ькому. Антiн Яременко... Людина, що, читаючи його поему про Колi©вщину, замислилась i прилучилася душею, всiм сво©м ╨ством до призабутих давно подiй, до горя краю рiдного, до тих, хто скнi╨ досi в пiтьмi неволi... Може, боявся стрiти його погаслим, стомленим нiмим чеканням хто зна чого, а може, сам остерiгався розчарувати щиру, на волю спраглу душу... Що вiн йому нового мiг сказати?.. Минувши яр, що вiддiляв славетну гору вiд безiменно©, та хутiрець, спинився. Десь тут була межа Суботова i Чигирина. З узвишшя за хутiрцем вiдкрився йому чудовий вид на гору, Тясмин i Чигирин з дiвичим монастирем, на вiтряки, на поле й лiс удалечi... Нi, тут щось ╨ хвилююче, в цiй панорамi!.. Два роки тому, вражений, спинився тут, i дух йому забило... Одна гора!.. Якi ж то там, на Кавказi, гори?.. Пiд хмари, кажуть... Скiльки за них пролито кровi!.. В iм'я чого? Навiщо вони солдатам iз крiпакiв, що там кiстьми лягають? А Якову, хоч вiн з панiв?.. Полiг сердешний Якiв... Не Кухаренко, а Якiв де Бальмен... На нього вiн покладав надi©... Сiв на округлий камiнь, що виглядав з трави на пагорбi, й розкрив портфель. Цей кра╨вид вiн мусить намалювати. I для комiсi©, i для душi... З думок не йшов убитий Якiв. Як-то йому було вмирати в тому бою... Йому, що так любив свободу, що нею снив... Трагедiя хоч для Шекспiра... Вiн нiби бачив гори у бiлих чалмах снiгу. Струнких черкеських вершникiв... Чув шум рiчок, орлиний клекiт, пострiли... _За горами гори, хмарою повитi,_ _Засiянi горем, кровiю политi,_ _Споконвiку Прометея_ _Там орел кара╨,_ _Що день божий добрi ребра_ _Й серце розбива╨._ _Розбива╨ та не вип'╨_ _Живущо© кровi,-_ _Воно знову ожива╨_ _I смi╨ться знову..._ Схвильований, перечитав написане. Поглянув на Чигирин, на сяючу пiд сонцем рiчку й човен, що плив по нiй, i дописав: _Не вмира╨ душа наша,_ _Не вмира╨ воля._ _I неситий не виоре_ _На днi моря поле..._ Спинив поквапний бiг олiвця, задумався... I враз почув перестук швидких копит. Оглянувся. З Суботова до нього ©хав вершник. Мчав навпростець... На справника не схожий нiби... Хтозна-чому сховав папiр iз вiршем i вийняв фарби. Не озирався бiльше. Так наче був у чомусь винен... Дивна людська натура... Кiнь зупинився рiзко. -_ _Добридень вам! - долинув знайомий голос. То це ж Антiн Яременко! - Здоровi будьте... - Справдi, Тарас Шевченко! - скочив Антiн з коня. - А я вiдчув неначе... Художник, кажуть... Думаю: чи не Тарас? - Та вiн же. - А далi сумнiв мене узяв: чого це, - якщо Тарас, - вiн бродить десь манiвцями? Тарас вiдчув, що спаленiв. - На все свiй час, Антоне... - Малю╨те? - кивнув на аркуш, де ледь помiченi були гора Богданова, далекий обрiй, Тясмин. - Така моя робота. - А вiршi ж як? - I вiршi пишу потроху. - Славно! На спраглу землю треба добрячий дощ... А ту розмову нашу?.. - Я не забув. - I я. Бог свiдок... - Власне, я через не© сюди й при©хав... - Справдi? - зрадiв козак. - Чого ж тодi обходив мою оселю, батьку? - В таких дiлах потрiбна пильнiсть... Як тут? - Яременко на вiтер слiв не кида╨! Сказав - зробив. Вiн так за цi два роки перемiнився, що видно було по ньому - дiяв, та ще й успiшно. Аж помолодшав i наче вирiс. - Скiльки? - Пiвсотнi шабель. - Добре. - Коли ж? - Не скоро... Дiло це не просте... - А довго? - Та-а рокiв п'ять... Зiв'яв козак, похнюпився. Гадав, що вже настала його пора, що сурма от-от покличе... - Тяжко сидiти й ждати. - I не сидiть. Хай кожен наверне ще кiлькох до вiри нашо©, а тi - також... - Як полум'я бiжить весняним степом? - пiдбадьорився знову. - Щоб припекло панам пiдошви... - А поки що нiде нiчого! - Важко, та що поробиш, ждатимемо, - зiтхнув Антiн. - Зайдеш до хати, може, та пообiда╨мо? - Спасибi. Нам не варто бувати разом... Ти звiдси ©деш далi, у Чигирин. - Так я ж тебе уже побачив, батьку! - ╞дь, ©дь, Антоне, у Чигирин. У тебе там ╨ дiло. А я тобi зустрiвся тут ненароком... Збагнув? - А-а, це щоб справнику не донесли! - засяяв, нiби вiдкрив якусь при╨мну iстину. I спохмурнiв.- Посидiли б, по чарцi випили б... Щось прочитав би, батьку, менi з новеньких вiршiв... - Самому жаль, та що поробиш. Доля у нас така... - Хоч кiлька слiв! - Ну, добре. Пишу про Гуса зараз. Такий був чех, що встав колись за волю... _Кругом неправда i неволя,_ _Народ замучений мовчить._ _I на апостольськiм престолi_ _Чернець годований сидить._ _Людською кровiю шинку╨_ _I рай у найми одда╨!.._ Як дочитав монолог-роздум Гуса, Антiн помовчав трохи, немов ждучи продовження, i враз сказав: - Все правда, все, як у нас!.. Допишеш, пришли менi, ласкав будь. - Я передам, як випаде така нагода. - Прощай! - Готуйтеся. - Та не барiться дуже, бо я не втерплю! "Земля плаче у кайданах, як за дiтьми мати..." I треба ж так сказати!.. А може б, ми пiшли до мене та пообiдали? - Хай iншим разом, брате. А зараз ©дь. Ще довго вiн озирався, давши коневi волю. Так нiби знав, що бiльше ©м не зустрiтися... I через те, напевно, Тарасовi заповз до серця смуток. Сiв на лобатий камiнь, вмочив у фарбу пензель... Та кра╨вид пойнявсь туманом, нiби це був не день, а ранок. Свiтило ясно сонце, аж припiкало, хоча уже звернуло за половину вересня. Вже де-не-де дерева взялись багрянцем. Мов сивиною... Осiнь... Лишилось мало сонячних, погожих днiв... Узавтра найме коня i з'©здить обов'язково в Холодний Яр та в Мотрин монастир, де починав сво╨ велике дiло Залiзняк... Святi мiсця!.. _Не вмира╨ душа наша,_ _Не вмира╨ воля!.._ Дiстав з портфеля аркуш з ледь-ледь початим "кавказьким" вiршем i посмiхнувся. Хто ж ти ╨си, Тарасе: поет, художник, громадянин?.. А може, син свого народу, сурма його тривожна, його душа!.. ...У рiднi сво© пенати прибув якраз напередоднi храму. Друзяка Гнат, що стрiвся йому на вигонi серед села, повiдав смiшну пригоду, яка тут сталася з його, Тарасово©, вини. Ще в той при©зд, коли хрестив у Йосипа, вiн впав ув око доньцi отця Григорiя, i та тепер дню╨ й ночу╨ iз "Кобзарем", а женишкiв-поповичiв так одшива╨, що тi ©© сахаються. Пригода ця не розсмiшила, а навпаки, черкнула крилом печалi душу i зацiкавила. Не мiг згадать, чи бачив вiн цю дiвчину, яка вона. Коли служив у Кошиця, вона була маленька... Бiжать лiта!.. Йому вже тридцять з гаком, а Феодосi© лiт вiсiмнадцять, певно... Наступного дня, прийшовши на мед до Гната (в церкву йти не схотiв), Тарас найперш став крадькома розшукувати попову доньку межи дiвчат, яких було чимало на цiй гостинi. Може, вони зiйшлись - цiкавi! - щоб подивитися на диво дивне - гостя iз Петербурга, а може, просто прийшли на храм... - Тарас у нас ще не жонатий, - сказав господар вкрадливо i пiдморгнув. Дiвчата захихотiли, ховаючись одна за одну та перешiптуючись. А Гнат одвiв Тараса за рiг комори i мовчки вказав йому на дiвчину, яка стояла осторонь, за перелазом, не смiючи зайти у двiр або в садок, де накривали великий стiл. На диво, вiн десь бачив це гарне личко, шию... Невже позаторiк?.. Нi, ще ранiше... Нiби ще в Петербурзi, до першого свого при©зду на Укра©ну... I раптом його осяяло: це ж Катерина, дiвчина з його картини! Схожiсть була така разюча (i навiть поза!), що_ _вiн_ _не мiг очей вiдвести, хоч розумiв, що цим нашкодить Феодосi©: в селi все бачать, усе на вус намотують... - Хороша? - вивiв його з того афекту Гнат. - Вона зiйшла з картини, яку я ще три роки тому намалював, - сказав Тарас схвильовано. - То, може, це твоя, Тарасе, доля? Тут пiдiйшов Варфоломiй Шевченко, Тарасiв брат троюрiдний, що, хоч не часто, писав йому у Петербург. Брат Йосип був одружений з його сестрою... Вони потисли руки, поцiлувалися. - Ви побесiдуйте, а я пiду давати лад, - полишив_ _©х_ _господар. Балакали про се, про те... Тим часом Гнат послав дiвчат привести в садок Федосю; вона ввiйшла несмiливо, всмiхнулась тихо i зашарiлася, вловивши погляд гостя iз Петербурга. Рятуючись, мерщiй взялась допомагати титарисi... - Надовго ти при©хав на Укра©ну? - спитав тим часом Варфоломiй. - Я? Назавжди. - Десь ма╨ш службу? - Та обiцяли... В Ки╨вi... Там ╨ така комiсiя, яка вивча╨ старовину. - Це жити весь час бурлакою... - А що менi! Козак я вiльний, жiнка мене не ла╨, дiти не просять хлiба! - Колись же й ти одружишся. Котрась, напевне, уже готу╨ рушники... Тарас промовчав. Вiдчув, що в брата також на думцi донька отця Григорiя. Мав добру давню звичку - не йти туди, куди тягли або штовхали iншi... Бiля ворiт спинився старий кобзар... Нi, лiрник... Та все ж людина божа, бродячий бард! - А Перебендя iще живий? - спитав Тарас у брата. - Кажуть, що вже помер. - То мудрий був чоловiк. - Хай царству╨ на тому свiтi. Лiрника ввели у двiр, дали чогось напитися i попросили грати. Старий завiв сумно©, з якою просять старцi на папертях i на базарах. Тарас не витримав i пiдiйшов. - Ласкавi будьте, дiду, заграйте щось веселе чи заспiвайте думу. - Не знаю я, синочку, дум. Не навчений, - сказав старий. - То заспiвайте пiсню про козакiв. Старий на мить задумався, поправив лiру, швидко щось пiдкрутив навпомацки. - Все, все спливло, забулося... Хiба що цю... Яку почув недавно у Чигиринi... - Старий прокашлявся i заспiвав неждано гарно й дужо: _Лiта орел, лiта сизий_ _Попiд небесами;_ _Гуля Максим, гуля батько_ _Степами-лiсами!.._ Гамуючи в душi велику радiсть, Тарас пiдтримав пiсню. Уплiв i свiй при╨мний бас Варфоломiй. Гнат теж пiдставив голос, мiцний, неначе його плече. Як доспiвали, довго стояла тиша. Першим озвався Гнат: - А ви казали, батьку, що все спливло!.. - I де я чув цю пiсню? - спитав себе уголос Варфоломiй. Щоб вiн не встиг згадати, - хоч тут, при всiх, - Тарас спитав старого: - Ви про вдовицю зна╨те? Яка пшеницю сiяла... - I заспiвав, не голосно, аби лише почув старий i пригадав: _Ой__ iз-за гори та буйний вiтер вi╨,_ _Ой там удiвонька та пшениченьку сi╨..._ Лiрник почав пiдiгравати, збився. Iншi також не знали пiснi, й вона зiв'яла, наче вдовиний лан. Заждавши трохи, лiрник заграв завзято гопака, Тарас метнувсь припрошувати дiвчат, жiнок, i двiр ожив, загухав, завирував... - Прошу, прошу до столу! - гукнув господар, як тiльки змовкла музика. Iшов додому потемки, вже пiсля всiх. Один вiн тут не мав сiм'©, хазяйства. Гнат проводжав. Що вечiр був погожий, мiсячний, не поспiшали. Падало пiд ноги листя i навiвало сумнi думки про смисл життя, про старiсть, що десь уже не за горами... - Ну, як тобi Федося? - озвався Гнат. - Нiвроку. - Ти бачив, як дивилася вона на тебе? Тарас промовчав. - Треба ж - така любов!.. А нас з мо╨ю пан оженив-Покликали мого старого до управителя - i все тобi коханнячко та залицяннячко... - А ти мене весь час спиняв, коли я лаяв панство! - сказав Тарас сердито. - Ат, що там з лайки користi... - дiстав капшук i люльку Гнат. - Щоб люди знали правду! - А то вони не знають... - Чому ж мовчать? - Бояться. - Наш страх - то панська сила. А наша сила - в ╨дностi та в усвiдомленнi себе людьми, народом! - Гай, гай... Якi ми люди, ми крiпаки... - Тьху! - розiзлився уже Тарас. - Чи ти, бува, не блекоти на©вся? Крiпак - то панська вигадка. Панiв, царiв, жандармiв!.. Ще прадiд твiй був вiльним, а ти уже й не мислиш себе на волi! - Нащо даремно душу ятрити... - Нiхто ©© нам не подасть, як милостиню: добути треба, вирвати! - Тихiше, ради бога! Он хтось сто©ть... Попереду, бiля верби, бiлiла проти мiсяця струнка дiвоча постать. Гнат зупинився, добув вогню i запалив коротку люльку. - Мабуть, я вже вертатимусь, - сказав, попихкуючи димком. В його словах була якась грайливiсть. - Добранiч... - Йди зоровий. Спасибi вам за гостину! - Дасть бог, вiддячиш тим же... Якщо не будеш ловити гав... Потис добряче руку й пiшов назад. Тарас постояв трохи i також рушив. Гiрко було на серцi... - Добривечiр... - почулось раптом поряд. Звiв очi - бiла постать перепинила йому дорогу. - Це ти? - спитав здивовано, впiзнавши в нiй Феодосiю. - Не змерзла? -Нi. - Я чув, що ти читала мо© книжки... - Напам'ять знаю. - Правда? I "Гайдамакiв"? Вона кивнула ствердно: - Це нiби... нiби святе письмо... Помовчали. - Ходила в школу? - тихо спитав Тарас. - Нi. Так, сама навчилася. - Й писати вмi╨ш? - Вмiю... Вже мушу йти, -зiтхнула. - Бо батько буде гнiватися... - На кого ж тут чекала бiля верби? - спитав i то© ж митi пошкодував. Вона вдала, що не почула. Мовчки ступала стежкою, ледь-ледь схиливши зграбну, маленьку голову, освiтлену так та╨мниче повним високим мiсяцем. - Пробач... - сказав, торкнувшись ©© руки. - Надовго ви при©хали? -Куди? - В село. - Не знаю ще. На тиждень, може... Схлипнула. - Ти плачеш? Я тебе образив чимось? Дiстала звiдкись хусточку i витерла мерщiй лице. Осяйно, немов дитя, всмiхнулася. Тарасовi враз стало жаль ©©, себе... - По©хала б зi мною в Ки©в? Вона звела на нього очi, повнi блискучих слiз. - По©хала б... I слово те ударило йому, мов хвиля, в груди i розлилось, вiдлунюючи, по всьому тiлу... Вранцi спитав поради в брата, що був йому за батька, й Микита дав свою ласкаву згоду. Надумав ще порадитися з Варфоломi╨м, а вже тодi просити Гната, щоб дiлу дав належний хiд, оскiльки вiн, як титар, найближчим був до Кошицiв. Iшов селом немовби в якомусь мревi. Дивний, не знаний стан! Здавалося, вiн сам за нiч став iншим, чужим собi самому. Було на серцi весело i трохи страшно... Жiнка... Товариш, друг, подружi╨ його ╨дине... Вiн матиме небавом мiсце на цiй землi, де ждатимуть його iз мандрiв, де будуть щиро радi його появi, роздiлять з ним всi успiхи й усi невдачi, втiшать i додадуть снаги на праве дiло!.. А дiти... Боже праведний, у нього будуть дiти!.. Кирпатенькi такi, чорнявi, у довгих бiлих сорочечках... Найстаршого назве Iваном, на честь Сошенка, а другого, звичайно ж, Карлом... ╙вгеном чи Василем... Всмiхнувся. Багато ж йому синiв потрiбно! Не буде коли писати вiршi i малювати... Згадались мати, батько... Не дожили!.. Будь прокляте це дике рабство!.. Варфоломiя застав пiд яблунею, де той стояв, роздумуючи над урожа╨м, що раптом геть осипався. Червонобокi яблука вкривали густо землю, неначе жар. - Крутнув нечистий вихором - i на тобi... - розвiв руками Варфоломiй. - Мене також крутнуло, брате, - весело сказав Тарас. - Прийшов оце порадитись. - Теж сатана? - Побачимо, як поживемо... Надумав я женитися. - Житейське дiло, - повагом сказав на те Варфоломiй, хоч був молодший на рокiв шiсть вiд нареченого. - I хто ж вона? Федося, мабуть, Кошицева? - Вгадав. То що ти скажеш? - Розумна, гарна, любить... От тiльки... - Що? - Спитати треба спершу, без старостiв... - Вона дала вже згоду. - А батько-мати? Можна вхопить гарбуз... - Украду! - Ти ж не якийсь гусарин, а свiй-таки... - Пошли когось по Гната. - Я сам сходжу покличу, - сказав похмуро Варфоломiй. - Ти посиди, подумай, зваж... - Уже подумав, зважив, - скипiв Тарас. - Одружуюсь! Як брат пiшов, до серця вповз холодний страх чи, може, передчуття недоброго. Ходив садком, - прив'ялим, наполовину вже головiтим, - i свiтлий настрiй змiнювала така знайома йому журба. Згадались Ядзя з Вiльна, санкт-петербурзька Маша, княжна Варвара, Ганна, що й досi, правду кажучи, мов рана в грудях. - Ну що? - зустрiв Варфоломiя. - Послав його до Кошицiв. Спитав, на що ви житимете, то я сказав, що ма╨ш службу в Ки╨вi... - Вiн зна╨ це. Обiцяно ж. - Обiцяного три роки ждуть... - Портрети ╨ замовленi. Та й вiршi щось приноситимуть... - Новенькi ма╨ш? - Трохи... Ти зна╨ш, зараз менi Кавказ весь час сто©ть перед очима... По©хати б туди, поглянути!.. Бо туго, туго пишеться. Послухай ось, народжене в Чигиринi... _За горами гори, хмарою повитi,_ _Засiянi горем, кровiю политi_ _Отам-то милостивi© ми_ _Ненагодовану i голу_ _Застукали сердешну волю_ _Та й цьку╨мо. Лягло костьми_ _Людей муштрованих чимало._ _А сльоз, а кровi? Напо©ть_ _Всiх iмператорiв би стало_ _З дiтьми i внуками, втопить_ _В сльозах удов'©х!.._ - Господи! - схопивсь за голову Варфоломiй. - Ти з глузду з'©хав, брате! Та за таке... за це тебе... - Гадав, що ти... - Безглуздо отак!.. - То що ж нам, братику, сидiти й лупати очима, мов барани? Хай гине все? - Не лiз би ти у хмари, - оглянувся Варфоломiй. - Бо пропадеш... - Якщо гуртом, громадою... Пiдняти всiх!.. - Химери! Ти помиля╨шся, вважаючи, що нашi душi й досi... Згорiло все, зостався тiльки попiл... - На волю хочеш? - рiзко спитав Тарас. - Звичайно... - А кажеш - попiл, брате! - Не час, не час... Так кажуть усi, хто зжився з рабством,_ _хто власну шкуру... - Он хтось iде! Зда╨ться, Гнат, - зрадiв одверто Варфоломiй. Похмурим вернувся титар i тим уже сказав усе Тарасовi. Гнат пiдiйшов, поручкався, дiстав капшук та люльку, добув вогню i запалив. - Уперся, неначе вiл у сажалцi, отець Григорiй. Не пара вона йому, та й годi... - сказав, нарештi. - Хто вiн? Гультяй, бурлака! - передражнив. - Iз вiршiв хлiба нiхто не ©сть, iз пензля теж. Ще малював би вiн образи для храмiв, а так!.. Тарас стояв, схололий весь, iзболений. У грудях, там, де серце, чув порожнечу, пустку. - А може, воно й на краще, - зiтхнув немов з полегшенням Варфоломiй. - Що не кажи, а жiнка, дiти - пута, при╨мний, може, та все ж тягар... - Знайдеш собi ще лiпшу, - почав також розраджувати невдаха-сват, - Якусь панянку навiть... - Собачу кров? - озвався iз похололостi, мов з того свiту, й сам здивувався: досi вiн рiзко так нiколи не говорив про панських дочок. Часом ще й залицявся... - Почули б таке пани, - всмiхнувся Варфоломiй. - Добудь менi на завтра коней. ╞хатиму. - Так, мабуть, лiпше, - пiдтримав Гнат. - Не брати ж дiвку силою... Та ще в попа! - Уранцi коней матимеш, - сказав уже спокiйно Варфоломiй. - На мене вже чекають побiля Миргорода. Робота ╨... Прощались якось нiяково, немов були всi тро╨ у чомусь виннi. Прикрощi нiкого ще не зблизили, невдачi теж. I сумно було, i весело, що ним, як стiй, погребував i вбогий духом Кошиць... "А може, вiн злякався мого прийдешнього?" - сяйнула раптом думка. Й протверезила... ...Нi, недаремно мовиться, що на ловця i звiр бiжить! Йому потрiбна була людина, яка на власнi очi бачила Кавказькi гори, рiки, тамтешнi села, або аули, самих черкесiв i царське вiйсько, що прагне ©х навчити, як треба жить на свiтi, й вiн застряв в Лубнах на станцi©, де й зустрiчав таку людину. - Тарас Григорович?! - почулось нагло, коли вiн, гнiвний, вийшов iз мiсць присутствених, де марно прагнув добути сакраментальний аркуш подорожньо©: начальство спало пiсля обiду! - Не впiзна╨ш? - Сашко Чужбинський, вiн же й пан Афанась╨в? Вони потисли руки, ще й обнялись на радощах, мов добрi друзi. - Звiдки й куди пряму╨ш? - спитав Чужбинський. - З Миргорода у Лемешiвку. - До ©х високомочемордiя? - У нього щось передане менi з Кавказу. - З Кавказу? I я недавно звiдти. - Тебе менi сам бог послав! - зрадiв Тарас. - Нам треба поговорити. Чиновники усердно сплять - час ма╨мо. - Я на сво©х. По©хали до мене в Iскiвцi, а звiдти вже, як наговоримося, доставлю тебе до Вiктора. - Воiстину впав у гаразд, як муха в сметану! Гайда? Надворi сiяв дощик, зривався вiтер полем, а ©м в колясцi було так зручно й затишно. - Ну ж, ну, розказуй, - квапив Тарас Чужбинського. - Ти довго був там? - Довго... Природа там!.. Вершини гiр покритi бiлим снiгом, по схилах - сосни, скелi, бiжать рiчки в долини, де все цвiте... - А люди? Якi там люди? - Чорнi та довголицi. Похмурi, гордi, ходять усi при збро©... ще й озираються весь час довкруг... - Мабуть, ©х зацькували? - Якось я свiдком був, як нашi йшли в атаку на ©хнi саклi... - Що це? - Хати, по-©хньому. А хлiб - чурек... Всю гору вкрили бiлi рухливi цятки, зблискують багнети, шаблi... То тут, то там пов'╨ться димок од пострiлу, впаде ядро... А потiм - ура, ура!.. Черкесiв нiде не видно, нiби ©х i нема, а схил гори встилають бiлi трупи... - Чи зна╨ш ти, що там загинув Якiв? - спитав Тарас похмуро. - Граф де Бальмен?! - Вiн. Ще у липнi... - Сволота!.. - Хто. - Черкеси. Для них людину вбити!.. - Сволота шле туди солдатiв, братику, - сказав, немов одрiзав. - А тi - за волю б'ються, за рiднi гори. - Жаль Якова... - Гада╨ш, менi не жаль? А ще жалкiше, друже, що вiн полiг, примучуючи чужий народ, пригнiчуючи свободу... Смерть ма╨ сенс лише за праве дiло... Так я кажу? - Напевне... - I хрестять ©х, пiдкорених? - спитав Тарас. - Аякже. Йдуть священики, десь там когось навернуть до вiри iстинно© та просвiтять, i вже, гляди, брат поста╨ на брата... - Попи, тi дiло знають! Гадюками залазять в душу, нiвечать, беруть ©© на прив'язь... Псарi царевi!.. - Господи... - зiтхнув Чужбинський. - ©х би хоч не займав! Без церкви усяке благе дiло зiйде на пси... - Ти не попович, бува, соколику? - спитав Тарас у приятеля. - Нi? То скажи, будь ласка, а злi дiла не творяться з благословiння святих отцiв? Хiба вони осуджують сваволю панську, вiйни, в яких щодня лягають трупом тисячi невинних солдатських душ? Замовкли. Вже в далинi над рiчкою виднiлося село, в якому жив Олександр Чужбинський i благоденствували його ж таки крiпацькi душi. Будинок був не з перших, проте зручний i затишний. Тарас бував тут, як при©здив два роки тому на Укра©ну, й не церемонився. Коли ввiйшли в свiтлицю (чи кабiнет?), метнувся до шафи з книгами. - Нове щось ╨? Ти зна╨ш, менi браку╨ Байрона. Весь час чомусь зда╨ться, що мало, мало його читав... Ех, знав би я англiйську мову!.. - А як французька, вивчив? Махнув рукою. - Пiзно за мови братись, друже. Вони зосталися в мо©й неволi... - Я чув, поляки в Ки╨вi вивчають нашу мову, аби тебе читати в оригiналi. Звiстка була при╨мна, та вiн якраз побачив свою поему "Тризна", узяв до рук i запитав господаря: - Ти це читав? - Звичайно... Коли казати правду, ти пишеш краще рiдною. - Затуркали мене... Не можеш писать як слiд, то й пишеш по-малороському... Поклав у шафу книжку, лiг на диван. Згадав княжну Варвару i Яготин... Зiтхнув i мовив: - Цур йому! Ось сядь лишень та розкажи ще дещо менi про той народ та про Кавказ. - Навiщо воно тобi? - Почав писать поему, а знань чортма... Коли задумав "Гуса", то скрiзь хватав, де тiльки мiг. Бодянський дав прочитать Шафарика, в Родзянка стрiвся з ╙длiчкою, що став_ _менi в пригодi, а в Ки╨вi добув книжок по Чехi©... - Ну й що твiй "Гус"? - Написаний. Оце скiнчив недавно. В Мар'янському, у Лук'яновича. - Не змiг би щось прочитати з нього? - сiв на диван Чужбинський. Вiн теж писав i розумiвсь на вiршах. - Це зробим потiм. Нинi ж я прочитаю тобi новiшу рiч, мiстерiю... - I де воно береться в тебе? - Душа болить... Не можу я спокiйно дивитися на те, що твориться довкруг на нашiй милiй, святiй землi!.. - Згориш завчасно. - Краще згорiти враз, нiж тлiти усе життя. - Ти згущу╨ш, драматизу╨ш... - Нi. ╙ межа, яку не можна переступити, не втративши свого лиця, душi сво╨©, власне, всього себе... На сотнi тисячi квадратних верст - фiльварок, хутiр, миза, з яко© йдуть панам раби, харчi та грошi!.. Галерою земля вся наша стала, а ми на нiй - гребцi прикутi... Чужбинський слухав мовчки, не смiючи на нього звести погляду. Збагнувши, що перед ним розумний, та все ж панок, Тарас притих, отямився. Вже скiльки так бувало, що вiн розпалювався i виливав зболiлу душу марно. Глас вопiющий!.. Господи! Однi ще соннi, темнi, а другi вже зреклися за ласий шмат незрячих сво©х братiв, штовхаючись, шукають мiсця лiпшого на ши© в них, де й так завiзно!.. - Може, пiти сказати, щоб нам дали щось випити i попо©сти? - спитав господар тихо. - Незле, незле, - зрадiв Тарас нагодi перемiнити тему. Та й зголоднiв. Коли накрили стiл й поплив свiтлицею чарiвний запах борщику, не став чекати, поки його попросять тричi, а вже за першим разом уволив щиру просьбу: кивнувши, мовчки випив. Чужбинський рушив слiдом. - Закушуй салом... - мовив, хапаючи повiтря ротом. - Колись, було, в Гребiнки ми ласували таким сальцем, - сказав Тарас, згадавши i Петербург, i друзiв по Академi©, i землякiв, якi збиралися то тут, то там i мислили про свiй народ, про землю рiдну, звiдки вони пiшли й куди не всi повернуться, бо там нема до чого докласти рук... - Не смачно? - Що ти! - Хмуришся... - Та-а, всяке лiзе в голову... - Про що ж твоя мiстерiя? - спитав нарештi Олександр. Кортить йому послухати. - Про те, як у Суботовi розкопували Богданiв льох. - Скарбiв шукали? - Марно. Знайшли лише мерця в кайданах. - Козак чи шляхтич? - А хто його тепер збагне... Дочубилися!.. Борщ ©ли мовчки. Одне, що вже було надвечiр, а друге - кожен думав про щось сво╨ i не бажав дiлитися думками тими з ближнiм. - Родзянко тобi читав сво© "стихи"? - спитав Чужбинський з посмiшкою. - А що ж мене турнуло звiдти, як не вони! Так дременув, що й зошита свого забув, якого давав читати ╙длiчцi. - Всi соромiцькi, певно? - А то ж якi... Щоправда, гiрш од вiршiв його промови про запорожцiв та гайдамаччину. З Одеси хтось привiз йому Скальковського... - "Историю Новой Сечи"? - Та нi, "Наезды гайдамаков". Мерзенна книжка! А пан Родзянко аж захлинався, хвалячи ©© за те, що гайдамаки у нiй - розбiйники, бандюги, злодi©... Для нього справжн╨ лицарство - лише гетьмани, пани полковники та iже з ними!.. - Налити ще? - Не треба. I так пече... Пiду провiтрюсь трохи, - пiдвiвся важко. Останнi днi зробився якимсь сирим немовби... - Там вiтер, дощ. - Пусте. Од вiтру ми ще не хилимося... Розбiйники!.. За волю, за свiй народ розбiйник пiде на смерть?! - Чого ти так морду╨шся? Собака, кажуть, бреше, а вiтер носить... - Е-е нi, його читають, цього Скальковського, i наша слава в очах людей читаючих ста╨ ганьбою! Виходить, ми не мали держави, вiйська, принципiв та iдеалiв; були однi розбiйники. Кумека╨ш, куди вiн б'╨? У саму душу!.. Надворi справдi вiтер зривав останн╨ листя, котив бур'ян. Бр-р!.. Добре, що одягнувсь виходячи... Важкими стали ноги... Чи не захворiв, бува, Тарасе?.. Бездомному хворiти зле... Щоб вiддали Федосю, напевно, вiн вже мав би сво╨ пристанище... А як то ©й, сердешнiй!.. Криниця, з яко© вiн два роки тому вночi брав воду, була довкiл засипана кленовим листям. Тихо рипiв, погойдуючись на дужiм вiтрi, журавель.. А хмари - нiби гори... _Чурек i сакля - все тво╨;_ _Воно не прошене, не дане,_ _Нiхто й не возьме__ зa__ сво╨,_ _Не поведе тебе в кайданах._ _А в нас!.._ О господи! Чи буде йому колись хвилина миру й спокою на цiй землi? Де б вiн не був, що б не робив, печуть, снуються думи, складаються в слова, рядки!.. Вечiр надходив темно-сiрий, який бува╨ тiльки о цiй порi. Ще сонце десь свiтило, та чорнi хмари щiльно прикрили землю... Холодно!.. Його злегка морозило. Пострелювало над лiвим оком у головi... Щоб не пiддатись хворостi (якщо, звичайно, це вже вона), прогнав думки й прискорив крок. Важкi, холоднi ноги вгрузали в листi... Хати, лелечi гнiзда, - немов шапки черкесiв, - були розмитi, нiби на акварелi... В тепло, до хати!.. Добре, що ╨ на свiтi друзi, товаришi... Вiн прочита╨ "Iвана Гуса" й "Великий льох"... О! Може, й назвати так мiстерiю?.. Якщо вже ╨, назветься якось... Завтра або позавтра ви©де до Лемешiвки, а звiдти вже - в Переяслав, до Козачковського... Недобре щось з ним дi╨ться останнi днi... Бурлацi осiнь - мачуха... _Та нема в свiтi гiрш нiкому,_ _Як бурлацi молодому,_ _Гей-гей, як бурлацi молодому!.._ Голос немов чужий, якийсь далекий нiби... Вiн прочита╨ зараз, що обiцяв, ще розпита╨ трохи про тi далекi, залитi кров'ю гори, переночу╨ i вранцi рушить далi... Що за напасть? Забув початок "Льоху", сирiч мiстерi©... _Як снiг, три пташечки летiли_ _Через Суботове i сiли_ _На похиленному хрестi..._ Попереду, неподалiк, з'явився освiтлений квадрат вiкна, i вiн зiтхнув полегшено... ...Краще б вiн був найняв якусь пiдводу, щоб перебратися iз Переяслава в село В'юнище! На Козачковського, що вiз його, найшла якась стихiя погомонiти, й Тарас, згадавши свою недавню по©здку в Ки©в, так знервувався, що знов вiдчув, як бiль розходиться йому по тiлi мороком. Мiсяць Андрiй виходжував його в сво╨му домi, дозволив, як покращало, по©хати на кiлька днiв до Ки╨ва i скласти звiт комiсi© й тепер привiз - здорового - у затишний i дружнiй дiм Самойлова, оскiльки власний його будинок перероблявся. Тарас тут мав свiй кабiнет, iз грубкою, що так ласкаво грiла, господаря, що був тактовний, тихий i ненабридливий, i господиню - лагiдну, мов рiдна мати. Та, попри всi цi блага, душа його не мала й години спокою. Нарештi це помiтив Степан Никифорович i, стурбувавшись, зайшов надвечiр уже на восьмий... нi, на дев'ятий день до гостя в його кiмнату. Тарас сидiв i грiвся, оскiльки кожен вечiр його морозило. - Нездужа╨те? - спитав Степан Никифорович. - Сам не збагну... Щось дi╨ться таке зi мною... - Живiт болить чи груди? - Якийсь увесь зболiлий нiби, збуджений... Погано сплю... Душа болить, напевно... - Вам тут у нас погано, може, то ви скажiть... - Чудово! Спасибi вам... Можливо, прийшла пора... - Ну що ви! Я ледь не вдвiчi старший, та й то про це не думаю. Хоча, як був молодший... - А правда, що двадцять рокiв тому ви теж були мiж декабристiв? - спитав Тарас, коли господар сiв у глибоке крiсло бiля вiкна. - Свобода вабить многих... - ухильно мовив Степан Никифорович. - Дворяни теж, козаче, не всi собачники... - Розмови люблять вельми, а як до дiла... - рiзко сказав Тарас. - До дiла той шпетнiший, кому пече. - А совiсть де? Де гiднiсть? Не гонор - справжня гiднiсть, яка веде на бiй, на смерть?.. - Настане час урочий, i всi до збро© вiзьмуться. - Нiщо саме не наста╨. - Бог править свiтом, зна╨, що i коли... - Никифоровичу, бог нас забув! Завiв в ярмо, подержав, доки занози вставили, i соб-цабе!.. - Ви нетерплячий вельми i запальний. Чекати теж потрiбно вмiти... - Я вiльний вже, я мiг би i зачекати, а як то ©м, невольникам, мо©м братам! - Не всiм же ©м сутужно... Мо©, скажiмо, люди... - "Мо©"! А може, ©м не хочеться чи©мись бути, може, вони бажають жити, як ви, як пан Тарновський чи Галаган? - Заможно так? - всмiхнувся ледь-ледь Самойлов. - Нi, вiльно так!.. Неволя - повiльна смерть. Я знаю це по собi... - Ну, ви поет, художник... Селяни ж просто трудяться... - Ой не кажiть! - примружив гостро очi. - Послухали б ви у корчмi, за чаркою... - I в нас? - спитав стривожено господар дому. - Всюди. - Щось я не чув... - З панами потiм буде про це розмова, - сказав Тарас сердито. - Якщо вони не втямлять, що володiти ближнiми - ганебно, пiдло, смертельний грiх!.. Самойлов знiтився, ще дужче вгруз у крiсло. Тарас збагнув, що перебрав, картаючи цю врештi-решт порядну, м'яку людину за зло, содiяне всiм панським кодлом. - Вибачте... - озвався. - Я накинувся на вас, бо ви потрапили пiд руку... Старий всмiхнувся сумно. - Як будете такий прямий, одвертий iз усiма, самi в неволю вскочите,сказав невдовзi тихо. - Усi довкруг настраханi, сидять-тремтять чи просто удають, що все гаразд, а дехто жде, щоб нiмцi його навчили вольностi!.. Послухав я мужiв учених ки©вських, що ©здили в чужi кра©, - i смiх, i грiх!.. А наш великомудрий Панько Кулiш склада╨ пишнi оди дiлам давно минулим i ставить хрест, поплакавши, на Укра©нi-мученицi, що вже почила з миром!.. - Ви вiрите в ©© прийдешню долю? - Народ наш ще пiднiметься, змете ганьбу крiпаччини, самодержавства i явить свiту свiтле сво╨ лице!.. - Що ж, зичу вам дожити до тих часiв... - устав Степан Никифорович. - I ви, дасть бог... - На жаль, Тарасе, я вже старий, - розвiв руками, нiби даючи змогу йому побачити сво© лiта. - Та й що мене чека╨ у тiм раю? Жебрацька торба?.. - Слухайте, та це ж чудова думка: усiх панiв пустити на рiк чи два з торбами! - всмiхнувся на те Тарас. - Щоб взнали на власнiй шкурi, як то жилось по ©хнiй милостi сердешним людям. - Пустите мене тодi погрiтися бiля сво╨© грубки? - спитав не без лукавства Степан Никифорович. - Ви добрий, вам не треба буде ходить пiд вiкнами, - обняв Тарас старого. - Народ у щастi милостивий... Вечеряти не захотiв. Сидiв собi пiд грубкою, в самотинi, не запаливши свiчки, що бовванiла на тлi вiкна, засiреного останнiм тихим свiтлом минаючого навiки дня, i слухав власну душу. Думки пливли неквапно, усi важкi, як чорнi осiннi хмари... Iнодi зривався вiтер розпачу й гнав ©х шалено, збурено, аж поки знову гору не брала втома й вiчно жива надiя. Закинутий у це село, в цей дiм, у цю кiмнату, спокiйно змiг, без су╨ти розглянути довкiльний свiт, тверезо, без iлюзiй поцiнувати, людей, з якими вiд дня при©зду на Укра©ну вiн зустрiчався, пив, ©в, бесiдував про се, про те й найбiльше - про заповiтне, i враз вiдчув, що вопi╨ в пустелi. Нi, вiн не був, мов той пророк, зневажений або побитий каменями. Його прихильно слухали, захоплювалися його поезiями й робили все, аби не мав нi в чому скрути або нестачi, i все ж вiн бачив, вiн розумiв, що голос його, думки щезають десь у безкра©й безвiстi. При тому слава його росте, поширю╨ться, його книжки читають i переписують пани, мiщани, вбогий, простий народ, а зла довкiл не менша╨, а пан,який так мило i щиро так проймався його поезi╨ю i вiд розчулення пускав сльозу, - дере так само шкуру з обiдраних крiпацьких душ, а змiй-нагай гуля╨ собi по спинах, а покритки бiжать на став топити свою ганьбу!.. Пiдхоплений поривом гнiву, швидко пробiг кiмнатою i сiв у крiсло, з якого встав недавно Степан Никифорович. Схопився з крiсла... Що ©м його плачi, його палкi молитви за рiдний край, зневажений та упослiджений, за люд нiмий, що в пiсню-думу вилив не тiльки радiсть або журбу, а й давню, кров'ю писану, свою гiрку iсторiю! У ©хнiх панських душах щось збереглося вiд поколiнь, якi жадали волi, вiд козарлюг, що в бiй iшли, жартуючи, немов були безсмертнi. Та бiльше в них жадоби, пихи й страху перед найменшим братом, тим гречкосi╨м, смердом, з чийого поту вони живуть!.. Вiдчувши дрiж у тiлi, пройшов до грубки й сiв на ослiн, притиснувся до теплого твердого каменю. Твердь... Мiць... Так, сила тiльки в ╨дностi живих, i мертвих, i ненарожденних! Народ - ╨дина жива рiка, i всi, хто прагне вирватися з ©© швидкого плину чи упокорити ©© могуть для власних благ, то тiльки пiна, смiття... Метнувсь до столу, швидко добув вогню i запалив воскову свiчку. Запахло лiтом, медом... Вмочив перо в чорнило й на аркушi, який лежав напоготовi, поквапно вивiв назву: "I мертвим, i живим, i ненарожденним землякам мо©м в Украйнi i не в Украйнi мо╨ дружн╨╨ посланi╨". Спинив перо, що прагло почати вiрш, задумався... У бiблi© сьогоднi вiн зустрiв слова, що вразили його глибоким смислом i простотою... В них буде ключ до твору, пролог його посланiя... "Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь есть". Глибоко ти, Iоанне, проник у суть людських вза╨мин, ти нiби знав бiду Вкра©ни, почув ©© через столiття, що тiльки ще зароджувалися в хаосi свiту!.. Ти лиш вiдчув, апостоле, а нам на долю випало прожить життя у цiй юдолi печалi й слiз... Гойдався вогник свiчки, i в такт йому гойдались тiнi. Вiкна темнiли, мов двi чорнi хоругви... Ще день минув, похмурий, зимовий день... Так i почав, не мудрствуючи лукаво, з життя, iз того, чим виповнена була душа: / _смерка╨, i свiта╨,_ _День божий мина╨,_ _I знову люд натомлений_ _I все спочива╨._ _Тiльки я, мов окаянний,_ / _день i нiч плачу_ _На розпуттях велелюдних,_ _I нiхто не бачить,_ _I не бачить, i не зна╨ -_ _Оглухли,, не чують,_ _Кайданами мiняються,_ _Правдою торгують..._ Спинив перо, уважно перечитав й вiдчув, як вiрш злива╨ться з його ╨ством, а вiн iз вiршем. Те, що витало тiнню, якимсь туманом, думкою без плотi й кровi, враз набуло реальних рис, окреслилося i стало фактом, явищем... I господа зневажають, - Людей запрягають _В тяжкi ярма..._ Вони йому постали перед очима, цi просвiтителi, отцi народу й просто пани, панки та пiдпанки, насадженi по всiй землi вкра©нськiй на острах ©й i на покуту ©© трудящим людям. Вiн збурився вiд тих тупих, вдоволених чи хижих пик i вдарив гнiвно, пристрасно пером - сво╨ю збро╨ю. Слова ставали мiцно, за рядом ряд, шикуючись в повстанську дужу лаву. Полк за полком!.. Вже зблискували списи та шаблi, чувся далекий гул кiнноти... Ревли гармати, димом заслало сонце!.. Стомлений, поклав перо. Оглянувся... Вiд свiчки лишилась тiльки половина, хоча писав, здавалося, не бiльше кiлькох хвилин... Заплющив очi... Товпище шовкових, ситих, пещених пливло повз нього, шкiрилося, кричало щось, смiялося... Поглянув ©м пiд ноги й жахнувся - спини! Латанi, в кривавiм струп'©, чорнi вiд бруду й поту!.. Господи, твоя це правда й воля?.. _Схаменiться! будьте люди,_ _Бо лихо вам буде._ _Розкуються незабаром_ _Закованi люде._ _Настане суд, заговорять_ / _Днiпро, i гори!_ _I потече сторiками_ _Кров у син╨ море_ _Дiтей ваших!.._ У чорнiй, густiй пiтьмi озвався глухо пiвень. Потому другий, третiй... А вiн писав, шмагаючи нещадним, щирим словом гординю можних, вперто знiмав з очей полуду у тих, хто прагнув бачити народ i край свiй iстинно, а не в туманi казки й замилування його iсторi╨ю. I гнiвно кидав правду в осклiлi очi iнших: _Чого ж ви чванитеся, ви!_ _Сини сердешно© Украйни!_ _Що добре ходите в ярмi,_ _Ще лучче, як батьки ходили._ _Не чваньтесь,__ з__ вас деруть ремiнь,_ _А з ©х, бувало, й лiй топили..._ Вiн прочитав, вiн вивчив, як "Отче наш", ту давню славу-муку, вiн бачив сам, як нiмець копав на Сiчi бульбу, на тiй землi, що кров'ю злита щедро!.. Боролися i доборолись ясновельможнi!.. _Отак i ви прочитайте,_ _Щоб не сонним снились_ _Всi неправди, щоб розкрились_ _Високi могили_ _Перед вашими очима,_ _Щоб ви розпитали_ _Мученикiв: кого, коли,_ _За що розпинали!.._ Потрiскуючи, погасла свiчка. Власне, вона згорiла. Чорний шматочок гноту хитнувсь i впав у зрiджений, прозорий вiск. З куткiв до столу ринулась важка пiтьма, накрила все й затихла... Дiстав з шухляди свiчку i запалив. Поволi, нехотя, аж нiби щось бурмочучи, тьма вiдповзла вiд столу, i з не© виплив Якiв де Бальмен - живий, веселий, далi - Кулiш, Сенчило, Забiла Вiктор та Кухаренко, Бодянський, Щепкiн, Максимович... _Обнiмiте ж, брати мо©,_ _Найменшого брата, -_ _Нехай мати усмiхнеться,_ _Заплакана мати..._ Писав, i сльози застували йому папiр. Крiзь них вiн бачив обшири степiв, лiсiв, людей, що йшли, спiваючи веселе щось... Над ними простерло сонце променi, як добрi, нiжнi руки... Ген стороною сiявся ласкавий, теплий дощик, i, мов зелене море, гойдався лан пшеницi, цвiли садки... / _оживе добра слава,_ _Слава Укра©ни,_ _I свiт ясний, невечернiй_ _Тихо засiя╨..._ _Обнiмiться ж, брати мо©,_ _Молю вас, благаю!_ Сидiв незрушно, доки видiння те розтало й лишилися кiмната, стiл, тремтливий вогник свiчки та аркушi з його посланням до землякiв. Зiтхнув, неквапно вмочив перо i написав пiд ним набряклою за нiч рукою: "14 грудня 1845, В'юнища". Поклав перо й заплющив очi... Холодно!.. Отой вечiрнiй недобрий дрiж вернувся знову в тiло. Неначе ждав кiнця роботи. Грубка вже, мабуть, вичахла... Дмухнув на свiчку, звiвся i пiдiйшов, хитаючись, мов на похмiлля, до вiкна. Надворi випав свiжий, пухнастий снiг!.. Земля стояла бiла, святкова вся, врочиста... Його земля!.. Як холодно... Аж зуб на зуб не попада╨... А в хатi - морок... Свiчка димить iще... Й нiде нiкого!.. Грубка, i та холодна... Вдягнув кожух, залишений йому Андрi╨м, i сiв у крiсло... Може... _Обнiмiться ж, брати мо©,_ _Молю вас, благаю!.._ ...Самому iнодi ставало страшно... Вiршi його замучували. Вже третiй мiсяць. Злива!.. Де б вiн не був, що б не робив, терзають душу, пестять i рвуться, рвуться на бiлий свiт. Захворiв, схуд, знесилився, а ©м байдуже - в'ються круг голови, вихлюпуються на бiле поле аркушiв i кидають його, спустошеного, напiвживого, в болючий сон... Все почалось з двох вiршiв - таких собi, повчальних, нiби притчi, - та як пiшло, завирувало, наче гiрська рiка. Найпершим з'явився "Гус", чи "╙ретик", а там "Невольник", "Кавказ", "I мертвим, i живим...", "Холодний Яр", десяток псалмiв Давидових, "Три лiта"!.. Щодня, щоночi - вiршi!.. Степан Никифорович послав гiнця у Переяслав до Козачковського, й той прилетiв негайно. На санях, весь заснiжений i... переляканий. Жбурнув кожух на лавку, приклав до лоба руку, яка здалась Тарасовi холодною, неначе лiд, i мовив тут же з докором: - У тебе жар! Зняв ковдру й рвучко притис холодне вухо до грудей... - Никифоровичу! - гукнув невдовзi. - Коней не розпрягайте! Я заберу негайно його з собою. Швидше несiть кожухи, ковдри - усе, що ╨! - Спитав би хоч, чи згоден з тобою ©хати... - всмiхнувся йому Тарас. - Жарту╨ш? А тут уже дiйшло до того, що хоч бери й складай, небоже, свiй заповiт... - Я ж не Тарновський чи Галаган... У мене ╨ на цьому свiтi лише одна, своя, душа... - Вона дорожча тисячi! А ти ©© не бережеш... - Збери мо© папери. Он, на столi. - О господи! Це все написане тобою тут? Лише кивнув. Знесилився, мов нарубав двi хури дров. - Ну як там твiй домашнiй шарварок, вже закiнчився? - спитав, як сани рушили й не видно стало за поворотом вулицi сiм'© Самойлових, що вийшла вся його провести. - Твоя кiмната зроблена - не потерпай, - сказав Андрiй. - Як жiнка, дiти? - Голубе, сидiв би ти в сво©х кожухах тихо! Мороз, а в тебе он жар який... - Що чути в свiтi? - Кажуть, поет Шевченко утнув пiвкопи вiршiв. Тепер чекай ново© книжки! - Всу╨... - зiтхнув Тарас. - Не буде ©©, Андрiю... - Мало ще написав? - Нi... Все воно не для цензури, писане, сказати можна, кров'ю... Рипiли сани, форкали й бряжчали збру╨ю прудкi, веселi конi, зi звивин шляху бачив хрести церков, довкiл яких кружляли чорним вихором ро© ворон... - Чого вони так кружеляють? - спитав Андрiя. - Була колись пожива. Вони живуть по триста рокiв нiбито. - Поживи ©м тут вистачало... Скiльки лягло кiстьми й пролито кровi скiльки!.. Слов'янсько©, Андрiю, кровi. Й за що? - Живемо ж... - Скнi╨мо! В неволi навiть звiр не живе, Андрiю, вмира╨ з туги... Двадцять чотири роки, брате, я був рабом, я знаю, як-то тяжко на свiт дивитись з клiтки!.. - Тепер ти вiльний. - Тiлом. Душа ж моя кружля над рiдним кра╨м, немов прикута, й плаче над поневоленими... Притихли. Сани вихопилися на вкочену дорогу-греблю, i конi, вабленi вiвсом та теплим стiйлом, побiгли швидше. Знову найшло липке безсилля. У грудях, там, де серце, iз порожнечi нiби, з'явився-виплив занудний бiль, i свiт розмився... - Скоро вже, потерпи... - долинуло з того хаосу. Глухо зашелестiли крила... А-а, це старi ворони з мiстерi© "Великий льох"!.. Розкаркалися, розкружелялися... Киш, Киш!.. Ви ж бачите, що я живий!.. Ворони стали лiрниками... А тi - пташками-душами... I справник бренькнув струнами старо© кобзи й пiшов навприсядки довкола льоху: _Ой гоп того дива!_ _Наварили ляхи пива..._ А свiт схитнувсь, обрушився... Прийшов до тями в хатi, у лiжку вже, на подушках. - Ху-у, як ти мене злякав!.. - зiтхнув Андрiй, всмiхнувшись. - Привiз - а вiн щось марить, кличу - не одзива╨ться... Хотiв також всмiхнутися, проте не змiг. В якомусь мревi бачив обличчя, руки друга i кварту з чимось теплим i гiркуватим, яке йому давали випити... Ковтнув два рази й стомлено заплющив очi. - Ну, не дурiй, Тарасе, - вмовляв його суворий голос. - Пий цей узвар з цiлющих трав - поможе... Коли тобi себе не жаль, то пожалiй мене й мою родину. Як, не дай бог, не видужа╨ш - менi тодi хоч з мосту в воду! Лiкар, який не змiг порятувать Шевченка, то вже, вважай, пропащий чоловiк... - Гадав, що ти про мене дба╨ш... - тихо сказав Тарас. - А ти... - таки всмiхнувся. - Ну й молодець! - зрадiв Андрiй. - Ковтни iще... Спасибi!.. Тепер спочинь, а я сходжу i принесу тобi чогось смачненького. Вiн швидко й легко вийшов. Тарас оглянув хату. Охайно вимазанi високi бiлi стiни, завiшенi бiленьким чимось вiкна... О, стiл новий! Письмовий, мабуть, куплений для нього... Свiте ясний! Щастить йому на друзiв i на добро... А на столi розкладенi (як у В'юнищi!) його папери... I каламар чека╨ його пера... Ввiйшов Андрiй, принiс борщу й печенi. В прочинених дубових дверях - цiкавi личка, шепiт. - Тпрусь звiдсiля! - не зло пужнув ©х батько. - Умру бездiтним... - тихо сказав Тарас. - Не буде кому й згадати... - Справдi, таки загаявся у парубках. Бо©шся пут Гiменея? - Боюсь дурно© жiнки... Й чомусь мене бояться... - Дiвчата? - Нi, - всмiхнувся, - батьки дiвчат... Вiддав би за мене доньку, якби була на виданнi? - спитав похмуро. - Хто зна... Розмова згасла. Дружба, виходить, дружбою... Чого вони сахаються, мов прокаженого, коли заходить мова про ©хнiх дочок?.. - Отак, зручнiше сядемо i ©стимемо... - залебедiв, як до дитини, лiкар. - Я встану. - Нi. Тобi лежати треба, - спинив рукою. - Скоро ти пропотi╨ш, а там, дивись, i стане легше... Який у бiса був би я тобi друг, щоб не поставив тебе на ноги! - А доньки, бач... Чому, чому? - не витримав. - Не час про це... - уник зустрiтись поглядом. - Нi, ти скажи! Я хочу знати правду. - Ну, що ж... - присiв на лiжко, аж у ногах. - Дружина - це сво╨ гнiздо, а в ньому дiти з ротиками, в якi щодня потрiбно щось укинути. Ти ж - горда, вiльна птаха; сьогоднi тут, а завтра там... Не варто тобi одружуватися, не вийде з цього дива нiчого путнього. I це не все, - не дав сказати слова наперекiр. - Гада╨ш, я не знаю, чого ти ходиш нишком мiж люд простий, в шинки, цехи, на ярмарки?.. А кожен батько хоче сво©й дитинi щастя... - То що ж менi валятися, немов гнила колода? - спитав Тарас, обурившись. - I лупати на те очима, як гине все в неволi? - ╞ж борщ, видужуй швидше, а там уже що бог дасть, - притишив його Андрiй. - Орловi - орлиний лет!.. Коли Андрiй, забравши посуд, вийшов, заплющив очi._ _Втома лягла на нього хмарою, обволокла... Одна лиш думка борсалася, не пiддавалась. Думка його невтомна. Навiть коли вiн спить, вона працю╨. Часто посеред ночi будить його й примушу╨ щось записати... Воiстину, я сплю, а серце мо╨ не спить, як сказано в "Пiснi пiсень"!.. Смiялися десь дiтлахи, рипiли сани, гупали копита коней... Раз по раз чувся гортанний крик вороння... - Не спиш? - ввiйшов Андрiй. - Нi... - Я пiду до хворого, а ти поспи. - Насплюся ще... Ти як гада╨ш; пишуть на тому свiтi вiршi? - Жарту╨ш - отже, будеш уже одужувати. - Зустрiнеш якось батюшку, то запитай. Якщо не пишуть, то я не буду квапитись у райськi кущi. - Тобi туди ще ранувато, - буркнув. - Теж дiд менi знайшовся... I знову вiн лишився сам. Точнiше - на самотi з думками. Скiльки себе пригаду╨, не просто жив, а кожну подiю, явище, почуте свiже слово перемелював на колах[9] думки, дошукуючись до пота╨много. Вiд цього ще нiколи не мiг втекти, хоч прагнув уже не раз. Ця осiнь була найважча, проте й найрадiснiша, бо вiн не просто думав або боровся з думами, а виливав тi труднi думи рядками вiршiв. Вони самi пливли, лилися, змучуючи його до краю. Влiтку, як був здоровий, дужий, шалена муза рiдко його провiдувала; була ласкава, тиха... Чому ж вона так збурилася, захвилювалась, кинулася йому в обiйми? Не навеснi, як все пробуджу╨ться i зацвiта╨, прагнучи життя й свого продовження, а сльотяно© осенi, коли багно, дощi, опале пожовкле листя!.. Може, вона вiдчула недобре щось, дiзналася в богiв про те, чого не вiда╨ нiхто iз смертних?.. Може... Нi, це пусте! Вiн, справдi, ще не старий... Чому ж тодi так напосiлась муза? На хворого, на ледь живого!.. Йому зробилось холодно. Укрився краще ковдрою, прислухався до метушнi в будинку. Напевно, дiти вбiгли знадвору в хату... А раптом цi поеми i цi жагучi вiршi - його остання пiсня, крик лебединий його душi, що вже вiдчула холодний подих смертi!.. Бридня! Здоровий i молодий!.. А другий мiсяць хворий... В дорозi он, знепритомнiвши, злякав Андрiя... Хто ж це згадав сьогоднi про заповiт? Таки ж Андрiй, як забирав додому... Тодi вiн теж злякався, бо поспiшав, як на пожежу... Господи, рiздво ж сьогоднi! Вранцi його вiтав Самойлов, i линув з церкви дзвiн-передзвiн... А Козачковський про все забув, окрiм його хвороби... I згадував, зда╨ться, смерть... Нi, лиш сказав, що, не дай бог, не видужа╨ш... Бо©шся смертi?.. Вигадки! Я ж молодий... Вмирають ще й молодшi... Менi не можна, бо ще не виконав свого призначення на цiй землi... Подбав би ти про власну душу! В пеклi... Якщо умру, я мушу побачить бога!.. Нащо?.. Знiму йому з очей полуду панську, щоб подивився, до чого вiн довiв людей i землю! Всемилостивий i любомудрий!.. Вдарили врочисто дзвони, кличучи святковий люд на вечорову службу. Дзвонили в усiх церквах, i той перегук, на диво, лиш пiдсилював небеський поклик, створював високодумний настрiй в його душi. Вiн нiби бачив вулицi, якими йде в собори люд переяславський, самi церкви, дзвiницi, з яких налякано знялись ворони й хмарою закружеляли в небi... Нараз йому вiдкрився той самий вид вже здалеку, iз-за Днiпра... Як влiтку - з травою, з листям, з пахощами, з блакиттю рiчки... Дзвони так само враз притихли, мов долинали iз далини... Два соколи робили плавнi кола над Альтою i Трубежем... Зi степу бурхав теплий, пропахлий цвiтом i полином козацький вiльний вiтер... А небо, небо!.. Сльози йому заслали очi. Намацавши рукою ковдру, стягнув ©© i сiв у лiжку. Потiм став на пiдлогу. Чуючи ногами фарбу холодних дощок, дiйшов до столу й, взявши папiр та перший-лiпший олiвець, якi лежали напоготовi, вернувся в тепле сво╨ пристанище... Видiння ще стояло перед очима, i чулись дзвони, й соколи ширяли в небi... Змахнув сльозу, затис в ослаблих пальцях олiвець i доторкнувся ним до паперу... _Як умру, то поховайте_ _Мене на могилi,_ _Серед степу широкого,_ _На Вкра©нi милiй,_ _Щоб лани широкополi,_ _I Днiпро, i кручi_ _Було видно, було чути,_ _Як реве ревучий..._ Вiдчув, що стало тихо. Передзвiн змовк... На небi вмощувалися зручнiше, щоб слухати церковнi спiви сво©х рабiв... I тут неволя, гноблення!.. Раби господнi... Боже, то ти створив собi раба?.. А ми, сердешнi, молимося тобi, блага╨м правди i милосердя! А ворон, кажуть, вороновi... _Як понесе з Укра©ни_ _У син╨╨ море_ _Кров ворожу... отойдi я_ _I лани, i гори -_ _Все покину i полину_ _До самого бога_ _Молитися, а до того_ _Я не знаю бога._ Сльози вже не туманили йому очей. Вiн бачив ширше, далi, за виднокруг. Так нiби насправдi вмер, i, линучи на небеса, душа його дивилася на рiдний край, який вона любила i за який готова була на все. Iз високостi неба з журбою зорив на люд убогий, закутий люд, який живе для того, щоб годувати сво©х катiв... Не визволив! Не розбудив!.. Хоч щиро прагнув дати усiм ©м волю... Власне, для того й жив!.. _Поховайте та вставайте,_ Кайдани порвiте _I вражою злою кров'ю_ _Волю окропiте._ _I мене в сiм'© великiй,_ _В сiм'© вольнiй, новiй,_ _Не забудьте пом'янути_ _Незлим тихим словом._ Заплющив очi. Серце ще пломенiло, гупало у дзвiн грудей, а думка вже спадала, немов осiннiй побляклий лист. На диво, не почувався втомленим, ба навiть хворим. Може, для того вiн i занедужав, щоб написати цей заповiт!.. - Ну, як ти тут? - зi свiчкою в руцi поквапно ввiйшов Андрiй. Всмiхнувшись, подав йому написаний допiру вiрш. Iз вулицi долинув спiв колядникiв... Прислухався. Якiсь слова незвичнi... Й мотив сумний; неначе це не рiздво, а день скорботи... Й хто тут, у Переяславi, затяг тако© дивно©?.. _То не ветер ветку клонит,_ _Не дубравушка шумит..._ Перевернувся на лiвий бiк i - вгледiв грати, камеру. Спiвали десь у коридорi. Ледь чутно, майже пошепки. Печалились солдатськi душi, згадували сво╨ гнiздо, з якого ©х забрали на двадцять п'ять гiрких, нещадних рокiв чи й на закланi╨... Останнi днi не може вiн спокiйно дивитися на цих нещасних, на ©хн╨ нежитi╨. Передчуття чи просто жаль?.. I камера йому обридла. Не те, щоб вiн ©© любив ранiше, - сприймав спокiйнiше, як вимушене й невiдворотне зло. Скорiше б уже кiнчалось слiдство. А там - що бог дасть!.. Бог в iпостасi Миколи Першого, Орлова, Дубельта... Вони тепер для нього важать бiльше, нiж бог-отець, бог-син, бог-дух святий... А це - чертоги ©хнi, чистилище, коли за Данте... Грати - мов павутина... Який же ©х снував павук?.. Ще й тiнь оця... I вiн заплющив очi, аби таки заснути. Чи повернутися на береги свого Днiпра, на милу свою Вкра©ноньку, яку йому чи й доведеться колись iще побачити... ...Коли людина пише свiй заповiт, сумлiння ©© загострю╨ться i вiднаходить у су╨тi прожитих днiв щонайприкрiший для не© грiх. Це може бути й щось незначне, проте важливе для спокою ©© душi. Хворiючи, Тарас згадав iз жахом, що вiн i досi не побував у Нiжинi, де вчителю╨ його Iван Максимович, його Соха-Сошенко! Це вiдкриття так вразило, що вiн, уже одужавши, сам не посмiв з'явитися тому на очi, а з'©здив спершу в Iскiвцi i запросив Чужбинського, з яким ще в жовтнi змовився по©здити по Укра©нi... I ось вони, гульнувши в Лубнах на ярмарку, помчали в славний Нiжин. В Прилуках ©м перепрягли коней. I хоч була глибока, ще й темна нiч, Тарас рiшуче стрибнув на снiг. - Вилазь, Сашко, походимо, - смикнув за руку приятеля. Той неохоче вибрався з-пiд накриття, кахикнув i, зачепившись за щось полою, незграбно злiз. - Отерпли ноги, - буркнув. - Ну ж, ну ж! - потяг його слизьким двором. - Ой леле! Впаду i лусну... Годi! - розвеселився-таки Чужбинський. - Глянь-но, невже свiта╨? - Випив ти забагато вчора, воно й того... - Так нi ж, таки розвидню╨ться! Тарас облишив приятеля i став також вдивлятися. Десь за будинком станцi© росла тремтлива заграва. - Там щось горить! - А й справдi... Полишивши свою кибитку й пожитки в нiй, вони побiгли споро на той "свiтанок" i вже на другiй вулицi побачили вогонь i дим, якi валили з даху непоказно© хати. - Вейс мiр! Вейс мiр! - волала жiнка, бiгаючи тiсним подвiр'ям. Тарас притьмом метнувся в сiни, намацав хатнi дверi й рвонув за клямку. Постояв мить, щоб звикли очi, й крикнув: - Чи ╨ тут хто?! Нi звуку. Гукнув iще раз, потiм згрiб на лавi одяг, поклав на стiл i, загорнувши в обрус, понiс iз хати. В сiнях зiткнувся з кимось. - Скриньку! Ви там не брали скриньку? - Нi! - Ой-йо-йой! Надворi вже зiбрався натовп. Дехто носив у вiдрах воду i заливав, хтось кидався в огонь i дим, рятуючи убогий скарб, та бiльшiсть стояла й мовчки стежила, як знищу╨ вогонь чуже пристанище. - Ну що ж це ви! - гукнув Тарас. - Ми православнi, пане, а вiн - iудей... - розвiв руками дядечко з хрестом на голих грудях, що випиналися з кобеняка. Лише махнув рукою i знов побiг до хати. Як винесли все, що змогли (упали крокви й стеля), Тарас дiстав хустину i витер пiт та сажу. Вiддихався i кинув гнiвно в натовп: - Хто б не була людина, коли в бiдi - вона нам брат найближчий! Прийшли, аби потiшитися? - Так Мошко ж, пане... - Людина вiн, як я, як ви, та ще й бiдак! Допоки люди вбогi не стануть тягти в один гуж, не буде в свiтi правди!.. - Ходiмо швидше. Коней вже запрягли, - торкнув його Чужбинський. - Квартальний он наставив вуха... ╞хали якусь часину мовчки. Тарас був прикро вражений пригодою в нiчних Прилуках, а в Олександра рильце було в пушку. Нарештi, вiн заговорив: - Не знав, що ти такий смiливий, аж вiдчайдушний. - Стоять, спокiйно дивляться... Ганьба!.. - озвався нехотя. - Та й ти, Сашко... - З дитинства боюсь вогню. Горiли колись i ми... - Як хитро всiх розвели по вiрах, мов по в'язницях!.. Кожен страждай i гинь окремо... Ти - iудей, ти - православний, а ти - католик. Тяжко - хапай за чуба Мошка чи Казимира й помщайсь на ньому!.. - Хто ж нас розвiв? - Царi, пани. - Таж вiри цi споконвiку... - Чому ж вiд них так тягне панським духом? Чужбинський не вiдповiв. Полями мела поземка. В небi на сходi сонця бiло займався день... Що вiн, Тарас Шевченко, у Нiжинi, його мiсцевi шанувальники дiзналися десь за годину. Першим прибiг студент лiцею князя Безбородька Микола Гербель. Вгледiвши бiля вiкна поета, вiн розгубився, почервонiв. Хотiв, напевно, хоч привiтатися, але не мiг, лиш ворушив губами. - Заходь, заходь, юначе, - прийшов йому на допомогу. - Пробач, що ми ось з Олександром Степановичем ще не при фраках... Тарас, - подав правицю. - А як тебе назвали батько-мати? - Микола я... - спромiгся-таки на слово. I враз його немов прорвало: - Господи! Невже я справдi бачу Кобзаря? Аби ви тiльки знали, як люблять вас у Нiжинi! Студенти вашi вiршi напам'ять знають, кожен в кiлькох примiрниках переписав i розiслав знайомим, рiдним i "Кобзаря", i "Гайдамакiв"!.. Тепер Тарас знiяковiв. Вiн чув не раз похвали сво©й поезi©, але тако© пристрасно© i по-дитячи щиро© ще не було. - Чим пригощатимемо ми дорогого гостя? - спитав Чужбинського. - Чайком чи ромом? - Дякую. Не клопочiться. Рому я не вживаю, а чай вже пив. Ви лiпше, коли такi ласкавi, щось напишiть ось до альбому... Дiстав з-за пазухи грубенький зошит i простягнув поспiшно Тарасовi. - Що ж написати? - тихо спитав Тарас. - З нових поезiй, прошу. Згадавши раптом, що тут, у Нiжинi, в лiце© князя Безбородька колись навчався Гоголь, Тарас узяв перо, вмочив його в чорнило, що й тут уже стояло напоготовi, i написав в альбом рядки iз вiрша, присвяченого цьому титану. До номера, сяк-так постукавши, тим часом вбiгло душ шiсть чи сiм. Студенти, якiсь пани. Хтось упiзнав Чужбинського, а хтось його, зчинився гамiр, шарварок... Тiльки на другий день Тарас спромiгся вийти на божий свiт, щоб пошукать Сошенка. Свiтило ясно сонце й дзвенiв капiж. Вже на пiдходi була весна - пора мандрiвок, зустрiчей. Мина╨ рiк, як ви©хав iз Петербурга, а в Чорноморi© не побував... - Добридень вам! - спинив якусь бабусю... - Десь тут живе Сошенко, вчитель... - Iван Максимович? - Еге, еге. - Он дiм пiд в'язом, бачите? У ньому вiн i прожива╨, Iван Максимович. Бабуся собi пiшла, а вiн стояв, дивився на чепурну оселю, i Петербург його гiрко© юностi проходив тихо перед очима... I лiд Неви, i Лiтнiй сад, i перша зустрiч iз земляком, що повернув так круто його життя... Вже майже вiсiм рокiв вони не бачилися! Яка ганьба... Не мiг тепер збагнути, що не пускало його сюди... Невже Маруся й досi сто©ть мiж ними?.. Мабуть, виною тут живопис, точнiше, вiршi, якi й тодi вже владно вривалися в його життя i раз у раз вiдштовхували на другий план малюнки та малювання... На зустрiч з давнiм другом, хрещеним батьком себе такого, яким оце сто©ть на нiжинськiй зимовiй вулицi, вiн мусив би прийти художником, славетним учнем Карла... А чий же вiн славетний учень у вiршуваннi? Нiчий!.. У цьому, певно, i суть його метаморфози. Майстер не може бути чи©мось учнем, вiн - сам творець, початок, а не продовження... I не кiнець!.. Всмiхнувся нежданiй римi... Хтось у вiкнi згойднувся тiнню... Може, Iван Максимович? Сошенко справдi вибiг йому назустрiч. Зрадiв до слiз. Одразу ж затурбувався: - Чого це ти, Тарасе, такий блiдий? - Пусте! Хворiв. - Одужав? - Ти знав Андрiя Осиповича? - Нi... - Я й забув, що ти уже по©хав iз Петербурга... Так лiкар цей живе й працю╨ нинi у Переяславi. От вiн мене й порятував... Ну, як ти тут, Iване? - обняв Сошенка знову. - Живу... Вже, власне, я в Немировi. Затримався через хворобу... - Малю╨ш? - Трохи. Лише тепер Тарас завважив, що друг його у чому був, у тому й вибiг. - Простудишся. - А я такий, - всмiхнувся Iван Максимович. - Прошу, прошу до хати! Iван постарiв вельми, проте зробивсь кремезнiшим i кращим з виду. Мабуть, йому пiшло на користь життя у Нiжинi, на Укра©нi. Будинок мав свiтлицю та двi кiмнати, дверi в якi вели з свiтлицi. Не розкiш, хоч i краще того, де жив у Петербурзi. - Серденько, це пан Тарас Шевченко, - пiдвiв Iван Максимович його до русо©, низько© станом жiнки. - Який у бiса iз мене пан... - зустрiвся з синiм поглядом. Узяв пухкеньку ручку й поцiлував. - Менi Iван Максимович про вас не раз розповiдав, - сказала просто. - Вiршi у вас такi всi жалiбнi... Вона дiстала хусточку i швидко вийшла у коридор. - А це мо╨ козацтво! - гукнув Iван, побачивши, як вiдчинились однi з дверей i на порозi стало одразу двiйко дiток; рожеволицих, з синiми, як льон, очима... Тарас добув гостинцi, якi припас ще у Лубнах, i дав малим Сошенкам. Тi узяли й вернулися в свою кiмнату. - Ти часу, брат, не гаяв, - сказав Тарас. - Не те що я. - I досi ще неодружений? - Нiхто не йде за мене. - Прибiдню╨шся, - примружив очi Iван Максимович. - Я не забув... - Марусю? - здивовано спитав Тарас. - Послухай, коли б не знав, сказав би, що це вона! - Я однолюб. Хазяйка ввiйшла уже осмiхнена, тримаючи в руках карафу та скатертину. Обiд був досить скромний, проте смачний. Горiлка добра, нiжинська. А бесiда проста й привiтна. Згадували здебiльш столицю та Академiю, яка була така близька й така уже далека... Надвечiр вийшли з хати i тут, на вольнiй волi, заговорили про наболiле. - Може, побув би ще?.. - сказав Iван. - Нi. Ми з Чужбинським йдемо сьогоднi в зiбрання панства нiжинського. Ти будеш там? - Менi такi розваги не по кишенi. - А я ходжу. Цiкаво, зна╨ш... Дивишся, на що зiйшли нащадки старшин козацьких, i розумi╨ш глибше, що з нами сталося, куди йдемо i як нам далi бути... - Ти все шука╨ш правди, не вгомонився? - Хтось же ©© повинен колись знайти. - А як живопис? Щось я давно не чув про тебе як про художника... - Працюю в Ки╨вi, художником Археографiчно© комiсi©, мандрую скрiзь по Укра©нi, дивлюся, мислю i прикидаю, як би його... - Купити добрий хутiр? - Нi, не вгадав, - нахмурився. - Моя турбота, як би дать людям волю, випрягти ©х iз крiпаччини... - Тихiше! Бачиш, ходять... - Я тихо й так, не бiйся. - Казав же я, що вiршi тобi нашкодять тiльки, що ти зiб'╨шся з праведного шляху! - А де вiн, шлях той праведний? - спитав уже сердито. - Твiй шлях - живопис. Маючи такий талант малярський, займатись чимось iншим!.. - У мене ╨ ще два таланти, - глухо сказав Тарас. - Аж два? Якi? - Один iз них - поезiя. А другий... Я не знаю, як зветься вiн. Можливо, совiсть... - В чому ж вiн виявля╨ться? Ти, може, став, Тарасе, писати духовну музику? - спитав Iван насмiшкувато. - Не можу я спокiйно дивитися на те, як гине в неволi все, що вистраждав народ впродовж тяжких столiть, що, власне, ╨ його ╨ством, душею... - Тарасе, ти - художник, покликання тво╨ - святе мистецтво! - Мистецтво - це не iграшка, а боротьба за iстину. Байдужiсть - смерть для будь-якого виду цього дiяння, брате... В кого душа не рветься в бiй за правду, той не митець. I не поет тим паче!.. - Змiнився ти... - сказав Iван Максимович i посмiхнувся сумно. - А я собi учительствую... Плоджу дiтей... - Ти мiг би теж пiдпомогти... Студенти народ гарячий, чесний... Укинь зерно - i вироста╨ колос... - А як мене за це в хурдигу вкинуть, хто годуватиме мо©х дiтей? - спитав Iван Максимович. Йшли далi мовчки. Вечiр ставав усе густiший. Низькi, важучi хмари лягли на них, на мiсто. Зривався вiтер. - Зранку була весна, а це зима вернулася, - сказав Iван. - Нема нiчого вiчного, як каже нам Соломон... Весна прийде, розквiтне ще Укра©на... - Дай боже. Ти не гнiвайся... Я не борець... Прибили нас, поламали... Ти бачив, як лама╨ в грозу хлiба? Он декабристи... - Ми мусимо пiдвестись знову, стати на рiвнi ноги! - Зламають ще раз... - Встанемо i пiсля того! - А як зiтруть з лиця землi? - Народ не можна стерти. Царя, панiв не стане, а люди будуть вiчно! I знову змовкли. Вiтер бив у лице, примушував схиляти низько голови. - Он твiй трактир, - сказав Сошенко, вказуючи на дiм, що був освiтлений яснiше iнших. - Мабуть, я вже вертатимусь... - Ну що ж, вертайся. - Дiти... - розвiв руками. - Славнi вони у вас. - Пора й тобi пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий тобi пiшов? - За тиждень буде вже тридцять два... А може, брате, й краще, що я собi бурлака. Сьогоднi тут, узавтра там - як вiтер! - Прошу тебе, побережись. Такi розмови, зна╨ш... - подав холодну руку. - Побережусь, - обняв Тарас товариша. - Спасибi тобi за все! - Не гнiвайся... - Всього тобi найкращого! Провiв очима рiдну сутулу постать друга i рушив сам у хуртовину, що вже гуляла вулицями... ...Чернiгiв, куди вони з Чужбинським помандрували з Нiжина, подарував одразу двох чудових, щирих друзiв - Iллю й Андрiя Лизогубiв. Про них вiн чув iще два роки тому вiд Р╨пнiних, i сам ©м був знайомий по розповiдях iз тих же вуст. Та по книжках. У Седневi, де вiн не був ранiше, його зустрiли просто, без церемонiй, як добре знану й рiдну усiм людину. На другий день дали йому майстерню, - в якiй трудився iнодi Андрiй Iванович, молодший iз двох братiв, - замовили аж два портрети та ще й поклали за них цiну навмисне удво╨ вищу, нiж вiн просив... Iз кручi над ще закутим у кригу Сновом йому вiдкрився чарiвний вид на рiчку, луки й темний сосновий бiр, що пiдпирав високе, вже весняне блакитне небо. Верби хилили голе рожеве вiття, i в ньому, наче в косах, тремтiло, плуталося промiння... - Тут гарно в нас, - прийшов Андрiй Iванович. - А навеснi, як все цвiте, як солов'©!.. - пiдвищив голос. - Сядеш отут на лавочцi й замреш, п'ючи тi чари... Треба, щоб ви дiждались тут солов'©в! - Спасибi, - сказав Тарас, схвильований його люб'язнiстю. - Я радий буду... - Ми вам не докучатимем. Пишiть собi, малюйте... - Не знаю, як i дякувати... - Нема за що. Ви трудитесь для нас усiх, а може, правду кажучи, й один за всiх. - Гада╨те, що всiм усе байдуже? - Не зовсiм так, - нахмурився. - Багато з нас у серцi, там, де не видно справникам та губернаторам, бунту╨, чинить опiр i сподiва╨ться на щось таке, чого i сам не уявля╨ точно... - Ви теж? - Звичайно, - просто сказав Андрiй Iванович. - Мiй брат Iлля служив при князевi, як той був, - царство йому небесне, - ще губернатором Малоросi©... - То й що? - так само щиро спитав Тарас. - Тодi вони обо╨, Р╨пнiн i брат, хотiли звiльнить селян, одкрито про це висловлювалися, i в Петербурзi те сприйняли ледь не за бунт. Варвара вам не розказувала? - Вона всю прю iз князем обволiкала в якийсь туман. - Туману там i справдi було достатньо, - зiтхнув Андрiй Iванович. Вони пройшлися парком. Бiля крислато© старо© липи спинилися. - Це ж скiльки ©й? - спитав Тарас. - Лiт двiстi, а може, й триста... - Козацька липа. - Справдi... - А що про нашi часи казатимуть онуки й правнуки? - Хто зна╨... - Щось погане. "Невольники, пропащi душi", - скажуть! - В неволю кожен може, як лихо, вскочити. - Це так. А вирватися не кожен здатний! Рабство страшне стократ, коли злама╨ в душах порив до волi. - Iстинно. - Мене до слiз обурю╨ безсилля наше, лiнощi душi i тiла, прагнення заплющить очi, влiзти в якусь шпарину й тихо там зата©тися. Народ твiй гине - байдуже, земля гiрка вiд поту й слiз тво©х братiв по племенi - пусте, я тiльки вiрнопiдданий, я анi-нi... - Така вже доля наша... - А може, ми такi, як наша доля? Слабких нiхто не любить, не поважа╨. А ми ще й тiшимося сво╨ю слабкiстю та м'якотiлiстю, пуска╨мо ©© на люди, на посмiховисько, як це робив пан Квiтка-Основ'яненко i роблять пан Гребiнка та пан Кулiш! - Негоже вам, Тарасе, так збиткуватися над товариством сво©х колег... - Хiба казати правду - то збиткуватися? Такий народ, а ми його принижу╨мо, навмисне робим блазнем, розцвiчуючи йому матню. Народ - фiлософ, во©н, поборник волi, правди, а ми - пiд грушу, з роззявленим сонливо ротом, в який упасти ма╨ достиглий плiд!.. - Колючий ви. - Ображений! На хуторi ми насидiлись, треба уже виходити на шлях вселюдський. Прадiди ходили ним, не хилячи в поклонi стрiчним голови, i нам не личить плентатись по манiвцях! - Тарасе, ви говорите, немов пророк. У мене аж мороз пробiг по спинi. - То сон з душi тiка╨, - пожартував. - Ну, ви i мертвих збудите, - сказав Андрiй Iванович i взяв його пiд руку. - Ходiмо. Час обiдати... А може, ви, Тарасе, i ╨ труба архангельська для Укра©ни?.. - спитав уже бiля порога. - На жаль, лише глас вопiющий серед пустелi... У залi вони застали сцену, яка одразу змусила забути мудру бесiду. Iлля Iванович натхненно грав на кобзi, а крихiтна дворiчна Лiза кружляла в танцi. Вгледiвши свого татуся, вона пiдбiгла ласочкою i пригорнулася йому до нiг. Тарас вiдчув, як порожньо довкола нього й сумно; аж ноги йому взялися холодом... - Мiй, мiй, - дзвенiла вже на руках. - А дядя он сирiткою... - I дядя мiй, - метнулася мала до нього. Узяв, притис до серця. Щоб не побачив хто-небудь невольних слiз, що наверталися йому на очi, вiддав дитину батьковi, а сам пройшов аж до вiкна. - Прошу, прошу до столу! - ввiйшла Надiя Дмитрiвна. - О, доня вже примостилася на звичнiм мiсцi? Лiза вся стрепенулася, удаючи, що хоче втекти вiд мами, i, смiючись, сховала личко на татковому плечi. Обiд тривав години двi Було, напевно, бiля десятка, а може, й бiльше перемiн. Як подали наливки, в ©дальнi вже зостались тiльки Тарас та дво╨ братiв-господарiв. Випивши чарчину-другу, Iлля Iванович набив коротку люлечку i запалив. - Химерна рiч iсторiя, - промовив з хмарки диму. - Щоб декабристи взяли, скажiмо, гору, Росiя тепер була б якоюсь зовсiм iншою... - I наш Кобзар спiвав би не тi пiснi, - додав Андрiй Iванович. - Крiпацтва вже не було б... - Я згоден вiддати все за волю, - сказав Тарас. - I свiй талант, i славу? - спитав Андрiй Iванович. - Хоч i життя! Запала тиша. - Звичайно, це вам робить честь, Тарасе, - озвався невдовзi старший Лизогуб. - Проте вогонь, який горить бурхливо, скорiше гасне... - Скiльки ж нам, батьку, тлiти? Стямимося - аж тiльки попiл!.. - Може, потрiбно бiльше добрячих дров? - устряв Андрiй Iванович. - Одне полiно, кажуть, це ще не вогнище... - А де ©х вiзьмеш! - жорстко сказав Тарас.- Усюди хмиз та головешки. - Iстинно, - зiтхнув Iлля Iванович. - Перевелися козаки... Колись ми теж тяглись до братства, мислили... У Ки╨вi була масонська ложа, що звалась "З'╨днанi слов'яни"... Микола-цар на все наклав свою ведмежу лапу, все придушив. - Я чув, що й нинi в Ки╨вi ╨ щось таке... - сказав Андрiй Iванович. Тарас аж дихать перестав: - Масони? - Нi. Чи братство, чи товариство... Хтось на Контрактах[10] менi шепнув... - А як знайти ©х? - Дiло це небезпечне, й тому та╨мне. Може, спитати слiд у Костомарова. ╙ в Ки╨вi такий поет, iсторик... - Той, що писав про мене в "Молодику"? - Так. - Вiн напевно вiда╨. А що вони за люди, яку поставили собi мету? Слов'янство теж? Чи воля? - Не знаю, - знiтився Андрiй Iванович. - Я не спитав, не поцiкавився... - Перевелися козаки... - уголос думав Iлля Iванович, окурюючи себе димком. - Бо кожен сам по собi, бо в кожного, як кажуть, хата скраю... - А ти, Iлля, хiба живеш останнi двадцять рокiв бiля майдану? - спитав Андрiй Iванович. - Я вiдставний полковник його величностi, й менi не можна мислити, не передбачено, - розвiв руками. - Всi ми вже вiдставнi... - зiтхнув Андрiй Iванович. - Зiйшли з дороги... Кожен щось нишком дума╨, щось береже в душi святе, про щось тихенько марить... Тарас ©х мовчки слухав, а сам вже рвався в Ки©в, до та╨мничих отих людей, що прагнуть дi©, дiла чи хоч обурюються суспiльним злом. - Iльку Iвановичу, завтра одразу ж пiсля снiданку прошу в майстерню, будемо писать портрет, - сказав рiшуче. - Слухаюсь! - З собою мати: голову, веселий настрiй та пудiв два терпiння, - додав Андрiй Iванович. - Терпiння нам не позичати... - пихнув димком старий вояка. - У свiтi, мабуть, нема людей, терплячiших вiд укра©нцiв... - Я - виняток, - сказав Тарас. - Добранiч! - Коли щось треба буде, то ви гукнiть Григорiя, - устав Андрiй Iванович. - Вiн спатиме у тому ж флiгелi. - Спасибi. Я обходжуся без слуг, сво©ми силами. Знов попрощався й вийшов. На землю вже спадав весняний вечiр. Лункий, тривожний трохи й виповнений ще ледве вловним запахом кори, бруньок i талих вод. З села доносив вiтер дiвочий смiх... Над лiсом сходив мiсяць, i лiд на рiчцi зблискував холодним сяйвом... Добрi, поряднi люди цi Лизогуби, проте вiд них не вельми користi народнiй справi... Може, якби Iлля Iванович мав менше лiт, то б досвiд його полковницький i знадобився... Як жаль, що вбили Якова!.. Можливо, тi, що в Ки╨вi... А раптом це лише чутки, вiдгомiн тих масонiв?.. По©хати б негайно, зараз же!.. Нi, треба ще подумати. I виконати, що обiцяв... Ти й справдi горiти мусиш стриманiше, бо на вогонь приходять не тiльки щирi друзi, а й вороги. Всi села, усi мiста обплутанi жандармським кодлом, нишпорками. А скiльки тих, якi завжди готовi продати брата, вислужитися!.. Майстерня його зустрiла мороком. Знайшов свiчник зi свiчами i запалив. Узяв з кутка аж кiлька готових полотен, якi йому подарував господар, i вибрав з них найлiпше... Вiн зробить темне, з коричневим вiдтiнком тло, i з нього, нiби з пiтьми, в яку поверг iмперiю Микола Перший, висяюватиметься лице людини, свiтла ©© душа; людини, що вмила руки, як розпочався неправий суд над волею i рiдним кра╨м... Коли людину чесну примушують ставати катом, вона приносить в жертву сама себе... Гойднувся вогник свiчки, поволi стих i знов гойднувся. Звiдки в майстернi вiтер? Дверi ж вiн зачинив... - Пробачте... Ви Тарас Шевченко? Бiля порога стояв мiцний, високий чоловiк. В кобеняку, в смушевiй шапцi та... при пiстолi й шаблi! - Зда╨ться, я... - всмiхнувся. - То я до вас. Добривечiр! - З ким маю честь? - не вiрив сво©м очам. - Я з лiсу. - По дрова, мабуть, ©здили? - Нi, там живу. - А-а, ви лiсничий! Проходьте ось, сiдайте. Гiсть не примусив просити ще - пройшов i_ _сiв на лавцi, вiдсунувши книжки, папiр. Зняв шапку. - У лiсi я переховуюсь, бо припекло. Спалив одного дуку, ну й сiли менi на хвiст... - То ви?..- не змiг сказать "розбiйник". - Так, гайдамака, - мовив статечно гiсть. - Читав я вашi книги. Й оце прийшов порадитись... Тарас аж сiв од подиву. - Вас не захоплять зненацька тут? - Нi. Я не сам. - Яко© ж ви хотiли ради, хлопцi? - Набридло жить вовками. Все по лiсах та по яругах бродимо... Дружин, дiтей не бачимо... Та й, правду кажучи, панам вiд нас так само шкоди, як псам вiд блiх. Ну спалимо якогось там, ну всиплемо комусь ки©в, щоб ними не допiкав селянам... А ©х же, цих недолюдкiв, довкола сотнi, тисячi! ╞х бережуть жандарми, вiйсько. Що ми супроти них!.. - Це правда, - не скоро сказав Тарас. - Вас жменька, ©х - легiон... I все ж вас бiльше! - Як то? - Простих людей, трудящих на свiтi тьма, а панства трохи. - Трохи, та в них ╨ грошi, зброя i ╨ солдати, набранi з тi╨© тьми! Й вони гуртом тримаються, сво© добра оберiгають купно. - У цьому, мабуть, i заковика. Купно! Коли i ми всi разом за дiло вiзьмемося, панiв, жандармiв з царствующими особами зiдме як вiтром! - Разом... - протяг непевно. - Хто ж нас збере до гурту, дасть нам у руки свячену зброю, вкаже, коли й на кого вдарити? - Ми з вами. - Я? - I ви, i всi, кому несила бачити в неволi ближнiх... - Все це лиш балачки, - нахмурив чорнi, широкi брови лiсовик. - А що робити треба? - Збирати силу й ждати. - Чого? - Повстання. - Хто ж нам про нього скаже, батьку? Тарасовi аж серце стислося вiд того слова. "Батьку..." - Як потече мерзенна панська кров, - сказав, пiдвiвшись для урочистостi, - тодi виймайте i ви ножi! - Що ж, будемо збирати силу. Хлопцiв пошлю по селах нишком... Менi пора. Прощайте! Тарас не змiг утриматись. Схвильовано обняв нiчного гостя й поцiлував. За мить у хатi вже не було нiкого. Гойдався вогник свiчки та пахло талим снiгом i тютюном... Надворi, десь у парку, заухкав сич. Погавкали лiниво пси. I знову стало тихо. Не вiрилося, що це не сон, що гайдамака - справжнiй! - був тут, просив поради в нього... Яка ж могутня сила та©ться в словi, мовленому крiзь бiль душi!.. Як жаль, що вiн не здумав дати йому свого послання до мертвих i до живих!.. Прислухався. Навкруг стояла тиша. Високий вогник свiчки горiв, ледь-ледь потрiскуючи... ...Вже мiсяць жив навпроти через Хрещатик i не наважувався зайти до нього i познайомитися. Чекав нагоди. Добре знав по собi, що дiло це делiкатне й настирливiсть та нетерплячка тут можуть лиш нашкодити. Поклав собi, що з'явиться до Костомарова не сам, а з кимось i не спита╨ про те, що чув вiд Лизогуба, а ждатиме, коли той сам одкри╨ться. Нарештi, вже як Ки©в залитий був вишневим бiлим цвiтом, прийшов до нього в номер новий його знайомий, чиновник канцелярi© генерал-губернатора Гулак Микола i запитав, чи вiн не хоче скласти йому компанiю i завiтати разом iз ним до Костомарова, який живе тут недалечке. Звичайно, вiн погодився. Вiдклав роботу мовчки й став одягатися. - О, геть забув, тобi привiт, Тарасе, вiд Бiлозерського! - згадав Гулак. - Вас познайомив колись Кулiш. - Спасибi. Я пригадую його лице... - Мiж iншим, вiн упевнений, що ти, Тарасе, генiй. - От молодець! Нiвроку, не поскупився! - пожартував. - Вiн пише, що в нього був Iван Посяда, якому ти читав "Iвана Гуса" й "Псалми Давидовi". - Написане, аби читали... А що? - Ну... Може, не варто всiм показувати тво© останнi твори... Такi, як "Сон", "I мертвим, i живим..." або "Кавказ"... - Iван не "всi", - нахмурився. - Та й ти... - ╙ всякi люди... - Знаю. I все ж читатиму, бо крiзь цензуру ©м не пройти, а людям треба правди, а люди мусять знати, до чого ми вже домовчалися. Гулак погладжував тоненькi бачки, що оторочували йому лице, й ледь-ледь помiтна усмiшка блукала в його устах. Майбутнiй пан професор (за мiсяць мав читати пробну лекцiю) зустрiв ©х без захоплення, увесь iще в сво©х книжках, в iсторi©. Коли ж почув, що перед ним Шевченко, змiнився враз. - Пробачте! Я мав би сам прийти до вас, представитись, та все дiла... - тис руку й крiзь окуляри пильно вдивлявся в очi, в його лице, - Я чув, що ви живете поряд, у номерах... Простiть, що так... Вiн був смаглявий, з вусами та бородою-баками, одягнений охайно й вишукано, немовби знав, що будуть гостi в хату. - На перший раз проща╨мо, - великодушно сказав Тарас. - Оскiльки ми самi такi... - всмiхнувся. - Щоправда, кари вiн не мине, - звернувся до Гулака. - Нехай за це пригостить нас гарячим ча╨м з ромом! - Хоч з боку права тут трохи те╨... - пiднiс Гулак великомудро палець. - Та бог простить! - закiнчив Тарас за нього. - Оскiльки в нас всуцiль безправ'я... - Мамо! - гукнув господар весело. - Чи можна якось нам самовар? - Добридень вам, - ввiйшла вже лiтня панi. Гулак нагнувся мовчки й поцiлував ©© не дуже тендiтну руку. - Мамо, оце Тарас Шевченко, - сказав ©й син. В очах у жiнки тихо сяйнув щасливий подив. Не встиг Тарас озватися, як був уже в ©© обiймах. - Коля менi читав... - промовила, поцiлувавши його в чоло._ _Спасибi!.. Коли пiшла на кухню, Гулак сказав неголосно: - Вона також, Тарасе, iз крiпакiв... - Сiдайте, прошу! - поспiхом звiльнив од книг два крiсла господар дому. - Сядемо, - сказав Тарас i перший впав у крiсло. У нього був сьогоднi щасливий день! Якщо цей пан професор - крiпаччин син, сам бог велить ©м зблизитися i далi йти плече в плече. Iсторiя, яко© вiн навчатиме сво©х студентiв, може для дiла стати збро╨ю... - Ну, як вам Ки©в пiсля Санкт-Петербурга? - спитав господар. - Ки©в... - зiтхнув Тарас. - Коли тому три роки я, вже дорослим, вперше на нього глянув, серце сльозами вмилося... - Цiкаво, - перезирнувся iз Гулаком. - Що доброго вам пощастило вгледiти в пiтьмi вiкiв? - Самi вiки. Iсторiя, - яка б вона там не була, - безцiнний скарб. Народ, держава, мiсто, якi жили, боролися i мають що згадати, i в слабостi - могутня сила. Досвiд всiх поколiнь незримо присутнiй в нас, да╨ снагу нам вижити в лиху годину, встояти, коли вже й сила вичерпалася. Минуле - те корiння, яке трима╨, живить, жене угору древо буття народу... - Хто вам читав iсторiю? - спитав Гулак. - Де? - В Академi©. Тарас лише махнув рукою. - Звiдки тодi у вас такi знання, такi думки? - подався i Костомаров. - Ходив, дивився, думав... Щасливий бiг iсторi© вганя╨ в сон, загойду╨, а драматичний чи трагедiйний навiть, яким для нас не поскупилась доля, примушу╨ частiше битись серце, шукать причини, прагнути нових шляхiв - суть мислити, духовно жити! - Дивно... - озвався знову Костомаров. - По "Кобзарю", хоч там i ╨ козаччина, не скажеш, що ви такий... Вже "Гайдамаки", правда, дають пiдставу думати... - Поет - рiка, а не болото, - мовив на те Тарас. - Застоявся - i вже зарiс кугою, занапастивсь. - Миколо, ти послухав би його новi поеми! - сказав Гулак. - Там "Гус" один!.. - Поема про Яна Гуса, чеха? - А що хiба? - спитав Тарас, нахмурившись.-_ _Великий_ _був слов'янин! - Слов'яни мене також цiкавлять... Розкидана i тим ослаблена могутня сила! Шафарик з Ганкою вiдчули це, замислилися... - Вiн присвятив поему якраз Шафариковi, - сказав Гулак. - Ось бачиш, бачиш!.. - захвилювався такий статечний з виду Костомаров. - Чи я тобi не говорив, Гулаче, що ця iдея проситься сама до рук, що в нiй ╨ ключ до iстини!.. - Прошу до столу. - Мамо, та що ж це ви! - метнувся Тарас у дверi, бiля яких з'явилася iз самоваром Миколина привiтна мати. - Тро╨ таких лобiв у хатi, а ви самi несете! - Вiн не важкий, - всмiхнулася. - А Колi я не довiряю таких речей - ошпариться. Вiн зна╨ тiльки сво© книжки. - Де ставити? - Отут, отут, посеред столу... Дякую. Ви так з ним ловко справились. - Я ж, мамо, був i кухарем, i козачком... - Спiзнав, почiм кiвш лиха? - Не побажаю того нiкому... Двадцять чотири роки, мамо!.. - Тарасе, ти нас посрамив, - ввiйшов Гулак. - Столиця ╨ столиця! А ми... - Ослаблена могутня сила, як кажуть пан професор. - Ну, бережись, Миколо, попав Тарасу на зубок! - сказав Гулак господаревi. - Сiдайте вже, будь ласка, - всмiхнулась мати. - Хто де, а я до рому ближче! - Так любите, Тарасе, ром? - спитав лукаво Костомаров. - Чай з ромом, братчики, велике дiло! Помiтив, як Миколи перезирнулись, i зрозумiв, що вiн на правильному шляху до братства чи товариства, яке шукав. Виходить, що й пан Гулак... А виду не подавав!.. - Берiть ось мед, ось тiстечка,- припрошувала люб'язно панi Костомарова. Розмова раптом згасла. Тарас пив чай, розказував смiшнi билицi, яких наслухався пiд час мандрiвок по Укра©нi. Невдовзi встав, подякував i, пригадавши нiби якесь нагальне дiло, пiшов мерщiй додому, у свiй трактир iз номерами. За кiлька днiв нагрянув сам. Iз зошитом iще нiде не надрукованих сво©х поем та вiршiв. Матуся кудись пiшла, й Микола його прийняв пiд вишнями, якi цвiли в садочку побiля двору. Гула бджола, ласкаво грiло сонце, й спiвало птаство... - Господи, яка краса!.. - сказав Микола, мружачи щасливо очi. - Жити б, людей любити б... - З раю зробили пекло, - хмуро сказав Тарас. - Оце б по©хать знову в сво╨ село, й не можу, боюсь, що серце уже не витрима╨... - Погано там? - Галера, полон турецький... Доки ж це все триватиме? - Нiхто того не зна╨... - А треба знати, брате, хтось мусить знати! - Може, один господь... - Залиш його у споко©. Вiн нас давно не чу╨, давно забув. - То тiльки так зда╨ться... - Самi щось ма╨м думати! - Коли б гуртом, усiм слов'янським миром... - сказав не скоро Костомаров. - З'╨днати б усiх слов'ян... - Для чого? - Для братства й волi... - Скинути б пiд три чорти царiв, панiв та пiдпанкiв! Щоб тiльки воля, рiвнiсть i щастя всiм! - Тихiше!.. - А-а, кат би взяв цю тишу! - рубнув об стiл ребром долонi. Проте понизив голос: - Набридло жити пошепки... Так нiби ти не вдома, а в пiдсусiдках... - Як кажуть, мовчи глуха - менше_ _грiха_._ - Або отак: _Од молдованина до фiнна_ _На всiх язиках все мовчить,_ _Бо благоденству╨!.._ - Це ж звiдкiля? Щось я не чув такого. - З мого "Кавказу", - вийняв з кишенi зошита. - У мене тут новеньке, таке, що панству й цензорам, як хрiн у нiс!.. - "Ян Гус" також? - Поему цю назвав я "╙ретиком"... - гортаючи, сказав Тарас. - Ось слухай... Щоб усi слав'яне стали _Добрими братами,_ _I синами сонця правди,_ _I ╨ретиками_ _Отакими, як Констанцький_ _╙ретик великий!_ _Мир мировi подарують_ _I славу вовiки!_ - Тарасе, братику, так ти ж немов заглянув менi у душу! - схопився з лавки Костомаров. - Ти висловив мо© думки!.. Давно ти це написав? - Ще восени, Миколо, у Переяславi. - Нi, тут без бога не обiйшлося... Це ж треба!.. Ми в ту пору якраз так само думали i говорили... - То просто час такий настав, Миколо, - сказав Тарас. - Наш гнiв шука╨ виходу. - I все в одному напрямку! - Та нi... Слов'янська ╨днiсть лише один iз засобiв, а не мета... - Тобi Гулак нiчого не говорив? - не слухав його Микола. - Нi. Ми не бачилися вiд того дня. - То я скажу, - нервово зняв окуляри. - Ми хочемо, щоб ти також був з нами... у Товариствi святих Кирила i Мефодiя!.. Тарас зiтхнув полегшено. Воно таки iсну╨, це Товариство! ╙ люди й тут, у Ки╨вi, яким уже несила терпiти, мовчки ждати, коли десь хтось розмислить про ©хнi днi прийдешнi й подасть народу волю, як подають старцям окра╨ць хлiба! - Згоден до нас пристати? - Можна... - зиркнув на трохи зляканого Миколу й пожартував: - Якщо звелиш подати чаю з ромом. Той розгубився. - Чаю? До чого тут, Тарасе, чай? - Ну... можна й ром без чаю... Микола сiв. - Не вiриш, що ми створили Братство? - спитав невдовзi. - Вiрю. - Тодi чому ж ти... - Хочеш, щоб я ридав вiд щастя чи бив себе у груди й кричав "ура"? - Принаймнi... - Я радий вам. Признаюсь, що сам шукав, що прагнув_ _з вами зустрiчi. - Ти знав про наше Товариство? Давно? Вiд кого? - вражено спитав Микола. - Можеш не хвилюватися. З надiйних вуст. - Хтось розповiв... Без вiдома... Не поспитавши дозволу! - терзався й далi Костомаров. - Це може зле скiнчитися... - Не потерпай! - махнув Тарас рукою. - Страх нас скував мiцнiше од всiх кайданiв. До бiса страх! Ми ж козаки. - Ну, добре... - всмiхнувся криво Костомаров. - Сиди i слухай. - Що ж ти менi читатимеш, "╙ретика"? - Нi. "Сон", комедiю. Написану ще в Петербурзi... Микола сiв зручнiше, примружив гарнi очi - в пухнастих довгих вiях - i мовив тихо: - Слухаю... Вiд перших же рядкiв поеми його лицем пройшла легка судома, здригнулись вi©, очi зробились круглi. - Господи!.. - Не заважай! _...А братiя мовчить собi,_ _Витрiщивши очi!_ _Як ягнята. "Нехай, - каже, -_ _Може, так i треба"._ _Так i треба! бо нема╨_ _Господа на небi!_ _А ви в ярмi пада╨те_ _Та якогось раю_ _На тiм свiтi блага╨те?_ _Нема╨! Нема╨!_ _Шкода й працi. Схаменiться:_ _Усi на сiм свiтi -_ _I царята, i старчата -_ _Адамовi дiти..._ - В тобi сидить, Тарасе, чи бог, чи сам люципер... - сховав лице в долонях Костомаров. - Ти слухай, слухай, братику! Читав i сам проймався страшною силою ©© рядкiв. Чи то на нього дiяв так Костомаров, який сидiв i слухав, закам'янiвши, чи вiн збагнув на вiдстанi двох довгих лiт i те, чого ранiше не помiчав у цiй сво©й поемi. Мiсцями аж не вiрилося, що сам писав, що це його творiння, його дитя. Це суд, це вирок смертний панам, царям, усьому самодержавству!.. А ти, Миколо-брате, злякався, що хтось комусь шепнув на вухо про Товариство... Як дочитав, стояла довго тиша. Кувала десь зозуля... Дзвенiв невтомний бджолиний гул... Зривався часом вiтер, i бiлий цвiт спадав на стiл, на землю... - Ти зазирнув, Тарасе, туди, куди нiхто не мiг, не смiв ввiйти, - сказав, нарештi, Костомаров. - Це страшно й солодко... I небезпечно! - Знаю... -Ти не образишся на нас за те, коли ми всi - не дай бог чогось поганого! - казатимемо, що ти не був у Братствi, "не состоял"? - Байдуже... - Бережених бог береже!.. - А де ж твiй чай? - нахмурився. - Ти ж обiцяв. Микола притьмом метнувсь до хати по самовар. Аж з вишнi сипнуло цвiтом... ...Нi, вiн не мiг сидiти дома й ждати! Чужбинський ще раненько кудись подався, взявши з собою й Сажина, - вони жили тепер утрьох неподалiк Козиного болота, - й залишив його самого. Коли б таки самого, то вiн знайшов би дiло, а то ж удвох з прочаночкою, з якою стрiвся вчора в Печорськiй лаврi. Та вже якби iз нею, то б вiн не нудив свiтом, а щебетав би, вився довкола мило©, а то ж iз серцем тiльки, в якому та пташина змостила собi гнiздечко!.. Звiдки воно найшло на нього i де взялося?.. Любо сидiв собi, дивився на заднiпровську велично-вiчну далеч, розмислював про рiдний край, i раптом нiби янгол торкнувсь крилом його душi, промовивши ©© вустами: "Мамо!.." Вийшов, немов сновида, з хати й побрiв нагору, в iнший вiд Лаври бiк. Боявся, що прибiжить дочасно й пiвдня сидiтиме бiля трактиру, в якому вона жила. Негарна, непоказна, а вся якась, неначе... Якась така... Не мiг сказати, визначити, чим прихилила його до себе дiвчина... Тим дивно нiжним "мамо!", чи поглядом, в якому стiльки було тепла, чи усмiшкою, що, нiби зайчик сонячний, весь час блукала в ©© вустах... Пiшов слiдом, не смiючи озватись словом, стрiтися з ©© небеським зором... А потiм ждав у парку, й таки дiждався, i познайомився, i змалював для них пейзаж, який сьогоднi ма╨ вручити ©м, бо дiвчина ходила тiльки з матiр'ю... Забув, як звати дiвчину!.. Чи й не спитав... Йому було достатньо того, що знав. Нi в кого нема такого голосу! По ньому вiн впiзна╨ ©© мiж сотень... "Мамо!.." Хорал, пеан, симфонiя!.. Вiн мiг би зараз, тут же, намалювати ©© портрет - так чiтко закарбувалися у серцi, в пам'ятi простi й чарiвнi риси ©© лиця... Iшов уздовж старого валу й перед собою весь час виразно бачив ©©... Аж дивно - матерi не пам'ятав, хоча вона не вiдпускала доньки анi на крок!.. Такого з ним ще не траплялося. Мав добру пам'ять. Чiпко тримав усе побачене й мiг уявити його собi за мiсяць, рiк, а тут iще й доби нема╨, як вiн востанн╨ бачив лице тi╨© жiнки... Крiзь Золотi (убогi вже!) ворота неквапно вийшов на шлях, що вiв через пустир у бiк унiверситету та Василькова, куди вiн мав у скорiм часi ©хати розкопувати якусь могилу. Сонце вже пiднялось високо й добряче грiло. Славно, що не забув надiти свого бриля. Волосся, хоч вiдросло, було рiдке i немiчне, зовсiм не те, яке вiн мав пiвроку тому, доки не захворiв. Це б зараз йому оту свою стару чуприну!.. Куди ж це ти звернув, козаче? Мабуть, хитру╨ш, хочеш бочком, бочком - i на Печерськ, до Лаври?.. Та нi, я так... Всмiхнулася йому прозорим усмiхом... У сонцi вся, у бiлiм цвiтi вишень!.. - Здоров, Григоровичу! Куди грядеш? - зiткнувся з ним Микола Костомаров. Незвично жвавий, збуджений. - А ти де був? - спитав Тарас. - На власнiй пробнiй лекцi© в унiверситетi. - I як? - Чудово! Вiтали всi, плескали менi в долонi. - Ти молодець! - обняв Тарас товариша. - Професор... Пан професор! - штрикнув пiд бiк рукою. - Заткни усiх за пояс, щоб знали наших!.. Тiльки ж дивись менi! - нахмурився. - Якщо тво© студенти не будуть знати матерi й сво╨© мови... - Можеш не турбуватися. - Я так сказав, як мовлять, на всякий випадок... - Прощаю! - Треба ж, брате, комусь читати мо© книжки, - всмiхнувся. - А зна╨ш ти, що в Ки╨вi поляки й навiть великороси взялись вивчати мову, аби тебе читати в оригiналi? Студенти - то тi всуцiль... - Це добра, Миколо, вiсть, - сказав Тарас, схвильований його словами, хоча вже чув про те ранiше, вiд Афанась╨ва-Чужбинського. - А то: "Нема тако© мови i не було!.." - Тепер нiхто не скаже, бо ╨ Тарас Шевченко! Вiдчув, як щоки йому взялися палом, а десь пiд самим серцем поповз щемливий холод. - Ат хай ©м грець! - всмiхнувся. Збив набакир свого бриля. - Гульнути б! Жаль, не можна... - Чому? - ╙ пильне дiло... Вони пiшли у бiк Старого мiста, й Тарас завiв одну з пiсень, почутих ним i вивчених серед нещасних, якi жили в убогих брудних Хрестах: _Ой у Ки╨вi на риночку_ _П'ють козаки горiлочку;_ _Ой п'ють вони, гуляють,_ _На шинкарку гукають..._ Спiваючи, вiн бачив кра╨м ока, як Костомарова беруть чорти, як нiяково той усмiха╨ться зустрiчнiй публiцi (мовляв, не вiн, а цей дивак горланить на цiле мiсто), i ладен був пуститися iще й навприсядки. - Тарасе, люди ж!.. Що вони тепер про нас подумають... - Де люди, де? - спинився на мить Тарас. - Це все пани та пiдпанки!.. _Який тепер свiт настав,_ _Що брат сестри не впiзнав!_ _"Ходiм, сестро, горою,_ _Розсi╨мось травою,_ _Ходiм, сестро, степами,_ _Розсi╨мось цвiтами!.."_ Ввiйшли за вал у мiсто, i Костомаров не знав, куди подiтися. - Прошу тебе, не треба, угомонись... - просив тремтячим голосом. - Коли-то ще вони почують путящу пiсню! - гукнув Тарас. I пожалiв товариша - не став спiвати далi. - Ось бач, до чого ми дожилися: у Ки╨вi козацька пiсня - вже щось чуже, химерне й непристойне! - На все свiй час i мiсце. Спiвай собi на самотi або в малiй компанi©, як ╨ охота... - Дякую, - вклонився низько йому Тарас. I знов на©жився: - А може, я сьогоднi спiвати хочу на цiлий свiт! - З яко© речi? - Може, я стрiв сво╨ кохання, свою ╨дину, суджену! Професор аж зупинився, вражений. - I хто ж вона? - спитав, неначе чогось злякавшись. - Не з iнституту[11] часом? Звуть не Алiною? - Не знаю... Я ще не розпитав. - I вже "╨дина, суджена"? Тарасе, ти ж не гiмназист... - Вони при©хали на прощу в Лавру... Зна╨ш, який у не© голос!.. - Спiва╨ гарно? - Мабуть... Я ще не чув... Вона сказала "мамо!"_ -_ й_ _менi_ _весь свiт немовби перемiнився, все ожило, засяяло з душi, зсередини... Дерева, люди, квiти, камiння навiть!.. - Ти закохався справдi, - сказав суворо_ _Костомаров_._- Якого ж роду, звiдки твоя Джуль╨тта? Тарас стенув плечима. - Сьогоднi з нею бачитимусь, то запитаю. - Вона хоча б умi╨ читать, писать? Тобi потрiбна жiнка освiчена, розумна, гарна i показна, достойна твого таланту. - Менi потрiбно тiльки оте дiвча! - схопив Тарас за плечi друга й крутнув довкола себе. - Хочеш, я покажу ©© тобi? - Нехай колись... Я вiд'©жджаю завтра. - Куди? - В Одесу. - Бiдний! Ти цiлий мiсяць, чи навiть два, не бачитимеш цього земного дива!.. -Та якось уже побуду, переживу... - всмiхнувся. - Ти хоч зажди мене з весiллям. - Будеш мо©м боярином! - То я пiду замовлю фрак... - примружився. - А котра вже? - Дванадцята. - Менi пора. Прощай, Миколо! - чмокнув у щоку друга й притьмом побiг додому, щоб одягтись i взяти портфель з малюнками. До Лаври вiд Хрещатика шлях не близький, та вiн його пролинув на дужих крилах щастя. I тiльки тут, бiля друкарнi лаврсько©, де мав на них чекати, вiдчув якусь тривогу. Може, була то просто втома (зранку ж бо на ногах!) чи звичайнiсiнький в дiлах любовних острах, що станеться якась пригода, й вона на вiки вiчнi!.. Сидiв на тiй же лавочцi й вслухався в шурхiт крокiв, примушуючи себе не бiгти на кожен з них. День був буденний, i перехожi траплялись рiдко... Вiн би впiзнав одразу милу ©© ходу!.. Зiтхнув, згадавши свою недавню зустрiч iз Костомаровим, i стало прикро. Нащо сказав йому про дiвчину?.. Тепер_ _©©_ _нема╨... Одкрив портфель, дiстав малюнок, де на переднiм планi були вони обо╨ i вiн, в солом'яному брилi... - О, ви вже тут! - почулось. Схопився з лавки: - Здрастуйте... - Ви точний! Ми затрималися, бо стрiли тут знайомих... Чув i не чув, як щебетала мати, - очей не зводив з дiвчини, яка йому сьогоднi здалася ще чарiвнiшою. Вона всмiхалась стиха, немовби в нiй свiтило маленьке сонце... - Певно, це той малюнок? Мовчки вiддав папiр. - Чудово! Ви справжнiй маляр. Донечко, поглянь: це ми з тобою, а це Тимiш!.. - Тарас, - поправив ©©, всмiхнувшись. - Так, так... Ви зна╨те, менi бiда з iменнями! Оце знайомих стрiли - а я забула чисто, хто з них Марiя Павлiвна, а хто Одарка Гнатiвна... То скiльки вам, Тимоше,_ _за цей малюнок? - Мамо, вони - Тарас, - сказала дзвiнко дiвчина й звела на нього очi, мов вибачаючись. - Нiскiльки. Це на спомин... - Спасибi! Дома будемо з при╨мним сумом згадувати i Лавру, й сад, i вас, Тимоше... - Мамо!.. - Ой, вибачте! - Нiчого. Ви поволi запам'ята╨те... - По©ду й геть забуду, - призналась щиро жiнка. - Я нагадаю... Кажуть, гора з горою тiльки... - Та прошу, прошу! Будете в нас на Волинi... - Буду. Робота в мене - ©здити i малювати всяку_ _старовину. - Це ж, мабуть, так цiкаво! - сплеснула в долонi дiвчина. - Я теж люблю мандрiвки... - У мене вся, - пишаючись, сказала мати. - Я кожне лiто прагну кудись по©хати. - Ви, мамо, у нас - мов дяк вандровний, - всмiхнулась дiвчина. - I ти туди! - вдала ображену. - Це мiй старий мене так дражнить, - мовила вже до Тараса. - Вибачте, нам треба йти. Ще хочемо вiдвiдать Братський монастир. А завтра вже додому... - Дозвольте вас супроводжувати, - схопився, як потопаючий за соломинку. - Прошу! Ми будемо вам дуже вдячнi. На виходi бiля ворiт на них чекала Марiя Павлiвна, а чи Одарка Гнатiвна, з двома онуками, й уся ватага рушила на прощу в Братський монастир. Спочатку йшли юрбою, купно, потiм малi рвонули клусом, за ними - бабця з матiр'ю, вгамовуючи тих пострибунчикiв, i геть позаду, радi такiй нагодi, брели Тарас iз дiвчиною. Точнiше, вiн був радий. А що було на мислi в не©, нiхто не знав. Вiч-на-вiч з милою вiн раптом зовсiм знiяковiв, не смiв спитати навiть, як звуть ©©. Це ж треба, щоб вiн забув! А може, вона йому, знайомлячись, i не сказала свого iмення?.. Бридко було самому бачити чи вiдчувати себе таким макухою, а що вже ©й... Зиркнув кра╨чком ока й зустрiв ©© сполоханий, цiкавий погляд. - А де ви вчилися так малювати, у маляра? - спитала раптом дiвчина. - У Петербурзi, - радо сказав Тарас i мов прийшов до тями. - А маляри не бачили у мене жодних здiбностей. Один, узявши руку, по нiй прорiк, що я не здатний навiть до шевства, бондарства та будь-якого ремесла! - I ви йому повiрили? - Як бачите, псую папiр i досi. - Я теж сама роблю малюнки для рушникiв та сорочок... - призналась тихо дiвчина i зашарiлася, чим стала ще милiшою. На спуску з саду вже на Подiл, коли Тарас розказував, як в Академi© вони умкнули гусака, щоб змалювати з нього розкiшнi крила янголовi, назустрiч виринув iз чагарiв Чужбинський. Вклонившись, вiн зiйшов iз стежки, щоб дати ©м дорогу. - Куди це ти пряму╨ш? - спитав Тарас. - У Лавру. - А ми ось з Лаври в Братський. I розiйшлись. - Мiй приятель, -_ _сказав невдовзi_ _дiвчинi_. - _Найма╨мо_ _одну квартиру... - Звiдки ж ви? - Мо╨ село аж бiля Звенигородки. - Й велике у вас село? - Чимале. - А в нас сiльце маленьке, дворiв на тридцять, - журно сказала дiвчина. - Щоправда, ╨ i поле, й лiс, i луки, й на рiчцi млин... Тарас уже зiбрався сказати щось колюче, як вгледiв матiр дiвчини. Вона сама стояла пiд бузиною; вуаль була опущена, мов забороло... - Зда╨ться, ви казали, що ви Шевченко? - мовила, коли вони наблизилися. - Казав. А що? - "Кобзар" - це ваша книжка? I "Гайдамаки"? - Грiшний, - всмiхнувся ©й. - Сам бог послав нам, доню, Марiю Павлiвну, - взяла за руку дiвчину. - Таж, мамо... - Ти забула, що вже заручена? - спитала жорстко. - Мамо!.. - Я ж не якийсь там... В мене серйознi, мамо, намiри... Не обiзвалась бiльше. Пiшла униз i доньку, немов козу, теж потягла з собою. Побiг слiдом. Спинився... З гущавини ще раз почулось: , "Мамо!.." - i все затихло... Вечiр, - мов десь чекав нагоди, - налiг ураз, наповнив пречисту чашу свiту густим, мов дьоготь, мороком... Сiв на траву й сховав лице в долонi... ...Час добре го©ть рани; душевнi теж. Та ще коли ╨_ _мила_ _серцю праця i молодi стрiмкi лiта!.. Минало красне лiто, а до мети наблизилися, вважай, лише на комариний нiс. Малюнки, начерки й розкопування могили Переп'ятихи, звичайно, речi потрiбнi вельми, та що до них нещасним,