далекий рiздвяний день у Ки╨вi, коли збиралось Братство й Кулiш йому пообiцяв раптову i та╨мничу подорож в ╙вропу... Навмисне вийшов за пiвгодини, аби зустрiтись з Грицем на пiвдорозi. Та й, правду кажучи, хотiлося пройтись зимовим мiстом на самотi, поглянути на все, чого, можливо, вiн не побачить бiльше в такiй красi. По©де на Укра©ну, й хто зна, чи будуть у нього час i грошi, щоб при©здити в Санкт-Петербург... Од свiжого повiтря й сонця ураз сп'янiв. Постояв бiля Неви, помилувався сфiнксами, якi сьогоднi були кумедно мурими, - бо розтавала паморозь, пригрiта сонцем, - i почвалав на величезний постiйний мiст через Неву. Дивився на все довкiл, i щось його помулювало, чогось не мiг збагнути... Нева текла, лише мiсцями скута тонким грудневим льодом, по нiй iшли - останнi в цьому роцi - натомленi, немовби соннi човни та бiльшi судна... З високого, мiцного мосту вiдкрився вид на Петропавловську фортецю, Кунсткамеру i водночас на лiвий берег, де вигравали вiкнами та позолотою, залитi сонцем Адмiралтейство, Зимовий... Скiльки ©х, тих палацiв!.. Дивно, колись вони вражали, окремi з них захоплювали, а нинi тiльки давлять, дратують навiть величчю та розкiшшю сво©х фасадiв... Дiставшись того берега, звернув уздовж Неви, лiворуч. Шлях цей любив. Вода його приваблювала як грiзна сила, здатна за будь-яких обставин лишатися сама собою. А ще - як шмат природи. Хоча й закутий в камiнь, проте нескорений i та╨мничий... По праву руч масивно й легко зводився Iсаакi©вський собор. Вiн погубив Брюллова, й того Тарас не мiг простити... Не знав, кому. Хто завинив у тому, що Карл Брюллов (великий Карл!) полiз пiд саму баню робити розпис i там зачах на протягах, у каторжнiй щоденнiй працi?.. Кому була потрiбна така офiра? Боговi? Царевi? Людям?.. Що з ним, сердечним, сталося: порфирородним кидав смiливо й гордо виклик, а тут зламався... Вершник бiлiв од снiгу й паморозi, кiнь басував, змiя звивалась мiддю в його ногах... - Ху-у, ледь догнав!.. - спинився поряд Честахiвський. - Чого це ти не дочекався? - Схотiв пройтися, глянути на рук Петра творiння... - Чи ти на нього не надивився! - Сьогоднi я немовби з ним прощаюся... - промовив тихо. - Наче останнiй раз... Прийде весна, по©ду на Укра©ну... I все!.. - Тако©! - жваво гукнув Григорiй. - При©деш, як захочеться, дорогу добре зна╨ш. Та й до весни ще!.. - Правда... - зiтхнув Тарас. Зима ще тiльки розпочалася, а вiн уже так тяжко чекав весни. По набережнiй сюди й туди летiли сани, вершники в яскравих строях, схожi на снiгурiв... - Стомився? Може, взяти й нам вiзника? - турботливо спитав Григорiй, завваживши його цiкавий погляд. - Нi, нi, - сказав поспiшно. - Пройдемося. Я десять днiв не був нiде... Коли Михайло взна╨, що я чкурнув, обом нам, братику, влетить по саму зав'язку! - То, може, й справдi?.. - Що ти! Щоб я в Семена не побував, не привiтав його дружину милу! Прискорив крок. Немов злякався раптом, що сили йому забракне виконати сво╨ палке бажання. Семен напався з докорами: - Прийшов, нарештi, зволив! Я вже забув, який ти з виду... Шурочко! - гукнув у глиб квартири. - Тарас прийшов! I з ним Грицько! - Бiжу, бiжу!.. - з'явилася, немов рожеве марево. Пiдставила щоку Тарасовi, тодi Грицьковi. - Що ж це ви про нас забули зовсiм? А де портрет? Тарас дiстав iз течки, вручив з поклоном. - Можна менi поглянути? - спитав Семен i взяв офорт. - Чудово! - На жаль, сумний, - сказала Олександра. - Усi портрети вашi - сама печаль. - Таким удався, мабуть... - Це все тому, що нежонатий... - Шурочко!.. - спинив Семен. - По©ду на Укра©ну й там оженюсь, - невпевнено сказав Тарас. - Та щоб було весiлля, щоб мiй Семен гукнув вам "многа лiта"!.. - Ну, роздягайтесь швидше, бо ви прийшли останнiми, - кивнув Семен на дверi, в яких виднiлись постатi струнких жiнок, огрядних чоловiкiв... Бенкет удавсь на славу. Верталися глухо© ночi. Стомленi й щасливi братством, музикою, усiм, чим може нагородить людину вза╨мна приязнь i добрий стiл. Григорiй випив зайве i, як завжди в таких випадках, почав молитися на свiтлий образ Батька i пiддавать анафемi всiх тих, хто й досi ще не зрозумiв його ваги та значення для Укра©ни й людства. - Вгамуйся, Грицю, - лагiдно просив Тарас. - За богом i за народом не пропаде. - Смi╨шся? Плакать треба! - Ну, добре, я заплачу, коли тобi так хочеться, але i ти дай спокiй Санкт-Петербургу. Бачиш, он хтось iде за нами... - От цi панове знають, чого ти варт! - сво╨© вiв Григорiй. - Тихiше. Прошу тебе, Григорiю... Причепиться якийсь квартальний - будемо тодi доводити, що ми не ми... - На добрий лад ти мав би жити в теплiй i вiльнiй хатi, кiмнат на п'ять, писати i малювати, а ми - ходить навшпиньки та прислухатися, чи не браку╨ тобi чогось!.. - Хiба я пан? - Нi, ти - душа народу, його надiя, батьку! А ми тебе занапастили, кинули на розтерзання злидням, хворобам, псам з полiцi©! - Зате я вiльний. - Вiльний? - аж зупинився Честахiвський. - То, може, йде слiдом за нами воля твоя, Тарасе, а не мерзенний жандармський шпик? - По©ду на Укра©ну... - А хто тебе потурив звiдти? - Поставлю хату й житиму, - сердито сказав Тарас. - Чому тобi нiхто не хоче продать землi? - Торгу╨ться Варфоломiй... - А може, князь Васильчиков не дозволя╨? Припущення було страшне. I схоже на щиру правду. Вже вiсiмнадцять мiсяцiв Варфоломiй купу╨ марно землю!.. I все ж не мiг повiрити в таку бiду, в таку пекельну кару йому за те, що любить рiдну землю i свiй народ. Хапнув повiтря ротом, бо враз його не стало, i зупинився. - Батьку, пробач менi... - протверезiв його супутник. - Дурний язик... - Нiчого... Зараз воно мине... Стояли вже на мосту. Нева текла, шурхочучи об чорно-бiлi забережнi та кам'янi опори, вiд чого мiст ледь-ледь тремтiв. - Ну й сила... - сказав Тарас. - Про що ти? - Нева як котить води... А ти Днiпра не бачив пiд час грози? От де могуть!.. Григорiй став у позу i прочитав з "Причинно©": Реве та стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива, Додолу верби гне високi, Горами хвилю пiдiйма!.. Пiшли мостом. Григорiй чогось притих, сумирний став. Стомився чи хмiль минув. - Полегшало тобi? - озвався. Тарас узяв його пiд руку. Лунко рипiв снiжок пiд чобiтьми... З-за хмари виплив мiсяць - тонкий, мов серп, рiжками вгору... - Бачиш, мороз мiцнiшатиме, - кивнув Тарас на ту красу. I блiдий мiсяць на ту пору Iз хмари де-де виглядав... - сказав Григорiй сонно й повис у друга на руцi... Мороз таки ударив справжнiй. Вистачило кiлькох днiв, аби Нева всуцiль взялася льодом; по нiй помчали сани, як по шляху... А потiм випав глибокий снiг, i потеплiло знову. Побачивши, що прота╨ на шибах лiд, Тарас утратив спокiй. Хоч як йому болiло в грудях, поклав рiзець (робив якраз портрет барона Клодта), одягся швидко й рушив у бiлий свiт. Цi лiкарi домучать його, примушуючи сидiти в хатi, пити якiсь огиднi лiки й не працювати.. Як же йому лежати лежнем, коли вже стiльки найкращих лiт змарновано, пiшло на плац, казарму, "тягни носок"! Вiн так його й не витяг хоча б на унтера, аби полегшити свою солдатську долю... Що снiгу!.. Вже подекуди були стежки: якiсь служивi люди прокопували в снiгу новi; по набережнiй, мов по пустелi, борсався розкiшний ви©зд четвериком, хропли натужно конi, гукав до них щось кучер, хльоскав по мокрих спинах батогом... Бери отак - i в бронзу!.. Дрiмали сфiнкси, вкрившись пустельно бiлим снiгом... Набрав повiтря в груди i рiзко, дужо видихнув. Кортiло взять лопату, покидать снiг. Або злiпити снiговика... Струсити снiг iз дерева ген у Румянцевському скверi!.. Не можна. Кажуть, треба поберегтися... А до Румянцевського таки пiде. Хоч це й не лiс, а все ж дерева. Як-то тепер у лiсi?.. А на горi бiля Днiпра?.. Це ж там краса-а!.. В снiгу рiка, i луки, i верболози, i той далекий-далекий лiс, що злився з небом!.. Бiля високих вiкон квартири вiце-президента пройшов, схиливши голову. Тут пустка теж... I граф Толстой, i все його сiмейство, що стало рiдним i вiдставному рядовому (як iменують ще й досi чини полiцi© та жандармерi© художника-академiка Т. Г. Шевченка!), по©хали десь за кордон. Графиня, його свята заступниця Анастасiя Iванiвна, прощалась з ним, як назавжди... - Побережись! - рвонули конi з-за Академi©, обкидали його шматками збитого копитом снiгу. Золочений орел колони-пам'ятника Румянцеву дивився хижо, нiби хотiв злетiти, вдарити залiзним клювом. Побережить!.. Тут всюди це трикляте слово!.. Може, коли б йому дав бог осiсти на березi Днiпра-Славутича, зiтхнув би легше Звiльнять людей чи нi?! Окрiм чуток, пересудiв, нема нiчого Мабуть, дадуть таку жебрацьку волю, що й говорити про те бояться, iроди!.. Хiба зайти до Чернишевського й спитать його? Вiн зна╨, у нього сходяться усi новини, всi полiтичнi зрушення, оскiльки вiн скрiзь ма╨ палких сво©х прихильникiв, кореспондентiв i просто чесних во©нiв свободи й правди.. Добре, що вiн недавно тут поселився, на Другiй лiнi©. На Поварський провулок, аж за Неву, дiйти не змiг би нинi... Дiстав годинник. Можна. У них такi стосунки, що без умовностей. Зайшов, i все. По дiлу чи й так, аби побачитись, погомонiти... Його зустрiла Ольга Сократiвна, чи просто Ольга. Хiба вi© мiг так офiцiйно звати цю милу жiнку, матiр, з очима сарни, з посмiшкою Джоконди!.. - Добридень вам! - вклонився. - Микола вдома? Не зайнятий? - Для вас, Григоровичу, вiн завжди вiльний, - всмiхнулася. Взяла у нього шапку i палицю. - До речi, вiн збирався зайти до вас, провiдати. Та ви вже, слава богу, здолали хворiсть. - Вашими б устами, Олечко, та пити мед! - зiтхнув Тарас. - Долаю ©©, прокляту, але, на жаль, вона така ж уперта, як ваш слуга покiрний... - Що ж каже лiкар? Тiльки махнув рукою. Скинув i сам повiсив свою овечу шубу бiля господарево©. Згадав ╨нотову, що вiн колись носив, як вирвався iз панських рук. Ах, що то воля, молодiсть i свiт, для того створений, щоб ти його пiзнав, скорив i чим-небудь покращив!.. - О, на ловця, як кажуть, i звiр бiжить! - схопився з крiсла Чернишевський. - А я оце сиджу й читаю гранки статтi про ваш новий журнал "Основа". - Сво╨©? - Так. - То це чудово. Будеш хрещеним батьком! - Хочеш, я прочитаю тобi окремi ©© мiсця? Тодi сiдай у крiсло... До речi, як здоров'я? - Борюсь... Господар зняв окуляри i проказав: Борiтеся - поборете, Вам бог помага╨! За вас правда, за вас слава I воля святая!.. Чи так? - Ну й пам'ять! - гукнув Тарас. - Коли-то я тобi читав поему... Вже рiк чи навiть бiльше? - Вони завжди зi мною, оцi рядки. Як заповiдь, як волi вiщий голос!.. Нiби засоромившись високих слiв, Микола Гаврилович знов запросив сiдати гостя, сiв сам i взяв одну з кiлькох широких гранок. - Мета статтi не тiльки iнформативна, - сказав уже по-дiловому просто. - Мовляв, вийшов новий журнал, читайте його, панове!.. Я хочу нею дати по носi тим, хто через брак розуму чи за iнерцi╨ю вважа╨ вашу прекрасну мову лише нарiччям нашо©, а все на нiй написане - не вартим честi зватись лiтературою... - Дай, дай, Миколо! - радо сказав Тарас. - Щоб ©м три днi крутило й чхалось! - Слухай, що я пишу. "Питають iнодi: чи здатна малоросiйська мова досягти вищого лiтературного розвитку? Нам зда╨ться, що прощенна рiч, коли ставлять таке запитання люди, якi нiколи не думали про малоросiйську народнiсть, - не через вiдсутнiсть симпатi© до не©, а просто тому, що не випадало ©м думати нi про Малоросiю, нi про Росiю, нi про ╙вропу, нi про Америку, та й нi про що в свiтi, як не випадало прочитати Кольцова чи Островського, яких вони, проте, мабуть, полюбили б, якби прочитали. Але ми трохи обража╨мось за Малоросiю, коли таке саме запитання ставлять собi малороси, нiбито про це можна питати! Та хiба дозволено мати тут будь-який сумнiв?.." - Побусурманилися! Заради лакомства нещасного готовi все вiддати! - ударив Тарас рукою по столу. - Пробач... - знiтився. - Добре ти ©м утер кабаки. Узявши iншу гранку, Микола Гаврилович зиркнув поверх сво©х маленьких окулярiв на темпераментного надмiру гостя, i ледь помiтна усмiшка торкнулася його тонких виразних уст. - Послухай ще й такий уривок, батьку. У ньому, власне, найголовнiше... Що й казати, яких тiльки людей не носить наша матiнка Велика Русь. ╙ такi молодцi, якi не тiльки не почуватимуть дружньо© прихильностi до ╦Основи", - не почувають ©© нi до жодного бiльш-менш порядного московського або петербурзького журналу; якi не те що по-малоросiйському, а й по-великоруському вчитися не дали б нiкому. Та про таких людей нема чого й говорити: ми готовi були б вiддати ©х усiх з головою не тiльки малоросам, а хоч би й друзам, але й тi не вiзьмуть до себе. Ми говоритимемо тiльки про тих великоросiв, яких може, не соромлячись, назвати сво©ми людьми ©х батькiвщина, i ми можемо запевнити малоросiв, що нiхто з таких людей не вiдмовиться назвати сво╨ю думкою такий погляд на лiтературнi прагнення малоросiйсько© народностi. Вiдтодi, як будь-хто у великоруськiй лiтературi холодно вiдзивався про це прагнення, часи змiнилися, не мало змiнилися ми, та й малоросiйська лiтература набула вже такого розвитку, що могла б обiйтися i без нашого великоруського схвалення, якби могли ми не спiвчувати ©й. Коли у полякiв з'явився Мiцкевич, ©м уже не потрiбнi стали поблажливi вiдгуки якихось французьких чи нiмецьких критикiв: не визнавати польську лiтературу означало б тодi тiльки виявляти власну дикiсть. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малоросiйська лiтература також не потребу╨ нiчи╨© ласки. Та й, крiм Шевченка, пишуть тепер малоросiйською мовою люди, якi були б не останнiми письменниками в лiтературi навiть багатшiй, нiж великоруська..." Ось так! Тарас сидiв, оглушений словами, писаними про нього, й не знав, як бути. Йому хотiлося поцiлувати автора, подякувати йому за них i водночас боявся здатись сентиментальним, залюбленим в свою особу. - Ти й справдi так про мене дума╨ш, як написав? - спитав нарештi тихо. - Хiба я дав тобi чим-небудь привiд засумнiватися в мо©й любовi й щиростi? - Крий боже! Ми брати по Правдi. Добре сказав про нашу мову й лiтературу. Дяка тобi за це! - Стаття пiде у перший номер "Современника"... - знiяковiв тепер господар. - Оленько! - гукнув, немов рятуючись од похвали. - Будь ласка, дай нам чаю! Пили гарячий трунок i розмовляли стиха про те, що вже волало на всю Росiю. Мислячi, поряднi, чеснi люди не мали сили ждати й шукали свiтла в темрявi, зорi в нiчному мороцi самодержавства. - Пристойний ви журнал зробили, - знову торкнувся гранок Чернишевський. - Програма теж цiкава... Боюсь лише одного: аби Кулiш та iже з ним не вибудували на цiй "Основi" свiй панський дiм етнографiзму та хуторянщини... - Допоки я живий, Миколо, того не буде, - твердо сказав Тарас. - Матню не важко вишити, а як ©© носити серед людей! - ╞й-богу, гарно сказано! Цього i я злегка торкнувся у цiй статтi... I вам потрiбно, браття, iти вперед, iз усiма, хто встав за кращу долю! - Правда, - зiтхнув Тарас. - Жаль, я старим зробився... У сорок шiсть... - По©деш на Укра©ну й там помолодша╨ш, - торкнувся його руки господар. - Ще не купили землю? - Щось там таке... Не прода╨ нiхто менi... - Ще ╨ мiська, не панська. Не пробували купить таку? - Дiйшли до цього саме. Так пише брат. - У вас там - бочка з порохом. Подвiйний гнiт, дух волi й така, як дзвiн, iсторiя!.. - Пiдмокла бочка... - Висохне. Для того, певно, ©деш на Укра©ну?.. - Ну й хитрий ти, Миколо! - всмiхнувся на те Тарас. - Пiдсову╨ш сво© думки... Зi мною мiг би бути й одвертiший. Ще до заслання, братику, я намагався робити щось, аби то©! порох висушити... - Пробач, ласкав будь... Добре, щоб ти осiв там, батьку пустив мiцне корiння по всьому Пiвдню... - Тiльки б менi одужати! - А лiкар був? - Та-а, слухав... - I що? - Велять сидiти в хатi... А як же в нiй усидиш, коли душ за все болить, коли сатрапи хочуть селянству дати волi i в жебрацькiй торбi!.. Що там чувать нового? Буде вже т хиренна воля? - Коли б давали чесно, давно була б. Мудрують, щоб бе землi. Вив'язують такi вузли... - Сокирою по тих вузлах, сокирою! - Без не© нам не обiйтися, батьку. Розхвилювавшись, Тарас вiдчув, що час iти, що сили в нього стане лише дiстатись, дому. Пiдвiвся важко. - Вибач. Я мушу йти... Жаль, пiзно ми зустрiлися!.. Коли прощався з Ольгою, торкнувся ©© щоки сво╨ю, а потим ще й поцiлував. Уперше. Неначе щось його примусило про ститись так, серйозно, мов назавжди. Надворi стало легше. Нi, вiн таки людина волi, простору! Напевно, це в кровi у нього, вiд козакiв, яким був степ домiвкою, а шабля жiнкою. А мо', й сирiтськi мандри дають про себе знати й на старiсть лiт. Тодi вiн - боже праведний! - попоблукав... Дороги вже попрокидали. Обабiч них здiймались гори снiгу... Як вiн хотiв побачити Кубань, Кавказькi гори - не довелося!.. Може, коли одужа╨ i житиме бiля Днiпра, по©де... Там Кухаренко намарне жде... Як кажуть, йому вже боком вилiзли з засланцем дружба та листування. Хто зна╨, що вiн дума╨, проте нiчим нi разу не дорiкнув... Нi, Якiв справжнiй i вiрний друг!.. О! Хто ж то вийшов такий знайомий постаттю з дверей парадних Академi©?.. Жемчужников, либонь... - Левко! - гукнув. Спинився, постояв мить у нерiшучостi й оглянувся-таки. - Куди ж це ти тiка╨ш, Левку? Всмiхнувся в пишнi вуса, пiшов назад. - Дай, думаю, зайду провiдать хворого. А вiн в бiгах! - обняв, притис легенько, поцiлував. - Чкурнув iз дому трохи. Я ж степовик, син волi... - Тобi уже покращало? - з надi╨ю спитав Левко. Вiн, власне, Лев, русак, як кажуть, справжнiй, а так шану╨ щиро все укра©нське, що радий цiй маленькiй змiнi свого iмення. - Та нiби став оклигувати... А може, звик... Ну, як там моя землячка? - Добре. - А дiти? - Теж, як видно, степовики - розносять дiм, - всмiхнувся. - Про тебе знай питають. - Зайду, зайду. Ось трохи ще пiддужчаю... Який з недужого ©м буде кiнь! Лев усмiхнувся: - Мають уже сiдло, гнуздечку й допитуються, де взять вiвса. - Ох бiдна ж моя голiвонька! - сплеснув Тарас руками. - Та як же я його жувати буду!.. Пересмiявшись, пiшли поволi набережною. Лев рушив перший, нiби хотiв вiдвести друга на вiльний простiр, далi вiд Академi©. Бiля Неви, де снiг не був прокиданий, а тiльки ледь протоптаний, вiн зупинився, глянув з-пiд брiв на сфiнксiв, на вкриту снiгом рiчку й сказав Тарасовi: - Читав твою "Марiю"... Страшна то рiч... - Для бога чи для попiв? - Для тебе. - Я ж не пускаю ©© до друку. - А по руках вона пiшла? - Дав декому... - Коли сюди додати ще й iншi твори, вислови тво© в салонах, що враз стають крилатими, та щиру дружбу з "Современником", що став уже нестерпним для вiрнопiдданих, то вийде мало втiшного... - Я не збираюся когось втiшати, - рiзко сказав Тарас. - Про тебе йдеться... Я чув, що шеф жандармiв князь Долгоруков знову тобi погрожував... Не чим-небудь, а Петропавловською фортецею. - Крий боже!.. - тихо сказав Тарас. - Я звiдти вже не вийду... Вiн нiби був десь поряд; дивився, слухав сво© слова й слова Жемчужникова i з похололим серцем уболiвав за долю таки ж себе самого. Подiбного з ним не було нiколи. Навiть в найтяжчi митi його життя. - Наш "добрий" цар натiшився лiбералiзмом i вже, вважай, готовий явити кiгтi... Григоровичу, молю тебе, благаю: побережись!.. I знову це сакраментальне "побережись"! Воно йому вже так по серцю рiже, як гострий нiж. - То що ж менi, не жити, а берегтись? - спитав, ураз вiдчувши знову себе готовим до протидi© та до борнi. - Ти надто щирий, ходиш все по прямих дорогах. Он Чернишевський пише сво© статтi з параболами та паралелями, а б'╨ у цiль, бо кожному, хто ма╨ розум, ясно, про кого йдеться. - Знаю... I все ж отак не можу. Як б'ю, то б'ю!.. Помовчали. Невою, де мiлкiший снiг, ходили чорнi ворони. Лискучi, гордi, стриманi. Ну, справжнi царськi птицi. - Не зна╨ш, де вони живуть? - спитав Тарас. - Хто? - Тi круки чи ворони. Не при царевi часом? - Так, вид у них придворний, - всмiхнувся Лев. - Постав людськi лиш голови - й хоч у Державну раду!.. - Пiду додому, мабуть... - сказав Тарас, вiдчувши знову втому. Вона находить хвилями, немов туман в осiннiм лузi. - Менi також уже пора, - озвався Лев. - Скажу малим, що ти прийдеш небавом. Хоч на рiздво... Домовилися? - Вiвсом нехай пiдзапасуться! - Буде. Не потерпай, - обняв Тараса. - Глянеш, коли прийдеш, - я вже скiнчив "Покинуту". - Ти хитрий, зна╨ш, що прибiжу!.. Як Лев пiшов, оглянувся i похолонув: ворони йшли по снiгу до нього! За рядом ряд - лискучi, грiзнi, чорнi... В майстернi трудно сiв на диван. Втiшався тим, що мав вiкно не на Неву, а в тихий дворик, де, крiм колони й кiлькох дерев, i не було на що дивитись... Смеркалося. Пiтьма вповзала важко, мов волохатий неквапний звiр... Спочатку вiн збирався в кутках кiмнати, потiм поволi рiс частинами, що пiдповзали з усiх сторiн до столу та до дивана, щоб тут зiйтися, злитися у щось ╨дине цiле й ковтнути... зорю?.. Встав, добув вогню i запалив руками, якi йому не пiдкорялися, високу грубу свiчку. Прислухався, бо враз йому здалося, що каркають отi лискучi ворони... Бридня! Вони давно в сво©х палацах... Господи, та що ж це з ним!.. Звичайнi собi круки, а вiн з них робить... Смiшно... Трам-там-татам!.. О! Б'ють зорю?.. Нi, хтось пройшов по коридору, пiдстрибуючи. Це з молодих художникiв. Знайшов якесь цiкаве рiшення чи свiтлотiнь i радий... Та нi, таки б'╨ барабан... Трам-там-татам! Трам-там-татам!.. Все дужче, дужче, дужче... Кудись iдуть солдатики. Напевно, цар надумав помилуватись ©хнiм парадним стро╨м. А може, стягу╨ до себе ближче вiрнi сво© полки? Як випустить селян на волю в однiй сорочцi - буде для них робота... Звiдки Левко дiзнався про тi погрози шефа синьо-мундирих? Де взяв "Марiю"?.. Мабуть, поему дав йому Тарновський чи Лазаревський... А в колах тих, де обрета╨ться князь Долгоруков, у Лева повно родичiв. Толстi, Перовськi... Трам-там-татам!.. Не може вiн спокiйно згадувати цього сатрапа царського, що був йому найвищим "благодiйником", у тiм сумнiм Закаспi©. Хоч вiн i дядько Лева, а справжнiй пес придворний Миколи Першого... Якась дурниця вийшла... Лев, пес... Невже так вдарила йому по серцю та дружня просьба Лева поберегтися? Пусте!.. А втiм, якщо згадать Мошни, Черкаси, Ки©в та бесiди "во назидание" вже тут-таки, в Санкт-Петербурзi, то перспектива померкне вельми, як тiльки що померк недовгий зимовий день. Поволi встав, роздягся i тiльки зараз помiтив кошик з ©жею. Михайло був i не застав! Сваритиме тепер... Вiн сварить також лагiдно, мов винен сам у всьому... Це ж треба, щоб у найтяжчу пору, у першi днi заслання вони йому зустрiлися, цi Лазаревськi! Щирi, чарiвнi душi... Спершу подумав був, що то лукава щирiсть, що поцiлунок за срiбняки... I досi сором пече за ту лиху пiдозру, за ту невiру. Вибачився, - й "неоднократне"! - а десь на днi душi помулю╨, мов неодмольний смертельний грiх... - А-а, вже прийшли?.. Не спостерiг, як одчинились дверi й у них з'явився Федiр. Його мундир ударив, наче блискавка; аж потемнiло в хатi й душа пiшла, пiшла кудись униз, у прiрву!.. В солдати, мо', не вiддадуть - старий уже й недужий... - Вечерю он принiс Матвiйович. - Спасибi, бачив... - ледве добув iз горла слово. - Лаявся за ваш непослух... Може, щось треба вам, то ви кажiть. Матвiйович мене просив дивитись, як за дитиною... - Нi. Все гаразд, - поспiшно сказав Тарас, не зводячи очей з мундира. - По©м i - спати, спати!.. - Тодi добранiч... Дверi тихенько рипнули, й мундир пропав. Тарас заплющив очi й почув, як лоскiтне душа сплива╨ в груди... Та нi, тепер до вiйська не вiддадуть... А раптом?! Зашлють туди ж чи на Кавказ... Схопився, узяв свiчник. Вогонь тремтiв... Свiчник тремтiв... Рука тремтiла... К бiсу! Цього iще не вистачало, щоб вiн боявся!.. Треба спинити дрiж!.. Отак, отак... Вогонь пала╨ рiвно... Ледь-ледь схитнувсь... То протяг... Гаразд... Тепер вечеряти! Як ©сть, так робить, кажуть... Що тут принiс Михайло?.. Руки його не слухалися. Були якiсь немов чужi... На антресолi, в лiжку, вiдчув, як добре мати свою кiмнату... I свiй вогонь... Горить, ледь-ледь похиту╨ться, немов живий... В казармi... А хай ©й грець! Навiщо про не©, кляту, згадувати!.. Ось купить землю, хату собi поставить вiкнами па широчiнь Днiпра-Славути... Як же вiн переборов наругу ту, як витримав?.. Це ж десять рокiв!.. Нi, трохи бiльше. Його взяли на рiчцi у квiтнi, п'ятого, взяли жандарми; i почалися його невольничi, його "христовi страстi". А вирвався у серпнi, другого числа... Вважай, iще аж цiлих чотири мiсяцi!.. I, мабуть, тi чотири були найважчi... А першi - легшi?.. Першi були борнею, герцем, що розпочався ще в казематах Дубельта... У Петропавловськiй пробило вiсiм... Вiн чув цей дзвiн i на Фонтанцi, у сорок сьомому, коли сидiв iз братчиками в тому розбiйницькому вертепi... Цi дзигарi й гармата, яка стрiля ополуднi - мов "благовiст" столицi, немов нагадування синам царя й отечества, що ╞х там ждуть, що. за найменший спротив чека╨ кара... Певно, Левко Жемчужников не все сказав, що зна╨. Його щось тяжко змусило гукнуть йому: "Побережись!" Даремно вiн не потривожив би... У грудях бiль подужчав. Де взявся знову кашель, що був притих. А може, справдi треба сидiти вдома й ждати... Чого?.. Одужання. Весни. Мандрiвки на Укра©ну!.. Або жандармiв... Лiзе чорт зна╨ що у голову! Як бог не видасть, свиня не з'©сть. Дмухнув на свiчку. Спати! Раненько встане. Треба кiнчать портрет барона Клодта... Вiчно щось та не так! Як ма╨ час, майстерню, робочий стiл - нема здоров'я, сили нема трудитися. А там, було... Йому ж сам цар заборонив писати i малювати. Ать, два, тягни носок - i все життя!.. Найдужче його обурило якраз це мiсце вироку. I, як не дивно, зробило дужчим, здатним пiти на прю з усiм, чим намагалися його зламати, знищити сатрапи царськi, пiдлi його кати. Ще в кабiнетi Дубельта, перед портретом грiзного царя Миколи, коли йому оголосили вирок, вiн присягнув, - звичайно, тiльки подумки, - що марна праця ©хня, що вiн не дасться зробити, з себе iграшку, захисника царя й престолу, що вiн нiколи не осягне того, чого його навчатимуть... А може, то було пiзнiше, вже на плацу в убогiй Орськiй фортецi? I там, i там. Хiба ж то раз доводилося йому клястися в тому, долати вiдчай та безнадiю!.. Про©хав хтось по Другiй-Третiй лiнi©... Невдовзi ще... А потiм - вершник чвалом промчав у глиб Василь╨вського. Конита били лунко, мов барабан... ...Його везли, як на пожежу. Наче там, за рiкою Волгою, в степах Уральських, раптом усе завмерло, вклякло, ждучи нового во©на, грози хiвинцiв диких i всiх, хто ще не втямив, як добре жить пiд скiпетром царя Миколи. Трудно тому повiрити, та все ж на восьму тяжку добу солдат Тарас Шевченко вночi влетiв до Оренбурга, зiскочив з воза й миттю... був упроваджений у передпокiй самого штабу корпусу, де й переспав до ранку на голiй, наче бубон, бруднiй пiдлозi. Десь пiд обiд, приласканий уже батьками-командирами, лежав собi на нарах у пересильнiй тiснiй казармi й читав слов'янську бiблiю, коли почулася швидка хода, стук-грюк i молодий панок-чиновник кинувся йому на шию. Наглядачi, яких було тут дво╨, перезирнулися. - З ким маю честь? - пiдвiвся Тарас iз нар. - Я ваш земляк, iз Гирявки пiд Конотопом. А звуся Федiр, Лазаревський. Я тут служу. Чи можу я вам чимось допомогти? - посипав, як iз мiшка горохом. - Спасибi, - хмуро сказав Тарас. Попов у Третiм вiддiлi навчив його обачностi. - Я сам собi допоможу. Юнак знiтився, глянув на караульних. - Повiрте, я вiд душi!.. - прошепотiв. - Ми з братом читали вашi книги... - А як же ви дiзналися, що я це я? - всмiхнувся. - Сказав земляк, що чув про вас вiд офiцера, який приймав. Прибiг i нiби вдарив мене по серцю: "Вночi до нас Шевченка привезли!" Тарас не знав, як бути. I конфiрмацiя, i перемiна стану, й далекий шлях, i ця неждана зустрiч змiшалися в його душi. - Пробачте... - озвався вже привiтнiше до юнака. - Два мiсяцi ледь не щодня мене терзали i так, i сяк, аби загнати на слизьке... - Жандарми? - Третiй вiддiл. - Чув про такий... Вас вiддали в солдати? - Еге ж. Iз правом вислуги. - За вiршi? - Хто багато зна╨, ста╨ старим... Постояли якусь часину тихо. А далi Федiр мовив, аби його пiдтримати чи й справдi так вважаючи: - I тут ╨ добрi люди. Щось зробимо для вас!.. - Спасибi. - Я побiжу, - скривився Федiр болiсно. - Ждiть тут! - А де ж менi подiтися... - всмiхнувся на те Тарас. - До смертi буду ждати... На третiй день його покликали до генерал-губернатора. Вели бiгом. Як везли iз Петербурга. Напевно, тут вважа╨ться, що швидкiсть рiвнозначна посадi й чину того, хто дав наказ доставити когось кудись. Проте прийняв не генерал, а пiдполковник. Глянув на нього пильно, гмикнув у пишнi чорнi вуса i раптом мовив лагiдно: - Берiть стiлець, сiдайте, Тарас присiв на край стiльця, готовий до будь-чого. Попов, друг велiй, також бував з ним лагiдний... - Тарасiй, син Григорiя? - спитав так чемно. - А я Юхим Матвiйович... - Хотiв подати руку, але зам'явся i не подав. - Пан Лазаревський - родич чи давнiй друг? - Нi се, нi те. Ми вперше тут зустрiлися. - Прекрасно!.. Вiн так перейнявся вами, що я не мiг повiрити... Це робить честь йому i вам, - пригладив вуса. - То ви поет, художник? Лише кивнув. Слова цi йому здушили горло. Було колись... - За що ж до нас попали? - В паперах сказано "за сочинение возмутительных й в высшей степени дерзких стихотворений". - Ну й ну... Кого ж вони так "возмутили?" - примружив гарнi очi. - Царя самого нiби... - Ото! То ви.. - затнувся, не доказав того, що мав на думцi. Устав, пройшовся по кабiнету, хмурячи густi кошлаг брови. - Можете провiдать пана Лазаревського й заночувати в нього. Бiля костьолу, будинок Кутiна, - сказав, нарештi тихо. - Куди дали призначення? - Фортеця Орська. П'ятий батальйон. - А-а, до М╨шкова. Iса╨в там комендантом. Таки подав правицю i мiцно стис Тарасаву. Курним убогим плацом, мимо фонтана, який не дiяв, пiшов шукать ╨диного свого знайомого в усьому цьому кра©. Може якби сюди при©хав сам, iз волi власно©, зустрiв би щось цiкаве i навiть варте пензля, - як Вася Штернберг! - а так усе довкiл йому було чуже й вороже. В'язниця ╨ в'язниця, нехай вона й не замкнена. Iшов, а серце бралось тугою, а очi повнилися йому сльозами, а думка билась, нiби орел у клiтцi... Гори мо© зеленi, i мiй Днiпро, i Ки©в мiй золотоглавий, i милий степ!.. Новий знайомий Федiр зустрiв його, як брата рiдного. - А це Сергiй Левицький, також земляк, - пiдвiв до нього русого молодика. - Яке це щастя!.. - радiсно схопив його долоню i стис легенько, нiби вона була з кришталю чи порцеляни. - Щастя мо╨ лишилось, друже, на Укра©нi, - сказав Тарас. - Пробачте... Я мав на увазi лише себе... що бачу вас... - геть розгубився хлопець. - Я знаю вас ще з Ки╨ва, де вчився в унiверситетi... - Ми зустрiчалися? - На жаль... - розвiв руками. - Сiдайте. Зараз ми щось придума╨мо... Ну, молодець Матв╨╨в!.. - заметушився Федiр. - Юхим Матвiйович? То я оце вiд нього. Покликав сам, поговорив i навiть дав твою адресу. - То чоловiк! Iз козакiв уральських. Зна╨, почому лихо. - Не думав я i не гадав, що й тут знайду спiвзвучнi, рiднi душi. Спасибi вам! - сказав Тарас розчулено. - Все ваш "Кобзар" та "Гайдамаки", - признався щиро Федiр. - Як прочитав-то нiби менi-розвиднiлося, немовби я лише тодi став зрячим... - А я не мiг повiрити, що ╨ таке, що можуть бути вiршi, якi отак беруть за душу, - додав Сергiй. - Ну, хлопцi, годi, годi!.. - спинив Тарас. - Захвалите, i стану дерти носа... - А вiн i так у вас кирпатий, - пирснув зненацька Федiр. - Справдi? - пiдтримав жарт. - Вiн був прямий... Це вже в дорозi вигнувся, бо везли, наче генерала, - аж заганяли коней. - Судив сам цар? - спитав Сергiй серйозно. - Нi, граф Орлов. А цар лише погодився i ще додав, як кажуть, рукою власною: "Под строжайший надзор й с запрещением писать й рисовать". Ось так, панове молодцi... Прошу любити i жалувати!.. - За що ж вас так? - скривився Федiр, нiби хотiв заплакати. - За ваш "Кобзар"? - Нi. Iншi вiршi тому виною, що не друкованi. Поеми "Сон", "Кавказ", "I мертвим, i живим..." - Поглянути б хоч кра╨м ока! - вигукнув Сергiй пiвголосом. А Федiр взяв його за лiкоть i показав на дверi, де хтось мiг ©х пiдслухати. - А що, якби ви, хлопцi, мене вгостили ча╨м? - гукнув Тарас. - Та ще б коли до чаю якусь закусiю!.. Пiсля вечерi зняли матраци з лiжок, поклали ©х на пiдлозi та й полягали покотом: Сергiй, Тарас i Федiр. В будинку тихо-тихо. I з вулицi не долiтало й звуку... - Як у могилi!.. - Рано лягають спати... - сказав Сергiй. - Разом з курми, - озвався Федiр. - От би хоч щось почути iз тих поем! - не мiг Сергiй лати свою цiкавiсть. - Далеко сплять хазя©ни? - Аж в iншому крилi будинку, - шепнув Сергiй. Тодi чого ж ми шепчемося, мов неофiти у катакомбах? А й справдi, - мовив Федiр i засмiявся. - Дещо я розкажу по пам'ятi... Але дивiться, хлопцi, аби нiде нiкому!.. Бо вам ще гiрше буде. Менi вже й так, як кажуть, по саму зав'язку... - А смертна кара? - глухо спитав Сергiй. - Мiй вирок - гiрший смертi. Повiльна смерть страшнiша кулi й шибеницi... В незрушнiй, мертвiй тишi Тарас почав неголосно поему "Сон": У всякого своя доля I свiй шлях широкий: Той муру╨, той руйну╨, Той неситим оком За край свiта зазирав, Чи нема кра©ни, Щоб загарбать i з собою Взять у домовину. Той тузами обирав Свата в його хатi, А той нишком у куточку Гострить нiж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кiшечка, пiдкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурi в печiнки, - I не благай: не вимолять Нi дiти, нi жiнка... Читав усе, що пам'ятав, що збереглось у вирi, який його викручував останнiм часом, i сам немовби знов повертався у тi роки й години, коли писалися оцi рядки любовi й гнiву, коли вiн зносився на крилах муз, сягав вершин людського духу й радо вiв за собою iнших, тих, що дрiмали довго й попрокидалися, почувши дзвiн його душi. Не бачив лиць, а тiльки чув нiму спiвзвучнiсть хлопцiв, а може, й страх за нього й власну долю. Стишував до краю голос i пропускав мiсця найбiльш крамольнi, та все ж було й вiд тих, невинних, моторошно... Облишив "Сон", узяв з "Кавказу" мiсце, яке немов написане й про цi кра©: ...Чита╨м божi© глаголи!.. I од глибоко© тюрми Та до високого престола - Усi ми в золотi i голi. До нас в науку! ми навчим, Почому хлiб i сiль почiм! Ми християне; храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тiльки сакля очi коле: Чого вона сто©ть у вас, Не нами дана; чом ми вам, Чурек же ваш та вам не кинем, Як тiй собацi!.. - Там ходить хтось, - сказав тихенько Федiр i доторкнувся його руки. Прислухався... I справдi нiби ходить, рипить пiдлога. - Тарасе, ви зiйшли до нас iз неба!.. - прошепотiв Сергiй Левицький. - Коли б то, - тихо зiтхнув Тарас. - З Фонтанки я, iз казематiв Третього вiддiлу "зiйшов" сюди. - А ще ранiш, до того? - З крiпацьких злиднiв. Хлопцi, я чверть столiття був крiпаком!.. - Жахливо... - Злочин!.. - Нинi в неволi знову... Завтра вдягнуть мундир!.. Лежали довго в тишi. Не стало чути крокiв у коридорi. Щоб не заплакать при земляках, Тарас почав улюблено© сво╨© пiснi: Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя! Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная... Не змiг спiвати далi, бо та зоря, та дiвчина i та земля тепер йому явитись можуть хiба ввi снi... Здолавши тугу, тихо завiв iще сумнiшо©, бо всю дорогу вiд Петербурга в душi його вилися лише пiснi печалi й горя: Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi, Ще й дiбровонька, ще й дiбровонька. Заболiло тiло, бурлацьке╨ бiле, Ще й головонька, ще й головонька. Нiхто не заплаче по бiлому тiлу, По бурлацькому, по бурлацькому; Нi отець, нi мати, нi брат, нi сестриця, Нi жона його, нi жона його... Сергiй пiдтримав - гарним, високим голосом, пiшов за ним по пiснi, мов по життi. I Федiр вторив баском, крiзь сльози; бо всi вони були тут, мов тi бурлаки, без матерiв, дружин, дiтей... В чужiй землi, й самi чужi... Раненько прибiг солдат, розгублено оглянув ©х, не бачачи мiж них вiйськового, i мовив, дивлячись собi пiд ноги: - Шевченко, до каптенармуса! - Ну, от i все, - сказав Тарас. - Прощайте, други! Маю уже призначення. Фортеця Орська, п'ятий батальйон... Коли-то ще побачимося!.. - Гора з горою, кажуть... - почав Сергiй було втiшати, але замовк. - Чим зможем, допомагатимемо, - сказав похмуро Федiр i вiдвернуся, дiстав хустину. - Пiду вже, мабуть, браття... Обняв по черзi, поцiлував i швидко вийшов. Невдовзi його ввели в якусь похмуру кам'яницю, i чоловiчок з хитрим, як у кота, обличчям недбало глянув, змiрявши його очима, узяв мундир, штани, шинель i кинув йому на груди. - Мiряй! - сказав так, нiби Тарас просив у нього собi обнови. - Що, прямо тут? - оглянувся. - А як зайде хто-небудь? - Не бiйся - дами тут не бувають! - оскалив зуби пан каптенармус. Солдат також всмiхнувся. Пiдвiв до лавки й спритно стягнув сюртук. Подав мундир. - Вдягайте. - Воно ж тiсне... - Так треба. Солдат повинен бути неначе лялечка! - Штани також? - Звичайно... Тепер шинель... - Як влито! - в долонi ляпнув каптенармус i пiдкрутив котячi вуса. - А ти казав... Тарас стояв i слухав, як кров йому поволi холоне в жилах. Ось та страшна, пекельна мить, що вiдокремить його вiд свiту волi, вiд того, чим вiн жив останнi дев'ять рокiв i що зробило з нього людину, вiльну серцем, i правдослова гноблених!.. Кати людськi, сатрапи царя-тирана, цербери!.. Щосили зцiпив зуби, щоб зупинити сльози, якi уже душили горло й ось-ось могли йому заслати очi. Повинен бути кременем, бо це лише початок, бо попереду ще довгий-довгий незнаний шлях по муках, тернистий шлях!.. ...Перше, що вiн побачив в Орськiй, - це каторжан, якi понуро лагодили розбитий шлях, та муштру (сво╨ тяжке прийдешн╨!) бiля казарми. Вiн так уп'явсь очима в це богомерзьке дiйство, що й не помiтив, коли спинились конi й поручик По-чешев гукнув йому чи сам собi: - При©хали! Стрибнувши з воза, Тарас ступив крок-другий за офiцером i знову глянув на всипаний жорствою плац. - Подоба╨ться? - спитав поручик. - Завтра i ти почнеш отак "виходити в люди". Ти ж з правом вислуги? - перепитав. - Еге... А iншого шляху нема╨? - Для конфiрмованих, - та ще самим! - пiднiс рудий вiд тютюну великий палець, - ╨ тiльки цей. Ать-два, ать-два - i в унтерах! Ну, як? Це поки сонце зiйде, то роса очi ви©сть... - зiтхнув Тарас. - Тут не столиця, i плац, на жаль, не бальний зал... - . всмiхнувся. Хотiв йому сказати, що вiн з людей, а не з панiв, та не сказав: хай думають собi, що хочуть. - Зажди отут, - звелiв поручик строго, коли ввiйшли у сiни чи коридор. Сам одчинив неоковирнi й скошенi сосновi дверi, виструнчився i увiйшов таким же кроком, як ходять тi горопашнi там, на плацу. Невдовзi, правда, почувся смiх, вiтальнi дружнi вигуки. Як кажуть, ворон вороновi ока не виклю╨... А з вулицi через прочиненi надвiрнi дверi чулися рiзкi команди, гупання важких чобiт i брязкiт збро©. "Тягни носо-ок! Тягни носо-ок!" - "спiвав" якийсь служака з таким натхненням, що нагадав Тарасовi весняний стогiн горлицi. Ховаючи папiр, - розписку, певно, - поручик вийшов швидко i наказав: - Марш представлятись батальйонному! Потому, вже тихiше, можливо, навiть iз спiвчуттям, промовив людськi слова: - Прощай, солдат. Моя тобi порада: як гнуть, то гнись, викручуйся; iнакше - геть зламають... Ну, будь здоров! Пригнувшись, - дверi були низькi, - шмигнув мерщiй на вулицю. Той батальйонний, видно, не з тих, iз ким поручики запанiбрата... - Заходь! - гукнули басом iз кабiнету. Тарас поставив ранець, поклав шинель на нього й, осмикавши, як фрак, мундир, ступив у дверi. - Здрастуйте... - сказав несмiло, вгледiвши похмурий вид батальйонного, що возсiдав гранiтне якось, монументально за невеликим легким столом. - Шевченко? - звiв на прибулого бровастi чорнi очi. Тарас кивнув. - Ще не служив? - Бог милував. - Не до душi вiйськова служба? - скривив м'ясистi губи. - Художник я. - А вскочив за написання вiршiв!.. - узяв папiр i знову поклав на стiл. - I вiршi також пишу... - Писав! - пiднiс гранiтний палець. - Зна╨ш, що заборонено тобi писати i малювати? Гляди менi, Шевченко! Щоб був як штик! Просили тут за тебе... - примружив гостро очi. - То я вiзьмусь, при змозi, сам i вимуштрую такого унтер-офiцера, що рiдна мати тебе впiзнать не зможе! - Вони просили, певно... - Мовчати! - встав. - Вiднинi ти повинен знати одне лиш слово "слухаюсь"! Ну, ще хiба "так точно!"... - Так точно! Слухаюсь! - хтозна-чому гукнув Тарас. - Отак-то, - вже спокiйнiше сказав гранiтний капiтан. - Служитимеш у третiй ротi, за номером сто дев'яносто першим. Iди й представся ротному. Зда╨ться, вiн на плацу. Й гляди менi, Шевченко... - Щоб був як штик! Так точно! Слухаюсь! - У тебе добра пам'ять, - глибокомудро нахмурив брови батальйонний. - Збагнеш статут... Старайся! - Дозвольте йти? - Iди. - Так точно! Слухаюсь! Крутнувся, мало не впавши, й поспiшно вийшов iз кабiнету. Ледь зачинивши дверi, вiн засмiявся. Може, щоб не заплакати. Матв╨╨в просив за нього, мабуть, i цей М╨шков тепер покаже йому козу осмалену!.. Звiрюка, кат... Який-то ротний? Певно, отой спiвун? "Тягни носо-ок! Тягни носо-ок!" О господи! Тобi ще мало рабства, що допустив на цiй землi й солдатчину!.. На лихо, вiн угадав. Якийсь похмурий унтер йому вказав на Спiвуна, коли спитав, хто буде його начальством. Цей також був капiтаном. Проте струнким, високим, як тополина. - Здрастуйте! - гукнув Тарас, вловивши мить, коли Спiвун дав спокiй сво©м спiтнiлим жертвам. - Здоров. Що скажеш? - вирячився на новачка. - Прибув у вашу роту. - Ще не служив? - Так точно! - Прибув звiдкiль? - Iз Петербурга. - Горiлку п'╨ш? - Так точно! - А де навчився правильно вiдповiдать начальству? - Ось тiльки що сподобили пан батальйонний. - О, вiн сподобить!.. - хмикнув. - Новеньких страх як любить. А ще коли з артистiв!.. - Художник я, Шевченко. - Хохол? - Так точно! - Будеш козлом одпущення. У тебе ╨ двi вади: хохол, артист... - I третя - людина я. - Тю-тю! Вiднинi лише солдат. Як хочеш жить, забудь про все... А зараз - марш в казарму! - Слухаюсь! - Тягни носо-ок! Тягни носо-ок! - зигтiв аж до казарми високий голос ротного. На другий день раненько взялись за нього, грiшного. Приставили найперше "дядька", аби навчив усiх солдатських мудрощiв, а по снiданку вивели його на плац, дали рушницю в руки i почали робити з нього слугу царя й захисника отечества. Як видно, це для них було розвагою, щось на зразок театру або вертепу. Крiм Спiвуна, прийшло душ п'ять молодших офiцерiв, двi жiнки й сам батальйонний командир. Спiвун командував, старий солдат, приставлений до новачка, показував, як що робити. "Публiка" втручалась теж. Мовчав один лише М╨шков. Нарештi, й вiн не витримав. Пiдбiг, вiдтрутив ротного й узявся сам до дiла. - Носок, носок, таку твою! Здуваючи з вусiв краплини поту, Тарас потяг носок навмисне у протилежний бiк. М╨шков вiд того осатанiв. - Стiй! Струнко! - крикнув. - Налiво кроком руш! Ать-два, ать-два! Тягни носо-ок! Тягни носо-ок! Куди ж ти тягнеш, йолоп царя небесного?! Отак, отак! - пройшовся сам, чим викликав аплодисменти дамсько© частини глядачiв. - А що в руках у тебе? - спинився перед новобранцем. - Не знаю, ваше благородi╨!.. - вiдсапуючись, сказав Тарас. - Рушниця! Для чого вона тобi? Стрiлять, колоть врага царя й отечества! - Так точно! Свiдок тому сам бог, як пiдмивало використати властивiсть ту рушницi, бо лютий враг отечества стояв за крок вiд нього i намагався знищити людину в ньому, вбити живу i вiчну душу!.. - Збагнув, збагнув, таку твою? - мов випробовував його терпiння. Тарас мовчав. Щосили зцiпив зуби. Проте в очах у нього, напевно, все ж вiдбилося його страшне бажання, бо, стрiвшись з ними поглядом, М╨шков знiтився раптом, позадкував i крикнув: - Струнко! Направо! Марш! Iшов i чув м╨шковський бас: - Фу-у, сатана... Художник!.. Розбiйник вiн справжнiсiнький!.. Щось щебетали дами. Почув лише: смiються з його вусiв, вiдпущених ще в казематi. Бороду зголив давно, а вуса лишив собi, хай будуть; як в запорожцiв... - Кру-у-гом! На зло крутнувся не через те, що вчили його, плече. Нiколи нiхто не зробить з нього солдата, ляльку! Вiн краще вмре... - Стiй! До ноги! Поставив не до тi╨©. - Тьху! - плюнув iзпересердя пан батальйонний. - Ти в школi вчивсь? - Так точно! - В дяка? - А потiм ще й в Академi© мистецтв. - Бездарнiшого не зустрiчав! - розвiв М╨шков руками. Тарас всмiхнувся нишком. Почув би це великий Карл! Аби Жуковський... Може, якби вони побачили його в такiй бiдi, то помогли б... Подати б ©м iзвiдси голос!.. Мов з того свiту... - Струнко! - пiдскочив знову батальйонний. Вiн, мабуть, трохи з мухою у головi... - На пле-е-че! Кру-у-гом! На-а-лiво! Марш! - Вiдставити! - почувся iнший голос. Так захопилися, що й не помiтили, як пiдiйшов сам комендант фортецi. - Що за солдат? - Новенький, ваше благородi╨. Iз конфiрмованих по височайшому указу. - А-а, пан художник!.. - немов зрадiв уже, як голуб, сивий генерал. - Панове, ви всi вiльнi! - недбало кинув через плече. - А з вами я погомоню. Ось хустка, витрiть, будь ласка, пiт... Менi писав про вас Матв╨╨в... - Спасибi... Думав, що пропаду... - сказав Тарас, вiдсапуючись. - Взялися круто... - З нудьги вони втрачають тут людську подобу. Горiлка, карти, пiдступи один супроти одного... Ви не мисливець? Тут полювання знатне! Пташви!.. - Не знав... не взяв, що треба... - озвався. - То не страшно. Вiзьмете в мене. - А випускатимуть мене з фортецi на полювання? - схопився Тарас за ниточку. - У вiльний час - будь ласка. О, це вже щось! На волi, десь пiд кущем над рiчкою чи й у степу, писати можна нишком... - Дозвольте, ваше благородi╨, просити вас... - осмiлився. - Ви хочете найнять квартиру? - зрадiв старий сво©й догадливостi. - Немов у воду глянули... Казарми... - Знаю, знаю! Скажу сьогоднi ж Фiшеру, щоб пiдшукав для вас що-небудь. Фiшер - також солдат iз конфiрмованих. Поляк. Ви теж iз Царства Польського? - Нi. З Укра©ни. - А-а, з Малоросi©... То я скажу М╨шкову, щоб вам дозволив жити поза казармою. Сказав, пiшов. Так нiби раптом вичерпався запас снаги на добре дiло. Дивуючись, Тарас провiв його очима аж до будинку, який стояв на чiльнiм мiсцi. Нi, свiт таки не без людей! Коли вже й тут, у дикiй оцiй пустелi, знайшлись вони, то доля ще вiд нього не вiдвернулася!.. ...Пригнiчене, прибите .зло затаю╨ться i жде, коли проб'╨ його година. Надвечiр якось Тарас iшов з казарми в свою кiмнатку, найняту йому поляком Фiшером, задумався про щось сво╨ i вгледiв батальйонного всього за кiлька крокiв. Спинився, зняв кашкет не лiвою, а правою рукою. - Шевченко, а йди сюди! - пiдкликав його М╨шков, який недавно, днями, одержав чин майора. - Ось ти себе вважа╨ш за благородного, а й досi ще не зна╨ш, як слiд знiмать кашкет перед начальством. Ступай на гауптвахту й скажи, що я звелiв вiдсидiти тобi добу за незнання статуту. - Так точно! Слухаюсь! - гукнув Тарас. - До речi, - хмурячись, спитав майор, - ти на квартирi? Завтра ж, - коли вiдсидиш, - збереш сво© манатки i марш менi в казарму! Тарас був так уражений, що не спромiгся мовити сакраментальне "слухаюсь!". Проте М╨шков, на диво, не зауважив йому за те, а мовчки пiшов собi. Iз жалем Тарас звернув на стежку, втоптану до гауптвахти, й побрiв по нiй, мов на голгофу. Десь трохи бiльше мiсяця погралася iз ним, як кiшка з мишею, примхлива доля. Вiн жив собi пристойно (для цих умов) i раптом - ця фатальна зустрiч!.. Треба ж було пiти якраз сюдою й саме о цiй порi... М╨шков його не зачiпав вiд того дня, коли Iса╨в визволив i взяв пiд добру руку, а тут одразу вдарив iз двох стволiв. Губа й казарма! Знову випробування. Iще одне. А скiльки ©х попереду?.. Унтер, що вислухав його печальний вирок, дiстав ключi, безмовно завiв його до камери й замкнув. Ну, геть як на Фонтанцi! Тiльки йе те вiкно, не та пiдлога, стеля, та й замiсть лiжка - нари... Замок так само клацнув... Треба сприймать такi обставини як ординарнi, треба звикать до них. Хто став на прю з тиранами з одним лише сумлiнням та небажанням сприяти злу, приречений страждать i дух свiй змiцнювати в нерiвнiй битвi з ворогом!.. А може, це йому спочинок перед казармою, де п'ятдесят нещасних душ живуть у брудi й смородi?.. Це, може, бог йому послав М╨шкова як благодать?.. Всемилостивий угледiв з неба, що вiн, Тарас, уник яко©сь дещицi з тих мук, яких йому призначено зазнати тут, i возроптав, ошуканий в сво©х найкращих замiрах... Не нам на прю з тобою стати! Не нам дiла тво© судить! Нам тiльки плакать, плакать, плакать, I хлiб насущний замiсить Кровавим потом i сльозами. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить... - спливло з далеких кра©в i днiв... Ой, як тодi писалося!.. Лише два роки тому!.. Пропало все... Ще добре, що цей "Кавказ" устиг послати за кордон. То, може, там не згине... Сiв на кра╨чок убогих нар. Це ж на Вкра©нi в розпалi зелене, дивне лiто, як все росте, буя╨, повниться новим життям!.. А тут - пiски, якась убога травка, кущi, обдертi вiтром, i сонце, сонце... З чого живуть киргизи? Убогi страх, а гордi, якiсь величнi навiть, i водночас простi-простi, мов дiти... Йому б сюди паперу, фарб та пензлiв!.. Без них, без вiршiв вiн згасне тут, як вогнище посеред поля, i тим потiшить лютих сво©х катiв!.. Зiскочив з нар, пройшовся сюди, туди. Ну, тiло вони заслали, замкнули тут, у цiй хурдизi, а дух, душа - на волi! Вiн може думать, згадувати свiй рiдний край, журитися його журбою, вiн може й далi словом ламать кайдани в душах свого народу, будить людей i тим не дать заснути собi самому. Вiн плоть од плотi i кров од кровi... Крiзь вир думок, крiзь муку, а може, з не©, вродилися новi слова, новi рядки, нове життя: Думи мо©, думи, мо©, Ви мо© ╨динi, Не кидайте хоч ви мене При лихiй годинi. Прилiтайте, сизокрилi Мо© голуб'ята, Iз-за Днiпра широкого У степ погуляти... Спинився, вражений цим воскресiнням себе самого, й метнувся шукать папiр та олiвець. В кишенях голо, порожньо, в хурдизi теж... Прокляття!.. Хiба що - запам'ятовувати, ховати в мозку, в серцi?.. Злякано знов прочитав по пам'ятi... ╙, ╨! Не сон, не виплiд його уяви, а справжнiй вiрш!.. З киргизами убогими. I вони убогi, Уже голi... Та на волi Ще моляться богу. Пробiгся знову камерою, шепочучи новi рядки, i раптом вкляк бiля вiкна, залитого багровим сяйвом сонця, що вже сiдало десь за степами. Може, на Укра©нi... Прилiтайте ж, мо© сизi, Тихими речами Привiтаю вас, як мати, I заплачу з вами... Перечитав ще й ще... Сльозами втiхи, радостi омив свого новонародженого, сво╨ дитя ╨дине на цiй землi з пiску та сонця... Тiло замкнути можна, а душу зась! Душа людини вiльна, допоки ╨ у нiй любов до того, що дороге, що варте мук! Веселий вийшов з камери на другий день. Аж унтер на нього вирячився, мов на блаженного. Збирав свою мiзерiю, готуючись брести в казарму, коли прийшла чудова думка: треба згорнути аркуш книжечкою, записувати до не© вiршi й ховати в чобiт! Взувачка ця завжди на ньому або при ньому, й нi разу вiн не бачив, щоб хтось полiз у чоботи... То це ж його рятунок! Схопив паперу аркуш, згорнув його учетверо i записав щонайдрiбнiше "Думи мо©", свiй перший вiрш солдатчини. Як милувався зробленим, почулися чи©сь поквапнi кроки, i вiн мерщiй запхав той зшиток за халяву. Вдоволений, пiдняв свiй ранець... - Здрастуйте! Тарас Шевченко будете? - запитали його спiвучою, яко© вiн iще не чув тут, мовою. Подумав - Федiр Лазаревський! Проте, коли оглянувся, побачив зовсiм iншого, не знаного йому панка. - Так, - мовив стримано, бо земляки йому стрiчались всякi. - А я - Михайло Лазаревський. Брат Федора, того, який... - Та знаю, знаю! - радо не дав йому домовити. Впустив до бiса ранець i, пiдiйшовши, подав пришельцю руку. - Менi про вас розказував ваш милий брат. - Пробачте, що я так довго не заглядав: недавно про вас дiзнався, бо ©здив у службових справах далеко в степ. - Сiдайте, прошу! - скинув з стiльця шинель. - Оце зiбравсь... Наказано в казармi жити... - Хто наказав? - Майор М╨шков. Хiба пiти до генерала?.. - Iса╨ва зняли з посади коменданта. - Коли? - Учора вже й передав усi дiла. - А я ламаю голову, чого М╨шков за знятий не так кашкет послав мене на гауптвахту... - зiтхнув Тарас. - Я попрошу!.. - Не треба. Вже вiдсидiв. I як! - засяяв усмiшкою. Кортiло страх похвастати сво©м солдатським первiстком, та побоявся. Краще, аби про зустрiч з музою нiхто не знав. Йому ж царем заказано писати вiршi!.. - Я тут привiз журналiв трохи. - Справдi? - зрадiв Тарас. - Уже чотири мiсяцi, як я не бачив жодного... Тут цiлий скарб!.. I "Современник" навiть!.. "Отечественные записки"! - А як у вас з грошима? - спитав Михайло тихо, нiяковiючи. - Спасибi. ╙ ще трохи. Пропити мусив iз офiцерами, щоб не ввавжали гордим... А ще один позичив i - мов забув... - Я скоро знову буду, то привезу. Вам, справдi, тут не варто тримати зайвi грошi. Помовчали. - Менi пора, - зiтхнув Тарас. - Вiдбiй небавом. Треба переселятися. - Можна, я проведу? - схопив Михайло ранець. Тарас забрав. - Звичайно. А нести цю мiзерiю я маю сам. Смiятимуться... Тут ╨ сво© закони. Окрiм статуту й царських. Сховав журнали в ранець, узяв шинель. - Спасибi вам, Мустафа! - гукнув, щоб чув господар. Визирнувши в ледь-ледь прочиненi убогi дверi, той закивав: - Корош, корош. Надворi Тарас оглянувся i мовив сумно: - Добре на самотi... А там, у тому вавiлонi!.. - кивнув у бiк казарми. - Не побажа╨ш того i вороговi... Пiвсотнi доль - понiвечених, напiвживих, зхудоблених... Вже за одну солдатчину царi достойнi!.. Вибачте... - А що з людьми тут дiють! - пiдтримав його думки Михайло. - Я надивився. Нiби вони й не люди, а так собi, скотина... Весь корпус тут i сто©ть для того, щоб "усмирять". - Товариш був у мене, - сказав Тарас, - убили десь на Кавказi... Волею, сердешний, снив, а вмер, чужу пригнiчуючи... - Тут теж бунтують iнодi, - сказав Михайло з натяком. - Я все одно стрiляти в цiль не вмiю. - Навчать. - Якщо не схочу, то не навчать! - А як уб'ють? - Коли прийдеться вибрати, чи смерть, чи кат, я виберу, Михайло, перше... Били уже вiдбiй. Солдати, що десь затрималися, вбiгали мерщiй в казарми. Темрява лягла раптово, нiби звалилась з неба, де ще кривавився далекий край. - Спасибi вам, Михайло, - сказав Тарас, подавши руку. - Будете у цих краях, провiдуйте. - Василь також вiта╨ вас, страждаючи бiдою вашою. - Це ж хто такий? - Наш старший брат. Тарас обняв Михайла й, розчулений, врочисто мовив: - Благословенна мати, що народила таких синiв! Не озираючись, пiшов у чорнi дверi свого вертепу, звiдки ще чувся крик, команди, п'янi брутальнi спiви... ...Цей день був днем велико© печалi й радостi! Нi, спершу все-таки явилась радiсть... Знеможений цингою та ревматизмом, що мучили його всю осiнь-зиму, лежав собi в казармi й радiв, що день уже минув, що взавтра знов недiля (на муштру не поведуть!), аж вiдчинились дверi й поштар гукнув: - Шевченко, тобi посилка! Скочив на рiвнi ноги, як молодий, пiдбiг, узяв. Вiд Лизогуба! Господи, то, може, це?.. - Важке й незручне... Поки допер, упрiв.. - занудив старий поштар. Дiстав останнiх пiвкарбованця, вiддав йому i знову впився поглядом у дорогий пакунок. Поклав на нари, з яких устав (таки важке!), обмацував з усiх бокiв, а розкривать боявся... Малярська скринька нiби?.. Твердi кути i гранi... Де ж нiж?.. Та ось вiн, ось вiн... Руки йому тремтiли, як розрiзав, знiмав торбинку бiлу... Це ж полотно!.. ©й-богу, скринька й фарби!.. Скарб, сущий скарб! Обмацував, немов слiпий, новенькi, ще не займанi всiлякi тюбики й не витирав щасливих слiз. Рiк, цiлий рiк не бачив вiн цього добра! А ще ж папiр i пензлi та олiвцi!.. Й Вiльям Шекспiр!.. А скринька та, яку вiн бачив ще недоробленою в майстернi в Седневi... Хто б мiг тодi подумати, що через рiк вона до нього з'явиться, мов благовiст, в оцiй тюрмi незамкненiй, в оцiй пустелi!.. Брав кожну фарбу в руки, ласкаво пестив, нiби вона жива, i цiлував, нестямлений таким дарунком. Добре, що всi кудись запропастилися й нiхто того не бачив, нiхто не лiз дивитися... чи й куштувать. Тут тьма була така густа, дрiмуча, що все оцiнювалося лише на зуб чи горло. Хiба то раз, вернувшись з мандрiв за межi фортецi i не знайшовши сво©х книжок, випитував, в який занесли шинок, i викуповував з того полону!.. Як стали сходитися, вiн заховав пiд голови свiй дивний скарб i знов розкрив лише тодi, коли вся бiдна братiя позасинала. При свiчечцi, що ледь яскрiла, перебирав сво╨ добро неоцiненне i знову плакав. За вiсiм мiсяцiв життя в казармi, якi, вважай, прослабував (останнiм часом болiли зуби й очi), вiн став таким чутливим i тонкосльозим, що соромно було людей. Ледь що, у сльози. З болю не плакав, правда. Бiльше з журби, з нудьги та радощiв. Одержав лист вiд Лизогуба, - таки Андрiя, а не Iллi, - посипалися його гiркi. А там княжна Варвара озвалася до нього щирим словом... Михайло Лазаревський лист надiслав iз Петербурга, куди по©хав... А то Василь прислав сигар i п'ятдесят карбованцiв... I Федiр його весь час не забува╨... Це вохра? Це, зда╨ться, сурик?.. Щось став вiн гiрше бачити... I як художник, втратив колишнiй зiр. Аж страшно! Колись, було, дивився на все в природi - живе, ба навiть i неживе, як на довершенiсть, як на картину, викiнчену i досконалу, а нинi нiби очi перемiнилися: нi лiнiй, нi барв не бачить бiльше... Господи, а раптом те вiдчуття прекрасного пiшло назовсiм, втрачено!.. Ось буде день... День буде. А дозвiл малювати?.. Поганин Август i той, як висилав Овiдiя в страшну кра©ну гетiв, не боронив писати та малювати, а християнський "ласкавий" цар заборонив йому рукою власною i те, i те!.. Сiрiло, коли заснув, сховавши сво╨ багатство. I снилося воно йому. А може, вiн i не спав, розбурханий давно незнаним щастям, передчуттям повернення у царство лiнiй та кольорiв, у свiт краси?.. Прокинувся iз усiма i, тiльки змiг, чкурнув у степ. Скрадаючись поза валами, - бо прихопив папiр малярський та олiвець, - невдовзi вийшов на вiльний берег рiчки, порослий де-де шелюгою, що вже прокинулась, зарожевiла й пахла так само, як днiпровська... З веселим криком плинуло на пiвнiч птаство, й душа його зривалася услiд йому. Всiм тiлом вiн чув той тужний весняний крик, той помах крил закутих i навiть десь кра╨чком серця вiрив, що раптом злине, злине в блакить небес i стане там журавлем чи лебедем... Урал набух, пiдняв високо воду й шумiв густою, кригою, що йшла i йшла в далеке Каспiйське море. А берег був пустельний. Пiсок, бур'ян та шелюга... Це те, що там, на рiднiй його землi... Примружившись, побачив луг iз вербами та яворами, дубовий гай, заквiтчаний внизу веселим рястом, мiлку затоку в квiтах, рожеве мрево котикiв над верболозом i теплий дощик з неба, що ледь взялося туманом хмар... А далi, далi, ген за Днiпром, - блакитнi гори в синiй красi небес, залитi сонцем, нiжним весняним дзвоном жайворонкiв!.. Зiтхнув i рушив далi, де в межирiччi Уралу й Орi слалося пiщане мертве поле. Подекуди виднiвся снiг, поточений, побитий сонцем, видолинки ряхтiли синьо-бiлим серпанком вод, i в ньому дивно змiщувалися качки, бекаси, гуси та журавлi... Дiстав папiр, поклав його на книжку й оглянувся, на що б його присiсти... I тут помiтив, -що вiн не сам. Неподалiк з рушницями напереваги бродили ротний командир та пiдпоручик Бархвiц, який iще торiк позичив у нього мало не сiмдесят карбованцiв i не вiддав. Коли ж Тарас осмiлився про це йому сказати, той звинуватив його у наклепi й ледь не пiдвiв пiд суд... Сховавши мерщiй папiр та книжку, Тарас подався у протилежний вiд офiцерiв бiк i вже не став ризикувати. Ходив собi на волi, пiд височенним синiм весняним небом i дихав, дихав... Сонце його ласкаво грiло, вiтрець ледь-ледь побурхував йому в лице, пташиний хор втiшав зболiлу душу хоралом степу, неба, й вона скресала, сповнювалася жагою жити й мислити. Чув, як у нiй зароджувалися ще невловимi тiнi майбутнiх дум, i, щоб пiдтримати святий вогонь поезi©, читав уголос вiршi, якi були вже тут написанi й та©лись нинi в книжечцi бiля ноги. Вiн ©х, тi думи-сироти, весь час собi повторював, щоб не забуть. На той лихий випадок, як доведеться знищити дрiбнi та╨мнi записи... Мiй краю прекрасний, розкiшний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Iсторiю-правду, то перелякать Саме б пекло можна. А Данта старого Полупанком нашим можна здивувать. I все то те лихо, все, кажуть, вiд бога! Чи вже ж йому любо людей мордувать? А надто сердешну мою Укра©ну. Що вона зробила? За що вона гине? За що ©© дiти в кайданах мовчать?.. Замовк. Не мiг сьогоднi згадувати такi рядки... Щось треба iнше, легше... Ще як були ми козаками, А унi© не чуть було, Отам-то весело жилось! Братались з вольними ляхами, Пишались вольними степами, В садах кохалися, цвiли, Неначе лiлi©, дiвчата... Полякiв тут багато. Не тiльки в Орськiй, кажуть. По всьому кра©... Вони бунтують, тужаться спихнуть царя зi спини, а ©х - сюди, в солдати!.. Братаються, шукають дружби... Скiльки намарно кровi пролито!.. А стрiлися в неволi, тут, за тисячi печальних верст од Ки╨ва i вiд Варшави... У цих кущах на березi тодi мiлко© Орi торiк над осiнь вiн написав вiрш-вiдповiдь на ще одне прилюдне його приниження, коли М╨шков послав його на гауптвахту за рукавицi, одягненi на хворi руки... О думи мо©! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. Стис кулаки. Останнiм часом в нього з'явилась звичка стримувати себе в такий, спартанський, мабуть, спосiб. Як зле йому, як хочеться вчинити щось одчайне i непродумане, стиска╨ пальцi у кулаки, збира╨ силу волi й дола╨ гнiв, обурення, якi могли б завдати тiльки шкоди. "Караюсь, мучуся... але не каюсь!" - стало його магiчним висловом, його молитвою iз молитов, його спасiнням у днi тяжких випробувань. Недавно... - Шевченко! Ей, Шевченко! - долинуло супроти вiтру, що дув у бiк фортецi. З пагорба йому махав рукою солдат з його казарми. I тут знайшли... Недiля ж... Пiшов до нього. - Швидше! Тебе до штабу кличе майор М╨шков! Як мовиться, про вовка рiч, а вiн навстрiч. Давно його не напоучував, яким повинен бути солдат його величностi!.. "Тягни носо-ок!" - ось альфа й омега мудростi, яку сповiдують такi, як вiн, уся мерзенна зграя цих кровопивць!.. - Два рази вже присилав по тебе... - вiдхекуючись, сказав солдат. - Подать йому Шевченка хоч з-пiд землi!.. Ще добре, що хтось iз роти бачив, куди пiшов... Майор зустрiв його суворим поглядом. - Де пропадав? - Недiля ж. Ходив у степ. - Чого ходив? - Молитися. - Ну, ну... - сказав, пом'якшивши свiй командирський холодний зiр. - Солдат неважний з тебе, то, може, хоч псаломщик вийде, - хмикнув. - А втiм... Питають iз Оренбурга, - поклав брунатну руку на бiлий аркуш, - чи вартий ти клопотання про височайший дозвiл малювати... Тарас увесь напружився. Iще одна надiя шелеснула йому крильми. А скiльки тих легких, тендiтних крилець уже зламалось!.. - Вбий, не збагну, - примружився майор М╨шков, - чого тобою такi тузи клопочуться... Чи, може, ти якогось князя нешлюбний син? - Берiть, майоре, вище... - О?! - Крiпака. - Цiкаво... - сказав майор, помовчавши. - I неймовiрно... - Ще десять рокiв тому я й сам був просто крiпаком. - I як же ти... I як же ви уникли того ярма? - Був здiбний до малювання, зустрiлись добрi люди i викупили мене на волю. - За скiльки? - Двi з половиною. - Сотняги срiблом? - Тисячi. - Ого! Маленьке, та важеньке... Я теж з простих, - признався. - Горбом беру... Ну, добре. Якщо дозволять вам малювати, пiдете в похiд художником, вивчатимете Аральське море. - Спасибi. - Там пустеля, хвороби рiзнi, спека... Й хiвинцi, бува, пострiлюють чи налiтають iз-за барханiв... - Нехай собi. Зате я зможу там малювати! - О, ви, як видно, не з боязких? - За що й попав у службу. Помовчали. Майор вичитував щось у паперi. Потiм поволi звiв на Шевченка очi й сказав: - Iдiть. Я напишу, що заслугову╨те на клопотання про височайший дозвiл. Тарас крутнувсь i вийшов. Слiпило сонце, небо було високе, син╨, а в ньому тихо й рiвно плив журавлиний весняний ключ... ...А за два мiсяцi Тарас прощався з Орською. Прощався радо, хоча й не знав, що попереду, якi новi випробування на нього ждуть. Принаймнi вже не муштра i не смердюча, брудна казарма!.. Вiн ледь дiждався митi, коли скiнчивсь молебень i величезний транспорт поволi рушив у ще зелено-жовтий травневий степ. Щоб не вернули часом, пiшов одним iз перших, з провiдниками. Тепер його начальством був Бутаков, моряк i... добро© душi людина. Вiн тiльки числився в його командi, а сам мiг дiяти, як заманеться, i бути, де завгодно (звичайно, в межах транспорту), i це давало вiдчуття хоча й не волi, та вже принаймнi чогось на не© схожого. А головне - вiн право мав тут малювати, був зобов'язаний робити це! Несповiдимi путi господнi... Сам Обручов, командуючий Окремим оренбурзьким корпусом, провiв ©х кiлька верст, а потiм, ставши з почтом на невисокiм пагорбi, всiх пропустив повз себе i попрощався. Нiби йшли на вiйну... Рипiли сотнi важких возiв, кричали, знай, верблюди i цокотiли козацькi конi, поки ще не натомленi, спочилi в Орськiй. Сонце пекло все дужче й дужче. Хвилями жовтiла аж до обрiю уже присохла тирса. I тiльки талi води, якi стояли по улоговинах, синiли звабно й весело. - Тарас Григорович? - спинив коня бiля Тараса штабс-капiтан. - Так точно!.. Той скривився, стрибнув на землю i пiдiйшов. - Макше╨в я, - подав привiтно руку. - Прибув у груднi мiсяцi з Санкт-Петербурга. Менi про вас розказували ще у столицi. Та й в Оренбурзi - вашi хорошi друзi... Маю на возi тут джеломейку, можу вам запропонувати у нiй ночiвлю... Чи ви вже?.. - Щиро вдячний, - сказав Тарас. - Оце подумав, де ночуватиму, а тут i вас господь послав... - Домовилися, - кивнув йому штабс-капiтан. Сiв на коня. - Держiться до Бутакова ближче, я вас знайду! Надвечiр, коли ставали табором, Тарас прийшов до екiпажу, як називав свою команду Бутаков, i вже застав Макше╨ва. - А ми якраз про вас говоримо, - всмiхнувся Олексiй Iванович. - Ось тезко мiй, штабс-капiтан, пропону╨ на весь похiд пристанище... Якщо i ви не проти... - Я згоден. - Ну й чудово. Чим бiльше ми подружимося на суходолi, тим легше в морi буде. - I ви пiдете в плавання? - спитав Тарас Макше╨ва. - Коли вiзьме пан капiтан... - Ви будете мо©м найпершим помiчником! - сказав врочисто Бутаков. - Звичайно, пiсля штурмана... - Та хоч i пiсля кока! - Оце моряк! Чого ви не на флотi? - Судьба... - зiтхнув Макше╨в. - По духу я географ i мандрiвник... - Щастить менi: в цiй глушинi зустрiти двох одержимих - художника й мандрiвника! - обняв ©х i пригорнув. На другий день знялися з мiсця зi сходом сонця. Було ще прохолодно, й Тарас дiстав iз воза свою шинель. Як одягав, скривився, i це помiтив штабс-капiтан. - У мене ╨ пальто з собою. Можете вдягнуть його. Щоправда, воно приношене... - озвався вiн несмiливо. - А на губу не втраплю? - спитав Тарас, згадавши про рукавицi й добу, за них вiдсиджену. - Тодi ми зробимо такий фортель, - всмiхнувся штабс-капiтан. - Шевченко! - гукнув, неначе справжнiй тобi фельдфебель. - Одiть пальто! Шинель сховать! Побережемо добро казенне. - Слухаюсь! Це, власне, перша була команда, яку вiн радо виконав. - Якби ще бриль... - оглянув себе в пальтi. - А що то таке, Григоровичу? - Це... капелюх солом'яний... Такi в нас носять на Укра©нi... - Ну-у, ви вже хочете як мед, то й ложкою! Дай бриль, то ви запрагнете ще й хату бiлу, вишнi... - Й Днiпро!.. Були б ми зараз десь на Днiпрi!.. Садки цвiтуть, лiтають крижнi, луки - зелено-жовтi, з купами по них червоно©, як захiд сонця, смiлки... - Ну, ну, не треба слiз... - долинув нiби здалеку ласкавий голос штабс-капiтана. - Опишемо Аральське море й за цi труди вам виклопочемо якесь звання... А там рiк-другий, та й у вiдставку!.. - Вибачте... Не можу я спокiйно все те згадувати... - Любити край свiй-благо, а не ганьба. Коли б усi любили його, як ви... - Були б усi в солдатах. - Так... Парадокс! Любов зробили злочином. Та ще яким - державним!.. Обоз iшов рiвниною, яка не мала нiде кiнця. Здавалося, що ковилове бiло-жовтаве поле вливалося навсюдибiч у небо, й вози, верблюди, люди ось-ось також розтануть у тiй безмежнiй невiстi, як розта╨, щеза╨ мрево... I нi пташини тобi нiде, нi звуку, - окрiм густого стугону обозу, - нi хмарки в небi... Сонце i ковила!.. Вже пiсля полудня на видноколi злiва з'явилась бiла хмарка. Невдовзi щезла, потiм злетiла знову, ширячись... - Що, буде дощик, може? - спитав Тарас у козака, що ©хав сонний поряд. Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусiда, який також куняв, руками впершись в луку сiдла. - Угу... - озвався той. Пiднявся на стременах, приклав до лоба руку i знову сiв. - Степ палять. - Хто? - спитав Тарас. - Киргизи. - Навiщо? - Хто ©х зна╨... По паленому обоз труднiше йтиме... - Бояться нас? - Та ╨ й чого! Три тисячi лише возiв. I тисяча верблюдiв. Та козаки, солдати... Подув вiтрець, i в ньому справдi чувся ледь вловний запах диму. Попереду тим часом блиснула в'юнлива Ор, уздовж яко© вони ще йшли, дихнула тихо свiжiстю ©© затока, що нiби вийшла в поле зустрiть обоз. Тарас побiг, зняв одяг i кинувся в ту благодать. Як почало смеркати, вогонь зайняв пiвнеба. Спочатку вiн вставав лише загравою, та чим густiшала довкiл пiтьма, заграва та ставала ближча й нiби пойнята кров'ю. То тут, то там на обрi© зривалися у бурячкове небо великi пасма полум'я, летiли iскри... Пiд'©хав верхи штабс-капiтан i, кинувши слузi сво╨му повiд, спинився поряд. - Гарно... I трохи страшно... Наче iз апокалiпсиса... До речi, Шрейбер, наш генерал i повелитель цього походу, просив, щоб ви для нього намалювали це диво в див... - Отже, - зрадiв Тарас, - я мушу виконати його наказ, хоч дозволу царя й нема╨! - Звичайно. Ви ж у вiйську, де всi накази для вас - закон. - Так точно! Слухаюсь! - ступив Тарас в глиб джеломейки, знайшов малярське причандалля i вийшов знову. - Скiльки не малювали? - спитав Макше╨в тихо. - Вже бiльше року. - Мучилися? - I не питайте!.. Трепетно розкрив альбом, взяв олiвець i, сiвши по-козацьки, став малювати. Вогнище, яке горiло неподалiк, давало мало свiтла, проте йому того було достатньо, аби зробити начерк огненно© картини степу, башкирiв, що варили кашу неподалiк, возiв, якi стояли стiнкою, впритул один до одного довкiл затоки... Колись отак, - вiн бачив десь малюнок, - i запорожцi ставили вози довкола табору!.. Це наче вал. Принаймнi кiньми не вскочиш нагло в табiр... Дивно, рука його ще не забула, нiби сама собою трудиться, i з-пiд тонкого вiстря, заздалегiдь заструганого, вже приготованого, на всяк випадок, олiвця випурху╨ штрих за штрихом... Узавтра вдень, при сонцi, вiн покладе на цю основу фарби. Видовисько таке страшне й прекрасне, що вiн не зможе його забути, що довго ще воно стоятиме перед очима в усiй сво©й могутнiй дикiй силi... - Ну як? - спитав Макше╨в, що встиг уже перевдягтися в нiчний домашнiй одяг. - Малюю... Гляньте, гляньте, он караван верблюдiв на тлi пожежi!.. - Для щастя вам, артистам, так мало треба... Тарас притих, замислився. - Людина може бути вповнi щаслива лише тодi, коли народ ©© щасливий, вiльний... - тихо сказав Макше╨ву. Вогонь тим часом бурхнув з новою силою. Огненнi смерчi вирвалися з густо© хмари диму й лизнули небо... - Коли писав поему про гайдамакiв, ввижалися менi такi картини... Аж де побачив ©х наяву!.. Закрив альбом з уже готовим начерком, прилiг на бiк i так всю нiч дивився на те велике огнище... ...За десять днiв дiсталися Карабутаку-рiчки й нового форту, що будувався. Тут, як було задумано ще в Орськiй фортецi, обоз спинився табором не тiльки на нiч, а i на день та другу нiч. Уранцi батюшка, що ©хав до Ра©ма, мав освятити мiсце нового форту, аби господь простер над ним свою десницю, сущу над багатьма укрiпленнями по прикордоннiй лiнi©. Без бога в цiй пустелi не витримав би, напевно, й камiнь. Правда, киргизи якось жили й живуть... Допоки тривав молебень, Тарас трудився, прагнучи замалювати цю урочисту для форту мить. Коли ж гарматний пострiл iз бастiону благовiстив - замiсто дзвонiв - звершення святого дiйства, його знайшли й покликали в кибитку штабс-капiтана Герна - будiвника укрiплення, - де мав вiдбутися бенкет з нагоди зустрiчi христолюбивих во©нiв й освячення iще одного гнiзда орлiв його величностi. - Сердечно радий, - потис Тарасовi правицю Герн. - Я знаю про вас давно. Ще як навчався в Петербурзi у вiйськовiй академi©, менi колеги-укра©нцi читали вашi вiршi. А в Оренбурзi Михайло й Федiр Лазаревськi... Пробачте. Маю стрiти генерала... Ви ж не тiкайте - хочу поговорити з вами!.. Протягом всi╨© учти Тарас вивчав нового свого знайомого. Вiн був простий, уважний до всiх однаково, й тому, напевно, його здебiльшого тут величали не по званню, а Карпом Iвановичем. Не забував господар i про ╨диного тут рядового, стежив, щоб вiн мав що i випити, i закусити... - Ви що, давно знайомi? - спитав Макше╨в, який сидiв бiля Тараса. - Добрий вiн чоловiк... - ухильно сказав Тарас, який, по правдi кажучи, нiяк не мiг повiрити, що, вирушивши в похiд з обозом, втрапив геть в iнший свiт, де люди - люди, навiть коли вони в мундирах та еполетах. - А чом нема╨ батюшки? - спитав у Герна генерал. - Вiн, кажуть, надто буйству╨, коли хильне... То ми його й не запросили. - Все-таки слуга господнiй... - Це я взяв грiх на душу, - сказав Макше╨в рiзко. - А-а!.. Ну, тодi... - зам'явся Шрейбер. Потiм звернув иа жарт: - Бо шкода, аби за це наш милий Карл Iванович колись зазнав пекельних мук... - Панове, хочу сказати тост! - пiднiс маленьку чарку Бутаков. - Я прошу всiх вас випити за флот Аральський! Випили пiд схвальний гомiн. Знали, що на возах "пливе" безмежним степом розiбрана новенька шхуна "Константин", яка невдовзi стане вже третiм судном на цьому морi серед пустель. Тарас згадав свою мандрiвку Балтiйським морем, хворобу, Ревель, де мусив зiйти на берег... I Васю Штернберга, якого вiн провiв у море i... не зустрiв... Тепер йому самому на долк випало пiти в недовiдоме не тiльки йому, а й штурманам Аральське море, й хто зна╨, чи вернутися... Вiн чув, що там... - Вас просять щось сказати, - шепнув йому Макше╨в. - Сам генерал... Тарас пiдвiвся. - Трудно менi, панове, сказати щось розумне або дотепне в цьому мундирi, на цiй землi... Я прочитаю лiпше рядки написанi колись давно... З поеми "Тризна"... Провидя жизни. назначенье, Великий божий приговор, В самопытливом размышленье Он подымал слезящий взор На красоты святой природы. "Как все согласно!" - он шептал И край родной воспоминал; У бога правды и свободы Всему живущему молил, И кроткой мыслию следил Дела минувшие народов, Дела страны своей родной, И горько плакал... "О святая! Святая родина моя! Чем помогу тебе, рыдая? И ты закована, и я. Великим словом божью волю Сказать тиранам - не поймут! И на родном прекрасном поле Пророка каменьем побьют! Сотрут высокие могилы И понесут их словом зла! Тебя убили, роздавили; И славословить запретили Твои великие дела!.." Замовк i сiв. - Чудово! Браво!.. - Вип'╨мо за государя нашого! - пiдвiвся Герн. - Усi ми живемо тут його високим розумом... Вiват, панове! Встали i мовчки випили. Коли стемнiло й вийшли на моцiон, Герн щось сказав Макше╨ву, знайшов Тараса й лагiдно торкнувся його руки сво╨ю. - Обоз руша╨ вранцi... - промовив журно. - Хто зна, коли ми ще побачимося... - Те море, кажуть, кляте. - Пусте! Я плавав торiк по ньому... Просто, цей край такий великий, а нас так мало... Вибачте, що я з тим тостом вискочив, немов Пилип iз конопель... Тут, зна╨те, також усякi люди... - Цiкавий тост. Як хочеш, так i розумiй, - всмiхнувся. - Коли дивитись аж звiдсiля, то ми замало не земляки. Я з Вiтебщини. - А я iз Ки©всько© губернi©. Крiпак колишнiй... - Знаю i розумiю... - притишив голос. - Ваше життя та здiбностi - найкращий доказ того, яка ганебна рiч крiпацтво, яке гальмо для поступу. Тарас мовчав, хоч любо було йому тут чути такi слова, зустрiти таку людину. - Я дворянин, - щоправда, безма╨тковий, - i ви, звичайно, в правi остерiгатися, проте повiрте в щирiсть i слiв мо©х, i ставлення мого до вас, - вiв далi Герн. - Пiдозра, страх перед доносом - це найсильнiша зброя тих, хто при владi. Кожен - один як перст, i що вiн може вдiяти, коли один!.. Не думайте, що я герой, що з кожним так розмовляю... Хочеться менi зiйтися з вами, полегшить, хоч духовно, солдатську долю вашу, зробити щось для того, хто кинув виклик царству неволi й тьми!.. - Спасибi, - сказав Тарас. - За одинадцять мiсяцiв я в Орськiй одвик од щирих людських вза╨мин... - Як вiн, майор М╨шков, був з вами? - Ганяв щодня. Я, каже, зроблю солдата з тебе чи навiть унтер-офiцера!.. - А ми ж з бригадним командиром писали йому листа, просили, щоб допомiг по-людськи вам... - Я вдячний вам i генераловi за добре серце... - Ну, вепр старий, - не мiг простити М╨шкову Герн. - Хiба i ти не спотикнешся!.. Федяев, хоч i добренький, падлюк караб без будь-якого жалю!.. - Бог з ним, з Мвшковим, - тихо сказав Тарас. - Аби менi до нього знов не втрапити... - На морi ви пробудете десь рокiв два... - А пошта туди хоч ходить? - Лише в Ра©м. Та й то на рiк два рази. - Забудуть мене i тi, хто досi ще не забув, - зiтхнув Тарас. - Не пишуть? - Нi. Було колись, кинь у собаку палицю, а попадеш у друга. Тепер же - голо, нiби усi, крий боже, вимерли... - Бояться. - Певно... - - Ну що ж це ви, мiй дорогий? - наткнувсь на Герна Шрейбер, що був таки добряче напiдпитку. - Ми вас усi шука╨мо... Ще по однiй - на посошок - i спатоньки!.. Нам рано в путь... До табору вертались геть за пiвнiч. Балакали про се, про те, як люди, що захмелiли... I раптом - бах, бах, бах! - Сво©, сво©! - гукнули, вже втискаючись у теплий ще, сухий пiсок. - Пароль? Пароль?! Нiхто не знав. Забули, мов на лихо, що йтимуть пiзно ввечерi. - Башкири тут на постах, - зiтхнув Макше╨в. - Можуть перестрiляти... - Я - генерал! - пiдвiвся трохи Шрейбер. - Покличте когось iз ваших офiцерiв! Стояла довго тиша. Тарас угрiвся - аж задрiмав. Хто зна╨, може, куля отут була б для нього найбiльшим благом?.. - Хто там?! - спитали ©х росiйською. - Я - Шрейбер! Ми забули узять пароль! - Багато вас? П'ятнадцять! - Один - до мене, iншим лежать на мiсцi! Встав генерал. Струсив пiсок з мундира й пiшов на голос. Вранцi, як тiльки табiр заворушився, "слуга господнiй", знехтуваний учора Герном, зчинив содом з гоморрою. Наповнивши утробу духом, - так називав вiн премудро спирт! - святий отець у супроводi п'яно© в дим попадi наблизився до вчора ним освяченого нового форту, пiднiс трагiчно руки й гукнув на всю свою дияконiвську горлянку: - Нехай не буде благословення божого над фортом цим!! А матушка зняла такий прокльонний лемент, що здибилися козачi конi й рвонули в степ... ...На край iмперi© обоз дiстався на сороковий день. Коли на видноколi постав Ра©м - укрiплення на Сирдар'©, в степу з'явились групи бiдах-солдатiв, якi iшли назустрiч сво©м жiнкам, що ©хали до них з обозом. Бiльшiсть iз них не бачилися по дев'ять-десять рокiв i ледь могли впiзнати сво╨ подружжя миле. Стояв смiх, плач... В укрiпленнi Тараса вже чекав Макше╨в, який помчав туди ще вранцi з якимось мiсцевим князем або султаном. Невдовзi серед площi поставлена була кибитка, занесенi до не© речi - й житло готове. - А що то за ру©ни? - спитав Тарас Макше╨ва. - Немов верблюд двогорбий... - Могила батира Ра©ма. - Он звiдки назва!.. Хто вiн, якi дiла уславили його iм'я?.. - Киргизи, певно, знають, - сказав Макше╨в. - Поки чужа нам ©хня слава, ©хня iсторiя, ми будемо для них також чужими... - Це правда. Шлях руйнацi©, зневаги, гнiту та заборони до дружби не приводить. - Киргизи тут колись жили i навiть хлiб вирощували. - Куди ж вони подiлися? - Вiдкочували в пустельний степ, як почали тут будувать укрiплення. Один лишився, кажуть. Йому за це дали землi в спадкове володiння. - Дали йому його ж землi? - спитав Тарас. - Виходить, так... - Христолюбиве во©нство!.. - Де Бутаков? - Повiз на пристань шхуну. За морем скучив, рветься в незнаний свiт. - Вiн справжнiй вчений i мандрiвник-першопроходець! - Хоче за мiсяць скласти шхуну i вийти в море. - Вийде! - сказав Макше╨в твердо. - О, комендант вже шле гiнця по мене... Дослужу╨ останнi днi. Матв╨╨в мав при©хать з нами... - Юхим Матвiйович? - спитав Тарас. - Ви зна╨те його? - Стрiчались в Оренбурзi. Торiк iще. Як тiльки мене привезли з Пiтера. Душевний вiн чоловiк... - Це точно. I вмi╨ дати усьому лад. - Вашбродi╨, - гукнув солдат, як на парадi, - пан командант!.. - Iду, iду, - скрививсь Макше╨в. - Чого кричиш? - Не знаю, ваше благородi╨! - Твоя також при©хала? - Так точно! - Що ж це тебе начальство не вiдпустило? - Не можу знати, ваше благородi╨! Вони пiшли, i стало тихо-тихо. - Одружений? - спитав Тарас слугу Макше╨ва. - Нi. - Я також... Матв╨╨в його зустрiв на верфi, де будували шхуну. Сам пiдiйшов. Хотiв подати руку, та не посмiв при людях. - Ну, як ви тут? - спитав, коли Шевченко виструнчився перед начальством. - Вiдставити. Ви не в строю... - Малюю ось! - усмiхнено сказав Тарас. - Спасибi тим, хто визволив мене iз Орсько©. - Живете де? - В кибитцi штабс-капiтана. - I як живете? - Добре. Мов з братом рiдним. - Радий за вас сердочно!.. Сходите в Аральське море - будемо робити щось для вислуги. Ця експедицiя для вас ╨диний пристойний шанс. - Старатимусь. Тим паче, я так скучив за малюванням, що малював би i день, i нiч. - Ну й славно! - всмiхнувся мило Юхим Матвiйович. - Заходьте в гостi. Не як солдат, а як художник i просто друг. - Спасибi. Не знаю, як вiддячу... - Ви наперед вiддячили. - Чим? - Ваш земляк Левицький читав менi "Кобзар" ваш i "Гайдамаки"... Я теж козак, уральський!.. Матв╨╨в сiв на коня, пiдведеного йому солдатом, i взяв його в остроги, немов хотiв пiдтвердити свою козацьку сутнiсть. Помчав у бiк Ра©ма - мов полетiв!.. Прибiг геолог Вернер, що помагав на верфi складати шхуну. Поляк-засланець. Теж рядовий. - На скiльки дiб? Звелiв носить мундира? - Нi, брате. Просто погомонiв... - Дива-а! Ти що, Тарасе, чару╨ш ©х? - Чудово, що й пiд мундиром б'ються такi серця... - сказав Тарас не то Хомi, не то собi самому. У цiй проклятiй Орськiй вiн був вiдча©вся, зненавидiв усе мундирне та еполетне, а познайомився iз Бутаковим, Макше╨вим, сердечним Карпом Герном (щастить йому на Карлiв!) й пiднiсся духом. Ведмiдь Микола, царствуючий рукою твердою, не все ще вбив, не винищив у людських душах честi та потягу до справедливостi. - А ти не хочеш вибитися принаймнi в унтер-офiцери? - Тут, Хомо, дiло принципу, - сказав Тарас. - Для чого вони вписали до конфiрмацi© пiдступне "з правом вислуги"? Щоб я старався, прагнув служити так царю й отечеству, як служать ©м м╨шкови, щоб я iз жертви став добровiльним - i через те без мiри лютим! - катом. Був сином волi, лицарем добра i правди-iстини, а став бездушним унтером, слугою тих мучителiв, якi його заслали у цi степи, - ось що ©м, брате, бачилося, коли вони давали право вислуги! - А як тобi присвоять якесь звання пiсля Аралу? - То iнша рiч, - всмiхнувся. - Вони менi заборонили малювати, а тут взяли й дали звання за малювання!. Збагнув, у чому тут заковика, хто на конi? - Вою╨ш з самим царем... - В самодержавствi найбiльше зло. Де свiжа думка - злочин, там все гни╨, ста╨ болотом, гине. - А як же ми? - Нам треба не загнистися, вистояти! Тим самим ставши прикладом, зразком для тих, хто, як i ми, не зможе байдужим бути в свiтi неволi й зла. - Не знав, що ти такий трибун. Говориш, мов Цiцерон! - А то не я, то зболена душа мого народу, що довго так мовчала... Що там за регiт? - оглянувся на будiвництво шхуни. - Ходiмо й ми, подивимося, - всмiхнувся Вернер. - Цiкавий тип тубiльця! Матроси якраз зiбрались на обiд, чогось там ждали, i серед них показував якiсь химернi вправи байгуш[6] киргиз. - Джульбарс[7], як тигр скрада╨ться до кабана? - гукнув матрос з рябим лицем. Байгуш тi╨© ж митi упав на руки й ноги, поповз, поповз. Спинився весь напружений, немов чогось чекаючи, проповз iще... i раптом кинувся на кабана, яким служив дiрявий старий халат. Хропiння, рик, повискування почулись з хмарки куряви, яку пiдняв, звиваючись, байгуш Джульбарс. Нарештi, вкрай знеможений, облитий потом, вiн заспоко©вся i лiг на бiк, простигши лапу-руку для подаяння. Рябий матрос поклав сухар. Хтось з гурту кинув гудзика, який блищав, мов золотий. А кухар, щось бурмочучi© у довгi сивi вуса, поставив миску кашi, зiтхнув i мовив сво©й братвi: - Знайшли собi забаву... Марш до столiв! - Хто вiн, цей бiдолаха? - спитав Тарас у кухаря. - Киргиз, який залишився бiля укрiплення. - ╙диний тут землевласник, - додав Хома насмiшкувато. Тарас зиркнув на байгуша, що ©в квапливо кашу, i вiдвернувся. - Пiду ще трохи помалюю, - сказав Хомi. - А каша? - Не хочеться чогось обiдати... Нещасний цей... Махнув рукою i вiдiйшов. Побрiв до того мiсця, де малював ранiше, щоб мати той же ракурс. Наполовину готова шхуна здiймалась гордо, весело й на тлi рухливих купчастих хмар, що вкрили зранку небо, сама, здавалося, кудись пливла - без весел та без вiтрил... ...За мiсяць, справдi, вийшли в Аральське море, де не було, крiм них, нiкого. Щоправда, десь блукали у синiй цiй пустелi вiйськова шхуна "Николай" i рибальська, - теж торiк привезена, - "Михаил", проте, як тiльки зникли вони за обрi╨м та островами, на "Константине" вiдчули враз одiрванiсть свою вiд свiту i вiд землi. Нiхто не знав нi розмiрiв, нi глибини, нi норову цього безмежжя. Плавання у невiдомiсть було цiкаве вельми, але й тривожне в тiй же чи навiть бiльшiй мiрi. Принаймнi новоспечений моряк-художник скоро вiдчув журбу, якусь густу осмуту, що полонила його всього. Для нього, сина степу, ця твердь, обмежена бортами шхуни, була така ж мала й нiкчемна, як камера або казарма. Тiльки й того добра, що тут не мав нi муштри, нi наглядацьких стежень. Жили хоч тiсно, скупчене, зате по-братськи дружно. I, може, це морське одвiчне братство дало ©м сили витримати оте одне з найважчих випробувань. Був гарний день. Нiщо, здавалося, не провiщало лихих якихось перемiн, i Бутаков звелiв Макше╨ву разом iз прапорщиком Акишевим та вiсьмома матросами обстежить острiв Барсакельмес. ╞х висадили, дали харчiв на тиждень та невелику барку, на всякий випадок, самi ж на шхунi рушили до Куланди, пiвострова, де нещодавно знайшли шматки вугiлля. Попутний вiтер туго напнув вiтрила, тонко свистiв у снастях, нiби спiвав якусь киргизьку сумну й безмежну пiсню. Шхуна ледь-ледь здригалася, здiймала бризки носом. Невдовзi вже не видно стало Барсакельмесу й бiлого, як сiль, намету... Тарас стояв на палубi й дивився в далеч, де, крiм води та неба, не вловлював уже нiчого... Е нi, на обрi© з'явився темний острiв... А може, хмара... Де ©й, тiй хмарi, взятися? Три мiсяцi, як вийшли з Орсько© фортецi, а ще не бачили дощу нi краплi... Почувши стук, оглянувся. То капiтан узяв трубу пiдзорну й вдивлявся теж. Невдовзi вiддав ©© Поспелову, який стояв на вахтi бiля керма, i штурман також довго вивчав ту сiру смугу на видноколi. I що воно за Змiй Горинич? - спитав Тарас, наблизившись до морякiв. - Зда╨ться, буря буде... - озвався штурман. - Скiльки до Куланди? - Ще зо три милi. - Встигнемо? - Навряд... А вiтер вже не свистiв у снастях, а завивав голодним вовком. - Усiх наверх! - подав команду Бутаков. - Знiмати парус! Та темна хмара чи пелена росла й росла, охоплюючи все бiльше неба й моря. Вiтер зробився пружним, зимним... I раптом вдарив шквалом, крутнув, як трiску, шхуну, яка була вже, правда, без головного паруса. Тарас упав на палубу. За щось устиг схопитися, коли його рвонуло знову, i вiн на мить чи й бiльше завис мiж небом i кораблем. В очах йому стемнiло... Нi, це померк довкола свiт. Буран закрив низьке ранкове сонце й творив сво╨ жорстоке, чорне дiло в напiвпiтьмi... - Ну, як ви тут? - долинув голос Бутакова. Тарас хотiв пiдвестися, але не змiг. - Лежiть, лежiть! Звикайте! - гукнув до нього капiтан. - Надовго це? - Хто зна╨... Для нас довкiл, як кажуть, - terra incognita, земля незнана... А може, ви в каюту спуститеся? - Нi. Буду тут. Мо© далекi прадiди ходили Чорним морем аж до Босфору!.. Таки вловчився i став на ноги. - Браво! - схвалив його вiдвагу Бутаков. - У вас морський характер. Розвеселившись вiд похвали чи вiд шаленства бурi, Тарас почав кобзарським речитативом: Гей, на Чорному морi, На каменi бiленькiм, Там сидить сокiл яснесенький, Жалiбно квиле-проквиляе I на Чорне море Спильна поглядав, Що на Чорному морi Щось недобре почина╨: Злосупротивна хвилечна Хвиля встава╨, Судна козацькi молодецькi На три частi розбива╨... - Це вашi вiршi? - гукнув крiзь бурю Бутаков. - Козацька пiсня-дума... Прибiг матрос i крикнув до капiтана: - Вашбродi╨, нас швидко зносить до Куланди! - Пробачте... Iншим разом продовжимо цiкаву нашу бесiду, - сказав Тарасу Бутаков. - Не дай господь, потоне "Константин", тi, що тепер на островi Барсакельмесi, всi перемруть вiд голоду. - А ми? - спитав матрос. - Що з нами буде? - Нас викине на Куланди, а це ж земля, не острiв посеред моря. Лишившись сам, Тарас узявсь мiцнiше за конопляний шорсткий канат, що йшов до рей, i став дивитися на збурене, пекельне просто море. За валом вал котилися високi сiрi хвилi, над ними, ще прудкiше, зриваючи iз гребенiв бризки, мчали баскими кiньми лютi морськi вiтри, i в бiлопiннiй цiй веремi© гойдалась ©хня шхуна, така змалiла раптом, така беззахисна... Вже на виду у берега, коли загибель шхуни була, як кажуть, вирiшена, матроси встигли пiднять вiтрило. Шхуну рвонуло вбiк, схилило на лiвий борт i винесло назад у море. Потiм вона пройшла вздовж берега, минувши мис Куланди, й притихла в бухтi, знову вже без вiтрила. - Кок, де обiд?! - гукнув до трюму Бутаков. - Готую, ваше благородi╨! - озвались звiдти весело. Шторм не вгавав. До острова Барсакельмесу шлях був одрiзаний, i, щоб не гаяти часу даремно, на третiй день рискнули висадитись на Куланди i пошукать вугiлля. Поки ладнали шлюпку, Вернер ходив сюди-туди по палубi вiд нетерплячки, так нiби весь горiв бажанням знайти горючий камiнь для пароплавiв, якi колись ходитимуть Аральським морем. - Чого ти, Хомо, нетерпеливишся, немов гончак, що жде коли затрублять початок гонiв? - спитав Тарас насмiшкувато. - Тебе обходять вельми купцi московськi, що запускають лапи в цей дикий край? Хома спинився, глянув печально так на нього i вiдповiв серйозно, як на духу: - Коли знайду вугiлля, пiдстава буде Бутакову просити менi звання. Вiн сам сказав. - А-а! Вибачай... - I це ╨диний для мене шанс побачити свою Варшаву. - Тодi i я з тобою! Шлюпка не допливла до берега, бо скрiзь були мiлини, i ©м нiчого не залишилося, як скочити у скаламучену жовтаво-сiру воду й брести по нiй до пагорба iз черепашок. Один матрос почав бурчать, готовий плюнути на цю затiю, але Хома уперто йшов до мети, не слухаючи нi скарг, нi навiть бурi, що бушувала в морi. На суходолi вiн вiдпочив, не викрутивши одягу, як те зробили iншi, пiдвiвся мовчки й рушив у ще гарячий пустельний степ. Тарас здолав утому й також устав. Радiв, що Вернер виявився таким затятим, здатним на будь-яке шаленство заради волi. Рiдна йому душа!.. Вони знайшли! Аж за версту вiд моря. Набравши повну торбу, що прихопив Хома з собою, вернулися на "Константин", де ©х давно чекали. Шторм починав стихати, i можна вже було рискнути й вийти в одкрите море, узявши курс на острiв Барсакельмес. Йшли цiлу нiч, - бо вiтер був ледь не зустрiчний, - i цiлий день. Надвечiр удалинi побачили знайомий обрис Барсакельмесу, що ледь виходив з моря. Стояли всi на палубi й похмуро, мовчки ждали. Тi десятеро, остров'яни, могли зчинити панiку, побитися за невелику барку i вийти в море, прагнучи дiстатись Косаралу, де розташувалися ватага й форт. Коли б щось сталося з шхуною, у них, по правдi кажучи, i не було б яко©сь iншо© надi© на порятунок. Пустельний острiв, море, чуже, незнане, спека... Вже почало темнiти, а острiв нiби тiкав вiд них, не збiльшувався, не наближався. Здавалось, шхуна вперлася в якусь стiну й не рухалася. Слiд за кормою, правда, було виразно видно, хоч мiсяць ще не зiйшов i зорi теж ледь-ледь поблимували в густiй iмлi. Вгорi на щоглi вивiсили лiхтар. Хоч тут, в Аральськiм морi, зiткнутись з iншим судном ще менш ймовiрно, як у степу двом вершникам, такi морськi традицi© - лiхтар повинен бути. - Невже нема нiкого? - спитав Тарас у Вернера, який стояв з ним поряд на носi шхуни. - Якби були, вогонь горiв би... Вечiр... - Макше╨в не дозволить вчинить безглуздя, вийти на шкаралупi в море. - Страх дужчий всiх штабс-капiтанiв. Вiн - як вогонь в сухому лiсi... - Де, де вогонь?! - спитали десь по борту. - Нема вогню! - гукнув матрос, який чiпляв лiхтар на мачтi та й там лишився стежити за видноколом. - А злiва нiби блиска╨... - сказали з борту. - Братцi, вогонь, вогонь! - гукнув матрос зi щогли. - Розпалюють для нас сигнал! - Лiво руля! - подав команду Бутаков. Невдовзi всi побачили ясний вогонь на обрi©, що розгорявся, бурхаючи в пiтьму снопами полум'я. - Ура-а! - гукнув матрос на щоглi й шугнув униз... ...Вертаючись до Оренбурга, Макше╨в лишив Тарасовi свою ра©мську джеломейку, або кибитку, яка стояла неподалiк могили батира. Це житло звабило Тараса переселитися iз Косаралу, де шхуна зимувала, в Ра©м. Своя квартира все-таки! Мав "квартиранта" навiть - з ним жив Хома, з яким вони здружилися в Аральськiм морi... Весна прийшла раптово. Ще звечора хрустiв снiжок пiд чобiтьми, а вранцi вони прокинулися вiд дивних звукiв - весело вдаряли краплi об металеву миску, яку забув Хома надворi. Тарас одразу ж вибiг iз джеломейки, вдихнув повiтря, вогкого й ледь-ледь пропахлого очеретами, i звiв до неба очi, шукаючи ключ журавлiв чи жайворонка. А вже весна, а вже красна, Iз стрiх вода капле... - заскiмлила в душi далека пiсня. Там, на Вкра©нi... Сльози йому здушили горло, ©© вiн одiйшов за джеломейку, аби Хома не бачив його журби. Вiн мусить бути сильним, бо вiн поет!.. Розтане лiд, i знову вони пiдуть у плавання, i знову - тiльки шхуна, вода, пустельний берег... I нi вiд кого звiсточки... Чи там вони повимирали, на тiй далекiй, святiй землi?.. За цiлий рiк нi слова!.. Тут хоч надiю ма╨, а в морi... - Йду по ©жу! - гукнув Хома. Вiн чуйний друг, цей Вернер. Не лiзе в душу. Бродить десь по пiвдня, коли в Тараса муза. Хоч це й не жiнка в плотi, та все ж та╨мнi зустрiчi поета з нею люблять самотину... А на Вкра©нi... Скоро уже два роки виповниться його розлуцi з нею. Два роки... Скiльки встиг би вiн там зробить для волi!.. А написати!.. Тут теж писав зимою. Про се, про те... Без рiдного свого народу, землi, що, нiби мати, одна в усьому свiтi, поет - лиш тiнь поета. Тому тирани й вигадали для них заслання... Мило як жебонить майданом до Сирдар'© дзвiнкий струмок... Заплющиш очi - й нiби ти у Кирилiвцi, десь на вгородi... Швидко ввiйшов у "хату", лiг на матрац й дiстав з-пiд нього зшиток та олiвець. Задумався... Тут вiршi важче пишуться. Не налiтають, як буревiй, - скрадаються... А на Вкра©нi... Боже, чи вiн ©© побачить хоч кра╨м ока?.. Мабуть, тут i помре, i ляже в чужий пiсок... Заросли шляхи, тернами На тую кра©ну, Мабуть, я ©© навiки, Навiки покинув. Мабуть, менi не вернутись Нiколи додому?.. Писав про думи-сироти, про нерозтрачене сво╨ кохання, про все страшнiшу й глибшу самотину. Аж поки сльози виповнили йому всю душу... Мовчки здолав розпуку й скiнчив свiй плач невольника: Тяжко менi, боже милий, Носити самому Оцi думи. I не дiлить Нi з ким, - i нiкому Не сказать святого слова, I душу убогу Не радовать, i не корить Чоловiка злого, I умерти!.. О господи! Дай менi хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну! Лежав ослаблий, нiби пiсля тяжко© хворостi, й тихенько пестив думкою сво╨ дитя, народжене не у законi. Як хтось iз злих дiзна╨ться та донесе!.. А за кибиткою спiвав струмок, радiючи веснi та сонцю... Десь мекетало мале ягня... Забемкав дзвiн до утренi... - Там привезли каракалпакiв зранених, - ввiйшов Хома. - Тигр-людо©д... - Напав на гурт? У полi, в очеретах? - здивовано спитав Тарас. - Нi, гiрше. Внадився ходить у стiйбище, хапати верблюженят, а потiм так знахабнiв, що й спать лишався в стiйбищi. Ходив лише прогулюватися у комишi. - Змiнили б мiсце. - Пробували. Знаходив, брав данину й лягав посеред стiйбища. - Ну, справжнiй князь! - А потiм став вбивати й малих дiтей, що вийшли необережно. - I люди те терпiли? - Озбро©лись чим бог послав, - рушниць у них нема i рушили в кривавий бiй. - Тигр не злякався, не вiдступив? - Шiстьох роздер i двадцятьох поранив. - А сам? - Пiшов у плавнi. Зранений, проте живий, не переможений. - Ось що таке тирани, - сказав Тарас, схвильований отим смертельним бо╨м. - Дозволили брать верблюжат - схотiлося людсько© кровi. Треба таким давати зразу по зубах! Щоб не кортiло! - Народ терплячий, вiрить у перемогу добра над злом... - А зло тим часом всядеться йому на карк, зубами вп'╨ться в тiло - не вiдiрвеш! Надворi почулись кроки, гомiн, якiсь тривожнi вигуки. - Пiдходимо, а там уже немав пiвкабана. Слiди такi... ну, як кашкет! - Кабан великий ? - Пудiв, напевно, з двадцять. - Ото! I за нiч з'©в пiвтушi? А може, це той самий, що людо©д? - Ми теж таке подумали i накивали п'ятами!.. - Хомо, пiдемо на людо©да! - устав Тарас. - Ми?! - вирячився на нього Вернер. - Ти ж чув, що джульбарс бере дiтей, верблюженят. А ти у нас ще юний... Тарас притьмом метнувся iз джеломейки, аби знайти охочих до полювання. Пiд вечiр вже, з рушницями напоготовi, душ десять найхоробрiших (на тигрiв тут, вважай, не полювали!) ввiйшли солдатським цепом у комишi. Тарас iшов у центрi, як заводiй, лiворуч - Вернер. Добре, що тут були стежки, протоптанi до водопою, бо стовбури стояли густо, волотi здiймались в небо на сажнiв п'ять... Щось трiснуло, i всi завмерли. Рушили, коли Тарас махнув рукою. Нiби iшли на бiй... Багнети тьмяно зблискували в низькому сонцi... Десь пiд грудьми лежав шматочком льоду незнаний острах... Очi - до болю пильнi, вуха тривожно вловлювали найменший шерех, подих легкого вiтру... - Буде вiн нас чекати... - тихо сказав Хома. - Якщо це той, поранений, прийде до тушi знову, бо, певно, вiн не ма╨ сили пiймати свiжу здобич, - шепнув Тарас. Спинилися неподалiк галявини, де був кабан. Пiвтушi лежало, як i вранцi. - Чекати будемо? - спитав козак, що вчора вбив веприська. - Засядемо i... - А з якого боку його чекати? - Справдi... - А може, лiпше кинути марудне дiло? - мучився страхами унтер, що за компанiю прийшов сюди. - Чи викопати глибоку яму? - Лопа