на подушку.
   Тара