, князя Iгоря, що проходив цим шляхом,  примучуючи
древлян, i десь близько загинув, княгиню  Ольгу,  що  ходила  мститись  за
свого мужа, спалила Iскоростень, але достойно покарала древлян.
   - Так було, так ╨, так i буде, - говорили во╨води.
   - Аще хтось вiдколеться вiд Ки╨ва, жде його кара -  на  тому  стояла  й
сто©ть Русь, - почав один во╨вода.
   - Добре робиш, княже,  що  ведеш  нас  визволяти  Червенську  землю,  -
запальне промовив во╨вода Вовчий Хвiст, - всi ми тобi в цьому пiдпора.
   - Пiдемо потiм з тобою й на в'ятичiв, радимичiв, примучимо ©х до Ки╨ва,
- пiдтримав во╨вода Слуда.
   Усi вони були збудженi, войовничий  шал  уже,  либонь,  запалював  ©хнi
серця, бо знали, що, з'╨днавши Русь, князь Володимир матиме з земель дань,
а ©м дасть пожалування - землi, рiки, лiси.
   Тiльки Рубач - старий довговусий  во╨вода,  що  привiз  з  порогiв  щит
Святослава, - мовчав, ╨диним сво©м оком  смутно  дивився  в  багаття,  яке
дотлiвало на схилi.
   Тим часом гриднi приготували на верху могили ложе для князя - прокосили
траву, постелили опону, вимостили замiсть узголовника сiдло.  Повечерявши,
князь Володимир попрощався з во╨водами, зiйшов на могилу,  сiв  на  опонi,
зняв i поклав поруч з собою меч.
   Була тиха, спокiйна нiч, десь вдалинi  в  полi  перекликалась  сторожа,
птах лопотiв крилами над головою, високо вгорi випасались  на  темно-синiх
луках понад Перуновим Шляхом цiлi отари iскристих  зеленкуватих,  голубих,
жовтуватих, мiнливих, як  перлини,  зiрок.  Часом  десь  на  пiвднi  обрiй
прорiзувала слiпучо-бiла блискавиця, але дуже далеко, може, аж за Днiпром,
бо вiдгомiн грому не долiтав до могили.
   Та  поле  й  так  було  наповнене  шумом.  Десь  рипiли  колеса  возiв,
вряди-годи чувся глухий тупiт коней, iнодi зовсiм близько в темрявi, як  з
води, виринали людськi голоси - то пiд шатами ночi  посувалось,  пiдходило
до чола во©нство руське.
   I князь Володимир неминуче замислився над долею людей, якi йшли i  йшли
серед цi╨© темно© ночi, крики яких, голоси, а десь, вiд  самого  обрiю,  й
пiсня долiтали зараз до нього.
   Вiн не тiльки думав, а слухав, слухав напружено й  гостро,  нiби  хотiв
вгадати, почути, що думають цi люди.
   О, тепер князь Володимир знав, що це неоднаковi люди, рiзнi в них душi,
рiзнi серця. Тiльки-но вiн говорив з  во╨водами  -  недавно  деякi  з  них
служили Ярополку, нинi служать йому, - слава, золото й  пожалування  -  от
про що думають вони, от чому рвуться вперед.
   Мовчав тiльки Рубач - ╨ такi во╨води, на них уся надiя  в  князя,  вони
бережуть честь землi, славу Русi, буде потреба - голови складуть на бранi.
   Поле шумiло, били копитами конi, звiдусiль чулись голоси,  ближче,  все
ближче й ближче лунала пiсня:
   Гей, у полi, полi гостинець темнi╨,
   гостинець темнi╨, могила чорнi╨,
   а на тiй могилi та костi бiлiють...

Гей, та гей, та гей!
   Це  iде  множество  людей  з  Ки╨ва,  Чернiгова,  Переяслава,   Турова,
Полотська, Новгорода - ©м нема╨ числа, ©м нема╨ iм'я, вони не шукахоть  нi
золота, нi пожалування, але коли буде потреба, переможуть або помруть,  та
нi, не помруть, бо навiть смерть ©хня - перемога.
   Поле шумить, поле гримить, серед ночi все чутнiша╨:
   Гей, iз поля, поля хмара насува╨,
   то не чорна хмара - орда наступа╨,
   кинув ратай рало, а меч витяга╨...

Гей та гей!
   Недалеко вiд князя вимальовувались на тлi неба обриси людини - гридня з
списом у руках. Князь покликав  його,  i  гридень,  не  випускаючи  списа,
пiдiйшов до князя.
   - У сторожi сто©ш? - запитав Володимир.
   - Так, княже, усю нiч стерегтиму тебе, спи спокiйно.
   - А я не хочу спати, гридне... Поле шумить, десь спiвають...
   - Це добра пiсня, княже, стара.
   - Як тебе прозивають?
   - Тур я, княже...
   - Тур? Зажди! Так це ж ти з во╨водою Рубачем зустрiчав мене в Ки╨вi?
   - Зустрiчав...
   - А давно служиш у гриднях?
   - Давно, княже,  я  ще  в  отця  твого  Святослава  служив  нехай  буде
прощений.
   I замовк гридень Тур. Мовчав i князь Володимир - вiн дивився  на  темну
постать во©на, що в давнi часи служив у отця.
   - Ти часто бачив його? - дуже тихо запитав князь.
   - Часто, княже, кожного дня й години, в гридня дiло таке: радiсть князя
- його радiсть, горе князя - його горе...
   Було щось надзвичайно тепле, дуже сердечне в цих простих словах  гридня
Тура.
   - А багато горя було в князя й у тебе?
   - Ой багато, княже, вся земля наша кров'ю  полита.  Тур  замовк,  у  цю
хвилину вiн, либонь, i не мiг бiльше сказати.
   - А ти спи, спи, княже, - закiнчив вiн.  -  Я  стоятиму  в  сторожi  до
ранку. Спи спокiйно!
   Гридень пiшов, на тлi неба вимальовувались його обрис, спис.  Володимир
схилив голову до сiдла, склепив очi й швидко заснув.
   1
   0
   От-от i свiтатиме. Кволе промiння свiчi вихоплю╨ з пiвтемряви  викопану
просто в твердому пiску печеру, ложе в одному ©© куточку, стiну, iкону,  а
перед нею  столик,  темну  постать  жiнки,  що  схилилась  на  колiнах  на
притрушенiй в'ялою травою землi.
   Коли жiнка пiднiма╨ голову, видно ©© обличчя. Це - Малуша. Вона  завжди
вста╨ до свiтання, щоб прибрати все в печерi, встигнути до церкви, а там -
до самого смерку на роботу.
   А нинi Малуша хоче ще й помолитись - не там, у церквi, а тут, в печерi,
де нiхто ©© не бачить i не чу╨.
   Вчора вона бачила Тура. Вiн розповiв  ©й  усе,  що  сталось  останнього
часу, - як разом з iншими ки©вськими людьми допомагав  князевi  Володимиру
бити Ярополка й брати Ки©в, як Володимир хотiв дати йому пожалування i  як
вiн вiдмовився вiд нього, а взяв тiльки меч i щит.
   - Добре зробив. Туре, - промовила Малуша.  -  Ти  ж  не  во╨вода  й  не
боярин, що вiн тобi може дати?
   Далi Тур сказав, що служитиме в  дружинi  князя,  iде  з  ним  зараз  у
Червенську землю.
   - Iди, бережи його! - попросила Малуша. - Але  не  прохопись  десь  про
мене... Хижi бояри й во╨води оточують Володимира, крий боже,  довiдаються,
що тут, у Ки╨вi, живе його мати-рабиня.
   Тур мовчатиме, берегтиме в походi князя, добре, що доля судила йому iти
з Володимиром, Малуша ж тут молитиметься за нього.
   - Боже, боже! - шепоче вона. - Допоможи рабу  сво╨му,  а  мо╨му  синовi
Володимиру, захисти вiд злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча, постав
щит мiж ним i супостатом, дай йому перемогу на  бранi,  даруй  здоров'я  i
щастя на многi, многi лiта!
   Це дуже проста молитва,  складена  самою  Малушею,  так  вона  молилась
материнськими простими словами за сина свого ще тодi,  коли  лежав  вiн  у
колисцi в хижi над  Россю,  коли  сидiв  князем  у  Новгородi,  боровся  з
Ярополком, так молиться й нинi.
   Чи досить цих слiв? Малуша дивиться на суворий лик  Христа  -  звичайне
обличчя, синi очi, рудi вуси й борiдку,  благословляючi,  але  дуже  кволi
руки... I, що говорити, проста жiнка полянського роду  не  зна╨,  чи  може
покластись в сво©х молитвах тiльки на Христа?
   I тодi вона робить так, як завжди: пряму╨ до ложа,  знаходить  пiд  ним
скриньку, щось звiдти вийма╨, поверта╨ться до iкони.
   Поруч з iконою Христа сто©ть темна бронзова постать жiнки  з  маленькою
головою,  складеними  на  животi  руками  -  це  захисниця  ©хнього  роду,
милосердна, але дуже могутня богиня Рожениця.
   - I ти допоможи менi, - шепоче Малуша, - захисти мого  сина  вiд  злого
ока, лукавства, зваби, ворожого меча.
   Малуша певна, що Христос i  богиня  роду  разом  допоможуть  ©й,  князь
Володимир щасливо повернеться з походу.
   А далi вона творить ще одну молитву - за убогого гридня Тура, який  усе
життя йде з нею поруч,  допомага╨  ©й  у  горi,  а  нинi  береже  ©©  сина
Володимира.
   Промiння  свiчки  пригаса╨.  Малуша  пiдводить  голову.  Свiта╨.  Скоро
почнеться новий день, трохи можна було б ще й спочити. Але Малуша  вже  не
лягатиме. Вона хова╨ в скриньку пiд ложем Роженицю, гасить свiчу, виходить
з печери, зупиня╨ться бiля порога.
   Чудовий свiт. За Днiпром багряно,  нiби  наскрiзь  просвiчу╨ться  небо,
вгорi згасають останнi зорi,  насичене  пахощами  квiтiв  повiтря  нагаду╨
вино, десь на плесi кричить багатоголосе птаство.
   Малуша сто©ть, милу╨ться цим свiтом, i душа  ©©  радi╨.  ╞дь  спокiйно,
сину мiй, княже Володимире, мати твоя благословля╨ й молиться за тебе!
   Книга друга
   ВАСИЛЕВС

   РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
   1
   Рано на свiтаннi в полi, десь мiж рядами  високих  могил,  на  вибитому
тьмою нiг i копит гостинцi, почувся глухий шум.
   Проминуло небагато часу, сонце визирнуло з-за обрiю, i тодi стало видно
численнi загони, що  посувались  один  за  одним,  поле  загуло,  як  туго
натягнутий бубон, вiд  кiнських  копит  далеко  полинув,  збуджуючи  луну,
тупiт, чулися голоси во©в, брязкiт щитiв.
   Полки iшли за полками, тисяча за тисячею, усi пiд  знаменами,  на  яких
були змальованi й вишитi страхiтливi  лики  богiв,  богинi-дiви,  священне
древо береза, величезнi когути; попереду йшли комонники,  далi  в  стовпах
рудо© куряви - пiше вiйсько, а вже за  ними  -  на  возах,  якi  тягли  по
шiсть-вiсiм коней, а то й десяток дужих волiв, - обоз.
   Попереду  ж  цього  безконечного  потоку,  що  вився  й  вився,  неначе
велетенський полоз, пiд довгим, трохи вицвiлим голубим  стягом,  на  якому
було змальовано три перехрещенi срiбнi списи, ©хала старша дружина,  а  на
чолi ©© витязь.
   Це був немолодий уже чоловiк з темним, засмаглим  вiд  сонця  й  вiтрiв
обличчям, з-пiд позолоченого  його,  зеленим  ╨ловцем  вивершеного  шолома
вибивався посивiлий чуб, чоло перетинали глибокi зморшки,  довгi,  ледь  у
просiдi вуса спадали на багряне корзно.
   Тiльки очi - стомленi, примруженi, а все ж яснi, чистi, руки, що твердо
держали повiдки, пружнi ноги  в  роднянських  литих  стременах  -  все  це
свiдчило, що князь ма╨ не так багато лiт, а постарiвся в походах.
   Так i було - попереду вiйська, що посувалося на свiтаннi в  полi,  ©хав
син Святослава, великий князь Русi Володимир.
   Як i отець, вiн провiв багато лiт у  походах,  спав  просто  на  землi,
постеливши опону, в голови ж поклавши сiдло, ©в в'ялену конину  й  сухарi,
запиваючи водою.
   Проте мiж походами його й отця була велика вiдмiна  -  князь  Святослав
усе життя боровся й життя навiть  вiддав  на  бранях  з  ворогами  Русi  -
печенiгами, хозарами, ромеями, - Володимир жив оточений тими  ж  ворогами,
але мусив найперше йти, i то з мечем, у рiднi землi, якi в час його  борнi
з Ярополком поневолили вороги чи й самi  вiдкололись,  не  хотiли  платити
Ки╨ву дань.
   Цим вiн нагадував бабу свою княгиню Ольгу, що збирала, устрояла  Руську
землю, на санях ©здила з Ки╨ва до далекого Новгорода, укладала  з  землями
ряд, визначала уроки й устави, а Деревлянську землю примучувала й збройно.
   Набагато бiльше, саме стiльки,  як  княгинi  Ользi  й  отцю  Святославу
разом, доводилось робити тепер ©хньому онуку й сину  Володимиру,  на  його
долю випало тяжке брем'я - брань, походи.
   На свiтаннi свого життя (а життя, звичайно, ма╨ свiй свiтанок,  день  i
вечiр), маючи вiд  роду  тiльки-то  двадцять  лiт,  молодий,  дужий  князь
Володимир вируша╨ на захiд, щоб визволити й захистити червенськi городи  й
руськi землi, якi захопив князь Мешко.
   Взявши Перемишль, Червен, ще  багато  городiв  i  весiв,  нарештi,  всю
Червенську землю, князь Володимир побачив багато  такого,  про  що  навiть
гадки не мав у Ки╨вi: князь Мешко iшов на Русь не  один,  слiдом  за  його
во©нством, а часто й разом з ним, посувались охочекомоннi нiмецькi  полки,
найманi дружини варягiв, усi вони мали нiмецькi мечi, мiцнi бронi,  високi
щити,  -  добре,  що  в  руських  во©в  були  обоямогострi  мечi,  а  люди
Червенсько© землi, допомагаючи воям Володимира,  били  ворогiв  у  чоло  й
спину.
   Проте не всiх ворогiв можна було бити й вигнати мечем - з воями Мешка й
нiмецького iмператора Оттона  в  землю  Червенську  посунуло,  як  сарана,
багато священикiв на чолi з  калобрезьким  ╨пископом,  благовiсником  папи
Рейнберном - у той  час  коли  польськi  во©  захоплювали  городи  й  весi
червенськi, священики валили древнiх богiв,  збирали  людей,  хрестили  ©х
iменем намiсника бога на землi - римського папи.
   Визволивши Червенську землю, князь Володимир велить знову  поставити  в
городах i весях старих дерев'яних богiв, сам перший з  усiма  цими  людьми
склада╨ ©м вдячну жертву.
   I далi руша╨ вiн на захiд, проходить землями, де здавна  сидять  руськi
люди, мина╨ високi Карпати, спуска╨ться в долину, де  над  швидкою  рiчкою
сто©ть Ужгород, ©де понад Тисою, по праву руку яко© живуть угри, обминувши
гору Говерлу, замика╨ коло в Карпатах.
   Повертаючись до Ки╨ва, князь Володимир проходить  землю  радимичiв,  що
жили в межирiччi Днiпра й Десни, над Сожем i  Iпуттю,  -  в  час  борнi  з
Ярополком ця земля вiдкололась вiд Ки©вського столу.
   З радимичами не довелось проливати кровi  -  на  рiчцi  Пiщанi,  де  ©х
здибали переднi полки Володимира, якi вiв во╨вода Вовчий Хвiст, вони  враз
вдали спини.
   - Радимичi вiд вовчого  хвоста  тiкають,  -  смiявся  князь  Володимир,
почувши про втечу.
   I радився князь Володимир з во╨водами й боярами  радимичiв,  -  вiдколи
iснують город Ки©в i земля радимичiв, мiж ними завжди були злагода й  мир,
смута пiшла в руськi землi й захитала древнi покони - нехай же довiку живе
тепер мир у городах i племенах Русi!
   Повернувшись на короткий час пiсля того до Ки╨ва, Володимир  вируша╨  в
землю в'ятичiв, що також перестали платити дань  Ки©вському  столу  в  час
бранi з Ярополком.
   Це був похiд на самий край тодiшнього свiту - в полунощнi землi, до рiк
Оки й Угри, городiв Неринська, Колтеська, Тешилова.
   Князь Володимир ходив туди не сам, на помiч ки©вському князевi  вирушив
з Новгорода з великим вiйськом во╨вода - посадник князя Добриня, що вiв  з
собою во©в полунощних  земель,  новгородцiв,  весь,  чудь,  -  разом  вони
скорили в'ятичiв.
   Князь Володимир збира╨ в  Неринську  во╨вод  i  бояр,  мужiв  лiпших  i
старцiв.
   - Пощо, люди, вiдступили, вiдмовились платити  Ки╨ву  дань?  -  запиту╨
вiн.
   Суворi, одягнутi в теплi кожухи й опашнi, з ликовим черев'ям на  ногах,
бородатi мужi мовчать, важко передихують.
   - Чи дума╨те, люди, про Русь?
   - Ми були й завжди будемо тiльки з Руссю, -  виходить  нарештi  наперед
один муж i вклоня╨ться Володимиру, - але живемо на укра©нi, тут  i  там  у
нас вороги - чорнi булгари, хозари; Ки©в далеко, помочi мало...
   Гiрку правду чу╨ в цих словах Володимир. Княгиня Ольга й Святослав, усi
князi допреже дбали про укра©ни, думали  й  про  В'ятську  землю,  Ярополк
забув про них - не до того було славолюбному князевi!
   А полунощним i схiдним землям Русi справдi важко, пiд  боком  у  них  -
чорнi булгари, хозари, печенiги, за Iтилем-рiкою блукають невiдомi орди, -
сувора В'ятська земля, важко в нiй жити людям.
   - Мужi в'ятськi! - каже Володимир. - Як i древнi князi, берегтиму землю
вашу, не допущу до не© нi булгарина, нi хозара, дань дам помiрну.
   - Великий княже! - вiдповiдають в'ятичi. - Будемо тобi вiднинi  служити
вiрно, по правдi.
   I вже одразу дума╨ Володимир вирушати на  булгар  i  хозар,  щоб  дiйти
згоди й з ними, укласти мир.
   Але в цей час при©жджають гiнцi з Ки╨ва, князь Володимир одержу╨ вiсть,
що межi Русi переступили ятвяги* (*Ятвяги - плем'я над Захiдним Бугом.).
   Князь Володимир доходить до Ки╨ва, поповню╨ свою дружину, ©де з нею  на
ятвягiв, наголову розбива╨ ©хн╨ во©нство,
   - Чого пiшли на Русь, во╨води? - запиту╨ вiн. Довге мовчання, во╨води й
бояри ятвязькi стоять, похиливши голови. I що запитувати в  них  -  носять
вони нiмецькi мечi, разом з  ними  вдирались  на  Русь  рицарi  iмператора
Оттона, варязькi дружини, слiдом iшли священики папи.
   - Руськi люди не шукали й  не  шукатимуть  чужих  земель,  ма╨мо  сво╨©
доста, - каже князь Володимир. - Що краще, во╨води, -  брань  чи  мир  мiж
сусiдами?
   Вони кладуть на землю мечi, присягаються сво©ми суворими богами.
   Аж тодi iде князь Володимир до  Iтиля-рiки,  зупиня╨ться  недалеко  вiд
Булгара, уклада╨ мир з  булгарами,  каган  ©хнiй,  а  разом  i  всi  бо©ли
присягають:
   - Але не буде мiж  нами  миру,  тодi  камiнь  почне  плавати,  а  хмiль
тонути...
   Князь Володимир спуска╨ться по  Iтилю-рiцi,  доходить  до  зруйнованого
князем Святославом города Саркела* (*Саркел - столиця Хозарi©.), там  його
зустрiча╨ багато хозар, що покинули мечi, випасають худобу, торгують.
   У степах над Iтилем-рiкою князь Володимир бачив на гарячих пiсках слiди
множества кiнських копит; там, - розповiдають йому тепер купцi-хозари,  що
ходять за Джурджанське  море,  -  над  рiками  Iртишем,  Я©ком,  Ембою,  в
роздоллi  степiв  i  долин  зiбралися  величезнi  орди  половцiв*  (*Похiд
половцiв на Русь почався в XI столiттi.), огузiв, кимакiв, але поки що  не
ворогують з сусiдами, не беруться до збро©.
   - Покладаюсь на вас,  -  каже  хозарам  князь  Володимир,  -  стережiть
Iтиль-рiку, будьте Русi добрими сусiдами.
   - Княже Володимире, - низько вклоняються хозари, - одвiку й довiку були
й будемо друзями русiв, волi╨мо торгувати з вами.
   Проминувши Хозарiю, князь Володимир ©де до берегiв Джурджанського моря,
зупиня╨ться в передгiр'ях Кавказу - там Ширван, Грузiя,  Абхазiя,  держава
Шахвiрменiв  одбивали  хвилi  сельджукiв,  що  виходили  з  глибин   Азi©,
загрожуючи всiм цим землям i навiть багдадським халiфам, в передгiр'©  мiж
Кавказом i Сурозьким морем жили алани й касоги, мир з якими уклав ще князь
Святослав.
   Не як завойовник, а як  дбайливий,  ретельний  господар  пройшов  князь
Володимир з дружиною цей важкий шлях.
   Над Iтилем-рiкою,  Джурджанським  i  Сурозьким  морями  було  спокiйно,
звiдти нiхто не загрожував Русi, князь Володимир  спочива╨  з  дружиною  в
городi  руському  Тмутараканi,  переправившись  на  лодiях  через   Боспор
Кiмерiйський* (*Боспор Кiмерiйський - Керченська протока.), знову сiда╨ на
коня, руша╨ в Дике поле.
   Саме тут на князя Володимира чатував ворог, тут судилось воям руським i
самому князевi Володимиру пролити кров.
   Ворог цей - чотири печенiзькi орди, на чолi яких стояв хан Родман, один
син його i кагани Куря й Кучук довго стежили, як князь Володимир ходив  на
булгар, в Хозарiю, до Кавказу, й ждали його над порогами -  в  полi  й  по
Днiпру.
   Вони були певнi, що во©нство князя Володимира пролило  багато  кровi  й
витратило сили в походах, збирались, як це  робили  завжди,  зненацька  на
нього налетiти.
   Князь Володимир упередив ©х, далеко в полi його сторожа  знайшла  слiди
печенiгiв, розтягнувшись широким пiвколом, во©нство посувалось у полi, щоб
замкнути клiщi над порогами.
   Во© руськi побачили печенiгiв на свiтаннi бiля глибоко© рiки (нинi цi╨©
рiки вже нема╨, а рiчище ©© назива╨ться Сухим Бродом), що, пробиваючи шлях
до Днiпра, перерiзувала поле, печенiги на сво©х рудих,  низькорослих,  але
дуже швидких i витривалих конях з'явились на обрi©, мчали на руських во©в,
намагаючись ©х оточити.
   Проте печенiги не  знали,  що  самi  вони  вже  давно  оточенi,  руське
во©нство зупинилось, стало пiшо, наставило щити, а поперед них, як  колючi
стiни, списи й мечi... В той же час десь далеко  позад  печенiгiв  почувся
дужий крик, там гудiла земля,  множество  во©в  руських  на  конях  летiли
взап'ять печенiгам, бряжчали мечами й щитами.
   Бiй над рiкою тривав  недовго,  хан  Родман  з  сином  i  ордами  ледве
пробився долиною на пiвнiч, день i нiч  тiкав  вiд  смертi,  на  полi  бою
багато печенiгiв знайшли собi могилу, загинув тут i старий каган Куря,  що
вбив колись на островi Хортицi князя Святослава.
   Це була справедлива мста - хто вийняв меч супроти руських во©в  i  вбив
©хнього князя, сам вiд меча загинув, нiхто його не  поховав,  не  пом'янув
добрим словом, ворони до бiло© костi виклювали тiло.
   Загинуло в бою над Сухим Бродом багато й руських во©в - ще й  нинi  там
височать шiсть рядових могил - в них вони почивають.
   Був поранений у цьому бою й князь Володимир - у груди, трохи нижче  вiд
серця, - риндi, що пiдскочили до коня,  ледь  встигли  пiдхопити  його  на
руки... Тиждень пiсля того во© руськi стояли над порогами,  цiлий  тиждень
дуже тiло князя боролось зi смертю.
   У Ки╨вi нетерпляче ждали во©в, що ходили в далекi землi. Вiд гiнцiв, що
на замилених конях прилiтали з поля й поспiшали  на  Гору,  люди  ки©вськi
знали, коли князь з дружиною стояв  над  Iтилем-рiкою,  рушив  на  Кавказ,
повернувся  в  гирло  Днiпра,  минув  Бiлий  город,  Переволок  на   Сулi,
Переяслав...
   2
   I от дими поповзли в небо недалеко вiд Ки╨ва, пiзнiше на  обрi©  встали
стовпи рудо© куряви -  то  йшло,  наближалось  до  Днiпра  во©нство  князя
Володимира.
   Ки©в радiсно зустрiчав  сво©х  во©в.  Коли  вiд  лiвого  берега  Днiпра
попливли  до  Почайни  заранi  приготованi  лодi©,  там  зiбрались   Гора,
передграддя, Подол, Оболонь, на городницях  гучно  стогнали  мiдянi  била,
далеко над Днiпром линув багатоголосий шум.
   Попереду всiх стояли в золотом i срiблом шитих платнах,  з  гривнами  й
чепами на шиях i грудях бояри, мужi лiпшi й нарочитi,  тiуни  й  огнищани,
вся знать Гори - з жонами  й  дiтьми,  посерединi  ж  ©х  жона  Володимира
Рогнiда з синами й дочкою.
   Далi за ними й скрiзь на кручах товпились,  налiзали  один  на  одного,
штовхались кузнецi, гончарi, кожум'яки, сiдельники  й  простi  ницi  люди,
смерди.
   -  ╞дуть,  ©дуть!  -  кричали  в  натовпi.  -  Он  вершники  на   конях
перепливають Днiпро, он нашi отроки з Оболонi, он ©де в лодi© сам князь.
   - Слава! Слава князевi Володимиру! Слава! -  кричали,  шумiли  бояри  й
мужi, щосили дзвенiли била на городницях стiн, бiлою хмарою в ясному  небi
ширяли сполоханi голуби.
   Коли князь Володимир вискочив з  лодi©  на  берег,  його  враз  оточили
бояри, пiдiйшла з дiтьми Рогнiда,  обняла,  поцiлувала,  але  одразу  ж  i
одступила - вся Гора вiтала князя.
   Не одного князя зустрiчав Ки©в, з лодiй виходили  во©  -  отцi,  брати,
сини множества людей, що зiбрались тут, скрiзь на  березi,  на  пiсках,  у
верболозах чулись збудженi голоси, крики радостi й щастя.
   Тим часом князь у  супроводi  старшо©  дружини  рушив  угору  Боричевим
узвозом, над ними  маяли  наволоченi  барвистi  стяги  всiх  земель  Русi,
дзвенiли цимбали, пищали сопiлi, глухо били накри* (*Накри - барабани.), з
князем iшла його родина, бояри, мужi, во©, за ними, збиваючи куряву, сунув
весь ки©вський люд.
   Похiд зупинився бiля  требища,  недалеко  вiд  стiни,  там  уже  палали
вогнища, в темних одягах стояли жерцi, ревла худоба.
   Наперед вийшов князь, зняв з пояса й поклав на землю меч, подивився  на
дерев'яних, темних вiд часу богiв земель, на яких  грав  вiдсвiт  полум'я.
Поклавши на землю й свою зброю, за князем стала старша його дружина.
   На якусь хвилинку князь обернувся назад, до людей,  вiд  яких  вiн  мав
скласти жертву, i здивувався.  Близько  стояла  його  родина,  вся  старша
дружина, тисяцькi, кiлька старцiв градських, але  мало  було  бояр,  мужiв
лiпших i нарочитих, якi тiльки-но зустрiчали во©нство над Почайною, -  усi
вони пiшли далi, ген аж до стiн Гори.
   "Дивно поводиться боярство, - промайнула думка в князя, - зустрiчають з
ласкою, а стоять з опаскою..."
   Проте зараз не доводилось про це думати.  Люди,  во©,  старшини  ждали,
перед богами вже гоготiли вогнища, жерцi тягнули священних тварин.
   Князь Володимир високо пiднiс руки й почав давню молитву пращурiв:
   - Боги! Ви дарували нам перемогу  на  бранях,  дяку╨мо  вам,  боги,  за
велику помiч вашу, даруйте нам, боги, мир у землях Русi, за це  славимо  й
молимось вам, боги!
   I за ним усi люди повторювали:
   - Славимо й молимось вам, боги!
   3
   Теплий очаг рiдного дому, - у вечiрню  годину  во©,  що  повернулись  з
походу, сiдали в тiсному колi сво©х родин, поминали мертвих i молились  за
жявих.
   Князь Володимир, як i всi його люди, зустрiвся з родиною бiля очага - в
стравницi, там жали його жона Рогнiда й дiти, там, - вiрив вiн, -  незримо
витали душi пращурiв.
   Переступивши порiг стравницi,  вiн  наблизився  до  Рогнiди.  Лiта,  що
проминули вiдтодi, коли при©хала вона з города Полотська в  Ки©в,  зробили
сво╨ - обличчя ©© зберiгало теплоту, привабу,  але  сивина  вже  прошивала
лляне волосся, чоло перетинали зморшки, в голубих  колись  очах  з'явились
смуток i печаль.
   - Ти чого плачеш, Рогнiдо?
   - Вiд радостi, що тебе бачу, княже...  -  вона  торкалась  руками  його
плечей, грудей. - Чула, знаю, що на бранi був поранений.
   - Що згадувати? - посмiхнувся вiн. - Подряпало трохи, нинi здоровий.
   - Не говори так, не говори, Володимире! Тво© ж во╨води розповiдали,  що
поранений був тгяжко, пiд саме серце, я душею тут  чула,  як  страждав.  I
чому ти, муже, завжди в бiй iдеш першим, просто на спис?!
   Князь Володимир аж засварився:
   - Всу╨ слуха╨ш ти во╨вод, Рогнiдо! Якщо рана заго©лась, ©© вже нема╨...
Не сумуй, не печалься, цiлий нинi, такий, як i був. - Поглядаючи на синiв,
вiн додав: - А йти попереду мо©х во©в  мушу,  так  робили  отцi  мо©,  так
робитиму й я. На бранi я не токмо князь, а й во©н.
   До нього пiдходили дiти - невисокий, бiлявий, схожий очима й  лицем  на
матiр Вишеслав; дужий, кремезний,  неговiркий  Ярослав;  стрункий,  темний
волоссям, гостроносий, дуже красивий Мстислав; брати-близнята  Всеволод  i
Iзяслав, наймолодшi, зовсiм ще юнi, Святослав i Брячеслав.
   З дiтьми разом ступив до  Володимира  й  Святополк,  син  Ярополкiв,  -
жилавий юнак з похмурим обличчям, темними швидкими очима. Князь  Володимир
i Рогнiда ростили його як i  дiтей  сво©х,  проте  важко  було  приручити,
викликати чулiсть у серцi хлопця. Пiдiйшовши зараз до князя, вiн вклонився
йому, спiдлоба зиркнув, швидко одступив назад.
   Мiж синами не було Позвiзда. Князь  знав,  що  минуло©  зими  в  городi
прокотився мор* (*Мор - епiдемiя хвороби.), вiд якого той i помер. Але  по
покону мертвих не годилось згадувати - ©хнi душi витали тут, у  стравницi,
над очагом.
   Останньою пiдiйшла  до  батька  дочка  Предслава  -  бiлява  красуня  з
голубими очима. Вона плакала, бо в один час з братом Позвiздом  померла  й
сестра ©© Горислава.
   - Не сумуй, не плач, Предславо! - цiлуючи дочку, прошепотiв ©й на  вухо
Володимир. - Я привiз тобi подарунок - зелене намисто з Тмутараканi.
   Кормилиця Амма, що  стала  за  цi  лiта  справжньою  бабусею  й  навiть
згорбилась, також пiдiйшла до князя, низько йому вклонилась.
   Над очагом вставав i викочувався в широкий  горлатий  комин  димок,  на
гарячому золотистому жару догорала жертва, - князь Володимир  i  вся  його
родина в мовчаннi стояли й ждали, коли пращури приймуть свою поживу.
   Потiм усi сiли за стiл - князь i княгиня на покутi, дiти по обидвi руки
вiд них. Як при╨мно пiсля далеко© дороги покласти стомленi, важкi руки  на
стiл, бачити перед собою знайомi й саме через це  якiсь  незвичайнi  рiднi
обличчя, збудженi, теплi очi жони й дiтей, поринати в  тишу  отчого  дому,
яку порушу╨ тiльки цвiркун.
   Князь Володимир був цього вечора  задоволений,  щасливий.  У  стравницi
темнiло. Амма принесла й поставила на столi срiбнi  свiчники  з  восковими
прозорими свiчами. Вечеряли, як велiв покон, у мовчаннi.
   I нiкому з них не хотiлось залишати цього  куточка,  де  на  жертовнику
дотлiвав жар, було тепло й захисно, пiсля  довгих  днiв  i  лiт  зiбралася
нарештi вся родина... Князь Володимир замислився, повiдав жонi й дiтям про
далекi походи.
   Далi прийшла нiч - не в полi, де  вi╨  рiзкий  вiтер,  вгорi  мерехтять
зорi, а пiд опоною - тверда холодна земля, - нi, князь Володимир  сидiв  у
теплiй спочивальнi, поруч була Рогнiда, за розчиненим вiкном  у  мiсячному
сяйвi блищало плесо Днiпра, десь здалеку-здалеку долiтала журна, спокiйна,
схожа на хвилю пiсня.
   - Аж не вiриться, що я тут, дома, бачу Ки©в,  Днiпро,  тебе,  дiтей,  -
вирвалось у Володимира.
   - Дома, дома, дома! - прошепотiла Рогнiда, поклавши руки на його плечi.
   - Як виросли й змужнiли нашi  дiти!  Ярослав  i  Мстислав  -  богатирi.
Святослав, Всеволод i Брячеслав - краснi лицем, а Предслава чудова -  вона
нагадала менi Полотськ i тебе, Рогнiдо!
   ╞© зiгрiли цi слова Володимира й згадка про  далекий  Полотськ,  минулi
днi.
   - Добрi дiти в нас, Володимире, все робила, як ти  велiв,  були  в  них
наставники, вчили ©здити на конi, володiти мечем... Он Мстислав день i нiч
не сходив би з коня, Святополк по мечу в Ки╨вi перший...
   - Добре, дуже добре! - задоволене посмiхнувся Володимир.
   - А ╨ дiти, що книжну мудрiсть осягають, читають харатi© князiв давнiх,
написанi руськими словесами, мають  книжицi  заморськi.  Он  Ярослав  зна╨
грамоту слов'янську й болгарську, французьку й грецьку, ще  одну,  яко©  й
назви не вимовлю.
   - Вельми мудрi, бачу, в мене  сини,  батьковi  не  пара,  -  нахмурився
Володимир, - сам вiд баби сво╨© Ольги навчений токмо  р╨зам*  (*Р╨зи  (вiд
слова рiзати) - найдревнiшi руськi лiтери, що рiзались на дошках.) руським
та ще трохи  грамотi  грецькiй...  Щоб  не  завезли  нам  у  терем  яко©сь
латинянсько© хворi.
   - О  нi,  не  завезуть,  -  заперечила  Рогнiда,  -  за  всiм  дивлюсь,
стережусь, пильную...
   - А я вже твою вдачу знаю, - промовив Володимир. - Ти  й  справдi  була
доброю  господинею  дому,  дбайливою  матiр'ю  для  дiтей,   княгинею   на
Ки©вському столi.
   Вона ждала, як i багато лiт до цього, ще якогось, одного тiльки,  може,
сердечного, теплого слова, але Володимир його знову не сказав.
   - Спасибi тобi, муже, - сказала Рогнiда, -  так,  я  берегла  наш  дiм,
доглядала дiтей, думала й про те, що робиться на  Горi.  Важко  менi  було
часом, Володимире, дуже важко...
   - Важко? - вiн поклав руку на ©© плече. - Ти чогось не договорю╨ш? Чому
ж тобi було важко?
   За вiкном було видно  залитi  зеленкуватим  мiсячним  сяйвом  тереми  й
будiвлi, чорну стiну, во©в нiчно© сторожi, що, спираючись на списи, стояли
бiля блискучих мiдяних бил.
   - Ти мовчиш, Рогнiдо! Що, знову якась хула?
   - Муже мiй, Володимире, - сказала вона. - Шкодую, що й почала  розмову.
Що хула людська - адже ми живемо душа в душу, ма╨мо синiв, тиша  в  нашому
домi й мир мiж нами... Я не слухала, не хочу слухати того, що говорять злi
люди. Ти робиш праве дiло, Володимире, ти богатир, витязь,  князь  князiв,
великий государ Русi, всi це знають.
   Його розчулили й пiднесли цi слова Рогнiди.
   - Так що ж менi нинi Гора? - вирвалось у Володимира.
   - Ти могутнiй i дужий, -  вiдповiла  Рогнiда,  -  але  дужа  й  могутня
такожде Гора.
   - У чому, в чому ©© сила?
   - Коли ти ви©жджав з Ки╨ва, вони думали не про Русь, а  про  себе,  все
собi й собi...
   - Я знав це, Рогнiдо, але не боявся - в Ки╨вi сидить моя жона-княгиня.
   - Ти з сво©ми воями проливав кров у землях Русi, а вони тiльки й ждуть,
щоб ти ©м дав землi. Володимир засмiявся:
   - Та хiба ж я не знаю Гори?! Що робити - без не©  не  можу  жити,  вона
пiдпира╨ мене, але мушу такожде дбати  й  про  землi,  де  ╨  сво©  князi,
во╨води й бояри. I землям цим доводиться, Рогнiдо, нелегко, за багато  лiт
я пройшов Русь з кiнця в кiнець, усi землi  дадуть  менi  що  можуть,  але
хочуть мати й сво╨, в кожнiй землi ╨ свiй суд  i  правда,  сво©  закони  й
покони, кожна молиться сво©м богам. Он, - вiн показав очима на требище  за
стiною, - стоять боги всiх земель, я молюсь ©м, вони бережуть мене...
   - Я тiльки жона твоя i не все розумiю, Володимире. Тодi скажи,  чому  ж
Гора та й увесь, либонь, Ки©в нинi не моляться нашим богам?
   Обличчя Володимира стало суворим.
   - Бачив нинi, так. Гора не молиться мо©м богам, богам Русi.
   - Християни вони.
   - Знаю, бачу, - сердито кинув Володимир.  -  Християни  вiрять  у  бога
отця, сина, святого духа... Слухай,  Рогнiдо,  вся  Русь  нинi  не  прийме
Христа. Я дозволив людям земель молитись тим  богам,  яким  самi  бажають.
Перун чи Христос - хiба не однаково?
   - Вони не тiльки моляться, а  багато  знаю  тепер  про  християн,  вони
кажуть, що бог освячу╨ ©хнi багатства, а убогому да╨  рай  на  небi...  Не
розумiю, не розумiю, чому в християн ╨ якась сила.
   Володимир допитливо й з глузливою посмiшкою подивився на не©.
   - Я справдi багато лiт провiв у походах i не знаю, що робиться  у  мене
вдома. Може, й ти такожде християнка?
   Обличчя в  Рогнiди  було  суворе,  на  ньому  виразно  окреслювались  у
мiсячному промiннi великi очi.
   - Я вiрую, - твердо промовила вона, - в богiв  мо©х  отцiв  -  ╙дина  й
Тора, вiрую такожде i в тво©х богiв Перуна й Дажбога... Ти  -  мо╨  серце,
душа й вiра...
   - Прости, - поклав на ©© плече свою руку Володимир. - Менi дуже боляче,
Рогнiдо, через те й говорю так. Я знаю тебе, вiрю в тебе. Наша  вiра,  наш
закон, наша сила переможуть усе.
   - Але вони не вiрять нам, вони ©здять у  Константинополь,  роме©  ©дуть
сюди, ти ворогу╨ш з Горою, а вона  шука╨  друзiв  i  помочi  за  морем,  у
Вiзантi©.
   - Отепер я почув те, що найбiльше мене турбу╨, - сказав Володимир. - Ти
сказала правду, Рогнiдо.
   Вiн встав i пiдiйшов до вiкна. Пiднялася з крiсла, пiшла слiдом за  ним
i Рогнiда. За вiкном було видно двори Гори, темнi тереми, стiну, а за  нею
Подол, води Днiпра, луги й лiси потойбiч,  небо  з  усi╨ю  його  красою  -
великим жовтавим мiсяцем, кволi жаринки зiр.
   - Я не боюсь Гори, - промовив Володимир. - Добра й щастя бажаючи  людям
Русi, пройшов ©© з кiнця в кiнець возз'╨днав, устро©в.
   Дивлячись перед собою, вiн, либонь, пригадував далекi походи,  гостинцi
в полi, вогнi на могилах, тупiт копит.
   - Я берiг старий закон i покон, стерiг вiру  отцiв,  але  нема╨  нiчого
незрушного в свiтi. Прийде час, i я змiню старий закон новим, я  вклоняюсь
старим богам, сама ж душа моя шука╨ ново©, iно© вiри.
   Притулившись до плеча Володимира, Рогнiда слухала його слова, й  спокiй
сходив у ©© душу, вона любила мужа свого - суворого, рiшучого,  дужого,  -
тiльки не вмiла цього сказати - що слова,  тiльки  серце  може  вiдповiсти
серцю!
   - Ось чому, - говорив Володимир, - чую  брань  велику,  бачу  множество
кровi, горе безлiчi людей. Не  тут,  не  на  Горi  й  не  на  полi  цьому,
вирiшу╨ться майбутн╨ Русi - ми, руськi люди, такi,  як  ╨,  ми  сваримось,
вмi╨мо й миритись, ми мiцнi й дужi, о, якi ми мiцнi, Рогнiдо... Але ми  не
однi, багато ворогiв оточують Русь, я пройшов ©© всю, робив що  мiг,  нинi
мушу йти в новий похiд...
   - У новий похiд?
   - Так, у новий i останнiй похiд, Рогнiдо, проти ворогiв Русi.
   4
   Вовчий Хвiст - права рука  князя  Володимира,  головний  його  во╨вода.
Повернувшись з далекого походу, вiн не може, як усi, одразу йти додому, до
пiзнього вечора прийма╨ з-за Днiпра  дружину,  вже  потемному  радиться  з
князем.
   I от нарештi свiй терем за високим частоколом, во╨воду  зустрiча╨  жона
Павма, дiти, у свiтлицях пахне медом  i  живицею.  Вовчий  Хвiст  ста╨  на
колiна перед образом Христа.
   Вiн  привiз  подарунки  -  жонi  оксамити  й  атласи,  золотий  пояс  з
Тмутараканi, дочкам - узороччя, оздоби, синам -  пояси  з  набором,  кривi
ножi, чоботи.
   Що було ще в одному мiху, який Вовчий Хвiст сам зняв  з  воза,  внiс  у
терем i сховав пiд ложем, нiхто не знав - то вже дiло його, во╨води.
   А тодi, потемному, до терема почали заходити й  гостi  -  сусiди-бояри,
кiлька мужiв - далеких родичiв во╨води, ключар Гори Воротислав.
   Сiли до столу, де жарко палали свiчi. Павма поставила  мед,  ол,  всякi
страви. Випили, закусили, поминаючи  мертвих,  бажаючи  щастя  й  здоров'я
живим.
   - Далеко ходили, во╨водо, -  говорив  Воротислав,  -  ми  вже  тут  очi
прогледiли, вуха прослухали, вас дожидаючись.
   - Земля велика, бояри, сонце в один час сходить над усiма нами i в один
час заходить, але де Iтиль-рiка,  а  де  Тмутаракань!  I  невгамовний  наш
князь, усю Русь, каже, хочу пройти з краю до краю.
   - Що князь, що княгиня - однаковi,  -  засмiявся  Воротислав.  -  Ви  в
походах тримали за стремено Володимира,  ми  тут  чимало  натерпiлись  вiд
Рогнiди.
   - А що? - поцiкавився Вовчий Хвiст. - Сувора, грiзна?
   - Не те слово сказав, - вiдповiв Воротислав, - тiльки про  княжий  стiл
дба╨, мужа свого, дiтей, а нам нiчого, самi мусимо все  взяти,  вирвати...
Проте нинi цьому кiнець - князь повернувся, з ним будемо мати дiло.  Скажи
краще, як там у землях?
   - Усе, як допреже, - Червенська земля наша, радимичi й  в'ятичi  уклали
ряд, у Тмутараканi тиша...
   - Во╨водо Вовчий Хвiст! - за  всiх  сказав  Воротислав.  -  Не  про  те
запиту╨мо, хочемо знати, що за ряди уклав Володимир?
   - У отця свого пiшов, утвержда╨ в землях старий закон i покон, молиться
всiм богам, обiця╨ захищати ©х сво╨ю дружиною, дань да╨ легку й помiрну.
   - Аз лiсами, землями, рiками, iже ма╨мо там?
   - Волю да╨ князь землям, ви, каже, самi  господарi,  самi  чините  суд,
управу, правду...
   - Щедрий наш князь, та не для нас, - шумiли за столом. - Старий закон i
покон то вже нехай, цупко тримаються землi за сво©х богiв, але ряди  треба
писати по закону новому. Ви, во╨води, либонь, взяли сво╨ в землях...
   - Анi шеляга! - навiть перехрестився Вовчий Хвiст.
   - Мовчи! - засмiявся Воротислав. - Де  брать,  там  i  дань,  i  ми  не
заперечу╨мо: ходили, бились, примучували, ваше - вам... А  нам,  боярству,
що?! Невже ж тепер не  потикатись  уже  нi  в  червенськi  городи,  нi  до
радимичiв чи в'ятичiв, де i Ольга, i  Святослав  дали  нам  у  пожалування
городи й землi... Чу╨ш, Вовчий Хвiст,  ми  також  були  колись  во╨водами,
сотружалися, мечi носили. Нинi ж боярами стали, старцями...  Що  ж  нам  -
вiддати те, що належить? Знову ж, аще да╨ Володимир дань легку землям, чим
дума╨ платити дружинi, за якi грошi куватиме мечi й щити? Пожалування нашi
iдуть во пса мiсто,  мусимо  самi  тримати  дружину...  Ой  забува╨  князь
Володимир, хто його пiдпира╨, на чому сто©ть Ки©вський стiл... Боярство  й
во╨води - то сила!
   Усi вони були на доброму пiдпитку, але Вовчий Хвiст, що  сам  майже  не
пив, розумiв, бачив - бояри тiльки переказують сво© думи, мрi©.
   Тодi вже вiн запитав:
   - А як у вас, бояри, що чути тут,  на  Горi?  Давно  не  був  вдома,  в
далеких походах тiльки й думок було, що про  Ки©в,  оцi  стiни,  тереми...
Любо тут, дуже любо, во╨води!
   За столом почулось веселе, з смiшком:
   - А вже що любо, то любо... Чуден город наш Ки©в,  аще  князь  про  нас
забува╨, самi про себе дба╨мо, у Полянськiй, Сiверськiй, Древлянськiй,  та
й Уличськiй, i Тиверськiй землях, ми, господарi, бога не забува╨мо, а  вiн
печеться про нас...
   - За море ©здите?
   - I самi ©здимо, i гостей у Ки╨вi тьма. Пiди до Почайни й  на  Подол  -
гречин на гречинi, ми ©м, вони - нам. Християни ж i вони, i ми... Може  ж,
хоч Христос благословить i освятить нашi добра?!
   Вовчий Хвiст в усi очi дивився на сп'янiлих бояр.
   - I тут, у Ки╨вi, - говорили за столом, - i в землях  наокруг  християн
тьма, молимось, ждемо, утверждати будемо на Русi нашу вiру, бо то ╨  закон
i покон... Ти, во╨водо, пiдеш з нами?
   - Мислить князь Володимир iти до Дунаю, - сказав Вовчий Хвiст:
   Як не сп'янiли бояри, а замислились, засичали:
   - Невже знову дума╨ почати брань з ромеями? Чу╨ш, во╨водо, нинi  не  тi
часи. Вiзантi© нам не одолiти. I вже забуяло, закипiло.
   - Дуже зарано старi╨ться наш князь. А втiм, не  дивно,  аще  трима╨ться
старого, сам стар буде. I нехай. ╙ сини княжi в городi Ки╨вi, не робочичi,
а iстиннi, княжого роду...
   - Тихо, бояри, - промовив Вовчий  Хвiст,  -  великий  шум  пiдняли,  ще
почують.
   Воротислав знахабнiв, не та©вся:
   - А коли б хтось i почув, - хiба ж ми не  можемо  помолитись  за  князя
Володимира со чадами, а такожде i за сина  Ярополкового,  iстинного  князя
Святополка?!
   Пiзно пiшли гостi Вовчого Хвоста - за дворищем цокотiли посохи, стихли.
   У свiтлицi стало порожньо. Павма прибрала стiл, загасила свiчi.
   Бiля ложа стояв во╨вода - вiн витяг мiх, привезений з далекого  походу,
перебирав диргеми, динари, драхми, - золото, як жовтий струмок, текло  пiд
його рукою.
   5

   Тепер уже нiхто й  нiзащо  не  пiзнав  би  Малушу.  Шiстдесят  лiт  для
людського вiку, либонь, не так  уже  й  багато,  але  важке  життя  випало
дiвчинi з Любеча, надто дорогою цiною платила вона за нього.
   Тоненька, сухорлява, з посивiлим волоссям на скронях, смаглявим висхлим
обличчям, покарбованим глибокими зморшками, з ╨диною згадкою про молодiсть
- виразними карими очима, - хто  подумав  би,  що  ця  жiнка  була  колись
швидкою, жвавою, веселою, допитливою  дiвчиною-ключницею  Малушею?!  Старi
люди пiшли з життя, новi ©© не знали, вона давно вмерла для всього свiту.
   Проте свiт не помирав для Малушi, ©й було не  байдуже,  що  робиться  в
городi Ки╨вi, в землях, по всiй Русi, допитувалась у кожного i в усiх,  як
живе, що робить, де i в яких землях бува╨ одна людина - син ©© Володимир.
   Вона знала, коли князь Володимир пiшов з дружиною в червенськi  городи,
в землi радимичiв i в'ятичiв, на чорних булгар, а там - до  Джурджанського
моря, на самий кiнець Русi, знала вона й те, що доля скрiзь судила князевi
перемогу, - втiм, хто ж цього у городi Ки╨вi не знав?!
   Материнське серце завжди однакове. Того, що повiдали люди, Малушi  було
мало. ╞й хотiлось знати, як князь вою╨, чи  не  торкнулась  ворожа  стрiла
його тiла, як Володимир ©сть,  спить?  Якби  можна  було,  вона  б  встала
пiзньо© ночi, пiшла босонiж по колючiй травi в степу до могили,  пiд  якою
син ночу╨, сiла б у головах, щоб вiн не бачив i не чув, сидiла  до  самого
ранку, а там пiднялась би легкою хмаринкою й линула, линула  б  слiдом  за
ним i всiм вiйськом.
   I вона справдi знала про князя Володимира набагато бiльше, нiж iншi,  -
з ним у походах iшов, берiг, час  вiд  часу  повертаючись  до  Ки╨ва,  все
повiдав про нього той, з ким доля не  судила  Малушi  подiлити  радостi  й
щастя життя, - ©х так мало було i в само© Малушi, - але  хто  прийняв,  як
власне горе й муку, ©© нещастя, бiль, кривду, - княжий гридень Тур.
   От вона й знову, збираючи хмиз над Почайною, побачила во©на, що йшов  у
травах, а помiтивши Малушу, рушив до не©.
   - Добрий вечiр, Малушо! Як же ти змiнилась!
   - Добрий вечiр i тобi, Туре, - вiдповiла Малуша,  -  але  ми  змiнилися
обо╨.
   Вони сiли на кручi над Почайною, позад них синiй туман повивав луки,  в
ньому плавали кущi верболозу, перед очима згасали води Днiпра.
   - Як дивно! - промовила Малуша й так повела плечима, неначе  в  не©  по
спинi пробiг холодок. - Адже нинi вечiр Купала, а  сидимо  ми  на  тому  ж
мiсцi, де колись зустрiла Святослава... Хоч нi, Днiпро рiже й рiже  кручу,
те мiсце тепер ген там, пiд водою.
   - Не тiльки Днiпро рiже кручi, все минуле давно пiд водою.
   Це було й усе, що сказали про себе Тур i Малуша. А власне,  що  вони  й
могли говорити? Обо╨ - старi, ©х життя закiнчувалось, старий сивоусий  Тур
i лiтня жiнка в черничому одязi - в  них  не  було  щастя,  тепер  вони  й
поготiв його не ждали.
   Але в них було одно - Тур служив гриднем у сина Малушi князя Володимира
й мiг про нього оповiдати днi й ночi, вона слухала та й слухала б про сина
- хоч i до кiнця вiку.
   - Нинi твердо сидить Володимир на столi, -  впевнено  й  гордо  говорив
Тур. - Усi землi Русi пiдкоряються йому, дають дань городу Ки╨ву,  багатий
нинi князь ки©вський, ма╨ мiцну дружину, багатi i його во╨води...
   - А чи вiрно служать вони йому? - замислилась Малуша. - Адже Гора...
   - Вiн зна╨, - тихо вiдповiв Тур, - i не всiм вiрить... Важко йому жити,
та що поробиш?!
   Швидко темнiло. Удалинi запалились вогнi, долинула давня пiсня:
   Iде Купало, несе немало:
   меди i жито, прирост, присип;
   славим Купала, не спим до рана,
   не спи, дiвчино, юнак не спить!..
   - Над порогами на наше во©нство напали печенiги, мiж ними був  i  каган
Куря, убiйник князя Святослава, - згадував Тур.
   - Ой боже! А ви ж йому помстились? - одразу ж запитала, хижо  блиснувши
очима, Малуша, в нiй прокинувся  голос  ©©  предкiв,  жадоба  справедливо©
помсти: око за око, смерть за смерть.
   - Во© нашi помстилися: вони вбили кагана Курю.
   - Дяка богу! Тепер душi  Святославовiй  буде  легше,  -  перехрестилась
Малуша.
   - У тому бойовищi був поранений i Володимир - у груди, нижче серця.
   Обхопивши голову руками, Малуша мовчала, ждала.
   - Цiлий тиждень лежав вiн без пам'ятi, i я нi на крок не  вiдходив  вiд
нього, по©в, кормив, клав до рани трави... Однi╨© ночi йому було  особливо
важко, вiн весь горiв, кидався, бився, я тримав його за руки,  змочував  i
змочував чоло...
   Вогнiв на лузi запалювалось усе  бiльше  й  бiльше,  пiснi  лунали  вже
скрiзь, у гаях i кущах над Почайною чулись веселi, збудженi голоси.
   - Була мiсячна нiч,  видно,  як  удень,  -  повiв  далi  Тур.  -  Князь
Володимир лежав неспокiйний,  з  заплющеними  очима.  I  раптом  схопився,
подивився навкруг, щось думав, чогось ждав... "Мамо! - почув я раптом його
голос. - Мамо! Де ж ти?.."
   Тур замовк.
   - I що? - запитала Малуша голосом, що тремтiв вiд хвилювання.
   - А я вже й сказав, - вiдповiв Тур.  -  Вiн  дума╨  про  тебе,  згаду╨,
любить, а в ту нiч, коли покликав, либонь, побачив увi  снi,  заспоко©вся,
заснув...
   Щастя матерi! Так, цього короткого  повiдання  Тура  було  досить,  щоб
серце Малушi сповнилось щастям.
   - А ти, Туре, - запитала тодi вона, - непошкоджений, цiлий?
   - Що я? - засмiявся гридень. - Мене вже нi  меч,  нi  спис  не  бере...
Захищаючи князя, втратив тiльки два пальцi правицi.
   В промiннi мiсяця вона  побачила  його  праву  руку  з  двома  одтятими
пальцями.
   - Боже, боже! Калiка! А ти ж щось принiс з походу?
   - Я?! - вiн щиро здивувався. - О нi, Малушо, великi скарби  принесли  з
собою во╨води, що ходили на брань. Тут, чув я, князь да╨  ©м,  а  також  i
боярам, що стерегли Ки©в, пожалування... Во╨води й бояри стоять  на  Русi,
як скелi, нас же, во©в, - множество. Ми - пiсок на березi Днiпра.
   - Так що ж тобi? - вирвалось з одча╨м у Малушi.
   -  А  що  ж  менi  робити?!  -  байдуже  й  спокiйно  вiдповiв  Тур.  -
Калiка-гридень князевi непотрiбен... Лишився тiльки рай,  та  й  до  нього
далеко...
   У Малушi на очах заблищали сльози.
   - Це ж я винна в усьому, Туре!
   - Нi, - одразу ж заперечив вiн. - Нi ти, нi я - нiхто в цьому не винен.
Ми робили тiльки те, що мали робити. I я не такий  уже  й  убогий,  як  ти
дума╨ш! Нинi я не гридень, але князь Володимир допоможе менi,  я  можу,  -
так велiв князь, - взяти собi, як i всi старi во©, шмат  землi  пiд  двiр,
древа на хижу... Так я, либонь, i зроблю, - вiн  показав  на  крутий  схил
гори, - викопаю отут землянку, над нею зроблю  покрiвлю,  молитимусь...  -
Тур засмiявся, але це був невеселий смiх. - I житиму я, либонь, краще, нiж
князь, бо оця днiпровська гора мене не придавить, бо, сидячи тут, зможу ще
довго, аж до смертi, стерегти Володимира, та  й  тебе  стерегтиму...  Адже
так, Малушо?

   РОЗДIЛ ДРУГИЙ
   1
   Князь Володимир немарне говорив Рогнiдi про свою  тривогу  -  устро©вши
Русь, вiн дивиться на захiд, дума╨ про двi iмперi©, якi загрожують  рiднiй
землi, - про Вiзантiю й Нiмеччину.
   Вiн не тiльки дума╨, а  дi╨,  не  да╨  навiть  перепочити  дружинi,  не
спочива╨ як слiд i сам, сiда╨  на  коня,  вируша╨  на  полудень,  в  землi
тиверцiв i уличiв, зупиня╨ться на березi Дунаю.
   Це  були  днi,  коли,  власне  кажучи,  вирiшувалась  доля  руського  й
болгарського народiв, - з високо© кручi князь Володимир бачив правий берег
Дунаю, де вiд самого гирла аж  до  Доростола  й  Тутракана  стояли  загони
акритiв, за ними лежала розiрвана навпiл, загарбана ромеями Болгарiя.
   Чутка про те, що руськi во©  стоять  на  берегах  Дунаю,  лине  далеко,
знають це i в Болгарськiй землi -  в  Переяславцi,  Доростолi,  Тутраканi,
Розградi.
   Кiлька ночей над водами Дунаю чути сплески весел, притишенi голоси.
   - Хто ви, люди? - запиту╨ сторожа в берегах.
   - Болгари... До князя руського Володимира. Князь Володимир розмовля╨  з
цими людьми.
   - Не ма╨мо сили, княже, не вiда╨мо, чия ╨ Болгарiя - наша  чи  грецька,
загарбали в нас усе акрити, жон забирають, дiтей... Прийми нас  на  Руську
землю, княже.
   I йдуть цi знедоленi люди в руськi землi, до руських людей, якi  завжди
були й будуть ©м братами.
   Через Дунай перепливають на човнах i добиваються  до  князя  Володимира
люди в довгих чорних рясах, з клобуками на головах. Нiч, на  столi  горить
свiча. Вододимир прийма╨ в сво╨му наметi.
   - Чого прийшли до мене, болгари?
   - ╙пископ ╨смь доростольський,  Неофiт,  -  каже  старий,  сивобородий,
надзвичайно блiдий чоловiк, на грудях якого висить срiбний чеп з  хрестом,
- до тебе прийшов з усiм клiром сво©м.
   Князь Володимир дивиться на ╨пископа.
   - Отче, не розумiю тебе, - одверто каже  вiн.  -  Я  -  руський  князь,
язичник, ти - християнин, ╨пископ болгарський...
   - Але ти i я такожде, княже, люди... Була Болгарiя, -  вiн  показу╨  на
пiдняту завiсу намету, де видно Дунай, береги, кiлька вогникiв на  далеких
кручах, - нинi нема╨  ©©  -  ромейська  неволя...  -  По  блiдому  обличчю
╨пископа пробiга╨ квола посмiшка.
   - Княже руський! Колись до отця твого в  Доростол  втiк  вiд  роме©в  i
кесаря Бориса патрiарх Дамiан, я ж був священиком у нього i  разом  з  ним
молився за болгар, князя Святослава, його во©в... Руськi люди справедливi,
нинi ми молимось за вiчний спокiй князя Святослава.
   Дивнi теплi почуття викликають цi слова ╨пископа в серцi Володимира.
   - Коли пiшов  звiдси  князь  Святослав,  життя  в  Болгарi©  зовсiм  не
стало... Iмператори роме©в прокляли патрiарха Дамiана - так вiн  i  помер,
нинi ми проклятi, нас гонять...
   - У вас ╨ iнший патрiарх, своя церква.
   - Митрополит севастiйський, що сидить у Средцi у комiта Аарона, служить
патрiарху константинопольському - вiн не отець нам.
   - А митрополит кесаря Романа?
   ╙пископ Неофiт не вiдповiв на питання князя Володимира, а тiльки смутно
похитав головою.
   - Кесар Роман - недостойний онук Симеона, вiн при©хав до нас з Великого
палацу. Нема╨ Болгарi©, нема╨ кесаря - сироти ми, княже, тому й просимо  -
вiзьми нас на Русь!
   Нi, в Болгарi© князю Володимиру  нема╨  до  кого  пiти  й  нi  на  кого
спертись - вiн велить тиверцям i уличам твердо стояти  на  берегах  Дунаю,
стерегти землю, сам поверта╨ться до Ки╨ва.
   2
   З лiта в лiто i вiд дня в новий день комiт Саму©л готувався до битви  з
Вiзантi╨ю.
   Вiн знав, що ця битва  буде  останньою,  вирiшальною  i  що  пiсля  не©
Болгарiя або з'╨дна╨ всi сво© племена й роди, стане великою, ╨диною,  якою
була при Симеонi, або ж буде розiрвана, опиниться в неволi.
   Втiм, дужий, свободолюбивий Саму©л не вiрив, не припускав навiть думки,
що Болгарiя може впасти в цiй борнi. Тисячi й тисячi болгар готовi були за
першим його покликом взяти луки й мечi, до  Саму©ла  йшли  i  йшли  тисячi
слов'ян - втiкачiв з Пелопоннеса, Фракi©, Македонi©, придунайсько© долини,
до нього тiкали вiрмени, грузини, араби, яких iмператори  гнали  з  рiдних
земель i садили в фемах Вiзантi©.
   Про боротьбу Болгарi© знав, ©© пiдтримував i тогочасний свiт:  Угорщина
посилала в Болгарiю сво©х послiв i радо приймала послiв Болгарi©  в  себе,
нiмецький iмператор обiцяв Болгарi© допомогу  в  боротьбi  з  iмператорами
роме©в. I це не дивно - вза╨мини мiж двома iмперiями, що однаково прагнули
владувати в свiтi, чимдалi гострiшали, i через знатних вiрмен, що тiкали з
Вiзантi©,  Болгарiя  зв'язана  була  з  далекою   Вiрменi╨ю,   до   Охриди
навiдувались благовiсники - ╨пископи римського папи.
   ╙диним мiсцем, куди не звертав сво©х очей Саму©л, була,  либонь,  Русь,
землi за Дуна╨м, але для цього були сво© глибокi причини.
   У Болгарi© достеменно знали, чому, за чи╨ золото, з якою метою приходив
сюди князь Святослав: вiн не поневолював болгар, не брав з  них  данi,  не
забирав у кесаря Бориса корони й не доторкнувся пальцем до скарбiв  давнiх
каганiв, а, навпаки, залишив Борису корону й  скарби,  разом  з  болгарами
пiшов проти Вiзантi©, бився з Iоанном Цимiсхi╨м на рiвнинi за  Родопами  й
тримав облогу в Доростолi, заради майбутнього Русi й Болгарi©, уклавши мир
з Цимiсхi╨м, рушив на Русь, де й загинув у порогах...
   Але якщо колись межi Болгарi© й Русi сходились на Дуна©,  то  нинi  вся
придунайська долина й уся Пiвденна  Болгарiя  аж  до  Руського  моря  була
поневолена ромеями, мiж Болгарi╨ю й Руссю виросла стiна.
   На пiвнiч вiд Охриди серед гiр височить гора, яку люди й досi називають
горою Симеона, там, кажуть, славетний каган-iмператор збирав сво©х боляр i
бо©лiв, коли хотiв радитись з ними перед новим походом.
   Це - чудове мiсце, там з високих полонин видно Пологи на пiвночi,  Овче
Поле за Вардаром на сходi, Преспу на пiвднi, Гомор на заходi - гори  та  й
гори, ущелини, рiки, темнi лiси, хмари, що повзуть i повзуть схилами.
   Саму©л любив цю гору, не  раз  залишав  Охриду,  прямував  з  невеликою
дружиною ущелиною Чорного Дрина на пiвнiч, бiля Струга  звертав  праворуч,
пiднiмався крутими стежками, над якими схилялись сосни й смереки, все вище
й вище, до©жджав до полонин гори Симеона.
   У вечiрнi години тут панували тиша й спокiй, повiтря було  таке  чисте,
що аж свiтилось, навкруг, нiби на чотi, стояли гори, велике багряне  сонце
опускалось за Гомор, а ген за ним пломенiли води Адрiатичного моря.
   - Дивись! Дивись! - говорив Саму©л сину сво╨му Гаври©лу. -  Яка  красна
наша Болгарiя... Клянись, клянись завжди ©© любити, а буде потреба - життя
вiддати за не©.
   Iмператор Василь розумi╨,  яка  загроза  нависла  над  Вiзантi╨ю.  Якщо
iмперiя не витрима╨ боротьбу з Саму©лом, на Вiзантiю пiде Русь, слiдом  за
ними рушать Угорщина, Чехiя, Польща, Нiмецька iмперiя, Мала Азiя.
   I Василь жене до сво©х легiонiв усе чоловiче  населення  фем,  витрача╨
останнiй динар, щоб озбро©ти, одягнути й нагодувати легiони, вiн  пiде  на
будь-яку жертву, аби купити мир з iншими землями, обiдравши  весь  Великий
палац, збира╨ дари й посила╨ василiкiв у Кведлiнбург, Грузiю, Вiрменiю,  в
городи Iталi©, щоб обдурити, приспати сусiдiв.
   Iмператор не вiрить сво©м полководцям i тому оголошу╨,  що  сам  поведе
вiйсько проти Саму©ла. Закiнчивши всi збори, вiн велить покликати до  себе
диякона Льва, що  вiдомий  у  Константинополi  як  добрий  iсторик  -  вiн
записував подвиги Никифора  Фоки,  Iоанна  Цимiсхiя,  за  що  одержав  вiд
останнього срiбну чорнильницю.
   - Ти, дияконе, пiдеш зi мною в похiд проти  мiсян*  (*Мiсiя,  мiсяни  -
Болгарiя, болгари (гр.).) i, надiюсь, достойно опишеш перемогу ромейського
во©нства.
   Диякон Лев - немолодий уже, сивий чоловiк у темному чернечому одязi,  з
горбатим носом i довгими темними вусами -  низько  вклоня╨ться  iмператору
Василевi,  -  сидячи  на  конi,  вiн  ©здив  уже  взап'ять  за   померлими
iмператорами, що ж, вiн згоден супроводжувати ще й iмператора Василя.
   Iмператор Василь вiв сво© легiони не туди, де  сидiли  комiт  Саму©л  i
кесар Роман, не на Охриду й  Скопле,  -  нi,  рiвним  шляхом,  що  веде  з
Константинополя на Аркадiополь, на Адрiанополь,  клiсурами  в  Родопах,  а
далi до древньо© столицi Симеона Средця посуваються його легiони.
   Зда╨ться, що iмператор робить божевiльний крок, - по лiву руку в  нього
залишаються всi головнi сили Саму©ла, якi можуть  прорватись  у  Фракiю  й
пiдступити до самого Константинополя, попереду в нього - неприступнi пасма
гiр, де тiльки в одному мiсцi - крiзь Трояновi ворота - можна пробитись на
пiвнiч, бiля цих ворiт i скрiзь праворуч сто©ть, як це  достеменно  вiдомо
Василевi, вiйсько Аарона.
   Але iмператор Василь веде сво╨ вiйсько далi й  далi,  мина╨  зруйновану
Цимiсхi╨м  Преславу,  пряму╨  долиною  рiки  Топольницi,  наближа╨ться  до
Троянових ворiт.
   Що ж трапилось?  Важка  хода  легiонiв  збуджу╨  луну  в  горах,  полки
iмператора Василя, що то пiдiймаються крутими стежками, то  спускаються  в
долини, видно з усiх гiр i полонин, з високих стiн Трояна, якi перерiзують
гори й долини, з ворiт, якi охороняють вiйська комiта Аарона...
   Стiни мовчать, Трояновi  ворота  вiдчиненi,  бiля  них  нема╨  во©в,  i
легiони iмператора Василя, як бурхлива рiка, вливаються в них, прямують на
Средець.
   Невiдомо, як це сталось, але вiйська iмператора Василя переможно  iдуть
на пiвнiч, близько вже й Средець, а коли вiн упаде, тодi  легiонам  Василя
вiдкри╨ться шлях i на захiд, вони вийдуть на  долину,  де  тече  Морава  й
Дрина, з пiвночi вдарять на Скопле й Охриду, з моря ж вiд Сопунi й Ларисси
рушать iншi, свiжi легiони.
   Проте тиша вiйни пiдступна й  Зрадлива.  Якщо  в  повiтрi  не  свистять
ворожi стрiли - десь во© готовi ©х пустити; не дзвенить меч, але  вiн  уже
напевно вийнятий з пiхов, - легiони iмператора, що посувались  у  безмов'©
далi й далi на пiвнiч, навiть лякала ця тиша.
   Тiльки iмператор Василь не вiдчував тривоги - попереду й позаду  важким
кроком посувались таксiархi©* (*Таксiархiя - тисяча во©в.)  пiхоти,  банди
фем* (*Банди фем - вiйсько  з  областей.),  його  самого  оточували  полки
безсмертних, корона, честь, слава iмператора були в повнiй безпецi.
   Пiсля кiлькох днiв походу iмператор  вирiшив  навiть  дати  перепочинок
сво©м воям, прагнув спочити пiсля довгого перебування в сiдлi й сам.
   Щоб знайти придатне мiсце й розбити табiр, наперед ви©хали мiнсуратори*
(*Мiнсуратори - землемiри.): табiр належало розташувати в такому мiсцi, де
б божественнiй особi iмператора не мiг загрожувати ворог, слiд  подбати  й
про те, щоб навкруг були пасовиська для коней, вода  для  людей,  -  таким
куточком виявилась долина бiля фортецi Стопонiона.
   Тiльки мiнсуратори зупинилися в цiй долинi, туди почали доходити тисячi
оплiтiв, списоносцiв, стрiльцiв, що заходились копати рови, насипати вали,
робити ями-костоломки, натягати навкруг табору мотузи з дзвониками.
   До вечора табiр був готовий, шатро iмператора, над яким  маяли  знамена
iмперi©, оточили полки безсмертних, за ними стали банди фем, таксiархi©.
   Iмператор Василь дуже добре провiв цю  нiч,  -  пив,  ©в,  розмовляв  з
сво©ми полководцями, слухав записи диякона Льва, розважався.
   Пiзньо© години, правда, трапилось щось  незвичайне:  з  глибин  темного
неба  вирвалась,  пролетiла,  впала  i  розсипалась  перед  самим  табором
слiпучо-бiла зоря.
   Диякон  Лев,  що  був  у  цей  час  у  шатрi   iмператора,   смертельно
перелякався, побачивши цю зорю, але швидко опанував себе, сказав:
   - Ця зоря вiщу╨ тобi перемогу, як i та,  що  впала  на  троянську  рать
тодi, коли Пандар цiлився з лука в Менелая...
   Диякон Лев говорив так, впевнений, що iмператор Василь не знав  iсторi©
грекiв, бо ж саме в той день, коли впала зазначена зоря, ахейцi розбили  й
погнали троянську рать.
   I саме через те, що Василь цього не знав, диякон Лев  закiнчив:  -  Так
впаде до тво©х нiг, божественний василевсе, Болгарiя i ©© комiти.
   Iмператор посмiхнувся - йому сподобались слова диякона Льва.
   Нiч проминула спокiйно, керкити* (*Керкити - дозори.) й вiгли*  (*Вiгли
- караули, сторожа.), що охороняли табiр, не чули  в  долинi  й  горах  нi
голосу, нi крику, вранцi пiсля доброго снiдання  во©нство  й  обоз  рушили
далi.
   I раптом, тiльки всi вони, розтягнувшись, заповнили ущелину, тишу лiсiв
i гiр порушив брязкiт збро©, свист стрiл, крики людей.
   Нiхто не бачив i не знав, як це сталось,  але  з  усiх  бокiв  посунула
хмара во©в з мечами, списами, дрюками в руках, таксiархi© й банди кинулись
урозтiч, безсмертнi враз стали смертниками й мертвими,  добре,  що  кiлька
полкiв етерi© - i то не з грекiв, а з вiрмен, - оточили  admine  quadrato*
(*Аdmine quadrato - чотирикутник (латин, ).) божественну особу  iмператора
i так допомогли йому втекти.
   I, либонь, найкраще зробив славетний диякон Лев, що сiв на неосiдланого
коня, схопився за гриву, замолотив ногами й полетiв туди, куди бажав кiнь,
все вище й вище в гори.
   Там, на полонинi, просто неба, диякон Лев схопився з коня, пустив  його
пастись, а сам обдивився свiй одяг, полiз у глибокi кишенi.
   "Дяка богу, - подумав вiн, знайшовши в цих кишенях зошит з  пергаменту,
срiбну чорнильницю й перо, подарованi йому ще Цимiсхi╨м, -  що  моя  зброя
вцiлiла й я сам ще живий..."
   Вiдчуваючи себе на шпилi гори в  повнiй  безпецi,  диякон  Лев  сiв  на
поваленому бурею деревi, замислився й написав:
   "Мiсяни напали на наше  вiйсько,  множество  побили,  захопили  царське
шатро зi скарбами й весь обоз. У той час i я сам, що описую  це  лихо,  на
жаль, був бiля государя як диякон..."
   Диякон Лев на якусь мить залишив писанину, й рука його  затремтiла,  бо
знизу долетiв шум битви.
   "Тодi-бо занiмiли стопи мо©, - згадав вiн  i  записав  смутнi  рядки  з
псалтиря, - i я б став жертвою скiфського меча, але божий промисел  виверг
мене з небезпеки, велiв ©хати якнайшвидше по схилу гори, через  рови,  все
вище й вище, аж на вершину, яко© не займав  ворог.  Iнше  ж  вiйсько  ледь
встигало тiкати вiд ворожо© навали  через  несходимi  гори,  втратило  всю
кiнноту, обоз..."* (*Лев Диякон. Iсторiя. - СПб., 1820. - Кн. 10. -  Розд.
8.)
   Це були, мабуть, останнi рядки, а через  те  й  щирi,  правдивi,  якими
диякон Лев закiнчив свою iсторiю... Ми принаймнi не зна╨мо, щоб вiн  пiсля
цього щось писав.
   3
   Двадцять лiт комiт Саму©л боровся з Вiзантi╨ю, вiв  супроти  ромейських
легiонiв во©в, якi тiльки вчора  орали  землю,  пасли  овець  на  гiрських
полонинах, бачив муку, смерть цих  людей  i  однаково  не  скорявся  долi,
кликав i вiв на брань з ворогами новi загони.
   Болгари до нього йшли, вони називали й вважали його царем, хоч вiн  був
тiльки сином комiта, не шукав власно© слави, жив як простий во©н, усе сво╨
життя провiв у сiдлi.
   Саму©л Шишман бачив смерть свого отця, вiд ворожо© руки загинули  брати
його Давид i Мойсей, проте вiн не пiдкорився долi,  протягнув  руку  брату
Аарону, покладався на нього, вiрив, що разом з ним переможе роме©в.
   I вони перемагали роме©в. Сидячи в Охридi, Саму©л боровся  з  Вiзантi╨ю
на заходi, Аарон, що сидiв у Средцi, мав пiд сво╨ю рукою Схiдну  Болгарiю,
- разом вони були дужi, незборнi, разом могли визволити рiдну землю...
   Саму©л знав, коли iмператор Василь вирушив з легiонами сво©ми в Родопи,
проминув Преславу й став наближатись до Троянових  ворiт,  був  певен,  що
роме© не пройдуть цих ворiт, бо ©х стерегли кращi полки Аарона, сам же вiн
з сво©ми полками стояв у цей час над рiкою  Струмою,  на  перевалах,  бiля
Рили, Радомира, щоб  загородити  шлях  ромеям,  якщо  вони  завернуть  вiд
Троянових ворiт.
   Проте  трапилось  неймовiрне  -  легiони  iмператора  Василя  проминули
Трояновi ворота, рушили  понад  Iскером  на  Средець,  дiйшли  до  фортецi
Стопонiона.
   Саму©л не розумiв, як це сталось, боявся, що вiйська Аарона не стримали
ворожо© навали, пролили бiля Троянових ворiт багато кровi й вiдступили,  i
тому чимдужче поспiшав на помiч брату.
   Страшний  i  безжальний  був  удар  Саму©ла  бiля  фортецi  Стопонiона,
розлюченi болгари перебили  безлiч  кiнноти  й  пiшого  вiйська,  захопили
навiть шатро iмператора Василя, в якому були всi його регалi©.
   Саму©л стояв у цьому шатрi, дивився на регалi©, взяв зi  столу  й  став
читати листи до iмператора Василя,  написанi  знайомою  рукою...  Спочатку
Саму©л не повiрив сво©м очам, нi, це, либонь, не та рука...
   Мов вихор, летiв у  горах  Родопських  Саму©л,  високi  скелi  й  темнi
ущелини зустрiчали й проводжали його, чорне обличчя було в Шишмана.
   З ним разом мчали боляри й бо©ли, по праву  руку  скакав  на  конi  син
Гаври©л, попереду i слiдом за ними ©хала  численна  дружина,  -  так  вони
далеко обминули Витош, опинились на околицях Средця.
   Але у Средцi в палацi Саму©л не застав брата Аарона, тут був тiльки син
його  Iоанн,  батько  ж  його  й  жона  були  нiбито  в  новому  палацi  в
Розметаницi.
   Саму©л Шишман знав, що ма╨ статись у Розметаницi, вiн не хотiв, щоб син
Гаври©л був свiдком його розмови з Аароном, а, крiм того, хотiв, щоб хтось
з рiдних людей стерiг у Средцi сина Аарона Iоанна.
   Через це вiн сказав синовi:
   - Ти залиша╨шся в Средцi разом з мо©ми воями, жди мене тут i стережи як
зiницю ока Iоанна.
   - А чому стерегти? - запитав Гаври©л.
   - Я тобi пiзнiше про все скажу, сину!
   У Розметаницi Саму©л ледь застиг Аарона, - той збирався нiбито ©хати  в
Средець, але запряженi, навантаженi всяким  добром  колимаги,  якi  стояли
серед двору, свiдчили, що вiн збирався ©хати зовсiм в iнший бiк.
   Блiдий, без кровинки в обличчi, говорив Саму©л з Аароном.
   - Що ж, брате, ти замислив? I чи брат ти менi пiсля цього?
   - Не вiдаю, про що ти говориш, - вдаючи,  що  вiн  нiчого  не  розумi╨,
вiдповiв Аарон.
   - Не вiда╨ш? Тодi читай!
   I Саму©л вийняв з кишенi, дав Аарону грамоту на пергаментi...
   Аарон узяв ©©, почав читати, але одразу ж випустив  з  рук...  Це  була
написана ним самим грамота до Василя, в якiй вiн дякував iмператору за те,
що той визнав його царем Болгарi© i згоден вiддати за сина  Аарона  Iоанна
сестру свою Анну, у кiнцi  ж  грамоти  Аарон  писав,  що  згоден  вiдкрити
легiонам Трояновi ворота...
   - Прочитав? - запитав його тодi Саму©л.
   - Не розумiю! - крикнув Аарон. Саму©л болiсно засмiявся:
   - Не розумi╨ш, як ця грамота потрапила до мене... Вiдповiм:  ти  думав,
що будеш сватом iмператора роме©в i царем болгар, але забув, що болгари не
хотять мати над собою iмператорiв  роме©в,  а  тебе  царем  сво©м...  Горе
Болгарi© й горе нам, Шишманам, бо ти - старший з синiв  Миколи  Шишмана  -
зганьбив чесне iм'я батька твого Миколи, матерi Рейсами й братiв сво©х...
   - Брате Саму©ле! - впав Аарон на колiна. - То  ╨  правда,  я  писав  цю
грамоту, не знав, що творю, - винна жона моя, митрополит севастiйський, що
при©жджав до мене вiд iмператорiв... Я й так покараний, iмператори й ©хнiй
митрополит мене обдурили, скривдили...
   - Чим же тебе обдурили iмператори i митрополит?
   - Митрополит привiз у жони сину  мо╨му  Iоанну  не  сестру  iмператорiв
Анну, а якусь гулящу дiвку  з  Константинополя,  за  що  ми  ©©  вбили,  а
митрополита спалили... Змилуйся, брате!
   - Нi, вiднинi ти менi вже не брат, - суворо промовив Саму©л i звернувся
до сво©х боляр i бо©лiв: - Як будете  судити  зрадникiв  Болгарi©  Аарона,
жону його, сина?..
   - Да приймуть смерть! - пролунала одностайна вiдповiдь.
   Во© схопили Аарона й  повели  в  двiр,  де  вже  стояла  зв'язана  жона
Варвара.
   А в цей час у Средцi Гаври©л довго розмовляв з сво©м двоюрiдним  братом
Iоанном, який говорив, що бо©ться, аби не покарали батька,  пожалiв  його,
велiв осiдлати двох коней, ви©хав з Iоанном за город...
   Блiдий, переляканий Iоанн попрощався з Гаври©лом, як з  братом,  обняв,
поцiлував.
   - ╞дь швидше! - велiв Гаври©л.
   I Iоанн ударив коня, помчав у гори.
   Гаври©л не знав i не мiг знати, що промине багато лiт i цей його брат у
злобi сво©й уб'╨ його, жону, ослiпить сина...
   4
   Iмператору Василевi важко було отямитись  пiсля  поразки  в  Родопах  -
чорний вiд страху повернувся вiн звiдти до Константинополя,  висох,  ходив
як тiнь, вночi йому снились i снились ущелина в горах, мечi болгар, кров.
   Проте не тiльки болгар боявся тепер василевс  Вiзантi©,  вiн  нагадував
звiра, якого заганяють у  пастку,  навкруг  нього  й  iмперi©  затягувався
зашморг.
   У Малiй Азi© був розбитий Вард Склiр - вiн сидiв у  в'язницi  арабських
емiрiв, - перемiг Вард Фока.
   Вард Фока ждав... Тепер це вже був не чернець з Хiосу, - доместик схол,
призначений самим iмператором  Василем,  полководець,  що  перемiг  лютого
ворога iмперi© Склiра, небiж вбитого iмператора Никифора Фоки мав право на
найвищу нагороду, хотiв повернутись до Константинополя, стати на чолi всiх
вiйськ iмперi©, зайняти мiсце в синклiтi.
   Може бути, що Вард Фока вдовольнився б цим, може, став би вiрно служити
iмператору Василевi та ще був би коханцем Феофано - матерi  iмператора,  -
це ж вона, як знав Вард, вирвала його з келi© монастиря, вона, як вiдчував
Вард, ждала його в столицi.
   Але марно сподiвався Вард Фока - iмператор  Василь  розумi╨,  кого  вiн
випустив з  неволi,  i  тому  не  тiльки  не  дозволя╨  йому  при©хати  до
Константинополя, а уперто, i то не раз, велить залишатись  у  Малiй  Азi©,
стояти на сторожi непокiрних земель, мечем iмперi© висiти  над  Вiрменi╨ю,
Грузi╨ю, створювати загрозу арабським емiрам, багдадському халiфату.
   I сталось те, що повинно було статись, - Варда Фоку оточують найбагатшi
особи iмперi©, що втекли з Константинополя, служили Склiру, а нинi служать
йому, вони, жадаючи помститить Василевi, пiдбурюють його йти  з  легiонами
на Константинополь, сам Вард Фока налагоджу╨ добрi стосунки з Вiрменi╨ю  й
Грузi╨ю, з арабськими емiрами Мартирополя, Амiди й Хорбота, з багдадськими
халiфами.
   У Вiрменi©  в  будинку  ╙встафiя  Мела©на  -  родича  Никифора  Фоки  -
збираються  вiзантiйськi  динати,   вiрменськi   iшхани,   вони   урочисто
проголошують Варда Фоку iмператором Вiзантi©, вiн одяга╨  корону,  червоне
корзно.
   Пiд рукою Варда  кращi  легiони  iмперi©,  десять  тисяч  грузин,  яких
мепет-мепе Давид за проханням iмператора  Василя  й  матерi  його  Феофано
посилав колись Варду Фоцi, щоб розбити Склiра й тим  допомогти  iмператору
Василевi, - цi самi десять тисяч грузин за наказом Давида  будуть  служити
Варду Фоцi, щоб iти на Константинополь, скинути з трону Василя...
   Вард Фока зна╨, що боротьба з Константинополем буде  нелегка,  розумi╨,
що покладатись на  сво©х  спiльникiв  -  арабiв,  грузин  i  вiрмен  -  не
доводиться: якщо вiн стане iмператором Вiзантi©, тi одразу перекинуться до
ворогiв, за спиною в нього лиша╨ться ще один iмператор -  Вард  Склiр,  що
сидить у в'язницi.
   Вiн домовля╨ться з емiрами, що хоче мати Склiра  полководцем,  запрошу╨
його до себе, почина╨ переговори, але так i не закiнчу╨ ©х -  кида╨  Варда
Склiра i брата його, патрикiя Петра, у в'язницю.
   А тодi Вард Фока вируша╨ на пiвнiч, до столицi, -  перед  ним  Сiрiя  й
Месопотамiя, Коломея й Каппадокiя, Пафлагонiя  й  Оптiмати  -  багато  фем
iмперi©  але  там  нiхто  не  стане  супроти  Фоки,  навпаки,   до   нього
при╨днаються новi легiони, з пiвдня на  Константинополь  наступа╨  грiзна,
страшна, гаряча, як аравiйськi вiтри, сила...
   Втративши батька, двох братiв, покаравши власним мечем зрадника Аарона,
комiт Саму©л уже нiкому не вiрить,  вiн  поклада╨ться  тiльки  на  себе  й
во©нство.
   Вiн зна╨, що iмперiя пережива╨ важкi днi, йому  вiдомо,  що  Вард  Фока
оголосив себе у далекiй Вiзантi©  iмператором  i  збира╨ться  в  похiд  на
Константинополь.
   I Саму©л вируша╨ проти Вiзантi© - пiсля  розгрому  во©нства  iмператора
Василя бiля  Средця  болгари  виходять  з  Родопiв,  стоять  недалеко  вiд
Адрiанополя, загрожують столицi iмперi©, сам Саму©л  веде  сво©  полки  на
захiд, бере городи Драч i Леш на березi  Адрiатичного  моря,  поверта╨  на
пiвдень, захоплю╨ Вер, переходить рiку  Вардар,  з'явля╨ться  на  околицях
Сопунi, над Егейським морем.
   Так ще один меч  нависа╨  над  Константинополем,  меч  Пiвночi,  вал  з
полудня  йде  проти  валу  з  пiвночi,  а  коли  вони  зiллються  -  впаде
Константинополь, загине Вiзантiя.
   Уночi на небi з'явля╨ться комета, вона  висить  над  обрi╨м,  нагадуючи
гострий спис з довгим i широким хвостом.
   У Константинополi на стiнах будинкiв i на гробницях чиясь невiдома рука
пише:
   "Вгорi комета палить свiт, внизу роме©в нищить комiт..."
   Чорна хмара збира╨ться й на заходi - у Пiвденнiй  Iталi©  Вiзантiя  ма╨
клаптик суходолу над Середземним морем - Апулiю й Калабрiю, але з  пiвночi
©м загрожу╨ нiмецький iмператор Оттон, з пiвдня на  цi  феми  налiтають  i
налiтають араби з острова Сiцiлi©.
   Кiльце замика╨ться. Вiзантiя  зi  всiх  бокiв  оточена  ворогами,  вони
наступають на не©, нiколи, нiколи ще iмперiя  не  переживала  таких  днiв,
життя, iснування, майбутн╨ ©© висить на однiй тонкiй волосинцi.
   Тривога,  неспокiй,  страх   охоплюють   Константинополь.   Мала   Азiя
почина╨ться одразу за Босфором - там веде легiони Вард Фока, загони болгар
блукають бiля пiвнiчних околиць города, у Середземному морi - на  Сiцiлi©,
Крiтi, Кiпрi - чатують араби.
   Через те що Мала Азiя й пiвденнi феми Вiзантi© в  Iталi©  одрiзанi  вiд
столицi, а Еллада, Пелопоннес, Фракiя й Македонiя захопленi  болгарами,  в
Константинополь припиня╨ться довiз хлiба, почина╨ться голод, а  слiдом  за
ним мори, хвороби.
   Населення столицi доведене до  одчаю  -  крадiжки,  грабунки,  вбивства
вiдбуваються тепер серед бiлого дня, iмператор Василь  не  залиша╨  нiколи
Великого палацу, безсмертнi день i нiч охороняють його.
   ╙диним куточком iмперi©, де в цей час  спокiйно,  ╨  Клiмати  -  тiльки
звiдти надходить до столицi хлiб,  сiль,  риба,  вино.  Але  за  Клiматами
лежить Русь, крий боже, вона з'╨дна╨ться з болгарами.
   Комета все висить у небi,  над  Константинополем  прокочуються  смалкi,
гарячi вiтри, на кладовища везуть i везуть мертвих, живi не знають,  що  з
ними буде завтра.
   Невiдома рука пише далi й далi на пам'ятниках i гробницях :
   "Меч роздiля╨, на жаль, ╨динi колись родини й членiв  ©х,  батько  хоче
вбити сво©х синiв, вони ж бруднять сво© руки батькiвською кров'ю, i,  горе
нам, горе, брат пiдносить сокиру над грудьми свого ж брата... А ти,  город
василевсiв, Вiзантiон, скажи, до чого ти дiйшов - город щастя в  минулому,
город нещастя нинi?! Чому сталось так, що ти тремтиш щоденно? Чи не  буде,
зрештою, так, що поваляться тво© ж пiдмурки? Адже дiти,  якi  виростали  в
тво©х обiймах, однi стали здобиччю  меча  в  битвах,  iншi  залишили  сво©
палаци й довiку змушенi жити, зата©вши подих, на  пустельних  островах,  в
ущелинах i мiж скелями... Затьмарилось сонце, зник блиск мiсяця...
   ...Бачу безумну  юрбу  синiв  Амалiка,  що  зупиня╨  на  кожному  кроцi
мандрiвникiв, вирива╨ у  голодного  останнiй  шматок  хлiба,  забира╨  все
майно, чую стогiн i плач чоловiкiв, жiнок i  дiтей,  що  пiдносять  д'горi
сво© руки...
   ...Бачу те, що хвилю╨  мене  до  слiз,  -  ниви,  що  потрiскались  вiд
страхiтливо© посухи, колос, що зав'яв i поник, нiби вiн мертвий, рата©  ж,
що схилились у трудах над землею, кажуть: "Загинула надiя,  марно  пропала
наша праця, все загиба╨, все горить... Хто заплатить за нас всi борги? Хто
годуватиме наших жон i дiтей? Хто вiддасть податки  й  iншi  повинностi  в
казну кесареву? Нi, нiхто! Так чого ж ти ждеш,  земле,  вiзьми  вже  краще
разом з порожнiм колосом i нас - ми  не  можемо  далi  терпiти  голод,  ми
готовi, - краще вже швидкий кiнець..."* (*Вiршi Iоанна Геометра  (грецький
поет Х столiття))
   5

   Сли iмператора Василя в Ки╨вi? Це важко було зрозумiти - Днiпро скувала
крига, снiгом засипало  всi  шляхи  на  захiд  i  полудень,  що  ведуть  у
Вiзантiю, але, незважаючи нi на що,  василiки  пробились  крiзь  морози  й
вiхоли, вони зупинились на Подолi в домi  купця-гречина  Феодора,  просять
Володимира говорити з ними.
   Князь призначив годину, щоб говорити з  василiками,  -  в  другий  день
тижня, на свiтаннi, в Золотiй палатi, велiв прийти туди небагатьом  боярам
i во╨водам, мужам лiпшим i старцям, - князь не хотiв вiддавати слам яко©сь
особливо© шани: ╨, либонь, кричуща потреба в  iмператорiв,  якщо  прислали
слiв узимку, вiд роме©в можна всього ждати.
   Так i було. У вiвторок задовго до свiтання князь вийшов з сво©х  поко©в
у Золоту палату, там уже зiбрались покликанi ним во╨води, бояри, мужi, - у
теремi було холоднувато, й вони одягли пiдбитi хутром чоботи,  кожушки,  -
коли князь увiйшов, вони низько вклонились йому.
   Князь сiв на сво╨му столi пiд  знаменами,  мужi  стали  попiд  стiнами,
дворяни ходили й оправляли свiчi.
   Василiки  зайшли  до  палати  з  острахом  -  у  Константинополi   вони
наслухались багато жахiв про незнану Руську землю, але, побачивши невелике
зборище людей, князя, що сидiв  у  простому  темному  платнi  на  помостi,
посмiливiшали, попрямували один за одним до  помосту,  там  стали  в  ряд,
низько вклонились.
   - Вiд iмператорiв Васпля й  Костянтина  василiки,  -  через  толковинiв
почали вони, - прибули, щоб засвiдчити любов i дружбу межи нами... Як себе
почува╨ князь Володимир i його родина?
   - Спасибi iмператорам Василевi  й  Костянтину  за  любов  i  дружбу,  -
вiдповiв Володимир, - скажiть ©м, що я й моя родина почува╨мо себе  добре.
Як же ©халось вам, василiки, в далекiй дорозi?
   - Дяку╨мо, княже, ©хали ми  швидко,  й  у  тво©х  землях  приймали  нас
гостинно, але холодно нинi на Русi, мерзли вельми...
   Мерзли вони, правда, не тiльки  в  дорозi  -  сюди,  в  Золоту  палату,
з'явились у холодних одягах - темних шовкових рясах, хламидах,  сандалiях,
через що аж посинiли, тремтiли.
   - Що поробиш? - князь подивився на  замерзлi  вiкна.  -  Зима  на  Русi
сувора, зла... У Константинополi, либонь, i зараз тепло?
   - Так, княже, тепло, дуже тепло, гаряче...
   Слуги, що прибули з василiками, внесли тим часом дари вiд  iмператорiв,
поклали на лави добру зброю, оксамити, узороччя.
   Князь Володимир подякував за дари,  проте  розумiв,  що  не  тiльки  це
привело в зимову пору до Ки╨ва слiв ромейських.
   Вони й самi почали:
   - Iмператори велiли сказати, що, утверждаючи ряди давнi, бажають любовi
й дружби з Руссю.
   - Ми такожде хочемо токмо миру й дружби з Вiзантi╨ю.
   - Але в старих рядах,  княже  Володимире,  сказано,  що  якщо  в  землi
Корсунськiй або в iнших городах над Понтом Евксiнським вчиниться  брань  i
руський князь попросить у нас во©в,  то  iмператори  дадуть  йому  скiльки
треба, i нехай вою╨...* (*Василiки посилались на договiр Iгоря 945 року.)
   -  Я  читав  ряди  князiв  наших,  Русь  нiколи  не  просила  помочi  в
iмператорiв роме©в.
   - Зате iмператор Василь просить нинi тако© помочi в руського князя.
   - Iмператор Василь просить мене дати во©в?
   - Так, княже, iмператор Василь просить тебе дати  йому  в  помiч  шiсть
тисяч во©в.
   - Для чого?
   Василiки розповiли, що в iмперi© неспокiйно, бо в  Малiй  Азi©  пiдняли
повстання  й  оголосили  себе  iмператорами  небiж  покiйного   iмператора
Никифора Вард i полководець Склiр.
   - Цi самозванцi-iмператори спираються на вiрмен i арабiв,  вони  ведуть
на Константинополь тисячi грузин, коли ж перейдуть  Гелеспонт  -  Вiзантi©
буде важко, страшна загроза повисне й над Руссю.
   - Я вислухав вас, василiки, але не  можу  дати  зараз  вiдповiдi,  мушу
радитись з дружиною сво╨ю, - сказав Володимир.
   Чи повiрив на цей раз князь Володимир  василiкам  роме©в?  Нi,  вiн  не
вiрив ©м, не мiг вiрити.
   Володимир розумiв,  що  над  Вiзантi╨ю  нависла  смертельна  загроза  -
поразка iмператора Василя в Малiй Азi© була б загибеллю для нього, поруч з
Константинополем лежить Болгарiя - досить iскри в Малiй Азi©, i вона також
встане, збере останнi сво© сили, пiде проти Вiзантi©.
   Нема╨ згоди в iмператора Василя й з нiмецькими iмператорами;  якби  вiн
хоч трохи надiявся на Оттона, то не послав би сво©х  василiкiв  до  Ки╨ва;
Нiмецька iмперiя прита©лась i жде,  досить  iмператору  Василевi  програти
битву в Малiй Азi©, Оттон пiде на Константинополь, разом з  ним  рушать  i
роздеруть на шмаття Вiзантiю Угорщина, Чехiя, Польща.
   Коли б князь Володимир знав, що Болгарiя вже пiдводиться,  збира╨  сво©
сили, почина╨ з Вiзантi╨ю останню битву, коли б  вiн  знав,  що  Нiмеччина
пiсля поразок у битвах з слов'янськими племенами  над  Варязьким  морем  i
жорстоких бо©в у Пiвденнiй Iталi© облива╨ться й стiка╨ кров'ю, коли б  вiн
зрозумiв,  що  Польща,  Чехiя,  Угорщина  тiльки  й  мрiють  скинути  ярмо
Нiмецько© iмперi©, вiн, маючи велику дружину й  помiч  усiх  земель  Русi,
смiливо пiшов би до берегiв Дунаю, помстився б за батька й кров  множества
руських людей, зробив би останнiй i рiшучий удар по Вiзантi©.
   Пiзнiше досить було йому кинути клич у  землi,  щоб  руськi  люди  йшли
проти Вiзантi©, i вони стали пiд його знамена, рушили на роме©в, били ©х i
розбили.
   Слухаючи василiкiв  iмператора  Василя,  князь  Володимир  стояв  перед
та╨мничим, невiдомим свiтом, у  якому  народжувались  i  зникали  племена,
землi, iмперi©, вiн однаково  ненавидiв  Схiдну  Римську  iмперiю  i  нову
Нiмецьку iмперiю, перед ним були ворожi Схiд,  Полудень,  Захiд,  у  цьому
тривожному, розбурханому морi вiн думав i дбав про Русь.
   Через це князь Володимир вирiшив утвердити мир i дружбу мiж Вiзантi╨ю й
Руссю, але помочi давати ©й не хотiв.
   Василiки пiшли. Бояри й во╨води, що були в Золотiй  палатi,  прикипiвши
до вiкон, довго дивились, як вони  виходять  з  терема,  крокують  двором,
зникають у воротях.
   - Туго зараз iмператорам, аще доводиться серед зими посилати  василiкiв
у Русь, - хижо засмiявся  Воротислав  -  верткий,  темнуватий,  схожий  на
хозарина боярин, що замолоду гостював, не  раз  бував  у  Вiзантi©.  -  Як
журавлi, витягають ноги з снiгу, захрясли. Бiда - зима! Ха-ха-ха!!!
   Князь Володимир посмiхнувся - суворий смiх у боярина, але справедливий,
- роме© захрясли, i не тiльки в Ки╨вi - у себе, на батькiвщинi.
   У палатi потеплiшало - надихали люди, сонце  вже  встало  з-за  Днiпра,
надворi мороз, а промiння любаве, грi╨.
   - Так що ж скажемо василiкам, дружино моя? - запитав князь.
   Перший вийшов наперед i став перед князем той же Воротислав.
   - У кожному дiлi користь треба мати, - сказав вiн. - Iмператори думають
про сво╨, руськi люди такожде дбають  про  себе...  Ми,  княже,  дуже  вже
багато пролили кровi на бранях з ромеями, багато ратоборствували, а нiчого
мечем не добились.
   Во╨вода Вовчий Хвiст пiдтримав Воротислава:
   - I не можемо, не можемо, княже, iти на  брань  нинi...  Золота  палата
шумiла, потоки рожевуватого промiння бились у стiни,  грали  на  знаменах,
доспiхах княжих.
   - То не дамо помочi iмператорам? - промовив князь.
   - Чому ж? - став суворим Воротислав. - Я  цього  не  говорю,  княже.  Я
говорю про мир з iмператорами, а не про брань.
   - Не розумiю, мужi мо©, - здивувався Володимир. - Що ж ╨сть мир,  а  що
брань?
   I тодi вже кiлька бояр i во╨вод, перебиваючи один одного, з а чали:
   - На брань ходили князi Олег, Iгор, Святослав -  i  загинуло  множество
людей, пролилася кров, все бездоб, всуе, марно...
   - Мудра була княгиня Ольга - не з дружиною ©здила  до  Царгорода,  а  з
мужами, слами, купцями, говорила про куплю й продаж,  хотiла  по  свойству
стати родичкою iмператорiв.
   Князя Володимира болiсно вразили цi слова, - так, його баба Ольга,  вiн
достеменно знав це, бувши в  Константинополi,  хотiла  й  домагалась,  аби
iмператор дав у жони отцю його Святославу порфiрородну  дочку,  але,  дяка
богам, цього не сталось - вiн народився  не  вiд  царiвни,  а  вiд  рабинi
Малушi.
   Володимир вiдповiв боярам сердито, зло:
   -  Княгиня  Ольга,  най   прощена   буде,   не   досягнула   нiчого   з
куплею-продажем, не стала родичкою iмператорiв.
   - Так то ж худо, худо, княже... - почулись голоси.
   - А чому? Говорiть, мужi!
   I бояри, во╨води, мужi i говорили:
   - Княгиня Ольга не домовилась про куплю й продаж,  але  ми  торгу╨мо  й
будемо торгувати, без того не можемо жити.
   - Вона не домовилась про вiру, а подивись, княже, i в городi  Ки╨вi,  i
скрiзь по Русi повно християн...
   - Нашi боги вже не допомагають нам, княже, не можемо  жити  по  старому
закону й покону, хто захистить нас i тебе?
   - Життя многотрудне стало, княже, ма╨мо землi,  а  йдуть  вони  супроти
нас, ма╨мо достатки, а кругом татьба.
   - Не токмо ми, а й ницi люди обертаються до Хрис-та - якщо не на землi,
то на небi буде лiпше... Христос утвержда╨ багатого й бiдного,  перед  ним
усi рiвнi, а по смертi дасть рай.
   - Бачив я iкону грецьку, - гiрко посмiхнувся Володимир, - добро тим, що
сидять одесну бога, горе тим, що в ге╨нi вогненнiй.
   - Суди справедливо, княже...
   Це була, власне, не перша така розмова з боярами й  во╨водами  -  князь
Володимир сам бачив, знав, що старi закони й покони вмирають, на  требищах
перед старими богами згасають вогнi, не кладуть жертви, на Горi, в  городi
Ки╨вi i скрiзь на Русi люди шукають ново© вiри -  багатий,  щоб  ствердити
сво© права, бiдний, щоб вiрити в будь-що, хоч i в рай.
   А хiба сам вiн не думав про це, коли ходив у далекi походи, спав просто
неба, дивився на землю й та╨мниче небо, думав про себе й множество людей?!
   До нього й приходили благовiсники,  проповiдники,  вчителi  iнших  вiр:
священики папи римського, мулли чорних булгар, що вiрили  в  Магомета,  на
ру©нах  Саркела  князь  Володимир  довго  розмовляв  з   ребi   Iйохонаном
Бен-Зака╨м* (*Iйохонан Бен-Закай -  син  справедливостi  (др.-╨вр.).),  що
всiляко хвалив i називав ╨дино справедливою свою вiру.
   Але князь Володимир неподiльно пов'язував у сво©й уявi вiру  з  життям:
нелюбi були йому благовiсники папи римського,  що  говорили  про  неминучу
перемогу католикiв у  всьому  свiтi,  гидкi  ропати*  (*Ропати  (у  чорних
булгар) - мечетi.) булгарськi з обмиванням тiлес,  де  падали  ниць  перед
невiдомим богом, крихка вiра в хозар, що блукають по всьому свiту.
   "Христос освячу╨ державу,  князя  i  бояр,  ницих,  всiх  благословля╨,
обiця╨ рай праведникам, пекло злим", - нi, немарно вiра ця гряде в  свiтi,
владно вступа╨ й на Русь.

   - Я й дружина моя, - каже князь Володимир, - думали  над  тим,  про  що
просять нас iмператори роме©в, i дамо ©м допомогу - шiсть тисяч во©в.
   Во╨води Гори задоволенi, це вони обiцяли  князевi  зiбрати,  спорядити,
дати коней i зброю воям.
   - Але, - продовжу╨ князь, - даючи допомогу Вiзантi©, хочемо говорити  й
про нужди нашi та ще про те, аби мiж нами  й  iмперi╨ю  були  мир,  любов,
дружба, дондеже свiтить сонце.
   Василiки, схвильованi й пiдбадьоренi таким початком  розмови,  слухають
толковинiв, що переказують слова князя.
   - Ми утвержда╨мо й вимага╨мо, щоб iмператори твердо  й  несхитно  блюли
ряди колишнi.
   - Iмператори утверждають, - одноголосно сказали василiки.
   - За помiч нашу, яку да╨мо нинi, Вiзантiя мусить дати дань:  по  десять
гривень на кожного воя, а тисячу гривень городу Ки╨ву.
   - Iмператори згоднi дати дань на во©в i городу Ки╨ву.
   - Мiй отець князь Святослав, - вiв далi  князь  Володимир,  -  уклав  у
Доростолi з iмператором Цимiсхi╨м ряд, за яким i руськi, i  ромейськi  во©
повиннi були залишити Болгарiю.  Князь  Святослав  пiшов  звiдти,  чому  ж
акрити вашi нинi стоять на Дуна©?
   - Вiзантiя затрималась у Болгарi©,  бо  там  повстання,  земля  вою╨  з
землею...
   - Не будемо заважати чужим землям, дбаймо про сво╨.
   - Вiзантiя пiде з Болгарi©, - урочисто сказали василiки.
   Князь Володимир у цей час порадився про щось з боярами  й  купцями,  що
дуже уважно слухали толковинiв.
   - I про куплю нашу будемо говорити, - продовжив тодi князь Володимир, -
нашi купцi мусять ходити до города  Константинополя,  як  вашi  ходять  до
Ки╨ва i всiх городiв Русi... Ви ж ©х не пуска╨те до  города,  замика╨те  у
Мами* (*Мама - монастир Мамонта.), водите до города по пiвста й не бiльше,
ставите на ©хнi товари сво© цiни, а нам прода╨те  що  хочете  i  по  сво©й
цiнi. Чому? Нi, пишiть: руськi купцi у Вiзантi©, як  i  грецькi  на  Русi,
©здять дозвiльне, мита не платять, ставлять цiни сво©, купують що  хотять,
i в усьому помiч, приязненство, мiсячне* (*Мiсячне - утримання за мiсяць.)
мають.
   Писцi рипiли гусячими перами, василiки мовчки стверджували свою згоду.
   - Ще хочу, - закiнчив князь Володимир, - аби Вiзантiя говорила з  Руссю
як рiвна з рiвними, а iмператори ©© з руськими князями  такожде...  Ми  за
такi мир, любов, дружбу...

   РОЗДIЛ ТРЕТIЙ
   1
   Князь Володимир держав сво╨ слово -  збирав  во©в,  готував  ©м  коней,
обоз, припас i зброю.
   Сльозами обливався Ки©в. Не хотiлось, дуже не хотiлось людям,  якi  вже
так багато пролили власно© кровi, знову iти на  брань,  та  ще  й  у  чужу
землю, прислужуватись iмператорам роме©в.
   Але що знали цi люди? Усе вершить Гора, вони ж бажають миру, дбають про
дiтей i онукiв. Князь Володимир велить воям iти в далекий Константинополь,
i вони пiдуть, щоб принести честь i славу.
   У цi днi нiби збiсився купець-гречин Феодор. Сам вiн - старий, немощний
- ледь плентав ногами, проте ходив i  ходив  до  князя,  бував  у  теремах
во╨вод i бояр i приходив туди не з порожнiми руками...
   Особливо ж наполягав син купця  Iоанн  -  цей  ходив,  кормив,  напував
тисяцьких та сотенних, була потреба - ставив меди й ол простим воям.
   У Ки╨вi навiть говорили, що не  Вiзантiя  споряджа╨  в  дорогу  руських
во©в, а купець Феодор. Це  була  правда  -  вiн  нiчого  не  шкодував  для
руського во©нства, а чи сво╨ витрачав, чи iмператорське - хто мiг знати?!
   Довго думав князь над тим, кого поставити во╨водою вiйська, кому  вести
тисячi? Во╨води й бояри Гори називали кiлькох тисяцьких  -  Слуду,  Дарiя,
Нежила, що, на ©х думку, смiливо й достойно  повели  б  руське  вiйсько  у
Вiзантiю.
   Володимир уважно ©х слухав, велiв швидше готувати в похiд дружину, коли
ж вона була вже готова, сказав, що поведе ©© во╨вода Рубач.
   Це здивувало во╨вод i бояр - во╨вода Рубач, як це всi достеменно знали,
був лютим ворогом Вiзантi©, ходив супроти роме©в ще з князем  Святославом,
привiз до Ки╨ва його меч i щит, та й старий вiн був, слутий на  одно  око.
Про все це во╨води й бояри, звичайно, сказали Володимиру.
   Але вiн не змiнив слова, старий Рубач став головним  во╨водою  руського
во©нства, що вирушало у Вiзантiю. Що керувало князем Володимиром, нiхто не
вiдав: раз i другий увечерi Рубач приходив у княжi тереми, до пiзньо© ночi
сидiв у Володимира,  щось  подовгу  говорив  з  ним,  виходив  замислений,
суворий...
   У кiнцi мiсяця сiчня дружина, що мала вирушати до  Вiзантi©,  зiбралась
бiля Перевесищанських ворiт. Перед нею був дуже далекий i важкий  шлях,  у
чужу землю ©хали кращi во© Русi, тут залишались ©хнi жони, дiти.
   Во© рушили, затупотiли конi, зарипiли на свiжому снiжку полозки саней -
довго, довго доведеться ©м  ©хати  Червенським  шляхом,  пройти  поле  над
Руським морем, землi тиверцiв i уличiв, усю Болгарiю.
   Князь Володимир проводжав во©в, оточений  боярами  й  во╨водами,  довго
стояв на узлiссi, де починалось поле, серед якого рiвною стрiчкою тягнувся
шлях на пiвдень.
   Многi й важкi думи хвилювали душу князя Володимира. У одвiчнiй борнi  з
Вiзантi╨ю вiн, як i давнi князi, блюдя Русь, по-новому стверджував любов i
дружбу, посилав людей... Що ж готу╨ ©м доля?
   2
   Полки во╨води Рубача швидко  подолали  вiдстань  мiж  Ки╨вом  i  землею
уличiв, бiля Переяславця переправились через Дунай,  у  Болгарi©  путь  ©м
перетинали гiрськi рiки, незабаром побачили стiни Константинополя.
   Але, крiм стiн, во© i не побачили города, бо, коли зупинились  у  Перу,
над Золотим Рогом, там уже ждали ©х стратиги* (*Стратиги - полководцi.) що
велiли одразу ж сiдати на хеландi©, якi стояли над берегом Золотого Рогу.
   Поспiшали вони немарне -  Вард  Фока  стояв  на  малоазiйському  березi
напроти Константинополя, з ним iшла величезна сила - легiони,  що  служили
ранiше Варду Склiру, а тепер йому, загони грузинського царя Давида,  армiя
вiрмен - кiнне й пiше вiйсько.
   Вард Фока розбив його на двi частини, одну з них, якою командували його
брат Никифор i патрикiй Калокiр Дельфiн, поставив в Хрисополi* (*Хрисополь
-  нинi  Скутарi.),  сам,  спираючись  на  легiони,   якi   очолював   Лев
Парсакутинський, зупинився на висотах Абiдоса* (*Абiдос -  азiатський  бiк
Дарданелл.).
   Мав  Фока  й  морськi  сили  -  чимало  кораблiв  прийшло  до  нього  з
Середземного  моря;  почувши  про  наближення  Фоки,  зрадили   iмператору
Василевi, втекли  з  Золотого  Рогу  й  при╨днались  до  нього  ще  кiлька
кораблiв, - всi вони  стояли  в  протоках  мiж  Мармуровим  i  Середземним
морями, готовi рушити звiдти на Константинополь.
   Пiзнього вечора руськi во© сiли на кораблi, нав'юченi були  ©хнi  конi,
скоро рушили,  обминули  пiвострiв,  попрямували  до  протилежного  берега
Босфору.
   Цi╨© ж ночi переправився на рiвнину перед Абiдосом i iмператор Василь з
сво©ми легiонами, iншi легiони стали в  долинi  перед  Хрисополем,  -  так
iмператор Василь зiбрав на скелястих берегах Мало©  Азi©  всi  сво©  сили,
зiйшовся вiч-на-вiч з Вардом Фокою.
   Уночi во╨вода Рубач побачився з iмператором Вiзантi© Василем.  Це  була
©хня перша й остання зустрiч. Добратись до iмператора було  нелегко:  стан
його оточувало множество полкiв, бiля  шатра  iмператора  стояли  плече  в
плече етерiоти-безсмертнi, в шатрi було чимало вiйськових начальникiв.
   Во╨вода Рубач, старшина якого лишилась за станом  i  який  стояв  тепер
один, привiтав iмператора, вклонився йому.
   - Я чув про тебе, хоробрий во╨водо, - почав Василь, - i хотiв би бiльше
поговорити... Але зараз гарячий час,  самозванець  Вард  Фока  несподiвано
з'явився тут, хочу й мушу з допомогою бога швидше його покарати.
   Во╨вода  ╨диним  сво©м  оком  пильно  дивився  на  iмператора,   блiде,
виснажене обличчя якого, сухi стиснутi уста, довга гостра борiдка,  темний
одяг нагадували священика чи ченця.
   - Я певен, що битва з Фокою триватиме недовго, - продовжив Василь, - ми
почнемо ©© самi,  сво©ми  силами,  тут  -  пiшо  й  кiнно,  в  морi  -  на
кораблях... Ти ж, во╨водо, схова╨шся в лiсi за нашим станом, комонно рушиш
на поле бою, коли одержиш мо╨ гасло... Полководцi зараз покажуть тобi,  де
ставити тво© тисячi, вони ж визначають, куди i як нацiлити твiй  удар.  Ти
зрозумiв, во╨водо?
   Во╨вода Рубач багато хотiв сказати iмператору роме©в -  як  важко  було
його полкам добитись сюди, до берегiв Мало©  Азi©,  якi  надi©  покладають
нинi на Вiзантiю князь Володимир i руськi люди...
   - Я хотiв говорити з тобою, василевсе, вiд  iменi  руського  князя  про
ряд, мир, дружбу, - каже во╨вода.
   Але iмператоровi, видно, не до розмов - нiч гаряча, во╨вода помiтив, що
у василевса навiть тремтять руки.
   - Коли закiнчиться битва, запрошую тебе, во╨водо,  до  Константинополя,
там у Великому палацi будемо  говорити  про  ряд,  мир,  дружбу,  я  щедро
подякую тво©м воям.
   Квiтневий ранок. З узлiсся за Абiдосом видно  голубi  води  Мармурового
моря, острови Проту, що, мов табун  заблуканих  чайок,  застигли  на  його
лонi, зелений пiвострiв, на якому золотом  блищали  банi  Софi©,  височiли
стiни, дахи теремiв, сади.
   Скрiзь було тихо - на землi, в морi;  тiльки  зграя  воронiв  з  криком
перетинала Босфор, ширяючи в повiтрi, прямувала до  рiвнини  за  Абiдосом,
бiля Хрисополя.
   Ворони летiли немарне -  там,  бiля  Абiдоса,  вже  стали  легiони,  що
переправились сюди з Константинополя, й тi,  що  прийшли  сюди  з  пустель
Мало© Азi©, стан стояв проти стану й  бiля  Хрисополя,  двi  темнi  армади
кораблiв прита©лись у берегах Мармурового моря: одна у  горловинi  проток,
ще одна - на виходi з Золотого Рогу й у чорних тiснинах Босфору.
   Бiй почався, тiльки сонце випливло iз-за  далекого  Перу,  вiн  почався
бiля Абiдоса, швидко перекинувся до Хрисополя, iз Золотого Рогу й  Босфору
тодi ж випливли, як морськi чудища, й  стали  посуватись  голубими  водами
Мармурового моря кораблi роме©в.
   Наступало вiйсько iмператора Василя, полководцi його керувались  старим
i  однаковим  правилом:  пустивши  вперед  на  ворога  невеликi   сили   й
приголомшивши його першим ударом,  вони  почали  вiдходити,  щоб  заманити
полки в засади, а там, уже бiльшими силами, i не з чола, а  з  бокiв  i  з
спини, вдарити на них, нищити й убивати.
   Проте полководцi iмператора забували, що  малоазiйськi  вiйська  ведуть
такi ж, як i вони, ромейськi полководцi, що повтiкали з Константинополя  й
тепер пiдтримали Варда  Фоку;  переслiдуючи  легiонерiв  Василя,  вони  не
кидались урозтiч за ними, а йшли ╨диною фалангою, плече в плече, не  даючи
змоги вiйськам Василя бити ©х з бокiв або ж зайти в спину, i самi не раз i
не два, вiдступаючи, заманювали ©х у засади.
   Так тривало кiлька годин - кров'ю щедро полилась  земля  бiля  Абiдоса,
трупи вкрили поле бою навкруг Хрисополя, на  морi  кораблi,  що  вийшли  з
Золотого Рогу й Босфору, зiткнулись з кораблями Варда  Фоки  й  почали  ©х
палити грецьким вогнем, але й на них самих полилась лавина того  ж  самого
вогню.
   I тодi, як це звичайно бува╨, почалося безумство бою - вiйська  iмперi©
й Варда Фоки, його полководцi, два iмператори  -  один  з  яких  сидiв  на
Соломоновiм тронi в Константинополi i другий, що недавно одягнув корону  у
Вiрменi©, в домi ╙встафiя Мела©на, - всi вони розумiли, що перед ними одно
- життя або смерть; тому, зiбравши всi сили,  рушили  -  до  загибелi  або
перемоги!
   В цьому останньому бою доля зрадила iмператоровi Василевi -  кремезний,
широкий у плечах Вард Фока, сидячи на  конi,  сам  вiв  легiони,  на  чолi
легiонiв ©хав i Василь, легiони Фоки зломили  вiйсько  iмперi©;  iмператор
Василь завернув назад коня -  сила  перемогла  силу,  Мала  Азiя  мстилась
iмперi©, саме небо, здавалося, не могло вже врятувати iмператора Василя.
   Але помiч iмперi© йшла - у найстрашнiшу годину бойовища пiд Абiдосом  з
лiсiв за  рiвниною  вирвалось  множество  вершникiв,  яких  вiв  одноокий,
сивоусий, похилий вiком во╨вода Рубач.
   Все сталось надзвичайно швидко - минули короткi хвилини, й  руськi  во©
опинились близько вiд ратi Варда Фоки, ще якiсь хвилини - й вони врiзались
у легiони; це була буря, що налетiла серед бiлого дня,  грiм,  що  впав  з
ясного неба. За одну годину тут, на полi бою пiд Абiдосом, переможцi стали
переможеними, переможенi стали ╨диними господарями поля...
   Перемога, правда, далась руським воям нелегко - легiони Фоки одбивались
несамовито, майже двi тисячi руських во©в поклали голови на чужiй  гарячiй
землi, сам во╨вода Рубач був  поранений  у  груди,  звалився,  обливаючись
кров'ю, з коня.
   Та хiба iмператор Василь думав про це? Сп'янiлий вiд кровi,  захоплений
перемогою, ©хав вiн полем, довго стояв над  трупом  Варда  Фоки,  одрубана
голова якого з втупленими в небо очима лежала в поросi й кровi. Вiн велить
тiло  Фоки  закопати,  а  голову   одвезти   й   почепити   на   списi   в
Константинополi. ╞дучи далi, Василь велить брата Варда Никифора закувати в
кайдани й кинути у в'язницю,  полководця  Калокiра  Дельфiна  посадити  на
кiлок...
   А руськi во©? Це ж вони на цей раз врятували Вiзантiю, ©м i  тiльки  ©м
мусить завдячувати iмператор-чернець  тим,  що  зберiг  корону  й  червонi
сандалi©, втiк вiд смертi, живий.
   О, iмператор Василь не забува╨ про руських во©в,  йому  сповiстили,  що
©хнiй во╨вода тяжко, а може, й смертельно поранений, що тут, на полi  бою,
лежить двi тисячi ©хнiх трупiв.
   Вiн забува╨ про ряд, укладений з руським князем, про запрошення во╨води
Рубача до Константинополя, про все...
   - Я не хочу, аби руськi во© потрапили  до  Константинополя,  -  кривить
губи iмператор Василь,  -  я  не  стану  говорити  з  ©хнiми  во╨водами...
Переправити ©х через  Босфор,  послати  в  Болгарiю...  Я  сказав  усе.  В
Константинополь!.
   Во╨вода Рубач прокинувся темно© ночi, довго дивився на зорi, що глибоко
й дуже кволо тлiли над ним, чув тупiт коней, голоси людей, довго  думав  i
не мiг зрозумiти, що ж з ним сталось?
   - Люди, во©, де ж я? - хотiв крикнути вiн,  але  з  уст  його  зiрвався
ледве чутний шепiт.
   Саме цього шепоту хтось, либонь, i ждав, бо одразу  ж  до  вуха  Рубача
долетiло:
   - Ми тут, во╨водо...
   - Хто ви?
   - Безрук.. Щадило...
   - Дяка боговi! Де ж ми? Що сталось?
   - Ми, во╨водо, чесно й з  славою  боролись  пiд  Хрисополем,  перемогли
вiйська Варда Фоки...
   - Скiльки полягло наших во©в?
   - Двi тисячi!
   - О боже, боже! Довге мовчання.
   - Тодi... я хочу говорити з iмператором Василем... Ми зробили що могли,
нехай iмператор обiця╨... Везiть мене в Константинополь...
   - Ти, во╨водо, був поранений у груди мiсяць тому,  нас  не  пустили  до
Константинополя, а переправили через Босфор i послали в Болгарiю.
   Рубачу пекло в грудях, нестямно колотилось серце, нi чим  було  дихати,
проте вiн усе перемiг, сказав:
   - Це ж лжа, зрада... На Константинополь... Одразу ж!
   - Ми далеко вiд нього, - долинула вiдповiдь,  -  нинi  вночi  проминули
Адрiанополь, вранцi пiдемо на пiвнiч, у Родопи.
   - Почекайте! - промовив во╨вода. - Мовчiть... Дайте менi тiльки води  й
вина... А я подумаю...
   Але во╨вода не думав. Дiзнавшись про те, що сталось, вiн уже  знав,  що
йому слiд робити, Рубач хотiв тiльки полежати  в  тишi,  спочити,  зiбрати
сили.
   Коли почало свiтати, вiн нiбито прокинувся.
   - Мужi мо©, во©! Посадiть мене! - сказав Рубач.
   - Не треба, во╨водо, зараз ми руша╨мо в дорогу, а ти лежи, спочивай!
   - Нi, я вже спочив, годi,  i  в  дорогу  вам  треба  рушати...  Тому  й
посадiть!
   Його посадили, й якусь хвилину во╨вода, важко вiддихуючи, дивився перед
собою. У полi свiтало, вдалинi було  видно  стiни  города,  ближче  -  два
шляхи, один з яких iшов до темних гiр, iнший - по долинi.
   - Пiзнаю, - промовив Рубач. - Тут колись ми бились з князем Святославом
супроти роме©в i перемогли ©х. Вiн помовчав,  дихати  йому  було  важче  й
важче.
   - А тепер слухайте, - повiв далi Рубач. - Ми зробили все,  що  могли...
Роме© зрадили нас, а тому iменем  князiв  Святослава  й  Володимира  велю:
завертайте вiд Родопiв, не йдiть супроти болгар, а рушайте до Дунаю, iдiть
i  скажiть  про  все  Володимиру-князевi...  Отак  i  приходить  смерть...
Прощайте!
   Вiн хитнувся, впав головою на землю, був мертвий...  Во©  поклали  його
тiло на вiз i в сiрих туманах свiтанку завернули праворуч, до Дунаю...
   3
   На множество браней, захищаючи рiдну землю й людей ©©, ходила  Русь,  -
лiтописець временних тих лiт, оглядаючи минуле, дивлячись на швидкоплинний
сучасний йому свiт i намагаючись пiдняти запону над  майбутнiм,  писав  на
пергаментi, що бранi були прежде отцiв наших, бранi будуть пiсля нас, свiт
сто©ть на бранi.
   Проте той же  лiтописець  i  ми  також  зна╨мо,  що,  одбиваючи  землi,
ворогуючи з загарбниками,  люди  руськi  завжди  повертались  з  поля  бою
переможцями, нiколи не схиляли голiв перед ворогом.
   Тим-то подi©, що стались у далекому Абiдосi, у Вiзантi©, так сколихнули
Русь та й увесь тогочасний свiт - це ж руськi во© врятували Вiзантiю, це ж
вони були переможцями на полi бою, але що зробила Вiзантiя з ними?
   Город Ки©в ждав з походу сво©х во©в - там були отцi, сини, брати многих
i многих киян: во╨вод i бояр, ремiсничого передграддя, земельного  Подолу,
холопсько© Оболонi, - ©х iшло багато на брань, всi вони були мiцнi,  дужi,
©х вела вперед звитяга й надiя.
   I вже в Ки╨вi всi очi прогледiли, ждучи во©в з  походу,  -  днi  iдуть,
тижнi, мiсяцi, а ©х  все  нема╨  й  нема╨.  Сторожа  на  стiнах  стояла  -
дивилась, люди виходили далеко за город - ждали, хто б не ©хав Червенським
шляхом, запитували: де ж, де ж забарились нашi во©?
   Нарештi в Ки╨вi почули, що во© iдуть додому, - ©х бачили в землi уличiв
i тиверцiв, за  городом  Пересiченим  вони  перейшли  Днiстер,  позад  них
лишився Гнилий Тiскот i Торчевськ, вони все ближче й ближче - вже на Росi.
   I тiльки одно дивувало киян - про  во©в  руських,  якi  повертаються  з
Вiзантi© до Ки╨ва, повiдають випадковi подорожани, купцi,  за©жджi  гостi,
чому ж самi вони не дають знаку про себе, не посилають попереду гiнцiв?
   Коли во© проминули Стугну й от-от мали з'явитись на околицях, весь Ки©в
вийшов за стiни, став над Червенським шляхом, ждав...
   Був пекучий, задушливий день. У небi нi хмаринки. Поле сяяло до  самого
обрiю. Тихо. Вгорi дзвенять жайворонки, в травах стрекочуть коники.
   Руда хмаринка куряви встала на пiвднi, вона все росла  й  росла.  Що  ж
сталось? Во©в руських iшло в похiд множество, вони ©хали, мчали на  баских
конях, були мiцнi й дужi. Нинi  в  полi  iдуть  пiшо  во©,  на  них  убогi
вретища, за ними не тягнеться на довгi поприща обоз, вони посуваються  так
повiльно.
   Напе