набережно© на вiльний простiр Марсового.
   - Вже клопочусь об паспортi, - сказав Тарас. - П'ять днiв як подано про
це прошення, а вiд мiнiстра двора нема нiчого. Ви ж  зна╨те,  що  Академiя
йому пiдлегла?
   - Дiло це полiтичне, отже, - як скаже Третiй вiддiл, то так i буде.
   - Жандармське царство!
   - Будете на Укра©нi, в народнiй гущi,  вслухайтесь  i  придивiться,  що
там... Якi iде© бродять? Чи  ще  надовго  стане  терпiння  ждати  волi  iз
царських рук? Яко© волi прагнуть простi селяни-крiпаки?  Чи  змовчать,  чи
пiдкоряться, якщо ©х звiльнять без землi? - промовив тихо Чернишевський.
   - На майже все я мiг би вам i зараз вiдповiсти... - сказав Тарас. -  Та
хай уже, як побуваю вдома, на Укра©нi...
   - Ви ма╨те якiсь зв'язки з домiвкою?
   - Я ©х нiде й нiколи  не  поривав.  Тим  паче  тут,  у  Петербурзi,  де
землякiв чимало й вони постiйно ©здять сюди й туди.
   - Це все панки. Мене ж цiкавить простий народ.
   - Мене також, - всмiхнувся. - Панки  самi  не  ©здять,  iз  ними  слуги
рiзнi, з якими я знаходжу спiльну мову скорiше, нiж з панами. А в дворових
рiдня по селах...
   - I все ж самi побачите i бiльше, й глибше.
   - Мабуть...
   -  Я  всiх  розпитую,  хто  побував  у  селах,  у  глушинi.  Чекаю   на
Костомарова... Цiкаво, що там дi╨ться у нас, на Волзi-матiнцi!.. Все спить
чи вже розплющу╨ на волю очi?..
   Оглянувшись, Тарас сказав рядками з вiрша:

   Не жди сподiвано© волi -
   Вона заснула: цар Микола
   ╞© приспав. А щоб збудить
   Хиренну волю, треба миром,
   Громадою обух сталить;
   Та добре вигострить сокиру -
   Та й заходиться вже будить!..

   - Не скажеш краще! Коротко i просто в  цiль.  Як  пострiл!..  "Громадою
обух сталить; Та добре вигострить сокиру..." Давно ви це написали?
   - Торiк, десь перед Новим роком.
   - Надрукувати б цей вiрш у нас, у "Современнике"! Знялася б буря...
   - Спробу╨мо? - спитав Тарас.
   - Нi... Розженуть, розгромлять!.. А рано ще... Та й цензор знiме...
   - Знаю. Я так сказав,  жартуючи,  -  зiтхнув  Тарас.  -  Тирани  можуть
вдержатися при владi лише тодi, як музам  заткнуть  роти.  I  навпаки,  та
влада, яка так дi╨, суть тиранiя.
   - Ви ще й фiлософ!.. Звiдки у вас знання?
   - Бiда навчала. I вчився сам, де тiльки мiг.
   - Ви, ваш талант i, врештi, ваша  доля  доводять  красномовно,  що  лад
iснуючий, який пригнiчу╨ народнi маси, знекровлю╨ кра©ну, поступ  людства,
-  сказав  суворо  Чернишевський.  -  Ви  вирвалися  з  пiтьми  до  свiтла
творчостi,  а  скiльки  там   лишилося   Шевченкiв,   Ломоносових!..   Вiд
Петропавловсько© долинув бiй курантiв.
   - Нагадують, що там нас ждуть, що мiсце добрим людям завжди знайдеться,
- тихо сказав Тарас.
   - Про що ви?
   - Про фортецю й всевидяще жандармське око.
   - А-а... Вас гнiтить ця перспектива?
   - Нi, швидше злить!.. Поставили на пострах  шведам  мури,  самi  ж  тим
часом мучать у них найкращих сво©х людей. Тут пiдiйшов, хитаючись,  худий,
тонкий чиновник.
   - Це ви? - спитав.
   - Нi. Чорт! - пужнув Тарас цiкавого.
   Той осiнив себе хрестом, проте тiкати не поспiшав.
   - Згинь, очмано, а то гукнем  квартального!  -  додав  Тарас.  Чиновник
позадкував, злякавшись чи вдаючи наляканого, а далi кинувся навтiкача.
   - У мене ще до вас прохання, - озвався  тихо  Чернишевський.  -  Чотири
роки тому на Ки©вщинi зчинився бунт. Селяни йшли на Корсунь, озбро╨нi  хто
що схопив... ©х розстрiляли...
   - Я побуваю у тих мiсцях, - сказав Тарас. - Менi уже розказували...
   - Дiзнайтесь якнайбiльше. Це знадобитись може. Як свiжий  досвiд  i  як
урок, з якого слiд зробити належнi висновки...
   - Гаразд.
   Невою в сiрiй нiчнiй iмлi пливли вiтрила, щогли...
   - Мiст розвели! - стривожився за нього Чернишевський.
   - Нiчого. Я вернуся до Бiлозерських чи погуляю Лiтнiм, як то  бувало  в
молодостi, - сказав Тарас.
   - Коли ж ви ©хатимете?
   - Давно готовий. Тiльки одержу паспорт, так i на по©зд!
   - Певно, ми не побачимося до того часу... Хай вам щастить!
   - Спасибi. Правду кажучи... - протяг Тарас, - менi аж страшно  ©хати...
Не можу я дивитися на цю ганьбу!..
   - Вiд того злiшi будете.
   - У мене й так усе кипить! Ледь стримуюся...
   - Менi пора... Дозвольте вас поцiлувати! Хто зна, коли побачимося...
   Вже попрощавшись, рушили  на  перехрестя,  де  мали  бути  вiзники.  До
Поварського звiдси шлях не близький.
   - Аж заздрю вам... - озвався Чернишевський. - Весна в селi!.. Та ще  на
пiвднi, де буйне все, розкiшне...
   - I рiднi мо© на панщинi...
   - Пробачте. Мимоволi завдав вам  болю...  Повернетесь,  то  треба  буде
гуртом над цим подумати...
   На розi, де зливалися канал i Мойка, куняв вiзник.
   Потисли мовчки руки. Застукотiли об  брук  копита,  й  вiзок  пiрнув  у
туманець, що розпливався iз Мойки набережною... I стало тихо-тихо... Як  у
пустелi...
   ...Граф Адлерберг не озивався вже двадцять днiв. Тарасовi терпець давно
урвався, i вiн уже, напевно, без паспорта чкурнув би з Петербурга, якби не
стримував його Толстой, що  вигадав  шлях  обхiдний  для  добування  виду.
Дiзнавшись, що президент погодилася уже давно на дозвiл  Шевченку  ви©хати
на  Укра©ну,  вiн  написав  записку  секретаревi  ©©  височества,   сво╨му
приятелевi, Мюссару, щоб той ще раз  звернувся  до  iмператорово©  сестри.
Тарас тим часом поговорив з Мокрицьким. Той обiцяв сприяти, як тiльки буде
формальний дозвiл ©© височества Марi© Микола©вни.
   Сидiв i ждав.  Вже  все  було  спаковане  у  чемодан  i  скриньку,  вже
попрощався з друзями, - вони були упевненi, що дозвiл ось-ось дадуть! -  а
вiз не зрушив з мiсця, загруз в багнi узгоджень та листувань. Учора Мюссар
вернув записку з магiчним словом "згодна", й Тарас занiс Мокрицькому листа
вiд Академi© з цього ж таки питання. Тепер чекав, що скаже  граф  Шувалов,
столичний обер-полiцмейстер.
   Прокинувся, коли пробило п'яту, й не змiг заснути бiльше. Лежав,  ходив
вiд столу до умивальника, спускався вниз  i  згодом  знову  "зносився"  на
антресолi. Щось мав робити, дiяти, а що, не знав. Даремно, мабуть,  здався
на умовляння старого вiце-президента й не втiк iз  Петербурга!..  Гай-гай,
колишнього, екс-вiце-президента!.. Пiдписано указ царя про змiщення його з
посади. Вже вiдбулися й проводи, що влаштували  йому  митцi  столицi.  Нi,
власне, то був урочистий вечiр на честь Толстого,  а  проводами  вiн  став
тому, що в часi  спiвпав  з  вiдставкою...  Щоправда,  дехто  тiшить  себе
надi╨ю, що iмператор змiнить, як кажуть, гнiв на  милiсть.  Принаймнi  ще,
формально, Толстой i досi вiда╨ всiма дiлами в Академi©...
   Проходячи, - укотре вже! - побiля столу, згадав, що в клопотах про  вид
на ви©зд забувся геть вiдповiсти  Маркевич,  яка  прислала  йому  листа  з
Нiмеччини. Пригнiчений i водночас зрадiлий, долив води у каламар, що  геть
засох, дiстав папiр, захований уже в шухляду, й схопив перо... Гладенький,
чистий аркуш чекав заклично бiло, а вiн не знав, з чого почати...  Врештi,
вмочив перо й поставив  дату  "25  травня"...  Згадав,  як  ©хала  вона  з
столицi, як проводжав. Побачив  ©©  лице,  великi,  гарнi  очi...  I  став
писати. Швидко, не зупиняючись:
   "Спасибi тобi, моя доню люба, моя ╨диная, що ти  мене  хоч  у  Дрезденi
згадала. Я ще й досi тут, не пускають додому. Печатать не дають. Не  знаю,
що й робить. Чи не повiситися часом? Нi, не повiшусь, а втечу на  Укра©ну,
оженюсь i вернуся як умитий в столицю..."
   Спинив перо, згадавши ту Марiю, сирiч Марусю, що жде його на кручi бiля
Днiпра, що обiцяла знайти йому вродливу, добру дiвчину... Чи то знайшла?..
Там, може, його вже ждуть як  "князя"  iз  рушниками,  а  вiн  тут  нудить
свiтом!..
   Пустив  перо  на  бiле  поле  аркуша  i  написав  про  зустрiч  свою  з
Кожанчиковим, про звича© тих книгарiв, з якими  ©м  доводиться,  на  лихо,
мати справу, про свiй журнал, що  матимуть  вони  цi╨©  осенi...  Поставив
пiдпис i дописав:
   "Як матимете час, то пишiть до мене через Каменецького, бо вiн знатиме,
де я повертаюсь".
   Перечитав, дiстав конверт i запечатав... Справдi,  йому  полегшало,  як
подiлився бiдою з ближнiм... Магiя  пера  й  паперу!..  Чи  спiлкування?..
Невже повернеться вiн з Укра©ни уже не сам - з дружиною?.. Яка вона?.. Ат,
все одно! Аби своя душею, серцем, звичаями, аби було кому  на  добрi  руки
покласти сиву голову... О, знову  сльози  застують  йому  вiкно,  конверт,
перо... Щоразу, як подума╨ про суджену свою незнану, ця  голубiнь  печалi,
немов туман, виповню╨ його всього... Вже iншi внукiв мають, а вiн  усе  ще
парубок, козак-нетяга, самотина...
   Рiшуче встав, умився. Чи так, чи так, а на  Вкра©нi  буде!  Хрущов  уже
чека╨ його в Москвi. Хоч пан, а прихилився до нього нiби  щиро,  в  ма╨ток
свiй запросив... Принаймнi ╨ попутник. А доведеться ©хати без  дозволу  та
подорожно©, то пан Хрущов послужить i прикриттям. Вiн, як не ╨, а  депутат
вiд Харкiвщини у комiтетi по звiльненню селян з крiпацтва!..
   Узяв листа й спустився вниз. Одягнеться, на пошту  сходить  -  все-таки
якась розвага... Коли людина в русi, то й час мина╨  швидше.  Вiн  стiльки
ждав впродовж життя, що це тепер для нього найгiрша кара... Може,  пiти  й
узяти квиток на по©зд? Не на сьогоднi. Завтра  о  чотирнадцятiй  вiдходить
по©зд, яким вiн ще устиг би в Москву до ви©зду Хрущова з не©...
   Вже був готовий вийти, як хтось спинився бiля дверей i, впевнившись, що
це його майстерня, постукав рiзко, владно.
   - .Ввiйдiть! - гукнув.
   Гiсть не примусив себе чекати. Рвучко  ввiйшов  до  хатг  й  дверi  сам
причинив. Це був Iван Мокрицький!
   - Добридень вам! - всмiхнувся.
   - Ну як?.. - з завмерлим серцем спитав Тарас.
   - Гаразд.
   - ╙ вид? Я можу ©хати на Укра©ну? Iван подав йому напiр.
   - Спасибi...
   - Дружина вас вiта╨.
   - Не знаю, як i дякувати!..
   - Побережiться, - тихо сказав Iван, - За вами буде нагляд.
   - Еге, еге...
   - Як можете, то ©дьте швидше, поки  граф  Адлерберг  та  Долгоруков  не
стали цапа, що не дiждались ласки iз ©хнiх рук.
   - Узавтра ж!
   - Ну й чудово. Я вже пiду... Прощайте! - подав правицю.
   Вийшов, i в хатi знову стало самотньо й тихо. Правда, вже був  папiр  з
орлом двоглавим, що дозволяв мандрiвку у рiдний край!.. На  диво,  радостi
не вiдчував. Спустошений, сiв на диван. Лише тепер дiйшли до  нього  слова
Iвановi про полiцейський нагляд i на Вкра©нi... Невже вiн  такий  страшний
для влади? Невже його поезiя  жила  з  людьми,  будила  ©х  i  кликала  на
боротьбу за волю, коли вiн сам тягнув носок за Каспi╨м?.. Виходить, цар  з
усiм жандармським корпусом безсилий проти слова!..
   Це вiдкриття, ця житт╨дайна  думка  окрилила  його  натомлену  чеканням
душу, влила снагу. Пiдвiвся, сховав вид-паспорт й  пiшов  нагору  взяти  у
скриньцi грошей. Зараз  же  по©де  й  купить  собi  квиток  на  завтрашнiй
московський по©зд!..
   Проводили його Грицько й Михайло Лазаревський. Були сумнi. Так нiби вiн
зiбрався на край землi.
   - Чого носи похнюпили? - спитав Тарас ©х весело.
   - За кiлька днiв ти будеш на Укра©нi... - зiтхнув Михайло.
   - Там гарно нинi... - журно додав Грицько. Тарас уперше  бачив  його  в
печалi.
   - Михайле, ти ж при©деш погостювати в Гирявку?
   - Як справи пустять... Федора знайди в Орлi. Вiн буде радий.
   - Добре.
   Вже екiпаж неквапно ©хав Невським. Тарас позиркував  то  в  той,  то  в
iнший бiк i з подивом спiймав себе  на  тому,  що  залиша╨  з  жалем  таке
набридле йому останнiм часом казенно-панське мiсто.
   - Ще як то там мене зустрiнуть!.. - подумав раптом вголос.
   - Зустрiнуть добре, батьку, не  сумнiвайся,  -  сказав  Гринько.  -  На
другий раз по©ду я iз вами. Вiзьмете?
   - Ще пита╨ш!
   - Воно б i зараз треба комусь по©хать... - пошкрiб Грицько потилицю.  -
Не докумекали з тобою ми, Матвiйовичу... Михайло глянув нiяково, признаючи
свою вину.
   - До©ду й сам, - сказав  Тарас,  потiшений  словами  Честахiвського.  -
Додому ж, на Вкра©ну!
   - Одружитеся? - спитав Грицько.
   - Та, мабуть... - розплився в добрiй усмiшцi. - Маруся Максимович...
   - Щось часто ви про не© нинi згаду╨те... - примружив Гриць вiястi  сiрi
очi.
   - Ану тебе!.. - не став Тарас виправдуватись. - При©хали уже, чи що?
   - Вокзал! - сказав вiзник врочисто.
   До по©зда iшов, як пан. Михайло був зiбрався когось найнять,  та  Гриць
не дав. Швиденько взяв чемодан, йому залишив скриньку i рушив  до  перону,
де вже чекав на пасажирiв по©зд.
   Прощатись вийшли на бiлий свiт. ╞м, звиклим до екiпажiв, вагон здавався
бочкою, розпеченою на сонцi.
   - Щасливо© тобi дороги, батьку! - обняв Грицько й поцiлував.
   Михайло мовчки тицьнувся губами в щоку. Локомотив  тим  часом  свиснув,
чмихнув.
   - Руша╨мо! - почулось десь попереду.
   Тарас ввiйшов у "бочку", вона сiпнулась, рипнула, й перон поволi поплив
назад. Грицько махав рукою. Михайло лиш кривився. Всмiхавсь чи плакав - не
розбереш...
   Жандарм стояв спокiйно пiд лiхтарем.
   Нарештi! Вирвавсь, ви©хав!.. Пливли будинки, вулицi, i  кожен  стук  на
рейках лунав для нього весело, мов благовiст!..
   Незчувся, коли заснув. Прокинувся - вже свiтлий день залив усю кiмнату.
Синицею, що провiща╨ гостя, постукував iзнов капiж...  Вiн,  власне,  живе
тепер думками та друзями,  якi  його  вiдвiдують  у  цiй  майстернi-келi©.
Прикутий хворим серцем та лiкарями, вiн  може  вiльно  згадувати,  як  жив
колись. Минуле - благо мислячих самотнiх душ. Воно наш скарб, приховане  в
засiках збiжжя, яке ми в час печалi провiю╨мо й перебира╨мо, щоб вiддiлити
зерно мiцне вiд куколю...
   Солдат принiс снiданок. Хотiв йому допомогти вдягнутися, але  Тарас  не
дався - одягся сам. I вмився. I поголився навiть, хоч бритва йому  в  руцi
тремтiла, немов жива.
   - Ти ось що, Федоре, коли ще силу ма╨ш, - сказав старому хрипко (щось з
голосом таке зробилося, що сам його не впiзнавав), - сходи, мiй голубе, до
Афанась╨ва, котрий також Сашко Чужбинський, i мов  йому,  аби  прийшов  до
мене. ╙ пильне дiло, скажеш.
   - Сходжу, - озвався Федiр. - Поснiдали? То пийте лiки.
   - Добре.
   - Нi, пийте зараз, щоб при менi. Матвiйович мене просив простежити.
   Налив i випив мовчки. Потерпить це нежитi╨ до  теплих  днiв  i  зчинить
бунт. Повикида╨ всi пляшечки з мiкстурами та порошки, збере свою мiзерiю i
- на вокзал!..
   - Ну й молодець... - всмiхнувся Федiр лагiдно, щасливий тим, що виконав
свiй нелегкий обов'язок. - Зберу ось посуд, вимию  i  побiжу  покличу  вам
Олександра батьковича...
   - Якщо не зможе зараз, то хай прийде, коли йому зручнiше.  Я  тут  весь
час...
   - Скажу i це.
   - Ти щось сьогоднi добренький. Приклався зранку?
   - Грiх вам, Тарасе, заздрити. Не нюхав навiть. Добрий, бо предвкушаю!..
Вчора дали рубля...
   Солдат пiшов, мугикаючи якусь нехитру пiсеньку. I хату знову  виповнила
самотина.
   Чужбинський прийшов лише за кiлька днiв. Тарас якраз пiддужчав i зiйшов
униз попрацювати. Мав виконати один портрет. Не так з високих помислiв, як
на потребу. "Буквар" iз'©в всi кошти, а вiн же був лиш першим iз книг  для
шкiл.
   - Пробач, що я загаявся. Також хворiв, - сказав Чужбинський,  струшуючи
iз шапки снiг.
   - Проходь, сiдай. Я зараз... Торкнуся тут... i трошки тут...
   - Тобi лежати треба!
   - Належуся... До цього, видно, йдеться... А хто  за  мене  зробить  мою
роботу?
   - Чи мало тут художникiв! Два рази ледь не збили  з  нiг,  допоки  йшов
коридором.
   - I в кожного своя програма, задана йому з дитинства долею... -  сказав
Тарас. - I свiй талан... Нiхто того не викона╨, що випало зробити нам!..
    Ти хворий, ти повинен спочатку видужати, а вже тодi до дiла братись.
   - Дiло - найкращi лiки!
   - Тут дме з вiкна й пiдлога, наче з льоду.
   - Зате не душно, свiже весь час повiтря.
   - А цi кислотнi випари!
   - Назвавсь грибом - лiзь у кошiль... Не можна тут без кислоти. Така моя
робота.
   - Твоя робота, брате, писати вiршi.
   - Вiршi... - зiтхнув Тарас. - А де б я жив, хто дав би менi звання, щоб
я не був лиш вiдставним солдатом?
   - Це правда... Ще народ наш не може  дати  тобi  за  них  нiчого...  Нi
звань, нi навiть шматка землi пiд хату...
   - Дай боже, щоб хоч на могилу ©© дали, - похмуро  сказав  Тарас.  -  Не
хочу тут лежати...
   - Тако©! Ще тобi зарано думати про цi дiла.
   - Хто зна╨... Iнодi поймають душу якiсь  недобрi  передчуття...  Пiтьма
гнiтить, самотнiсть... I хата ця зда╨ться склепом...
   - Дiждись весни i ©дь-додому, наУкра©ну.
   - Варфоломiй нiяк не купить грунту.
   - ╞дь просто так. А я слiдом.
   - Надумав?
   - А я такий! - згадав примовку ©хню Олександр. -  Пригаду╨ш,  як  ми  з
тобою ©здили? Ото було!..
   - Коли руша╨ш?
   - Певно, десь на початку червня.
   - Я буду бiля Канева, вниз по Днiпру. Варфоломiй торгу╨ землю...
   - Знайду. По©дем разом на Запорожжя!
   - А Ще - в Полтаву... - мрiйно сказав Тарас. - Там друг Федот  Ткаченко
пiдшуку╨ менi чорнявку... Треба ж дружину в хату!
   - Звiсно. Яка ж то хата без господинi...
   - Ти бачив план мо╨© хати? Чи я тобi ще не показував? -  Пiдвiвся,  щоб
знайти той аркуш серед листiв, ескiзiв, вiдбиткiв тих офортiв,  якi  робив
недавно. - Я зараз, зараз... Ось вiн!.. Черненко  менi  помiг...  У  цьому
дiлi Федiр собаку з'©в!.. Ось тут свiтлиця буде, кiмната тут, тут кухня, а
це - майстерня... Бачиш, яке вiкно велике?  I  з  нього  видно  буде  менi
Днiпро!.. Сиджу, пишу або малюю, а вiн, старий  Славута,  до  моря  котить
води!.. За ним луги, бори сосновi, небо... Краса!..
   - Чого ж ти плачеш?.. Поставиш хату й житимеш...
   - Еге, еге... Тонким зробивсь на сльози... Вже вибачай.
   - Це хворiсть твоя сльозами сходить. Як видужа╨ш, усе мине.
   - Так довго жду того гнiзда на кручi, що вже, зда╨ться, i не дiждусь...
   Сiв на диван, знеможений. Вслухався в бiль у  грудях,  що  рiс  i  рiс,
розпростувався, немов живий.
   - Бачиш, яке ледащо стало... А був козак!.. - озвався журно. - Силу мою
розвiяли  по  тiй  пустелi,  брате...  Журба,  цинга  та  ревматизм...  Та
муштра!.. "Тягни носо-ок!.." Безглуздя...
   - Ти, може, лiг би?
   - Ляжу... - зiтхнув Тарас. - Побудь  поблизу  сходiв,  бо  ще  впаду...
Виходжу - свiт хита╨ться... Як шхуна в морi...
   - Добре. Я йтиму слiдом.
   Сторожко, мов серце мав з кришталю, пiдвiвся, рушив...
   - Власне, я погукав  тебе,  Сашко,  для  того,  аби  порадитись...  про
видання...
   - Книжок для шкiл?
   - Догадливий...
   - Колись казав, що кликатимеш, от я й того...
   - Ти зна╨ш, що хочу я, крiм "Букваря", надрукувати ще  й  "Арифметику",
"Iсторiю" свого народу i "Географiю" та "Етнографiю", - сказав Тарас, коли
вже лiг у лiжко. - Та, бачу, сам не встигну... То, може, ти,  Степановичу,
вiзьмеш на себе дещо, хоч "Етнографiю"?
   - Вiзьму. Принаймнi спробую... - озвався скромно Олександр.
   - Спасибi!
   - Нащо дяку╨ш? Хiба менi чуже це дiло i цей народ, якого ти  так  ревно
прагнеш вивести у свiтлий день?
   - Пробач. Я так, вiд радостi... Ти гарно  мовив,  брате,  -  у  свiтлий
день... Тут лежачи, я скучив геть за сонцем... Якби пiти хоча  б  в  якусь
оранжерею i глянути на цвiт дерев!..
   - Менi недавно подарували квiтучий кущ камелi©,  -  гукнув  Чужбинський
весело. - Пришлю тобi.
   - Спасибi. У тебе ж вiн лише один... Не треба... Як  оселюсь  на  кручi
бiля Днiпра, насiю всюди квiтiв!.. Щоб вся гора менi цвiла, щоб ясно  було
на нiй вiд цвiту!..
   - Яз Iскiвцiв тобi пришлю насiння. У мене там цього добра!..
   - Садок ростиме довго. А квiти - враз. За мiсяць ужо цвiтуть... При©деш
на ту красу?
   - Аякже!
   - Поставим стiл пiд деревом, - там, певно, ╨ дерева!  -  i  питимемо  з
тобою чай... Настурцiя  цвiте,  майорцi...  I  матiола  пахтить,  пригрiта
сонцем, що стомлено лягло спочити ген за Днiпром... А хмари там  -  неначе
соняшники в цвiту!.. Чого ти плачеш?
   - Плачу? Тобi здалося... Вiйка попала в око...
   Тарас притих.
   - Не вiриш, що буде так? - озвався згодом.
   - Вiрю. Чого б я мав не вiрити...
   Мовчали довго, дивлячись кудись убiк.
   - Я вже пiду, - озвався гiсть неголосно.  -  Стомив  тебе  розбурхав...
Прощай!
   - Спасибi, що завiтав, - пiдвiвся, сiв у лiжку. - Подумай, хто б узявся
за "Географiю"? "Iсторiю" сам напишу...
   - Видужуй швидше!
   Стежив, як порина╨ сходами пiд антресоль  Чужбинський  i  так  хотiлося
його гукнуть, затримати. Чомусь здалося раптом, що це  остання  зустрiч...
Химери! Де вiн дiнеться? Прийде. А нi, самi покличемо чи завiта╨мо в  його
квартиру...
   I все ж, як дверi грюкнули, упало серце. Довго лежав, сумуючи над  тим,
чого не сталося i що лише вiдчула його душа. Це, певно, все самотнiсть, ©©
нудьга. Радi╨, як хто прийде, надмiру й печалиться, розстаючись, так, нiби
то н;i завжди... Прийшов, пiшов - не вперше i не востанн╨!.. Не  сходяться
гора з горою, кажуть, а люди iнше дiло... По©дуть ось на Укра©ну...  А  як
поставить хату бiля Днiпра, на горах, усi його  друзяки  топтатимуть  туди
стежки!..
   Спочивши трохи, звiвся, накинув свиту, взувся в м'якi кiмнатнi чоботи й
зiйшов униз. Робота - його рятунок. Iз нею вiн уже не сам.
   Не взявся до офорта, де треба сили й сили,  а  сiв  бiля  мольберта,  з
якого хмуро зирив недомальований  автопортрет,  точнiше,  повторення  того
портрета, який торiк на виставцi  купити  зволила  ©©  височество  княгиня
Олена Павлiвна.  I  досi  вiн  не  збагне,  навiщо  вiн  ©й  здався,  його
портрет?.. А може, ©й вiн сам вже тим  цiкавий,  що  висмiяв  ©©  чванливу
родичку, дружину царя Миколи?.. Жiнки, жiнки!..
   Поклав мазок, примружився, щоб  зосередити  усю  увагу  на  полотнi,  й
вiдчув,  як  зноситься  його  душа...  Що  не  кажiть,  а  фарбами  писати
найпри╨мнiше!.. Офорт хороше дiло, та й акварель чи сепiя... I все ж  таки
художником себе вповнi вiдчу╨ш лише, коли малю╨ш на полотнi, олiйними!..
   Стомився швидко. Пензель його не слухався, i  через  те  примусив  себе
полишити таку при╨мну працю. I  вкрай  потрiбну.  Грошi  за  цей  портрет,
призначений для лотере©, пiдуть на тi книжки для шкiл, якi вiн ма╨  видати
i про якi сьогоднi вони вели розмову з недавнiм гостем...
   Згадка про Олександра вiйнула в душу знову холодним духом. Мабуть, щось
ма╨ статись... Може, Сашко також захворi╨?  Ще  лютий  мiсяць.  Холодно  i
водночас уже волого. А вiн же теж не бережеться...
   Вiдчув, що змерз. З вiкна таки добряче дме. Напевно, вiтер з пiвночi...
Якби ж йому з майстернi видно було Неву, ©© вiдкритий простiр!.. I  трошки
сонця... Господи, як скучив вiн за сонцем!.. Як випаде погожий день, нехай
там що, махне рукою на заборону i  вийде  в  свiт  -  поглянути,  вдихнути
вiтру, променiв!..
   Зиркнув на сiре, з забережнями довкруг вiкно й  пiшов  нагору.  Бродить
отак щодня мiж лiжком та мольбертом або  столом,  змагаючись  з  усiм,  що
прагне його зламати, змусити лягти й чекати  тихо  хтозна-чого.  Невпинний
герць, упертий бiй!.. А  серце  йому  болить,  а  в  грудях  йому  пече...
Мiкстури щось не дуже допомагають. I лiкарi його сумнi... Коли б  писались
вiршi, то легше йому було б!.. Принаймнi так зда╨ться йому тепер, оскiльки
вони не йдуть, не пишуться... Вони приходять з болю...  Але  душi!..  Бiль
тiла - завада вiршам, творчостi... А може, тi його  кати  з  Фонтанки,  не
справившись з його душею, взялись ламати тiло, щоб вбити так поезiю?..  За
десять лiт зробили з нього дiда i  прикували  хворостями  в  оцих  важких,
холодних стiнах... Може, тому його пужнули так з Укра©ни, щоб не ожив,  як
Прометей, не вирвався з цього полону?..
   Упав на лiжко. Потiм схопився, сiв до столу. Вмочив перо...  Нi,  вiршi
так не пишуться,.. Це стан душi... Картину можна  вилiпити  з  мазкiв,  як
лiплять гнiзда ластiвки, а вiрша - зась...
   Пустельне бiлiв папiр. Перо в руцi тремтiло. Аж поки впало,  крутячись,
немов пiдбитий в польотi птах... О музо! Ти полишила його в юдолi печалi й
слiз i десь собi повiялася попiд тинами та по  шинках?..  А  чи  в  покоях
панських, п'яненька, тихо бренька╨ш на дзвiнкоструннiй лiрi?..
   Не обiзвалась... Жiнка, яка мовчить затято, страшнiша двох сварливих...
I що ти тямиш у цих жiнках!.. Принаймнi з музою  ми  прожили  в  любовi  й
злагодi вже чверть столiття... Вiдкинь сiм лiт розлуки на Мангишлацi  -  i
стане менше... Справдi, вiн там прожив, не написавши, вважай,  рядка.  Вже
пiд кiнець, як ждав наказу  про  звiльнення,  утяв  поему  про  москаля  й
криницю, точнiше, переробив написану ще в Орськiй фортецi. I  все...  Зате
вiн там помалював!..
   Схопився рвучко й метнувся вниз. До пензлiв та мольберта...  За  кiлька
днiв йому погiршало в черговий раз,  i  Лазаревський  привiв  одразу  двох
ескулапiв. Барi й Круневича. Злякався, видно, щирий його друзяка...
   - Ну, як ви тут? - спитав Барi. - Лежiть, лежiть!..
   - Воюю... - всмiхнувся гiрко.
   - Добре... Допоможiть йому сорочку скинути, - сказав Барi Михайловi.
   Той пiдiйшов до лiжка, пiд руки взяв i посадив. Потому зняв сорочку.
   Круневич стежив мовчки, як слуха╨ колега серце, груди. Так само  мовчки
ступив до лiжка, коли- Барi звiльнив для нього  мiсце  побiля  хворого,  й
почав вистукувати по грудях пальцями та прикладати то тут, то там тендiтну
жовту трубку.
   Тепер Барi похмуро спостерiгав.
   - Ну що? - спитав Тарас. - Уже ладнати воза чи ще заждать?
   Спитав i сам зiщулився, ждучи удару. Навiть на мить  забув,  що  лiкарi
нiколи не кажуть правди хворому, якщо вона невтiшна.
   - На Укра©ну тепер найлiпше ©хати через Москву, по  залiзницi,  -  удав
Павло Адамович, що не збагнув його питання. - Навiщо вам, батьку, вiз!..
   - Так, справдi, треба ©хати на Укра©ну, - сказав Барi. - Там здоровiший
клiмат. I взагалi...
   - А зможу я в такому станi? - журно спитав Тарас.
   - Бог дасть, i стан покраща╨, - сказав Павло Адамович. - Ми з  Едуардом
Яковичем пропишем знову лiки... Ви питимете та берегтиметесь...
   - Режим i спокiй! - твердо додав Барi. - Не працювать,  не  хвилюватись
зовсiм, читати белетристику...
   - А воля скоро буде? - спитав Тарас. - Не чули?
   - Сьогоднi в нас?..
   - Чотирнадцяте.
   - Заждiть п'ять днiв. Рiчниця воцарiння повинна стати великим  днем,  -
упевнено сказав Барi. - Принаймнi ходять такi чутки...
   - А звiльнять як: з землею чи без землi?
   - Хто зна╨...
   - Тягнуть - то без землi. Бояться гнiву звiльнених,  -  похмуро  сказав
Тарас. - Паскуди!..
   - Не можна вам хвилюватися, -  пiдбiг  Круневич.  -  Думайте  про  щось
хороше, гарне. Скажiмо, луку в квiтах...  Ви  бачили  травневу  луку,  яка
цвiте?..
   - Так. Панську бачив... А  ще  -  бiду,  недолю,  злиднi...  Старцiв  з
торбами бачив... I байгушiв за Каспi╨м... Як звiльнять лише з душею,  буде
©х на мiльйони бiльше, усi пiдуть з торбами!..
   - Робитимуть, як i робили, в сво©х панiв, - сказав Круневич тихо.
   - А як же - воля, воля?!
   - Ви згорите, як будете так хвилюватись, - мовив йому Барi й приклав до
лоба руку.
   Тарас сiпнувся, - нiби бажав уникнуть доторку, - проте притих.
   - Пити по ложцi тричi ту ж  мiкстуру...  I  берегтись!  -  сказав  Барi
невдовзi. - Згоднi? - спитав уже Круневича.
   Павло лише розвiв руками. I цей непевний, безсилий жест Тарасовi сказав
усе. Так, кепськi його дiла!..
   - До лiта хоч дотягну? - спитав, аби почути якесь утiшне слово.
   - Ну що ви, що ви! - обурився Павло Адамович. - Ми ще при©демо до вас у
Канiв погостювати!
   - Еге, еге... - всмiхнувся. Крiзь гострий бiль у грудях.
   - Видужуйте. На днях iще зайдемо, - сказав Барi.
   - Спасибi...
   Вони зiйшли в  майстерню,  погомонiли  трохи,  пересипаючи  розмову  ту
латиною, i попрощались iз Лазаревським. Михайло  довго  не  пiднiмався  на
антресолi, хоч не пiшов.
   - Михайле!
   - Гов.
   - Ти що там робиш?
   - Трохи наводжу лад...
   Сказав неправду. Мабуть, почув таке вiд лiкарiв, що  ма╨  сам  спочатку
перестраждати, а вже тодi з'явитися йому на очi. Щирий, сердечний Друг!..
   Не кликав бiльше. Влiгся на подушках зручнiше i думав трудну думу. Якщо
по правдi мовити, то рано йому лишати цей бiлий свiт... Вiн,  власне,  iще
не жив по-людськи, як всi живуть... Нехай не всi, а бiльшiсть...  Напевно,
в цьому способi життя людини ╨ вищий смисл...  Гнiздо,  подружжя,  дiти...
Велике коло вiчностi!.. Бо кола цi вiдновлюються у наших дiтях...  Дiти!..
Вiн бачив ©х не раз у снах,  сво©х  дiтей...  У  довгих  бiлих  льолях,  з
блакитними, як  цвiт  барвiнку,  поглядами...  Нiколи  ©х  не  пестив,  не
обнiмав, а тiльки бачив здалеку, мов на картинi...
   - Може, спочити хочеш? - спитав Михайло тихо. - То я пiду...
   - Задумався i не почув, як ти пiднявся. Вибач.
   - Я трохи там поприбирав... Ну, на столi...
   - Спасибi... Роблю, роблю, i раптом бiль!..
   - Сказали, що вiдступа╨ хворiсть, що скоро зможеш ©хати  на  Укра©ну...
На те вони i лiкарi!..
   - Звичайно, - пiдтримав гру. На жаль, не чувся краще,  а  навпаки...  -
Там, на столi, де ти сто©ш, вiзьми  вiдбиток  мого  портрета  в  кожусi  й
шапцi... подай сюди... Спасибi. Хочу глянути,  чого  йому  браку╨...  Щось
муля╨ менi у ньому...
   - Я вже пiду.
   - Ходи здоровий!..
   Слухав важку ходу Михайлову, скрип сходинок  та  стук  дверей  i  думав
зовсiм не про офорт. Вiн теж самотнiй, його надiйний i добрий друг...  Хоч
╨ брати у нього i мати ╨... Всього себе  вiддав  йому,  прикутому  в  оцiй
майстернi!..
   Дивився в кут кiмнати й виразно бачив набережну,  якою  йде  Михайло  в
свою контору... Вiтер зрива╨ з нього сiру стару шинель: вiн нишком вклада╨
власнi грошi в його  дiряву  касу  й  тому  живе,  ледь  зводячи  кiнцi  з
кiнцями... Ще й сердиться, коли Тарас щось каже йому про це!..
   Прогупав хтось у коридорi, й  картина  зникла.  Знову  було  вiкно,  та
стiни, та свiй портрет на ковдрi - мов  на  снiгу...  Сумний  портрет.  Нi
iскорки нема╨ в нiм веселостi. Журба та дума... Дума... Вона пройшла з ним
разом шляхи життя, не кидала його нiде... Якби йому потрiбно було  назвати
музу, назвав би просто - Дума... Без  думи  нема  поезi©.  Недарма  кажуть
"бездумний вiрш"... Виходить, вiн не одинокий, допоки поряд муза, тривожна
дума - крила його душi!.. Смерть чим страшна - згасанням думи, мислi...  А
лiкарi вже зараз радять не хвилюватися, не вдумуватися  в  добро  та  зло,
замкнутися в сво©й бiдi-хворобi, боротись тiльки з нею...
   Немов почувши його думки, у серцi бiль подужчав, i стало важче  дихати.
Здавалось,  камiнь  вклали  йому  в  болящi,  груди,  й  вiн  тис,  давив,
знесилюючи... Враз вiдступив, лишаючи осклiлу пам'ять болю... Отак i  може
вмерти... Не попрощавшись з музою,  яка  була  за  жiнку  i  за  сестру...
Прости, моя ╨дина, що докоряв, що мислив про тебе зле!..  Я  думав,  ти  -
натхнення, не вiдаючи, що ти -  Велика  Дума,  сама  душа...  Що  вiршi!..
Крихта тво©х щедрот...
   Уставши, взяв олiвець зi столу. А на папiр не вистачило уже снаги...
   Як вiдпочив, побачив аркуш свого портрета й  книжку,  яку  читав  перед
приходом Барi й  Круневича...  Поклав  портрет  на  книжку  i  на  зворотi
трепетно почав писати тихi, сумнi рядки:

   Чи не покинуть нам, небого,
   Моя сусiдонько убога,
   Вiршi нiкчемнi вiршувать
   Та заходиться риштувать
   Вози в далекую дорогу,
   На той свiт, друже мiй, до бога,
   Почимчику╨м спочивать...

   Заплющив очi стомлено, перечекав пекучий  приступ  болю,  що  накотився
хвилею, а потiм втих, розтанув, i став писати далi;

   Втомилися, i пiдтоптались,
   I розуму таки набрались,
   То й буде з нас! Ходiмо спать,
   Ходiмо в хату спочивать...
   Весела хата, щоб ти знала!..

   Так, нiби цi його слова були магiчнi, вiщi, все в ньому враз  обурилося
наближенням кiнця життя, думки спахнули, звихрилися жагою свiту, мислення:

   Ой не йдiмо, не ходiмо,
   Рано, друже, рано -
   Походимо, посидимо -
   На сей свiт поглянем...

   Писав свiй жаль за свiтом, за iiсiм, що мав  покинути  i  що  було  для
нього веселим  знаком  вiчностi.  Думки  лились,  скла  далися  в  дзвiнкi
рядки... А далi заметалися, шукаючи йому рятунку то в лiках, то в молитвах
щирих боговi, й втонули врештi, в пiнявiй червонiй хвилi болю...
   Отямившись, поволi рушив далi. Не озиравсь  на  те,  що  вже  написано,
берiг i час, i сили.

   ...О мiй сопутниче святий!
   Поки огонь не захолонув,
   Ходiмо лучче до Харона -
   Через Лету бездонную
   Та каламутную
   Перепливем, перенесем
   I Славу святую -
   Молодую, безвiчную...

   Знесилений, поклав отерплу  руку  бiля  паперу,  який  ще  був  недавно
пустельне бiлий i мовчазний, а нинi  нiс  його  страждання  й  думи,  його
життя...
   Невдовзi з шуму й болю  затято  зринула  велика  давня  мрiя  i  набула
гiрко©, ледь усмiхнено© ново© форми:

   Або цур ©й, друже,
   I без не© обiйдуся -
   Та як буду здужать,
   То над самим Флегетоном
   Або над Стiксом, у раю,
   Неначе над Днiпром широким,
   В гаю - предвiчному гаю,
   Поставлю хаточку, садочок
   Кругом хатини насаджу;
   Прилинеш ти у холодочок,
   Тебе, мов кралю, посаджу.
   Днiпро, Укра©ну згада╨м,
   Веселi селища в гаях,
   Могили-гори на степах -
   I веселенько заспiва╨м...

   Зронив ослаблi руки на подушки й  повторював  рядки  про  хату  бiлу  в
зеленому гаю Едему, над  повноводим  Стiксом...  На  кручi,  геть  як  над
Днiпром... I Дума-муза поралася в його обiйстi - в запасцi та намiтцi... А
може, й краще, що вiн зостався з нею, не треба  буде  ©м  розлучатися  при
переходi у лiпший свiт!.. ╞х двi було, що полонили серце й зробили з  мужа
юнака. У Нижньому зайнявся, наче порох, старий солдат, побачивши  красу  й
талант Катрусi Пiуново©... А в Петербурзi...
   Болем озвався другий спогад... Мо', щоб не те його нещасне сватання...
   Прогнав ману. Пiдвiвся важко з лiжка й сховав офорт iз вiршем в одну  з
шухляд. Ще рано!.. Вiн ма╨ жити в хатi бiля Днiпра, з дружиною iз плотi  й
кровi, з дiтьми, якi прийдуть у цей жорстокий чарiвний свiтi..
   Чотири днi чекав спокiйно волi, а вже на п'ятий вранцi знетерпеливився.
О п'ятiй встав, одягся хтозна для чого й ходив по  хатi  маятником.  Душею
чув: одурять, потягнуть ще ©м звичне й миле рабство. Повипускати з  клiтки
мiльйони душ - це вам не жарт! Сьогоднi ти господар сво©х рабiв, а  завтра
- ти ©м нiхто, вони тобi не вклоняться, коли зустрiнуть, i ти не зможеш ©х
за таке зухвальство послать на стайню i вiдшмагати!..
   Бачив десятки, сотнi, тисячi вгодованих сердитих пик, що затуляли собою
шлях до волi, чув ©хнiй злобний, звiриний рик i переймався  вiдча╨м.  Хiба
вони поступляться, зiйдуть набiк!..
   Аби прогнать те видиво, зiйшов униз, сiв до мольберте З темряви густого
тла висвiтлювалося його лице... Зда╨ться Мiкеланджело  колись  сказав,  що
вiн од брили мармуру прийма╨ зайве i залиша╨ те, що потрiбне постатi,  яку
вiн творить... А тут по-iншому. З пiтьми буття  вирiзьблю╨тьс  лише  лице,
лише душа, що прагне з не© вирватися з останнi сил... З пiтьми буття...  А
може, цар не забажав, щоб день його вошестя на престол став днем  людсько©
волi?.. Якби вои була насправжня, чесна, вiн обнародував би свiй  манiфест
сьогоднi!.. Бо©ться - отже, щедроти царськi  куцi...  Скорiш  би  день!  В
газетах, може, повiдомлять...
   У Петропавловськiй пробило сiм. За двi години  вже  можи  буде  послати
Федора купить газету... Чи хтось прийде . розкаже... Недiля, день  вошестя
- в церквах попи проголосили б волю... Може, все мiсто вже про  не©  зна╨,
один лиш вiн?..
   Поклав палiтру, пензля i визирнув у коридор. Нiкого.  I  темно-темно...
Правда, з кiмнати, де живуть старi солдати, в щiлини в'╨ться свiтло...  Не
сплять. Гукнути, може?.. А раптом ще вiдпочивають? Пiдтоптанi такi  ж,  як
вiн...
   На скрип дверей невдовзi з'явився Федiр.
   - Може, вам щось потрiбно?
   - Тебе менi сам бог послав! - зрадiв Тарас. - Не чув чогось про волю?
   - Мовчать...
   - До церкви сьогоднi йдеш?
   - Не знаю... - пошкрiбся той у потилицi й примружиь хитро очi.
   - Ось на тобi полтину, - дiстав Тарас з кишенi. - За здачу  купиш  менi
газету. Свiжу!
   - Таку, аби не пахла?
   - Нi, навпаки, щоб пахла фарбою. Це ж, Федоре, не оселедець.
   Всмiхнувся й вийшов.
   Раптом напала втома. А з нею - бiль у грудях. Тому побрiв  нагору,  щоб
прилягти. Коли вже вiн домучить цей свiй  портрет?...  Зосталось  трохи...
Ех, був би вiн при силi та при здоров'©!..
   Хитались сходи... Нiби вiн плив човном до  Астраханi...  Тодi  штормило
море. Щоправда, вiн на радощах тi╨© бурi не помiчав. Боявсь одного тiльки:
аби вiтри ©х не пригнали знову на Мангишлак!..
   I лiжко йому хиталося. Заплющить очi  -  й  нiби  воно  пливе...  Аж  в
Астраханi, коли зiйшов на берег та  глянув  на  сотнi  верст  ще  спiнено©
дороги, що вiддiляла його вiд форту, повiрив волi  й  радiсно  жбурнув  на
землю кашкет солдатський з номером останньо© сво╨© роти!..
   Лежав, дивився у сiрий сутiнок свого вiкна, що починалося, немов  вода,
бiля пiдлоги, i вдруге плив широкою, неначе море, Волгою... Чув, як  гребе
машина., осiннi води рiчки, як  ледь  тремтить  од  гулу  й  мопi  корпус,
долаючи могутнiй плин... Схвильований, вiн записав  тодi  в  журналi,  або
щоденнику:
   "Великий ФультонI I великий Уатт! Ваше молоде, що  росте  не  днями,  а
годинами, дитя в найближчiм часi  зжере  нагайки,  престоли  i  корони,  а
дипломатами й помiщиками лише закусить, поласу╨, немов школяр льодяниками.
Те, що почали у Францi© енциклопедисти, те завершить на всiй нашiй планетi
ваше колосальне генiальне дитя. Пророцтво мо╨ безсумнiвне..."
   Тодi вiн був i справдi немов пророк. Дивi©вся в глиб  прийдешнього,  де
визрiвала нова доба, де не було i не могло знайтися мiсця рабству,  царям,
панам!.. Аж страшно  нинi  згадувати  те  одкровення,  проникнення  у  хiд
буття...
   Стрясаючи всю антресоль, пiднявся важко Федiр i, сапаючи, подав газету.
   - Свiжа... Учора тiльки спечена...
   - Та я ж просив сьогоднiшню!
   - Сьогоднiшнiх iще нема... Ця теж смердить... селедцем... Не став  йому
доводити. Подякував i вiдпустив. З кишенi в Федора  стирчала  пляшка,  яка
була солдатам, що доживали  вiку  при  Академi©,  ╨диною  на  цьому  свiтi
втiхою. Вони пили  потроху.  Й  потому  нiжно  згадували  сво╨  дитинство,
юнiсть...
   А службу - нi. Так, нiби тих лiт страшних i не було нiколи  на  ©хньому
вiку...
   Все ж Федiр принiс йому снiданок, чай.
   До полудня, немов на зло, нiхто в  майстерню  не  зазирнув.  Хоча  була
недiля. Як правило, в недiлю дверi його домiвки не зачиняються,  а  тут...
Коли б щось сталось з волею, прибiг би хтось, сказав би... А може, всi  на
радощах його забули?..
   Сiв, скинув ковдру. Вийти та розпитати?.. Були б Толстi!.. Микешин теж,
напевно, в сво©й майстернi,  з  парственнишi  особами,  в  яких  iз  гiпсу
голови...
   Одягши свиту й чоботи, спустився до майстернi, щоб визирнути у коридор.
Пустеля!.. Куди ж Михайло запропастився? Захворiв, мабуть... Треба послати
Федора, щоб хоч дiзнався, що з ним...
   Проходячи бiля мольберта, зиркнув за звичкою на свiй портрет на ньому i
вгледiв те, чого не мiг побачити вже кiлька днiв. Отут потрiбна блискiтка,
щоб вiн ожив, осяявся душевним свiтлом!..
   Взяв пензель, швидко вмочив у фарбу  й,  примружившись,  торкнувся  ним
полотна. Отак, отак!..
   Стомився, нiби день малював. Сiв на диван. Що дi╨ться з його грудьми!..
Як так пiде... Ще довго як до весни!.. До березня i то  ще  майже  десяток
днiв, а до тепла...  Дихнути  б  весняним,  добрим  вiтром!..  А  поки  що
пiднятись треба й випити бридку мiкстуру.
   Сходи хитались знову. Дивно... Це з ним  нове  щось  -  паморочиться  у
головi... Сказати треба лiкаровi... Ще дасть одну мiкстуру  чи  порошки...
Як вирветься на Укра©ну, не питиме нiяких лiкiв!.. Хiба однi -  пахуче,  з
дiйницi просто, молоко...
   Вiдчув той смак i той чарiвний запах...  Та  щоб  окра╨ць  хлiба!..  Ще
теплого, хрусткого хлiба з печi... Який пекла в недiлю мама...  Матiр  вiн
пережив, вона померла в сорок... А батько в сорок  та  ще  чотири...  Йому
уже... за тиждень буде аж сорок сiм!..
   Всмiхнувся гiрко. Випив  гiрку  мiкстуру...  Чаша  його  в  надто  була
гiрка!..
   Внизу почулася чиясь хода. Хтось роздягнувся, струсив шинель чи шубу й,
повiсивши ©©, неквапно пiшов нагору.
   - Вклякши бiля стола, Тарас чекав, дратуючись, що довго так дола╨ сходи
той чоловiк... Черненко Федiр, пан iнженер!..
   - Що? Воля ╨?.. ╙ манiфест?! - спитав, не давши i привiтатися. В сумних
очах побачив нiму недобру вiдповiдь. - Нема?.. Нема...  Коли  ж  вона,  та
бiдна воля, буде?! Не випускають катюги з рук!..
   - Я чув, царем пiдписаний вже манiфест,  -  сказав  поспiшно  Федiр.  -
Сьогоднi вранцi...
   - Де ж вiн? Чому його не оголошено?
   - Ждуть посту нiби...
   - Нащо?
   - А щоб народ зустрiв  велику  царську  милiсть  не  по  шинках,  а  по
церквах.
   - Бандюги! Це ж, брате, ще пiвмiсяця!.. Я ждав, я знаю, як  марудно  ©©
чекати, волю!..
   - До Петербурга ввели вiйська й  послали  по  пiввзводу  до  кожно©,  з
частин полiцi©... I... роздали патрони!..
   - Це означа╨: волю дадуть селянам голу; звiльнять, та без землi!
   - У Польщi бунт.
   - I в нас повстануть люди, як взнають, що за волю ©м пiднесли! - гукнув
Тарас. - Як жаль, що я нездужаю!... А тут, у нас, що дi╨ться?
   - Всi мовчки ждуть.
   - Не славлять уже царя, як батька i визволителя?
   - Притихло все, неначе перед грозою...
   - Ударить грiм, а я отут лежатиму!.. -  страждав  Тарас.  -  Я  стiльки
ждав!..
   - Одужа╨ш. До посту ще далеко.
   - Нi, я не влежу, встану хоч i з труни!.. Де Чернишевський?
   - Мабуть, у Петербурзi...
   - Я тут валяюсь...
   Болем йому прошило груди - аж задзвенiло  в  скронях.  Хапаючи  повiтря
ротом, ступив до лiжка... Федiр його пiдтримав, поволi вклав, зняв чоботи.
   - Не можна тобi отак... - промовив  з  докором.  -  Iз  хворим  серцем,
Григоровичу, поганi жарти... "З народом теж", - подумав, а не  сказав,  не
стало сили.
   - Збиралася громада наша вчора... - далеко десь розповiдав Черненко.  -
Про батька всi розпитували,  бажали  швидше  видужати...  Без  тебе  ми  -
розгардiяш... Був Костомаров.  Хоче  прийти  провiдати,  та  все  нiяк  не
вибереться: загруз у тiй науцi по самi вуха... О, це вони!
   - Хто?
   - Я замовив  тобi  обiд  у  Павлово©.  Борщ  з  пампушками,  печеню  та
вареники... Сьогоднi ж бо свята недiля!
   - Дякую...
   Коли зостався в кiмнатi  сам,  уже  сiрiли  сутiнки.  Вiкно  пришерхло:
видно, мороз подужчав на нiч. У Петропавловськiй пробило шiсть... Ще  день
минув. Тривожний день чекання. Цар святкував сво╨ вошестя  на  престол,  а
люди ждали волi, а вся iмперiя вслухалася у шал осанни, щоб  вчути  в  нiй
звук поховальний рабству...
   Покректуючи i щось  бурмочучи  собi  пiд  нiс,  на  антресолi  пiднявся
Федiр-служка, добув вогню i запалив грубезну свiчку.
   - Дякую, - сказав Тарас.
   - А то, мов сич, у темрявi...
   - Ти пообiдав?
   - Лакома, скажу вам, штука оцi варенiки!
   - Вареники. Ну, повтори: ва-ре-ни-ки.
   Солдат зiтхнув. Бурмочучи, пiшов  униз.  Все  поламали  в  ньому  п'янi
панове офiцери!.. Перемололи, вичавили... Колись Мешков й до нього  взявся
в Орськiй... Якби тако© служби та двадцять п'ять пекельних лiт!.. Ще слава
богу... Друзям навiки слава, що вирвали його з казарми!..  Як  тяжко  ждав
тi╨© митi... Й досi згадати страшно... Iроди! Карають швидко, милувати  не
поспiшають - така звiрина сутнiсть усiх тиранiв. Жаль випускати здобич  iз
гострих кiгтiв. I, може, трохи страшно. Тиранам завжди  страшно  тиранства
iнших - дужчих або хитрiших. Причина тисяч даремних жертв - у страсi Не за
державу чи лад, який пану╨, - за власну владу. Тиран -  хижак.  На  здобич
вiн накида╨ться,  вона  його  драту╨,  збуджу╨  а  потiм,  вже  примучена,
напiвжива, - байдужа йому, бридка; вiн зорить iншу жертву, а цю  трима╨  з
остраху. Так, як трима його, Тараса, в Новопетровському, як нинi  довго  й
тяжi; не випуска╨ крiпацький люд на волю...
   Пробило сьому вечора. Як нудно тягнеться в самотинi, в  ч╨каннi  час!..
Коли його, вже вiдставного рядового, спишiлi в Нижньому, здалось йому,  що
зупинився й час...  Ат,  що  там  згадувати  старе  лихе,  коли  й  нового
досить!.. Його тодi одного припнули мiж Оренбургом та Петербургом, а  нинi
припнут мiльйони душ. Чекають митi визволення,  страждають  невi  домiстю.
Якби-то йшлося лише про час, а то ж зневiра точить, бо люди  добре  знають
сво©х панiв, свого царя... Добута воля - певна! А подарована...
   Дiстав рушник i витер пiт на  лобi.  Було  так  важко  дихати..  Чадiла
свiчка. Треба було б пiдвестись i  знять  нагар...  Коли  коли  вже  стане
достатньо тепло, щоб вiдчинити можна було  вiкно  чи  й  вийти  в  свiт!..
Додушить його зима... Та, в Ниж ньому, також була не з лiпших...
   Дмухнув на свiчку i застогнав: у грудях подужчав бiль,  Заждавши  якусь
хвилину, поволi встав, пройшов до столу  босим  i,  повагавшись,  поправив
гнiт, щоб не чадiв. Хоч вiн тепер i не боявся темряви, як то було у  першi
днi хвороби, та все ж при свiчцi чувся впевненiше. Вогонь - це  наче  жива
душа у хатi... Жива душа... Живлюща i житт╨дайна... У Нижньому  вiн  стрiв
таку жiночу юну душу... Вона було осяяла  його  пригасле  серце.  А  потiм
знову кинула в густу пiтьму...
   Лiг обережно, нiби боявся щось розхлюпати у себе в грудях.  Iнодi  йому
зда╨ться, - зараз була якраз така химерна мить, - що вiн  ущерть  налитий,
та й сам скляний. Про це нiкому ще не розказував. Бо©ться. Скажуть, старий
почав химерити... Хоча Барi й Круневич питали якось його, чи часто  брякне
йому лице... Можливо, вони догадуються?..
   З вiкна подуло, й свiчка тихенько  трiснула,  вогонь  схитнувся.  Тiнню
його волосся й лисини на тлi  стiни  пройшла  судомна  хвиля...  Тiнь  теж
неначе жива душа... Щоправда, хмура, темна... Вона важка, статечна,  немов
журба... У Нижньому, коли зостався в кiмнатi сам, сахався спершу тiнi.  Не
через те, що в нiй вбачав якусь ворожу  силу  чи  небезпеку;  просто  йому
здавалося, що й досi ще  в  казармi,  що  то  ворушиться,  лежить  чи  йде
котрийсь його товариш по тiй бiдi... На пароплавi, коли пливли  по  Волзi,
Сапожников, - сирiч хазя©н фiрми i корабля, -  так  пригощав  щоденно  всю
невелику, але чесну компанiю, що  падав  з  нiг  увечерi  i  засинав  сном
праведника... Було таке, що й мученика...  У  Петербурзi  парняга  цей  не
захотiв його прийняти якось... Бог з ним.  Довiз  до  Нижнього,  й  за  те
спасибi!..
   Тiнь попливла, погойдуючись, немов його разом iз лiжком виносив хтось з
майстернi...
   Заплющив  очi.  Чулася  важка  хода,  розмова...  Хтось  тихо   плакав,
схлипуючи...
   Схопився, сiв, спустивши босi ноги. Тiнь сiла теж... Прислухався.  Нiде
нi звуку... Свiчка горiла рiвно... Витер холодний пiт. Це хтозна-що!..  Не
спав же нiби... Справдi, заснути треба, вирватися  з  полону  дум!..  I  з
болю, що не вгава╨ в грудях...
   Устав, дмухнув на свiчку i знову лiг. Навпомацки, в  густiй  i  затхлiй
темрявi... Поволi вона зробилась рiдшою; предмети, стiни, рама  спливли  з
пiтьми, мов привиди, й лишилися в цiй iпостасi...
   Видзвонюючи весняним смiхом, двором пройшла весела юна  пара...  Дивно,
та вiн нi разу не був отак щасливий... Хiба у Вiльнi з Ядзею... Та,  може,
ще з Марусею, яку вiдбив у друга свого Сошенка... Нi, вiн ©© не  вiдбивав,
вона сама з них двох його  обрала...  Гай-гай!  Коли  то  все  це  було!..
Тетяся, або Катруся у Нижнiм Новгородi йому нагадувала собою ту  Марусю...
Як кажуть, сивина в бороду, а бiс у голову!..
   Тепер вiн  бачить  i  розумi╨,  тодi  ж  ослiп,  оглушений  ©©  красою.
молодiстю i, як йому здалося  спершу,  розумом...  Старий  друзяка  Щепкiн
тодi, звичайно ж, добре усе збагнув, а не втрутився, змовчав!.. Надто  вже
делiкатний вiн чоловiк... I сильний. Не побоявся вирватися  серед  зими  з
Москви в приволзьку Тмуторокань, аби обнять пiднаглядного, якому в'©зд  до
столиць заборонили!..
   Коли почув про цю монаршу волю, то... Нi, спочатку збiг з  пароплава  й
подавсь у мiсто... Не так було. Аж потiм прийшов  папiр  iз  Оренбурга.  А
спершу Брилкiн йому сказав, що жде  його  полiцiя  i  що  йому,  керуючому
конторою, повелено подать негайно звiстку, як тiльки цей Шевченко  прибуде
в Нижнiй Новгород...
   ...Вiн не прибув, вiн прилетiв у мiсто, з якого шлях простилався  далi,
аж до Москви та Петербурга! За кiлька днiв вiн був би уже в Москвi...
   Слова Миколи Олександровича його пiдбили, неначе птаха на льоту. Навiщо
вiн полiцi©? Не втiк же, все, як i належить... Хiба що трохи  попростував,
минувши свiй батальйон в Уральську...  Iраклiй  це  передбачав,  тому  так
довго м'явся з квитком на Астрахань i Петербург...
   Поснiдавши сяк-так, - шматок йому не лiз до горла, - побрiв похмуро  на
пароплав. Вiн, правду кажучи, не сподiвався на цю бiду, гадав, що  там,  у
фортi, залишив службу, Косар╨ва, який  завзято  прагнув  зробити  з  нього
фрунтовика, що батальйонне i корпусне начальство лише  приснитись  може  в
жахливих снах... Аж нi! Його особу вже тут чекають вищi чини полiцi©,  щоб
вволити якусь та╨мну волю старих отцiв-мучителiв!.
   Веселий Нижнiй Новгород стояв тепер незатишним i  незугарним.  Сьогоднi
вранцi мiсто йому здалося  казковим,  дивним  видивом,  що  пiднялось  над
Волгою, а нинi все це зблякло. вподобилося до Оренбурга...  Мабуть,  його,
сердегу, змусять вернутися у ту пустельну Скiфiю, - яка Овiдiю  здалася  б
справжнiм пеклом, - щоб вислухати iще одне повчання майора Львова, а може,
щось i гiрше. Вiн звик уже до того, що всi чудовi намiри в покращеннi його
лихо© долi закiнчувалися ще бiльшим злом. Чому останнiй - звiльнення  його
в одставку - не може раптом вилитися в Сибiр чи навiть  каторгу?  Безмежнi
царськi милостi, й сваволя теж!..
   Знайомий "Князь Пожарский" стояв на тому ж  мiсцi.  Сьогоднi  вiн  ледь
прочалапав останнi версти, бо друге колесо  не  працювало:  лопнув  якийсь
шатун. Не витримав. А вiн залiзний!..
   Волга була печальна й  сiра.  Низькi  осiннi  хмари  рябили  ©©  дощем,
змiтали до берегiв вiтрильники й малi човни... Глибоко тут чи  мiлко?..  ╙
ще такий прадавнiй спосiб розв'язувати тугi вузли... Як повертатися аж  за
Урал, то, мо', простiше кинутися у чорний вир?..
   Намоклий трап був небезпечний, палуба  також  слизька...  Почувши  його
ходу, з каюти вийшов капiтан.
   - Коли в Москву? - спитав привiтно й сумно. Вони здружилися  за  довгий
мiсяць плавання.
   - Як свисне рак...
   - Що сталося?
   - Полiцiя мене вже жде, Васильовичу...
   - Ви ж не втекли, квиток у вас законний, - здвигнув плечима Кишкiн.
   - Законне в нас лиш беззаконня, - сказав  Тарас.  -  До  речi,  де  мiй
квиток? Я мушу здати Брилкiну, а вiн вiддасть полiцi©. Такi дiла!..
   В каютi, куди ввiйшли, пан капiтан дiстав зi столу паспорт, або квиток,
i мовчки тицьнув його Тарасовi. Той розгорнув, упевнився, що не  чужий,  а
далi взяв сво© сакви i вийшов.
   - Спасибi вам за хлiб, за сiль i за компанiю! - подав правицю Кишкiну.
   - Що ж буде?
   - Ат... Що бог дасть... Чи губернатор...
   - Це не годиться... Треба самим подумати...
   - За нас жандарми думають. Вони тепер - усьому голова, - сказав  Тарас,
завдаючи на плечi сво© пожитки. - Дякую, що довезли! Прощайте!..
   У Брилкiна, куди прийшов, мов пiлiгрим, на нього вже чекали.
   - Овсянников, - всмiхнувся йому назустрiч ставний  високий  чоловiк,  -
Павло Абрамович.
   - З полiцi©?
   - Нi. Архiтектор i помiчник керуючого конторою, - кивнув на Брилкiна. -
До речi, я ваш земляк, iз Конотопа...
   - Славно! - гукнув Тарас. - Колись було прислiв'я: "Що не байрак, то  i
козак", ну а тепер точнiше буде мовiпч  "Що  не  козак,  то  мiй  земляк".
Скрiзь земляки!
   - Якщо не проти, будете у мене жити...
   - З радiстю, - не став Тарас  вдаватись  до  церемонiя.  -  Коли  мене,
звичайно, не забере до себе пан полiцмейстер.
   - Не забере, - озвався Брилкiн. - Лапа свiй чоловiк. I  теж,  зда╨ться,
ваш землячок...
   - З Литви, - сказав Павло Абрамович. Вiн  якось  дивно  так  говорив  -
неначе гладив. - Треба зайти до нього...
   - Спершу придумать слiд, як бути, - рiшуче мовив Брилкiн.
   - ╙ випробуваний в таких випадках спосiб, -  звiв  смiшно  брови  Павло
Абрамович. - Хвороба...
   - Я здоровий, - сказав Тарас.
   - Хороший лiкар завжди знайде в людинi якусь пристойну хворiсть...
   - А як напише, що прикидаюся, то позичати очей в сiрка? Запала тиша.
   - Кишкiн менi сказав, що ви були в солдатах аж десять лiт... -  озвався
першим Брилкiн. - От жартiвник!..
   - Це правда.
   - I ви нi разу не симульнули? - лагiдно спитав Павло Абрамович.
   - Принижувати себе таким!..
   - Ну зна╨те! А де ж маневр, солдатська хитрiсть? - звiвся на рiвнi ноги
Брилкiн.
   - Я не солдат.
   - Були ж?
   - Не був!
   - А мовили, що десять лiт... - протяг Павло Абраiмович.
   - Ходив у формi, службу якусь справляв... Проте  не  був  солдатом!  Не
дався ©м...
   - Феноменально© - змахнув руками Брилкiн. - Не обламали? Дивно...
   - Я ж присягнув.
   - Кому?
   - Собi.
   - I витримали? - звiв знову смiшно брови Павло Абрамович. -  Я  так  не
змiг би...
   - Змiг би, - сказав Тарас. - Якби iз вами поряд був ваш народ...
   - I все ж прошу вас... треба застосувати  хитрiсть,  -  сказав  похмуро
Брилкiн. - Безглуздо вам  повертатися  аж  в  Оренбург!  Тарас  промовчав.
Справдi, це чортзна-що!..
   - Все буде якнайкраще... - погладжував  його  Овсянников.  -  Прийдуть,
напишуть акта, й гуляй собi по  Нижньому  та  клопочись  про  дозвiл  далi
©хати... Полiцiя велике дiло! Якщо  вона  розумна...  А  Лапа  наш  i  наш
Кудлай...
   - В обох собачi прiзвища? - спитав Тарас, повеселiвши.
   - Люди зате хорошi...
   - Ой-йой!.. - схопивсь за груди.
   - Що з вами? - кинувся до нього Брилкiн.
   - Болить у грудях i голова...
   - Гукнути треба лiкаря! - пiдбiг Павло Абрамович.
   - I полiцмейстера... щоб склали акт...
   - Ну ви й артист! - заклiпав очима Брилкiн. - Я думав, справдi...
   - Недарма грав на сценi  в  Новопетровському,  -  сказав  Тарас.  -  Ми
ставили там "Сво© люди..." Островського.
   - У нас театр не з  гiрших!  -  гукнув  Павло  Абрамович.  -  Актори  ╨
талановитi. Скажiмо, Катя Пiунова...
   - Домовились? - спинив його тираду Брилкiн. - То я скажу,  Григоровичу,
що ви захворiли i лежите в Овсянникова...
   - Скажiть! - махнув рукою. - Не грiх вiдвести пiдлiстi хитрiстю.
   -  Господь  простить!..  -  звiв   очi   горi   Павло   Абрамович.   I,
посмiхнувшись, мовив, як пригорнув: - Ходiмо додому, батьку...
   На другий день вони зiйшлись провести сiм'ю Сапожникова в Москву.  Обiд
пройшов так само дружньо й весело, як  на  "Пожарском".  Щоправда,  обмаль
часу,  -  ©хали  вони  поштовими,  -  та  важкуватий  настрiй   Олександра
Олександровича ущербили останню ©хню зустрiч. А може, вся причина  була  в
пiдлеглих, що теж прийшли. Не кожен з владу маючих,  -  чи  маючих  багато
грошей! - в  присутностi  сво©х  службовцiв  зумi╨  бути  простим  веселим
смертним, яким був пан Сапожников на пароплавi...
   До пошти йшли поволi. Прислуга несла  валiзи  та  саквояжi.  Сапожников
давав останнi розпорядження  щодо  Балахни,  де  будували  судна...  Тарас
тримався з останнiх сил, щоб не заплакати. Це ж рушилися усi  його  чудовi
плани, зустрiчi. омрiяне нове життя в столицi!..  Допоки  це  триватиме?..
Прокляття всiм, причетним до цих страждань!..
   Сiдали не поспiшаючи. Мiльйон важкий, хоч ти його i не везеш з собою...
Поштмейстер теж не квапив, люб'язно дбав,  щоб  ©халося  всьому  сiмейству
зручно, щоб не забули чогось з речей на станцi©.
   - А ви? - спитав Тараса, вловивши, мабуть, його бажання ©хати.
   - Я погостюю в Нижньому, - зiтхнув Тарас. - Таке чудово  мiсто...  Куди
Москвi! Поштмейстер глянув з подивом, але промовчав.
   - Ну-у, будь здоров, Григоровичу! - обняв Сапожников свого похнюпленого
супутника i протеже. - Коли не так щось, вибач...
   - Спасибi! Все чудово!.. -  таки  не  втримав  сльози  Тарас.  -  Ви  ж
поцiлуйте у Петербурзi мою святу заступницю графиню Анастасiю i розкажiть,
що тут зi мною сталося!..
   - Зроблю, зроблю... Прощайте.
   Ще поцiлунки, сльози, якiсь прощальнi вигуки... Нарештi,  конi  рушили,
застукотiли об брук колеса, i... вiн, Тарас,  лишився  сам.  Хоч  вiддалiк
стояли Брилкiн, Овсянников та ще якiсь йому не  знанi  люди,  вiдчув  себе
таким самотнiм, що хоч бери i вий услiд каретам, якi вже  бiгли  весело  у
бiк Москви. Хтось iнший зайняв призначене  для  нього  мiсце  в  однiй  iз
них!..
   Щоб не побачили його невольничих  пекучих  слiз,  пiшов  куди  дивились
очi...
   ...Вже десять днiв чекав вiзиту лiкаря  та  полiцмейстера,  вони  ж  не
йшли. Забули про "болящого" чи знали,  що  не  втече  безпаспортний...  Ще
добре, що його новi знайомi накидали йому книжок, журналiв,  що  вийшли  в
свiт за всi роки його  вiдсутностi  в  культурнiм  свiтi.  Спраглий  серед
пустелi, напевне, так не припада╨  до  джерела,  як  вiн  припав  до  того
диво-чтива. Нi, нi, не все було достойне хвали й захоплення,  та  вже  сам
факт тако© зливи творiв, прилучення його до них робили геть щасливим. Один
"Богдан Хмельницький" Костомарова перетворив два сльотяних осiннiх  днi  в
осяянi незгасним сонцем мудростi.  Чудова  книга!  Видно,  за  десять  лiт
iсторiя, як вид науки, далеко пiшла вперед. I що найрадiснiше - вона тепер
висвiтлю╨ i тi подробицi,  якi  були  закопченi  густющим  димом  фiмiаму,
кадимого з таким старанням порфiрородним iдолам!..
   Десятий день... Хоча вони йому й не  дуже  треба,  той  полiцмейстер  з
лiкарем, та все ж тривожно якось, так, наче вiн пiдвiшений мiж  Нижнiм  та
Оренбургом... Оце ждання,  непевнiсть  йому  здоров'я  збавлять  рокiв  на
п'ять!.. За службу свою  солдатську  наждався  вже  по  саме  годi,  душею
знидiв... Господи, вiн так жагуче прагне роботи, дi©,  руху,  а  тут  його
примусили сидiти на ланцюгу i ждати, ждати хтозна-чого!..
   Схопився, кинув  книжку  й  пiшов  шукать  господаря.  Знайшов  його  у
кабiнетi.
   Слухай, Павле Абрамовичу! Дозволь менi намалювати твою парсуну.  Посидь
хоч, поки прийде ваш Лапа й лiкар... Руки сверблять до працi, скучили!..
   - Гаразд, малюйте, - скипув високо брови. - Щоб схожий був!
   - Як бог дасть, - сказав Тарас. -  Принаймнi  вас  по  ньому  знатимуть
нащадки нашi... Скажуть: таким вiн був, Овсянников...
   - Тодi малюйте гарним!
   - Яка душа - такий портрет. А душу не прихова╨ш...
   - Ви чарiвник?
   - Художник. I в цьому суть!..
   Острашений таким прологом, Павло Абрамович по  спокiйно  всидiти,  весь
час його тягло пiдвестись, глянути, який вiн ╨ в очах людей, художника.
   - Не сiпайтесь, бо вийде в нас одна якась судома, - впиняв Тарас.
   - Цiкаво ж...
   - Душа не зовсiм чиста? ╙ каламуть?
   - То ви ще й пiп?
   - Крий боже!
   - Навiщо ж вам борода?
   - Для форсу.
   - Тепер не в модi бороди.
   - Тому й завiв. Щоб бачили й  непросвiщеннi  люди,  що  дiють  з  нашим
братом батьки-царi.
   - Ви - мстивий?
   - Нi. Упертий i послiдовний... А втiм,  у  нас  з  Миколою  смертельний
герць...
   - Якщо з царем - ви виграли, оскiльки вiн вже мертвий, а ви живий.
   - ╙ Олександр...
   - Ну, цей не схожий зовсiм! Всi кажуть так.
   - Побачимо...
   Розмова була слизька й на тому згасла.
   Десь за  годину  Тарас  зiтхнув  полегшено,  поставив  дату,  пiдпис  i
урочисто вручив портрет господаревi. Той глянув з острахом, а  потiм  ледь
усмiхнувся.
   - Ну, як душа? - спитав Тарас.
   - Нiвроку... Спасибi...
   - Йду гуляти! Я чесно ждав до двох годин. Посвiдчите?
   - Iдiть. Портрет посвiдчить. Ну, й добра чарка!.. Випогодилося.  Аж  на
бульварi  Тарас  помiтив  цю  перемiну.  Мiсто  повеселiшало,  всмiхаючись
хрестами храмiв. Тут ╨ старi, первиннi, ще тих часiв, коли смаки й таланти
були високi, чистi, а ╨ i "ступа",  зведена  немов  самим  Миколою:  П'ять
товкачiв ©©  он  видно...  Справдi,  до  чого  б  вiн  не  торкнувся,  цей
iмператор, все набува потворностi!.. Виходить, несмак того, хто ма╨ владу,
розходиться, немов отрута, тонкими жилами  усiх  мистецтв?..  Жiнки  i  тi
якiсь безбарвнi й немiчнi... А хоч би тобi одна красуня чи  навiть  просто
звабна!.. По-тво╨му, i тут Микола винен? Ти просто все готовий звалить  на
Тормоза, як  називав  цього  царя  святий  вигнанець  Iскандер[14].  Жiнки
принаймнi... Жiнка - тонке створiння, квiтне лише в теплi, любовi,  а  цей
тиран усюди сiяв холод, тупу байдужiсть ката i солдафона!..
   Позаду враз  почувся  смiх.  Дзвiнкий,  дитячий  -  наче  задзенькотiла
весело, радiючи веснi, синиця.  Оглянувся  i  вгледiв  зграйку  дiток,  що
наближалася якимось дивним плетивом. Не мiг збагнуть,  чи  танцювали  вони
отак, чи гралися, чи просто йшли, як ходять тiльки дiти, що  вирвалися  па
вiльну волю... А втiм, цi юнi птахи не знали клiтки, пурхали, куди хотiли.
Костюми ©хнi були якiсь химернi, мов театральнi. Дiвчатка всi, - ©х  тро╨,
- у коротеньких, в дiрках, мантильках, що рук ©м зовсiм не прикривали,  на
хлопчику ще й капелюх з пiр'©ною... А на ногах!.. Чи© вони,  яка  бiда  ©х
вигнала напiв-одягнених на цей бульвар осiннiй?..
   - Не зна╨те, де тут кондитерська? - спитав  у  них.  Спинилися.  Чотири
милих личка, розчервонiлих од бiгу й холоду, мов соняшники, осяяли  сумний
бульвар.
   - Тут недалечке, дядю! - озвалась  старша  дiвчинка,  якiй  було  десь,
може, рокiв вiсiм. - Як хочете, ми проведемо.
   - Дякую. Як звать тебе?
   - Я - Катя.
   - Надя, - зробила кнiксен меншенька.
   - А я - Докiйка, - тихо всмiхнулась третя.
   Хлопчик дивився мовчки. Чистими, як джерело, очима.
   - Мене Тарасом кличуть. А як тебе? - присiв Тарас до нього.
   - Сашко.
   - Ведiть мене в кондитерську! Бо страх, як хочеться чогось смачного...
   - Там ╨ солодкi пирiжки, - сказала Катя. - Чудо!
   - Багато ©х?
   - Отака гора!
   - А ви чи©?
   - Арбень╨вськi. Наш татко - Друга скрипка в театрi Варенцова, - сказала
гордо Катя.
   - Колега, отже...
   - Ви теж музика, дядю?
   - Нi. Я художник...  О,  ми  прийшли!  Заходьте.  Вони  зам'ялися  бiля
дверей, позиркуючи одне на одного, тодi несмiливо переступили  страшний  i
звабливий порiг кондитерсько© i вклякли, причарованi горою диво-ласощiв.
   - Всiм пирiжкiв! - гукнув Тарас. - По п'ять на душу.
   - Мама!.. - зiтхнув Сашко i засмiявся...
   Лапа прийшов-таки. На другий день. Високий, бравий полковник гвардi© не
схожий був на полiцмейстера, хоч обiймав таку посаду в Нижньому.
   - То де тут наш претяжко хворий? - спитав з порога весело.
   Тарас поклав малюнок та олiвець, пiдвiвся.
   Тримаючи в сво©й руцi Тарасову, пан старший полiцмейстер  звернувсь  до
лiкаря, що увiйшов услiд за ним:
   - По-мо╨му, ця борода, шановний Август Генрiхович...
   - Так, це симптом серйозний, - озвався лiкар. -  Гартвiг!  -  вклонивсь
Тарасовi.
   - Вiн хворий геть! - розвiв руками Лапа.
   - Я, ваше благородi╨, тако© ж думки. Треба складати акт.
   - Пишiть, пишiть. Куди йому вертатися в той Оренбург!.
   - Смертельно, - дiстав папiр i сiв до столу лiкар. - Не можемо ми взяти
грiх на душу...
   Хоч розумiв всю ©хню гру, Тарас i справдi раптом вiдчув  себе  недужим.
Пiд серцем стало холодно, а потiм там, де серце, зробилась пустка...
   - Довго я тут хворiтиму? - спитав так сумно в лiкаря, що той аж звiв на
нього великi карi очi й сказав у тон:
   - Аж доки вашi друзi у Петербурзi  не  виклопочуть  ще  бiльшу  царську
милiсть...
   - А височайшi милостi - найкращi лiки жаждущим попасти  до  столицi!  -
прорiк, пiднiсши палець, пан полiцмейстер. - Iстинно  тобi  глаголю,  сину
мiй!..
   - Павле Вiльгельмовичу, ви не були колись ченцем чи ксьондзом? - спитав
лукаво Гартвiг.
   - Не був. Бо вельми любив пан╨нок п╨нкних!..  -  зiтхнув  полковник.  -
Мама ж моя так мрiяла!..
   - Сердешна... Акт готовий! - пiдвiвся  лiкар.  -  Ваше  преосвященство,
отут засвiдчiть пiдписом - i можна йти...
   - А могорич?! - обурився громоподiбно Лапа. - Хазя©н, де шампанське?
   Овсянников, що, певно,  ждав  цi╨©  митi,  внiс  тацю  з  пляшкою,  яка
спiтнiла, й келихами.
   - Пся крев!.. - всмiхнувсь у пишнi вуса пан  полiцмейстер.  -  Хворiсть
потрiбно час вiд часу гарненько сприскувати щоб  не  взяла  над  чоловiком
гору...
   - Павле Вiльгельмовичу, ви не були колись мо©м колегою? - спитав удруге
лiкар. - Такi знання...
   - Кепкуй, кепкуй - зостанешся без  клi╨нтури...  -  сказав  крiзь  зуби
Лапа. I вистрелив у стелю корком...
   ...Сидiв i ждав, прикутий до Волги й Нижнього. Сполоханi його  листами,
санкт-петербурзькi друзi, що вже  радiли  визволенню  його  з  солдатчини,
зiтхнувши тяженько, взялися знов до  дiла.  Чи  буде  цьому  кiнець?..  Iз
Нижнього до Оренбурга пiшла також депеша: що, мов, та як?  Там  був  новий
командуючий, Катенiн, родич ново© панi Бiлозерсько©...  Так,  так,  Василь
узяв та й одружився!.. Це ж скiльки йому? За тридцять... Пора! Бо зараз як
не одружиться, то довго буде... Декому вже сорок три, а й досi...  Куди  б
вiн мав привести жiнку - в казарму?.. Справдi, не до одруження йому  було.
Та й де в тому Новопетровському знайти дружину?.. Забути, викинути геть  з
голови той форт, i ту пустелю, i те життя!..
   Бульвар, яким вiн звик тепер гуляти, стояв уже без  листя,  притрушений
злегка снiжком. На жаль, не встиг до холодiв намалювати усi мiсця  цiкавi,
щоб мати взимку над чим трудитись. Видно, вiн зазиму╨  в  Нижньому,  бо  й
досi ще не зна╨ толком, що сталося i що його жде попереду. Михайло,  слава
богу, прислав недавно грошей,  i  вiн  тепер  не  почува╨  себе  набридлим
гостем. Вже другий мiсяць, як вiн "гостю╨" в Нижньому!.. Перезнайомився iз
товариством, звик сам, завсiдником став у театрi... ╙ там одна артистка  -
жива душа, а iншi - так собi... Ця Пiунова Катя...
   -  Добривечiр!  -  почулось  знане,  рiдне.  Задумався  i  не   помiтив
Шрейдерса,  що  йшов  йому  назустрiч.   Земляк   також,   iз   Ки©вського
унiверситету.
   - А-а, Кость Антонович!.. - зрадiв Тарас. - Пробачте, я замислився...
   - Про долю людства, певно? - спитав юнак, якому теж було вже  десь  пiд
тридцять.
   - Про жiночку одну гарненьку... - розвiв Тарас руками, мов вибачаючись.
   Кость усмiхнувся. Хоч вiн служив чиновником для особливих доручень  при
генерал-губернаторi, а був простий i щирий.
   - Це треба також... Може, ви в нас одружитеся?
   - Знiчев'я, щоб не тратить часу даремно?
   - До речi, там прийшов папiр iз Оренбурга...
   - Про мене?
   - Так.
   - I що в нiм? - спитав зчужiлим голосом.
   - Я не читав. Пiшов одразу шукати вас, щоб разом. Папiр той у керуючого
канцелярi╨ю Кадницького...
   - Ходiмо швидше!
   - Встигнемо, - всмiхнувся скупо Шрейдерс. - Дiла в нас туго  рухаються,
мов на волах...
   По тому,  як  вiн  стримував  його  порив  побачити  мерщiй  папiр,  як
намагався вiдволiкти увагу й розважити iсторi╨ю з мiсцевих звича©в,  Тарас
збагнув, що Шрейдерс папiр читав i що напевно в ньому нема нiчого доброго.
   - Чому так видно стало? Там  щось  горить!  -  сказав  Тарас,  вiдчувши
раптом острах перед прийдешнiм, яке його чекало у губернатора.
   - Пусте.  Якась  контора...  Нову  поставлять...  Тепер  вони  обо╨  не
поспiшали. А все ж iшли. Бо долю, як i нещаднiсть  влади,  не  оминеш,  не
обхитру╨ш. Просто потрiбен час, щоб звикнути, щоб  назбирати  сили  на  ще
одну свою бiду...
   Кадницький був сама люб'язнiсть, ще й  схожий  зовнi  на  Лазаревського
Михайла.
   - Радий знайомству з вами, - потис легенько  руку.  -  Я  чув  про  вас
багато вельми гарного...
   - З листа, який прийшов сьогоднi до губернатора? - спитав Тарас.
   - Нi, нi, Григоровичу! - знiяковiв Кадницький вiд тих не  дуже  чемних,
колючих слiв.
   - Пробачте... - сказав Тарас. - Я жду вже цiлий мiсяць того листа й  не
знаю, що зi мною буде далi.
   - Вам заборонено в'©жджати у столицi. А ще - ви  ма╨те  перебувати  пiд
пильним i та╨мним наглядом полiцi©, - подав Кадницький йому папiр з гербом
i пишним витiюватим пiдписом.
   - Оце така свобода?! - не стримав Тарас  обурення.  -  Давали  довго  й
тяжко, а взяти нема чого!..
   - Все ж не казарма... - озвався тихо Шрейдерс.
   - I Нижнiй Новгород - не Оренбург, - додав Кадницький. - Звiдси до  тих
столиць подать рукою!..
   - Легше  поклопотатись  буде.  Я  часто  ©жджу  в  Москву  i  навiть  у
Петербург, - промовив Шрейдерс  палко.  -  I  будь-яке  доручення,  що  ви
дасте...
   - Спасибi... Я так хотiв, так мрiяв про Академiю!.. - ледь не заплакав.
   Вийшли  надвiр  утрьох.  Мовчали.   Монарша   милiсть!..   Чадолюбивий,
добренький, надiя лiбералiв!.. Отець народу, плакальник його неволi!.. Все
лиш обман, гра лицемiрiв, пiдлiсть!..
   - Пiду додому, мабуть, - сказав Тарас. - Зализувати душевну рану...
   - Дуже не побивайтеся, - потис Кадницький руку, затримавши ©© в  сво©й.
- Хоч ми й маленькi люди, вас не дамо в обиду.
   - Принаймнi поки ви в Нижнiм Новгородi, - додав вiд себе Шрейдерс.
   Пожежа вже скiнчилася. Бульваром слався легкий димок, послаблюючи убоге
свiтло лiхтарiв. Снiжок стемнiв вiд диму... Прощай надовго, i Петербург, i
Академiя, i мила серцю  акватинта,  якою  мав  оволодiти,  аби  поширювати
прекрасне й мудре межи людей!.. Що вiн робитиме у цьому мiстi  -  доброму,
десь вiльнодумному, та все ж глибоко провiнцiальному?.. I на Вкра©ну  йому
не радить ©хати Михайло Лазаревський,  що  розмовляв  про  нього  в  сiм'©
Толстих... Та й де вона, та Укра©на! Вiн мусить тут "хворiти",  аби  назад
не ©хати, аж на Урал... Все переплуталося, загальмувалося в його життi, що
славно так розпочалося, коли рибальський човен  покинув  з  ним  на  борту
Новопетровський форт... Це вiн давно вже був би у Петербурзi, ходив би там
на виставки та в Ермiтаж, стрiчався б iз земляками, що так його, сердешнi,
ждуть, з Семеном Артемовським, братами Лазаревськими та Кулiшем!..
   - Григоровичу, на вас лиця нема╨! Що сталося? - зустрiв його Овсянников
у передпоко©.
   - Папiр прийшов iз Оренбурга... Нев'©зд в  столицi,  нагляд,  та  ще  й
суворий!..
   Павло Абрамович не змiг знайти одразу якогось слова втiхи. Помiг Тарасу
зняти важкий кожух, струсив i сам повiсив.
   - Подумать треба, -  мовив.  -  Ходiмо  в  мiй  кабiнет.  Там  жде  нас
Бридкiй... Може, в три голови ми знайдемо якусь  стежину  в  цьому  завалi
царському...
   Микола  Олександрович  також  стривожився,  коли  побачив  ©хнi   сумнi
обличчя.
   - Знову якась бiда? - пiдвiвся.
   - Бiда та сама, тiльки в усiй красi, - зiтхнув Тарас, сiда ючи, бо ноги
стали немов чужi. Овсянников переказав суть дiла, й запала довга тиша.
   - Тут без царя, звичайно, не обiйшлося... - озвався перший  Брилкiн.  -
Тому потрiбна витримка...
   - I хитрий хiд, - додав Павло Абрамович.  -  Ви  якось  нам  казали,  -
звернувся до Тараса, - що е у вас заступниця, якась графиня...
   - Правда. Вона добилась визволення мене з казарми.
   - То, може б, ви...
   - Нi! Совiсно, - рiшуче сказав Тарас, -  Вона  вже  й  так...  Хiба  що
граф?..
   - Вiн ма╨ якийсь стосунок до ваших справ? - втрутився Брилкiн.
   - Аякже. Вiце-президент мо╨© Академi©.
   - А президент?
   - Сестра царя Марiя.
   -  Ось  хiд!  -  гукнув  Овсянников.  -  Пишiть  прощення  графовi,  як
вiце-президентовi, щоб вам хоч тимчасово, скажiмо, на рокiв два, дозволили
зайнятись акватинтою при Академi© мистецтв.
   - Не жити, а навчатися, - пiдтримав його Микола Олександрович.  -  Якщо
ворота замкнено, iдуть у хвiртку, пiшечки...
   - Подiбне щось порадив менi мiй друг Михайло, що в Петербурзi, - сказав
Тарас. - А вiн почув таку пораду iз уст самого графа...
   - От бачите! - зрадiв Павло Абрамович. - Хоч ми того не вiдали,  а  всi
зiйшлись на думцi писати графу.
   - Радять менi також не ©хати, як тiльки  можна,  до  Оренбурга,  а  тут
чекати паспорта...
   - Це ми берем на себе, - всмiхнувся Брилкiн. - Лапа не пiдведе.
   - I що б я без вас робив у Нижньому!  -  гукнув  Тарас,  розчулений  ©х
спiвчуттям. - Пропав би!..
   - I ми без вас пропали б... - врочисто мовив Брилкiн. I уточнив: -  Без
декабристiв, Герцена, Шевченка, Чернишевського...
   - Ну-у, це вже ви... - знiяковiвши, почав Тарас.
   - Пишiть листа до графа, - прийшов йому на помiч Павло Абрамович.  -  I
хай господь вам помага╨! Брилкiн подав тим часом руку:
   - Вже мушу йти... Я вiрю, що скоро  ви  засмутите  ниже-городцiв  сво©м
вiд'©здом у Петербург.
   - Устами б вашими та пити мед, Миколо!..  -  обняв  Тарас  людину,  яка
зустрiла i прихистила на цiй землi, у мiстi, що стало йому надiйним  домом
в тяжку годину...
   ...Сидiв, як пес на прив'язi, й ждав iз столицi  вiстки.  Послав  листи
Толстому, Толстiй, Михайлу Лазаревському... А вчора - Щепкiну та Кулiшу: з
проханням, щоб при©хали до  нього  в  Нижнiй  Новгород  на  тиждень-два...
Сидить i жде... Нi, вiн купа╨ться в книжках,  журналах!  За  десять  рокiв
стiльки, - по царськiй милостi! - вiн не пiзнав, не прочитав, не  осягнув,
що нинi все вбира╨ в себе, всмокту╨, як грунт сухий  живлющу  воду.  Може,
воно й на краще, що не при©хав просто у Петербург... З'явився б таким собi
пустельником, що нi про що, для  iнших  знане,  звичне,  не  чув  i  кра╨м
вуха... А так при©де гоголем, як iз Сорбонни!..  Бiдний  Микола  Гоголь...
Згубив  життя  велике,  зачах...   Жаль,   що   вони   не   стрiлись,   не
познайомились!.. Тепер уже хiба на тому свiтi... Тут в Олександра  Гранта,
англiйця тiлом  i  душею,  вiн  вперше  побачив  твори  Гоголя  у  виданнi
Пантелеймона Кулiша та Терпенову "Полярную Звезду"; обкладинка ©©  кричала
профiлями п'ятьох великих мученикiв, повiшених царем Миколою...  Як  добре
було б, щоб вибили медаль на пам'ять про цю мерзенну, страшну  подiю!..  З
одного боку портрети п'ятi© великомученикiв iз написом:  "Першi  росiйськi
провiсники волi", а на зворотi - портрет Миколи-Тормоза i напис:
   "Не перший росiйський коронований кат"!..
   Вже  тут  недавно  вiн  познайомився  з  одним  iз  декабристiв  Iваном
Анненковим, що пере©хав пiсля амнiстi© з Сибiру в  Нижнiй.  Аж  до  години
ночi вони бесiдували про все вiдверто  й  щиро,  як  два  вигнанцi,  во©ни
свободи й правди...
   Нинi йому наснилась Орська, ©© в'язниця  каторжна,  в  якiй  сидiв  сiм
рокiв тому влiтку, пiсля доносу прапорщика, застуканого в  чужо©  жiнки...
Хурдига та розбурхала його всесвiтнi роздуми. А ще так  званi  петрашевцi,
яких слiдом за ними заслали в тi забутi богом землi... Теж во©ни свободи й
правди!.. Микола-цар життя поклав  на  стримування  цi╨©  хвилi  мислення,
жадання волi. Замучив сотнi, тисячi, а не здолав, як i Нерон, ново©  вiри.
Вона мiцнi╨, входить в серця людей, спонуку╨ до боротьби!..
   Не згледiвся, як сiв до столу. Давне, напiвзабуте щось  розросталося  в
його душi, шукаючи собi простору, дi©. Вiн не одразу  навiть  збагнув  цей
стан. Не вiдгукнувся радiстю. Рука сама знайшла папiр,  взяла  перо,  яким
учора ввечерi писав листи... Всi самодержцi схожi, й  усi  борцi  за  волю
подiбнi теж... Микола-цар - мов рiдний син Нерона чи тiнь його... Володар,
що не стриму╨ться народом, став тираном, звiром... Нерон ним став, i  став
Микола - росiйський iмператор. Де Рим, а де Санкт-Петербург, та суть одна!
Iсторiя внесла лише поправки на час i простiр, та  на  мiсцевi  звича©,  а
люди, душi ©хнi - як i були. Нерон карав провiсникiв  ново©  вiри,  Микола
теж...
   Вмочив перо... Аж дивно, отой крилатий душевний стан, що переймав  його
в хурдизi Орськiй, озвавсь луною нинi... Гадав, що вiн  давно  пропав,  що
вмер, iще не народившись, високий вiрш, аж  нi  -  пройшов  крiзь  муштру,
недолю, вiдчай i в добрий час устав iз тлiну й попелу!..

   Давно вже я, сиджу в неволi,
   Неначе злодiй взапертi,
   На шлях дивлюся, та на поле,
   Та на ворону на хрестi
   На кладовищi. Бiльш нiчого
   З тюрми не видно...

   Тепер вiн був свiдомий свого покликання, того вогню, що  не  погас,  що
тлiв, як iскра, й нинi зайнявся ясно й дужо. Рядки пливли, лягали вслiд за
пером, ба, навiть випереджаючи на мить перо, народжувалися  в  його  душi,
зливаючи в одне тривожне цiле Рим, християн, Санкт-Петербург  i  тих,  хто
став на площi бiля Петра в нiме каре,  щоб  крикнути  на  цiлий  свiт  про
волю...

   Благословенная в женах,
   Святая праведная мати
   Святого сина на землi,
   Не дай в неволi пропадати,
   Летучi лiта марне тратить.
   Скорбящих радосте! пошли,
   Пошли менi святе╨ слово,
   Свято© правди голос новий!
   I слово розумом святим
   I оживи, i просвiти!..

   Знеможений, схилив на стiл враз обважнiлу голову... й  побачив  скорбну
матiр, що з божо© зробилась просто  матiр'ю  закутого  в  кайдани  сина...
Ревiв святами, оргiями могутнiй Рим, гуляв - карав i милував -  Нерон,  на
диво, схожий на iмператора всiя Русi...
   Схопившись, знову споро пустив перо на бiле поле аркуша.

   ...Молю ридаючи: пошли,
   Подай душi убогiй силу,
   Щоб огненна заговорила,
   Щоб слово пломенем взялось,
   Щоб людям серце розтопило,
   I на Украйнi понеслось,
   I на Укра©нi святилось
   Те слово...

   Не дописав рядка, заснув.
   Чотири днi та ночi тривало чудо творення свято© птицi з попелу, в  який
©© перетворив новий Нерон i слуги його завзятi - кати людськi. Чотири  днi
та ночi народжувалась нова  поема-пiсня  в  душi,  що  довго  й  гiрко  не
озивалася прибитим рiдним словом. Коли ж поставив  крапку  i,  повагавшись
трохи, нарiк сво╨ нове творiння  "Неофiтами",  пiдвiвся,  впав  на  лiжко,
схопився знов i крикнув, мов на пожежу:
   - Павло! Павло Абрамович!..
   Його ж нема╨ вдома...  Вiн  геть  забув.  А  може,  ©м,  нижегородським
приятелям, не слiд читать поему, в якiй слiпий хiба що  не  вгледить  сутi
справжньо©, царя, його сатрапiв i тих, хто йде за волю на муки  й  смерть?
Не через те, що в чомусь не довiря╨,  а  щоб  не  стати  приводом  для  ©х
турбот, а може, i  непри╨мностей.  Цей  полiцмейстер  Лапа  з  усiми  ними
запанiбрата. Та хто сказати може, як поведеться, коли бiда, коли  до  -рук
йому потрапить донос якогось iще Петрова а чи Iса╨ва?..
   Пiдбiг до столу, перегорнув сво╨ нове творiння, сво╨ дитя... Аж  дивно!
Чотири днi тому поеми ще не було, а зараз - ось вона, у плотi  й  кровi!..
Жива душа, що житиме й торкатиметься душi людей... От хто ©© послухав  би,
i зрозумiв би, i пiдказав би, що в нiй не так, -  старий  Михайло  Щепкiн,
земляк i друг! Йому нехай  i  буде  вона  присвячена...  При©де  в  Нижнiй
Новгород, то подару╨...

   I мечi в руках ©х добрi,
   Острi обоюду,
   На отмщенiе язикам
   I в науку людям.
   Окують царей неситих
   В залiзнi© пута,
   I ©х, славних, оковами
   Ручними скрутять,
   I осудять неправедних
   Судом сво©м правим...

   Накрив рукою аркушi. Таки не варто нею тут похвалятися... Поема  ця  не
для цензури. Як тi, що писанi були колись у В'юнищi та  Переяславi...  Для
друку, - якщо дозволять,  -  щось  нашкребе  iз  захалявних  записiв,  якi
прислав, оправивши, друзяка  Герн.  А  це  сво╨  творiння,  новий  псалом,
пiзнiше пустить мiж люди так, у списку, як ходять  десь  на  Укра©нi  i  в
Петербурзi, - йому про це сказали! - "Холодний Яр", "Кавказ", "I  мертвим,
i живим...", "Сон", "╙ретик", "Великий льох"...
   Згорнув, поклав до внутрiшньо© кишенi, - щоб не пом'ялись  аркушики,  -
одяг кожух i вийшов з дому. Як написав поему, то став немовби бiльшим,  аж
тiсно йому зробилося в сво©й кiмнатi, в домi. Йшов по  бульвару,  вулицею,
що тут була, як Невський у Петербурзi, i вiдчував себе високим,  дужим  та
молодим. Тепер вiн знав достеменно, що  гнуло  його  весь  час,  що,  крiм
обмежень на в'©зд та нагляду, гнiтило душу,  гнало  важкi  думки.  Вiн  не
писав, не був поетом, тим Кобзарем, яким  його  заслали  в  Орську!..  Все
повернув чи просто не дав прибити: гiднiсть, здоров'я,  хист  художника  i
навiть, власне, волю, а музу, ту, що вивела його у першi  лави  борцiв  зi
злом крiпаччини й самодержавства, десь загубив сiм рокiв тому  в  Орськiй,
чи по дорозi з не© до Оренбурга, чи вже в  Уральську,  в  Гур'╨вi,  чи  на
Каспiйськiм морi, як плив на той забутий  богом  Мангишлак...  Тепер  вона
вернулася до нього знов, дихнула в душу  силою  живого  слова!..  Вiн  мов
воскрес  iз  мертвих,  пiдняв  i  скинув  камiнь,   яким   його   приклали
кати-жандарми!.. Всу╨ весь ©хнiй труд. Тепер вiн  може  ждати,  коли  йому
дозволять в'©хати до Петербурга!..
   Рiка, що враз вiдкрилася йому згори широким бiлим плесом,  забила  дух.
Стояв, дививсь у волзьку сиву далеч, а бачив старий  Днiпро,  а  чув  його
нескорену, хоча й закуту силу... Вiн, врештi-решт, по©де на  Укра©ну!  Там
ждуть його... Принаймнi вiн жада╨  дихнуть  ©©  повiтрям,  наповнить  душу
пiснею, красою рiк, га©в, степiв i словом  iз  мудрих  уст  народу...  Якi
слова, якi пiснi, якi там люди, господи!..
   Оглянувся, чи хто не бачить його сльози. На вулицi анi  душi,  пустеля.
Лиш вiтер, нiби граючись, жене легку поземку...
   ...З усiх, кого запрошував вiдвiдати його, бiдаху, в Нижньому,  озвався
дiлом тiльки старий Михайло Щепкiн. Який там вiн у бiса тобi старий! Юнак,
що ради друга сiв у поштовi сани i крiзь мороз, хурделицю помчав з  Москви
на берег Волги. Чотириста зимових верст!..
   Читав його короткого, але такого радiсного листа й поймався  щастям.  ╙
ще на свiтi люди - душевнi, щирi, справжнi!
   Толстая теж прислала йому листа. На це  ж  рiздво  граф  звернеться  до
президента  Марi©  Микола©вни  з  проханням  клопотатися  про  страждущого
Шевченка, аби йому дозволили в'©зд до столиць  й  навчання  в  Академi©...
Коли ж  то  вiн  побачить  ту  Академiю,  коли  обняти  зможе  свою  святу
заступницю!..
   Не мiг удома всидiти.  Схопив  цидулку  Щепкiнову  й  пiшов  мерщiй  до
Варенцова, директора театру. Той також жде великого  Михайла  Щепкiна,  що
дав люб'язну згоду зiграти в кiлькох виставах! Свято!  Рiздво  рiздвом,  а
Щепкiн теж нижегородцям празник!..
   У вестибюлi зустрiв актрису Пiунову, з  якою  був  уже  знайомий.  Вона
також його впiзнала.
   - Здрастуйте... - озвалась перша.
   - ╞де!
   - Хто?
   - Щепкiн ©де в Нижнiй! До мене в гостi, - чмокнув ©© тендiтну ручку.
   - А грати буде?
   - Буде! В кiлькох виставах.
   - Як би менi хотiлося зiграти з ним!.. -  сказала  просто,  щиро  й  аж
засвiтилася вiд хвилювання.
   - А що?.. Ви брали участь у "Москалi-чарiвнику"?
   - Нi.
   - Жаль...
   - Я можу швидко вивчити!
   - Роль укра©нська...
   - Байдуже!
   - Не можу вам пообiцяти, - сказав Тарас i тiльки тут помiтив, що й досi
ще трима╨ в сво©й руцi ©© маленьку руку. -  Я  попрошу,  щоб  вiн  замовив
слово...
   - Дякую! - вся зайнялася радiстю. - Ви дуже добрi... Провiв ©© очима аж
до дверей, зiтхнув i рушив до Варенцова. Чекати став ще зранку  на  третiй
день, як ви©хав гiсть  дорогий  до  Нижнього.  Бродив  довкола  пошти,  не
пропускаючи нi тройки з тих, що при©здили. Поштмейстер вже, помiтивши його
старання, пообiцяв, що сповiстить при©зд артиста, i попросив iти додому  й
чекати там. Не витримав. Надвечiр знову вийшов  i  крiзь  густу  хурделицю
прибiг на пошту.
   - Ще не було з Москви нiкого?
   - Дивний ти чоловiк, - зiтхнув поштмейстер стомлено. - При©де - де  вiн
дiнеться... Пiде до вас, - я знаю, в дiм Овсянникова! - або в готель...
   - А може, ви...
   - Прогавив? Кого? Михайла Щепкiна?.. Та я його люблю з дитинства!..
   - Вибачте... Ми стiльки лiт не бачилися!..
   - При©де.
   - Справжня вiхола...
   - Дорога тут стовпова; i конi,  i  ямщики  про©дуть  ©©  з  зав'язаними
очима. Чи ©м звикать!
   - Коли ж чекати?
   - Певно, десь аж опiвночi... Або й пiзнiше... Йшли б ви додому спати. Я
накажу, щоб пiдвезли старого пiд самий дiм.
   Не мав чого робити - пiшов у  снiг.  А  й  справдi,  хвилю╨ться,  немов
дитина... Ви©хав, то буде  тут.  Вiн  мандрiвник  бувалий.  Гастролi  тут,
гастролi там!.. За сiмдесят  прожитих  лiт...  О  господи!  Йому  вже  сiм
десяткiв... Як час бiжить! Не зглянешся, як i старий... Та й нинi - вже  з
базару. Два мiсяцi - й вiн iменинник знову!.. Так нiби заснув  знiчев'я  у
тридцять три й прокинувся в сорок чотири. Пройшов крiзь пекло справжн╨,  а
наче й зовсiм не жив тих лiт, згадати нема  чого...  Нi,  страшно  все  те
згадувати! Жахливий сон... Солдатське нежитi╨!..  Чому  Кулiш  не  побажав
при©хати? Чи побоявся справдi дурних розмов дурних людей, чи,  запишавшись
вельми, погордував?.. А Костомаров? Пише, що довго ждав його у Петербурзi,
а сотнi верст зробити круга не  захотiв,  як  ©хав  до  Саратова...  Дива,
дива!.. Таки бояться братчики його особи... Нехай... Куди ©м дiтися,  коли
при©де у Петербург!.
   Пiдставив спину вiтровi. Кожух мiцний, не просiче... З  трактиру,  мимо
якого якраз iшов, долинув спiв: у когось Iсус уже  родився,  на  двi  доби
ранiше...
   I тут згадав, що не обiдав, а далi - боже праведний! - що  в  Брилкiних
сьогоднi свято - сiм лiт подружнього життя i що  його  запрошено  було  до
них!..
   Весь у снiгу, вбiг до вiтальнi.
   - Де тут  новоодруженi?  Адела©до  Олексi©вно,  Миколо  Олександровичу,
дозвольте вас привiтати!.. Бо поспiшаю!..
   - Куди?
   - Стрiчати Щепкiна...
   - Ще не при©хав?
   - Вiхола ж!..
   - Ось що, Григоровичу, - сказав господар владно. - Ви роздягайтеся, а я
пошлю на пошту хлопця попильнувати гостя i накажу, щоб вiв сюди, як тiльки
той при©де... Iване! - крикнув у передпокiй i вийшов сам на розшуки  свого
гiнця.
   Адела©да Олексi©вна, - уся  в  шовках  та  золотi,  -  не  пiдiйшла,  а
пiдпливла.
   - Прошу до столу, гостю дорогий, - вклонилася за старожитним звича╨м.
   - Ось роздягнусь... - зiтхнув Тарас.
   -  Дозвольте  вашу  шубу  чи  кобеняк,  як   ви   ©©   звете,   Тарасе,
по-нетутешньому, - постав Петро, Миколин брат. - I - повний хiд!..
   - Не буде сьогоднi повного - я гостя жду.
   - Тодi малим пiдемо, - зняв шубу, нiби шкуру iз дичини.
   - Прошу! - взяла пiд руку Адела©да. - Сiдайте тут, побiля мене...
   - Дякую.
   - Iван побiг, - сказав  Микола  Олександрович,  сiдаючи  по  праву  руч
дружини. - Ви змерзли? Швидше випийте!
   - I закусiть!.. - додав Тарас, радiючи теплу, обiду, друзям.  -  Живiть
сто лiт, як голуб'ята!.. - пiднiс високо келих.
   Опiвночi покинув хату Брилкiних останнiй гiсть, а Щепкiна все не  було.
Iвана теж.
   - Я буду йти, -  сказав  Тарас  господаревi,  що  вже  куняв.  Адела©да
Олексi©вна пiшла ранiше спати. - Спасибi вам...
   Надворi легше дихалося. Хоч вiтер стих, зате мороз  подужчав.  Снiг  аж
стрiляв пiд чобiтьми. Нелегко йому в дорозi, бiдному!.. Не треба,  мабуть,
було просити в Нижнiй, а ©хати  на  зустрiч  з  ним  пiд  Москву,  в  село
Нiкольське, як спершу було  пропоновано...  Туди  при©хать  згоджувався  i
Лазаревський... Пiзно! Старий уже десь пiд'©здить до Нижнього,  Михайло  в
Петербурзi, Тарас iде до станцi©, а Катя Пiунова... До чого тут Пiунова?..
Вона так хоче зiграти з Щепкiним! Тетяну, скажемо, iз "Москаля-чарiвника".
Чим не Тетяна?.. Надто вже молода... Ти й скажеш!  Молодiсть  ще  не  була
нiкому в такому дiлi ганджем...
   Станцiя була безлюдна й тиха. Бiля дверей, на лавi сидячи, дрiмав Iван.
   - Ви Щепкiн? - кинувся. - А-а!.. - потягнувся смачно.
   - Iди, Ванюшо, спати, - сказав Тарас.
   - А ви?
   - Чекатиму. Вiн скоро вже при©де... Ти не проспав, бува, його?
   - Ну що ви! Я вибiгав на кожен звук.
   - Спасибi.
   Iван пiшов. Затихла його хода... На лавцi бiля столу хтось смачно  спав
похропуючи... Ледь-ледь свiтила лампа...
   Щоб не заснути, вийшов. Вдихнув морозу... Гарна в Миколи  жiночка...  А
руки так i в'ються - мов два крила!.. Катруся,  ставши  жiнкою,  ще  краща
буде...
   Вслухався:  здалось,  що  чути  далекий  стугiн  швидких  копит,  скрип
полозкiв i срiбна пiсня дзвоника... I голос в не© гарний. Вiн  якось  чув,
спiвала в якiйсь виставi... Та що це з ним! Розм'як, розкис вiд  чарки  та
вiд тепла бiля чужого вогнища... А втiм,  бурлака  кожен  тихенько  марить
затишком, сiм'╨ю, щастям.
   Аж душно стало йому в кожусi. Лiзуть такi думки  до  голови!..  Оклигав
трохи в Нижньому, побув на волi, межи людьми i настовбурчив  пiр'я,  хвiст
розпустив... Жорстокий ти! Хiба я мертвий,  чи  кам'яний,  чи  не  така  ж
людина, як всi довкiл?.. На все свiй час... Мiй час давно сплив  за  водою
пропащих лiт!..
   - Ви знову тут? - де взявсь поштмейстер. - Спали б... Я ж обiцяв.
   - Не спиться менi, шановний... Думи спать не дають...
   - Хай конi думають,  у  них  на  те  i  голова  велика,  -  пожартував,
закутуючись у шубу.
   Постояли якусь часину  мовчки.  З-за  хмар  з'явився  мiсяць.  Ущербний
трохи, бiлий...
   - На завтра стихне. Тобто уже сьогоднi, - сказав поштмейстер. -  Старий
погоду нам привезе...
   - Якщо при©де...
   - Вже дав би звiстку досi.
   - Мiг занедужати в останню мить...
   - Тихiше! - схопив його поштмейстер  за  рукав.  -  Зда╨ться,  ©дуть...
©дуть!
   Тарас метнувся  вулицею  назустрiч  тройцi.  Постояв,  слухаючи,  побiг
назад. Поштмейстера вже не  було  надворi...  А  дзвоник  дужчав,  дужчав,
перестук рiс, насовувався, мов ураган...
   Нарештi, конi стали, вiдсапуючись хмарками духу.
   - Як ви тут? - спитав ямщик, звертаючись до  пасажирiв.  Тарас  пiдбiг,
рвонув дверцята.
   - Щепкiн Михайло ╨?
   - ╙, ╨, земляче! - музикою озвався голос, i на мороз, немов  ведмiдь  з
барлогу, посунуло щось величезне, кругле i розхвильоване.
   Тарас обняв, ковтаючи щасливi сльози, знайшов лице, закутане  в  хустки
та хутра, й поцiлував...
   ...Вже того дня уранцi Тарас збагнув, що допустився помилки,  домiгшись
згоди Щепкiна порадувати нижегородцiв сво©м мистецтвом.  Не  встигли  вони
поснiдати та надивитися один на одного, як увiрвався пан Варенцов i досить
нецеремонно заволодiв чудесним гостем.
   - П'ять днiв? Щовечора один спектакль.  Уранцi  репетицi©.  Умови  вашi
прийнятi.
   - Я ж не сказав...
   - Ми  згоднi  на  будь-якi  умови.  Прошу!  Карету  подано!  -  махнув,
вклонившись, шапкою.
   - З гербом? - всмiхнувся Щепкiн.
   - Ну-у... Просто добрi сани.
   - По©хали? - спитав Тараса Щепкiн.
   А що було робити! Назвавсь грибом, то лiзь у козуб, кажуть.
   Попали саме на  репетицiю.  Директор  знав,  в  яких  виставах  гратиме
великий Щепкiн, i трупа вся трудилася вже кiлька днiв.
   Старого стрiли оплесками. Вiн уклонився чемно й сiв у партерi.
   - Гра╨мо! - гукнув акторам  Варенцов.  -  А  ви,  Семеновичу,  вiзьмете
участь у репетицi©? - спитав пречемно гостя.
   - Сьогоднi я подивлюсь, - озвався той неголосно, щоб не завадити  сво©м
колегам. - А завтра вже...
   - Чудово.
   Тарас, який сидiв по  iнший  бiк  вiд  Щепкiна,  вiдчув  чийсь  гострий
погляд. А-а, це Катруся Пiунова пита╨ його зi сцени, чи не  забув  сказати
про не© гостевi!..
   - Зверни увагу на те дiвча... - шепнув Тарас.
   - А що?
   - Хотiлося б, щоб ти ©© пiдтримав...
   - Гарненька... Ма╨ здiбностi?
   - Природня, щира, з голосом...
   - I?..
   - Що?
   - Тобi подоба╨ться, - всмiхнувся гiсть.
   Тарас вiдчув, що спаленiв.
   - Нi... Просто так... Просила, щоб попросив... - признався чесно.
   Щепкiн лише примружився, мов хитрий кiт. Невдовзi мовив:
   - Славна... Вона не зна╨ мови?
   - Яко©?
   - Нашо©. Щоб грать Тетяну у "Москалi".
   - Сказала, вивчить.
   - Треба, щоб ти помiг.
   - Я з радiстю!
   - Ще б пак...
   - ╞й-богу, я, Семеновичу...
   Старий всмiхнувся, а далi враз нахмурився i мовив Варенцову:
   - Яка актриса!..
   - Хто? А-а... Це Пiунова Катя.
   - Тетяна, справжня тобi Тетяна для "Москаля-чарiвника"!.. Я хочу з  нею
грати. Як ви?..
   - Будь ласка! Ми тут, зна╨те... Щепкiн ледь пiдморгнув Тарасовi.
   - Тарас Григорович пройдеться з нею роллю, аби вимова була  вкра©нська,
справжня. Чи так? Тарас кивнув.
   - Чудово! - схопився з мiсця Варенцов. - Сьогоднi ж вас познайомлю з ©©
вiтцем...
   - Я з ним давно знайомий, - шепнув Тарасу Щепкiн, - i  Катю  що  колись
малою бачив...
   - Ну ти й хитрун, Семеновичу! - зрадiв Тарас, що так ус╨ склада╨ться.
   Коли прийшли додому, гiсть розморився, сонно прилiг на лiжко...
   - Старiсть... - зiтхнув. - Я  тут  ударю  по  Комарницькому,  -  сказав
невинним голосом, - а ти вiзьми он п'╨су та батька Катриного -  на  перший
раз - i йди навчай... Це дiло для них трудне...
   - Хотiв нову поему... - почав Тарас.
   - Сьогоднi я з дороги, - не дав йому домовити.  -  Не  втямлю  -  будеш
злитися... Поему ми прочита╨м завтра! Якщо вона написана, то не втече... А
дехто...
   - Батьку, що ти ото вигаду╨ш!
   - Коли я, друже, був молодий... такий, як ти...
   - Менi вже сорок з гаком!..
   - Чудовий вiк! Якраз все ╨: здоров'я, розум, грошi...
   - 3 грошима туго.
   - Будуть. Аби було здоров'я... Ну, йди, Григоровичу, а я посплю...
   I враз захрiп. Лицем округлий, мирний, ще й  плямка  ротом,  наче  мала
дитина...
   Стрiла ©х Катерина. Кинулася знiмати з гостя важкий кожух.
   - Я сам, я сам, - вiдтрутив ©© Тарас. - Ну, як? Вчиш роль?
   - Таке нарiччя
   - Мова, Катрусю, мова!
   - Чайку б нам... Мати, напевно, в церквi? - озвався Катрин батько.
   - I дiти з нею... Можна...
   - Не треба чаю, серденько, - сказав Тарас. - Учитимемося допоки в  хатi
тихо.
   При свiтлi свiчки вона здалась якоюсь аж неземною.  Великi  очi  сяяли,
мов двi зорi, волосся...
   Струснув  химерне   видиво   й   почув   слова,   якi   читала   смiшно
актриса-учениця.
   - Не так, - торкнувся ©© руки. - "Уже ви iз сво╨© благопристойностi  чи
виходите, чи нi, до того менi мало дiла; тiлько знайте:  язиком  що  хочеш
роби, а рукам волi не давай".
   Вона слухняно повторила. Як музику, бо навiть голос його зiграла.
   - Серденько, не забувай, що роль жiноча...
   - Правда, - всмiхнулась просто. - Зараз... Вона настро©лася, i в хатi в
Нижньому враз залунала дзвiнка жiноча мова Полтави чи Звенигородки.
   - Чудово!.. Тiльки казати слiд "годилось", а не "годiлось".
   - А що воно по-нашому?
   "Прилично". "Хотя й не прилично вам так часто сюда ходить".
   Чомусь йому весь час здавалось,  що  тi  слова  та  реплiки,  якi  вони
вивчали, якимось чином тикалися до нього, й це дратувало.
   - "Я не потраплю з вами спiвати, а може, й пiснi тако© не знаю, яку  ви
зна╨те".
   - Твердiше треба. "Зна╨те", - поправив глухо.
   Вона всмiхнулася i  повторила  точно.  При  тому.  так  повела  плечем,
прикритим хусткою, що серце в нього впало  й  лишилося  десь  там  лежати.
Господи, цього йому ще бракувало!. Щось схоже з ним уже було.  Тодi,  коли
зустрiв Закревську Ганну...
   - А що таке "несамовитi"? - спитала дiвчина i привела його до тями.
   - Ну-у, слово це багато ма╨ значень... У цьому ж випадку слiд  розумiти
як "невменяемые".
   - Напевно, Финтик так закохався в Таню!
   - Нi. Це пародiя на модний спiв... Чи гру на сценi...
   - Правда... - схилила щiчку на кулачок. - I  в  нас  вважа╨  дехто,  що
почуття геро©в передавати треба з надривом, в стилi несамовитостi...
   - Не пiддавайся на це хоч ти! - гукнув Тарас, злякавшисi. за ученицю.
   - Що тут таке? - ввiйшов господар дому.
   - Нiчого. Ми бесiду╨мо про гру в театрi, - мовила йому спокiйно Катя.
   - А я подумав...
   Очi ©© сяйнули зоряним чарiвним блиском.
   - Мабуть, я вже пiду, - пiдвiвся з стiльця Тарас.
   - Так скоро? - зламала брiвки дiвчина.
   - У мене ж гiсть...
   - Спасибi вам за протекцiю.
   Промовчав. Нiби в густiм туманi  вийшов  до  передпокою,  одяг  кожуха,
шапку.
   - Добранiч вам!..
   - Прийдете завтра? - дзенькнуло з небесних сфер.
   - Звичайно...
   Аж на морозi трохи йому полегшало. Туман розтанув, речi набрали звичних
абрисiв. Було i страшно, й смiшно. Брiв молодим, веселим снiгом, що осявав
грудневий раннiй вечiр, i вiдчував у грудях замiсть  серця  тендiтну  бiлу
квiтку. Хотiлося йому спiвати, плакати, кричати хтозна-кому й  хтозна  для
чого, щоб подiлитись дивом, що сталось з ним. Ото було б, якби гукнув  "Ой
хмелю" чи "Морозенка" на повен голос!..
   Снiг  осiдав,  порипуючи,  пiд  чобiтьми.  Дими  вилися  вгору  -  брав
морозець. Поблискували свiчками вiкна... Може, колись i в нього буде  сво╨
обiйстя, хата i в нiй родинний вогник, довкiл якого... жiнка  в  накинутiй
на плечi хустцi, дiти, вiн  сам,  статечний,  неговiркий  -  як  же  отець
сiмейства... Знадвору чути рипiння, смiх... "Дозвольте заколядувати?.."

   Iшов, перейшов мiсяць по небу;
   Щедрий вечiр!
   Да стрiвся мiсяць з ясною зорьою;
   Щедрий вечiр!..

   Щепкiн, напевно, жде господаря, що загуляв... Там ╨ Павло Абрамович,  i
вiн не дасть йому скучати... Господи, кутя ж  сьогоднi!  Вiн  геть  забув,
зустрiвши свою зорю... Свою?..
   - Нарештi! - гукнув Овсянников, що вийшов його розшукувати.
   - Як там наш гiсть?
   - Нiвроку. Я виглядаю, чекаю вас, Тарасе, а вiн собi всмiха╨ться... Оце
допiру лише сказав, що ви в актриси Пiуново©.
   - Учили роль Тетяни iз "Москаля-чарiвника".
   - Чудово!
   - Дай-то боже...
   - Вам Пiунова не до вподоби?
   Не знав, що мовити на  дружне  те  запитання,  i  через  те  промовчав,
удавши, що не почув.
   Бiля будинку на них чекав, прогулюючись, великий гiсть. Лице його було,
мов ясний мiсяць...

   Iшов, перейшов мiсяць по небу;
   Щедрий вечiр!..

   ...Свята не iдеальний час для розумних бесiд. Тим паче дли поезi©.
   Благi пориви сiсти i прочитати вголос нову поему вдалося  ©м  здiйснити
аж на четвертий день по  при©здi  Щепкiна.  У  круговертi  свята,  вистав,
навчання Катрi та репетицiй ©м випала година-друга побути вдвох, i  добрий
друг, зiтхнувши, сам попрохав:
   - Ну-у, братику, читай свою  поему!  Пора.  Бо  завтра  останнiй  день.
По©ду, щоб рiк новий зустрiти вдома...
   - Може, побув би ще?..
   - Нi. Бенефiс у мене... Та й тягне щось мене в Москву Бодай  чогось  не
сталося... Душа болить...
   - Химери...
   - Бери й читай.
   - Я присвятив ©© тобi.
   -  Спасибi,  -  приклав  до  серця  руку.  Подумав  трохи  i   проказав
схвильовано: - Аж ось коли зажив я слави вiчно©!..
   - Жарту╨ш?
   - Нi. Ти вiчний. I я вiднинi буду скрiзь при тобi...
   - Побiйся бога, батьку! Такий актор!..
   - Що толку? Допоки гра╨ш - славний, валодар дум, а перестанеш грати або
умреш - i все, нема... А ти, тво© поезi© - як сонце в небi!..
   - Що ж ти зi мною робиш, старий лестивцю! - гукну© Тарас. - Я ж можу  в
те повiрити i стать нещасним!
   - Вiд того, ким ти станеш, нiчого вже не  змiниться,  -  сказав  суворо
Щепкiн. - Поезiя твоя - мов джин, якого випустили iз глека... Он Гоголь що
хотiв зробити iз "Ревiзором" i "Мертвi душi"  сво©  палив!..  А  залишився
Гоголем... Отак i ти, - всмiхнувся. - Ти можеш навiть  тут  одружитися,  а
слави мо╨© цим не похитнеш!..
   - Тво╨©?
   - Того, кому присвячено нову твою поему. То як ти ©© назвав?
   - Зда╨ться, буде "Неофiти"!..
   - Хороша назва. Слухаю...
   Тарас дiстав з кишенi аркушi, розгладив ©х i прочитав  епiграф,  узятий
ним iз бiблi©:
   - "Сия глаголет господь: сохраните суд й сотворите правду, приближибося
спасенне мо╨ прийти, й милость моя открыется. Исаия.  Глава  5,  стих  I".
Михайловi Семеновичу Щепкiну на пам'ять 24 грудня 1857 року.
   Передихнув i, дивлячись на присмирнiлого актора-друга, почав  читать  з
присвяти:

   Возлюбленику муз i грацiй,
   Ждучи тебе, я тихо плачу
   I думу скорбную мою
   Тво©й душi передаю.
   Привiтай же благодушне
   Мою сиротину,
   Наш великий чудотворче,
   Мiй друже ╨диний!
   Привiта╨ш - убогая,
   Сiрая, з тобою
   Перепливе вона Лету,
   I огнем-сльозою
   Упаде колись на землю
   I притчею стане
   Розпинателям народним,
   Грядущим тиранам...

   Ти, мов дитя, не вiда╨ш, хто сам ╨си! - промовив Щепкiн з подивом.
   Тарас стояв, розбурханий сво©м читанням, аркушами, якi  тримав  в  обох
руках, - щоб не тремтiли, - й проймався знову трепетом, як  i  тодi,  коли
писав поему. - Пробач. Читай. Я слухаю-Читав про  Рим,  про  християн,  що
йшли на муки, тортури й смерть заради добра i правди, про iмператора, який
жорстокiсть зробив сво╨ю  вiрою,  а  бачив  пишний  Санкт-Петербург,  царя
Миколу, мученикiв в'язниць, казарм, сибiрських  каторг  i...  матерiв,  що
омивають слiзьми трагiчну долю сво©х синiв...

   I ти слова його живi©
   В живую душу прийняла.
   I на торжища, i в чертоги
   Живого iстинного бога
   Ти слово правди понесла.

   Поклав на стiл рукопис i важко  сiв.  Помiтив  кра╨м  ока,  iпо  Щепкiн
дивиться на нього, мов на брюлловський "Останнiй день Помпе©".
   - Ти не зламався... Навiть не похитнувся!.. Святий огонь поезi© не  дав
залити брудом сатрапам царським!..  -  мовив  iз  глибини  м'якого  крiсла
Щепкiн. - А правду кажучи, я те боявся -
   - Теж? - запитав отямлюючись.
   - Ну, як Кулiш, як Максимович...
   - Тому й тягнув з читанням, старий хитрюго? - розвеселився.  -  Мiг  би
менi сказати!
   - Звiдти нiхто, Тарасе, не поверта╨ться таким, як був Ти - перший!
   Помовчали. Мов пом'янули погаслий дух борцiв за правду й волю...
   - Поема справжня. Власне, це алегорiя... - озвався знову Щепкiн.
   - Ти зрозумiв?
   - Я, братику,  прожив  життя...  -  всмiхнувся  Щепкiн.  -  Треба  тобi
вертатись швидше у Петербург! А то Кулiш...
   - Не захотiв при©хати, - сказав Тарас. - Пiдуть розмови, каже...  А  ти
розмов не побоявся!
   - То я... Пора збиратись! - схопився з крiсла, як молодий. Обняв Тараса
й поцiлував. - Спасибi!.. Перепиши й пришли менi... Нi,  передай.  Певнiше
буде... Як там Тетяна наша? Мабуть, уже  тремтить...  Ех,  що  то,  брате,
молодiсть!..
   Театр був  повен.  Щепкiн!  Володар  душ!..  Не  крiпацьких,  -  сам  з
крiпакiв, - а тих, що вклав господь людинi,  щоб  розумiла  вона  красу  i
мудрiсть... Тарас сидiв, дивився на те, що дiялося на сценi,  на  Пiунову,
яка пишалася в яскравiй плахтi й вишитiй ряснiй сорочцi, i так  було  йому
на серцi дивно. Хоч сам навчав вимовi, хоч чув цi реплiки iз уст ©© уже не
раз, лунали вони для нього музикою... Талант, талант!.. Так  нiби  вона  i
виросла  на  Укра©нi!..  Солдата  й  Финтика  ледь  помiчав.  Одна   вона,
здавалося, була на сценi -  мила  й  така  реальна,  справжня,  хоч  грала
роль...
   I тут ввiйшов Михайло - Щепкiн. Молодший ледь не вдвiчi, як на виставах
учора й позавчора -
   -  Здорова  була,  моя  жiнко,  моя  голубко!  -  обняв  Тетяну.  -  Як
пожива╨ш?..
   Достеменно це був полтавський чоловiк - довiрливий i щиросердний, ще  й
вимовляв  так  мило,  ледь  пом'якшено  вкра©нське  "л"!  Де   дiвся   той
городничий, що потрясав, немов Юпiтер, тупу чиновну братiю на цiй же сценi
два днi тому. Великий маг i чудотворець!..
   - Чого ти так довго барився? Я ждала,  ждала,  та  й  годi  сказала,  -
залебедiла до  нього  жiночка,  й  Тарасовi  здалось  вараз,  що  то  його
стосу╨ться, що то його так докоряв Катя,  що  не  Чупрун  Михайло,  а  вiн
барився довго...
   Заплющив очi, слухаючи ©© спiвучий голос, такий знайомий i  незнайомий,
вже дорогий його душi i ще чужий...
   - ...Та й менi ©сти хочеться. Чи нема чого? - басу╨ лагiдно помолодiлий
Щепкiн.
   - Що ж менi на свiтi робити? Хiба паляницi, або що?
   Неправда ця обурю╨ Тараса, псу╨  йому  солодкий  настрiй.  Дружина,  що
хова╨  вiд  чоловiка  ©жу,  припасену  для  залицяльника...  Зал   вибуха╨
оплесками,  захоплений  якимось  жестом,  мiмiкою  чи  iнтонацi╨ю  Михайла
Щепкiна. А може, й Пiуново©. Вона сьогоднi на висотi, на злетi - Коли б ще
хтось iз тих вусатих панiв-гусарiв та не накинув  оком  на  Катерину!..  О
господи, уже ревну╨ до глядачiв, до оплескiв, до того, що захоплюються  ©©
красою, молодiстю!.. Не будь смiшним, отямся... Дивись,  дивись  на  друга
свого великого, що завтра ©де! Виступить iще в однiй виставi  й  з  театру
прямо - в сани, в морозну нiч, у вiхолу, що знов  знялась  надвечiр...  Що
робить iз глядачами цей чарiвник!.. На нього  теж,  напевно.  вплива╨  чар
партнершi...
   Верталися додому вдвох. По правдi кажучи, втекли тихенько,  щезли,  яко
щезав дим. Були з того веселi, мов хлопчаки
   - Ну, як тобi Катруся, не заважала? - спитав Тарас.
   - Та що ти! Я вперше грав Чупруна так радiсно, й вона була, мiй  друже,
тому виною. Самойлова у порiвняннi з нею - солдатка!..
   - О! Чи ти, бува, не закохався?
   - Може... Я о-го-го! - закозирився. - Менi нема╨ навiть сiмдесяти!.. Ще
одинадцять  мiсяцiв...  -  зiтхнув  i  враз  постарiв,  стомлено  зачовгав
чоботами об мерзлий снiг дор